Інтелектуальна імміграція українського населення, як аспект "витоку умів" за кордон

Для вирішення проблем еміграції населення з Україні авторами запропоновано принципи соціальної захищеності для підвищення рівня життя усіх верств населення принципи соціальної захищеності населення включають в себе наступні складові:

1. Страхування лікарняної допомоги та діагностичних послуг. На сьогоднішньому етапі розвитку України доцільно було б ввести зміни в медичну систему України. У багатьох країнах світу вже застосовується система медичного страхування. Тому набагато краще було б впровадити обов'язкове оформлення спеціальної страховки, яка б покривала всі витрати на лікування протягом терміну її дії.

2. Забезпечення гідної старості. На погляд авторів, в Україні треба ввести систему «відкладання грошей на старість». При даній системі з зарплатні кожного працюючого щомісяця буде відраховуватися певний процент. Тобто, пенсія кожної людини буде нарахована в залежності від того, скільки вона працювала протягом життя і який мала рівень зарплатні. Крім того, ці гроші будуть знаходитися в банку під відсотком, тож інфляція ніяк не заважить навіть через 40 років гідно прожити старість на особисто відкладені гроші.

3. Страхування по безробіттю. Розмір виплат допомоги при безробітті повинен складати певний процент від середнього заробітку за період роботи. Тривалість виплат повинна бути обмежена до трьох місяців на рік. При добровільному покиданні попереднього місця роботи, звільненні за порушення трудової дисципліни, відмови від нової, відповідного рівня роботи період виплат потрібно зменшити до 2 місяців на рік.

4. Страхування тимчасової непрацездатності. Даний вид страхування повинен бути призначений для людей, які отримали травму на роботі або мають професійні захворювання. Виплати повинні здійснюватися протягом всього лікування. Крім того, таким людям повинна бути призначена пенсія (при професійному захворюванні) або разова велика виплата (при травмуванні на робочому місці).

Україні слід скористатися досвідом країн ЄС, що сприятиме створенню спільних науково-дослідних центрів (JRC) для ефективного проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) і забезпечення конкурентоспроможності української наукової продукції на світових ринках. Фінансування у цих центрах здійснюється з бюджету Європейської Комісії за рахунок непрямих та узгоджених механізмів, при цьому ЄС виступає у ролі замовника, контролює виконання НДДКР та являє інтереси всього співтовариства. Тому одним із варіантів організації центрів досліджень та трансферу технологій в Україні є створення їх у межах вищезазначеної програми спільно з представниками української наукової діаспори з країн - членів ЄС.

Також у Європі існує Європейське агентство з координації наукових досліджень Eureka - спільна програма в галузі НДДКР з метою визначення передових напрямів науково-технологічного розвитку, які забезпечують зростання конкурентоспроможності країн-учасниць Eureka на світових ринках. Під егідою цієї програми виконуються проекти у сфері інформатики, робототехніки, біотехнології, засобів зв'язку, нових матеріалів, транспорту, охорони довкілля, дослідження морських ресурсів та сін.

Нині Україна є повноправним членом програми. І хоча участь українських науковців у проектах, що фінансуються програмою Eureka, дає змогу проводити дослідження світового рівня, проте в черговий раз постає питання фінансування. Оскільки програмою передбачається, що фінансування для кожного учасника проекту надається його урядом (переважно міністерством, яке займається питаннями науки), кошти для українських учасників, хоча б частково, має надавати Міністерство освіти і науки України. До того ж, у багатьох програмах ЄС передбачається, що 10% витрат на виконання проекту відшкодовує сам учасник проекту. Саме тому під час розподілу бюджету на НДДКР потрібно враховувавти статтю витрат на участь у європейських програма. Це дасть змогу при незначних фінансових затратах виходити на міжнародний науково-дослідний простір та за рахунок участі у спільних проектах ЄС зробить українську наукомістку продукцію конкурентоспроможною і науковці облишать думки про еміграцію.

Хоч у короткостроковій перспективі процес реформування і європеїзація можуть прискорити відплив кадрів, та найкращий спосіб повернути кваліфікованих кадрів на батьківщину - це поліпшити політичне, економічне та освітнє середовище в країні. Якщо програма українських реформ набере необхідних обертів, особливо у сфері освіти, Україні, ймовірно, вдасться повернути наших громадян, які прагнуть професійного росту.

Висновок

Інтелектуальна міграція є складним явищем, яке неоднозначно впливає на соціально-економічний розвиток країн-донорів та країн-реципієнтів.

Сьогодні офіційні статистичні джерела не в змозі оцінити реальні масштаби інтелектуальної міграції через відсутність єдиних уніфікованих методичних підходів щодо вимірювання інтенсивності міграційних процесів висококваліфікованих працівників. Це негативно позначається на можливості оцінки кількісних та якісних параметрів інтелектуального заробітчанства.

В ході написання курсової роботи було визначено поняття «витоку умів» та факторів, які головним чином впливають на це явище. Проаналізовано наслідки, які наступили в ході росту інтелектуальної імміграції, а також ті, які слід очікувати в майбутньому. А тому, розглянувши думки наукових співробітників та авторів,чиї досліди торкались проблематики «витоку умів», була визначена деяка концепція вирішення питання зменшення інтеллектуальної імміграці українського населення.

Першим важливим кроком у державній політиці щодо підвищення інформаційного рівня статистичної інформації є впровадження найсучасніших технологій її обробки. Глобалізація економіки суттєво прискорює процеси міжнародної міграції робочої сили.

Україна на міжнародному ринку праці посідає одне з провідних місць серед країн-донорів з інтелектуального ресурсу та фактично бере участь в економічному розвитку країн світу. Ця участь має певні протиріччя й потребує удосконалення. І допоки країна залишається донором населення, засобами державної міграційної політики необхідно забезпечити законні та впорядковані міграційні переміщення, захистити права мігрантів, використати переваги та мінімізувати негативні наслідки міграції.

Для зменшення відтоку інтелекту за кордон та посилення економічної безпеки України мають важливе значення інвестиції в освіту, охорону здоров'я та забезпечення добробуту громадян, а також формування засад соціальної ринкової економіки. Також важливе значення має співробітництво у сфері освіти та науки з країнами ЄС, оскільки воно спрямоване на підвищення глобальної конкурентоспроможності через економічне оновлення, вдосконалення соціальної сфери та охорону довкілля, що дозволить значно підвищити рівень залучення українських науковців, університетів, науково-дослідних організацій до спільних європейських наукових досліджень, а також створить основу для структурних реформ у науково-інноваційній сфері України.

Україна повинна сформувати політику в інтелектуальній сфері таким чином, щоб знання, винаходи і розробки вітчизняних науковців слугували, насамперед, розвитку економіки своєї країни, а не іншим державам.

Стабільна та приваблива Україна - це найкраще рішення для мінімізації негативних наслідків відтоку кваліфікованого персоналу та заохочення повернення висококваліфікованих мігрантів з-за кордону, а також залучення кваліфікованих іноземців з інших ринків праці. Реалізація вищеназваних напрямів щодо регулювання інтелектуальної міграції в поєднанні з ринковими процесами саморегуляції можуть стабілізувати ситуацію щодо її проявів, стимулювати розвиток національної економіки, покращити якість людського капіталу, підвищити продуктивність праці та покращити якість життя населення.

Список використаних джерел

1. Конституція України / Верховна Рада України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

2. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 № 55-12 / Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1990. № 31. ст. 429

3. Абзалова Л.Ф. Правовые аспекты иммиграционной политики в странах Европейского Союза / Четвертые Валентеевские чтения : Сборник докладов (Книга 2) / Ред. В.В. Елизаров, В.Н. Архангельский. Москва: МАКС - Пресс, 2005. 266 с.

4. Абетка трудового мігранта // Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування, 2016. 13 с.

5. Бараник З.П., Романенко І.О. Інтелектуальна міграція як об'єкт статистичного дослідження // Ефективна економіка. Дніпро: Дніпровський державний аграрно-економічний університет, 2014. № 6.

6. Бахчеванова Н.В. Міжнародна міграція робочої сили в умовах глобалізації // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики, 2011. Харків: Університет банківської справи. Том 2, № 11. 9 с.

7. Бербенець О.В. Основні тенденції та наслідки міжнародної трудової міграції // Агросвіт, 2015. № 15. С. 26-29.

8. Білоцерківець В.В., Завгородня О.О., Лебедєва В.К. та ін. Міжнародна економіка. Підручник./ За ред. А.О. Задої, В.М. Тарасевича. К.: Центр учбової літератури, 2012. 416 с.

9. Бурак В. Переваги і недоліки Закону України «Про зовнішню трудову міграцію» / Политические известия в Украине, 2016.

10. Волоско Я.О. Міжнародна трудова міграція населення: причини виникнення та наслідки для економіки // Львів: Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Юридичні науки, 2015. № 824. С. 21-26.

11. Герасименко Г.В., Позняк О.В. Гендерні аспекти трудових міграцій населення України // Демографія та соціальна економіка, 2006. № 1. С. 46-54.

12. Гришкін В.О., Сімахова А.О., Перекопська Ю.С. Аналіз впливу глобалізації на зайнятість населення в Україні // Проблеми економіки, 2016. № 3.С. 40-45.

13. Даннетт К. Відтік мізків з України може принести їй несподівані «бонуси» // VoxUkraіne, 2015.

14. Динаміка міграційних настроїв Українців / Соціологічна група «Рейтинг», 2017. 60 с.

15. Дмитрук Б.П., Свєтлова Н.М. Світові міграційні процеси: мотивація, види й наслідки для країн виїзду та приймаючих країн // Вісник східноєвропейського університету економіки і менеджменту, 2016. С. 18-27.

16. Економічна активність населення: статистичні таблиці та графічні матеріали // Державна служба зайнятості.

17. Жураковська Л.А. Тенденції освітньої міграції в контексті глобалізації економічного розвитку // Демографія та соціальна економіка. Київ: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, 2014. № 1 (21). С. 233-242.

18. Зареєстрована трудова міграція. Аналітика // Державна служба зайнятості, 2017.

19. Комплексний демографічний прогноз України на період до 2050 р. (колектив авторів) / за ред. чл.-кор. НАНУ, д.е.н., проф. Е.М. Лібанової. К.: Український центр соціальних реформ, 2006. 138 с.

20. Кравчук К. Трудова міграція як фактор економічного зростання в Україні. Аналітична записка // Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, 2014. 15 с.

21. Кривенко Ю. Соціально-філософський аналіз причин та механізмів міграції людських ресурсів у постмодерному суспільстві // Чернівці: Науковий Вісник Чернівецького університету. Філософія, 2011. Вип. 561-562.С. 217-221.

22. Кукурудза І.І., Ромащенко Т.І. Україна у світових процесах трудової міграції: Монографія. Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2012. 252с.

23. Кульчицька К., Сушко І. Неврегульована і вимушена міграція з України до ЄС перед отриманням безвізового режиму: можливі наслідки та очікування // Європа без бар'єрів, 2017. 8 с.

24. Малиновська О.А. Трудова міграція населення України: чого чекати в найближчому майбутньому? // Міграція, 2015.

25. Мельниченко О. Теоретичні засади регуляторного впливу держави на трудову міграцію // Держава і ринок, 2010. С. 125-130.

26. Міграція в Україні: факти і цифри / За ред. Малиновської О. // Київ: Міжнародна організація з міграції, 2016. 32 с.

27. Романенко І. Причини і наслідки інтелектуальної трудової міграції // Актуальні питання фінансово-економічного розвитку держави та регіонів: зб. Тез наукових робіт Міжнародної наук.- практ. конференції. Київ, 2014. С. 113 -117.

28. Стадний Є. Українські студенти за кордоном: факти та стереотипи // CEDOS, 2017.

29. Статистичний щорічник України за 2014 рік / Укрстат / За ред. І. М. Жук; відп. за вип. О.А. Вишневська. Київ: Державна служба статистики України, 2015. 239 с.

30. Шоколо О. Українська міграція: причини і наслідки // Віче. Журнал Верховної Ради України, 2006.

31. Ясинчук Л. Відтік мізків з України набирає сили // Експрес Onlіne, 2018.

Размещено на Allbest.ru