Самотність: кара чи нагорода

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Самотність: кара чи нагорода



1. Самотність - це кара чи нагорода

самотність психологічний філософський

Що є самотність? З чого виникає це відчуття? Всі ці, та багато інших питань задавала, мабуть, кожна людина яка відчувала це почуття. Намагаючись отримати відповідь, хоча б на одне питання, ми зазвичай звертаємось до психологів. Адже вони є нашими «лікарями душі». Також ми шукаємо у віршах, поезіях, висловах відомих людей з надією знайти там, хоч якусь маленьку зачіпку для розкриття нашого невідомого.

З психологічної точки зору, самотність - це таке психолого - соціальне явище, тобто емоційний стан людини у якої немає повноцінного, позитивного спілкування з сім'єю, іншими людьми. Відокремивши сім`ю від інших людей, звертається увага на те, що сім`я є першочерговим джерелом позитивно-емоційного спілкування, та є такою опорою, у будь якій ситуації і замінити її чимось іншим дуже важко.

Ш Сім'я - це не просто щось важливе у житті, це і є ваше життя.

Ш Ніщо не може бути важливішим ніж усвідомлення того, що у вас є сім'я. І не важливо куди занесе життя, саме ваша сім'я буде джерелом радості, комфорту і піклування.

Також, можна сказати що самотність - це відчуття душевної пустоти, ізольованості від світу та небажання спілкуватись з сім'єю, друзями, соціумом.

Поняття самотність, як і інші поняття, які супроводжують людину, мають подвійну особливість та значення. Таке значення є позитивним та негативним. Вивчаючи твори видатних письменників і не тільки письменників, а і звичайних людей, ми бачимо в цих роботах це відчуття. Здається, що хорошого у самотності?

Уся література, яка є невід'ємною частиною нашого культурного розвитку, є «душевними ліками». Допомагає віднайти ту рівновагу, ту гармонію стану людини, яка надалі гармонійно вливатиме на спілкування, мислення, сприймання навколишнього світу. Письменники які були самотні в той момент, намагались перенести всі свої думки, відчуття, переживання на папір у вигляді віршів, новел, поем, оповідань. Наприклад у стрічках вірша «Думка» великий український поет, драматург, художник Тарас Григорович Шевченко відтворив свою самотність у персонажі козака. Зміст вірша полягає в тому, що самотній козак блукає по світу, забувши матір, батька та кохану дівчину. Це вірш символізує одинокість поета в часи кріпацтва.

Найкращий час написання творів є коли ти на самоті. В цей час людина може поєднатися з природою і бути самим собою. Вона, відокремившись від навколишнього суспільства може зосередитись на собі. Тільки відчувши себе самотнім можна зрозуміти себе, полюбити та зрозуміти хто ти є насправді.

Цю тема добре віствітлює автор вірша Іван Колючий:

Давно в душе питаю я надежду.

На острове тропическом пожить

Не нужно тратить деньги на одежду,

Лишь c «фиги» лист, что б наготу прикрыть.

Песок и море, это всё, что надо.

Еда на пальмах, руки протяни.

И одиночество, не кара, а награда,

За бурно прожитые дни.

Оставлю в прошлом всё, что надоело.

Давно хочу побыть один друзья.

Уйти от суеты. Осточертело!

Пусть будем там, только стихи и я.

Кто помнит меня, любит и скучает.

Прикрыв глаза и устремившись ввысь.

Лети душой - моя уж поджидает,

Что б встретившись, друг с другом обнялись.



Почуття самотності може наступити в будь яку хвилину, в будь якому місці і навіть без належної на те причини. З нашим розвитком, змінами у нас з'являються нові відчуття того що ми сприймаємо. Адже з віком ми починаємо більш серйозніше сприймати світ. У нас виникають нові пріоритети, нові інтереси та нові потреби. Разом із очікуванням, хвилюванням, переживанням ми можемо відчувати самотність. Причиною не завжди є те, що ми на самоті. Ми можемо бути серед людей але іноді їх не помічаємо. Інколи ми можемо, дійсно, залишатись на одинці протягом довгого періоду але не відчувати себе самотнім.

2. Самотість і Душа. Погляд актора

Палітра відтінків самотності надзвичайно різноманітна - це безліч «забарвлень» та «текстур». У акторів є аксіома: неможливо зіграти це почуття однаково хоча б два рази, скільки б ти не намагався та якою би майстерністю не володів. Адже існує так багато варіацій самотності. Це може бути як добровільне усамітнення, так і спустошеність, усвідомлення власної непотрібності та безсилля, нудьга чи сум, тривожне очікування або біль утрати… Іноді людина сама шукає нагоди залишитися наодинці з думками, в такому разі вона отримує задоволення від спокою та тиші, а іноді обставини примушують її покинути коло спілкування, що іноді стає болісною проблемою. Ці два види, два полюси самотності за своїм забарвленням зовсім не схожі однин на одного, проте часом важко їх розрізнити. Подекуди людина не помічає, як втрачає бажання спілкуватися з оточуючими, відзвичаюється від налагодження стосунків, хоча підсвідомо все одно потребує дружньої підтримки.



3. Самотність і Тіло. Погляд науковця

Зв'язок душі та тіла, залежність настрою людини та її самопочуття надзвичайно міцні. Душа не знає обмежень та нав'язаних кимось ідей, її сутність залежить тільки від нашого самовдосконалювання, проте тіло в буквальному сенсі слова закодоване на певний тип поведінки і не може від нього відмовитися. Соціальні потреби людини сягають корінням глибокої давнини, коли нашими пращурами керувало бажання вижити та мати захист. Ці часи залишилися у далекому минулому - здавалося б, сучасна людина вже не має гострої потреби у товаристві. Але сам генетичний код, програма «тяжіння до собі подібних» у глибинах нашої свідомості залишилася.

Дослідники довели, що коли організм відчуває брак спілкування (навіть якщо людина цього не усвідомлює або не страждає від самотності), всі системи організму починають виходити з ладу: сповільнюється робота мозку, активно виробляються гормони стресу, погіршується робота імунної системи… і навіть посилюється схильність до шкідливих звичок та скорочується тривалість життя. Шкоду від соціальної ізоляції, свідомої чи несвідомої, вчені порівнюють із шкодою від хронічного куріння. Також дослідники зазначають, що нестача спілкування впливає на здоров'я значно гірше, ніж ожиріння, незалежно від того, відчуває людина дискомфорт від усамітнення чи ні.

Між іншим, існують люди, генетично схильні до усамітнення та образ, - аутсайдери. Наявний у них «ген самотності» блокує вироблення гормонів щастя. Через це людина відчуває себе невпевненою та не отримує задоволення від спілкування навіть із друзями, болісно переживає розлучення та поразки, не може завести нові знайомства.

Проте таких людей досить мало, а відчуття самотності знайоме всім. Напевно, потрібно шукати першоджерело цього почуття глибше, ніж у настрої людини чи її природі.



4. Самотність і Світ. Погляд філософа

«Чи болить тобі на душі, коли ти наодинці з собою?» Часто людина не здатна знайти відповідь, зрозуміти, чому вона відчуває себе самотньою. Ошо казав: якщо наодинці з собою людина відчуває себе неповною, якщо їй не вистачає когось чи чогось - потрібно «залатати дірки» у душі, полагодити її. Той, хто не має щастя наодинці з собою, навряд чи зможе знайти його у натовпі.

Якщо людина відчуває себе непотрібною та покинутою, скривдженою чи чужою у цьому світі - варто викоренити несвідому образу із свого серця, навчитися давати щось людям, аби ті хотіли бути поруч. Проблема людини в тому, що вона чекає, поки дадуть їй, не замислюючись над тим, чи може вона бути корисною для інших. Мати Тереза порівняла людину із трояндою: якщо квітка розкривається та приваблює бджіл своїм чарівним ароматом, вона ніколи не буде покинутою чи непотрібною. Варто замислитись: може, досить бути зеленим пуп'янком, а треба відкрити душу та процвітати?

Повна любові до себе людина випромінює любов до інших, наче Сонце освітлює усі темні кутки простору. Спочатку вона має себе прийняти, усвідомити феномен власного існування. Людське життя триває таку нікчемну долю мікросекунди порівняно з Вічністю, що, коли усвідомлюєш, наскільки мало є часу, вже не хочеться жити серед нудьги, смутку чи образ. Виникає бажання прожити відведений Світом час із вдячністю, в подяці за шанс себе увіковічнити - у мистецтві, в історії чи у нащадках.

Смуток і жаль - це деструктивні почуття. Чомусь людині складно від них відмовитися, важко збагнути, що вони зовсім їй непотрібні. Коли людина зможе полюбити себе просто як частину Всесвіту, це почуття вийде за межі її маленького світу та неодмінно торкнеться інших людей, як іскра, що запалює сірники.

Тоді самотність не буде почуттям, що тобі чогось не вистачає. Самотність буде природним станом Людини-Яка-Знайшла-Себе. Людини, якій комфортно та легко, душу якої не обтяжує безглуздий смуток. Людини, якій не потрібен натовп, бо його гамір не здатен відкрити жодної істини. Людини цілісної, гармонійної та щасливої.

5. Самотність з наукового погляду - одне з найменш розроблених соціальних понять

У демографічній літературі зустрічаються статистичні дані про абсолютне число і питому вагу самотніх людей. Так, у ряді розвитих країн світу (Голландія, Бельгія й інших) самотні люди складають близько 30% населення. У США, за даними на 1986 рік, було 21,2 мільйони самотніх людей. У порівнянні з 1960 роком цей показник виріс у 3 рази. До 2000 року до них, за прогнозами, «приєднаються» ще 7,4 мільйони чоловік.

Дослідження показали, що ніколи не відчувають самотності 70-80% старих англійців, датчан, американців; 50% старих поляків і 30% сербів. У Росії, Україні скарги на самотність займають перше місце. У осіб старших 70 років цей показник досягав 99-100%.

В Україні, відповідно до перепису 1989 року, 10.126 тисяч складають самотні люди, з них 6.805 тисяч - жінки. У цьому полягає специфіка української самотності й пояснюється в першу чергу високим рівнем смертності чоловічого населення і смертності від неприродних причин (підраховано, що кожна третя мати має можливість пережити своїх дітей). Крім того, загальна соціальна і сімейна дезорганізація, відсутність розроблених технологій допомоги самотнім людям перетворює самотність у злоякісну соціальну хворобу.

Кращі розуми людства намагалися зрозуміти чи хоча б наблизитися до розуміння цієї проблеми. Кожний з них тією чи іншою мірою намагався дати відповідь на хвилюючі ці питання. Що це - людське почуття чи його стан, чи дається воно від народження людині чи здобувається, визначається життєвими обставинами? Що це - благо чи зло для людини і навколишніх? Як можна перебороти цей стан, і чи завжди це потрібно робити?

В загальному розумінні самотність - відчуття розриву з оточуючими, боязнь наслідків самотнього способу життя, важке переживання, пов'язане із втратою життєвих цінностей або близьких людей, постійне відчуття покинутості, непотрібності власного існування.

Одинокий (самотній) спосіб життя і самотність - це поняття близькі, але не тотожні.

Самотній спосіб життя - це фізичний стан, який активно обирається самою особистістю в силу своїх характерологічних особливостей і психічного здоров'я. Це перш за все, прагнення відокремитись від оточуючих, бажання захистити свій внутрішній світ, незалежність від вторгнення сторонніх і навіть близьких родичів.

Самотність - це соціальний стан, який відображає психофізичний статус людини, утруднюючи їй зав'язування нових і підтримування старих контактів та зв'язків.

самотність психологічний філософський

6. Самотність у старості

- це перш за все відсутність родичів, дітей, онуків, подружжя, а також окреме проживання від молодих членів сім'ї.

Цій темі присвятила вірш Оксанна Аннич:

Невже старію я?

Уже підходить до кінця життя,

А я кохати так і не навчилась -

Усе трудилась та трудилась…

Мене самотність не лякала,

Усіх від себе проганяла,

А зараз дивлюсь - я ж сама!

Нікому не потрібна стала я…

Погляну у вікно - там радість, метушня,

Весело й гамірно сміється дітвора.

Зітхнувши, очі закриваю -

Своє дитинство пригадаю…

Згадаю батька, матір й брата,

Гостями була повна хата,

Та вечорниці біля річки,

Вплітала мама в коси стрічки…

Ще пам'ятаю сивих бабцю й дідуся,

Біжу до них й зі всіх сил пригорнуся…

І їх стара побабчена рука

По голові мене постука…

Ще пригадаю: хвіртку відчиню

І поглядом усіх їх проводжаю…

Та, повернувшись, випущу сльозу,

Стисну плечима й в місто вирушаю…

Багато спогадів у серці залишилось,

Багато раз мені усе це снилось,

Але, на жаль, минуле не вернути…

Дай Бог, хоча б нічого не забути!

Бо спогади ті душу зігрівають

Та інколи сум розсівають.

Шкода, що пізно зрозуміла,

Побудувати щастя не зуміла.

Тепер залишилась сама -

Нікому не потрібна і стара…



Наявність сім'ї не вирішує проблеми самотності в старості, так само як самотній спосіб життя не обов'язково призводить до самотності: багато старих людей ведуть активне суспільне життя, спілкуються з рідними та друзями. Необхідно відрізняти ізоляцію від самотності.

Ізоляція - це об'єктивна відсутність суспільних контактів. Самотність - суб'єктивний психічний стан. Самотність не пов'язана з кількістю суспільних контактів, а обумовлена монотонністю спілкування.

У теоретичній спадщині глибокого осмислення проблеми самотності існує кілька підходів, однак гнітюче число моделей самітності не являють собою повного і систематичного пояснення. Більшість теоретичних міркувань про самотність було зв'язано з клінічною практикою чи випливали з уже існуючих теорій.

Отже, теоретичні підходи до проблеми самотності класифікують на наступні групи:

· психодинамічні;

· феноменологічні;

· екзістенціально-гуманістичні;

· соціологічні;

· інтеракціоністські;

· когнітивні;

· інтимні;

· теоретико-системні.

Існують різні типи і ступені самотності. Деякі форми можуть стимулювати розвиток самотності і поглиблювати його; в інших же формах чітко виражений руйнівний ефект цього явища.

Проведені розбіжності між типами самотності вимагає ретельного аналізу й особливої уваги до будь-яких різновидів його прояву.

Розбіжності між типологіями проводяться згідно трьох основних вимірів:

· оцінка індивідом його соціального стану,

· недостатність соціальних відносин

· тимчасова перспектива, зв'язана із самотністю.

Емоційні характеристики самотності виявляють відсутність позитивних емоцій, таких, як щастя, прихильність, і наявність негативних емоцій, таких, як страхи, невпевненість.

Тип обмеженості визначає природу відсутніх соціальних відносин. Тут вирішальним є збір інформації про значимі для індивіда відносини. Для даного виміру можлива і подальша диференціація на три під-категорії: почуття обмеженості, викликане відсутністю інтимної прихильності, почуття спустошеності і почуття покинутості.

Тимчасова перспектива - третій вимір самотності. Його поділяють на три ступені:

· ступінь, де самотність переживається як незмінне явище;

· ступінь, де самотність переживається як тимчасове явище;

· ступінь, де індивід примиряється із самотністю, вбачаючи причину самотності в інших (своєму оточенні).

Щоб зрозуміти звідки виникає це почуття потрібно проаналізувати, як саме люди відчувають це почуття. А саме люди це відчувають коли вони розуміють що не вистачає спілкування, коли розумієш, що немає з ким поділитись якоюсь таємницею, розповісти про свої проблеми. Коли немає з ким поділитись переживаннями на рахунок чогось нового (школа, будинок, будь які зміни).

Подолати раптову самотність можна за допомогою батьків, друзів, рідних людей. Іноді можна подолати за рахунок роботи. Погрузившись в працю або зацікавити себе якоюсь цікавою працею ми можемо забути про наші переживання.

Можна звернути увагу на те, що багато успішних людей є самотніми. Знамениті актори театру і кіно, зірки естради, зробивши собі красиву кар'єру, досягнувши успіху є самотніми. Адже вони відчуваючи самотність повністю покинулись на роботі. Навіть маючи прихильників, не могли подолати це відчуття.

Якщо самотність виникає через неможливість налагодити контакти з іншими людьми, потрібно придивитись до себе. Подивитись на свої звички, заглянути у себе, що саме не можуть сприйняти інші люди, щоб з вами спілкуватись. І потрібно намагатись себе удосконалити.

Дружба також відіграє важливу роль в житті людини. Справжні друзі можуть підтримати тебе в скрутну хвилину. Вони розділяють з тобою і щастя і горе. Але навіть друзі, іноді, не можуть заспокоїти бурхливі відчуття самотності. Довге життя у самотності буває дуже важким. Люди раптово залишаються одинокими після втрати дуже близької людини. Зазвичай самотніми бувають ті люди, які не вміють довіряти, відкриватися, надіятись на інших людей. Вони не вміють любити, давати і приймати інших людей такими якими вони є.

Ш Коли я зрозумів, що не знайду людини, схожу на мене, я просто перестав заводити дружбу з людьми. (Курт Кобейн)

У наш час багато людей вважають себе самотніми. Не беручи до уваги те, що навколо них є багато людей. Самотність доставляє їм негативні переживання, страждання і не дає повноцінно існувати. Тому що самотня людина не має близької людини або друзів, до кого можна було звернутись у важку хвилину за допомогою.

Ш Самотність - це стан, про який нікому розповісти. (Фаїна Георгіївна Раневська)

Є люди які усвідомлено вибирають самотність і на їхню думку, вона дає більше переваг. Такі люди цінують свою самотність, адже вони можуть бути на одинці самим з собою. Самотність не означає повне відокремлення від суспільства, воно для них є усамітнення. Усамітнившись, люди схильні більш до романтики, знаходять сенс життя і щастя.

У зв'язку з цим потрібно розрізняти різні типи самотності. Вона може бути: постійною, не постійною та може виникнути під час певної ситуації. Постійна полягає в тому, що коли наступає самотність, індивід упродовж тривалого періоду життя не може встановити взаємні, позитивні взаємини із потрібними йому людьми. Не постійна полягає у настанні короткочасних приступах почуття самотності, які повністю і безслідно зникають. Ситуативна самотність виникає при якихось психонегативних подіях у житті людини, такі, наприклад, як смерть близької людини або розрив будь яких відносин (шлюбних, дружніх, партнерських). Після деякого часу ситуативно самотня людина змиряється зі своєю втратою, самотністю і частково або повністю переборює виникле почуття самотності.

Однією позитивною умовою самотності є те, що в життя людини є вироблена ним самим психологічна стійкість, що може забезпечити схоронність основних відносин особистості з природою, припускаючи особистісну пластичність, гнучкість та варіативність. Психологічна стійкість визначає здатність людини до само зміни, залежності від ситуації та її подолання.

Ш Чому люди, як правило, уникають самотності? Тому що наодинці з собою лише деякі насолоджуються приємним товариством. (Карло Доссі)

Самотність є природнім процесом. Все що нас оточує і все що ми маємо створено перш за все природою. Всі наші психічні функції такі як пам'ять, мислення, уява, увага, мовлення, наші позитивні і негативні емоції, переживання, і також не є винятком самотність. Природа не помиляється. Точніше - її помилки існують лише деякий час, недовго.

Самотність - це не тільки унікальність життя людини, але і соціальне явище, що вимагає регулярного психологічного, соціального, філософського осмислення. Сучасну людину глибоко хвилюють проблеми, що стосується його індивідуальності, особливості життя. Тобто все що його оточує, всі його потреби, а точніше все те що впливає на його умови життя.

Також самотність має сильний негативний вплив на життя людей. Особливо це проявляється у підлітковому віці. Підлітковий вік сам по собі дуже важкий період. Адже, діти у цей період роблять вирішальний вибір у своєму житті, і цей вибір є їхнє майбутнє. В цей час у них формуються головні риси їхніх напрямів розвитку. І якщо дитина відчуває себе самотньо, їй не має з ким поділитись своїми думками, вона стає замкнутою тоді вона може не реалізуватись у житті. У гіршому випадку, у рідких випадках такий стан може призвести до суїциду.

Ш Люди самотні, тому що замість мостів вони будують стіни. (Станіслав Єжи Лец)

Самотність по-різному впливає на людей. Вони по-різному її сприймають, переживають, відчувають та говорять про неї. Але, на мою думку, самотність не є карою, але і нічого позитивного я б ній не бачу. Тому що самотня людина - це закрита людина, тому вона і не притягує до себе інших людей. Самотність впливає на тривалість життя, це пов'язано з тим, що самотні люди не бережуть себе, просто не бачать в цьому ніякого значення.

Размещено на Allbest.ru