Рис 2.2.

Розподіл дітей за поведінковими стилями у конфліктних ситуаціях

Результати дослідження дітей дошкільного віку за домінуючим типом темпераменту (О.Бєлов) виявили, що жоден тип темпераменту у чистому вигляді не зустрічається серед дітей дошкільного віку нашої вибірки. Виявлені типи темпераментів були змішаними - в них зустрічалися якості і холеричного, і меланхолійного, і флегматичного та сангвінічного типів. Але, так, як результати визначалися у процентному відношенні то згідно цих даних ми розподіли отримані типи темпераментів наступним чином (згідно того типу темпераменту, який переважав серед інших у процентному відношенні):

- Переважання якостей холеричного типу темпераменту - 2 дітей;

- Переважання якостей меланхолічного типу темпераменту - 2 дітей;

- Переважання якостей флегматичного типу темпераменту - 1 дитина;

- Переважання якостей сангвінічного типу темпераменту - 5 дітей.

Таким чином, виявилось, що найчисельнішою групою у досліджуваній вибірці є діти з переважанням сангвінічного типу темпераменту, стосовно інших трьох типів темпераменті, то вони знаходяться майже на одному рівні.

Протягом наступного етапу дослідження було проаналізовано результати отриманих даних згідно трьох використовуваних психодіагностичних методик, співставлення результатів та виявлення взаємозв`язків.

На підставі аналізу та узагальнення можна зробити наступні висновки:

1. Високий рівень агресивної поведінки дітей дошкільного віку корелює з домінуванням у цих дітей якостей холеричного типу темпераменту та сангвінічного типу темпераменту;

2. Середній рівень агресивності корелює з домінуванням в дітей переважно сангвінічного типу темпераменту;

3. Низький рівень агресивних реакцій дітей виявив взаємозв`язок з домінуванням таких типів темпераментів як меланхолійний та флегматичний.

Отже, на підставі отриманих результатів можемо зробити припущення, що домінування рис певного типу темпераменту визначає схильність до рівня агресивної поведінки дітей дошкільного віку.

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна дійти висновку, що рівень агресивних проявів у поведінці дітей дошкільного віку взаємовідноситься із домінуваннями певного типу темпераменту, а також має вплив на поведінку дитини у конфліктній ситуації.

Розділ 3. Формування культури поведінки дітей в умовах дошкільного закладу

Основним принципом формування культури поведінки дитини дошкільного віку, є виховання її в колективі і через колектив. Саме в колективі накопичуються основи вмінь спільно й дружно грати й трудитися, проявляти співчуття один до одного, відповідальності за участь у спільній справі, надання взаємної допомоги, тобто основи культури поведінки.

Культура поведінки дошкільника -- це сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки у побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності. Культура поведінки не зводиться до формального дотримання етикету. Вона тісно пов'язана з моральними почуттями й уявленнями й, у свою чергу, підкріплює їх.

В змісті програми культури поведінки дошкільників можна умовно виділити наступні компоненти: культура діяльності, культура спілкування, культурно-гігієнічні навички й звички.

Культура діяльності проявляється в поведінці дитини на заняттях, в іграх, під час виконання трудових доручень. Формувати в дитини культуру діяльності -- значить виховувати в неї вміння тримати в порядку місце, де вона трудиться, займається, грає; звичку доводити до кінця розпочату справу, дбайливо ставитися до іграшок, речей, книг.

Культура спілкування передбачає виконання дитиною норм і правил спілкування з дорослими й однолітками, заснованих на повазі й доброзичливості, з використанням відповідного словникового запасу й форм звертання, а також увічливе поводження в побуті, у громадських місцях.

Культурно-гігієнічні навички передбачають підтримування дитиною в чистоті обличчя, руки, тіло, зачіску, одяг, взуття. Культуру їжі відносять до гігієнічних навичок, але її значення не тільки у виконанні фізіологічних потреб. Культура їжі має й етичний аспект -- адже поведінка за столом ґрунтується на повазі до тих, хто сидить поряд, а також до тих, хто приготував їжу.

Мета: Формування корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки дітей у побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності.

Завдання:

1. Прищеплювання навички культурного спілкування.

2. Формування культурно-гігієнічних навичок.

3. Формування початкових елементів трудової діяльності.

Програма розрахована для занять із дітьми від 3 до 6 років протягом 3 років. В основу тематичного плану другого і третього років занять із дітьми взята програма «Абетка спілкування» Шипіціної Л.М [27].

У даній програмі передбачаються наступні напрямки виховної роботи:

· культура діяльності;

· культура спілкування;

· культурно-гігієнічні навички.

При реалізації програми дуже важливо враховувати наступне:

· При вихованні в дітей дошкільного віку позитивних навичок і звичок необхідно дотримуватися наступних принципів єдності й цілісності виховного процесу, тобто взаємозв'язку завдань, методів і засобів виховання: послідовності, систематичності у вихованні; повторності вправ у формуванні навичок і звичок при раціональному розподілі цих вправ у часі. Позитивні результати у вихованні культури поведінки можливі в сполученні вимогливості з повагою й довірою до дітей.

· Механізм виховання міститься в моральному становленні особистості. У дитини повинне з'явитися бажання опанувати моральною якістю, тобто важливо, щоб виникли мотиви для набуття відповідної моральної якості. Для попередження поганої поведінки важливе значення має профілактичне навчання. Займаючись профілактичним навчанням з маленькими дітьми необхідно перетворювати це в гру. Таке навчання припускає наступні етапи:

Спочатку треба обговорити з дитиною, що ми хочемо від неї, пояснити на конкретній ситуації. Далі -- треба пояснити, чому вона повинна так робити, постаратися придумати довід, близький і зрозумілий дитині. А потім повинна бути практика -- гра. Проводити таке навчання краще перед самою ситуацією, тому що взапас діти навчаються погано.

Коли дитина навчилася правильно поводитися, важливо підтримувати гарну поведінку. Діючим способом підтримувати й зміцнювати нову поведінку, поки вона не стане звичною, є похвала й розбір результатів, які принесли цю гарну поведінку. Передбачається використання наступних методів у процесі проведення занять:

· роз'яснення, розбір подібних ситуацій із книг, фільмів;

· приклад правильної поведінки інших дітей;

· спеціальні ігри, у яких дитина тренується у виборі правильних способів поведінки.

Заняття мають проводитися з усіма дітьми одночасно.

Критерії результативності програми

Вік	Культура спілкування	Культура діяльності	Культурно-гігієнічні навички
3 - 4 роки	Користуватися словами ввічливого звертання. Бути привітним і ввічливим з усіма дорослими.	Дотримувати чистоту й порядок у своєму ігровому куточку, за своїм столом. Скрізь і завжди дбайливо ставитися до речей, іграшок.	Утримувати в чистоті обличчя, руки, одяг, взуття. Користуватися серветкою під час їжі. За столом сидіти прямо, не класти лікті на стіл. Після прогулянки ретельно витирати ноги.
4 - 5 років	Не перебивати дорослих, не втручатися в їхню розмову. Подати стілець або поступитися місцем дорослому, якій увійшов. Підняти й чемно подати загублений кимось предмет. Слухати старших уважно, стояти спокійно, дивитися в обличчя співрозмовникові.	Доводити розпочату справу до кінця. Виконувати роботу тільки добре. Якщо щось не зрозумів, перепитати старших або товаришів. Бути наполегливим у досягненні мети.	Вставати ранком завжди в один і той же час. Робити ранкову гімнастику. Ретельно вмиватися, чистити зуби, акуратно зачісуватися. Правильно користуватися столовими приладами. Їсти не кваплячись, акуратно, безшумно, ретельно пережовувати їжу.
5 - 6 років	Хлопчикам пропускати вперед дівчат. Допомагати маляті або одноліткові застебнути, надягти пальто, пов'язати шарф. У громадських місцях говорити спокійно, неголосно. З повагою ставитися до праці старших, не заважати дорослим.	Не сидіти без справи. Ніколи не відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні. Любити природу, піклуватися про тварин. Користуватися книгами за столом, беручи її чистими руками, не загинаючи кути сторінок.	Закінчивши їжу класти прилад у тарілку, а не на скатертину. Увечері перш ніж лягти спати, упорядкувати свій одяг і взуття. Чистити своє взуття, акуратно вішати свій одяг. Спускатися по сходам, тримаючи спину прямо, триматися за поручень.

Діагностика перерахованих навичок має проводитися один раз у рік: у березні місяці з використанням методу спостереження й методики вивчення особистісної поведінки дитини.

Тематичний план

Тематичний план першого року занять із дітьми:
1	Культура спілкування	4 години
2	Культура діяльності	4 години
3	Гігієна й етикет	4 години
	Разом:	12 годин
Тематичний план другого року занять із дітьми:
1	Світ пізнання	4 години
2	Мови спілкування	4 години
3	Таємниця мого «Я»	4 години
4	Цей дивний дорослий світ	6 годин
	Разом:	18 годин
Тематичний план третього року занять із дітьми:
1	Як ми бачимо один одного	4 години
2	Фантазія характерів	5 годин
3	Уміння володіти собою	4 години
4	Культура спілкування	5 годин
	Разом:	18 годин

Зміст програми першого року реалізації:

Тема 1. «Культура спілкування».

Теоретична частина:

· знайомство із правилами спілкування;

Практична частина:

· сюжетно-рольова гра «Бібліотека»;

· гра-драматизація.

Тема 2. «Культура діяльності».

Теоретична частина:

· знайомство з нормами поведінки;

· навчання первісним навичкам спільної діяльності;

Практична частина:

· колективне ліплення «Три ведмеді»;

· читання й обговорення вірша «Що таке добре й що таке погано».

Тема 3. «Культурно-гігієнічні навички».

Теоретична частина:

· знайомство з режимом дня;

· знайомство із правилами поведінки за столом;

Практична частина:

· формування первинних санітарно-гігієнічних навичок;

· формування навичок самообслуговування;

· сюжетно-дидактична гра «Нагодуй ляльку».

Зміст програми другого року реалізації:

Тема 1. « Світ пізнання».

Теоретична частина:

· знайомство із чотирма порами року і їхніми відмінними рисами;

· знайомство із приказками, загадками, віршами про природні явища;

· знайомство з види домашніх і диких тварин, особливостями їхньої поведінки;

· знайомство з різними видами рослин.

Практична частина:

· навчання виразним рухам і звуконаслідуванню;

· навчання навичкам складання розповіді й зображення її на папері (дидактичні й рухливі ігри).

Тема 2. «Мови спілкування».

Теоретична частина:

· дати уявлення про роль зору, про можливість людини розрізняти кольори;

· знати для чого в різних ситуаціях потрібні людині очі, вуха, рот, ніс, руки;

· знайомство з первісними знаннями про культуру жесту, можливості виражати свої думки й почуття за допомогою міміки, жестів, рухів, постави, пози, емоцій.

Практична частина:

· розвиток зорової й емоційної пам'яті;

· навчання правильно виражати свої емоційні реакції, думки й почуття;

· навчання по виразу обличчя, жестах, емоціях розуміти свого співрозмовника;

· формування правильної постави.

Тема 3. «Таємниця мого «Я».

Теоретична частина:

· дати уявлення про почуття власного достоїнства;

· дати уявлення про індивідуальні особливості зовнішності людини.

Практична частина:

· розвиток умінь розуміти себе, свій внутрішній світ;

· навчання дітей засобам пантоміми зображувати себе, інших людей;

· навчання дітей відбиттю своїх фантазій у малюнках.

Тема 4. «Цей дивний дорослий світ».

Теоретична частина:

· дати початкові уявлення про норми поведінки між дорослими людьми: про необхідність поваги, довіри, взаєморозуміння, взаємодопомоги, турботливого відношення до людей;

· познайомити із професіями дорослих.

Практична частина:

· навчання мовному спілкуванню, розвиток зв'язної мови;

· навчання навичкам спільної діяльності по веденню домашнього господарства.

Зміст програми третього року реалізації:

Тема 1. «Як ми бачимо один одного».

Теоретична частина:

· дати дітям уявлення про існування й значення індивідуальних здатностей своїх однолітків, про вміння висловлювати свою думку про друзів, зауважуючи їх погані й гарні сторони, про вміння й необхідність спілкуватися один з одним, не дивлячись на різницю бажань і можливостей.

Практична частина:

· розвивати увагу, спостережливість, уміння розрізняти індивідуальні здатності інших дітей;

· формувати у дітей поняття «друг», «дружба».

· навчити дітей бачити, розуміти, оцінювати почуття й вчинки інших, пояснювати свої судження;

· розширювати діапазон емоцій через розуміння й переживання радості, позитивних почуттів.

Тема 2. «Фантазія характерів».

Теоретична частина:

· дати уявлення про те, що можна, а що не можна робити, про гарні й погані звички, про необхідність рятування від поганих звичок.

Практична частина:

· навчання навичкам користування загальними іграшками й речами, ділитися ними з іншими дітьми;

· виховання дружніх відносин між дітьми в процесі спілкування;

· навчання правильної поведінки в типових конфліктних ситуаціях;

· виховання таких якостей особистості як щедрість, чесність, доброта, справедливість.

Тема 3. «Уміння володіти собою».

Теоретична частина:

· дати поняття про необхідність контролю своєї поведінки;

Практична частина:

· навчання дітей бути уважними, швидко зосереджуватись на зоровій і слуховій інформації й адекватно реагувати на неї;

· формування позитивних звичок.

Тема 4. «Культура спілкування».

Теоретична частина:

· дати уявлення про різні форми ввічливого спілкування між людьми, познайомити їх із правилами етикету;

Практична частина:

· формування у дітей уявлення і потреби у доброзичливому спілкуванні з навколишніми;

· навчання правилам етикету;

· розвиток уміння ведення діалогу, з використанням різних засобів виразності.

Висновки

Дошкільне дитинство -- це період початкового становлення особистості. Виникнення емоційного передбачення наслідків своєї поведінки, самооцінки; ускладнення й усвідомлення емоційних переживань; збагачення свідомості новими гамами відчуттів і мотивами; формування вольової активності; нарешті, поява перших суттєвих зв'язків зі світом -- це головні особливості особистісного розвитку дошкільника.

Як зазначають дослідники, у дошкільному дитинстві з'являється складність життєвого світу, що визначається супідрядністю мотивів. Відбувається диференціація ліній онтогенезу, що призводять до того чи іншого типу життєвого світу; формуються стійкі (над ситуативні) мотиви й починає формуватися спрямованість особистості.

Відносини батьків та дітей, а також соціальне оточення у якому росте дитина істотно впливає на формування поведінкових реакцій дитини, та на формування її особистості. Батьківсько-дитячі взаємини характеризуються як процес та результат індивідуального, суб'єктивно-вибіркового відображення сімейних зв'язків, які опосередковують внутрішню та зовнішню активність батьків і дітей в їх спільній життєдіяльності. Специфіку батьківсько-дитячих взаємин визначають перш за все взаємини в системі «дорослий - дитина», на формування яких здійснює вплив особистість дорослого, індивідуальні особливості дитини, а також особливості сімейних взаємин.

Гармонійні взаємини батьків і дітей це такі взаємини, які засновані на узгодженні основних компонентів взаємин (довірче рівноправне ставлення, особистісно зорієнтований стиль спілкування, врахування індивідуальних потреб батьків і дітей). До найбільш істотних характеристик гармонійних батьківсько-дитячих взаємин відносяться: задоволення базових потреб дитини, зокрема, потреби у безпеці, прийнятті, визнанні індивідуальності дитини і потреби збереження свого «Я» як автономної реальності; достатній рівень рефлексії батьків, розуміння психолого-педагогічної природи індивідуальних особливостей дитини; свідома організація конструктивного стилю взаємодії з дитиною.

Для того, щоб поведінка у дитини дошкільного віку була адекватною та не мала негативних проявів дуже важливо налагодити гармонійні стосунки у родині та зменшити вплив несприятливого соціального оточення дитини. Причинами конфліктних ситуацій у батьківсько-дитячих взаєминах часто бувають: неузгодженість вимог, очікувань та реальних оцінок дитячої поведінки, що виявляється в обмеженні свободи дій, протилежності інтересів; ефект неадекватності в структурі потребово-мотиваційної сфери особистості, що простежується в незадоволеності актуальних потреб і, перш за все, потреб у самоствердженні та самореалізації; особистісні проблеми дорослого, що спостерігається в невмінні організувати позитивну взаємодію зі своєю дитиною.

Агресивність -- це один із проявів негативних реакцій у поведінці дитини дошкільного віку. Аналіз наукової літератури з проблем агресії і агресивності свідчить про існування низки факторів, які впливають на формування агресивних форм реагування у дітей дошкільного віку. Серед підходів до пояснення природи агресії, зокрема не останнє місце займають соціальні причини. Тобто вплив соціального оточення -- батьків, сестер, братів, інших близьких оточуючих -- визначає наявність агресії з боку дитини дошкільного віку.

Враховуючи основні теоретичні підходи до проблеми негативних проявів поведінки, ми розробили психодіагностичний комплекс для вивчення особливостей цих проявів, роблячи основний упор на агресивність та пов'язані з нею параметри. Був здійснений відбір традиційних методик, які представлені зокрема такими: рівень проявів агресивності у дітей дошкільного віку визначався за допомогою таких методик: оцінка форм агресивної поведінки (модифікований варіант Басса - Дарки), експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації, визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов). Застосування цього комплексу дозволило дослідити і проаналізувати основні характеристики відхилень у поведінці дітей дошкільного віку.

Отже, на підставі аналізу результатів трьох обраних психодіагностичних методик та узагальнення можемо констатувати, що високий рівень агресивної поведінки дітей дошкільного віку корелює з домінуванням у цих дітей якостей холеричного та сангвінічного типу темпераменту; середній рівень агресивності корелює з домінуванням у дітей переважно сангвінічного типу темпераменту; низький рівень агресивних реакцій виявив взаємозв`язок з домінуванням таких типів темпераментів як меланхолійний та флегматичний. Діти, які виявили високий рівень агресивності, та які мають домінування якостей холеричного типу темпераменту проявляють агресивність і у конфліктних ситуаціях. Діти, які виявили низький рівень проявів агресивної поведінки, притаманний поведінковий стиль у конфліктних ситуаціях - «уникання», поступливість, співробітництво, компроміс. Таким чином, на основі проведеного дослідження визначеними психодіагностичними методиками можна дійти висновку, що рівень агресивних проявів у поведінці дітей дошкільного віку із домінуваннями певного типу темпераменту, також має вплив на поведінку дитини у конфліктній ситуації.

Список використаної літератури:

1. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: «Аспект-пресс», 1996. - 375с.

2. Бовть О.Б. Влияние социальной среды, как один из факторов повышения агрессивности детей и подростков / Пути самопознания человека: Сб. матер. межд. конф. Киев - Севастополь: СДТУ, 1997. С. 163-164.

3. Бовть О.Б. Причини агресивної поведінки дітей дошкільного віку Педагогіка і психологія. - 1997.- № 1. - С. 94-100.

4. Бовть О.Б. Проблеми психологічної діагностики агресивної поведінки дітей та підлітків Педагогіка і психологія. - 1997. - № 3. - С. 22-28.

5. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М., 1968.

6. Ващенко Г. Виховання волі і характеру. -- К., 1999.

7. Выготский Л. Детская психология // Избранные психологические труды в 6-ти т. Т. 4. -- М.: Педагогика, 1984.

8. Запорожец А.В. Особенности психологии детей раннего и школьного возраста. - М., 1985.

9. Захаров А.И. Отклонения в поведении ребенка. - М., 1993.

10. Косарєва О.І. Батьки і діти: психологічні моделі міжособистісної взаємодії // Дошкільне виховання. - 2005. - № 5. - С. 11-13.

11. Косарєва О.І. Особливості міжособистісних конфліктів дітей дошкільного віку з батьками // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць. Кн.1. - Київ-Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. - С. 241-245.

12. Косарєва О.І. Психолого-педагогічні особливості конфліктів дошкільників з батьками в сім'ї // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне: РДГУ, 2003. - Вип. 25. - С. 35-39.

13. Клайн В. Как подготовить ребенка к жизни. - М., 1991.

14. Крайг Г. Психология развития. -- СПб., 2000.

15. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 5-е изд. - М.: Изд-во УРАО, 1999. - 176с.

16. Лешли Д. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы. Перевод с англ. -- М.1991.

17. Макаренко А.С. Лекции о воспитании детей. - М. 1947.

18. Немов Р. С. Психологическое консультирование: Учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Психологии». - М.: ВЛАДОС, 2000. - 527с.

19. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2005. - 448 с.

20. Основи практичної психології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. За ред. В.Панка. - К. - 1999.

21. Петерина С.В. Воспитание культуры поведения у детей дошкольного возраста. -- М., 2003.

22. Психологические тесты/ Под ред. А.А. Карелина: В 2 т. - М.: Гуманист. изд. центр ВЛАДОС, 2003. - Т.1. - 312с.

23. Рубинштейн С. Основы общей психологии. -- М., 1946; СПб., 1999.

24. Сенько Т.В. Изучение межличностного взаимодействия ребёнка со сверстниками и взрослыми. Методические рекомендации. - Л.1991.

25. Славина Л.С. Дети с аффективным поведением. - М., 1966.

26. Шакуров Р.Х. Человек формируется с детства. -- М. 1972.

27. Шипицина Л.М., Защиринская О.В. Азбука общения. -- С-П., 2003.

28. Эльконин Д.Б. Психология развития: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М., 2001.

29. Эрнст М. Краних «Я» в развитии ребёнка / Пер. с нем. В. Загвоздкина // Развитие личности. -- №2. -- 1999.

Додатки

I.

Оцінка рівня агресивної поведінки дітей дошкільного віку (модифікований варіант Басса - Дарки)

Процедура тестування.

З дітьми дошкільного віку, які, в силу маленького віку, не розуміють деякі положення тесту, або виявляють підвищену тривожність тест може проводитися індивідуально або у присутності батьків, або зі слів батьків

Тестовий матеріал

1. Якщо я розлючуся, то мені хочеться вдарити когось.

2. Я ніколи не буваю настільки сердитим, щоб кидатися предметами.

3. Я легко дратуюся, але швидко заспокоююся.

4. Якщо мене не попросять по-гарному, я не виконаю прохання.

5. Мені здається, що до мене бувають часто несправедливі.

6. Я не люблю коли про мене говорять щось у мене за спиною.

7. Я не можу утриматися від суперечки, якщо друзі не згодні із мною.

8. Якщо мені траплялося обдурити когось, я відчував(ла) болісні каяття совісті.

9. Мені здається, що я не здатний вдарити людину.

10. Коли я дратуюся, то хлопаю дверима.

11. Іноді люди дратують мене просто своєю присутністю.

12. Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться його порушити.

13. Іноді мене гризе заздрість, хоча я цього не показую.

14. Я думаю, що багатьом дітям з нашої групи я не подобаюсь.

15. Я вимагаю, щоб люди поважали мої права.

16. Іноді мені на розум приходять думки, яких я соромлюся.

17. Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

18. Іноді я виражаю гнів тим, що стукаю кулаком по столу.

19. Я часто почуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.

20. Якщо хтось вдає із себе «головного», я завжди поступаю йому всупереч.

21. Немає людей, яких я по-справжньому ненавидів би.

22. Напевно, є досить багато однолітків, які мені заздрять.

23. Навіть якщо я злюся, я ніколи не кричу.

24. Діти, які не хочуть вчитися, повинні відчувати почуття провини.

25. Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось вдарить мене.

26. Я можу згадати випадок, коли був таким злим, що брав перший предмет, що попався, і ламав його.

27. Я буваю грубуватий стосовно дітей, які мені не подобаються.

28. Коли із мною розмовляють командним тоном, мені нічого не хочеться робити.

29. Зазвичай я намагаюся приховувати погане ставлення до однолітків.

30. Іноді мені здається, що наді мною сміються.

31. Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати все, що я про нього думаю.

32. Мене гнітить те, що я мало слухаюсь своїх батьків.

33. Якщо хтось першим ударить мене, я не відповім йому.

34. У суперечці я часто підвищую голос.

35. Я не дратуюся через дріб'язки.

36. Коли хтось вдає із себе «головного», я роблю все, щоб він не зазнавався.

37. Я не завжди одержую те хороше, на що, як мені здається, заслуговую.

38. У мене немає ворогів, які хотіли б мені нашкодити.

39. Я часто погрожую дітям, хоча й не збираюся приводити погрози у виконання.

40. Я роблю багато такого, про що згодом жалкую.

Ключ до тесту

1.	Фізична агресія	1	-9	17	-25	-33
2.	Непряма агресія	-2	10	18	26	34
3.	Дратівливість	3	11	19	27	-35
4.	Негативізм	4	12	20	28	36
5.	Уразливість	5	13	-21	29	37
6.	Підозрілість	6	14	22	30	-38
7.	Вербальна агресія	7	15	-23	31	39
8.	Почуття провини	8	16	24	32	40

II.

Експрес-діагностика поведінкового стилю в конфліктній ситуації (для дітей дошкільного віку)

Тестування можуть проходити батьки

Інструкція до тесту

Відповідайте на запропоновані нижче питання, оцінивши, наскільки властиве вам те або інше поводження в конфліктній ситуації:

· часто - 3 бали,

· час від часу - 2,

· рідко - 1 бал.

Тестовий матеріал

1. Погрожую або б'юся.

2. Намагаюся прийняти точку зору супротивника, поважаю її, як і свою.

3. Шукаю компроміс.

4. Допускаю, що не правий, навіть якщо не можу повірити в це остаточно.

5. Уникаю супротивника.

6. Бажаю будь-що домогтися своїх цілей.

7. Намагаюся з'ясувати, із чим я згодний, а із чим - категорично ні.

8. Іду на компроміс.

9. Здаюся.

10. Змінюю тему.

11. Повторюю те саме, поки не доможуся свого.

12. Намагаюся знайти джерело конфлікту, зрозуміти, із чого все почалося.

13. Трошки уступаю й підштовхую тим самим до поступок іншу сторону.

14. Пропоную мир.

15. Намагаюся звернути все в жарт.

Ключ до тесту

А (1, 6, 11); Б (2, 7, 12); В (3, 8, 13); Г (4, 9, 14); Д (5, 10, 15).

Інтерпретація результатів тесту

· А - твердий стиль вирішення конфліктів. Такі люди до останнього стоять на своєму, захищаючи свою позицію, і будь-що-будь намагаються виграти. Впевнені, що завжди праві.

· Б - примиренський стиль. Орієнтований на «згладжування кутів» з урахуванням того, що завжди можна домовитися, на пошук альтернативи й рішення, що здатне задовольнити обидві сторони.

· У - компромісний стиль. Із самого початку розбіжності простежується установка на компроміс.

· Г - м'який стиль. Проявляється в готовності встати на точку зору супротивника й відмовитися від своєї позиції.

· Д - уникання. Цей стиль орієнтований на відхід від конфлікту. Люди даного типу намагаються не загострювати ситуацію, не доводити конфлікт до відкритого зіткнення.

IІІ.

Визначення домінуючого типу темпераменту (О.Бєлов) (для дітей дошкільного віку)

Опитування проводиться зі слів батьків

Призначення тесту

Особи із чітко вираженими властивостями, що відносяться тільки до одного типу темпераменту, зустрічаються порівняно рідко. Набагато частіше людям властиві змішані типи темпераменту, що характеризуються наявністю властивостей, характерних для різних типів темпераменту з перевагою одного з них.

Методика Бєлова служить для визначення домінуючого типу темпераменту й виявлення представленості в ньому властивостей інших типів. Випробуваному послідовно пред'являються чотири картки, на кожній з яких написане по 20 властивостей, характерних для представників кожного типу темпераменту.

Інструкція до тесту

Уважно прочитайте перелік якостей і поставте знак (+), якщо вважаєте, що ця якість притаманна вашій дитині, і знак (-) - якщо вона, на вашу думку відсутня. Якщо у вас є сумніви не ставте нічого.

Тестовий матеріал

1. Блок

1. Непосидючість, метушливість.

2. Невитриманість, запальність.

3. Нетерплячість

4. Різкість і прямолінійність у відносинах.

5. Рішучість і ініціативність.

6. Впертість.

7. Спритність у суперечці.

8. Неритмічність у навчанні.

9. Схильність до ризику.

10. Незлопам'ятність, неуразливість.

11. Швидкість і пристрасність мови.

12. Неврівноваженість і схильність до гарячності.

13. Нетерпимість до недоліків.

14. Агресивність забіяки.

15. Виразність міміки.

16. Здатність швидко діяти й вирішувати.

17. Безустанне прагнення до нового.

18. Володіння різкими, рвучкими рухами.

19. Наполегливість у досягненні поставленої мети.

20. Схильність до різкої зміни настрою.

2. Блок

1. Життєрадісність.

2. Енергійність і діловитість.

3. Недоведення початої справи до кінця.

4. Схильність переоцінювати себе.

5. Здатність швидко схоплювати нове.

6. Нестійкість в інтересах і схильностях.

7. Легке переживання невдачі й неприємностей.

8. Легке пристосування до різних обставин.

9. Захопленість будь-якою справою.

10. Швидке остигання, коли справа перестає цікавити.

11. Швидке включення в нову роботу й перемикання з одного виду роботи на іншій.

12. Тяжіння одноманітною, буденною, кропіткою роботою.

13. Товариськість і чуйність, не скутість у спілкуванні з іншими дітьми.

14. Витривалість і працездатність.

15. Голосна, швидка, виразна мова.

16. Збереження самовладання в несподіваній, складній ситуації.

17. Володіння завжди добрим настроєм.

18. Швидке засипання й пробудження.

19. Часта незібраність, поспішність у рішеннях.

20. Схильність іноді сковзати по поверхні, відволікаючись.

3. Блок

1. Спокій і холоднокровність.

2. Послідовність і докладність у справах.

3. Обережність і розважливість.

4. Уміння чекати.

5. Мовчазність, небажання розмовляти по дрібницях.

6. Володіння спокійною, рівномірною мовою, без різко виражених емоцій, жестикуляцій і міміки.

7. Стриманість і терплячість.

8. Доведення початої справи до кінця.

9. Уміння застосовувати свої сили в справу (не розтрачувати їх по дрібницях).

10. Строге притримування виробленого розпорядку життя, системи в навчанні.

11. Легке стримування поривів.

12. Не велике сприйняття схвалення й осудження.

13. Незлобивість, прояв поблажливого відношення до гострих зауважень у свою адресу.

14. Сталість у своїх відносинах і інтересах.

15. Повільне залучення в навчання й перемикання з одного виду діяльності на іншу.

16. Рівність у відношенні з усіма.

17. Акуратність і порядок у всьому.

18. Важке пристосування до нової обстановки.

19. Володіння витримкою.

20. Поступове сходження з новими людьми.

4. Блок

1. Незручність і сором'язливість.

2. Розгубленість у новій обстановці.

3. Важкість у встановленні контактів з незнайомими людьми.

4. Невір'я у свої сили.

5. Легке перенесення самітності.

6. Почуття пригніченості й розгубленості при невдачах.

7. Схильність іти в себе.

8. Швидка стомлюваність.

9. Володіння тихою мовою, що іноді знижується до шепоту.

10. Мимовільне пристосування до характеру співрозмовника.

11. Вразливість до слізливості.

12. Надзвичайна сприйнятливість до схвалення й осудження.

13. Пред'явлення високих вимог до себе й навколишніх.

14. Схильність до підозрілості, помисливості.

15. Безтурботна чутливість і легка ранимість.

16. Надмірна уразливість.

17. Скритність і нетовариськість, небажання ділитися своїми думками.

18. Малоактивність і боязкість.

19. Покірливість і покірність.

20. Прагнення викликати співчуття й допомогу навколишніх.

Обробка результатів тесту

Підрахувати кількість плюсів по кожній картці окремо.

Обчислити відсоток позитивних відповідей по кожному типу темпераменту:

Х = (А1 / А) * 100%; З = (А2 / А) * 100%;

Ф = (А3 / А) * 100%; М = (А4 / А) * 100%; де

· X, З, Ф, М - типи темпераменту;

· A1, A2, A3, A4 - число позитивних відповідей по картках відповідного блоку;

· А - загальне число позитивних відповідей по чотирьох картках.

У кінцевому виді «формула темпераменту» здобуває, наприклад, такий вид:

Т = 35%Х + 30%З + 14%Ф + 21%М;

Це значить, що даний темперамент на 35% - холеричний, 30% - сангвінічний, 14% - флегматичний і 21% - меланхолійний.

· Якщо відносний результат числа позитивних відповідей по якомусь типу становить 40% і вище, виходить, даний тип темпераменту домінуючий.

· Якщо цей результат становить 30-39%, то якості даного типу виражені досить яскраво.

· Якщо результат 20-29%, то середньо виражені.

· При результаті 10-19% можна стверджувати, що риси цього типу темпераменту виражені в малому ступені.