Соціальна робота з одинокими людьми похилого віку

Рис. 2.3 Наочне зображення результатів розуміння жінками похилого віку здоров'я (ранжування)

Отже, як ми бачимо з отриманих результатів, то 63% жінок похилого віку в майбутньому будуть вести здоровий образ життя та 75% прагнуть змінити щось на краще. Таким чином за результатами досліджуваних видно сприятливий прогноз на майбутнє.

Таблиця 2.6

Результати досліджуваних, що характеризують сферу відношення до здоров'я

При проведенні опитувальника "Відношення до здоров'я" Березовської Р.А. ми отримали наступні результати: на перше запитання "Оцініть, наскільки зазначені цінності важливі для вас на даний момент" було виявлено (див. таблицю 2.7.), що на першому місці за значимістю серед усіх запропонованих цінностей у досліджуваних жінок похилого віку стоять матеріальне благополуччя (середнє значення - 6,8), на другому місці - здоров'я (6,7), а на третьому - вірні друзі (середнє значення - 6).

Таблиця 2.7

Середнє значення показників цінностей, що важливі для досліджуваних жінок похилого віку в даний момент

На друге питання "Як ви вважаєте, що необхідно для того, щоб досягнути успіху в житті" досліджувані вважають, що перш за все повинне бути здоров'я (середнє значення - 7), на другому місці по значимості - завзятість та працелюбність (6,4), а на третьому - гарна освіта (середнє значення - 6). Результати наведені в таблиці 2.8.

На третє питання "Що таке здоров'я" більшість досліджуваних жінок похилого віку (41%) визначають здоров'я як стан, що характеризується гарним самопочуттям та настроєм (наприклад, "Здоров'я - це гарний настрій", "Здоров'я - це коли встаєш, працюєш, не відчуваєш хвороби, маєш гарний настрій").

Таблиця 2.8

Середнє значення показників відповідей на питання "Що необхідно для того, щоб досягти успіху в житті"

Приблизно 28% досліджуваних вважають, що здоров'я - це відсутність больових відчуттів чи хвороби. Респонденти надавали, наприклад, такі варіанти відповідей: "Здоров'я - це коли людина не хворіє", або "Здоров'я - це коли нічого не болить", чи, наприклад, "Здоров'я - це коли прокинувся вранці, а нестерпної болі не відчуваєш, її немає, й тоді хочеться жити".

Здоров'я також розглядається досліджуваними жінками похилого віку в якості переживання радості, щастя (19% респондентів). Були надані такі варіанти відповідей: "Здоров'я - це радісні моменти життя", "Здоров'я - це найцінніше щастя людини".

Ще 4% досліджуваних здоров'я визначають як те, коли воно є його, не помічаєш, про що не слід піклуватися, поки не з'являються симптоми погіршення. Було надано такі варіанти відповідей: "Здоров'я - це стан організму, про який не дбаєш поки не стане погано, або уже занадто пізно", "Гарне здоров'я - це коли не потрібно думати про пігулки та лікування". Кількісний аналіз відображений у табл. 2.9.

При аналізі відповідей на четверте запитання "Оцініть, який вплив на вашу свідомість в області здоров'я надає інформація, що отримана із запропонованих джерел", було виявлено (див. рис. 2.4.), що найбільший вплив має інформація отримана від лікарів (середній бал - 7), на другому місці знаходиться інформація, що отримана з засобів масової інформації (телебачення) (середній бал - 6,7), а на третьому місці - друзі, знайомі (середній бал - 6).

Таблиця 2.9

Виокремленні групи відповідей, що асоціюються у досліджуваних зі здоров'ям

Рис. 2.4 - Наочне зображення середніх показників за оцінкою ступеня впливу джерел на усвідомленість досліджуваних в області здоров'я

Також нами було виявлено, що найбільш суттєвий вплив на стан здоров'я досліджуваних жінок похилого віку мають такі фактори як (див. рис. 2.5.), якість медичного обслуговування (середній бал - 7), образ життя (середній бал - 6,7), особливості харчування (середній бал - 6,5) та екологічна обстановка (середній бал - 6).

Рис. 2.5 - Результати значимості факторів, що мають вплив на стан здоров'я за опитувальником "Відношення до здоров'я" Березовської Р.А.

На запитання "Як ви почуваєте себе частіше за все, коли зі здоров'ям у вас все благополучно" досліджувані жінки похилого віку надали такі варіанти відповідей (див. рис. 2.6.): спокійні (середнє бал - 6,6), радісно (6,2), ніщо не загрожує (середній бал відповідей - 6), відчуття впевненості в собі (середній бал - 6,1), задоволеність (середній бал - 5,6), нічого особливо не турбує мене (5).

Рис. 2.6 - Графічне зображення середніх значень результатів досліджуваних

Також нами було виявлено, що досліджувані, коли дізнаються про погіршення свого здоров'я, зазвичай переживають такі почуття, як засмученість (середнє значення - 7), відчувають себе подавлено, стурбовано (середнє значення по 6,7), переживають страх (середній бал - 6,1), відчувають почуття жалю з цього приводу (середній бал - 5). Однак варто зазначити, що досліджуваним не властиво переживати спокій (середній бал - 2,5) та стид (середній бал - 1,8) в ситуаціях, коли у них погіршується стан їхнього здоров'я. А такі почуття як схвильованість та нервовість (середнє значення - 4,8), роздратованість (середній показник - 3,5), відчуття провини (середнє значення - 3) досліджувані жінки похилого віку переживають ситуаційно, коли дізнаються про погіршення стану свого здоров'я. Результати зображені на рис. 2.7.

Рис. 2.7 - Наочне зображення результатів досліджуваних про їх відчуття під час погіршення здоров'я

Крім цього нами було виявлено, що досліджувані для підтримки свого здоров'я регулярно піклуються про режим сну та відпочинку (середній показник - 6,7), намагаються уникати шкідливих звичок (середній показник - 6). Не регулярно, однак, час від часу досліджувані жінки похилого віку намагаються займатися фізичними вправами (середній бал - 4), притримуватися дієти (середній показник - 4,3). А ось закалятися, відвідувати лікаря з профілактичною метою, слідкувати за своєю вагою, ходити в баню, відвідувати спортивні секції, практикувати спеціальні оздоровлюючі системи досліджувані жінки похилого віку не виконують ні регулярно, ні взагалі. Результати зображені на рис. 2.8.

Рис. 2.8 - Розподіл результатів досліджуваних на питання "Що ви виконуєте для підтримки вашого здоров'я (оцінити регулярність)" за опитувальником "Відношення до здоров'я" Березовської Р.А.

На дев'яте запитання опитувальника "Відношення до здоров'я" "Якщо ви піклуєтеся про своє здоров'я недостатньо чи нерегулярно, то чому?" досліджувані жінки похилого віку частіше надавали такі варіанти відповідей (див. рис. 2.9.): необхідні великі матеріальні затрати (середнє бал відповідей максимальний - 7). Також досліджувані пояснювали недостатнє піклування про своє здоров'я тим, що не вистачає часу (середній бал - 4,8), немає відповідних умов (6,1) та є більш важливі справи (5).

Рис. 2.9 - Графічне зображення результатів досліджуваних на запитання "Якщо ви піклуєтеся про своє здоров'я недостатньо чи нерегулярно, то чому?" опитувальника "Відношення до здоров'я" Березовської

Також нами було виявлено, що досліджувані жінки похилого віку якщо вони відчувають нездужання, то частіше за все самі приймають міри, виходячи із власного досвіду, знань (середній бал відповідей - 6,8 із максимальних 7), звернуться до лікаря (середній бал 6,5), або звернуться за порадою до друзів, знайомих (5). А ось така поведінка, як намагання не звертати на свій стан здоров'я уваги не властиво для жінок похилого віку (середній бал - 2,4 із максимальних 7). Результати зображені на рис. 2.10.

Рис. 2.10 - Наочне зображення результатів досліджуваних, що вони будуть робити в ситуації відчуття нездужання

Також отримані результати можна проаналізувати відношення досліджуваних до здоров'я на чотирьох рівнях. Це когнітивному, емоційному, поведінковому та ціннісно-мотиваційному.

Отже, ми можемо зазначити, що на когнітивному рівні досліджувані жінки похилого віку мають достатні рівень ступеню поінформованості компетентності людини в сфері здоров'я, мають достатній рівень знань основних факторів ризику і антиризику, розуміють роль здоров'я в забезпеченні активного і тривалого життя. На емоційному рівні у досліджуваних також адекватний рівень відношення до здоров'я. Вони відчувають оптимальний рівень тривоги по відношенню до здоров'я, його погіршення, а також демонструють уміння насолоджуватися станом здоров'я та радіти йому. Однак на поведінковому рівні досліджувані жінки похилого віку демонструють деяку неадекватність по відношенню до свого здоров'я. Тобто, дія та вчинки досліджуваних не зовсім відповідають вимогам здорового способу життя, так як вони майже нічого не роблять регулярно для підтримки свого здоров'я, а якщо занедужали у більшості випадків самі приймають міри як вилікуватися. Що стосується ціннісно-мотиваційного компоненту відношення до свого здоров'я у досліджуваних, то варто відмітити, що у жінок похилого віку висока значимість здоров'я в індивідуальній ієрархії цінностей, однак відмічається середня ступінь сформованості мотивації на збереження та закріплення здоров'я, що обумовлена в більшості випадків зовнішніми причинами (матеріальне забезпечення, немає необхідних умов), однак є й особистісний фактор (не вистачає на це часу). Отже, загалом можна зазначити, що у жінок похилого віку адекватне, турботливе відношення до свого здоров'я на емоційному, когнітивному та ціннісно-мотиваційному рівнях, а на поведінковому нажаль ні. Тобто, ми можемо припустити, що досліджувані розуміють значимість свого здоров'я, поінформовані, хвилюються про нього, цінують, однак майже нічого не роблять для його укріплення та підтримки, доки стан значно не погіршиться.

Висновки

Переважна більшість старих людей має потребу в самому широкому спектрі послуг і допомоги, що робиться їм сторонніми людьми, будь те члени родини, сусіди, медичні, соціальні або благодійні організації. Стосовно до України в основній своїй масі родини нездатні, узяти на себе всі турботи про старих і безпомічних родичів. Уся вага по відходу за старими людьми ляже в першу чергу на плечі державних соціальних служб, а також на органи охорони здоров'я. На думку соціальних геронтологів західних країн, головна задача соціальної роботи полягає в тому, щоб зв'язати індивіда, родину або громаду з зовнішніми і внутрішніми джерелами тих ресурсів, що необхідні для виправлення, поліпшення або збереження визначеної ситуації. В Україні також накопичено певний досвід надання всіх видів допомоги літнім людям, але основна увага приділяється стаціонарної допомоги. Розширюється мережа будинків престарілих, але в той же час гостро відчувається нестача клубів, об'єднань, товариств, в яких люди "третього віку" могли б проводити свій вільний час. Соціальна робота з людьми похилого віку в Україні прирівнюється до соціальної роботи на рівні помічника соціального працівника в соціальних службах розвинених країн світу. За своїм характером вона є малопрестижною і низькооплачуваною. Робота із людьми пізнього віку дорослості завжди вважалась і вважається, на думку спеціалістів соціальної сфери і науковців, однією із найтяжчих як у фізичному, так і в психологічному плані. Нині більшість співробітників соціальної сфери (лікарі, медичні сестри, адміністрація, керівний та обслуговуючий персонал) вимушені працювати зі старими людьми через певні життєві обставини, а не внаслідок справжнього професійного покликання. У той час, коли за кордоном створюються вищі навчальні заклади для людей похилого віку, є розгалужена система рекреаційних і реабілітаційних закладів для цієї категорії населення, у нашій державі основна увага приділяється підтримці нормального життєвого рівня громадян похилого віку на рівні виживання.

В Україні спеціальною державною установою, що надає послуги пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам вдома, в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування, та які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності й соціальної активності, є територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян управлінь соціального захисту населення.

Територіальний центр соціального обслуговування є спеціальною установою, яка надає послуги громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності та соціальної активності.

Стаціонарне обслуговування громадян похилого віку здійснюється і в будинках-інтернатах, пансіонатах для ветеранів війни та праці. Основним завданням будинку-інтернату є забезпечення належних умов для проживання, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги особам, які потребують стороннього догляду і допомоги.

Основне завдання соціальної роботи з людьми похилого віку пов'язане з їхнім соціальним захистом. Соціальний захист - це комплекс економічних, соціальних і правових гарантій для громадян літнього і старечого віку, що ґрунтується на принципах людинолюбства й милосердя з боку держави у ставленні до тих членів суспільства, які цього потребують.

У свою чергу, соціальний захист верств населення літнього і старечого віку складається з профілактики, підтримки і представництва. Профілактика має на меті зберегти добробут старої людини шляхом зменшення чи усунення чинників ризику, і тим самим запобігти її влаштуванню в стаціонарних установах соціального обслуговування. Підтримка - це допомога, необхідна старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності. Представництво - захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними, від їхнього імені, для надання необхідної допомоги.

Робота зі старими людьми завжди вважалась і вважається скрізь однією з найбільш важких у психологічному плані. Ось чому соціальні працівники повинні мати універсальну підготовку щодо всіх аспектів похилого та старечого віку, усвідомлювати величезну кількість психологічних, психопатологічних, соматичних, морально-етичних проблем, які виникають у людей цього вікового періоду.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

2. Положення "Про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Ленінського району м. Вінниці.

3. Програма "Здоров'я літніх людей" затверджена Указом Президента України від 10.12.1997 р. №1347-97.

4. Андрущенко В.П., Бех В.П., Лукашевич М.П., Мигович І.І., Пінчук І.М. Соціальна робота. -- К.: УДЦССМ, 2008. -- Кн.

4. Короткий енциклопедичний словник. -- 536 с.

5. Блащак Г.С., Вадзюк О.В., Горбоніс Т.В., Грицько Н І., Довжук Б.С. Соціальна робота в Україні: теорія та практика. -- К.: УДЦССМ, 2011. -- 272с.

6. Бойко А.М., Бондаренко Н.Б., Брижовата О.С., Бурлака В.В., Грига І.М. Соціальна робота. -- К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2004. -- Ч. 2: Теорії та методи соціальної роботи. -- 224 с.

7. Бондаренко Н.В., Грига І.М., Кабаченко Н.В., Савчук О.М., Семигіна Т.В. Соціальна робота. -- К.: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2004. -- Ч. 1: Основи соціальної роботи. -- 178 с.

8. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. -- Донецьк: Янтра, 2010. -- 351 с.

9. Бурая Н.П. Соціальна робота. -- Х., 2009. -- 104 с.

10. Бурлака В.В. Введення у соціальну роботу. К.: 2011 р. 321 с.

11. Бурльєр Ф. Старение и старость. М., Наука., 1992 р. 125 с.

12. Дементьєва Н.Ф., Устінова Е.В. Роль і місце соціальних працівників в обслуговуванні похилих людей., Л.: Арто, 1980 р. 234 с.

13. Дмитрієв А.В. Соціальні проблеми людей похилого віку. Л.: 1980 р.

14. Єфімова Є.І. Суїцид на поведінка в похилому віці. Київ, Знання: 2008. 78с.

15. Зарубежный и отечественный опыт социальной работы. М.: Социально-технологический институт, 2009. - 272 с.

16. Звєрєва І.Д., Безпалько О.В., Янкович О.І., Бондаренко З.П., Лях Т.Л. Соціальна робота в Україні. -- К.: ДЦССМ, 2004. -- 256 с.

17. Іванова О. Система соціального обслуговування та соціальних служб в Україні // Соціальна робота в Україні: Перші кроки. К., Знання, 2010 р., 208 с.

18. Капська А.Й., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х., Вакуленко О.В., Карпенко О.Г. Соціальна робота: технологічний аспект. -- К.: ДЦССМ, 2009. -- 362 с.

19. Краснова О.В. Социальная психология старения: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений / О.В. Краснова, А.Г. Лидерс. - М.: Изд. центр "Академия", 2002. - 288 с. - Библиогр.: с. 281-285.

20. Основы социально-медицинской работы. - М.: Рарог, 1998. - 256 с.

21. Панова А.Н., Є.І. Холостова. Теорія і методика соціальної роботи. Науковий посібник в питання і відповідях. М. Союз: 1996 р., 320 с.

22. Петров Б.Д. Адаптація до нових умов життя людей похилого віку. К.: Знання, 1972 р., 210 с.

23. Попович Г.М. Соціальна робота в Україні і за рубежем. -- Ужгород: МПП "Гражда", 2009.

Размещено на Allbest.ru