Соціальні служби для молоді є по суті інтегрованими спеціальними закладами по роботі з різними категоріями населення, які потребують допомоги. Система соціальних служб побудована за певною моделлю діяльності ССМ, напрямів роботи, моделі діяльності тощо.

Системний підхід дозволяє розглядати соціально-педагогічну діяльність як сукупність складних суспільно значущих компонентів, що характеризуються наявністю загальних і відмінних ознак. Саме цим і зумовлюється необхідність врахування у процесі створення системи ССМ усіх об'єктивних і суб'єктивних чинників, від яких залежить якісний рівень соціально-педагогічної роботи. Це стосується, перш за все, загальних та окремих аспектів і компонентів, оскільки, той, хто береться за окремі питання без вирішення загальних, весь час буде натикатися на невирішені загальні питання.

Головна відмінність функціональних систем соціальних служб полягає у специфіці їхньої діяльності. Серед соціальних служб можна виокремити такі, що працюють у сферах охорони здоров'я, житла, соціального забезпечення, соціальної роботи та освіти. Саме це й диктує гак звані "функціональні" відмінності, тобто відмінності, які базуються на розподілі праці.

Соціальні служби, що орієнтовані на певну групу клієнтів, можуть надавати послуги лише окремим групам клієнтів -- людям похилого віку, дітям чи безробітним. І, відповідно, їхні компоненти (форми, методи, засоби) мають "працювати" саме на конкретного клієнта і в конкретному середовищі.

Соціальні служби, які репрезентують систему ССМ територіального охоплення, відповідальні за те, що відбувається в певній місцевості. Основою для створення такої ССМ може бути регіон, район чи невелика громада.

Обґрунтовуючи структуру моделі соціальних служб для молоді, ми виходимо із Концепції діяльності центрів соціальних служб для молоді, яка визначає основні функції системи ССМ. Відповідно до Концепції, це: діагностична, прогностична, координаційна, посередницька, комунікативна, організаторська, охоронно-захисна, превентивно-профілактична, корекційно-реабілітаційна. Виходячи із пріоритетних напрямів діяльності, функцій системи ССМ, ми визначаємо основні види діяльності центрів соціальних служб для молоді.

1) Практична діяльність спрямована на безпосереднє досягнення статутних цілей -- забезпечення реалізації соціальних програм, забезпечення допомоги конкретному клієнту.

2) Організаційна діяльність присвячена встановленню взаємовідносин і взаємодії служб з іншими суспільними та державними інституціями.

3) Ресурсна спроможна поновити та використати ресурси, необхідні для реалізації програм будь-якого рівня. До ресурсної діяльності, в першу чергу, слід включити роботу з підготовки кадрів та фінансового забезпечення.

4) Аналітична визначає цілі та здатна оцінити досягнуті результати (аналітична робота), а також проводить збір та моніторинг інформації про діяльність Центрів ССМ (інформаційне забезпечення). Усе це в сукупності дозволяє здійснювати соціальну роботу за основними напрямами, які реалізуються соціальними службами для молоді:

1. Соціальна підтримка різних категорій сімей.

2. Соціальне становлення жіночої молоді.

3. Соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами.

4. Соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків.

5. Профілактика алкоголізму та наркоманії.

6. Профілактика ВІЛ/СНІДу та венеричних захворювань.

7. Профілактика правопорушень.

8. Сприяння працевлаштуванню.

9. Правова освіта молоді.

10.Сприяння розвитку творчої, обдарованої молоді.

11 .Соціальна підтримка неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі.

12. Соціальна підтримка військовозобов'язаної молоді.

Таким чином, систему ССМ не можна віднести до числа соціальних служб, які лише виконують вузько специфічні види соціальної роботи. Вона є багатогранною, має численні компоненти і цілі, саме тому є підстави вважати її поліфункціональною.

З іншого боку, слід зазначити, що при центрах ССМ України діє понад 1250 спеціалізованих формувань, які мають конкретні завдання відносно певної категорії клієнтів. Так, наприклад, консультативні служби для тих, хто бере шлюб вони мають за мету лише підготовку молоді до сімейного життя.

Одним із важливих напрямів діяльності центрів соціальних служб для молоді сьогодні є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, правопорушень, ВІЛ/СНІДу). Програми профілактики негативних явищ розраховані на проведення профілактичної роботи передусім серед неповнолітніх та молоді, їхніх батьків, на професійної допомоги, що надається педагогічним колективам навчальних закладів. Особлива увага приділяється дітям та молоді, схильним до адиктивної поведінки, неповнолітнім, які перебувають на обліку в кримінальній міліції, а також неповнолітнім та молоді, які засуджені умовно, з відстрочкою виконання вироку, та неповнолітнім і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі, безпритульним та бездоглядним дітям.

Основним змістом у системі соціально-профілактичної роботи є:

* соціально-педагогічна профілактика;

* соціально-психологічна допомога;

* соціальна адаптація і реабілітація.

Соціально-педагогічний характер діяльності центрів ССМ активно реалізовується шляхом накопичення і удосконалення форм і методів первинної профілактики. У профілактичній роботі, як свідчить аналіз інформаційно-аналітичних та статистичних звітів центрів ССМ, працівники центрів віддають перевагу масовим формам роботи. Практично кожний четвертий масовий захід (акція, фестивалі, конкурси), організований центрами ССМ і був присвячений питанням профілактики негативних явищ саме у молодіжному середовищі.

У діяльності центрів ССМ широко поширені такі масові форми роботи, як акції "Молодь -- за здоровий спосіб життя", різноманітні конкурси, вистави, просвітницька робота, яка включає лекторії, розробку та розповсюдження інформаційно-рекламних листівок профілактичного спрямування, виступи на радіо, в телепередачах по формуванню і збереженню знань та навичок здорового способу життя, розрахованих на широкий загал дітей та молоді.

Однією з найпоширеніших і, на думку центрів ССМ, ефективних форм профілактичної роботи, що досить часто використовується у практиці, залишається лекційна робота, яка насичується новітніми технологіями та прийомами. 43% загальної кількості лекцій проведених центрами ССМ, були присвячені питанням профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, соціальної підтримки молоді девіантної поведінки та осіб, котрі повернулися з місць позбавлення волі. Під час лекцій використовуються профілактичні програми вітчизняних та закордонного авторів, проводяться дискусії, вікторини, рольові ігри тощо.

Варто звернути увагу, що для профілактичної роботи фахівці центрів соціальних служб для молоді широко використовують масові профілактичні акції, які організовують під час Всесвітніх днів без тютюну, боротьби з наркотиками, боротьби зі СНІДом. До проведення масових профілактичних акцій центри ССМ активно залучають різноманітні творчі колективи, котрі підсилюють інформаційні фактори емоційними. Нерідко практикуються індивідуальні консультації спеціалістами різного профілю.

Соціально-психологічна допомога молоді девіантної поведінки надається як в індивідуальній, так і груповій формі. Спеціалісти ЦССМ впроваджують в практику роботи тренінги для підлітків та молоді з девіантною поведінкою з метою зняття схильності до конфліктну, агресивності, а також для формування здорових навичок і норм поведінки. Тренінги проводяться працівниками центрів ССМ період функціонування таборів, у різних молодіжних і підліткових клубах, у притулках для неповнолітніх тощо.

Соціально-психологічна допомога клієнтам надається переважно через систему спеціалізованих служб центрів ССМ: консульт-пункти (стаціонарні та виїзні), громадські приймальні, школи здорового способу життя, лекторії, "Телефони Довіри", пункти медико-психологічного консультування.

Стаціонарні консультативні пункти створюються як на базі ЦССМ, так і на базі закладів освіти (у школах-інтернатах, гуртожитках навчальних закладів), Міністерства внутрішніх справ (приймальниках-розподільниках, виховно-трудових колоніях для неповнолітніх) тощо. Виїзні консультативні пункти створюються з метою консультативної допомоги в містах та районах, де відсутні ЦССМ. Можна з впевненістю сказати, що виїзні консультативні пункти залишаються ефективною і майже єдиною формою соціальної роботи в сільській місцевості, де надається індивідуальна і групова допомога. До роботи консультативних пунктів залучаються висококваліфіковані фахівці: юристи, наркологи, сексопатологи тощо.

Основні завдання спеціалізованих пунктів медико-психологічного консультування надати індивідуальну допомогу підліткам та молоді, які належать до груп ризику. Залучені фахівці проводять не тільки медико-психологічні консультації, а й здійснюють психокорекцію, надають різноманітні види психологічної допомоги.

Однією з форм соціально-психологічної допомоги підліткам та молоді з груп ризику є залучення їх до роботи клубів. З метою активізації цієї роботи у системі центрів ССМ створюється мережа різного типу молодіжних клубів та об'єднань, завданням яких є вироблення у молодих учасників клубу навичок психологічної стійкості, здорового способу життя.

Соціально-психологічна допомога фахівцями центрів ССМ надається і під час проведення спеціальних рейдів з метою виявлення бездоглядних дітей, неповнолітніх жебраків, дітей, котрі не відвідують школи, дорослих осіб, які втягують неповнолітніх в злочинну діяльність, незаконні дії з наркотичними речовинами. З таким контингентом дітей проводиться психолого-корекційна робота.

Останнім часом одним із напрямів соціальної роботи з молоддю є запровадження патронажного обслуговування сімей, чиї діти перебувають на обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх за епізодичне вживання алкоголю, наркотичних речовин чи за скоєні правопорушення. З батьками та дітьми проводяться індивідуальні бесіди, надається кваліфікована допомога педагогами, психологами, лікарями.

Для категорії дітей та неповнолітніх, схильних до девіантної поведінки, спеціалісти ЦССМ створюють молодіжні табори соціально-психологічної реабілітації, спеціалізовані та профільні зміни тощо. Саме в цей період у нормальній обстановці дітям та підліткам спеціалісти ЦССМ надають соціально-психологічну допомогу, спрямовану на корекцію поведінки, зняття агресивності, тривожності, на розвиток їхніх комунікативних здібностей.

Соціально-адаптаційне і реабілітаційне спрямування діяльності центрів ССМ проблематичне, оскільки провести комплексну реабілітаційну роботу з молоддю, яка вживає алкогольні напої, наркотики, фактично неможливо без медичного лікування. Хоча і не можна заперечувати того факту, що досвід такої роботи поступово накопичується. Найбільша увага приділяється активізації діяльності груп взаємопідтримки за програмою "12 кроків". Фахівці ЦССМ виступили ініціаторами створення товариств, асоціацій, клубів, що сприяють соціальній адаптації молоді та неповнолітніх із груп ризику. В деяких центрах почали створюватися терапевтичні групи соціально-психологічної реабілітації хворих на алкоголізм та наркоманію.

2.2 Програми, спрямовані на формування здорового способу життя

ПРОГРАМА

профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу

Метою Програми є запобігання зараженню ВІЛ, зниження впливу негативних наслідків епідемії ВІЛ-інфекції на суспільство, концентрація зусиль, спрямованих на боротьбу із ВІЛ-інфекцією/СНІДом.

У результаті виконання Програми очікується:

стабілізація епідемічної ситуації в країні;

зниження рівня ризику в поведінці молоді;

ослаблення соціальної напруги в суспільстві та негативних наслідків епідемії.

1. Розробити і запровадити в загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти навчальні програми, курси з питань здорового способу життя, в яких передбачити вивчення тем щодо профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

2. Для забезпечення підготовки педагогічних кадрів запровадити спеціалізацію з курсу "Здоров'я і фізична культура".

3. Розробити і включити до програм службової підготовки особового складу курс "Основи здорового способу життя", в якому виділити окремий розділ "Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу".

4. Розробити і запровадити викладання у Гуманітарному інституті Національної академії оборони спеціального курсу з питань здорового способу життя та профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

5. Підготувати і видати навчальні посібники, дидактичні та відеоматеріали, призначені для педагогічних, медичних, соціальних працівників, учнів, студентів та їх батьків, з питань формування здорового способу життя, профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

6. Підготувати, видати і розповсюдити інформаційно-просвітницькі матеріали (буклети, плакати, пам'ятки) щодо правил безпечної поведінки для різновікових груп дітей та молоді.

7. Розробити і впровадити соціальну рекламу з питань профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу в навчальних закладах, закладах охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, засобах міського та приміського пасажирського транспорту, місцях масового відпочинку молоді (студентські табори, дискотеки, нічні клуби тощо).

8. Розробити і видати для педагогічних, медичних і соціальних працівників методичні матеріали щодо проведення семінарів з проблем пропаганди серед дітей та молоді здорового способу життя, профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та започаткувати проведення таких семінарів.

9. Організувати проведення семінарів для студентів (учнів) -- волонтерів з метою проведення роботи з молоддю за методом передачі знань "рівний-рівному" (peer-education).

10. Запровадити систематичне проведення семінарів з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу та формування навичок безпечної поведінки для членів збірних спортивних команд України, вихованців дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спортивних дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності, вищих училищ фізичного виховання і центрів олімпійської підготовки.

11. Сприяти проведенню спеціалістами центрів соціальних служб для молоді індивідуальних консультацій, лекцій і семінарських занять з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, наркоманії та пропаганди здорового способу життя серед шкільної, студентської молоді, курсантів, військовослужбовців строкової служби, молоді, що не працює та не навчається, батьків.

12. Забезпечити широке інформування населення про заклади і установи, які проводять консультаційну, профілактичну роботу та здійснюють діагностику ВІЛ-інфекції/СНІДу.

13. Сприяти діяльності мобільних пунктів для дітей та молоді (передусім у сільській місцевості) з проблем здорового способу життя, профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

14. Проводити інформаційно-консультаційну роботу з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу в лікувально-фізкультурних диспансерах та інших медичних закладах фізкультурно-спортивного спрямування.

15. Створити пілотні регіональні центри з проведення інформаційно-освітньої роботи з дітьми, молоддю, батьками і педагогами з метою формування мотивацій до здорового способу життя і навичок безпечної поведінки.

16. Створити у структурі закладів охорони здоров'я мережу кабінетів для молоді ("клінік, дружніх до молоді") з метою надання безоплатних анонімних послуг з питань репродуктивного здоров'я, профілактики та лікування хвороб, що передаються статевим шляхом, ВІЛ-інфекції/СНІДу.

17. Провести Всеукраїнську науково-практичну конференцію "Ефективні форми роботи з попередження епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу серед дітей та молоді".

18. Вивчити і поширити передовий зарубіжний досвід щодо інформування населення про загрозу ВІЛ-інфекції/СНІДу та формування у дітей та молоді навичок безпечної поведінки за такими напрямами:

діяльність громадських, дитячих і молодіжних організацій стосовно профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу;

діяльність закладів соціального спрямування для неповнолітніх та молоді (соціальні служби, "телефони довіри", громадські приймальні, центри ресоціалізації наркозалежної молоді тощо).

інформаційно-просвітницька робота в навчальних закладах з проблеми попередження хвороб, що передаються статевим шляхом, і ВІЛ-інфекції/СНІДу.

19. Створити і забезпечити функціонування загальноукраїнського тематичного веб-сайту в мережі Інтернет для накопичення інформації щодо діяльності державних та громадських організацій з питань протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу.

20. Видати інформаційний довідник з питань діяльності державних і недержавних вітчизняних і зарубіжних закладів та установ, які проводять консультативну, профілактичну роботу та здійснюють діагностику ВІЛ-інфекції /СНІДу.

21. Створити єдиний міжгалузевий інформаційний центр з питань профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

22. Забезпечити систематичне проведення для журналістів навчальних семінарів (у тому числі інтернет-семінарів) з різних аспектів проблеми ВІЛ-інфекції/СНІДу.

23. Вивчати і поширювати передовий вітчизняний та зарубіжний досвід щодо формування у громадськості толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих осіб.

24. Створити призначені для журналістів навчальні посібники та відеоматеріали з питань здорового способу життя, у тому числі методик висвітлення проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу.

25. Створити прес-клуб "Анти-СНІД" для обміну досвідом висвітлення у засобах масової інформації проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу.

26. Розробити засади проведення єдиної координованої державної інформаційної політики щодо ВІЛ-інфекції/СНІДу.

27. Забезпечити систематичне (не рідше одного разу на квартал) проведення прес-конференцій із залученням фахівців з медичних та соціальних аспектів ВІЛ-інфекції/СНІДу.

28. Запровадити проведення для друкованих та електронних засобів масової інформації щорічного конкурсу на кращу соціальну рекламу з питань профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

29. Вжити заходів до вміщення у провідних друкованих засобах масової інформації загальнодержавної, регіональної та місцевої сфери розповсюдження щомісячних тематичних публікацій з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу.

30. Забезпечити випуск щороку на національних та обласних радіоканалах щонайменше 10 радіопрограм, присвячених проблемам ВІЛ-інфекції/СНІДу, тривалістю до 10 хвилин.

31. Організувати щоквартальний вихід в ефір щонайменше трьох телевізійних програм, присвячених профілактиці ВІЛ-інфекції/СНІДу, та 3-5 сюжетів в інформаційних передачах на національних та обласних телеканалах.

32. Забезпечити систематичну публікацію науково-практичних статей, інформаційно-методичних розробок з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу у фахових періодичних виданнях (медичних, юридичних, педагогічних, психологічних та інших).

Цільова комплексна програма

"Фізичне виховання - здоров'я нації"

Необхідність розроблення та передбачувані наслідки реалізації Цільової комплексної програми "Фізичне виховання -- здоров'я нації"

У сучасних умовах в Україні склалася критична ситуація із станом здоров'я населення. Несприятливі природні умови стали причиною зростання кількості хворих дітей.

Радикально змінити ситуацію за рахунок існуючої в країні традиційної системи охорони здоров'я населення неможливо через відсутність необхідних коштів на її розвиток.

Водночас органи влади розвинутих країн світу надають програмного значення питанням розвитку фізичного виховання, фізичної культури і спорту, розглядаючи їх як найбільш економічно вигідний та ефективний засіб профілактики захворюваності, зміцнення генофонду та розв'язання інших соціальних проблем.

Наявна в Україні система фізичного виховання, фізичної культури і спорту перебуває у кризовому стані і не може задовольнити потреб населення. Це зумовлено деякими об'єктивними і суб'єктивними факторами розвитку існуючої системи фізичного виховання і спорту.

Основними завданнями Програми є:

сприяння духовному і фізичному розвитку молоді, виховання у неї почуття громадянської свідомості та патріотизму, бажання активно сприяти утвердженню державності в Україні;

розвиток фізкультурно-спортивного руху в Україні з урахуванням змін у всіх сферах суспільного життя та ціннісних орієнтаціях населення України;

забезпечення переорієнтації практичної діяльності галузі на розв'язання пріоритетної проблеми -- зміцнення здоров'я населення засобами фізичного виховання, фізичної культури і спорту;

створення умов для задоволення потреб кожного громадянина України у зміцненні здоров'я, фізичному та духовному розвитку;

виховання у населення України відповідних мотиваційних та поведінкових характеристик, активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя;

забезпечення передових позицій у міжнародному спортивному русі, спорті вищих досягнень, сприяння розвитку олімпійського руху в Україні, піднесення міжнародного авторитету держави у світовому співтоваристві.

Напрями реалізації завдань Програми:

формування нових підходів до фізичного виховання і спорту, виходячи з існуючих соціально-економічних реалій;

визначення пріоритетів у діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення здоров'я дітей, учнівської та студентської молоді, робітників, службовців та інших працівників;

запровадження ефективної моделі фінансування потреб галузі в умовах переходу до ринкової економіки;

впровадження дієвої системи фізкультурної просвіти населення, яка б сприяла формуванню традицій і культури здорового способу життя, престижу здоров'я, залученню громадян до активних занять фізичною культурою і спортом;

створення умов для зайняття сільського населення фізичною культурою і спортом;

впровадження ефективних форм, методів і засобів фізкультурно-спортивної діяльності та видів спорту з урахуванням місцевих і регіональних особливостей, традицій, економічних факторів, умов праці та вільного часу населення;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства України з питань фізичної культури і спорту, охорони здоров'я та навколишнього природного середовища, соціального захисту, освіти, культури;

реформування організаційних основ фізкультурно-спортивного руху, стимулювання створення широкої мережі фізкультурно-спортивних клубів, які забезпечили б належне проведення фізкультурно-оздоровчої роботи;

визначення та задоволення загальнодержавних і регіональних потреб у кваліфікованих кадрах; підготовка нового покоління спеціалістів, підвищення їх професіоналізму на всіх рівнях діяльності у сфері фізичного виховання, фізичної культури і спорту;

забезпечення збереження наявної матеріально-технічної бази, поліпшення умов її функціонування, визначення стратегічних напрямів дальшого розвитку;

удосконалення системи підготовки національних збірних команд, спортивного резерву, підвищення якості функціонування дитячо-юнацьких спортивних шкіл, науково-методичного та медичного забезпечення діяльності відповідних структур;

надання державної підтримки становленню та впровадженню ефективних форм організації реабілітаційної та спортивної роботи з особами, які мають уроджені та набуті вади фізичного і розумового розвитку та проживають в екологічно несприятливих умовах.

Реалізація Програми матиме такі соціальні та економічні наслідки:

у соціальній сфері:

підвищення міжнародного іміджу України як держави, в якій створено умови для відновлення індивідуального здоров'я як стану повного фізичного та психічного благополуччя населення, самовияву, доведення тривалості життя до рівня розвинутих країн;

створення умов для реалізації творчого потенціалу різних верств населення, особливо молоді, спрямування їх на духовне та фізичне становлення і самовдосконалення засобами фізичної культури і спорту;

зміна соціального менталітету та формування навичок участі у демократичних соціальних інститутах шляхом залучення громадян, особливо молоді, до клубних форм роботи;

збільшення до 2005 року чисельності представників різних верств населення, у тому числі дітей та підлітків, які регулярно займаються різними видами фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи, не менш як на 1 млн. чоловік, що має забезпечити зниження рівня злочинності серед підлітків та молоді майже на 30 відсотків, зупинити поширення наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, підвищити рівень соціальної стабільності в Україні;

зменшення вдвічі кількості дітей, учнівської та студентської молоді, які мають відхилення у фізичному розвитку, та підвищення рівня фізичної готовності молоді до служби у Збройних Силах України;

створення цивілізованих умов для соціальної адаптації та реабілітації інвалідів і осіб з уродженими вадами фізичного і розумового розвитку;

в економічній сфері:

зменшення майже на 20 відсотків бюджетних витрат, пов'язаних з тимчасовою непрацездатністю, лікуванням та перебуванням у стаціонарних закладах охорони здоров'я, з дальшим спрямуванням вивільнених коштів на соціальні потреби;

підвищення якості трудових ресурсів засобами фізичної культури і спорту, посилення здатності працюючих адаптуватися до зростаючих вимог сучасного виробництва;

створення додаткової кількості робочих місць за рахунок збільшення обсягів надання різних видів фізкультурно-оздоровчих послуг;

залучення позабюджетних коштів на розвиток фізичної культури і спорту;

економія державних коштів, призначених для реалізації суміжних програм у сфері гуманітарної та соціальної політики.

Реалізація Програми здійснюється за такими напрямами:

1. Фізкультурно-оздоровча та спортивна робота:

фізичне виховання і фізкультурно-оздоровча робота у навчально-виховній сфері;

фізкультурно-оздоровча робота у виробничій та соціально-побутовій сферах;

спортивна діяльність.

2. Фізичне виховання та спортивна діяльність населення із специфічними професійними та фізичними характеристиками:

фізична підготовка військовослужбовців, особового складу правоохоронних органів та інших військових формувань;

фізкультурно-оздоровча реабілітаційна та спортивна діяльність серед інвалідів;

фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність серед сільського населення.

3. Система забезпечення розвитку галузі, що включає кадрове, науково-методичне, матеріально-технічне, фінансово-економічне, медико-біологічне, інформаційне, нормативно-правове, організаційне забезпечення та вдосконалення міжнародних зв'язків.

Висновки

Неблагополучна родина в психолого-педагогічній літературі розглядається насамперед з погляду впливу свого морального потенціалу на розвиток і формування особистості дитини. Неблагополучна родина найчастіше є причиною появи соціально запущених дітей і підлітків з девіантною поведінкою, хоч необхідно визнати, що є випадки, коли в таких родинах виростають морально виховані люди.

Діти з неблагополучних сімей характеризуються відхиленнями в загальному фізичному розвитку, спостерігаються відхилення в розвитку невідповідно віку, різні психічні розлади.

До основних складових здорового способу життя належать: спосіб життя, культура, здоров'я в ієрархії потреб, мотивація, зворотні зв'язки, настанова на довге здорове життя, навчання здоров'ю.

До основних засобів формування здорового способу життя належать природні сили природи та гігієнічні фактори.

Дітям з неблагополучних сімей обов`язково потрібна соціальна та психологічна допомога. Допомогти дитині формувати здоровий спосіб життя можна застосувавши засоби психологічної корекції психіки, щоб дитина змінила свої погляди, своє відношення до себе та спробували змінити своє життя на краще.

Ми розглядаємо систему ССМ як складну, організовану, поліфункціональну систему, що має певну структуру і містить у собі певну кількість взаємозалежних у тій чи іншій мірі елементів. Важливість розгляду системи ССМ з позиції цілісності продиктована необхідністю виявити закономірності, внутрішню детермінацію її властивостей, зв'язків, визначити можливості ефективного управління цією системою на різних рівнях.

В профілактичній роботі центри ССМ віддають перевагу масовим та груповим формам роботи, і, на жаль, значно менше індивідуальному підходу щодо соціально-психологічної допомоги молоді з девіантною поведінкою. Однією з форм соціально-психологічної допомоги підліткам та молоді з груп ризику є залучення їх до роботи клубів. З метою активізації цієї роботи у системі центрів ССМ створюється мережа різного типу молодіжних клубів та об'єднань, завданням яких є вироблення у молодих учасників клубу навичок психологічної стійкості, здорового способу життя.

Соціально-психологічна допомога фахівцями центрів ССМ надається і під час проведення спеціальних рейдів з метою виявлення бездоглядних дітей, неповнолітніх жебраків, дітей, котрі не відвідують школи, дорослих осіб, які втягують неповнолітніх в злочинну діяльність, незаконні дії з наркотичними речовинами. З таким контингентом дітей проводиться психолого-корекційна робота.

Формуванню здорового способу життя серед дітей та молоді сприяє реалізація таких програм: програма профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, цільова комплексна програма "Фізичне виховання - здоров'я нації".

Література

1. Абаскалова Н.П. Теорія і практика формування здорового способу життя учнів і студентів у системі "школа-вуз": Автореф. докт. дис. Барнаул, 2000. - 48 с.

2. Алмазов Б.Н. Психическая средовая дезадаптация несовершеннолетних. - Свердловск, 1986. - 112 с.

3. Банард Р.Т., Байярд Дж. Ваш беспокойный подросток. - М: Просвещение, 1991. 224 с.

4. Божович .Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 19G8. - 468 с,

5. Больсевич В.К., Лубышева Л.И. Фізична культура;молодь і сучасність //Теор. і практ. фіз. культ., 1995, № 4, с. 2-7.

6. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра: Кн. для учителей и родителей. - М.: Просвещение. 1988. - 236 с.

7. Вакулов А.Д., Бутин И.М. Развитие физических способностей детей: книга для малишей и их родителей. - М., 1996.

8. Василькова Ю.В. Социальная педагогика. - М.: Академия, 1990.

9. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. - М.: Медицина, 1983. - 256 с.

10. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка. - Запоріжжя, ЗДУ, 1999.

11. Нефедов В.И. Искусство воспитания в семье. -- Минск. "Нар. асвета", 1971. - 174 с.

12. Раттер М.: Помощь "трудным детям". - М.: Прогресс, 1987. - 424 с.

13. Соціальна педагогіка / За ред. А.Й.Капської. - К.: ЦНЛ, 2003. - 256 с.

14. Степонов ВТ. Психология трудных школьников. М.: Академия, I996. - 320 с.

15. Столярів В.И., Биховська И.М., Лубишева Л.И. Концепція фізичної культури і фізкультурного виховання (інноваційний підхід) //Теор. і практ. фіз. культ., 1998, № 5, с. 11-15.

16. Татарникова Л.Г. із соавт. Валеология -- основа безпеки життя дитини. -- СПб: Петрос, 1997. -- 240 з

17. Свириденко С. Дбаємо про здоров'я дітей: Програма основ здорового способу життя. Початкова школа, - 1998, №9.

18. Трещева О.Л. Програмно-методические основы обучения здоровому образу жизни учащихся. Теория и практика физической культуры. 2000. - № 10.

19. Физкультурно-оздоровительная работа в школе: Пособие для учителя. /Под ред. А.М.Шлемина. - М., 1988.