Вплив родинних традицій на формування сімейних цінностей студентів

- склад сім'ї - бездітні подружжя, повна чи неповна сім'я;

- структура сім'ї - верховенство і підпорядкування;

- психічні і особистісні властивості родичів;

- ступінь психологічної сумісності родичів між собою (конфліктність у взаєминах між родичами).

Родинні традиції звісно можуть суттєво вплинути на майбутньому формуванні сімейних цінностей у студентів. Одним із таких впливів є формування самоідентифікації - сімейні традиції можуть розповісти цілу історію про родину. На ширшому рівні традиція вчить, до якого народу належить родина, яке її коріння. Традиція відкриває завісу над релігійним та культурним тілом, з якого походить родина, пов'язує із далекими пращурами.

Також можна виділити позитивні спогади - приємні спогади з дитинства мають значно більшу вагу, ніж матеріальні речі. Щасливе дитинство - найкращий старт у житті, головна запорука стати оптимістичною, емоційно зрілою людиною. Позитивні спогади мають величезну кількість переваг: вони діють як протиотрута проти депресивних станів, закритості та недовіри, тривожності та самотності.

Наступний вплив, який відіграють родинні традиції є формування приємних очікувань - у нашому житті, яке з кожним роком стає все швидшим і непередбачуванішим, родинні традиції відіграють роль таких собі острівків постійності. Особливо, якщо видався не дуже вдалий рік, або ви перебуваєте у підвішеному стані і не знаєте, чого чекати від майбутнього.

Останній вплив, який відіграють традиції є зближення з родиною - завдяки родинним традиціям родичі мають змогу не лише вивчити одне одного, а й зменшити відстань між поколіннями. Навіть, якщо їхня взаємодія не надто активна, їх об'єднають однакові спогади, вони стають частиною одного цілого.

Отже, наявність традицій є тим самим чинником, що формує у студента родинну згуртованість, почуття «ми» та є фактором формування родинної ідентичності.

2.2 Методика та організація проведення емпіричного дослідження впливу родини на формування сімейних цінностей студентів

Емпіричні дослідження - спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також узагальнення, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей.

Емпіричні дослідження використовуються для відповіді на емпіричні питання, які повинні бути точно визначені згідно з даними. Як правило, дослідник має певні теорії на тему, з якої ведеться дослідження. На основі цієї теорії пропонуються певні припущення або гіпотези. З цих гіпотез робляться прогнозування конкретних подій. Ці прогнозування можуть бути перевірені відповідними експериментами. Залежно від результатів експерименту, теорії, на яких гіпотези та прогнози були засновані, будуть підтверджуватися чи спростовуватися.

Якщо в науковій роботі передбачається проведення емпіричного дослідження, то воно складається з наступних етапів.

- постановка проблеми, визначення предмета вивчення, мети, і завдань (аспект виробничої групи, наприклад, керівництво у групі) та уточнення головних понять;

- визначення емпіричних об'єктів дослідження (вибірка);

- розробку методики конкретного дослідження;

- випробування методики (пілотажне, пробне дослідження), її вдосконалення, перевірку надійності методик;

- збір первинної інформації, яке супроводжується контролем надійності та вірогідності одержаних даних;

- якісну та кількісну обробку зібраних результатів;

- інтерпретацію та пояснення результатів, формулювання висновків, складання звіту.

Основними принципами психологічного дослідження є наступні:

- принцип детермінізму (причинної обумовленості): не можна вивчити явище, не дослідивши причини, що його викликають;

- принцип розвитку: психічне явище слід вивчати в безперервному розвитку;

- принцип системності: досліджуючи той чи інший прояв психіки людини слід зважати на його взаємозв'язок з іншими проявами;

- принцип об'єктивності: знання, яке отримується в дослідженні, має бути достовірним, науковим та ін.

Метод дослідження - це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкований вирішенню конкретного завдання. Формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод є вихідним пунктом та умовою майбутніх досліджень.

У кожному науковому дослідженні можна виокремити два рівні:

1) емпіричний, на якому відбувається процес накопичення фактів;

2) теоретичний - досягнення синтезу знань (у формі наукової теорії).

Згідно з цими рівнями, загальні методи пізнання можна поділити на три групи:

- методи емпіричного дослідження;

- методи, що використовуються на емпіричному і теоретичному рівнях;

- методи теоретичного дослідження.

Спостереження - це систематичне, цілеспрямоване, активне вивчення об'єкта дослідження, котрий перебуває в природному стані або в умовах наукового експерименту з метою отримання первинних даних як сукупності емпіричних тверджень. Основною проблемою, що виникає при використанні цього методу, є забезпечення об'єктивності і достовірності інформації. Для того, щоб спостереження було ефективним, необхідні наступні вимоги:

- навмисність, яка передбачає, що спостереження має проводитись для вирішення визначеного, чітко сформульованого завдання;

- планомірність, тобто проведення спостереження за планом, який відповідає поставленим завданням;

- цілеспрямованість, завдяки якій дослідник зосереджує увагу на тому, що його цікавить;

- активність спостерігача, яка означає, що він не просто сприймає всі факти, а шукає потрібні відповідно до своїх знань і досвіду;

- систематичність, яка передбачає проведення спостереження за певною схемою, системою.

Пізнавальним підсумком спостереження є опис - фіксація за допомогою мовних засобів (схеми, графіки, таблиці, рисунки тощо) емпіричної інформації про об'єкт дослідження.

Порівняння - це процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, властивого двом або кільком об'єктам. За допомогою цього методу виявляються кількісні та якісні характеристики досліджуваного об'єкта, класифікується, впорядковується та оцінюється зміст явищ і процесів. Шляхом порівняння встановлюються відносини рівності та відмінності. Для коректності порівняння необхідно дотримуватися певних вимог. По-перше, порівняння має здійснюватися за наявності об'єктивної спільності між об'єктами, явищами та процесами, а по-друге - за найважливішими, суттєвими ознаками.

Вимірювання - це визначення числового значення певної величини за допомогою одиниць виміру, система фіксації та реєстрації кількісних характеристик досліджуваного об'єкта. Його результати виражаються числами, що дає змогу проводити їхню статистичну та математичну обробку.

Вимірювання передбачає наявність таких основних елементів, як об'єкт вимірювання, одиниця виміру, спосіб вимірювання, суб'єкт вимірювання - спостерігач. Розрізняють пряме та опосередковане вимірювання, причому останнє вимагає використання математичних методів.

Застосування методу вимірювання передбачає фіксацію кількісних параметрів, але вони нерозривно пов'язані з якісною визначеністю об'єкта дослідження; врахування ж якісної визначеності є умовою отримання об'єктивних та достовірних кількісних його характеристик. Кількісні дані, відповідно, є основою для наукового аналізу якісних сторін досліджуваного об'єкта, виявлення його суттєвих властивостей і зв'язків, закономірностей поведінки та розвитку.

Експеримент (від лат. experimentum - проба, дослід) - це метод емпіричного дослідження, що базується на активному і цілеспрямованому впливі на об'єкт пізнання шляхом створення контрольованих і керованих штучних умов або використання природних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей і зв'язків.

Експеримент як метод наукового дослідження має наступні особливості:

- більш активне, ніж при спостереженні, відношення до об'єкта аж до його зміни і перетворення;

- багатократне відтворення досліджуваного об'єкта за бажанням дослідника;

- можливість виявлення таких властивостей і зв'язків, які не спостерігаються в природних умовах;

- можливість «контролю» за поведінкою об'єкта і перевірка її результатів;

- спрямування експерименту певною гіпотезою, ідеєю, концепцією і використання його для їх перевірки.

Експерименти поділяються на природні та лабораторні. Природні відповідно поділяються на: натуральні, коли об'єкт дослідження знаходиться в природних умовах, які можна змінювати за бажанням експериментатора; модельні, коли об'єкт дослідження замінюється його моделлю; соціальні, котрі спрямовані на вивчення суспільних явищ. Лабораторні експерименти - це система процедур, що проводяться з ідеалізованими об'єктами. Вони розглядаються як теоретична модель реальних експериментальних ситуацій; при цьому дослідник оперує концептуальними взірцями реальних об'єктів.

Для психодіагностики впливу родинних традицій на формування сімейних цінностей студентів були застосовані такі методики як: анкета «Сімейні цінності та традиції» (авторська розробка), опитувальник «Шкала сімейної адаптації й згуртованості» (FACES-3)» Д. Х. Олсона, опитувальник «Сімейні цінності» М. С. Константинової і М. В. Мартинової, та наративна техніка - есе на тему «Традиції в моїй родині».

Перша методика використана в дослідженні - анкета «Сімейні цінності та традиції» (авторська розробка), (Додаток А). Вона включає в себе 15 закритих питань. Респондент вказує: стать, вік, дату дослідження та уточнює статус сім'ї (повна, неповна та чи зараз проживає з батьками чи ні).

Анкетування - це процедура проведення опитування у письмовій формі за допомогою заздалегідь підготовлених бланків. Анкети самостійно заповнюються респондентами [8].

Даний метод має наступні переваги:

- висока оперативність отримання інформації;

- можливість організації масових обстежень;

- порівняно невелика трудомісткість процедур підготовки та проведення дослідження, обробки їх результатів;

- відсутність впливу особистості та поведінки дослідника на роботу респондентів;

- невиразність у дослідника відношення суб'єктивної пристрасті до когось із відповідаючих.

Але анкетуванню властиві і суттєві недоліки:

- відсутність особистого контакту не дозволяє змінювати порядок і формулювання питань в залежності від відповідей чи поведінки респондентів;

- не завжди достатня достовірність подібних «самозвітів», на підсумки яких впливають неусвідомлювані установки та мотиви респондентів або бажання їх виглядати в більш вигідному світлі, свідомо прикрасивши реальний стан справ [10].

Анкетування повинно відповідати таким вимогам:

- запитання протягом анкетування мають залишатися незмінними;

- перед початком необхідно провести інструктаж про порядок заповнення анкети;

- наявність гарантії анонімності;

- запитання анкети повинні бути чіткими, лаконічними;

- на початку анкети запитання мають бути простими, поступово ускладнюючись;

- запитання мають ураховувати індивідуально-психологічні особливості респондента: вік, стать, рівень освіти, схильності й переваги тощо [21].

Кожна анкета має певну структуру і може містити такі комунікативні компоненти:

- епіграф до анкети і звернення до респондента (це робиться з метою створення позитивного емоційного настрою респондента, сприяння активізації його розумової діяльності в потрібному напрямі, позитивного впливу на формування мотивації до участі в опитуванні, підкреслення ролі громадської думки);

- повідомлення про мету дослідження, умови анонімності опитування, використання одержаних результатів та їх значення, правила заповнення анкети та пояснення;

- основна частина анкети, яка містить питання про факти, поведінку, продукт діяльності, мотиви, оцінки і думки респондентів;

- запитання про соціально-демографічні характеристики респондентів (це своєрідна візитна картка респондента, його схематичний портрет, який можна розмістити як на початку, так і наприкінці анкети) [32].

Основні види питань:

1. Закриті питання (з варіантами відповіді «так» - «ні»).

2. Відкритті питання (розгорнуту відповідь респондент має написати самостійно в довільній формі).

3. Альтернативні питання (дають можливість обрати з кількох можливих варіантів відповідей).

4. Ранжування об'єктів опитування (на основі суб'єктивних вражень, думок, переконань респондента).

Основними етапами підготовки анкети є:

I. Аналіз теми анкетування, виділення в ній окремих проблем.

II. Розробка пробної анкети с переважанням відкритих питань.

III. Пілотажне анкетування. Аналіз його результатів.

IV. Уточнення формулювань інструкцій та змісту питань.

V. Анкетування.

VI. Узагальнення та інтерпретація результатів. Підготовка звіту [48].

Анкета дозволяє виявити та уточнити наявні сімейні цінності та традиції в родині досліджуваного. Також дозволяє порівняти відповіді з результатами інших методик. Передбачає, що респондент навчається в даний момент в вищому навчальному закладі. Може використовуватись студентами та викладачами для доповнення своїх досліджень зі схожими темами.

Опитувальник «Шкала сімейної адаптації та згуртованості (FACES-3)» (Додаток А) являє собою один з найбільш відомих стандартизованих опитувальників, призначених для оцінки сімейної структури. Авторами даного опитувальника є Д. X. Олсон, Дж. Портнер та І. Лаві.

Метод був адаптований в 1986 році М. Перре. В основі створення методики лежить «циркулярна модель» («кругова модель») Д. X. Олсона. Ця модель включає в себе три найважливіших параметра сімейної поведінки: згуртованість, адаптація та комунікація. FACES-3 є третім варіантом серій шкал FACES, розробленим для оцінки двох основних параметрів структури сім'ї, представлених графічно в «циркулярній моделі», - сімейної згуртованості та сімейної адаптації.

Сімейна згуртованість - це ступінь емоційного зв'язку між членами сім'ї: при максимальній виразності цьому зв'язку вони емоційно взаємозалежні, при мінімальній - автономні і віддистанційовані один від одного. Для діагностики сімейної згуртованості використовуються наступні показники: «емоційний зв'язок», «сімейні кордони», «прийняття рішень», «час», «друзі», «інтереси і відпочинок».

Сімейна адаптація - характеристика того, наскільки гнучко або, навпаки, ригідно здатна сімейна система пристосовуватися, змінюватися при впливі на неї факторів стресу. Для діагностики адаптації використовуються такі параметри: «лідерство», «контроль», «дисципліна», «правила та ролі в сім'ї».

У «циркулярній моделі» розрізняють чотири рівня сімейної згуртованості - від екстремально низького до екстремально високого. Вони отримали такі назви: роз'єднаний, розділений, пов'язаний і зчеплений. Аналогічно діагностують чотири рівня сімейної адаптації: ригідний, структурований, гнучкий і хаотичний.

Автори даного опитувальника виділяють помірні (збалансовані) і крайні (екстремальні) рівні сімейної згуртованості та адаптації і вважають, що саме збалансовані рівні - показник успішності функціонування системи. Для сімейної згуртованості такими рівнями є розділений і пов'язаний, для сімейної адаптації - структурований і гнучкий. Екстремальні рівні зазвичай розглядаються як проблематичні, які призводять до порушень функціонування сімейної системи.

За допомогою комбінування чотирьох рівнів згуртованості та чотирьох рівнів адаптації можливо визначити 16 типів сімейних систем, 4 з яких є помірними по обох рівнях і називаються збалансованими, 4 - екстремальними, або незбалансованими, оскільки мають крайні показники по обом рівням. Вісім інших типів є середніми (середньосбалансованими), так як один з параметрів відноситься до екстремальних, а інший - до збалансованих рівнях.

Опитувальник сконструйований таким чином, що дозволяє проаналізувати, як члени сім'ї в даний час сприймають свою сім'ю і якою би вони хотіли її бачити. Розбіжність між сприйняттям і ідеалом визначає ступінь задоволеності існуючою сімейною системою. «Ідеал» дає інформацію про направлення і ступінь змін у сімейному функціонуванні, які хотів би здійснити кожен з учасників дослідження. Чим більше розходження між ідеалом і сприйняттям, тим більше незадоволеність існуючою сімейною системою.

Перед тим як почати роботу з даною методикою, необхідно створити атмосферу довіри між дослідником і учасниками опитування. Кожен отримує бланк з текстом тверджень, потім перевіряється, як учасники зрозуміли інструкцію, даються необхідні пояснення. У ході роботи з опитувальником у обстежуваного можуть виникнути уточнюючі питання, на які даються пояснення. Якщо опитувальник заповнюють одночасно кілька членів сім'ї, то спостереження за їх взаємодією дасть психотерапевту додаткову інформацію про комунікації в даній системі, можливість відстежити патерни поведінки. У цьому випадку від пояснюючих відповідей краще відмовитися, залишивши рішення за членами сім'ї. При роботі в групі всі пояснення даються до початку заповнення опитувальника.

Опитувальник можуть заповнити всі члени сім'ї, включаючи підлітків старше 12 років. В ідеалі необхідно застосовувати його до всіх членів сім'ї, здатних заповнювати анкету, що допоможе всебічно оцінити особливості їх комунікації.

Методика складається зі списку тверджень (від 1 до 20). Завдання випробуваного полягає в тому, щоб двічі оцінити кожне твердження за ступенем його виразності, використовуючи п'ятибальну шкалу:

- майже ніколи - 1,

- рідко - 2,

- час від часу - 3,

- часто - 4,

- майже завжди - 5.

У першому випадку завдання випробуваного оцінити реальне сімейне функціонування, у другому - ідеальне, тобто таке, яким хотілося б його бачити.

Обробка й інтерпретація результатів

1. Визначення типу структури сім'ї. При обробці підраховується кількість балів, отриманих при підсумовуванні парних і непарних тверджень. Кількість балів, отримана при підсумовуванні непарних пунктів, визначає рівень сімейної згуртованості, парних - рівень сімейної адаптації. Тип сімейної системи визначається двома параметрами - сумарними оцінками за шкалами згуртованості та сімейної адаптації відповідно до норм оцінок, стандартизованих на різних вибірках

2. Визначення рівня задоволеності сімейним життям. Різниця між ідеальними і реальними оцінками за двома шкалами (згуртованості і адаптації) визначає ступінь задоволеності випробуваного сімейним життям. В даний час не існує ніяких емпіричних норм для визначення оцінки розбіжності ідеального і усвідомлюваного. Висока оцінка розбіжності вказує на низьку сімейну радість. Розбіжність має бути розрахована для кожного індивідуума за згуртованістю та адаптацією, а загальна оцінка може бути отримана в результаті складання цих двох оцінок. Зворотна залежність отриманих результатів є оцінкою сімейної задоволеності.

Інтерпретація та обговорення отриманих результатів з членами сім'ї дозволяє підвищити їх мотивацію до сімейної психотерапії, проходженню груп тренінгу, індивідуальної роботи. «Наочна» демонстрація, що підтверджує наявність порушень в сімейній системі, дозволяє розділити відповідальність за ефективність корекційних заходів між усіма членами сім'ї та психологом.

Шкала може також служити інструментом, що дозволяє виявити ступінь ефективності роботи, проведеної з сім'єю. Зміни типу функціонування сім'ї (перехід до більш збалансованого стану) і зниження рівня незадоволеності сімейним функціонуванням говорять про те, що сім'я знайшла здатність адекватної комунікації та більш ефективного подолання стресу (кризового стану).

Наступною методикою, яка була використана в дослідженні є опитувальник «Сімейні цінності» М. С. Константинової - М. В. Мартинової (Додаток А) включає питання для респондентів, згруповані в блоки за наступними темами: 1) любов (турбота, активний інтерес до коханої людини, вміння приймати іншу думку і т. п.); 2) шанобливе ставлення до батьків; 3) усвідомлене, дбайливе ставлення до старших; 4) усвідомлене, дбайливе ставлення до молодших; 5) уявлення про гендерні сімейні ролі і повагу до них; 6) культура побуту.

Діагностичні матеріали можуть використовувати педагоги додаткової освіти, вчителі загальноосвітніх шкіл, педагоги та психологи вищих навчальних закладів. Вік досліджуваних - від 10 до 25 років.

В опитувальнику «Сімейні цінності» використовуються закриті питання і стандартизовані відповіді (так, ні, іноді). Мета - визначити уявлення людини про взаєморозуміння між членами родини, шанування батьків, продовження роду, турботу про молодших і старших. Дана методика проста в застосуванні, містить 30 питань, бланк відповідей у вигляді таблиці, ключ для обробки.

Умовою проведення діагностики є вказівка респондентами наступних відомостей: 1) стать; 2) вік; 3) об'єднання або колектив; 4) дата; 5) опитування проводиться анонімно.

Перед початком опитування його організаторам слід повідомити досліджуваним про важливість цього заходу, а також про необхідність щиро і серйозно відповідати на питання, запропоновані в анкеті.

Для відповідей на питання додається бланк-таблиця. Досліджуваним видаються (або зачитуються) тексти опитувальників і пропонується вибрати варіанти відповідей, найбільш їм близькі. Можна використовувати електронну презентацію з питаннями. Відповіді заносяться в бланк-таблицю для відповідей.

Після проведення опитування необхідно підсумувати однаково виділені відповіді учнів по кожному блоку: 1. Любов 2. Продовження роду 3. Шанування батьків 4. Турбота про молодших 5. Турбота про старших 6. Культура побуту.

Ключ до відповідей:

- А «ТАК» - 2 бали

- Б «НІ» - 0 балів

- В «ІНОДІ» - 1 бал

Максимальний результат - 60 балів за все, за кожним показником - 10 балів. Рівень сформованості уявлень респондента про ту чи іншу цінність визначається, виходячи з наступного ранжирування:

- 8-10 балів - високий рівень;

- 5-7 балів - середній рівень;

- 0-4 - низький рівень;

за всіма показниками:

- 50-60 балів - високий рівень;

- 30-49 - середній рівень;

- менше 30 - низький рівень.

Обробка відповідей може проводитися як дослідником так і досліджуваними.

Останньою методикою застосованою в дослідженні було написання есе на тему «Традиції в моїй родині». Ця методика відноситься до наративних методів дослідження.

Наративний метод використовується для опису подій та в обґрунтуванні ролі розповіді про життя людини. Історію власного життя особистість конструює, виокремлюючи в життєвому потоці моменти, що мають для неї надзвичайний смисл. Так з'являється сюжет наративу, який є суттєвою його складовою. Події до сюжету особистість як головна дійова особа добирає вибірково, зважаючи на контекст, у який включено її наратив, і розміщує їх у хронологічній послідовності. Завдяки цьому наратив є темпорально організованою розповіддю [36].

Значущість темпоральності полягає не у фіксації моменту скінченності людського існування, а в продуктивному розгляді часу як структури, котра на деякому неусвідомленому рівні виступає умовою конституювання будь-яких форм людського життя (текстів, інститутів, дій людей тощо). Слід зауважити, що саме наявність часового вектора відрізняє наратив від ненаративних методів, для яких характерним є відтворення світу крізь призму лише теперішнього часу, що триває вічно. Відсутність часового вектора створює логічну, а не темпоральну послідовність [9], яка сприяє чіткості уявлення про власну поведінку, діяльність, допомагає структурувати життя. Тому темпоральність як виключна особливість наративного методу уможливлює вивчення динаміки психологічних феноменів.

За допомогою наративу як розповіді про себе особистість впорядковує свій досвід темпорально і логічно, виділяючи у ньому початок (минуле), середину (теперішнє), кінець (майбутнє). У теперішньому і навіть у минулому, яке постійно переінтерпретовується, створюється майбутнє. Така перервна біографічна динаміка, характерна для наративу, уможливлює вивчення особистістю особливостей конструювання майбутнього [43].

Процедура проведення смислового аналізу автобіографічного тексту складається з чотирьох етапів [25]. На першому етапі відбувається розбиття тексту на мінімальні смислові одиниці - текстові елементи, кожному з яких приписується номер, згідно порядкові його появи в тексті. На другому етапі процедури аналізу тексту відбувається групування текстових елементів у теми й підтеми. На третьому етапі аналізу встановлюється ієрархія смислових тем тексту згідно з трьома рівнями інформації: когнітивним, рефлексивним, регулятивним. На четвертому етапі аналізу тексту здійснюється представлення його смислової структури у графічному вигляді, де на осі абсцис позначається послідовність текстових елементів - абзаців, субабзаців, речень, а на осі ординат - теми й підтеми тексту, які розподіляються по трьох перелічених вище смислових рівнях [35].

Дане есе допомагає краще зрозуміти суб'єктивне бачення студентами ролі сімейних традицій в їхньому житті, їхні знання про ці традиції, бажання щось змінити в них або сформувати нові. Аналіз есе дозволить, за нашим припущенням, зрозуміти, які саме традиції могли вплинути на формування сімейних цінностей у досліджуваних, а також зібрати також додаткові дані про родину респондента та можливість на основі загального аналізу всіх робіт виділити категорії занять і з чим зв'язані ці традиції.

2.3 Психологічний та статистичний аналіз результатів констатувального експерименту

Для проведення констатувального дослідження було сформовано експериментальну вибірку, яка складалася з 30 осіб (11 юнаків та 19 дівчат), студентів 2-4 курсів, напряму навчання «Психологія».

Вибірка - це множина об'єктів, подій, зразків або сукупність вимірів, за допомогою визначеної процедури вибраних з генеральної сукупності для участі в дослідженні. Зазвичай, обсяг генеральної сукупності дуже великий, що робить прийняття до уваги всіх членів непрактичним або неможливим. Вибірка являє собою множину або сукупність певного обсягу, члени якої збираються і статистичні характеристики обчислюються таким чином, що в результаті можна зробити висновки або екстраполяцію із вибірки на всю генеральну сукупність.

Вибірка даного дослідження була створена методом рандомізації. Цей метод використовується для створення простих випадкових вибірок. Використання такої вибірки ґрунтується на припущенні, що кожен член популяції з рівною імовірністю може потрапити у вибірку.

У досліджені було застосовано квазіекспериментальний план - плани експериментів близькі до ідеалу, які однак в силу певних умов організації та проведення містять загрози валідності.

Першим етапом було проведення анкетування (Додаток Б, табл 2.1-2.4).

Аналіз анкетування дав змогу виявити суб'єктивне бачення респондентами категорії «сімейні цінності» (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Аналіз відповідей респондентів на запитання «Що ви розумієте під сімейними традиціями?»

Категорія відповіді	Кількість респондентів, %
Святкування днів народження членів родини	53,3 %
Сімейний відпочинок	13,3 %
Духовне спілкування	20 %
Сумісне приготування страв	6,6 %
Інше (немає традицій або знецінювання їх)	6,6 %

З даних, отриманих від респондентів було виявлено, що саме святкування днів народження членів родини і є відповіддю на поставлене запитання. Духовне спілкування опинилося на другому місці, що говорить про розуміння традицій більше як зовнішній прояв ніж як внутрішній (духовна близькість).

Також аналіз анкет дозволив виявити сімейні артефакти, та чи наявні вони в родинах респондентів (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 - Аналіз відповідей респондентів на наявність сімейних артефактів

Категорія відповіді	Відповіді респондентів, %
	Так	Ні	Гадки не маю	Небагато
Наявність сімейного архіву	56,6 %	36,6 %	6,6 %
Знання про історію сім'ї	66,6 %	20 %		6,6 %
Наявність пам'ятних речей	56,6 %	33,3 %		10 %
Наявність сімейного фотоальбому	90 %	10 %

З отриманих даних можна виявити позитивну тенденцію наявності в родинах історії, пам'ятних речей та створення вже своїх артефактів для майбутніх поколінь (фотоальбоми).

Наступним важливим питанням, яке поставало метою нашого опитування було виявлення ставлення до наявної родини і чи є вона прикладом для створення своєї (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 - Аналіз відповідей респондентів на наявність позитивного емоційного ставлення до родини

Категорія відповіді	Відповіді респондентів, %
	Так	Ні	Важко відповісти	Частково
Чи хотіли б ви в майбутньому створити сім'ю?	70 %	16,6 %	13,3 %
Чи є для вас сімейне життя батьків прикладом?	43,3 %	13,3 %		23,3 %
Чи хотіли б ви, щоб ваша майбутня сім'я була схожа на ту, де ви зараз живете?	43,3 %	36,6 %		20 %

Виявлено, що в цілому респонденти хотіли б створити свою сім'ю на основі взаємовідносин, які є в батьківській родині (вона слугує прикладом для більшості досліджуваних).

Останнім важливим питанням яке поставало в ході анкетування було знайдення відповіді, які ж психологічні якості подружжя є головними для створення сім'ї (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 - Аналіз відповідей респондентів на запитання «Які якості молоді, на вашу думку, найбільш цінні для створення сім'ї?»

Категорія відповіді	Відповіді респондентів, %
Відповідальність	53,3 %
Взаємодопомога та взаємовиручка	20 %
Повага до особистості чоловіка (дружини)	26,6 %
Прояв терпимості	0 %

Отже, було виявлено, що головною якістю для створення сім'ї є відповідальність як за дітей, так і один перед одним, але ніхто з учасників опитування не вважає, що прояв терпимості один до одного та дітей є важливим фактором для створення міцної родини.

Якщо скласти загальну картину, то можна прийти до такої актуальної ситуації серед студентів: головною якістю потрібною для створення сім'ї є відповідальність (53,3 %); для сімейного виховання найбільш важливим є догляд за дітьми та турбота і любов батьків (46,6 %); 43,3 % респондентів хотіли б мати сім'ю схожу на їх теперішню; для такої ж кількості людей сімейне життя батьків є прикладом; чоловік і дружина повинні займатись вихованням дітей на погляд респондентів (56,6 %); 70 % хотіли б створити в майбутньому сім'ю, хоча для 66, 6% є пріоритетним зараз оволодіння професією.

Другим етапом емпіричного дослідження було проведено методику «Шкала сімейної адаптації й згуртованості» (FACES-3)» Д. Х. Олсона. Первинні результати дослідження представлено у додатку Б, узагальнення результатів в табл. 2.5-2.6, рис. 2.2-2.3.

Проаналізувавши відповіді респондентів було виявлено параметри за шкалами сімейної адаптації та сімейної згуртованості та кількість людей, які вважають, що є найголовнішим в цих шкалах (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 - Загальні результати аналізу оцінки параметрів шкали FACES-3

Діагностичні параметри	Кількість людей	Шкала
Емоційний зв'зок	36,6 %	Сімейна згуртованість
Сімейні границі	10 %
Прийняття рішень	13,3 %
Час	3,3%
Друзі	6,6 %
Інтереси та відпочинок	30 %
Лідерство	20 %	Сімейна адаптація
Контроль	6,6 %
Дисципліна	13,3 %
Ролі	26,6 %
Правила	33,3 %

З огляду на отримані результати можна стверджувати, що для респондентів по шкалі сімейної адаптації є найбільш вираженим показником емоційний зв'язок (36,6 %). Тобто в сім'ї головним є підтримка, любов, взаємоповага між членами сім'ї. На другому місці опинилися спільні інтереси та відпочинок усією сім'єю (30 %). Третім важливим критерієм для сімейної згуртованості є загальне прийняття рішень (13,3 %), тобто демократичний стиль, де всі мають змогу висловитися та прийняти одне рішення, яке задовольнить усіх членів родини.

За шкалою сімейної адаптації вираженим критерієм є правила в сім'ї (33,3 %). Це означає, що досліджуваних як в їх теперішній сім'ї так і в майбутній важливим показником успішного та гармонійного функціонування сім'ї є наявність певних правил, яким слідує сім'я незважаючи на обставини. Наявність правил є елементом традицій, фактором адаптації та реагування в складних швидко змінюваних умов життєдіяльності. Характерними виявилися показники по параметрам «ролі» (26,6 %) та «лідерство» (20 %). Певні ролі, які закріплені за кожним членом сім'ї можна вважати важливим фактором для успішного виконання сімейних справ. Коли ти знаєш, що робити в тій чи іншій ситуації і маєш свою функцію, то це дає відчуття безпеки та впевненості в стресових ситуаціях. Також респонденти виділяють одним з головних критеріїв успішного функціонування сім'ї наявність єдиного лідера, який буде вести за собою в якихсь життєвих ситуаціях, де потрібне єдине правильно обране рішення.

Якщо порівнювати наявний стан сім'ї із представленням про сім'ю в майбутньому, то було виявлено такі результати (рис. 2.2-2.3).

Рис. 2.2 - Сегментограма розподілу респондентів за рівнями задоволеності сімейним життям (Шкала сімейної згуртованості)

З наведених даних констатуємо, що у 20 респондентів (67 %) спостерігається невдоволення станом своєї реальної сім'ї за критерієм сімейної згуртованості. Вони виявляють бажання свою майбутню сім'ю зробити кращою і згуртованішою, ніж вона є зараз. 30 % опитаних знаходяться в гармонії між реальним станом у сім'ї і своєю майбутньою родиною, тобто сценарій теперішніх сімейних стосунків вони бажають взяти за основу в своє майбутнє сімейне життя. 1 респондент (3,3 %) виявився невдоволеним надмірною згуртованістю у своїй родині і бажає більшого простору для себе, тобто в даній родині має місце розмитість сімейних кордонів, відсутність особистісного простору, що викликає невдоволення та заперечення такого стану сімейних стосунків у майбутньому.

Рис. 2.3 - Сегментограма розподілу респондентів за рівнями задоволеності сімейним життям (Шкалою сімейної адаптації)

За шкалою сімейної адаптації 17 респондентів (56,6 %) виявили невдоволеність наявною сім'єю і в майбутньому бажають більшої гнучкості та пристосованості до стресових ситуацій. 8 респондентів (26,6 %) повністю задоволені наявною сім'єю і бажають перейняти дану модель поведінки. І 5 людей (16,6 %) вважають, що треба зменшити адаптованість і бути більш постійними, коли з'являється загроза для сім'ї.

Результати даної методики дали можливість з'ясувати типи згуртованості та адаптації (табл. 2.6)

Таблиця 2.6 - Ранги сімейної згуртованості та сімейної адаптації

	Відокремлений	Роз'єднаний	Зв'язаний	Зчеплений
Сімейна згуртованість	73,3 %	23,3 %	3,3 %	0 %
	Ригідний	Структурований	Гнучкий	Хаотичний
Сімейна адаптація	13,3 %	13,3 %	30 %	43,3 %

За результатами дослідження було виявлено, що 22 (73,3 %) респондента мають відокремлену згуртованість. Тобто члени сім'ї майже не спілкуються один з одним безпосередньо, не проводять час разом, всі справи сімейні вирішуються окремо, без обговорення один з одним, спілкування здебільшого здійснюється опосередковано. 7 чоловік (23,3 %) мають роз'єднаний тип згуртованості - він не такий критичний як відокремлений, але також не виділяється якоюсь душевною теплотою та контактом один з одним. По зв'язаному типу було виділено 1 людину (3,3 %), що говорить про наявність зв'язку між членами в родині, взаємодопомогу та підтримку в складних життєвих обставинах. Зчепленого типу немає в жодного респондента.

За шкалою сімейної адаптації у 4 людей (13,3 %) наявний ригідний тип - це говорить про неспроможність сім'ї адаптуватися до стресових подій, члени сім'ї завжди використовують одну й ту ж стратегію поведінки, що часто може не допомагати у вирішені нової проблеми, але якщо стресова ситуація вже відбувалась раніше, то сім'я може швидко прийняти рішення на основі минулого досвіду. Також у 4 респондентів був виявлений структурований тип сімейної адаптації - у сім'ї є визначений план за яким всі члени діють в стресових ситуаціях, він краще за ригідний, але також не визначається достатньою лабільністю. У 9 людей (30 %) виявлено гнучкий тип адаптації - в тих чи інших ситуаціях сім'я швидко може пристосовуватись до нових умов. І 13 респондентів (43,3 %) мають хаотичний тип сімейної адаптації - члени сім'ї поводяться не визначено в стресових ситуаціях, відсутня певна злагодженість дій, як в гнучкому типі.

Третім етапом дослідження було проведено опитувальник «Сімейні цінності» М. С. Константинової - М. В. Мартинової. Первинні результати у табл. 2.7, рис. 2.4

Аналізуючи відповіді респондентів було визначено рівні прояву по кожній характеристиці сімейних цінностей (табл. 2.7).

Таблиця 2.7 - Характеристики цінностей та рівні їх прояву у студентів

Характеристика	Рівні
	Високий	Середній	Низький
Кохання	63,3 %	36,6 %	0 %
Продовження роду	43,3 %	40 %	16,6 %
Пошана батьків	40 %	53,3 %	6,6 %
Піклування про молодших	60 %	30 %	10 %
Піклування про старших	83,3 %	13,3 %	3,3 %
Культура побуту	83,3 %	10 %	6,6 %

За результатами дослідження було виявлено, що найбільшими цінностями у респондентів є піклування про старших (83,3 %) та культура побуту (83,3 %). Піклування про старших є особливістю як нашого менталітету так і історичного розвитку. Тому с самого дитинства прививають любов та повагу до старших своїх родичів і людей взагалі. На другому місці у студентів виявилася цінність кохання (63,3 %) - це говорить про позитивне бачення сім'ї та шлюбу, без кохання неможливе щасливе життя. На третє місце сучасні студенти ставлять піклування про молодших (60 %), що є позитивним показником для забезпечення майбутнього своїх дітей та піклування про них.

Сумуючи кількість балів, отриманих за кожною характеристикою було виявлено загальну кількість, які мають той чи інший рівень прояву сімейних цінностей (рис. 2.4).

Рис. 2.4 - Сегментограма розподілу респондентів за рівнями прояву сімейних цінностей за всіма показниками

Загальна картина свідчить про те, що сімейні цінності у 17 людей (56,6 %) знаходяться на середньому рівні, 11 досліджуваних мають високий рівень сімейних цінностей (36,6 %) - тобто сім'я дуже цінна для таких людей, вони турбуються один про одного, слідують правилам та традиціям, мають високий рівень почуття «Ми». 2 респондента мають низький рівень сімейних цінностей (6,6 %).

Четвертим етапом було написання есе респондентами на тему «Традиції в моїй родині». Проаналізувавши всі роботи можна дійти до таких висновків (див. додаток Б).

Особливо популярними є святкування загальних свят (Новий рік, День матері, 8 березня, День захисника вітчизни); наявність особливих традицій (26,6 %) (стрибки с парашутом, список бажань, майстрування різних виробів, запуск паперових ліхтариків, сімейні коштовності, картки завдань, «обіймашки», фотографування в фотоальбом, купання в ополонці); відпочинок на природі (23,3 %) (річка, море, пікнік, похід до лісу). Але цю картину затьмарює відсутність традицій у 8 людей взагалі (26,6 %). Такий стан справ негативно відображається на самому інституту сім'ї та особистості студента. Сучасна молодь є рушійною силою розвитку держави і якщо сім'я не буде одним з головних пріоритетів у житті, то в кінцевому результаті держава просто зникне.

Отже, на основі проведених методик можна прийти до таких висновків. По-перше, виявлено, що більшість респондентів незадоволено наявним станом своєї родини і бажають змінити її у своїй майбутній (але це невдоволення невелике, тому можна сказати, що більшість людей знаходяться в гармонії). По-друге, досліджувані мають уявлення про сімейні цінності і в більшості вони наявні. По-третє, визначено, що респонденти позитивно описують свої сімейні традиції і тільки в меншості вони викликають амбівалентні почуття.

У студентів, які знають свої родинні традиції, пов'язані із більш глибинними процесами усвідомлення своєї родини, наявні знання родинних історій, здійснюється створення фотоальбомів, є духовне спілкування виявлені високі показники сімейної згуртованості та адаптації, високий рівень усвідомлення приналежності до сім'ї та сімейних цінностей (любов, турбота про старших та молодших) на відміну від тих студентів, у яких ці цінності відсутні чи знівельовані - такі студенти не бачать сенсу в сім'ї в оплоті розвитку себе як особистості, для них сім'я виступає лише джерелом прожитку.

2.4 Практичні рекомендації щодо розвитку сімейних цінностей у студентів та усвідомлення позитивного потенціалу родинних традицій

Враховуючи результати констатувального експерименту вважаємо за доцільне розробку та впровадження програми психологічного впливу у вигляді соціально-психологічного тренінгу, метою якого є: підвищення рівня, створення власних традицій, розвиток навичок сімейного спілкування.

При створені програми були використані елементи артотерапії, психогімнастики, наративних психотехнологій, групових дискусій тощо.

Тренінгове заняття зі студентами, спрямоване на формування у них цінностей сімейного життя

Завдання:

- сприяти підвищенню рівня сформованості цінностей сімейного життя у студентів;

- виявити суперечності і проблеми щодо уявлення про шлюб та сім'ю;

- активізувати комунікативну взаємодію у групі, здатність студентів до аналізу своєї компетентності у питаннях взаємин з іншими людьми;

- дати студентам можливість поділитися власним досвідом взаємин із протилежною статтю, навчитися цінувати стосунки тощо.

Хід заняття

I. Привітання у групі. Презентація мети заняття.

II. Створення позитивної комфортної атмосфери.

Вправа «Моє уявлення про сім'ю». Інструкція. Малювання - це невербальне символічне вираження змісту поняття. Студентам пропонують подумати й намалювати малюнок, що у вигляді символів або образів відображав би зміст окресленого поняття. Після виконання малюнка проводиться коротке обговорення робіт [32].

III. Оперативне анкетування: Ціннісні орієнтації.

IV. Інформаційне повідомлення з елементами дискусії.

Орієнтовні теми:

– Що таке сім'я, у чому її цінність.

– Що таке шлюб, готовність молоді до шлюбу.

– Юність - особлива пора.

– Роль міжособистісних взаємин для створення союзу.

V. Вправа «мікрофон»: «Моя сім'я». Інструкція. За допомогою уявного мікрофона, за бажанням розкажіть про свою сім'ю, що ви цінуєте у своїй сім'ї найбільше. Розкажіть про своє улюблене сімейне свято, традиції тощо [32].

Орієнтовний висновок: відповідь на запитання «Що необхідно для щасливої сім'ї і гармонійних взаємин у родині?»

VI. Обговорення повчальних історій.

Притча по любов «Скільки ми коштуємо?». Казка «Метелик та колючка». Дайте відповіді на запитання: Чи сподобалася вам розповідь? Що корисного для себе ви почули? Чи трапляються подібні історії у реальному житті? [33]

VII. Робота у групах: «Якості особистості». Завдання: об'єднайтесь у 2 групи-команди. Кожна команда одержує питання, обговорює, представляє та аргументує свою думку. Наприклад: Які якості ми шукаємо у свого майбутнього обранця?

1. Повага.

2. Інтелект.

3. Уважність і такт.

Дуже важливо, щоб партнер умів слухати, звертав увагу на деталі і міг відчувати твій настрій.

4. Почуття гумору.

Людина з почуттям гумору зазвичай володіє здоровою самоіронією і може ставитися до життя з легкістю, а цього деколи так не вистачає!

5. Орієнтація на сім'ю.

Якщо це людина, з якою ти бачиш своє майбутнє, сім'я повинна бути дуже важливою частиною його життя. Те, з яким трепетом партнер ставиться до своєї рідні зараз, потім перейде і на тебе, і на ваших майбутніх дітей.

6. Товариськість.

Бажано, щоб він міг підтримати бесіду і не відсиджувався в компаніях у кутку.

7. Великодушність.

Ця якість воістину сильних людей. Уміння поблажливо ставитися до чужих помилок - велика рідкість у наш час.

8. Чесність.

Твій обранець не повинен бути любителем прибрехати або покривити душею - інакше у вашому спільному житті ти ніколи не зможеш довіряти йому на 100%.

9. Впевненість.

Спокійна, розсудлива впевненість - це те, що ми завжди шукаємо в іншому.

10. Розуміння.

Або хоча б бажання зрозуміти тебе, спроби зробити це. Сам цей факт вже говорить про те, що він буде боротися за ваші стосунки завжди.

11. Підтримка.

Тут, навіть без пояснень, - підтримку потрібно не тільки приймати, але й дарувати у відповідь.

Міні-висновок: відповідь на запитання: «Що варто цінувати у людині, з якою ти спілкуєшся? Які якості особистості є пріоритетними для поціновування?»

Запитання для обговорення:

– Що дало вам це завдання?

– Які емоції виникали в процесі роботи?

– Як, на вашу думку, ви можете використати отриману інформацію в майбутньому?

VIII. Тестування: тестова методика спрямована на діагностику статевотипізованої поведінки студентів, гендерних особливостей міжособистісних комунікацій.

Інформаційне повідомлення. Американська психолог Сандра Бем (Sandra L. Bem) для діагностики соціальної статі (gender) у 1974 році запропонувала концепцію психологічної «двостатевості». Її методика визначає ступінь андрогінності, маскулінності і фемінності особистості.

Статеворольовий опитувальник Сандри Бем - це найбільш широко використовуваний інструмент для вимірювання того, як доросла людина оцінює себе з позиції гендеру. Опитувальник містить 60 тверджень (якостей), кожне з яких обстежуваний оцінює за 7-бальною шкалою з огляду на те, наскільки точно воно його характеризує. Якщо Ви не хочете морочитися зі складними підрахунками, можна просто обрати відповіді «так» і «ні» та ставити собі за них по 1 балу при збігу з ключем.

У результатах цього тесту немає понять «добре» і «погано», «норма» і «патологія». Тест запропонований із метою кращого пізнання себе і розуміння, що в кожній людині, незалежно від біологічної статі, є жіночі і чоловічі соціально значущі якості, які виступають не лише мірилом сексуальної привабливості чоловіка і жінки одне для одного, а й помічником у розбудові стосунків між статями на основі взаємної поваги, розуміння та довіри (на противагу проявам сексизму - зарозумілого зневажливого ставлення представників однієї статі до іншої).

IX. Виховний сюжет «Твій ідеал».

Аня К.: Ідеальний хлопець - це хлопець, котрий задовольняє духовні, сексуальні і матеріальні потреби дівчини. У кожної дівчини дуже різні «за розміром» зазначені потреби і ці потреби ділять сектори в одному колі, тобто духовна потреба може бути вища за сексуальну або матеріальна вища за духовну, залежно від внутрішнього світу дівчини. І той хлопець, котрий зможе більш-менш оптимально підібрати «ключ» до задоволення цих потреб, і є ідеальним. Варто ще зазначити, що вживання слова «ідеальний» є проявом егоцентризму, тобто «ідеальний це той, хто максимально задовольняє моє «Я». І тут настає проблема: «Чи готовий я поступитись своїм «Я», щоб стати ідеальним для ідеального?»

Оля С.: Ідеал - повинен бути моєю музою, щоб від його слів в мене завмирало серце, від його усмішки ставало на душі легко, від дотику рук тіло тремтіло, від дотику губ хотілось жити, щоб відчути насолоду!

Олег П.: Спокійна, розумна, яка не дуже багато розмовляє, як те безплатне радіо, але водночас щоб не була як риба у воді… не дуже низенька (щоб на моєму фоні не здавалася карликом), яка не п'є, не курить, щира. Щоб уміла гарно готувати, прибирати.

Андрій Ю.: Я хотів би дівчину, яка б мене кохала, яка б мене причарувала і яка б мене на собі женила...

Саша Р.: Моя ідеальна дівчина повинна бути крейзі - це обов'язково, адже я - крейзі, а також мати свою думку, бути симпатичною, доброю, не курити, не пити, приємна в розмові.

Міні-висновок: відповідь на запитання: «То що ж означає ідеал для кожного зі студентів?»

Учасники мають можливість висловити своє бачення обговорюваної проблеми; студенти вчаться формулювати свої думки, аргументувати своє бачення поставленої проблеми, дискутувати, не ображаючи опонентів, тощо. Також відмічаються найбільш успішні учасники.

X. Вправа «Скриньки». Інструкція. Перед вами дві скриньки «Секрети спілкування». На аркушах паперу запишіть висловлювання, заборонені у спілкуванні з партнерами, помістивши їх у скриньку «Негативні установки» [8].

До «заборонених» можна віднести:

– Я тисячу разів казав тобі, що…

– Скільки разів треба повторювати…

– Невже тобі важко запам'ятати…

– Ти став таким (дурним, неохайним)…

– Ти такий же, як…

– Чого ти до мене пристав…

– Відчепись, ніколи мені…

Після озвучення «заборонених» висловлювань скринька замикається на ключ, символізуючи неможливість подальшого користування негативними установками.

Висловлювання, що рекомендовані й бажані, займають місце у чарівній скриньці «Позитивні установи», яка залишається відкритою з метою регулярного використання позитивних установок.

До бажаних висловлювань належать:

– Я тобі так довіряю…

– Я б ніколи не змогла зробити це без тебе…

– Порадь мені…

– Спробуй ще, це тобі обов'язково вдасться…

– Як ти добре це зробив, навчи й мене…

– Дякую тобі…

Рекомендації: постарайтеся ніколи не закривати чарівну скриньку «Позитивні установки» та користуватися бажаними висловлюваннями якомога частіше.

XI. Поради психолога.

Чим краще ти себе знаєш, тим легше правильний вихід із ситуації:

– говори про свої почуття з друзями, особливо зі своїм хлопцем (своєю дівчиною), щоб уникнути непорозуміння - за це тебе більше поважатимуть;

– не дозволяй себе обдурювати міфом про «вільний секс»;

– не захоплюйся наркотиками і алкоголем: вони туманять розум та руйнують твоє життя;

– кажучи «ні», будь переконливим(ою) не тільки на словах, але й показуй це всім своїм виглядом.

Чим краще ти знаєш самого себе, тим легше тобі буде визначитися.

– Вір у себе! Молодим людям, впевненим у собі, легше не піддаватися страху і тиску в будь-яких ситуаціях.

– Не уникай розмов з батьками. Вони хочуть, щоб ти був щасливий і здоровий.

– Спілкуйся з друзями, які поділяють твої погляди. Ви зможете дати пораду один одному і підтримати один одного у складній ситуації.

– Вплив однолітків може бути позитивним чи негативним - це залежить від тебе! І ти здатен вплинути на них. Зроби це найкращим чином!

– Тобі не обов'язково ділитися своїм особистим інтимним досвідом. Це твоє життя. Той, хто хвалиться своїми сексуальними пригодами, зазвичай духовно обділений і просто не розуміє слова «любов»!

XII. Інтерактивна гра «Незакінчене речення / оповідання».

Для чого потрібна сім'я?

Людині потрібна сім'я з багатьох причин. Ніхто не може засумніватися в справедливості старої істини: «Сім'я - осередок суспільства!» Чим більше міцних, благополучних сімей, тим міцнішою і сильнішою стає вся держава. І любов до свого народу, до своєї країни, починається саме з любові до найближчих людей. Про це слід пам'ятати і всіляко сприяти зміцненню найважливішого соціального інституту - сім'ї. Сім'я - це велике щастя…

Що таке кохання, любов?

Любити - значить робити для коханої людини будь-що, щоб їй було краще. Любов - це інтимні і глибокі почуття, особливий вид свідомості, душевного стану і дій, які спрямовані на іншу людину, суспільство тощо. Любов - це мистецтво, яке потребує досвіду і вміння концентруватися, інтуїції і розуміння, тобто, його треба осягати…