Територіальна організація туристичної галузі Північної та Латинської Америки

Одночасно з автомобільним розвивався інший, новий вид транспорту - авіаційний, котрому призначено було зайняти домінуюче місце в перевезеннях туристів на далекі відстані понад 500 км. До кінця 30-х років авіакомпанії світу обслуговували лінії загальною довжиною більше 560 тис. км, а кількість пасажирів перевищило 23 млн. чоловік.

Використання високошвидкісних машин великої місткості призвело до значного скорочення питомих експлуатаційних витрат ( на один пасажиро-кілометр). Різко знизилися тарифи. Якщо в середині 50-х років вартість перельоту з Америки в Європу туди й назад перевищувала $1000, то на початку 60-х років вона зменшилася в 3-4 рази [49].

Зміни на повітряному транспорті, що забезпечили економію часу й грошей людей на перевезення, супроводжувалися бумом міжнародного туризму. Віддалені дистинації стали доступні більш широкому колу подорожуючих осіб. За даними Міжнародної організації цивільної авіації,

авіаподорожі зростають випереджальними темпами, за період з 1990 по 2004 р. у середньому на 10% за рік [32]. Розширення ринку авіаперевезень і міжнародних туристських потоків - два взаємозалежних процеси, які найкраще характеризують сучасний стан світового туризму (див.рис.4).

Рис.4. Динаміка повітряних перевезень, 1990-2004 рр.

Завдяки безперервному вдосконалюванню рухомого складу, стаціонарних транспортно-технічних споруджень і проведенню продуманої тарифної політики, авіації зайняла лідируючі позиції на ринку транспортних послуг. Вона відтіснила на друге місце залізниці, пригальмувала розвиток автомобільного транспорту й завдала величезної шкоди морським пасажирським перевезенням, що зменшило число подорожуючих по морю.

Сучасний етап розвитку транспорту й туризму характеризується глибокими змінами на повітряному транспорті, пов'язані з його лібералізацією. Її суть у тім, що авіакомпанії США стали першою країною на Заході, що відмовилася від державного регулювання повітряного транспорту.

Лібералізація авіаперевезень вплинула на туризм. По-перше, були зняті обмеження на обслуговування повітряних маршрутів. Високі чисті прибутки зробили сферу авіаперевезень дуже привабливою, і багато нових авіакомпаній з'явилося з початку процесу дерегулювання. Загострення конкурентної боротьби між ними змінило стратегію підприємств авіатранспорту відносно туризму, що розглядається тепер як перспективний ринок збуту транспортних послуг [33].

4.1.3 Розміщення й харчування туристів

ВТО визначає засіб розміщення як будь-який об'єкт, що регулярно або епізодично надає туристам місця для ночівлі. По стандартній міжнародній класифікації всі засоби розміщення підрозділяються на дві категорії - колективні й індивідуальні (табл. 3.2 ).

Колективні засоби розміщення туристів. До них належать готелі й аналогічні заклади, спеціалізовані заклади, інші колективні засоби розміщення. У кожному з них число місць повинне перевищувати встановлений мінімум, об'єкт розміщення повинен мати єдине керівництво, а керування їм будуватися на комерційній основі.

Готелі - головний, класичний тип підприємств розміщення туристів. Один з основних її ознак полягає в наявності номерів. Готелі надають набір обов'язкових послуг: щоденне заправлення ліжок, прибирання номерів і санітарних вузлів, а також широкий перелік додаткових і супутніх послуг [50].

Таблиця 3.2

Стандартна класифікація засобів розміщення туристів

Існують різні класифікації готелів. У теорії й на практиці готельного господарства широко поширений розподіл готелів на групи, виходячи з надаваних ними побутових зручностей і набору послуг. Ці класифікації встановлюють відповідність категорій готелю прийнятому стандарту обслуговування. За підсумками атестації кожного готелю присвоюється певний розряд, що залежить від кількісних й якісних характеристик її будівлі, номерного фонду, інфраструктури, системи життєзабезпечення, а також рівня комфорту, асортиментів основних, додаткових і супутніх послуг, кваліфікації персоналу, культури сервісу.

Розрядність відображається на престижі, складі клієнтури й розцінках готелю. Подорожуючій особі вона дозволяє вільно орієнтуватися на ринку туристської пропозиції: порівнювати готелі по якості й вартості обслуговування й вибирати відповідну базу для ночівлі. Органи керування використовують клас готелю як критерій розподілу податків і державних інвестицій, а також враховують його при розробці цінової політики в сфері готельного бізнесу [32].

Класифікація готелів за рівнем побутових зручностей і набору послуг прийнята в усьому цивілізованому світі. Крім того, багато готельних ланцюгів, асоціації й союзи мають свої класифікації. У цілому їх налічується понад 30, у тому числі система зірок (од однієї до п'яти), система букв (А-В-С-D), «корон» або «ключів», балів й ін. Вони відрізняються не тільки символікою, кількістю категорій, але й стандартами обслуговування. Ці розходження виникають із історико-культурних особливостей держав й обумовлені національними традиціями, звичаями й звичками.

Основними клієнтами готелів є внутрішні туристи, які на 70-90% забезпечують завантаження протягом року. Вони фактично й визначають вимоги до готельної бази й рівня сервісу.

Численні спроби ВТО, Комітету готельної й ресторанної індустрії Європейського Союзу, Міжнародної готельної асоціації впровадити єдину класифікацію готелів у світі виявилися безуспішними. Завдання ускладнюється ще й тим, що, крім готелів, існує маса інших видів засобів розміщення, кожний зі своєю специфікою.

У сформованій ситуації іноземні туристські каталоги, прагнучи полегшити клієнтові вибір готелю, переходять на систему піктограм. Вони містять відповідні значки й символи, яких налічується більше сотні. На жаль, стандартизація піктограм, розпочата ВТО, також не дає швидких результатів. Графічні зображення окремих готельних послуг як і раніше дуже суперечливі. Проте піктограми поступово наближаються до єдиних, зрозумілих всіх зображень і для великої зручності часто супроводжуються короткими поясненнями на двох-трьох мовах (див. додаток 3), [37].

ВТО рекомендує використовувати зіркову класифікацію готелів, виходячи з розміру номерів, їхнього планування, зручності й оснащення, наявності інших приміщень й обладнання для проведення дозвілля гостей і роботи ділових туристів, надаваних послуг й ін. Зірковий розподіл готельних підприємств вважається одним з найпоширеніших, але й він не є універсальним. Більшість країн дотримуються зіркової класифікації.

Незважаючи на існуючі розходження, готелі однієї категорії пропонують приблизно подібний рівень побутових зручностей і набір послуг. Високорозрядні готелі, крім упоряджених номерів, звичайно мають у своєму розпорядженні просторі холи, бари, ресторани з національною кухнею, вар'єте, дискотеки, сауни, плавальні басейни, кегельбани й інші приміщення для відпочинку й занять спортом, зали для проведення конгресів, обладнані синхронним перекладом, телетайпами й т.д.

Класифікації готелів, засновані на комплексі вимог до матеріальної бази підприємства і її експлуатаційному станові, рівною мірою враховують якість і культуру сервісу. Чим краще організований прийом відвідувачів, тим вище категорія засобу розміщення [50].

Останні 15-20 років у готельному секторі були відзначені появою нової категорії готелів, так називаного економічного класу (budget/economic hotels). Ці недорогі, але комфортабельні готелі добре зарекомендували себе на туристському ринку багатьох країн Заходу, у першу чергу США. Вони забезпечують високий стандарт обслуговування, гарантуючи зручне розміщення в сучасних, функціонально продуманих номерах за помірними цінами.

Переваги нової категорії знайшли відбиття в її назві. У цьому випадку термін «економічний» (economic) використовується в значенні «ощадливий». Тим самим підкреслюється, що зниження вартості досягається не за рахунок погіршення якості сервісу, а шляхом введення строгого режиму економії. Середній коефіцієнт завантаження цих готелів перевищує 80%.

Залежно від обладнання й особливостей надаваних послуг серед готелів розрізняють готелі широкого профілю, апарт-готелі (квартирного типу), мотелі, курортні готелі, клуби із проживанням й ін [53].

Новим віянням у туристському бізнесі останніх років став розвиток мережі готелів класу «рисортс» (від англ. resort - курорт). Вони розташовані, як правило, у мальовничих місцях узбережжя. Оточені зеленим поясом у вигляді тропічних садів або парків, «рисортс» являють собою райські оазиси відпочинку. Комерційний успіх готелям цієї категорії принесла система «усе включено».

У реалізовані ними пакети послуг входять розміщення, харчування («шведський стіл»), розваги, нерідко безкоштовне користування барами, а також пільгові квитки на літак, трансфер, екскурсії. Комфортний і недорогий відпочинок у сполученні із чітко організованим транспортним обслуговуванням, можливістю залишити під доглядом дітей і свійських тварин, а також іншими зручностями - все це робить «рисорт» досить привабливими для туристів, особливо із середнім рівнем статку. Їхня мережа неухильно розширюється. У Бразилії подібні оазиси відпочинку - останній писк курортної моди. В 2000 р. 14 найбільших «рисорт», розкиданих по всьому 5000-кілометровому її узбережжю, прийняли 170 тис. чоловік. У найближчих планах Бразилії значиться відкриття 43 таких центрів. У їх спорудження вже вкладено $3,5 млрд. [4].

У боротьбі за клієнта цілі групи готельних підприємств і кожний готель окремо постійно розширюють спектр послуг, виносячи на ринок нові оригінальні пропозиції.

Поряд із класичними готелями, що мають великий штат обслуговуючого персоналу та які пропонують відвідувачам великий перелік послуг і високий рівень комфорту, у США виник й одержав поширення сугубо національний тип готелів - мотель. На початку ХХ ст. уздовж доріг стали зводитися «туристські хатини» - об'єкти розміщення з елементарними зручностями, у яких звичайно зупинялися фермери.

Крім рівня побутових зручностей, набору і якості послуг, готельні підприємства розрізняються формами власності. За цією ознакою виділяють державні, муніципальні й власні готелі.

Зміни у відносинах власності знайшли відображення коли кілька осіб спільно володіють одним майном. Вони отримали широке поширення в США й інших країнах у вигляді таймшерів.

Таймшер (time share у перекладі з англійської мови «частина часу»)- це спільне володіння, або, точніше, довгострокова оренда клубних засобів розміщення із правом користування ними протягом певного часу (наприклад, одного тижня протягом 30-50 і більше років, щорічно). Особливість класичного таймшеру полягає в наявності сертифікату власності на певний період відпочинку. У ряді країн таймшер може бути переданий у спадщину, бути предметом застави, покупки, забезпечення кредиту й т.д.

Система «володіння відпочинком» спочатку виникла в Європі й була вдосконалена в Північній Америці (США). Поряд із класичною нерухомістю й послугами з розміщення в готелях об'єктом продажу виступило щось середнє - апартаменти на курортах, користування якими обмежене однією або декількома тижнями протягом року. Сам же ринок тамйшерів сформувався значно пізніше й існує 15-20 років, з тих пір як з'явилася можливість обмінюватися цими тижнями.

Система «володіння відпочинком» - одна із самих швидкоростучих галузей туристського бізнесу. В останні роки число власників таймшерів збільшувалося у світі в середньому на 15% у рік [52].

Змінюється характер таймшерного бізнесу. Спочатку нова сфера діяльності залучала головним чином дрібних підприємців, але з ростом популярності таймшеру в неї спрямувалися великі компанії. Сьогодні ринок «власності на канікули» поділений між відомими, насамперед американськими корпораціями, такими як «Хілтон Хоутелз Корпорейшн», «Марріот Інтернешнл», «Дісней», «Ай-Ті-Ті Шератон», «Баррат», «Уімпей», «Холідей Інн Уорлдуайд».

Неухильно розширюється географія індустрії таймшеру. Багато приймаючих регіонів зв'язують із нею згладжування сезонних коливань, тривалий економічний підйом і поліпшення перспективи інвестування й зайнятості в туристському, фінансовому й іншому секторах господарства. Сьогодні мережа клубних курортів охоплює 89 країн, а власники «власності на канікули» проживають в 191 державі [65].

Таймшер як істотний елемент всієї системи організації дозвілля одержав найбільший розвиток у США. Тільки в одній Каліфорнії налічується 80 клубних курортів. Середня ціна тижня тут доходить до $9 тис. Власники таймшерів вносять істотний вклад у місцеву економіку. Щорічно штат одержує понад $300 млн. У вигляді прямих і непрямих споживчих витрат відпочиваючих, податків на нерухомість й оплати комунальних послуг.

Серед колективних засобів розміщення широке поширення одержали кемпінги.

Кемпінги - табори для автотуристів на охоронюваних, добре обладнаних площадках. Вони оснащені системами енерго- і водопостачання, каналізації; мають спеціально відведені місця під автомобільні стоянки, а також для профілактичного огляду, миття й ремонту автомобіля й надають ряд інформаційних, торгівельних, послуг дозвілля. Залежно від їхньої якості й асортиментів кемпінгам присвоюється певна категорія, як правило, від однієї до чотирьох зірок. Висококатегорійні табори для автотуристів мають у своєму розпорядженні тенісні корти, басейни, сауни, водні атракціони, власне кажучи трансформуючись у центри дозвілля. Поряд з об'єктами спорту й розваг, вони мають при собі підприємства харчування й торгівлі, пральні, відділення зв'язку, спортивні об'єкти, пункти прокату й самі нерідко входять до складу багатопрофільних готелів, що діють на протязі року, турбаз і мотелів.

Останню групу інших колективних засобів розміщення утворюють туристські гуртожитки, молодіжні готелі, шкільні й студентські гуртожитки, будинки відпочинку для людей похилого віку й аналогічні об'єкти соціальної значимості [50].

Індивідуальні засоби розміщення туристів. Можливості для індивідуального розміщення дуже широкі. Турист може зупинитися у власному заміському будинку, орендувати в приватної особи або агентства повністю обладнане житло (будинок, квартиру, котедж) або безкоштовно розміститися в родичів і знайомих.

Здавані кімнати й приміщення підлягають класифікації за аналогією з іншими об'єктами гостинності.

Фізіологічну потребу туриста в їжі задовольняють підприємства громадського харчування. Вони відрізняються розмаїтістю форм. До туристської індустрії харчування відносяться ресторани, кафе, бари, їдальні, закусочні й ін. За аналогією із засобами розміщення туристів підприємства харчування класифікуються залежно від культури і якості обслуговування, а також кухні асортиментів пропонованих блюд, числа посадкових місць, режиму роботи, форми обслуговування відвідувачів і т.п [23].

На прикладі США представимо основні типи підприємств харчування (табл.3.3).

Великою популярністю в туристів користуються ресторани. Вони підрозділяються на дві групи: класичні й швидкого обслуговування. Знаменитий класичний ресторан те саме що витвір мистецтва. Він унікальний, чудовий, розташовує до тривалого спілкування з партнером або, принаймі , до естетичної насолоди інтер'єром і дуже дорогий.

Найважливішою ознакою першокласних ресторанів є прагнення до індивідуальності. Їхній неповторний вигляд доповнюється розкішним внутрішнім оздобленням і вишуканою кухнею. У США широкий розвиток одержали ресторани швидкого обслуговування. Родоначальником швидкого способу задоволення самих приємних фізіологічних потреб людини стали США.

У міжнародній туристській практиці харчування, як правило, пов'язується з розміщенням. Його вартість, поряд із проживанням, входить у готельний тариф. Турист може вибрати номер у комплексі із триразовим, дворазовим або одноразовим харчуванням, відповідно розрізняють американський план, модифікований американський план і континентальний план, що називають ще «Постіль і сніданок». Багато готелів працюють за європейським планом. Він являє собою готельний тариф, обумовлений на основі вартості розміщення без обліку харчування. Туристи самостійно вибирають підприємство громадського харчування, кухню й блюда, що замовляють [22].

Мають місце також розходження у формі обслуговування. Система «А ля карт» припускає вільний вибір клієнтом блюд із пропонованого рестораном меню, «табльдот»- обслуговування по єдиному для всіх клієнтів меню без права вибору блюд, «шведський стіл»- вільний вибір виставлених на спільне харчування блюд і самообслуговування. Це форма обслуговування дозволяє вибрати їжу по смаку й у бажаній кількості.

Підприємства харчування не тільки забезпечують відвідувачів необхідною кількістю калорій для нормальної життєдіяльності, але й надають можливість розважитися й одержати яскраві незабутні враження.

Багато мандрівників відправляються в спеціальні гастрономічні й питні тури, щоб познайомитися з національною кухнею різних країн. Під час таких поїздок вони прилучаються до місцевих звичаїв, нерідко стаючи учасниками фольклорних свят.

Великою популярністю в туристів користуються етнографічні ресторани й кафе. У них національне проявляється в інтер'єрі, і в одязі офіціантів, і в репертуарі оркестру, і в асортименті пропонованих блюд і напоїв. Крім національного підприємства харчування можуть бути витримані в будь-якому іншому стилі: від використання банківських атрибутів до вітряних млинів. Вибір центральної теми, якій підлягає оформлення залів і все обслуговування клієнтів, являє собою сплав мистецтва й маркетингових досліджень. Знання ринкової ситуації й умов конкуренції дозволяє виявити перспективні теми. При цьому досвідчені менеджери ресторанів часто покладаються й на власну інтуїцію [61].

Вибір теми завжди сполучений з певним ризиком. При невдачі її доводиться міняти. У таких випадках ресторани, як правило, не обмежуються відновленням вивіски або меню. Вони проводять повну реконструкцію приміщень, наймають нових працівників, складають меню й замовляють столові прилади, що відповідають обраній темі, продумують відповідну розважальну програму. Подібного роду перебудова звичайно обходиться дуже дорого, тому задовго до її початку розробляється фінансовий план, необхідний для прийняття ефективних рішень.

Виступаючи сегментом індустрії гостинності, громадське харчування продовжує змінюватися й розвиватися. З'являються нові кулінарні рецепти, створюється більш продуктивне й економічне устаткування, удосконалюються системи керування. Ці міри спрямовані в остаточному підсумку на одержання стабільних доходів. Але в основі всього лежить боротьба за клієнта, без якого робота підприємств виявляється безглуздою [3].

4.1.4 Розваги в системі туризму

Розваги - це не тільки забави й задоволення, але й світова індустрія з мільярдним оборотом, що зростає рік у рік. Розваги відносяться до числа головних мотивів туризму; без них не обходиться жодна поїздка. Люди відправляються в подорож за новими незабутніми враженнями, позитивними емоціями й гострими відчуттями. Для задоволення цих й інших потреб людини створюються засоби розваги, проводяться розважальні заходи.

Найчастіше розваги обмежуються екскурсійною програмою - відвідуванням музеїв, оглядом історичних пам'ятників і природних визначних пам'яток, оглядовими екскурсіями по місту й місцевості. Вони можуть включати також інші пізнавальні або розважальні заходи (наприклад, відвідування магазинів або ігорних закладів) [7].

На курортах й у гарних готелях для розваги туристів наймається спеціальний персонал аніматорів.

Особливе місце у світовій індустрії розваг займають тематичні парки. Останнім часом вони склали серйозну конкуренцію традиційним дестинаціям з більшою кількістю історико-культурних визначних пам'яток [37].

Перший тематичний парк з'явився в Сполучених Штатах у середині 50-х років, у той час, коли традиційні парки дозвілля переживали занепад. Цілий ряд причин обумовив крах цих колись дуже популярних серед американців об'єктів відпочинку й звеселянь, їхнє поступове витіснення з ринку туристських послуг і заміщення більшими й сучасними тематичними парками типу «Діснейленда» або «Сікс Флегс».

За задумом улаштовувачів, насамперед У. Діснея, тематичний парк - це центр сімейного відпочинку й розваг, що багато в чому визначає вибір самої теми. Щоб об'єднати людей різного віку й у першу чергу залучити доросле населення, вона повинна носити не тільки розважальний, але й інформаційно - пізнавальний характер [42].

Постійно діючі експозиції в «Діснейленді» розповідають про історію Америки, культуру різних народів. Познайомитися з підводним світом, його мешканцями й подивитися барвисте шоу за участю морських тварин можна в парку «Сі Уорлд» у Сан-Дієго, штат Каліфорнія. Він також має у своєму розпорядженні коштовні наукові дані про поводження й інтелект дельфінів, косаток, тюленів, отриманими в процесі їхнього дресирування [55].

Від загальної інформації, пропонованої увазі відвідувачів під час екскурсій по парку, ці установи індустрії розваг перейшли до організації повноцінного навчального процесу. Тематичні парки виділяють великі цільові засоби на навчання. Вони створюють при собі спеціалізовані школи, відкривають програми навчання, запрошують викладачів для проведення занять, випускають навчальні книги. Спектр освітніх програм надзвичайно широкий. Частина їх розрахована на дітей молодшого віку, інша - на дітей старшого віку й дорослих. Організуються також короткострокові семінари для дорослих. Тематика програм дуже різноманітна. Наприклад, тематичний парк «Дісней Уорлд» пропонує від курсів по фігурній стрижці кущів до циклу семінарів по теорії й практиці менеджменту. Просвітня й освітня політика тематичних парків принесла свої результати. Сьогодні більшість їхніх відвідувачів становлять не діти, а дорослі. В «Євродіснейленді» на них доводиться 80% від загального числа гостей.

Вершиною творчої думки У. Діснея стала ідея інформаційно-розважального Епкотцентру, відкритого в 1982 р. у парку «Дісней Уорлд». Власне кажучи, у ньому знайшла втілення нова концепція тематичного парку, що запропонував дорослим заглянути в майбутнє в пошуках досконалої моделі співтовариства людей [57].

Епкотцентр - це виставка досягнень у галузі науки й техніки. Тут на орендованих площах численні компанії розміщають свої футуристичні експозиції. Всі представлені зразки діючі, пов'язані з бізнесом розваг і використаються компаніями з метою самореклами.

ЕПКОТ і різноманітні інформаційно-пізнавальні й освітні програми дуже популярні у відвідувачів, що, на думку фахівців, свідчить про тенденції перетворення тематичних парків у просвітні центри [66].

Крім оригінальної концепції, тематичні парки мають ряд інших переваг перед традиційними парками розваг, що забезпечили їм широке визнання. На відміну від звичайних центрів відпочинку й розваг тематичні парки розміщаються за межами міста. Підраховано, що для прибуткового функціонування вони повинні перебувати в межах двогодинної досяжності для 20 млн. потенційних відвідувачів або в одній годині їзди від великого туристського центра й у двох годинах їзди від населених пунктів із загальною чисельністю жителів 5-6 млн. чоловік.

Найстаріший тематичний парк США «Діснейленд» побудований в 60 км до південного-сходу від Лос-Анджелеса (штат Каліфорнія), найвідоміший американський тематичний парк «Дісней Уорлд» - недалеко від Орландо (штат Флорида).

Успіх тематичних парків у використанні високих технологій. «Діснейленд» й «Дісней Уорлд» є піонерами в технічному оснащенні атракціонів. Зокрема, вони були першими, хто перейшов на комп'ютерні системи контролю за світлозвуковими й мультиплікаційними ефектами, завдяки яким відвідувачі випробовують гострі відчуття й одержують особливо яскраві враження [55].

Для того щоб інтерес до тематичного парку з роками не пропав, необхідно періодично обновляти атракціони. У цілорічно працюючих парках строк їхньої експлуатації звичайно становить три-чотири роки, після чого вони заміщаються більше досконалими засобами розваг. Сезонні парки, істотно обмежені у фінансових можливостях, регулярно видозмінюють атракціони й організують нові тематичні вистави.

Завдяки систематичному відновленню атракціонів і розважальних програм тематичні парки формують постійну клієнтуру й підтримують широкі туристські потоки. Разом з тим деякі з відвідувачів сприймають закриття окремих самих улюблених атракціонів як дійсну втрату й більш ніколи не приходять у парк. Так, демонтаж атракціону «Міккі Бесдейленд» у парку «Дісней Уорлд» виявився справжнім потрясінням для частини відвідувачів. Через деякий час спеціально для фанатів «Дісней Уорлд» відкрив сторінку в Інтернеті «Лост Уорлд» («Втрачений світ»), на якій можна знайти зображення старих, колись дуже популярних атракціонів.

Прибуток тематичних парків складаються від продажу квитків (основна стаття - до 70% всіх надходжень), харчування, реалізації сувенірної продукції й іграшок. У парках продається величезна кількість сувенірів, як правило, із символікою парку [65].

Втриматися на ринку й досягти успіху тематичні парки змогли також завдяки глибокому й всебічному проробленню проектів їхньої організації, відточеним прийомам маркетингу, сполученню розмаїтості й простоти в пропозиції послуг, досягненню стабільності й високої якості обслуговування відвідувачів, створенню кваліфікованої й зацікавленої менеджерської команди, забезпеченню чистоти й порядку, яким приділяється велика увага. Підтвердженням цього служать слова У. Діснея, адресовані продовжувачам його починань: «Дайте людям усе, що ви можете дати. Підтримуйте ідеальну чистоту. Будьте дружелюбні. Зробіть це місце самим веселим місцем на землі» [55].

У цей час тільки в США налічується більше 600 тематичних парків. Столицею «Країни мрій» стала Флорида. У цьому штаті розміщаються кращі тематичні парки не тільки Америки, але й усього світу: «Дісней Уорлд» й «Юніверсал Стьюдіос». Вони неодноразово вдостоювалися престижних премій у сфері світового туристського бізнесу у відповідній номінації [64].

Американські тематичні парки є самими популярними у світі - понад 90 млн. відвідувань в рік. Так, тематичний парк «Уорлдс ов Фан» у Канзас-Сіті, штат Міссурі, приймає гостей із всіх 50 штатів Америки й 65 держав світу, а в парку «Дісней Уорлд» можна почути будь-яку іноземну мову [56].

4.1.5 Туроператори й турагенти

У секторі туризму ключовою ланкою в ланцюзі посередників, що доводять туристський продукт до кінцевого споживача, є турагент. Через нього здійснюється продаж значної частини туристських поїздок, насамперед за кордон. Практика свідчить, що придумати й розробити цікавий маршрут подорожі дуже просто, набагато складніше знайти споживача. На турагентів лягає саме важке завдання - залучити клієнта й умовити його поїхати саме в даний тур, а вже потім укласти з ним договір, одержати гроші, оформити паспорт, візи, квиток, видати ваучер, відправити в поїздку й повернути додому в цілості й неушкодженості, а на заключному етапі, може, одержати від нього подяку [22].

По характеру здійснюваних операцій турагент є роздрібним продавцем. Класичний турагент не створює свої власні туристські продукти, а займається їхнім перепродажем. Він реалізує послуги кінцевим споживачам - туристам - для їх особистого некомерційного використання.

Турагенти виконують дві головні функції. Відповідно до визначення ВТО, основний напрямок їхньої діяльності складається в наданні інформаційних послуг. Тільки 48% клієнтів знають, куди б вони хотіли відправитися в поїздку, 35% мають нечітке уявлення про це, а 17% не мають його зовсім. Турагенти інформують потенційних покупців про туристські райони, розклад руху транспорту, варіанти розміщень, розцінках, що діють і допомагають зробити зразковий кошторис витрат на подорож.

Друга функція турагента - збут туристських послуг, що надаються перевізниками, об'єктами громадського харчування, засобами розміщення й іншими підприємствами індустрії туризму. Вона включає різні посередницькі операції. Турагент реалізує квитки на всі види транспорту, бронює місця в готелях й іншій базі розміщення, здає автомобілі в оренду, замовляє екскурсії, оформляє виїзні документи, здійснює страхування туристів, робить обмін валюти, видає дисконтні картки, продає туристську літературу й сувеніри, робить обробку фотоплівок і т.д. Крім окремих туристських послуг, турагент реалізує повні, комплексні їхні пакети - тури. Серед перерахованих операцій особливо варто виділити продаж авіаквитків.

За різними оцінками, у світі налічується від 20-30 до 70 тис. турагентств.

В основній масі турагентства являють собою невеликі компанії з незначним капіталом й обмеженим ринком. Вони не мають сил зробити скільки-небудь помітний вплив ні на постачальників, ні на поводження покупців. Переважна їх частина має однакову структуру й розмір, пропонує подібні туристські продукти по приблизно рівних цінах [21].

У США у 2003 році налічувалося 32,5 тис. турагентств, з них 19,5 тис., або 60% відносилося до малого бізнесу. У таких фірмах зайнято від трьох до п'яти чоловік. Це директор, агенти, що приймають клієнтів, що консультують їх і здійснюють продаж туристських послуг, а також секретарі, що виписують рахунки й виконують кур'єрську роботу. Цікаво, що власниками половини малих турагентств є жінки.

Великі роздрібні туристські фірми були й залишаються як і раніше нечисленними. Тільки 3% турагентств США мають річний оберт, що перевищує $15 млн. Тим часом вони забезпечують основний обсяг продажу. На 50 провідних американських компаній доводиться третина всіх послуг, реалізованих турагентами США [52].

Переважна частина роздрібних продавців туристських послуг США розташована в містах із чисельністю населення 50 тис. чоловік і більше або в приміських районах. Тільки 9% їх перебуває в невеликих населених пунктах і сільській місцевості. Розміщення турагентств в основних рисах збігається з розміщенням великих міст, міських агломерацій і мегаполісів.

Положення на північноамериканському ринку турагентів є типовим і його характеристикою в головному може бути поширення на інші туристські регіони світу [65].

Туроператори. Поряд з роздрібними агентами важливу роль у товаропровідному каналі грають оптовики. Ці комерційні посередницькі підприємства займаються закупівлею товарів (послуг) і їхнім збутом через мережу роздрібних торговельних точок. У сфері туризму найбільш великим оптовим продавцем є туроператор. Він виступає генератором організованого туризму, і йому приділяється особливе місце в справі формування ринку туристських послуг.

Головним напрямком діяльності туроператорів стала розробка туристського продукту, розрахованого на масовий споживчий попит. Оптовики комплектують серійні набори послуг, реалізовані туристами у єдиному пакеті (пекідж-тури) шляхом стандартизації маршрутів поїздок, програм і комплексу обслуговування. За рахунок стандартизації й масовості свого продукту вони досягають зниження витрат обігу, а отже, і цін, що дозволяє їм виходити на ринок з конкурентноздатною пропозицією.

Перш ніж приступити до формування туристського продукту, туроператор повинен скласти чітке уявлення про те, на який ринок він збирається вийти із пропозицією, хто стане його основним клієнтом, які мотиви й стимули будуть ним рухати при покупці пропонованих турів. Для відповіді на ці й інші питання туристські фірми проводять маркетингові дослідження. Вони дозволяють окреслити територіальні границі перспективних ринків збуту, виділити соціальний склад клієнтури, установити найбільш привабливі види туризму для конкретного територіального або соціального ринку, визначити кількісні параметри туристських потоків і т.д [21].

Важливим джерелом інформації для туристської фірми при аналізі й оцінці нею ринкового потенціалу служать видавничі матеріали, статистичні дані, експертні висновки, рекламні оголошення. Непогані результати дають вибіркові опитування населення.

На другому етапі туристський продукт здобуває більш чіткі обриси. Керуючись інтересами й запитами споживачів, виявленими в ході маркетингових досліджень, туроператор приступає до розробки змісту тура. Він, зокрема, визначає: країну подорожі й вид туризму, сезон і тривалість поїздки, маршрут, тобто перелік пунктів, відвідуваних туристами під час подорожі, загальну кількість групових й індивідуальних турів, пакет і класність послуг. Другий етап роботи завершується підготовкою серій конкретних турів для наступного обговорення з партнерами.

На третьому етапі туристська фірма вибирає партнерів, веде з ними переговори, погоджує умови обслуговування туристів й укладає угоди. Пошук учасників спільної діяльності не представляє особливої складності. Постачальники туристських послуг: транспортні компанії, засоби розміщення, підприємства громадського харчування, об'єкти розваг й інші - охоче йдуть на контакт із туроператорами, розраховуючи одержати від них вигідні пропозиції й замовлення. Важливо, щоб партнери були надійними, мали гарні ділові якості й забезпечували високий клас обслуговування за доступними цінами.

Після того як партнери обрані, угоди укладені, наступає один із самих відповідальних етапів розробки туристського продукту - установлення його продажної ціни.

Із установленням ціни процес створення туристського продукту підходить до завершення. Туроператору залишається тільки включити розроблений тур у свій каталог, щоб забезпечити йому широку рекламу [20].

Кращою перевіркою якості роботи туроператора є реакція покупця на пропозицію туристської поїздки. Гарний збут означає, що вона відповідає запитам споживачів, а організатор знайшов свою ринкову нішу. У противному випадку в тур необхідно внести виправлення.

Для того щоб довести туристський продукт до цільової аудиторії, тероператори використовують різні канали розподілу. Вони нерідко мають власні торгівельні точки, але класичним і найпоширенішим на Заході способом реалізації турів вважаються продажі через турагентства. Туроператор залучає до збуту сформованого ним пакета туристських послуг безліч (іноді більше тисячі) роздрібних посередників. Найчастіше він створює при собі центральне турагентство, що входить у його структуру в якості самостійного комерційного підрозділу, а також відкриває периферійні турагентства, що розташовуються в інших містах, районах, країнах і регіонах. У сукупності вони утворять складну збутову мережу [21].

Міжнародний туризм в США і Канаді спрямований в переважно в Карибський басейн, Європу і Латинську Америку. В США зараз працюють більш 2000 різних туроператорів, що майже в 3,5 разів більше, ніж в кінці 70-х років. Найбільші оператори в США - „Америка Експрес”, „Томас Кук”, „Карван Туре”, „Гатней Холідейс”, в Канаді - „Канадіен Пацифік” і „Тур Монтроял”. Однак 70% запропонованих ними туристських пакетів направлені на подорожі у середині держави, в Каліфорнію, Флориду, на Гаваї і т.д. З за високої конкуренції в США граничний рівень прибутку тур операторів становить біля 3% [25].

Співробітництво туроператорів і турагентств приносить вигоди обом сторонам. Наявність у туроператора широкої розгалуженої контрагентської мережі забезпечує йому ріст обсягів продажу туристських поїздок, вихід на нові ринки в тому числі провінційний ринок виїзного туризму; економію витрат на зміст власного персоналу, оренду приміщень й їхнього устаткування й т.д [22].

4.2 Регіональна характеристика основних туристичних ресурсів країн Північної і Латинської Америки (на прикладі США, Мексики, Бразилії, Венесуели та Колумбії)

4.2.1 США

Географічне положення: держава в Північній Америці. Складається із трьох суміжних областей ( територія США, Аляска, Гавайї). [54] Територія: 9363,3 тис. кв.км. Адміністративно - територіальний розподіл: 50 штатів і федеральний столичний округ Колумбія. Державний устрій: федеративна республіка. Столиця: Вашингтон. Великі міста: Нью-Йорк, Чикаго, Філадельфія, Сан-Франциско. Населення: 260 млн. чол. Етнічний склад: американці, афро - американці, італійці, мексиканці, євреї, німці, французи, поляки, негри, індіанці й ін. Релігія: протестантизм, католицизм. Офіційна мова: англійський. Основні галузі господарства: металургія, машинобудування, приладобудування, електротехнічна, хімічна, газова, автомобільна. Грошова одиниця: долар.

Заселення людиною континенту Північна Америка почалося 10-12 тис. років тому по Берінгінському мосту суходолом з Азії [39].

На території США розташовані майже всі кліматичні зони. Серед них ми можемо назвати тропічну (Гавайї), помірну й субтропічну морську (узбережжя Тихого океану), континентальну морську (узбережжя Атлантичного океану), континентальну (Внутрішні рівнини, плоскогір'я Юкон), різко континентальну (плоскогір'я Кордильєр), арктичну (північна частина Аляски), субарктичну (центральна й південна частина Аляски). Середньорічна температура липня коливається від +14 градусів до + 22 градусів на західному узбережжі, а на східному узбережжі - від + 16 градусів до + 20 градусів. Найбільш низькі температури спостерігаються на Юконі - 64 градусів, найбільш високі - +56,7 градусів у Долині Смерті на південно-заході США [46].

Природні ресурси. Більшу частину країни на сході й центральних районах займають рівнини й невисокі гори. На сході тягнеться ланцюг Аппалачів, найвища точка яких - гора Мітчелл - досягає 2037 м. На півночі гори відділені від океану Приатлантичною низовиною. На захід від Аппалачів розкинулися Центральні рівнини. На докембрійській кристалічній платформі Канади розкинулися Великі рівнини. Західну частину Аляски займають гірські хребти, по плоскогір'ю Юкон течуть північні ріки Юкон і Маккензі. Приатлантична й Примексиканська низовини багаті корисними копалинами (нафторозробки, видобуток рідкісних металів). Плато Колорадо обмежують на заході вулканічні Каскадні гори, хребет Сьєрра-Невада з його найвищою точкою горою Уітні (4418м). Найбільшими ріками країни є Міссісіпі, Міссурі, Колумбія, Колорадо. Об'єктами індустрії туризму служать п'ять Великих американських озер: Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо. На просторах Великого Басейну розкинулося Велике Солоне озеро.

Курорти США розташовані в основному уздовж узбережь і в більшості своїй являються кліматичними і приморськими. Південно-західна частина США : Санта-Барбара, Лонг-Біч, Сан-Дієго, Палм-Спрінгс, Санта-Круз. В центральній частині США розташовані бальнеологічні курорти : Сан Валлі, Колорадо Спрінгс, Ексельсіор Спрінгс, Санта-Фе, Хот-Спрінгс, Френч-Лік, Маунт-Клеменс Кліфтон Спрінгс, Уорм-Спрінгс, Лейк-Плесід, Саратога-Спрінгс, Логг-Бранч. На Східному узбережжі - курорти Майамі, Палм-Біч, Дейтона-Біч, Атлантік-Сіті, Ньюпорт.

На північноамери канському континенті в цей час знаходиться більше 50 національних парків, які включають природні, ландшафтні, історико-культурні заповідники, військові меморіали, парки - історичні монументи, парки штатів, національні цвинтарі. Ці об'єкти національного надбання розташовані на землях, які належать федеральному уряду, владі штатів, громадським організаціям, приватним особам. Контроль за станом більшості парків здійснює Служба національних парків Міністерства внутрішніх справ США. ( Рис. 5).

Рис.5 Національні парки США

Найбільш великими парками є Йеллоустонський і Йосемітський природні й ландшафтні заповідники, національний природний парк Секвоя, Глейшер, Великий Каньйон у Колорадо. Розташований на північному-заході Арізони Гранд Каньйон - це одна із самих мальовничих річкових долин у світі. Води ріки Колорадо вирізали в скелях цю ущелину протягом шести мільйонів років. Глибина каньйону місцями досягає 1,5 км. Найвищий хмарочос у світі (Сіерс Тауер у Чикаго) помістився б у глибоких місцях каньйону 4 рази. Йосемітський національний парк розкинувся по схилах гряди Сьєрра-Невада (шт. Каліфорнія). Це перший ландшафт, що охороняється в США (з 1864р) і перший у світі (разом з Йеллоустоном) Національний парк (з 1872р). Визначними пам'ятками парку є гранітні куполи, які відшаровуються як лушпиння з цибулі, 730 - метровий Йосемітський водоспад, гігантські секвої, льодовикові розломи й найбільший у світі гранітний моноліт Ель-Капітат.

Флора представлена рослинністю 5 біогеографічних областей континенту. Тут ростуть хвойні ліси, знаходяться три гаї секвої. Водяться бл.80 видів ссавців (ведмідь барібал, колумбійський чорнохвостий олень, койот, білка, бурундук), і 200 видів птахів.

Йеллоустонський національний парк (шт. Вайомінг, Монтана, Айдахо) - перший у світі національний парк (заснований у 1872р). Площа 898,3 тис.га. На території парку - річка і озеро Йеллоустон, Йеллоустонське вулканічне плато (2200-2500м). За останні 2 млн. років тут тричі поновлювався вулканізм і формувалися западини типу кальдер. Гарячі джерела, понад 200 гейзерів, з яких 60 фонтанують на висоту більше за 3м; висота струменя гарячої води гейзера Ексцельсіор досягала колись 90-100м. Знаменитий гейзер Олд - Фейтфул («Старий служака») періодично фонтанує на висоту 30-55м. Біля північного входу в парк розташовані Мамонтові гарячі джерела. Рослинність представлена хвойними лісами, гірськими лугами. Водяться чорнохвостий олень, ведмеді (барібал, грізлі), пума, рись, росомаха, койот, антилопа-вилоріг, лось, бізон, лисиця, заєць, білка, горностай, куниця, бурундук; гніздівля білоголового орлана (Рис.6).

Рис.6 Йеллоустонський національний парк

Тільки на території Аляски в цей час розкинулося вісім великих заповідників дикої природи. Коли в 1867 р. сенатор Вільям Стюард підписав договір про купівлю землі Аляски по 2 центи за акр, багато хто скаржився, що гроші були викинуті на вітер. Тепер відношення до земель Аляски різко змінилося. На території цих заповідників розкинулося більше 41 мільйона акрів незайманої землі, з льодовиками, незайманими лісами, примхливо порізаною береговою лінією й високими гірськими вершинами.

Серед парків Аляски виділяється Деналі-парк. Він розкинувся на околицях гори Маккінлі - найвищої вершини Аляскінського хребта, по лісистих схилах якого бродять ведмеді-грізлі, вовки, лосі, олені-карибу. Інший парк одержав назву Глейшер. Тут серед полів крижаних брил у Глейшер Бей на Алясці можна не тільки помилуватися різноманітними обрисами льодів, але й спостерігати за життям представників арктичної фауни. Ще один парк, Кенай фіорд, розкинувся на території Кенайського півострова. У льодах фіордів Кенайського півострова живуть знамениті арктичні орли, тюлені, морські леви, на узбережжя виходять ведмеді й лосі. У Катмайському заповіднику збереглися тисячі бурих ведмедів.

У первісному вигляді, тобто в тім вигляді, який її побачили перші європейці, що ступили на американський контингент, рослинність Північної Америки збереглися тільки в гірських районах країни. Це територія Великих озер. Широколисті ліси, де ростуть сосни, ялиці, клени, липи, каштани, ясени чергуються з лугами й ріллями. На схилах Аппалачів ростуть широколисті ліси: дуб, клен, тюльпанне дерево, платан. Сьогодні на території Великих рівнин уже не зустріти високотравну рослинність, там царство низьких злаків сухого степу. Великий басейн - це характерна рослинність напівпустель, представлена полинем, лободою, чагарниками. У Кордильєрах - царство хвойних лісів. У лісах Тихоокеанського узбережжя можна насолодитися шумом морського вітру, що заблукав в гілках ситхінської ялини, туї, ялиці. Чудом Каліфорнії по праву вважається секвоя - гігантське вічнозелене «мамонтове» дерево. Вік деяких дерев перевищує 300 років. У Приатлантичній низовині - царство субтропіків. На півдні Флориди ростуть пальми, фікуси, диняче дерево.

У змішаних лісах мешкають ведмеді, рисі, росомахи. Вродою Аппалачів є віргінський олень, червона рись. На півдні країни - царство фламінго, пеліканів, колібрі. Там можна зустріти алігатора, пекарі, опосума, кайманів, черепах, ягуара, броненосця.

На півночі в районі Аляски живе олень - каріб, тундровий вовк, песець, білий ведмідь, американський соболь, горностай. У водах океану в північно-західному узбережжі Північної Америки водиться калан, морський бобер. У заповідниках водяться бізони, вилорогі антилопи, койоти, лисиці прерій. У пустелі перебуває царство гризунів і плазунів. На схилах Кордильєр живе гірський козел, товсторогий баран, ведмідь-грізлі [46].

Етнокультурні особливості. Американці намагаються підтримувати тісний зв'язок з Великобританією й з іншими європейськими державами. Населення країни становлять представники різних етнічних груп. Тому саме зручне - це іти за прикладом хазяїна церемонії. Американці в цілому досить консервативні. Нормальним способом вітання при зустрічі й прощанні вважається рукостискання. Високо цінується пунктуальність. Прийоми, як правило, влаштовують у клубах і ресторанах. Якщо вас запросили в гості, принесіть із собою квіти для господарки. Білі лілії краще не підносити - ці квіти символізують жалобу [57].

Характеристика туристичних ресурсів по регіонах. За статистичними даними [38] цей макрорегіон (США) має найбільший потенціал і характеризується такими показниками (Рис.7; 8).

Рис.7 Розподіл туристів по країнам Північної і Латинської Америки, в'їздний туризм (складено за [38]).

143

Рис.8 Розподіл прибутків від туристичної діяльності по країнам Північної і Латинської Америки (складено за [38]).

Популярні тури в південному напрямку

o Тур по Мексиканській затоці. Подорож починається на Східному узбережжі, далі шлях іде по південному-сходу, портовим містам Мексиканської затоки, потім у Техас (ландшафтна екскурсія по південному-заходу) і закінчується на мальовничому Тихоокеанському узбережжі.

o Тур Філадельфія - Балтімор - Вашингтон. Подорож починається в морських воротах Америки - Нью-Йорку, далі проходить через Філадельфію, Балтімор, Вашингтон, і закінчується в глибині материкової частини континенту - у Віржинії. Туристи милуються величними пейзажами гірських хребтів Блу-Рідж, тютюновими полями Північної Кароліни й закінчують подорож у курортній зоні Мертл-Біч у Чарлстоні з його симпатичними будиночками ХVIII століття.

Тур Джорджія - Атланта - Маямі - біч. Із Савани ( штат Джорджія) дорога лежить на захід повз глиноземні пагорби й соснові ліси на околицях міста Мейкон. Далі відвідування першокласних пляжів Маямі, атракціонів Орландо, шлях потім лежить по узбережжю Мексиканської затоки із зупинками в портових містах Мобіл і Білоксі. Далі слідує відвідування самого дивного міста американського Півдня - Нового Орлеана. Після цього туристи потрапляють на знамениту стежку індейців-апачів, що веде їх по просторах Аризони до замка Монтесуми й у Великий каньйон. Для розваги можна відвідати Лас-Вегас. З Лас-Вегаса туристи потрапляють у Лос-Анджелес і закінчують маршрут відпочинком у курортному містечку Кармел [67].

Філадельфія - це п'яте за розміром місто США розташоване у місці зустрічі двох великих рік Делавер і Скулкілл. Це перша столиця США, заснована в 1682р, місто, у якому почалася боротьба за незалежність Америки. Основними визначними пам'ятками міста для туристів є Історичний музей, що розташований у порту, де стоять стародавні кораблі. Музей розташований у самому старому районі міста, із брукованими кам'яними плитами провулками, садовими доріжками. Тут за старих часів жили самі багаті люди. Інший музей - Інститут Франкліна є науково-дослідним й історико-меморіальним центром, пов'язаним з ім'ям Бенджаміна Франкліна. Тут можна побачити особисті речі політичного діяча Америки, а також експозицію, присвячену розвитку науки й промисловості.

Район Даунтауна - різнохарактерний по стилю забудови. Тут туристи можуть побачити як високі хмарочоси, так і стародавні будинки. Самим жвавим районом міста вважається Саут-стріт. Тут розташовуються шикарні бутіки. Це один із самих екзотичних районів міста. Іншими визначними пам'ятками міста є Зал Незалежності, дзвін Волі - головна реліквія демократичної Америки. Планетарій Фелса, Музей Родена, Філадельфійський музей образотворчого мистецтва, Університетський музей Філадельфії.

Вашингтон - столиця (з 1800р) Сполучених Штатів, розташована на Атлантичному узбережжі, перебуває в нижньому плині ріки Потомак. Це резиденція президента США, головний американський культурний й інформаційний центр. Це місто широких вулиць, парків і величної архітектури, створений по спеціальному містобудівному проекту.

Об'єктом туризму в ньому є Капітолій (вибудуваний в 1792р). У будинку розташовується Конгрес і Сенат США, Білий дім (резиденція американських президентів, Монумент Джорджу Вашингтону (величний 180 метровий обеліск, що будувався на пожертвування громадян), Арлінгтонский цвинтар, з висоти якого можна любуватися видом на столицю, меморіалами президентів Лінкольну, Джефферсону, пам'ятниками жертвам війни В'єтнаму і Кореї. Особливий інтерес викликає вулиці Індепенденс і Конститьюшен, які називають Музейною милею. Тут розташовані побудови музейного комплексу Смітсонієвского інституту.

Узбережжя Мексиканської затоки, яке простягнулося від Західної Флориди до Південно-Східного Техаса, одержало назву «Американська Рив'єра». Чудесні пляжі залучали аматорів пляжного відпочинку Півдня й Середнього Заходу. Туризм був основною статтею доходу місцевого населення. Тому такий протест викликали нафтові вишки, які були встановлені поблизу пляжів останнім часом. Федеральне шосе № 90, що простягнулося по всьому узбережжю, дозволяє туристам зробити автомобільну поїздку уздовж усього узбережжя від Флориди до Луізіани. Зупинки в маленьких містах дозволять скласти уявлення про життя «глибокого» Півдня. Наприклад, у місті Мобіл туристи з насолодою відвідують ресторани й танцювальні зали, що чарують своєю субтропічною рослинністю, садами й парками. Ці сади зберегли острівці первозданної недоторканої природи, які перемежовуються з обробленими територіями, заповненими заростями азалій, троянд, лілій, хризантем.

Білоксі - місто, без сумніву, варте уваги туристів. Воно було засноване в 1699р. на березі затоки Білоксі. Тут розташований один з найвідоміших у країні зимових курортів. У центральній частині міста розташований Біч-бульвар з торговельними комплексами, ресторанами й готелями. Далі простягнувся квартал Старий ринок - це місце «креветкових королів». Туристи з інтересом відвідують Бовуар - святилище Джефферсона Девіса, останній притулок президента конфедератів. Тут же розташований Музей Конфедерації, виставка стародавніх меблів.