На основі вище наведеного, поняття інформаційного суспільства можна визначити наступним чином. Інформаційне суспілство - це концепція постіндустріального суспілства; нова історична фаза розвитку цивілізації, у якій головним продуктом виробництва є інформація і знання.

Стратегічно важливою представляється також проблема формування нової перспективної концепції освіти і виховання майбутніх поколінь людей, які мають жити в інформаційному суспільстві (див. розділ 2, п.2.1). Ця концепція повинна враховувати не тільки особливості і нові можливості інформаційного суспільства, що можуть бути використані для формування творчої, гармонійно розвитий особистості, але і бути гуманістично орієнтованими. Концепція, зокрема, повинна передбачати використання так званих креативних систем та інформаційних технологій, що відкривають нові можливості для інформаційної підтримки творчих процесів. Приклади успішного застосовування таких систем для підвищення ефективності творчої діяльності композиторів, архітекторів, модельєрів, художників, що працюють в області мультиплікації й реклами, уже маються. Фахівці пророкують цьому напрямку велике майбутнє не тільки в прикладних напрямках творчості, але, головним чином, - в області освіти та самоосвіти.

3.5 Дослідження нових можливостей і проблем особистості в інформаційному суспільстві

Четвертий, і останній, напрямок досліджень включає комплекс проблем, зв'язаних з положенням і розвитком особистості в інформаційному суспільстві. Тут треба звернути увагу на поки мало вивчену проблему можливості подолання людьми численних "мовних бар'єрів" в інформаційному просторі світового співтовариства. Важливе значення має також вирішення комплексу проблем, зв'язаних з дослідженням і попередженням негативних наслідків процесу інформатизації і забезпеченням інформаційної безпеки особистості і суспільства. Було б глибокою оманою вважати, що інформаційне суспільство принесе нам тільки благо. Страх перед обчислювальною технікою, що ускладнюється, (комп'ютерофобія), електромагнітне опромінення і підвищена стомлюваність людей, що регулярно працюють з ЕОМ, комп'ютерні віруси і комп'ютерна злочинність - це вже реалії сьогоднішнього дня (див. розділ 2, п.2.5). Тому не буде перебільшенням затверджувати, що такі проблеми, як дегуманізація процесу інформатизації, особливо в сполученні з його мілітаризацією, можливість тотального інформаційного контролю за громадянами і маніпулювання суспільною свідомістю, економічне і політичне інформаційне шпигунство, посилення ізоляціоністських тенденцій у поводженні людей, і ослаблення на цій основі їх суспільних і сімейних зв'язків, психічні розлади в результаті тривалої роботи з комп'ютерною й іншою інформаційною технікою, свого роду "інформоманія", тобто спроба замінити реальне життя сурогатом штучно створюваного інформаційного світу, - усе це занадто серйозні і соціально значимі проблеми, що, безумовно, заслуговують на пильну увагу, спеціального наукового дослідження. Однієї із серйозних проблем, зв'язаних з переходом до інформаційного суспільства, є необхідність дослідження інформаційно-психологічної стійкості людини до процесів інформатизації. Тут мається на увазі проблема вивчення можливостей людини з метою визначення раціональних і гранично припустимих навантажень на його психіку, обумовлених необхідністю сприйняття все зростаючих обсягів інформації.

В даний час обсяги інформації, що виробляється суспільством, подвоюються практично щорічно. Тому можливості людини по адаптації до швидко зростаючих інформаційних навантажень є предметом окремих досліджень. Саме вони можуть стати тим обмежуючим фактором, що буде визначати припустимі масштаби і темпи інформатизації суспільства.

Проблема виживання і забезпечення безпеки розвитку людства є в наш час найважливішою і самою актуальною, тісним образом зв'язаною з проблемою міжнародної інтеграції. Масштаби і складність глобальних проблем сучасності настільки значні, що шляхи їх вирішення можуть бути знайдені тільки спільними зусиллями світового співтовариства. Необхідність цього найбільш яскраво проявилася в останні роки при спробах вирішити глобальні проблеми попередження ядерної катастрофи й екологічного руйнування біосфери. При цьому, зокрема, було встановлено, що ці проблеми, як й інші глобальні проблеми сучасності, мають чітко виражені інформаційні компоненти, що представляють собою самостійні складні соціально-інформаційні проблеми, розв'язання яких може бути отримано тільки на основі розвитку і спільного використання світовим співтовариством сучасних і перспективних інформаційних технологій і засобів інформатики.

В останні роки серед фахівців і державних діячів, що займаються глобальними проблемами, усе більш зміцнюється думка про необхідність створення міжнародних систем спостереження за розвитком екологічних, соціальних, політичних і воєнно-стратегічних процесів у різних регіонах світу. Ці системи повинні оперативно представляти результати спостережень відповідним міжнародним і національним організаціям, що могли б вчасно здійснити необхідний вплив на кризові ситуації. Створення таких систем у сполученні із сучасними методами інформаційного моделювання дозволяє в принципі вже сьогодні аналізувати і прогнозувати розвиток багатьох кризових ситуацій у регіонах підвищеної соціальної і політичної напруженості, а також у районах екологічних нещасть, у місцях природних чи технологічних катастроф і великих аварій.

Все віще наведене підтверджує гіпотезу даного дипломного дослідження, що інформатизація суспільства робить істотний вплив на формування і соціалізацію особистості, на соціальні процеси і суспільні явища в цілому, що, у свою чергу, веде до науково-технічного прогресу і зростання науково-технічного потенціалу суспільства. Але підтвердження гіпотези тільки за даними вторинного аналізу, що наводилися у второму розділі, буде не повним. Для формального підтвердження гіпотези необхідно провести своє дослідження та виявити, наскільки сильним є вплив інформатизації на думку та стиль життя сучасної людини. Для цього необхідно визначитися з поняттями соціальна інформація, емпіричне дослідження, методами збору та аналізу соціологічних даних.

3.6 Соціальна інформація та її роль в суспільстві

Соціальна інформація - знання, повідомлення, зведення про відносини людей, стан і характер розвитку соціальних процесів, умови життєдіяльності, суспільне становище індивідів і соціальних груп, взаємодії їхніх інтересів. У будь-якім суспільстві соціальна інформація несе на собі відбиток класових, політичних, національних і інших відносин, культурних та історичних традицій, особливостей, що властиві даній епосі. По своєму змісту соціальна інформація відрізняється від. економічного, технічного, природничонаукового й іншого видів інформації. Соціальна інформація - це будь-яка інформація, що циркулює у суспільстві. Вона використовується в соціологічних дослідженнях і практиці керування соціальними процесами. Основні характеристики соціальної інформації: кількість, цінність (корисність), зміст (значення), правдивість, адекватність, вірогідність, точність, оперативність, надійність.

Збір і узагальнення соціальної інформації є задачею соціальної статистики - складової частини державного і відомчого статистичного обліку, яка здійснює збір даних про рівень доходів населення, споживанні матеріальних благ і послуг, структуру та використання робочого і вільного часу, обсяг і структур роздрібного товарообігу, забезпеченості населення підприємствами торгівлі та суспільного харчування, житловому фонді, чисельності лікарів і лікувальних установ, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, дитячих установ і т. д. Соціальна інформація містить в собі також дані, що характеризують узагальнені показники народногосподарського розвитку: демографічний та соціально-демографічний і професійний склад населення, його освітній рівень; показники заробітної плати й ін. Крім того, складовою частиною соціальної інформації є дані, отримані в ході аналізу різного роду документів (звітів, протоколів, листів, автобіографій, трудових книжок, літературних джерел), повідомлень засобів масової інформації (печатки, радіо, телебачення, кіно), а також безпосередніх спостережень. У структурі соціальної інформації велике значення належить даним масових соціологічних, соціально-демографічних та інших опитувань. У ході їхнього проведення здійснюється збір інформації, що не може бути отримана іншими, у тому числі перерахованими вище, способами. Це, як правило, дані про суб'єктивний світ людей - структуру і спрямованість ціннісних орієнтації, потребах, намірах, оцінках, думках, відносинах, поводженні, своєрідності їхнього життєвого шляху, способу життя і т.д. Без цих даних знання про закономірності розвитку соціальної сфери життя суспільства є неповними.

Кількість соціальної інформації залежить від ступеня повноти й адекватності системи показників, використовуваних в державній і у відомчій статистиці, а також інструментарію, процедур і методів, застосовуваних у масових соціологічних опитуваннях, що визначається, у свою чергу, рівнем розвитку соціологічної науки.

Помітний сплеск громадського інтересу до соціології (притаманний будь-якій суспільній системі за часів політичної нестабільності) породив потребу чис ленних емпіричних досліджень і опитувань громадської думки.

Розвиток емпіричної соціології у недалекому мину лому визначався головним чином її науковим (чи ідео логічним) значенням для суспільства. За сучасних умов, при різкому зростанні практичного значення соціальної інформації, підвищенні ролі громадської думки як соціального інституту в політичних процесах, емпірична соціологія (і зокрема, опитування громадської думки) значною мірою функціонує як виробництво. Більшість соціологічних центрів стають «фабриками» виробництва інформації -- «товару», попит на який досить високий.

Якщо у науковій сфері працівники за своєю ква ліфікацією поділяються загалом на два типи: «вчені-фахівці» (особи, які одержали вищу базову освіту із своєї професії, опанували теоретичні основи знань у певній галузі, діяльність яких спрямована в цілому на пошук «нового знання») і «асистенти» (помічники, що викону ють обов'язки, зміст яких у кожний конкретний момент праці визначає вчений-спеціаліст), то у будь-якому ви робництві досить значиму роль відіграють спеціалісти середньої ланки -- технологи. Кваліфікація технолога передбачає опанування сукупністю певних прийомів, що дають змогу виготовити якісний стандартний продукт, у якості якого може виступа й соціальна інформація.

З початку 90-х років інтерес до громадської думки з боку різно манітних соціальних і політичних структур стимулював значне зростання широкомасштабних регіональних і за гальнонаціональних соціологічних опитувань населення. Для одержання актуальної оперативної інформації про стан громадської думки соціологи у своїй повсякденній практиці змушені були використовувати різноманітні методичні прийоми, щоб інтенсифікувати працю і скоро тити терміни проведення опитувань. Однак у переваж ній більшості випадків вони, на жаль, не знаходять сил і часу для оцінки впливу використовуваних модифікацій на якість одержаної інформації. До сьогодні методичний досвід -- узагальнений і статистично обґрунтований -- не висвітлюється достатньою мірою ні у наукових публікаціях, ні у навчальних посібниках.

У найзагальнішому вигляді соціологічні опитування населення можна розподілити на ініціативні (вибір проблеми і мети дослідження визначається автором) і за мовні (вибір проблеми визначається замовником, який оплачує дослідження з метою одержання певної інфор мації). Однак ми гадаємо, що ініціативні дослідження можна розглядати як різновид замовних. І хоча у цьому випадку замовник і виконавець виступають в одній осо бі, дослідник у процесі підготовки повинен усвідомлю вати ці дві ролі і розглядати запропоновані особливості взаємин між замовником і виконавцем як внутрішній діалог у процесі дослідження. Загалом це стосується по чаткового і завершального етапів роботи.

Аналіз соціальної проблеми нерідко по роджує у дослідника потребу у залученні тих або інших соціальних фактів, які дають змогу підтвердити (чи спростувати) гіпотетичне передбачувані ним зако номірності, тенденції розвитку, механізми детермінації досліджуваного явища. Соціальні факти можуть бути зафіксовані у документах, у різних явищах соціального життя, у працях наукових попередників тощо. Однак, коли необхідних даних недостатньо (вони мають при хований характер чи автор неспроможний їх одержати із доступних йому джерел інформації), виникає необ хідність у проведенні соціального емпіричного дослід ження з метою одержання соціальної інформації у потрібному виг ляді. У такому випадку емпіричне дослідження є скла довою частиною соціологічного аналізу.

Емпіричне дослідження має низку особливостей, спе цифіка яких обумовлена вимогою емпіричної вери фікації досить складних, а найчастіше і досить абстрак тних соціальних явищ. Розпочинаючи дослідження, со ціолог, який до певного моменту лише теоретично ана лізував соціальну дійсність, одразу ж наштовхується на низку проблем.

Основні проблеми, з якими має справу дослідник, що розпочав емпіричне дослідження, можна умовно по ділити на два типи: 1) проблеми, пов'язані із непідго товленістю автора до емпіричного дослідження; 2) про блеми, що виникають через обмеженість емпіричної експлікованості досліджуваних процесів і явищ.

Загальна схема проведення емпіричного дослідження:

1) проектування дослідження та підготовка тексту анкети на папері;

2) введення паспорту анкети у комп'ютер; перевірка введеного паспорту (шляхом старанного вводу хоча би однієї анкети);

3) корегування (якщо виникне потреба) паспорту масиву;

4) проведення опитування;

5) введення масиву анкет операторами; перевірка роботи операторів;

6) проведення розрахунків сумісно з виведенням необхідних результатів на принтер або у файл (аналіз емпіричних даних);

7) оприлюднення отриманої соціальної інформаціі шляшм написання підсумкового документу (звіту, наукової публікації або публікації у засобах масової інформації).

Таким чином, використовуючи загальну схему емпіричного дослідження проведемо аналіз гіпотези даного дослідження. Для перевірки гіпотези молоді (чоловіки та жінки 18-25 років) була запропанована наступна анкета:

1. Вкажіть ваш вік: ___ років.

2. Чи часто Ви користуєтися мережою Internet?

Варіанти відповіді: 1. Так.

2. Не дуже.

3. Дуже рідко.

4. Ні, не користуюся зовсім.

3. Чи є у Вас дома комп'ютер?

Варіанти відповіді: 1. Так.

2. Ні.

3. Є у родичів (друзів).

4. Є на роботі.

4. Чи є у Вас спеціальна освіта в області інформаційних технології?

Варіанти відповіді: 1. Так, я маю спеціальну вищу освіту з інформаційних технологій.

2. Ні, я лише займався на курсах.

3. Ні, я самоучка.

4. Ні, не володію комп'ютером зовсім.

5. Як Ви оцінюєте сучасний стан інформаційних технологій в Україні?

Варіанти відповіді: 1. Інформаційні технології знаходяться на дуже високому науково-технічному рівні.

2. Інформаційні технології дуже повільно розвиваються у нашій країні.

3. Інформаційні технології дуже на низькому науково-технічному рівні. В інших країнах ситуація вельмо липша.

4. Не маю уявлення.

Було проведено опитування 30 респондентів. Паспорт анкети та результати опитування введено до комп'ютера та за допомогою пакету ОСА було проведено розрахунки. Результати розрахунків наведено на рис. 1-11.

Рис. 1. Інформація щодо паспорту та масиву анкет в пакеті ОСА

Рис. 2. Розрахунок одновимірного розподілу за першою ознакою

Рис. 3. Розрахунок одновимірного розподілу за другою ознакою

Рис. 4. Розрахунок одновимірного розподілу за третьою ознакою

Рис. 5. Розрахунок одновимірного розподілу за четвертою ознакою

Рис. 6. Розрахунок одновимірного розподілу за п'ятою ознакою

Рис. 7. Розрахунок двовимірного розподілу (вертикальна ознака - 1, горизонтальна ознака - 2)

Рис. 8. Розрахунок двовимірного розподілу (вертикальна ознака - 1, горизонтальна ознака - 4)

Рис. 9. Розрахунок двовимірного розподілу (вертикальна ознака - 2, горизонтальна ознака - 4)

Рис. 10. Розрахунок коефіцієнтів кореляції між порядковими ознаками

Рис. 11. Розрахунок двовимірного розподілу (вертикальна ознака - 1, горизонтальна ознака - 5)

На основі отриманих даних було зроблено наступні висновки:

1. Всього було введено 30 анкет. В паспорт анкети занесено 5 ознак: 2- номінальні ознаки, 2 - порядкові та 1 - метрична (див. рис. 1).

2. Середній вік опитуваних складає приблизно 22,4 роки. Мінімальний вік - 18 років, максимальний - 25. Середнєквадратичне відхилення дорівнює 2,23, що говорить про невелике розсіювання параметрів (див. рис. 2).

3. Серед респондентів 63,3% опитуваних користуються мережою Internet дуже часто; 20% - не дуже часто; 16,67% - рідко (див. рис.3). Тих, що зовсім не звертаються до Internet складає 0%, що говорить про те, що ця мережа дуже популярна серед молоді.

4. Серед респондентів 83,33% мають доступ до комп'ютера (дома комп'ютер мають 43,33%, на роботі - 20%, у родичів чи друзів - 20%) (див. рис. 4). Це також дуже важливий показник, який доводить, що комп'ютер у сучасному суспільстві є доступним засобом, як телевізор чи магнітофон.

5. 30% опитуваних мають вищу освіту в області інформаційних технологій, 16,67% займалися на курсах і стільки ж вивчали комп'ютерні науки самостійно (див. рис. 5). У сукупності показник, що говорить про вміння роботі на ЕОМ, складає 63,34 %. Це доводить про те, що навчання основам роботи з комп'ютером на теперешній час не викликає дуже великих проблем. Але все ж таки 36,67% відповили, що не володіють комп'ютером зовсім, що також свядчить про певні складнощі, які досі викликає комп'ютерна техніка. На основі цих результатів, та результатів, що отримані в п.3, можна робити висновки, що багато з коритувачив користуються мережою Internet за допомогою професіоналів чи друзів, а не самостійно.

6. Аналізуючи результати, що отримані на п'яте запитання (див. рис. 6): «Як Ви оцінюєте сучасний стан інформаційних технологій в Україні?», можна зробити висновки, що більшість респондентів вважають, що інформаційні технології в Україні розвиваються дуже повільно (36,67%), при тому 20% опитуваних вважає, що інформаційні технології дуже на низькому рівні порівняно з іншими країнами. Але 23,33% респондентів вважають протележне. 20% опитуваних зовсім не мають уявлення про рівень розвитку.

7. На рис. 7, рис. 8 та рис. 11 наведено результати щодо розрахунку двомірних розподілів, на основі яких можна зробити висновки про наявність зв'язку між ознаками. Як бачимо на рис. 7, зв'язок між віком та користуванням мережою Internet практично відсутній (коефіцієнт кореляції Пірсона дорівнює -0,219). Також відсутній зв'язок між ознаками вік та відповіддю на запитання про розвиток інформаційних технологій в Україні (див. рис. 11). Коефіцієнт кореляції Пірсона для цього випадку дорівнює -0,203. За даними, що наведені на рис. 8 можно зробити висновки, що середній вік респондентів, що мають вищу спеціальну освіту дорівнює приблизно 24 роки. Ті, що займалися на курсах та сомаостійно є молодшими - приблизно середній вік 21 та 22 роки. Тому можна зробити висновки щодо наявністі зв'язку між ознаками.

8. Аналізуючи результати, що наведено на рис. 9 та рис. 10 можна зробити висновки, що більшість респондентів, які мають освіту (47,37%), частіше звертаються до мережі Internet, що може бути обумовлено їх професійною діяльністю і необхідністю пошуку потрібної інформації. Ті, що не мають професійної освіти звертаються до глобальних ресурсів не дуже часто (20%) чи дуже рідко (60%). Значення коефіцієнтів Чупрова (0,393) та Крамера (0,435) доводять те, що між ознаками «освіта» та «використання Internet» є певний прямий зв'язок, але він не дуже сильний (див. рис. 10).

Таким чином, на основі проаналізованих даних соціологічного дослідження можна зробити висновки, що на теперешній час інформаційні технології та комп'ютерна техніка грає занчну роль у житті людини. Навіть на основі даних, що отримано з 30 респондентів можна зробито висновки щодо основних закономірностей: молодь, незважаючи на освіту (43,33%), користується інформаційними ресурсами, часто звертається до Internet (63,3%), має доступ до комп'ютерної техніки (83,33%) та вважає, що інформаційні технології в Україні розвиваються (36,67%), хоча і повільно. Це все підтверджує гіпотезу про те, що інформатизація суспільства робить істотний вплив на формування і соціалізацію особистості. Використання комп'ютера для вирішення проблем стало звичайним явищем і багато молодих людей отримають освіту, що пов'язана з використанням ЕОМ.

Висновки до розділу 3

У даному розділу було розглянуто основні положення нового наукового напарямку «соціальна інформатика». Визначені об'єкт та предмет вивчення. Розглянуто основні поняття дисціплини «соціальна інформатика», такі як інформаційний ресурс, інформаційне суспільство, соціальна інформація та інші. Визначена роль емпіричного дослідження у визначенні закономірнгостей в суспільстві. З використанням методів математичної статистики та загальної методики проведення соціологічного аналізу було проведено перевірку гіпотези дослідження. Результати опитування 30 респондентів було оброблено за допомогою пакету ОСА та проаналізовано отримані дані. Таким чином, показано, що новий науковий напрямок «соціальна інформатика» є необхідним як з наукового -методичного аспекту, так і для науково-технічного прогресу.

Висновки

Приведений вище аналіз стану, передумов та причин винекнення соцальної інформатики, а також загальний огляд структури і проблематики основних напрямків наукових досліджень в області соціальної інформатики, дозволяє зробити деякі висновки про стан і перспективи розвитку соціальної інформатики як наукового напрямку.

1. Світ знаходиться на порозі нової цивілізації. Її першою фазою, імовірніше всього, буде вже наступаюче постіндустріальне інформаційне суспільство, у якому повинні не тільки радикальним образом змінитися умови праці, побуту і відпочинку людей, але і багато із звичних уявлень про спосіб життя, культуру, простір і час. Саме тому інформатизація суспільства і її соціальні наслідки необхідно розглядати як магістральний напрямок суспільного прогресу на сучасному етапі розвитку цивілізації.

2. На етапі переходу до інформаційного суспільства на перший план висуваються вже не проблеми подальшої технізації суспільства, як це вважалося ще кілька років назад, а проблеми його інтелектуалізації, створення і впровадження нових соціальних технологій, заснованих на ефективному використанні головного стратегічного ресурсу суспільства - знань.

3. Людству треба не тільки сформувати нове середовище свого існування, що буде базуватися на різноманітних і глибоко розвитих інформаційних процесах, але також і знайти своє місце в цьому середовищі, гідне високого призначення людини. З цією метою науці має бути розробити нові методи, що повинні дозволити людині не тільки правильно зрозуміти і досліджувати нову високо динамічну інформаційну картину світу, але і, осягнувши єдність законів інформації в природі і суспільстві, навчитися цілеспрямовано формувати цю картину в ім'я свого майбутнього.

4. Одним з важливих інструментів для вирішення зазначених вище задач і повинна стати соціальна інформатика - новий напрямок фундаментальних і прикладних наукових досліджень.

Список використаних джерел

1. Урсул А.Д. Информатизация общества. Введение в социальную информатику. М.: Изд-во АОН, 1990.

2. Соколова И.В. Социальная информатика и социология: проблемы и перспективы взаимосвязи. М.: Изд-во Едиториал УРСС, 1999.

3. Социальная информатика: Основания, методы, перспективы \под ред Н.И. Лапина. М.: Изд-во Едиториал УРСС, 2003.

4. Клиланд Д., Кинг В. Системный анализ и целевое управление. М.: Сов. радио, 1974.

5. Кастельс М. Информационная эпоха. М.: Изд-во ГУ ВШЭ, 2001.

6. Месарович М.Д., Мако Д., Такахара И. Теория иерархических многоуровневых систем. - М.: Мир, 1973.

7. Мессарович М.Д., Такахара И. Общая теория систем. Математические основы: Пер. с англ. -М.: Мир, 1978.

8. Нечипоренко В.И. Структурный анализ систем (эффективность и надежность) - М.: Сов. радио, 1977.

9. Большие системы: моделирование организационных механизмов / В.Н. Бурков и др. М.: Наука, 1989.

10. Денисов А.А., Колесников Д.Н. Теория больших систем управления - Л.: Энергоиздат, 1982.

11. Квейд Э. Анализ сложных систем -М.: "Советское радио", 1978.

12. Шемакин Ю.И. Теоретическая информатика. М.: МГСУ, 1995.

13. Соколов А.В. Феномен информатики и псевдофеномен информации // Вестник ВОИВТ, 1990, №3, С.45-51.

14. Дубровский Е.Н. Информационно-обменные процессы как факторы эволюции общества. М.: МГСУ, 1996.

15. Кузин Л. Т. Основы кибернетики. Т.2.-М.: Энергия. 1979.

16. Винер Н. Кибернетика или управление и связь в животном и машине. Пер. С англ. 2-е изд. М. Сов. радио. 1968 .

17. Громов Г.Р. Очерки информационной технологии -М.: Инфо-Арт, 1992.

18. Поспелов Д. А. Логико-лингвистические модели в системах управления - М.: Энергия, 1981.

19. Половинкин А.И. Методы инженерного творчества - Волгоград: ВПИ, 1984.

20. Залещанский Б.Д. Интеллектуально-информационному обществу XXI века - нетрадиционные, авангардные технологии создания средств информатики / Информационные технологии. 2003. №8 - С.2-12.

21. Катыс Г.П., Катыс П.Г. Новая информационная технология - компьютерный синтез виртуального пространства. Часть 1 // Информационные технологии. 1999. №3. - С. 15-21.

22. Прангвишвили И.В. Системный подход и общесистемные закономерности / Серия «Системные проблемы управления». М.: 1998.

23. Колин К.К. Методология науки и перспективные технологии // Информационные технологии. Приложение. 2001. №3.

24. Заличев И.Н. Энтропия, информация и сущность жизни. М.: Радиоэлектроника, 1995.

25. Семенов С.Г. Космос о нас и о планетах (ближе к истине). Севастополь: РАЕН, 1998.

26. Тейз А. Логический подход к искусственному интеллекту: от классической логики к логическому программированию. Пер. с фран. М.- Мир. 1990 - 432 с.

27. Человеко-машинные системы принятия решений с элементами искусственного интеллекта / Герасимов Б.М., В.А. Тарасов, И.В. Токарев. - Киев: Наукова думка, 1993.

28. Искусственный интеллект: Справочник. В 3-х кн. Кн.2. Модели и методы / Под ред. Д.А. Поспелова. - М.: Радио и связь, 1990.

29. Урсул А.Д. Путь в Ноосферу (концепция выживания и безопасного развития цивилизации). М.: Изд-во "Луч", 1993.

30. Колин К.К. Социальные аспекты информатизации образования / Информационные технологии. 2003. №3- С.40-50.

31. Афанасьев С.Л. Будущее общество. М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2001.

32. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли. М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2001.

33. Колин К.К. Информационная цивилизация. ИПИ РАН. Смоленск: Изд-во СГПУ, 2002.

34. Колин К.К. О концепции информатизации инженерного образования // Информатика и образование. Смоленск: Изд-во СГПУ, 2002.

35. Налимов В.В. На грани третьего тысячилетия: Что осмыслили мы, приближаясь к XXI веку? (Философское эссе). М.: 1994.

36. Гринкевич В. Силиконовые брахманы. Как полуграмотная Индия стала мировым поставщиком программного обеспечения // Компания (Деловой еженедельник). 20 мая 2002. №19 (215). С. 62-64.

37. Дьяконов В.П. Компьютерная математика. Тория и практика. М.: Нолидж, 2000.

38. Колин К. К. О структуре научных исследований по комплексной проблеме "Информатика". Сб.научн.трудов "Социальная информатика". М.: Иэд-во ВКШ, I990.

39. Батурин Ю.М., Жодзинский А.М. Компьютерная преступность и компьютерная безопасность. М.: Изд-во "Юридическая литература", 1991.

40. Громов Г.Р. Национальные информационные ресурсы. Проблемы промышленного использования. М.: Изд-во "Наука", 1984.

41. Гуцалюк М. Координація боротьби з комп'ютерною злочинністю // Право України. -- 2002. -- № 5.

42. Колин К.К. Информатика и образование. Смоленск: Изд-во СГПУ, 2002.

43. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. M.: Изд-во "Политическая литература", 1990.

44. Каныгин Ю.М., Яковенко Ю. И. Введение в социальную когнитологию. К.: Изд-во "Наукова думка", 1992.

Размещено на Allbest.ru