Профілактичний рівень

На даному рівні діяльність соціального працівника будується на принципі надання достовірної інформації. Один із шляхів - розробка таких спеціальних програм педагогічної просвіти батьків, які б сприяли повноцінному функціонуванню сім'ї і запобіганню проблемам у взаєминах дітей і батьків.

Організація педагогічної просвіти батьків цієї категорії спрямована на те, щоб вони зрозуміли різницю між допустимою і недопустимою поведінкою, оскільки батьки часто не усвідомлюють наслідків, до яких може призвести фізичне покарання дитини.

Педагогічна просвіта батьків може також здійснюватися через створення груп підтримки і організацію взаємодії з батьками. При територіальних службах сім'ї і дитинства можуть бути організовані курси з проблем виховання дітей, педагогічної просвіти батьків. Створюючи програму педагогічної просвіти батьків, необхідно враховувати, що більшість із них не має спеціальної педагогічної освіти. Крім того, програма повинна бути побудована таким чином, щоб отримані знання могли бути використані на практиці [23, с. 164].

Програма має бути спрямована на:

Ё творче засвоєння педагогічних знань, з тим, щоб вони стали керівництвом до дій і сприяли підвищенню ефективності виховання дітей;

Ё формування здатності осмислити сімейну дійсність, вміння приймати найбільш ефективні рішення відповідно до педагогічних закономірностей, принципів виховання;

Ё взаємне збагачення досвідом дитячо-батьківських взаємостосунків.

Педагогічна просвіта включає діяльність інформаційного і навчального плану із розгляду основних закономірностей і базових етапів розвитку дитини, вікових психологічних факторів становлення її особистості на конкретних стадіях, типових критичних ситуацій, проблем кожного віку і вироблення загальних рекомендацій з їх вирішення. Необхідно приділяти увагу таким проблемам, як роль матері у взаємостосунках з дитиною на ранніх стадіях її життя, значення емоційних чинників у взаєминах між членами сім'ї; знайомити з поняттям вікових криз; проводити роботу з формування і розвитку вмінь спілкуватися з дітьми, керувати їхньою діяльністю, розвивати мову, позитивні моральні якості.

Ефективність профілактичної діяльності соціального працівника прямо залежить від правильного вибору способу спілкування з сім'єю. Недопустимі поблажливе, неуважне чи надто офіційне ставлення при зустрічі, а також залякування, ультиматимуми, докори. Це створює психологічний бар'єр, який не дає людині сприймати навіть цілком доцільні пропозиції. Передбачаючи важку розмову, соціальний працівник повинен ретельно підготуватися до зустрічі: зібрати якомога більше інформації про сім'ю, ретельно обговорити зміст і форму бесіди. На початку зустрічі слід відзначити сприятливі сторони життя сім'ї, позитивні якості співбесідника. Завоювавши довіру, необхідно знайти тактовну форму для визначення проблеми [19, с. 30].

Діагностичний рівень

Тут можливі два варіанти діяльності соціального працівника:

Ё при добровільному зверненні клієнтів - оцінка ситуації й у випадку необхідності організація консультації психолога;

Ё при недобровільному зверненні - збір достовірної інформації про сім'ю, організація зустрічі з нею, забезпечення зворотного зв'язку.

Обов'язковими етапами діагностики є: збір інформації; аналіз інформації; постановка соціального діагнозу.

Діагностика - тривалий етап, який вимагає неодноразових зустрічей з сім'єю, а також з іншими людьми. Проведення діагностики передбачає дотримання певних принципів, серед яких найважливішими є:

Ё методологічні принципи: об'єктивність у зборі фактів і їх інтерпретація; множинність джерел інформації; достовірність інформації; клієнтоцентризм (дивитись на проблему, виходячи з інтересів клієнта);

Ё етичні принципи: конфіденційність; ступінь відкритості - право клієнта; невтручання у приватне життя.

На даному етапі обов'язково використовуються такі діагностичні методи: спостереження; бесіда; анкета; тести. Також у діагностиці широко використовуються:

а) шкалювання - для визначення результату спільної діяльності з сім'єю пропонується шкала, на якій члени сім'ї відзначають стан своєї проблеми до і після візиту до соціального працівника;

б) карткові методики - набір карт з певним смисловим змістом (любов, ненависть, розлучення, туга). Сім'ї дається завдання розмістити карточки за часом - теперішнє, минуле і майбутнє. Карткові методики дозволяють скласти загальне уявлення про емоційний стан сім'ї, її життєву ситуацію;

в) проективні методики - різновид тестів, спрямованих на визначення неусвідомлюваних клієнтом станів (без свідомий потяг, прихована агресія, переживання);

г) асоціативні проективні методики, побудовані на словесних асоціаціях, системі незакінчених речень;

д) експресивні методики (засновані на малюванні: малюнок сім'ї, малюнок себе у вигляді рослини, тварини);

е) аналіз документації;

ж) метод соціальних біографій - збір інформації про історію життя людини і її сім'ї [1, с. 104].

При постановці діагнозу, обробці інформації зручно використовувати таблиці, наприклад такої форми:

Реабілітаційний рівень

Реабілітаційний рівень складається із трьох підрівнів - індивідуального, групового, общинного.

На індивідуальному рівні реабілітаційної роботи з батьками чи з дитиною використовується декілька технологій:

Ё консультування. Консультування відрізняється від навчання тим, що значення мають не стільки знання консультанта, скільки його ставлення до проблеми, що склалася, вплив його особистості;

Ё телефонне консультування. Особливість технології - спілкування відбувається через посередника - телефонний апарат, відсутній візуальний контакт, не можна використати невербальні засоби спілкування;

Ё метод "лист-звернення". Мета листа-звернення - повідомити інформацію чи зажадати її; клопотання; захист прав клієнта; лист-привітання, підтримка клієнта;

Ё соціальний патронаж [22, с. 217].

Соціальний патронаж - форма найбільш тісної взаємодії із сім'єю, коли соціальний працівник знаходиться в її розпорядженні 24 год. на добу, проводить з членами сім'ї багато часу, входить в курс всього, що відбувається в сім'ї, здійснюючи вплив на сутність подій. У ході патронажу можна реалізувати різні види допомоги - матеріальну, психологічну, освітню. Патронажі можуть бути одиничними чи регулярними, залежно від типу клієнта і поставлених завдань, від змісту патронажної допомоги. Залежно від конкретних умов патронаж може продовжуватися 4-9 місяців. Одночасно можна патронувати не більше, ніж дві сім'ї.

Етапи роботи соціального працівника з сім'єю в рамках патронажу:

1-й етап. Знайомство, угода з сім'єю. Угода не має юридичної сили. її значення полягає в установленні "правил гри", окресленні кола взаємних зобов'язань і прав, а також у закріпленні в свідомості сторін факту вступу у взаємовідносини для досягнення спільної мети.

2-й етап. Входження в сім'ю. Створення і підтримка мотивації виходу із кризи.

Соціальний працівник повинен допомогти спочатку оформити наявний позитивний потенціал сім'ї в плани і наміри членів сім'ї, а потім сприяти втіленню цих планів і намірів в реальні дії, вчинки, відслідковуючи послідовність цілеспрямованих дій по виходу із кризи.

3-й етап. Збір інформації про сім'ю.

Застосовується широкий діапазон методів збору інформації. Соціальному працівникові слід знати: склад сім'ї; характеристику внутрішніх і зовнішніх контактів сім'ї; норми, цінності, правила, уявлення даної сім'ї; здібності і можливості сім'ї; рівень матеріального забезпечення, особливості організації побуту; стан здоров'я, спосіб життя і звички членів сім'ї.

4-й етап. Аналіз інформації про сім'ю.

Аналіз інформації здійснюється з метою знайти оптимальні підходи до вирішення проблем сім'ї і найбільш ефективні способи взаємодії з нею.

5-й етап. Виведення сім'ї із соціальної ізоляції.

Зміст роботи з сім'єю визначається проблемами, що має дана сім'я. Соціальний працівник організовує сітку взаємодії для вирішення проблем сім'ї із осіб, які працюють в різноманітних державних і громадських організаціях, пов'язаних із сім'єю службовими обов'язками, і приватних осіб, пов'язаних з сім'єю емоційно. Він координує зусилля різноманітних організацій з тим, щоб вплив на сім'ю був узгодженим, своєчасним і потрібної інтенсивності, відповідав потребам її розвитку.

6-й етап. Вихід із сім'ї.

По закінченні інтенсивного періоду роботи соціальний працівник надає Карту змін сім'ї. Розглядається питання про зняття сім'ї із соціального патронажу і встановлення за сім'єю спостереження на певний термін (до року) [20, с. 300].

Груповий рівень. Кількість учасників групи залежить від певної проблеми, що об'єднує людей. Методи групової реабілітації: бесіди, лекція, диспут, дискусія, збори та ін. Значення цих форм роботи полягає в тому, що вони допомагають виявити проблеми, сприяють їх вирішенню, розвивають комунікативні навички клієнта. Однією із ефективних технологій групової роботи є тренінг. У ході тренінгових занять використовується багато з прийомів індивідуальної і групової роботи: міні-лекція, диспут, бесіда, використовуються відеоматеріали, прийоми ігротерапії, арт-терапії, "мозкової атаки" і т. ін.

Общинний рівень реабілітаційної роботи. Мета общинної роботи - анімація, стимулювання життєвого простору людей. Общинна робота активізує зусилля людей з вирішення своїх загальних проблем, дозволяє покращити умови життя, виявити конструктивних лідерів і нейтралізувати деструктивних. Методи общинної роботи - лекції, дискусії, бесіди, організація масових акцій (суботники, свята). Цілі - виховні, пропагандистські, рекреаційні і т. ін.

Слід зазначити, що всі перераховані вище види допомоги сім'ї є дуже індивідуальні і їх треба досить уважно підбирати до кожної неблагополучної чи проблемної сім'ї. Найбільше успішній роботі з сім'єю допомагає атмосфера дружніх, партнерських, неформальних взаємин між соціальним працівником і клієнтами. Вміло організовуючи спілкування дітей і дорослих, соціальний працівник допомагає їм відчути радість і задоволення від спільних справ, чого раніше, можливо, ця сім'я не відчувала [21, с. 267].

Загальні висновки

Аналіз наукової літератури показав, що останніми роками проблема конфліктності в сім'ї почала вивчатися більш детально і в нашій країні. Теоретичний аналіз показує, що дослідження сімейних конфліктів проводиться за такими напрямками:

Ё вивчення сучасної сім'ї в цілому;

Ё аналіз частоти сімейних конфліктів;

Ё конфліктність як чинник сімейного конфлікту;

Ё вплив сімейної взаємодії на виникнення конфлікту;

Ё типологія сімейних конфліктів.

Але в них недостатнім виявляється визначення впливу сімейних конфліктів на психологічному стані кожного члена сім'ї. Існує пряма залежність між порушеннями рольових очікувань і конфліктністю матері й проявами домінування одного із батьків. Експериментально виявлено статистично достовірний взаємозв'язок між несприятливою психологічною атмосферою і конфліктами в батьківсько_виховній сфері, тобто безвідповідальність або надмірна вимогливість до себе кожного з членів подружжя щодо виконання батьківсько_виховної функції приводить до підвищення рівня конфліктів в родині.

Частота виникнення подружніх конфліктів, тривалість сімейного конфлікту і спосіб вирішення сімейних конфліктів залежить від типу сім'ї. Конфлікти у сім'ях представників обох груп переважно виникають з середньою частотою, тобто один раз на тиждень. Загальна тривалість сімейного конфлікту від 0,5 годин до 2 днів. При вирішенні сімейного конфлікту найчастіше приходять до компромісу, але іноді виникають затяжні сімейні конфлікти.

Проблемними зонами, які призводять до виникнення конфліктів у сім'ях підлітків є: незалежність, домінування одного з батьків, питання, пов'язані з вихованням дітей, фобія утрати дитини батьками, контроль, проекція на підлітка особистісних негативних якостей батьків, розходження у ставленні до грошей, вимоги _ заборони батьків, конфліктність батька й матері, агресивність батька й матері, порушення рольових сподівань.

Українське законодавство опосередковано впливає на розвиток соціальної роботи. Важливу роль у розвитку соціальної сфери відіграють державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи, на основі яких визначають рівні основних державних соціальних гарантій.

Технології роботи можна реалізовувати як в соціальних службах реабілітації сім'ї, центрах допомоги сім'ї і дітям, так і в загальноосвітніх закладах. Такі технології можуть бути різних рівнів: профілактичний рівень, діагностичний рівень, реабілітаційний рівень. Торкаючись питання класифікації методів соціальної роботи, варто зазначити, що цей компонент організації соціальної роботи в спеціальній літературі знаходиться лише в стадії становлення.

Практичну реалізацію методів соціальної роботи наочно виявляє таке поняття як "форма соціальної роботи". Під формою роботи розуміють як одиничні заходи, так і довгострокові види соціальної роботи. Якщо метод виступає шляхом, способом досягнення мети і розв'язання завдання, то форма виступає способом організації змісту роботи, унаочненням певних способів організації соціальної роботи. Завдяки формам методи наповнюються конкретним змістом соціальної роботи.

Отже, проблема вирішення конфліктності в сім'ї є актуальною для кожного громадянина , Стосунки між людьми, особливо в родині - це компонент, найсуттєвіший для забезпечення так званої якості життя. Кожна людина прагне уникнути страждань, відчувати себе щасливою, ефективно, без психічних травм вирішувати проблеми, що виникають, відчувати повноту життя, реалізувати свої здібності, використавши свій життєвий шанс. Терпіння, любов, турбота, увага - найважливіші умови сімейного життя.

Список використаної літератури

1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. посіб. / О.В. Безпалько. - К., 2010. - 134 с.

2. Бондарчук Щ. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій / О.І. Бондарчук. - К.: МАУП, 2001. - 96 с.

3. Ващенко І.В. Особливості сімейних взаємин у сучасних подружніх парах / І.В. Ващенко, Л.В. Кондрацька // Наука і освіта: Наук.-практ. ж-л. - Одеса, 2005. - №3-4. - С. 13-17.

4. Ващенко І.В. Психологічні аспекти дослідження сімейних конфліктів / І.В. Ващенко // Вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. - Серія: Психологія. - Харків: ХДПУ, 2004. - Вип. 13. - Ч.1. - С. 51-57.

5. Головнева И.В. Изменение традиционных внутрисемейных ролей: новые модели поведение и конфликты / И.В. Головнева // Практична психологія та соціальна робота. - 2009. - №4. - С.12-16.

6. Грига І. Перша професійна школа соціальної роботи в Україні / І. Грига // Соц. робота в Україні: теорія і практика. - 2003. - №2. - С. 163-166.

7. Дмитренко А.К. Психологія сімейного виховання / А.К. Дмитренко, П.Є. Мармазинська, О.С. Тарновська. - Чернівці: Прут, 2001. - 182 с.

8. Зайцева З.Г. Неблагополучна сім'я та її вплив на формування особистості дитини / З.Г. Зайцева. - К.: Академпресс, 1991. - 182 с.

9. Зайцева З.Г. Комплексна програма центів ССМ "Соціальна підтримка сім'ї" / З.Г. Зайцева, І.М. Трубавіна // Комплексні програми центрів ССМ. - К., 2011. - С. 5-16, 24-26.

10. Кабаченко Н. Радикальні підходи у соціальній роботі: Соціальна робота зазнала суттєвого впливу новітнії ідеологічних і політичних концепцій, соціальних рухів і суспільних тенденцій / Н. Кабаченко, Т. Семигіна // Соц. політика і соц. робота. - 2004. - №2. - С. 112-121.

11. Коваль Л.Г. Соціальна педагогіка: Навч. посіб. / Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєва, С.Р. Хлєбік. - К.: ІЗМН, 1997. - 392 с.

12. Козубовська І.В. Роль соціально-психологічної служби в роботі з сім'єю / І.В. Козубовська, В.Ю. Керецман, Г.В. Товканець. - Ужгород, 1996. - 299 с.

13. Левкович В.П. Супружеские конфликты в однонациональных и разнонацыональных семьях и их роль в стабилизации семьи / Соцыальные конфликты: экспертиза, прогнозирование, технологии разрешения. Вып. 7. - М., 2008. - 221с.

14. Лукашевич М.П. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посіб. - 2-ге вид. , доп. і випр. / М.П. Лукашевич, І.І. Мигович. - К.: МАУП, 2003. - 168 с.

15. Лукашов С. Спеціалізовані соціальні служби підтримки сім'ї / С. Лукашов // Соц. робота в Україні: теорія і практика. - 2003. - №2. - С. 115-130.

16. Поліщук В.М. Психологія сім'ї / В.М. Поліщук, Н.М. Ільїна, С.А. Поліщук та ін.; за заг. ред. В.М. Поліщука. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2008. - 246 с.

17. Семиченко В.А. Мистецтво взаєморозуміння: Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навч. посіб. / В.А. Семиченко, В.С. Заслуженюк. - К.: Веселка, 1998. - 214 с.

18. Сидоренко Ю. Сучасна українська сім'я як клієнт соціальної роботи / Ю. Сидоренко // Соц. робота в Україні: теорія і практика. - 2003. - №2. - С. 98-104.

19. Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Україні / За ред. І.М. Григи, Т.В. Семигіної. - К., 2002. - 128 с.

20. Технологии социальной работы: Учебн. / Под. общ. ред. проф. Е.И. Холостовой. - М., 2001. - 400 с.

21. Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посіб. / За заг. ред. проф. Л.Й. Капської. - К., 2009. - 327 с.

22. Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога / М.В. Шакурова. - М., 2002. - 272 с.

23. Шеляг Т.В. Современная сім'я и социальная работа / Т.В. Шеляг. - М., 1999. - 242 с.

24. Шуман С.Г. Семейные конфликты / С.Г. Шуман, В.П. Шуман. - Брест, 1992. - 196 c.

25. Erikson E. Zif cyocle completed / E. Erikson. - N.Y. ; London, 1988.

26. Ticherter I. Gruudbegriffe der Sociologie / I. Ticherter. - Springer-Verlag, 1969.

Размещено на Allbest.ru