Особливості роботи соціального працівника із студентами в неформальних молодіжних об’єднаннях

Так, багато хіпі вважають, що довге волосся допомагає спілкуванню на рівні біоенергії: волосся є ніби своєрідною антеною для прийому і передачі біоімпульсів від людини до людини. Дотепер у середовищі хіпі існує думка, що на талант людини багато в чому впливає довжина волосся.

Хіпі поділяються на “олдових”, тобто хіпі зі стажем, які є своєрідними хранителями традицій гіпруху, і “піонерів”, тобто молодих, що тільки освоюють “систему”. “Піонери” зазвичай великого значення надають зовнішній атрибутиці: “хайратники” (гумка чи пов'язка, що стягує волосся на рівні чола), “ксивники” (нагрудна сумочка, у якій носять паспорт), “фенечки” (браслети-напульсники з бісеру) тощо. “Олдові” хіпі не так строго дотримуються “системної” атрибутики і можуть відрізнятися тільки одним з елементів - довгим волоссям або “фенечками” (особливо, якщо це учні профтехучилищ, інших навчальних закладів, де існують традиційні вимоги до охайності в одязі і зачісці). Деякі хіпі намагаються проявити себе в живописі, музиці, літературі, вважаючи себе невизнаними, відкинутими суспільством геніями. Серед них дійсно бувають талановиті, але, як правило, перебування в “системі” нівелює їхні задатки до рівня інших.

Основна частина хіпі - підлітки і молоді люди до 22-23 років, хоча зустрічаються й такі, кому за тридцять. Більшість “олдових” хіпі соціально дезадаптувалися (алкогольна та наркотична залежність, кримінальна діяльність та ін.).

Принципово новими неформальними об'єднаннями можна вважати “об'єднання комп'ютерної самодіяльності”, де основним інструментом творчості є комп'ютер. Межі комп'ютерної самодіяльності поки досить вузькі, переважно - це розробка ігрових і навчальних програм. Але по мірі розвитку комп'ютерної грамотності діяльнісні можливості цих об'єднань розширюються аж до такого злочинного явища як хакерство.

4. Неформальні об'єднання економічної самодіяльності. Діяльність таких об'єднань спрямована на створення і реалізацію матеріальних благ для себе чи свого об'єднання. Тривалий час ця форма була найменш популярна й існувала лише у вигляді так званої “технічної творчості” і “садово-городнього руху”.

З відродженням приватного бізнесу ситуація різко змінилася. В суспільній свідомості було зняте табу на легальне прагнення до матеріального статку. У підприємницькій справі розпочався різкий приплив молодих енергійних людей, які прагнуть до швидкого збагачення і матеріального благополуччя не тільки для себе, але й для інших.

Підприємницький вид діяльності підлітків і молоді є реальним конкурентом для самодіяльності інших рівнів - соціальної і політичної. На відміну від них, економічна діяльність неформальних об'єднань у формі індивідуально-підприємницької діяльності практично гарантує своїм учасникам відчутні матеріальні блага. Масштаби цього руху та його вплив на умонастрої серед підлітків і молоді швидко зростають. За рівнем популярності економічна самодіяльність неформальних об'єднань перемістилася на одну з основних позицій. Проте стрімке матеріальне збагачення тісно переплітається з участю молоді у протиправних і кримінальних діях.

5. Неформальні об'єднання соціальної самодіяльності, спрямовані на вирішення конкретних соціальних проблем суспільства. Серед них найбільш поширеними є наступні.

Групи “екологістів” - підлітково-молодіжні об'єднання, що охоплюють учнів старших класів, студентів, представників творчої і науково-технічної інтелігенції, молодих робітників віком від 15 років і старших, діяльність яких спрямована на захист навколишнього середовища як в окремих регіонах, так і в цілому по країні.

Етнокультурні об'єднання спрямовують свою діяльність на відродження чи збереження культурно-історичної спадщини різних етнічних спільностей. Як показує практика останніх років, досить часто ці об'єднання переростають у політичні і можуть займати відверто екстремістські позиції. Прикладом цьому можуть служити дії “Пам'яті”, “Батьківщини” та інших, які роблять на молодь особливу ставку.

Об'єднання інтернаціоналістів мають своїм завданням інтернаціональне виховання молоді в ході конкретних акцій, спрямованих на відродження героїко-патріотичних традицій народу, історичних ратних подвигів, відродження СРСР, об'єднання братніх народів Росії, Білорусії й України тощо.

Об'єднання взаємної підтримки складають особи, що відчувають адаптаційні складності до соціального середовища. Ці об'єднання різнорідні, до складу яких входять інваліди, воїни-інтернаціоналісти, особи, що прагнуть вилікуватися від наркоманії й алкоголізму та ін.

Неформальні об'єднання “Милосердя”, які надають добровільну допомогу людям похилого віку, інвалідам, дітям-сиротам. Як і інші об'єднання соціальної самодіяльності, “Милосердя” діє саме там, де діяльність державних і громадських органів є найменш ефективною.

6. Неформальні об'єднання політичної самодіяльності свою діяльність спрямовують на зміну політичної ситуації і політичних умов у країні відповідно до ідей, проголошених конкретним об'єднанням. У контексті політичної самодіяльності доцільним є виділення неформальних об'єднань захисту і підтримки соціально-економічних реформ - політичні клуби, фонди соціальних ініціатив, федеративні утворення.

Таким чином, різноплановість і багатогранність соціально-педагогічних характеристик неформальних об'єднань підлітків і молоді свідчать про масштабність, суперечливість і складність цього соціального явища.

1.2 Функціональний аналіз діяльності молодіжних неформальних об'єднань

З аналізу, поданого вище ми робимо висновок, що в основі будь-якої типологізації неформальних об'єднань молоді повинні лежати не стільки індивідуальні особливості їх членів (вік, соціальний стан, рівень об'єднання, характер правопорушення чи злочину), скільки їх сукупний асоціальний досвід і мотиви асоціальної діяльності. Такий підхід до розгляду неформальних молодіжних об'єднань, на наш погляд, є найбільш продуктивним.

У цьому аспекті соціально обумовлена спільна діяльність виділяється вченими Г.Андрєєвою, Л.Буєвою, Б.Паригіним, А. Петровським та іншими як основний фактор формування всієї структури внутрігрупових взаємин.

У цьому контексті важливе значення має концепція діяльнісного опосередкування міжособистісних відносин у групах, розроблена А.Петровським [ 45 ]. Відповідно до цієї концепції, взаємини і взаємодія між членами малих груп може здійснюватися на різній принциповій основі. У соціально значимих групах, групах-колективах взаємодія опосередковується суспільно значимими цілями і змістом діяльності. У групах низького рівня розвитку, асоціальних групах взаємовідносини, навпаки, носять безпосередньо особистісно-значущий характер і визначаються насамперед особистою симпатією чи антипатією.

Виникнення неформальних об'єднань студентів асоціальної спрямованості відбувається всупереч діяльності соціально корисних груп, у результаті деформацій, що нагромадилися в соціальних відносинах і спілкуванні на основі психологічних відносин між їх членами. Вони вторинні за своїм походженням від формальної організації. Їх зародженню передує низка умов, що сприяють консолідації розрізнених відчужених особистостей у єдине ціле.

Тому й вважаємо за доцільне розглядати спільну асоціальну діяльність студентів як головну системотворчу ознаку стихійних самовиникаючих груп. Механізми групової інтеграції і диференціації в цих групах, так само як і у всіх інших, спочатку мають соціально-психологічний характер. Однак формуються і розвиваються тільки в процесі асоціальної діяльності. Без аналізу такої діяльності практично неможливо зробити жодної групової характеристики. Аналізуючи ж асоціальну діяльність об'єднань студентів, ми можемо визначити особливості внутрігрупових взаємин, композицію групи, внутрігрупові комунікації, норми, цінності й інші характеристики.

Саме тому ми всі стихійно виникаючі неформальні об'єднання студентів поділяємо на чотири види:

1) соціально нейтральні групи вільного спілкування;

2) передкримінальні чи асоціальні групи;

3) нестійкі кримінальні чи антигромадські групи;

4) стійкі кримінальні або злочинні групи.

Кожен вид складається з декількох типів груп, які знаходяться на різних рівнях криміногенного розвитку і характеризується різними параметрами. У цьому переліку суттєвим є виділення соціальних (кількісних) і психологічних (якісних) показників, які взаємозалежні між собою, тобто зміна одного з них спричиняє пряму чи непряму зміну інших. Але всі вони залежать від характеру, мети і спрямованості діяльності, відносин і спілкування, що формуються в групах.

До соціальних (кількісних) показників неформальних молодіжних об'єднань нами віднесено: віковий і чисельний склад; тривалість існування; частота і тривалість зустрічей їх членів; соціальний і статевий склад; місця зустрічей, способи задоволення групових потреб і інтересів; криміногенна зараженість членів; рівень групового розвитку; відповідальність за асоціальну і протиправну діяльність; способи впливу на об'єднання.

До психологічних (якісних) показників неформальних молодіжних об'єднань, за нашим висновком, відносяться: підготовленість до асоціальної діяльності, що виражається в ефективності і результативності спільної діяльності, характері, меті, мотивах і спрямованості цієї діяльності; рівень організованості, згуртованості, стійкості, конфліктності, групової прийнятності; внутрігрупова структура; тип спілкування і відносин; групові інтереси, потреби, норми і цінності.

Характеризуючи діяльність різних неформальних молодіжних об'єднань, ми однозначно стверджуємо, що факт виникнення неформальних організацій сам по собі є позитивним. Неформальні молодіжні об'єднання задовольняють різноманітні потреби молоді, виконуючи при цьому такі функції як самовизначення особистості, її самоствердження, інформаційно-розважальну, комунікативну, виховну тощо.

Найважливішою в аспекті соціалізації особистості студента є функція самовизначення. Для особистості, яка формується, особливу цінність має можливість виявити свою самостійність, право на самостійні дії та вчинки. Ця потреба у самостійності та незалежності не завжди повністю задовольняється у формальній організації тому що в ній більшість справ здійснюється за вказівкою. Відсутність значущої справи, в якій можна розкрити себе як особистість, приводить до зовнішньої демонстрації самостійності, що виявляється у незвичному одязі, небачених зачісках, молодіжному жаргоні, у захопленні певними напрямами музики тощо.

Така демонстративність з одного боку розглядається як доказ негативної природи неформальних об'єднань, а з іншого, вона викликає зневажливе ставлення до них.

Близькою до функції самовизначення особистості є функція самоствердження, яка полягає в тому, що молода людина шукає у неформальному об'єднанні визнання своєї особи і своєї гідності, поваги до себе. Потреба в самоствердженні особливо загострюється, якщо повага до молодої людини у формальному об'єднанні не є достатньою. Самоствердження у неформальних молодіжних об'єднаннях може відбуватися поза соціально значущою діяльністю і призводити до різного роду правопорушень.

Дефіцит престижу не лише підвищує значущість неформального об'єднання, а й може викликати серед членів спільності боротьбу за розподіл знаків уваги, за авторитет. Хоча більшість молодих людей впевнена, що вони у своєму колі спілкуються на рівні, вивчення реальних взаємин дає підставу не погоджуватися з цією думкою. Більшість неформалів має свою ієрархічну структуру, в ній виокремлюється особа, яка користується найбільшим впливом (лідер), є також інші впливові члени, рядові та “низи”. Розташування за ступенем впливу буває досить значним, залежно від того, як сильно відрізняються один від одного члени об'єднанння за фізичним і розумовим розвитком, життєвою енергією та іншими показниками. Чим менше таких відмінностей, тим менш помітною є ця ієрархічна структура, тим важче виділити в ній “верхи” та “низи”.

Частина молодих людей переслідує в об'єднанні свої цілі. В одних - це захист від нападів хлопців з іншої вулиці (або навпаки - бажання налякати інших), в інших - перспектива познайомитись з дівчиною на основі загальних інтересів, наприклад, захоплення технікою, музикою, спортом, модним одягом. У цьому випадку неформальне молодіжне об'єднання буде виконувати для соціалізації особистості інструментальну функцію.

Потреба в емоційній близькості з оточуючими не може бути повністю задоволена ні у навчальному середовищі, ні вдома. Тому більшість молоді шукають у неформальних молодіжних об'єднаннях задоволення своєї потреби у симпатіях або товариському ставленні до себе.

Значна частина студентів у неформальному об'єднанні шукає задоволення потреби у певній інформації; в цьому випадку об'єднання виконує інформаційно-розважальну функцію. В об'єднанні здійснюється інтенсивний обмін інформацією, яка цікавить її членів, відбувається обговорення питань, що мають нерідко віддалене відношення до повсякденного життя; тут шукають відповіді на запитання, порад або просто розваг.

Аналіз функцій дає підстави для висновку, що формальна і неформальна організації не протистоять, а доповнюють одна одну. І та й інша задовольняють різні потреби молоді, обидві вони необхідні для ефективної соціалізації особистості - пристосування до життя у суспільстві, засвоєння вимог, які пред'являються суспільством індивіду. Неформальні молодіжні об'єднання є незмінними як метод самостійного спілкування рівних із рівними [ 8 ].

На основі визначених і охарактеризованих нами ідей, концепцій та різних підходів щодо сутності, типології, функцій неформальних молодіжних об'єднань, ми зробили висновок, що неформальні молодіжні об'єднання є стихійно виникаючими в процесі діяльності студентів та молоді об'єднання, життєдіяльність яких характеризується спільними справами, відносинами, спілкуванням і розкривається в процесі взаємодії, взаємовпливів, єдності та загостренні розбіжностей або злитті конкретних видів діяльності. У процесі спільної діяльності у всіх членів об'єднання формується уявлення про діяльність кожного молодої людини в єдиній системі. Шляхом ранжування основних занять, інтересів і нахилів можна розкрити відношення між різними видами діяльності, що являє собою складну систему, куди входять притягування або відштовхування, доповнення або заміщення, зумовленість або витіснення.

Тобто, неформальні молодіжні об'єднання молоді - це новий, особливий соціальний організм зі своїми специфічними законами виникнення, розвитку та функціонування. Ці об'єднання мають свої норми, цінності, цілі, інтереси, групові мотиви та потреби. У процесі діяльності такі об'єднання виступають як сукупні суб'єкти активної взаємодії з оточуючим середовищем. За цих умов молодіжне неформальне об'єднання завжди виступає як система різних видів діяльності. У рамках цієї системи відбувається складна сітка міжособистісних відносин та взаємодій як між членами об'єднання, так і з іншими об'єднаннями, суспільством в цілому.

Кожен учасник неформального молодіжного об'єднання може одночасно входити в інше об'єднання, займати в них певне місце та виконувати певні ролі. Тому важливо знати, яке місце займає кожен не тільки в “ієрархії діяльності” свого об'єднання, але й в інших групах і колективах та які при цьому виконуються ролі. За зовнішньої організованості в неформальних молодіжних об'єднаннях завжди існує функціональна підлеглість і виконання кожним студентом певних ролей (“організатора”, “підлеглого”, “виконавця”), а також певного статусу в конкретній діяльності (”вожак-лідер”, “прийнятий”, “неприйнятий”).

1.3 Міжособистісні відносини в неформальних молодіжних об'єднаннях студентів

Міжособистісні відносини в неформальних молодіжних об'єднаннях студентів опосередковуються змістом і цінністю мети та завдань діяльності, які можуть бути як соціально значимими, так і асоціальними. В залежності від змісту та соціальної цінності спільної діяльності об'єднання змінюють себе, проходять певні етапи розвитку, видозмінюють композицію, структуру, характер зв'язків, впливів та ін.

У молоді, на думку В.Мясищева, набагато сильніше розвинена потреба у спілкуванні у зв'язку з чим він вважав, що людина як суспільна істота характеризується тим, що вона не може жити без іншої людини. В результаті взаємодії з іншою людиною вона набуває потребу спілкування з нею [ 37 ].

Як відзначає Т.Драгунов, “...спілкування з близьким товаришем виділяється в особливу діяльність студента. Вона здійснюється як самостійна діяльність, яка може бути названа діяльністю спілкування. Предметом цієї діяльності є інша людина: товариш-ровесник. Така діяльність існує, з одного боку, у вигляді вчинків молоді по відношенню один до одного, з іншого - у формі роздумів про вчинки товариша і взаємовідносини з ним” [ 14 ]. Тобто, студент шукає сферу спілкування, де він може бути особисто помітним, може задовольнити свої потреби й інтереси, ціннісні орієнтації. І знаходить її найчастіше в “дворових командах”, у різних об'єднаннях і групах позитивної чи негативної соціальної спрямованості. Тому переважно “компанія друзів”, як неформальне об'єднання істотно впливають на розвиток молодої людини. Саме тут відкривається можливість для своєрідного “примірювання” майбутніх соціальних ролей. У неформальних молодіжних об'єднаннях студент нерідко вперше дізнається про ціну людяності, дружби, колективізму, зіштовхується зі зрадництвом, обманом, насиллям.

На думку Ф.Штибіца, студенський вік особливо відображається на виборі групи. У цей період кожен для досягнення самостійності поступово віддаляється від своєї первинної групи - сім'ї. Він входить у нову групу [63].

Як зазначалося вище, сім'я є первинним осередком і важливим фактором соціалізації особистості, і саме в ній дитина отримує необхідний соціальний захист і емоційну прив'язаність. Однак, підростаючи, вона прагне вийти за її межі, набути належну свободу дій, зберігаючи почуття захищеності та належності. Однак сьогодні, слабшає сімейний канал соціалізації, який забезпечує передачу соціальної інформації, вмінь і навичок від старшого покоління молодшому, знижується вплив авторитету батьків на дітей через відсутність уваги з їхнього боку. Не сприяє зміцненню батьківського авторитету і зростаюча кількість неповних і алкоголізованих сімей, які не в змозі ефективно виконувати свої виховні функції [ 63 ].

Викладене вище дозволяє розглядати життєдіяльність сучасної молоді як складну міжособистісну взаємодію в формальних та неформальних об'єднаннях. З одного боку, вони живуть і діють в умовах відкритої, безпосередньої колективності, оскільки є членами навчальних, трудових, суспільних та інших колективів, а з іншого - їх діяльність відбувається в умовах прихованих асоціальних об'єднань. Більше 90% студентів професійних училищ, технікумів вважають себе членами відносно стабільних неформальних груп (“компаній”), у яких проводять значну частину свого вільного часу 63].

У вивченні соціально-педагогічних і психологічних особливостей діяльності неформальних об'єднань молоді доцільно керуватись такими провідними принципами.

1) Принципом конкретно-історичного підходу - стосовно об'єднань підлітків та молоді він означає те, що необхідно вивчати соціальні джерела, причини та умови виникнення, розвитку та функціонування цих об'єднань, з притаманними для них груповими особливостями, структурою діяльності та відносин на конкретному етапі розвитку суспільства. Такий підхід дозволяє розглядати соціально-психологічні особливості діяльності студентів у неформальних молодіжних об'єднаннях як результат всієї сукупності умов, які склались і мають на певне об'єднання вирішальний вплив. Цей принцип дозволяє охарактеризувати психологію молодіжного об'єднання в динаміці, з просторово-часових позицій, пояснити не тільки минуле й сучасне конкретного об'єднання, але також прослідкувати особливості розвитку, функціонування, дезорганізації, реорганізації та можливості переходу її на просоціальний шлях розвитку.

2) Принципом системності, що означає розгляд об'єднання студентів як складного соціального організму, що виникає в процесі асоціальної діяльності та характеризується певною композицією (складом учасників), структурою (тип взаємовідносин керівництва і підлеглих, статусною стратифікацією, поділом ролей та ін.), системою міжособистісних відносин, групових норм, цінностей, рівнем розвитку. Всі ці соціально-психологічні компоненти неформальних молодіжних об'єднань тісно пов'язані між собою та утворюють деяку цілісність, систему, з особливим відчуттям внутрішньої приналежності (відчуття “ми”). Щоб розкрити сутність тих чи інших особливостей неформальних молодіжних об'єднань, необхідно враховувати те, що вони займають певне місце в цілісній суспільній системі, пов'язані з іншими суспільними явищами, процесами, взаємодіють з ними та виконують у цій системі певні функції.

3) Принципом індивідуально-особистісного підходу, що дозволяє не тільки глибоко вивчити характеристику окремих членів об'єднань, але й виявити певну “спорідненість душ” студентів, схожість їх індивідуально-психологічних особливостей.

4) Принципом діяльнісного підходу, який в аналізі неформальних молодіжних об'єднань дає підстави вивчати параметри групового розвитку.

Виділення діяльності в якості домінуючої в діагностиці групового розвитку дозволяє ефективніше реалізовувати принципи відображення, соціального детермінізму, історизму, просторово-часового та індивідуального підходів. Провідною та найбільш адекватною одиницею соціально-педагогічного вивчення неформальних молодіжних об'єднань є цілісно-повний акт діяльності, а не окремі дії або операції, оскільки одна і та ж дія чи операція можуть бути зафіксовані в найрізноматніших видах діяльності.

Висновки до першого розділу

Людина соціалізується протягом усього життя, однак стрижневим періодом у цьому процесі є молодь. Специфіка соціалізації молоді полягає в тому, що вони в силу свого особистісного становлення, з одного боку, засвоюють норми та вимоги соціумів критично не оцінюючи їх (переважно підкоряються авторитету і правилам, що склалися в оточуючому їх середовищі), а з іншого - вносять свої корективи в базові ціннісні орієнтації, формуючи таким чином мотивацію нової поведінки, часто - асоціальної.

Саме тому аналіз сучасного стану розвитку суспільства, місця та ролі навчальних і культурно-виховних закладів у ньому дозволяє стверджувати, що поряд із цілеспрямованою соціалізаційною діяльністю, яку здійснюють школа, позашкільні навчальні заклади, існує стихійна “вулична соціалізація”, що переважно є більш інтенсивною і результативною. Найчастіше вона реалізується у неформальних молодіжних об'єднаннях.

Неформальне молодіжне об'єднання молоді ми розглядаємо як специфічне об'єднання, яке створюється спонтанно, добровільно, формується на основі їх спільного інтересу, бажання спілкуватися, разом проводити вільний час. Головними ознаками цих об'єднань є: високий ступінь згуртованості, особистісний характер спілкування, нечітко виражена мета групової діяльності і неформальний контроль, який ґрунтується на традиціях і залежить від ступеня усвідомлення групового членства. Молодь у таких об'єднаннях мають можливість самостверджуватись, самовиражатись.

З аналізу психолого-педагогічної та соціально-педагогічної літератури ми стверджуємо, що виникнення неформальних молодіжних об'єднань молоді пов'язане:

- з неможливістю формальних об'єднань охопити і регулювати всі процеси функціонування соціальної організації;

- зі своєрідністю діяльності студента в організації, зумовленої внесенням ним (студентом) елементів більш широкого соціального середовища (інтересів, впливів);

- з прагненням молоді до “додаткової” (крім функціональної) взаємодії з іншими, до задоволення своїх різнобічних соціальних потреб.

Актуальним для нашого дипломного дослідження став також аналіз різних класифікацій неформальних молодіжних об'єднань. Ми вважаємо за доцільне виділити головним критерієм у їх типологізації - спрямованість діяльності молоді. У зв'язку з цим неформальні молодіжні об'єднання класифікуємо на: соціально орієнтовані тобто просоціальні та асоціальні, відповідно означивши їх таким чином:

– просоціальні об'єднання молоді- це об'єднання, які розвиваються в процесі соціально корисної діяльності; позитивні групові норми та цінності в ці групи потрапляють із соціального середовища, формуються та закріплюються в процесі соціально значимої навчальної, трудової, суспільно корисної діяльності, яка обумовлена соціально значимими завданнями;

– асоціальні молодіжні групи - це групи, що спонтанно виникли та розвиваються в процесі асоціальної діяльності, в яких домінують неприйнятні для суспільства погляди, звичаї, традиції, антисуспільні норми поведінки.

студентський неформальний соціальний працівник

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ У НЕФОРМАЛЬНИХ МОЛОДІЖНИХ ОБ'ЄДНАННЯХ

2.1 Дослідження актуального стану проблеми

Перспективи розвитку будь-якого суспільства цілком справедливо пов'язуються з молоддю. Але об'єктивно енергія, сила і потенції молодого покоління здатні відігравати позитивну роль у розвитку суспільства лише за певних умов. Визначальними серед них є ставлення старших поколінь до молоді, суспільних інституцій та особливо держави, що виявляється в державній молодіжній політиці. Молода людина особливо відчуває це ставлення через провадження молодіжної політики безпосередньо на місцях. Якщо в результаті здійснення молодіжної політики створюються необхідні умови, надаються достатні гарантії для соціального становлення і розвитку молодого покоління, то воно буде здатне і матиме бажання спрямувати свої потенції у відповідності з інтересами суспільства у всіх сферах своєї життєдіяльності.

Державна молодіжна політика, особливо регіональна, активно розвивається, реагуючи на всі зміни в суспільстві. З одного боку, вона є похідною від того, як відбуваються реформи в Україні, а з іншого, сам об'єкт молодіжної політики - молодь, за своєю природою є постійно змінним, тому вимагає відповідного корегування державної молодіжної політики на місцях. Така політика не може бути жорстким нормативним документом, який регламентує діяльність у молодіжній сфері. Сьогодні вона вже не така, якою була два-три роки раніше, а тим паче на початковому етапі свого становлення. Для практичної роботи важливо знати, що відбувається у молодіжній сфері, як змінювалися напрями і пріоритети молодіжної політики, які форми і методи діяльності виявилися ефективними, а від яких за нових умов довелося відмовитися.

За наявності значної кількості досліджень державної молодіжної політики, регіональний її аспект поки що залишається малодослідженим.

Відповідно до змісту розділу Х “Громадські об'єднання” Постанови Кабміну України від 20 березня 1998 р. № 348 “Про належні заходи Кабміну України щодо реалізації державної молодіжної політики в Україні” в розділі “Підтримка діяльності молодіжних громадських організацій творчої обдарованої молоді” у Хмельницькій області офіційно зареєстровано 43 громадські молодіжні об'єднання.

З метою вивчення реального стану функціонування неформальних молодіжних об'єднаннях нами було проведено дослідження, в ході якого проаналізовано соціально-педагогічну діяльність закладів, які так чи інакше здійснюють цілеспрямоване виховання або перевиховання підростаючого покоління. Серед них: Обласний центр соціальних служб для молоді при Хмельницькій обласній державній адміністрації, Управління у справах сім'ї та молоді у Хмельницькій області, районні центри соціальних служб для молоді, Хмельницькі обласні молодіжні центри: “Нові імена”, “Нова хвиля”, ”Асоціація молодих реформаторів”; Хмельницьке молодіжне об'єднання “Молодь за злагоду”.

Як свідчить аналіз результатів їх діяльності виховну роботу вони переважно здійснюють з соціально активними студентами шляхом проведення різноманітних культурних і спортивних масових заходів, залучення їх до участі в розробці та проведенні радіо- і телепередач для молоді тощо. На базі Хмельницького обласного управління у справах сім'ї та молоді періодично (один раз у квартал) проводяться конференції, семінари, бесіди, диспути представників різних молодіжних організацій. Під час їх проведення затверджуються звіти обласного та районних управлінь у справах сім'ї та молоді про проведену роботу, вивчається та узагальнюється досвід діяльності найбільш дієвих молодіжних організацій тощо. У ході дослідження ми з'ясували, що головним завданням діяльності цих організацій є залучення молоді області до активної громадської діяльності, допомога в розкритті здібностей і обдарувань молодих людей, спонука їх до подальшого розвитку творчої особистості.

Водночас під час бесід з представниками зазначених вище державних соціальних структур спостерігається неоднозначне упереджене ставлення з їхнього боку до молодіжних об'єднань, функціонування яких не є офіційно визнаним. Незаперечним є той факт, що переважно саме їх діяльність є набагато відчутнішою і суттєвішою, ніж діяльність офіційних молодіжних об'єднань. Однак у багатьох випадках, як доведено нами вище, їх діяльність є незаконною і навіть суперечить чинному законодавству та нормам моралі суспільства. Тому такі організації змушені йти в “підпілля”, одержуючи статус неформальних.

У контексті цього висновку директор Обласного центру соціальних служб для молоді під час бесіди з нами зазначає, що проблема соціалізації молоді у неформальних об'єднаннях є досить актуальною, складною та невивченою, але для співпраці з неформалами, що дуже прикро, не вистачає ні часу, ні грошей. Аналогічне ставлення до неформальних молодіжних об'єднань спостерігається і у Хмельницькому Управлінні у справах сім'ї та молоді. Так, І.Д., яка координує діяльність молодіжних організацій, в ході нашої бесіди пояснила відсутність роботи з членами неформальних молодіжних об'єднань тим, що це не входить в їх компетенцію. Така ситуація призводить до негативного ставлення та осуду діяльності неформальних молодіжних об'єднань з боку громадськості.

За результатами дослідження нами встановлено, що, насамперед, це ставлення присутнє у 78,0% педагогів, тобто у тих, які за своїми посадовими обов'язками, мають здійснювати соціально-педагогічну корекцію негативних проявів поведінки серед молоді.

На основі аналізу планів діяльності обласної та районних соціальних служб для молоді, даних Управління у справах сім'ї та молоді (як Хмельницького обласного та міських, так і районних), анкетування викладачів, соціальних працівників нами з'ясовано, що проведення цими службами спільних заходів з неформальними молодіжними об'єднаннями майже не практикується, тобто відсутня будь-яка співпраця з неформалами. Аналіз діяльності названих служб дозволяє зробити висновок, що причиною такого явища є те, що вони працюють переважно з особами девіантної поведінки, з неблагополучними сім'ями, з громадськими молодіжними об'єднаннями та обдарованою молоддю, тобто з такими категоріями населення, яких так чи інакше фінансово та законодавчо підтримує держава.

Однак бесіди, проведені нами з студентами підтвердили наше припущення, що неформальні молодіжні об'єднання в нашому регіоні існують і діють. Цю ж думку підтвердила, під час проведених нами бесід, психолог ХНУ Вона нам пояснила входження студентів у неформальні молодіжні об'єднання специфікою цього вікового періоду, який характеризується прагненням особистості зайняти таку соціальну позицію, в якій відбивалося б свідоме ставлення до себе як до члена суспільства та до оточуючих. Актуалізація зв'язків і взаємин у цьому віці досягає таких масштабів, що соціальна активність виявляється не лише у звичайних формах, які підтримує суспільство, але й у формах, які часто шокують громадськість (зачіска, манера одягатися, поведінка). І хоча ці форми поведінки, які слугують засобом самоствердження особистості, переважно не є асоціальними, однак знижують рівень активного людського “я”, що призводить до розвитку у чималої частини молоді пасивної тенденції слідувати “за всіма”.

Аналіз анкетування викладачів та студентів ХНУ підтвердив наш висновок про те, що ще саме в школі, у підлітковому віці, починають з'являтися перші ознаки неформальної поведінки. Однак вони відзначили, що в сучасній школі, яка ще не зовсім змінилась з часів “зрівнялівки”, звикли до того, що всі однакові, і те, що дитина відрізняється або хоче відрізнятись від своїх ровесників, є патологією і аномалією, а отже, це потрібно усувати. Помилковими є також пояснення вчителями такої поведінки розбещеністю, вседозволеністю.

Психолог ХНУ В.І.Р. під час бесіди розповіла нам про цікавий приклад зі своєї практики щодо залучення студентів-неформалів до наукової роботи. Вона помітила у поведінці та одязі студентки Олени Т. дещо нестандартне. Поспілкувавшись з Оленою, педагог переконалась, що дівчина дійсно вважає себе неформалкою. Спланувавши свою діяльність з студенткою, В.І.Р. залучила її до науково дослідницької роботи з проблеми “Психологічні аспекти самовираження і самоствердження особистості через неформальність”, що зацікавило Олену. Навчаючись у міському науковому студенському товаристві, студентка експериментальне дослідження здійснювала в своєму неформальному середовищі. Успішно захистивши свій проект, Олена Т.

Актуальним для проблеми дослідження стало проведене нами інтерв'ю з Оленою Т. Так, дівчина з задоволенням розповіла про себе, своїх друзів, про те, як було важко їй звикнути до реакції оточуючих на її одяг, зачіску, про деякі проблеми з батьками, рідними. Олена наголосила також, що однією з тих не багатьох, хто з розумінням поставився до її неформальності, була психолог В.І.Р. Також дівчина детально охарактеризувала місця та зміст зустрічей неформалів у місті Хмельницькому.

З метою з'ясування мотивів, причин входження студентів у неформальні молодіжні об'єднання, сутності їх діяльності ми відвідали відомі серед неформалів місця їх “тусовок”. Вагому допомогу у вирішенні поставлених завдань надав лідер Хмельницького неформального молодіжного руху Сергій Т., який є автором молодіжних передач на Хмельницькому обласному радіо, ведучим багатьох молодіжних конкурсів і фестивалів, які проводяться як в м. Хмельницькому, так і в інших містах України.

У ході дослідження ми з'ясували, що місця зустрічей неформалів частково змінюються, насамперед, залежно від пори року.

Аналіз відповідей респондентів (опитано 86 студентів, що входять у різні неформальні молодіжні об'єднання, і 15 експертів, у ролі яких виступали інспектори комісій і інспекцій у справах неповнолітніх) дав змогу виділити і систематизувати найбільш типові причини, що сприяють виникненню неформальних молодіжних об'єднань студентів за місцем проживання у Хмельницькій області.

Студенти й експерти на перше місце ставлять причину неблагополуччя в родині - 85,4%, а також “відсутність умов для організованого дозвілля” - 65,3%, “розчарування молоді в ідеалах дорослих” - 64,2%, “соціальна несправедливість” - 60,5% і наявний “бюрократизм і формалізм у роботі державних органів, органів управління освітою” - 56,5%, “бюрократизм і формалізм у роботі молодіжних громадських організацій” - 55,1%.

Як підтверджують результати емпіричного дослідження, серед мотивів, що спонукають 58,6% молоді до участі у неформальних молодіжних об'єднаннях, є внутрішній дискомфорт і внутріособистісний конфлікт, які в 41,4% з них спричинені нездоровим психологічним, моральним мікрокліматом у сім'ї. Це є основним фактором, що спричиняє пошук доброти, взаєморозуміння, співчуття за межами колективу, вузу, сім'ї, а саме “на вулиці”.

Таким чином, ми виділяємо наступні причини виникнення неформальних молодіжних об'єднань:

1. Наявність різних деформацій у діяльності, відносинах і спілкуванні соціально корисних об'єднань, що формують ті чи інші негативні якості в молоді. До них відносяться деформації в сімейних відносинах, недоліки в навчально-виховній роботі вузів, інших навчальних та позанавчальних закладів, виробничих колективах, громадських організаціях та інших первинних колективах.

2. Виникнення на основі цих деформацій порушення природної взаємодії молоді із соціальним середовищем, а також поява перших відхилень у їх діяльності та поведінці, відсутність у них стійких моральних поглядів і переконань.

3. Перенесення комунікативної та громадсько-корисної активності молоіді у сферу вільного спілкування, що має пошуковий характер, і в зв'язку з цим активізація в них неформальної, стихійно виникаючої, неорганізованої (інколи асоціальної) діяльності та відносин.

4. Поступове відчуження молоді від первинних соціально корисних груп (родини, групи, навчальної групи, виробничого колективу), що спричиняє порушення соціалізації особистості.

5. Поява в рамках формальних груп перших ознак неформальності її членів (інколи асоціального спрямування), які проявляються в незвичних, часто аморальних поглядах, нормах і цінностях, що вступають у протиріччя з установками офіційної організації.

6. Наявність за межами формальних груп відчужених осіб, схильних до антигромадської поведінки, а також груп асоціальної спрямованості.

7. Прагнення відчужених молоді задовольнити свою потребу в інтимно-особистісному спілкуванні і цим самим поліпшити своє становище в системі міжособистісних відносин з ровесниками.

8. Потреба молоді в емоційному благополуччі, визнанні, взаєморозумінні, співчутті, престижі, самоствердженні.

9. Страх перед соціальною ізоляцією, самітністю.

10. Прагнення відокремитися від дорослих, показати свою “дорослість”, самостійність.

11. Можливість вільного встановлення міжособистісних відносин і спілкування, свобода вибору, обміну думками, уявленнями, почуттями, інтересами і т.п. у процесі спільної діяльності та відсутність контролю з боку офіційних органів.

12. Подібність (схожість) соціально несхвалюваних потреб, інтересів, схильностей, ціннісних орієнтацій.

13. Єдність цілей спільної діяльності з індивідуальними потребами молоді і прагнення до їх задоволення.

Поряд з названими мотивами і причинами, за нашим висновком, існує ще цілий ряд соціально-психологічних факторів, що сприяють залученню молоді у неформальні молодіжні об'єднання. Серед них, на думку студентів, найбільш поширеними є такі, як “свобода і необмеженість діяльності” у юнаків - 97,1%, у дівчат - 89,0%, “наявність зайвого вільного часу” у юнаків 96,2%, у дівчат - 85,1%, “відсутність нагляду і контролю з боку дорослих” в юнаків - 73,3%, у дівчат - 61,0%, “прагнення спілкування, що виражається в “зустрічах з дівчатами” і “зустрічах із хлопцями” в юнаків - 65,6%, у дівчат - 86,0%. З цим тісно пов'язані високі показники і таких факторів, як “захоплення порнографією” в юнаків - 84,4%, у дівчат - 56,2%, “вільне статеве життя” в юнаків - 54,3%, у дівчат майже - 99,1%. Щоб полегшити налагодження контактів з особами протилежної статі, відчувати себе рівноправним, молоді в цих об'єднаннях починають палити, вживати спиртні напої. Особливо насторожує поява таких факторів, як “вживання наркотиків” і “токсикоманія” відповідно в юнаків - 20,1% і 17,8%, у дівчат - 13,2% і 9,3%.

Таким чином, відсутність активної творчої роботи з молоддю, відірваність від її інтересів, формалізм у культурно-дозвіллєвій діяльності, непомірне зростання негативних соціально-економічних, суспільних явищ породили в -молодіжному середовищі нігілізм, песимізм, зневіру, що в свою чергу й сприяло виникненню неформальних молодіжних об'єднань, в яких іде пошук засобів самовираження молоді

Вивчаючи реальний стан діяльності неформальних молодіжних об'єднань, ми мали на меті визначити спрямованість об'єднання, його склад, структуру взаємовідносин, уточнити комплекс установок та орієнтацій.

У процесі діагностики (анкетування, тестування, опитування, бесід, спостереження тощо) ми враховували наступні кількісні та якісні показники: віковий, кількісний, соціальний і статевий склад об'єднання; тривалість його існування, частоту та тривалість зустрічей членів; рівень групового розвитку на основі самодіагностики; відповідальність за групову діяльність; підготовленість до самостійної діяльності, яка виражається в її ефективності та результативності; характер, цілі, мотиви та спрямованість діяльності; рівень організованості, згуртованості, стійкості, конфліктності; внутрішньогрупову структуру; типи спілкування та відносин; групові інтереси, потреби та способи їх задоволення, норми і цінності; способи впливу на об'єднання.

У своїй діяльності ми використовували паспортизацію неформальних молодіжних об'єднань молоді. Паспорт неформального молодіжного об'єднання заповнювався в результаті аналізу бесід з членами молодіжних об'єднань, спостереження за ними, співставлення інформації, отриманої від різних молоді, після чого проводилось як взаємодоповнення, так і виключення неправдивої інформації (додаток А, Б).

Таким чином, ми виявили у Хмельницькій області існування неформальних молодіжних об'єднань такого спрямування:

1. Музичного - гра та захоплення різними напрямами музики.

2. Естетичного - захоплення малюванням, танцями, віршами тощо.

3. Спортивного - основним мотивом об'єднання є захоплення одним із видів спорту.

4. Технічного - об'єднання навколо захоплення комп'ютерною технікою, мотоциклами та ін.

Емпіричне дослідження дозволило вивчити особистісні якості лідера (лідерів) об'єднання та групи, оскільки саме лідер переважно визначає групову спрямованість об'єднання, її відкритість зовнішнім контактам, можливість переорієнтації, корекції установок і діяльності.

На основі аналізу психолого-педагогічної та соціально-педагогічної літератури, даних проведеного дослідження щодо вивчення реального стану діяльності неформальних молодіжних об'єднань Волині, ми визначили головні етапи розвитку найбільш поширених неформальних молодіжних об'єднань молоді. Так, першим етапом виникнення неформальних молодіжнихх об'єднань є соціально нейтральні групи спілкування, основу яких складають самовиникаючі “бешкетні” групи дітей і молоді, які сформувалися за будинковим, дворовим чи вуличним принципом - за місцем проживання. Майже в кожному дворі, на кожній вулиці і навіть у багатоквартирному будинку є свої різновікові компанії дітей і молоді, що складаються з 3-6 чоловік. Середній віковий склад членів цих груп складають студенти у віці 17 років, чисельність їх рідко перевищує 6-7 чоловік. Переважна більшість з таких груп складається із хлопців. У цих групах практично відсутня спільна організована діяльність. Об'єднуються в них як благополучні, так і педагогічно запущені, відчужені в родині, школі, громадських організаціях студенти. Найчастіше виникають ці об'єднання стихійно, і збираються у вільний від навчання час, згуртовуючи незайнятих справами студентів. Періодичність зустрічей у вільний час не обмежується лише зібраннями, студенти багато спілкуються зі своїми друзями по телефону. Заздалегідь вони рідко планують мету зустрічі й конкретний зміст діяльності. Головний мотив для них - бути разом. Місця зустрічей у них заздалегідь визначені: у затишному куточку двору, на вулиці, біля під'їзду будинку, у сквері і т.д.

Взаємодії між членами такого об'єднання поверхневі і носять ситуативний характер. Основна мета діяльності - задоволення потреби в інтимно-особистісному спілкуванні з однолітками, що найчастіше проявляється в бесідах і добровільних розмовах, в іграх.

У пошуках розваг, як підтверджують результати дослідження, члени цих об'єднань можуть безпідставно чіплятися до перехожих, або ж скоювати різні негативні вчинки (як наприклад, бити скло у вітринах магазинів, писати на стінах нецензурні слова, сексуальні малюнки, ламати ліфти, дерева тощо). Такими діями вони утверджуються серед своїх ровесників. 75,1% студентів у цих об'єднаннях починають палити, 89,0% - вживають у розмовній мові нецензурні і жаргонні слова, 32,8% - об'єднань уперше почали вживати спиртні напої. Майже 43,5% членів неформальних молодіжних об'єднань за асоціальну поведінку в школі, на вулиці перебувають на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх.

Однак це не означає, що всі члени цих об'єднань педагогічно занедбані чи важковиховувані студенти. Понад 45,1% таких молоді характеризуються позитивно, виявляють різні соціально-позитивні інтереси. Багато з них, наприклад, займається в музичних школах, творчих гуртках, спортивних секціях, захоплюється нумізматикою, філателією, розводять акваріумних рибок, птахів, дрібних тварин і т.д. Однак зіштовхуючись з байдужністю старших до своїх інтересів і здібностей, не маючи підтримки з боку батьків і відчувши безперспективність власних зусиль, деякі студенти припиняють соціально корисні заняття, інші - продовжують займатися улюбленою справою, але їхні захоплення починають набувати асоціальної спрямованості. Так, наприклад, спочатку колекціонери обмінюються зібраними значками, марками, потім починають робити на них дрібний “бізнес”, купуючи і перепродуючи їх. У процесі купівлі-продажу вони привчаються хитрити, обманювати, збирати гроші для більш цінних речей.

На цьому етапі студенти ще не роблять спільних правопорушень і злочинів, але бешкетні провини вже відбуваються в 86,0% представників цих об'єднань. Деякі з провин (вимагання та віднімання грошей в учнів молодших класів, їх побиття, псування шкільного майна, биття скла у громадських закладах і транспорті тощо) виходять за межі студенського бешкетництва і є проявами відкритого хуліганства, що вимагає крім моральної та адміністративної вже й матеріальної, а в окремих випадках і кримінальної відповідальності.

Спрямованість діяльності такого об'єднання переважно залежить від попереднього досвіду кожного студента, від його включеності в соціально корисну діяльність. Тобто, якщо молодь в таких неформальних молодіжних об'єднаннях будуть включені в позитивну суспільно значиму діяльність, то ці об'єднання будуть розвиватися за соціально орієнтованим, колективістським напрямом. Якщо ж дворові та вуличні компанії студентів виявляться поза контролем дорослих, школи і громадських організацій, то вони будуть розвиватися за асоціальним, і навіть криміногенним напрямом.

Дослідження неформального руху Волині дало підстави нам стверджувати, що 78,8% неформальних молодіжних об'єднань області перебувають на цьому етапі свого розвитку. Це й актуалізує проблему дослідження й змусило нас шукати нові форми і методи роботи з студентами-неформалами з метою їх ефективної соціалізації.

Другим етапом розвитку неформальних молодіжних об'єднань є асоціальні групи наслідування. До них ми віднесли самодіяльні групи молоді, що сформувалися на основі наслідувального інтересу до закордонної рок-музики, “важкого металу” - групи “металістів” і “музо-фанатів”, техніки - групи “нічних мотоциклістів-рокерів”; політизованої моди - групи “хіпі”, “панків”, “чорносорочечників”; групи спортивних болільників - “фанатів” і інші.

За віком представники цих об'єднань є старшими, ніж члени соціально нейтральних, і складаються переважно із старших студентів. Кількість членів в об'єднанні є помітно більшою в порівнянні із соціально нейтральними групами. У соціальному складі цих об'єднань переважають учні професійних училищ, технікумів, особи, що ніде не працюють і не вчаться. Більше половини членів цих об'єднань перебували (або ж перебувають досі) на адміністративному обліку, на обліку в інспекції у справах неповнолітніх, були засуджені. “Географія” місць зустрічей членів таких об'єднань значно розширюється і віддаляється від будинку і під'їзду, де вони проживають. Найбільш розповсюдженими місцями збору є: кінотеатри, вокзали, стадіони, дискотеки, бари, сквери, парки, квартири тощо. Тривалість зустрічей членів об'єднань також збільшується.

Головна мета діяльності учасників цих молодіжних неформальних об'єднань полягає в тому, щоб їх помітили, звернули на них увагу, виділили із середовища дорослих і однолітків. Тому кожний із них намагається виділитися, привернути на себе увагу інших різними засобами, наприклад, одягом, зачіскою, поведінкою, знанням техніки, музичних ансамблів і т.д. Але, оскільки для позитивного самовираження в них не вистачає знань, умінь, навичок і досвіду в цілому, то проявляють усе це, як правило, в асоціальних формах. Тобто це є протиправним і аморальним способом задоволення групових і особистих потреб, інтересів, які мають престижний характер і спрямовані на виділення, виокремлення від навколишнього середовища.

Характер і орієнтація групової діяльності цих неформальних молодіжних об'єднань визначаються в інтимно-особистісному спілкуванні з асоціальним ухилом. Спільно вони ще не роблять серйозних злочинів, оскільки не вистачає для цього організованості і підготовленості. Найчастіше їх спільна діяльність носить хуліганський характер, що проявляється у порушенні громадського порядку, образі особистості та гідності інших громадян. Представники цих об'єднань, як правило, галасують, вживають спиртні напої, наркотичні і токсичні речовини, їх мова насичена лайливими, нецензурними і жаргонними словами. Окремі члени можуть скоювати більш серйозні злочини, як, наприклад, вживання, збут і збереження наркотичних речовин, хуліганські дії, розкрадання особистого і державного майна, тілесні пошкодження тощо. Але ці злочини не є груповими, тому що здійснюються не всім об'єднанням, а тільки окремими її членами. Виникають такі молодіжні об'єднання, як уже було зазначено, не з метою скоєння злочинів, а для задоволення потреби її членів у самоствердженні. Відхилення від моральних норм у поведінці студентів, асоціальна орієнтація в поглядах на життя свідчать про те, що ці об'єднання знаходяться на грані протиправної діяльності, тому й називають їх асоціальними або ж передкримінальними. Почуття асоціального “ми” в них тільки формується. За своєю внутрішньою структурою це об'єднання, які стихійно формуються і мають асоціально спрямовану діяльність. У них тільки починають з'являтися елементи організації, викристалізовується “керівний центр”, з'являються лідери-ватажки. Багато студентів, які входять у групи наслідування, взагалі далекі від спорту, музики чи техніки. Фанатизм для них став специфічним способом виділитися, звернути на себе увагу. За даними нашого дослідження, на другому етапі свого розвитку у Хмельницькій області перебуває 21,2% неформальних молодіжних об'єднань студентів. Сюди відносяться такі групи студентів як: “панки” (1,1%), “рокери” (1.2%), “брейкери” (0,9%), “графіті” (3,5%), “скінборди” (1,5%), “гопи” (4,1%), “хіпі” (1,6%), “хакери” (3,8%), “фанати” (2,3%) та інші малочисленні групи. Головним завданням соціально-педагогічної діяльності з цими студентами-неформалами ми вбачали у переорієнтації їхньої асоціальної діяльності в просоціальному напрямі.

Третім етапом розвитку неформальних молодіжних об'єднань є організоване функціонування асоціальних і криміногенних молодіжних угрупувань, діяльність яких є свідомою, організованою, асоціальною. З аналізу неформального молодіжного руху на Волині участі студентів у діяльності таких об'єднань не зафіксовано.