Особливості розвитку туризму та екскурсійні об’єкти Греції

Основні тенденції розвитку туризму в Греції: загальні відомості про країну, її природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси. Особливості туристичного районування. Опис основних екскурсійних маршрутів Греції: Акрополь, Храм Зевса Олімпійського.

Рубрика Спорт и туризм
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 22.07.2011
Размер файла 126,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Острів Ськопелос знаходиться в Егейськом морі в центрі зелених островів архіпелагу Споради. Регіон, де розташовується Ськопелос, є одним з самих екологічно чистих в Греції. Далеко від жвавих морських шляхів і від материкового узбережжя тягнеться цей покритий лісами острів.

На цьому острові, площею всього 95 кв.км., розміщуються аж 360 церков і монастирів, створених за всю його християнську історію. Цивілізація ще не встигла тут порушити традиційний грецький устрій життя. Переважна більшість жителів острова займаються ремеслами і сільським господарством. Вони дуже гостинні і добрі. Але туристів на острові дуже мало, через деяку його віддаленість і відсутність аеропорту. Острів Ськіафос розташований посередині північно-західних островів Егейського моря і є крайнім островом архіпелагу Північних Спорад. Соснові ліси, оливкові гаї і виноградники створюють яскраву палітру фарб, а води Егейського моря додають надзвичайний блиск. Історія Ськіафоса насичена війнами і зміною влади. Вже в 478 році до н.е. Ськіафос став членом Афінського морського союзу. Потім тут володарювали македонці, римляни, венеціанці, турки. Населення острова брало участь в національно-визвольній війні 20-х років XIX століття. Ськіафос - батьківщина знаменитого грецького новеліста Александроса Пападіамантіса (1851-1911 рр.)

Острів Егина є найкрупнішим островом Саронічної затоки. Острів знаходиться недалеко від Афін, в декількох милях від побережжя Аттіки. Багато афінян мають на острові заміський будинок або розкішну віллу і приїжджають сюди на вихідні дні протягом майже всього року. Історія острова починається в IV столітті до н.е. Завдяки географічному положенню острів став торговим центром в античні часи і одним з процвітаючих і політично сильних островів Греції. З XIII по XV століття островом управляли хрестоносці, а потім двічі - венеціанці. Довгий час острів був під володарюванням турків-османів. В кінці XIX сторіччя тут знаходилася столиця Греції.

На острові немає великих готелів. Скрізь панує затишна, домашня атмосфера, тому Егина - ідеальне місце для тих, хто віддає перевагу спокійному відпочинку. Втім, і любителі повеселитися знайдуть тут достатньо багато відповідних для цього місць.

Острів Родос знаходиться всього в 30 км. від турецького побережжя. Цей острів припав до душі багатьом туристам унаслідок різноманітності розваг - це і відпочинок на пляжі, і бурхливе нічне життя, і водний спорт, і історичні екскурсії, і захоплюючий шопінг. Велика частина архітектури і предметів мистецтва була привезена або створена на острові лицарями Св. Джона з Єрусалиму, які займали Родос в період з 1310 до 1522.

Сонячний Родос є центральною фігурою архіпелагу Додекани. Заселений лицарями Св. Джона в середні віки, Родос, головне місто острова, був нещодавно включений в Список Усесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У середньовічному місті збереглися масивні стіни, будиночки, мечеті, лазні і Палац Великого Магістра. На більшій частині побережжя острова є піщані пляжі і вражаючі замки. Більшість курортів Родоса - ідеальні для сімейного відпочинку.

Міконос. Не дарма цей острів Греції отримав свою назву на честь сина бога Аполлона - Міконос. Все тут нагадує про його багате минуле, навіть не дивлячись на те, що сьогоднішній острів - просто сучасний туристичний рай, де все створено для того, щоб будь-який відпочиваючий відчував себе тут чудово. Багатокілометрові піщані пляжі і маленькі відокремлені бухти, фешенебельні готелі і скромні готелі, дорогі ресторани і простенькі затишні кафе - людина будь-якого віку, достатку і переваг знайде в Міконосі щось своє.

Але навіть не дивлячись на всю свою сучасну інфраструктуру, відпочинок на острові Міконос запам'ятається вам не тільки широкими можливостями для отримання різноманітних задоволень. Дійсно, відпочинок на острові Міконос був би не так цікавий, не володій це містечко в Греції багатою історією, яка наклала свій відбиток буквально на кожну найменшу його частинку.

2.3 Центральна Греція

Центральна Греція (грец. УфесеЬ ЕллЬдб) -- історико-географічна область Греції. Включає стародавні землі Аттики, Беотії, острова Евбея. Площа 24,9 тисяч кмІ. Складається із номів: Етолія і Акарнанія, Афіни, Західна Аттика, Пірей, Східна Аттика, Беотія, Фокіда, Фтіотида, Евбея, Евританія. Головне місто -- Афіни. Афімни (грец. БиЮнб) -- місто, столиця Греції. Розташоване на відстані 8 км на північний схід від порту Пірей у затоці Егейського моря, побудоване навколо скелястих пагорбів Акрополіса висотою 169 м і Ареопага висотою 112 м. Лежить на півдні центрального плато Аттики, де протікають гірські потоки Цефіс та Іліссос. Стародавні Афіни були потужним містом-полісом, важливим просвітницьким центром. Тут народились Сократ, Перикл, Софокл; Платон започаткував «академію», а Арістотель -- ліцей. Афіни -- колиска Західної цивілізації, батьківщина світової демократії. Ошатна антична спадщина добре збереглась у місті: Акрополь, Парфенон, Афінська агора, Храм Зевса Олімпійського, Римський форум, Храм Гефеста тощо. Збереглись донині й деякі з пам'яток доби панування Османської імперії (незалежність від якої Греція здобула лише 1830 року). Сучасну історію міста репрезентують Грецький парламент, Палац Президента та, так звана, Афінська трилогія: Національна бібліотека, Афінський університет та Національна академія. 1896 року в Афінах було відроджено сучасні Олімпійські ігри.

Місто Афіни органічно поєднує різноманітні архітектурні стилі -- від античного до неокласицизму та конструктивізму. Більшість неокласичних споруд зведені всередині 19 століття за проектами данійського архітектора барона Феофіла ван Гансена. Серед них:

· Афінська трилогія: Національна академія, університет Каподистрії та Національна бібліотека;

· Грецький парламент;

· Старий парламент -- нині Національний історичний музей Греції;

· конгрес-холл Заппіон.

· В Афінах збереглись всесвітньовідомі пам'ятки античної архітектури. Неперевершеним шедевром залишається ансамбль Афінського акрополя. Розташований на високому плато (156,2 м над рівнем моря), Акрополь домінує над сучасними кварталами міста.

Крім ансамблю Акрополя, в Афінах збереглися Театр Діоніса, одеон Ірода Аттичного, пам'ятник Лісікрата (4 століття до н. е.), Храм Зевса Олімпійського, Арка Адріана, Афінська агора тощо. Афіни багаті на унікальні пам'ятки національного образотворчого мистецтва. В Музеї Акрополя та Національному археологічному музеї добре представлена скульптура, особливо періоду архаїки. Там же зберігається шедевр пластики 5 століття до. н. е. -- бронзове зображення Зевса, барельєфи стел (намогильних пам'ятників) класичного періоду та величезна колекція давньогрецької кераміки 3--2-го тисячоліть до н. е. Пам'ятки середньовічного іконопису та художнього промислу зібрані у Візантійському музеї. Багата колекція етнографічних матеріалів та народного мистецтва представлена в історико-етнографічному Музеї Бенакі. Найвищою серед сучасних архітектурних споруд столиці з 1971 року залишається Афінська вежа, яка на момент спорудження була найвищою будівлею Балканського регіону, вона ж -- єдиний хмарочос Греції.

Музеї

1. Археологічний музей Керамікос

2. Візантійський і християнський музей

3. Національний археологічний музей Афін

4. Національний історичний музей

5. Театральний музей

6. Новий музей Акрополя

7. Музей Афінської агори

8. Музей Елефтеріоса Венізелоса

9. Музей грецької народної творчості

10. Музей грецької дитячої творчості

11. Музей грецьких народних музичних інструментів

12. Музей ісламсткого мистецтва

13. Музей історії афінського університету

14. Музей Канеллопулоса

15. Музей кікладського мистецтва

16. Музей Бенакі

17. Музей міста Афін

Беотія або Бойотія (грец. ВпйщфЯб) -- центральна територія у Давній Греції. Столицею ному Беотія є місто Лівадія. У Беотії розташоване найдавніше грецьке місто -- Грая (грец. ГсбЯб), що означає «давній» або «старий». З назви цього міста походить слово «Греція». Аристотель говорив, що це місто було створене до потопу. Згадки про це давнє місто також можна знайти у Гомера, Павсанія, Фукідіда та інших. Найвідомішим і найважливішим містом у Беотії були Фіви. Тут за легендою народився міфічний герой Геракл. Давні Фіви були повністю знищені Александром Великим. Беотія мала велике політичне значення через своє вигідне розташування на північному березі затоки Корінф. Також вона займає провідне місце в давньогрецькій міфології. З відомих людей до беотійців належали Піндар, Гесіод, Епамінонд, Пелопід і Плутарх. Лівадія (грец. ЛйвбдейЬ) --столиця ному Беотія та острова Лефкас. Місто розташоване амфітеатром біля підніжжя гори Гелікон. Лівадія була відома з прадавніх часів завдяки знаменитому оракулу Зевса-Трофонія та двом джерелам -- Лєта та Мнемосіна, які протікають у північній частині міста. Також Лівадія -- місто найдавнішого культу богині Деметри-Європи, або Геркіни, богині родючості та хліборобства. В кількох десятках кілометрів від міста розташований Монастир Осіос-Лукас (Преподобного Луки), заснований самим Преподобним Лукою Елладським в 10 столітті на тому місці, де в прадавні часи був храм Деметри. Монастир одночасно є значним духовним центром для православних всього світу, а також видатною пам'яткою візантійської архітектури. У Лівадії 2005 року відкрито факультет економічного розвитку регіону Університету Центральної Греції. На початку березня 2010 року археологи відкрили у селищі Айне, в передмісті Лівадії, велике царське поховання - близько 25 могил із численними артефактами архаїчного та класичного періодів та 4 поховання, віднесені до бронзового віку. Евбемя, або Евія (грец. Еэвпйб) -- острів в Егейському морі, другий за величиною після Криту; територія Греції. Іноді острів називають «грецьким страусом» через схожість його контурів на цього птаха. Знаходиться на відстані 80 км від Афін і простягається вздовж північного узбережжя Аттики. Площа острова -- 3 908 км2, населення 170 000 чоловік. Столиця -- місто Халкіда. Евбея належить до групи островів Північних Спорад. Довжина 180 км, а ширина у найвужчому місці -- 7 км, у найширшому -- 50 км, протяжність берегової лінії -- 680 км. Острів гористий, найвищий пік гора Дірфіс сягає висоти 1 749 м над рівнем моря, розвинений карст. Острів настільки близько розташований до материкової Центральної Греції, що навіть поєднаний із берегом 14-метровим мостом. Протока Евріпа, через яку й перекинуто міст, сама по собі є пам'яткою: вода в ньому мчить зі швидкістю, що часто досягає 8 км/год. Однак при цьому чудом є не швидкість потоку, а те, що кожні 6 годин течія спиняється на короткий час, а потім знову спрямовується, але кожного разу у протилежному напрямку. Цей змінний рух води відбувається безперервно вже тисячі років. За легендою, Арістотель потонув у Евріпі, намагаючись розгадати цю її таємницю.

2.4 о. Крит

Острів Крит (грец. НзуЯ КсЮфз) -- п'ятий за величиною острів у Середземному морі і найбільший острів Греції. Займає площу в 8 261 кмІ (разом із островами Гавдос і Діа -- 8 336), протяжність берегової лінії -- 1 046 кілометрів. На острові знаходяться залишки мінойської культури -- найдавнішої європейської цивілізації, яка процвітала на Криті за тисячі років до нашої ери (приблизно 2600--1400 роки до н. е.), а також велика кількість руїн часів мінойської ери, серед яких особливо виділяють палаци давніх міст-держав Кносс і Фест. Сьогодні Крит -- одна з тринадцяти периферій Греції і один з найбільших економічних і культурних центрів країни. Туристична інфраструктура Криту розвинена більше, ніж на інших островах. Завдяки теплому морю, субтропічному клімату, розвиненій мережі туристичних центрів і комфортабельним готельним комплексам, Крит вважають одним із найпопулярніших європейських курортів. Цей острів має також велике значення у формуванні міфології Стародавньої Греції. Саме тут, за легендою, у печері на плато Лассіті народився і зростав Зевс, а у Кносському палаці, прозваному лабіринтом через заплутаність кімнат і коридорів, жив Мінотавр, син Пасіфаї. Крит має гористий рельєф, який складається з трьох великих гірських систем: Білі гори (Лефка-Орі) або Мадари в західній частині острова з вершиною Пахнес (2 243 м), Іда або Псилорит в центральній частині з вершиною Тіміос Ставрос (грец. ФЯмйпт Уфбхсьт Святий Хрест) (2 456 м) і Дикта або Ласифійські гори в східній частині з однойменною вершиною Дикта (2 148 м). Окрім основних гірських систем є також інші, менші, із значно нижчими піками: Астерусійські або Кофінські гори, які з'єднують Іду з Диктою, Віргіомено, Туба, Муцунас, Селенас, які є продовженням Дикти, гори Фріпти, і здіймаються на схід від Ієрапетри та інші. На Криті є також багато гірських плато, що лежать між вершинами. Їх родючі ґрунти і дощова вода, що збирається зимою у западинах, сприяюють розвитку землеробства. Одне з найбільших плато -- Ласифійське плоскогір'я, розташоване між вершинами Дикти на висоті приблизно 900 метрів. Вершини Білих гір утворюють на висоті 700 метрів плоскогір'я Омалос, а між вершинами Псилориту на висоті приблизно 1 400 метрів міститься плоскогір'я Ніда. Річок на Криті мало і вони невеликі. Через незначну ширину острова потоки, які утворюються на схилах гір, не встигають стати велики ріками і впадають у море. Структура ґрунту, який складається з вапнякових порід, також сприяє поглинанню води з поверхні, що призводить до розвитку карстових явищ. Основні ріки Криту -- Геропотамос і Анаподьяріс на Мессарській рівнині, Тіфлос і Коленіс на Ханійській рівнині, Курталіот і Пателіс у Сітії. За винятком деяких водойм і невеликого озера Курна в провінції Апокорон, на Криті немає ні озер, ні великих гірських джерел. Особливою характерною рисою Криту є наявність великої кількості печер, які утворились в результаті багатолітньої карстової дії води на вапнякові породи. Більшість печер була відома ще в доісторичні часи: вони використовувались як помешкання та місця культу, про що свідчать різноманітні артефакти, знайдені археологами. Найзначнішими печерами є:

· Диктійська печера (на Дикті, поблизу селища Психро);

· Ідейська печера (на Іді, поблизу селища Аногіа);

· Мелодонська печера (поблизу однойменного селища в провінції Апокорон);

· печера Омалоса в області Ханья (відома як печера-прірва Дзаніса);

· печера Сентоні у області Ретимно.

Історико-культурні пам'ятки До основних історико-культурних та архітектурних пам'яток острова належать: Археологічний заповідник Кносса. Кносський палац був одним з культурних та політичних центрів мінойської цивілізації у 1900--1450 роках до н. е. У часи свого найбільшого розквіту та могутності Кносс був одним з найвпливовіших полісів в усьому Середземномор'ї. У кносському палаці було вперше в історії людства застосовано такі інженерні та архітектурні дива, як багатоповерхові будівлі, природне та штучне освітлення, водопровід та каналізація, вентиляція, опалення, а також мощені шляхи. Події, що відбувалися у Кноссі, вплинули на грецький епос, що з'явився кількома століттями пізніше. Археологічний заповідник Феста. За значенням для археологічної науки Фест займає друге місце після Кносса. Фест був дуже багатим, багатолюдним і незалежним містом. Район Феста був населений ще в епоху неоліту, про що свідчать фундаменти неолітичних осель, інструменти, статуетки і посуд, знайдені під час розкопок під складами палацу. Розкопки на території міста, розпочаті Італійською археологічною школою під керівництвом Федеріко Хальбхерра, були продовжені під керівництвом Луїджі Перньє і Д. Леві і дали значимі знахідки мінойського, геометричного та елліністичного періодів в історії Еллади. Археологічний заповідник Малії. Малія була одним з найважливіших центрів мінойського мореплавства і торгівлі. Розкопки на території поліса були розпочаті в 1915 році Йосифом Хадзідакісом і продовжуються Французькою археологічною школою. На території мінойського міста розкопано багато приватних осель і захоронень у Хрісолакосі. Ця місцевість Малії була заселена ще в епоху неоліту. Перший палац був збудований приблизно 1900 року до н. е., зруйнований -- близько 1700 року до н. е., після чого був збудований новий палац, який також був зруйнований приблизно 1450 року до н. е. Мінойський палац Вафіпетро був розкопаний в 1949 році Спіридоном Марінатосом. Це невелика будівля, деякі ділянки якої були двоповерховими, зі стінами, вкритими кольоровою штукатуркою, без фресок. Вважають, що мегарон був збудований близько 1600 року до н. е., а зруйнований і покинутий -- близько 1550 року до н. е., після чого була відремонтована його південна сторона. На території палацу були знайдені і відновлені маслоробні і давильні для винограду. Також археологи знайшли ткацькі верстати і гончарні круги. Однією з найважливіших знахідок є велика орнаментована амфора для масла. Археологічний заповідник Гортини. Гортина була одним з найстаріших і наймогутніших міст Криту, а в римський і ранньовізантійський періоди -- столицею острова. На території Готрини знаходяться руїни римського преторія (споруда IV століття н. е.), двох німфеїв, Піфії (Храма Аполона Піфійського), святилища єгипетських божеств, двох театрів, амфітеатру, акведука і терм. Інші пам'ятки

· Агіа-Фотія (некрополь з великою кількістю камерних і шахтових захоронень ранньомінойської епохи)

· Агіа-Тріада (руїни царської вілли Агіа-Тріади неподалік від Фесту)

· Амніс (мінойський порт)

· Анемоспілья (мінойський храм, в якому проводились ритуали пожертвування)

· Архани (міноський літній палац)

· Елефтерна (римське місто)

· Фурні (некрополь в Арханах)

· Фурну-Корфі (ранньомінойське поселення)

· Гурнія (пізньомінойське місто)

· Ітанос (мінойська/дорійська міська гавань)

· Като-Закрос (мінойський палац)

· Аркадійський монастир

· Монастир Превелі

· Монастир Гоніас в Колімварі

· Монастир Топлу

· Ласея (римське поселення)

· Лато (дорійське поселення)

· Олус (стародавнє затонуле місто)

· Палекастро (мінойське місто)

· Фаласарна (грецько-римський міський порт)

· Піргос (мінойське поселення)

· Різенія (стародавнє місто)

· Тілісс (мінойський маєток)

· Вафіпетро (мінойський маєток)

· Франкокастелло (венеціанська фортеця)

Водойми

· озеро Курна

· озеро Вотомос

Гори

· Анаполіс - плоскогір'я

· Аскіфу

· Гіус-Камбос

· Ласифійське плоскогір'я

· Ніда -- плоскогір'я

· Омалос (Лефка-Орі)

· Омалос (Оросіра-Дикті)

Пляжі і бухти

· Аммуді

· Балос

· Дамноні

· Елафонісі

· Франкокастелло

· Комос

· Пальмовий пляж в Превелі

· Схінарія

· Тріопетра

· Пальмовий пляж Ваї

Ущелини

· Ущелина Арадена

· Німброська ущелина

· Ущелина Агіа-Іріні

· Ущелина Калікратіс

· Ущелина Коціфу

· Курталіотська ущелина

· Перволакійська ущелина

· Самарійська ущелина

Інші пам'ятники

· Спіналонга

· Панагіа-Кера

· Німецьке військове кладовище в Малеме

Розділ 3. Екскурсійні об'єкти Греції

2.1 Опис основних екскурсійних маршрутів Греції

Завдяки вигідному географічному положенню, клімату і наявності великої культурно-історичної спадщини Греція приваблива для туристів. Країна в цілому є унікальним зібранням пам'ятників стародавньої і давньої культури просто неба. У кожному місті є музей або археологічні визначні пам'ятки, розвалини цирків, театрів, культових і храмових споруд. Крім того, туристів приваблюють красива природа країни, протяжна берегова лінія, придатна для організації морських курортів; безліч активних видів відпочинку і розваг, сувенірних і інших товарів туристського попиту; смачна і різноманітна національна кухня, а також традиційна привітність і гостинність. Для шанувальників пішохідного туризму пропонуються маршрути лісовими масивами в національних парках. У Греції національними парками оголошені п'ять територій. У парках обмежена господарська діяльність, за винятком необхідної для власних потреб. Для туристів тут прокладені стежки, обладнані стоянки, притулки, хатини. Великий інтерес національні парки викликають у любителів бродити горами. Туристів приймають 55 гірських притулків і альпіністських баз, що розташовані на висотах від 900 до 2600 м. Тут туристи забезпечуються практично всім необхідним спорядженням, а також досвідченими інструкторами і провідниками.

Важливим об'єктом туризму є метеори - монастирі, споруджені на вершинах високих скель. Вони дуже красиві і привабливі через особливості гірських пейзажів. У значну частину монастирів можна піднятися тільки на спеціальних підйомниках, що історично було пов'язано із забезпеченням безпеки мешканців і ізоляції для здійснення релігійних обрядів.

Не дивлячись на те, що Греція сприймається як тепла південна країна і морський курорт, 15 гірських вершин її покриті снігом, і в зимовий сезон схили стають доступними для любителів гірських лиж. В середньому, це висоти від 1500 до 2300 м. Тут прокладені і обладнані лижні траси, побудовані підйомники, готелі і ресторани для туристів.

У Греції 22 аероклуби, які пропонують послуги навчання пілотуванню на літаках малої авіації і вертольотах. Мала авіація і вертольоти вельми ефективні для доставки туристів на невеликі острови.

Елітний відпочинок на курортах передбачає катання на конях. Спеціальні клуби, а їх близько 25 в різних частинах країни, пропонують туристам різноманітні програми, що включають навчання верховій їзді, катання з інструктором або без, а також спортивні змагання. Є відкриті і закриті іподроми.

У гірському масиві Балкан - безліч печер. Їх налічується понад 7500. Деякі з них займають важливі місця в рейтингу світових спелеологічних визначних пам'яток. Вони мають природну цінність і славляться унікальними сталактитами і сталагмітами, а також і наукову цінність у зв'язку з археологічними знахідками, наскельними малюнками і т.д. Частина печер належним чином обладнана і відкрита для організованих відвідин туристами, а частина, зважаючи на велику наукову цінність експонатів або складності маршрутів, вирішується до відвідин тільки для фахівців або спортсменів із спеціальним спорядженням і інструкторами.

У різних районах Греції відомі і широко використовуються з лікувальною метою більше 40 джерел сильномінералізованих термальних вод. Мінеральні води використовуються для пиття, інгаляцій, ухвалення лікувальних ванн, підводного гідромасажу і ін. Створена широка мережа клінік і санаторіїв, укомплектованих новітнім медичним устаткуванням, висококваліфікованим медперсоналом. Засноване на багатовіковій практиці і сучасній методології водолікування широко використовується при ревматизмах, поліартритах, лікуванні гінекологічних захворювань і ін. Найкращим курортом з гарячими джерелами мінеральних вод в Греції вважається ”Каммена Вурла”, розташований в 178 км від Афін. Оточене горами з лісистими схилами, на березі моря, з сухим теплим кліматом це місце ідеально підходить для відпочинку і лікування.

Життя населення країни здавна пов'язане з морем. Значна частина грецької території розташована на островах. З квітня до кінця жовтня туристам пропонуються оригінальні програми відпочинку на яхтах різного класу і подорожі уздовж побережжя та островами. Тривалість такої подорожі варіюється від 2-3 днів до місяця і більше. Яхти можна узяти напрокат без екіпажа або з екіпажем.

туризм греція екскурсійний рекреаційний

2.1.1 Акрополь

Афінський акрополь -- найвідоміший акрополь у світі, розташований у столиці Греції -місті Афіни, на пагорбі Акрополіс висотою 156 м над рівнем моря. Афінський акрополь був офіційно проголошений провідною пам'ятникою загальноєвропейської культурної спадщини 26 березня 2007 року. 20 червня 2009 року був офіційно відкритий Новий музей акрополя.

Історія

Перше поселення тут виникло ще в епоху неоліту, вік його встановлено за знайденими керамічними уламками -- приблизно 6 тисячоліття до н. е. У золотий вік на вершині пагорбу стояв мікенський мегарон. У 13 столітті до н. е. тут був зведений палац, а сам пагорб був укріплений стіною циклопічної кладки завширшки до 5 м, висотою до 10 та загальною протяжністю 760 м. Грандіозність та надзвичайна надійність стіни, побудованої без використання будь-якого будівельного зв'язуючого розчину, пізніше приписуватиметься міфічним циклопам. В «Одіссеї» Гомер згадує Афінський акрополь як «чудово укріплений будинок Ерехтея» (Одіссея 7.81). Комплекс акрополя ще у мікенську добу передбачав спорудження глибокого колодязя, який би забезпечував городян водою, це набувало надзвичайного значення в період облоги міста. Навіть у і прадавні часи Акрополь вже був осередком політичної та військового життя, а також місцем постійного перебування правителя. Наприкінці 2 тисячоліття до н. е. Акрополь набуває виключно культового значення. Богиня Афіна, з одного боку, була покровителькою сил землі, родючості, народжуваності (Поліада), з іншого -- вона войовнича захисниця міста і Діва (Паллада). Приблизно у 10-8 ст. до н. е. її культ відправлявся у невеликому храмі на тій ділянці, де пізніше був побудований храм Ерехтейон. Згідно давньогрецьких міфів, її дерев'яна статуя було скинута Зевсом на землю і впала на Акрополь. Мало що відомо про архітектурний ансамбль Афінського акрополя до початку періоду архаїки.

Доба архаїки

Парфенон

У 7-6 століттях до н. е. акрополь був захоплений Кілоном, за порадою дельфійського оракула, та двічі Пісістратом. Вже в середині 7 століття до н. е. на Акрополі з'явився перший храм, присвячений Афіні, що замінив невеличке давнє капище, в якому також зберігалася міська скарбниця. Ця споруда також відома як храм «Синіх борід», через те що на його фронтоні були зображені фігури напівлюдин-напівзмій із бородами, пофарбованими у темно-синій колір. На початку 6 століття до н. е. храм перебудовується: збільшуються розміри, виникає другий фронтон і навіть колонада. Близько 525 до н. е. храм був збудований наново, набувши мармурового фронтону, метоп та інших деталей оздоблення. Цей храм відомий як Архаїчний наос. Приблизно тоді ж на Акрополі з'являються перші мармурові статуї, серед них і Мосхофор близько 570 до н. е. Здебільшого ж статуї були зображеннями дівчат. Після перемоги у Марафонській битві в 490 до н. е. було вирішено створити на Акрополі поруч з давнім храмом Поліади новий храм, присвячений Афіні Палладі. Пізніше його назовуть Старим Парфеноном. Цей храм був більш вузьким, ніж Парфенон, мав всього 6 колон. Задля його спорудження південна частина Акрополя була розчищена від залишків попередніх будівель, з району сучасного Пірею завезено близько 8 тисяч тонн вапняку. Фундамент подекуди сягав 11 м. Однак споруда так і не була завершена, в 480 до н. е. перси захопили Афіни, розграбили та повністю зруйнували місто, включаючи усі святині Акрополя.

У 478 до н. е. афіняни повернулись у своє місто і для Акрополя розпочався етап відродження з руїни. Зводиться південна стіна Акрополя, частково відновлюється храм Поліади, весь акрополь розчищується. Уламки статуй, предметів культу були урочисто поховані у великій спеціально викопаній ямі тут же на акрополі. Це поховання «перського сміття» стало найзначнішим та найбагатшим ґрунтом для розкопок Афінського акрополя, що тривають і донині.

Доба Перикла

Афінський акрополь, реконструкція

Більшість значних споруд Акрополя були побудовані під керівництвом Перикла впродовж періоду Золотого віку Афін (460-430 до н. е.). Проголосивши об'єднання всього грецького світу під верховенством Великих Афін, Перикл 450 до н. е. розпочинає роботи зі створення ансамблю Афінського акрополя за єдиним планом:

ь Парфенон -- храм Афіни Парфенос (447-438 до н. е.)

ь Пропілеї -- урочисті ворота, вхід на Акрополь (437-432 до н. е.)

ь храм Ніки Аптерос (Безкрилої Перемоги) (449-420 до н. е.)

ь храм Ерехтейон (421-406 до н. е.)

ь статуя Афіни Промахос.

Планування та побудова Акрополя виконувалася під керівництвом Фідія. За реконструкцію існуючих споруд та їх перебудову були відповідальними два великих афінських архітектора Іктін та Каллікрат. У 5 столітті до н. е. Акрополь набув свого остаточного вигляду. Після перемоги у битві при Евримедонті 468 до н. е. афінські архонти Кімон та Фемістокл наказують реконструювати південну та північну стіни, а Перикл доручив будівництво Парфенону Іктіну та Фідію.

Храм Ніки Аптерос

У 437 до н. е. афінський архітектор Мнесікл розпочав будівництво Пропілей -- монументальних воріт з колонами, для побудови яких використовувався пентелійський мармур. Ця колонада була майже завершена 432 до н. е., мала два крила. Північне крило Пропілей займала картинна гелерея -- Пінакотека. Майже одночасно на південь від Пропілей розпочалось будівництво невеличкого храму Ніки Аптерос в іонічному ордері. Після перерви, викликаною Пелопонесською війною, храм був завершений під час Нікейського миру між 421 до н. е. та 415 р. до н. е. Розпочинається будівництво Ерехтейону, який поєднав культи Афіни Поліади, Посейдона, Ерехтея, Кекропа, Герси, Падроса та Аглаври. Тоді ж було зведено і портик Каріадит. Створюється колосальна бронзова статуя Афіни Промахос (Войовничої) (465-455 до н. е.) роботи славетного давньогрецького скульптора Фідія, встановлена на постаменті висотою півтора метри (загальна висота статуї складала 9 м) в центрі Акрополя. Афіна зображена в розкішному шоломі, зі списом та щитом, на якому була змальована сцена боротьба Кентавра із лапітами. Її було видно здалеку з моря, сонце виблискувало на золотих частинах -- вістрі списа та шоломі. Скульптура Афіни Промахос вражала навіть сучасників своїми грандіозними розмірами.

Сучасна історія

1801 р. британський посол у Константинополі лорд Джеймс Брюс Ельджин (1811-1863), отримав дозвіл султана зробити креслення та створити копії стародавностей Афінського акрополя. Натомість відбулось масштабне вивезення мистецької спадщини Стародавньої Греції. Тепер ці твори зберігаються в Британському музеї. В результаті військових дій Грецької національно-визвольної війни проти турецьких завойовників, що почалася в Греції 1821 р., деякі будівлі Акрополя значно постраждали (частина Ерехтейона була зруйнована). Після здобуття Грецією незалежності і проголошення Афін столицею, Акрополь передається під опіку держави. Знищуються мінарет над Парфеноном, турецькі зміцнення Пропілей, відновлюється храм Ніки Аптерос (1834-1838), проводяться розкопки, в результаті яких знайдено велику кількість творів архаїчних архітектури та скульптури, вони експонувались в Музеї Акрополя. З 1898 до другої світової війни проводились масштабні реставраційні роботи. Нині всі вцілілі стародавності Афінського акрополя представлені у Новому музеї Акрополя. Від 1987 року Афінський акрополь є визнаний об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО, сама ж організація ЮНЕСКО використовує стилізоване зображення Парфенону у своєму логотипі. Уряд Греції ще з 1983 р. веде поки що безуспішні переговори з Британським музеєм щодо повернення скульптур.

До сучасного ансамблю Афінського акрополя входять:

Ш Парфенон

Ш Ерехтейон

Ш Пропілеї

Ш Храм Ніки Аптерос

Ш Театр Діоніса

Ш Одеон Ірода Аттичного

2.1.2 Храм Зевса Олімпійського

Храм Зевса Олімпійського (грец. Нбьт фпх ПлхмрЯпх Дйьт), або Олімпейон -- найбільший храм Стародавньої Греції, своїми розмірами перевершив Парфенон, був також найбільшою спорудою Пелопоннесу. У первісному вигляді мав 104 колони заввишки 17 м, з них донині збереглись лише 15.

Історія будівництва

Перший етап

На місці храму існувало прадавнє капище міфічного Девкаліона. За Пісістрата воно було відновлене близько 550 до н. е. Після смерті тирана, капище було знову зруйновано, а на його місці близько 520 до н. е. синами Пісістрата Гіпієм та Гіпархом на трофеї Трифілійської війни розпочато спорудження нового колоссального храму, присвяченого Зевсові. Брати бажали затьмарити одночасно два найславетніших храми Еллади Геріон на Самосі та Храм Артеміди -- одне із Семи чудес стародавнього світу. Храм будували із місцевого вапняку у класичному доричному стилі на фундаменті 41 х 108 м. Навколо целли зводилась подвійна колонада по 8 та 21 колоні -- відповідно. Проте коли тиранію в Афінах було повалено, а Гіпія вислано, близько 510 до н. е. будівництво довелось призупинити: завершеними були лише фундамент та деякі елементи колон. У такому стані будівля залишалась впродовж наступних 350 років, до початку доби Афінської демократії. Аристотель у трактаті «Політика» навів Храм Зевса Олімпійського як яскравий приклад вдалої скерованості народних мас на масштабні, власне, державні роботи, які не залишали їм часу та енергії на влаштування повстань та висловлення невдоволення.

Другий етап

174 до н. е. цар Селевкіди Антіох IV, який запевняв, що є земним уособленням Зевса, відродив проект і доручив будівництво римському архітектору Децимусу Коссутіусу. Він значно змінив первісний проект. Вапняк вирішено замінити на більш довговічний та більш коштовний пентелікійський мармур. Навіть архітектурний стиль було змінено на коринфський, таким чином Олімпейон став першим випадком використання коринфського ордеру у зовнішньому оздобленні масштабних споруд. Проте після смерті Антиоха у 164 до н. е. будівництво знову зупинилось, в той час як храм був готовий лише наполовину. У 86 р. н.е. після захоплення Афін Луцієм Корнелієм Суллою ще недобудований храм було варварські пограбовано: кілька його колон вивезено до Риму та повторно використано при спорудженні Храму Юпітера на Капітолійському пагорбі.

Третій етап

124 р. римський імператор Адріан, відомий своїм філеллінізмом, відвідав Афіни. Тоді ж у місті за його ініціативи та підтримки розпочалось масова міська забудова, у тому числі завершення Храму Зевса Олімпійського. Проект попередника, римського архітектора, був відтворений з незначними змінами. Сам храм та оточуюча його площа, відмежована мармуровими плитами, були прикрашені статуями, які зображали Адріана, богів та деякі композиції римських провінцій. Відкриття Олімпейону було офіційно присвячене другому візиту в Афіни імператора у 132 р. На знак поваги та вдячності щедрості імператора на кошт мешканців Афін позаду храму було встановлено колосальну статую самого Адріана. Ще більш грандіозною була статуя Зевса, виконана зі слонової кістки та золота, вона розміщувалась у целлі храму. Використання золота та слонової кістки на той час вважалось архаїчним, проте більшість дослідників схиляються до думки, що Адріан, який понад усе ідеалізував Прадавню Грецію, навмисне прагнув уподібнити скульптури роботам Фідія.

Зруйнування

Після завершення усіх будівельних робіт храм був вперше ушкоджений герунами у 267 р. Проте справжній історії винищення храму поклав початок 425 р. християнський імператор Феодосій II, який заборонив служіння будь-яким римським та грецьким богам. Храми у кращому випадку закривали, інакше -- розбирали і використовували повторно як будівельний матеріал. Наприкінці Візантійської доби Олімпейон був майже повністю знищений. 1436 р. Кіріак із Акони, відвідуючи Афіни, знайшов лише 21 колону замість 104. Пізніше одна з колон було підірвана порохом за наказом турецького правителя Афін Циздаракіса у 1759 р. Мармур був потрібен для виготовлення штукатурки для мечеті, яку він будував у Монастиракі. За часів турецького панування храм був відомий серед греків як Палац Адріана, у той час як турки його називали Палацом Белкіс, за турецькою легендою храм був резиденцією дружини Соломона. До наших днів збереглись 15 колон та шістнадцята колона лежить поламана на тому місці, куди вона впала під час шторму 1852 року. Від целли храму та колосальних статуй Зевса й Адріана нічого не залишилось.

2.1.3 Панатінаїкос (стадіон)

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Kallimarmaron_stadium.JPGПанатінаїкос (грец. Рбнбизнбъкь уфЬдйп, або грец. КбллймЬсмбсп -- дослівно «прекрасний мармуровий») -- не плутати зі стадіоном футбольного клубу Панатінаїкос -- унікальний, єдиний у світі стадіон, побудований із білого мармуру. Розташований на схід від конгрес-холлу Заппіон та Національного саду. На ньому за ініціативою Евангеліса Заппаса 1896 р. було проведено перші у сучасній історії Олімпійські ігри.

Історія

В прадавні часи стадіон був місцем проведення Панафінейських ігор, присвячуваних покровительці міста богині Афіні. У добу класики були облаштовані дерев'яні лави. Зведений з мармуру стадіон був у 329 до н. е. за ініціативи архонта Лікурга. Значне розширення та оновлення стадіону відбулось за Ірода Аттичного у 140 р. н.е., тепер він мав 50 000 сидінь. Залишки прадавньої споруди були розкопані та відновлені в середині 19 ст. на кошти великого грецького патріота Евангелоса Заппаса. За його підтримки на стадіоні було проведено Олімпійські змагання 1870 та 1875 р. Другий масштабний етап робіт було здійснено 1895 р. для проведення перших сучасних Олімпійських ігор за фінансового сприяння Георгіоса Аверофа (його мармурова статуя нині стоїть біля входу). Пожертвування були зроблені за запитом спадкоємця принца Костянтина. Відповідальними за проект були архітектори Анастасіос Метаксас та Ернст Зіллер. Оскільки стадіон в сучасному вигляді споруджено лише на початку відродження Олімпійських ігор, він був побудований за давньою моделлю, зокрема його бігові доріжки не відповідають прийнятим стандартам. Стадіон на 50 горизонтальних мармурових рядах вміщує близько 80 000 вболівальників. До середини 20 ст. річка Іліссос протікала просто перед входом до стадіону. В період весняної повені річки часто траплялись паводки, тому ця місцевість отримала назву Жаб'ячий острів. Пізніше її було сховано під проспектом Василія Константіну.

2.1.4 Башта вітрів

Башта вітрів -- восьмикутна годинникова вежа із пентелійського мармуру римської агори в Афінах. Механізм поєднував у собі одночасно сонячний годинник, водяний годинник та флюгер і був побудований давньогрецьким астрономом Андроніком із Кірроса близько 50 до н. е.

Архітектура

Башта вітрів, висотою 12 та діаметром 8 м, перевершила навіть флюгер Тритона. Значна висота пояснюється необхідністю розгледіти годинник на башті з будь-якого куточка агори. Тож, її по праву можна вважати першою годинниковою вежею. Під фризом облаштовано 8 сонячних годинників та зображено вісім богів вітру, що чітко відповідають 8 основним та проміжним напрямкам вітру:

· Борей -- північний

· Кекій -- північно-східний

· Еврус -- східний (E)

· Апеліот -- південно-східний (SE)

· Нотус -- південний (S)

· Ліб -- південно-західний (SW)

· Зефір -- західний (W)

· Скірон -- північно-західний (NW)

Всередині башти був встановлений водяний годинник -- клепсидра, вода на який подавалась з Акрополя. У ранньохристиянську добу Башта використовувалась візантійською церквою як дзвіниця. Вона частково була похована у землі, допоки у 19 ст. Археологічне товариство в Афінах не розпочало розкопки стародавньої агори.

У 18 ст. архітектурну форму Башти вітрів було відтворено у проекті обсерваторії Редкліфа, зведеній як мавзолей фундатору Національної бібліотеки Греції Панаїсу Валіаносу на Західно-Норвудському цвинтарі у Лондоні. Також подібна вежа 1849 р. була побудована у Севастополі. Ще одна вежа, подібна до конструкції Башти вітрів, знаходиться біля підніжжя гори Стюарт у Північній Ірландії.

2.1.5 Відкрити Крит

"Крит має безліч облич", - в один голос запевняють ті, хто добував на цьому острові. А хто завітав сюди вдруге, утретє чи всьоме, кажуть, що кожне його обличчя змінюється щороку. Кращає, яснішає, промениться здоров'ям і молодістю, вабить древніми загадками, милує око красотами.

Біля самого синього моря

Про острів не можна сказати: "Крит - це..." Хіба що таких "це" буде дуже багато. Кожен його куточок має власну історію, власний мікроклімат і власну неповторну красу. Люди, котрі об'їздили весь світ, сходячи з трапу літака в аеропорту Іракліона, не стримуються від вигуку: "Боже, який аромат!" Так впливають свіже повітря Криту і подих його багатотисячолітньої історії. А згодом мандрівники повертаються сюди ще і ще, відкриваючи нові обличчя Криту.

І все-таки: Крит -це... Найбільший острів Греції та найпівденніша точка Європи... Колиска найдавнішої європейської цивілізації- мінойської... Земля міфів про Мінотавра, Дедала й Ікара, царівну Європу, богиню Афродиту і самого Зевса Громовержця... Батьківщина славетного живописця Ель-Греко і письменника Казан-дзакіса (автора роману "Зорба", за яким зняли "оскарівський" фільм)... Найчистіший куточок Середземномор'я, більшість курортів якого мають міжнародні екологічні відзнаки... Зрештою, Крит -це"найгрець-кіша Греція"! Принаймні, так вважають самі критяни.

Відпочинок на острові вирізняється насамперед благодатним кліматом і унікальною природою. Постійні бризи пом'якшують спеку, безупинно "кондиціонують" повітря і позбавляють надмірної вологості. Разом із тим Крит славиться своїм сонцем, яке не ховається за хмари триста днів на рік. Ні далека Іспанія, ні ближні Родос чи Кіпр не можуть похвалитися подібною синню і прозорістю довколишніх вод. А до того ж у нашого дивовижного острова є власна велика бухта Мірабелло, яку часто іменують Критським морем. Вода там дуже солона, завдяки чому добре "тримає" плавців і має чудові регенеративні властивості.

Критяни своєю гостинністю перевершують навіть материкових греків. їхня невід'ємна риса - любов до себе і до своєї справи. До туристів же вони ставляться із трепетом. Зовсім не рідкість - дружба між туристами і працівниками готелів, яка зав'язується після першого ж візиту на острів.

Про що мовчить Фестський диск?

Історія Криту така ж розмаїта, як і його ландшафти. Саме вона й створює ореол романтики і таїни.

Уяву істориків і звичайних туристів вражають образи мінойської культури, донесені до нас величними руїнами чотирьох палаців - Кнососа, Фестоса, Закроса та Малії, віртуозно виконані фрески та численні археологічні знахідки тисячолітньої давнини. Таємниці острова не дають спокійно спати дослідникам історії. Вони гадають: чому мінойські жінки зображені в рясних, як в андалузьких танцівниць, спідницях і водночас із оголеними грудьми? Може, на Криті побутував матріархат і ці деталі підкреслювали жіночність? І може, іспанська корида - не що інше, як відгомін тутешнього культу бика та небезпечних обрядів зі стрибками над рогами могутніх тварин? Напевно, на деякі запитання міг би дати відповіді керамічний диск, вкритий стародавніми письменами,який археологи виявили на руїнах Фестського палацу. Однак тих символів не вдалося розшифрувати. Єдине зрозуміло: європейська цивілізація не мала б свого теперішнього вигляду без загадкового і неповторного Криту та його стародавніх мешканців.

Мінойська цивілізація зародилася у III тисячолітті до нашої ери на перетині шляхів між Європою, Азією та Африкою. Ту потужну й багату державу, що панувала над морями, могли знищити лише сили природи або, якщо хочете, боги. І це сталося. Близько 1450 року до нашої ери стався небачений землетрус, який знищив частину острова й підкосив під корінь саму цивілізацію.

Греки-ахейці скористалися слабкістю сусідів і зайняли Крит, а після століть міжусобних війн, 1100 року до нашої ери їх змінили дорійці. Відтоді на острові запанувала грецька культура. Але з плином часу життєвий лад тут занепадав через братовбивчі війни та зовнішні агресії. УII столітті до нашої ери островом заволоділи пірати. Анархія скінчилася лише з приходом римлян. До еллінських споруд додалися римські одеони, амфітеатри, терми та палаци, які й до сьогодні збереглися в різних куточках острова.

Після розпаду Римської імперії Крит плавно став візантійським і цілих п'ять століть благоденствував. Тут утверджувалося християнство, аж доки 824 року острів не захопили сарацини і не заснували тут незалежну державу. Саме звідси араби чинили набіги на Візантію. Лише через півтора століття Крит був звільнений. Цей другий візантійський період обірвали хрестоносці, які спробували латинізувати острів. Зрештою його продали венеційським феодалам, котрі активно торгували на морях і визискували місцевий люд. Та заразом вони принесли й відлуння Ренесансу, завдяки якому на острові виникла прославлена "критська" школа іконопису.

"Чорною смугою" в історії краю було турецьке панування, яке настало 1669 року. Критяни весь час чинили збройний спротив загарбникам, і нарешті аж у 1898-му на світ з'явилася самостійна Критська держава, а через десять років вона возз'єдналася з Грецією.

Кожна епоха лишила тут свої сліди. Музеї Криту ведуть углиб тисячолітньої історії, аж до мінойських часів. У різних куточках острова на шанувальників старовини чекають античні амфітеатри й палаци. Понад гірськими дорогами вивищуються венеціанські вітряки, а в портах - фортеці тієї доби. У багатьох тутешніх містах збереглися візантійські церкви й собори. Суміш архітектури різних часів і народів створює неповторний колорит узбережних та гірських поселень. До зустрічі зі старовиною треба бути готовим у найнесподіваніших місцях. Селяни на своїх наділах досі знаходять давньогрецькі амфори й римські мечі. Археологи видобувають рідкісні знахідки навіть із моря. Свого часу Жак-Ів Кус-тота його команда, промиваючи прибережне дно напором води, виявили цілі поклади історичних скарбів.

І безліч унікальних пам'яток можна побачити, а деяких навіть торкнутися!

Коштовності узбережжя

Оскільки "осягнути неосяжне" неможливо, представимо лише найпопулярніші курортні регіони, куди "Гамалія" запрошує своїх туристів. Знаходяться вони переважно на північному березі острова.

Центр курортного узбережжя - район Іракліона. Однойменне місто є адміністративним центром острова. Тут знаходиться великий аеропорт, який приймає рейси з різних куточків світу. Неподалік - загадкові й величні руїни Кноського палацу, якому близько 4500 років. Найголовніша історична цікавина міста Іракліона - Археологічний музей, один із найвідоміших у Європі. Саме в ньому можна побачити і таємничий Фестський диск, і унікальну статуетку богині з відкритими грудьми, й золоті двосічні сокири - культові символи мінойської доби. Узбережжя району багате на зручні й красиві пляжі, вишуканих обрисів бухти і туркомплекси різного класу.

Родзинка" критського Сходу - район Ласиті. Це найзеленіша долина Криту і найтихіше море в бухті Мірабелло, неповторної краси заходи сонця й мальовничі гори. Чистота води - незрівнянна, дно можна споглядати з човна при глибині десятків метрів. Найнижча на Криті вологість повітря робить тутешній клімат особливо корисним для здоров'я. Панорами бухти, єдиний у Європі гай фінікових пальм Вай і печера, де, за легендою, народився Зевс, - усе це вражає уяву і зачаровує. Доповнюють чарівну картину регіону тисячі вітряків, що, ніби квіти, всіяли зелену долину.

Місто Агіос-Ніколаос - перлина району Ласиті. Знаходиться воно в бухті Мірабелло й до того ж має власну чарівну лагуну. Місто-курорт запам'ятовується химерними обрисами берегової лінії, неозорою панорамою довколишніх гір, різноликою старою та новою архітектурою. Для українських туристів Агіос-Ніколаос цікавий і в суто меркантильному аспекті: компанія "Гамалія" пропонує двотижневий відпочинок у чудовому готелі "Аполлон" лише за 550 у. о. з особи (двомісний номер із телевізором, холодильником, кондиціонером; плюс авіапереліт, трансфер і сніданки).

Неподалік від Агіос-Ніколаоса знаходиться курортне сільце Елунда, навпроти якого в морі видніє острів Спіналонга з венеціанською фортецею. І в цьому мініатюрному курорті розташовані "Елунда біч" та "Елунда бей" - одні з найвідоміших у світі готелів.

Херсоніссос, відомий туристичний центр поблизу Іракліона, вважається молодіжним курортом. У районі - низка чудових готелів, у тому числі й "п'ятизіркові люкс". Херсоніссос славиться своїми ресторанами, дискотеками, нічними клубами та іншими закладами розваг. А ще в його околицях ви знайдете два відомі аквапарки, один із яких - "Ватерсіті" - вважається найбільшим у Європі. У Херсоніссосі чимало й затишних куточків для сімейного відпочинку. Готелі знаходяться просто на мальовничій прогулянковій набережній і пропонують досить недорогий та комфортний відпочинок.

Район Ретимно - це західна, гориста частина острова, найрозвиненіша в туристичному плані. Саме звідси бере початок критська індустрія відпочинку, хоча на нашому ринку ці місця відомі лише рік-два, оскільки нових п'ятизіркових готелів тут небагато. Але нині для українців Крит потроху перестає бути виключно елітним напрямком. "Гамалія" рекомендує його якраз для сімейного відпочинку. В районі Ретимно знаходяться найдовша на острові смуга пляжів - загалом понад 15 кілометрів. Саме ж місто Ретимно - надзвичайно мальовниче, у ньому добре збереглися венеціанський порт і старовинний центр із колоритними будівлями. До цього ж району належить один із найдавніших і найвідоміших курортів острова - місто Ханья, яке має власні аеро- та морський порти.

Готелі Криту та їхні ціни, як і ландшафти - на всяк смак. Поруч із такими "монстрами", як "Елунда біч", де номер може коштувати тисячі доларів за тиждень, існують і цілком доступні для пересічного мандрівника. У "Гамалії" особливо виділяють готельну систему "Грекотель". Співпраця з нею - запорука успіху для будь-якої турфірми. Загалом на острові сім готелів системи - по 4 та 5 зірок. Найпримхливіший турист повертається звідти задоволеним "на всі сто". Персонал швидко і непомітно ліквідовує найменші накладки в курортному житті-бутті, виявляючи безмірну повагу й увагу до клієнта. Кожен готель має російськомовних працівників, для дітей там діють спеціальні клуби й садочки. І ціни не надто високі, порівняно з якістю сервісу (орієнтовно - 700 у. о. за два тижні з особи у двомісному номері).


Подобные документы

  • Загальні відомості про країну, її природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси. Етапи розвитку туризму в Нідерландах. Засоби розміщення (готелі). Туристичні центри країни. Поліцейські, паспортні, митні та візові формальності в Нідерландах.

    курсовая работа [5,0 M], добавлен 01.03.2014

  • Греція як спадкоємиця культури Стародавньої Греції, батьківщина світової демократії, західної філософії, мистецтва театру та Олімпійських ігор сучасності. Особливості географічних, політичних, економічних, соціальних аспектів розвитку туризму в Греції.

    дипломная работа [92,5 K], добавлен 01.06.2014

  • Аналіз методики туристичного вивчення природно-географічної характеристики країни. Ознайомлення з практичними аспектами дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів Греції. Розгляд перспектив розвитку партнерства між Грецією та Україною в галузі туризму.

    курсовая работа [668,3 K], добавлен 14.06.2017

  • Розвиток міжнародного туризму на сучасному етапі. Загальні відомості про Португалію, її природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси. Соціально-економічні умови країни. Туристичне районування її території. Характеристика екскурсійних об’єктів.

    курсовая работа [201,2 K], добавлен 12.01.2011

  • Географічне і внутрішньополітичне положення Греції, її природно-кліматичні, соціально-економічні та культурно-історичні ресурси. Структура туристських потоків та рівень розвитку туризму в даній державі, аналіз їх використання українськими туроператорами.

    курсовая работа [68,5 K], добавлен 28.04.2014

  • Аналіз основних видів туризму та туристських центрів. Перспективи розвитку туризму в Греції та шляхи оптимізації використання туристського потенціалу країни. Міжнародні туристські відносини Греції з іншими країнами. Розробка туру "Прадавня Греція".

    курсовая работа [472,7 K], добавлен 04.09.2013

  • Загальна характеристика та основні туристські об’єкти Греції. Огляд туроператорів України, які пропонують тури до Греції та розробка траси маршруту. Характеристика основних готелів Греції. Розробка пакету послуг і пропозицій з договірної роботи.

    курсовая работа [3,7 M], добавлен 21.02.2011

  • Загальні відомості про країну, її соціально-економічні умови, природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси. Туристичні райони та центри країни. Формальності безпеки в туризмі, чинники ризику: психофізіологічні навантаження, біологічні впливи.

    дипломная работа [714,3 K], добавлен 02.10.2014

  • Географія та рекреаційні ресурси Греції. Розробка пізнавальних туристичних маршрутів по країні: мальовничі ландшафти шедевру будівництва Парфенон, музеї, храми, архітектурні ансамблі, театри, номи та Акрополь, римські і візантійські пам'ятники Салоніки.

    курсовая работа [62,3 K], добавлен 16.06.2011

  • Характеристика країни як туристичної дестинації. Мінеральні ресурси Греції. Особливості організації туристичних формальностей в країні. Розробка пізнавальних туристичний маршрутів по Греції, щоб переймуться прекрасними архітектурними ансамблями Акрополя.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 27.04.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.