Психологічні особливості спілкування підлітків

Перше джерело цих проблем - нерозуміння дорослими внутрішнього світу підлітка, їхні хибні або примітивні уявлення про його переживання, мотиви тих чи інших вчинків, прагнень, цінностей.

Чим старшими стають підлітки, тим менше розуміння вони знаходять у дорослих. Якщо їхні уявлення про переживання учнів 5 - 6 класів певним чином відповідають дійсності, то уявлення про переживання учнів 8 - 9 класів дуже від неї далекі. Іншими словами, батьки припиняють бачити своїх дітей, а вчителі - своїх учнів, а місце цих конкретних і різних підлітків починає заміняти абстрактна і спотворена їх версія, яка береться з газет і розмов дорослих між собою, але тільки не з реального і живого бачення дитини.

І батьки, і вчителі здебільшого не вміють побачити і врахувати у практиці виховання того швидкого, інтенсивного процесу дорослішання підлітка, усіляко намагаються зберегти «дитячі» форми контролю, спілкування з дітьми. Саме цей момент підлітки, починаючи з 6-го класу, називають головним чинником своїх прикростей у спілкуванні з батьками: «Мені прикро, якщо батьки опікуються мною, стежать за моїм апетитом і одягом» (5 - 6 клас), «Я засмучуюсь, якщо батьки не розуміють мене, мої переживання і турботи, вони все приховують від мене, а в мої секрети втручаються» (8 - 9 клас). Особливо гостро це виявляється у старших підліткових класах, учні яких мають велику потребу у спілкуванні з дорослими «на рівних», рідко маючи можливість її задовольнити. Наслідком цього, як правило, стає протиставлення себе, свого «Я» дорослим, потреба в автономії.

Потреба підлітків у тому, щоб дорослі, особливо батьки, визнали їх рівноправними партнерами у спілкуванні, породжує конфлікти. Цікаво, що винним у конфлікті завжди визначається підліток - так вважають, до речі, і самі підлітки. Подібну самозвинувачувальну позицію підлітків деякі автори називають «психологічним примиренням»,пов'язуючи її з прийняттям формальних відносин «слухняності», що нав'язуються їм, ламання позиції «психологічного примирення» найчастіше призводить до «психологічного бунту». Коли виникає цей «психологічний бунт», дорослі починають бити на сполох, ідуть до психолога, шукають вихід, а «психологічне примирення», всіх влаштовує. Водночас подібне ставлення до конфліктів, за яких дорослі стійко посідають зовнішню обвинувачу вальну позицію, а підлітки - самообвинувачувальну, є неконструктивним.

Відзначимо ще один момент, на який дослідники мало звертають увагу. Батьки, які спостерігають дорослішання своїх дітей, найчастіше помічають у цьому процесі тільки його негативні боки: підліток стає «неслухняним», «потайливим» тощо - і зовсім не помічають пагонів позитивного, нового. Одним із таких пагонів є розвиток у підлітковому віці прагнення допомогти дорослим, підтримати, розділити їхнє горе або радість. Дорослі готові, у кращому випадку, виявити співчуття до підлітка, але зовсім не здатні прийняти подібне ставлення з його боку. Зрозуміло, чому саме так виходить, - для того, щоб прийняти таке ставлення до підлітка, якраз і необхідно бути із ним «на рівних». На нашу думку, багато сучасних проблем пов'язаних із вихованням підлітків, виникають тому, що дорослі прагнуть тільки щось дати підлітку, не бажаючи, та й не вміючи нічого взяти. Але тільки через реальні вияви доброти, співчуття ці важливі й дуже дефіцитні особистісні якості можуть розвиватися.

Якщо порівнювати між собою сфери спілкування підлітків із батьками з одного боку, і з учителями - з іншого, то при всій напруженості першого, значно більше «запущеним», малопродуктивним з погляду розвитку особистості виявляється другий бік. Адже переживання, пов'язані у підлітків зі спілкуванням з учителями, посідають одне з останніх місць, а ще з учителями у підлітків пов'язані тільки негативні переживання.

Характер спілкування з учителями і суб'єктивне ставлення до них змінюється протягом усього підліткового віку. Якщо головним мотивом спілкування молодших підлітків є намагання заручитися підтримкою вчителя, заохочення до навчання, поведінки та шкільної праці, то у більш старшому віці - намагання до особистісного спілкування з ним (учителем). Починаючи з 7-го класу, підлітків усе більше хвилюють професійні й особистісні якості педагогів. Причому, якщо професійні якості педагогів підлітків загалом влаштовують, то особистісні - ні. Ця незадоволеність сприймається підлітками здебільшого як проблема «справедливості» вчителя. Однак, незважаючи на незадоволеність підлітків особистісними якостями вчителів, вони все одно прагнуть до спілкування з ними, чого, до речі, учителі частіше не помічають. Вони, як правило, вважають, що підлітки задоволені спілкуванням з ними, як і їхніми особистісними якостями. Таким чином, з віком у підлітків зростає потреба в особистісному спілкуванні з педагогами. Відповідно розширюється і зона конфліктів як зовнішніх, так і внутрішніх.

Проаналізувавши матеріали досліджень,анкетувань, опитувань підлітків, їхніх батьків та вчителів, можна зробити такі висновки.

Молодші підлітки значно менше спілкуються з дорослими і дуже багато з ровесниками. Останні для них важливіші, бо виступають ареною самоствердження. У них дуже яскраво виділяються більш-менш постійні групи друзів та приятелів. Спілкування йде за найширшим спектром запитань. Усі вони цікавлять підлітків з погляду подій: «хто зробив», «що зробив». Для підлітків головне - дія. Тому він намагається спілкуватися з ровесниками на вулиці, на стадіоні, на заняттях гуртка, спортивної секції - там, де можна щось робити.

Старші підлітки люблять рухливі ігри і вже із задоволенням просто гуляють на вулиці із приятелями або подругами. Їх ще приваблюють великі компанії, і вже тягне в маленьку групу друзів. Їм ще цікаво говорити про щось конкретне, і вже подобаються теми абстрактні (про дружбу, справедливість). Вони ще «смикають за кіски» дівчаток і зухвалі щодо батьків та вчителів, і вже дуже цікавляться стосунками статей та прагнуть до спілкування на рівних із дорослими. Залишаючись наодинці, старші підлітки ще люблять якісь конкретні справи, але вже багато часу присвячують роздумам про себе, про людей, що їх оточують.

3.4 Вивчення референтного кола спілкування підлітків та особливостей самоконтролю у підлітків в процесі спілкування

Підлітки характеризуються неврівноваженістю, домінуванням процесу збудження, безконтрольністю. Така форма поведінки може закріпитись і дати в подальшому негативні наслідки.

Дослідження М.Й. Боришевського, О. Ф. Бондаренка, В.А. Іванникова, Г.С. Нікіфорова показують, що самоконтроль, як вольова риса особистості поступово самовдосконалюється в поведінці і діяльності при наявності адекватної самооцінки, низької тривожності, але підлітку необхідно допомогти сформувати в собі механізми самоконтролю, витримки. Претензії підлітка на своє виняткове становище серед інших заважають розвиватись механізмам самоконтролю.

Таким чином, для їх розвитку необхідно привести самооцінку підлітка в адекватне положення, знизити його особистісну тривожність і тим самим сприяти розвитку контрольних механізмів в поведінці і в діяльності, зокрема в процесах спілкування з іншими людьми.

Так, дослідження процесів спілкування показали, що в онтогенезі, як відмічали Д.Б. Ельконін, М.І. Лісіна, існують чотири форми спілкування, які змінюються протягом життя: ситуативно-особистісне спілкування, ситуативно-ділове спілкування, позаситуативно-пізнавальне спілкування, позаситуативно- особистісне спілкування. Так, як в підлітковому віці з'являється прагнення до незалежності, самостійності, намагання відсторонитись від контролю і впливу дорослих, то поведінка і діяльність підлітка можуть бути не передбачувані.

Для досягнення мети даної роботи мною було проведено ряд досліджень серед учнів 7-го та 8-го класів Смілівської ЗОШ І-ІІ ступенів. Робилась діагностику референтного кола спілкування, тобто визначилось те коло людей, з якими підлітки найбільше спілкуються. Дослідження проводилося за допомогою анкетування. (див Додаток 1)

Аналіз відповідей показав, що підлітки більше спілкуються з ровесниками, ніж з дорослими чи батьками. У підлітків велика потреба в неформальному, нерегламентованому спілкуванні, більша ніж з батьками (див Додаток 2). Це свідчить про те, що позаситуативно-особистісне спілкування є найбільш важливим і характерним для підлітків і в ньому вони почувають себе невимушено і розкуто, але необхідно формувати і інші форми спілкування, оскільки вони важливі для особистісного розвитку пізнавальної сфери, вміння діяти в соціумі.

В нашому дослідженні були поставлені завдання - виявити особливості самоконтролю підлітків в процесі різних видів спілкування та їх форм, які були вказані вище, сформувати механізми контролю своєї поведінки в процесі спілкування в різних ситуаціях діяльності.

Для діагностики рівня самоконтролю в спілкуванні застосовувалась методика М. Снайдера, в якій визначались рівні комунікативного контролю (високий, середній, низький) та методика дослідження особливостей спілкування Е. М. Павлютенкова за допомогою якої з'ясовувалась потреба підлітка в спілкуванні, виваженість, витримка, стійкість, легкість та невимушеність в спілкуванні, широта діапазону спілкування, інтегральність у спілкуванні. Обидві методики застосовувались у всіх чотирьох формах спілкування підлітків: ситуативно-особистісне спілкування здійснювалось в процесі невимушеної бесіди з підлітком по його особистим проблемам; ситуативно-ділове спілкування проводилось по результатам його успішності в навчальній діяльності; позаситуативно- пізнавальне спілкування проводилось в процесі спостереження психологом за підлітками на уроках під час відповідей; позаситуативно-особистісне спілкування проводилось з підлітками в процесі бесід на відпочинку.

Проаналізуємо отримані результати: так, виявилось, що в ситуативно-особистісному спілкуванні підлітки виявили 40% високого рівня показника товариськості, симпатії, самоконтролю і емоційності, 54% - середнього рівня і 6% низького рівня. Серед них - хлопчики-підлітки високого рівня 40%, середнього 54%, низького 6%; дівчатка-підлітки високого рівня 37%, середнього 57%, низького 6%. Результати за статтю майже не відрізняються.(див. Додаток 3) Було встановлено спеціальний показник рівня товариськості в процесі ситуативно-особистісного спілкування за формулою:

X = У хі / n

де X - середній показник; У хі - сума усіх показників; n - кількість досліджуваних осіб. Х = 28,3. На наступному етапі вивчались особливості самоконтролю і витримки у підлітків в процесі ситуативно-ділового спілкування з підлітками по результатам успішності в навчальній діяльності. Так, в цій формі спілкування підлітки більше нервували, замикались в собі, не були відвертими, як у попередній серії дослідів, траплялись випадки відмови говорити на ці теми про успішність у школі. Виявлено було лише 20% високого рівня відвертості, товариськості, самоконтролю, 40% середнього рівня і 40% низького. Серед хлопчиків високого рівня 8%, середнього 45%, низького 53%% серед підлітків-дівчаток високого рівня 20%, середнього 52%, низького 28%(див Додаток 4).

В процесі ситуативно-ділового спілкування показник товариськості, самоконтролю знизився до 15,4.

В процесі позаситуативно-пізнавального спілкування велося спостереження за підлітками на уроках під час їх відповіді. Збільшився показник самоконтролю до 42,3, а емоційний стан відзначився у підлітків підвищенням рівня тривожності, так у дівчаток висока тривожність в процесі цього виду спілкування виявилась у 58%, середнього рівня у 32%, низького рівня 10%. У підлітків-хлопчиків висока тривожність виявилась у 38%, середня у 48%, низька у 14%. Таким чином, у дівчаток в процесі цього виду спілкування домінував високий рівень тривожності, у хлопчиків-підлітків середній рівень(див Додаток 5). Але висока тривожність підлітків в позаситуативно-пізнавальному спілкуванні сковує підлітка і створюється враження самоконтролю. В такій ситуації важко виявити дійсні механізми самоконтролю, як особистісної риси, оскільки висока тривожність змінює картину протікання самоконтролю, як особистісного новоутворення підлітка.

Під час позаситуативно-особистісного спілкування, яке проводилось з підлітками в процесі вільної бесіди на відпочинку, підлітки майже повністю розкривались, цікаво розповідали різні пригоди, були жваві, емоційно і мовленнєво розкуті, мова їх була образною і яскравою. Так, було виявлено високого рівня самоконтролю, товариськості в цьому виді спілкування - 78%, середнього - 22%, низького рівня не виявлено(див Додаток 6). Показник рівня самоконтролю, товариськості, комфортності в такій формі спілкування становив 53,2%. У дівчаток рівень самоконтролю перевищував ніж у хлопчиків, але це були незначні відмінності.

Отже, виходячи з даних дослідження, робимо висновок, що найбільш емоційним та вільним для підлітків виявилось позаситуативно-особистісне спілкування на вільні теми, другий ранг зайняло ситуативно-особистісне спілкування, третій ранг - ситуативно-ділове спілкування і на останньому місці позаситуативно-пізнавальне спілкуванні, яке в більшій мірі характеризувалось тривожністю і скутістю підлітка, оскільки воно було найбільш складне для нього. Таким чином, можна порадити класному керівнику провести корекційну роботу. (див Додаток 7)

Висновки

Підлітковий вік в сучасній психологічній літературі оцінюється як один з критичних періодів розвитку. Він пов'язаний з кардинальними перетвореннями у сфері свідомості, діяльності, системі взаємостосунків індивіда. Почуття дорослості, претензії підлітка на нові права поширюються на всю сферу стосунків з дорослими, що чітко проявляється в причинах конфліктів з ними. Протест і непокора підлітка є засобом, за допомогою якого він хоче досягти зміни типу стосунків з дорослими.

Тобто на початку підліткового періоду в зв'язку з проявом у підлітка уявлення про себе як уже не дитину і потребі у визнанні його дорослості оточуючими виникає цілком нова проблема - проблема рівноправності. Отже, створення спільності в житті дорослого і підлітка, розширення сфери їх співробітництва і змістових контактів як основи переходу до нового типу стосунків є важливою проблемою у вихованні дітей цього віку і необхідною та обов'язковою умовою розгортання процесу научіння підлітка бути дорослим.

Поступово вводити підлітка у світ дорослого повинні безпосередні вихователі - батьки і вчителі. Якщо цього не робити, то підліток знайде способи проникнути в цей світ без допомоги дорослих. Їх небажання або невміння зрозуміти нові прагнення підлітка штовхає його в середовище товаришів.

Спілкування з товаришами є особливою школою розвитку соціально-моральної дорослості підлітка, і сила впливу ровесників прямо пропорційна ступеню незадоволеності підлітка спілкуванням з дорослими. Питання про зіткнення і конфлікти підлітка і дорослого через різницю в етичних і естетичних уявленнях, в соціально-моральних настановленнях і цінностях є проблемою, що набуває актуальності в другій половині підліткового віку. З'ясування причин труднощів і конфліктів у спілкуванні дорослого з дитиною при її вступі в підлітковий вік і наслідки цих труднощів і конфліктів в підлітковому періоді ставить проблему необхідності відповідного ставлення дорослого до рівня розвитку особистості підлітка і такої побудови взаємодії, коли саме вони визначали б прогрес у формуванні особистості підлітка і правильний напрям в розвитку його соціальної дорослості. Ці проблеми особливо загострюються в підлітковому віці, але існують вони і протягом всього дитинства. Для їх вирішення необхідне детальне вивчення різних типів і видів спілкування дорослого і дитини та з'ясування їх функцій в розвитку особистості. Без цього скеровувати процес формування особистості неможливо. Підлітковий вік не є часом патологій, і тому завданням психолога має стати психокореційна робота з особами, які більш конфліктні і агресивні у порівнянні з іншими.

Отже, підлітковий період -- надзвичайно складний етап психічного розвитку. З одного боку, за рівнем та особливостями психічного розвитку підлітки ще не розпрощалися з дитинством; з іншого -- вони вже стоять на порозі дорослого життя і в їх поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин та поведінки.

Список використаних джерел

1. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Навчальний посібник. - Х., 1996.

2. Введение в психологию / Под ред. А.В.Петровского. М.: Akademia, 1997.

3. Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. - К.: Рад школа, 1968.

4. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В.Петровского. - 2-е изд., пераб. и доп. - М., 1979.

5. Дубравська Д.М. Основи психології. - Львів.: Світ, 2001.

6. Кон И.С. Психология старшеклассника. - М., 1982.

7. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. - М., 1985.

8. Мелибруда Е. Я - Ты - Мы. Психологические возможности улучшения общения / Под ред А.А. Бодалева и А.Б. Добровича. - М., 1986.

9. Петровская Л.А. Компетентность в общении: социально-педагогический тренинг. - М., 1989.

10. Практикум по возрастной и педагогичской психологии / Под ред. А.И.Щербакова. - М.: Просвещение, 1987.

11. Умеете ли вы общаться?: Кн. для учащихся / И.Н. Горелов, В.Ф. Житников, М.В.Зюзько, Л.А. Шкатова. -Просвещение, 1991.-144 с.

12. Цимбалюк І.М. Психологія спілкування: Навчальний посібник. - К.: ВД „Професіонал”, 2004. - 304 с.

Додаток 1

Діагностика референтного кола спілкування

Бланк дослідження

П І_____________________________ Вік_____________

Дата___________ Клас_________

Інтерпретація результатів: 3 - 5 осіб, яких вибирають найчастіше на більшу кількість запитань анкети, і складають референтне коло спілкування.

Додаток 2

Визначення референтного кола спілкування підлітків

Додаток 3

Показник товариськості, самоконтролю, емоційності підлітків в ситуативно-особистісному спілкуванні

Додаток 4

Показник товариськості, самоконтролю, емоційності підлітків в ситуативно-діловому мовленні

Додаток 5

Показник рівня тривожності підлітків в позаситуативно-пізнавальному спілкуванні

Дівчата:

Хлопчики:

Додаток 6

Показник рівня самоконтролю, товариськості, комфортності у підлітків

Додаток 7

Граматика спілкування людини. Тренінгова програма

Міні-повідомлення «Граматика спілкування». Все наше життя будується на комунікації. Граматику спілкування ми вивчаємо все життя, де і з ким би не були: Вдома, в магазині, в гостях, у транспорті, з родичами, сусідами, друзями і з людьми зовсім незнайомими.

Спілкування можна порівняти з величезною парасолькою, під якою приховано все, що відбувається між людьми.

Знайомство. Спочатку давайте з вами познайомимося. Візьміть аркуш, олівці і намалюйте портрет : «Це я, такий, який зробив себе сам».

Після закінчення малювання кожний називає своє ім'я і показує портрет.

Ухвалення правил роботи на тренінгу

Вивчення рівня знань. В чому на вашу думку, суть спілкування? В тому, що воно є живим процесом взаємодії людей один із одним, із природою, з тваринами, світом і , звичайно, з самим собою. Це процес, який ніколи не припиняється.

Ведучий. Є дуже багато вправ та ігор, які допомагають краще зрозуміти, що відбувається під час спілкування. Мета цих вправ розвивати вміння бачити, чути, зосереджуватися, розуміти те, що відбувається між людьми при комунікації.

Вправа «Ромашка»

Інструкція. 5-6 стільців у зовнішньому колі - «пелюстки». Учасники сідають на стільці.

Завдання 1. Дивитися в очі один одному, не відводячи очей протягом хвилини. Потім учасники - «пелюстки» міняють місцями.

Завдання 2. Учасники говорять один одному: «Що я бачу в тобі?» (Одяг, зачіску, посмішку тощо.) «Пелюстки» міняються місцями.

Продовження додатка 7

Завдання 3. Учасники попарно намагаються здогадатися й розповісти один одному: «Яким ти був у дитинстві?». Слухач відповідає наскільки правильна здогадка. «Пелюстки» міняються місцями.

Завдання 4. Учасники намагаються відповісти: «Що між нами спільного?». «Пелюстки» міняються місцями.

Завдання 5. Учасники намагаються визначити : «Чим ми відрізняємося один від одного?» (Захоплення, характер, поведінка тощо.)

Вправа «Конверт щирості»

Інструкція. Всі сідають у коло. Ведучий підходить по черзі до кожного учасника і просить витягнути картку. Учасники читають вголос текст картки і намагаються, не роздумуючи, продовжити почату в тексті думку з максимальною щирістю.

Решта учасників про себе вирішує, наскільки оповідач щирий. Коли людина закінчує говорити, ті, хто вважає його промову щирою, мовчки піднімають руку. Якщо хоча б хтось один висловлювання визнає щирим, то виступаючому дозволяється на один крок змістити свій стілець вглибину кола (зближення).

Тому учаснику, чиє висловлювання не визнали щирим, дається ще спроба витягнути картку і продовжити висловлювання.

Обмін думками заборонений. Репліки з приводу висловлювань забороняються, дозволено одне запитання від кожного до виступаючого.

Коли всі зуміють висловитися щиро, ведучий пропонує кожному вдихнути повітря, а потім повільно видихнути й затримати дихання, поки говорить ведучий.

Наступний етап: на видиху потрібно вигукнути будь-які слова, що спали на думку, наприклад, «Вперед!». А якщо немає слів - видати різкий звук. Після такого голосового емоційного «звільнення» людям стає веселіше.

Висновок. Збираючи інформацію від різних людей, отримуєш можливість побачити себе, ніби в різних дзеркалах. Таким чином, можна дізнатися щось нове, що допоможе краще зрозуміти самого себе.

Вправа «Три істини»

Продовження додатка 7

Інструкція. Давайте розглянемо спілкування, як носія інформації. Ваше завдання повідомити своєму партнеру три істини про нього і три істини про самого себе. Не забувайте, що ці істини справедливі тільки на цей момент. Щоб зосередитися на власних почуттях, починайте кожну репліку зі слів: «Мені здається, що зараз про тебе можна сказати, що ти…». Якщо ваше висловлювання має негативний зміст, знайдіть слова, які б не образили слухача.

Висновок. Стосунки не можуть приносити щире задоволення, поки всі аспекти спілкування й межі не будують відверто й чесно обговорені. Коли ви ділитеся своїми внутрішніми переживаннями з іншою людиною, то по-справжньому, переходячи від непорозуміння до близькості і вносите в ваші стосунки елемент довіри.

Вправа «Малюнок»

Робота в парах. Кожен, тримаючи рукою олівець, малює на папері якийсь малюнок, не домовляючись, мовчки (з'ясовується, хто лідер). Потім міняються партнерами і знову мовчки малюють разом одним олівцем. Проводиться аналіз малюнків:

Який малюнок сподобався й чому?

Взаємодія з яким портретом приємніша і чому?

Які позиції мовчазної взаємодії реалізувалися.

Тепер ми підготовлені до ігор спілкування. Сподіваюся, що ви поставитися до них серйозно.

Гра «Фарби»

У грі беруть участь дві команди (5-7 учасників у кожній). За командою ведучого учасники мають вишикуватися за кольором волосся (від темного до світлого), за кольором одягу (від світлого до темного), пошикуватись в алфавітному порядку (враховуючи букву свого ім'я) тощо.

Гра «Тиждень»

Беруть участь дві команди по 7 осіб. Кожному учаснику видається листок календаря з певним днем тижня. Коли ведучий роздає листки, учасники не повинні бачити, який день тижня йому дістався. За сигналом учасників перегортають листки і швидко шикуються за днями тижня (від понеділка до неділі). Перемагає команда, яка перша виконає завдання.

Міні повідомлення. Тепер ви знаєте, що коли двоє людей спілкуються між собою, кожен щось переживає. Кожен акт спілкування впливає на самооцінку людей і взаємні уявлення про одного та на характер стосунків. Коли в спілкуванні людей народжується щось нове, неочікуване, цікаве, життя набуває нових кольорів. Стосунки стають міцнішими, приносять більше задоволення, кожен починає краще ставитися до себе й до людей, що його оточують.

Кожного разу, коли двоє людей спілкуються один із одним, кожний відчуває щось таке, що справляє на нього вплив. Кожне спілкування позначається на самооцінці, взаємному уявленні про один одного та на характері взаємин. Коли в спілкуванні зароджується щось непередбачуване й цікаве, стосунки стають глибшими, приносять більше задоволення, кожний починає краще ставитися до себе й до оточуючих.

Якщо давати іншим зворотній зв'язок про свої реакції на їхню поведінку, то це може підвищити взаємодовіру. Нам цікаві реакції інших людей на наші вчинки в певних ситуаціях. Стосунки не можуть приносити справжнє задоволення, поки всі межі й аспекти спілкування не будуть відверто й чесно обговорені. Ми по-справжньому знайомимося з людиною, переходячи від нерозуміння до близькості.

Вносьте у свої стосунки елементи довіри, якої так потребують усі люди.