Практична реалізація основних напрямів профілактичної діяльності щодо ВІЛ/СНІДу в молодіжному середовищі

Інтерактивні форми (interaction - взаємодія) передбачають обов'язкове включення аудиторії, яка стає учасником дійства, і його умови потребують від глядача певних дій, знань, учинків. Інтерактивні форми дають змогу одночасно як подавати інформацію й формувати певні навички, так і перевіряти наявний рівень знань та вмінь. Створення ситуації змагання й можливість отримання зворотного зв'язку додають глядачеві зацікавленості, бажання взяти участь у дійстві.

До інтерактивних форм роботи належать ігрова програма, інтерактивна акція, ток-шоу, гра станціями, ігровий тренінг [додаток А].

Ігрова програма. Основним засобом вираження у цій формі є гра. Саме через гру подається зміст, за допомогою неї моделюються різні ситуації, у яких формуються й відпрацьовуються необхідні навички. Ця форма у профілактичній роботі допомагає створити атмосферу активних, позитивних дій, яскраво виразити ідею програми. Сюжет ігрової програми потребує певної логіки і сценічного рішення. В ігровій програмі допускається театралізація, тут обов'язково потрібен яскравий реквізит, відкритий контакт з аудиторією.

Інтерактивна акція, на відміну від ігрової програми, не має певного сценарію, а лише сценарний план. Акція - це низка заходів, у нашому випадкові профілактичних (розповсюдження спеціальної літератури, презентація організацій, що працюють над проблемою ВІЛ/СНІДу, тощо). Здебільшого акція спрямована на широкий загал зацікавлених темою людей.

Ток-шоу також є інтерактивною телевізійною програмою. Її використання у профілактичній роботі може бути доречним, якщо запросити до участі людей, які живуть із ВІЛ, чи спеціалістів із проблеми: психологів, медиків, юристів, чиє спілкування з аудиторією буде дійсно діалогічним, рухливим, цікавим.

Гра станціями - інтерактивний жанр, де учасникам пропонується рухатися від «станції» до «станції» і, зупиняючись, отримувати чи демонструвати свої знання, набувати чи демонструвати певні навички. Для проведення профілактичної роботи можна влаштувати станції, які за темою відповідають різним аспектам проблеми ВІЛ/СНІДу. Динамізм, яскравість, наявність ігрового моменту, ситуація змагання - дають змогу в рухливій, дієвій формі всебічно ознайомити із проблемою велику аудиторію [6, c.75-78].

Інтелектуально-пізнавальні форми. Частіше за все - це варіанти телевізійних програм: «Що? Де? Коли?», «Слабка ланка» тощо. Можна підійти до цього жанру більш творчо і створити авторську за формою програму. Незмінним залишається зміст, основа якого «запитання - відповіді». Автори зауважують, що варто бути винахідливими не тільки у формах проведення таких програм, а й у постановці запитань (саме запитання може містити в собі часткову інформацію, воно може бути поставлене у формі малюнка, пантоміми, до запитання можна додати варіанти відповідей тощо). Загалом, оригінальних рішень може бути безліч, головне - щоб не було нудно учасникам програми і щоб це не нагадувало шкільний іспит. Спеціалісти також вважають, що дуже добре, якщо можна винайти форму, яка надасть можливість участі у програмі великої кількості людей, а не обмежуватиме учасників рамками двох команд, а іншим запропонуєте роль пасивних глядачів. Варто орієнтуватись на інтереси учнів, використовувати сучасні технічні засоби: відеомагнітофон, мультимедійний проектор тощо [10, c.123-134].

Художньо-прикладні форми. Ідеться про відомі конкурси малюнка, виставки квітів, захист технічних проектів, презентації музейних експозицій тощо. Ці форми здатні містити візуальну інформацію, впливати на свідомість завдяки образотворчим засобам, до того ж адресовані великій і різнорідній аудиторії. Потрібно знайти сучасні ідеї щодо художньо-прикладного жанру (це може бути створення авторських малюнків на футболках, проектів пам'ятника, зйомка рекламного ролика, конкурс графіті чи показ тематичної модної колекції тощо) і широко використовувати їх [4, c.74-76].

Дослідники звертають увагу на такі шкільні заходи, як ярмарок, спортивне свято, показ сценічних робіт класу, вечір зустрічі, наукова конференція, які також можуть бути присвячені темі СНІДу, містити профілактичну інформацію, демонструвати переваги здорового способу життя.

Особливо популярною серед старшокласників є дискотека. Доцільно спробувати провести дискотеку профілактичної спрямованості. Під час такого заходу можна поширювати інформацію, розповідати про відомих музикантів, які загинули внаслідок СНІДу чи активно виступають у боротьбі за безпечну поведінку. Під час дискотеки можна розповсюджувати плакати, буклети, інший роздатковий матеріал.

Ще одним видом профілактичної діяльності у школах є тренінгові форми роботи, які проводяться з батьками, адміністрацією школи, вчителями. Основною метою тренінгів є: підвести підлітків, до розуміння того що ВІЛ - інфекція/СНІД - це поведінкові ускладнення запобігти яким можна через формування власних навичок та відповідної поведінки. Завдання тренінгу полягає в тому, щоб ознайомити підлітків зі шляхами передачі ВІЛ та наслідками його впливу на організм, що сприятиме формуванню у старшокласників толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих, а також розуміння власної відповідальності стосовно ризику інфікування ВІЛ [додаток А].

Ми переглянули деякі організаційні форми, що можуть стати у пригоді для проведення профілактичної роботи. Пишуть, що завданням профілактичної роботи не є суто викладання необхідної інформації, а радше постійне розширення уявлень вихованців щодо проблеми ВІЛ/СНІДу. Тому, плануючи низку заходів у контексті профілактики ВІЛ/СНІДу, слід звертатися до різноманітних жанрів, глибше досліджувати тему, шукати в ній нюанси. Можна запропонувати зацікавленим вихованцям самостійну роботу, варто звертатися за допомогою до спеціалістів, залучати батьків. І головне - ам'ятати, що ця робота потребує певної системності й постійного розвитку [12, c.43-47].

Звернемо увагу також на дати. 1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом (проголошено 00Н 1988 р.). Третя неділя травня -- День пам'яті людей, що померли від СНІДу. У ці дні світова громадськість виражає свою підтримку щодо зусиль суспільства з боротьби зі СНІДом. Але профілактична робота не має відбуватися лише два рази на рік - це наша постійна турбота.

Отож, впровадження новітніх технологій у виховну роботу школи, співпраця педагогів із працівниками соціальних служб, сприятиме поширенню просвітницької діяльності серед шкільної молоді.

Інформаційна кампанія як система заходів.

Однією з форм профілактичної роботи щодо ВІЛ\СНІД та інших негативних явищ є інформаційна компанія - комплексна система заходів, обєднаних загальною стратегічною метою і проведених у визначений, обмежаний час. Інформаційна кампанія впливає на визначені групи населення (так звані цільові групи) за допомогою різних засобів і каналів масового й індивідуального інформування й навчання з метою спонукання до прийняття нових, корисних для них самих і для суспільства моделей поведінки у визначеній галузі життя [13, с.52-66].

Розробка інформаційної кампанії базується на моделі зміни поведінки, відповідно до якої нова значуща інформація стає для людини стимулом до зміни поведінки.

Інформування цільової групи впливає не тільки на рівень її поінформованості щодо деяких фактів, а на формування позитивного ставлення до пропагованих норм поведінки. Воно спонукає до зміни ризикованої поведінки (приміром, у плані інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ)) на безпечнішу.

Інформаційні кампанії у сфері профілактики ВІЛ-інфекції мають три оновні цілі:

- передача достовірної інформації, тобто поліпшення знань у галузі ВІЛ\СНІДу;

- створення особистісного ставлення до проблеми (позитивного ставлення для збереження здоровя і безпечної поведінки, толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих людей);

- формування навичок і моделей безпечної поведінки [4, 35-42].

Крім того інформаційні кампанії стимулюють суспільні дискусії, ініціюють обговорення певних тем у засобах масової інформації, у владних стоуктурах, серед населення. Створене дискусійне поле сприяє інтенсивному обміну інформацією з проблем, що дає можливість інформувати більшу аудиторію. Проведення інформаційних кампаній стимулює інтерес окремих осіб і всього суспільства до одержання інформації про ВІЛ- інфекцію та СНІД і таких послуг, як діагностика лікування і профілактика інфекції, що передаються статевим шляхом. jjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjjj Інформаційна кампанія обмежана в часі: результати кампанії оцінюються заздалегідь визначеними показниками; широке охоплення цільової групи в рамках кампанії забезпечується за рахунок використання різних засобів і каналів передачі інформації; кампанія складається з кількох елементів, що повязані однією загальною ідеєю й повідомленням кампанії; усі елементи кампанії (відеоролик, аудіоролик, брошури, плакати тощо) мають єдине дизайнерське рішення і звуковий супровід, що робить їх пізнавальними й цілісними; кампанія складається з комплексу взаємозалежних заходів, що виконуються у певній послідовності й підсилюють одне одного.

Під час кампанії використовуються різноманітні рекламні носії та канали передачі обраного повідомлення.

Вимоги до організації ефективної інформаційної кампанії.

Інформаційна кампанія має поглиблювати знання, впливати на поведінку і ставлення цільової групи до певного явища, що можна розпочати в конкретних ситуаціях. Слід чітко визначити цільову групу, на яку спрямована інформаційна кампанія. Сегментація (розподіл на дрібніші підгрупи) дає змогу розробити повідомлення, спрямовані на певні цільові аудиторії. Цільова група має залучатися до участі в розробці й реалізації інформаційної кампанії. Думки представників цільової групи обовязково мають враховуватися під час розробки послання кампанії, дизайну буклетів, плакатів, аудіо-і відеороликів, вибору інформаційних каналів. Їх можна залучати до проведення окремих акцій і заходів кампанії. Ідеї й послання (тексти, звернення, повідомлення) використані в інформаційній кампанії, мають бути зрозумілі адресантам. Вони повинні створюватися з урахуванням особливостей мови (жаргону, сленгу) , способу життя, мислення, ціностей й культурних традицій цільової групи. Загальне налаштування й основні послання інформаційної кампанії мають бути в позитивному ключі і спонукати до конкретних дій, спрямованих на збереження здоровя [3, c.11-15].

Під час інформаційної кампанії для поширення повідомлень і закликів слід задіяти кілька каналів комунікації. Приміром, трансляцію відеороликапо телебаченню можна поєднати з розміщенням інформації на рекламних вуличних щитах і поширення буклетів на молодіжних дискотеках і під час акцій.

Щоб кампанія була успішною, її цілі повинні бути реальними, досяжними, а залучені ресурси -- достатніми для ефективного впливу на обрану цільову групу. Плануючи інформаційну кампанію, слід визначити її приблизну вартість, оцінити наявні ресурси й можливості для залучення додаткових коштів [5, c.124-126].

Залучення до розробки й реалізації кампанії максимальної кількості зацікавлених осіб (державні органи, ЗМІ, неурядові організації, фахівці, батьки) дає змогу підвищити ефективність кампанії, тому що створюється підтримуюче середовище. Представникам цільової групи буде легше перейти до практик безпечної поведінки , якщо вони відчують підтримку з боку свого отчення і суспільства в цілому.

Інформаційна кампанія щодо профілактики ВІЛ\СНІД потрібно планувати в рамках ширшої програми профілактики даного соціально небезпечного захворювання, “підтягуючи,, й використовуючи всі наявні на тереторії проведення кампанії ресурси (сервіс, засоби масової інформації, просвітницькі програми тощо) . Заходи варто погоджувати сворювати єдине інформаційне поле.

Кампанія може бути:

Національною (охоплювати всю чи майже всю країну); міжрегіональною (охоплювати кілька областей); регіональною (на одну область); районною ( на один район області); міською (на місто), сільською (на одне село); шкільною, міжвузівською тощо.

Моніторинг й оцінювання ефективності кампанії мають плануватися з самого початку і планомірно здійснюватися у процесці її реалізації [7, c.72-79].

Таким чином, інформаційна кампанія , в нашому випадку, кампаня, що застосовується в навчальних закладах може:

- привернути увагу учнівської молоді та шкільного колективу до проблеми;

- підвищити рівень поінформованості;

- вплинути на погляди і ставлення до проблеми;

- продемонструвати чи проіліструвати навички безпечної поведінки.

2.3 Профілактика ВІЛ/СНІД рівними серед рівних шляхом освіти та поширення навичок здорового способу життя

Досвід щодо запобігання ВІЛ/СНІД та іншим проявам негативної поведінки неповнолітніх, нагромаджений громадськими організаціями за технічної підтримки міжнародних донорів, показує, що одним із найоптимальніших методів профілактичної роботи є навчання однолітків однолітками, коли молода людина оволодіває знаннями , набуває соціального досвіду в ході спілкування з ровесниками.

Узагальнюючи такий підхід та виходячи із завдань реформування освіти щодо створення умов здорового способу житя в Україні, можна визначити мету освіти „ рівний -рівному”.

Це сприяння підвищенню розуміння дітьми й молоддю переваг здорового способу життя, стимулювання молоді до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції, сприяння визначенню шляхів позитивної соціалізації молоді, формування знань, умінь та навичок здорового способу життя і запобігання негативній поведінці за допомогою методу освіти” рівний-рівному” [17, с.102-105].

Освіта „рівний-рівному„ спрямована на дітей та молодь віком 12-18 років різного соціального статусу. Серед них позитивно орієнтовані, допризовники, групи ризику.

У західній освітній практиці овіта ”рівний-рівному” вже стала одним із базових методів, використовується в початкових та середніх школах, університетах за місцем проживання. Але особливо ефективно цей метод виявився в ході просвітницької роботи щодо запобігання негативним явищам у час, коли знизився інтерес до здорового способу життя, а знання, які поширювали дорослі залишилися лише гаслами, новий підхід до забезпечення рівня доступності превентивних знань за допомогою молоді став рятувальним [24, с.48-49 ].

Переваги передавання знань від однолітка до однолітка полягали в тому, що :

- підлітки більше часу спілкуються один з одним;

- глибше розуміють потреби свого оточення;

- на відміну від дорослих розуміють субкультурну мову;

- більше довіряють одне одному, більше готові до розуміння й наслідування поведінки.

Існують й економічні переваги методу, оскільки однолітки, підготовленні за даним методом, надають значну кількість ефективних просвітницьких послуг безкоштовно.

Наш вітчизняний досвід овіти „рівний-рівному” виріс із практики національної овіти в українських сільських школах, особливо малокомплектних, де вчитель вимушений працювати одночасно з кількома класами. Приділяючи увагу одній групі (класу), педагог змушений залучати учнів з інших класів, і роль наставників виконують кращі учні [1, с. 4-8]. Пошуки освітніх технологій на початку XX ст. викликали великий інтерес до методу освіти ”рівний-рівному” у вітчизняних науковців і практиків. Теорія культурологічної відповідності учасників педагогічної взаємодії Л.С. Вигодського заклала основи широкого використання цього підходу, як педагогічного методу, починаючи з 20-х років XX ст.

Він набув своєї соціальної значущості завдяки практичному досвіду роботи з неповнолітніми за теорією відповідальної залежності та виховуючих стосунків А.С. Макаренка в педагогіці людяності В.О. Сухомлинського. Метод освіти „рівний-рівному„ використовувався у вітчизняних навчальних закладах, у вихованні через колектив; при бригадному та груповому методах навчання; при закріпленні за невстигаючим учнем кращого учня; у формах роботи вожатих, учнівськох комісій, громадських дитячих організацій, а також у діяльності класного, шкільного, районного, обласного та республіканського активів учнів.

Прийоми методу освіти „рівний-рівному” щодо питань здорового способу життя практикувалися в діяльності шкільних санітарних комітетів і санітарних постів („Юні друзі міліції” та „Юні інспектори дорожнього руху”) [15, с.4- 7].

Отже метод слід розглядати і в контексті історичного розвитку освітніх процесів в Україні. Багаторічний досвід заклав методологічні основи для розвитку і впровадження методу в сучасних умовах. Ознакою сучасної національної школи є розвиток самодіяльних спілок учнівської молоді, які популяризують здоровий спосіб життя. Це рух учнівського лідерства - лідер класу, лідер школи, що становлять організацію лідерів при районних відділах освіти. Нагромадженно досвід роботи учнівського самоврядування, діяльності позашкільних закладів як методичних центрів з підготовки учнів- лідерів у навчальний період та канікулярний час в одоровчих таборах учнівського активу. Серед молодіжних організацій, що опікуються проблемами розвитку національних традицій формування здорового способу життя серед однолітків, найактуальнішими є „ Січ”, яка розвиває ідеї і методи здорового способу життя в Східній Україні, і „ Пласт” (Українська скаутська організація) що охоплю молодь переважно західних регіонів України, активністю в поширенні ідеї здорового способу життя відзначається Асоціація гайдів України. Розвитку методу освіти „ рівний-рівному” активно сприяє діяльність соціальних служб для молоді, особливо поширення волонтерського руху. Він активно використовується в консультуванні, патронажі, діяльності груп взаємопідтримки та ін. [3, с.21-26].

Проекти, над якими працюють громадські організації й використовують метод освіти „рівний-рівному” в роботі з учнівською молоддю та групами ризику в Дніпропетровській, Запорізькій, Вінницькій, Харківській, Чернівецький, Рівненській та інших областях , засвідчили його безперервну ефективність. Набутий досвід дає підстави стверджувати, що даний метод освіти вже має певні надбання в системі вітчизняної освіти і специфіку впровадження його в умовах України. Він сприятиме подальшій розбудові як національної овіти, так і демократичних та гуманістичних засад суспільства в цілому. Активна участі молоді в просвітницькому процесі означає новий етап підтримки реформування всієї системи національної освіти й превентивної діяльності. Визначення «освіта „рівний-рівному”» набуло поширення в зв'язку з визначенням ефективності результатів упровадження проектів популяризації здорового способу життя в країнах Європейської співдружності та інших країнах світу. Поняття „ освіта” рівний-рівному випливає з того, що головну участь у поширенні знань бере сама молодь.

Переваги методу освіти „рівний-рівному” полягає у тому, що підліткове середовище є природним соціокультурним середовищем для однолітків, доступність до якого дорослим обмежана віком, соціальним статусом, мовою, сплями комунікації та ефективності впливів.

Нині в світі діє велика кількість проектів, в основі яких лежить метод освіти „рівний-рівному”. Проте єдиного визначення цього поняття немає. Це зумовлено тим, що кожна з країн, яка впроваджує метод, орієнтується передусім на культурні традиції своєї системи освіти й особливості своєї нації. Тому кожна національна програма дає своє визначення даного методу [17, с.104-107].

Освіта ”рівний-рівному” оцінюється як соціально-педагогічне явище. Тому згідно з Концепцією вона розглядається в кількох аспектах. Насамперед це соціальний підхід (політика) формування в молодої людини ідеалу здоров'я та здорового способу життя через набуття превентивних знань, навичок, умінь, психологічних якостей і установок на соціально відповідальну поведінку. Це технологія, оскільки передбачає послідовну систему активних дій лідерів підлітків і тренерів педагогі , спрямованих на спростування міфів, уявлень, моделей поведінки, що ведуть до втрати здоров'я, і на зміну їх позитивними орієнтирами життєвого вибору через поширення достовірної інформації, зразків особистого прикладу життєвої позиції лідерами.

Освіта рівних визначає засіб передавання достовірної інформації авторитетними особистостями довіра до яких є основною умовою опанування превентивних знань. Вона також є прийомом посилення доступності знань про здоровий спосіб життя, запобігання негативній поведінці і визначає форму організації превентивної діяльності, в процесі якої опановуються знання, уміння і навички, що сприяють формуванню установок, важливих для усвідомлення переваг здорового способу життя.

”Рівний-рівному” -- це освітній метод, завдяки якому в процесі комунікативної діяльності відбувається обмін знаннями і вміннями, що сприяють формуванню достовірних знань, умінь і навичок, ціннісних орієнтацій, щодо здорового способу життя й запобігання негативним вчинкам [23, с.13-15].

Для спрощення сприймання підходу ми визначаємо освіту ”рівний-рівному„ як соціальний метод реалізації просвітницікої роботи. Національне визначення поняття апробовано в ході роботи міжнародного (Таллінн, 1999р.) та Національного (Тернопіль 1999р.) семінарів, присвячених розвитку методології освіти „рівний-рівному” у країнах Центральної й Східної Європи, Співдружності незалежних держав і Балтійських країн.

Відповідно до методу просвітницька робота розглядається в широкому і вузькому значенні. У широкому значенні - це просвітницька робота, щодо здорового способу життя у всіх сферах життєдіяльності молоді. Здоровий спосіб життя розглядаєтьсяю як стан духовного, психічного, фізичного і соціального розвитку, що має безперечну соціальну цінність і користь для самої людини. У вузькому значенні - це провітницька робота з певних проблем: ВІЛ/СНІД, навичок комунікації, розвитку особистості, формування лідерських якостей, знань прав і соціальних гарантій у збереженні здоров'я [15 с.7-12].

Процес спілкування розглядається як оновна умова просвітницької роботи в міжособистісній, міжгруповій і соціальній комунікаціях. Результативність методу -- це система закладених життєвих ціностей молодої людини на активну соціальну позицію, що виявляється в процесі просвітницької роботи серед однолітків, та здатність особи вести здоровий спосіб життя й особистим прикладом доводити його переваги. Реалізація методу базується на технології ступеневого навчання: підготовці педагогів-тренерів, навчання педагогами-тренерами підлітків-лідерів та веденні підлітками-лідерами просвітницької роботи серед ровесників віком 12-18 років. Метод відрізяється від традиційних превентивних підходів насамперед тим, що молодим людям надається роль експертів та ініціаторів профілактичного впливу на однолітків. Підлітки набувають доосвіду позитивного впливу на особистості й групи, зокрема недоступні для дорослих. Лідерські якості в колі підлітків завжди оцінювалися позитивно, а підлітки-лідери були зразком поведінки незалежно від своєї соціальної позиції.

Підліток-лідер -- особистість, що є носієм знань, цінностей, які привабливі для однолітків і які вони бажають наслідувати. Відповідно до узагальненого поняття метод розглядає лідерів-підлітків як спеціально підготовлених непрофесійних педагогів, які навчають і мотивують своїх однолітків на здоровий спосіб життя.

Передумовою ефективності методу є висока цінність лідерських якостей фахівця (вчителя, лікаря, соціального працівника тощо) у вихованців. З точки зору учнівської молоді, такий фахівець має бути лідером; досконало володіти своїми фаховими знаннями; бути близьким до розуміння потреб молоді, її прагнень; не бути зверхнім, допомагати соціальному становленню не лише в межах своїх формальних функцій, а й виходячи з розуміння проблем підлітків. Сладовими цінностей, що сприймають підлітки, є висока духовність, без якої фахівеці втрачає свою привабливість, як людина і не може повноцінно виконувати свою просвітницьку місію. Виходячи з сучасних визначень, він має створити умови, щоб стати тренером соціальних умінь [7, с.15-18].

Отже, тренер-педагог - це фахівець який створює умови для ведення просвітницької роботи підлітками-лідерами серед своїх ровесників. Він користується незаперечним авторитетом серед підлітків, володіє технологіями соціального навчання і здатний ”відтренерувати” інтелектуальні, вольові та емоційні якості підліткі-лідерів, необхідні для здійснення ними освіти ”рівний-рівному”.

Завдання освіти „рівний-рівному”, полягає в створенні соціально-педагогічних умов, сприятливих для позитивних змін у знаннях, уміннях , навичках, вчинках, в цілому поведінці дітей і молоді у ставленні до здорового способу життя; створенні організаційних умов для активної просвітницької роботи щодо здорового способу життя серед дітей і молоді через надання повноважень самим неповнолітнім; виявленні в молодіжному середовищі позитивних лідерів, а також спонукання осіб з „гру ризику” щодо ураження ВІЛ-інфекції, до переорієнтації лідерських якостей з негативних на позитивні; підготовці лідерів-підлітків до просвітницької роботи серед ровесників щодо ВІЛ; підвищенні соціальної компетенції молоді в питаннях здорового способу життя; підвищенні рівня розуміння проблем молоді суспільством, розширенні нормативно-правової бази захисту здоров'я; розвитку теорії і практики освіти ”рівний-рівному”; впровадження освіти „рівний-рівному” в навчальні заклади (школи, ПТУ, ВНЗ), позашкільні заклади, у діяльність соціальних служб для молоді і служб у справах неповнолітніх , в установи соціальної реабілітації неповнолітніх, у діяльність недержавних громадських організацій тощо [25 с. 4-6].

Технології методу освіти „рівний-рівному” поділяються на:

§ технології навчання;

§ технології впровадження.

Вони спрямовані на створення умов для просвітницької роботи й передбачають відбір тренерів і підлітків-лідерів, розробку навчальних модулів для навчання тренерів і підлітків-лідерів, підготовку тренерів до навчання підлітків-лідерів, навчання даної категорії.

Технології навчання спрямовані на підвищення рівня знань, умінь і навичок формування здорового способу життя та формування превентивної поведінки. Навчання є провідною ланкою програми, яка має забезпечити якість досягнення мети програми.

Метод освіти” рівний-рівному” у своєму розвитку має орієнтуватися на такі принципи ступеневого навчання:

· відбір тренерів і лідерів-підлітків;

· навчання тренерів;

· навчання тренерами підлітків-лідерів;

· навчання підлітками-лідерами підлітків.

Навчання грунтується на модульному навчанні. Технології модульного навчання використовують взаємопов'язану систему різних видів лекцій, практичних і самостійних занять. Навчальний модуль -- це грунтовна розробка певної проблеми. Він визначається незалежністю змістового матеріалу й може розглядатися як окремий напрям у у реалізації методу. Технології навчання педагогів-тренерів і підлітків-лідерів базуються на формах і методах, до яких належать різновиди лекцій, бесід, диспутів, соціально-комунікативні тренінги, тренінги особистісного зростання, ситуаційні вправи, рольові ігри, дебати, тренінги розвитку вмінь і навичок, „мозкові атаки” тощо.

Серед модулів визначено такі:

1. ”Методологія і методика ”рівний-рівному” в просвітницькій роботі” -- здобуття методологічних знань щодо реалізації програми й досягнення ефективного результату.

2. ”Психологія взаємодії та розуміння” -- володіння знаннями і вміннями з психології особистісного розвитку, культури спілкування, психологічної сумісності, практичних умінь контактувати із соціальними групами.

3. ”Школа лідера” - розвиток особистих якостей лідера, навичок та вмінь проводити просвітницьку роботу з однолітками.

4. ”Профілактика наркоманії серед учнівської молоді” -- забезпечує формування знань з питань профілактики куріння, алкоголізму та вживання наркотичних речовин, набуття навичок запобігання наркоманії.

5. ”Профілактика СНІД серед молоді” - формування знань про соціально небезпечні хвороби, моделі ризикованої поведінки, шляхи інфікування та запобігання цьому.

6. ”Права дитини та захист її здоров'я” -- здобуття знань з правових засад захисту права на збереження і розвиток здоров'я згідно з міжнародним і вітчизняним законодавствоми

Технології впровадження - це сукупність впливів, які використовуються для досягнення мети методу освіти „рівний-рівному” через педагогічну та просвітницьку роботу, спонтанне спілкування та мобілізацію ресурсів [13 с. 82-85].

Педагогічна технологія передбачає спільну роботу тренерів з підлітками-лідерами. Зміст роботи полягає у передаванні знань, інформаційній підтримці, консультуванні здебільшого в умовах навчально закладу, молодіжного центру або в оздоровчих закладах. Тренери виконують роль керівників, наглядачів. Вони створюють умови для повної доступності підлітків-лідерів до знань, засобів масової інформації,читання лекцій, проведення тренінгів, участі в семінарах, конференціях, „круглих столах” та інших формах соціально корисної активності [7, с.54-58 ].

Просвітницька технологія спрямована напоширення знань, консультування підлітків-лідерів і педагогів тренерів у системі соціальних комунікацій. Просвітницька робота має вестись при індивідуальному, груповому, масовому спілкуванні в умовах навчального закладу, за місцем проживання, у місцях масових зборів і відпочинку молоді. У впровадженні просвітницької технології провідну роль відіграють підлітки-лідери, які працюють з однолітками. Тренери виконують роль консультантів, помічників. Вагомими є знання особливостей соціокультурної групи, з якими підлітки-лідери мають намір працювати [17, с.52-66].

Технологія спонтанного спілкування реалізується завдяки методу „снігової кулі” в умовах випадкового спілкування як з референтними групами, так і з окремими особами. При цьому однолітки, які здобули просвітницьку інформацію, самі стають джерелом інформації для інших. Це створює для підлітків-лідерів і педагогів-тренерів умови для позитивного впливу на молодь через батьків, знайомих, під час виступів ЗМІ, телепередач, музичних акцій, перебування в оздоровчих закладах тощо.

Технологія мобілізації ресурсів полягає в залученні до просвітницької роботи державних і недержавних установ, соціальних служб, засобіб масової інформації, молодіжних об'єднань, громадських і молодіжних організацій, груп населення, батьків і окремих осіб [18, с.38].

Напрями впровадження методу:

Ш під час викладання предметів гуманітарного та природничого циклів;

Ш у процесі позакласної та позашкільної виховної роботи та в роботі з батьками;

Ш через навчання та позашкільні заклади, соціальні служби, спеціальні заклади;

Ш через організацію превентивної роботи в навчальних і позашкільних закладах, вищих навчальних закладах, передусім педагогічного профілю, соціальних службах, молодіжних і громадських об'єднаннях;

Ш через діяльність учнівського самоврядування ;

Ш через законодавчу політику в галузі освіти, охорони здоров'я, соціальної діяльності щодо превентивної роботи з молоддю.

Впровадження методу забезпечується зворотнім зв'язком (суб'єкт- суб'єктні стосунки учасників програм); трансформацією-коригуванням постійним оновленням методу новими прийомами роботи відповідно до особливостей залучення до програми груп ризику (безпритульні, засудженні, споживачі наркотиків, ВІЛ-інфіковані тощо); спрямованістю освіти „рівний-рівному” на високу соціальну ефективність [4, с.44].

З всього вище зазначеного доцільно зробити висновок, що „рівний-рівному„ - це освітній метод, завдяки якому в процесі комунікативної діяльності відбувається обмін знаннями і вміннями, що сприяють формуванню здорового способу життя й запобігання негативним явищам. Навчання здорового способу життя за даним методом - це суспільно-корисна діяльність молоді, яка полягає в передаванні знань, умінь і навичок здорового способу життя, що забезпечує запобігання ВІЛ/СНІДу та іншим негативним явищам.

Висновки до другого розділу

З усього вище зазначеного можна зробити висновок, що основними соціально-психологічними причинами поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в учнівському та молодіжному середовищі являються:

- підвищені темпи наркотизації дітей, підлітків та молоді;

- посилення соціальної дезадаптації підлітків та молоді;

- повна або часткова їх виключність із освітньо-виховного процесу;

- поширення ризикованих форм поведінки молодих осіб, ранньої сексуальної

активності цих категорій населення;

- недостатня поінформованість про шляхи передачі ВІЛ-інфекції. Також ми визначили, що до основних форм організації виховної роботи в навчальних закладах, які сприяють профілактиці ВІЛ/СНІДу є наступні:

* театралізовані форми;

* інтелектуально-пізнавальні;

* інтерактивні, ігрові;

* художньо-прикладні;

* тренінгові форми роботи;

* інформаційна кампанія.

У реалізації цих форм роботи безпосередню участь приймають працівники соціальних служб для дітей та молоді, соціальні педагоги.

Також в даному розділі нами описано та дослідженнно один із новітніх методів освіти навикам здорового способу життя - „рівний - рівному”. Подана інформація дає чітке уявлення про цей освітянський метод навчання та голосить натсупне: освіта „рівний-рівному „ - це освітній метод, завдяки якому в процесі комунікативної діяльності відбувається обмін знаннями і вміннями, що сприяють формуванню здорового способу життя й запобіганню негативним явищам.

Список використаних джерел

1. Пономаренко В.С. Воронцова Газета В. Проект „Школа проти СНІДу” Інформаційний буклет для директорів шкіл, методитів, учителів і адміністраторів системи шкільної освіти.-К.:Алатон, 2004. - 16 с.

2. Вайнола Р.Х. Технологізація соціально-педагогічної роботи: теорія та практика. Навч. посіб. / Р.Х. Вайнола / За ред. проф. С.О. Сисової - К. : НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - 134 с.

3. Балакієва О.М., Ганюков О.А. Громадська думка щодо проблем СНІДу та ВІЛ-інфікції і Україні: ставлення, поінформованість, поведінка//Інформаційний бюлетень.-№12.-К.,1998.-43 с.

4. Кращі практики у вирішенні проблеми наркоманії та ВІЛ/СНІД: досвід України та Польщі/ За ред. Лазаренко Б.П., Ліщука Р. М.-К., 2004.-92 с.

5. Варивончик Д.В. Соціальні напрямки профілактики ВІЛ-інфікування серед підлітків // Сучасні методи залучення до здорового способу життя , профілактики шкідливих звичок та захворювань у дітей та підлітків .-К., 2001.- С.123-127.

6. Вместе против СПИДа: Пособие в помощь педроботникам и другим специалістам //Сост.В.М. Быкова и др. -Мн: Тонпик. 2003 .- 86 с. - (Здоровый образ жизни).

7. Профілактика ВІЛ/СНІДу, наркоманії, алкоголізму серед учнів і студентів: в 3-х т. за ред. В. Газета Панка, І.І. Цушка.-К.: Ніка-Центр, 2005.-Т.1.-248 с.

8. Догляд і підтримка дітей з ВІЛ-інфекцією: навчальний посібник для персоналу дитячих установ, батьків, опікунів, соціальних працівників та ін. осіб, що доглядають за ВІЛ-інфікованими дітьми.- К.: Кобза, 2003-168 с.

9. Соціальнапедагогіка: навч. посібник / А.Й. Капська, Л.І. Міщик, З.І. Зайцева, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола, І.М. Ковчина, О.А. Кузьменко, І.М. Пінчук, Н.П. Пихтіна;- К., 2000. - 264 с..

10. Педагогічним працівникам про ВІЛ/СНІД. Навчально-методичний посібник. В 2т/упоряд. Л.І. Гриценюк, А.С. Герніченко, І.І. Ткачук.-К.:Ніка-Центр, 2005.-т2.-204 с.

11. Профілактика ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки серед вихованців притулків для неповнолітніх: збірка інформаційних, методичних, ілюстративних матеріалів для спеціалістів / За заг. ред. Т.В. Журавель, Т.Л. Лях; Авт.упор.: Безпалько О.В., Виноградова О.А., Журавель Т.В., Лозован О.М., Лютий В.П., Лях Т.Л.К.:, 2004. -- 103с.

12. Варивончик Д.В. Ризик ВІЛ-інфікування в соціальних групах підлітків в Україні//Стратегія формування здорового способу життя (Матеріали конференції).-К.,2000.-С.124

13. Ефективні форми роботи з попередження епідемії ВІЛ/СНІДу серед дітей та молоді.; Український інститут соціальних досліджень, 2002.-149 с.

14. Політична стаття: «Кількість хворих на ВІЛ/СНІД в Україні». [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.eurolab.ua/news/global/46599/

15. Оржеховська В.М., Пилипенко О.І., Андрущак Л.І. Концепція освіти рівний-рівному щодо здорового способу життя серед молоді України.-К.; МОН, 2000.-С.4-12.

16. Жигайло Н.І. Соціальна педагогіка : навч. посіб. / Жигайло Н.І. - Львів : Новий світ, 2007. - 256 с.

17. Мельников О.В.,Баханов О.Ю.,Залучення дітей та молоді до профілактичної роботи за методикою „рівний-рівному” на прикладі діяльності „ Спікерського бюро” // Стратегія формування здорового способу життя (Матеріали конференції) .- К., 2000.- 123.

18. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. О.Яременко, О. Балакірєва, О. Вакуленко та ін.-К.: Український інститут соціальних досліджень , 2000.- 152 с.

19. Соціальна педагогіка: теорія і технології: підручник [для студ. вищ. навч. закладів] / [Т.Ф. Алєксєєнко, Т.П. Басюк, О.В. Безпалько та ін.] ; за ред. І.Д. Звєрєвої. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 316 c.

20. Формування здорового способу життя молоді: стратегія для України/ М.М. Комарова, П. Шатц, О.О. Яременко та ін.-К.: Український інституті соціальних досліджень, 2001.-С.24-29.

21. Барнетт Г., Уайтеайд А. Соціальний та економічний вплив ВІЛ/СНІДу в Україні.-К.,2010.-26 с.

22. Безпалько О.В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у теріторіальній громаді: теоретико-методичні основи: Монографія / О.В. Безпалько. - К.: Науковийсвіт, 2006. - 363 с.

23. Інформаційний вісник “Проблеми ВІЛ-інфекції, наркоманії в Україні”/ Науковий ред. Лазаренко Б.П.-К., 2004.-40 с.

24. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / І.Д. Звєрєва. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 336 c.

25. Бюлетень ініціативної групи зі створення національного руху проти дискримінації .- „Рівність” 2006р. - 10 с.

26. Харченко С.Я. Соціалізація дітей та молоді в процесі соціально-педагогічної діяльності: теорія і практика: монографія / С.Я. Харченко. - Луганськ: Альма-матер, 2006. - 320 с.

27. Богданова І. М. Соціальна педагогіка : навч. посіб. / Богданова І. М. - К. : Знання, 2008. - 343 с.

28. Діяльність центрів соціальних служб для молоді України. Сучасний стан і перспективи розвитку/ Керівник авт. колективу С.В. Толстоухова. К., 2011. - 215 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Зупинимо СНІД, поки він не зупинив нас! (просвітницький тренінг)

Мета: підвести підлітків до розуміння того, що ВІЛ-інфекція, СНІД - це поведінкові ускладнення, запобігти яким можна через формування власних навичок відповідальної поведінки.

Завдання: 1.Ознайомити підлітків зі шляхами передачі ВІЛ та наслідками його впливу на організм.

2.Формувати у підростаючого покоління розуміння власної відповідальності стосовно ризику інфікуватися ВІЛ.

3.Формувати в молоді терпиме ставлення до ВІЛ-інфікованих.

Хід проведення тренінгу:

Вступне слово:

- Привітання учасників тренінгу.

- Презентація мети та завдань тренінгу.

Вправа „Три символи”

Мета: створити умови для пізнання учасниками один одного, показати важливість власного вибору та залежність здоров'я від конкретних дій та

вчинків особистості.

Обладнання: аркуші паперу А4, маркери.

Хід вправи: кожен учасник отримує аркуш паперу А4, складає його навпіл таким чином, що можна було його поставити перед собою. Потім розкреслює аркуш за вказаною схемою. У першому віконичку учасник записує своє ім'я, у другому, третьому, четвертому, відповідно, малює символ, що передає індивідуальність; дії, які людина виконує, і які можливо шкодять її здоров'ю; дії, які людина виконує для поліпшення свого здоров'я.

На нуступному етапі йде презентація учасників.

Під час презентації тренеру потрібно акцентувати увагу учасників на діях, які вони виконують, і які шкодять чи поліпшують іх здоров'я.

Запитання для обговорення:

- Які думки у вас виникали, коли ви виконували це завдання, під час

презентації колег?

- Хто або що може поліпшити (погіршити) ваше здоров'я?

- Як ви розумієте вислів ”Здоров'я не купиш, його розум дарує” ?

Мозковий штурм „Шляхи передачі ВІЛ”

Мета: визначити та обговорити шляхи передачі вірусу імунодефіциту людини.

Обладнання: ватмани, маркери.

Хід вправи: учасники спершу називають рідини, які є в людському організмі, тренер записує їх на ватмані. Далі їм пропонується дати відповіді на запитання : „ Які шляхи передачі ВІЛ вам відомі? Всі варіанти відповідей занотовуються на аркуші без обговорення. Далі тренер продовжує висвітлювати тему ( шляхи передачі ВІЛ), спираючись на записи, вказує у яких рідинах міститься достатня кількість вірусу для інфіекування (записи ведуться на ватмані).

Вправа „ Шляхи передачі ВІЛ”

Мета : систематизувати отримані знання щодо передачі ВІЛ.

Обладнання: роздаткові картки із твердженнями про передачу ВІЛ, картки з написами „ТАК” і „НІ”.

Хід вправи: тренер ділить аудиторію умовно лінією навпіл. По один бік розташовує картку з написом „ТАК”, по другий - з написом ”НІ”. Кожен учасник отримує по одній картці із твердженнями про передачу ВІЛ. Після обдумування учасникам пропонується зайняти одну із позицій: „ТАК” або „НІ”. Той хто вагається, стає посередині й учасники обговорюють даний варіант, висловлюють свої думки.

Ролюва гра „Чорнильна пляма”

Мета: закріпити знання про шляхи передачі ВІЛ, формування в учнів розуміння власної відповідальності за ризик інфікуватися ВІЛ та інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Обладнання: картки для кожного учасника із позначками, ручки.

Хід вправи: кожному учасникові даєтьсю картка із спеціальними позначками та ручки. Значення позначок дітям не відомі, їм пропонують за одну хвилину зав'язати якомога більше знайомств з іншими гравцями та вписати іх імена у свої картки. Через зазначений час гра зупиняється, і роз'яснюють зачення кожної позначки, починаючи з V - ВІЛ-інфікованого. Учасник з цією позначкою очолює умовну колону. Після цього він зачитує імена тих, з ким встиг вступити в контакт. Це вказує на те, що ці особи могли інфікуватися. Якщо залишилися такі особи, хто не вступав у стосунки з ВІЛ-інфікованим, це не означає що вони не інфікувалися, оскільки теж „спілкувалися” з учасниками які уже вважаються умовно інфікованими. Таким чином , через такі контакти могли інфікуватися усі гравці. Далі йде своєрідна розв'язка. Тренер говорить, що учасники у яких на картках, позначка Х не інфікувались, бо вони не вступали у статеві стосунки, а обмежились спілкуванням; у кого О теж можуть бути спокійні, бо пристатевому контакті вони використовували засоби захисту; у кого І - також не повинні хвилюватися, бо вони одруженні, у них один статевий партнер, якому вони зберігають подружню вірність, і у стосунки з незнайомими не вступають. Щоб розрадити учасника , якому випало грати роль ВІЛ-інфікованого, треба сказати, що ця особа пройшла повторне тестування на виявлення антитіл до ВІЛ і результати виявилися негативними, він -- здоровий. Після гри особливу увагу потрібно приділити обговорення відчуттів, що виникали в процесі роботи, акцентувати увагу на шляхах поширення ВІЛ та засобах попередження. Вправа „Інформаційний вісник”

Мета: закріпити отримані знання про ВІЛ-інфекцію, шляхи передачі вірусу та способи захисту; зняти емоційне напруження.

Обладнання: газети, ножиці, стікери , маркери, ватмани, скотч.

Хід вправи: учасники об'єднюються в 3-4 групи (щоб у кожній було не більше ніж 5 осіб). Кожній групі дають кілька газет, журналів. На підставі опублікованих матеріалів ім пропонується визначити який вид діяльності людини є ризикованим (стосовно інфікування ВІЛ) і наскільки, а також створити колаж на тему „Будь обережним!”.

Після презентації усі роботи розміщуються у приміщенні.

Додаток Б

ТЕСТИ Що ти знаєш про ВІЛ- інфекцію

Для середнього шкільного віку

1.СНІД--це.......... а) хвороба, якою можуть занедужати як дорослі так і діти;

б) рак крові;

в) твій варіант відповіді.

2.Назви шляхи передачі ВІЛ.

3.Джерело зараження Віл:

а) тварини; в) ВІЛ-інфіковані люди;

б) комахи; г) твій варіант відповіді.

4.Виглядкати зовні добре ВІЛ-інфікована людина може:

а) так; б) ні ; в) не знаю.

5.Віл знаходиться у :

а) воді ; б) крові;

в) слині; г) повітрі.

д) у всіх біологічних рідинах організму людини;

е) твій варіант відповіді.

6.Чи існують ліки про ВІЛ-інфекції і СНІДу?

а) так; б) ні; в) не знаю.

7.Чиможелюдина бути ВІЛ-інфікованою і не знати про це ?

а) так; б) ні.

8. Назви засоби захисту від СНІДу.

Для старшого шкільного віку

1.Моя життєва цінність--це:

а) цікава робота;

б) матеріально забезпечене житло;

в) щасливе сімейне життя;

г) здоров'я;

д) свобода у вчинках і діях;

е) свій варіант.

2.Яка ситуація стосовно ВІЛ-інфекції в Україні?

а) благополучна; б) неблагополучна.

3.Чи допускаєте ви для себе можливість зараження ВІЛ?

а) так; б) ні; в) маю сумнів.

4.Чи робите ви висновок про здоров'я людини за її зовнішнім виглядом?

а) так; б) ні; в) іноді.

5.Чи виліковна ВІЛ-інфекція?

а) так; б) ні ; в) не знаю.

6.Назвіть шляхи передачі ВІЛ.

7.Визначте варіант можливого зараження ВІЛ-інфекцією:

а) незахищенний сексуальний контакт;

б) користування посудом ВІЛ-інфікованого;

в) укуси тварин і комах;

г) переливання крові;

д) бійка з ВІЛ-інфікованим;

е) догляд за хворим на СНІД;

є) при спільному використанні нестерильних сприців , голок;

ж) при розмові, чханні, кашлянні.

8. Оцініть ризик зараження ВІЛ при внутрішньовенному введені наркотиків: а) високий; б) низький; в) не знаю.

9.Як ви вважаєте , через який період після зараження ВІЛ людина може

передати ВІЛ-інфекцію іншому?

а)ніколи; б) через кілька годин; в) через кілька тижнів;

г) через кілька місяців; д) через кілька років; е) не знаю.

10.Якщо сьогодні результат аналізу крові негативний , то чи можна бути впевненим на 100% , що людина не ВІЛ-інфікована?

а) так; б) ні; в) не знаю.

11.Через який час з моменту передбачуваного зараження варто пройти обстеження на ВІЛ-інфекцію?

а) через кілька днів; б) через місяць;

в) через три місяця; г) через півроку.

12.Де можна обстежитись на ВІЛ-інфекцію?

а) у поліклініці;

б) у медичному пункті навчального закладу;

в) у центрі профілактики СНІДу;

г) у нашому місці не має таких місць;

д) не знаю.

13.Чи завжди Віл-інфікована вагітна жінка передає вірус дитині?

а) так; б) ні; в) не знаю.

14.СНІД і ВІЛ те саме?

а) так; б) ні; в) не знаю.

15.Хворих на СНІД і ВІЛ -інфікованих людей краще ізолювати від суспільства? а) так; б) ні.

16. Наскільки для вас важлива інформація про СНІД?

а) дуже важлива; б) не завадила б;

в) не замислювався про це; г) не цікавить взагалі. 17 .Із яких джерел ви одержуєте інформацію про ВІЛ/СНІД?

Додаток В

Що ти знаєш про ВІЛ-інфекцію та СНІД?

Оцініть рівень своїх знань на даний час з проблеми СНІДу.

1.ВІЛ-інфекцція вірус, який викликає СНІД.

а) так; б) ні.

2.За зовнішнім виглядом можна визначити , чи є людина носієм ВІЛ-інфекйії і хворою на СНІД.

а) так; б) ні.

3.ВІЛ передається через слину і сльози.

а) так; б) ні.

4.ВІЛ-інфекцією не можна заразитися , обіймаючи іншу людину.

а) так; б) ні.

5.Людина може заразитися ВІЛ-інфекцією від комариного укусу.

а) так; б) ні.

6.Невпорядковані статеві стосунки без використання презирватива можуть призвести до ВІЛ -інфікування.

а) так; б) ні.

7.Люди піддають себе ризику заразитися ВІЛ-інфікцією використовуючи чужі голки при татуюванні.

а) так; б) ні.

8.Молода людина не може заразитися ВІЛ-інфекцією.

а) так; б) ні.

9. Заразитися на СНІД можна , користуючись громадським туалетом.

а) так; б) ні.

10.Хворі на СНІД та інфіковані можуть відпочивати у звичайних санаторіях , будинках відпочинку, пансіонатах.

а) так; б) ні.

11.Чимало симптомів СНІДу нагадують симптоми інших захворювань. а) так; б) ні.

12.СНІД передається через усі рідкі віділення тіла.

а) так; б) ні.

13.СНІД передається через сексуальні контакти, контакти з кров'ю, від матері до дитини під час внутрішньоутробного розвитку і пологів.

а) так; б)ні.

Размещено на Allbest.ru