Демографічні процеси в Україні

Проблеми віково-статевої структури населення мають значні регіональні відмінності. Наприклад, ці проблеми в Закарпатській і Донецькій областях діаметрально протилежні. Певні особливості є у сільській і міській місцевостях, зокрема, в більшості сільських адміністративних районів України природного приросту населення практично немає, а в багатьох спостерігається процес депопуляції. Це означає, що в таких районах коефіцієнт народжуваності менший від коефіцієнта смертності. В селах різко погіршуються вікова й статева структури населення, що, безперечно, негативно впливає на розвиток продуктивних сил. Загальна динаміка чисельності населення формується за рахунок його природного руху, постійної міграції, а в межах окремих територій (при незмінності державних кордонів) і за рахунок адміністративно-територіальних змін. Слід зауважити, що в останній час (1990-2012 рр.) спостерігається зменшення чисельності з 51.3 млн. чол. (1996 р.) до 49.1 млн. чол. (2012 р.), що становить 1.9 млн. чол. або 3,7%. Такі процеси зумовлені різними чинниками: низьким рівнем життя, екологічною кризою, соціально-економічними проблемами тощо. Але сильний вплив на чисельність має як природний рух, так і механічний, про що йдеться в наступних питаннях курсової роботи. Кількість населення в країні до сучасного періоду збільшувалася переважно через його природний приріст, тобто перевищення рівня народжуваності над рівнем смертності. До другої світової війни в Україні був досить високий рівень народжуваності - 27 чол. на 1 000 жителів. Після війни він знизився. Водночас смертність населення зросла з 7.7 чол. на 1 000 жителів у 1965 р. до 12.9 - у 2012 р. У багатьох областях кількість населення зменшується не тільки відносно, а й абсолютно. Це насамперед відбувається у Вінницькій, Чернігівській, Житомирській областях України. Характерною особливістю природного руху населення України є різке за останні роки, до мінімуму, скорочення його приросту. В 1990 р., наприклад, у розрахунку на 1000 чол. він дорівнював лише 0.6 чол. і за останні десять років скоротився майже в 6 разів. Україна знаходиться за цим показником на останньому місці серед колишніх союзних республік: вона "випереджує" навіть такі республіки, як Латвія (1.1%) та Естонія (1.8%), які, як відомо, характеризуються дуже низьким природним приростом. Пограничні з Україною Білорусія та Молдова також мають набагато вищі показники природного приросту: 9.2 і 8.0. У Таджикистані, приміром, цей показник у 50 разів вищий, ніж в Україні, в Узбекистані - 45 разів [ 15 ] [ ДОДАТОК А, В, Г].

Відомо, що природний приріст населення формують кількість народжених і кількість померлих. Оскільки показники народжуваності і смертності сильно диференціюються як у місті, так і в селі, розглянемо ці питання окремо. При аналізі вказаних показників слід насамперед звернути увагу на таку властиву Україні особливість. У 2012 р. на її сільську місцевість припадало близько однієї третини всіх народжених і майже половина всіх померлих. У розрахунку на 1000 чол. і в містах і в селах народилося по 12.7, а померло - відповідно 10.2 і 16.1 чоловік. Словом, у зв'язку з менш сприятливою віковою структурою сільських жителів (значно вища, як уже зазначалося, частка осіб передпенсійного і пенсійного віку), його природний приріст у цілому по Україні вже понад десять років оцінюється величиною зі знаком "мінус" (в 1990 р. - мінус 3.4), тоді як природний приріст міського населення оцінюється зі знаком "плюс" (в 1990 р. - плюс 2.5). Середні ж показники за кількістю народжених, кількістю померлих і за величиною природного приросту всього населення нівелювали б ці відмінності, тобто не відображали б специфіки природного руху міського і природного руху сільського населення. Вивчення динаміки наведених вище даних за тривалий проміжок часу (1960 - 2012) дозволяє зробити висновок, що показники природного руху населення постійно погіршувалися і це відбувалося (за невеликим виключенням) постійно, причому за всіма основними демографічними параметрами. Різко зросла також різниця між показниками, що характеризують народжуваність, смертність і природний приріст міського і сільського населення. Наприклад, за 1960 - 1990 роки число всіх народжених на 1000 чол. у республіці скоротилося з 20.5 до 12.7, у тому числі серед міського населення - з 20.1 до 12.7, і серед сільського - з 21.0 до 12.7. Кількість померлих зросла серед усіх жителів з 6.9 до 12.1; серед міських - з 6.3 до 10.2, і серед сільських - з 7.5 до 16.1. Як результат - природний приріст усього населення, як уже зазначалося, скоротився з 13.6 до 0.6, в тому числі міського - з 13.8 до 2.5, сільського - з плюс 13.5 до мінус 3.4. Починаючи з 1979 р. Україна постійно має від'ємний приріст населення (винятком є лише 1986 р., коли природний приріст був позитивний, хоч і становив дуже малу величину (плюс 0.3). Словом, за останнє 30-річчя народжуваність в Україні (як серед міського, так і серед сільського населення) зменшилася. майже вдвоє, число померлих міських жителів зросло на 60%, а число померлих сільських жителів - більше ніж удвоє. В результаті цих змін природний приріст усього населення (1960 - 1990) скоротився з 13.6 до 0.6, або в 22.7 рази, природний приріст міського населення - з 13.8 до 2.5, або в 2.5 рази, а природний приріст сільського населення - з плюс 13.5 до мінус 3.4. Україна опинилася, таким чином, на одному з. останніх місць у світі за показниками природного руху населення. Різко погіршилося і співвідношення показників природного приросту міського і сільського населення. Якщо в 1960 р. різниця між природним приростом міських і сільських жителів становила 0.3 (на користь міського), то в 2012 р. цей показник зріс до 5.9. У 2012 р. лише окремі області України (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Чернівецька і Крим) мали незначний природний приріст сільського населення. В усіх інших областях мало місце велике скорочення природного приросту сільських жителів [ 14 ].

Висновки до розділу 3

Головним завданням програми щодо покращення демографічної ситуації має стати чітке визначення пріоритетів та напрямків соціальної політики, яка сприятиме подоланню сучасної демографічної кризи як частини загальної суспільної кризи, що гальмує становлення сучасних демократичних інститутів та цінностей в українському суспільстві.

Отже, вперше за багато десятиліть природний приріст населення України став від'ємним, тобто смертність перевищує народжуваність. Причинами цього є екологічна криза, що сталася через неправильну експлуатацію великої кількості "брудних" підприємств, а також радіаційне забруднення в результаті чорнобильської катастрофи. На природний приріст населення впливає також економічна криза - наслідок соціалістичного способу виробництва. Головна причина перевищення смертності над народжуваністю криється в підриві життєвої сили українського народу внаслідок винищення найздоровішої, найжиттєздатнішої частини нації під час голодоморів, воєн і репресій.

Висновки

Отже, на вересень 2012 р. на території України проживало 45,870 млн. осіб. За цим показником наша країна перебуває на 5-му місці в Європі після Німеччині, Великобританії, Італії та Франції. Середня густота населення близько 84 осіб на 1 км?. Основними чинниками сучасного розміщення населення по території держави є економічний, природний та історичний. Кількість населення в різних областях України неоднакова і, крім наведених вище чинників, залежить від їхньої площі. Найбільше його в Донецькій, Київській (разом з Києвом), Дніпропетровській та Харківській областях. За густотою населення окремі території України також істотно відрізняються. Найгустіше заселена Донецька область, найменше -- Чернігівська. Досить низька густота населення в поліських і степових областях України. Дуже нерівномірно розміщене населення на територіях таких областей, як Луганська, Запорізька, Закарпатська, Чернівецька, а також Автономної Республіки Крим.

Досліджено, що за останні 10 років чисельність населення України зменшилась майже на 4,5 млн., і це при тому, що в Україні не було ні війн, ні збройних конфліктів, ні масових епідемій. Якщо в 1991 році народжуваність перевищувала смертність, то лише у 2012 році в Україні померло на 373 тис. більше, ніж народилось. Аналітики вважають, що до 2026 року чисельність населення України може зменшитись ще на 5-8 млн.

Визначено, що у важкому сьогоденні України, найважливішими напрямами гарантування економічної безпеки держави (екосестейту) : демографічний, екологічний, кримінальний, енергетичний, ціновий, фінансово-грошовий, харчовий, соціальний, ресурсний, питноводний, медичний, військовий, політичний. Але демографічний фактор нашого майбутнього відродження всі фахівці визнають найважливішим. Адже не буде сенсу у поступі по всіх інших напрямах екосестейту, якщо не буде головного -- людей, заради яких взагалі мислився і творився цей поступ. Тому, потрібно розробити заходи щодо збільшення населення, тобто комплексну програму, спрямовану на зменшення смертності та підвищення народжуваності.

Список використаних джерел

1. Демографічна криза в Україні. Її причини та наслідки: Зб. матеріалів / Верховна Рада України. Комітет з питань національної безпеки і оборони. -- Офіц. вид. -- К.: Парламентське видавництво, 2003. -- 450 с.

2. Дем'яненко А.В. Демографічна ситуація в Україні створює реальну загрозу національним інтересам і безпеці / Дем'яненко А.В. - №4. - С. 15-18.

3. Заблоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України: Національна макроекономіка : [посібник] / Заблоцький Б.Ф. - К. : Академвидав, 2003. -- С. 44-46.

4. Заставецька О.В. Географія населення України / Заставецька О.В., Заставецький Б.І., Ткач Д.В. - Тернопіль, 2007. -- 35 с.

5. Заставний Ф.Д. Географія України / Заставний Ф.Д. -Львів: Світ, 2001. -472 с.

6. Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України : [навчальний посібник] / Клиновий Д. В. - К. : ЦУЛ, 2006. С. 18-19.

7. Населення // Україна у цифрах у 2004 році. - державний комітет статистики України.

8. Пастернак. Г. Демографічна складова екномічної безпеки / Пастернак. Г. - №11. - 1995. - С. 28-35.

9. Піпгюренко Ю. І. Розвиток міст і міське розселення в Українській РСР. Піпгюренко Ю. І. -- К.: Наукова думка, 1972. -- С. 109-118.

10. Прибитковий І. М. Основи демографії: посібник./ Прибитковий І. М. - К.:, 2000.

11. Продуктивні сили України: прогноз розвитку і розміщення на період до 2010 р.: В 2 т. / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. -- К., 2000. -- Т2 - 286 с.

12. Рибов І. Сім'я і відтворення населення в Україні / Рибов І. - 1998 р. - № 4. - с. 86 - 88.

13. Соціально-економічна географія України / за заг. ред. О.І. Шаблія. -Львів: Світ, 1994. -608 с.

14. Статистичний щорічник України за 2010 рік. - К. : Держкомстат України, 2011. - 558 с.

Додаток А

Статево-вікова піраміда населення України за даними перепису населення в 1959 по 2001р.р.

*Складено за матеріалами перепису населення

Додаток Б

Густота населення України станом на 2012 р.

*Складено за матеріалами перепису населення

Додаток В

Загальний коефіцієнт смертності населення ( на 1000 осіб ) за 2012р.

*Складено за даними статистики населення

Додаток Г

демографічний населення народжуваність смертність

Народжуванісь по областях України

*Складено за даними статистики перепису населення

Додаток Д

Національний склад населення України за роками

Размещено на Allbest.ru