Дослідження механізмів та прояву депрівації в підлітковому віці

5

Напружений/Розслаблений

1,12

1,53*

0,72

-0,21

0,94

0,39*

6

Впевнений/невпевнений

0,70

1,4***

1,43

1,7

0,87

1,22

7

Самостійний/Несамостійний

0,66

1,5***

0,91

1,27*

0,62

1,21**

Активність

1,05

1,11

0,81

1,32

0,57

0,86

1

Говірливий/мовчазний

1,53

1,62

1,63

2,26**

1,05

1,5*

2

Відкритий/відлюдний

0,74

1,2**

0,73

1,62***

0,36

1,1**

3

Діяльний/пасивний

1,04

1,5

1,16

1,26

0,87

1,13

4

Енергійний/млявий

0,82

1,6***

0,44

1,75***

0,66

1,54**

5

Метушливий/спокійний

0,03

-0,1

0,39

0,23

0,53

0,2**

6

Товариський/нелюдимий

1,53

1,6

1,01

2,08**

0,41

1,4***

7

Дратівливий/Незворушний

0,74

0,24**

0,43

0,01*

0,28

-0,5**

Примітка: * - с < 0,05, ** - с < 0,01, *** - с < 0,001.

Отже, для депривованих підлітків на відміну від їхніх однолітків із родин характерний більш низький рівень самоповаги, негативне ставлення до себе як представника певного гендеру. На нашу думку, розвиток негативного ставлення до себе як представника певного гендеру у підлітків, які виховуються в умовах депривації сімейної взаємодії, зумовлюється неможливістю формування одного з рівнів складної системи ставлення дорослих до них - «безумовної любові» [6], коли дитину сприймають та- кою, якою вона є, люблять її поза залежності від її реальної поведінки, особистісних особливостей. У депривованих підлітків залишається лише другий рівень, коли його об'єктивно оцінюють (гарно або погано) у різних ситуаціях, а оскільки оцінка вихователів частіше носить негативний характер, то й вони, віддзеркалюючи ці оцінки, починають негативно ста витися до себе. Також звужене коло спілкування та часта зміна дорослих в інтернатному закладі розриває безперервність стосунків дитини, поділяючи її життя на частки, ускладнює процес віддзеркалення ставлень до неї значимих інших, що, у свою чергу, призводить до неприйняття себе.

Порівнюючи усереднені показники позитивності, сили та активності ставлення до представників власного та протилежного гендеру у вихованців інтернатного закладу та підлітків із родин, ми помітили низку відмінностей. У депривованих підлітків ставлення до представників власної та протилежної гендерної групи менш позитивне, ніж у їхніх однолітків, які виховуються в родині. Хлопчики зі школи-інтернату характеризують більшість чоловіків, як більш привабливих, добрих, балакучих, метушливих, дратівливих, але менш сумлінних, приязних, сильних, незалежних, рішучих, впевнених, самостійних, відкритих, енергійних, ніж їх однолітки з родин. Жінок хлопці з інтернату характеризують, як більш сильних і дратівливих, але менш привабливих, сумлінних, добрих, чуйних, справедливих, незалежних, рішучих, впевнених, самостійних, діяльних та енергійних, ніж їх ровесники, що виховуються в умовах родини.

Дівчата-вихованки школи-інтернату оцінюють представниць власного гендеру як більш сильних, рішучих, дратівливих, але менш чарівних, сумлінних, чуйних, чесних, незалежних, енергійних, товариських, ніж їх ровесниці, що виховуються у родинах. Більш негативне ставлення у дів- чаток із школи-інтернату і до представників протилежної гендерної групи. Вони характеризують більшість чоловіків, як безвідповідальних, слабких, розслаблених, несамостійних, млявих і дратівливих. Разом із тим більш позитивно дівчата, що виховуються в інтернаті, порівняно із ровесницями із родин, характеризують чоловіків за такими якостями, як доброта і від- критість.

Висновки до третього розділу

Узагальнюючи отримані дані, можливо констатувати, що у підлітків, які виховуються в умовах освітнього інтернатного закладу, спостерігається менш позитивне ставлення до себе як представників певного гендеру, а також до представників власного та протилежного гендеру, що пов'язано із відсутністю в освітніх закладах такого типу адекватних взірців сімейно-побутових стосунків, у яких відображені специфічні форми взаємовідносин жінок і чоловіків у родині, еталонів близького дорослого для наслідування гендерних ролей.

ВИСНОВКИ

Загалом, теоретичні результати дослідження дають підстави для таких висновків:

1. На сучасному етапі проблема дослідження феномену депривації має важливу практичну цінність та не є завершеною і стійкою. Депривація - термін, який означає позбавлення або обмеження можливостей задоволення життєво важливих потреб.

2. Наслідки депривації проявляються в тому, що в результаті відсутності можливостей задоволення потреби у взаємодії діти не здатні пристосуватися до ситуацій, що звичайні й бажані для суспільства в цілому.

3. Позбавлення любові, сімейного піклування, негативний ранній досвід емоційних взаємостосунків із значущими близькими сприяють появі у дитини різноманітних відхилень її психічного та особистісного розвитку. Психічна депривація створює обмеження для входження особистості в соціум, у ширше соціальне оточення, зумовлює розвиток неадекватності у побудові моделі подальшого спілкування, знижує активне ставлення до життя.

4. Психологи виділяють різні види деривації. Усі види депривації несуть пагубні наслідки. Причина виникнення депривації ґрунтуються на тому, яка психічна потреба обирається за базову. Більшість авторів зупиняються переважно таких видах депривації і визначають їх зміст приблизно однаковим чином:

- сенсорна депривація іноді описується поняттям «збіднене середовище», тобто середовище, в якому людина не отримує достатню кількість зорових, слухових, дотикових та інших стимулів. Таке середовище може супроводжувати розвиток дитини, а також включатися в життєві ситуації дорослої людини;

- когнітивна (інформаційна) депривація перешкоджає створенню адекватних моделей навколишнього світу. Якщо немає необхідної інформації, уявлень про зв'язки між предметами і явищами, людина створює «уявні зв'язки» (за І.П.Павловим), у людини з'являються помилкові переконання;

- з емоційною депривацією можуть зіткнутися як діти, так і дорослі. Стосовно до дітей іноді використовують поняття «материнська депривація», підкреслюючи важливу роль емоційного зв'язку дитини і матері; розрив або дефіцит цього зв'язку приводить до цілого ряду порушень психічного здоров'я дитини;

- соціальна депривація в літературі трактується досить широко. З нею стикаються і діти, які живуть або навчаються в закритих установах, і дорослі люди, які з тих чи інших причин перебувають в ізоляції від суспільства або мають обмежені контакти з іншими людьми, літні люди після виходу на пенсію та ін.

5. Нагромадження різноманітних видів депривації призводить до нівелювання індивідуально-неповторної психоструктури особистості. Найчастіше дитина зазнає одночасно декілька типів депривації, які тісно переплітаються між собою. Деякі з них можуть об'єднуватися, одна може бути наслідком іншої.

6. Організація достатнього за кількістю й адекватного за змістом спілкування дітей з дорослими, забезпечення багатого стимульного середовища, можливість здійснення рухової активності, емоційне благополуччя - ось головні чинники повноцінного і здорового формування особистості дитини. Незадоволення потреб, відповідно до таких факторів, призводить до виникнення депривації, яка, в залежності від своєї інтенсивності та тривалості, набуває часто незворотній негативний вплив на психічний розвиток дитини, веде до затримки її розумового та особистісного розвитку, сприяє ускладненню встановленню контактів з соціальним оточенням у майбутньому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание: Общ ред. В.Я.Пилиповского / Р. Бернс. - М.: Прогресс, 1986. - 422 с.

2. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии / Выготский Л.С. - СПб.: СОЮЗ, 1997 - 224 с.

3. Васильева Н.Л. Теория и методология современного детского психоанализа / Васильева Н.Л. - Спб: Изд - во С.-Петерб. ун-та, 2005. - 160 с.

4. Ващенко І.В. Соціально-психологічні особливості статеворольової ідентифі- кації підлітків / І.В. Ващенко, Н.І. Буркало // Проблеми сучасної психології: зб. наук. пр. Кам'янець-Подільського нац. ун-ту ім. Івана Огієнко, Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. -- Вип. 11. -- Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2011. -- С. 55-65.

5. Гошовський Я.О. Ресоціалізація депривованої особистості: [монографія] / Ярослав Гошовський. - Дрогобич: Коло, 2008. - 480 с.

6. Гошовський Я.О. Становлення образу Я в підлітків школи- інтернату в умовах депривації батьківського впливу: дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / Гошовський Ярослав Олександрович - К., 1995. - 177 с.

7. Гура Е.І. Психічні та поведінкові розлади у дітей підліткового віку, позбавлених батьківського піклування (клініка, діагностика, реабілітація): дис. канд. медичних. наук: 14.01.16 «Психіатрія» / Гура Е.І. - Дніпропетровськ., 2007. -179 с.

8. Діти державної опіки: проблеми, розвиток, підтримка: навчально- методичний посібник: У 2-х кн. / [Бевз Г.М., Боришевський М.Й., Тарусова Л.І. та ін.]. -- К.: Міленіум, 2005. -- 286 с.

9. Долинська Л. В. Ускладнене спілкування в учнів шкіл-інтернатів: [навчально-методичний посібник] / Л. В. Долинська, Г.Є. Улунова. -- К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. -- 119 с.

10. Емоційний розвиток дитини / Упоряд. С. Максименко, К. Максименко, О.Главник - К., 2003. - 124 с.

11. Кізь О.Б. Формування психологічної готовності вихованців інтернатних закладів до створення сім'ї: дис. … канд. психол. наук: спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / О.Б. Кізь. -- К., 2003. -- 204 с.

12. Лангмейер И. Психическая депривация в детском воздасте / И. Лангмейер, З.Матейчек; пер. Г.А. Овсянникова - Изд.1-е русск. - Прага: ЧССР: Авиценум. Медицинское издательство, 1984. - 334с.

13. Лисина М.И. Психическое развитие воспитанников детского дома / М.И. Лисина. -- М.: Педагогика, 1990. -- 264 с.

14. Мухина B.C. Лишенные родительского попечительства / B. С.Мухина - М.: Просвещение, 1991. - 223 с.

15. Методичні рекомендації до програми розвитку та виховання дитини раннього віку «Зернятко» / за ред. О.Л. Кононко. - К. : Кобза, 2004. - C. 28.

16. Прихожан А.М. Дети без семи / А.М Прихожан, Н.Н. Толстых. - М.: Педагогика, 1990 - 158 с.

17. Психологические особенности формирования личности школьника: сборник научных трудов / И.В. Дубровина. - Москва: АПН СССР, 1983. - 138 с.

18. Раттер М. Помощь трудным детям. / Раттер М. - М.: Прогресс, 1999 - С. 214.

19. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты / Д.Я. Райгородский. -- Самара: «БАХРАХ», 1998. -- 672 с.

20. Сидоренко О. А. Соціально-психологічна характеристика феномена депривації / О. А. Сидоренко // Теоретичні і прикладні проблеми психології: збірник наукових праць. / Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2010. - С. 81-85.

21. Франкл В. Людина в пошуках сенсу / В. Франкл. - К., 1990.- 24с.

22. Флотская Н.Ю. Развитие половой идентичности в онтогенезе: автореф. дис.…докт. психол. наук.: спец. 19.00.13 «Психология развития, акмеология» / Н.Ю. Флотская. -- Санкт-Петербург, 2006. -- 47 с.

23. Хомуленко Т.Б. Сучасні проблеми гендерної соціалізації в онтогенезі особистості / Т.Б.Хомуленко // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Сковороди АПН України. -- 2004.

24. Хорни К. Женская психология / Хорни К.; пер. с англ. Е.И. Замфира. -- СПб.: Восточно-Европейский институт психоанализа, 1993. -- 222 с.

25. Юр'єв А.І. Введення в політичну психологію / А.І. Юр'єв. - СПб., 1992. - 67с.

Размещено на Allbest.ru