Конфлікти. Вирішення конфліктів в спілкуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Програма тренінгових занять

«Конфлікти. Вирішення конфліктів в спілкуванні»

Пояснювальна записка

Конфлікти є частиною повсякденного життя. Багато з людей практично щодня виявляються утягненими в той або інший конфлікт.

Де б ми не були, ми спілкуємося із близькими людьми, із друзями, із незнайомими людьми. І, звичайно ж, спілкуємося на роботі, у своєму колективі. конфлікт томас стратегія компетентність

Слово «конфлікт» походить від латинського conflictus, що в перекладі означає «зіткнення». У такому розумінні це слово в близькому, але не тотожному значенні застосовується в психології.

Уживання терміна «конфлікт» зустрічається при розробці проблем психології особистості, у загальній, медичній, соціальній і організаційній психології, психотерапії, педагогіці й політології. Конфлікт може розглядатися як стан потрясіння, дезорганізації стосовно попереднього розвитку й, відповідно, як генератор нових структур. У цьому визначенні М.А. Робер і Ф. Тильман указують на сучасне розуміння конфлікту як позитивного явища. Конфлікт - це взаємодія двох об'єктів, що володіють несумісними цілями й способами досягнення цих цілей. У якості таких об'єктів можуть розглядатися люди, окремі групи, армії, монополії, класи, соціальні інститути й ін., діяльність яких так чи інакше пов'язана з постановкою й розв'язком завдань .

По суті, конфлікт найчастіше розглядається як конкуренція в задоволенні інтересів. Яку ситуацію можна назвати конфліктною? На це питання відповідає так звана теорема Томаса: якщо ситуації визначаються як реальні, то вони реальні по своїх наслідках, тобто конфлікт стає реальністю тоді, коли він переживається як конфлікт хоча б однією зі сторін.

У літературі є різні класифікації конфліктів. Підставами для них можуть бути їхнє джерело, зміст, значимість, тип дозволу, форма вираження, тип структури взаємин, соціальна формалізація, соціально-психологічний ефект, соціальний результат. Конфлікти можуть бути сховані і явні, інтенсивні й стерті, короткочасні й затяжні, вертикальні й горизонтальні і т.д.

За значенням для групи й організації конфлікти діляться на конструктивні (творчі, позитивні) і деструктивні (руйнівні, негативні). Перші приносять справі користь, другі - шкоду. Від перших іти не можна, від других - потрібно.

По У.Ф. Линкольну, позитивний вплив конфлікту (це необхідно чітко усвідомити учасникам тренінгу при формуванні позитивного відношення до будь-яких життєвих подій і ситуаціям) часто проявляється в наступному:

- конфлікт прискорює процес самосвідомості; під його впливом затверджується й підтверджується певний набір цінностей;

- конфлікт сприяє усвідомленню спільності;

- конфлікт приводить до об'єднання однодумців;

- він сприяє розрядці й відсуває на другий план інші, несуттєві конфлікти;

- конфлікт сприяє розміщенню пріоритетів;

- він відіграє роль запобіжного клапана для безпечного й навіть конструктивного виходу емоцій;

- конфлікт приводить до виникнення робочих контактів з іншими людьми й групами;

- завдяки ньому стимулюється розробка систем слушного запобігання, розв'язання конфліктів і керування ними.

Негативний вплив конфлікту часто проявляється в наступному:

- конфлікт являє собою загрозу заявленим інтересам сторін;

- він загрожує соціальній системі, що забезпечує рівноправність і стабільність;

- конфлікт перешкоджає швидкому здійсненню змін;

- він приводить до втрати підтримки;

- замість ретельно зваженої відповіді він веде до швидкої дії;

- внаслідок конфлікту підривається довіра сторін один до одного;

- конфлікт викликає суперечку серед тих, хто потребує єдності або навіть прагне до нього;

- конфлікт має тенденцію до поглиблення й розширення;

Питання полягає в тому, як розв'язати конфлікт. Є 3 типи підходів до врегулювання конфлікту:

1) одна зі сторін (усі сторони) прагнуть здобути перемогу.

У цьому випадку сторони виходять із відсутності спільних інтересів. Кожний учасник прагне силою змусити інших підкоритися. Орієнтація на перемогу спричиняє насильство, у підсумку залишаючи проблему невирішеною.

2) учасники конфлікту ігнорують його наявність і не діють (однобічні дії.)

Відбувається в цьому випадку ігнорування наявності конфлікту, що веде до його нагромадження, а потім до стихійних раптових форм його вирішення, що часто супроводжується агресією.

3) за допомогою третьої сторони або без неї учасники обговорюють проблему, яка викликала конфлікт, щоб знайти взаємоприйнятий вирішення ( спільні дії).

Таким чином, мета урегулювання конфлікту полягає в тому, щоб направити учасників на пошук взаємоприйнятого розв'язку.

У якості адекватних методів профілактики конфліктів виділяють наступні:

- рання діагностика конфлікту й виявлення його причин, для того щоб не допустити його розростання;

- вилив, “розрядка” негативних емоцій через види діяльності, що не заподіюють шкоди опонентові;

- зміна характеру сприйняття учасників конфлікту;

- метод послідовних взаємних вчинків;

- переговори учасників конфлікту;

- звертання до посередника, арбітра.

Одна з розповсюджених форм профілактики конфлікту - тренінг, результатом якої є засвоєння учасниками певних форм поведінки. На тренінгу учасники отримують знання про психологічну природу конфлікту, його структуру й динаміку, ефективні способи їх вирішення.

Мета: поглибити знання про специфіку конфлікту як одного з явищ комунікації; навчитися конструктивному вирішенню конфліктних ситуацій; формувати адекватне сприйняття конфліктів та навички способів їх запобігання; одержання учасниками психологічної підтримки.

Завдання тренінгу:

1. Активізувати внутрішню енергію учасників, створити позитивний настрій у групі.

2. Ознайомити учасників з теоретичними поняттями про конфлікт, причини виникнення конфліктів у педагогічному колективі.

3. Допомогти учасникам усвідомити і сформулювати свої сильні сторони в спілкуванні з оточуючими та визначити проблеми, які можна вирішити.

4. На конкретних прикладах розглянути моделі поведінки в конфліктних ситуаціях.

5. Навчити розуміти емоційний стан іншої людини та адекватно виражати й регулювати власний.

Організація занять:

Заняття проводяться один раз на тиждень. Загальна кількість учасників - 14-16 .

Заняття 1. Психологічна природа конфлікту

Мета: дати визначення конфлікту, його структури, динаміки;основних причин конфліктів; розглянути модальність повинності в спілкуванні як можливу причину педагогічного конфлікту.

Ритуал привітання.

Мета: формування довірчих відносин у групі, створення позитивних емоційних установок.

Інструкція: будь-яким чином по черзі привітатись один з одним.

2. Вправа « Асоціації».

Сьогодні ми займаємося «конфліктами». Зараз я пропоную встати тим, хто жодного разу в житті не був у конфліктній ситуації, хто не знає й не уявляє собі, що таке конфлікт…

Нехай кожний скаже, із чим у нього асоціюється слово « конфлікт»? Який образ виникне у вашій уяві? Які думки, почуття, відчуття виникають при цьому? На що

схожий «конфлікт»?

Обговорення: Для чого ми робимо цю вправу?

3. Мозковий штурм.

Ведучий записує: « Конфлікт - це…»

Відповіді записуються на дошці: позитивні й негативні формулювання - з різних сторін дошки.

Аналіз записаного. Висновок робить група.

4. Інформаційне повідомлення.

Конфлікт має структуру, сферу, динаміку.

Структура конфлікту складається із зовнішньої й внутрішньої позиції учасників, їх взаємодій і об'єкта конфлікту.

Внутрішня позиція учасника конфлікту - мета, інтереси, мотиви;

Зовнішня позиція учасника конфлікту - мовна поведінка, думка, точка зору, побажання.

Сфера конфлікту - ділова й особистісна.

Динаміка конфлікту складається з 3 стадій:

1. наростання

2. реалізація

3. загасання

Розглянемо приклад. Учасники моделюють конфліктну ситуацію. Встановлюють внутрішню і зовнішню позиції учасників конфлікту; сферу конфлікту; динаміку. Знаходять оптимальний шлях вирішення конфлікту.

Висловлення думок, обговорення.

Успішно блокувати конфлікт можна на стадії його виникнення. Один з найефективніших способів блокування конфлікту - переведення його із площини комунікативних взаємодій у площину предметної діяльності. « Негативна енергія» витратиться в діяльності й не вийде на рівень взаємин.

Конфлікт розгорівся - стадія реалізації. Коли сили й енергія вичерпані, настає стадія загасання. Розрядка напруги відбулася й учасники конфлікту « виплеснули» свої емоції. Тоді на цій стадії ефективно провести: бесіди, з'ясування причин конфлікту.

5. Вправа «Театралізація»

Учасники об'єднуються в три групи.

Кожна група одержує завдання: приготувати й розіграти конфліктну ситуацію, яка могла би виникнути .

Інсценування ситуації. Аналіз. Рефлексія й обговорення:

Що загального у всіх сценках?

Які почуття ви відзначили в себе під час виконання завдання?

Як вам було в ролі конфліктуючих?

Якими можуть бути наслідки даних конфліктів?

Яким може бути позитивний вплив конфлікту на його учасників?

6. Підведення підсумків заняття. Рефлексія.

7. Ритуал прощання.

Заняття 2. Основні види поведінки в конфлікті і його вирішення

Мета: ознайомити учасників з видом поведінки в конфлікті, відзначити визначальні його фактори; визначити вибір певного стилю поведінки в конфлікті; визначити власний стиль поведінки в ситуації конфлікту на основі діагностики ( тест Томаса).

Ритуал вітання: мовчазне вітання один з одним - усі мовчки ходять по кабінету, доторкаються один до одного, дивляться в очі, при цьому не виголошують ні слова.

Вправа « Діалог».

Мета: допомогти учасникам навчитися розуміти позицію іншого.

Інструкція: працюємо в парах: один - мовець, а інший - його відлуння. Мовець викладає свою позицію по темі « Чому виникають конфлікти в спілкуванні», відлуння перефразовує висловлення мовця, тобто повторює його твердження своїми словами. Якщо мовець задоволений відлунням, то говорить далі, якщо ні - виправляє його.

Обговорення. Поділіться своїми враженнями.

Вправа « Дивимось в очі».

Інструкція: станьте в коло, подивіться уважно один на одного й опустіть очі вниз. Після сигналу (плеск руками) усі повинні підняти голову й показати пальцем на одного із присутніх. Якщо вибір збігається, пара відходить в сторону. Уся група в такий спосіб розбивається на пари.

Один займає місце на стільці, інший стає перед ним. Долонями доторкнутись до долонь іншого. Один - тисне на долоні, інший - пручається. Потім помінятися місцями.

Що ви почуваєте, коли інша людина «давить» на вас?

У якому виді поведінки в конфлікті партнер «давить»?

У якому виді поведінки в конфлікті партнер може відчути себе «задавленим»?

Діагностика провідної стратегії в конфлікті: Тест Томаса (Додаток №1)

Мета: визначити власний стиль поведінки в ситуації розбіжностей.

Обговорення: чи погоджуєтесь ви з результатом тесту?

На дошці:

Провідні стратегії поведінки в конфлікті:

1) Конкуренція - повне зосередження на своїх інтересах, ігнорування інтересів партнера.

2) Співробітництво - урахування інтересів обох сторін.

3) Компроміс - досягнення кожною стороною часткової вигоди.

4) Уникнення - відсутність уваги як до своїх інтересів, так і до інтересів партнера.

5) Пристосування - підвищена увага до інтересів іншої людини, ігнорування власних інтересів.

Вправа « Театралізація».

Робота в групах: учасники об'єднуються в 4 групи, кожна група одержує завдання.

Конкуренція « Щоб я переміг, ти повинен програти»

Пристосування « Щоб ти виграв, я повинен програти»

Компроміс « Щоб кожний з нас щось виграв, кожний з нас повинен щось програти»

Співробітництво « Щоб виграв я, ти теж повинен виграти»

Група обговорює й готує у театралізованій формі конфліктну ситуацію з життя, що демонструє даний вид поведінки.

Обговорення: чи відповідає показана сцена «девізу» і заявленому стилю поведінки?

Висновок:

З яких причин вибирається стиль поведінки в конфлікті?

Який стиль найбільш конструктивний у конфлікті?

Вправа « Голова».

Мета: зняти неприємні соматичні прояви.

Інструкція: встаньте прямо, вільно розправивши плечі й відкинувши голову назад. Постарайтеся відчути, у якій частині голови локалізоване відчуття ваги. Уявіть, що на вас наділи громіздкий головний убір, який давить на голову в тому місці, де ви почуваєте вагу. Подумки зніміть головний убір рукою й виразно, емоційно киньте його на підлогу. Потрясіть головою, розправте рукою волосся, а потім струсіть руки вниз, якби позбуваючись від головного болю.

Підведення підсумків заняття. Рефлексія.

Ритуал прощання.

Заняття 3. Як вирішувати конфлікти в спілкуванні

Мета: вдосконалювати комунікативні вміння педагогів.

Завдання:

- активізувати внутрішню енергію учасників, створити гарний настрій у групі;

- поділитися знаннями з питання причин виникнення конфліктів у педагогічному колективі;

- допомогти учасникам усвідомити і сформулювати свої сильні сторони в спілкуванні з оточуючими та визначити проблеми, які можна вирішити.

Хід заняття

1. Ритуал привітання. (В довільній формі).

Інформаційне повідомлення

Дуже важливу роль у нашому житті, особливо для досягнення успіхів у будь-якій справі, відіграє спілкування з людьми. Образи, ворожнеча, сварки, конфлікти, що приносять нам так багато страждань, -- наслідки неправильного спілкування.

Щоб отримувати радість від спілкування, необхідно розуміти людей, розбиратися в психології, враховувати індивідуальні особливості кожної людини, вміти подивитися на будь-яку проблему очима іншого. Але треба знати і свої психологічні характеристики, щоб правильно їх враховувати в процесі спілкування.

2. Вправа «Компліменти»

Мета: активізувати внутрішню енергію; сприяти створенню хорошого настрою в групі.

Психолог. Налаштуватися на гарний настрій нам допомагають енерджайзери

(активізатори). Давайте поділимося рецептами гарного настрою і подаруємо одне одному компліменти.

(Під музику учасники передають м'яч одне одному. Коли музика стихне, називають рецепт гарного настрою.)

Інформаційне повідомлення

Ефективному діловому спілкуванню допомагає дотримання шести правил:

1. виявляти щирий інтерес до співрозмовника;

2. усміхатися;

3. пам'ятати ім'я людини, повторювати його в розмові;

4. уміти слухати;

5. вести розмову про те, що цікавить вашого співрозмовника;

6. ставитися до нього з повагою.

Найважче розібратися в собі, максимально наблизитися до об'єктивної самооцінки. Нам здається, що ми знаємо себе, але це знання «зсередини» суб'єктивне і дуже відрізняється від того, як нас сприймають оточуючі люди. Те, як ми себе уявляємо, зовсім не те, якими нас бачать інші.

Ми дивимося на себе в дзеркало, мимоволі коригуючи позу і міміку. Але ми не бачимо, як рухаємося, як розмовляємо, не знаємо виразу свого обличчя. Оточуючі нас люди бачать інакше, ніж ми самі, наш зовнішній вигляд і наш внутрішній світ: риси характеру, реакції, особливості мислення, вираження емоцій.

Кажуть, про людину потрібно судити не за словами, а за вчинками. Адже в основі кожного вчинку лежать спонукальні мотиви, справжні і несправжні. Вчинки інших ми пояснюємо, виходячи з власної системи цінностей, і часто помиляємося.

Ось так і виникають конфліктні ситуації, що супроводжують життя будь-якої людини.

3. Вправа: «Я у своїх очах»

Інструкція: Дайте відповіді на запитання «Хто я?», закінчивши речення.

1. Я -- наче пташка, тому, що...

2. Я перетворююся на тигра, коли...

3. Я можу бути вітерцем, тому що...

4. Я -- немов мурашка, коли...

5. Я -- склянка води...

6. Я відчуваю, що я -- шматочок льоду...

7. Я -- прекрасна квітка...

8. Я відчуваю, що я -- скеля...

9. Я зараз -- лампочка...

10. Я -- стежка...

11. Я -- немов риба...

12. Я -- цікава книжка...

13. Я -- пісенька...

14. Я -- миша...

15. Я -- ніби буква О...

16. Я -- світлячок...

17. Відчуваю, що я -- смачний сніданок...

4. Вправа «Вчуся, навчаючи». Групова дискусія.

Мета: дати змогу учасникам передавати свої знання іншим.

Психолог. Як правило, про негативні наслідки конфліктів говорять багато: погіршення здоров'я, зниження працездатності, великі емоційні витрати. Проте конфлікт може виконувати і позитивні функції: він допомагає звільнитися від напруження, отримувати нову інформацію, стимулювати розвиток і позитивні зміни, долати застій життєдіяльності, розкрити «хронічну хворобу», протиріччя, допомагає прояснити стосунки.

Учасникам пропонується поділитися своїми знаннями з питання причин виникнення конфліктів у спілкуванні.

Причини конфліктів:

- розбіжності у цілях;

- недостатня інформованість про подію;

- некомпетентність;

- низька культура поведінки.

Інформаційне повідомлення «Критика»

Часто причиною конфліктів як у ділових, так і в повсякденних міжособистісних стосунках стає критика.

Інколи здається, що ми критикуємо з найкращими намірами, для того, щоб щось змінити на краще.

Подумайте, чи не лежить в основі вашої критики поганий настрій, невдоволення собою, яке ви трансформували в недоброзичливе ставлення до оточуючих, заздрість, спроба самоствердження, бажання відволіктися від власних проблем?

Буває так, що вас захопили власні емоції, і ви втратили контроль над собою? Розмова перейшла на «особистості», замість доказів ідуть образи.

1). Чи можна чекати від такої критики позитивного результату?

2). Що робити, якщо щось у поведінці оточуючих викликає у вас протест?

- Насамперед критика повинна бути конструктивною; подумайте, чого ви хотіли досягти? Краще замінити її позитивною мотивацією;

- ніколи не переходьте на особистості, не критикуйте чужу життєву позицію;

- уважно вислухайте думку опонента, не перебивайте його і не коментуйте, коли він висловлюється;

- формулюйте своє ставлення у формі міркування, а не повчання. Пригадайте свою реакцію на поради, як вам потрібно жити.

Ми не можемо ставити іншим умов, вимагати від когось, щоб він став таким, яким хочемо його бачити.

У ділових питаннях, роблячи критичні зауваження, відокремлюйте істотне від несуттєвого.

Є принципи, від яких не можна відступати: зрада самому собі руйнує особистість, але загалом шукайте прийнятні для всіх рішення.

5. Вправа «Які риси потрібні мені для подолання конфлікту?»

Мета: показати учасникам, які риси потрібно розвивати у собі, щоб подолати конфлікт.

Спочатку ведучий звертає увагу на зім'ятий аркуш паперу, потім проводить розмову-коментар.

Ведучий: чи можемо ми наш папір розправити, зробити знову гладеньким? Так, можемо (починає його розгортати, розправляти). Можна його ще зволожити, випрасувати, притиснути чимось важким і почекати. Як ви думаєте, чи розправиться наш папір? (Ведучий підводить до того, що папір розгладиться тільки через якийсь час).

Які риси потрібні людині, щоб подолати конфлікт? (Відповіді записують на ватмані, потім зачитують, обговорюють).

6. Підведення підсумків заняття. Рефлексія.

7. Ритуал прощання.

Заняття 4. Шляхи вирішення конфліктів

Мета: показати учасникам, яким чином можна попереджати, усувати конфлікти.

1. Вправа «Мій погляд на взаємини»

Мета: допомогти учасникам усвідомити і сформулювати свої сильні сторони; визначити проблеми, які можна вирішити.

Кожному учаснику пропонується намалювати на аркуші паперу себе і своїх близьких (батьків, колег, сім'ю) у вигляді правильних та неправильних геометричних фігур.

Коли робота буде закінчена, психолог ставить запитання, які учасники обмірковують самостійно:

-- Як розташовані ваші фігури: на одному рівні чи на різних? Чому?

-- Де розташована ваша фігура?

-- На якій відстані розташовані ваші фігури?

-- Скільки місця займає ваша фігура і скільки навколо вас?

-- Чи багато гострих кутів у вашому зображенні?

-- Якби я попросила намалювати ідеальні взаємини, як би ви змінили свій малюнок?

-- На які роздуми наводить вас ваш малюнок?

Конфлікти у сфері педагогічної взаємодії дуже насичені, варіативні, тісно пов'язані з сімейними конфліктами й обумовлені розвитком конфліктності педагогів.

- У процесі спілкування можуть виникати бар'єри, які негативно діють на взаємини: бар'єри характеру (один рішучий, вольовий, а другий -- боязкий);

- бар'єри темпераменту (холерик -- флегматик);

- бар'єр негативних емоцій (страждання -- гнів, вина, сором, відраза, презирство);

- бар'єр поганого настрою, самопочуття;

- бар'єр настановлення (усі чоловіки... егоїсти, від мене хочуть позбутися тощо);

- бар'єр сприйняття (людина не вміє слухати співрозмовника);

- бар'єр першого враження.

Міні-лекція «Конфліктні типи особистостей»

У кожної людини залежно від особистого досвіду є власна класифікація важких у спілкуванні людей. Запропонована тут класифікація Д. Скотта носить умовний характер.

Паровий каток. Такі люди вважають, що всі повинні поступатися їм, вони переконані в своїй правоті. Головне для них -- не підірвати свій імідж.

Краще поступитися в малому такій людині, допомогти їй заспокоїтися.

Якщо ви вирішили боротися за свої права -- дайте їй можливість «випустити пару», знизити емоційне напруження. Не суперечте співбесіднику в цей час. Лють такої людини можна придушити лише власним спокоєм.

Прихований агресор. Такі люди приносять незручність і неприємності іншим людям за допомогою закулісних маніпуляцій. Вони переконані в своїй правоті, але в них немає влади, щоб діяти відкрито.

Не давайте такому опонентові привід для агресивного нападу. У випадку взаємодії бажано виявити конкретний факт заподіяння зла і сказати такій людині, що вам відомо, що саме вона зробив вам ту чи іншу прикрість.

Розгнівана дитина. Такі люди не злі, але іноді вибухають, немов діти, в яких поганий настрій.

Якщо у вас немає можливості ухилитися від контакту з цією людиною, то найкраще в момент спалаху не суперечити їй, дати виговоритися, переконати її в тому, що ви слухаєте. Переведіть розмову на вирішення проблеми, не наполягайте на вибаченні або прийміть його, не аналізуючи те, що сталося.

Ті, хто сильний скаржитися. Такі люди схильні звинувачувати всіх оточуючих. Якщо вони говорять вам про когось, можна або «піддакувати», або заперечувати. Але краще вислухати, не обов'язково погоджуватися зі сказаним. Дайте зрозуміти, що ви слухаєте, потім переведіть розмову на іншу тему. Можна запитати: що б ви хотіли зробити в цій ситуації? Чим я можу вам допомогти?

Мовчазний. Причини замкнутості таких людей -- вороже ставлення, погане самопочуття. Успіх вашого спілкування буде залежати від того, чи відома вам причина.

Найкраще, щоб з'ясувати це, -- поставити мовчазній людині кілька відкритих запитань, наприклад: «Що ви думаєте з цього приводу?». Але якщо запитань буде надто багато, мовчазний ще більше може замкнутися, бо тоді розмова буде схожа на допит. Причому необхідно враховувати і можливі природні особливості людини: якщо вона мало говірка, не підганяйте її, дайте час для відповіді. Головне при взаємодії з такими людьми -- доброзичливість.

Конформіст. Ці люди здаються приємними в усіх відношеннях, але їхні слова розходяться з ділом: вони у відповідальний момент підведуть вас, не виконавши того, що обіцяли. У спілкуванні з ними скажіть, що для вас найголовніше -- правдивість. Нехай вони обіцяють зробити для вас тільки те, що справді можуть.

Ваше головне завдання в ситуації конфлікту -- розпізнати тип особистості і реагувати на її вчинки так, щоб не посилювати конфлікт, а прийти до конструктивного рішення.

2. Вправа «Товсте скло»

Мета: відпрацювати навички виразного використання міміки і жестів, необхідних педагогу в процесі роботи.

(Учасники діляться на 2 команди.)

Інструкція: уявіть, що ви спілкуєтеся одне з одним через товсте скло, тобто бачите, але не чуєте одне одного. Використовуючи невербальні засоби спілкування, донесіть якусь інформацію до всіх учасників.

- Чи легко було вам спілкуватись?

- Які труднощі виникали під час виконання вправи?

Управління своїми емоціями в ситуації конфлікту -- одна з умов конструктивного вирішення проблем.

3. Підведення підсумків заняття. Рефлексія.

4.Ритуал прощання.

Заняття 5. Спілкування - один із кроків вирішення конфлікту

Мета: формування компетентності учасників в конфліктній ситуації; уміння поводитися толерантно, з будь-якої конфліктної ситуації знаходити шляхи вирішення.

Психолог. Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері говорив: «Єдина справжня цінність у житті -- це цінність людського спілкування». Спілкування людей -- дуже складний і делікатний процес. Ми навіть не усвідомлюємо, що вчимося спілкування все життя. Найчастіше цей досвід приходить методом проб і помилок. Ми живемо серед людей, спілкування для нас необхідне, як повітря. Спілкуючись, отримуємо не лише якусь інформацію, ми пізнаємо людей, оцінюємо їх, а через них оцінюємо і краще розуміємо себе.

Де б ми не були, ми спілкуємося: з близькими людьми вдома, з друзями в гостях, із чужими людьми в магазині, в поїзді тощо, і звичайно ж, спілкуємося на роботі, у своєму колективі. Колектив у дитячих садках специфічний, жіночий. А жінки, як відомо, -- істоти важко прогнозовані, емоційні.

На жаль, ми іноді потрапляємо з ситуації, які називаємо конфліктними.

Конфлікт виникає, коли дія або бездіяльність однієї людини не дають здійснитися, заважають, стоять на шляху іншої людини.

Усі ми дуже різні. Психологи довели той факт, що набагато легше знайти двох зовні схожих людей, ніж схожих психологічно. І в цьому ми зараз переконаємося.

1. Вправа. «Якщо конфлікт -- це...»

Психолог. Якщо конфлікт -- це меблі (дерево, квітка, тварина), то яким він буде? Намалюйте і прокоментуйте намальоване.

(Учасники діляться на три підгрупи.)

Інформаційне повідомлення «Перебіг конфлікту»

Кожен конфлікт розвивається за такою схемою.

1. Розрив.

2. Агресія.

3. Приниження, придушення.

4. Протидія.

5. Невдоволення.

6. Незгода.

Що ж трапляється, коли конфлікт вирішується неправильно або просто ігнорується? З'являється тривога, сумніви, псуються стосунки. І як наслідок -- ситуація стресу.

Існує схема вирішення конфлікту:

1. Примирення.

2. Аналіз поведінки обох сторін.

3. Аналіз своїх дій.

4. Уміння вислухати конфліктуючих.

5. Гумор.

6. Добрі слова, ніжне звертання.

Після цього настає спокій, радість, розслаблення, людина стає відкритою, почувається сильною і впевненою.

Тест на конфліктність

Бути конфліктною особистістю не тільки негарно, але й небезпечно для здоров'я. Дратівлива людина часто хворіє на простудні захворювання, хвороби печінки. Той, хто не вміє прощати близьким людям, а пам'ятає й переживає образи, ризикує отримати онкологічні захворювання. Ті, хто дуже часто критикує інших людей, хворіють на радикуліт. Хворі нирки частіше в тих людей, які люблять нав'язувати свою думку іншим. Так стверджує Луїза Хей, американський лікар. У своїй книжці вона розповіла про те, як вилікувалася від раку легень, вибачивши всім знайомим і близьким. На власному прикладі вона довела, що можна зцілитися, ставши добрішим, толерантнішим, людиною, котра поважає інших людей.

Конфлікти іноді виникають і через те, що ми не вміємо спілкуватися.

Спілкування -- це складний, багатоплановий процес становлення контактів між людьми, що виникає на основі потреби у спільній діяльності й передбачає обмін інформацією, сприйняття іншої людини.

Спілкування може бути:

- безпосереднім -- здійснюється за допомогою природних органів: голосові зв'язки, руки, голова;

- опосередкованим -- використовуються допоміжні засоби, наприклад, квіти, камені, солодощі;

- пряме спілкування -- будується на основі особистого контакту, наприклад, розмова двох подруг;

- непряме спілкування здійснюється через посередників.

Дуже важливим елементом у спілкуванні є міжособистісна дистанція між партнерами, дистанція спілкування, що залежить від багатьох факторів:

- соціального статусу людей, які спілкуються;

- віку;

- психологічних особливостей;

- національності.

За даними американських психологів, дистанція між партнерами залежить від видів взаємодії і може бути:

а) інтимна -- 45--50 см;

б) міжособистісна -- 05--1,2 м;

в) соціальна (ділові стосунки) -- 1,2--3 м;

г) публічна -- 3--7 м.

Спілкуючись, важливо дотримуватися потрібної дистанції.

3. Вправа. «Дистанція».

Вправа проходить у парах. Спочатку потрібно віддалитися одне від одного, потім партнери повільно сходяться боком, спиною, обличчям. Знаходять найоптимальнішу, комфортну дистанцію для спілкування.

Обмінюються враженнями .

Важливе значення має культура спілкування. До неї входять:

1. Уміння слухати.

2. Увага до співрозмовника.

3. Уміння поставити себе на місце іншого.

4. Уміння співпереживати.

5. Здатність володіти своїми почуттями.

6. Правильне орієнтування в ситуації.

7. Звичаї народу.

4. Вправа. «Хочу чаю»

Вибирають «провідника» і сім «пасажирів». У провідника закінчується зміна, а йому ще потрібно написати звіт, передати зміну. На зупинці входять пасажири, вони замерзли, їм дуже хочеться чаю. Пасажири повинні попросити чаю так, щоб провіднику захотілося його дати.

Східні мудреці радили: «Ввічливість -- золотий ключик, яким відкриваються золоті замки людських сердець».

Обмін враженнями.

5. Вправа. «Скільки слів у нас в запасі?»

На аркуші потрібно написати якнайбільше добрих слів, якими ви наділяєте своїх колег. (Учасники діляться на три підгрупи.)

Обговорення.

Психологічні дослідження свідчать, що 40 % інформації несуть жести й міміка. Тому жестам можна довіряти більше, ніж словам. Слова контролюються нашою свідомістю, а жести -- підсвідомістю. Людина може говорити одне, а міміка, жести, пози, паузи -- свідчити про інше.

- схрещені руки -- позиція закритості (розмова не закінчена);

- стукіт по столу -- нетерпимість (розмову потрібно закінчувати);

- співрозмовник тре очі -- недовіра (слід подумати);

- ритмічне кивання головою -- підтримка контакту (все зрозуміло);

- тривалий, нерухомий погляд -- бажання домінувати;

- погляд у бік --неповага.

6. Вправа. «Етюд жестами»

Потрібно показати мімікою, жестами свій улюблений колір.

Після виконання вправи учасники діляться своїми враженнями.

8. Рефлексія.

9. Прощання.

Заняття 6. Згуртований колектив - це шлях до вирішення конфліктів.

Мета: розвиток відповідальності і внесок кожного учасника в розв'язанні спірних питань. Одержання емоційного і фізичного задоволення від результатів тренінгу.

Неможливо зробити усю роботу одному. Час від часу доводиться прибігати до допомоги іншої людини. У згуртованому колективі взаємодопомога - це запорука успіху. Без підтримки буде досягатись тільки маленька мета, яку поставив кожний, а ціль колективу залишиться на нульовому рівні.

1. Вправа «Будь ласка».

Мета: підняти настрій і налаштуватися на подальші вправи.

Хід вправи: Усі учасники гри разом з ведучим стають у коло. Ведучий говорить, що він буде показувати різні рухи ( фізкультурні, танцювальні), а ті, хто грають повинні повторювати їх лише в тому випадку, якщо він до показу додасть слово «будь ласка». Хто помилиться, вибуває із гри.

2. Вправа «Ми з тобою схожі тим, що…»

Мета: довідатися один про одного чому вони схожі, для того, щоб знайти приятелів по інтересах.

Хід гри: Учасники стають у два кола: внутрішнє і зовнішнє, обличчям один до

Одного. Кількість учасників в обох колах однакова. Учасники зовнішнього кола говорять своїм партнерам напроти фразу, яка починається зі слів: «Ми з тобою схожі, тим що …»Наприклад: живемо на планеті Земля, працюємо в одному закладі…

Учасники внутрішнього кола відповідають: «Ми з тобою відрізняємося тим, що…» Наприклад: різний колір очей, довжина волосся… Потім по команді учасники внутрішнього кола пересуваються (за годинниковою стрілкою), міняючи партнера. Процедура повторюється доти, поки всі учасники внутрішнього кола не зустрінуться з усіма учасниками зовнішнього кола.

Обговорення:

Які емоції відчували під час вправи?

Що нового довідалися про інших?

3. Вправа «Потяг».

Мета: підвищення взаємної довіри учасників, тренування впевненості поведінки

при необхідності діяти в умовах нехватки інформації, поклавшись на партнерів.

Хід гри: 6 - 8 учасників зображують «потяг», ставши в колону й поклавши руки

на плечі тим, що спереду. Усі, крім першого, закривають очі. Цьому «потягу» необхідно проїхати через перешкоди, які зображують інші учасники. При малій кількості граючих, частину перешкод можна зобразити за допомогою стільців. Завдання «потяга» - проїхати від однієї стіни до іншої, на шляху обов'язково об'їхавши по колу всі перешкоди, при цьому не зіштовхнутись з іншими. Перешкоди, зображені за допомогою інших гравців, при наближенні до них на небезпечно-близьку відстань можуть видавати застережливі звуки - наприклад, починати сичати.

Гра повторюється кілька разів, щоб дати можливість побувати і в ролі перешкод, і в ролі «потяга».

Обговорення:

Кому ким більше сподобалося бути; з чим це пов'язане?

Які емоції в кого виникали при русі в складі «потяга»?

Яким реальним життєвим ситуаціям можна вподібнити цю гру?

4. Вправа «Мої недоліки».

Мета: розвиток упевненості в собі, усвідомлення учасниками деяких своїх

особистісних особливостей і оптимізація відносин до себе й своєї особистості.

Хід гри: протягом п'яти хвилин напишіть список причин, із-за яких ви не можете полюбити себе. Якщо вам бракуватиме відведеного часу, можете писати довше, але в жодному разі не менше. Після того, як напишете, викресліть усе те, що співвідноситься із загальними правилами, принципами: «Любити себе нескромно», «Любити повинен інших, а не себе». Нехай в списку залишиться тільки те, що пов'язане особисто з вами.

Тепер перед вами список ваших недоліків, що псує вам життя. Подумайте, а якби ці недоліки належали не вам, а якій-небудь іншій людині, яку ви дуже любите. Які б з них вибачили йому, або може, навіть, порахували б гідностями. Викресліть ці риси, вони не змогли вам перешкодити полюбити іншу людину, отже, не можуть перешкодити полюбити себе. Відзначте ті риси, ті недоліки, які ви могли б допомогти йому подолати. Чому б вам не зробити те ж саме для себе? Випишіть їх в окремий список, а з них викресліть ті, які зможете подолати. З тими, що залишилися, вам необхідно зрозуміти, що вони є, треба навчитися з ними жити й думати як з ними впоратися. Ми ж не відмовимося від коханої людини, якщо дізнаємося, що деякі її звички нас інколи не влаштовують.

5. Рефлексія.

Які якості у вас виявилися при участі в тренінгу за весь період, скільки ми зустрічалися?

Які почуття відчули?

Що нового довідалися про себе, про групу?

Як будете використовувати ці знання?

Що було важким для вас?

Над чим ви задумувалися?

Що відбувалося з вами?

Додаток 1

Діагностика стилю поведінки у конфліктній ситуації. Методика К.Томаса

1. А. Іноді я надаю можливість іншим узяти на себе відповідальність за рішення спірного питання.

Б. Ніж обговорювати те, у чому ми не згодні, я намагаюся звернути увагу на те, із чим ми обидва згодні.

2. А. Я намагаюся знайти компромісне вирішення.

Б. Я намагаюся владнати справу з урахуванням інтересів іншого і моїх власних.

3. А. Зазвичай я наполегливо прагну домогтися свого.

Б. Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші стосунки.

4. А. Я намагаюся знайти компромісне вирішення.

Б. Іноді я жертвую своїми власними інтересами заради інтересів іншої людини.

5. А. Налагоджуючи спірну ситуацію, я весь час намагаюся знайти підтримку в іншого.

Б. Я намагаюся зробити все, щоб уникнути напруження.

6. А. Я намагаюся уникнути прикрощів. Б. Я намагаюся домогтися свого.

7. А. Я намагаюся відкласти вирішення спірного питання з тим, щоб згодом вирішити його остаточно.

Б. Я вважаю за можливе поступитися одним, щоб-домогтися іншого.

8. А. Зазвичай я наполегливо прагну домогтися свого.

Б. Я насамперед намагаюся чітко з'ясувати те, у чому полягають усі порушені інтереси і питання.

9. А. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь розбіжності, що виникають.

Б. Я докладаю всіх зусиль, щоб домогтися свого.

10. А. Я твердо прагну досягти свого.

Б. Я намагаюся знайти компромісне вирішення.

11. А. Насамперед я намагаюся чітко з'ясувати те, у чому полягають усі порушені інтереси і питання.

Б. Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші стосунки.

12 . А. Я завжди уникаю обирати позицію, що може викликати суперечки.

Б. Я даю можливість іншому залишитися при своїй думці, якщо він також іде мені назустріч.

13. А. Я пропоную середню позицію.

Б. Я наполягаю, щоб усе було зроблено по-моєму.

14. А. Я повідомляю іншому свою думку і запитую про його погляди. Б. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів.

15 А. Я намагаюся заспокоїти іншого і головним чином зберегти наші стосунки. Б. Я намагаюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруженості.

16. А. Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.

Б. Я намагаюся переконати іншого у перевазі моєї позиції.

17. А. Зазвичай я наполегливо намагаюся домогтися свого.

Б. Я намагаюся зробити все, щоб уникнути марної напруженості.

18. А. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягти на своєму.

Б. Я даю можливість іншому залишитися при своїй думці, якщо він також іде мені назустріч.

19. А. Передусім я намагаюся чітко з'ясувати те, у чому полягають усі порушені інтереси і спірні питання.

Б. Я намагаюся відкласти рішення спірного питання з тим, щоб згодом вирішити його остаточно.

20. А. Я намагаюся негайно перебороти наші розбіжності.

Б. Я намагаюся знайти найкраще поєднання вигод і втрат для нас обох.

21. А. Під час ведення переговорів я намагаюся бути уважним до бажань іншого. Б. Я завжди схиляюся до прямого обговорення проблеми.

22. А. Я намагаюся знайти позицію посередині між точкою зору моєю та іншої людини.

Б. Я відстоюю свої бажання.

23. А. Як правило, я стурбований тим, щоб задовольнити бажання кожного з нас. Б. Іноді я надаю можливість іншим узяти на себе відповідальність за вирішення

спірного питання.

24. А. Якщо позиція іншого здається мені важливою, я постараюся піти назустріч його бажанням.

Б. Я намагаюся переконати іншого прийти до компромісу.

25. А. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів. Б. Ведучи переговори, я намагаюся бути уважним до бажань іншого.

26. А. Я пропоную середню позицію.

Б. Я майже завжди стурбований тим, щоб задовольнити бажання кожного з нас.

27. А. Зазвичай я уникаю обирати позицію, що може викликати суперечки. Б. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість наполягти на

своєму.

28. А. Зазвичай я наполегливо прагну домогтися свого.

Б. Налагоджуючи ситуацію, я намагаюся знайти підтримку в іншого.

29. А. Я пропоную середню позицію.

Б. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь розбіжності, що виникають.

30. А. Я намагаюся не зачепити почуттів іншого.

Б. Я завжди займаю таку позицію у спірному питанні, щоб домогтися успіху.

Бланк для відповідей

1	2	3	4	5	6
7	8	9	10	11	12
13	14	15	16	17	18
19	20	21	22	23	24
25	26	27	28	29	30

Размещено на Allbest.ru