Почуття страху

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Це почуття притаманне кожній людині. Воно жене нас геть від розлюченої тварини, утримує від стрибка з великої висоти, не дозволяє взяти в руку оголений високовольтний кабель... Мова йде про страх -- негативно забарвлений емоційний процес. Цей внутрішній стан, обумовлено загрожує реальним або передбачуваним лихом, у деяких забирає половину життя. Є й такі люди, у яких усе життя складається зі страху...

Страх - це те, що змушує нас оглядатися, коли ми йдемо ввечері по вулиці і роздивлятися в усі боки, коли - переходимо дорогу у недозволеному місці, керуючись саме почуттям страху, ми ніколи не ходимо на цвинтар вночі. Що таке страх? Це, мабуть, чи не єдине почуття (як кохання), яке ми не можемо контролювати. І, безумовно, ніколи не навчимося цього робити, адже, якщо людина позбудеться почуття страху, то втратить захисний бар'єр, який, вказуючи на можливу загрозу нашому життю та здоров'ю, турботливо відділяє нас від зовнішнього світу. Проте, ми звикли до того, що страхи з'являються, коли виникає небезпека, а коли вона зникає, то швидко минають і ми про них забуваємо. Але існує така категорія страхів, яка вкореняється в людській підсвідомості на кілька років, а то й на все життя. Іноді сильно перелякавшись один раз, ми, часто зовсім безпідставно, боїмося цього кілька років поспіль.

Тому вкрай важливим є вчасно виявити та усунути причини страху, подолати його в собі. На мою думку, обрана тема є актуальною для кожної особи будь-якого віку, статті, віри та національності. Кожен хоч раз в житті стикався з даним явищем людської психіки.

Метою мого науково-дослідного завдання виступає дослідження корінної природи феномену страху, причин та симптомів його виникнення, різноманітності видів та проблематики подолання.

1. ПОНЯТТЯ ФЕНОМЕНУ СТРАХУ

В основі піраміди нашої особистості лежать дві масивні плити - інстинкт самозбереження (страх) і інстинкт продовження роду (задоволення). Їх прийнято називати основними інстинктами. «Збережи себе і свій біологічний вид» - диктують вони нам лінію поведінки, якій ми підкоряємо своє життя. Все життя нас жене страх і тягне задоволення, в результаті чого ми рухаємося, тобто живемо.

У психології страхом називається негативна емоція, яка виникла внаслідок реальної чи уявної небезпеки. Однак, з іншого боку, існує так само природний страх, який часто допомагає уникнути трагедії.

Наприклад, мама маленької дитини чує шум автомобіля, що наближається і смикає малюка за руку, відводячи його з дороги в сторону, тобто страх мами за життя дитини, зберігає йому життя.

Водій, побачивши на дорозі дитини і зазнавши почуття страху, повертає кермо і тисне на гальма. Дитина ж у свою чергу не відчує почуття страху по відношенню до машини, тому сам не може себе захистити.

Так навіщо до нас приходить відчуття страху? У першу чергу з метою безпеки. Страх випробовує вас, так би мовити, бере на випробувальний термін. Ну, уявіть, жили ви собі жили, а тут раз ... і вирішили змінитися. Наприклад, змінити роботу. «Навіщо тобі це потрібно? Куди ти підеш? Ти не зможеш, у тебе не вийде і т.д.», - говорить вам ваше почуття страху. Повірте, воно не хоче вам нашкодити, воно вас попереджає, що, можливо, вам і зараз живеться непогано?

Відчувати страх так само природно, як дихати. Страх обґрунтований, коли людині загрожує небезпека. Але іноді він трансформується в так звані фобії, коли людині, начебто, нічого не загрожує, але він відчуває сильний душевний дискомфорт (так само як задоволення може трансформуватися у всякого роду манії). Фобія - це рефлекторний страх перед відсутньою, хоча і можливої, небезпекою; це страх, який, звичайно ж, має причину і продиктований попереднім досвідом. «Людина, що постраждала у корабельній аварії боїться і тихої води» - ці слова Овідія гранично точно і коротко описують психологічний механізм появи фобій.

У більшості випадків страх виникає на підставі життєвого досвіду. Маленька дитина не боїться висоти і, сміливо перегнувшись вниз, випадає з вікна, якщо вона не випробувала падіння і т.п. до цього. Лише випробувавши біль при різних умовах, вона починає боятися того, що може заподіяти біль. Те, що називають «почуттям самозбереження», лише частково є уродженим, головним же чином воно розвивається в плині життя на підставі пережитого болю.

У реакціях страху очевидна участь адреналіну. Він додає силу моторним реакціям, він же, можна думати, бере участь у рефлексі іммобілізації («рефлекс мнимої смерті»). Можливо, що в одній кількості адреналін є джерелом сили, в іншому сприяє задубінню м'язів.

Страх - пасивно оборонна реакція. Він указує на небезпеку чогось від когось більш сильного, на небезпеку, яку потрібно уникнути, від якої треба усунутися. Якщо погроза виходить від більш слабкого, то це викликає активно-оборонну реакцію - гнів. Усе залежить від співвідношення сил. Зрозуміло, що в людей слабких, котрим важче переборювати життєві труднощі, більше приводів для реакції страху.

І в дитини, і в дорослого є страх перед невідомим, перед новим. Цей страх робить обережною особу і має захисне значення. Коли знання світу було незначним, а область невідомого величезна, страх тримав людину у своїй владі і змушував її населяти світ страшними чудовиськами і богами.

Одним з найбільш характерних симптомів страху є тремтіння всіх м'язів тіла, нерідко воно насамперед виявляється на губах. Коли страх зростає до агонії жаху, ми одержуємо нову картину емоційних реакцій. Серце б'ється зовсім безладно, зупиняється, і настає непритомність; обличчя покривається мертвотною блідістю; дихання утруднюється; погляд спрямовується на об'єкт страху і т.д. Зіниці при цьому бувають непомірно розширені. Усі м'язи клякнуть і починають конвульсивно рухатися.

Різні градації страху в людини виражаються по-різному: жахом, панікою, острахом, тривожністю, боязким чеканням, заляканістю, затурканістю, зв'язаними зі страхом почуттями покірності і відданості. У людини при сильному переляку або жаху спостерігаються: заціпеніння, панічне бажання утекти, дифузійне безладне м'язова рухливість. Заціпеніння, що настає при переляку, як правило, швидко проходить і може перемінитися руховим порушенням. Наприклад, гнана страхом людина може зробити такий стрибок через перешкоду, підняти таку вагу, стати раптом здатною на таку напругу, які в звичайному стані немислимі. Страх, якщо він не досягає сили, що гальмує психіку, може цілком поставити мислення собі на службу. Думки прикуті до однієї мети: знайти вихід із застрашливого становища. І страх може відчуватися в настільки слабкому ступені, що людина виконує свою звичайну роботу, відбувається звичайний хід асоціацій, а страх криється десь на задньому плані, на задвірках свідомості.

2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХІВ ОСОБИСТОСТІ

У сучасній психології існує безліч способів класифікації страхів певними ознаками. Згідно гіпотезі німецького психотерапевта Ф. Рімана, існує чотири основні форми страху, що визначають наше життя, які при надмірному їх розвитку дають чотири типи патологічного розвитку особи - шизоїдний, істеричний, депресивний і нав'язливий. Ці чотири види страху викликано, на його думку, базальними тенденціями, що визначають соціальне і психічне життя людини. Перша тенденція пов'язана з бажанням індивідуума відокремити себе від решти людської маси і реалізувати себе як окрему особу, що неминуче викликає страх ізоляції і самотності. Друга тенденція має на увазі самозречення і самовіддачу, злиття з навколишніми людьми. Як пише Ф. Ріман, «з цими поняттями пов'язані всі страхи, що полягають у боязні втратити власне «Я», які залежні від неминучої самовіддачі і небажання позбутися своєї одиничності та принести себе в жертву іншим, що є необхідним для пристосування до вимог більшості».

Третя тенденція психічного розвитку полягає в прагненні до незмінності і порядку. Ця тенденція, на думку Ф. Рімана, супроводжується страхами, що обумовлені «знанням про ірраціональність планування нашого існування, страхом перед ризиком всього нового, перед невизначеністю наших планів, перед вічною мінливістю нашого життя, яке ніколи не зупиняється і постійно змінює нас самих». Згідно четвертої тенденції, що рушить людьми, ми прагнемо до зміни існуючого порядку, до мінливості, розвитку, до відмови від пізнаного. За Ф. Ріманом, з цією мотивацією, яка дає нам можливість розвиватися і проникати в таємницю непізнанного, тісно пов'язаний страх перед необхідністю подолання порядку, правил і законів, інертності звичок, які утримують, сковують і обмежують наші можливості.

Відомий психіатр Б.Д. Карвасарський розрізняв вісім основних видів страху. До першого з них він відносив агорафобію, що проявляється в різних формах. До другої групи відносяться так звані соціофобії, пов'язані з суспільним життям. Вони включають эрейтофобію (страх почервоніти у присутності людей), страх публічних виступів, страх через неможливість зробити яку-небудь дію в присутності сторонніх. До третьої групи, за класифікацією Б.Д. Карвасарського, відносяться нозофобії - страхи захворіти яким-небудь захворюванням. Цей вид нав'язливого страху в тій чи іншій мірі завжди присутній в суспільстві, але особливо загострюється і приймає масовий характер під час епідемій. До четвертої групи нав'язливих страхів - страх смерті. До п'ятої -- різні сексуальні страхи, до шостої - страхи завдати шкоди собі або близьким, до сьомої -- «контрастні» фобії (наприклад, страх голосно вимовити нецензурні слова в суспільстві у вихованої людини або страх зробити щось непристойне. І, нарешті, восьма група страхів -- це фобофобії, або, іншими словами, страхи боятися чого-небудь, страхи про страхи.

Інші психіатри, наприклад Г. Седок і Б. Каплан, вважають за краще ділити страхи на конструктивні -- що представляють природний захисний механізм, який допомагає краще пристосуватися до екстремальної ситуації, і патологічні страхи. Останні є неадекватною за інтенсивністю або тривалістю відповіддю на певний стимул і часто приводять до ситуації психічної нездоров'я .

Професор Ю.В. Щербатих запропонував свою класифікацію страхів. Він розділяє всі страхи на три групи: біологічні, соціальні, екзистенціальні.

До першої групи відносяться страхи, безпосередньо пов'язані із загрозою життю людині, друга представляє побоювання за зміну свого соціального статусу, третя група страхів пов'язана з самою суттю людини, характерною для всіх людей. Виходячи з цього принципу, страх пожежі відноситься до першої категорії, страх публічних виступів -- до другої, а страх смерті -до третьої . Тим часом є і проміжні форми страху, що стоять на межі двох розділів. До них, наприклад, відноситься страх хвороб. З одного боку -- хвороба має біологічний характер (біль, пошкодження, страждання), але з іншої -- соціальну природу (виключення з нормальної діяльності, відрив від колективу, зниження доходів, звільнення з роботи, бідність і т. д.). Тому даний страх знаходиться на межі першої і другої групи страхів, страх глибини (при купанні) -- на межі першої і третьої групи, страх втрати близьких -- на межі другої і третьої групи і так далі. Насправді, в кожному страху в тій чи іншій мірі присутні всі три складові, але одна з них є домінуючою.

Людині властиво боятися небезпечних тварин, ситуацій і явищ природи. Страх, що виникає із цього приводу, носить генетичний або рефлекторний характер. У першому випадку реакція на небезпеку записана на генетичному рівні, в другому (заснована на власному негативному досвіді) -- записується на рівні нервових клітин. У обох випадках є сенс проконтролювати корисність подібних реакцій за допомогою розуму і логіки. Можливо, що дані реакції загубили своє корисне значення і лише заважають людині жити щасливо. Наприклад, має сенс з обережністю відноситися до змій, і безглуздо боятися павуків; можна цілком обґрунтовано побоюватися блискавок, але не грому, який не може заподіяти шкоди. Якщо подібні страхи заподіюють людині незручність, можна постаратися перебудувати свої рефлекси.

Страхи, що виникають в ситуаціях, небезпечних для життя і здоров'я, носять охоронну функцію, і тому корисні. Страхи ж перед медичними маніпуляціями можуть завдати шкоди здоров'ю, оскільки перешкоджають людині вчасно встановити діагноз або провести лікування.

У цивілізованому суспільстві людина все рідше піддається фізичному болю і небезпеці насильницької смерті. Але і в нім є немало джерел страху. Проте, як свідчать численні соціологічні і психологічні дослідження, найбільш поширеним джерелом страхів і побоювань, є особливості соціальних відносин.

Соціальні страхи можуть витікати із страхів біологічних, але, завжди мають специфічний соціальний компонент, який в них виходить на перше місце, відтісняючи примітивніші чинники виживання. Конкретні форми прояву соціальних страхів залежать від особливостей історичної епохи і типу суспільства. Порівнюючи «біологічні страхи» і «соціальні страхи», слід зазначити, що специфіка останніх полягає, по-перше, в їх опосередкованому характері (коли об'єкти, що викликають страх не можуть безпосередньо самі по собі завдати шкоди людині), а, по-друге, в їх надзвичайній поширеності. Так всі люди, більшою чи меншою мірою, бояться хвороб і смерті, страшаться бідності і можливості виникнення війни.

Серед безлічі соціальних страхів можна виділити шість найголовніших різновидів, які створюють три пари страхів: страх успіхів і невдач, страх близьких соціальних контактів, страх оцінок.

Страх невдачі - соціальний страх пов'язаний з побоюванням зазнати невдачу на якомусь терені будь то кар'єра, бізнес, навчання або особисте життя. Як писав американський психотерапевт Д.Бернс, «думка про те, що додаток зусиль не приведе до результату, є достатньою для особи, щоб відмовитися навіть від спроб». Стійкий страх провалу може бути пов'язаний з різними чинниками, головними з яких являються: тенденція робити загальні висновки з одиничних фактів; оцінка по кінцевому результату, коли не враховуються індивідуальні особливості людини, а ярлик «успіху» або «поразки» наклеюється незалежно від витрачених зусиль. Різновидами соціального страху перед невдачами є: страх дістати відмову в проханні допомоги; страх бідності, із-за якого люди коплять гроші; страх не зуміти заплатити борги, який змушує людей упускають вигідні можливості.

Страх успіху властивий людям не цілком упевненим в собі, які примирилися зі своїм положенням і бояться, що у разі успіху їм доведеться брати на себе нову відповідальність, докладати додаткові зусилля і утримувати завойовані позиції. У його основі лежить відчуття невпевненості в своїх силах . Боязнь успіху може виникати і через думки що на людину будуть покладені великі надії, які він не зможе виправдати.

Ф. Ріман вважає, що кожної людини характерні дві протилежні тенденції. Перша тенденція пов'язана з бажанням індивідуума відмежувати себе від решти людської маси і реалізувати себе як окрему особу, що у результаті неминуче викликає страх ізоляції і самоти. Друга тенденція має на увазі самозречення і самовіддачу, злиття з навколишніми людьми. Як пише Ф. Ріман, з цими поняттями пов'язані всі страхи, що полягають в боязні втрати власного «Я», які виникають при необхідності самовіддачі. Соціальний страх самоти особливо гостро випробовують люди, яким психологічно важко бути одним. Сюди ж відноситься страх втрати близької людини. Страх самоти може приймати різні форми: страху критикувати іншу людину, боязні конфліктів, страху прояву своїх відчуттів, страху перед розлученням і так далі.

Протилежною формою соціального страху самоти є побоювання дуже близько «впустити» в себе іншого. Деякі люди, що знаходяться під впливом імпульсів, направлених на посилення самостійності, випробовуватимуть страх перед відвертістю і самовіддачею. Життя таких людей пов'язане з підвищеним прагненням до самостійності, що приводить до їх ізоляції від тих, що оточують. Їх страх перед близькістю посилюватиметься при необхідності наблизитися до інших або при наближенні інших. Ф. Ріман називає таких осіб «шизоїдами» і пише, що для захисту від страху перед близькістю вони прагнуть досягти максимально можливої незалежності. Вони старанно ухиляються від емоційних контактів зі своїм оточенням, що приводить до посилення егоцентризму і все більшій. і більшій ізоляції. На думку Ф. Рімана, у таких людей унаслідок ізоляції і самоти може виникнути страх з'їхати з глузду, в якому відбивається переживання шизоїдом втрати своєї індивідуальності і його незахищеність на цьому світі.

Страх оцінок може приймати дві протилежні форми: боязнь негативних оцінок, та страх перед неувагою з боку інших людей. Одним з варіантів поведінки, зв'язаної із страхом перед оцінкою іншими людьми, є соромливість. У якійсь мірі соромливість можна віднести до попередніх страхів перед соціальними контактами, але для такої людини його оцінка з боку тих, що оточують грає найважливішу роль.

Як писав в своїй монографії головний експерт в цій області Ф. Зімбардо, «бути соромливим означає боятися людей, особливо тих, від яких з якоїсь причини виходить емоційна загроза: незнайомців із-за їх невідомості і невизначеності; керівництва, наділеного владою.». Він також звертає увагу на те, що причиною соромливості може бути сильний страх, випробуваний в дитинстві, страх, що примушує людину згодом уникати ініціативи в контактах з іншими людьми».

Близькою до цього страху є боязнь засудження з боку тих, що оточують, де на перший план в свідомості виходить не кінцевий результат його діяльності, а реакція найближчого соціального оточення. В цьому випадку, на думку людини, спроба зробити щось нове, що опинилася помилковою, буде зустрінута із засудженням. Як відзначає Д. Бернс, ризик засудження здається настільки реальним, що невпевнена в собі людина приймає такий низький рівень домагань , який тільки можливий, гасло «Хто не грає, той не програє» стає таким, що веде.

Страх неуваги з боку інших людей характерний для демонстративних, істеричних осіб, які турбуються, якщо на них не звертають увагу. Їм неважливо, яким буде привід - головне, щоб про них говорили, на них дивилися, ними захоплювалися, або, принаймні - їх ненавиділи. Їх головний страх полягає в тому, щоб стати сірими і непомітними, залишитися без уваги публіки.

В сучасній психології існує багато класифікацій страхів, але спільним для них виявляється розуміння страху, як емоційного стану людини, що виявляє себе в ситуаціях порушення звичного життєвого ритуалу або втрати цінного об'єкту Страх тримає людину в постійній напрузі, породжує невпевненість в собі і не дозволяє особистості реалізуватися в повну силу. В період світової кризи і нестабільної економічної ситуації страхи людини загострюються. При цьому важливо розуміти, що події, які викликають страх можуть взагалі не відбутися, а коли і відбуваються - можуть не мати таких сумних наслідків як передбачалось.

3. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ СТРАХУ

страх інстинкт самозбереження

Є два варіанти поведінки зі страхами: перший - відступити перед ним, другий - побороти страх. Коли, відчувши страх, ми діємо за першим варіантом наш «багаж страхів» весь час поповнюється, що свого часу знижує самооцінку, яка безпосередньо впливає на впевненість у собі і заважає роботі і життю в цілому. Застосовуючи другий принцип ми відкидаємо ті страхи, які заважають досягненню нашої мети вбік і досягаємо успіху. У цьому випадку людина отримує набагато більше задоволення від виконаної роботи та гордості за себе, ніж було витрачено сил на подолання певного страху.

Головне правильно зрозуміти проблему. Вона полягає в тому, що більшість людей, коли вони стикаються зі страхом, просто тікають або намагаються уникати ситуацій, яких вони бояться. Наче страуси, вони ховають свої голови в пісок і наївно вважають, що якщо вони втечуть чи сховаються, то страх зникне сам по собі. Але це не так!

Страх завжди знаходиться всередині нас. Якщо ти зможеш глянути страху прямо у вічі, то це означає, що ти маєш ресурси та сили, щоб керувати будь-якою ситуацією. Ти збагачуєшся знаннями, починаючи краще розуміти себе.

Подивися страху у вічі, і ти зрозумієш, що причина страху - невігластво і не віра у самого себе та власні сили. Ти можеш почати долати свій страх знищуючи ці недоліки. Так як ти будуєш нову базу, починаєш пізнавати та розуміти причину своїх страхів, вони почнуть зникати, оскільки не зможуть більше паралізувати твою свідомість.

Одна зі складових частин страху - це невідомість. Уявіть собі, що станеться, якщо ви зробите дію всупереч почуття страху. Ви повинні бути достатньо поінформовані про те, якими можуть бути наслідки ваших дій. Якщо і в цьому випадку страх не залишає вас, подумайте ще раз, чи варто продовжувати. Можливо, у цьому випадку ваш страх працює на вас, здійснюючи захисну функцію і оберігаючи.

Пам'ятайте, що страх підживлюється вашим бездіяльністю і негативними думками, тому не давайте йому шансу. Усвідомте мета, до якої вам необхідно прийти, і прийміть рішення діяти в її напрямку. Подумайте про те, які кроки вам необхідно зробити для досягнення своєї мети. Уявіть і відчуйте себе вже отримали бажане і наповніть цей образ позитивними думками та емоціями. Це додасть вам впевненості та рішучості в діях, і страх поступово відступить.

Якщо ви знаєте, чого боїтеся, значить, ви можете підготуватися до того, щоб подолати це відчуття. Для початку вам необхідно ретельно проаналізувати свій страх. Для цього дайте собі відповідь на питання: "Чому і чого я боюся? Чи варто мені цього боятися? Що буде у випадку, якщо я виконаю це дію і якщо ні?". Задайте собі й інші питання, які вважаєте потрібними.

Після того, як ви ретельно проаналізували свій страх, знайдіть час і місце, щоб, влаштувавшись зручніше, в спокійній обстановці ви могли уявити, як виконуєте те, що викликає у вас почуття страху. Зробивши це дію один або кілька разів, ви налаштували себе на рівні підсвідомості на виконання цієї дії в реальності, це значно прискорить вашу перемогу над страхом, тому що ви вже заклали програму своїх дій.

Ще одна можливість впоратися зі страхом - це тренування власної сміливості. Часто ми боїмося, що нам відмовлять у проханні або не стануть слухати. У цьому випадку проблемою явно стає наш страх, а не те, що нас лякає. Адже, виявивши сміливість і рішучість, ви отримаєте відповідь, вам багато чого стане ясно, і ви зможете рухатися далі, виходячи з отриманих знань.

Люди часом так сильно бояться, що результат буде не таким, як їм би хотілося, і перестають діяти, щоб таких ситуацій не виникало зовсім. Але в цьому випадку можливе тільки одне - життя завмирає на місці, і з неї йде радість. Тому тренуйте вашу сміливість, долаючи спочатку невеликі страхи. Ідіть назустріч тому, чого ви боїтеся.

Якщо у вас виникають складнощі у виступах перед публікою, тренуйтеся, виступаючи перед людьми, яких ви добре знаєте. Потім підніміть аудиторію ще на кілька чоловік. Тренуйтеся до тих пір, поки не відчуєте впевненість у своїх діях і чіткість. Так ви навчитеся виступати перед будь-якою аудиторією.

Якщо в силу свого характеру вам складно спілкуватися з людьми, попрактикуйтесь розмовляти з ними. Для початку тренуйтеся вдома, перед дзеркалом. Це допоможе вам оцінити себе зі сторони, виробити найбільш приємну для вас манеру говорити. Виробляйте звичку висловлювати свою думку у великих компаніях. Заводьте нейтральний розмову з людьми, наприклад, стоячи в черзі або зі своїми сусідами. Таким чином, ви крок за кроком подолаєте свій самий сильний страх, починаючи з малого.

На додаток до різних способів подолання страху також важлива ваша душевний стан. Необхідно навчитися довіряти себе, людей і подій, які з вами відбуваються, навчитися відкриватися і йти їм назустріч. Чи не потягнути за думки-страхи, відпускайте їх. Пам'ятайте про те, що негативні думки зміцнюють ваш страх, а позитивні дарують впевненість у своїх силах. Вчіться звертати увагу на позитивні сторони. Ставтеся до подій у вашому житті, як до уроків на шляху до мети. Візьміть на себе відповідальність за ваше життя, і тоді ви впораєтеся з будь-яким страхом.

ВИСНОВКИ

Отже, страх - це не тільки погано, але й добре. Тому що він ще раз дозволяє нам задуматися про те, що нам потрібно в цьому житті, а що ні. А якщо ви зможете не просто побороти свій страх, тобто позбутися його, а перетворити його на союзника і помічника, ось тоді успіх вам гарантовано в будь-якому починанні. Від себе можу навести кілька шляхів його подолання:

1) будьте впевнені, що у вас все вийде;

2) відчувши страх, не концентруйтеся на ньому, інакше він ще більше посилиться. Краще спрямуйте свій погляд на вирішення даної проблеми;

3) якщо страх дуже сильний подумки «проженіть» ситуацію, як ви його долаєте (уявіть собі, як ви справляєтеся з ним, і що при цьому відчуваєте себе спокійно і легко: проїжджаєте певну ділянку дороги, стрибаєте з парашутом, виступаєте перед аудиторією;

4) напишіть на папері те, чого ви боїтеся і спаліть або порвіть аркуш і викиньте його(при використанні даної методики буде легше зробити те, чого ви боїтеся);

5) подумайте: що найстрашніше може статися, якщо я це зроблю? А якщо ніщо мене чекає? Може насправді, не такий страшний вовк, як його малюють?

6) зробіть те, що вам страшно один раз, щоб надалі почувати себе більш впевнено.

Пам'ятайте, що страхи властиві всім, тільки одні люди йдуть їм на зустріч і перемагають їх, а інші - весь час тікають, а страхи весь час їх переслідують. Тому що від страху втекти неможливо, так як він створюється і живе тільки в нашій уяві.

З усього сказаного можна зробити певний висновок: страшно всім - і багатим і знаменитим, і бідним і простим... Але якщо ваш страх раптом стає нав'язливим, псує якість вашого життя, тоді з ним просто необхідно боротися, інакше він захопить весь вільний простір, і ви зможете поповнити своїм прикладом цей сумний список. Удачі вам, і пам'ятайте у страху очі великі!

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Варій М.Й. Психологія особистості: Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 592 с.

2. Мазур А.В. Страх як психологічна проблема особистості. // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - №3. - С.25-29.

3. Ольховецький С.М. Феноменологіс тривоги та страху // Проблеми сучасної психології. - 2010. - №9. - С. 174-183.

4. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. -- К.: Либідь, 2004. -- 576 с.

5. Осадько О. Страх як прояв особистісних самообмежень // Психолог. -2004. - №7(103). - С.25-30.

6. Туренко О.С. Страх : класифікація та корінна природа феномену // Наука. Релігія. Суспільство : Фахове наукове видання. - 2005. - №1. - С. 153-160.

7. Щербатих Ю.В. Психологія страху: популярна енциклопедія. - М.: ЕКСМО, 2006. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru