Технології соціальної роботи територіальних центрів соціального обслуговування самотніх громадян похилого віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Соціальні аспекти старості

1.1. Самотність в старості як соціальна проблема

1.2. Соціально-психологічні особливості самотніх громадян похилого віку

1.3. Система соціальних установ для самотніх громадян похилого віку

Розділ 2. Технології соціальної роботи територіальних центрів соціального обслуговування самотніх громадян похилого віку

2.1. Нормативно-правова база діяльності територіальних центрів

2.2. Мета, завдання і функції територіального центру соціального обслуговування населення

2.3. Технології, напрямки, зміст та форми роботи територіального центру з самотніми громадянами похилого віку

Розділ 3. Модель діяльності спеціалізованого відділення денного перебування «Центр Надія»

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Старіння населення - об'єктивний загальносвітовий процес. Це спонукало світову спільноту сформувати особливу систему поглядів на дане соціальне, економічне і культурне явище. Принципи ООН у відношенні до людей похилого віку передбачають забезпечення їм незалежності, можливості брати участь у соціальному розвитку, догляду, умов для реалізації внутрішнього потенціалу і збереження гідності [8, с.48].

На Другій Всесвітній Асамблеї ООН зі старіння були узагальнені проблеми світової спільноти, пов'язані з глобальним процесом зростання кількості людей похилого віку на нашій планеті, та розроблені міжнародні принципи забезпечення соціального розвитку в умовах демографічного старіння. Головними з цих принципів є: повна реалізація людських прав і свобод старечої людини; знищення бідності та досягнення забезпеченої старості; підтримка участі людей похилого віку в економічному і соціальному житті суспільства; всебічний розвиток системи соціального захисту осіб похилого віку; визнання вирішальної важливості сім'ї, взаємозв'язку поколінь та солідарності для всього соціального розвитку [3, с.92].

Особливо актуальною соціальна робота з самотніми людьми похилого віку стає тоді, коли суспільство переживає важкі періоди, коли різко загострюються соціальні проблеми. Причому рішення цих проблем залежить від можливостей матеріальної (фінансової) бази соціальної роботи, а також від суті і змісту соціальної політики в суспільстві. Адже багато проблем соціального захисту самотніх громадян похилого віку загострюються не тільки через економічний стан в суспільстві, але і в результаті соціальної політики держави. Соціальна політика повинна бути націлена не тільки на надання допомоги самотнім громадянам похилого віку, але і на запобігання або пом'якшення тих або інших соціальних проблем цих людей, тобто мати випереджальний характер [4, с.38].

Саме проблеми, пов'язані з інтенсивністю, ефективністю і результативністю медичного і соціального обслуговування людей похилого віку розв'язують районні територіальні центри соціального обслуговування населення.

Процес демографічного старіння населення вимагає перегляду основ організації діючих соціальних служб у напрямі соціального обслуговування й опіки самотніх громадян похилого віку. Соціальне обслуговування самотніх громадян похилого віку - це вид соціальної діяльності, здійснюваний головним чином за допомогою мережі соціальних служб, що взаємодіють між собою в ім'я досягнення проміжної і кінцевої мети надання самотнім громадянам похилого віку соціальних послуг.

Усе вище сказане обумовило вибір теми та об'єкту курсової роботи «Технології соціальної роботи територіальних центрів соціального обслуговування самотніх громадян похилого віку»

Розділ 1. Соціальні аспекти старості

1.1 Самотність в старості як соціальна проблема

Рівень цивілізованості суспільства ставиться в пряму залежність від того положення, яке займають в суспільстві люди похилого віку, інваліди і діти. Абсолютно очевидно, що від міри, глибини і послідовності рішення проблем людей похилого віку залежить майбутнє країни, і стійкий соціальний розвиток.

Число людей похилого віку збільшується щороку, а якість життя знижується, і це далеко не тимчасове явище в сьогоднішніх умовах системної кризи соціального захисту людей похилого віку набуває пріоритетного значення [11, с.186].

По класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), населення у віці від 60 до 74 років віднесене до немолодого, від 75 до 89 років - до старшого, а від 90 років і старше - до довгожителів. Ця класифікація враховує потреби, біологічні і соціальні можливості людей похилого віку [8, с.48].

Серед людей похилого віку виділяються самі різні групи: бадьорі, фізично здорові; хворі; що живуть у сім'ях; самотні; задоволені виходом на пенсію; що ще працюють, але обтяжуються роботою; нещасні, такі, що зневірилися в житті; малорухливі, домосіди; які проводять інтенсивно, різноманітно своє дозвілля (ходять у гості, відвідують клуби і т.п.).

Під самотністю в геронтології розуміють тяжке відчуття розриву з оточенням, що збільшується, острах наслідків самотнього способу життя, важке переживання, пов'язане з втратою істотних життєвих цінностей чи близьких людей, постійне відчуття покинутості, марності й непотрібності власного існування [18, с.289-290].

Почуття самотності виявляється в усіх вікових періодах, але лише в старості воно набуває особливої актуальності й значущості для особистості.

Самотність у старості - поняття, далеко не однозначне і, власне кажучи, має соціальний сенс:

самотність як соціальний стан, що відбиває психофізичний статус літньої та старої людини, утрудняє зав'язування нових і підтримання старих контактів і зв'язків, обумовлений різними причинами як психічного, так і соціально-економічного характеру;

самотність як відсутність родичів, дітей, онуків, подружжя, а також окреме проживання від молодих членів родини;

самотність як повне позбавлення людського спілкування для багатьох старих людей, які мешкають у родині;

самотність як самотній спосіб життя: фізичний стан, що активно обирається самою особистістю з огляду на свій характер і психічне здоров'я на основі прагнення відгородитися від оточення, бажання захистити свій спосіб життя, внутрішній світ, незалежність і стабільність від вторгнення сторонніх і навіть близьких родичів [6, с.134]. .

1.2 Соціально-психологічні особливості самотніх громадян похилого віку

Життя самотніх людей похилого віку переважно не багате на різноманітні події. Здебільшого підготовка до приходу лікаря, відвідини магазину заповнюють увесь день. Те, що в молодості здавалося незначним епізодом, стає подією. [6, с.134].

Змінюється ціннісна ієрархія самооцінок: менше уваги приділяється своїй зовнішності, більше -- фізичному стану, внутрішнім відчуттям. Зазнає змін і часова перспектива. Заглиблення в минуле типове лише для осіб старечого віку. На старість час видається швидкоплиннішим, він менше заповнений подіями.

У самотніх людей похилого віку своєрідне відчуття часу. Як зазначалося, літня людина живе в сучасному часовому вимірі. Але її минуле також присутнє сьогодні і виявляється в таких звичних нормах життя, як обережність, економність, ощадливість. Людина ніби «консервується», причому ця «консервація» стосується і її духовного світу, духовних цінностей. Перебіг часу стає уповільненим. Тому варто виявляти толерантність до способу життя самотніх людей похилого віку, необхідно створювати умови для звичних виявів побутового укладу, не потрібна різка зміна організації їх життєдіяльності.

Найважчим психологічним тягарем для самотньої людини похилого віку є нереалізація свого потенціалу, відчуття власної непотрібності. Знеціненими виявляються всі досягнення минулого життя людей похилого віку: ідеали їх молодості і зрілості визнаються помилковими, а самі вони не тільки втратили пошану молодого покоління, але, як постійно вселяється, представляють "тягар для трудового населення".

Непотрібність вступає в протиріччя із суспільною сутністю людини. Соціальний працівник покликаний пом'якшити ситуацію, принаймні в найближчому оточенні літньої людини, в її соціумі.

Важливо допомогти самотній людині похилого віку відчути себе потрібною іншим людям, зберігаючи тим самим усталеність поведінки і самого життя, що є гарантією певної стабільності, відчуття оптимістичної перспективи. Це дає реальну надію на те, що і в нових умовах самотня літня людина залишається залученою до життя [17, с.148].

Створення системи соціальних послуг, відповідної потребам населення - одне з найважливіших завдань держави в період становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки. Необхідна концентрація зусиль всіх зацікавлених сторін - представників законодавчої влади, виконавських органів, дослідників, суспільних об'єднань з тим, щоб послідовно реалізувати заходи по розвитку і зміцненню системи соціального обслуговування населення, забезпечуючого гарантований державою рівень соціального захисту. Від соціальних працівників вимагається глибоке розуміння усіх проблем людей похилого віку, вміння їх осмислити і вирішувати як комплексні програми.

Соціальна робота покликана розв'язувати проблеми життя самотніх людей похилого віку, які свої сили, здоров'я, інтелектуальний потенціал віддали суспільству. І суспільство зобов'язане зробити максимум, щоб осінь життя людини мала свої радощі і вигоди [11, с.156].

1.3 Система соціальних установ для самотніх громадян похилого віку

Важливого значення набувають в сучасних умовах інститути соціального обслуговування самотніх людей похилого віку, міжвідомча робота по організації соціальної підтримки літніх людей. Це пов'язано із збільшенням питомої ваги літніх людей у складі населення, зміною соціального статусу людини в старості, припиненням або обмеженням трудової діяльності, трансформацією ціннісних орієнтирів, самого способу життя і спілкування, а також виникненням різних ускладнень як в соціально-побутовій, так і в психологічній адаптації до нових умов. Все це диктує необхідність вироблення і реалізації специфічних підходів, форм і методів соціальної роботи з пенсіонерами і літніми людьми [16, с.190 - 191].

Нормативно-правовою базою для соціальної роботи з літніми людьми в Україні є Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» 1993 р., Закон України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» 1993 р. і Закон України «Про соціальні послуги» 2003 р. Відповідно до цих законів в сферу соціальних послуг, що надаються самотнім людям похилого віку, входять: соціально-побутові, соціально-медичні, психологічні, соціально-правові послуги; матеріальна допомога і проведення соціальної адаптації і реабілітації людей похилого віку.

Допомогу людям похилого віку здійснюють органи соціального захисту населення через свої відділення, які виявляють і ведуть облік, здійснюють різні види соціальної підтримки, пропонують і забезпечують платні послуги.

Соціальна робота в сфері соціального обслуговування людей похилого віку проводиться у таких напрямках:

соціальне забезпечення, соціальна допомога, створення необхідних матеріальних і фінансових умов для підтримання нормальної життєдіяльності;

догляд і соціальна допомога в стаціонарних установах Міністерства праці і соціальної політики;

соціальна робота з людьми похилого віку в територіальних центрах і відділеннях денного перебування;

догляд і соціальна підтримка на дому.

Соціальна допомога людям похилого віку -- це забезпечення у грошовій чи натуральній формах, у вигляді послуг чи пільг, які надаються із врахуванням законодавче закріплених державою соціальних гарантій із соціального забезпечення. Соціальна допомога має характер періодичних чи разових доплат до пенсій і допомог, натуральних видач та послуг з метою надання адресної, диференційованої підтримки різним категоріям літніх людей, ліквідації чи нейтралізації критичних життєвих ситуацій, які викликані важкими соціально-економічними умовами життя.

Виділяють термінову соціальну допомогу, адресну соціальну допомогу, бригадну соціальну допомогу для важкохворих.

Термінова соціальна допомога являє собою надання допомоги разового характеру людям похилого віку, які її гостро потребують. Вона включає:

разове забезпечення безкоштовним гарячим харчуванням чи продуктовими наборами;

забезпечення одягом, взуттям, предметами першої необхідності;

разове надання матеріальної допомоги;

сприяння в отриманні тимчасового житла;

надання екстреної соціально-психологічної підтримки за Телефоном довіри і юридичної допомоги у рамках компетенції служби.

В окремих великих містах України у підпорядкуванні органів соціального захисту населення знаходяться соціальні аптеки, соціальні лікарні. До них слід додати соціальні їдальні, спеціалізовані магазини, будинки побуту та інші життєво важливі заклади для престарілих людей, які почали створюватися в останні роки. Працюють перукарні, майстерні із ремонту побутової техніки, пункти прокату, які надають пенсіонерам послуги за прийнятними цінами.

Адресна соціальна допомога надається людям похилого віку, які знаходяться в особливо складній життєвій ситуації, їх відвідують соціальні працівники, які надають необхідну побутову чи соціально-психологічну допомогу.

Бригадна форма допомоги важкохворим пенсіонерам - це комплексне обслуговування з наданням соціальних і медичних послу. Соціальні працівники надають пенсіонерам послуги побутового характеру, а медичні сестри здійснюють сестринський догляд.

Соціальне обслуговування здійснюється через систему соціальних служб. Система соціальних служб включає мережу спеціалізованих установ, призначених для обслуговування відповідних груп населення [15, с.181].

Поняття «соціальна служба» відноситься до основних понять в соціальному обслуговуванні населення і визначається як система державних і недержавних структур, що здійснюють соціальну роботу і що мають в своєму складі спеціальні установи для надання соціальних послуг і органи управління ними [15, с.174 - 176].

Соціальна служба як інструмент соціальної роботи організує свою діяльність по двох напрямах: соціальний захист і соціальна допомога.

Функцію соціального захисту та допомоги на державному рівні виконують наступні установи: Міністерство праці та соціальної політики України; мережа обласних і міських управлінь та районних відділів соціального захисту населення. До організацій та установ, підпорядкованих цим закладам, відносяться:

будинки-інтернати для людей похилого віку;

спеціалізовані дома-інтернати для людей похилого віку;

територіальні центри соціального обслуговування людей похилого віку;

спеціалізовані житлові будинки для самотніх людей похилого віку.

За даними Міністерства праці та соціальної політики України, в державній системі соціального обслуговування функціонує 276 будинків-інтернатів[10, с.123].

Будинок-інтернат системи соціального захисту -- стаціонарна соціально-медична установа для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни і праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Завданнями будинку-інтернату є:

матеріально-побутове забезпечення громадян похилого віку та інвалідів;

створення для них сприятливих умов життя, наближених до домашніх;

організація догляду;

надання їм медичної допомоги;

здійснення заходів, спрямованих на соціально-трудову реабілітацію;

організація раціонального і дієтичного харчування з урахуванням їхнього віку і стану здоров'я;

забезпечення інвалідів і старих, які того потребують, протезуванням і немоторними засобами пересування;

проведення культурно-масової роботи.

Функціями таких будинків-інтернатів є:

створення умов життя, наближених до домашніх;

організація догляду за тими, хто тут проживає, надання їм допомоги і організація їхнього змістовного відпочинку;

організація трудової зайнятості.

До будинків-інтернатів приймають на повне державне забезпечення громадян похилого віку (жінок з 55 років, чоловіків з 60 років) та інвалідів І і II груп.

Пенсіонерів у будинках-інтернатах забезпечують одягом, взуттям, м'яким інвентарем, чотириразовим харчуванням. В усіх будинках-інтернатах є медпункти, ізолятори, карантинні кімнати, які обладнані необхідною медичною апаратурою та інструментарієм.

З метою соціальної адаптації і трудової реабілітації людей похилого віку при стаціонарних установах створено 252 лікувально-виробничі майстерні. Для організації трудової реабілітації громадян похилого віку та інвалідів та для поліпшення харчування літніх людей при будинках-інтернатах системи функціонують 233 підсобних сільських господарств, які за рахунок власного виробництва забезпечують від 60 до 100 відсотків потреби інтернатних установ в основних продуктах харчування -- м'ясі, молоці, овочах, [14, с.334 - 335].

Практично в кожному місті і районі функціонують територіальні центри соціального обслуговування, які опікуються самотніми громадянами похилого віку. Вони обслуговують понад 402 тис. осіб, у тому числі 36 тис. інвалідів війни. Органи праці і соціального захисту населення обслуговують близько 260 тис. одиноких інвалідів, з них майже 137 тисяч отримують послуги в територіальних центрах [13, с.168].

Територіальний центр соціального обслуговування є спеціальною установою, яка надає громадянам похилого віку та самотнім непрацездатним громадянам послуги, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності.

У територіальному центрі можуть утворюватися такі структурні підрозділи:

1) відділення (не менш як два різного спрямування):

- соціальної допомоги вдома;

- соціально-побутової адаптації;

- соціально-медичних послуг;

- стаціонарне для постійного або тимчасового проживання;

- організації надання адресної натуральної та грошової допомоги;

2) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на здійснення соціального обслуговування (надання соціальних послуг) громадянам, зазначеним у пункті 4 Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009р. N 1417.

Напрямки роботи територіального центру:

якісне надання різних видів (до 40) побутових, медично-соціальних послуг громадянам похилого віку відповідно до висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування;

придбання та доставка товарів з магазину або ринку за рахунок обслуговуваних громадян, приготування їжі, доставка гарячих обідів, годування, в тому числі у пунктах харчування, їдальнях тощо;

виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, відвідування хворих в закладах охорони здоров'я, здійснення лікувально-оздоровчих, профілактичних заходів та соціально-психологічної реабілітації, госпіталізація, консультування у лікарів та інших спеціалістів;

надання платних послуг через пункти побуту (хімчистка, прання білизни, ремонт одягу, взуття і побутової техніки, перукарські послуги тощо);

оплата платежів;

читання вголос преси;

обробіток присадибних ділянок;

оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату, будинку для ветеранів, тощо;

організація надання різних видів протезно-ортопедичної допомоги;

оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним обслуговуванням підприємствами торгівлі, громадського харчування, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, колективними сільськогосподарськими підприємствами тощо;

встановлення і підтримання зв'язків з підприємствами, установами та організаціями, де колись працювали підопічні, для надання їм допомоги [14, с.335 - 336].

Основними завданнями і функціями центрів є:

виявлення літніх людей, тих, що потребують соціальної підтримки;

визначення конкретних видів і форм допомоги особам, що потребують соціальної підтримки;

залучення державних і громадських організацій для спільної роботи;

надання різних соціально-побутових послуг разового або постійного характеру особам, що потребують такої допомоги;

забезпечення постійного і комплексного соціально-побутового обслуговування самотніх людей похилого віку;

організація натуральної, гуманітарної і термінової допомоги соціального характеру;

надання додаткових послуг, що не входять в круг посадових обов'язків співробітників центру.

Сьогодні можна спостерігати як відбувається постійний розвиток мережі установ і підприємств соціального обслуговування, виникає їх новий вигляд, що дозволяє охоплювати все більш широкий спектр соціальних проблем різних шарів і груп населення [15, с.183].

Однією з сучасних форм соціальної роботи з самотніми людьми похилого віку є створення клубів за інтересами.

Головною метою клубів людей похилого віку є надання можливості вигідно і приємно проводити вільний час, задоволення різноманітних культурно-просвітницьких потреб, а також пробудження нових інтересів, полегшення встановлення дружніх контактів. Ці установи повинні пропонувати самотнім людям похилого віку певні послуги, допомогу, поради і організовувати їх відпочинок і розваги. Для найбільш активних людей вони повинні бути місцем корисної і потрібної навколишньої діяльності. В цілому завданням клубів є задоволення різних духовних потреб людей похилого віку.

Критерієм ефективності соціального обслуговування людей похилого віку повинна стати дієвість всіх видів, форм і методів соціального обслуговування населення, діяльності соціальних служб, а також керівництва і управління всім процесом соціальної роботи з населенням і окремими людьми, що потребують соціального обслуговування [15, с.175].

Таким чином, ми дійшли наступного висновку, що всі зусилля соціальних служб та установ, що працюють із людьми похилого віку, мають бути спрямовані на поліпшення умов їхнього життя, соціального забезпечення, посилення заходів щодо додаткової соціальної підтримки, допомоги в досягненні довголіття, забезпеченні спокійної старості.

Отже, старіння населення України, що наблизилося до критичного рубежу, залучає державу до рішення питань перерозподілу ресурсів на користь людей похилого віку, як особливої групи населення, ефективного забезпечення їх соціальної захищеності в період реформування економіки.

Розділ 2. Технології соціальної роботи територіальних центрів соціального обслуговування самотніх громадян похилого віку

2.1 Нормативно-правова база діяльності територіальних центрів

Нормативно-правовою базою для соціальної роботи з літніми людьми в Україні є Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» 1993 р., Закон України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» 1993 р. і Закон України «Про соціальні послуги» 2003 р.

Територіальний центр соціального обслуговування є бюджетною установою, рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації якої приймає місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Територіальний центр утворюється для здійснення соціального обслуговування та надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, за місцем проживання, в умовах стаціонарного, тимчасового або денного перебування.

Територіальний центр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці, актами інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також положенням про територіальний центр, розробленим відповідно до Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 р. N 1417.

Територіальний центр провадить свою діяльність на принципах адресності та індивідуального підходу, доступності та відкритості, добровільного вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг, гуманності, комплексності, максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів, законності, соціальної справедливості, забезпечення конфіденційності, дотримання стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.

На соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) в територіальному центрі мають право:

- громадяни похилого віку, інваліди (які досягли 18-річного віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнані такими в порядку, затвердженому МОЗ;

- громадяни, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення, нижчий ніж встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. самотній похилий соціальний вік

Методичне забезпечення діяльності територіального центру здійснює Мінпраці, контроль за забезпеченням його діяльності - в установленому порядку Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, координацію та організаційно-методичне забезпечення - районні, міські, районні в містах управління праці та соціального захисту населення.

2.2 Мета, завдання і функції територіального центру соціального обслуговування населення

У п. 1.2. ми розглянули систему соціальних установ для самотніх громадян похилого віку, в тому числі територіальні центри соціального обслуговування населення, їх структуру та напрямки роботи. З метою більш детального вивчення змісту та форм роботи з самотніми громадянами похилого віку ми проаналізували діяльність територіального центру соціального обслуговування населення Хортицького району.

Територіальний центр соціального обслуговування є структурним підрозділом міської служби соціальної допомоги, що організовує та забезпечує надання послуг пенсіонерам, інвалідам, самотнім та самотньо проживаючим непрацездатним громадянам, та іншим соціально незахищеним громадянам вдома та в умовах стаціонарного, тимчасового, денного перебування, які спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і соціальної активності.

Основними завданнями територіального центру є:

- виявлення громадян, зазначених у пункті 4 Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), формування електронної бази даних таких громадян, визначення (оцінювання) їх індивідуальних потреб у соціальному обслуговуванні (наданні соціальних послуг);

- забезпечення якісного соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

- установлення зв'язків з підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, фізичними особами, родичами громадян, яких обслуговують територіальні центри, з метою сприяння в здійсненні соціального обслуговування (наданні соціальних послуг) громадянам, зазначеним у пункті 4 Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

Функції територіального центру:

Відповідно до покладених на нього завдань організовує роботу по соціально-побутовому, медико-соціальному обслуговуванню самотніх громадян похилого віку та наданню інших видів допомоги.

Територіальний центр через свої підрозділи забезпечує якісне надання різних видів соціально-побутових, комунальних, медико-соціальних послуг самотнім громадянам похилого віку відповідно до висновків лікарів про ступінь втрати здатності до самообслуговування та дітям з особливими потребами.

На завершення відзначимо, що соціальні працівники повинні уміти передбачати і нові потреби тих, хто потребуватиме їхньої допомоги в змінних соціально-економічних умовах, і зобов'язані проявляти гнучкість у пошуках шляхів оптимальної реалізації таких потреб. Конче необхідна дослідницька робота для визначення природи і масштабів потреб, забезпечення ефективності програм і їх економічності без збитку для якості, стимулювання нового вигляду послуг.

2.3 Технології, напрямки, зміст та форми роботи територіального центру з самотніми громадянами похилого віку

У попердньму підрозділі ми розглянули мету, завдання і функції територіального центру соціального обслуговування щодо самотніх людей похилого віку. З метою більш досконалого вивчення діяльності територіального центру ми проаналізували форми та напрямки соціальної роботи з самотніми громадянами похилого віку.

До складу територіального центру соціальної допомоги входять:

- відділення соціальної допомоги вдома;

- відділення соціально-побутової адаптації;

- відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги.

Відділення соціальної допомоги вдома є структурним підрозділом територіального центру соціального обслуговування, призначене для надання соціально-побутової, медичної, матеріальної та інших видів допомоги одиноким непрацездатним громадянам похилого віку.

Відділення соціальної допомоги вдома надає такі соціально-побутові послуги:

1) приготування (допомога в приготуванні) їжі вдома, годування, доставка гарячих обідів, у тому числі з їдалень, кафе, інших закладів (підприємств) ресторанного господарства;

2) придбання та доставка товарів з магазину або базару, доставка книг, газет, журналів, медикаментів за кошти громадян, які обслуговуються;

3) виклик лікаря, надання допомоги в проведенні періодичних медичних оглядів та госпіталізації, відвідування хворих у закладах охорони здоров'я, організація консультацій лікарів та інших спеціалістів;

4) допомога у прибиранні приміщення, пранні білизни, дотриманні особистої гігієни, виконанні різних видів дрібних ремонтних робіт у приміщенні, ремонті одягу та взуття, забезпеченні паливом;

5) оформлення документів на отримання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та інших видів соціальної допомоги, внесення платежів;

6) читання преси;

7) допомога в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку присадибних ділянок визначається разом з місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, але не більш як 0,02 гектара);

8) оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату чи стаціонарного відділення територіального центру, геріатричного будинку-інтернату, пансіонату для ветеранів війни і праці, психоневрологічного інтернату, будинку для ветеранів, інших соціальних закладів;

9) сприяння у забезпеченні необхідними технічними та іншими засобами реабілітації;

10) оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, ресторанного господарства, побуту, зв'язку, службами житлово-комунального господарства, закладами культури, сільськогосподарськими підприємствами тощо;

11) створення умов для посильної праці, організації трудової терапії вдома;

12) вирішення за дорученням громадян, які обслуговуються, питань у державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях;

13) інші соціальні послуги.

Соціальні працівники згідно з укладеними договорами надають потребуючим категоріям громадян відповідний обсяг послуг, що надає можливості розрадити і полегшити людський біль, зняти соціальну напруженість, продовжити активне довголіття, покращити стан здоров'я.

Відділення утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів на соціальний захист населення, коштів, що надходять від надання платних видів послуг, внесків благодійних фондів, підприємств, установ, приватних осіб, а також інших надходжень, не заборонених чинним законодавством України.

Відділення соціальної допомоги вдома згідно з умовами договору та відповідно до затвердженого графіка, але не менш як два рази на тиждень, забезпечує відвідування громадян, яких воно обслуговує, організовує надання передбачених договором послуг, контролює їх якість, виявляє додаткові потреби, вживає заходів до їх задоволення.

На кожного громадянина, якого обслуговує відділення соціальної допомоги вдома, ведеться особова справа, в якій міститься:

1) письмова заява громадянина (додаток А);

2) медичний висновок про не здатність до самообслуговування, потребу в постійній сторонній допомозі та догляді в домашніх умовах;

3) карта індивідуальних потреб у соціальному обслуговуванні (наданні соціальних послуг) (додаток Б);

4) один примірник договору, укладеного громадянином і територіальним центром про соціальне обслуговування (надання соціальних послуг);

5) довідка про склад сім'ї (форма N 3);

6) витяг з Реєстру правочинів про відсутність укладеного договору довічного утримання (догляду), виданий нотаріусом;

7) копія довідки про встановлення групи інвалідності;

8) копія рішення (розпорядження) органу, що утворив територіальний центр, про звільнення від плати громадян похилого віку, інвалідів (які досягли 18-річного віку), хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування, але мають рідних, що повинні забезпечити їм догляд і допомогу;

9) копія наказу про здійснення (припинення) соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

Під час соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відділення соціальної допомоги вдома може надавати у тимчасове користування громадян наявні у нього технічні та інші засоби реабілітації, засоби малої механізації, предмети першої потреби, окремі побутові прилади тощо.

Права і обов'язки обслуговуваних громадян регулюються чинним законодавством, нормативними і інструктивними документами Міністерства соціального захисту, розпорядженнями і рішеннями виконкому міської Ради народних депутатів, обласного управління соціального захисту населення, а також справжнім Положенням.

У разі недотримання обслуговуваним громадянином умов договору, порушення прав соціального працівника, невиконання обов'язків, адміністрація територіального центру соціального обслуговування населення має право тимчасово припинити обслуговування або розірвати договір.

Відділення соціально-побутової адаптації територіального центру (далі - відділення соціально-побутової адаптації) утворюється для соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не менш як 30 громадян похилого віку, інвалідів (які досягли 18-річного віку), що частково втратили здатність до самообслуговування.

Відділення соціально-побутової адаптації обслуговує громадян незалежно від їх сімейного стану, які мають часткове порушення рухової активності та не мають медичних протипоказань для перебування в колективі та потребують соціально-побутової і психологічної адаптації, надання соціально-побутових, соціально-педагогічних, психологічних послуг з метою усунення обмежень життєдіяльності, підтримання соціальної незалежності, відновлення знань, вмінь та навичок з орієнтування в домашніх умовах, ведення домашнього господарства, самообслуговування, поведінки у суспільстві, сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, організації дозвілля і відпочинку.

Відділення соціально-побутової адаптації надає:

- соціально-побутові послуги - соціально-побутова адаптація осіб похилого віку, інвалідів з метою усунення обмежень життєдіяльності, підтримка соціальної незалежності, навчання трудовим навичкам, адаптація до посильної трудової діяльності;

- соціально-педагогічні послуги - організація індивідуального корекційного процесу з відновлення знань, вмінь та навичок з орієнтування в домашніх умовах, ведення домашнього господарства, самообслуговування, поведінки у суспільстві, виховування навичок спілкування, виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб, організація дозвілля і відпочинку (проведення лекцій, бесід, зустрічей, створення самодіяльних художніх колективів, гуртків тощо);

- психологічні послуги - організація надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення відносин з оточуючим соціальним середовищем, психологічна корекція, надання методичних порад;

- інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для ліквідації складної життєвої ситуації, що склалася;

- інші соціальні послуги.

На кожного громадянина, якого обслуговує відділення соціально-побутової адаптації, також ведеться особова справа.

Відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги територіального центру (далі - відділення адресної допомоги) утворюється для обслуговування не менш як 500 таких малозабезпечених громадян, які відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов потребують натуральної чи грошової допомоги:

похилого віку;

інвалідів;

хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці) у разі коли вони на своєму утриманні мають неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів;

які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом, катастрофою, у разі коли вони мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів.

До малозабезпечених громадян, які мають право на обслуговування відділенням адресної допомоги, належать громадяни, середньомісячний сукупний дохід сімей яких за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення, нижчий ніж встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Відділення адресної допомоги виходячи з можливостей, наявної фінансової та матеріально-технічної бази безоплатно забезпечує громадян:

1) одягом, взуттям, іншими предметами першої потреби;

2) ліками, предметами медичного призначення;

3) предметами побутової гігієни;

4) продовольчими та промисловими товарами;

5) гарячими обідами тощо.

Відділення адресної допомоги має право організовувати надання на платній та безоплатній основі швацьких, кравецьких, перукарських послуг, послуг з ремонту вікон, дверей, квартир (будинків), санвузлів, дахів, парканів, побутової техніки, радіоапаратури, холодильників, взуття, послуг із заготівлі та завезення палива, розпилювання дров тощо.

Відділення адресної допомоги може організовувати пункти прийому від громадян, підприємств, установ та організацій продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів першої потреби, побутової техніки, коштів, робіт та послуг для задоволення потреб малозабезпечених громадян.

Відділення адресної допомоги здійснює обслуговування малозабезпечених громадян за умови подання письмової заяви, довідки про склад сім'ї (форма N 3), довідки про доходи всіх членів сім'ї.

За згодою малозабезпеченого громадянина складається акт обстеження його матеріально-побутових умов (додаток В).

Соціальний працівник відділення адресної допомоги веде облік громадян, які звернулися за допомогою, перевіряє відомості, зазначені у поданих ними документах. Відомості про громадян, які отримали грошову чи натуральну допомогу, вносяться до бази даних територіального центру.

У разі надання натуральної чи грошової допомоги громадянинові видається документ із зазначенням його прізвища, ім'я, по батькові, адреси, виду наданої допомоги, її кількісних та вартісних показників.

У разі коли громадянин через часткову втрату рухової активності не може відвідати відділення адресної допомоги та особисто отримати допомогу, адміністрація територіального центру вживає заходів для доставки допомоги громадянину за місцем його проживання.

Основними формами соціальної роботи з самотніми людьми похилого віку є надання територіальним центром соціальних послуг самотнім людям похилого віку у вигляді матеріальної допомоги та соціального обслуговування.

Матеріальна допомога надається самотнім людям похилого віку у вигляді грошової та натуральної допомоги, а саме:

продуктів харчування;

засобів санітарії і особистої гігієни;

засобів догляду;

одягу, взуття та інших предметів першої необхідності;

технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування у територіальному центрі соціального обслуговування населення здійснюється шляхом надання наступних соціальних послуг:

Соціально-побутові послуги надаються самотнім людям похилого віку у вигляді:

організації та забезпеченні гарячим харчуванням або наборами продуктів харчування через підприємства громадського харчування і торгівлі, за рахунок засобів, що виділяються на ці цілі міським виконавським комітетом;

надання м'якого та твердого інвентарю;

надання послуг з ремонту взуття, одягу, побутової техніки і квартир самотнім людям похилого віку ;

надання транспортних послуг;

здійснення соціально-побутового патронажу;

виклику лікаря,

придбання та доставки медикаментів тощо;

Соціально-медичні послуги надаються самотнім людям похилого віку у вигляді:

консультацій щодо запобігання виникненню та розвитку можливих розладів організму;

збереження, підтримки та охорони здоров'я самотніх людей похилого віку ;

здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, медичної і соціально-психологічної реабілітації і адаптації, залучення, у разі потреби, лікарів для консультації самотнім громадянам похилого віку, працетерапії;

надання медичних і соціальних послуг (заміряння артеріального тиску і т.і.).

Кожний громадянин похилого віку має право на одержання путівки один раз на рік у геріатричний стаціонар. У виняткових обставинах (необхідність оздоровчого курсу після тяжкої хвороби, затримання з початком опалюваного сезону та інше) термін перебування окремих громадян може бути продовжений до трьох заїздів з обов'язковим оформленням акту обстеження матеріально-побутових умов їх проживання та при наявності особистої заяви згідно рішення комісії за участю представників управління праці та соціального захисту населення міської ради.

Прийом в геріатричний стаціонар здійснюється по путівці міської служби соціальної допомоги, яка видається районним територіальним центром для самотніх людей похилого віку на підставі особистої заяви на ім'я директора міської служби соціальної допомоги, паспорта, санаторно-курортної карти.

Соціально-правові послуги надаються самотнім людям похилого віку у вигляді:

надання консультацій з питань чинного законодавства;

здійснення захисту прав та інтересів самотніх людей похилого віку , які перебувають у складних життєвих обставинах;

проведення роз'яснювальної роботи постанов Уряду, розпоряджень голови облдержадміністрацій та міського голови з питань соціальної політики України та регіональних програм;

забезпечення координації діяльності державних установ і суспільних об'єднань для вирішення проблем самотніх громадян похилого віку;

надання правової допомоги в межах компетенції органів соціального обслуговування;

інші заходи щодо формування здорових взаємовідносин і створення сприятливого соціального середовища для старих людей;

сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо самотньої людини похилого віку (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи, тощо).

Інформаційні послуги надаються самотнім людям похилого віку у вигляді:

надання інформації необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги);

розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги);

поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг;

формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги).Та інші соціальні послуги.

В сферу соціальних послуг, що надаються територіальним центром самотнім людям похилого віку також входить проведення соціальної адаптації і реабілітації самотніх людей похилого віку, а саме:

сприяння організації змістовного відпочинку, надання першої медичної допомоги, проведення культурно-масових заходів;

створення для самотніх громадян похилого віку сприятливих умов перебування у територіальному центрі;

надання матеріальної, моральної допомоги та фізичної підтримки самотнім людям похилого віку ;

залучення самотніх людей похилого віку до активної суспільно-корисної діяльності та людського спілкування;

проведення цікавих заходів, щодо сприяння активному образу життя;

пропаганда національних традицій, звичаїв українського народу;

підтримка інтересів самотніх людей похилого віку ;

підтримувати контакти з іншими територіальними центрами, клубами спілкування, працівниками соціального захисту населення, комісіями при райадміністраціях, громадськими організаціями;

проведення зустрічей з керівниками районів м. Запоріжжя;

організація і проведення дозвілля (лекції, диспути, колективне читання газет).

Перелік послуг, що надаються соціальними працівниками територіального центру самотнім людям похилого віку, регламентований спеціальними нормативними актами, зокрема Наказом Міністерства соціального захисту населення [13, с.177].

Основними принципами роботи з самотніми людьми похилого віку є пошана і інтерес до клієнта, акцент на необхідності і корисності його досвіду і знань навколишнім людям. Важливо сприймати самотню літню людину не тільки як об'єкта, але і суб'єкта соціальної роботи. Це повинно допомогти знайти і розвинути їх внутрішні резерви, сприяючі самореалізації, самопідтримці і самозахисту. Велику роль грає при цьому професійна компетентність соціального працівника, що включає знання геронтологічних і психологічних особливостей віку, облік приналежності клієнта до тієї або іншої соціальної групи.

Таким чином, практична соціальна робота з самотніми людьми похилого віку полягає в тому, щоб зробити роки життя людини в цьому віці гідними й благополучними [7, с.217 - 218].

Розділ 3. Модель діяльності спеціалізованого відділення денного перебування «Центр Надія»

Система соціального обслуговування самотніх людей похилого віку - одна з важливих, невід'ємних сторін соціального захисту населення, державної соціальної політики.

Вивчення ефективності роботи системи соціального обслуговування самотніх громадян похилого віку показує, що необхідно вживати заходи по її вдосконаленню, оскільки спостерігається збільшення кількості людей похилого віку, що потребують соціальної допомоги.

Проаналізувавши напрями та форми роботи територіального центру соціального обслуговування населення щодо самотніх громадян похилого віку, ми дійшли наступного висновку. Територіальний центр соціального обслуговування населення щодо самотніх громадян похилого віку повинен надавати велику кількість соціальних послуг, але не всі люди похилого віку їх отримують, або не всіх вони задовольняють, або отримують, але не в повному обсязі.

Аналіз положення самотніх престарілих громадян свідчить про те, що вони є найбільш соціально незахищеною категорією населення, потребуючою особливої уваги і соціального захисту з боку держави.

У зв'язку з цим, головним завданням установ соціального захисту, особливо центрів соціального обслуговування, стала підтримка активного способу життя старшого покоління, надання їм різносторонньої соціально-побутової, медичної і психологічної допомоги, забезпечення участі в посильній трудовій діяльності і т. і.

Для забезпечення цього пропонується організувати при районному територіальному центрі спеціальне відділення, яке буде називатися «Центр Надія», куди б самотні люди похилого віку могли б приходити кожен день для того, щоб провести час.

Головною метою цього центру повинно стати надання соціальних послуг людям похилого віку на основі принципу соціальної справедливості незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового і посадового положення, місця проживання, відношення до релігії. Робітники центру повинні показати, що всі їхні зусилля будуть спрямовані на поліпшення умов життя самотніх людей похилого віку, посилення заходів щодо додаткової соціальної підтримки, допомоги в досягненні довголіття, забезпеченні спокійної старості.

Основними завданнями спеціалізованого відділення «Центр Надія» повинні стати:

підтримка самотніх людей похилого віку (морально, матеріально і фізично);

організація і забезпечення гарячим харчуванням;

надання медико-соціальних послуг з використанням автотранспорту;

здійснення лікувально-профілактичних, оздоровчих заходів;

проведення медичної і соціально-психологічної реабілітації і адаптації самотніх людей похилого віку;

залучення самотніх людей похилого віку до активної суспільно корисної діяльності;

сприяння організації змістовного дозвілля самотніх людей похилого віку;

проведення культурно-масової і культурно-просвітницької роботи з самотніми людьми похилого віку;

зробити центр місцем постійного людського спілкування.

Кадрове забезпечення. Для роботи в центрі окрім соціальних працівників необхідно запросити наступних спеціалістів: психолога; медика; юриста; тренера з фізичного виховання спеціально для людей похилого віку; повара; перукаря; культробітника; масажиста.

До основних видів діяльності відділення можна віднести:

організація і виявлення в зоні обслуговування малоімущих громадян, що потребують обслуговування вдома;

надання соціально-побутової, соціально-медичної та ін. видів допомоги;

сприяння в наданні пільг і переваг, встановлених чинним законодавством.

До складу центра повинен входити кабінет психолога де б людині похилого віку психолог міг би надати необхідну йому допомогу впоратися зі своїми проблемами, які виникають у людини коли вона залишається сам на сам із собою. Це відбувається коли людина стає не потрібною ні суспільству, ані своїм близьким.

Також до складу центра повинна входити їдальня, щоб самотні люди похилого віку могли тричі на день отримувати гарячу їжу. Також для того, щоб святкувати різні свята, в тому числі і свої дні народження.

У цьому центрі повинен бути зал, де б проводилися заняття з лікувальної фізкультури, фізіотерапевтичні процедури для покращання самопочуття самотніх громадян похилого віку та стабілізації їхнього здоров'я після перенесених хвороб. Досвідчений масажист має проводити масаж за призначенням лікарів. Також повинен працювати фітобар де перед обідом усіх можна пригощати фіточаєм. Цілющий чай з різних лікарських трав, який заварюється під контролем медичної сестри, мав би великий попит у відвідуючих центр самотніх людей похилого віку.

Також до складу центру повинна входити майстерня. Тут можуть проводитись 2 рази на тиждень з урахуванням стану здоров'я та самопочуття пенсіонерів заняття з трудотерапії. Люди похилого віку власноруч виготовлятимуть різні речі (капці, берети, футляри для окулярів та багато інших речей), які необхідні людині похилого віку. Також власноруч пенсіонери робитимуть подарунки іменинникам та привітання зі святами. У центрі може бути оформлений стенд "Умілі руки", на якому можна розміщувати кращі роботи тих, хто вже пройшов соціально-побутову реабілітацію.