Соціально-психологічні фактори алкоголізації студентської молоді

3. Невизначеність майбутнього - важливий фактор дезадаптації. Особистісні труднощі, проблема недостатнього самовизначення, готовність до життєвого самовизначення є центральним психічним утворенням старшокласників. Рішення про вступ до ВНЗ часто є не власним і самостійним, а підказаним батьками та іншими людьми, тому очікування є розмитими і невизначеними. Ефект «свято не відбулося» - відсутність адекватних очікувань і усвідомлення своєї ролі, прагнення до вступу пов'язане не з життєвими перспективами, а з афективним бажанням досягти успіху і підвищити самооцінку. Діяльність, що потребує реалізації, просто відсутня в актуальній свідомості - просто очікується задоволення і щастя, а коли виявляється, що треба продовжувати навчання ще й у нових умовах, першокурсник губиться і довго не може ефективно діяти. Ефект «не в ті двері» - виникає механізм психологічного захисту: «мені погано, бо я обрав не той фах, спеціальність, вуз. Все це дестабілізує діяльність, породжує стан психологічного дискомфорту. Розчарування можуть мати і об'єктивний характер: ідеал майбутньої професії та шлях підготовки до неї відрізняються. Особистісні труднощі стосуються і випускників ліцеїв. Навчання у цих закладах майже не впливає на підсилення готовності до життєвого самовизначення. Це пояснюється ранньою професіоналізацією навчання,, адже вибір профілю ліцею ніколи не є повністю самостійним та усвідомленим. Тому часто учні переживають приреченість, адже навчальна програма в профільних класах побудована на основі скорочення загальноосвітніх дисциплін.

4. Неадекватні стосунки між викладачем та студентом. Психологічний контакт і спілкування реалізується в індивідуальному підході викладача до студента, що передбачає пізнання студента загалом та кожної з граней його особистості, здібностей, характером. Завданням викладача є «відкриття» студента для себе, вивчений його можливостей і знання перспективи та допомога студенту «відкрити себе, зрозуміти свої слабкі та сильні сторони. Процес спілкування може здійснюватися у авторитарному, конформістському та демократичному стилях. Викладач не завжди додержується демократичного стилю спілкування. Слід уникати педагогічного примусу

5. Труднощі соціально-психологічної адаптації. Входження в нову групу товаришів. Проблема студентського самоврядування: студенти легше переживають адаптаційний період, якщо можуть активно впливати на умови навчання.

Такі особливості студентів як схильність до конформізму, слабка саморегуляція поведінки, невміння передбачити наслідки своїх учинків у сполученні з вищезазначеними труднощами створюють сприятливий фон для залучення до вживання спиртних напоїв.

Таким чином, студентські роки - це дуже складний етап в житті людини. На цьому етапі формується не особистість, закладаються підвалини наступного життя. Для люди у цьому віці важливо, щоб її розуміли, приймали та поважали думку, давати можливість виявити себе, брали до уваги емоції та почуття. Важливо відчувати себе значущим, спілкуватися з людьми, вступати у продуктивні відношення. Відсутність умов для задоволення існуючих потреб зумовлює підвищення ризику деструктивної поведінки. У цей час молоді люди повинні справитися з великою кількістю завдань розвитку, значно більшою, ніж у будь-який й інший період їх наступного життя: вони повинні визначитись у майбутньому працевлаштування, створити власну шкалу цінностей та самосвідомості як основу власної поведінки. Ризик девіантної поведінки виникає, якщо молода людина не бачить цих завдань або не може їх прийняти, або якщо розв'язання цих завдань є для неї або здається їй неможливим.

2.2 Програма дослідження рівня залученості студентської молоді до вживання алкоголю

Нами була розроблена програма дослідження, яке має на меті обмеження впливу соціально-психологічних факторів на алкоголізацію студентської молоді. Дослідження має прикладний характер, оскільки направлене на вирішення конкретного практичного завдання: його результати стануть підґрунтям для розробки програми корекційно-профілактичного впливу на об'єкт дослідження.

Об'єктом дослідження є студенти 3 курсу факультету психології, історії та соціології Херсонського державного університету. Предметом дослідження є рівень залученості до вживання алкоголю та його зв'язок з дією соціально-психологічних факторів.

Гіпотеза дослідження: основний вплив на залучення студентської молоді до вживання алкоголю здійснюють соціально-психологічні чинники: вплив референтних осіб, існуючі традиції, громадська думка.

Рівень залученості до вживання алкоголю має зв'язок з прагненням особистості до отримання нових вражень.

Завдання дослідження:

Оцінити вплив мікросоціального оточення на залучення неповнолітніх до вживання алкоголю.

З'ясувати мотиви вживання алкоголю.

Оцінити частоту вживання студентською молоддю алкогольних напоїв.

Виявити рівень прагнення респондентів до нових вражень та з'ясувати наявність зв'язку цієї характеристики з: 1) першими враженнями щодо алкогольних напоїв; 2) частотою вживання алкоголю.

Обсяг досліджуваної вибірки склав 50 осіб.

Існуюча практика виробила цілий комплекс методів збирання інформації: опитування, інтерв'ю, спостереження, експеримент, аналіз документів, експертна оцінка, тестування, фокус-групи, ведення бесіди тощо. Використання того або іншого методу, в тому числі їх сукупності, залежить від умов, місця і часу, мети і завдань дослідження, а також його виду.

У ході здійснення дослідження використовувались два методи збирання інформації: анкетне опитування, психологічний тест.

Метод анкетування засновується на висловлюваннях окремих осіб і проводиться з метою виявлення найтонших нюансів в думках респондентів. Анкетне опитування починається з формулювання програмних питань з переведення мови науки на запитання, звернені до респондентів. Анкета, як правило, починається з преамбули - звернення до респондента. В ньому вказується, хто проводить дослідження, описується мета дослідження, характер використання результатів, підкреслюється анонімний характер, спосіб заповнення анкети, а також висловлюється подяка за участь в анкетуванні. Далі йде основна частина анкети, яка містить блоки запитань до опитуваних, і третя частина - паспортичка, в якій представлені відомості про опитуваних (стать, вік, освіта, місце мешкання, соціальний стан)

Анкетне опитування не повинно тривати більше 30-40 хвилин у зв'язку з тим, що респондент втомлюється, і останні запитання залишаються зазвичай без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25-30 запитань. Важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався Тому більш складні за змістом запитання повинні йти слідом за більш простими. Перше запитання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим. Хай краще воно буде нейтральним. Важкі запитання доцільно вмістити в середині анкети, щоб респондент «включився» в тему. Запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам. Запитання повинні відповідати логічним вимогам: спочатку мова повинна йти про встановлення того чи іншого факту, події, а потім вже про його оцінку.

За предметним змістом запитання анкети поділяють на:

запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про поведінку і дії самого респондента, його вік, стать, освіту, соціальне становище;

запитання про знання, мета яких - з'ясувати, що знає і що може повідомити респондент. Як правило, це запитання, які мають мету виявити рівень поінформованості респондента і його знань в певній галузі. Такі запитання можуть містити завдання, експериментальні і ігрові ситуації;

запитання про думку респондента. Вони мають на меті зафіксувати факти, побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть торкатися будь-яких проблем і особистості самого респондента;

запитання про мотиви, покликані викликати суб'єктивне уявлення людини про мотиви своєї діяльності [6].

Після визначення змісту запитань, анкета упорядковується, що передбачає не лише компоновку запитань і їх послідовність, а і художньо-технічне оформлення анкети. Основними етапами здійснення анкетного опитування є:

підготовчий етап - включає розробку програми опитування, складання плану і сітьового графіку роботи, проектування анкети, її апробацію, тиражування анкети, складання інструкцій для анкет ера, респондента та інших учасників опитування, підбір та підготовка інтерв'юерів, анкетерів, розв'язання організаційно-технічних та фінансових проблем);

оперативний - сам процес анкетування, який також має свої власні стадії і підетапи;

підсумковий (результуючий) етап - обробка і аналіз одержаної інформації, оформлення звіту.

Анкенте опитування - це не тільки збирання даних. Мета його полягає у тому, щоб дати науково обґрунтовану інтерпретацію вивчених фактів. Зібраний первинний матеріал не придатний для теоретичного аналізу, його необхідно обробити (впорядкувати, класифікувати).

Форми та методи обробки зібраної інформації.

В якості другого метода використана методика вимірювання потреби у пошуці вражень, що спонукають людину до того або іншого виду діяльності. Першим, хто її запропонував, є американський психолог М.Цукерман. Основою його теорії розробленої у 60-і роки було положення, що люди розрізняються за оптимальним рівнем стимуляції та збудження і ці різниці впливають на вибір ними різних форм життєвої активності. У 1979 році М.Цукерман описав загальний пат терн поведінки пов'язаний з високою схильністю до пошуку вражень, та визначив потребу у різних нових враженнях та переживаннях та прагненні до фізичного і соціального ризику заради цих вражень. Для вимірювання окремих структурних компонентів цієї потреби ним був запропонований тест, який містить шкали: а) пошук фізичного ризику. Це інтерес до спорту та інших видів діяльності, пов'язаних з фізичною небезпекою; б) пошук нового досвіду, у тому числі такому, що досягається через вживання наркотиків, бродяжництво тощо; в) невідповідність поведінки соціальним нормам - вживання алкоголю, гра на гроші тощо; г) чутливість до нудьги, прагнення до новин, знайомства з новими людьми, неприйняття рутини, нудних занять [53].

Дослідженнями ряду авторів встановлено, що підлітки з високими показниками тесту М.Цукермана прагнули до експериментування з наркотичними речовинами з метою підвищити рівень збудження та одержати різноманітні відчуття, які на момент здійснення ризикованого вчинку асоціюються ними з почуттям зростаючого напруження, яке в останній момент змінюється розрядкою.

Ряд вітчизняних дослідників вважають, що у багатьох випадках девіантна поведінка підлітків зумовлена дією механізму пошуку вражень на фоні нерозвиненості у них сфери потреб, викривлення процесу соціалізації та особливостями емоційної сфери: низькою стресостійкістю, підвищеною тривожністю, імпульсивністю [2, с.85; 19, с.40]

Проведені дослідження за методикою М.Цукермана показали, що при рівній потребі у пошуку вражень форми її прояву на поведінковому рівні можуть мати як соціальну, так і асоціальну орієнтацію. Виділені три основні форми опредмечування потреби у пошуку вражень: фізичний ризик, інтелектуальна активність, соціальний ризик. Виявлений високий позитивний зв'язок стійких форм поведінки, вибору певних видів діяльності з цими трьома ведучими мотивами: у спортсменів - з фізичним ризиком;, у учнів спецшкіл - з інтелектуальною активністю, у підлітків - соціальним ризиком

Методику можна застосовувати для розширення можливостей індивідуального підходу до корекції поведінки підлітка, тому що виявляючи його інтереси і схильності, можна по-різному направляти його активність: залучати до занять спортом з високим ступенем ризику, розвивати інтелектуальні інтереси, включати у неформальні молодіжні об'єднання про соціальної орієнтації [29, с.41]

Важлива своєчасна корекція дефектів емоційної сфери у підлітків. Для корекції дефіциту сприйняття емоцій та підвищеного рівня експресії гніву застосовується індивідуальний тренінг емоційно-імпресивних та емоційно-експресивних навичок6 складання та розгадування психологічних портретів близьких людей, описи власного емоційного стану у різних емоціогенних ситуаціях, тренінг контролю емоцій за допомогою різних когнітивних прийомів, релаксації, аутотренінгу. Для підвищення рівня позитивних та зниження негативних емоцій використовується тренінг, направлений на підвищення мотивації досягнення рівня притягань та навичок спілкування.

Сильніше за все ризик вживання алкоголю виражений молоді у віці 12-18 років. У цей час молоді люди повинні справитися з великою кількістю завдань розвитку, значно більшим, ніж у будь-який інший період їх наступного життя: вони повинні підготувати свій уход з батьківського будинку, досягти визнання у своїй віковій групі, зав'язати дружні та партнерські стосунки, визначити власну шкалу цінностей та етичну самосвідомість як основу власної поведінки. Ризик девіантної поведінки виникає, якщо молода людина не бачить цих завдань або не може їх прийняти, або якщо розв'язання цих завдань є для неї або здається їй неможливим.

Направленість психокорекційної роботи на укріплення слабких місць, на періоди та ситуації підвищеного ризику та кризові стани сприяє попередженню асоціальних форм поведінки.

З психолого-педагогічної точки зору всі фактори алкоголізації поділяють на фактори середовища (об'єктивні) та соціально-психологічні фактори особистості молодої людини (суб'єктивні). Відповідно у питаннях профілактики виділяють також два основні напрями: 1) робота з середовищем перебування (виділення факторів ризику та їх нейтралізація); 2) робота з особистістю учня: виховання та розвиток стійкості до несприятливих соціально-психологічних факторів та впливів.

Підводячи підсумок причинам: основу спонукальних сил складає дія механізму пошуку вражень на фоні нерозвиненості сфери потреб, наслідування дорослим, викривлення процесу соціалізації, потреба в саморегуляції внутрішнього стану, особливо у психотравмуючій ситуації, порушення в емоційній або пізнавальній сферах, не достаток знань про здоровий спосіб життя.

2.3 Результати дослідження впливу соціально-психологічних факторів на алкоголізацію студентської молоді

У досліджуваній виборці 100% склали представники жіночої статі, у тому числі 40% осіб 19 років, 48% - 20 років, 12% - 21 року. Відсутність у досліджуваній сукупності юнаків не дало можливості встановити різниці у ступені залученості до вживання алкоголю, зокрема емпірично не підтверджено, що юнаки раніше знайомляться зі спиртними напоями та більш часто їх споживають.

Перше вживання алкоголю студентами припадає на: 11 років - 4%, 14 років - 12%, 15 років - 12%, 16 років - 48%, 17 років - 8%, 18 років - 8%, 19 років - 8%. Отже, на даний момент, всі студенти мають досвід вживання алкоголю. До досягнення повноліття майже третина молодих людей, навіть ураховуючи що це дівчата, вже спробували алкогольні напої.

Перше вживання алкоголю студентами, що були опитані, передбачало пробу слабоалкогольних напоїв, у тому числі: 36% спробували пиво, 12% - вино, 8% - лікер, 36% - слабоалкогольний напій. Лише 8% молодих людей вказали на пробу міцного напою. І хоча 40% студентів зазначили, що у них виникли неприємні відчуття, пов'язані з «гірким неприємним смаком» алкоголю, 24% опитаних здивувало, як його пють люди, 4% для себе вирішили, що більше вони цього робити не будуть, сучасний стан залучення до вживання студентської молоді свідчить, що ці відчуття швидко зникли і не зупинили перед повторним зверненням до алкогольних напоїв.

Оцінювання частоти вживання алкоголю виявило, що на даний момент 40% молодих людей вживає алкоголь раз на місяць, 20% - раз на тиждень, 16% - раз на три місяці, 8% - у зв'язку зі святковими подіями, 8% - не вживають, 4% - вживають щоденно, 4% - один раз на рік. Таким чином, 24% молодих дівчат у віці від 19 до 21 року, що були опитані, можуть вважатися такими, що систематично залучаються до вживання алкогольних напоїв, отже, їх можна віднести до групи ризику. Даний факт зумовлює необхідність організації корекційної роботи в університеті.

Для оцінювання впливу мікросоціального оточення на залучення неповнолітніх до вживання алкоголю до анкети було включене питання: «Хто був ініціатором першого вживання алкоголю?». Відповіді на ці питання розподілилися таким чином: 56% - друзі, 32% - родичі, 8% - сама людина, 4% - батьки. Розподіл відповідей демонструє, що провідний вплив на залучення до вживання алкоголю здійснює найближче оточення, насамперед друзі і знайомі, що узгоджується з висунутою гіпотезою.

Якщо звернутися до питання про традиції в сім'ї щодо вживання алкоголю, 52% опитаних студентів зазначили, що вживання алкоголю у їх сімї пов'язане з відзначенням свят, 32% - із зустрічами з друзями та знайомими, 12% характеризують свою сім'ю як таку, у якій існують традиції вживання алкоголю і лише 4; - як таку, у якій ці традиції відсутні. Це свідчить про те, що майже у половини опитаних студентів існує небезпека впливу традицій сімейного оточення на алкоголізацію молодих дівчат і трансляції зазначених традицій у наступні покоління

Існуючі стереотипи свідомості також відносяться до соціально-психологічних факторів алкоголізації молоді. Опитування дозволило встановити ієрархію стереотипів: найбільший прояв має думка, що вживання алкоголю покращує спілкування, на другому місці - що стрес знімає стрес та втому. Незначне поширення мають думки, що алкоголь дозволяє піти від проблем, і що він покращує сон та травлення. Отже, одною з домінуючих потреб у студентському віці є потреба у спілкуванні, тому алкоголь розглядається як один з можливих засобів його стимулювання, при цьому альтернативні способи залишаються поза увагою.

Що стосується основної причини, що спонукала до першого вживання алкоголю, 30,5% студентів відповіли, що вони стали пити з допитливості, 20,1 % - тому, що дорослі п'ють, 15,8% - щоб відчути себе дорослим, 10,4% - щоб ствердитися у групі однолітків, 9% - тому що нудно, 5,8% - щоб легше було спілкуватися з іншими людьми, 3,6% - для сміливості, 2,5% - щоб усунути страх, 2,2% - щоб зняти напругу. Виявлені мотиви можна об'єднати у чотири групи: 1) пізнавальні; 2) самоствердження; 3) символічної часті; 4) зняття психодинамічної напруги.

Опитування осіб показало, що 88 % пило на честь святкової події, 12% - «за компанію» під час зустрічі друзів. У жодному випадку ця подія не була зумовлена сумісною груповою діяльністю, яка передбачала спільне виконання дорученого завдання

У результаті дослідження виявлені мотиви вживання алкоголю студентами, які найбільш часто зустрічаються: прагнення весело провести час (44%), прагнення підвищити настрій (32%), бажання розслабитися (18%). Поодинокі випадку, коли студенти вживають алкоголь через бажання «вчиняти як всі» (2%), підвищити впевненість (2%), підвищити комунікабельність (2%). Не виявлено жодного студента, мотиви яких були б пов'язані з прагненням бути дорослими. Напевне, цей мотив має прояв на більш ранніх етапах соціального становлення. Ведучим мотивом алкоголізації дівчат науковці вважають регуляцію внутрішнього стану і це фактично було підтверджено у проведеному нами дослідженні.

Заслуговує на увагу аналіз відповідей на питання «Що, на вашу думку, здатне обмежити вживання людиною алкогольних напоїв?». Лише 16% респондентів відмітили провідну роль самої особистості у відмові від вживання алкоголю. Інші відповіді розподілилися наступним чином: 36% студенток уважають, що перешкодою може стати відсутність грошей, 28% - заборона чи обмеження продажу, 20% - необхідність виходу на робота або навчання, 8% - активна протидія оточуючих. Таким чином, серед зазначених чинників 8% студентів віддали перевагу внутрішнім і 92% - зовнішнім факторам.

Для оцінки рівня прагнень респондентів до нових вражень ми застосували шкалу пошуку відчуттів М.Цукермана. Результат проходження тесту показав, що низький рівень потреби у відчуттях властивий 16% респондентів, середній - 72%, високий - 12%. Для встановлення зв'язку цієї характеристики з частотою вживання алкоголю ми проаналізували кореляційний зв'язок, тобто залежність між двома змінними. Вона не є свідченням причинно-наслідкового зв'язку, а лише говорить про те, що змінам одної ознаки, як правило, відповідають певні зміни іншої. Ми ставили за мету дослідити кореляційну залежність між двома ознаками, такими як рівень потреби у відчуттях та частота вживання алкогольних напоїв. Для спрощення розрахунків обчислення здійснювалося для групи з 25 чоловік (таблиця 2.1)

Для досягнення мети використано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена. Було сформульовано гіпотези:

Н0: кореляція між змінними Х та У не відрізняється від нуля

Н1: Кореляція між змінними Х та У достовірно відрізняється від нуля

Для розрахунку коефіцієнта Спірмена (R) необхідно:

Проранжувати значення змінної Х (рівень потреби у відчуттях), при цьому ранг 1 відповідав найбільшому значенню. За правилами ранжування ранги були занесені в таблицю відповідно до порядку номерів респондентів

Проранжувати значення змінної У (частота вживання алкоголю), при цьому ранг 1 відповідав найбільшій частоті (щоденно). За правилами ранжування ранги були занесені у наступний стовпчик таблиці за порядком номерів респондентів

Таблиця 2.1. Результати дослідження зв'язку між рівнем потреби у відчуттях та частотою вживання алкоголю респондентами

№ п/п	Ранг рівня потреби у відчуттях	Ранг частоти вживання алкоголю	Різниця рангів	Різниця рангів у квадраті
1	1,5	1	0,5	0,25
2	1,5	11,5	-10	100
3	3	11,5	-8,5	72,25
4	5	23	-18	324
5	5	24,5	-19,5	380,25
6	5	11,5	-6,5	42,25
7	7,5	11,5	-4	16
8	7,5	11,5	-4	16
9	10,5	4	6,5	42,25
10	10,5	24,5	14	196
11	10,5	4	6,5	42,25
12	10,5	4	6,5	42,25
13	16	4	12	144
14	16	11,5	4,5	20,25
15	16	21,5	-5,5	30,25
16	16	18,5	-2,5	6,25
17	16	11,5	4,5	20,25
18	16	4	12	144
19	16	11,5	4,5	20,25
20	20,5	11,5	8,5	72,25
21	20,5	18,5	2	4
22	22,5	21,5	1	1
23	22,5	18,5	4	16
24	24	11,5	12,5	156,25
25	25	18,5	6,5	42,25

Обчислено різниця рангів (d) для кожної пари значень Х та У. Одержані результати занесено у наступний стовпчик таблиці.

Кожна різниця зведена у квадрат (d2) та занесено ці значення у 4-й стовпчик таблиці.

Знайдено суму одержаних величин d2 (остання строка таблиці)

Розраховано коефіцієнт рангової кореляції Спірмена за формулою:

R = 1 - 6 * ? d2

N * (N2 - 1)

де N - кількість порівнюваних об'єктів

R = 1 - 6 * 11704,5 = 0,25

25 * (252 - 1)

Визначено критичне значення R для даного N: 0,49. Якщо емпіричний R (0,25) менше критичного на якомусь рівні значущості, то кореляція не відрізняється від нуля, що є підтвердженням нульової гіпотези

Таким чином, висунута гіпотеза стосовно домінуючого впливу соціально-психологічних чинників на залучення студентської молоді до вживання алкоголю підтвердилася. Значний вплив на формування адитивної поведінки здійснюють вплив референтних осіб, існуючі традиції, громадська думка. Що стосується дослідження зв'язку між рівнем потреби у відчуттях та частотою вживання алкоголю, то висунута гіпотеза про його існування стосовно досліджуваної групи респондентів підтвердження не знайшла. Тобто, частота вживання вживання алкоголю не має прямого зв'язку прагненням особистості до отримання нових вражень.

2.3 Корекційно-профілактична програма пом'якшення дії соціально-психологічних чинників на алкоголізацію студентської молоді

Розв'язати проблему алкоголізації неможливо без адекватної профілактичної роботи, яка має ґрунтуватися на наукових засадах. Одним із завдань соціальної психології є обґрунтування шляхів зміни соціальних установок та ціннісного відношення до алкоголю, що склалися у населення, створення орієнтації на безалкогольний спосіб життя. Щоб людина змінила своє ставлення до алкоголю, необхідно навчити її розв'язувати свої проблеми безалкогольним шляхом та дати необхідні для рішення засоби, тобто запропонувати альтернативу; треба протиставити культ безалкогольних радостей культу «радостей» алкогольних. На думку Г.Потьомкіна, велику роль у впливі на соціальні установки молоді мають зіграти знамениті у суспільстві люди. Альтернативний підхід особливо важливий у роботі з молоддю, що орієнтована на моду, кумирів та прагне до експериментів [37].

Існують різні підходи до організації профілактичної роботи в молодіжному середовищі: медичний, інформаційний, підхід на основі формування ціннісного ставлення до здоров'я. Інформаційний підхід виявляється недостатньо ефективним. Як констатують дослідники, інформація, що залякувала, приводила до викривлення балансу на користь негативних сторін явища, а лекції спеціалістів часто мали зворотний вплив, збуджуючи інтерес до психоактивних речовин. Тому пріоритетне значення набуває психогігієнічна функція культури. Деструктивні, що пов'язані з залякуванням, методи профілактики замінюються на конструктивні, направлені не на зміну чи руйнування спонтанних соціальних установок, а на формування таких установок та смислової орієнтації особистості, за яких алкоголь не є цінністю.

Узагальнення існуючого досвіду доводить, що у зарубіжній і вітчизняній практиці найбільше розповсюдження набули дві моделі програм профілактики, заснованих на навчанні: програми досягнення соціально-психологічної компетентності та програми навчання життєвим навичкам. Пріоритетна мета перших - виробити у молоді навички ефективного спілкування; другої - навчити навичкам відповідального прийняття рішень. Незалежно від пріоритету тої або іншої мети будь-яка програми включають три типові завдання: 1) розвиток соціальної та особистісної компетентності; 2) вироблення навичок самозахисту; 3) попередження виникнення проблем.

Слід відмітити, що існуючі програми профілактики орієнтовані на неповнолітніх і підлітків. Поза увагою залишилася така категорія як студенти. Враховуючи вікові особливості даного вікового періоду та результати аналізу соціально-психологічних чинників алкоголізації в молодіжному середовищі пропонуємо корекційно-профілактичну програму розвитку адаптаційних навичок студентської молоді.

Обгрунтування програми

Проведений аналіз соціально-психологічних факторів ризику залучення студентської молоді до вживання алкоголю дозволяє констатувати, що ступінь їх впливу опосередковується індивідуально-особистісними характеристиками індивідів. Це дає підстави припустити можливість попередження алкоголізації шляхом здійснення корекційно-профілактичної роботи з особистістю. Так же як для попередження інфекційних захворювань робляться профілактичні щеплення, для попередження адитивної поведінки необхідний спеціальний корекційний вплив.

З урахуванням того, що дія факторів ризику зумовлює не тільки алкоголізацію, а й інші форми девіантної поведінки, корекційно-профілактична програма має орієнтуватися на більш універсальний підхід і проводитися з усіма молодими людьми без виключення, адже виявити девіації поведінки може практично кожна молода людина. Єдність факторів ризику різних видів девіантної поведінки, приватним випадком якої є вживання алкоголю, означає, що при вузько направленому впливі напруження може знайти інший вихід.

Корекційно-профілактична робота має бути спрямована не на руйнування та зміну неправильних установок, а на формування бажаних. Випереджальний характер впливу передбачає створення стійких бажаних установок до того моменту, коли молоді люди довільно засвоюють розповсюджені традиції вживання алкоголю. При цьому слід орієнтуватися на вирішення таких завдань: моральний розвиток, побудова ціннісної сфери, розвиток комунікативності, усунення егоїстичних позицій, відношення, що сприяють розвитку емпатії та дружби.

Оскільки програма орієнтована на молодь, слід враховувати, що студенти більш охоче відгукуються на ті підходи, які пропонують їм участь та активну роль. Враховуючи недостатню ефективність лекцій та застережень, акцент необхідно змістити на забезпечення «позитивних альтернатив», включаючи можливості для лідерства, заняття спортом та інші види діяльності.

Враховуючи таку особливість студентського віку як прагнення до самопізнання, у корекційній програмі необхідно врахувати прагнення зрозуміти оточуючу дійсність та її цінності, зробити акцент на формуванні основних переконань, уявлень та думок. Будь-яка людина, незалежно від розуму та освіти, яка чітко та вдумливо аналізує світ та своє ставлення до нього, прагне прийти до мудрості та особистої філософії життя, і це дозволяє зустрічати незгоди з душевною рівновагою, передумовою чого є всебічне бачення життя та відношення до нього. Отже, сприяння формуванню Я-концепції має бути однією зі складових програми.

Також слід враховувати, що замовчування та уникнення розгляду важливих для розуміння тем, представлення однобічної інформації є не тільки неефективним, а й може виявитися небезпечним. Відомості, що пред'явлені чесно і обережно з різних сторін про плюси і мінуси явища дадуть більший ефект, ніж однобічна інформація, особливо якщо у подальшому людина зустрінеться з альтернативними або суперечливими фактами

Головна ідея - реалізація системного психокорекційного впливу, направленого на укріплення психічного здоров'я, розвиток та стабілізацію факторів стійкості до алкоголю.

Умови ефективності програми:

програма має бути заснована на таких цінностях просоціальної позитивної поведінки: самодисципліна, відповідальність, чесність, поважне відношення до людей, виконання обов'язків у сім'ї, університеті, суспільстві;

відповідність особливостями віку та сприяння загальному розвитку особистості в реальних умовах життєдіяльності

сполучення різних стилів, підходів та методик профілактичної роботи;

різнобічний аналіз явища

Мета програми: підвищення психологічної стійкості студентської молоді до алкогольного зараження шляхом розвитку особистості та оволодіння соціально-психологічними навичками опору залученню до психоактивних речовин.

Завдання програми

інформування про психоемоційні, фізіологічні, соматичні та соціальні наслідки вживання психоактивних речовин та переваги відмови від їх вживання, методи вирішення життєвих проблем, подолання стресу та зняття напруги

сприяння усвідомленню та засвоєнню основних людських цінностей;

формування психогігієнічних та соціально-психологічних навичок: ефективного спілкування, прийняття раціональних та виправданих рішень, регуляції емоцій, вирішення конфліктів, опору тиску зовні, уникнення ситуацій невиправданого ризику, постояти за себе

вироблення соціальної та особистісної компетентності: адекватної самооцінки; критичного мислення

формування установки на ведення здорового способу життя

Запропонована програма передбачає оволодіння набором з 12-15 необхідних і достатніх для реалізації здорового способу життя психосоціальних навичок.

Структура програми. Кореційно-профілактична програма складається з 8-12 тренінгових занять у групах по 15 чоловік. Кожне заняття, з одного боку, спрямоване на розвиток певної характеристики стійкості до вживання алкоголю, а з іншої, тісно пов'язане з поставленими завданнями. Програма може використовуватися не тільки в цілях профілактики алкоголізації, але і в цілях розвитку навичок загальної соціальної адаптації.

Зміст програми. Об'єктом превентивної роботи мають бути студенти, починаючи з першого курсу. У профілактичну роботу включаються викладачі, психологічна служба закладу освіти, залучаються молодіжні об'єднання, лікарі.

До початку проведення програми доцільно застосувати анкети, тести та інші методики, які допоможуть оцінити зміну знань учасників. Передбачається також аналіз динаміки факторів ризику та анти ризику у студентів. Параметрами оцінки можуть бути різні соціометричні показники, поведінкові характеристики: агресивність, конфліктність, девіації поведінки. На початковому етапі доцільно дослідити особистісні ресурси, знання яких може стати основою досягнення поставлених завдань і забезпечити індивідуальний підхід до кожного.

Одним із напрямів роботи є робота з полегшення самопізнання, формування Я-концепції. Смисл цього напряму полягає у тому, щоб мінімізувати деструктивну тривогу саморозкриття. Іноді джерелом цієї тривоги є батьківські установки та соціальні стереотипи. Тоді завданням роботи зі студентами стає створення умов для нейтралізації цієї негативної тривоги та збільшення можливостей безпечного у даній ситуації ризику саморозкриття. Цей блок програми забезпечує вирішення проблеми смислу життя.

Другою складовою є оволодіння навичками здійснення вибору. Модель роботи передбачає проходження учасниками програми 4 етапів, що полягають у відповіді на такі питання:

Чи є дане захворювання (стан) важким?

Чи загрожує дане захворювання (стан) мені особисто?

Що мені загрожує у випадку прийняття певного рішення стосовно моєї поведінки, пов'язаної з даним захворюванням (станом)?

Що я виграю у випадку прийняття певного рішення?

Рішення, прийняте в результаті такого процесу є індивідуальним та приймається самою людиною. Процес прийняття рішень, що стосуються здоров'я має і інші аспекти, що приховано присутні в моделі поглядів на здоров'я, але більш чітко виражені в теорії мотивованих дій. Дана модель стосується двох основних елементів прийняття рішення: відношення до поведінки та нормативних уявлень: той, хто приймає рішення, спочатку оцінює, що принесе йому даний спосіб дій, а потім прогнозує, що про нього подумають інші люди, якщо він буде вести себе саме таким чином. Зв'язок з моделлю поглядів на здоров'я чітко простежується, однак більший акцент робиться на особистісних і соціальних аспектах які часто більш важливі для індивіда, ніж фактори, пов'язані з можливою майбутньою хворобою.

Третьою складовою є блок позитивного розвитку. Спеціально розроблені заняття присвячені регулюванню стресів, усвідомленню, позитивних властивостей особистості та формуванню цілей для досягнення здорового способу життя.

Наявність соціально-психологічних навичок дозволяє відмовитися від ризикованих пропозицій, бачити позитивні та негативні сторони явищ.

Програма включає навчання: ефективному спілкуванню (у тому числі в умовах проблемних життєвих ситуацій), управлінню собою у стані напруження, в стресових ситуаціях; саморегуляції, рефлексії особливих станів свідомості, конструктивної поведінки в конфліктах; зниження деструктивної конфліктності; відстоювання та захисту своєї точки зору та позиції; відповідального прийняття рішення; впевненості в собі, умінню управляти своїми почуттями; укріпленню зв'язків з сім'єю та іншими значимим дорослими; рішенню проблем; критичному мисленню, прийняттю рішень, постановці цілей; наданню допомоги оточуючим. Одним з аспектів роботи має стати зниження навіюваності та сприяння у вирішенні завдань дорослішання та розвитку. Можуть бути розглянути питання взаємовідношень з представниками протилежної статі, прийняття власного тіла, вирішення проблеми поганого настрою та нудьги.

Дослідження показали, що молодь засвоює рольові моделі батьків та однолітків і таким чином копіює їх поведінку. Це означає, що вони мають тенденція до такої поведінки, яка схвалюється групою. Молода людина, вирішуючи, який спосіб дій їй обрати, наприклад вживати алкоголь або ні, враховує, чи зможе він дотримуватися такої поведінки У цьому і полягає концепція впевненості у собі. Багатьом молодим людям властивий низький рівень упевненості в собі. Вони можуть не хотіти вживати алкоголь, можуть прагнути відмовитися від пропозицій його вживання, але їм не вистачає впевненості у собі. Дому до складу навичок входить і ця.

Вплив однолітків може бути позитивним і негативним, тому одне із завдань програми - допомогти у побудові позитивних взаємовідношень з однолітками. Програма передбачає навчання умінню обирати друзів, взаємодіяти з однолітками, дружити, уміти пережити втрату друга, виражати правильно свої почуття, вибирати друзів та побудові позитивних відношень з однолітками; усвідомленню негативних впливів та тиску з боку однолітків та опору їм.

Оволодіння знаннями дозволяє виробити адекватне ставлення до проблеми та підкріпити його позитивною поведінкою, стає детермінантою раціонального, здорового життєвого вибору та досягнення зростаючого опору поведінці, що завдає шкоду здоров'я.

«Набуття знань, навичок та формування поведінки» означає не тільки отримання суттєвої важливої інформації, але також навчання, у результаті якого відбувається переробка та засвоєння інформації. Маючи такі знання, особистість застосовує їх, мислить критично, приймаючи рішення, встановлюючи міжособистісні відношення, прагнучи зрозуміти себе та інших, висуваючи цілі, уміючи домовлятися з оточуючими з урахуванням їх потреб та бажань.

Внутрішня переробка, відома під назвою критичного мислення, та перевірка, що називається практикою, є принципово важливими умовами, що сприяють формуванню та закріпленню певних відношень та поведінки. Слова «відповідально ставитися до власного життя, означають заохочення готовності відповідати за власні дії та вчинки, розуміючи. Що будь-які рішення мають ті або інші наслідки, а також розвиток навичок максимальної саморегуляції при діях в рамках культурних обмежень та обставин, які суб'єкт не може контролювати.

Важливою складовою програми є забезпечення участі студентів у поза навчальній або громадському житті допомагає молоді здійснити внесок в просоціальну організацію суспільства та ідентифікуватися з нею. Участь у громадському житті сприяє ефективності профілактичної роботи, надання студентам позитивних моделей.

Методи програми. Особливістю методів програми є те, що вони повинні забезпечити процес корекції і навчання студентів у їх взаємодії між собою та особами, що навчають, для набуття знань, навичок та формування поведінки. Важливо використовувати різноманітні методи подачі інформації, методики тренінгу соціально-психологічних навичок та способи закріплення вивченого у поведінці. Одної інформації для зміни поведінки недостатньо. Учасники повинні набути оптимум знань для того, щоб самостійно критично мислити та правильно будувати поведінку. Знання краще давати шляхом концептуалізації інформації, тренінгу по її закріпленню, виконання завдань з читання, домашніх вправ та участі у громадському житті.

Навчання у процесі активної взаємодії передбачає такі методи: робота у малих групах, «мозковий штурм», групова дискусія, рольова гра, «драма».

Особливе місце в системі методів займають ігри, що розвивають незалежність та відповідальність, залучення до активних дій і співпереживання. Використовуються психологічні ігри, під час яких з'ясовується суть та проблеми міжособистісних відношень. Гра забезпечує м'який вхід в серйозну психологічну ситуацію, знімає внутрішню напругу учасників. Психологічні ігри полегшують позначення кола психологічних проблем та непомітно втягують учасників у їх розв'язання. Ігри дозволяють об'єднати розрізнену групу у сумісному емоційному переживанні. Крім того, гра мов би повертає учасників у дитинство,знижує елементи чопорності у спілкуванні, розкріпачує уяву та фантазію.

Гра через безпредметну та предметну дію гарантує учасникам не тільки рівність можливостей відносно друг друга, але і рівність по відношенню до виграшу, сумісної дії - результат заключного групового аналізу дістається в нагород усім.

Ігри не тільки залучають до сумісної дії, вони вчать учасників бачити інших та себе в інших, як у дзеркалі, відкривають перед людиною її характер. Виникає стан, коли прямий та зворотний зв'язок з іншими людьми та з власною свідомістю та підсвідомістю проживається одночасно, відкриваючи те, до чого в інших умовах та психологічних станах добратися неможливо.

Можливість з'ясування суті міжособистісних відношень та практичної перевірки власних приватних життєвих гіпотез відносно особистості іншої людини без руйнівного зіткнення з ними виявляється здатною переструктурувати особистісні цінності та пристрасті, дати початок інтенсивному розгортанню процесу особистісного росту та засвоєння комунікативних навичок як суттєвих особистісних цінностей.

Викладачі програми. Вимоги до викладачів програми зумовлені новим стилем подачі інформації, необхідністю розвивати навички обговорення інформації сумісно зі студентами, створювати таку обстановку, які сприяє доцільній поведінці, що само зберігається, у різних складних та небезпечних ситуаціях. Спеціаліст повинен знати психологічні особливості студентського віку, реальну специфіку та інтереси студентського середовища, знати субкультурні особливості, міфи алкогольної реальності, володіти психокорекційними технологіями і уміти завоювати досвіду молоді.

Результат програми. Результатом є покращення здатності до самоконтролю та рівня соціальної адаптації, здатності до критичного мислення, навичок спілкування, механізму прийняття рішень, навичок міжособистісної взаємодії, здатності відстоювати свою точку зору, управляти собою, навичок саморегуляції у стресових та екстремальних ситуаціях, почуття гумору. Наслідком цього є сформована здатність протистояти зовнішньому тиску (груповим нормам та звичаям, традиціям, пропозиціям значущих осіб), орієнтованому на залучення до вживання алкоголю.

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА ДІЯЛЬНОСТІ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

3.1 Загальні положення

Навчально-виховний процес - система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими виховними планами (уроки, лекції, лабораторні заняття, час відпочинку між заняттями, навчальна практика, заняття з трудового, професійного навчання і професійної орієнтації, виробнича практика, робота у трудових обєднаннях, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, походи, екскурсії, спортивні змагання, перевезення чи переходи до місця проведення заходів тощо). Отже, при здійсненні науково-дослідної роботи психолога, направленої на дослідження соціально-психологічних чинників алкоголізації студентської молоді та при організації корекційних занять для студентів, слід дотримуватись вимог охорони праці та техніки безпеки, знати відповідні інструкції. Інструкція з безпеки - порядок виконання вимог безпеки навчання і праці для учасників навчально-виховного процесу в навчальних закладах.

Інструкція з безпеки життєдіяльності для психологів під час навчально-виховного процесу встановлює вимоги щодо діяльності безпеки для працівників.

Для безпечного ведення робіт психологами під час навчально-виховного процесу вони проходять інструктаж з техніки безпеки

Психологи призначаються з числа осіб, які мають спеціальну психологічну освіту; досягли 18-річного віку і за станом здоров'я можуть виконувати відповідний вид роботи.

Перед призначенням на роботу та періодично (за графіком) працівники закладу повинні проходити медичний огляд.

Усі працівники один раз в 3 роки проходять навчання з питань охорони праці з подальшою перевіркою знань.

Відповідальна особи проводить з психологом, який приймається на роботу, вступний інструктаж з охорони праці, знайомить з правилами внутрішнього розпорядку університету, санітарними правилами влаштування і утримання навчально-виховного закладу.

Перед допуском на роботу керівник структурного підрозділу проводить з психологом первинний інструктаж з охорони праці, знайомить з умовами праці.

Повторний (періодичний), позаплановий і цільовий інструктажі з охорони праці проводять керівники структурних підрозділів.

У разі виконання робіт, які не передбачені трудовою угодою або не оформляються розпорядження чи інші документи, психолог повинен пройти цільовий інструктаж на робочому місці.

Психологи повинні знати правила пожежної безпеки і вміти користуватися засобами пожежогасіння (вогнегасниками).

Психологи повинні мати навички в наданні першої (долікарської) допомоги; у разі захворювання студента чи при нещасному випадку необхідно негайно викликати медпрацівника.

При виявленні несправності обладнання, та інших небезпечних проявів та нещасних випадків, які трапились в закладі, психологи повинні негайно повідомляти керівника закладу.

3.2 Вимоги до роботи психолога

Вимоги безпеки для психолога передбачають необхідність:

Оглянути приміщення чи територію, де проводиться заняття, з метою виявлення та усунення небезпечних чинників для студентів.

Перед проведенням заняття перевірити стан освітлення, впевнитися у справності всіх приладів

Психолог психологічної служби університету відповідає за безпеку життєдіяльності і здоров'я студентів, забезпечує їх виховання, навчання та розвиток. При здійсненні інструктажу з безпеки життєдіяльності студентів слід орієнтуватись на такі питання:

Загальні відомості про навчальний заклад, його структуру (кабінети, лабораторії, майстерні, спортзали тощо). Види та джерела небезпеки в навчальних приміщеннях, на спортивних майданчиках, на навчально-дослідних ділянках тощо.

Загальні правила поведінки під час навчально-виховного процесу. Обставини та причини найбільш характерних нещасних випадків, що сталися в навчальних закладах.

Вимоги пожежної безпеки в навчальному закладі. Знайомство з Правилами пожежної безпеки для закладів, установ, організацій і підприємств системи освіти України

Радіаційна безпека, дії у разі надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Безпека дорожнього руху. Поведінка на вулиці, знайомство з правилами дорожнього руху.

Побутовий травматизм, попередження та дії у разі нещасних випадків у побуті.

Перша (долікарська) медична допомога у разі нещасних випадків, ндзвичайних подій тощо.

3.3 Вимоги під час виконання роботи

Вимоги безпеки для психологів зумовлюють необхідність:

постійно стежити за станом робочих місць, вживати заходів щодо несправностей;

під час використання технічних засобів навчання, дотримуватись інструкцій з їх експлуатації та правил електробезпеки: вмикати їх в мережу лише сухими руками, стежити за відповідністю показників напруги в електромережі, користуватися справними електроприладами, розетками, вимикачами;

негайно ізольовувати студентів, які захворіли;

негайно доповідати про всі нещасні випадки, які сталися зі студентами до сектору з охорони праці управління освіти.

не вмикати і не вимикати будь-яке обладнання, яке не відповідає вимогам даної роботи;

не торкатися до електроприводів та інших струмопровідних частин

стежити за тим, щоб підлога в приміщенні була чистою та сухою, негайно прибирати з підлоги крихти, шматки, а також розлити рідини;

у період виявлення захворювання вживати загальних санітарних заходів відповідно до вказівок медпрацівника.

вести профілактичну роботу з охорони праці, безпеки життєдіяльності серед студентів

Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях передбачають необхідність відповідного реагування.

У разі будь-якої аварійної ситуації психолог повинен негайно повідомити відповідні органи і керівника структурного підрозділу університету.

Якщо електроенергію відключено, терміново вимкнути все електрообладнання, яке знаходиться в роботі, після вмикання напруги електромережі, яка відповідає нормам.

На випадок пожежі ( чи загорання) необхідно:

вжити заходів щодо евакуації студентів із приміщення відповідно до плану евакуації, у разі потреби звернутися по допомогу до інших працівників;

негайно повідомити пожежну охорону за телефоном 101;

сповісти керівника закладу чи особу, яка його заміщує;

приступити до ліквідації загорання відповідно до інструкції з пожежної безпеки в університеті.

у випадку травмування студентів або працівників закладу звернутися до медпрацівників або у разі необхідності викликати швидку допомогу.

3.4 Вимоги після закінчення роботи

Вимоги безпеки для психолога після закінчення роботи передбачають необхідність вимкнути всі технічні засоби з електромережі, перевіряти стан приміщення; привести в порядок робоче місце, вимкнути все електрообладнання з електромережі,

ВИСНОВКИ

Дія комплексу різних факторів зумовлює проблему алкоголізації суспільства, зокрема такої соціально-демографічної групи як молодь. Молодь починає вживати алкоголь у 13 років, що знайшло підтвердження у нашому дослідженні. Рівень алкоголізації молоді визначається сукупністю об'єктивних та суб'єктивних факторів, що зумовлює необхідність їх дослідження і врахування.

Серед числа таких факторів виділяють біологічні, психологічні і соціальні. Перші пов'язані з порушенням роботи ферментативної та гормональної систем організму; вродженими психопатіями; мінімальними мозковими дисфункціям внаслідок органічного враження головного мозку; наслідками спадковості; впливом природного середовища. Дія психологічного фактору зумовлена індивідуальними та особистісними якостями (низька самооцінка, депресивний стан тощо).

До соціальних факторів алкоголізації молоді відносять рівень освіти, особливості мікросередовища, які впливають на формування відношення до зловживання алкоголем (у тому числі сім'ю), політику держави у відношенні вживання алкоголю. Культурні традиції, терпиме ставлення до сп'яніння можна віднести до цієї групи факторів. Існують підходи, відповідно до яких соціальні фактори диференціюють на соціально-психологічні, соціально-економічні, соціально-педагогічні, соціально-культурні. У цьому є певний сенс, оскільки серед такої групи як молодь домінуючими виявляються соціально-психологічні чинники впливу. Аналіз складної сукупності факторів, що впливають на алкоголізацію сучасної молоді доводить, що дія більшості з них зумовлена впливом на особистість з боку оточуючого середовища, визначається соціальними зв'язками та контактами індивіда

Під соціально-психологічними чинниками впливу будемо розуміти ті чинники впливу на особистість, які проявляються на груповому рівні взаємодій, ті атрибутивні характеристики соціальних норм, які забезпечують їх дію як регулятора поведінки індивіда. До цієї групи факторів відносять: сім'ю, засоби масової інформації, звичаї оточення, тобто групи, у яку входить дана людина, етнічну та релігійну приналежність. Адже перше вживання відбувається у колі знайомих, причому переважають мотиви допитливості та пристосування до своєї вікової групи.

Мікросоціальне середовище - ті групи, у які включена особистість Соціальні групи є носіями соціальних цінностей, норм поведінки, виступають в якості засобів примушую чого впливу. Вони впливають на особистість не тільки на рівні свідомості, а й позначаються на рівні підсвідомого. Це є передумовою готовності до певних дій за певних обставин. Дія соціальних груп переломлюється через існуючі в суспільстві традиції та звички. Важливим ланцюгом у розвитку алкоголізації є залучення до алкогольних звичаїв сім'ї та вживання спиртних напоїв у групі однолітків. Алкогольні звичаї мікросередовища багато в чому визначають алкогольні установки молодих людей, їх оцінки пияцтва оточуючих, відношення до можливої власної алкоголізації та її динаміку . Також важливе значення має фактор спілкування та взаємодії при сумісній груповій діяльності.

Хоча сучасне життя і збільшує число контактів, більшою частиною такі контакти поверхові і не здатні задовольнити потребу в спілкуванні, основою якого є самостворення та самовираження отримання соціального схвалення. Для повноцінного спілкування необхідні певний рівень особистісної організації, володіння елементарними прийомами психічної саморегуляції. Це дозволило нам зробити висновок, що впливати на соціально-психологічні фактори можна опосередковано - через психологічні. Саме цьому шляху корекції ми віддали перевагу, адже засуджуючі та забороняючі впливи не несуть в собі конструктивного елементу, вони не витісняють алкоголю, оскільки не пропонують ефективного безалкогольного способу здійснення тих соціально-психологічних та індивідуально-психологічних функцій, які у перекрученому вигляді допомагає здійснити алкоголь.