Територіальна організація туристичної галузі Північної та Латинської Америки

Туризм та туристичні ресурси як об’єкт наукового дослідження. Вплив процесів глобалізації на розвиток міжнародного туризму. Ринок туристських послуг. Роль міжнародного туризму в політичних відносинах між країнами світу. Туроператори і турагенти.

Рубрика Спорт и туризм
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 18.01.2009
Размер файла 5,9 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Велике значення для туристів має рельєф району. Популярністю користуються райони зі складним й, як правило, мальовничим рельєфом. Гірський рельєф виграє перед рівниною не тільки в естетичному плані. Він володіє й більшим запасом рекреаційних ресурсів завдяки чистоті гірського повітря, підвищеному рівню ультрафіолетового випромінювання, можливості організації гірськолижних й альпіністських центрів і т.д. Тому невипадково багато гірських систем світу стали процвітаючими туристськими районами [3].

Прагнучи до повноцінного відпочинку, туристи віддають перевагу маршрутам і тим порам року, що характеризуються сприятливими погодними умовами. Нерідко капризи природи, властиві районам з нестійким кліматом, а також стихійні лиха сприяють зниженню числа гостей у такі місця.

З огляду на вимоги туристів до погодно-кліматичних умов, головні туристські регіони розташовані в зонах помірного клімату обох півкуль, а також на островах жаркого поясу, де висока температура повітря компенсується морськими вітрами. Однак в останні десятиліття зріс інтерес туристів до екзотичних куточків земної кулі, що сприяє розширенню зони міжнародного туризму.

Наявність у країні морських й океанських узбережь сприяє розвитку туристських регіонів. В умовах комфортного клімату, морські води, що прогріваються добре у берегів, за наявності зручних пляжів вони можуть стати гарним місцем для створення морських курортів, також морські узбережжя забезпечують зручність сполучення, можливість проведення круїзних подорожей, є чудовою природною прикрасою ландшафту.

Ріки й озера також є важливими туристськими ресурсами. Вони прикрашають ландшафт, формують сприятливий мікроклімат, надають туристам можливість відпочивати на воді, займатися водними видами спорту, забезпечують туристські центри водою. У цей час приозерні курорти й зони відпочинку Фінляндії, США, Польщі, Угорщини, Швейцарії й інших країн є популярними районами туризму [5].

До туристських ресурсів відносяться й ліси, завдяки яким у місцях відпочинку створюються умови, що дозволяють «ізолюватися» від зовнішнього світу й «цивілізації». Ліс має дуже велике оздоровче значення, знижує рівень шуму в зонах відпочинку.

Для більшості туристів характер тваринного світу відвідуваного району ніякої ролі не відіграє, проте, у ряді місць для залучення гостей велика увага приділяється їхньому інтересу до екзотичних тварин. Безліч національних парків, заповідників і відкритих для полювання зон Африки, Азії, США й Канади, Австралії і Європи стали дійсними туристськими центрами.

У деяких країнах (Чехія, Угорщина, Німеччина, Австрія й т.д.) важливим туристським ресурсом є мінеральні води й грязі, що володіють цілющими властивостями. Міжнародні курорти на мінеральних водах залучають досить стійкі потоки туристів.

У цілому про вплив фізико-географічних факторів на розвиток міжнародного туризму можна сказати, що, чим більшою кількістю різноманітних природних ресурсів, придатних для рекреації, має певний район, тим більше в нього можливостей для залучення туристів [60].

3.2 Економічні

Вплив економіко-географічних факторів на міжнародний туризм здійснюється по двох напрямках: у першому - дані фактори виступають як об'єкт, що залучає туристів у певний район, а в другому - як важливий засіб, за допомогою якого розвивається туризм.

Економіко-географічні фактори є об'єктами сприятливими для туризму, у тому розумінні, що економіка різних країн і районів досить різна собою за структурою й рівнем всіх галузей господарства, по їхньому територіальному розміщенню й сполученню, специфіці технологічних процесів і т.д., що викликає інтерес у представників ділових і промислових кіл. Зростаючі потреби світової економіки спричиняють ріст міжнародних контактів. Нерідко в програму подорожей бізнесменів і промисловців входить відвідування наукових центрів і виробничих підприємств із метою ознайомлення з результатами досягнень даної країни в науково-технічній сфері, вивчення досвіду, технологій, підвищення професійного рівня і кваліфікації.

Економіко-географічні фактори як засоби, що сприяють розвитку міжнародного туризму, визначаються ростом туристської інфраструктури й фондів розміщення, розвитком міжнародних і внутрішніх комунікацій, удосконаленням транспортних засобів [29].

Розвиток матеріальної бази міжнародного туризму здійснюється двома методами: інтенсивним й екстенсивним. Готелі, мотелі, пансіонати й інші засоби розміщення з'являються на все більшій території Землі, охоплюючи самі віддалені й екзотичні куточки, розвиваючись і збільшуючись на освоєних уже раніше територіях. По такому ж принципу відбувається розвиток підприємств громадського харчування, роздрібної торгівлі, спортивних об'єктів, індустрії розваг.

Паралельно зі збільшенням числа об'єктів туристської індустрії відбуваються й серйозні якісні зміни, це, насамперед, модернізація й реконструкція об'єктів, впровадження новітніх технічних засобів й інформаційних технологій, зміни в структурі туристських комплексів і т.д., що сприяє як поліпшенню сервісу, так і підвищенню економічної ефективності в сфері міжнародного туризму.

Найважливіша роль у розвитку туризму належить транспорту. В останні десятиліття в результаті науково-технічного прогресу транспорт став більш швидкісним, безпечним, ємним і комфортабельним.

До економіко-географічних факторів, що впливають на розвиток міжнародного туризму, можна віднести наступні:

1) економіко-географічне положення приймаючої країни (положення стосовно туристських ринків, транзитні можливості);

2) економічний рівень приймаючої країни й країн, що є для неї основними постачальниками туристів;

3) наявність достатнього числа кваліфікованих кадрів для організації прийому закордонних туристів;

4)конкретний для даної території рівень цін на рекреаційні ресурси, послуги засобів розміщення, транспорту, громадського харчування й т.д.

5) рівень розвитку зовнішніх і внутрішніх транспортних зв'язків [8].

3.3 Етнічні й культурно - історичні

Етнічні фактори розвитку міжнародного туризму полягають у тому, що нашу планету населяє велика кількість різних народів, кожний з яких має свою історію, культуру, традиції, звичаї, релігію. Велика кількість людей внаслідок росту освітнього й культурного рівня прагне познайомитися з життям різних народів у найбільш повному обсязі. Це можна досягти тільки шляхом відвідування закордонних країн. Таким чином, міжнародний туризм виступає як засіб пізнання життя інших народів.

Музеї й картинні галереї, виставки, архітектурні пам'ятники й історичні визначні пам'ятки завжди залучають туристів. Інтерес до історії, культури, побуту й традицій інших народів виступає найважливішим каталізатором розвитку міжнародного туризму. У цьому плані культурно - історичні фактори тісно переплітаються з факторами етнічними [22].

3.4 Соціально-економічні

Значення соціально-економічних факторів у розвитку міжнародного туризму постійно зростає. Все більшу роль відіграє активізація економічних зв'язків між державами на основі міжнародного поділу праці. Розширення міжнародної торгівлі й удосконалювання транспортних засобів стали важливою матеріальною передумовою розвитку туризму.

У другій половині ХХ ст. змінився сам стереотип життя людини. На зміну тому, який можна було охарактеризувати як статичний, коли основна маса населення роками не залишала свого будинку, приходить новий, динамічний стереотип життя. Зміна обстановки стає в сучасних умовах бурхливого міського ритму життя вкрай необхідною. Чим більше місто, тим виразніше відчувається ця потреба, оскільки відпочинок за місцем проживання погано відновлює сили.

При сучасних темпах праці й життя витрати на відпочинок, які особливо пов'язані з подорожами, швидко переходять у розряд необхідних.

Позитивний вплив на розвиток міжнародного туризму робить розширення соціального складу туристів, що стало можливим завдяки поліпшенню умов оплати праці, збільшенню тривалості оплачуваної відпустки, наданню робітникам та службовцям різних соціальних гарантій і пільг за рахунок підприємств і профспілок.

В 70-х роках у промислово розвинених країнах виникла тенденція до розподілу відпустки на дві частини, що дає можливість протягом року зробити дві подорожі - одну взимку й другу влітку.

Розвитку туризму сприяє також і зниження вікового порогу для виходу на пенсію, що (з урахуванням збільшення тривалості життя) привело так званого туризму «третього віку».

У подорожах бере участь і молодь, що сприяє активізації підліткового і юнацького туризму.

До соціально - економічної групи передумов розвитку міжнародного туризму можна віднести також підвищення культурного рівня, прагнення людей до пізнання, знайомство з побутом, культурою, історією інших країн і народів.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, прагнення до використання передового досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей проявляється в розширенні наукових і ділових контактів, вираженням якого є розвиток нових видів міжнародних туристських зв'язків - наукового (конгресійного) і ділового туризму [4].

3.5 Демографічні

Демографічні фактори також впливають на розвиток міжнародного туризму. У результаті росту народонаселення планети збільшується світовий туристський потенціал, у туристську діяльність втягуються нові людські ресурси. До демографічних факторів також відносяться: постійно зростаючий взаємний інтерес народів у різних країнах, що мають спільну або родинну мову або зв'язаних спільністю історії й культури (етнічний туризм); підвищений попит на участь у спеціалізованих поїздках осіб однієї професії або суспільної функції (спеціалізований туризм). Крім того, розвитку туризму сприяє зростаюче число самотніх дорослих, збільшення числа працюючих жінок, тенденція до більш пізніх шлюбів, ріст числа бездітних родин [9].

3.6 Матеріально - технічні

Великий вплив на ріст туризму й розширення його соціальної бази роблять матеріально - технічні фактори. Основні з них пов'язані з розвитком засобів транспорту, розміщення, зв'язку, підприємств громадського харчування, роздрібної торгівлі, сервісу.

В останні десятиліття в результаті науково-технічного прогресу транспорт став більш швидким, безпечним, комфортабельним.

Специфічна особливість транспортних зв'язків - їхній інтеграційний характер, тому що вони перетворюють світ у єдиний простір, поєднують окремі країни й континенти в єдине ціле. Для міжнародного туризму найбільш важливе забезпечення зв'язків між місцевими, національними й міжнародними засобами переміщення, щоб туристські подорожі не мали розривів у транспортному повідомленні. Поряд із цими вимогами зростає значення і якісні показники - швидкості, технічної безпеки транспортних засобів, які перетворюються у фактори, що мають вирішальне значення у виборі туристами того або іншого засобу пересування.

Основними видами транспорту в туризмі є авіація, автобуси й автомобілі, теплоходи морські й річкові, поїзди.

Матеріальна база, призначена для розміщення туристів, займає одне з основних місць при формуванні туристської інфраструктури. Мова йде про готелі, мотелі, пансіонати, кемпінги, туристські села, приватні квартири.

Швидкий розвиток туризму в другій половині ХХ ст. Привів до прискореного будівництва засобів розміщення майже у всіх країнах світу.

Під час туристських подорожей не менш важливу роль, чим умови ночівлі, відіграє організація харчування туристів. Саме тому, поряд з розширенням фонду розміщення у всіх центрах туризму була створена широка мережа підприємств харчування.

При організації харчування туристів виникають серйозні проблеми, спричинені сезонним характером туристських подорожей. Звичайно найбільш масовий потік туристів доводиться на літні місяці, що вимагає попереднього нагромадження й складування певних видів продуктів. Для цього необхідні спеціалізовані холодильні установки. Сучасна техніка дозволяє консервувати, заморожувати, розфасовувати багато харчових продуктів, що в певній мірі вирішує проблему харчування туристів [37].

3.7 Політичні

Що стосується політичної групи факторів, що активно сприяють розширенню міжнародних туристських зв'язків, то тут слід зазначити насамперед фактор внутрішньополітичної стабільності країни, що приймає закордонних гостей.

Крім того, важливу роль відіграють мирні, дружні, добросусідські відносини між державами.

Серйозним політичним фактором є наявність міждержавних і міжурядових угод по співробітництву в сфері економіки, торгівлі, науково-технічних і культурних взаємозв'язків, туризму й обмінів.

Варто сказати й про ту увагу, що почала приділяти туризму молодь, держав що розвиваються. Для багатьох з них туризм є важливою статтею поповнення державного бюджету й активно сприяє національному економічному розвитку.

Аналізуючи передумови розвитку міжнародного туризму, варто зупинитися й на факторах, що стримують його ріст. Цій проблемі була приділена особлива увага на Всесвітній конференції по туризму (Маніла, 1980р). У доповіді підкреслювалося, що циклічні й структурні кризи, інфляція, ріст безробіття, порушення умов товарообміну, а також відсутність планування використання природних і трудових ресурсів є гальмуючими факторами, які впливають на ріст міжнародного туристського обміну.

Крім цих причин, слід зазначити також негативні для туризму фактори політичного порядку, як: внутрішньополітична нестабільність у країні або регіоні; відсутність між державами добросусідських відносин; військові конфлікти [29].

3.8 Інтегральна оцінка туристських факторів регіону

На сучасному етапі розвитку економіки країн Північної і Латинської Америки туризм перетворився на одну з ведучих галузей господарства. Для країн регіону він є суттєвим джерелом надходжень валюти, що живить прибуткову частину національного бюджету. Країни Північної і Латинської Америки мають значні природні та економічні туристичні ресурси, які сприяють розвитку туристичної діяльності в межах цього регіону.

Специфічні особливості кожного з туристичних ресурсів вимагають проведення оцінки їхнього потенціалу за окремими видами. Як найважливіші туристичні ресурси регіону розглянуто потенціал кліматичних, водних, земельних, лісових, сільськогосподарських ресурсів, а також транспортні.

Оцінка туристичних ресурсів здійснювана на різних територіальних рівнях, має свої відмінні риси, пов'язані насамперед із впливом на оцінкові показники фактора генералізації. Ця оцінка охоплює окремі держави, в яких туристичні ресурси являють важливі складові частини народного господарства. Що має практичне значення.

Туристичний ресурс регіону являє собою сукупне поєднання потенціальних окремих видів багатств країн, які вивчаються.

Нажаль немає можливості врахувати всі види ресурсів у зв'язку із складністю цієї проблеми.

Отже, інтегральний туристичний потенціал регіону оцінений умовно в балах, проте він дає можливість проаналізувати можливості кожної країни для розвитку туристичної діяльності. Як видно з таблиці №,1 основу туристичного потенціалу складають багаті земельні ресурси, лісові ресурси, прибуток від іноземних туристів, а також певне значення мають транспортні показники, водні ресурси, рівень розвитку економіки [39].

Коротко проаналізуємо результати обчислення туристичного потенціалу, його особливості за країнами регіону (Табл. 1.1).

Показники туристських ресурсів оцінювалися в балах (за шкалою від 1 до 10 балів), при цьому оцінка 1 бал означала самий низький показник значимості, а в 10 балів - самий високий показник по значимості. Оцінка від 4 до 6 балів - надавалася при наявності можливих обмежень, а від 7 до 10 балів - при сприятливій ситуації в реалізації потенціалу розвитку туризму.

Результати оцінки приведені в таблиці.

Туристський потенціал з сумою балів 70 - 68 оцінюється як регіон, який має найбільш сприятливі умови для розвитку туристського потенціалу, як в регіональному, так і в міжрегіональному масштабах. Туристський потенціал від 58 до 68 балів - як регіон, який має сприятливі умови для регіонального розвитку туризму, при наявності значних рис економічного і інфраструктурного характеру. Туристський регіон з сумою балів менше 58 балів оцінювався як такий, що має в основному місцеве значення, і в межах якого в наступний час є значні обмеження для туристичної діяльності головним чином екологічного і інфраструктурного характеру.

Серцевину туристичного потенціалу становлять земельні ресурси, враховуючи і сільськогосподарські угіддя. Серед країн регіону найбільший земельний потенціал по площі мають: США, Канада і Бразилія, а найменший Венесуела . Однак використовують землі під сільськогосподарські угіддя більш ніж інші - Мексика (74%), США (70%) і Колумбія (66%), а Канада (46%) і Бразилія (42%), мають менші показники тому, що тут значні лісові масиви. В цілому ж земельні ресурси є головною природною силою у всіх країнах Америки [43].

Країни, які аналізуються належать до багатих на ліс регіонів. Середня лісистість становить 42%. Ліси відрізняються високою продуктивністю. Показник лісозабезпечення коливається в Бразилії - 58%, Канаді - 54%, досягає свого мінімуму в США - 30 %, Мексиці - 26%. Лісні ресурси мають велике фауністичне і природно - рекреаційне значення, а також у забезпеченні екологічної рівноваги і самого життя на Землі.

На розвиток туристичної діяльності великий вплив мають кліматичні ресурси. Більшість країн, які аналізуються, мають високі показники середнього радіаційного балансу, що сприяє широкому розвитку туризму [43].

Потенціал водних ресурсів країн, які досліджуються також досить великий. За площею внутрішніх вод виділяється Канада (755170 км), а найменший показник має Венесуела (30000 км). В регіоні усі країни добре забезпечені річковим стоком на душу населення. Найбільші показники мають Канада 687 тис. м/рік, Венесуела - 750 тис м/рік, досить забезпеченими є Бразилія і Колумбія. Мексика по цьому показнику займає останнє місце. Проте серед країн, які досліджуються самий високий показник рівня освоєння потенціалу водних ресурсів має США. У цій же країні досягається найвища ефективність використання води в сільськогосподарському і промисловому виробництві. Велика ефективність (більш 60%) досягається США і Канадою в використанні гідроенергетики [43].

Сучасний стан економічного розвитку країн Америки оцінювався показником ВВП на душу населення. З великим відривом по цьому показнику відрізняється США (36200 доларів) і Канада (24800 доларів) [3].

Інші країни мають показники в інтервалі від 9100 доларів на душу населення до 6200. З цього можна зробити висновок, що можливості для розвитку туристської діяльності у країн дуже різняться. Прибуток від іноземного туризму в процентах від ВВП найбільший має Мексика і завдяки активним туристичним заявкам в першу чергу з США. За підрахунком ВТО потік туристів США - Мексика самий потужній в світі.

Бразилія має найменший показник від іноземного туризму (0,3 % від ВВП), що свідчіть про недостатній розвиток туристичної діяльності у країні [5].

По забезпеченості країн автомобільними шляхами виділяються США і Бразилія, які мають найбільший протяг автомобільних шляхів. Загальна довжина автомобільних шляхів цих двох країн дорівнює 24000000 км. Автомобільний транспорт має ведуче місце в розвитку туризму країн Америки і світу.

Становище автомобільної мережі в регіоні по показникам твердого покриття дуже різниться серед країн регіону. Так, США має 90% автомобільних шляхів з твердим покриттям, що сягає до 26% світового показника автошляхів (22000000 км в світі з твердим покриттям).

Мексика має найменший показник протягу автомобільних шляхів серед країн регіону, але середній показник по кількості шляхів з твердим покриттям.

Бразилія має самий низький показник по кількості автомобільних шляхів з твердим покриттям. У цілому приблизно 80% пасажирів - туристів перевозиться автомобільним транспортом. Головна їх частина перевозиться в межах окремих країн [16].

В цілому регіон має великі можливості в організації активної туристської діяльності, як в межах свого регіону, так і в межах міжрегіональної діяльності.

В інтегральному туристському потенціалі регіону простежується загальна закономірність - зростання величини природних та економічних показників у напрямі з півдня на північ. Розвиток туристського потенціалу має в кожній країні свої специфічні проблеми, вирішення яких будуть сприяти подальшому розвитку туристської діяльності.

3.9 Класифікація видів туризму

До іноземних туристів відносяться всі тимчасові відвідувачі, що прибули в дану країну не менш чим на 24 години на відпочинок, лікування, з навчальними, релігійними або спортивними цілями, а також у відрядження, для участі в конференціях, з діловими цілями або з родинних обставин.

Як вихідний пункт при побудові класифікації видів туризму доцільно взяти основну мету подорожі. Базуючись на визначенні «тимчасовий відвідувач», опираючись на найбільш загальні поняття, можна побудувати класифікацію таким способом:

o рекреаційний туризм (відпочинок і лікування);

o екскурсійний туризм (знайомство з культурними, історичними й природними визначними пам'ятками);

o науковий туризм (участь у наукових нарадах, знайомство з науковими відкриттями й т.д.);

o діловий туризм (візити для проведення ділових зустрічей);

o етнічний туризм (подорожі для зустрічей з родичами);

o пригодницький туризм (похідні експедиції, полювання і т.д.);

o спортивний туризм (подорожі для занять спортом);

o навчальний туризм;

o релігійний туризм (подорожі до місць, які шануються віруючими);

o розважальний туризм (відвідування святкових заходів).

Дана класифікація була розроблена доктором географічних наук, кафедри географії світового господарства МДУ імені М.В. Ломоносова А.Ю.Александровою.

Нерідко зазначені види туризму можуть перетинатися, але перевага такої класифікації полягає насамперед у тім, що вона показує основний напрямок розвитку туристського регіону залежно від тих цілей і завдань, з яким туристи його відвідують.

Для того щоб краще показати унікальність туризму, варто також звернути увагу й на інші типи класифікації. Тут можна відзначити наступні:

o Класифікація, що характеризує особливості суб'єктів туризму:

o За віком (дитячий, молодіжний, середнього віку, похилого віку);

o По складу (індивідуальний, сімейний, груповий);

o По соціально - економічному статусі (бізнес-туризм, конгресійно- освітній і т.д.);

o По основному заняттю під час відпочинку (альпінізм, байдарковий, велосипедний, мисливський і т.д.).

o Класифікація, в основі якої розглядається сполучення використовуваних ресурсів (гірський, дачний, морський, екскурсійний).

o Класифікація за наступними показниками:

o Використовуваний транспорт (авіаційний, автобусний, автомобільний, залізничний, водний, кінний, велосипедний, піший);

o Роль у валютних трансфертах (в'їзний, виїзний);

o Сезонність (літній, зимовий, міжсезонний).

Класифікація по видах туризму є найбільш об'ємною. Зупинимося на ній більш докладно [2].

3.9.1 Рекреаційний туризм

Цей вид туризму (з метою відпочинку) для ряду держав є найбільш масовою формою. Поїздки іноземних туристів в Іспанію, Туреччину, Італію, Францію, США переслідують насамперед саме цю мету. Тут характерні більша тривалість подорожі, менша кількість міст, які входять у маршрут, і відповідно більша тривалість перебування в одному місці, яким, як правило, є курорт на морському узбережжі.

Інша особливість масових поїздок на відпочинок полягає в широкому використанні авіаційного транспорту й чартерних рейсів.

Поїздки з метою лікування (бальнеологічний туризм) відрізняються від всіх інших видів туризму, тому що насамперед вони носять сугубо особистий, індивідуальний характер. Однак нерідкі випадки, коли туристи поєднуються для спільних поїздок, що мають на своїй меті одержання групових знижок за проїзд. Звичайна тривалість туру на лікування становить 24-28 днів, що значно більше, ніж по інших видах туризму.

Як правило, організацією маршрутів з метою лікування займаються тільки ті фірми, які на цьому виді туризму спеціалізуються. Звичайно вони пов'язані з різними медичним установами й організаціями. Поїздку на лікування рекомендує лікар, а вже потім її оформляє туристська фірма. Велике значення для формування попиту на подорожі з метою лікування має інформованість представників медичних установ даної країни про курорти й можливості лікування в інших країнах [2].

3.9.2 Екскурсійний туризм

Цей вид туризму містить у собі подорожі й поїздки з пізнавальними цілями. Екскурсія як форма пізнання й вид дозвілля виконує функції інформації, розширення кругозору й інтелекту. Для екскурсійного туризму так само, як і для рекреаційного, характерними є поїздки й на груповій, і на індивідуальній основі.

Пізнавальні цілі можуть сполучатися з метою відпочинку. Пізнавальна поїздка може передувати відпочинку на курорті, або під час відпочинку, туристи можуть робити екскурсії, у тому числі в інші міста й навіть в інші країни.

У ряді держав характерною рисою пізнавальних екскурсій, є тенденція робити їх на більші відстані, з відвідуванням за одну поїздку відразу кілька країн. Для цього виду туризму важко виділити який-небудь найбільш кращий вид транспорту. Поряд із значним обсягом авіаперевезень слід зазначити ріст популярності автобусних подорожей, поїздок залізничним транспортом, річкових і морських круїзів.

Однією з різновидів пізнавальних поїздок є автомобільний туризм. У порівнянні з подорожами на інших видах транспорту поїздки на автомашинах й автобусах дають туристам набагато більшу можливість познайомитися із країною [2].

3.9.3 Науковий туризм

Цей вид подорожей є порівняно новим у міжнародному туризмі. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, НТР і матеріально-технічний прогрес, прагнення використати передовий досвід інших країн і народів у створенні духовних і матеріальних цінностей сприяють розширенню міжнародних контактів серед представників наукових кіл різних держав. Даний вид туризму, що включає поїздки з метою участі в різних нарадах, конгресах, симпозіумах, займає усе більш провідне місце в сучасному міжнародному туризмі.

Звичайно в кожній такій міжнародній зустрічі беруть участь від 200 до 10 тис. чоловік. Нерідко учасників конгресу супроводжують члени їхніх родин, для яких організатори форумів пропонують чисто туристську програму. Як правило, і самі учасники під час проведення наукового заходу знайомлять із визначними пам'ятками даного міста, а після завершення конгресу роблять ознайомлювальні поїздки по країні. Характерною рисою цього виду туризму є те, що учасник конгресу витрачає під час свого перебування в країні значно більше грошей, чим звичайний турист. Тому багато держав прагнуть до проведення в себе міжнародних наукових форумів і зустрічей. Спеціально для цього створюються великі конгресійні центри, що мають зали для засідань і засоби для розміщення відвідувачів. Деякі туристські фірми повністю спеціалізуються на обслуговуванні заходів такого роду.

Учасники міжнародних форумів звичайно використовують авіатранспорт. Через велику кількість супровідних осіб науковим зустрічам властивий високий попит на подвійне розміщення. При цьому близько 10% учасників замовляє обслуговування по класу «люкс», а інші - по першому класу. На деяких наукових зустрічах передбачається присутність студентів і молодих фахівців, як асистентів і спостерігачів. Для них звичайне розміщення й обслуговування організується не в готелях, а в студентських гуртожитках по більш низьких цінах [2].

3.9.4 Діловий туризм

Друга половина ХХ сторіччя ознаменувалася подальшим розвитком й інтернаціоналізацією зовнішньоекономічних відносин. Зростаючі потреби світової економіки спричиняють ріст міжнародних контактів. Поїздки представників ділових кіл останнім часом стали носити масовий характер.

Ряд туристських фірм спеціалізується на організації групових поїздок бізнесменів з метою вивчення нових ринків і підписання торгівельних угод. При цьому туристська фірма нерідко активно допомагає бізнесменам: вивчає положення справ на тому або іншому ринку, збирає дані про можливих торгівельних партнерів, надає необхідні економічні матеріали, організує ділові зустрічі й т.д.

Аналіз ринку ділових поїздок базується насамперед на стані економічних відносин між двома конкретними країнами або групами країн.

Ділові поїздки можуть пред'являти попит на індивідуальне обслуговування по найвищому класу з розміщенням у дорогих апартаментах, закріпленням на весь день автомобілів і т.д.

Найбільш популярним для ділових візитів є перший клас із підвищеним попитом на одномісне розміщення. Ділові подорожі є дуже вигідними в економічному плані, тому що вони не залежать від сезонних факторів. У розпал туристського сезону в період відпусток вони навіть трохи скорочуються за обсягом. Важливо й те, що поїздки бізнесменів не вимагають додаткових витрат на рекламу, більшою мірою для них необхідна інформація про порядки й строки бронювання місць.

У діловому туризмі можна виділити міжнародні й двосторонні наради з питань торгівельного або науково-технічного співробітництва.

Однією з форм ділового туризму є також поїздки з метою участі або відвідування міжнародних і національних виставок й ярмарків.

Конгреси й наради різних міжнародних організацій також є досить розповсюдженою формою ділових подорожей. Як правило, від наукових форумів вони відрізняються меншою кількістю учасників.

Складовою частиною ділового туризму є поїздки спеціалізованих груп з однорідним професійним складом, які проводяться за рахунок підприємства - роботодавця як заохочення кращих працівників. У програму таких подорожей входить відвідування наукових центрів і промислових підприємств із метою ознайомлення з результатами досягнень даної країни або фірми в науково-технічній сфері, а також для вивчення технологій, підвищення професійного рівня і кваліфікації учасників поїздки.

Слід відзначити, що звичайно учасники ділових подорожей використають авіатранспорт [2].

3.9.5 Етнічний туризм

Даний вид туризму пов'язаний з відвідуванням родичів або місць народження батьків і займає важливе місце в міжнародному туристському обміні.

За останнім часом у цьому досить своєрідному виді туризму відбулися деякі структурні зміни, що відбиваються на його характері. Якщо в 70-80-х роках ХХ ст. основну роль відігравали подорожі з метою відвідування родичів або місця їхнього народження, то в 90-х роках відбуваються природні скорочення першого покоління, вихідців з інших країн, і все більше місця починають займати представники третього й четвертого поколінь, у яких значною мірою загублені прямі родинні зв'язки і більшою мірою мотиваційну роль відіграє прагнення познайомитися з батьківщиною предків. Це накладає певний відбиток на їхні вимоги до подорожі, зокрема, підвищує попит на розміщення в готелях, а не в родичів [2].

3.9.6 Пригодницький туризм

Це досить своєрідна форма відпочинку забезпечує не тільки перебування туристів у привабливому для них місці, але і їхнє заняття незвичайним видом діяльності («полювання на ведмедів у Сибіру», «лов лосося на Камчатці», «пошуки піратських скарбів у Карибському морі» і т.д.).

Пригодницький туризм підрозділяється на кілька видів:

o Похідні експедиції;

o Сафарі - тури (полювання, риболовля, лов метеликів і т.д.);

o Морські подорожі (яхтинг).

Географія й тематика пригодницьких турів досить велика й різноманітна. Звичайно це групові тури. Специфічною рисою такого туризму є одержання різних ліцензій, які дозволяють полювання, риболовлю, вивіз трофеїв. Пригодницький туризм пов'язаний з певним ризиком, тому для забезпечення безпеки таких турів необхідні висококваліфіковані інструктори, провідники й т.д. Даний вид туризму має досить високу вартість і його можна віднести до розряду елітарного відпочинку [2].

3.9.7 Релігійний (паломницький) туризм

Даний вид туризму вважається споконвічним, історичним. У цей час він також користується великою популярністю. У туризмі з релігійними цілями можна виділити кілька видів подорожей:

o Паломництво (відвідування святих місць для поклоніння реліквіям);

o Пізнавальні екуменічні поїздки (знайомство з релігійними пам'ятниками, історією релігії, культурою релігії);

o Наукові поїздки (поїздки богословів, учених, які займаються питаннями релігії).

Серйозною проблемою в даному виді туризму є питання про підготовку кадрів. Важливо, щоб гіди й екскурсоводи могли не тільки показати історичні й архітектурні визначні пам'ятки, але й були знайомі з духовними й релігійними цінностями [2].

3.9.8 Розважальні тури

Ці тури дуже популярні й різноманітні. Їх тривалість невелика (2-4 дні). У Європі дуже розповсюджені різдвяні тури. Програма таких турів складається в основному з розваг (відвідування святкових заходів, ресторанів, концертів і т.д.).

Зазначені види туризму не вичерпують усього його різноманіття. Широке поширення одержав лікувальний туризм, коли поїздка за рубіж здійснюється з метою відновлення здоров'я.

Необхідно відзначити й зростаюче значення навчального туризму, коли основною метою подорожі є утворення. Як самостійний вид міжнародного туризму можна розглядати так званий хобі-туризм, що надає відпочиваючу можливість зайнятися улюбленим захопленням серед тих, хто розділяє його інтереси, під час відпочинку або подорожі (автолюбителі, спортивні вболівальники, шанувальники музичних колективів і т.д.).

Як про окремий вид туризму, що отримав досить широке поширення в нашій країні, варто сказати про «шоп-тури» - поїздках за кордон з метою придбання товарів народного споживання (в основному виробів легкої промисловості, автомобілів, меблів і т.д.) для наступної їхньої реалізації. При кризі вітчизняної промисловості діяльність таких туристів - «човників» - приблизно на 1/5 наповнює товарами споживчий ринок й у цілому із системою збуту забезпечує зайнятістю близько 3 млн. чоловік.

Знайомлячись зі статичними даними ВТО, можна зробити висновок, що при всій розмаїтості видів туризму основною метою туристичних поїздок продовжує залишатися відпочинок. На його частку доводиться 70% загального числа прибуттів у світі. Ділові подорожі, включаючи участь у наукових форумах, становлять близько 13%. Однак необхідно відзначити, що це сполучення в різних регіонах світу виглядає неоднаково. Наприклад, в африканських державах частка поїздок на відпочинок значно нижче, вона становить близько 30%, а частка поїздок ділового характеру, навпроти, різко перевищує середньосвітові показники й становить приблизно 40%. У державах, розташованих на інших континентах, розподіл загального числа прибуттів іноземних гостей практично близько до середньосвітових показників [2].

4 РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ

4.1 Специфіка і склад туристської індустрії

4.1.1 Поняття туристської індустрії

Бурхливий розвиток масового туризму у світі зумовив відповідний розвиток індустрії туризму й суміжних галузей економіки, науки й культури, системи освіти.

Існує безліч визначень індустрії туризму. Одна з перших і найбільш вдалих дефініцій була дана Конференцією ООН по торгівлі й розвитку в 1971 р.

На сучасному етапі розвитку в сфері туризму діють різноманітні типи підприємств, що здійснюють туристичну діяльність:

o Організатори туризму (туроператори й туристичні агентства);

o Перевізники;

o Готелі й інші підприємства системи розміщення;

o Підприємства громадського харчування;

o Заклади системи розваг;

o Інші туристичні й суміжні з ними послуги.

Згідно визначення ООН туристська індустрія - це сукупність готелів й інших засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного й іншого призначення, організацій, що здійснюють турооператорску й турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги й послуги гідів - перекладачів.

Повне й всебічне задоволення туристських потреб вимагає скоординованої роботи всієї сукупності засобів, об'єктів й організацій туристської індустрії [65].

Одним із вагомих компонентів індустрії туризму є готельне господарство, яке займає чільне місце в міжнародному туризмі.

Проблеми готельного господарства (управління, фінансування, дизайн) є основними для економічного аналізу туризму. Економічний аналіз готельного сектору, в свою чергу, оснований на аналізі ефективності внесків інвестицій.

Якість місць проживання і обслуговування клієнтів обслуговується персоналом, а його ефективна діяльність є визначною для успіху міжнародного туризму. З появою масового туризму було створено багато різновидів ночівлі. Вони різноманітні в різних країнах навіть у межах одного регіону. Наприклад в США- одному з головних туристичних центрів світу - широкий спектр назв житла можна об'єднати у три групи:

- готелі, що мають градацію від одної до п'яти зірок-люкс;

- табори і будинки відпочинку з градацією від одної до чотирьох зірок;

- житло, яке розташоване в невеликих селах або біля них і являє собою маленький котедж, сільський будинок, приміщення в будинку або частина садиби [13].

В Мексиці пропонується житло в багатоповерхових п'ятизіркових готелях, в приміщеннях квартирного типу, 450 таборах, в будинках відпочинку і молодіжних гуртках для осіб молодше 25 років, оздоровчих центрах, лікарнях, кліматичних курортах.

В Канаді пропонуються наступні місця проживання:

- готелі, що мають градацію від одної до п'яти зірок;

- мотелі, гостьові дома або дома в селах, які різняться в залежності від пропонованих послуг і їх якості;

- будинки відпочинку, включаючи котеджі, бунгала, приміщення квартирного типу, класифіковані по системі «ключів» від одного до п'яти.

Готелі Бразилії мають такі засоби розміщення:

- готелі, які мають градацію від однієї до п'яти зірок;

- готель-кафе-ресторан - заклад, який побудовано і пристосовано для житла, де також функціонують кафе, ресторан або і те і інше;

- мотель-заклад, об'єднаний разом з готелем, кафе і ресторан, розташовані поблизу автомобільних шляхів, які обслуговують туристів, подорожуючих, автомобільним транспортом;

- готель-ресторан - заклад, пристосований для житла де функціонує ресторан;

- готель-гарні -заклад, який надає житло, у якому забезпечують тільки ліжком і сніданком;

- апартамент-готель -заклад, який надає житло в квартирі, студії або інших аналогічних приміщеннях [50].

В Венесуелі пропонуються такі місця проживання: готелі, мотелі, житло у невеликих котеджах, гостьових домах, а також готель-кафе-ресторан - заклад, який побудовано і пристосовано для житла, де також функціонують кафе, ресторан або і те і інше.

У Колумбії пропонується таке житло як готелі, мотелі; готелі-гарні, де забезпечують тільки ліжком і сніданком; гостьові дома і будинки в селах, які обслуговують туристів.

Готельний бізнес, являючись одним із видів економічної діяльності, прямо або побічно створює нові робочі місця і є важливим засобом поповнення казни іноземною валютою. В світі постійно проходить освоєння нових концепцій готельного бізнесу і модернізації старих.

Існують два основних види готельних ланцюгів. Готелі регіону інтегровані в готельні ланцюги, що створені з однорідних одиниць. Дослідження проведені американськими спеціалістами показали, що при об'єднанні готелів в ланцюги, прибуток одного номеру в 7 разів вище, ніж в незалежних готелях.

Їх завдання заключається у тому, щоб відірвати відпочиваючих від повсякденного життя в місцях з високоякісним обладнанням, з найкращим забезпеченням і в кінці кінців з великим розмахом розважальної діяльності з допомогою професійного персоналу і постійного пошуку обновлення [25].

Група «Клаб Мед» функціонує через свою головну компанію «Клаб Медітеран СА», яка управляє туристичною діяльністю в Європі і Африці. В Американському, Карибському і Тихоокеанському регіонах група керує через «Клаб Медітеран Інк», 20% акцій котирують на Нью-Йоркській фондовій біржі. З метою задовольнити вимоги сегменту ринку, застосову ючи туристичну продукцію високої якості, ця група диверсифіцирувала свою діяльність в круїзи і до своїх 100 клубів на п'яти континентах земної кулі добавила лайнери «Клаб Мед 1», плаваючих в Карибському і Середземному морях, і «Клаб Мед 2» - в Тихому океані. Вона також придбала авіакомпанії «Міневр» і «Аер Ліберте», які представляють другу групу повітряного транспорту у Франції після «Аер Франс Груп».

Група «Клаб Мед» турбується про підтримку своєї незалежності, особливо зараз, коли «Аер Франс Груп» здійснює політику диверсифікації. По цим причинам дана група розширює сферу своєї діяльності на американському і японському ринках, а також застосовує нові види послуг в своїх «селищах». Наприклад, у Карибському басейні і в Мексиці відомі «селища» цієї групи, пропонуючи новий елітарний туристський продукт «скуба дайвінг» - дослідження глибин Світового океану.

В останній час активно розвивається американська нова концепція курортних клубів «САНДАЛС» з безперечним рівнем сервісу, коли в вартість туру входять абсолютно всі види послуг. Ці клуби скупчені в Карибському басейні, на Багамських островах, острові Ямайка та ін [8].

На європейському ринку також представлені найбільші в США лідери готельного бізнесу, такі відомі готельні ланцюги, як «Хітон Отел Корп.», «Рамада Інт.», «Хаятт Отеле». Останній вперше використав стиль «фойє-аструм».

Готелі, які об'єднані в готельні ланцюги, заключають контракт між собою під керівництвом великих фірм або компаній (франчайзер). Згідно контракту готелі передають свої права на використання торгівельної марки, системи маркетингу, збуту і централізованого резервування номерів, системи управління операціями франчайзиату, який підпорядковується керівним критеріям франчайзера, підтримує його стандарти обслуговування і комфорту, виплачує гонорар за згоду в розмірі 3-4% обороту, а також вносить початковий внесок в розмірі біля 30% [31].

Франчайзер по контракту франчайзингу передає свої стандарти обслуговування і разом з ними свою репутацію. Компанія надає свою технологію в обмін на інвестиції. Вона допомагає франчайзиату в організації заходів по пабліситі і порадами при закупці обладнання, а також займається підготовкою персоналу.

В США систему франчайзинга активно застосовують такі імениті готельні ланцюги, як «Хол ідей Інн Уордвай» і «Едісон Отеле». Для того щоб протистояти конкуренції зі сторони інтегрованих і франчайзингових ланцюгів, незалежні готелі об'єднуються в готельні консорціуми.

Готельний консорціум виграє від економії в масштабі при маркетингу, при придбанні обладнання, об'єднанні в комп'ютерну систему бронювання (КСБ), яка дозволяє агентам забронювати номер прямо з екрану комп'ютера.

Концепція готельного консорціуму в останні роки стала дуже популярною, і кількість консорціумів значно збільшилось. Найбільший готельний консорціум в світі - американський ланцюг «Бест Вестерн Інтернешнл», який нараховує 3350 готелів і 270 тис. номерів. Вартість членства в цьому міжнародному готельному консорціумі складає 1% обороту після сплати податків.

До інших видів житла, що пропонуються належать так звані вторинні резиденції, які повністю належать туристам, але не є їх постійним місцем проживання, і вторинні резиденції з загальним комфортом - це квартири в блоках, які обслуговуються управлінською компанією і мають пральню, спортивно - оздоровчі і розважальні комплекси та ін. Цей вид пропонується в США, Канаді, Мексиці [26].

Цей вид розміщення туристів активно підтримує інші види економічної діяльності: торгівлю, народні ремесла і особливо будівництво в сільській місцевості, гірських районах і на узбережжі. Власники таких будинків можуть здавати їх в оренду туристам як своєї країни, так і закордонним.

На курортах узбережжя США, Канади також пропонують сезонно орендовані облаштовані приміщення. Це квартири, студії або цілі вілли, які надаються в оренду туристам на період від одного тижня до трьох місяців. Прискорений ріст цього сектору визначили туроперетори з метою розвитку нового туристського продукту «транспорт - приміщення» для масового туризму за ціною, що нижча від пропонованої готелями.

Індустрія таймшера розвивається з початку 70-х років з програми обміну квартирами (будинками) в США. На початку 90-х років в світі нараховувалось 2,4 млн. власників таймшерів на 3050 курортах. Загальний об'єм продажу в 1991 р. склав 3,74 млрд. дол., з них 1,5 млрд. дол. тільки в США. А до 2002 р. збільшився продаж до 30 млрд. дол. Власниками таймшерів являються громадяни 157 країн, а таймшерні курорти існують у всіх країнах регіону, що розглядається. Лідером по числу курортів (71,4%) і по числу власників (85 млн. чол.) являється США (див. табл.2). В розвиток ринку таймшера в США були задіяні такі великі компанії, як готельний ланцюг «Маріотт».

Таблиця 3.1

Ринок таймшерних курортів в Північній і Латинській Америці 2002 р.

Регіон

Число курортів

% до підсумку

Число власників таймшерів

% до підсумку

США

1329

71.4

1411000

85

Мексика

201

10.8

124000

7.4

Карибський басейн

131

7.2

5000

0.3

Південна Америка

115

6.1

29000

1.7

Канада

84

4.5

94000

5.6

Всього

1860

100

1663000

100

(Складено за [32] )

Дослідження економічного впливу індустрії таймшеру, показує, що прямі витрати користувачів на курортах таймшера щорічно менші ніж прибуток. В результаті діяльності таймшерів створюються 30 тис. постійних і 10 тис. тимчасових робочих місць в індустрії, а також 45 тис. робочих місць з'являється і в інших пов'язаних з нею секторах економіки. А також наявність великої готельної індустрії відіграє важливу роль в привабленні іноземних туристів [28].

4.1.2 Транспортна система й перевезення

Роль різних видів підприємств, що надають послуги відвідувачам, у рамках індустрії туризму неоднакова. Переміщення являє собою найбільш характерну рису подорожей, що зумовлює надзвичайно велике значення транспорту.

Корінні зміни на транспорті в ХІХ ст. поклали початок сучасному туризму. Промисловий переворот у Західній Європі й Північній Америці ознаменувався появою механізованих залізниць і водного транспорту.

В 1807 р. по ріці Гудзон пішов перший колісний пароплав «Клермонт», а через 30 років відкрилося регулярне морське сполучення між Лондоном і Нью-Йорком. В 1838 р. пароплав «Грейт Вестерн» перетнув Атлантичний океан з 68 пасажирами на борту.

У міру розширення стійких трансатлантичних транспортних зв'язків зростав потік подорожуючих осіб. До кінця століття зі США виїжджало до 80 тис. чоловік у рік. У цей же час з'являються перші міжконтинентальні групові тури. В 1866 р. були організовані поїздки двох груп англійських туристів у США, а на наступний рік пароплав «Квейкер Сіті» відправився в п'ятимісячну морську подорож, взявши на борт 60 чоловік. Серед них перебував Марк Твен, що описав свої дорожні враження в книзі «Простаки за кордоном».

Але вершиною всіх перетворень у виробництві став залізничний транспорт на паровій тязі.

Зміцнення транспортної системи сприяло подальшому розвитку туризму вшир і вглиб. Туристська діяльність активізувалася з ростом швидкостей пересування. Механізація транспорту означала велику перемогу людини над простором і часом. Підвищення швидкості пересування звело до мінімуму вплив фактору віддаленості місць відпочинку й поліпшило їхню транспортну доступність. Дорога ставала менш стомлюючою, а сама поїздка більш зручною і приємною [33].

Важливе значення для росту туризму мала комфортабельність механізованих транспортних перевезень.

На відміну від ґрунтових шляхів залізниці, за свідченням перших пасажирів, забезпечували разюче рівний рух, майже без поштовхів, так що можна було читати або навіть писати. Значно покращилася і якість обслуговування пасажирів у дорозі. Пасажирські вагони, що спочатку представляли собою візка без даху із установленими поперек ослонами, були вдосконалені в США - країні з виснажливою довжиною перевезень і підвищених вимог до комфорту з боку пасажирів далекого повідомлення. Конкуренція, що розгорнулася між залізничними компаніями за клієнта, призвела до появи на початку 70-х років ХІХ ст. розкішно обладнаних спальних вагонів першого класу з організацією харчування в дорозі. Відтепер далекі відстані не були перешкодою для подорожуючих осіб і долалися зі зручностями й задоволенням.

Одним із ключових питань розвитку туризму була й залишається безпека пересування. Боротьба за безпеку руху по рейковому шляху почалася ще до випробування першого паровоза. Завдяки технічному вдосконаленню й обережностям рух по залізниці був набагато безпечніше, ніж при ямській гоньбі по гужових дорогах. Статистичні дані свідчать, що з розвитком залізничного сполучення безпека подорожі збільшилася в 15 разів. Інакше кажучи, щоб один раз потрапити в залізничну катастрофу, пасажир повинен був їздити в кур'єрському поїзді, не виходячи з вагона, рівно 100 років. А самим переконливим доказом надійності технічної системи стало стрімке зростання обсягу пасажироперевезень.

ХХ століття зробило справжній переворот у сфері дозвілля, багато в чому обумовлений новим стрімким ривком у розвитку технічних засобів масової комунікації. Після Першої світової війни роль каталізатора туризму перейшла від залізничного до автомобільного транспорту. До цього часу залізниці втратили значення стимулюючого фактору й перетворилися в стримуючий початок міжнародного туризму. Туристський простір був обмежений окремими невеликими ділянками, строго прив'язаними до залізничних магістралей. Подальше його розширення вимагало мобільних засобів пересування, що дозволяють проникати в глиб території. Таким засобом став автомобіль [50].

Перші автомобілі не відрізнялися високою швидкістю. Але завдяки своїй мобільності вони робили доступною будь-яку точку заселеного простору, сприяючи розосередженню туристських потоків.

До 20-х років ХХ ст. у США кожен населений пункт із чисельністю жителів більше 5 тис. чоловік був з'єднаний із загальною мережею магістральних шляхів сполучення дорогою із твердим покриттям й у такий спосіб залучений у сферу туристської діяльності.

Автомобіль мав й інші переваги перед залізницею. Він забезпечував не тільки свободу переміщення, але гнучку організацію туристських поїздок. Подорожуюча особа сама визначала маршрут, місця зупинок і час перебування в дорозі. Поступово автомобіль перетворився в головний засіб пересування на короткі й середні відстані, істотно потіснивши залізничний транспорт. З початком автомобілізації й будівництвом упоряджених доріг у США обсяг пасажироперевезень по залізницях зменшився наполовину. Усе більше людей відправлялися за місто на уік-енд на власних автомашинах.


Подобные документы

  • Парки розваг Уолта Діснея як туристичні центри, що сприяють розвитку туристичної галузі. Діяльність найбільш привабливих Діснеєвських парків світу. Стан туристичної індустрії на території парків. Роль Діснейленду для розвитку міжнародного туризму.

    научная работа [33,1 K], добавлен 26.09.2009

  • Дослідження військового туризму, його сутності та видів. Надання специфічних туристських послуг в Україні при організації турів мілітаристичної тематики. Рекреаційні ресурси туристичної діяльності військового спрямування та перспективи їх розвитку.

    дипломная работа [14,6 M], добавлен 24.03.2020

  • Сутність міжнародного туризму та його особливості. Види міжнародного туризму в Україні. Основні чинники, що впливають на формування і функціонування туристичного ринку. Дослідження організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України.

    дипломная работа [518,2 K], добавлен 27.03.2013

  • Розвиток міжнародного туризму на сучасному етапі. Загальні відомості про Португалію, її природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси. Соціально-економічні умови країни. Туристичне районування її території. Характеристика екскурсійних об’єктів.

    курсовая работа [201,2 K], добавлен 12.01.2011

  • Дослідження функціональних можливостей міжнародного туризму. Визначення основних чинників, що в умовах глобалізації перетворюють світові туристичні потоки на інструмент зовнішньополітичного впливу. Роль туризму в формуванні рейтингу національний брендів.

    статья [31,9 K], добавлен 21.09.2017

  • Загальна характеристика ринку туристичних послуг. Методика розрахунку основних економічних показників розвитку туризму. Аналіз та оцінка сучасного рівня розвитку туристичних послуг Росії. Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму в Росії.

    дипломная работа [276,0 K], добавлен 25.07.2010

  • Основні елементи інфраструктури туристичної галузі. Висвітлення теоретичних та методологічних основ формування іміджу України, як перспективного учасника ринку міжнародного туризму. Основні тенденції та напрямки розвитку туристичної галузі України.

    дипломная работа [767,7 K], добавлен 14.08.2016

  • Сучасний стан туристичної галузі в умовах глобалізації. Характеристика українського ринку сфери туризму. Використання сучасних засобів зв'язку, інформаційних технологій та спрощення роботи туроператорів. Напрями підвищення експортного потенціалу України.

    статья [178,7 K], добавлен 19.09.2017

  • Теорія та сутність іноземного туризму та його забезпечення. Основні світові тенденції розвитку міжнародного туризму. Аналіз розвитку іноземного туризму в Україні, особливості розвитку туристичного ринку в нашій країні. Інвестиційна політика в цій галузі.

    реферат [29,3 K], добавлен 27.03.2012

  • Міжнародний туризм: сутність, види, значення; основні чинники, що впливають на формування і функціонування туристичного ринку. Огляд сучасного стану міжнародного туризму в Україні: інфраструктура, матеріально-технічна база, інноваційні форми організації.

    дипломная работа [2,6 M], добавлен 26.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.