Маніпуляція як спосіб здійснення соціальної комунікації

Особливо небезпечними є випадки, коли маніпулятивний вплив закладається в саму методику проведення дослідження. На думку І. Бутенко маніпулювати соціологічними даними можна практично на всіх етапах дослідження, починаючи від формування вибірки з завідомо невідповідних предмету та меті дослідження одиниць, закінчуючи спотворенням даних на етапі представлення Бутенко И.А. «Какаго обращения заслуживают социологические данные». ст. 126. Випадки використання псевдо соціологічних матеріалів, непрофесійне тлумачення соціологічних даних насьогодні тісно переплетені зі спробами маніпулятивної нав'язати реципієнтові хибні уявлення про певну подію, тим самим вплинувши на його дії.

2.3 Маніпуляція в середовищі «знаки-символи-стереотипи»

маніпуляція соціальний комунікація вплив

У зазначеному окресленні маніпулятивного впливу слід звернутися до розуміння комунікації як передачі певним чином закодованої в знаках мови, іншого коду, поведінки, візуальних знаках соціальної інформації.

Знак в межах даної роботи визначається як елементарна частка інформації, закладена в інформаційне повідомлення, яка підлягає змістовній інтерпретації отримувачем повідомлення. Серед різних видів знаків (іконічні, індекси тощо), у межах даної роботи перш за все нас цікавлять знаки-символи, так як лише останні завдяки своїм загальним значенням, які пов'язані з формою лише умовно, "за угодою", здатні утворювати судження і, отже, можуть впливати на думки і поведінку партнера, обумовлюючи тим самим майбутнє (дію, реакцію та ін.) Конецкая; ст. 91 (57).

Технологія маніпуляції символами значною мірою пов'язана з маніпуляцією стереотипами, однак має свої специфічні особливості. Суспільство становить собою сукупність знакових структур, представлених у словах, предметах, діях, які мають певне значення, виражають якийсь конкретний зміст, ідею - символів. Використання комунікатором соціально значимих для аудиторії символів у процесі комунікації є значним механізмом маніпуляції. У суспільній свідомості символи мають неабияке значення, особливо це стосується групової символіки. Символом може бути будь-який матеріальний та нематеріальний елемент соціокультурного середовища, що «виражає в найбільш концентрованому вигляді основні специфічні цінності важливі для респондента» мотузенко. ст. 149. Система символів створює уявлення про ціннісно забарвлений для реципієнта соціальний факт.

Сприятливе поле для маніпуляції у даному випадку пов'язано з «подвійною» природою символу: поряд з фактичним, яке втілює символ (логотип, прапор, медаль), співіснують невидимі ідеалізовані конструкти, вже інтеріоризовані реципієнтом. Використовуючи ту чи іншу символіку комунікатор може маніпулювати свідомістю реципієнта, викликаючи у останнього уявлення того чи іншого характеру.

Маніпуляція стереотипами відбувається за активного використання комунікатором у акті маніпуляції соціальних стереотипів, які існують в суспільстві - спрощених, схематизованих уявлень про певні соціальні об'єкти.

Поняття стереотипу введене та розглянуте У.Ліппманом у праці «Громадська думка». Ліппман наголошує на схильності людини до спрощеного розуміння того, що відбувається, за допомогою стереотипізації сприйняття. Використання стереотипів обумовлено, з одного боку, економією зусиль, з іншого - потребою захисту свого положення в суспільстві. Стереотип таким чином визначаються як ряд більш-менш систематизованих образів, необхідних для опису та судження про невидимий світ. При цьому, наголошує Ліппман, стереотипи насичені преференціями, неприязню, асоціюються зі страхами, бажаннями тощо ліппмен «Общ. мнение».

В межах даної роботи ми будемо керуватися наступним визначенням: стереотипи - це стійкі, емоційно забарвлені, спрощені моделі певної об'єктивної реальності, що викликають у людини почуття симпатії або антипатії до явищ, що асоціюється з конкретним стереотипом королько «основі паблик релейшнз». При цьому варто зауважити, що будь-який стереотип є породженням та приналежністю певної групи людей, і окремі люди ним користуються лише якщо відносять себе до цієї групи. Таким чином, різні соціальні групи можуть скеровуватися різними стереотипами, а тому і реагувати по-різному на одні й ті ж дії маніпулятора.

Стереотипи можуть проявлятися у мові, поведінці та нормах. При цьому лише застосування їх в сукупності може дати потрібного ефекту. Мовні стереотипи представляють собою будь-який стійкий вислів, який складається з одного або декількох слів (стійке порівняння, кліше тощо). Сукупність понять автоматично фіксується свідомістю з відповідною ціннісною завантаженістю яка може бути маніпулятивної використана. Мовні стереотипи можуть існувати на базі усталених в масовій свідомості ідеологічних дискурсів (напр.: активне використання українськими комуністами лексики радянської доби у передвиборчій кампанії, спрямоване на людей старшого покоління), використовуватися в комунікації інвективних символів, бути пов'язаними з гумористичними формами комунікації.

Поведінкові стереотипи можуть бути привнесені засобами мас медіа у поле комунікації, закріпивши за певним носієм образ поведінки, шаблони дій, які стають стійко асоційованими з ним, очікуваними від нього та ніби виправданими ним самим. Формування поведінкових стереотипів може стосуватися не стільки реальних об'єктів, скільки типів (символів), діяльність яких є оправданою через їх соціальну значущість. Це - продуковані кінематографом стереотипні моделі Чоловіка, Політика, Росіянина тощо. Крім цього, реалією сучасного світу стало привнесення, зокрема у кінематограф, стандартних шаблонів поведінки для закріплення у суспільній свідомості (йдеться про ситуації влаштування на роботу, знайомства, відносин батьки-діти тощо).

Використання стереотипів завдяки стійкості та закріпленості уявлень у суспільній свідомості може спростити маніпулятивний вплив на аудиторію, однак їх тривала експлуатація «може привести до роботизації суспільної свідомості, а зрештою, до ідеологізації всіх сфер суспільного життя» мотуз. ст. 153. В наслідок цього відбувається переформування суспільних цінностей у ряд поведінкових шаблонів, через використання яких комунікатор здатен до тотального контролю над суспільною поведінкою.

Висновок до другого розділу

Учасниками комунікативного процесу можуть виступати три суб'єкти: особистість, соціальна група та масова сукупність. Кожен рівень соціальної комунікації має свою специфіку, накладає на здійснення маніпулятивних впливів певні особливості, на яких бажано звернути увагу.

На міжособистісному рівні маніпуляція протікає в режимі “face-to-face” взаємодії, в результаті чого комунікатору відкриваються можливості фіксувати реакції реципієнта та своєчасно реагувати на них, коригуючи хід маніпуляції. На рівні масової комунікації, навпаки, маніпулятор має справу з невизначеною аудиторією, розсіяною у часі та просторі та різнорідною за можливою реакцією, що значно ускладнює здійснення маніпулятивного впливу. Груповий рівень накладає свої особливості, пов'язані з характерними даному типу лідерством та керівництвом у групі, статусно-рольовоюа диференціацією, міжгруповою дискримінацією тощо.

З точки зору класифікацій розподіл маніпулятивних впливів на способи, засоби, прийоми та рівні здійснення є надзвичайно складним, так як вони взаємодоповнюють один одне.

Інформація, символи та стереотипи є основними джерелами здійснення маніпулятивних впливів у суспільстві. Основними маніпулятивними операціями з інформацією є її викривлення, вибіркова подача та замовчення. Маніпулятивного ефекту можна також досягти структуруючи інформацію, визначаючи момент та місце її подачі, «прив'язуванням до контексту».

Використання символів як засобу маніпулятивного впливу пов'язане з «подвійною» природою символу - співіснування у ньому фактичного та символічного (ідеалізованого) змісту. Маніпуляція стереотипами відбувається за активного використання комунікатором у акті маніпуляції соціальних стереотипів, які існують в суспільстві - спрощених, схематизованих уявлень про певні соціальні явища та об'єкти.

Розділ 3. Маніпулятивні технології в соціально-політичній сфері

Вище викладений матеріал був спрямований на формулювання загального соціологічного уявлення на маніпуляцію як спосіб здійснення соціальної комунікації: її специфічні риси, особливості реалізації на різних рівнях комунікації, засоби та механізми впровадження тощо. У межах даного розділу основна увага буде приділена особливостям реалізації маніпуляції як соціальної технології у конкретній сфері суспільного життя - соціально-політичний.

На сьогодні навряд чи можна знайти більш «заманіпулятизовану» сферу життя, ніж політичну. Існуючи як поле розгортання перманентної боротьби між конкуруючими соціальними групами за можливість здійснення влади, в умовах демократії політика як соціальний інститут спирається на волю більшості. Результатом цього стає прагнення суб'єктів політичної боротьби заручитися підтримкою народних мас. З переходом суспільства на якісно вищий рівень технології, зростанням інформаційної активності, споживання інформації, важливу роль у соціально-політичній сфері стала відігравати маніпуляція.

Так як наш інтерес спрямований перш за все на соціально-політичну сферу суспільного життя, основна увага приділятиметься аналізу засобів та технологій маніпулятивного впливу у електоральному процесі, механізмам маніпуляції та принципам побудови маніпулятивних стратегій, ролі засобів масових комунікацій та інституційних факторів маніпуляції у даній області.

Використання маніпулятивних впливів у соціально-політичній сфері має об'єктивний характер, обумовлене самою природою політичних відносин. Маніпуляція витікає з конкурентної сутності політики та, відповідно, обумовлена асиметричністю авторитетно-владних відносин, прагненням до забезпечення довготривалого панування, необхідністю здійснення ефективного управління тощо. Важливим інструментальним ресурсом здійснення маніпуляції виступають технології та практики управління мотиваційною сферою учасників процесу комунікації.

Політичне маніпулювання передбачає здійснення наступних операцій:

1) впровадження у суспільну свідомість під виглядом об'єктивної інформації бажаного для певної групи змісту;

2) вплив на «больові точки» суспільної свідомості, які збуджують страх, тривогу, ненависть тощо;

3) реалізація декларованих і приховуваних задумів, досягнення яких маніпулятор пов'язує з підтримкою громадською думкою своєї позиції Амелин В. Социология политики. М., 1992. - С. 71.

Політичні маніпуляції спираються на соціальну міфологію, упередження, стереотипи та інші складові масової свідомості. Вони ґрунтуються на механізмах використання індивідуальної та масової психології, властивостей людської психіки (пам'яті, мислення, сприйняття), емоційної складової тощо. Не маючи змоги приділити увагу усій множині способів здійснення маніпулятивного впливу у політиці, звернімося до розгляду найпоширеніших.

3.1 Засоби здійснення маніпулятивного впливу

Успішне здійснення маніпулятивного впливу вимагає від комунікатора майстерного використання різних засобів маніпуляції: як вербальних, так і не вербальних. В межах даної роботи планується розглянути найпоширеніші з них та окреслети їх специфіку.

Одним з найпотужніших маніпулятивних механізмів у соціально-політичному просторі є чутки. Зокрема, російський соціолог С. Фролов зазначає: «в массовому суспільстві вони (чутки) є найбільш характерною рисою соціальних взаємодій» Фролов Основі социологии. Чутки - форма поширення соціально значимої інформації в суспільстві, колективі, групі. На відміну від офіційної інформації чутки, як правило, не мають достатньої і надійною інформаційної основи, народжуються в процесі міжособистісного спілкування, в ході обміну інформацією між людьми http://ecsocman.hse.ru/data/833/852/1217/008_Sluhi.pdf ст. 82. Чутки є додатковою, неофіційною формою комунікації, обумовлюють ідентифікацію індивіда з групою, врешті решт - виступають як один з серйозних механізмів впливу на аудиторію.

Чутки можна віднести до стихійних процесів передачі інформації Зелинский С.А. . Змістовна їх частина спочатку домислюється, а потім спотворюється в процесі міжособистісних контактів. До того ж, легкість поширення чуток зумовлюється їх доступністю та потраплянням у фактор очікування інших індивідів подібного (як у чутках) розвитку сценарію відносин. Такі випадки, зазначає Е. Ноель-Нойман, коли комунікатором подаються чутки, які вже відповідають установкам і поглядам аудиторії, підтверджуючи їх, значно підсилюють вплив Нойман, ст. 67 (1996 г.). В результаті чутки постають як один з механізмів маніпуляції аудиторією, і можуть реалізуватися наступним чином:

- через цілеспрямоване розповсюдження комунікатором чуток у власних цілях;

- через використання вже існуючих чуток.

У першому випадку можливе використання чуток для маніпулятивного впливу образу маніпулятора - його іміджу, важливих характеристик. У другому - посилаючись на чутки як джерело інформації - спрацьовує механізм зближення аудиторії з комунікатором. До того ж, комунікатору доступні можливості трансформації чуток - загострення або ж згладжування окремих деталей, уподібнення тощо, що у свою чергу дозволяє скоригувати силу впливу мотузенко ст. 155 (та самая статья 95го).

Чутки широко використовуються у рекламі, піар-кампаніях, особливого значення набуваючи у передвиборчій боротьбі. Відомі випадки коли використання чуток як способів маніпулятивного впливу набувало розмірності соціальних технологій, які систематично впроваджувалися спецслужбами через ЗМК (служба дезінформації у КДБ).

Як засіб здійснення маніпулятивного впливу сьогодні об'єктом дослідження стає феномен міфологізації. З одного боку міфи, які Мамардашвілі назвав «машинами культури», забезпечують зв'язок з минулим, а з іншого представляють собою «ефективний інструмент «конструювання реальності», що активно використовувся і використовується у політичних цілях» http://ecsocman.hse.ru/data/2010/12/16/1214863287/Kirillova.pdf ст. 156. В межах даної проблематики обмежимося наступним визначенням міфу. Міф - базований на чуттєвій формі пояснення світу спосіб функціонування світоглядних конструктів, за якого умовні і логічно недоведені умоглядні феномени сприймаються суб'єктом як справді існуючі і незмінні елементи реальності. Є складовою суспільної свідомості.

Включення у вплив міфологічних структур дозволяє спиратися на неусвідомлені явно аудиторією інформаційні структури. Дані структури не можуть бути відкинуті як через їх неусвідомленість, так і через автономність по відношенню до будь-якої людини. До того ж, міф, як стереотип, є спрощеним представленням ситуації, тому легко захоплює масову аудиторію.

Відбираючи найяскравіші події, мас-медіа рухається на шляху їх міфологізації. Міфологізація за визначенням Г.Почепцова виступає як «технологія підключення певних інформаційних структур «підбудови» їх під уже існуючий в масовій свідомості міф» Почепцов Г.Г. Имиджелогия: теорія и практика. - К: «Адеф-Украина», 1998. - 392 с. - ст. 99. Таким чином складові самого процесу комунікації (відбір характеристик події, їх опис) активно формують міфологічний простір. Особливо це проявляється у передвиборчому процесі.

Приклади міфологізації телевізійного простору наведені у праці В. Дубицької «Телебачення. Міфотехнології в електронних ЗМІ» Дубицкая В.П. Мифотехнологии в єлектронніх средствах массовой информации. В такому вигляді міфологічні структури виступають потужним механізмом маніпуляції. Міфи, закладені у зміст комунікації дозволяють здобути від реципієнта очікуваної оцінки, визначеної реакції та дій.

На думку вчених, «вербальний канал використовується для передачі інформації, в той час як невербальний канал використовується для «обговорення» міжособистісних відносин, а у деяких випадках користуються замість словесних повідомлень» Пиз А. Язык телодвижений: Как читать мысли других по их жестам. 1992. Таким чином, невербальні технології - поведінка, яка супроводжує комунікацію, жестикуляція та міміка, візуальні знаки та носії, - слугують засобами, на основі яких вибудовується маніпулятивний вплив. Дані технології ґрунтуються на вже описаних механізмах - маніпуляції інформацією, символами та стереотипами, чутками та міфологемами, а тому будуть розглянуті стисло.

Невербальні засоби маніпуляції, з одного боку, можуть супроводжувати вербальну комунікацію (тут мова йде про підсилення та скеровування маніпулятивного впливу за допомогою міміки, жестів, актів поведінки, інтонації, пози тощо), та, з іншого, бути цілком самостійними. Соціологію в цьому контексті цікавить соціальне навантаження, яке вони несуть, та соціальні статуси, характеристики, ознаки тощо, виразниками яких стають в свідомості реципієнта.

Цікавим випадком у межах аналізу маніпулятивного впливу у соціальних комунікаціях на сучасному етапі є дослідження можливостей невербальних повідомлень на кшталт фотографій, відеозображень, малюнків, які можуть виступати самостійним джерелом інформації. На думку П. Штомпки, «сприйняття оточуючого світу стає все більш опосередкованим зображеннями. Образи конструюють та формують наше осягнення світу» Штомпка П. Визуальная социология. Фотография как метод исследования. /П.Штомпка. - М.: Логос, 2007. - 168 с. ст. 102.

Фотографія (або, відповідно, відеозображення) у соціальних комунікаціях може функціонувати як окреме інформаційне повідомлення, зміст якого може бути інтерпретований реципієнтом. При цьому повідомлення (інформаційна реальність), закладене у знімку, сприймається респондентом як подане об'єктивно, без втручання опосередкованих сил. Це створює можливості здійснення маніпулятивного впливу на респондента. Іншим напрямом внесення маніпуляції у невербальні комунікації є обрання комунікатором для досягнення власних цілей повністю реальної ситуації.

Фотографія (відповідно відеоряд), таким чином, з інформаційно-комунікативного засобу перетворюється у засіб впливу та маніпуляції суспільною думкою. Це зумовлює необхідність виокремлення соціологічних досліджень явища маніпуляції у невербальних комунікаціях у окремий соціологічний напрям.

3.2 Маніпулятивна діяльність ЗМІ

Сучасні маніпулятивні технології у політиці зобов'язані своїм впливом на маси перш за все засобам масової інформації. Розглядаючись як провідні інституції у громадській сфері, журналістика та новинні ЗМІ (news media) забезпечують, з одного боку щоденне інформування широкої аудиторії, а з іншого - формування у останньої життєво важливих уявлень. Накопичуючись, новини визначають обриси політичного світу особистості, впливають на кожному рівні політичного життя - від індивідуальних вподобань під час вибору, до формування політичної культури. При цьому акт створення новин «це не просто відбиття існуючої реальності; це радше акт побудови символічної реальності», і ця символічна реальність «не є нейтральною, вона тісно пов'язана з культурою владних відносин, яку розподілено дуже нерівномірно» Політична комунікація і висвітлення новин у демократичних суспільствах: Перспективи конкуренції. Відповідно до цього амплітуда оцінок ролі ЗМІ у сучасному суспільстві надзвичайно широка: від розгляду їх як засобів всеосяжної маніпуляції - «індустрії культури», до оцінки їх як «ланцюгового пса комунікацій».

Технології маніпулювання суспільною свідомістю набувають нового виміру з виникненням та розвитком телебачення. У політиці телебачення виявилося набагато ефективнішим засобом впливу, ніж преса та радіо. Свій маніпулятивний потенціал телебачення розвиває саме за рахунок приховування відмінності між фікцією та реальністю. У руслі даної проблеми С. Кара-Мурза зазначає, що «телебачення стало основою для використання доктрин маніпуляції свідомості. Перш за все мова йде про створення цілої індустрії телевізійної політичної реклами» кара-мурза «власть манипуляции» - ст. 353. Разом з цим, не меншою є маніпулятивна роль телебачення пов'язана з висвітленням новин.

Як вже зазначалося вище, інформація, яка подається ЗМІ, має відповідати ряду умов. Ще більше це стосується сфери новин. На думку дослідників, у механізмі добору новин вже криються підвалини для маніпулювання масовою свідомістю. При подачі телевізійних новин наголос в першу чергу робиться на особистості, іміджі та драматизації ситуації. Висвітлення кампаній та виборів має свої особливості, вагомі з точки зору маніпулятивного впливу.

Зокрема, інформація про вибори тяжіє до подання у вигляді "кінських перегонів", а не дебатів між політичними партіями. Головний наголос робиться на показники рейтингів, підрахунок голосів, піднесення й падіння популярності, та виборчі стратегії, а не на самі по собі політичні питання та проблеми. Таке зміщення наголосів "надає новинам певної драматичної структури, і відбиває загальні інформаційні цінності: недвозначність, рекурентність, співзвучність та сенсаційність (драматичність).

По-друге, як і у більшості інформаційних повідомлень про політичні новини, головну увагу при висвітленні виборчих кампаній приділяють лідерам. У такий спосіб забезпечують персоніфікацію виборчих питань, але увагу аудиторії зосереджують перш за все на помилках лідерів та їхніх конфліктах з аудиторією або державою. До того ж, ЗМІ мають тенденцію подавати політику і політиків у негативному світлі, зображуючи останніх як людей, які за будь-яку ціну прагнуть мати добрий вигляд і бути обраними, не будучи стурбованими чи зацікавленими у певних питаннях або змінах, і, таким чином, зумовлюючи "розкручування спіралі цинізму" щодо політичних процесів, здатності громадян що-небудь змінити і навіть бажання пробувати це зробити.

На думку російського соціолога І. Недяк, суб'єкти політики залучаються до «самоініційованої постановочної політики», подання її у зручній для медіа формі та сприяє «самомедіатизації» політики Недяк. ст. 328. Дослідники виділяють чотири основні технології маніпулятивного впливу в новинах:

- формування послання (message shaping) включає одну тему, яка викладається таким чином, щоб повідомлення сприймалося реципієнтом легко та одночасно скеровувало напрям його думки про об'єкт інформування;

- забезпечення уваги до повідомлення (message saliense) - насичення комунікативних каналів даним повідомленням та утримання уваги до нього за рахунок конкурентів;

- формування довіри до повідомлення (message credibility) - надання достовірності повідомленню (наприклад, за допомогою публікацій експертів, висловлювань лідерів думок, свідчень очевидців тощо);

- обрамлення повідомлення (message framing) - піднесення повідомлення в межах «правильного» сценарію, з «правильною» розстановкою акцентів коментаторами, супровідними «фоновими» публікаціями тощо, які підкріплюють ідею послання) недяк ст. 329

Особливої уваги потребує освітлення механізмів впливу на масову аудиторію новин. Найвідомішими з них є сайндбайтс (sound bites) та спін-докторз (spin doctors).

Саундбайтс («шматок звукозапису», сильний, яскравий вислів, фраза) - «короткий аудіофрагмент, вставлений у відеорепортаж, що транслюється у теленовинах. Саундбайтс зумовлює витіснення добре аргументованих доказів короткими та яскравими повідомленнями, часто провокаційного змісту та/або візуально орієнтованими. Політик має «вкусити» яскравою фразою аудиторію, або він не буде почутий» там же.

Спін-докторз, новинні спіннери (з англ. «кружіння», «ловля на блесну»). Завдання спін доктора - «повернути» інформацію про подію таким чином, щоб вона максимально відобразила інтереси комунікатора та схилила до певної ідеї/дії реципієнта. Техноехнології спінування спрямовані в першу чергу на захоплення уваги реципієнта за допомогою фрагментації інформації і викладу її як «гарячих новин». В результаті інформація подається однобоко та спрощено, вона організовується таким чином, щоб «слугувати» інтересам комунікатора. Прикладом спін-докторз є повідомлення українських ЗМІ про зустріч президента України В. Януковича з президентом США Б. Обамою. Залежно від спрямування медіа, дана подія була перекручена: з одного боку завищувалася її значущість (насправді зустріч була нетривалою), з іншого - загострювалося увага на неважливості події, наголошуючи на тому, що зустріч відбувалася мимохідь, без особливого інтересу з-боку Обами http://blogs.pravda.com.ua/authors/bond/4f72bd0d6a022/.

Маніпулятивний вплив ЗМІ на політичне життя зумовлений не лише свідомим обстоюванням певних політичних інтересів у редакційних матеріалах або політичній рекламі. Вони можуть здійснювати політичний вплив неусвідомлено, внаслідок використання певної схеми опрацювання новин, здатності замовчувати, певним чином добирати та інтерпретувати політичні події, поширювати інформацію, надану іншими учасниками політичного процесу тощо. Таким чином, у ході політичної боротьби ЗМІ є в той самий час як джерелом знань, так і учасником, мішенню, зброєю та ареною боротьби.

3.3 Інсценування та гра як маніпулятивні технології

Наростання комунікаційних взаємодій в суспільстві, стратегічний характер політичної комунікації зумовлює звернення уваги соціологів до ігрової компоненти та пов'язаної з нею можливостями маніпуляції в соціально-політичній сфері.

В даному випадку поняття «гра» розглядатиметься як специфічна людська діяльність, яка визначається функціонуванням у взаємодії визначеної сторонами системи правил, які визначають протікання комунікації. Будь-яка гра є доцільною змагальною діяльністю, певною локалізацією у просторово-часовому континуумі особливої реальності, яка розгортається за певних завчасно сконструйованих умов. До того ж, гра включає творчий компонент, орієнтована на успіх внаслідок виконання всіх правил та умов.

Саме правила та умови, а точніше їх декларація або приховання створює в суспільній взаємодії можливості для здійснення маніпуляції. Крім цього, ігрова компонента, привнесена в комунікацію, дозволяє комунікатору змоделювати іншу, «другу» реальність для впровадження маніпулятивного впливу.

Розглядаючи ігровий зміст сучасного суспільно-політичного життя, Й. Хейзінга виділяє дві можливості:

1) ігрові форми більш або менш свідомо використовуються для приховування намірів суспільного та політичного характеру (удавана гра);

2) явища, які на поверхні демонструють властивості гри Хейзинга ст. 194.

Гра як одна з ознак політичного життя сучасності зумовлює створення уявлень про несерйозність, зовнішність, легковажність дій, в яких насправді можуть міститись певний прихований сенс. Так, останнього часу набуває поширення така форми політичної боротьби як «хеппенінг» - театралізована політична дія з гумористичним сценарієм Левчик ст. 51. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Gileya/2010_38/Gileya38/P9_doc.pdf. У ході розгортання такої громадсько-політичної активності відбувається вплив на суспільно-політичний дискурс. Прикладами політичного хеппінгу є заходи, які проводяться активістками організації Femen, наприклад - акція на виборчій дільниці 07.02.2010 р. Політичний хеппенінг, таким чином, є мпецифічною формою прояву політичної активності за умов медіатизації політичного процесу, коли будь-які політичні дії, для їх сприйняття аудиторією, мають конкурувати з масою інших повідомлень. Політичний потенціал хеппенінгу зумовлений тис, що дана акція може репрезентувати політичний смисл у завуальованій неполітичній формі Олещук П.М. Хеппенінг як технологія інтеграції у політичний дискурс.

Таким чином, компонент гри у маніпулятивному інсценуванні передбачає не лише гру, а й імітацію гри з метою досягнення певних цілей. Разом з цим поняття інсценування є значно ширшим. В цілому, можливість політичного інсценування міститься у постмодерністському підході до інформації, відповідно до якого символічний світ є єдиною релевантною для людини реальністю. Інсценування в такому сенсі розглядається як елемент конструюванні віртуальної реальності. Загалом, інсценування можна визначити як моделювання комунікатором всіх рівнів взаємодії з реципієнтом з точки зору узгодженої в єдиний механізм дії різних маніпулятивних прийомів з врахуванням умов комунікативного поля.

Російський дослідник С. Поцелуєв політичне інсценування розглядає як «виробництво симулятивної реальності через візуально-комунікативні технології» Щербинина И.Г. Конструирование виртуальной реальности и героический брендинг политического товара Политический маркетинг №2, 2009 ст. 40. Політичне інсценування, зазначає він, передбачає асиметричність соціальної комунікації: у масовій комунікації не відбувається переміни ролей слухача та комунікатора. Навіть якщо мати на увазі технічні можливості зворотного зв'язку між публікою і ЗМІ, безумовний пріоритет мовця залишається за ЗМІ Поцелуев Символическая політика ст. 63.

Технологія інсценування широко використовується у телевізійних ЗМІ. Будь-яка інформація, потрапляючи на екран, не просто висвітлюється, а немов «апріорно» інсценується, що створює зручні умови для виробництва та збуту результатів політичного інсценування.

Влада символічно інсценує реально відсутнє, але очікуване від неї публікою. Практика інсценування обумовлюється переважно прагматичними мотивами, тому штучність дій часто приховується під видом їх реалізму. Тривіальним прикладом можуть бути зустрічі політиків з населенням та окремим його категоріями (зокрема, з соціально незахищеними, коли демонстрація політиком турботи та співчуття не означає збільшення соціальних витрат тощо).

Однак технологія інсценування не є лише привілеєм влади. Маніпулятивне інсценування може здійснюватися також «знизу», представляючи собою символічні політичні дії підвладних мас. Прикладом є символічні акції протесту, які також створюють видимість, однак не видають її за реальність, а лише використовують як засіб звернення уваги громадськості до важливих соціально-політичних проблем.

Таким чином, інсценування має прихований характер, відзначається підміною у деталях, сукупності соціальних дій реальних задумів. Інсценування розглядається як умова завершеності маніпулятивних зусиль, які системно, «рутинно» впливаючи на свідомість реципієнта зумовлюють необхідні зміни останньої.

Висновки до третього розділу

Маніпулятивні технології у соціально-політичній сфері суспільного життя спираються на соціальну міфологію, чутки, невербальні засоби впливу. Міф є спрощеним представленням ситуації, тому легко захоплює масову аудиторію. Міфологізація суспільної свідомості дозволяє спиратися на неусвідомлені явно аудиторією інформаційні структури, що створює можливості для цілеспрямованої маніпуляції.

Потужним маніпулятивним механізмом у соціально-політичному просторі є чутки як форма поширення соціально значимої інформації. Невербальні засоби маніпуляції, з одного боку, можуть супроводжувати вербальну комунікацію (підсилювати та скеровувати маніпулятивний вплив), та, з іншого, бути цілком самостійними засобами маніпуляції. Соціологію в цьому контексті цікавить соціальне навантаження, яке вони несуть, та соціальні статуси, характеристики, ознаки тощо, виразниками яких стають в свідомості реципієнта. Особливий маніпулятивний підтекст можуть мати фотографії, відеозображення, малюнки як засіб комунікації. Даний аспект заслуговує більш ґрунтовного соціологічного вивчення, так як має значний маніпулятивний потенціал у сучасних комунікаціях.

Сильний вплив на суспільну свідомість здійснюють ЗМІ, використовуючи різні маніпулятивні технології, найбільш ефективними з яких є менеджмент новин та політичне інсценування. Суб'єкти політики залучаються до самоініційованої постановчої політики, подання її у зручній для сприйняття формі, спрямоване на зміну свідомості реципієнта та управління останньою. З метою маніпуляції ЗМІ використовують такі механізми впливу на масову аудиторію новин як саундбайтс та спін-докторз.

Маніпулятивні впливи технологій ЗМІ зумовлені не лише цілеспрямованим обстоюванням певних політичних інтересів, а можуть здійснюватися неусвідомлено. У ході політичної боротьби ЗМІ є одночасно як джерелом знань, так і учасником, мішенню, зброєю та ареною боротьби.

Інсценування як технологія маніпулятивного впливу представляє собою моделювання комунікатором взаємодії з реципієнтом з точки зору узгодження в єдиний механізм дії різних маніпулятивних прийомів відповідно до умов комунікації. Політичне інсценування може здійснюватися як «згори» - з-боку політичної еліти, так і «знизу» - з-боку підвладних народних мас. Інсценування має прихований характер та розглядається як умова завершеності маніпулятивних зусиль, які системно, «рутинно» впливаючи на свідомість реципієнта зумовлюють необхідні зміни останньої.

Висновки

Маніпулятивний вплив у соціальних комунікаціях є складним багатоаспектним процесом, дослідження якого не обмежується розглянутою в межах даної роботи проблематикою - тема дослідження маніпуляції в соціології є значно ширшою. В межах роботи виявлено особливості соціологічного підходу до явища маніпуляції, з'ясовано специфіку та способи використання маніпулятивних технологій у соціальних комунікаціях, підсумовано теоретичні набутки ряду суміжних наук з даної проблематики, що дозволяє зробити певні висновки. На закінчення роботи варто наголосити на наступні моменти.

Як предмет соціологічного дослідження маніпулятивний вплив має вивчатися перш за все як комунікативне явище соціологією комунікації. В межах останньої маніпуляція визначається як спосіб здійснення соціальної комунікації; вплив, майстерне здійснення якого веде до прихованого збудження у аудиторії намірів, не співпадаючих з її актуально існуючими бажаннями.

З'ясовано, що маніпуляція має місце тоді, коли маніпулятор створює та підмінює реальні цілі реціпієнта, та вводить сконструйовані у свідомість останнього. Маніпуляція передбачає сприйняття будь-якої ситуації як цільової, а відповідне трактування дій партнера - як тактику, стратегію, спосіб досягнення реципієнтом своїх цілей. Основними ознаками маніпуляційних впливів є їх психологічна природа, прихований характер, цілеспрямованість, стратегічність.

Визначено складові акту маніпуляції: комунікатор (продюсер комунікації), реципієнт маніпулятивного впливу, поле комунікації, інформаційний потік, комунікативне повідомлення, канали комунікації та реакція реципієнта на маніпулятивні дії як наступний комунікативний акт.

Встановлено, що залежно від рівня протікання соціальної комунікації (міжособистісний, груповий. масовий), на здійснення маніпулятивних впливів накладаються певні можливості та обмеження, які потребують додаткового вивчення. Загалом, з точки зору класифікацій, розподіл маніпулятивних впливів на способи, засоби, прийоми та рівні здійснення є надзвичайно складним, так як вони є взаємопов'язаними та взаємодоповнюють один одне.

З'ясовано, що основними джерелами здійснення маніпулятивних впливів у суспільстві є інформація, символи та стереотипи масової свідомості. З метою маніпуляції інформація може викривлюватися, вибірково подаватися та замовчуватися. Використання символів як засобу маніпулятивного впливу пов'язане з «подвійною» природою останніх - співіснуванням фактичного та символічного (ідеалізованого) змісту. Маніпуляція стереотипами відбувається за активного використання комунікатором у акті маніпуляції соціальних стереотипів, які існують в суспільстві - спрощених, схематизованих уявлень про певні соціальні явища та об'єкти.

Визначено, що маніпулятивні технології у соціально-політичній сфері суспільного життя спираються в основному на соціальну міфологію, чутки та невербальні засоби впливу. Міф є спрощеним представленням ситуації, тому легко захоплює масову аудиторію. Міфологізація суспільної свідомості дозволяє спиратися на неусвідомлені явно аудиторією інформаційні структури, що створює можливості для цілеспрямованої маніпуляції.

Потужним маніпулятивним механізмом у соціально-політичному просторі є чутки як форма поширення соціально значимої інформації. Невербальні засоби маніпуляції, з одного боку, можуть супроводжувати вербальну комунікацію (підсилювати та скеровувати маніпулятивний вплив), та, з іншого, бути цілком самостійними засобами маніпуляції. Соціологію в цьому контексті цікавить соціальне навантаження, яке вони несуть, та соціальні статуси, характеристики, ознаки тощо, виразниками яких стають в свідомості реципієнта. Особливий маніпулятивний підтекст можуть мати фотографії, відеозображення, малюнки як засіб комунікації. Даний аспект заслуговує більш ґрунтовного соціологічного вивчення, так як має значний маніпулятивний потенціал у сучасних комунікаціях.

Встановлено, що сильний вплив на суспільну свідомість здійснюють ЗМІ, використовуючи різні маніпулятивні технології, найбільш ефективними з яких є менеджмент новин та політичне інсценування. Суб'єкти політики залучаються до самоініційованої постановчої політики, подання її у зручній для сприйняття формі, спрямоване на зміну свідомості реципієнта та управління останньою. З метою маніпуляції ЗМІ використовують такі механізми впливу на масову аудиторію новин як саундбайтс та спін-докторз.

Маніпулятивні впливи технологій ЗМІ зумовлені не лише цілеспрямованим обстоюванням певних політичних інтересів, а можуть здійснюватися неусвідомлено. У ході політичної боротьби ЗМІ є одночасно як джерелом знань, так і учасником, мішенню, зброєю та ареною боротьби.

Інсценування як технологія маніпулятивного впливу представляє собою моделювання комунікатором взаємодії з реципієнтом з точки зору узгодження в єдиний механізм дії різних маніпулятивних прийомів відповідно до умов комунікації. Інсценування має прихований характер та розглядається як умова завершеності маніпулятивних зусиль, які системно, «рутинно» впливаючи на свідомість реципієнта зумовлюють необхідні зміни останньої.

В результаті роботи вирішено, що проблема вивчення маніпулятивних впливів у соціальних комунікаціях потребує більш широкого обґрунтування в межах суспільних наук. Необхідним є розгортання ряду вузькоспеціальних соціологічних досліджень з даної проблематики для концептуалізації явища маніпулятивного впливу.

Размещено на Allbest.ru