Соціальна робота з дітьми-інвалідами у реабілітаційному Центрі "Відродження"

Статистичний аналіз медичних даних групи 25 пацієнтів (ЕГ - діти віком від 3 до 15 років), які пройшли курс реабілітації у Луганському обласному центрі ранньої соціальної реабілітації у порівнянні з 25 особами (КГ - це теж; діти віком від 3 до 15 років), які не відвідували Центр, підтвердив високу ефективність цієї системи. Нормалізація м'язового тонусу була відмічена у 94% пацієнтів Центру, навики контролю голови в лежачому положенні - у 75% пацієнтів, 62% пацієнтів, які раніше не могли сидіти, освоїли цю навичку; формування навичок самостійної ходи зафіксовано у 19% пацієнтів, які раніше не ходили, а 87% пацієнтів після курсу реабілітації змогли відкрити спастично стиснену в кулак кисть, тоді як діти-інваліди, які не відвідували Центр таких результатів не показали.

Дослідження розвитку Я-концепції у дітей-інвалідів - важливий етап нашої роботи, оскільки проблема їх адаптації у соціумі пов'язана саме з цим показником. Ми відмічаємо значну різницю в сформованості Я-концепції у дітей-інвалідів Центру до проведення програми реабілітації і після неї.

Так, достатній рівень сформованості Я-концепції у дітей-інвалідів (за всіма компонентами, критеріями й показниками) у експериментальних групах підвищилися на 3,4%, що майже не відмічено в дітей у контрольних групах (0,7%).

Діаграма 2.4 Сформованість Я-концепції дітей-інвалідів (порівняльні дані, у відсотках)

Порівнюючи ці дані з початком дослідження, ми відзначили той факт, що цей результат удалося досягти завдяки цілеспрямованій комплексній реабілітаційній роботі. Ця робота має практичне значення.

Дані про достатній рівень сформованості Я-концепція у дітей-інвалідів ЕГ і КГ (за всіма критеріями) подано у діаграмі 2.5.

Діаграма 2.5 Достатній рівень сформованості Я-концепція у дітей-інвалідів (за результатами дослідження, у відсотках)

Як видно з діаграми, кількість дітей-інвалідів, що мають високий рівень сформованості Я-концепції, у ЕГ зросла більше, ніж утричі, порівняно із кількістю дітей-інвалідів, що мають такий же рівень сформованості Я-особистості в КГ. Реабілітація дітей-інвалідів в Луганському обласному центрі ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів ЕГ дозволило їм значно підвищити рівні фізичної активності, психологічного стану, спілкування з однолітками, інтеграції в соціум.

У 44,8% дітей-інвалідів ЕГ та 21,2% дітей-інвалідів КГ зафіксовано середній рівень сформованості Я-концепції (за всіма критеріями та показниками). На діаграмі 2.6 зображено ці дані в розрізі критеріїв та показників сформованості Я-концепції.

Діаграма 2.6 Сформованість Я-концепції у дітей-інвалідів (середній рівень за результатами дослідження, у відсотках)

Як свідчать отримані нами дані, після завершення формувального етапу дослідження кількість дітей-інвалідів, які мають середній рівень сформованості Я-концепції (за всіма критеріями та показниками), у ЕГ значно перевищує показники до проведення дослідної роботи (ЕР).

Значною є різниця за критерієм спілкування з однолітками: 20,7% (достатній та середній рівні) до ЕР й 44,7% - після в ЕГ і 20,6% до ЕР та 21,2% - після в КГ, що є свідченням цілеспрямованої та змістовної роботи, яку проводили медичні, соціальні працівники, психологи та педагоги Центру саме у напрямку формування таких якостей, як самооцінка, впевненість у своїх силах, самостійність, уміння визначати форми та способи своєї участі в житті сім'ї і суспільства тощо. Не є випадковими й зростання показників за критерієм інтеграція в соціум, оскільки проводилася цілеспрямована робота щодо розвитку подолання закутості, сором'язливості, участь у домашній праці з самообслуговування дозволила мотивувати участь у громадському житті.

З наведених на діаграмі 2.7 даних видно, що кількість дітей-інвалідів, у яких рівень сформованості Я-концепції (за всіма критеріями та показниками) є низький, активно зменшується. У той же час, кількість таких дітей-інвалідів у КГ є на кілька порядків більшою, аніж у ЕГ. Найбільшою є різниця, що зафіксована нами за критеріями фізична активність.

Діаграма 2.7 Сформованість Я-концепції (низький рівень за результатами формувального етапу дослідження, у відсотках)

Дані діаграми 2.4 демонструють, що кількість дітей-інвалідів, які мають низький рівень сформованості Я-концепції, у ЕГ взагалі є значно меншою, ніж у КГ (після проведення програми реабілітації).

У цілому, про що свідчать наведені дані, у КГ сформованість Я-концепції у дітей-інвалідів за всіма критеріями та показниками виявилася значно нижчою. У багатьох цих дітей слабко розвинута здатність інтегрувати в соціум, уміння спілкуватися з однолітками, у ставленні до близького та далекого оточення, активність та ініціативність.

Результати дослідження засвідчили: після проведення комплексної програми реабілітації дітей-інвалідів відчутні зміни в стані фізичного здоров'я. У 2,6 рази зросла кількість дітей-інвалідів, які підвищили рівень сформованості знань (знавчальних дисциплін; життєві ідеали, традиції, закони).

52,2% дітей-інвалідів з ЕГ після завершення формувального етапу дослідження засвідчили наявність позитивного ідеалу, прагнення бути схожими на позитивні образи й особистості з близького або далекого оточення, які змогли подолати проблеми інвалідності і зуміли вести активний спосіб життя, не дивлячись на це. Водночас, 56,2% таких дітей, за підсумками формувального етапу дослідження, не тільки підвищили рівень правосвідомості (усвідомлення своїх прав, свобод і т. ін.), але й заявили про пріоритетність для них таких загальнолюдських цінностей, як доброта, чесність, гуманність, порядність, милосердя, чуйність тощо (за результатами констатувального етапу дослідження таких дітей було 21,2%).

Зростання відмічаємо і за показниками психологічного стану: якщо до початку дослідження цілеспрямованість у дітей-інвалідів експериментальних груп на достатньому рівні не була визначена, на середньому - в 19,5% респондентів, то на кінець дослідження - на достатньому - 3,4%, на середньому - 56,5%; сформованість самостійності на достатньому та середньому рівнях засвідчено у 40,8% дітей-інвалідів (на початку дослідження кількість таких дітей становила 19,9%); водночас, кількість дітей-інвалідів, у яких зафіксований низький рівень позитивно спрямованої комунікативності змінили результати з 81,7% на 47,3%; потреба у самообслуговуванні за показниками середнього та достатнього рівня разом зросла з 17% до 60%; прагнення до навчання виявили 45,6% дітей-інвалідів з ЕГ, на відміну від 17% за результатами початку дослідження.

Відбулися позитивні зміни й у стані комунікативних здібностей за показниками: наявність самовпевненості; подолання сором'язливості; уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства на завершення дослідження готові проявити 40,5% дітей-інвалідів проти 20,5% на початку дослідної роботи; на 30% більше дітей оволоділи навичками культури поведінки та настільки ж підвищилися показники з визначення доброчинництва.

Як засвідчили дані дослідження, за критерієм інтеграція в соціум відбулися позитивні зміни у тих якостях, які були найменш сформованими: майже втричі уміння протистояти негативним впливам середовища; змінилося ставлення до пасивності у бік її негативної оцінки, робити вдома фізичні прави намагалися більше ніж удвічі дітей; активність у досягненні громадських ідеалів проявили 48,5% дітей-інвалідів проти 23,4%, які були зафіксовані на початку дослідження; підготовку до професійного навчання почали активно вести 41,1% дітей-інвалідів проти 17% до початку дослідження; активність у громадському житті за результатами дослідження характеризує діяльність 50,9% дітей-інвалідів (за результатами початку дослідження таких дітей було лише 17,6%).

Результати проведеної дослідної роботи засвідчили, що діти-сироти суттєво змінили ставлення до правових, морально-етичних норм та способів поведінки, краще уявляють собі, що дотримання цих норм необхідно й важливо для особистого життя.

Порівняння даних про сформованість Я-концепції у дітей-інвалідів за результатами дослідження до і після проведення реабілітаційної програми подано в таблиці 2.3 (Додаток В).

Порівняні дані результатів дослідження в дітей-інвалідів з дослідної та контрольної групи дають можливість зробити висновок, що рівні сформованості Я-концепції в обох цих групах дітей підвищилися, але казати про значний результат у контрольній групі неможливо.

Як засвідчили дані дослідної роботи, необхідним компонентом сформованої Я-концепції є психологічний, який включає основи Я-концепції, уявлення про комфортне існування в соціумі.

Дані нашого дослідження доводять, що діти-сироти покращили результати оволодіння знаннями загальних закономірностей і розуміння конкретних проблем різних аспектів особистого, сімейного і громадського життя; отримали уявлення про особистий стан і можливості покращення загального рівня Я-концепції, що є для них головним.

Таким чином, реабілітація дітей-інвалідів у Луганському обласному Центрі ранньої соціальної реабілітації «Відродження» покращила їх фізичний і психічний стан, сприяла подальшому розвитку їх свідомості й активності в групі однолітків, оскільки ця проблема взаємодії є для них найбільш актуальною; навчила управлінню й координації власних зусиль у напрямах вирішення особистих проблем розвитку, а також розумінню того, що формування Я-концепції є необхідною складовою діяльності особистості, в основі якої повноцінне існування в соціумі, отримання професії, сімейне життя. Це цілком доводить ефективність цієї роботи в центрах ранньої реабілітації дітей-інвалідів.

Висновки до ІІ розділу

Луганський обласний Центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Відродження» є спеціалізованою реабілітаційною установою для дітей з порушенням психічного розвитку, центральної нервової системи, опорно-рухового апарату.

Основні напрямки роботи: артотерапія, казкотерапія, музикотерапія, сенсорна корекція, підготовка дітей до школи, логопедична корекція, психологічна корекція, система комплексної діагностики та лікування.

Центр проводить:

· практичну роботу з дітьми-інвалідами та їх сім`ями;

· науково-методичну роботу;

· консультативно-методичну допомогу реабілітаційним центрам та відділенням міст та районів області.

Провідним компонентом соціальної роботи в Луганському обласному центрі ранньої реабілітації дітей-інвалідів «Відродження» є введення в комплексну програму соціальної реабілітації дітей-інвалідів методів арт-терапії, що сприяє формуванню індивідуальності дитини, її соціалізації з урахуванням потенційних можливостей і потреб кожної дитини. Побудова взаємозв'язків дитини з мікро- і макросередовищем, розвиток її збережених психофізичних можливостей здійснюється за допомогою навчання батьків вести спільну діяльність з дітьми, шляхом розширення сфери спілкування, організації дозвілля, творчої та ігрової діяльності, допомоги у самообслуговуванні і пересуванні, організації оздоровлення.

Результати дослідної роботи цілком доводять ефективність роботи в центрах ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, оскільки реабілітація дітей-інвалідів у Луганському обласному Центрі ранньої соціальної реабілітації «Відродження» покращила їх фізичний і психічний стан, сприяла подальшому розвитку їх свідомості й активності в групі однолітків; що допомогло формуванню і розвитку Я-концепції особистості дитини-інваліда.

Висновки

Інвалідність дітей значно обмежує їх життєдіяльність, призводить до соціальної дезадаптації внаслідок порушення їх розвитку і зростання, втрати контролю за своєю поведінкою, а також здібностей до самообслуговування, пересування, орієнтації, навчання, спілкування, трудової діяльності в майбутньому. І вся реабілітаційна оробота з надання допомоги дітям-інвалідам має ґрунтуватися на навчанні цих дітей вести повноцінний спосіб життя з урахуванням усіх особливостей, а з боку держави ґрунтуватися на забезпечення рівних можливостей в усіх суспільно значущих сферах.

Ставлення суспільства до аномальної дитини є певним мірилом його цивілізованості. Донедавна питання дитячої аномалії, інвалідності у нас замовчувалося. Інвалідів намагалися ізолювати від суспільства в спеціальних закладах. Дитина-інвалід та її близьке оточення опинялися сам на сам зі своєю бідою. Теоретичний аналіз основ організації соціальної роботи з дітьми зі стійким розладом функцій організму, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності, довів, що реабілітаційна робота з цією категорією дітей покликана вирішити проблеми їх інтеграції в суспільне життя. Організація соціальної роботи тут виступає інститутом допомоги, в рамках якого соціальний працівник має допомагати у розв'язанні проблем дітей-інвалідів, що відображають суспільне чи індивідуальне неблагополуччя, допомагати в реалізації прав дитини і отриманні гарантованої державою допомогу.

Результатами дослідної роботи доведено, що найбільш ефективною і перспективною формою соціальної реабілітації дитини-інваліда є її організація на базі спеціалізованих центрів. Цей висновок було зроблено завдяки проведеному дослідженню в Луганському обласному центрі ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

Провідним компонентом соціальної роботи Центру соціальної реабілітації з даною категорією дітей є формування індивідуальності, її соціалізація з урахуванням потенційних можливостей і потреб кожної дитини. Побудова взаємозв'язків дитини з мікро- і макросередовищем, розвиток і збереженя її психофізичних можливостей здійснюється шляхом розширення сфери спілкування, організації дозвілля, творчої та ігрової діяльності, допомоги у самообслуговуванні і пересуванні, забезпечення ліками і продуктами харчування, організації оздоровлення, також розробці і реалізації програми реабілітації дітей-інвалідів.

Отже, організація соціальної реабілітації дітей-інвалідів базується на:

· вивчення соцiально-психологiчного стану дитини з обмеженою дієздатністю;

· побутовій реаблiтацiї дiтей-iнвалiдiв (навчання елементам самообслуговування та норм елементарної поведнки в рiзних мікросоціумах);

· органiзації консультпунктiв для родичiв дітей-iнвалiдiв з юридичних, правових, психолого-педагогічних та інших питань;

· розвитку потенційних творчих можливостей дiтей-iнвалiдiв;

· формування якостей особистiсної самодяльностi засобами спеціально розроблених психотренiнгiв та психотренуючих iгор;

· органiзацiї культурно-дозвiллево та освітньої дiяльностi дiтей-iнвалiдiв;

· координації роботи з різними соціальними інститутами, що опікуються проблемами дiтей-iнвалiдiв у суспiльствi;

· здійснені соціального захисту дітей-інвалідів та їх сімей.

Усі ці напрями сьогодні вводяться у повсякденну практичну діяльність Луганського обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів з метою формування Я-концепції особистості, що сприяє інтеграції дитини з обмеженими функціональними можливостями в суспільстві, з метою досягнення оптимального рівня їх життєдіяльності і потенційних здібностей особистості у результаті впливу напрямків соціального середовища Центру.

Список використаних джерел

1. Конституція України / Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - Офіц. вид. - К. : Преса України, 1997. - С. 141.

2. Державна національна програма «Освіта». Україна ХХІ століття / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К. : Райдуга. - 1994. - С. 11.

3. Декларація про права інвалідів, прийнята Генеральною асамблеєю ООН у грудні 1971 р - Офіц. вид. - Київ : Українська Правнича Фундація, 1995. - С. 91.

4. Закон України «Про громадянство України» / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К.- 1991. - №50. - С. 3 - 43. - (Відомості Верховної Ради України).

5. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875 - ХІІ від 21.03.91 року // Відомості ВР України. -- 1991. -- № 21. -- С. 252.

6. Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам» № 2109 - ІІІ від 16.11.2000 року // Відомості ВР України. -- 2001. -- № 1. -- С. 2.

7. Закон України «Про охорону дитинства» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2001 - № 30. - С. 142.

8. Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2334 - ІІІ від 22.03.2001 року // Відомості ВР України. -- 2001. -- № 20. -- С. 102.

9. Дитинство в Україні : права, гарантії, захист : зб. док. - Офіц. вид. - К. : АТ Вид-во Столиця, 1998. Ч.1 - 248 с.; Ч.2 - 292 с.

10. Закон України «Про загальну середню освіту» / Міністерство освіти і науки України. - Офіц. вид. - К. : Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - №15. - 1999. - С. 6-31.

11. Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2006. - № 2 - 3. - С. 36.

12. Конвенция о правах ребенка. (одобрена Генеральной Ассамблеей ООН 20.11.1989) (вступила в силу для СССР 15.09.1990) // Сборник международных договоров СССР, выпуск XLVI, 1993.

13. Концепція превентивного виховання дітей і молоді, затверджена Президією АПН України 25 лютого 1998 року (протокол №1-7/3-21) / Міністерство освіти і науки України. - Офіц. вид. - Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - 1998. - №7.

14. Концепція спеціальної освіти осіб з психічними та фізичними вадами в Україні. // Дефектологія - 1996 - №1 - С.2 - 15.

15. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Типового положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів» від 13.02.2007 за N 48.

16. Національна доктрина розвитку освіти. Указ Президента України 17 квітня 2002 року № 347/2002. - Офіц. вид. - К. : Освіта України. - №33. - 23. квітня 2002 р. - С. 4-26.

17. Постанова Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» // Збірник законодавства України. -- 2004. -- № 2. -- Ст. 74.

18. Розпорядженням Луганської обласної державної адміністраці від 15 серпня 2003 р. N 479 «Про затвердження регіональної програми ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів на 2003 - 2006 роки».

19. Айшевурд М.М. Полноценная жизнь инвалида / М.М. Айшевурд. - М.: Педагогика, 1991. - 88 с.

20. Акатов Л.И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья. Психологические основы : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Л.И. Акатов. - М.: Гу - манит. узд. центр ВЛАДОС, 2003. - 368 с.

21. Аксенова Л.И. Правовые основы специального образования и социальной защиты детей с отклонениями в развитии / Л.И. Аксенова // Дефектология. - 1997. - №1. - С. 3 - 10.

22. Активность и жизненная позиция личности : сб. науч. тр. / отв. ред. А.В. Брушлинский. - М. : Наука, 1988. - 228 с.

23. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV-XVII вв. / ред. Г.О. Голубева, Г.Є. Жураковський. - М. : Педагогика, 1985. - С. 7-17.

24. Антология мировой философии. - М. : Наука, 2001. - Т. 1. - 448 с.

25. Аристотель. Сочинение : В 4-х т. / Аристотель. Общ. ред. А.И. Доватура : [пер. с древнегреч]. Т.4 - М. : Мысль, 1984. - 830 с.

26. Балл Г.А. Концепции самоактуализации личности в гуманистической психологи / Г.А. Балл. - Киев - Донецк : Ровесник, 1993. - 312 с.

27. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблиця: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 134 с.

28. Бех І.Д.. Гуманізація спеціальної освіти аномальних дітей як соціально - педагогічна проблема. / Іван Дмитрович Бех // Дефектологія - 1996 - №1 - с.19 - 23.

29. Богданов С. Соціальний захист інвалідів. Український та польський досвід / С. Богданов, наук. ред. О.М. Палій. - К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. - 93 с.

30. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник. Вид. 3 - те, доп. та переробл. / М.Д. Бойко. - К.: Атіка, 2006. - 380 с.

31. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. А.М. Прохоров. - Изд. четвертое, испр. и доп. - М. : Сов. энциклопедия, 1989. - 946 с.

32. Борщевська Л.В. На допомогу батькам, що мають дітей з особовими потребами / Л.В. Борщевська, А.В. Зіброва, І.Б. Іванова та ін. - К. : Український інститут соціальних досліджень, 1999 - 79с.

33. Васильев В.Л. Юридическая психология / В.Л. Васильев, С.А. Беличева. Основы превентивной психологии. - СПб, 1997. - С. 32.

34. Врегулювання проблемних питань працевлаштування та захисту прав інвалідів у сфері праці : практ. посіб. / уклад. О. В. Бабак, І. В. Гладка, Н. М. Малиновська, В. Й. Скаковська ; за заг. ред. В.М. Дьяченка, М.Л. Авраменка. - К. : «Ун-т Україна», Всеукр. центр професійної реабілітації інвалідів, 2007. - 156 с. - С.10.

35. Выготский Л.С. Предисловие к русскому переводу книги Э. Торндайка «Принципы обучения, основанные на психологи» / Л.С. Выготский : [cобр. соч.]. Т. 1. - М. : Просвещение, 1982.

36. Діяльність центрів соціальних служб для молоді України. Сучасний стан і перспективи розвитку. - К., 2009 - С.52 - 55.

37. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист. (Збірник документів): ч. ІІ, К., АТ «Видавництво «Столиця», 1998. - С.63 - 66.

38. Звєрєва І.Д. Концептуальні основи соціального захисту людей з функціональними обмеженнями./ І.Д. Звєрєва, І.Б. Іванова // Інвалід і суспільство: проблеми інтеграції. - К., 1995, С. 4 - 10.

39. Зотова А.М. Интеграция ребёнка - инвалида в среду здоровых сверстников как метод социальной адаптации. / А.М. Зотова // Дефектология. - 1997.- №6 - С.21 - 25.

40. Іванова І.Б. Організація соціально - педагогічної та психологічної допомоги інвалідам у системі соціальних служб для молоді / І.Б. Іванова // Інвалід і суспільство: проблеми інтеграції - К., 1995, С.28 - 32.

41. Капська А.Й. Соціальна робота: навчальний посібник / А.Й. Капська- Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 328 с.

42. Карякина О.И. Основы реабилитации инвалидов : учебное пособие / О.И. Карякина, Т.Н. Карякина. - Волгоград: Издательство Волгоградского государственного университета, 1999. - 88 с.

43. Коваль А.Т. Соціальна педагогіка. Соціальна робота: навчальний посібник. / А.Т. Коваль, І.Д. Звєрєва, С.Р. Хлєбік. - К. : ІЗМН, 1997 - 392с.

44. Козубовська І.В. Роль і функції соціально-психологічної служби в роботі з сім'єю / І.В. Козубовська, В.Ю. Керецман, Г.В. Товканець - Ужгород, 1998. - 425 с.

45. Коваль А.Т. Соціальна педагогика / А.Т. Коваль, І.Д. Звєрєва, С.Р. Хлєбік / Соціальна робота : навчальний посібник - К.: ІЗМН, 1997 - 392с.

46. Одинченко Л.К. Допомога аномальним дітям в Україні (Х - ХХ ст) / Одинченко Л.К. // Педагогіка і психологія - 1995 - №2 - С.120 - 126.

47. Про становище інвалідів в Україні. Національна доповідь / Мінпраці України, Держ. установа «Наук.-дослід. ін-т соц.-труд. відносин». - К., 2008. - 200 с.

48. Система соціальної допомоги на шляху перетворень // Соціальний захист. -- 2003. -- № 10. -- С. 11.

49. Сорочинська В. Є. Організація роботи соціального працівника : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Сорочинська В. Є. - К. : Кондор, 2005. - 208 с.

50. Соціальний захист населення України : навч. посіб. / авт. кол. : І.Ф. Гнибіденко, М.В. Кравченко, О.М. Коваль, О.Ф. Новікова та ін. / за заг. ред. В.М. Вакуленка, М.К. Орлатого. - К. : Вид-во НАДУ; Вид-во «Фенікс», 2010. - 212 с.

51. Социальная работа: теория и практика: учебное пособие / отв. ред. проф. Е.И. Холостова, проф. А.С. Сорвина. - М.: ИНФРА, 2003. - 427 с.

52. Технология социальной работы.: учеб. пособие / под ред. И.Г. Зайнышева. - М.: Гуманит изд. центр “ВЛАДОС”, 2000. - С. 49 - 58.

53. Тюптя Л.Т. Соціальна робота (теорія і практика): навч. посіб. / Л.Т. Тюптя, І.Б. Іванова. - К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004. - С. 228 - 236.

Додатки

Додаток А

ЛУГАНСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 15 серпня 2003 року № 479

Про затвердження Регіональної програми ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів на 2003 - 2006 роки

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 N 1545 «Про схвалення Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів» та з метою забезпечення належного рівня медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів:

1. Затвердити Регіональну програму ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів на 2003 - 2006 роки (далі - Програма, додається).

2. Зобов'язати голів райдержадміністрацій, рекомендувати виконкомам міських рад міст обласного значення:

2.1. Розробити та затвердити відповідні місцеві програми.

2.2. Передбачати в проектах місцевих бюджетів на 2003 - 2006 роки кошти на забезпечення реалізації Програми.

3. Відповідальним виконавцям Програми щорічно, до 1 лютого року наступного за звітним на період до 2007 року, надавати Головному управлінню праці та соціального захисту населення облдержадміністрації (Білоус В. М.) інформацію про стан її виконання.

4. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови облдержадміністрації Пристюка В. М.

Додаток Б

Про затвердження Типового положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів

МIНIСТЕРСТВО ПРАЦI ТА СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

13.02.2007 N 48

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

6 березня 2007 р.

за N 201/13468

Про затвердження Типового положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів

На виконання статей 10, 34 та 37 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» ( 2961-15 ) Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Типове положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів, що додається.

2. Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій до 01.06.2007 вжити заходів щодо приведення діючих положень про центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів у відповідність до Типового положення, затвердженого цим наказом.

3. Контроль за виконання цього наказу покласти на заступника Міністра В.Дьяченка.

4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Фонду України соціального захисту інвалідів від 10.07.2002 N 313/395/248/92 ( z0920-02 ) «Про затвердження Типового положення про центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 листопада 2002 року за N 920/7208.

Міністр М.Папієв

ПОГОДЖЕНО:

Заступник Міністра

освіти і науки України В.Тесленко

Заступник Міністра

охорони здоров'я України Ю.Гайдаєв

Заступник Міністра

фінансів України С.Рибак

Додаток В

ТИПОВЕ ПОЛОЖЕННЯ

про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів

1. Загальні положення

1.1. Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів (далі - Центр) є закладом системи органів праці та соціального захисту населення, метою діяльності якого є здійснення заходів, спрямованих на розвиток та коригування порушень розвитку дитини-інваліда, навчання її основним соціальним та побутовим навичкам, розвиток здібностей, створення передумов для інтеграції у суспільство.

1.2. Центр утворюється у формі державних та комунальних спеціалізованих підприємств, установ та закладів, які не мають на меті отримання прибутку, для перебування дітей-інвалідів, які мають відповідні медичні показання і потребують спеціальних умов для одержання соціальної реабілітації.

1.3. Центр загальнодержавного значення утворюється, реорганізується та ліквідується на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Iнші центри державної форми власності (міжрегіонального, обласного, міського та районного значення) утворюються, реорганізуються та ліквідуються на підставі рішення відповідного місцевого органу виконавчої влади.

Центр комунальної форми власності утворюється, реорганізується та ліквідується на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

1.4. При здійсненні реабілітаційних заходів діти-інваліди користуються всіма правами, визначеними статтею 31 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» ( 2961-15).

1.5. На підставі цього Типового положення Центр розробляє власне Положення, що затверджується органом, яким було прийнято рішення про створення Центру.

1.6. Координація роботи Центру, організаційно-методичне забезпечення його діяльності здійснюються органом праці та соціального захисту населення.

1.7. Центр розміщується на територія із спеціальнопобудованими або пристосованими приміщеннями, що відповідають безбар'єрній архітектурі, санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам, техніці безпеки, мають усі види комунального благоустрою.

1.8. Центр взаємодіє з місцевими органами охорони здоров'я, освіти і науки тощо.

1.9. Види діяльності, що потребують ліцензування, здійснюються Центром після отримання в установленому порядку відповідної ліцензії.

1.10. У своїй діяльності Центр керується Конституцією ( 254к/96-ВР ), та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства праці та соціальної політики України, іншими нормативно-правовими актами з питань соціальної реабілітації дітей-інвалідів, а також цим Типовим положенням.

2. Завдання Центру

Центр забезпечує:

2.1. Реалізацію головних завдань, визначених Законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ( 875-12 ), «Про реабілітацію інвалідів в Україні» ( 2961-15 ), «Про соціальні послуги» ( 966-15 ), щодо забезпечення права дітей-інвалідів на соціальну реабілітацію та адаптацію з метою їх наступної інтеграції в дитячі колективи дошкільних установ та загальноосвітніх шкіл. Діти-інваліди, які згідно з медичним висновком потребують постійного стороннього догляду і не можуть перебувати в загальноосвітніх закладах, забезпечуються соціальним, психолого-педагогічним патронатом вдома.

2.2. Створення умов для всебічного розвитку, засвоєння вихованцями знань, умінь і навичок з метою підготовки їх до здобуття дошкільної освіти, з подальшим здобуттям дітьми базової та повної загальної середньої освіти, професійно-технічної та вищої освіти з урахуванням рекомендацій лікарів.

2.3. Підготовку батьків дітей-інвалідів до продовження реабілітаційного процесу з дітьми-інвалідами поза межами Центру, соціально-педагогічний патронат таких сімей.

2.4. Надання кваліфікованої допомоги дітям-інвалідам у здійсненні корекції психофізичного розвитку за індивідуальною програмою реабілітації та залучення до участі в цій програмі батьків та (або) законного представника.

2.5. Комплексну реабілітацію та соціальну адаптацію дітей-інвалідів.

2.6. Надання реабілітаційних послуг згідно з індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда.

2.7. Виконання індивідуального сімейного плану.

2.8. Надання дітям-інвалідам комплексної соціальної, психологічної, педагогічної та інших видів реабілітації.

2.9. Оволодіння дітьми-інвалідами професійними навичками та їх трудове навчання (працевлаштування, спрямування в центр професійної реабілітації інвалідів, у вищі навчальні заклади). Якщо реабілітаційний заклад розташований у сільській місцевості, діти-інваліди, які проживають у близьких та віддалених районах, забезпечуються безоплатно транспортними послугами (до місця розташування реабілітаційного закладу та до місця проживання). У разі потреби послуги з соціального та педагогічного патронату на дому надає служба соціального патронату Центру.

3. Структура Центру

3.1. Основними структурними підрозділами Центру є:

3.1.1. Адміністрація;

3.1.2. Відділення соціальної реабілітації дітей-інвалідів;

3.1.3. Відділення психологічної реабілітації;

3.1.4. Відділення педагогічної реабілітації;

3.1.5. Відділення професійної орієнтації;

3.1.6. Відділення медичного супроводу;

3.1.7. Методичний відділ;

3.1.8. Відділ обслуговування Центру;

3.1.9. Служба соціального патронату;

3.1.10. Iнші структурні підрозділи, діяльність яких пов'язана з соціальною реабілітацією дітей-інвалідів.

3.2. У разі потреби при Центрі можуть створюватися відділення «Матері та дитини» для дітей молодшого віку (до 2 років), які потребують постійної соціальної допомоги.

3.3. Робота структурних підрозділів Центру проводиться відповідно до положень про ці підрозділи, що затверджуються директором Центру.

3.4. У складі центрів державного та обласного значень функціонує стаціонарне відділення.

4. Умови зарахування до Центру та відрахування з нього

4.1. Зарахування дітей-інвалідів здійснюється Центром відповідно до надісланих документів регіональним органом праці та соціального захисту населення згідно з Порядком надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 80 ( 80-2007-п ).

4.2. До Центру зараховуються діти віком від 2 до 18 років з фізичними та (або) розумовими вадами розвитку, які отримали статус інваліда.

4.3. У виняткових випадках можливе продовження терміну перебування дитини-інваліда після досягнення нею 18 років на один рік з метою завершення виконання індивідуального плану реабілітації.

4.4. Батьків та (або) законного представника дитини-інваліда повідомляють про закінчення курсу реабілітації дитини не пізніше ніж за 7 календарних днів.

4.5. За дитиною-інвалідом зберігається місце в Центрі в разі її хвороби, карантину, хвороби або відпустки батьків та (або) законного представника, а також у літній період, але не більше 75 днів.

4.6. Після закінчення курсу реабілітації дитині-інваліду видається документ, де вказується назва та реквізити Центру, прізвище, ім'я, по батькові дитини-інваліда, перелік та обсяг наданих їй послуг, результати реабілітації, наступні рекомендації.

5. Учасники процесу соціальної реабілітації в Центрі

5.1. Учасниками процесу соціальної реабілітації є діти-інваліди, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, вчителі-реабілітологи, асистенти вчителів-реабілітологів, фахівці з фізичної реабілітації, музичні керівники, лікарі-педіатри, лікарі-неврологи дитячі, медичні сестри з масажу та інші працівники, які беруть участь у процесі соціальної реабілітації дітей-інвалідів, батьки та (або) законні представники дітей-інвалідів.

5.2. Перебування дітей-інвалідів, які проходять реабілітацію в Центрі, здійснюється в таких підгрупах: - ранньої соціальної реабілітації для дітей-інвалідів віком від 2 до 6 років; - соціальної реабілітації для дітей-інвалідів віком від 6 до 14 років; - професійної орієнтації для дітей віком від 14 до 18 років.

6. Діяльність реабілітаційної комісії

6.1. У Центрі утворюється реабілітаційна комісія, до складу якої входять фахівці цієї установи. На засідання реабілітаційної комісії залучаються представники місцевих органів охорони здоров'я, освіти і науки, праці та соціального захисту населення.

6.2. Реабілітаційна комісія Центру здійснює:

6.2.1. Складання індивідуального плану реабілітації.

6.2.2. Контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда.

6.2.3. Планування навчально-виховної та корекційно-відновлювальної роботи, контроль за її ефективністю.

6.2.4. Визначення строків і тривалості проходження реабілітації дитиною-інвалідом відповідно до її індивідуальної програми реабілітації.

6.2.5. Забезпечення послідовності, комплексності і безперервності виконання реабілітаційних заходів, оцінку їх результатів та ефективності.

6.3. Персональний склад реабілітаційної комісії і положення про неї затверджує директор Центру.

7. Організація соціальної реабілітації дітей-інвалідів у Центрі

7.1. Реабілітаційний процес здійснюється на основі наукового змісту, форм і методів психолого-педагогічного супроводу, абілітації та реабілітації, що забезпечують засвоєння дітьми-інвалідами необхідних практичних знань, умінь та соціальних навичок, корекцію вад психофізичного розвитку.

7.2. Оволодіння навичками захисту власних прав та інтересів, самоаналізу та позитивного сприйняття себе та оточуючих, навичок спілкування, забезпечення автономного проживання у суспільстві з необхідною підтримкою.

7.3. Надання своєчасної та ефективної корекційної, соціальної, психологічної допомоги дитині-інваліду та організація абілітаційного навчання відповідно до особливостей її психофізичного розвитку.

7.4. З метою виявлення вад розвитку дитини та її потреб фахівцями Центру проводиться первинне обстеження дитини-інваліда, спілкування з батьками та (або) законним представником дитини-інваліда.

7.5. На підставі індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда, фахівці Центру розробляють індивідуальний план реабілітації, що включає комплекс реабілітаційних заходів та враховує діагноз дитини, її психофізичний розвиток, індивідуальні особливості та можливості, а також стан сім'ї в цілому, соціальні та економічні можливості, відносини між членами сім'ї дитини-інваліда.

7.6. Iндивідуальний план реабілітації затверджується директором Центру.

7.7. Тривалість одного курсу реабілітації дитини-інваліда складає 6 місяців. Проходження курсу реабілітації дитини-інваліда не повинно перевищувати одного разу на рік.

7.8. До стаціонару зараховуються діти-інваліди, які за станом здоров'я потребують постійного цілодобового нагляду, соціального обслуговування та медичної допомоги.

7.9. На амбулаторне перебування в Центрі зараховуються діти-інваліди, які за станом здоров'я не потребують постійного цілодобового нагляду.

7.10. У Центрі щорічно встановлюється та затверджується мережа груп, наповнюваність яких складається у кількості 8 дітей-інвалідів.

7.11. Тривалість індивідуальних та групових занять визначається відповідно до чинного законодавства.

7.12. З метою забезпечення ефективності, удосконалення форм і методів реабілітаційних заходів Центр аналізує та узагальнює дані про вихованців, які вибули з Центру, здійснює соціальний, педагогічний і психологічний патронат сімей, у яких виховуються діти-інваліди - випускники Центру.

7.13. Для надання консультативно-методичної допомоги батькам та організації першочергової соціально-педагогічної допомоги дітям-інвалідам, які мешкають у віддалених місцевостях, штатним розписом Центру передбачається посада соціального педагога або вчителя-реабілітолога, який надає допомогу на дому.

Якщо дитина-інвалід навчається у загальноосвітньому навчальному закладі за денною формою та потребує послуг, що надаються в Центрі соціальної реабілітації відповідно до індивідуальної програми реабілітації, вона може отримувати такі послуги в зазначеному Центрі за окремим графіком з урахуванням рекомендацій відповідної психолого-медико-педагогічної консультації.

8. Організація реабілітаційних заходів у Центрі

8.1. Заходи з психологічної реабілітації складаються з:

8.1.1. Проведення психологічної діагностики особистості дитини-інваліда, визначення та використання форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції, консультування тощо.

8.1.2. Навчання прийомам та методам саморегуляції, самовиховання, самонавчання, формування позитивної мотивації щодо соціальних настанов на життя, професію, працю.

8.1.3. Проведення індивідуальної психокорекційної роботи.

8.1.4. Проведення психопрофілактичної та психокорекційної роботи з сім'єю дитини-інваліда.

8.2. Заходи з педагогічної реабілітації складаються з:

8.2.1. Проведення корекційно-розвиткової роботи, а саме: розвиток слухового сприймання, розвиток зорового сприймання, розвиток мовлення, корекція пізнавальної діяльності, формування навичок просторового орієнтування, соціально-побутове орієнтування, формування компенсаційних способів діяльності, практичне використання знань, умінь і навичок, розвиток комунікативної діяльності і творчості, фізичний розвиток.

8.3. Заходи з професійної орієнтації складаються з:

8.3.1. Реалізації наявного потенціалу дитини-інваліда та ефективної її інтеграції в суспільне виробництво та соціальне життя.

8.4. Заходи з медичного супроводу включають в себе:

8.4.1. Проведення медичного огляду та тестування дітей-інвалідів на основі об'єктивного обстеження, оцінки їх загального стану та функціональних можливостей.

8.4.2. Визначення фізичної, сомато-фізіологічної, сенсорної та психічної спроможності дитини-інваліда за даними індивідуальної програми реабілітації та результатів обстеження лікарями Центру, надання рекомендацій стосовно подальшої можливої (або неможливої) соціальної реабілітації.

8.4.3. Розробку рекомендацій з дозування фізичних та психологічних навантажень, створення стереотипів поведінки, які відповідають фізичним та розумовим можливостям дитини-інваліда.

8.4.4. Визначення адекватності та послідовності заходів лікувально-профілактичного характеру.

8.4.5. Здійснення постійного нагляду та контролю за фізичним, соматичним та психічним станом дітей-інвалідів.

8.4.6. Організацію та контроль виконання в Центрі санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та профілактичних заходів, здійснення санітарно-просвітницької роботи.

9. Управління Центром

9.1. Центр державної форми власності очолює директор, який призначається і звільняється із займаної посади уповноваженим органом управління. Центр комунальної форми власності очолює директор, який призначається і звільняється із займаної посади відповідним органом місцевого самоврядування.

9.2. Директор Центру:

9.2.1. Несе персональну відповідальність за результати діяльності Центру.

9.2.2. Представляє Центр в установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності без довіреності, розпоряджається в установленому порядку майном і коштами Центру.

9.2.3. Укладає угоди, відкриває банківські рахунки в установах банку.

9.2.4. У межах своєї компетенції видає накази, затверджує функціональні обов'язки працівників, приймає та звільняє з роботи працівників Центру, застосовує заходи заохочення та дисциплінарні заходи.

9.2.5. Здійснює контроль за реабілітаційним процесом.

9.2.6. Затверджує правила внутрішнього розпорядку.

9.2.7. Здійснює заходи щодо поліпшення умов праці, дотримання правил техніки безпеки, санітарно-гігієнічних умов і пожежної безпеки тощо.

9.2.8. Відповідає за ведення бухгалтерського та статистичного обліку, складання звітності і подання її в установлені терміни відповідним органам.

9.3. Штатний розпис Центру затверджується директором Центру в межах штатних нормативів професійного складу, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

10. Фінансово-господарська діяльність

10.1. Центр є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку, штамп із своїм найменуванням.

10.2. Фінансово-господарська діяльність Центру здійснюється відповідно до кошторису, штатного розпису, затверджених в установленому порядку.

10.3. Центр має право:

10.3.1. Фінансувати за рахунок власних коштів заходи, що сприяють поліпшенню соціально-побутових умов для дітей-інвалідів.

10.3.2. Укладати угоди і договори про співробітництво, установлювати безпосередні зв'язки із загальноосвітніми навчальними закладами за погодженням з відповідними органами управління освітою, діагностично-методичними, науковими установами, підприємствами, організаціями, фондами, товариствами, окремими громадянами на території України та за її межами.

10.4. Фінансове забезпечення Центру здійснюється відповідно до статті 42 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (2961-15).

11. Контроль за діяльністю Центру

11.1. Контроль за якістю соціальної реабілітації дітей-інвалідів здійснюють відповідно Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій спільно з органами охорони здоров'я, освіти і науки відповідно до законодавства.

11.2. Контроль за якістю заходів з медичного супроводу в Центрі здійснюється місцевими органами охорони здоров'я.

11.3. Перевірка роботи і ревізія фінансово-господарської діяльності Центру проводиться Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій спільно з органами охорони здоров'я, освіти і науки, а також фінансовими органами відповідно до законодавства.

Додаток Д

Таблиця 2.3. Порівняня даних сформованості Я-концепції у дітей-інвалідів (за результатами дослідження до і після участі в програмі реабілітації, у відсотках)

№ піп	Критерії	Дані (усього 50 осіб)
		до	після	до	після
		КГ	КГ	ЕГ	ЕГ
І.	Фізична активність	4,5	47,8	4,4	66
	Нормалізація м'язового тонусу	3,5	39,2	3,4	79,6
	Навики контролю голови в лежачому положенні	1,7	54,5	1,7	77,1
	Формування навичок самостійної ходи	3,5	54,5	3,4	19
	Розвиток дрібної моторики	9,9	56,2	9,9	76
	Змогли відкрити спастично стиснену в кулак кисть	3,4	34,5	3,4	77,9
ІІ.	Психологічний стан	4,8	47,3	4,7	78,4
	Цілеспрямованість	3,5	56,5	3,4	76.6
	Позитивно спрямована комунікативність	5,1	47,6	5,1	76,2
	Сформована самостійність	3,4	37,4	3,4	77,1
	Працелюбність	1,8	43,9	1,7	81,7
	Потреба у самовихованні	9,9	51	9,9	80,4
ІІІ.	Комінікативні здібності	1,7	43	1,7	78,8
	Наявність самовпевненості	1,7	33,4	1,7	83,1
	Уміння спілкуватися з однолітками	1,7	38,9	1,7	80,4
	Уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства	1,6	38,9	1,6	80
	Культура поведінки	1,4	53	1,4	73,1
	Доброчинництво	1,9	51,1	1,9	77,6
IV.	Інтеграція в соціум	2,6	41,3	2,8	77,7
	Уміння протистояти негативним впливам середовища	2,0	40,6	2,2	79,6
	Здоровий спосіб життя	3,2	34	3,4	78,5
	Активність у досягненні життєвих ідеалів	1,4	47,1	1,4	74,6
	Підготовка до професійної діяльності	3,4	37,7	3,4	78
	Активність у громадському житті	3,45	47,5	3,4	78,7
V.	Середньогруповий рівень сформованості Я-концепції	3,4	47,8	3,4	75,2

Додаток Ж

Робота з батьками

У розвитку дитини з руховими порушеннями, ДЦП велику роль відіграє мати, і особливо в перші роки життя.

За допомогою матері функціональні порушення, причиною яких є порушення мозку, можуть бути компенсовані за умови нормального співробітництва між матір'ю і дитиною (перша фаза антропогенного кооперування). Розвиток дитини забезпечується завдяки здібності матері запобігати тому, що неприємно їй, і не робити те, що дитині не подобається. Отримуючи спеціальні рекомендації, мати повинна навчити дитину тих самих навичок, що й мати здорової дитини. Це позитивно впливає на дитину, вона вчиться компенсувати свої недоліки, її поведінка з часом нормалізується, тільки для цього необхідно більше часу, фізичних і моральних зусиль.

Існує безліч методів компенсації дефекту. Коригування психологічного стану, нормалізації поведінки дитини залежить від характеру хвороби. Однак великої кількості завдань, що стоять перед батьками, можна виділити основні:

1. Не зважаючи на інвалідність дитини, необхідно ставитися до неї, як до дитини з особливими потребами, яка вимагає спеціального навчання, виховання і догляду.

2. За допомогою спеціальних рекомендацій, порад та інструкцій дефектолога, соціального педагога, лікаря чи реабілітолога поступово цілеспрямовано:

· навчити дитину альтернативних способів спілкування;

· навчати основних правил поведінки;

· прищеплювати звички самообслуговування;

· формувати вміння, що допоможуть подолати стреси;

· виявляти та розвивати творчі здібності;

· розвивати зорове, слухове, тактильне і кін естетичне сприйняття (сенсорне виховання).

3. Створювати середовище емоційної безпеки:

· дитина має виховуватися в атмосфері любові та добрих стосунків між усіма членами сім'ї;

· батьки повинні підтримувати нормальні взаємостосунки, не з'ясовувати їх у присутності дитини, особливо з приводу ї інвалідності чи проблем, пов'язаних з нею;

· слід додержуватися постійного режиму дня;

· треба позбавитися небезпечних предметів і речей, а також таких, що спричиняють у дитини страх чи іншу негативну емоційну реакцію.

4. Відвідувати групи підтримки і взаємодопомоги, де можна відверто висловлювати свої думки і виражати почуття, дістати підтримку і практичну інформацію від інших батьків.

5. Батьки повинні навчитися:

· поважати дитину;

· сприймати її такою, якою вона є;

· хвалити і заохочувати до пізнання нового;

· стимулювати до дії через гру, розвивати спонтанну ігрову активність;

· розмовляти з дитиною, слухати її;

· надавати дитині можливості вибору в їжі, одежі, іграшках;

· спостерігати за нею, розпізнавати, в якому емоційному стані вона перебуває, вести щоденник;

· не боятися кожну хвилину за її життя;

· не піддаватися всім примхам і вимогам дитини;

· не вимагати від неї того, що вона не здатна зробити;

· бути реалістом щодо своїх можливостей;

· пробачати собі, якщо справи йдуть не дуже добре;

· підтримувати один одного і допомагати один одному;

· приймати допомогу від інших;

· не забувати про себе, ставитися до себе позитивно, розвивати в собі почуття гумору;

· брати тайм-аут.

Розв'язати ці завдання можна лише тоді, коли батькам надати своєчасну соціально-педагогічну і психологічну допомогу.

Соціально-педагогічна допомога сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами - це сімейно-центрована практика, що спрямована на соціалізацію дитини. Узагальнення досліджень, що ведуться у різних напрямах, та досвіду роботи з дітьми-інвалідами у всіх країнах світу дає підставу виділити соціалізації дітей-інвалідів. Перший рівень - фізична реабілітація, педагогічна та психологічна корекція, які здійснюються на індивідуальній основі. На цьому рівні вирішуються особливі проблеми та задовольняються особливі потреби дитини. Так, реабілітація дитини, яка хвора на поліомієліт, залежить від важкості захворювання. Деякі діти потребують спеціальних вправ та ігор, інші - ортопедичних апаратів. Кожна дитина ретельно обстежується з метою визначення найбільш ефективних методів соціально-педагогічної допомоги. Чим раніше виявляються специфічні потреби дитини, тим більш дієвим буде процес реабілітації.