Емігрантські настрої українського студентства: факторна обумовленість

Внутрішній потенціал демократичного суспільства є відображенням того потенціалу, який несе в собі молоде покоління і який реалізовуватиметься в недалекому майбутньому. Вищі навчальні заклади традиційно є носіями передової суспільної думки, саме тому навчально-виховному процесу в них відводиться особлива роль у формуванні розвиненої, соціально активної творчої особистості, яка визначатиме економічний, соціальний і політичний прогрес українського суспільства.

Дослідження студентської субкультури є досить актуальним на сьогоднішній день, оскільки вона має специфічні прояви як у способі життя, стилі поведінки, дозвіллі так і в міжособистісному спілкуванні. Все це впливає на всебічний розвиток молоді, і від того, наскільки молодь є інтелектуально, морально і духовно розвинена залежить майбутнє нашого суспільства і нації загалом.

2.3 Райтери та растмани - сучасні субкультурні прояви української молоді

Сучасна молодь - зовсім не єдине «покоління пепсі». Кожний вибирає свою течію, і цей вибір змінюється декілька раз на протязі пари років. В 14 років такий вибір обумовлений модою, оточенням, соціальним статусом. У 18 - можливостями брати участь в суспільному житті, знайти в ньому своє місце. І що ж вони вибирають?

Райтери -- відносно нова підліткова субкультура, що з'явилася в Україні не більш ніж 10--15 років тому. Її представники розмальовують стіни будинків зі спеціальних балончиків з фарбою (іноді для цього також використовують маркери). Власне кажучи, все, що вимальовують на стінах райтери (від англійського writer--«письменник»), має назву графіті. У субкультурі райтерів можна виокремити угруповання Тагерів (tag -- англійський арготизм «підпис», звідсіля «тагер» -- той, хто ставить «таги» на стіні). Крім того, серед райтерів особливо почесну позицію займають ті, хто вміє професійно малювати власне графіті, які на мові субкультури мають назву «піс» (від англійського piece -- «шматок», «стінка», інколи трактоване як тазіег-ріесе -- «авторська робота», «шедевр» -- власне, малюнок, який має смислове значення). Малюнок може бути сюжетним або абстрактним, однак найчастіше його складовою мають бути літери, каліграфічно вимальовані в стилі wildstile.

Графіті відомі з прадавніх часів. Ще первісні мисливці розмальовували стіни печер сценами свого життя. Археологам відомі розписи стін античними тагерами (Помпеї), На стінах середньовічних соборів під пластом штукатурки знайдені численні написи. Однак, власне в сучасному розумінні моду на графіті-малюнки започаткував відомий мексиканський художник лівого спрямування Давід Сікейрос.

Власне, під «піс» (графіті-малюнками) і слід ставити таги як власний підпис автора. Однак таги можуть бути і самостійним видом діяльності субкультури райтерів [43, 16].

Як зазначає М. Шимановский, "райтери, що малюють піси-графіті -- здебільшого індивідуали, як і всі творчі люди. Це висококваліфіковані художники, які тільки зрідка об'єднуються у гурти з двох-трьох осіб. Таг (підпис) для них -- лише спосіб підтвердити авторство і зажити слави серед таких же художників-райтерів. У такому разі таги -- зазвичай три чи чотири літери, найчастіше -- ініціали. Іноді таг -- прізвисько («нік», «нікнейм»), добре відоме у вузькому колі райтерів. «Нік» райтери не розкривають, оскільки і піси, і таги підпадають під відповідні статті Адміністративного чи Карного кодексів, трактуються правоохоронними структурами як вандалізм.

Райтери-тагери створюють команди -- крю (англійське сrеу -- «група», «команда», «банда») з 10--15 підлітків 14--16 років. Вони розписують (розмічають) свою територію підписами -- тагами, якими зашифровано назву команди. Дослідження виявило, що такі підписи складаються з трьох-чотирьох літер, одна з яких -- найчастіше «С» (англійське «Сі»).

Пишуть виключно латиницею, точніше, літерами англійського алфавіту, що самі райтери мотивують тим, що мода на їхню діяльність прийшла з-за кордону. Назва команди-крю зазвичай складається з трьох (чотирьох) слів, звідси і три літери в тагу. Як приклад, наведемо декілька таких назв: SRC -- Simple Writers Crew, що можна перекласти як «команда простих письменників». Виявлено також команду 4S4R, що треба розуміти як

«Фосфор» -- вія англійського four (4) «С» four (4) «Р» [43, 15].

Крю-тагери не мають внутрішньої ієрархії. Такі команди -- добровільне об'єднання підлітків, тому будь-які відносини підпорядкування (підкорення) тут практично відсутні. Єдине, що може виділяти підлітка в команді -- особлива здатність до каліграфії, якій можна лише заздрити «по-білому», намагаючись наслідувати стиль товариша.

Згідно з внутрішньою мотивацією єдності субкультури, тагами слід розмітити свою територію, визначивши її кордони, та якнайщільніше позначити всю її площу. Інколи тагами позначають свою присутність на чужій території (щось на зразок «Я був тут у гостях». Процес розмітки території має назву «бомбування» (рос. «бомбежка», англ. «bombing»).

Таг -- особливе мистецтво, яке вимагає виключної каліграфії. Застосовують балонн-спреї, маркери, інколи трафарети чи заздалегідь написані на папері чи видруковані принтером наклейки. Сьогодні найбільш популярний, модний і одночасно найстаріший стиль -- «bubble letters» («бабл», «бабли», «бабл лет-терс»), характерний м'якістю ліній та об'ємністю форм. Більш пізнім варіантом є «wildstyle» («вайлдстайл» -- «дикий» стиль), у якому напис складається з ламаних переплетених ліній. Такий напис досить важко читати. «Daim style» («дайм, Зд, FX стиль») -- іменний стиль) розроблений райтером DAIM. Стиль складається з тривимірних (3D) літер.

Незважаючи на те, що тагерство -- територіальне угруповання, дослідження не виявили випадків силових конфліктів між райтерами. Змагання між групами ведеться виключно за найкраще написання тагів, за якісну каліграфію кожного знаку. Чим якіснішим є таг, тим більше захоплення він викликає. На якісні таги райтери дивляться, як на шедевр, і ніколи їх не чіпають. Навпаки, низькоякісні таги («той» -- від англійського toy -- іграшка, дитяча забавка) можуть бути об'єктом агресивного замальовування. У такому разі «той», власне, не зафарбовують, а просто розписуються на ньому (ставлять таг на чужий підпис). На якісний таг таких замахів майже не буває.

Між райтерами-тагерами і райтерами-графіті -- доситъ суттєва різниця, тому ці субкультури варто розглядати як окремі підлітково-молодіжні об'єднання, які отримали спільну назву лише завдяки спільним інструментам вияву своєї соціальної присутності: балончикам з аерозольною фарбою та стінам будинків й інших споруд. Таке твердження, однак, можна прийняти із певними зауваженнями: тагерство варто розглядати як початкову стадію райтерства-графіті. Короткий термін існування обох напрямів райтерства в Україні не достатній для узагальнень, та й аналіз зарубіжних джерел не дає інформації про можливість переходу тагерів, які набули високої кваліфікації, до руху графіті. Додамо, що тагери -- справді підліткова та молодіжна субкультура; що стосується графіті, то серед його майстрів у ході дослідження, здійсненого М. Шимановським, виявлено досить суттєвий прошарок осіб старшого віку.

Це ж свідчить про те, що серед райтерів не зареєстровано жодних ознак застосування штучних стимуляторів райтерами. Це, щоправда, не виключає того, що серед райтерів є наркомани. Однак уживання наркотиків не є складовою цієї субкультури. У всякому разі, наркотики не є ні способом ідентифікації з малою групою, ні елементом символічності самої групи.

Щодо музичних уподобань, то рейтерами визнаються хіп-хоп, брейк-данс, будь-яка інша підліткова танцювальна музика з чітко вираженим ритмом та простою мелодикою. Однак райтер ніколи не піде малювати із музичним центром чи з дискмепом, оскільки це збільшує шанси втрапити в халепу. Зазвичай хлопці та дівчата серед білого дня слухають музику і танцюють біля розписаної стіни -- і ви ніколи не доведете, що це саме вони напередодні вночі її й розмалювали.

Результати згаданого дослідження дають змогу зробити висновок про відсутність уніфікованості в політичних уподобаннях райтерів. Очевидно, різні групи по-різному сприймають світ. Основна частина райтерів (з тих, хто позначає свою територію) ніяк не проявляє політичних уподобань, що, очевидно, пов'язано з певною аполітичністю підлітків. Однак частина райтерів, що вимальовують високохудожнє графіті, налаштована більш радикально. Не слід забувати, що засновник райтерства Давід Сікейрос мав відверто комуністичні погляди на світ, навіть був свого часу одним із учасників замаху на Троцького. Загалом можна зробити висновок, що молодіжна субкультура райтерів не налаштована проти існуючого світу «дорослих» соціальних цінностей і не несе відверто негативного політичного потенціалу, зорієнтованого проти системи, світу дорослих. Райтери зберігають відданість своїм однодумцям та способу життя. Однак були спроби деяких політичних сил використати представників цієї субкультури для власних цілей. Так, комуністи навіть провели конкурс-виставку графіті лівого протестного спрямування в Києві [43, 16].

Щодо взаємовідносин з правоохоронними органами, то слід зазначити, що райтерство розлючує і правоохоронців, і працівників житлово-комунальних служб. Однак боротися з ними за допомогою правоохоронної системи майже неможливо. Для того, щоб притягнути райтера до кримінальної відповідальності, необхідно, для початку, спіймати його «на гарячому», -- тобто, як мінімум, із балончиком фарби в руці перед свіжо-наведеним написом. Оскільки це не завжди можна зробити («бомбити» тагери йдуть в ненайсвітлішу пору дня), залишається лише зафарбовувати сліди їхньої діяльності або змивати їх ацетоном. Звернення зі скаргами до найближчих навчальних закладів, як правило, результатів не дає. Субкультура -- вона на те й субкультура, щоб робити все «в пику» існуючим настановам, вимогам і правилам дорослих. Найкращий спосіб боротьби з райтерським «вандалізмом» -- відвести в мікрорайоні спеціальну стіну для їхніх робіт. Є ще один варіант: організувати всіх райтерів, провести, скажімо, конкурс на найкращий таг чи художнє графіті. Після цього субкультура втрачає головний елемент -- протистояння існуючій системі виховання (немає сенсу переховуватися з балонами, підніматися з ліжка о третій годині ночі, виправдовуватися перед двірниками, міліціонерами чи вчителями). Як показав досвід, майже половина райтерів у конкурсі брати участі не будуть, до того ж більшість із цих назавжди після нього покинуть субкультуру.

Ще однією досить популярною субкультурою в Україні є растамани.

Растамани, інакше раста, растафаріанці -- сучасна молодіжна субкультура, ідеї якої запозичено в ямайських чорношкірих. Висхідна ідея растафаріанства полягає у поверненні всіх африканців -- нащадків рабів, що розпорошені по всьому світу, на батьківщину, в Африку. Оскільки растамани -- християни, більше того, належать до православної конфесії, це повернення трансформоване в їхній свідомості як «вихід із Вавілону». На Ямайці був розташований один із головних ринків рабів в Америці, тож там здавна осідала африканська культура, там зародився рух, звідтіля він розповсюдився на американський континент. Пізніше ця молодіжна субкультура з'явилася в Росії та в Україні, звичайно, дещо в деформованому вигляді. Поява феномену «білого растаманства» є проявом, на думку самих українських раста, єдності всіх народів, пригнічених Вавілоном (Системою), незалежно від раси [42, 15].

Растамана можна вирізнити з натовпу по дредах на голові. «Дреди», або «дредлоки» (dredlocks) -- своєрідна зачіска растаманів («дредлокс» у перекладі з англійської -- «страшні патли»). Власне, так із презирством називали африканців білі, але растамани прийняли це прізвисько як символ їхньої особливої винятковості. Зачіска растамана являє собою збите до стану повстини волосся, заплетене в кіски. Це натяк на гриву африканського лева -- воїна растафарі. Раста ніколи не розлучається з дредами: це не лише розпізнавальний знак «свій -- чужий», не тільки символ єдності растаманського «братства», а й знак релігійної приналежності, більше того, своєрідний символ спасіння -- саме вхопившись за дреди, бог растаманів Джа (Ягве, Ієгова) має під час кінця світу та всесвітнього потопу зачепити вірних і витягнути їх із води.

Крім власне дредів, символи раста -- зелено-червоно-золотий прапор, нашивки такого ж кольору або відповідного кольору предмети одягу (це кольори національного прапора Ефіопії). Растамани носять також відповідного кольору берети, які повністю закривають дреди.

Зазвичай растамани одягаються в просторі полотняні сорочки та полотняні штани. Такий одяг відповідає ямайському кліматові. Саме так одягалися предки растів -- ямайські раби. Носії субкультури також використовують зображення «Войовничого лева Юдейського» -- символу міці Ефіопії та всієї чорної раси.

Земним уособленням бога Джа на Землі для растаманів був Рас (амхарською -- «принц») Тафари Маконнен, прямий нащадок царя Соломона та цариці Савської. Він був коронований 2 листопада 1930 року під іменем ефіопського негуса негушті (царя царів, Імператора) Хайле Селассіє І. Африканські растамани чекали кораблів з Африки, надісланих негусом для того, щоб повернути їх додому з Вавілонського полону, на «землю обітованну». Сам факт смерті Хайле Селассіє у в'язниці в 1975 році расти відкидають, вітаючи один одного гаслом «JAH LIVE!» («ДЖА живий!»)

Вавілон для растаманів -- не просто місто з Біблії, а весь світ білих, особлива соціальна та психологічна ситуація індустріального суспільства, аморальності людських відносин, виснажливої праці та загальної гонитви за грошима, пороків та бездушності. Вавілон непридатний для життя в ньому чорних -- святих людей, божих обранців. Пізніше з'являється дещо інший термін для позначення ворожого растам світу -- Система. Сучасне уособлення Вавилону (Системи) - США.

Засновниками субкультури растаманів вважають чорношкірого пророка з Кінгстона Олександра Бедуорда, а також Маркуса Гарві, якого вислали з США в 1927--1935 pp. Обидва проповідували серед чорношкірих Ямайки, віщуючи, що з'явиться в Африці чорний імператор, який відродить могутність чорної раси та її світове панування [42, 16].

Музична ознака растаманів -- стиль регей. Регей (raggae) -- не лише музика, під яку можна ритмічно рухатися чи танцювати. Це більшою мірою культовий ритм, який присвячений богові Джа. Регей -- музика ритмічна, що взагалі характерно для музичних стилів, пов'язаних з африканською традицією, її розмір -- чотири чверті з акцентом на слабкі другу та четверту долі. Реггей поєднує карибо-африканську ритмічну традицію з північно - африканськими стилями ритм-енд-блюз та соул при відчутному впливі латиноамериканських традицій. Музичний стиль регей відображає зв'язок раста з самим духом батьківської землі.

Відродження регей -- цілковита заслуга «батька» стилю, співця та композитора Боба Марлі. Він популяризував цю музику, відмовившись від релігійного змісту текстів, які споріднювали регей зі спірічуелз, і замінивши їх на тексти із закликами до боротьби з гнобителями. Надалі регей розвивали Burnin Spear, Inner Circle, Big Mountain та інші. Близькі до стилю регей і групи «Воскресенье», «Акваріум», «Кабінет», «Shamansky Beat», «Dub TV», «Green Point», «Комитет охраны тепла», молдавська група «W.K». Найбільш популярними в цьому жанрі є, як нам здається, «Jan Division!». В Україні близькою до растаманської субкультури є група «5 nizza». Зауважимо, що ретей -- музичний стиль, що розвивається. З'явилися його різновиди: dub (афро-карибська ритміка в електронній обробці» ska -- регей, поєднаний з мелодикою ритм-енд-блюзу, а також rock-speady -- регей з елементами соул. При всіх відмінностях, різні стилі об'єднує схожість на частівку, принцип «запитання-відповідь» у вокалі і синкопуванні. Не можна не згадати і про комерціалізацію регей поп-культурою. Система ловила растаманів, і таки зловила декого. Одна з пісеньок, стилізована під ямайський регей - «By the river of Babilon» («Ha ріках Вавілонських») -- у відверто вульгаризованому виконанні ямайської групи «Boney M» навіть стала на певний час світовим шлягером.

Важливою складовою растафаріанства є ритуальне паління «ганжа» -- індійської коноплі, марихуани. При цьому представникам руху категорично забороняється пияцтво чи ін'єкційна наркоманія. Паління «ганжа» не сприймається растаманами як щось ганебне чи непристойне. Застосування цього типу наркотиків вважається дотриманням природності існування людини в природному середовищі. Неприродні наркотики (алкоголь, ін'єкції") порушують закони Джа, «ганжа» -- ні. Расти хибно вважають, що марихуана належить до природних речовин, що мають позитивний медичний та психологічний ефект [42, 16].

Сучасні растамани -- типові пацифісти, антирасисти та ебсентисти. Власна соціальна організація растаманів -- замкнені громади-общини. Вони самі вирішують внутрішні проблеми громади, не допускаючи до цього сторонніх, але й не намагаючись брати участь у суспільних «розборках». Оскільки суспільно-політичні акції (від виборів до політичних мітингів та демонстрацій) є проявом суспільного життя Вавілону (Системи), справжні растамани в них участі демонстративно не беруть.

Ставлення до насильства загалом негативне. Насильство нічого не вирішує, однак, якщо раста стає об'єктом нападу, необхідно захищатися. Основні вороги растаманів -- білі расисти, яких не зовсім правильно називають «синами» чи «скінхедами».

Оскільки растамани поза політикою, правоохоронні органи на них практично не звертають уваги. Єдине, що непокоїть правоохоронців, -- ставлення растів до наркотичних речовин, оскільки паління «ганжа» законом заборонено. Кримінальний кодекс України тлумачить злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів як злочини проти здоров'я населення.

Растафаріанство, яке виникло як типова контркультура, що протистояла існуючому світові лицемірства -- Вавілону, а пізніше -- Системі, поступово, особливо у своєму «білому» варіанті, втратило войовничий революційний дух. Сьогоднішнє растаманство, особливо в Європі, зокрема в Україні, -- це скоріше раста-регі. Його представники добре обізнані з відповідним музичним напрямом, задумливо палять «травку», але на цьому соціальний бунт здебільшого завершується.

Висновки

Дипломна робота присвячена одній із актуальних проблем сучасності - субкультурні особливості молоді. Специфіка соціологічний вимір цієї проблеми, вивчення та аналіз наукових джерел та матеріалів емпіричних досліджень дали змогу зробити наступні висновки.

У рамках молодіжної культури існують різноманітні утворення, які представляють собою альтернативні або варіантні форми суспільних або культурних процесів, так звані субкультури. Іноді вони представляють собою своєрідний виклик суспільству, стихійний протест проти конкретних суспільних явищ, пов'язаний з пошуком інших ідеалів, створенням нового світосприйняття.

Молодіжна субкультура, яка є особливою формою організації молодих людей, визначаючих стиль їхнього життя і мислення, відрізняється специфічними нормами, цінностями, інтересами та способами діяльності та грає двоїсту роль у суспільному житті. З одного боку, вона дестабілізує соціокультурну цілісність суспільства, з іншого, - здатна виступити інтегруючим фактором внутрішньогрупового рівня, консолідуючи інтереси молоді. Однак здобуваючи автономію та отримуючи власний статус, субкультурні утворення сильно диференціюють молодь. Соціальні позиції все більше й більше визначають розбіжності життєвих шансів та численні варіації стилів життя молодих людей. Звісно, це заважає їх консолідації.

Становище української молоді, яке може бути охарактеризоване як виживання в умовах кризової ситуації, що склалася у суспільстві та супроводжується аномією, посилює ризик її маргіналізації. Потрапивши у маргінальну ситуацію, як окремий індивід, так і вся група, опиняються на узбочині суспільства. Виникають так звані групи ризику та культивуються різні форми молодіжної контркультури.

Руйнування соціально значущих основ ідентифікації молоді призводить до кризи ідентичності. З одного боку, молоді люди, знаходячись під впливом швидкоплинних соціокультурних змін, не в змозі сконструювати стійку соціальну ідентичність, демонструючи ознаки ідентифікаційного мораторію. З іншого, - створюються всі необхідні умови для делінквентної ідентичності молоді.

Молодіжні соціальні інновації, які виникають як позитивна реакція на суспільні потреби та як негативна на пануючу культуру, деякою мірою можуть сприяти інтеграції молодого покоління у сучасне суспільство. Однак вони не завжди або не у повній мірі знаходять підтримку з боку суспільства. В цьому випадку деякі групи молоді відчувають на собі наслідки процесів соціального виключення.

Молодіжні субкультури, які поширюються у сучасному вітчизняному соціокультурному просторі, можна розглядати, виходячи з загальновизнаної класифікації молоді за культурно-стилевою ознакою:

1) романтико-ескапістські субкультури (хіпі, растамани, рух рольових ігор та толкієністів);

2) гедоністсько-розважальні субкультури (рейвери, репери);

3) радикально-деструктивні субкультури (панки, металісти, сатаністи).

Незважаючи на різноманіття молодіжних субкультурних об'єднань, їх представники у тій чи іншій мірі наражаються на різного роду ризики. Носії субкультурних цінностей та норм, які знаходяться на межі переходу у доросле життя, впритул стикаються з ризиком неповноцінного входження у суспільство. У більшості випадків вони власноруч погіршують собі умови для вдалого життєвого старту та й взагалі позбавляють себе будь-яких шансів на суспільний успіх:

- по-перше, із-за свого нетрадиційного зовнішнього вигляду (довге, досить часто брудне, волосся або його повна відсутність; брудний, неохайний, а іноді розірваний, одяг; використання татуювань, пірсінгу та різноманітних символічних речей - прикрас, які відрізняють їх від інших);

- по-друге, із-за застосування при спілкуванні специфічних жаргонних слів та висловлювань;

- по-третє, із-за вживання наркотиків та алкогольних напоїв;

- по-четверте, із-за неадекватної суспільним нормам поведінки у громадських місцях.

Слід відзначити, що дуже часто представників молодіжних субкультур супроводжує негативне або насторожене відношення дорослих громадян, що зумовлене «ненормальною» з їхньої точки зору поведінкою.

Більшою мірою «завдяки» переліченим якостям у носіїв субкультурних цінностей та норм виникає ризик безробіття. Роботодавці при прийнятті на роботу, звичайно, не віддадуть їм перевагу.

Слід відзначити також підвищений ризик втягування представників субкультурних об'єднань молоді у кримінальну діяльність, пов'язану переважно з вживанням та розповсюдженням наркотиків, хуліганством та іншими злочинами.

Не можна обминути увагою й підвищений ризик зараження венеричними хворобами та СНІДом, який у досліджуваному середовищі набуває загрозливих масштабів та ризик істотного погіршення стану здоров'я, яке має стійку негативну тенденцію завдяки неякісному і безсистемному харчуванню, палінню та вживанню алкогольних напоїв і наркотиків.

Необхідно також підкреслити ризик непорозуміння з дорослою частиною населення та з молодими людьми, які не поділяють їхніх уподобань, у зв'язку з упередженим ставленням одне до одного.

Отже, ми не можемо не помітити досить значний вплив ризикогенного за своєю сутністю сучасного суспільства на представників молодіжних субкультурних об'єднань. І тому не таким вже й дивним виглядає їхнє прагнення втікати від реального світу в світ ефемерний, в світ ілюзій, в якому вони створюють ідеальний, долаючий відчуження антипод реального суспільства. Цей антипод, який здатний предстати у великій кількості різноманітних форм, є, звичайно, утопією. До побудови власного, утопічного світу прагнуть представники всіх без винятку молодіжних субкультур із-за своєї невключеності у реальну соціальну систему в силу багатьох причин. Типовий носій субкультурних цінностей та норм знаходиться у проміжку між позиціями соціальної структури. Таким чином, цілком природнім є те, що реально відчужені та невизнані суспільством індивіди створюють власну утопічну систему, завдяки якій вони досягають відчуття єдності та затребуваності у власному антиподі реально існуючого суспільства.

Субкультурна активність молоді характерна, головним чином, для великих міст. Це невипадково, оскільки саме в місті достатньо соціальних зв'язків, тому є реальна можливість вибору, яка лежить в основі субкультурної активності молоді. Однак дійсний вибір поведінки індивіда залежить від специфіки того соціокультурного мікросередовища, в яке він включений.

Дослідження студентської субкультури свідчить про те, що вона має специфічні прояви як у способі життя, стилі поведінки, дозвіллі, так і в міжособистісному спілкуванні. Все це впливає на всебічний розвиток молоді, і від того, наскільки молодь є інтелектуально, морально і духовно розвинена залежить майбутнє нашого суспільства і нації загалом.

Список використаних джерел

1. Артёмов П.Н. Субкультура футбольных хулиганов: стратегия социологического изучения феномена // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». - 2005. - № 652. - С. 209-212.

2. Артюх О.Р. Структура дозвілля молоді // Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання: Збірник наукових публікацій Українського інституту соціальних досліджень. Вип.7. - X.., 1998.

3. Бабахо В.А., Левкова С.И. Современные тенденции молодежной культуры: конфликт или преимственность поколений?» // Социс. - 1997. - № 6. - С.58.

4. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну. - М.: Прогресс-Традиция, 2000. - 384 с.

5. Більмович А.М. Стан молодіжного руху в Україні // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. Житомир, 13-14 березня 2000 року. - Житомир: Видавничий відділ ЖДПУ, 2000. - С. 35-38.

6. Головатый Н.Ф. Социология молодежи: курс лекций. - К.: МАУП, 1999. - 224 с.

7. Гринь О.О. Молодіжна субкультура: цінності та норми // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Житомир, 17-18 травня 2005 р. - С. 45-46.

8. Журавльов Є.В. Молодіжні субкультури в суспільстві ризику: постановка проблеми // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Житомир, 17-18 травня 2005 р. - С. 48-49.

9. Ігнатьєва О.В, Шолудько Н.Г. Неформальні об'єднання молоді: культурно-дозвіллєвий аспект // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Житомир, 17-18 травня 2005 р. - С. 50-51.

10. Ігнатьєва О.В Сучасне дозвілля молоді як соціальна проблема //Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Випуск ХІІ Зб. наук. Праць. - К., 2004.

11. Иконникова С.Н. Социология молодёжи и проблемы воспитания. - Л.: ЛГИК, 1988. - 78 с.

12. Ионин Л.Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие: Учебное пособие. - M.: Логос. 2000. - 376 с.

13. Исламшина Т.Г. Молодежные субкультуры // Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Сер.11, Социология: РЖ / РАИ.ИНИОН. Центр социап. науч. - информ. исслед. Отд. социологии и социальной психологии. - М., 2001. №2. - С. 74 - 96.

14. Краткий словарь современных понятий и терминов / Н.Т. Бунимович, Г.Г. Жаркова, Т.М. Корнилова и др.; Сост. и общ. ред. В.А. Макаренко. - М.: Республика, 1993. - 225 с.

15. Кулік В., Голобуцька Т., Голобуцький О. Молода Україна: Сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива. -- К.: Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000. - 134 с.

16. Леви-Стросс К. Структурная антропология. Доступно на сайті: http://matchast.ru/phiiosophy /10511.html

17. Лисовский В.Т. Неформальные группировки среди молодежи: причины возникновения и методы работы. - Л.: Лениздат, 1987.

18. Мид М. Культура и мир детства. - М. - 1988. - 156 с.

19. Молодіжна субкультура: Кол. Монографія / Наук. ред. Н.О. Победа. - Одеса: Астропринт, 1999. - 284с.

20. Молодёжная культура: Молодёжь и проблемы современной художественной культуры: Сб. научн. тр. / Ред. - сост. С.Н. Добротворской и др. - Л.: ЛГИТМИК, 1990. - 147 с.

21. Молодь України у дзеркалі соціології / Заг. ред. О.Балакірєвої і О.Яременка. - К.: УІСД, 2001. - 210 с.

22. Остапенко М.А. Політична культура студентської молоді в сучасній Україні // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. Житомир, 13-14 березня 2000 року. - Житомир: Видавничий відділ ЖДПУ, 2000. - С. 31-32.

23. Перебесенюк В.П., Бекешкина I.E. Соціальні конфлікти і молодь. - К.: Наук. думка, 1994. - 108 с.

24. Плуцер-Сарно А. Язык тела и политика. Символика воровских татуировок. Доступно на сайте: http://www.eboogle.ru/

25. Победа Н.А. Социология культуры. - Одесса: Астропринт, 1997. - 204 с.

26. Поліщук Н.С. Студентська субкультура: спосіб життя і цінності // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Житомир, 17-18 травня 2005 р. - С. 58-59.

27. Поснова Т. Формування ціннісно-мотиваційної сфери особистості студента // Соціальна психологія. - 2004. - №2. - С. 134-139.

28. Прохоренко Є.Я. Концептуализация понятия «молодежная субкультура» // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Житомир, 17-18 травня 2005 р. - С. 66-68.

29. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст: Проблемы становления личности: Пер. с нем. - М.: Мир, 1994. - 234 с.

30. Саган Г.В. Студентська субкультура: проблеми соціологічного вивчення // Соціологія: минуле, сьогодення, майбутнє. Матеріали всеукраїнської наукової студентсько-аспірантської конференції. - Львів, 2003. - 172 с.

31. Садовников О.К. Мифологизация молодежного сознания в субкультурах // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. Житомир, 13-14 березня 2000 року. - Житомир: Видавничий відділ ЖДПУ, 2000. - С. 30-31.

32. Сикевич З.В. Молодежная культура: "за" и "против": Заметки социолога. -- Л.: Лениздат, 1990.- 204 с.

33. Сокурянская Л.Г.Социальное самоопроеделение молодёжи как предмет социологического исследования // Вестник Харьковского государственного университета. "Социологические исследования современного общества: методология, теория, методы". - 1999. - № 433. - С. 17-21.

34. Социология молодежи.: Учебник / Под ред. В.Т. Лисовского. - СПб: Изд-во С-Петербургского ун-та, 1996. - 460 с.

35. Социологический энциклопедический словарь. На русском, английском, немецком, французском и чешском языках. Редактор-координатор - академик РАН Осипов Г.В. - М.: Издательская группа ИНФРА М - НОРМА, 1998. - 845 с.

36. Сулаєва Ю.І. Формирование молодежных субкультур в контексте интегральной теории П.А. Сорокина // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Житомир, 17-18 травня 2005 р. - С. 76-78.

37. Татуировка / История татуировки. Доступно на сайте: http://wvvw.tatu-pirsing.ra''tattoo/historv

38. Титтлей М. Новый подход к теории молодежной субкультуры. // Незалежний культурологичний часопис "Ї". Покоління і молодіжні субкультури. - 2002 - №24. - С. 123-125.

39. Тоффлер О. Футурошок. - СПб.: Лань, 1997. - 464 с.

40. Туркатенко А. Молодіжні субкультури сьогодні // Я, студент. - 2007. - Січень. - С. 59-64.

41. Чупров В.И., Зубок В.А., Уильямс К. Молодёжь в обществе риска. - М.: Наука, 2001. - 230 с.

42. Шимановський М. Джа живий // Шкільний світ - 2006. - № 39. - С. 15-17.

43. Шимановський М. Бйорнер у стилі вайлдстайл, або хто робить написи на стінах? // Шкільний світ - 2006. - № 44. - С. 16-18.

44. Шрамирование (скарификация). Доступно на сайте: hipр://www.iatu-pirsing.ru/tattoo/cure/

45. Щепанская Т.Б. Символика молодежной субкультуры: Опыт этнографического исследования "Системы" 1986-1989 гг. - СПб.: Наука.- 1993. - 338 с.

46. Щепанская Т.Б. Антропология молодежного активизма //Молодежные движения и субкультуры Санкт-Петербурга. Доступно на сайте: http://www.poehalv.narod.ru/vtt-6.htm

47. Яковенко М. Формування інноваційної активності студентства (прикладний аспект) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2002. - №1. - С. 153 - 164.

48. Якуба О.Н. Неформальные молодежные движения: причины и история возникновения // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. - Харків, 2001. - С. 544-546.

49. Якуба О.Н. Субкультура и контркультура - ценности и потребление // Вестник Харьковского национального университета имени В.Н Каразина. "Социологические исследования современного общества: методология, теория, методы". - 2004. - № 621. - С. 69-72.

50. Якуба О.Н. Символика тела - новое и хорошо забытое старое // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. У 2-х т. Т.2 - Харків: видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, 2006. - С. 431-434.

51. Якуба Е. Молодежные движения и их базовая типологизация // Незалежний культурологічний часопис "Ї". Покоління і молодіжні субкультури. - 2002 - №24. - С. 128-131.

52. Ячный А.М. Молодёжь: источники социального конфликта // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. Житомир, 13-14 березня 2000 року. - Житомир: Видавничий відділ ЖДПУ, 2000. - С. 34-35.

53. Энциклопедический социологический словарь // Под. ред. Осипова Г.В - М., 1995. - С. 421.

Размещено на Allbest.ru