Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний Авіаційний Університет

Кафедра авіаційної психології

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Інженерна психологія”

СТАН НАПРУЖЕНОСТІ У АВІАЦІЙНИХ ДИСПЕТЧЕРІВ

Виконала:

студентка 408 групи

гуманітарного інституту

Стріха Інна

Науковий керівник:

Викладач кафедри

авіаційної психології

Нагайко А.В.

КИЇВ 2011

Зміст

Вступ

Розділ І Теоретичний аналіз функціональних станів авіаційних диспетчерів

1.1 Професійна діяльність авіаційних диспетчерів

1.2 Загальна характеристика функціональних станів

1.3 Особливості прояву стану напруженості у авіаційних диспетчерів

1.4 Ситуації, що викликають психічну напруженість

Висновки до розділу І

Розділ ІІ Корекція функціональних станів авіаційних диспетчерів

2.1 Методи корекції функціональних станів авіаційних диспетчерів

2.2 Практичні рекомендації щодо оптимізації стану напруженості авіаційних диспетчерів в процесі їх професійної діяльності

Висновки до розділу ІІ

Загальні висновки

Список використаних джерел

Вступ

авіаційний диспетчер напруженість

Актуальність роботи: дана робота є актуальною оскількі питання, пов'язані з станом напруженості, висвітлюються у багатьох психологічних дослідженнях. Наявність стану напруження у авіаційних диспетчерів досі присутня в авіації, вона несе не лише негативний відбиток на фізичний та психологічний стан диспетчера, а й може бути причиною значних людских жертв. Тому розробка даної теми, а також покращення и збільшення методів корекції напруження моє значну актуальність в інженерній психології.

Об'єкт курсової роботи: стан напруженості

Предмет курсової роботи: стан напруженості у авіаційних диспетчерів

Мета: теоретично проаналізувати стан напруження авіаційних диспетчерів, визначити методи корекційної роботи.

Завдання:

1.Проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми стану напруження.
2. Виявити методи корекції стану напруження у диспетчерів.

Практичне значення:

Отримані результати можуть використовуватись психологами з метою корекції стану напруженості авіаційних диспетчерів. А також у профілактиці даного стану.

Розділ І Теоретичний аналіз функціональних станів авіаційних диспетчерів

1.1 Професійна діяльність авіаційних диспетчерів

Щоб зрозуміти стани напруження у авіаційних диспетчерів,треба спочатку визначити тип професійної діяльності диспетчера. Діяльність працівника авіаційної галузі напрочуд важка. Диспетчер керує рухом літаків у визначеній зоні повітряного простору, забезпечує безпеку і точність польоту. Для успішного виконання цієї функції авіадиспетчер використовує знання повітряної навігації, авіаційної метеорології, а також строго встановлені правила та інструкції, які регламентують детальним чином всі аспекти його діяльності. Наприклад, для забезпечення безпечного розбіжності ПС у повітрі авіадиспетчер застосовує правила вертикального, бічного і поздовжнього ешелонування (розосередження повітряних суден на безпечні відстані в горизонтальній і вертикальній площинах).[2]

Основне завдання авіадиспетчера - безперервний контроль за повітряною обстановкою і керування повітряним рухом у межах зони його відповідальності. Для виконання цього завдання авіадиспетчер використовує радіотехнічні засоби, засоби радіозв'язку з екіпажами повітряних суден, а також електрозв'язку з суміжними секторами та іншими фахівцями. Робоче місце авіадиспетчера обладнується моніторами відображення повітряної обстановки, метеообстановки, різними сигнальними табло, довідковою інформацією, засобами зв'язку та ін. Контроль за рухом ПС здійснюється від моменту покидання їм стоянки перед зльотом на аеродромі вильоту до заруліванія на стоянку після посадки на аеродромі призначення.

Для забезпечення ефективного контролю за рухом НД аеродроми і повітряний простір діляться на райони відповідальності диспетчерських пунктів. За типом виконуваних технологічних задач їх можна класифікувати на диспетчерські пункти «руління», «Старту і посадки», «Круга», «Підходу», «Районного Центру», диспетчерські пункти «Місцевих Повітряних Ліній», «Аеродромні Диспетчерські Пункти».

- Диспетчер «аеродромного диспетчерського пункту» (АДП) контролює готовність екіпажу ПС до виконання польоту, доводить до нього необхідну інформацію, складає добовий план польотів, фіксує початок і закінчення виконання польоту, погоджує виконання плану польотів з іншими службами (наприклад, з АДП іншого аеропорту) . Диспетчер АДП не здійснює контроль за фактичною повітряною обстановкою.

- Диспетчер «руління» (ДПР) контролює рух ПС за території аеродрому, видає дозволи на буксирування, запуск двигунів, рулювання.

- Диспетчер «Старту і посадки» (СДП, ПДП) контролює рух на злітно - посадкової смуги, і передпосадковій прямий, керує злітають і заходять на посадку ПС, видає дозволи на зліт, посадку.

- Диспетчер «Круга» (ДПК) керує рухом ПС у сфері повітряного простору від 2 км і нижче і в радіусі 50 км від аеродрому. Видає дозволи на виконання заходу на посадку прилітають ВС і вказівки про первісному наборі висоти вилітають.

- Диспетчер «Підходу» (ДПП) керує рухом ПС у галузі повітряного простору, обмеженої висотами 2, 6 км і видаленням від аеродрому 90-120 км; вирішує завдання з визначенням черговості заходу на посадку, побудови необхідних інтервалів ешалонування.

- Диспетчер «Районного Центру» (РЦ) контролює політ ЗС на висотах від 1,5 до 17 км і в межах встановлених кордонів в горизонтальній площині.

- Диспетчер пункту «Місцевих Повітряних Ліній» (КДП МВЛ) керує польотом ВС від висоти 1,5 км і нижче в районі аеродрому МВЛ.

- Диспетчер «Місцевого Диспетчерського Пункту» (МДП) керує польотом ВС від висоти 1,5 км і нижче в межах встановленого району відповідальності (зазвичай сумірного по площі з адміністративним регіоном Росії або його значною частиною) в горизонтальній площині. Безліч авіаційних робіт, далеко від великих аеропортів, здійснюються під керуванням диспетчерів МДП.[11]

Умови роботи диспетчера досить складні, тому що він приймає рішення у твердому ліміті часу, працює при великому інформаційному навантаженні, при постійно і швидко мінливій повітряній обстановці, несе відповідальність за життя багатьох людей. В умовах інтенсивного повітряного руху під керівництвом одного авіадиспетчера може перебувати одночасно 10-20 Нд. Саме в таких умовах праці доволі вирогідним є виникнення напруження.

Не кожна людина здатна витримати такі умови праці, тому зазначимо психологічні та фізіологічні характеристики які мають бути присутні у особи яка займає посаду диспетчера:

· Оперативність;

· швидка реакція;

· образне мислення;

· концентрація уваги;

· високий рівень стійкості уваги;

· гарна моторна пам'ять;

· аналітичне мислення;

· гострий зір;

· гарний слух;

· чітка дикція;

· здатність швидко приймати рішення;

· здатність прогнозувати результат діяльності;

· високий рівень розвитку слухової, зорової, короткочасної пам'яті;

· емоційна стійкість навіть в екстримальних умовах;

· врівноваженість нервової системи;

· витривалість;

· пунктуальність;

· відповідальність за вчинки ;

· оперативність діяльності;

· гнучкість у процесі прийняття рішень;

· організованість у роботі;

· зібраність діяльності;

· винахідливість;

· комунікабельність.

При наявності зазначених якостій, мають бути відсутні такі якості особистості як:

· безвідповідальність;

· емоційна неврівноваженість;

· регідність мислення;

· неуважність у діяльності;

· тривожність;

· незібраність;

· неакуратність;

· швидка втомлюваність;[4]

Як вже зазначалось, праця диспетчера є важкою навіть для осіб які відповідають зазначеній психограмі, а при невідповідності їй, чи наявності негативних властивостей, діяльність ускладнюється та стає надто ризикованою. Варто додати, що у професійній діяльності диспетчера стикаються з різноманітними порушеннями функціональних станів. Докладніше про функціональні стани у наступному підрозділі.

1.2 Загальна характеристика функціональних станів

Функціональний стан людини характеризує його діяльність у конкретному напрямку, в конкретних умовах, з конкретним запасом життєвої енергії. А.Б. Леонова підкреслює, що поняття функціонального стану вводиться для характеристики еффектівностной сторони діяльності або поведінки людини. Мова йде про можливості людини, що знаходиться в тому чи іншому стані, виконувати певний вид діяльності. Стан людини можна описати за допомогою різноманітних проявів: змін у функціонуванні фізіологічних систем (центральної нервової, серцево-судинної, дихальної, рухової, ендокринної і т. д.), зрушення в протіканні психічних процесів (відчуття, сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, уваги), суб'єктивні переживання. В.І. Медведєв запропонував таке визначення функціональних станів: «Функціональний стан людини розуміється як інтегральний комплекс готівкових характеристик тих функцій і якостей людини, які прямо чи опосередковано обумовлюють виконання діяльності». [12]

Стосовно трудової діяльності функціональна система організму є інтегральним комплексом фізіологічних функцій і якостей людини, які забезпечують ефективне виконання професійної роботи при певному рівні фізіологічних затрат.

Рівень фізіологічних затрат на досягнення мети праці може бути достатнім або вимагати залучення резервів організму, що виявляється у формуванні певних функціональних станів організму: нормального, граничного і патологічного. Кожний стан має свої ознаки, які можуть бути визначені на основі медико-фізіологічних та виробничих показників.

Функціональні стани організму формуються при всіх видах діяльності та умовах праці, тому використовуються як інтегральний критерій для об'єктивної і досить точної оцінки важкості праці. Для оцінки функціонального стану організму використовують показники поточних змін фізіологічних функцій, які характеризують рівень працездатності і втоми у процесі праці, і показники більш віддалених наслідків роботи.

Найбільш важливими є показники, які характеризують:

? силу і витривалість м'язових груп;

? системи кровообігу і дихання;

? психофізіологічні функції;

? стан нервової системи;

? роботу аналізаторів;

? психічні функції;

? координацію рухів;

? співвідношення між фазами працездатності в динаміці;

? тривалість і повноту відновлення під час відпочинку порушених функцій;

? частоту і важкість виробничого травматизму;

? структуру, причини і рівень виробничо зумовлених і професійних захворювань;

? виробничі показники.[15]

Кількісні значення показників у доробочий період використовуються як «фізіологічні проби» відносно показників, визначених в процесі праці або по її закінченні. Для аналізу беруться ті зміни функціонального стану, які мають місце в кінці роботи (за винятком фази «емоційного пориву») або тижня. Ці функціональні зрушення можуть бути як позитивними, так і негативними.

Критерієм для оцінки функціонального стану організму виступає наявність або відсутність ефекту Сєченова при переключенні після закінчення роботи на інший вид діяльності. Якщо рівень більшості функцій центральної нервової системи, аналізаторів, периферійних систем і органів після роботи вищий, ніж до роботи, то функціональний стан організму нормальний. Результат цей має місце тоді, коли навантаження на організм не перевищують фізіологічні можливості людини, а умови праці сприятливі. Граничний функціональний стан організму являє перехідну форму між нормою і патологією. Основними ознаками його є відсутність позитивного ефекту Сєченова по більшості функціональних проб; виникнення від'ємної фази ефекту Сєченова, що виявляється в сповільненні (погіршенні) деяких функцій, які входять до складу робочого акту, певному напруженні вегетативних функцій, розгальмуванні побічних рефлексів, що призводить до неточних, зайвих рухів і зниження якості роботи.[8]

Отже докладніше про кожний функціональний стан, яки можливий у авіаційного працівника:

Для нормального функціонального стану характерна відсутність або згладжування нейрофізіологічного конфлікту між основною і побічною функціональними системами. Незважаючи на дію побічних подразників на працівника, основна функціональна система є стійкою домінантою, яка справляє гальмівний вплив на конкуруючі рефлекторні акти. Другою особливістю нормального функціонального стану є те, що витрати функціональних ресурсів в організмі людини не виходять за межу працездатності. Затрати ресурсів поновлюються в ході роботи. Таким чином, нормальний функціональний стан -- це стан сформованої координації, коли процес збудження є рушійною силою лише для основної функціональної системи. Інші функціональні системи ще не сформувалися або заблоковані гальмуванням і не справляють негативного впливу на основну. Об'єктивною ознакою такого функціонального стану є максимальна ефективність трудової діяльності за умови функціональної мобілізації відповідно до фізіологічного закону межі працездатності.

Для граничного функціонального стану характерні значні затрати функціональних ресурсів, які виходять за межу працездатності. В зв'язку з цим відновлювальна функціональна система теж набуває значної сили і за допомогою процесу гальмування обмежує рефлекторні акти, які становлять зміст трудової діяльності. Одночасно розгальмовуються побічні рефлекторні акти. У результаті загострюється нейрофізіологічний конфлікт між основною, побічною і відновлювальною функціональними системами. Внаслідок цього трудова діяльність сповільнюється, при виконанні роботи виникають зайві і неточні дії та рухи, розсіюється увага, погіршується мислення, посилюються реакції на побічні подразники, наростає нервово-емоційне напруження.

Патологічний функціональний стан організму характеризується крайнім загостренням нейрофізіологічного конфлікту між функціональними системами. Відновлювальна функціональна система досягає значної сили і за допомогою гальмування намагається виключити активний стан мозку і перевести організм у сон. Щоб змусити себе працювати, працівникові потрібні велике напруження і вольові зусилля. Патологічний функціональний стан виявляється у вигляді різних функціональних порушень. У зв'язку з затратами «заборонених» енергетичних ресурсів відбуваються значні зрушення в показниках серцево-судинної системи, газообміну і діяльності інших внутрішніх органів. Ознакою патологічного функціонального стану організму людини є також дискоординація, яка виявляється в парадоксальних і ультрапарадоксальних реакціях. Суть їх у тому, що позитивні сигнали, які спонукають до правильних дій, втрачають своє стимулююче значення, анегативні, навпаки, -- спонукають і можуть викликати неадекватні реакції.[16]

1.3 Особливості прояву стану напруженості у авіаційних диспетчерів

Напруженість як спектр діяльнісних станів організму, що характеризуються підвищеним рівнем функціонування різних психофізіологічних систем в порівнянні зі станом спокою. В руслі цього підходу розробляється поняття напруженності як ведучого функціонального стану, що супроводжує будь-яку цілеспрямовану діяльність і характеризує ступінь відповідності умов діяльності можливостям людини. На підставі критерію оптимальності відповідності витрачаються людиною зусиль вимогам діяльності виділяється продуктивна і непродуктивна напруженість. У більш вузькому сенсі термін позначає ряд станів людини-оператора, що визначаються фактором інтенсивності і структури інформаційного навантаження. Тому з цих позицій стан розуміється як реакція індивіда на інформаційну структуру навантаження, що визначається головним чином режимом пред'явлення інформації. Одним з головних критеріїв ступеня напруженості є адекватність реакції індивіда на зміни в інформаційній структурі стимуляції. У деяких випадках за допомогою поняття напруженість характеризується одна з фаз втоми, пов'язана з підтримкою високого рівня працездатності в результаті вольових зусиль. Нерідко терміном позначається коло станів людини, що виникають в ускладнених умовах діяльності. Серед різноманітних варіантів поняття найбільш розроблено поняття психічної напруженості, що характеризує особливості психічної діяльності людини в стресогенних ситуаціях. За типом характеру вплив цих станів на ефективність діяльності виділяють стану операційної напруженості. та емоційної напруженості. Операційна, в основі якої лежить переважання процесуальних мотивів діяльності, надає мобілізуючий вплив на індивіда і сприяє збереженню високого рівня працездатності. Розвиток станів емоційної напруженості призводить до падіння ефективності та дезорганізації діяльності. Як можливо помітити, визначення стану напруженності моє в інженерній психології декілька підходів, проте усі вони тісно переплітаються у довершене одне одним визначення.[17]

При напруженні спостерігаються зміни в динамічних характеристиках нервової системи, які в цілому можна кваліфікувати як підвищення рівня її активація, такий стан доволі частий для диспетчорів. При розгляді структурно-функціональних особливостей надмірно вираженого нервово-психічної напруги звертає на себе увагу те, що для нього типові дезорганізація психічної діяльності, істотні відхилення в психомоториці, глибокі зрушення в нейродинамічні характеристиках і яскраво виявлену почуття загального фізичного і психічного дискомфорту . На перший план виступають скарги на порушення діяльності соматичних органів. Психічні порушення, що також мають місце, залишаються як би на другому плані, маскуються соматичними скаргами, з яких найбільш частими є скарги на порушення з боку серцево-судинної системи, органів дихання та видільної системи і лише потім йдуть скарги на порушення в психомоториці і на зниження здібностей до продуктивної розумової діяльності.Тобто диспетчер не одразу розуміє причини фізичних захворювань, він не повязує їх з психологічною напруженістю. Почуття фізичного дискомфорту супроводжується негативним емоційним фоном, падінням настрої, відчуттями тривоги, неспокою, гострим очікуванням невдачі, провалу та інших неприємних наслідків ситуації екстремальній ситуації. Хоча випробувані з напругою намагалися підкреслити, що у них є насамперед соматичні порушення, найбільш виражені зрушення у них спостерігаються з боку психічної діяльності. До цих порушень належать погіршення уваги, розумової працездатності, кмітливості, завадостійкості, настрою, емоційної стійкості, координації рухів, невіра в можливість власними силами подолати труднощі і звідси зневіру в успіх і т. д.[9]

При сильній напруженності виявляються виразні ознаки порушень у психічній сфері:

· Особливо значно знижується об'єм уваги, його стійкість і здатність до концентрації, здатність до перемикання уваги;

· Істотно знижуються продуктивність короткочасної пам'яті і здатність до довготривалого вербальному збереження;

· Виявляються яскраво виражені негативні зрушення і в такій характеристиці оперативного мислення, як здатність до вирішення логічних завдань;

· Страждає координація діяльності.

В. Л. Марищук зі співавторами класифікує напруженість за двома ознаками:

1) характеру порушень в діяльності

2) силі, стійкості цих порушень.

За першою ознакою розрізняються такі форми напруженості, як гальмівна, імпульсивна і генералізована:

Гальмівна форма характеризується уповільненим виконанням інтелектуальних операцій, особливо страждає перемикання уваги, утруднюється формування нових навичок і переробка старих, погіршується здатність виконувати звичні дії в нових умовах та інші.

Імпульсивна форма напруженості виражається переважно у збільшенні кількості помилкових дій при збереженні або навіть збільшенні темпу роботи. У цьому випадку характерними є схильність до малоосмисленних, імпульсивних дій, помилки в диференціювання надходять сигналів, забування інструкцій (навіть найпростіших), невиправдана поспіх, метушливість і ін Такі прояви особливо характерні для осіб з недостатньо сформованими професійними навичками, тобто для диспетчерів новачків.

Генералізована форма напруженості характеризується сильним збудженням, різким погіршенням виконання, рухової дискоординацией, одночасним зниженням темпу роботи та наростанням помилок, що в кінцевому рахунку призводить до повного зриву діяльності. [3]

Що стосується форми напруженості за ознакою сили і стійкості порушень, то вона, на думку авторів, буває 3 видів:

1) незначна, швидко зникаюча;

2) тривала і помітно позначається на процесах діяльності;

3) тривала, практично не зникає.

1.4 Ситуації ,що викликають психічну напруженість

Як вже стало зрозуміло з вище зазначеного матеріалу, стан напруженності моє негативний вплив на діяльність авіаційного диспетчера. Для того, щоб мати можливість попередити цей стан, варто визначити ситуації у перебігу яких він може виникнути. А отже зазначемо ці ситуації у вигляді переліку.

Ситуації, здатні привести до стану психічної напруженості:

- Екстремальні ситуації (що виходять далеко за межі досвіду конкретного диспетчера).

- Екзистенційно важливі завдання, від яких залежить життя людини і його близьких (для диспетчера авіаційної галузі ця ситуація постійно присутня).

- Раптові ситуації (яскравий спалах світла, поява людини, поява літака у секторі не передбачуваному для нього).

- Надсильні фізичні впливу (шум, холод, біль, світло).

- Різного роду депривації (позбавлення) (сенсорна депривація, позбавлення сну, голод, тобто праця позанормова, оскільки диспетчер не може покинути своє робоче місце).

- Фрустрація (нездійснені очікування, особливо яскраво виявляється при вирішенні екстимальних ситуацій).

- Величезний обсяг важливої ??інформації, яку слід переробити (оскільки диспетчер має й так велечезну її кількість, незначне збільшення, особливо в завантажені дні,може викликати стан напруження тяжкої форми).

- Цейтнот (коли закінчується відведений час, відомо що з цією ситуацією працівники авіаційної галузі стикаються постійно).

- Значні соціально-психологічні проблеми (образи, заплутані відносини , тобто сімейні проблеми які впливають й під час роботи також, а також можливі конфлікти у середині колективу).

- Кризові ситуації (безповоротні втрати)

- Висока відповідальність за доручену справу (присутня данна ситуація постійно).

- Статусні ситуації (необхідність підтримання належного статусу)[7]

Як ми бачимо, з данного переліку майже з половиною ситуацій диспетчер стикається постійно. Під час кризових умов, можливо збільшити цю кількість що найменше в половину.

Висновок до розділу І

Діяльність працівника авіаційної галузі напрочут важка. Диспетчер керує рухом літаків у визначеній зоні повітряного простору, забезпечує безпеку і точність польоту. Основне завдання авіадиспетчера - безперервний контроль за повітряною обстановкою і керування повітряним рухом у межах зони його відповідальності. Умови роботи диспетчера досить складні, тому що він приймає рішення у твердому ліміті часу, працює при великому інформаційному навантаженні, при постійно і швидко мінливій повітряній обстановці, несе відповідальність за життя багатьох людей. Не кожна людина здатна витримати такі умови праці, тому ми зазначили психологічні та фізіологічні характеристики які мають бути присутні у особи яка займає посаду диспетчера.

Кожен диспетчер моє власні характеристики функціональної системи. Стосовно трудової діяльності функціональна система організму є інтегральним комплексом фізіологічних функцій і якостей людини, які забезпечують ефективне виконання професійної роботи при певному рівні фізіологічних затрат.Рівень фізіологічних затрат на досягнення мети праці може бути достатнім або вимагати залучення резервів організму, що виявляється у формуванні певних функціональних станів організму: нормального, граничного і патологічного. Кожний стан має свої ознаки, які можуть бути визначені на основі медико-фізіологічних та виробничих показників. Функціональні стани організму формуються при всіх видах діяльності та умовах праці, тому використовуються як інтегральний критерій для об'єктивної і досить точної оцінки важкості праці. [13]

Одним з критерієв вияву важкості праці авіаційного диспетчера є рівень напруженності. Що ж є станом напруження? Напруженності як ведучий функціональний стан,супроводжує будь-яку цілеспрямовану діяльність і характеризує ступінь відповідності умов діяльності можливостям людини. Напруженість викликає негативні зміни в фізичному та психологічному стані диспетчера. При розгляді структурно-функціональних особливостей надмірно вираженого нервово-психічної напруги звертає на себе увагу те, що для нього типові дезорганізація психічної діяльності, істотні відхилення в психомоториці, глибокі зрушення в нейродинамічні характеристиках і яскраво виявлену почуття загального фізичного і психічного дискомфорту . Психічні порушення,залишаються як би на другому плані, маскуються соматичними скаргами, з яких найбільш частими є скарги на порушення з боку серцево-судинної системи, органів дихання та видільної системи і лише потім йдуть скарги на порушення в психомоториці і на зниження здібностей до продуктивної розумової діяльності.Почуття фізичного дискомфорту супроводжується негативним емоційним фоном, падінням настрої, відчуттями тривоги, неспокою, гострим очікуванням невдачі, провалу та інших неприємних наслідків ситуації екстремальній ситуації. Для попередження стану емоційної напруженності, слід зазначити ситуації у яких він виникає.А це и екстримальні ситуації, важливі завдання, раптові ситуації,депривативні, фруструючі та інші.

Розділ ІІ Корекція функціональних станів авіаційних диспетчерів

2.1 Методи корекції функціональних станів авіаційних диспетчерів

Аналіз структури та умов діяльності диспетчерів авіації показує в цілому ряді випадків неминучість несприятливих змін функціонального стану організму, а, отже, і зниження надійності системи "людина-машина", незважаючи на врахування вимог ергономіки та інженерної психології, застосування засобів захисту та оптимізацію методик підготовки диспетчерів . Зазначені зміни є причиною зниження якості діяльності, що виражається збільшенням числа передумов льотних пригод (ПЛП) і помилкових дій (ОД), зниженням психофізіологічної стійкості до несприятливих факторів польоту, а також зміною налаштованості на роботу в залежності від віку та вислуги років. Практика і наукові дослідження свідчать про необхідність використання в процесі професійної діяльності засобів і методів корекції функціонального стану диспетчерів, які включають різні прийоми психологічного, електрофізіологічного і деяких інших видів впливу.[14]

Основні задачі застосування засобів корекції функціонального стану диспетчерів в періоди попередньої підготовки до роботи або відновлення після, включають:

- Тривале і стійке підтримання диспетчерської працездатності;

- Екстрену мобілізацію психофізіологічних функцій для виконання найвідповідальніших етапів роботи;

- Купірування надмірно виражених нервово-емоційних реакцій;

- Зниження явищ монотонії, гіподинамії і втом

- Прискорене відновлення функціонального стану після значних фізичних і психічних навантажень;

- Регуляцію рівня нервово-психічної і мотиваційно-вольової активності, створення сприятливого емоційно-чуттєвого фону;

- Оптимізацію адаптаційних реакцій організму при різкій зміні факторів середовища та умов діяльності;

- Формування та підтримку професійно значущих психофізіологічних якостей.[15]

Настільки значне різноманіття завдань обумовлює необхідність розробки та використання для корекції функціонального стану диспетчера цілого комплексу засобів і методів, які впливають різні морфофункціональні системи організму. На нашу думку, конкретний вибір засобів корекції повинен визначатися адекватністю механізмів їх дії етіопатогенетичної характеру функціональних зрушень з урахуванням структури діяльності та індивідуальних особливостей, маючи кінцевою метою підтримання необхідного рівня працездатності при збереженні захисних і компенсаторних здібностей організму.

Таким чином, корекція функціонального стану диспетчера- це свого роду оперативна форма підтримки його професійного здоров'я.

Для вирішення перерахованих вище завдань в організаційно-методичному плані засоби корекції можуть бути використані у двох основних напрямках, які діляться на оперативне та програмне застосування засобів і методів корекції функціонального стану. Суть оперативної корекції полягає в експрес-діагностиці поточного функціонального стану диспетчера на етапах підготовки, здійснення роботи і в післяробочий періоді з одночасним застосуванням адекватних засобів і методів впливу, що дозволяє максимально індивідуалізувати призначення корегуючих впливів. Але експрес-діагностика функціонального стану є досить складним завданням в реальних умовах роботи.

Програмне управління передбачає використання засобів корекції на основі рекомендацій більш загального характеру. Засоби та методи призначаються за заздалегідь складеною програмою на основі врахування загальних особливостей діяльності та основні закономірності динаміки функціонального стану диспетчера в процесі її виконання. Програмне управління давно набуло поширення в авіаційній медицині. Воно використовується при обгрунтуванні раціональних режимів праці, відпочинку та харчування. У ряді випадків програмне застосування різних методів може носити попередній (профілактичний) характер.

Безсумнівним достоїнством програмної корекції є відсутність необхідності постійного контролю за функціональним станом організму, недоліком - неможливість індивідуального підходу обліку ймовірних відхилень програми в процесі її реалізації. Ці недоліки можуть поповнюватися, з одного боку, конкретизацією програм, а з іншого - поєднаним використанням оперативної та програмної корекції.[18]

Найбільш бажаною системою прийомів психологічного впливу на організм диспетчера при психосоматичних порушеннях є психотерапія. Вона грунтується на досягненні у пацієнта усвідомлення і розуміння причинно-наслідкового зв'язку між особливостями його системи відносин і розвиваються розладами та допомоги у розумному вирішенні психотравмуючих ситуацій, корекції неадекватних реакцій і форм поведінки, що веде як до поліпшення його стану (клінічний аспект), так і до відновлення повноцінності його соціального функціонування (реабілітаційний аспект).

2.2 Практичні рекомендації щодо оптимізації стану напруженості авіаційних диспетчерів в процесі їх професійної діяльності

Діяльнісна парадигма пов'язує психокоррекцию з формуванням системи дій і чіткої структуризації діяльності. У цьому плані виділяються дві групи методів:

1.Методи посилення регулюючих функцій психіки, розвиток емоційного самоконтролю, поліпшення психічної саморегуляції;

2.Методи нормативно-ціннісної корекції, об'єктами якої виступають нормативні комплекси, що обумовлюють відмову від підпорядкування спільним принципам, цілям, завданням діяльності.

Методи психокорекції спрямовані на вироблення норм особистісного поведінки, міжособистісної взаємодії, розвиток здатності гнучко реагувати на ситуацію, швидко перебудовуватися в різних умовах, тобто на методи соціального пристосування.

1.Дінамічний зміст періоду вікового розвитку може бути різноманітним, а значить і результативність одного і того ж впливу не однакова.

2.Еффектівность психокорекції визначається якістю змісту, своєчасністю та адекватністю.

3.Еффектівность роботи залежить від ступеня відповідності психокорекційної роботи індивідуальним особливостям психічного розвитку людини.

Симптоматичні методи психокорекції:

аутогенне тренування

метод умовних рефлексів

оперантное научение

система патогенетичної психотерапії (Мясищев В.І. та ін)

Виходячи з етіопатогенезу психосоматичних порушень у диспетчерів, які можна розглядати як прояви процесу дезадаптації до впливу хронічного психоемоційного стресу, доцільно виділити наступні пріоритетні напрямки їх корекції.

Перший напрямок включає аудіовізуальні та психотерапевтичні методи корекції. Аудіовізуальні засоби психологічного розвантаження і мобілізації (слайд-фільми на тлі функціональної музики, спеціальні відеопрограми), можуть бути використанням в після робочий час. Психогенні засоби корекції (аутогенне стимуляція, аутогенне релаксація, релаксідеомоторная тренування, програмована психічна саморегуляція) так само можна використовувати ді і після роботи.

До другої групи можна віднести методи впливу на біологічно активні точки і зони шкіри за допомогою механічного (самомасаж), електричного (електростимуляція БАТ і аксо-норефлекторное вплив) і лазерного стимулу.

Проте слід зазначити, що використання відбудовних засобів і методів може дати очікуваний позитивний ефект на практиці тільки при вдосконаленні професійного відбору та навчання, оптимізації навчальної підготовки, ефективному захисту від впливу несприятливих санітарно-гігієнічних чинників праці, поліпшення професійних, соціальних та побутових умов життєдіяльності диспетчерів.

Висновок до розділу ІІ

Аналіз структури та умов діяльності диспетчерів авіації показує в цілому ряді випадків неминучість несприятливих змін функціонального стану організму, а, отже, і зниження надійності системи "людина-машина", незважаючи на врахування вимог ергономіки та інженерної психології, застосування засобів захисту та оптимізацію методик підготовки диспетчерів.Практика і наукові дослідження свідчать про необхідність використання в процесі професійної діяльності засобів і методів корекції функціонального стану диспетчерів, які включають різні прийоми психологічного, електрофізіологічного і деяких інших видів впливу. Основні задачі застосування засобів корекції функціонального стану диспетчерів в періоди попередньої підготовки до роботи або відновлення після, включають:

- Тривале і стійке підтримання диспетчерської працездатності;

- Екстрену мобілізацію психофізіологічних функцій для виконання найвідповідальніших етапів роботи;

- Купірування надмірно виражених нервово-емоційних реакцій;

- Зниження явищ монотонії, гіподинамії і втом

- Прискорене відновлення функціонального стану після значних фізичних і психічних навантажень;

- Регуляцію рівня нервово-психічної і мотиваційно-вольової активності, створення сприятливого емоційно-чуттєвого фону;

- Оптимізацію адаптаційних реакцій організму при різкій зміні факторів середовища та умов діяльності;

- Формування та підтримку професійно значущих психофізіологічних якостей.

Безсумнівним достоїнством програмної корекції є відсутність необхідності постійного контролю за функціональним станом організму, недоліком - неможливість індивідуального підходу обліку ймовірних відхилень програми в процесі її реалізації. Проте слід зазначити, що використання відбудовних засобів і методів може дати очікуваний позитивний ефект на практиці тільки при вдосконаленні професійного відбору та навчання, оптимізації навчальної підготовки.

Загальні висновки

Проблему напруженності широко досліджувана у психології. Було проаналізовано роботи А.Б. Леонова, В.І. Медведева, Сеченова, В.І. Мясицева, Ю.Л. Трофимова, Момова, Стрелкова та інших.

Авіадиспетчер - авіаційний фахівець, що здійснює управління повітряним рухом. Головною функцією авіадиспетчера є забезпечення безпечного, регулярного і впорядкованого руху літаків, вертольотів та інших повітряних суден. Для успішного виконання цієї функції авіадиспетчер використовує знання повітряної навігації, авіаційної метеорології, а також строго встановлені правила та інструкції, які регламентують детальним чином всі аспекти його діяльності. Наприклад, для забезпечення безпечного розбіжності ПС у повітрі авіадиспетчер застосовує правила вертикального, бічного і поздовжнього ешелонування (розосередження повітряних суден на безпечні відстані в горизонтальній і вертикальній площинах).

Діяльність авіадиспетчера є напрочут тяжкою. У процесі її виконання можуть виникнути різноманітні функціональні стани. Функціональний стан людини характеризує його діяльність у конкретному напрямку, в конкретних умовах, з конкретним запасом життєвої енергії. А.Б. Леонова підкреслює, що поняття функціонального стану вводиться для характеристики еффектівностной сторони діяльності або поведінки людини. Слід зазначити, що у діяльності диспетчерів виникають граничні функціональні стани характерні значні затрати функціональних ресурсів, які виходять за межу працездатності. В зв'язку з цим відновлювальна функціональна система теж набуває значної сили і за допомогою процесу гальмування обмежує рефлекторні акти, які становлять зміст трудової діяльності. Одночасно розгальмовуються побічні рефлекторні акти. У результаті загострюється нейрофізіологічний конфлікт між основною, побічною і відновлювальною функціональними системами. Внаслідок цього трудова діяльність сповільнюється, при виконанні роботи виникають зайві і неточні дії та рухи, розсіюється увага, погіршується мислення, посилюються реакції на побічні подразники, наростає нервово-емоційне напруження. Усі ці зміни роблять діяльність диспетчера неможливою або занадто складною. Тому психологи активно розроблюють методи подолання дезфункціональних станів у диспетчорів.

Настільки значний вплив обумовлює необхідність розробки та використання для корекції функціонального стану диспетчера цілого комплексу засобів і методів, які впливають різні морфофункціональні системи організму. На нашу думку, конкретний вибір засобів корекції повинен визначатися адекватністю механізмів їх дії етіопатогенетичної характеру функціональних зрушень з урахуванням структури діяльності та індивідуальних особливостей, маючи кінцевою метою підтримання необхідного рівня працездатності при збереженні захисних і компенсаторних здібностей організму.Таким чином, корекція функціонального стану диспетчера- це свого роду оперативна форма підтримки його професійного здоров'я.

Проте хочу зазначити, що корекційна робота не буде мати сенсу, якщо не проводити професійного відбору та навчання, оптимізації навчальної підготовки, ефективного захисту від впливу несприятливих санітарно-гігієнічних чинників праці, поліпшення професійних, соціальних та побутових умов життєдіяльності диспетчерів. Отже покращення праці, та корекція стану напруженності можлива лише у комплексі дій, які будуть спрямовані на покращення діяльності авіаційного диспетчера.

Список використаних джерел

1. Бурлачук Л.Ф. Словарь - справочник по психодиагностике. 3-е изд. - СПб.: Питер, 2000. - 498с.

2. Бодров В. А. Психология профессиональной пригодности: Учебное пособие для ВУЗов. -- М. : ПЕР СЭ, 2001. - 511 с.

3. Горбушина О.П. Психологический тренинг. Секреты проведения. - СПб.: Питер, 2008. Серия «Практическая психология . - 176с.

4. Климов Е. А. Введение в психологию труда. Учебник для ВУЗов. -- М. : ЮНИТИ, 1998. -- 350 с.

5. Корольчук М. С., Крайнюк В. М. Теорія і практика професійного психологічного відбору: Навчальний посібник для студ. ВНЗ. К. : Ніка-Центр, 2006. -- 536 с.

6. Крысько В.Г. Общая психология в схемах и комментариях: Учебное пособие. - СПб.: Питер, 2007. Серия «учебное пособие». - 109с.

7. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. Кн. 1.: Общие основы психологии: учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Р.С. Немов. - 5-е изд. _ М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2006. - 468с.

8. Прусова Н.В. Общая психология: учебное пособие для вузов / Н.В. Прусова, И.А. Пивоварова, Т.В. Ножкина. - М.: Издательство «Экзамен», 2007. (Серия «Курс лекций»). - 465с.

9. Реан. А.А. Психология человека от рождения до смерти. - СПб: прайм-ЕВРОЗНАК, 2006. - 520с.

10. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. - СПб: Питер, 2007. Серия «Мастера психологии». - 712с.

11. Романов Е. 99 популярных профессий. Психологический анализ и профессиограммы. -- С-пб. : Питер, 2008. -- 464с.

12. Семенова С.Л., Дъяченко Е.В. Практикум по общей психологии: Учеб. пособие / Под общ. ред. Н.С. Глуханюк. Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. проф.-пед. ун-та, 2000. - 570с.

13. Столяренко Л.Д. Основы психологии. 16-е изд. Учебное пособие /Л.Д. Столяренко. - Ростов н/Д: Феникс, 2006. - 432с.

14. Столяренко Л.Д. Основы психологии. Практикум. - Ростов н/Д: Феникс, 2003.- 672с.

15. Стрелец А.В. Основы авиационной инженерной психологии. - СПб: Питер, 2007. Серия «Мастера психологии». - 389с.

16. Стрелков Инженерная психология. - СПб: прайм-ЕВРОЗНАК, 2006. - 520с.

17. Трофимов Ю.Л.Инжинерная психология - Киев 2002. - 436с.

18. Черепанова Е. М. Психологический стрес - М. : Академия, 1997. -- 71с.

Размещено на Allbest.ru