Статистика населення
Населення як об'єкт вивчення соціальної статистики. Основні категорії статистики населення. Джерела інформації про населення, статистичне вивчення його структури. Методи вивчення динаміки складу населення. Статистика природного руху населення України.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.05.2015 |
| Размер файла | 284,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний авіаційний університет
Кафедра фінансів, обліку і аудиту
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни статистика
Тема теоретичної частини:
"Статистика населення"
Виконала студентка 210 гр. ФЕП
Кокорєва Євдокія Юріївна
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Статистика населення
- 1.1 Населення як об'єкт вивчення соціальної статистики
- 1.2 Джерела інформації про населення
- 1.3 Статистичне вивчення складу (структури) населення
- 1.4 Методи вивчення динаміки складу населення
- 1.5 Cтатистика природного руху населення України
- Розділ 2. Практична частина
- Список використаних джерел
Вступ
Предмет статистики населення становлять закономірності відтворення населення, що мешкає на певній території, за певний час, які відшукуються з допомогою якісного аналізу кількісних характеристик. Як об'єкт дослідження населення має універсальну статистичну природу, оскільки є масовою сукупністю, в якій реалізується закон великих чисел та формуються процеси випадкового характеру.
Основними категоріями статистики населення є демографічна подія та демографічний процес. Демографічна подія - це подія, що відбувається з окремою людиною, проте впливає на зміну чисельності й складу всього населення, відтворення його поколінь.
Демографічними подіями є факти народження, смерті, укладання шлюбу або його припинення. Сукупність таких подій формує відповідний демографічний процес.
Демографічний процес - це множина однорідних демографічних подій, що відбуваються з населенням у цілому (народжуваність, смертність, шлюбність, розлученість). Демографічний процес, як процес руху населення, може набувати однієї з трьох форм:
природного руху - процес, що змінює чисельність та склад населення шляхом його оновлення (смертність та народжуваність) або сприяє цій зміні (шлюбність та розлученість);
механічного руху - процес зміни чисельності та складу населення за рахунок його територіального переміщення (урбанізація, еміграція, іміграція);
соціального руху - процес зміни складу населення внаслідок його соціально-економічного та культурного розвитку (зникнення одних верств населення та поява інших).
Розділ 1. Статистика населення
1.1 Населення як об'єкт вивчення соціальної статистики
Проведення ефективної соціально-економічної та демографічної політики вимагає володіння інформації про населення, його структуру, розподіл, зміни та тенденції.
Під населенням розуміють сукупність людей, які проживають на визначеній території. Статистика населення вивчає явища та процеси, які відбуваються у суспільстві і мають кількісне вираження.
Статистичні дані необхідні для визначення потреб населення у продуктах харчування, предметах першої необхідності, матеріальних ресурсах, а також для визначення обсягів виробництва основних матеріальних та соціально-побутових благ.
Для забезпечення дієвого соціального захисту та підвищення ефективності політики щодо зайнятості та безробіття потрібні дані про чисельність пенсіонерів, інвалідів, безробітних, багатодітних сімей і малозабезпечених.
Об'єктом статистичного спостереження у статистиці можуть бути різні сукупності: населення в цілому, окремі групи населення (зайняті, безробітні, пенсіонери, чоловіче і жіноче населення, міське і сільське та ін.), а також окремі сім'ї та домогосподарства.
Одиницею спостереження у статистиці є окрема людина, сім'я або домогосподарство.
Під сім'єю розуміють засновану на шлюбі чи кровному спорідненні невелику групу людей, які пов'язані спільним побутом, взаємною відповідальність та взаємодопомогою, правами та обов'язками.
Вивчення структури сімей та їх матеріального становища, побуту і т.д. Є важливою передумовою вирішення найважливіших соціальних завдань. Внутрішньосімейні процеси тісно пов'язані із суспільними процесами. У країнах, де сім'ї мають низькі доходи спостерігається значно вища смертність, кількість нещасних випадків на виробництві тощо.
Низький рівень народжуваності та високий рівень смертності у сучасному українському суспільстві вимагає нових підходів щодо планування сім'ї і створення науково-обгрунтованої концепції розвитку суспільства, яка б реалізовувалась у розробленні та впровадженні суспільних заходів спрямованих на збільшення чисельності населення. Зниження чисельності населення України в останні роки відбулось також через виїзд громадян за кордон у пошуках роботи. Так, за період з 1991 р. До 2008 р. Населення України зменшилось на млн. осіб., і за деякими оцінками фахівців. Населення України на 2015 рік (дод.1).
Як правило, серед більшості мігрантів, що залишили країну - працездатні, фізично здорові, освічені люди, які не змогли реалізуватись у сучасному українському суспільстві.
Для розбудови програм у житловому будівництві необхідна інформація про кількість сімей та сімейну структуру. Особливий інтерес при цьому має статистичні дані про кількість подружніх пар у сім'ях, наявність дітей, їх стать та вік. При розробці програм з молодіжного будівництва необхідні дані про вік подружжя.
Для забезпечення жіночої зайнятості необхідні дані про забезпеченість жінок та осіб чоловічої статі робочими місцями, вакансіями, а також у потребі відкриття нових робочих місць.
Ринкові перетворення в Україні призвели до значного зменшення кількості працюючих серед жіночого населення. Багато людей працює не за спеціальністю. Ряд професій стало незатребуваними у сучасних умовах. Тому для організації ефективної політики необхідно проводити перенавчання, а для цього необхідна відповідна статистична інформація.
Дані сімей про кількість дітей та їх вікову структуру використовують для організації роботи дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл різних типів (ліцеїв, коледжів тощо), а також спортивних, музичних, шкіл для дітей з фізичними вадами тощо. У свою чергу ці дані є необхідними для визначення потреби у вчителях, лікарях, психологів, тренерів та ін.
Особливу роль відіграє статистична інформація щодо кількості інвалідів, пенсіонерів, одиноких людей, багатодітних сімей, матерів-одиночок та інших малозабезпечених верств населення. Достовірна інформація щодо цих груп населення дає змогу виробити дієву соціальні політику, надати необхідні допомоги та дотації.
Розподіл сімей за рівнем доходів на 1 особу дає можливість визначити різні типи сімей. Різниця в ріні доходів визначає диференціацію населення у залежності від ії матеріального становища. У свою чергу рівень благополуччя впливає на якість забезпечення сімей необхідними предметами тривалого користування, якості харчування, доступу до медичних закладів, закладів освіти тощо.
Окрему групу населення становлять студенти, їх кількість повинна відповідати потребам суспільства. Доступність до навчання у вузах. Політика першого робочого місця тощо.
Вивчення побуту і забезпеченості життя сільських та міських сімей., їх доступність до закладів культури, освіти.
Для проведення глибокого аналізу особливостей та закономірностей соціальних процесів потрібна інформація про сімейну структуру населення, а також вивчення різних типів сімей за демографічними, соціальними, економічними, територіальними та іншими ознаками. Тому населення поділяють на зайняте і незайняте, працездатне і непрацездатне, міське і сільське тощо.
Характерною ознакою сім'ї є спільне життя, а не спільне проживання чи спільний побут.
У сучасному світі найбільш прогресивною системою вважається змішана економіка, яка передбачає існування в одній країні різних економічних секторів. Одним із них виступають домашні господарства.
статистика населення динаміка україна
Під домашнім господарством (домогосподарством) розуміють особу або групу осіб, які об'єднані місцем проживання, спільним бюджетом з метою придбання матеріальних благ для забезпечення власної життєдіяльності. У публікаціях ООН домогосподарство трактується як "особа чи група осіб, які забезпечують себе їжею та усім необхідним для життя".
Домогосподарства як і сім'ї не є однотипними за своєю природою та функціями, тому виникає потреба у їх класифікаціях та групуваннях. При цьому у якості критерію групувальної ознаки можуть виступати різні характеристики. Основними з них можуть бути: розмір, місце розташування (міські, сільські), розміри доходів і витрат, житлові умови, зайнятість, соціальний статус та інші.
Тому, при вивченні населення для проведення соціально-економічних перетворень особливе значення відведено групуванням населення за демографічними, соціальними, професійними, етнічними та територіальними ознаками.
Отримання достовірної статистичної інформації дозволяє вирішити ряд практичних завдань, які можна об'єднати за трьома напрямами:
1. Виявлення тенденцій та факторів демографічних процесів. Для визначення напряму розвитку явища необхідно комплексно використовувати абсолютні, відносні та середні величини, а також низку статистичних методів визначення основної тенденції та обов'язково пов'язувати це з природою та cуттю даного соціально-економічного явища. Так, наприклад, збільшення кількості народжень не завжди призведе до збільшення чисельності населення, тому що на показник чисельності населення впливає ряд інших факторів: смертність і міграція.
2. Розроблення демографічних прогнозів. Демографічні процеси тісно пов'язані із іншими соціально-економічними процесами та явищами, які в свою чергу можуть бути як результативними, так і факторними. Тому саме на демографічній інформації базується управління соціально-економічними процесами: виробництво і споживання товарів і послуг, житлове та комунальне будівництво, підготовка та перепідготовка кадрів, кількість дитячих дошкільних закладів, шкіл, лікарень, санаторіїв, розвиток транспортної галузі тощо.
3. Розроблення заходів демографічної політики. Прогрес у суспільстві вимагає досягнення більш високого рівня добробуту населення, покращення обслуговування медичними та культурно-освітніми установами та закладами, покращення житлового фонду, транспортного забезпечення, освітнього рівня тощо.
До основних завдань статистичного вивчення населення відносять:
Визначення чисельності населення та його розміщення по території;
Вивчення складу (структури) населення за демографічними, соціальними та іншими ознаками;
Вивчення природного та механічного руху населення;
Оцінка перспективної чисельності населення та окремих його складових частин.
1.2 Джерела інформації про населення
Демографічна ситуація є одним із важливих індикаторів рівня життя населення та успішності проведення ринкових реформ у країні.
Кількісні та якісні зміни у чисельності населення є досить динамічними і відбуваються під впливом народжень, смертей, одруження, розлучення, зміни місця проживання, соціального статусу, освіти тощо. Дані зміни мають значний вплив на розвиток економіки та суспільства в цілому.
Виділяють чотири основних джерела інформації про населення:
Переписи населення;
Поточний облік основних демографічних процесів;
Вибіркові та спеціальні демографічні обстеження;
Реєстри, списки, картотеки.
Основним джерелом даних про населення є перепис населення, який проводиться, як правило, один раз у десять років. Перепис населення - це спеціально організоване статистичне спостереження, яке проводиться з метою отримання інформації про чисельність і склад населення. ООН рекомендує країнам проводити переписи населення раз у десять років і в рік, який є близьким до кінця десятиріччя та включати у програму перепису необхідну кількість запитань для забезпечення міжнародних зіставлень.
Проведення перепису населення супроводжується дотриманням певних принципів та правил його проведення:
1. Суцільність спостереження. Облік населення проводиться без виключень, тобто усього населення, що проживає на даній території.
2. Періодичність. Проведення перепису вимагає залучення значних матеріальних та трудових ресурсів, тому терміни його проведення мають задовольняти ряд вимог.
3. Незалежність. Перепис населення проводиться для отримання даних щодо населення усієї території (країни), а не для отримання даних про окремі категорії чи групи населення.
4. Загальні правила проведення перепису та єдина програма на усій території країни.
5. Індивідуальність. Інформація збирається окремо про кожну одиницю сукупності.
6. Безпосереднє отримання інформації від населення.
7. Анонімність.
8. Принцип самовизначення. Інформація реєструється зі слів самих опитуваних і не потребує надавання підтверджуючих документів.
9. Одномоментність. Перепис проводиться станом на певний момент
Часу.
10. Централізоване управління проведенням перепису.
Проведений у 2014 році перепис населення (попередній у 2013 році) мав на меті отримати інформацію щодо чисельності, розміщення і складу населення країни за статтю, віком, сімейним станом, рівнем освіти, національністю, рідною мовою, у розрізі областей, районів, міст, відповідно до адміністративно-територіального поділу України.
Вибіркові та спеціальні демографічні обстеження використовують для розширення програми перепису, отримання попередніх результатів та пришвидшення розроблення матеріалів за ширшою програмою.
Поточний облік основних демографічних процесів зводиться до реєстрації процесів народжуваності, смертності, шлюбів, розлучень, а також процесів прибуття та вибуття. Поточний облік населення ведуть статистичні та адміністративні і державні органи.
Населення в економіці виступає одночасно як виробник і споживач матеріальних та духовних цінностей.
У ряді європейських країн з добре налагодженою системою обліку використовують реєстри населення, які є основним джерелом інформації про людину. Усі процеси (народження, одруження, народження дітей, навчання, робота та ін.) Реєструються у спеціально заведеній картці, що дає змогу оперативно отримувати достовірну інформацію. В Україні у програму формування державного реєстру населення передбачено включити основні розділи, що характеризують демографічну, територіальну, трудову діяльність, освіту, доходи і витрати, житлові умови, стан екології, майновий стан, стан здоров'я та окремі індивідуальні характеристики (національність, релігія тощо).
1.3 Статистичне вивчення складу (структури) населення
Під структурою (складом) населення розуміють розподіл людей на окремі типологічні групи за тими чи іншими групувальними атрибутивними ознаками.
Розрізняють наявне та постійне населення.
Постійне населення (ПН) - це сукупність людей, які постійно проживають на даній території, незалежно від того чи перебувають на даний час на цій території.
В якості критерію для постійного населення використовується проміжок часу шість місяців: до постійного населення відносять всіх, хто проживає на даній території постійно, а також тих, які відсутні на даній території не більше шести місяців та осіб, які прибули на навчання чи роботу на термін більше шести місяців.
За даними Держкомстату України станом на 1 січні 2009 року постійне населення України становило 45963, 3 тис. Осіб. (відповідно, міське і сільське населення: 31331,5 тис. І 14631,8 тис. Осіб).
Наявне населення (НН) - сукупність людей, які присутні на даній території, незалежно від місця проживання та тривалості перебування.
Між чисельністю постійного і наявного населення існує наступна залежність:
ПН=НН-ТП+ТВ, Де (1.1)
ТП, ТВ - відповідно чисельність тимчасово присутнього і тимчасово відсутнього населення.
На 1 січня 2009 року населення України становило 46143,7 тис. Осіб., в тому числі - 31587,2 тис. Міського та 14556,5 тис. Осіб сільського населення.
Звідси, знаючи відомі 3 показники можна визначити невідомий:
НН-ТВ-ТП-ПН або НН-ТВ-ТП-ПН або НН-ТВ-ТП-ПН (1.2)
При проведенні перепису населення використовується категорія наявного або постійного населення або обидві разом. Чисельність наявного та постійного населення може значно відрізнятися, тому для соціальної інфраструктури (розвиток торгівлі, транспорту, мережі освітніх та культурних закладів тощо) важливе значення має наявне населення.
Ряд демографів виділяють юридичне населення, як сукупність людей які зазначені у списках жителів даної території та зареєстровані на ній.
Можна виділити три групи структур населення:
1. Демографічні структури, які безпосередньо пов'язані із відтворенням населення:
Статева структура;
Вікова структура;
2. Структури, які безпосередньо не впливають на відтворення населення, але тісно пов'язані:
Шлюбна структура;
Сімейна структура;
Міграційна структура;
Розподіл населення на міське і сільське;
3. Соціально-економічні структури, що мають певний вплив на відтворення населення:
Освітня структура;
Структура зайнятості;
Розподіл населення за джерелами доходів;
Релігійна, конфесійна та інші структури.
Статева структура населення являю собою розподіл населення на чоловіків і жінок. Співвідношення статей змінюється у процесі демографічного розвитку. В молодого населення кількісно переважають чоловіки, що пояснюється переважанням хлопчиків перед дівчатками при народженні (на 100 дівчаток припадає 105-106 хлопчиків). Переважання кількості жіночого населення у старшому віці перекриває переваги чоловічого населення і тому по мірі старіння населення поступово збільшується питома вага жіночого населення.
Крім цього, на співвідношення статей може впливати міграційні процеси, які залежать від територіального розміщення промислового виробництва. На чисельність чоловічого населення значний вплив мають війни та інші військові конфлікти. Значні втрати чоловічого населення працездатного віку призводять до тривалих порушень статевовікової структури населення, що має тривалі негативні наслідки для розвитку демографічних процесів.
Таким чином, при проведенні аналізу статевої структури населення слід враховувати сучасну демографічну ситуацію та тенденції минулих років.
Під віковою структурою населення розуміють розподіл його за віковими групами і віковими контингентами з метою вивчення демографічних і соціально-економічних процесів. У віковій структурі населення використовують, як правило за одно - або п'ятирічними інтервали.
Для отримання загальної оцінки структурних зрушень застосовують поділ населення на три вікові групи:
0-14 років,
15-59 років,
60 років та більше.
У світовій практиці використовують поділ населення на дві групи:
до 14 років,
15-64 роки.
Вікова структура населення є базою для проведення прогнозування чисельності та складу населення на перспективу. Дані про вікову структуру використовуються для визначення перспектив розвитку охорони здоров'я, закладів освіти, визначення потреби у товарах та послугах, при проведенні політики у сфері пенсійного забезпечення.
За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків становила 22 млн.441 тис. Осіб, або 46,3%, жінок - 26 млн.16 тис. Осіб, або 53,7%.
Шлюбна структура населення - це розподіл населення по відношенню до шлюбу. За даними Всеукраїнського перепису населення кількість чоловіків та жінок, які перебували у шлюбі, склала 23,7 млн. Осіб. Серед населення виділено такі категорії:
Перебувають у зареєстрованому або незареєстрованому шлюбі;
Ніколи не перебували у шлюбі;
Удівці;
Удови;
Розлучені (розійшлися).
Удівцями (удовами) вважаються особи, які раніше перебували у шлюбі (зареєстрованому чи незареєстрованому), який закінчився у зв'язку зі смертю чоловіка або дружини, і не одружувалися знову. До розлучених відносять осіб, які раніше перебували в зареєстрованому шлюбі, а на дату перепису у шлюбі не перебували і їхнє розлучення оформлене рагсом. До осіб, які вказали себе як такі, що розійшлися, відносять особи:
Які раніше перебували в зареєстрованому шлю6і, але на дату перепису у шлюбі не перебували і їхнє розлучення в органах РАГС не зареєстроване;
Які раніше перебували в незареєстрованому шлюбі, але на дату перепису розійшлися.
Шлюбний вік в Україні встановлений чинним законодавством для чоловіків - 18 років і жінок - 17 років.
Сімейна структура відображає розподіл населення за ознакою сімейності, тобто відрізняються за типом, розміром чи складом сімей. На відміну від сім'ї, де в її склад входять особи, які об'єднані родинними зв'язками, спільним проживанням та веденням домашнього господарства, домогосподарство може нараховувати осіб, які не є членами однієї родини, однак спільно проживають та ведуть господарство разом.
У структурі домашніх господарств України згідно перепису 2014 року виділяли:
Домогосподарства, які складаються з однієї особи;
Домогосподарства, які складаються з однієї подружньої пари з дітьми і без дітей;
Домогосподарства, які складаються з однієї подружньої пари з дітьми та без дітей, з одним із батьків подружжя;
Домогосподарства, які складаються з однієї подружньої пари з дітьми та без дітей, з одним із батьків подружжя (або без нього), та з іншими родичами або не родичами;
Домогосподарства, які складаються з двох подружніх пар з дітьми та без дітей, з одним із батьків подружжя (або без нього) та з іншими родичами або не родичами (або без них);
Домогосподарства, які складаються з трьох та більше подружніх пар з дітьми та без дітей, з одним із батьків подружжя (або без нього) та з іншими родичами або не родичами (або без них);
Домогосподарства, які складаються з матері з дітьми;
Домогосподарства, які складаються з батька з дітьми;
Домогосподарства, які складаються з матері з дітьми та одним із батьків матері (батька);
Домогосподарства, які складаються з батька з дітьми та одним із батьків батька (матері);
Домогосподарства, які складаються з осіб, які не пов'язані спорідненням або свояцтвом;
Інші домогосподарства.
1.4 Методи вивчення динаміки складу населення
Склад населення кожної території на кожний даний момент часу формується як у процесі природної зміни поколінь, так і під впливом комплексу соціально-економічних факторів.
Він змінюється по наступних причинах: народжуються, підростають і включаються до складу визначених груп нові покоління; ідуть з життя старші покоління; відбуваються міграційний приплив і відтік жителів; має місце соціальна й економічна мобільність, у ході якої людина може змінити освіту, професію, рід занять, кваліфікацію, місце роботи; може змінюватися мовна приналежність.
Розрізняють характеристики особистості по ступені їхньої мінливості в часі. Жорстко й однозначно закріпленими є тільки стать, місце і дата народження, соціальне походження. Є характеристики, що міняються дуже рідко, наприклад національність. Соціально-економічні характеристики можуть бути піддані досить частим, кількаразовим і масштабним змінам, особливо на більш ранніх етапах життєвого циклу особистості і при вступі в пенсійний вік.
У залежності від можливих змін складу населення в статистику використовуються різні способи моделювання типових структур населення, дослідження впливу факторів і прогнозування складу населення на перспективу. Вихідним моментом дослідження зміни складу населення виступають визначення найбільш істотних факторів і їхня класифікація. Фактори можуть мати специфіку в залежності від того, у якому розрізі аналізується склад населення, які категорії населення і який історичний етап розвитку досліджується.
У першу чергу, розмежовуються демографічні, соціальні, економічні, політичні, правові, морально-психологічні, ідеологічні, етнічні фактори.
До демографічних факторів відносяться: народжуваність і смертність населення, його міграція, шлюбність, розлученість, дроблення й укрупнення родин. Демографічні процеси переводять структуру населення в новий стан: складаються інші пропорції між різними категоріями населення, міняються їхнє розміщення по території, ступінь їхньої однорідності, типові середні параметри.
Вплив демографічних факторів визначається з розрахунку, у якому загальний приріст населення підрозділяється на природний і міграційний.
(1.3)
Показники можуть бути представлені в абсолютному вираженні й у розрахунку на 1000 чоловік населення. Вони знаходяться як для країни в цілому, окремо для міського і сільського населення, так і для складових територій (суб'єктів федерації).
Загальними характеристиками зміни складу населення можуть служити коефіцієнти його відновлення і вибуття.
Коефіцієнт відновлення (вибуття) складу j-й соціальної групи:
, де (1.4)
- чисельність j-й соціальної групи на кінець (1) і початок (0) досліджуваного періоду.
При K>10% істотно змінюється склад даної соціальної групи.
Оцінку зміни всієї соціальної структури можна одержати за допомогою кожного з показників динаміки структури:
, де (1.5)
- питомі ваги j-й групи в звітній і базисній структурах відповідно; m - число груп.
При ДО>3% можна стверджувати значущість структурних зрушень.
Задача аналізу складу населення може вважатися вирішеною, якщо знайдені визначальні фактори зміни і побудована деяка модель, що дозволяє оцінити роль кожного з факторів, ефекту їхньої взаємодії.
1.5 Cтатистика природного руху населення України
Життєдіяльність суспільства визначається життєдіяльністю його населення. Предмет статистики населення становлять оцінювання та вивчення закономірностей відтворення населення, що мешкає на певній території, за певний час, шляхом якісного аналізу кількісних характеристик.
Актуальність теми дослідження полягає в наступному: вирішення основних соціальних, економічних і культурних проблем суспільства здійснюється для населення, яке є визначальним елементом продуктивних сил. Тому потрібно знати чисельність населення країни, його склад, територіальний розподіл, темпи та інтенсивність демографічних процесів.
У роботі будуть розглянуті теоретичні та практичні основи статистики природного руху населення як важливої складової статистичної оцінки населення.
Природний рух - це безперервний процес оновлення населення за рахунок появи одних життів і зникнення інших. Об'єктом дослідження природного руху є такі статистичні сукупності: чисельність померлих, чисельність народжених, число зареєстрованих шлюбів та розлучень, а також чисельність всього населення та окремих його контингентів (дітородний контингент жінок, шлюбоздатне населення).
Статистика вивчає природний рух населення з метою визначення його абсолютних розмірів, оцінки рівнів та ступенів поширення серед окремих контингентів населення, тенденцій зміни природного руху та складових, а також порівняння інтенсивності цих процесів у регіональному аспекті. Для цього використовується система статистичних методів: екстенсивного та інтенсивного аналізу, а також моделювання.
Екстенсивний аналіз передбачає визначення абсолютних розмірів природного приросту та його складових, а саме: чисельності померлих, народжених за період (як правило, за один рік); чисельності зареєстрованих шлюбів та розлучень.
Таблиця (1.1)
Динаміка показників природного руху населення України
|
Кількість народже- них |
Кількість померлих |
Природ- ний приріст (скорочен-ня) |
Смертність дітей до 1 року |
Кількість заре- єстрова- них шлюбів |
Кількість зареєстро ваних розлучень |
||
|
2012 |
9,8 |
16,2 |
-6,4 |
9,8 |
7,6 |
3,8 |
|
|
2013 |
10,2 |
16,4 |
-6,2 |
11,0 |
9,0 |
3,8 |
|
|
2014 |
11,0 |
16,3 |
-5,3 |
10,0 |
7,0 |
3,6 |
Зазначені абсолютні показники подаються як у цілому по країні, так і за окремими регіонами (областями, демографічними зонами) і видами поселення (міське, сільське). Вони наводяться також окремо за кожною статтю та віковою групою. Абсолютний розмір природного приросту визначається за формулою:
?e = N - M, де (1.6)
?e - природний приріст чисельності населення за період (рік)
N - чисельність народжених за період (рік)
M - чисельність померлих за той самий період.
?e може набувати як додатних, так і від'ємних значень. Тривале зберігання від'ємного приросту призводить до депопуляції населення країни або її окремого регіону. Депопуляція - це процес систематичного скорочення чисельності населення з одночасним погіршенням його якісних характеристик. Як бачимо, саме такий процес відбувається зараз в Україні.
На підставі абсолютної чисельності померлих, народжених, а також одружених і розлучених, поданих у розрізі статі, віку, за видами поселень та регіонами, розраховують відносні показники природного руху (коефіцієнти інтенсивності та порівняння протилежних явищ). До групи останніх належать коефіцієнт життєвості (Покровського):
. (1.7)
Так, за 2008 рік. Він показує, яке число народжених припадає на 100 випадків смертей.
Також обчислюється коефіцієнт несталості шлюбів:
, де (1.8)
D - число одружених;
С - число розлучених пар за рік.
Інтенсивний аналіз ґрунтується на коефіцієнтах інтенсивності, які обчислюються в розрахунку на 1000 населення (%):
смертності , (1.9)
народжуваності , (1.10)
шлюбності , (1.11)
розлучувань , (1.12)
природного приросту . (1.13)
Таблиця (1.2)
Загальні коефіцієнти інтенсивності природного руху
|
Загальні коефіцієнти |
|||||||
|
народжува-ності |
смерт- ності |
природ- ного прирісту |
смертності дітей у віці до 1 р. |
шлюб- ності |
розлучу-ваності |
||
|
Україна |
10,7 |
16,4 |
-5,7 |
8,6 |
4,1 |
2,7 |
|
|
Київська область |
9,0 |
18,0 |
-9,0 |
12,0 |
3,9 |
3,0 |
Система показників природного руху відбиває процес відтворення населення. Відтворення всього населення характеризують абсолютні та відносні показники природного приросту ?e та ke:
ke = n - m, де (1.14)
n - коефіцієнт народжуваності,
m - коефіцієнт смертності.
Рівень коефіцієнта природного приросту ke визначає напрям відтворення населення:
відтворення розширене, якщо ke>0,відтворення просте, якщо ke=0,відтворення звужене, якщо ke<0.
В Україні відтворення звужене (ke =10,7-16,4= - 5,7).
Таким чином, статистика природного руху населення надає інформацію про динаміку народжуваності, смертності, шлюбності та розлучуваності. На підставі цих даних розраховуються показники природного руху, які свідчать про певні тенденції в демографічній ситуації країни. Так, в Україні спостерігається перевищення кількості померлих над кількістю народжених, що зумовлює від`ємні значення природного приросту, тобто в країні має місце депопуляція населення. Позитивною тенденцією є перевищення кількості шлюбів над кількістю розлучень приблизно в 2 рази. Такі дані є дуже важливими для розробки соціально-демографічної політики держави та вживання заходів для подальшої стабілізації ситуації в крані.
Висновки:
Вирішення основних соціальних, економічних і культурних проблем суспільства здійснюється для населення, яке є визначальним елементом продуктивних сил. Тому потрібно знати чисельність населення країни, його склад, територіальний розподіл, темпи та інтенсивність демографічних процесів.
У завдання статистики населення входить вивчення і характеристика:
чисельності населення і його розміщення по території та місцю проживання;
природного та механічного руху населення (народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення, міграції населення, реєстрація шлюбів та розлучень);
складу населення за соціальним станом, галузями економіки, заняттями і професією, національністю, віком і статтю, освітою тощо.
Чисельність населення встановлюють проведенням його періодичних перезаписів, звичайно через кожних 10 років. В період між переписами населення користуються даними реєстрації померлих, народжених, а також даними про механічний рух населення, для визначення щорічної чисельності населення потрібно застосовувати формулу:
S1 = S0 + (N - M) + (K1 - K2), Де (1.15)
S0 - чисельність населення на початок року;
S1 - чисельність населення на кінець року;
N - кількість народжених за рік;
М - кількість померлих за рік;
К1, К2 - кількість населення відповідно прибулого та вибувшого;
(N - M) - результати природного руху населення;
(К1 - К2) - результати механічного руху населення.
При встановленні чисельності населення по окремих територіях (областях, районах, міських та сільських населених пунктах) відграничують населення наявне та постійно проживаюче. До категорії наявного населення відносять всіх осіб, які знаходяться на момент обліку населення на даній територіальній одиниці, а до постійного населення відносять тільки тих осіб, які постійно проживають у даному населеному пункті. Тих же осіб, які мають постійне місце проживання у даній місцевості, але на момент обліку населення відсутні, відносяться до категорії тимчасово відсутніх, а постійно проживаючих у наших територіальних одиницях, але тимчасово присутніх на даній території відносять до тимчасово проживаючих.
Кількість наявного населення визначають вирахуванням з чисельності постійного населення, тимчасово відсутнього населення з додаванням до цієї різниці кількості тимчасово проживаючих осіб.
Кількість постійного населення обчислюють відніманням від наявного населення тимчасово проживаючих осіб, з додаванням до цієї різниці кількості тимчасово відсутнього населення.
Розділ 2. Практична частина
ВАРІАНТ 4.
І. Побудувати комбінаційний розподіл робочих кожного цеха і всього заводу за загальним стажем роботи і кваліфікацією (розрядом).
ІІ. За даними побудованого комбінаційного розподілу розрахувати середній стаж роботи та середній тарифний розряд в кожному цеху.
ІІІ. Розрахувати дисперсію тарифного розряду робочих в цеху №1 і №2. Визначити коефіцієнт варіації тарифного розряду робочих по цехам. Зробити висновки.
ІV. З вірогідністю 0,954 визначити помилку вибірки для середнього тарифного розряду робочих цеху №2 і для робочих, які мають четвертий розряд. Вказати межі значень цих показників в генеральній сукупності.
V.1. За допомогою графічного метода визначити форму зв'язку між тарифним розрядом і загальним стажем роботи робочих цеха №2 з №41 по №60 включно (n=20).
2. Вичислити параметри рівняння регресії, які характеризують залежність між тарифним розрядом робочих і загальним стажем роботи. Пояснити зміст отриманих параметрів.
3. Визначити ступінь тісноти зв'язку між ознаками, які ми розглядали.
Таблиця (2.3)
Цех №1
|
№ п/п |
Розряд |
Стаж роботи, повних років |
№ п/п |
Розряд |
Стаж роботи, повних років |
|
|
4 |
5 |
21 |
2 |
5 |
||
|
2 |
3 |
22 |
1 |
0 |
||
|
4 |
7 |
23 |
4 |
8 |
||
|
2 |
2 |
24 |
4 |
12 |
||
|
5 |
16 |
25 |
2 |
1 |
||
|
5 |
11 |
26 |
4 |
7 |
||
|
35 |
17 |
27 |
3 |
6 |
||
|
5 |
10 |
28 |
6 |
11 |
||
|
5 |
15 |
29 |
1 |
2 |
||
|
3 |
7 |
30 |
4 |
8 |
||
|
2 |
3 |
31 |
4 |
6 |
||
|
1 |
0 |
32 |
4 |
7 |
||
|
5 |
17 |
33 |
3 |
6 |
||
|
3 |
9 |
34 |
4 |
5 |
||
|
6 |
12 |
35 |
3 |
8 |
||
|
5 |
12 |
36 |
6 |
17 |
||
|
3 |
7 |
37 |
2 |
1 |
||
|
3 |
6 |
38 |
6 |
20 |
||
|
1 |
0 |
39 |
3 |
6 |
||
|
4 |
14 |
40 |
6 |
11 |
Таблиця (2.4)
Цех №2
|
№ п/п |
Розряд |
Стаж роботи, повних років |
№ п/п |
Розряд |
Стаж роботи, повних років |
|
|
3 |
5 |
31 |
2 |
4 |
||
|
2 |
1 |
32 |
3 |
5 |
||
|
3 |
6 |
33 |
3 |
7 |
||
|
4 |
16 |
34 |
4 |
15 |
||
|
2 |
1 |
35 |
5 |
9 |
||
|
6 |
17 |
36 |
2 |
4 |
||
|
1 |
0 |
37 |
3 |
7 |
||
|
3 |
5 |
38 |
3 |
6 |
||
|
3 |
7 |
39 |
4 |
10 |
||
|
4 |
11 |
40 |
3 |
8 |
||
|
3 |
7 |
41 |
4 |
11 |
||
|
4 |
12 |
42 |
2 |
4 |
||
|
4 |
7 |
43 |
3 |
11 |
||
|
5 |
6 |
44 |
4 |
5 |
||
|
5 |
8 |
45 |
4 |
7 |
||
|
3 |
6 |
46 |
5 |
8 |
||
|
6 |
20 |
47 |
3 |
6 |
||
|
2 |
3 |
48 |
3 |
8 |
||
|
4 |
13 |
49 |
3 |
9 |
||
|
3 |
8 |
50 |
2 |
4 |
||
|
2 |
2 |
51 |
4 |
11 |
||
|
4 |
7 |
52 |
1 |
1 |
||
|
5 |
8 |
53 |
3 |
9 |
||
|
1 |
1 |
54 |
4 |
10 |
||
|
3 |
6 |
55 |
3 |
6 |
||
|
3 |
8 |
56 |
5 |
17 |
||
|
2 |
3 |
57 |
3 |
8 |
||
|
6 |
15 |
58 |
6 |
14 |
||
|
1 |
0 |
59 |
5 |
13 |
||
|
4 |
8 |
60 |
4 |
15 |
І. Побудувати комбінаційний розподіл робочих кожного цеха і всього заводу за загальним стажем роботи і кваліфікацією (розрядом).
1) Побудуємо комбінаційній розподіл робочих цеху №1 за загальним стажем роботи і кваліфікацією (розрядом), взяті з Таблиці (2.3)
Таблиця (2.5)
Цех №1
|
Стаж Розряд |
0-5 |
5-10 |
10-15 |
15-20 |
Всього |
|
|
1 |
4 |
0 |
0 |
0 |
4 |
|
|
2 |
6 |
0 |
0 |
0 |
6 |
|
|
3 |
0 |
8 |
0 |
0 |
8 |
|
|
4 |
2 |
6 |
2 |
0 |
10 |
|
|
5 |
0 |
1 |
3 |
3 |
7 |
|
|
6 |
0 |
0 |
3 |
2 |
5 |
|
|
Всього |
12 |
15 |
8 |
9 |
40 |
, де: (2.16)
- найбільше та найменше значення ознаки
Кількість груп
Довжина інтервалу
Інтервальний розподіл:
0-5
5-10
10-15
15-20
Згідно з формулою (2.16) довжина інтервалу комбінаційного розподілу робочого цеху №1 становить:
Дані комбінаційного розподілу робочих цеху №1 взяті в Таблиці (2.5)
2) Побудуємо комбінаційній розподіл робочих цеху №2 за загальним стажем роботи і кваліфікацією (розрядом), взяті з Таблиці (2.4)
Таблиця (2.6)
Цех №2
|
Стаж Розряд |
0-5 |
5-10 |
10-15 |
15-20 |
Всього |
|
|
1 |
4 |
0 |
0 |
0 |
4 |
|
|
2 |
9 |
0 |
0 |
0 |
9 |
|
|
3 |
3 |
17 |
1 |
0 |
21 |
|
|
4 |
1 |
6 |
7 |
1 |
15 |
|
|
5 |
0 |
5 |
1 |
1 |
7 |
|
|
6 |
0 |
0 |
2 |
2 |
4 |
|
|
Всього |
17 |
28 |
11 |
4 |
60 |
Згідно з формулою (2.16) довжина інтервалу комбінаційного розподілу робочого цеху №2 становить:
Інтервальний розподіл:
0-5
5-10
10-15
15-20
Дані комбінаційного розподілу робочих цеху №2 взяті в Таблиці (2.6)
3) Побудуємо комбінаційній розподіл заводу за загальним стажем роботи і кваліфікацією (розрядом), взяті з Таблиці (2.3; 2.4)
Таблиця (2.7)
Завод
|
Стаж Розряд |
0-5 |
5-10 |
10-15 |
15-20 |
Всього |
|
|
1 |
8 |
0 |
0 |
0 |
8 |
|
|
2 |
15 |
0 |
0 |
0 |
15 |
|
|
3 |
3 |
25 |
1 |
0 |
29 |
|
|
4 |
2 |
12 |
9 |
1 |
24 |
|
|
5 |
1 |
6 |
4 |
4 |
15 |
|
|
6 |
0 |
0 |
5 |
4 |
9 |
|
|
Всього |
29 |
43 |
19 |
9 |
100 |
Згідно з формулою (2.3) довжина інтервалу комбінаційного розподілу робочого заводу становить:
Інтервальний розподіл:
0-5
5-10
10-15
15-20
Дані комбінаційного розподілу робочих заводу взяті в Таблиці (2.7)
ІІ. За даними побудованого комбінаційного розподілу розрахувати середній стаж роботи та середній тарифний розряд в кожному цеху.
Цех №1
1) Розрахуємо середній стаж роботи:
Таблиця (2.8)
|
Стаж роботи |
0-5 |
5-10 |
10-15 |
15-20 |
Всього |
|
|
К-сть робочих цеху №1 |
12 |
15 |
8 |
5 |
40 |
|
|
Середній інтервал |
2,5 |
7,5 |
12,5 |
17,5 |
40 |
Середній виробничий стаж розраховуємо за формулою середньої арифметичної зваженої:
, де: (2.17)
- середнє арифметичне
:
x - значення ознаки
f - частота
- обсяг сукупності
Дані для розрахунку беремо з Таблиці (2.8)
Отже, за формулою (2.17), середній виробничий стаж робітників цеху №1 становить:
Висновок: середній стаж роботи =8,25
2) Розрахувати середній тарифний розряд:
Таблиця (2.9)
|
Тарифний розряд |
К-сть робочих цеху №1 |
x*f |
|
|
1 |
4 |
4 |
|
|
2 |
6 |
12 |
|
|
3 |
8 |
24 |
|
|
4 |
10 |
40 |
|
|
5 |
7 |
35 |
|
|
6 |
5 |
30 |
|
|
Всього |
40 |
Середній тарифний розряд стаж цеху №1 розраховуємо за формулою середньої арифметичної зваженої:
, де (2.18)
- середнє арифметичне
:
x - значення ознаки
f - частота
- обсяг сукупності
Дані для розрахунку беремо з Таблиці (2.9)
Отже, за формулою (2.18), середній тарифний розряд робітників цеху №1 становить:
Висновок: середній тарифний розряд = 3,625
Цех № 2
1) Розрахуємо середній стаж роботи:
Таблиця (2.10)
|
Стаж роботи |
0-5 |
5-10 |
10-15 |
15-20 |
Всього |
|
|
К-сть робочих цеху №2 |
17 |
28 |
11 |
4 |
60 |
|
|
Середній інтервал |
2,5 |
7,5 |
12,5 |
17,5 |
20 |
Для розрахунку середнього виробничого стажу цеху №2 використаємо формулу (2.17) середньої арифметичної зваженої:
Дані для розрахунку беремо з Таблиці (2.10)
Отже, за формулою (2.17), середній виробничий стаж робітників цеху №2 становить:
Висновок: середній стаж роботи =7,67
2) Розрахувати середній тарифний розряд:
Таблиця (2.11)
|
Тарифний розряд |
К-сть робочих цеху №2 |
x*f |
|
|
1 |
4 |
4 |
|
|
2 |
9 |
18 |
|
|
3 |
21 |
63 |
|
|
4 |
15 |
60 |
|
|
5 |
7 |
35 |
|
|
6 |
4 |
24 |
|
|
Всього |
60 |
Для розрахунку тарифного розряду цеху №2 використовуємо формулу (2.18) середньої арифметичної зваженої
Дані для розрахунку беремо з Таблиці (2.11)
Отже, за формулою (2.18), середній тарифний розряд робітників цеху №2 становить:
Висновок: середній тарифний розряд = 3,4
ІІІ. Розрахувати дисперсію тарифного розряду робочих в цеху №1 і №2. Визначити коефіцієнт варіації тарифного розряду робочих по цехам. Зробити висновки.
Цех №1
1) Розрахуємо дисперсію тарифного розряду:
Таблиця (2.12)
|
Тарифний розряд |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Всього |
|
|
К-сть робочих по цеху №1 |
4 |
6 |
8 |
10 |
7 |
5 |
40 |
Для розрахунку дисперсії тарифного розряду потрібно визначити середнє значення ознаки за формулою (2.17), за попередніми донними воно становить:
- середнє значення ознаки
Щоб розрахувати дисперсія скористаємося формулою:
,
де (2.19) - середнє значення ознаки
- значення ознаки
- частота
Дані для розрахунку дисперсії тарифного розряду беремо з Таблиці (2.12).
Отже, за формулою (2.19), дисперсія тарифного розряду робітників цеху №1 становить:
2) Визначимо коефіцієнт варіації тарифного розряду:
Щоб визначити коефіцієнт варіації тарифного розряду скористаємося формулою:
де (2.20)
- середнє квадратичне відхилення
- середнє значення ознаки
Середнє квадратичне відхилення визначається за формулою:
, де (2.21)
- дисперсія. Для Визначення коефіцієнта варіації тарифного розряду використаємо дані наведені в Таблиці (2.12)
Для розрахунку використаємо формулу (2.21):
Для розрахунку коефіцієнта варіації тарифного розряду використовуємо формулу (2.20)
Висновок: Оскільки коефіцієнт варіації тарифного розряду перевищує 33%, можна стверджувати що сукупність є неоднорідною. Крім цього, наведеній коефіцієнт характеризує середній ступінь варіації
Цех №2
1) Розрахуємо дисперсію тарифного розряду:
Таблиця (2.13)
|
Тарифний розряд |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Всього |
|
|
К-сть робочих по цеху №2 |
4 |
9 |
21 |
15 |
7 |
4 |
60 |
Для розрахунку дисперсії тарифного розряду потрібно визначити середнє значення ознаки за формулою (2.18), за попередніми донними воно становить:
- середнє значення ознаки
Щоб розрахувати дисперсія скористаємося формулою (2.19).
Дані для розрахунку дисперсії тарифного розряду беремо з Таблиці (2.13).
Отже, за формулою (2.19), дисперсія тарифного розряду робітників цеху №2 становить:
2) Визначимо коефіцієнт варіації тарифного розряду:
Щоб визначити коефіцієнт варіації тарифного розряду скористаємося формулою (2.20)
Для цього визначимо середнє квадратичне відхилення за формулою (2.21)
Для визначення коефіцієнта варіації тарифного розряду використаємо дані наведені в Таблиці (2.13)
Висновок: Оскільки коефіцієнт варіації тарифного розряду перевищує 33%, можна стверджувати що сукупність є неоднорідною. Крім цього, наведеній коефіцієнт характеризує слабкий ступінь варіації.
ІV. З вірогідністю 0,954 визначити помилку вибірки для середнього тарифного розряду робочих цеху №2 і для робочих, які мають четвертий розряд. Вказати межі значень цих показників в генеральній сукупності.
1) Для визначення середньої при без повторному відборі використовується формула:
, де (2.22)
- середній квадрат відхилень у вибірці
- чисельність вибіркової сукупності
- чисельність генеральної сукупності
- необмежена частина генеральної сукупності
, де (2.23)
- частка одиниць, які мають дану ознаку
- частка одиниць, які не мають даної ознаки
- чисельність вибіркової сукупності
- частка обстеженої частини вибіркової сукупності
- необмежена частина генеральної сукупності
Для узагальненої характеристики середньої помилки репрезентативності, розраховуємо граничну помилку вибірки за даною формулою:
, де (2.24)
t - коефіцієнт довіри, який залежить від імовірності, з якою гарантується значення граничної похибки вибірки.
Значення t, при різних значеннях ймовірності (Р) табльовані і наведені в спеціальній таблиці:
t=1
t=2
t=3
t=4
На підставі граничної помилки вибірки та точкових оцінок визначають межі довірчого інтервалу за такими формулами:
Для середньої:
(2.25)
Для частки:
(2.26)
Через те, що ймовірність за умовами даними нам у завданні 0,954, звідси приймаємо що t=2. Для розрахунку помилки вибірки для середнього тарифного розряду робочих цеху №2 і для робочих, які мають 4 розряд, використаємо дані з Таблиці (2.9), розрахунки з формули (2.22) для визначення дисперсії (=1,57) та формулу (2.19)
Розраховуючи дані за формулою (2.24) маємо:
Визначимо межі довірчого інтервалу для середнього тарифного розряду робочих цеху №2 і для робочих, які мають 4 розряд, при цьому використовуючи формулу (2.25):
З ймовірністю 0,954 можна стверджувати, що середній тарифний розряд робітників цеху №2 з 4 розрядом коливаються в межах від 0,08 до 3,32 років
4 тарифний розряд робочих цеху №2 = 15 з наведеної в Таблиці (2.14) даних.
Тарифний розряд робочих цеху №2
Таблиця (2.14)
|
Тарифний розряд |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
Всього |
|
|
К-сть робочих по цеху №2 |
4 |
9 |
21 |
15 |
7 |
4 |
60 |
Для того, щоб розрахувати частку цих робочих цеху №2, зазначимо що (або 25%) та використаємо формулу (2.23)
Розрахуємо дані за формулою (2.24)
Визначимо межі довірчого інтервалу для середнього тарифного розряду робочих цеху №2, і для робочих що мають 4 розряд скористаємося формулою (2.26):
Висновок: з ймовірністю 0,954, можна стверджувати що середній тарифний розряд цеху №2 коливається в межах від 20% до 31%.
V.1. За допомогою графічного метода визначити форму зв'язку між тарифним розрядом і загальним стажем роботи робочих цеха №2 з №41 по №60 включно (n=20).
2. Вичислити параметри рівняння регресії, які характеризують залежність між тарифним розрядом робочих і загальним стажем роботи. Пояснити зміст отриманих параметрів.
3. Визначити ступінь тісноти зв'язку між ознаками, які ми розглядали.
За допомогою графічного метода визначити форму зв'язку між тарифним розрядом і загальним стажем роботи робочих цеха №2 з №41 по №60 включно (n=20).
Для того щоб визначити форму зв'язку між виробничим стажем та тарифним розрядом цеху №2 за допомогою графічного методу, спочатку побудуємо таблицю з даними про стаж та розряд з 41 по 60 номери включно. Дані представимо в Таблиці (2.15). Дані про стаж роботи ті розряд робітників цеху №2 з 41 до 60 номери включно
Таблиця (2.15)
|
№ |
Стаж роботи (x) |
Розряд (y) |
|
|
41 |
11 |
4 |
|
|
42 |
4 |
2 |
|
|
43 |
11 |
3 |
|
|
44 |
5 |
4 |
|
|
45 |
7 |
4 |
|
|
46 |
8 |
5 |
|
|
47 |
6 |
3 |
|
|
48 |
8 |
3 |
|
|
49 |
9 |
3 |
|
|
50 |
4 |
2 |
|
|
51 |
11 |
4 |
|
|
52 |
1 |
1 |
|
|
53 |
9 |
3 |
|
|
54 |
10 |
4 |
|
|
55 |
6 |
3 |
|
|
56 |
17 |
5 |
|
|
57 |
8 |
3 |
|
|
58 |
14 |
6 |
|
|
59 |
13 |
5 |
|
|
60 |
15 |
4 |
Зв'язок між стажем та розрядом робітників цеху №2 представлено в мал. (1)
Мал. (1) Кореляційне поле зв'язку між стажем роботи та розрядом робітників цеху №2
Оскільки точки сконцентровані навколо осі, яка йде від нижнього лівого кута до верхнього правого - це характеризує пряму залежність між досліджуваними ознаками.
Вичислити параметри рівняння регресії, які характеризують залежність між тарифним розрядом робочих і загальним стажем роботи. Пояснити зміст отриманих параметрів.
Перш ніж обчислити параметри рівняння регресії, які характеризують залежність між виробничим стажем і рядом робітників цеху №2, за формулами, представимо початкові та розрахункові дані в Таблиці (2.16).
Таблиці (2.16) Початкові та розрахункові дані для визначення параметрів рівняння регресії
|
№ |
Стаж роботи (x) |
Розряд (y) |
ху |
х^2 |
|
|
41 |
11 |
4 |
44 |
121 |
|
|
42 |
4 |
2 |
8 |
16 |
|
|
43 |
11 |
3 |
33 |
121 |
|
|
44 |
5 |
4 |
20 |
25 |
|
|
45 |
7 |
4 |
28 |
49 |
|
|
46 |
8 |
5 |
40 |
64 |
|
|
47 |
6 |
3 |
18 |
36 |
|
|
48 |
8 |
3 |
24 |
64 |
|
|
49 |
9 |
3 |
27 |
81 |
|
|
50 |
4 |
2 |
8 |
16 |
|
|
51 |
11 |
4 |
44 |
121 |
|
|
52 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|
|
53 |
9 |
3 |
27 |
81 |
|
|
54 |
10 |
4 |
40 |
100 |
|
|
55 |
6 |
3 |
18 |
36 |
|
|
56 |
17 |
5 |
85 |
289 |
|
|
57 |
8 |
3 |
24 |
64 |
|
|
58 |
14 |
6 |
84 |
196 |
|
|
59 |
13 |
5 |
65 |
169 |
|
|
60 |
15 |
4 |
60 |
225 |
|
|
Всього |
177 |
x71 |
698 |
1875 |
|
|
сер. |
8,85 |
3,55 |
34,9 |
93,75 |
Рівняння лінійної регресії розраховується за формулою:
(2.27)
Параметри лінійної регресії розраховується за такими формулами:
(2.28)
(2.29)
Отже, розрахувавши параметри за формулою (2.28) та використовуючи дані з Таблиці (2.16), отримаємо:
Аналогічно розраховуємо параметри за формулою (2.29) та за допомогою даних Таблиці (2.16):
Рівняння регресії за формулою (2.27) матиме наступний вигляд:
Рівняння регресії означає, що зі збільшенням виробничого стажу на 1 рік, тарифний розряд зросте, в середньому, на 0,23 робітників.
Оскільки функції і фактори частіше всього оцінюються у різних одиницях виміру, то для усунення різнорозмірності і оцінки співвідношення між кожним фактором і досліджуваним показником, за допомогою відносних величин, визначається коефіцієнт еластичності. Він показує, на скільки відсотків зміниться функція зі зміною певного фактора на 1% при фіксованому (середньому) значенні інших факторів та розраховується за наступною формулою:
(2.30)
Використовуючи вище розраховані дані з Таблиці (2.16), розрахуємо коефіцієнт еластичності за формулою (2.30).
Висновок: Зі збільшенням виробничого стажу на 1% тарифний розряд збільшиться, в середньому, на 0,57.
На підставі лінійної регресії визначимо теоретичне значення результативної ознаки, за умови впливу лише деякого фактору, коли рівень інших факторів незмінний.
В нашому випадку, результативною ознакою є тарифний розряд робітників, за умови впливу лише стажу роботи.
Опираючись на дані з Таблиці (2.16), розрахуємо очікуваний тарифний розряд для робітників цеху №2 з 41 по 60 номери та представимо оновлені дані в Таблиці (2.17)
Таблиця (2.17)
Оновлені дані з розрахунком очікуваного тарифного розряду для робітників цеху №2 з 41 по 60 номери
|
№п. п |
№ |
Стаж роботи (x) |
Розряд (y) |
х*у |
х2 |
у^ |
|
|
1 |
41 |
11 |
4 |
44 |
121 |
4,04 |
|
|
2 |
42 |
4 |
2 |
8 |
16 |
2,43 |
|
|
3 |
43 |
11 |
3 |
33 |
121 |
4,04 |
|
|
4 |
44 |
5 |
4 |
20 |
25 |
2,66 |
|
|
5 |
45 |
7 |
4 |
28 |
49 |
3,12 |
|
|
6 |
46 |
8 |
5 |
40 |
64 |
3,35 |
|
|
7 |
47 |
6 |
3 |
18 |
36 |
2,89 |
|
|
8 |
48 |
8 |
3 |
24 |
64 |
3,35 |
|
|
9 |
49 |
9 |
3 |
27 |
81 |
3,58 |
|
|
10 |
50 |
4 |
2 |
8 |
16 |
2,43 |
|
|
11 |
51 |
11 |
4 |
44 |
121 |
4,04 |
|
|
12 |
52 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1,74 |
|
|
13 |
53 |
9 |
3 |
27 |
81 |
3,58 |
|
|
14 |
54 |
10 |
4 |
40 |
100 |
3,81 |
|
|
15 |
55 |
6 |
3 |
18 |
36 |
2,89 |
|
|
16 |
56 |
17 |
5 |
85 |
289 |
5,42 |
|
|
17 |
57 |
8 |
3 |
24 |
64 |
3,35 |
|
|
18 |
58 |
14 |
6 |
84 |
196 |
4,73 |
|
|
19 |
59 |
13 |
5 |
65 |
169 |
4,5 |
|
|
20 |
60 |
15 |
4 |
60 |
225 |
4,96 |
|
|
Всього |
177 |
71 |
698 |
1875 |
70,91 |
||
|
сер. |
8,85 |
3,55 |
34,9 |
93,75 |
Це означає,що для робітника в №41 зі стажем робітника 11 років, прогнозований тарифний розряд складатиме 4,04, що на 0,4 більше попереднього розряду.
Для визначення щільності зв'язку використаємо коефіцієнт кореляції Пірсона (або лінійний коефіцієнт кореляції), який визначається за формулою:
(2.31)
Коефіцієнт кореляції коливається в межах: , а також вказує на напрям зв'язку.
Для спрощення розрахунку коефіцієнта кореляції представимо деякі розрахункові дані у Таблиці (2.18)
Таблиця (2.18)
Розрахункові дані для спрощення обчислення коефіцієнта кореляції
|
№п. п |
№ |
Стаж роботи (x) |
Розряд (y) |
У*х |
х2 |
у^ |
x-x сер |
у-у сер |
(x-xсер) * (у-усер) |
(x-xсер) 2 |
(у-усер) 2 |
|
|
1 |
41 |
11 |
4 |
44 |
121 |
4 |
2,15 |
0,45 |
0,9675 |
4,6225 |
0, 2025 |
|
|
2 |
42 |
4 |
2 |
8 |
16 |
2 |
-4,85 |
-1,55 |
7,5175 |
23,5225 |
2,4025 |
|
|
3 |
43 |
11 |
3 |
33 |
121 |
4 |
2,15 |
-0,55 |
-1,1825 |
4,6225 |
0,3025 |
|
|
4 |
44 |
5 |
4 |
20 |
25 |
3 |
-3,85 |
0,45 |
-1,7325 |
14,8225 |
0, 2025 |
|
|
5 |
45 |
7 |
4 |
28 |
49 |
3 |
-1,85 |
0,45 |
-0,8325 |
3,4225 |
0, 2025 |
|
|
6 |
46 |
8 |
5 |
40 |
64 |
3 |
-0,85 |
1,45 |
-1,2325 |
0,7225 |
2,1025 |
|
|
7 |
47 |
6 |
3 |
18 |
36 |
3 |
-2,85 |
-0,55 |
1,5675 |
8,1225 |
0,3025 |
|
|
8 |
48 |
8 |
3 |
24 |
64 |
3 |
-0,85 |
-0,55 |
0,4675 |
0,7225 |
0,3025 |
|
|
9 |
49 |
9 |
3 |
27 |
81 |
4 |
0,15 |
-0,55 |
-0,0825 |
0,0225 |
0,3025 |
|
|
10 |
50 |
4 |
2 |
8 |
16 |
2 |
-4,85 |
-1,55 |
7,5175 |
23,5225 |
2,4025 |
|
|
11 |
51 |
11 |
4 |
44 |
121 |
4 |
2,15 |
0,45 |
0,9675 |
4,6225 |
0, 2025 |
|
|
12 |
52 |
1 |
1 |
1 |
1 |
2 |
-7,85 |
-2,55 |
20,0175 |
61,6225 |
6,5025 |
|
|
13 |
53 |
9 |
3 |
27 |
81 |
4 |
0,15 |
-0,55 |
-0,0825 |
0,0225 |
0,3025 |
|
|
14 |
54 |
10 |
4 |
40 |
100 |
4 |
1,15 |
0,45 |
0,5175 |
1,3225 |
0, 2025 |
|
|
15 |
55 |
6 |
3 |
18 |
36 |
3 |
-2,85 |
-0,55 |
1,5675 |
8,1225 |
0,3025 |
|
|
16 |
56 |
17 |
5 |
85 |
289 |
5 |
8,15 |
1,45 |
11,8175 |
66,4225 |
2,1025 |
|
|
17 |
57 |
8 |
3 |
24 |
64 |
3 |
-0,85 |
-0,55 |
0,4675 |
0,7225 |
0,3025 |
|
|
18 |
58 |
14 |
6 |
84 |
196 |
5 |
5,15 |
2,45 |
12,6175 |
26,5225 |
6,0025 |
|
|
19 |
59 |
13 |
5 |
65 |
169 |
5 |
4,15 |
1,45 |
6,0175 |
17,2225 |
2,1025 |
|
|
20 |
60 |
15 |
4 |
60 |
225 |
5 |
6,15 |
0,45 |
2,7675 |
37,8225 |
0, 2025 |
|
|
Всього |
177 |
71 |
698 |
1875 |
71 |
69,65 |
308,55 |
26,95 |
||||
|
сер. |
8,85 |
3,55 |
34,9 |
93,8 |
Використовуючи дані з Таблиці (2.18) та формулу (2.31) розрахуємо коефіцієнт кореляції:
Висновок: лінійний коефіцієнт кореляції =0,76, можна зробити висновок про те, що в нашому випадку між досліджуваними ознаками, а саме: тарифним розрядом і виробничим стажем, існує високий прямий зв'язок.
Між лінійним коефіцієнтом кореляції (r) і коефіцієнтом повної регресії (b) є такий зв'язок:
, де (2.32)
- значення середнього квадратичного відхилення по у
- значення середнього квадратичного відхилення по х
- параметр рівняння регресії
Значення середніх квадратичних відхилень по х та у можна розрахувати за такими формулами.
(2.33) (2.34)
За формулою (2.34) значення середнього квадратичного відхилення по х становить:
За формулою (2.33) значення середнього квадратичного відхилення по у становить:
Враховуючи розраховані вище дані, можна розрахувати зв'язок між лінійним коефіцієнтом кореляції і коефіцієнтом повної регресії за формулою (2.32):
Висновок: Отже, знаючи коефіцієнт кореляції (r) і значення середніх квадратичних відхилень по х та у, можна визначити коефіцієнт регресії (b), який розраховується за формулою:
, де (2.35)
r - лінійний коефіцієнт кореляції
- значення середнього квадратичного відхилення по у
- значення середнього квадратичного відхилення по х
Подобные документы
Методологічні засади проведення переписів населення. Законодавча база Всеукраїнського перепису населення. Поточний облік населення. Кількісний аналіз і вимірювання демографічних процесів, відтворення населення як їхня єдність, демографічне прогнозування.
дипломная работа [573,3 K], добавлен 26.10.2010Теоретичні і методичні основи вивчення природного руху населення. Чинники народжуваності та смертності. Особливості народжуваності в регіоні. Смертність і тривалість життя населення Волинської області. Демографічні проблеми регіону та шляхи їх вирішення.
дипломная работа [111,7 K], добавлен 09.09.2012Динаміка чисельності та складу населення, його розміщення за регіонами. Розподіл постійного населення за національністю та рідною мовою. Основні параметри демографічного прогнозу. Особливості формування та розселення сільського та міського населення.
реферат [470,9 K], добавлен 07.02.2011Класифікація видів міграції. Особливості міграцій населення України, їх причини, спрямованість та обсяги у різні історичні періоди. Характерні риси та напрямки сучасних міграцій населення України. Причини та наслідки трудової міграції населення України.
реферат [19,9 K], добавлен 25.02.2010Зміни чисельності населення України. Відтворення сільського населення. Демографічне навантаження сільського населення працездатного віку. Динаміка дитячої смертності у сільській місцевості. Демовідтворні тенденції на селі. Старіння сільського населення.
курсовая работа [121,4 K], добавлен 17.12.2014Результати дослідження відтворення населення у Волинській області за 1991-2015 роки. Особливості сучасних демографічних процесів у регіоні. Аналіз динаміки чисельності населення за статевою ознакою та ознакою місця проживання та міграційного руху.
статья [240,3 K], добавлен 21.09.2017Демографічні особливості населення України. Вплив населення на розвиток і розміщення продуктивних сил. Класифікація людей по місцю проживання, статево-віковій структурі та національному складу. Загальний коефіцієнт народжуваності та смертності населення.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 05.05.2014Місце питань міграційних процесів населення в структурі сучасної науки як складова соціально-демографічного процесу. Законодавче регулювання міграційного руху населення за роки незалежної України. Географічний розподіл емігрантів та іммігрантів.
курсовая работа [993,1 K], добавлен 06.01.2013Розподіл кількості населення та померлих по регіонах за 2004 рік. Залежність кількості померлих від кількості населення. Побудова ряду розподілу (структурне групування). Оцінка зв’язку між факторною та результативною ознаками, перевірка істотності.
контрольная работа [259,9 K], добавлен 10.12.2013Особливості медико-демографічної ситуації Гомельської області Білорусі: аналіз динаміки основних демографічних показників, виявлення територіальних відмінностей природного руху населення. Рівні та структура загальної первинної захворюваності населення.
статья [244,7 K], добавлен 11.09.2017
