Ставлення суспільства до явища гомосексуальності

9. Fone B. Homophobia. - N.Y., 2000.

10. Greenberg D.The Construction of Homosexuality. - Chicago, 1988.

11. Haeberle E. J. Swastika, Pink Triangle and Yellow Star: The Destruction of Sexology and the Persecution of Homosexuals in Nazi Germany. // Journal of Sex Research 1981, 17:3. - р. 270-287.

12. Katz J. Gay and Modern Sexualities. - London: Routledge and Kegan Paul, 1985.

13. Kennedy H. Karl Heinrich Ulrichs: Pioneer of the Modern Gay Movement. - Boston: Alyson Publications, - 1988.

14. Kennedy H. Research and commentaries on Richard von Krafft-Ebing and Karl Heinrich Ulrichs. // Journal of homosexuality, 2001. №42. - с. 165-178.

15. Kozlovskii Vladimir. Argo russkoi gomoseksual'noi subkul'tury [Argot of Russia's Homosexual Subculture]. - NY; Benson, VT: Chalidze Publications, 1986. - pp. 44, 121.

16. Laeuchli S. Power and Sexuality: The Emergence of Canon Law at the Synod of Elvira. Philadelphia, 1972.

17. Peiss K. Simmons C. Passion and Power: An Introduction // Passion and Power: Sexuality in History. - Philadelphia: Temple University Press, - 1989.

18. Rictor Norton, "Mother Clap's Molly House", The Gay Subculture in Georgian England, 5 February 2005 // http://rictornorton.co.uk/eighteen/mother.htm

19. Smith-Rosenberg С. Discourses of Sexuality and Subjectivity: the New Women

20. The Complete Dictionary of Sexology. New Expanded Edition. R. T. Francoeur, editor-in chief. NY: Continuum, 1995.

21. Ulrichs K.H. The Riddle of “Man-manly love”: The Pioneering on Man Homosexuality. Buffalo, - 1994.

22. Weeks J. Sexuality and Its Discontents: Meanings, Myths, and Modern Sexualities. - London: Routledge and Kegan Paul, 1985

23. Берштейн Е. Другая история // Новая Русская Книга. - 2002, №1.

24. Брайдотті Р. Заздрість, чи „з твоїм розумом і моєю красою…” // Гендерные исследования. - 2006. №14.

25. Валковіц Дж.Р. Небезпечна сексуальність. // Гендерные исследования. - 2004. №11.

26. Васильченко А. Сексуальный миф III Рейха.- М.: Яуза-пресс, 2008. - 576 с.

27. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. - К.;Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2004. - 1440 с.

28. Використана література.

29. Гейдар Л. Лесбиянки и феминистки в Украине. Конфронтация и способы взаимодействия // www.feminist.org.ua/library/rights/rights6.php

30. Донец. А. В незалежну к гарным хлопцам! // Квир. - 2005. № 21.

31. Жеребкин, С. Сексуальность в Украине: Гендерные "политики индентификации" в эпоху казачества // http://www.genderstudies.info/sbornik/muzhest/11.htm

32. Завальнюк А.Х. Судово-медична експертиза статевих станів та при статевих злочинах // Лекція для студентів. - Тернопіль. - 1998. - http://likar.org.ua/content/view/4145/9/lang,ru/

33. И. С. Кон. Любовь небесного цвета: Научно-исторический взгляд на однополую любовь. -- СПб.: Продолжение жизни, 2001.

34. Карась О. Гомосексуалізм - виліковна хвороба // POSTUP - ПОСТУП №72 (730), 12-13 ТРАВНЯ 2001 року (онлайн версія http://postup.brama.com/010512/72_6_2.html)

35. Карев А., Сомов К. История христианства. - М., 1990.

36. Кон И. Мужское тело в истории культуры. -- М.: Слово, 2003. -- 360 с.

37. Кон И.С. Лунный свет на заре. Лики и маски однополой любви. - М.: Олимп; ООО "Фирма "Издательство ACT", 1998. -496с. - http://sexology.narod.ru/book5.html

38. Кон І.С. Психология предрассудка // Новый мир. - 1966. - №9 - с. 187-205.

39. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. / пер. В.А. Бабинцева. - Екатеринбург: У-Фактория, 2005. - 560 с.

40. Ловцова Н. И. Гомосексуальная субкультура // Словарь гендерных терминов - http://temp.1gay.ru/spravka.shtml

41. Лунный свет на заре. Лики и маски однополой любви. - М.: Олимп; ООО "Фирма "Издательство ACT", 1998. - 496с.; ил.

42. Лэмб Г. Бабур-Тигр. Великий завоеватель Востока. - М.: Центрполиграф, 2002.

43. Марєйчик М. Орієнтації, які ми вибираємо. // Дзеркало тижня. - 2005. № 3 (531)

44. Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Основы сексологии. М.: Мир, 1998. - 692с

45. Мещеряков Б., Зинченко В. Большой психологический словарь // http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/dict/04.php

46. Міднайт М. Лесбійська культура міста Києва. // Ї. - 2005. № 38.

47. Мондимор Ф.М. Гомосексуальность: Естественная история / Пер с англ. Володиной Л. - Екатеринбург: У-Фактория, 2002. - 333 с.

48. Мондимор Ф.М. Гомосексуальность: Естественная история / Пер с англ. Володиной Л. - Екатеринбург: У-Фактория, 2002. - 333 с.

49. Нагорна Н. Становище гомосексуальних і бісексуальних людей в Україні в контексті ВІЛ/СНІД // Новини ВІЛ/СНІД. - 2003.№ 2-3.

50. Нейдинг И.И. Судебно-медицинская экспертиза при половых отклонениях и приступлениях. // Журнал «Судебно-медицинская экспертиза». - 2002. - № 5.

51. Орлова Т. Сексуальна революція: причини та наслідки.//Дзеркало тижня. - 2003. № 44 (469).

52. Пашков М. Об этимологии слова «голубой» в гомосексуальной коннотации, или почему российских геев называют «голубыми»? // http://sexolog-ru.narod.ru/ethimology.html

53. Платон. Диалоги. Пер. С. Я. Шейнман_Топштейн. М.: «Мысль», - 1986. - 607с.

54. Плаха Р. Международная вечеринка геев-"медведей" проходит в Барселоне. // http://www.gay.ru/news/rainbow/2006/04/18-7201.htm

55. Психологическая Энциклопедия, 2-е издание (Под редакцией Р.Корсини и А. Ауэрбаха). -- СПб.: Питер, 2006. - С. 925.

56. Р. фон Крафт-Эбинг. Половая психопатия.-СПб. Издание журнала «Практическая медицина» (В.С. Эттингер) .-1909 (1996).

57. Рассел Пол. 100 кратких жизнеописаний геев и лесбиянок. М. Крон-пресс., 1996 г.

58. Сандра Ліпшіц Бем. Маскулінність - фемінність. Про статеву диференціацію // Ї. - 2003. №27.

59. Словарь гендерных терминов (Под ред. А. А. Денисовой) / Региональная общественная организация "Восток-Запад: Женские Инновационные Проекты". - М.: Информация XXI век, 2002.

60. Страбон География / пер. с др.-греч. Г. А. Стратановского под ред. О.О. Крюгера, общ. ред. С.Л. Утченко. -- М.:: Ладомир, 1994.

61. Суковатая В. Между героизмом и гомосексуальностью: страсти по Себастьяну // Гендерные исследования. - 2004. - № 11.

62. Трошин А.А. Теоретические основы деструкции в обществе (на материале истории России XIX века)// Независимый теоретический семинар. Москва., 1997 г. - http://www.absentis.org/st/seminar16.htm

63. Тэннэхилл Р. Секс в истории. /Пер. с англ. А.И.Блейз. - М.:КРОН-ПРЕСС, 1995. - 400 с.

64. Уайтхед Н. Гомосексуализм и проблемы психики // http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Article/_Gomosek.php

65. Фарр С. Гомофобія - знаряддя сексизму // Ї. - 2003. №27.

66. Фольбрехт Р. Від субкультур до стилів життя. // Ї. - 2005. №38.

67. Фоменко С.В. «Венец пороков» Средневековья // http://www.historicus.ru/333/

68. Хорева Н., Лопухина А., Ларин С. Субкультура хиппи: попытка культурологического анализа. - М.: Педагогическое общество России, 2004. - С.326 - 341

69. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. -- М., 1981. -- С. 10-19.

70. Щепанская Т. Б. Антропология молодежного активизма // Молодежные движения и субкультуры Санкт-Петербурга. Ред. В.В. Костюшев. СПб., 1999.

71. Энгельштейн Л. Ключи счастья. Секс и поиски путей обновления России на рубеже XIX-XX веков. М.: Терра, 1996.

Додатки

1. Платон. Діалоги. Уривок.

„Ерот Афродіти вульгарної воістину вульгарний і здатен на що завгодно; це саме те кохання, яким люблять люди низькі. А такі люди люблять, по-перше, жінок не менше, ніж юнаків; по-друге, вони люблять своїх коханих більше заради їхнього тіла, ніж заради душі, і, нарешті, люблять вони тих, хто дурніше, піклуючись лише про те, аби домогтися свого, і не замислюючись, чи добре це. Ось вони і здатні потім на добре і на погане однаковою мірою. Адже йде ця любов, як-не-як, від богині, яка не лише набагато молодша за іншу, а й у своїм походженням причетна і до жіночого, і до чоловічого начала. Ерот Афродіти небесної ж стосується богині, яка, по-перше, причетна лише до чоловічого начала, а ніяк не до жіночого, - недарма це кохання до юнаків, - а по-друге, старше і не стосується злочинної зухвалості. Саме тому одержимі такою любов'ю звертаються до чоловічій статі, віддаючи перевагу з тому, що сильніше від природи й наділене великим розумом. Однак і серед любителів хлопчиків можна знайти тих, ким рухає тільки низька любов. Бо люблять вони не малолітніх, а тих, які вже виявили розум, а розум з'являється звичайно з першим пушком.” Платон. Диалоги. Пер. С. Я. Шейнман_Топштейн. М.: «Мысль», - 1986. - с. 181-182.

2. Страбон. География, Х, IV

У критян существует своеобразный обычай относительно любви. Дело в том, что они добывают себе возлюбленных не убеждением, а похищают их. Любовник предупреждает друзей дня за 3 или более, что он собирается совершить похищение. Для друзей считается величайшим позором скрывать мальчика или не пускать его ходить определённой дорогой, так как это означало бы признание в том, что мальчик недостоин такого любовника. Если похититель при встрече окажется одним из равных мальчику или даже выше его по общественному положению и в прочих отношениях, тогда друзья преследуют похитителя и задерживают его, но без особого насилия, только отдавая дань обычаю; впрочем, затем друзья с удовольствием разрешают увести мальчика. Если же похититель недостоин, то мальчика отнимают. Однако преследование кончается тогда, когда мальчика приводят в «андрий» (сообщество для общей трапезы) похитителя. Достойным любви у них считается мальчик, отличающийся не красотой, но мужеством и благонравием. Одарив мальчика подарками, похититель отводит его в любое место в стране. Лица, принимающие участие в похищении, следуют за ним. После двухмесячных угощений и совместной охоты (так как не разрешается долее задерживать мальчика) они возвращаются в город. Мальчика отпускают с подарками, состоящими из военного убранства, быка и кубка (это те подарки, которые полагается делать по закону), а также из многих других предметов, настолько ценных, что из-за больших расходов друзья помогают, устраивая складчину. Мальчик приносит быка в жертву Зевсу и устраивает угощение для всех, кто возвратился вместе с ним. Затем он рассказывает о своём общении с любовником, доволен он или нет поведением последнего, так как закон разрешает ему в случае применения насилия на этом празднике отомстить за себя и покинуть любовника. Для юношей красивой наружности или происходящих от знатных предков позор не найти себе любовника, так как это считается следствием их дурного нрава. Parastathentes (так называют похищенных), буквально «выбранные стоять рядом для помощи в бою» получают почётные права: при хоровых плясках и состязаниях в беге им представляют самые почётные места и разрешают носить особую одежду для отличия от других -- одежду, подаренную им любовниками; и не только тогда, но даже достигнув зрелого возраста, они надевают отличительное платье, по которому узнают каждого, кто стал kleinos (прославленный). Ведь они называют возлюбленного kleinos, а любовника -- philetor (любимый). Страбон География / пер. с др.-греч. Г. А. Стратановского под ред. О.О. Крюгера, общ. ред. С.Л. Утченко. -- М.:: Ладомир, 1994.

3. Чоловік, що залицяється до юнака. Грецькі вази VI-V ст. до н.е.

4. Оголені жінки. V ст. до н.е. Тарквінія. Національний Музей

5. Трансформація образу «вразливого» юнака протягом кін. ХІХ - ХХ ст. http://www.johncoulthart.com/feuilleton/2006/02/16/evolution-of-an-icon/

Фландрен І. «Юнак, що сидить» (1837) Фон Гльоден В. «Каїн» (1900)

Ajitto by Robert Mapplethorpe (1981). L'Homme de l'Apocalypse by Pierre Yves Trйmois (1998).

Безумовно, можемо спостерігати «бруталізацію» фігури юнака.

6. Один з прикладів висміювання спекуляції на біблійні теми

(Переклад російською зі статті з politiquesusa.blogspot.com)

Президент США, Джорж Буш, как известно, черпает свое вдохновение из Библии. "Иисус - мой самый любимый философ", заявил Буш однажды. К примеру, американский президент выступает против брака между гомосексуалами, так как сама Библия не приемлит такого брака.

Недавно, одна известная радиоведущая высказалась в поддержку Буша, отмечая, что гомосексуализм является извращением: "Так сказано в Библии, в третьей книге Моисеева, Левит, глава 13".

Несколько дней спустя эта радиоредакция получила открытое письмо одного из радиослушателей: "Благодарю вас за вашу заботу об обучении людей Закону Божьему. Я многому научился, слушая вашу программу, и я всегда делюсь полученными знаниями с окружающими меня людьми. Но у меня все еще остались некоторые вопросы по поводу нескольких библейских законов и мне нужна ваша помощь, чтобы правильно их истолковать.

Например, я хотел бы продать мою дочь в рабство, как это указано в Исходе, глава 21, стих 7. По вашему мнению, какую цену я могу за нее запросить?

В той же книге Левит, глава 25, стих 44, сказано, что если я хочу иметь рабов, то должен купить их у соседних народов. Мой друг утверждает, что это относится только к мексиканцам, но никак не к канадцам. Не могли бы вы разъяснить мне этот стих? Почему я не могу иметь канадских рабов?

Я знаю также, что не должен прикасаться ни к какой женщине, если у нее идет менструация, как сказано в книге Левит, глава 18, стих 19. Как мне узнать, идет ли у нее менструация? Я пробовал несколько раз спросить об этом напрямую у моих знакомых, но они почему-то все обижались.

У меня есть сосед, который продолжает работать по субботам. Исход, глава 35, стих 2, ясно говорит, что такой человек должен быть предан смерти. Обязан ли я убить его собственноручно? Не могли бы вы избавить меня от этой щекотливой обязанности?

Да, также: Левит, глава 21, стих 18, говорит, что нельзя приближаться к святилищу тому, у кого проблемы со зрением. Я же пользуюсь очками при чтении. Мое зрение должно быть обязательно стопроцентным? Можно ли занизить несколько это требование?

Последний вопрос. Мой дядя совсем не уважает то, что сказано в Левите, главе 19, стих 19, высаживая на своем дворе два разных вида семян. Так же и его жена, которая одевается в одежды из разнородных нитей, а именно, из хлопка и нейлона. А еще случается дяде моему злословить. Так скажите, должны ли мы выполнить всю эту достаточно трудоемкую процедуру целиком, а именно собрать всех жителей нашего городка и закидать камнями дядю с тетей, как это сказано в Левите, главе 24, стих 14? Может, мы просто могли бы сжечь их живьем в тихом семейном кругу (Левит, гл. 20, стих 14)?

Жду с нетерпением вашего ответа. Еще раз спасибо, что напомнили нам, что слово Божие вечно и неизменно. Только так и не иначе".

7. Мітраїзм

Здавна в Ірані існували визнані або терпимі політичною елітою релігії -- мітраїзм та анахітизм, чиє коріння сягає в індійські та халдейські культи, в давні астральні вірування. У клинописних написах Артаксеркса II і Артаксеркса III (IV ст. до н. е.) поруч з ім'ям Ахурамазди фігурують імена двох інших божеств -- Мітри та Анахіти.

Культ Мітри зберігся в Ірані з індоіранської епохи, про що свідчать надписи XIV ст. до н.е., знайдені на території Каппадокії, де ім'я Мітри фігурує поруч з Варуною, Індрою та Насат'ямі. Мітра (новоперськ. -- "сонце") шанувався як бог війни, який бореться на боці праведних й безжалісно знищує порушників угод. Йому поклонялися і як великому судді, який справедливо оцінює дії людей, і як сонячному божеству, такому ж прекрасному, як Сонце, яке він супроводжує на небі. Після того, як іранські вожді та воїни почали використовувати бойові колісниці, вони зображали і своїх богів на колісницях. Тоді почали говорити, що Мітру везуть небом білі коні, підковані сріблом га золотом, які не мають тіні. Він озброєний булавою, відлитою із жовтого металу, списом, луком та стрілами, клинком та пращею (зброя кам'яного та бронзового віків).

Під час владарювання останніх Ахеменідів Мітра зайняв становище, рівне Ахурамазді: він вважався своєрідним джерелом царської влади, цар викликав його у свідки під час присягання, звертався до нього по допомогу під час битв тощо. Пізніше Мітра набув езотеричних рис, став богом таємної релігії, отримав безліч прихильників за межами Ірану. У першій половині І ст. до н.е. солдати Помпея які брали участь у поході проти персів, принесли культ Мітри у Рим. Незабаром мітраїзм охопив усю Римську імперію, не обминувши її далекі провінції -- Німеччину, Британію тощо. Під час правління імператорів Костянтина Великого (274--337) та Юліана Відступника (361--363) мітраїзм конкурував з християнством. Залишки мітраїстського культу (руїни святинь) збереглися у багатьох країнах Південної та Західної Європи.

Мітраїзм не був споконвічною іранською релігією. Крім іранських, він містив елементи халдейських вірувань, заснованих на культі небесних тіл. Головне місце в ньому відводилося семітському богу Сонця, який увібрав у себе й елементи індійських вірувань. Вчення про безсмертя душі, прагматичний характер, високий моральний рівень мітраїзму, таємничі містерії, які супроводжують культ, -- усе це приваблювало послідовників. У X ст. мітраїзм втрачає своє привілейоване становище, зберігшись у декількох провінційних культурах Римської імперії. У наш час він простежується під час святкування дня осіннього рівнодення в Ірані та в сучасних чоловічих і жіночих іменах. В. І. Лубський, С. М. Бурлак, та ін. Релігієзнавство, підручник. - http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,261/id,11623/

8. За статтею І.С. Кона «Образ святого Себастіана і його сприйняття» http://sexology.narod.ru/mml_11_02.html

Напрочуд цікавим серед найпопулярніших чоловічих образів Середніх віків і Ренесансу є образ Святого Себастьяна. Його писали понад двісті різних художників, деякі по кілька разів.

Згідно з легендою, Себастьян - римський легіонер, капітан лучників, який прийняв християнство і звертати до своєї віри інших. За це імператор Діоклетіан наказав стратити його. 20 січня 354 р. Себастьяна прив'язали до дерева і розстріляти з луків. Проте, сильний чоловік вижив (за однією з версій, його виходила свята Ірина). Тоді його піддали жорстокому бичуванню, а труп кинули до стічнох канави.

Перші зображення Святого Себастьяна, починаючи з візантійських фресок VI-XI ст., представляли його зрілим, одягненим, м'язистим, бородатим чоловіком, з мученицьким вінцем в руці. Починаючи з XIII ст., Святого Себастьяна стали поступово роздягати і омолоджувати. У XV ст. це був найпопулярніший образ: італійські художники, яких приваблювала можливість зображення голого і безпорадного чоловічого тіла, зробили його ніжним жіночним юнаком, майже хлопчиком.

Те, що та чи інша картина стає гомоеротичною, не завжди залежить від волі чи сексуальної орієнтації художника. Ренесансний образ вразливого прекрасного чоловіка, що зносить страждання з відстороненим і піднесеним виразом обличчя знайшов свою аудиторію. Від того часу і по сьогодні образ Святого Себастіана вважається класичним зразком гомоеротизму.

Каплиця Св. Себастьяна в Панаджі, Пн. Гоа, Індія. Джованні Дель Бьондо (1380-1390)

Пьетро Перуджино. (1490-1495) Антонелло да Міссіна (1476-77)

Джованні Бацці (1525) Ель Греко (1577)

Гвідо Рені (1615-1616)

фіша фільму «Себастьян» П`єр і Жиль, фото (1987)

Дерек Джармен (1976)

Размещено на Allbest.ru