Розвиток соціальної політики по відношенню жінок Ірану

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Аваз Заде Камбіз

УДК [316.656.2(55)](048)

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ЖІНОК ІРАНУ

22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ-2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політології, соціології та соціальної роботи у Національному технічному університеті України "КПІ".

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Лобанова Галина Вікторівна

доцент кафедри політології,

соціології та соціальної роботи Національного технічного університету України "КПІ", м. Київ

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

Куценко Ольга Дмитрівна

завідувач кафедри соціальних структур та соціальних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ

кандидат філософських наук,

Лавриненко Наталія Василівна

старший науковий співробітник відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України м. Київ

Захист відбудеться 24 березня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.30 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 20 лютого 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.О. Тарабукін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний Іран - спадкоємець та носій однієї з найдавніших цивілізацій. Разом з цим, історія іранського суспільства була історією нерівності чоловіків та жінок. Диференціація соціальних статусів та ролей за ознакою пола - це загальна характеристика сучасного іранського суспільства, яке генерує гендерну нерівність й схиляється до традиціоналізму, який визначає домінування чоловічих цінностей.

Об'єктивні зміни у соціальній структурі та стратифікаційних процесах, на яких позначилися соціально-економічні і політичні перетворення останніх десятиліть, і, які багато в чому відбуваються внаслідок глобалізаційних процесів, обумовили необхідність переоцінки та визначення з урахуванням цих процесів соціального статусу й соціальної ролі жінок в нових умовах.

В результаті позначених трансформацій іранське суспільство після революції 1979 р. знаходиться у перехідному стані, який є суперечливою єдністю попереднього етапу розвитку та сучасних тенденцій третього тисячоліття, котрі акумулюють в собі ознаки доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства, а також елементи релігійного та світського, національного й загальнолюдського досвіду. Цей досвід закріпив в якості головного критерію оцінки розвитку суспільства - людину, яка є мірою соціально-економічної та політичної комфортності її життєдіяльності. За оцінкою Індексу людського розвитку, який визначається ООН, Іран посідав у 2004 році 95 місце серед 173 країн світу. Такий низький його рівень визначається, насамперед, соціальним становищем жінок, що характеризується такими соціальними показниками, як рівень доходу, освіта, професійна зайнятість, місце в структурі влади і т. ін. Тому, визначення місця, яке жінки Ірану реально посідають у суспільстві, показ змін, що спостерігаються в їх статусних позиціях, посилює наукову значущість дисертаційного дослідження.

Наявність гендерної нерівності в стратифікаційному просторі іранського суспільства, безумовно, актуалізує пошук шляхів усунення його дисфункціональності та розвиток соціальної політики по відношенню до жінок. Причому найбільш дійовими засобами тут можуть бути не лише жіночий рух за рівні права у суспільному житті і соціальна політика держави, але й допомога недержавних інституцій жінкам як компенсація за існуючий асиметричний гендерний устрій у суспільстві.

Утім феміністський рух західного зразку у сучасному Ірані - проблематичний. Доцільнішим є розвиток соціальної політики, спрямованої на створення умов для соціальної безпеки жінок та їх включення в якості рівноправних суб'єктів у систему соціальних відносин.

Дослідженням окремих аспектів соціальної політики у різні історичні періоди займалися зарубіжні вчені - В. Зомбарт, Л. Борткевич, Т. Ганслі, Д. Гілл, Б.Дж. Нельсон, Л. Мід, Дж.И. Андерсон, Б. Пітерс, П. Спікер, а також українські - І. Лавриненко, М. Головатий, В. Жмир, В. Скуратівський, О. Палій, О. Іванова, Е. Лібанова, Т. Семігіна, В. Судаков, В. Пилипенко.

Дослідження соціальної політики по відношенню до жінок потребувало застосування здобутків гендерних теорій. Їхня проблематика посідає особливе місце в дослідженнях іранських вчених, хоча вивчення та викладання гендерології і фемінології в Ірані тільки починаються (Жале Шади Талаб, Мехр Ангиз Кар, Мохаммад Захеди). У переважній більшості західних держав фемінологія давно викладається у вищих навчальних закладах, активно проводяться наукові дослідження у цій галузі (С. Де Бовуар, До. Милеет, Н. Смелзер, Е. Гідденс).

Дослідження гендерних відносин, відповідної соціальної політики на пострадянському просторі представлені в працях З. Саралієвої, С. Айвазової, О. Ярської-Смирнової, О. Хасбулатової, О. Холостової, А. Кириліної, І. Григор'євої, І. Зайнишева.

В Україні до гендерної проблематики звертаються Л. Кобелянська, О. Злобіна, О. Іванова, О. Новікова, Н. Лавриненко, О. Стрельник, О. Піщуліна та інші.

Вивчення наукових проблем, пов'язаних з різними аспектами статево-рольових відносин, мають не лише теоретичну, але й велику практичну значущість та можуть слугувати засадами для вдосконалення соціальної політики Ірану з цього питання.

Серед іранських авторів, які займаються вивченням соціального становища жінок Ірану, слід виокремити С.М. Хашемі, Г.-А. Тавасолі, М. Кар Ж.Ш. Талаб, М. Амін Заде, М. Хакімпур, Ф. Пур Лили, Ф. Заваре, Ш. Бамдад. Зокрема С.М. Хашемі акцентує увагу на підвищенні інтелектуального рівня жінок як головного чинника їх розвитку; Г.-А. Тавасолі звертається до проблеми матеріальної та духовної незалежності жінок; М. Кар одним з методів усунення дискримінації жінок пропонує приведення у відповідність до міжнародних норм іранські закони щодо прав жінок; Ж.Ш. Талаб сфокусувала свій аналіз на вивченні життя та праці жінок-селянок. Усі перелічені автори звертають увагу на підвищення ролі жінок в Ірані після Ісламської революції 1979 р. по зрівнянню з дореволюційним періодом.

Програми соціально-економічного розвитку держави містять деякий фактичний матеріал для аналізу соціальних позицій та становища жіночого населення Ірану.

Таким чином, актуальність теми щодо розвитку сучасної соціальної політики по відношенню до жінок Ірану значною мірою обумовлюється як соціальними запитами часу, так недостатністю соціологічної розробки впливу соціальної політики на соціальний статус жінок Ірану.

Метою дослідження є розробка соціологічних засад сучасної соціальної політики по відношенню до жінок в Ірані, що обумовлена специфікою трансформаційних процесів у східних суспільствах на межі ХХ-ХХІ ст.

Досягнення цієї мети передбачає постановку та вирішення таких завдань:

- проаналізувати теоретико-методологічні засади дослідження “соціальної політики по відношенню до жінок” та визначити основні підходи до вивчення даної проблеми;

- описати соціально-економічні перетворення в сучасному іранському суспільстві як умови розвитку соціальної політики по відношенню до жінок;

- виявити тенденції зміни показників статусно-рольових позицій жінок як в порівнянні з дореволюційним періодом, так і в сучасному іранському суспільстві;

- окреслити інституційні аспекти соціальної політики;

- показати еволюцію соціальної політики по відношенню до жінок Ірану в контексті прав людини;

- здійснити аналіз основних напрямків соціальної політики Ірану по відношенню до жінок у контексті національних трансформацій суспільства та глобальних процесів;

- розглянути стан державної сімейної політики як однієї з найважливіших складових розвитку соціальної політики по відношенню до жінок;

- обґрунтувати авторську концепцію соціальної політики по відношенню до жінок Ірану на підставі соціологічного бачення сучасного стану проблеми.

Об'єкт дослідження - соціальний статус жінок Ірану.

Предмет дослідження - особливості та механізми формування та реалізації сучасної соціальної політики по відношенню до жінок Ірану.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у дисертації було застосовано загальнонаукові методи аналізу (щодо еволюції соціальної політики), системний, структурно-функціональний, порівняльний, спостереження. Теоретичну та методологічну базу дослідження складають принципи історико-соціологічного аналізу, гендерного підходу, понятійно-категоріальний апарат структурного функціоналізму.

У дисертації широко використано праці вчених різних періодів і держав, які висвітлювали положення жінок у суспільстві та розробку відповідної соціальної політики по відношенню до них.

Емпіричну базу дослідження складають нормативно-правові та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

– вперше сформульовано теоретико-соціологічні засади розвитку соціальної політики щодо однієї з найважливіших статусних груп іранського суспільства - жінок, проаналізовано розвиток соціальної політики по відношенню до жінок як соціального регулятора гендерних відносин у сім'ї та суспільстві;

– отримано уточнення про розвиток знання щодо основних факторів, що виникають в процесі соціально-економічних перетворень в іранському суспільстві та впливають на соціальний стан жінок, як передумови еволюції соціальної політики по відношенню до них в сучасності та на перспективу;

– вперше, завдяки використанню міждисциплінарних підходів до інтерпретації соціальної політики, запропонована авторська концепція соціальної політики по відношенню до жінок Ірану, що може покласти основу моделювання соціальної політики по відношенню до жінок у сучасних суспільствах Сходу, а також у практичній діяльності, зокрема, іранських державних структур та організацій;

- вперше надана комплексна характеристика основних показників соціального статусу жінок Ірану. Виявлено, що трансформації щодо статусно-рольових позицій жінок, їхньої участі у владних структурах, прийняття суспільно значущих рішень, впливу на суспільні процеси, за останню чверть століття відбувалося вкрай повільно. Показано риси функціонування жінок в іранському соціальному просторі та їхню взаємодію з іншими соціальними групами за ознакою ґендеру, що доводить неможливість функціонування їх як рівноправної статусної групи, актора соціальних перетворень. Виявлено основні труднощі виміру показників соціального статусу жінок Ірану та оцінці їхньої динаміки, які проявляються у відсутності чи недостовірності національних статистичних даних і робить неможливим отримання науково обґрунтованої картини функціонування іранського суспільства у гендерному вимірі;

– доведено, що з огляду на соціокультурну специфіку Ірану динаміка соціальної політики по відношенню до жінок може оцінюватися з точки зору дотримання прав людини в суспільстві;

– виявлено конфігурацію існуючої інституціональної системи соціальної політики та з'ясовано місце та роль всіх її складових, на які покладено функції поліпшення соціального становища жіноцтва як необхідної умови їхньої самореалізації в сім'ї та суспільстві;

– на прикладі Ірану отримала подальший розвиток ідея про евристичний потенціал гендерного підходу до аналізу соціальної політики. Доведено, що такий підхід дозволяє оцінити динаміку та ступінь модернізації суспільства, виходячи з критерію усунення (чи збереження) гендерної асиметрії у всіх сферах соціального життя;

- обґрунтовано доцільність аналізу основних напрямків розвитку соціальної політики по відношенню до жінок Ірану не тільки у сучасному, але й історичному контексті, на підставі вироблених світовим співтовариством соціальних показників і оцінок. Доведено, що в сучасному іранському соціумі формуються чинники майбутньої трансформації соціальної політики, до яких можна віднести підвищення рівня гарантованої державою освіти, збільшення кількості жінок-управлінців та поступову демократизацію сімейних відносин;

– зроблено висновок, що іранська соціальна політика по відношенню до жінок в процесі свого розвитку синтезує цінності східної та західної цивілізацій внаслідок дії глобалізаційних процесів. Доведено, що поєднання характеристик різних за своїми проявами цивілізацій має доволі суперечливий характер, що не може не позначитися на еволюції соціальної політики. Виявлено, що такий синтез в перспективі здатний суттєво вплинути на зміни статусно-рольових позицій у суспільстві.

Практичне значення роботи Матеріали дисертаційного дослідження можуть використовуватися у роботі державних органів, які займаються соціальною політикою; а також як теоретична основа розробки урядових програм соціально-економічного розвитку країни, моделей соціальної політики. Результати дослідження можуть бути використані при викладанні спецкурсів із соціології, соціології гендерних відносин, соціології сім'ї, а також з демографії, етнології, соціальної роботи тощо.

Апробація результатів роботи відбулась на міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах: на III Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальна робота і сучасність: теорія і практика ” (м. Київ, 2004 р.), на III Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління ” (м. Київ, 2005 р.), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Творчість і освіта у вимірах ХХІ ст. ” (м. Київ, 2005 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальна робота і сучасність: теорія і практика” (м. Київ, 2006 р.).

Публікації за темою дисертації здійснено у фахових виданнях (3), а також у інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації: структура дисертації відповідає меті дослідження і відображує послідовне вирішення поставлених завдань. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та списку використаних джерел (161 найменування на 13 сторінках). Повний обсяг дисертації - 208 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено ступінь наукового опрацювання теми, сформульовано наукову проблему дослідження, визначено його мету та завдання, окреслено об'єкт та предмет, визначено теоретико-методологічні засади, розкрито наукову новизну дисертаційного дослідження, практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи та її структуру.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку соціальної політики по відношенню до жінок Ірану» проведено історико-теоретичний аналіз напрямків соціогуманітарного знання, згідно якого соціальна політика стосовно жінок охарактеризовано як багатоаспектне явище, вивчення якого потребує застосування різних методологічних підходів. В результаті синтезу існуючих підходів та визначення соціологічних аспектів теоретичних засад соціальної політики запропоновано розглядати соціальну політику по відношенню до жінок як засіб регуляції соціально-стратифікаційних процесів та гендерних відносин в сучасному іранському суспільстві. Розглянуто та з'ясовано теоретико-методологічні можливості дослідження соціальної політики з позицій різних теорій, із застосуванням моделей різних типів. Так, зазначено, що теоретико-методологічну базу соціальної політики складають гендерні теорії, що еволюціонували від феміністських теорій ХХ ст. до сучасних мультипарадигмальних підходів, що синтезують елементи теорій функціоналізму, соціального конструктивізму, конфліктологічних теорій тощо.

Автором конкретизовано зміст категорії гендер як систему міжособистісних взаємодій, завдяки якій створюється, затверджується та відтворюється уявлення про чоловіче та жіноче як засадничих понять задля осмислення соціального порядку. Теорія соціального конструювання ґендеру пропонує здійснювати акцент на гендерних відносинах з приводу розподілу влади, які охарактеризовано як відносини стратифікації. Оскільки влада традиційно асоціюється з маскулінністю та до того ж володіння нею надає чоловікам додаткові можливості виправдання своїх привілеїв, то в межах означеної теорії гендерну стратифікацію вивчають як нерівність можливостей і життєвих шансів, забезпечуваних суспільством для жінок та чоловіків. Розгляд соціальної політики в контексті гендерного підходу дозволило автору показати, що суб'єктивне ставлення до жіноцтва в Ірані - головний чинник соціогендерної нерівності та головний аргумент на користь виокремлення спеціального напряму соціальної політики, об'єктом якої є жінки.

Інші групи теорії, що складають теоретико-методологічну основу дослідження - це теорії, що аналізують структуру соціального захисту та добробуту. Серед них, зокрема, марксистська, що акцентує увагу на діалектичній єдності соціальної політики з економікою, а також на тому, що уявлення про соціальне забезпечення та добробут базуються на принципах врівноваженої економічної політики.

При аналізі взаємодії об'єктивних та суб'єктивних чинників, що впливають на соціальний розвиток, застосовано теорії оновлення, прихильники яких вважають визначальними у суспільному прогресі культурно-психологічні фактори та егалітарну модель сім'ї, а також соціальну мобільність, вибори та призначення на різні посади в державних органах, в яких повинні брати участь представники обох статей.

Акцентування уваги на необхідності структурних та організаційних змін задля подолання злиднів, забезпечення робочих місць та зменшення нерівності в доходах, характерне для теорій структуралізму.

В дисертації використано неоліберальні теорії, представники яких в якості засобу стимулювання соціального розвитку пропонують ринкову економіку та відмову від втручання держави.

В дослідженні проаналізовано в контексті актуальних для жіноцтва проблем - зайнятості та бідності - найбільш розповсюджені моделі соціальної політики: консервативна, ліберальна та соціал-демократична. Обґрунтовано доводиться, що ліберальна модель може бути найорганічніше адаптованою до умов сучасного Ірану, що підтверджено соціально-економічними умовами, коли на ринку праці спостерігають незначну зайнятість жінок, то ж вони залишаються базою для утворення найменш забезпеченої частини населення. Завдяки цій моделі може бути створена можливість бачення виходу більш значної частини жінок на ринок робочої сили та попередження зростання їхньої злиденності.

У другому розділі - “Розвиток соціальної політики по відношенню до жінок Ірану на межі ХХ та ХХІ століття ” показано соціально-економічні та політичні перетворення як передумови розвитку соціальної політики стосовно жінок, а також вплив цих перетворень на соціальну політику. Надана характеристика статусно-рольових позицій жінок Ірану та визначено тенденції змін показників цих позицій. Увага зосереджена на провідних - соціально-економічних та політичних показниках становища жінок в сучасних умовах. Зроблено висновок про його покращення порівняно з дореволюційним періодом (до 1979 р.). У післяреволюційний період здійснено вдосконалення законодавчої бази щодо соціального статусу жінок, адаптації її до міжнародно-правових конвенцій про права людини і ліквідації дискримінації по відношенню до жінок. Виявлена специфіка нормативно-правового регулювання соціогендерних відносин, яка полягає у суперечливості поєднання громадянських та релігійних норм, а також суперечливості самих норм ісламу.

Також зазначено, що соціальна диференціація жіноцтва продовжує зберігатися, причому найгіршим є становище жінок у сільській місцевості, самітних, вдів, жінок, які знаходилися на утриманні родичів або сім'ї, але втратили її підтримку. Вихід зі стану соціально-економічної та культурної маргіналізації цих категорій набуває першочерговості для соціальної політики держави.

Реалізація будь-якої концепції подолання бідності спирається на підвищенні ефективності економічної поведінки жінок, забезпечення можливостей впливу на свій добробут. Але більшість жіночого населення не може активно здійснювати такий вплив, оскільки їх участь у суспільному виробництві вимірюється лише 12-15% жіночого міського населення, що є також свідченням фактичної залежності жінок від традиційної сімейної структури з пануванням чоловіків та переважанням домогосподарської жіночої праці. Слабка присутність жінок на ринку праці має наслідком відсутність у їх переважній частині власного доходу. А в перспективі це позначиться на відсутності або недостатності соціального забезпечення.

Доведено, що вкрай малою є кількість професій, в яких задіяні жінки. Переважно вони працюють у сфері освіти, охорони здоров'я, сільського господарства. Не заохочується професійна кар'єра жінок, вони не залучені до високооплачуваних галузей та посад. Внаслідок такої політики сформувалися галузі з переважанням жіночої праці, яка оплачується значно нижче, ніж чоловіча. Так, в сільському господарстві жінкам за аналогічну роботу можуть сплачувати лише половину від заробітної плати чоловіків, а на відміну від останніх, в державних організаціях жінки не мають жодних надбавок чи заохочень. Недостатня присутність у престижних професіях та у високостатусних групах свідчить про соціальну нерівність та соціальну незахищеність жіноцтва. Такий стан, у свою чергу, гальмує суспільний розвиток.

У цьому же розділі визначена роль освіти як індикатора розвитку особистості та її самосвідомості і стверджується, що відмінність у сфері освіти між статями за останнє десятиріччя значно зменшилася, що можна розглядати як позитив соціальної політики держави. Хоча, насправді, можливості чоловіків і жінок залишаються ще досить різними. Відмічена недостатня увага до рівних можливостей для представників обох статей при отриманні повноцінних медичних послуг, що позначається негативно на репродуктивному здоров'ї жінок.

Вивчення інституціональної складової соціальної політики по відношенню до жінок Ірану, показало відсутність гендерної складової у стратегії розвитку існуючої інституційної системи. В інституціональній складовій соціальної політики стосовно жінок Ірану виявлені національні механізми - комісії по роботі з жінками, тобто Іран не відстає від таких європейських країн як Бельгія, Франція, Португалія на вищому державному рівні - президентському та парламентському, де створені подібні комісії. Разом з тим констатується, що у виконавчій владі Ірану - в усіх міністерствах також існують структури, що відповідають за роботу з жінками, однак на всіх означених рівнях відсутні служби з питань рівних можливостей статей, як це має місце у згаданих європейських країнах.

У третьому розділі - “Державна сімейна політика як провідний напрям розвитку соціальної політики по відношенню до жінок Ірану” констатовано, що в іранському суспільстві панують усталені уявлення щодо соціальної значущості інституту сім'ї та ролі в ньому жінок. Проте і цей інститут не залишається незмінним, бо відбувається перехід від розширеної до нуклеарної сім'ї, зменшення кількості дітей тощо. Вона й надалі залишається дієвим інститутом спадкоємності і трансляції соціальних норм, цінностей, традицій. Під впливом глобалізаційних процесів вони також певною мірою трансформуються, однак вкрай повільно, оскільки дає про себе знати існуюча в суспільстві релігійна система табу на ті чи інші моделі поведінки жінок.

Відмічено, що сім'я в Ірані функціонує як соціальний інститут відповідно до специфічних східних соціокультурних умов і його інституціональні норми й цінності визначають діяльність й поведінку членів суспільства у сфері шлюбно-сімейних стосунків, зберігаючи в ньому гендерну нерівність.

В цілому статусно-рольові позиції жінок в сім'ї характеризуються амбівалентністю та зазначають вплив різних процесів. З одного боку, притаманні іранському суспільству значущість шлюбу, достатньо велика тривалість подружнього життя (більше 30 років) є соціально-психологічними факторами, які визначають соціальне самопочуття жінок. А з іншого, зберігається гендерний дисбаланс у розподілі домашніх обов'язків, що є наслідком укорінених стереотипів щодо ролі жінки як домогосподарки та чоловіка як голови сім'ї. Це означає, що законодавство про рівні права чоловіків та жінок в цій сфері суспільних відносин практично не діє, хоча останнім часом у міському середовищі спостерігаються деякі зміни в системі сімейної влади в напрямку відходу від однозначно чоловічоцентристської моделі. А це відкриває можливості рівної участі шлюбних партнерів у прийнятті сімейних рішень.

Розглянуто основні тенденції розвитку державної сімейної політики та констатується вдосконалення її законодавчих засад і разом з тим їх непослідовний характер через суперечливість положень світських та релігійних законів. В соціально-економічній сфері спостерігається тенденція посилення підтримки сім'ї, що проявлялося у наданні допомоги сім'ям сільських районів та малозабезпеченим міським сім'ям. Ця допомога включає субсидії на харчування та охорону здоров'я.

У галузі народжуваності державна політика спочатку була спрямована на її обмеження. Однією з засад прийняття двох п'ятирічних програм(планів) соціального розвитку в останнє десятиліття минулого століття був висновок про те, що збалансоване економічне зростання не може відбуватися в умовах неконтрольованого збільшення чисельності населення. Тому державна політика була спрямована на її обмеження, зокрема, були запропоновані безкоштовні консультації з проблем народжуваності, дозволені контрацептиви тощо. Однак в останні роки при зниженні рівня народжуваності відпала потреба в її державному регулюванні.

ВИСНОВКИ

У висновках, відповідно до поставленої мети та завдань роботи сформульовано основні результати дисертаційної роботи та окреслено напрямки подальших досліджень проблем соціальної політики стосовно жіноцтва.

1. У зв'язку з недостатнім висвітленням в системі соціологічного знання теоретичних засад щодо розгляду соціальної політики по відношенню до жінок, обґрунтована необхідність такого підходу, який враховував би сучасний стан статусно-рольових позицій даної соціальної групи та фокусував би увагу на першочергових функціональних її аспектах, що зорієнтовані на розкриття особистісного та особистісного потенціалу жінок. У дослідженні використані як усталені підходи до аналізу соціальної політики, так і новітні, як українських, так і закордонних авторів, що були напрацьовані в економічній соціології, соціології політики, соціальній філософії. Завдяки використанню соціологічних та міждисциплінарних підходів, доведено, що жінки Ірану є досить диференційованою соціальною спільнотою з певним набором статусно-рольових позицій, які можуть бути не ідентичними. Це обумовлює багаторівневість завдань соціальної політики по відношенню до жінок, включаючи першочерговість надання соціальної допомоги найуразливішим категоріям цієї спільноти.

2. Внаслідок всебічного вивчення соціальної політики щодо жінок Ірану зроблено висновок про те, що реальними показниками її розвитку можуть бути статусні характеристики жінок в іранському суспільстві, який визначає структурні диспозиції цієї соціальної групи і її стратифікаційну нерівність. Такими показниками є рівень доходів, освіта, професійна зайнятість, місце в структурі влади, що відбивають наявність чи відсутність соціальних умов для нормальної життєдіяльності жіночого населення.

3. Констатовано, що за останні десятиріччя після революції в статусі жінок Ірану по основним соціальним показникам, якщо і спостерігались зрушення, то вони не мали істотного характеру. Так, на шкалі кожного з вимірів соціального статусу жінки як і раніше посідають більш низькі, порівняно з чоловіками, позиції. Тобто, їхній статус особливо досяжний, поки що поступається статусу чоловіків. Виявлена неоднозначність динаміки щодо основних вимірів соціального статусу жінок. Так, коло законодавчо зафіксованих соціально-економічних та політичних прав є достатньо широким. Однак їхня реалізація наштовхується на обмеження, що закладені в релігійних законах й традиціях. Найбільш помітними є зміни в рівні освіти. Не дивлячись на те, що через інститути освіти відтворюються гендерні стереотипи та підтримується гендерна стратифікація іранського суспільства, останнім часом показники освіченості й кількості іранських жінок, які навчаються, збільшується. Утім розрив між положенням чоловіків та жінок у галузі вищої освіти ще зберігається.

4. Зафіксовано, що за такою статусною ознакою, як місце в структурі влади зміни є менш помітними, ніж у галузі освіти. Це обумовлено в першу чергу соціально-політичними та культурними чинниками, серед яких особливо виокремлюється патріархальний характер політичної культури, яка переважає в іранському суспільстві. У системі державного управління на вищих посадах управлінської ієрархії, що передбачає участь у прийнятті політичних й соціально значущих рішень, жінки практично відсутні. Їхня присутність спостерігається в основному на нижчих рівнях управління. Цей фактор значною мірою обумовлює низький Індекс інституціональних засад демократії, який фіксує ступінь розвиненості умов для демократичного залучення громадян у суспільно-політичні процеси (за цим показником Іран серед 192 країн-членів ООН займає 161 місце).

5. Виявлено, що у післяреволюційний період було створено інституційний механізм у державних структурах законодавчої та виконавчої влади для контролю за забезпеченням прав жінок. В той же час констатується відсутність іншого виду контрольного механізму - конвенційного, покликаного слідкувати за виконанням кожної міжнародної угоди з прав людини, ратифікованої Іраном.

6. Що стосується основних напрямів соціальної політики щодо жінок Ірану, то найбільший розвиток можна зафіксувати у сфері освіти. Що стосується трудової діяльності, то соціальна політика держави не забезпечувала конкурентоспроможність жінок як суб'єктів зазначеної діяльності, не заохочувала їх до суспільно-продуктивної праці, хоча відомо, що професійна діяльність за власним вибором - це основа гендерної рівності у суспільстві та в сім'ї. Здійснено уточнення напрямів розвитку соціальної політики щодо жінок Ірану, до яких можна віднести розширення її функцій як засобу демократизації, гуманізації суспільства, спрямованих на формування толерантних, солідарних, партнерських відносин у ньому двох спільнот, що поки не стало предметом уваги влади.

7. Важливим напрямом розвитку соціальної політики щодо жінок запропоновано вважати державну сімейну політику. Її реальний стан не дає підстав розглядати як антидискримінаційну по відношенню до жінок, як таку, що сприяє встановленню балансу сімейних і суспільних інтересів та визнає обох батьків однаково відповідальними за виховання дітей. Це, відповідно, означає, що законодавство про рівні права в цій сфері соціальних відносин не діє. Зафіксовані основні тенденції розвитку сімейної політики - вдосконалення її законодавчої бази, посилення економічної підтримки сім'ям, регулювання народжуваності ( її стримання при значному зростанні, або сприяння при значному падінні).

8. Виявлено, що недосконалість соціальної політики по відношенню жінок в Ірані пояснюється різнорідними факторами: впливом протилежних тенденцій, з одного боку, індустріалізація та модернізація соціально-економічних структур сприяли демократизації іранського суспільства, а з другого, відродження та навіть посилення традиціоналістських цінностей. До зазначених факторів відносяться також збереження гендерних стереотипів, низька ефективність функціонування інститутів, що відповідають за соціальну політику, недостатність статистичних даних з гендерної проблематики тощо. Це актуалізує розробку методології оцінки та ідентифікації соціально-економічного статусу чоловіків та жінок, їхніх диспозицій й поля стратифікаційної нерівності між ними, а також проведення у межах країни моніторингових соціологічних досліджень. Доведено, що в Ірані відсутня стратегія трансформації соціальної політики на засадах гендерного підходу.

9. Проведене дослідження сприяло авторському визначенню поняття соціальної політики по відношенню жінок Ірану та розробці авторської концепції такої політики. Вона формулювалася з урахуванням кращих типів й моделей соціальної політики, що відомі у світовій теорії та практиці, та адаптована до сучасних реалій іранського суспільства. Змістовно вона має системний, комплексний характер.

10. Креативний потенціал даної проблематики може реалізуватися у подальших дослідженнях соціальної політики в інтересах жінок, ефективність якої визначається динамікою змін статусних позицій та ролі жінок у вдосконаленні соціальних відносин. Зберігає актуальність дослідження даної проблематики як соціального регулятора ґендерних відносин у порівняльному транскультурному аспекті.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Основні положення та висновки дисертації роботи викладено в публікаціях у фахових виданнях: із соціології

1. Аваз Заде Камбіз Гендерні аспекти трудової діяльності в сучасному Ірані // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - Вип. 50. - 2005. - С. 222-230.

2. Аваз Заде Камбіз Проблеми і перспективи соціальної політики і соціального забезпечення жінок в Ірані // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - Вип. 51. - 2005. - С. 226-236.

3. Аваз Заде Камбиз Проблемы защиты прав человека и здравоохранения женщин в Иране // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 51. - 2005. - С. 207-215.

В інших виданнях:

4. Аваз Заде Камбиз Социальная политика в Иране // Тези доповідей на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальна робота і сучасність: теорія і практика”. - К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка””, 2004. - С. 114-115.

5. Аваз Заде Камбиз Социальная политика в Иране // Матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конференції “Сучасні проблеми управління”. - К.: ВПІ ВПК “Політехнік”, 2005. - С. 49.

6. Аваз Заде Камбиз Образование всю жизнь - педагогическое творчество // Матеріали VIII Міжнар. наук.-практ. конф. “Творчість та освіта у вимірах ХХІ століття”. - К.: ІВЦ “Видавництво “Екмо”, 2005. - С. 238-239.

7. Аваз Заде Камбиз Социальная политика по отношению к иранской семье // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції “Соціальна робота і сучасність: теорія і практика”. - К.: ІВЦ “Видавництво “Політехніка””, 2006. - С. 147-148.

АНОТАЦІЯ

Аваз Заде Камбіз. “Розвиток соціальної політики по відношенню жінок Ірану”. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007.

У дисертації розглянуто соціальну політику щодо жінок Ірану у соціальній динаміці, визначені її багатофункціональність, багаторівневість її завдань по створенню демократичних, комфортних умов життєдіяльності жіноцтва. Досліджені інституційні аспекти та основні напрями соціальної політики щодо жінок Ірану. Виявлено, що під впливом соціальної політики відбуваються неоднозначні зрушення по основних показниках статусно-рольових позицій жінок. Виявлені основні фактори, що гальмують розвиток соціальної політики щодо жінок як засобу регуляції соціально-стратифікаційних та соціогендерних процесів. Окреслені основні тенденції розвитку сімейної політики як провідного напряму соціальної.

Ключові слова: соціальна політика, соціальний статус жінок, гендерна стратифікація, соціально-економічні, політичні та культурні права жінок, сімейна політика.

АННОТАЦИЯ

Аваз Заде Камбиз. “Развитие социальной политики в отношении женщин Ирана”. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.03 - социальные структуры и социальные отношения. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2007.

В диссертации социальная политика по отношению к женщинам Ирана рассмотрена в социальной динамике, определены ее многофункциональность, многоуровневость ее задач по созданию демократических, комфортных условий жизнедеятельности женщин. Исследованы институциональные аспекты и основные направления социальной политики по отношению к женщинам Ирана. Выявлено, что под воздействием социальной политики происходят неоднозначные сдвиги по основным показателям статусно-ролевых позиций женщин. Выявлены основные факторы, тормозящие развитие социальной политики по отношению к женщинам как способу регуляции социально-стратификационных и социо-гендерных процессов. Вместе с тем, отмечено, что дальнейшее функционирование социальной политики на традиционных основах - маскулинных стереотипах, как в обществе, так и в семье - поставлено под сомнение такими факторами: развитие иранского общества как составляющей глобального сообщества и необходимостью в связи с этим выполнять соответствующие обязательства по соблюдению прав женщин; повышение образовательного уровня женщин и постепенного их формирования как субъектов социокультурного процесса; информатизация иранского общества, развитие СМИ.

Очерчены основные тенденции развития государственной семейной политики как ведущего направления социальной, среди которых совершенствование законодательной базы, усиление поддержки семьи, переход от политики ограничения рождаемости к содействию ей.

В целом, развитие социальной политики в отношении женщин Ирана отстает от объективных потребностей функционирования и эволюции демократического, гуманистического общества, что не даёт оснований рассматривать её как социальную политику в сфере гендерного равенства.

Предложена авторская концепция социальной политики в отношении женщин Ирана.

Ключевые слова: социальная политика, социальный статус женщин, гендерная стратификация, социально-экономические, политические и культурные права женщин, семейная политика.

SUMMARY

Avaz Zade Kambiz. "Development of social policy in relation to Iranian women" - Manuscript. Thesis for receiving candidate of social science degree in speciality 22.00.03. -social structures and social relations. - Taras Shevchenko Kyiv National University. -Kyiv, 2008.

In the thesis the social policy in relation to Iranian women in social dynamics is considered, its multifunctionality and multilevelness of its tasks in creating democratic, comfort conditions of women's life activity is defined. The institutional aspects and guidelines of social policy in attitude to Iranian women are examined. It showed that under the influence of social policy considerable improvements in basic indicators of women's role-status positions were taking place. The main factors that impede the progress of social policy concerning women as regulating method of socio-stratificating and socio-gender processes are revealed. The basic tendencies of development of family policy as leading direction of social policy are described.

Key words: social policy, women social status, gender stratification, socio-economical, political and cultural rights of women, family policy.