Кінний туризм

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Вступ

Туризм походить від французького “tourisme” - прогулянка, подорож - подорожі у вільний час пов'язані з від'їздом за межі постійного проживання і один з видів активного відпочинку, який поєднує відновлення продуктивних сил людини з оздоровчими, пізнавальними, спортивними та культурними розважальними цілями. В міжнародній практиці до туристів відносять осіб, які тимчасово і добровільно змінили місце проживання з будь-якою метою, крім діяльності, яка винагороджується в місці тимчасового перебування.

Туризм залежно від мети подорожі поділяється на спортивний, пізнавальний (екскурсійний), діловий, любительський (мисливський, рибальський), релігійний та інші; залежно від засобів пересування - пішоходний, лижний, автобусний, автомобільний, авіаційний, велисопедний, водний, залізничний, комбінований.

Виділяють також внутрішній (національний) та іноземний (міжнародний) туризм. Туризм з активними (веслові судна, плоти, велисопед та інші) і пасивний (морські та річкові круїзи, подорожі на автобусах тощо) засобами пересування, організований та самодіяльний.

Туризм займає важливе місце в навчально-виховній роботі профтехучилищ, у вихованні підростаючого покоління.

Туристська діяльність сприяє формуванню активної життєвої позиції молодої людини. Туризм - винятково коштовний засіб фізичного виховання й активного відпочинку людини на природі. У туристських походах учні загартовують свій організм, зміцнюють здоров'я, розвивають витривалість, силу й інші фізичні якості, здобувають прикладні навички й уміння орієнтування на місцевості, подолання природних перешкод, самообслуговування й ін. Особливі умови туристської діяльності сприяють вихованню моральних якостей особистості: взаємопідтримки, взаємодопомоги, організованості і дисципліни, принциповості, чуйності й уваги до товаришів, сміливості, стійкості і мужності, почуття боргу і відповідальності, високих організаторських якостей.

2. Визначення СОТ

З самої назви - "спортивно-оздоровчий туризм" - випливає його оздоровчий аспект у поєднанні з активною формою здійснення подорожі.

Що стосується його оздоровчої функції, то будь-яка рекреаційна діяльність (у тому числі й туризм) спрямована на відновлення функцій організму. Тому до всіх видів і форм туризму цілком застосоване визначення "оздоровчий". Різниця Між ними лише в тому, яким чином відбувається оздоровлення. В даному випадку оздоровлення учасників здійснюється Через зміну виду діяльності, шляхом дозованих фізичних навантажень, за допомогою взаємодії з природним середовищем на протязі всієї подорожі, загартування і адаптації до Незвичних умов, нормального, повноцінного харчування.

Спортивна складова передбачає заняття туризмом з Метою вдосконалення загальної фізичної підготовки, покращення спеціальної технічної і методичної підготовки, практичне застосування знань і навичок з тактики і техніки туризму. Спортивний туризм, як і інші види спорту, дозволяє В ході виконання спортивних нормативів покращити спортивну підготовку учасників туристських походів, отримати спортивні розряди і спортивні звання.

Заняття туризмом займають особливе місце в системі фізичного виховання, тому що, в порівнянні з іншими видами спорту, дають ширші можливості для оволодіння знаннями, вміннями і навичками, необхідними в повсякденному житті кожної людини.

Специфічність спортивно-оздоровчого туризму позначається і на програмно-нормативному та організаційно-керівному його аспектах.

Здійснення спортивних туристських заходів регламентуються нормативами і правилами, затвердженими керівними туристськими організаціями Держкомтуризму.

Характерною ознакою спортивно-оздоровчого туризму є різноманітність форм і багатоваріантність програм його організації та розвитку: спортивні походи, чемпіонати, змагання, експедиції тощо. Загальна доступність спортивно-оздоровчого туризму сприяє масовій участі людей, особливо молоді, у природничо-пізнавальних походах, експедиціях та інших туристських акціях з активними засобами пересування на маршрутах.

Виховна роль туризму. Спортивно-оздоровчий туризм є своєрідною школою виховання і гармонійного розвитку особистості. Провідне місце тут належить трудовому вихованню, яке полягає в оволодінні вміннями і навичками самообслуговування і суспільно-корисної праці. Учасники туристського походу забезпечують автономну життєдіяльність групи на весь період подорожі. Кожний учасник повинен уміти орієнтуватись на місцевості, долати перешкоди, влаштовувати табір, готувати їжу, ремонтувати спорядження і одяг, надавати першу медичну допомогу тощо. Все це дозволяє туристам не лише засвоїти елементарні навички побутової праці, а й вчить підтримувати свідому дисципліну, виробляє організованість, погодженість дій у спільній роботі.

Одна з важливих виховних і розвиваючих функцій туризму - формування всебічно розвиненої гармонійної особистості, свідомого громадянина, що поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.

Важливо й те, що в туристських подорожах народжуються почуття колективізму, любов до природи, розширюється кругозір учасників. Загальна мета в поході зближує Людей різного віку, сприяє новим знайомствам, встановленню дружніх стосунків. Такі походи є також джерелом по-Іитивних емоцій.

Кожний подоланий кілометр шляху зміцнює впевненість у своїх силах, приносить велике моральне задоволення.

Туризм, як ніякий інший вид спортивної діяльності, Сприяє розумінню прекрасного в природі і в людях, наповнює життя духовним змістом, робить його красивим, допомагає краще пізнати навколишній світ. У цьому виявляється естетична функція туризму.

Під час тренувань і в похідних умовах виховуються вольові якості людини: сміливість, рішучість, терпіння, наполегливість, ініціативність, дисциплінованість. Комплекс цих Якостей складає найважливішу рису "спортивного характеру волю до перемоги в туристських змаганнях, прагнення пройти до кінця запланований маршрут. Це досягається здатністю до граничної мобілізації сил, максимальною зосередженістю екстремальних умовах, впевненістю в перемозі, психологічною стійкістю, вмінням швидко приймати рішення.

У створенні позитивного психологічного клімату в туристській групі активна роль належить керівникові походу (Інструктору, тренеру), за умови підтримки його всіма учасниками. Найбільш важливими психологічними факторами в такому колективі є емоційна стабільність, цілеспрямованість, оптимістична реакція на труднощі, взаємодопомога, авторитет керівника.

Спортивний туризм -- неолімпійський вид спорту з подолання певного відрізку земної поверхні, який називають маршрутом. При цьому під «земною поверхнею» мається на увазі не лише ґрунтова поверхня Землі, але також і кам'яна, і водна тощо. Під час проходження маршруту долаються різні специфічні природні перешкоди. Наприклад, гірські вершини і перевали (угірському туризмі) або річкові пороги (у сплавах річками). Спортивний туризм має за мету спортивне удосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає удосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості. Для реалізації спортивної мети здійснюють подорожі, насичені природними перешкодами, що дає змогу класифікувати їх як спортивні походи.

Спортивним туризмом в Україні займається Федерація Спортивного Туризму України. Люди які займаються спортивним туризмом є спортсменами. Основною ідеєю спортивного туризму є участь спортсменів в спортивних походах, змаганнях із спортивного туризму, експедиціях та екскурсіях.

Туристська підготовка. Заняття спортивно-оздоровчим туризмом вимагає певних теоретичних і технічних знань і умінь. Разом з тим заняття туризмом дає можливість виховувати і вдосконалювати певні особистісні якості людини.

Одна з найважливіших сторін підготовки туриста -- теоретична підготовка. Як і в будь-якому виді спорту, вона охоплює широке коло питань, у тому числі проблеми навчання і тренування, контролю за навантаженнями, надання невідкладної медичної допомоги, основи педагогіки, психології, конфліктології тощо. Особливість теоретичної підготовки туристів полягає в тому, що вона тісно пов'язана з засвоєнням певного обсягу знань з географії, краєзнавства, топографії.

Географічна підготовка включає такий обсяг знань з географії, який дозволяв би туристам розуміти суть природних явищ, спостерігати, досліджувати навколишнє середовище (чи його окремі компоненти) і використовувати отримані дані для розробки маршрутів і туристського освоєння території. Значення географічної підготовки визначається мірою зв'язку людини з оточуючим середовищем під час подорожі. Вирішення тактичних і технічних завдань походу, досягнення безпеки його учасників, здійснення необхідних спостережень і досліджень пов'язані з географічними особливостями конкретної території, їх вивчення вимагає залучення і аналізу географічного, краєзнавчого і картографічного матеріалу.

Особлива увага в географічній підготовці туристів приділяється вмінню здійснювати маршрутні спостереження, фотографувати чи зарисовувати об'єкти, робити картографічну зйомку. Освоєння методів і навичок географічного спостереження є важливою формою теоретичної підготовки туристів.

Фізична підготовка. В туризмі, як і в інших видах спорту, досягнення високих результатів неможливе без постійного фізичного вдосконалення, що є основним змістом тренувань і, разом з тим, нерозривно пов'язана із Зміцненням і загальним підвищенням функціональних можливостей організму.

Розрізняють загальну і спеціальну фізичну підготовку. Засобами загальної фізичної підготовки досягаються різнобічний розвиток фізичних можливостей і зміцнення Здоров'я людини, розширення функціональних можливостей організму як основи працездатності і стимулювання процесів відновлення.

Спеціальна фізична підготовка - вид фізичного виховання, обумовлений особливостями обраного виду туризму.

Заняття туризмом допомагає виробленню таких якостей, як витривалість, сила, спритність, швидкість.

Під час туристського походу доводиться долати значні відстані протягом тривалого часу із значним фізичним навантаженням, що варіюється відповідно до складності рельєфу, темпу руху, метеорологічних умов, ваги рюкзака. Тому, запас міцності і особиста безпека туриста значною Мірою залежать від його фізичної підготовки. При цьому фізичне навантаження характеризується такими параметрами: інтенсивність і тривалість, величина інтервалу між Періодами відпочинку.

Спеціальна витривалість - це здатність витримувати багаторазове повторення навантажень без зниження її якості.

При пересуванні з вантажем заданим маршрутом, по доланні технічно складних ділянок м'язи ніг, рук, тулуба зазнають значного навантаження протягом тривалого часу. Заняття туризмом забезпечує силову підготовку, оптимальний розвиток усіх груп м'язів, сприяє утворенню міцного "м'язового корсета", зміцнює дихальну мускулатуру.

Вироблення спритності складається із здатності освоювати нові рухові дії і вміння перебудовувати рухову діяльність відповідно до зміни обстановки на маршруті. Туризм дозволяє значно вдосконалити основні параметри спритності - координацію рухів, швидкість і точність їх виконання.

Максимальний оздоровчий ефект від тренувань, спрямованих на вдосконалення фізичної підготовки, може бути досягнутий, за умови, що характер і міра фізичного навантаження відповідатиме стану здоров'я, віковим та індивідуальним особливостям туриста. Фізична підготовка повинна базуватись на принципах різнобічності, систематичності, послідовності, безперервності, циклічності, спеціалізації.

Якими б не були мета і завдання походу, головною умовою завжди є безпека його учасників, яка досягається вирішенням комплексу спортивно-технічних питань.

3. Місце кінного туризму в туристичному господарстві

З огляду на сталу тенденцію погіршення стану здоров'я населення, що значною мірою зумовлено зростаючою гіпокінезією сучасної людини, виключної, державної ваги набуває проблема розвитку активних видів туризму, зокрема спортивно-оздоровчих, серед яких дуже привабливим й перспективним є кінний туризм. Кінний туризм дає поштовх розвитку сільського господарства, він пов'язаний з поширенням зеленого та сільського туризму, розведенням коней, сприяє підвищенню якості життя сільських жителів. Кінний туризм допомагає розбудові заповідників та національних парків, створенню приватних сільських садиб, використанню кінних подорожей в лікувальних цілях. Вже зараз кінний туризм можна віднести до конкурентно спроможних видів активного туризму; він приваблює багатьох вітчизняних та іноземних туристів. До речі, першими кінними туристами в Україні були іноземці, «які готові платити великі гроші за велике задоволення» .

Бажання перекласти свою ношу на іншого - цілком властиво всім мислячим людям. Найбільш яскраво це виражається в організації перевезень в побуті і в мандрівках за допомогою тварин. Людина природно існує в навколишньому його різноманітному тваринному світі, з окремими видами тварин у нього історично склалися цілком раціональні відносини в частині одомашнення і приручення. Добре приручили і стали помічниками людини собаки, олені, коні, осли, воли, яки, верблюди і навіть слони. Тварини використовуються для перевезення вантажів (в'ючні), як тяглові (переміщення возів, плуги і ін), великі тварини здатні нести людину під сідлом або іншим пристосуванням. У місцях за відсутності доріг та інших умов, необхідних для механічного транспорту, тварини є основним засобом наземного перевезення за допомогою тварин використовуються в системі атракції і видовищних заходів. Витоки його зародження виходять своїм коріння з далекої давнини, коли люди мандрували лише на конях. Кінь був і залишається вірним помічником людини під сідлом для подорожей та військових цілей, як в'ючна, при транспортуванні вантажів, у перевезенні возів, візків та інших.

Вже в 2000 роках до н.е. виявлені фрески із зображенням коней в колісницях. Перші свідчення про одомашнення коней виявлені в Месопотамії та Малої Азії в кінці третього - на початку другого тисячоліття н.е., хоча фахівці вказують більш ранні періоди - до 6000 років до н.е.. Походженням домашніх видів коней присвячено безліч досліджень. Спочатку коней розводили для забою і їжі, потім для полювання і потім для транспортування вантажів і під сідлом. Незмінно кінь - в'ючна тварина в багатьох подорожах.Зародившись в далекій давнині мистецтво верхової їзди і понині не відділье від історії культури і залишається сполучною частиною між людиною і природою з її тваринним і рослинним світом. "Людина, - писав Карл Маркс, - живе природою. Це означає, що природа є його тіло, з яким людина повинна залишатися в процесі постійного спілкування..."

Їздити верхи на конях люди почали кілька тисячоліть тому. Зараз, зрозуміло, важко сказати, де і коли з'явилися перші сідла, але багато століть кінь служила людині самим надійним і швидким засобом пересування.

Перший в СРСР кінний верховий маршрут був прокладений у 1971 році Алтайською крайовою радою з туризму та екскурсіях з туристської бази "Катунь ". Тепер такі маршрути діють в різних краях і областях.

З початку 60-х років багато країн охопила "кінна лихоманка ". Цьому феномену сприяли умови життя корінних городян, на здоров'я яких стали позначатися підвищені нервові і знижені фізичні навантаження, що призводять до негативних наслідків - гіподинамії. Тому поряд з широко використовуваними бігом, гімнастикою, ходьбою та іншими фізичними вправами увагу людей знову привернув кінь.

Популярність кінного туризму зараз стрімко зростає в усьому світі. Усюди будуються кемпінги для обслуговування вершників, прокладаються кінно-туристські маршрути. Кінний туризм тіснить на другий план багато традиційних видів подорожей. Так, за даними Національної асоціації кінного туризму Франції, цей вид туристських подорожей вже в 1973 р. займав друге місце після лижних прогулянок.

Серед любителів кінних подорожей є і ??свої рекордсмени. Незвичайна подорож в сідлі в 1975 - 1976 рр.. була зроблена в Канаді колишньою шкільною вчителькою Мері Еккельберк. Вона проїхала верхи на коні від центру канадських прерій до Мексиканської затоки і назад. Її шлях у цілому склав 6 тис. миль (9600 км).

З огляду на величезний інтерес, що проявляється до кінного туризму з боку різних верств населення в багатьох країнах світу, Міжнародна федерація кінного спорту в останні роки приділяє цьому питанню найсерйознішу увагу. У рамках федерації створена спеціальна комісія під наглядом італійського професора Вітторіо де Санктіс, яка приступила до розробки правил проведення інтернаціональних кіннотуристських подорожей, походів і пробігів.

У нашій країні ще в дореволюційні роки було проведено багато цікавих подорожей в сідлі і екіпажах. Так, в 1889 р. офіцер драгунського полку М. В. Асєєв під час відпустки проїхав верхи на коні з міста Лубни колишньої Полтавської губернії в Париж. Він подолав за 33 дні 2633 км і в Парижі був учасником Всесвітньої виставки, де було висловлено чимало похвальних слів з приводу вчиненого. Ця подія перебувала в центрі уваги всієї європейської публіки того часу.

У 1890 р. сотник Д. М. Пєшков здійснив сміливу подорож в сідлі з Благовєщенська до Петербурга, пройшовши за 193 дні на коні місцевої амурської породи 8283 версти.

У 1895 р. інший сотник російської кавалерії на чистокровному коні здійснив подорож з Петербурга до Чити і за 112 днів проїхав 6569 верст.

У 1910-1911 рр.. безстрашна російська козачка Олександра Кудашева верхи на коні монгольської породи проїхала з Харбіна до Петербурга, пройшовши по сибірським і тайговим дорогам за 13 місяців більше 9 тис. верст. На запитання кореспондентів про мету цієї подорожі Олександра Кудашева відповіла: "Я хотіла довести сміливість і витривалість російської жінки".

У довоєнні роки в Росії було проведено чимало захоплюючих подорожей на конях. Декілька жінок-дружин командирів прикордонників - здійснили цікаву подорож у сідлі від фінської кордону до Москви, а п'ять дівчат-колгоспниць із Середньої Азії протягом 15 днів подорожували верхи по пісках Каракумів.

Розведення коней стало галуззю господарства. Іран, Індія та інші країни виводили спеціальні породи скакових коней. У Європі були виведені породи сильних коней для лицарів, з'явилися породи ваговозів і для землеробства. Коні широко використовувалися і в військових цілях як тяглові для транспортування вантажів у тилу і на передовій, знарядь і боєприпасів, а також верхові (кіннота, розвідка та інші). Для перевезення важливих персон і членів монарших сімей конструювалися унікальні карети величезних розмірів з ресорними підвісками, кузов кожної з яких був витвором мистецтва. Багато із збережених екіпажів зібрані в чудову колекцію в музеї карет у Лісабоні (Португалія). Навіть у Другу світову війну мали місце спеціальні кінні полки. Коні беруть участь у парадах і видовищних заходах, для регулювання масових заходів широко використовується кінна поліція.

Кінь - свідоцтво і символ могутності і влади, багато видатних особистостей і монархи відлиті в бронзі у вигляді статуй, що сидять на конях. У Росії найвідоміша пам'ятка - імператору Петру I (Великому), який став символом Санкт-Петербурга, як культурної і туристичної столиці.

У туризмі коні займають своє, особливе, місце. Кінні тури - вельми привабливі подорожі. Туристам з урбанізованих регіонів кінь часто здається чимось дивовижним і романтичним. Використання коней дозволяє туристам здійснювати походи на великі відстані в незаймані людиною куточки природи, у важкодоступні місцевості.

Кінний туризм - невід'ємна частина екологічного туризму. Велику частину унікального маршруту «Великий шовковий шлях» складають саме кінні маршрути. Для організації кінного туризму необхідна належна база, власне навчені для верхової їзди коні і шорне спорядження, школа інструкторів і методи навчання туристів догляду за кіньми і поводження з ними, організація навчання туристів верховій їзди, відпрацювання маршрутів з привалами, заготівля корму для коней.

Потрібно і належна нормативна база для забезпечення безпеки туристів. Зазвичай лімітується вага наїзника, який не повинен перевищувати 90 кг, проявляється турбота за компаньйонами, які не беруть участь в катанні на конях. Організовуються спеціальні школи верхової їзди carriage driving school. Повний курс навчання верхової їзди займає один чи навіть два тижні. Слід зазначити, що верхова їзда заняття небезпечне, падіння з коня може мати наслідки - серйозну травму.

Кінний туризм є по суті одним з видів спортивного туризму і полягає в проходженні верхи на коні певних маршрутів, які містять специфічні для цього виду туризму перешкоди. У вигляді перешкод можуть виступати перевали, річки, ліси та інше.

Основною особливістю кінного туризму є можливість перевезення необхідного спорядження і продуктів у спеціальних перекидних сумках, які закріплюються до сідла коня.

Велика частина маршрутів при кінному туризмі розрахована на людей, які не мають спеціальної підготовки для верхової їзди. Попередню підготовку в таких випадках, як правило, веде досвідчений інструктор за заздалегідь розробленими програмами. Засвоївши курс підготовки, турист набуває первинні навички поводження з кіньми: вчиться осідлати і запрягати коней, управляти ними під час верхової їзди. Для більш досвідчених туристів розробляються складні маршрути.

Під час маршрутів туристи, як правило, проживають в польових умовах з повним самообслуговуванням.

Туристські установи для кінних маршрутів використовують як власних коней, так і коней, орендованих в колгоспах, радгоспах і в кінно-спортивних організаціях. Утримання коней і догляд за ними на турбазах здійснюється працівниками турбази, її підсобного господарства або особами, прикомандированими відповідно до договору про оренду коней.

За бажанням туристів їм може бути дозволено участь у догляді за кіньми на турбазі й у заготівлі кормів. Робота туристів здійснюється під керівництвом фахівця або інструктора і тільки після вивчення туристами правил з техніки безпеки при поводженні з конем.

Для запобігання заразних захворювань коней маршрути кінних походів узгоджують з обласними ветеринарної та санітарно-епідеміологічної службами.

Роботу коней на туристських маршрутах умовно поділяють на три категорії:

легка - використання для навчання верховій їзді, в прокаті, в одноденних прогулянках і походах без в'юків;

середня - використання в багатоденних походах під сідлом, з в'юками або в упряжці;

важка - подолання гірських маршрутів зі складними перевалами.

В залежності від категорії робіт кінь може бути використаний в день не більше ніж 8, 6 і 5 годин відповідно.

Через кожні 6 днів роботи коням надається відпочинок протягом цільго дня, при важкій роботі - через кожні 3 дні.

Резервні коні можуть використовуватися на туристичній базі в якості навчальних або в кінно-прокатному пункті, однак при організації багатоденних (більше 3 днів) лінійних або кільцевих маршрутів ці коні повинні слідувати разом з групою.

На туристських маршрутах працюють коні місцевих порід, найчастіше мерини. Використання жеребців не дозволяється.

Для годівлі коней на турбазах використовують грубі корми (сіно, солома, полова), концентровані корми (овес, висівки, макуха) і комбікорми. Повнораціонний комбікорм може замінити для коня всю добову дачу вівса і сіна або певну частину їх. Зерновий корм дається рівними порціями 3 рази на де Норми годівлі коней на турбазах повинні встановлюватися індивідуально для кожного коня, в залежності від її віку, живої ваги, породності, статі і виконуваної роботи. Чим більше кінь і чим важче виконувана ним робота, тим більш поживним повинен бути раціон. При цьому необхідно стежити за вгодованістю коней, їх станом і працездатністю. Всі зміни в раціоні коней повинні бути поступовими, особливо при заміні одного корму іншим.

Під час туристського походу інструктор групи, крім виконання функцій провідника, є наставником туристів у всьому, що стосується подорожі. Він несе юридичну відповідальність за безпеку туристів, за збереження кінського поголів'я, групового інвентарю, дотримання правил охорони природи і т. д.

Інструктор організовує фізкультурні та культурно-масові заходи, проводить шляхову інформацію про визначні пам'ятки на маршруті, виховує у туристів найкращі традиції туризму - дотримання дисципліни та високої свідомості на маршруті, особливо в питаннях, пов'язаних з охороною природи, забезпеченням безпеки туристських подорожей, дотриманням норм моралі.

Інструктор керує всіма роботами по догляду за кіньми на маршруті, проводить їх щоденний огляд, здійснює розчищення копит і поправляє ковку.

Для цього він має наступний інвентар: інструмент для розчищення копит і підковування, запасні підкови і кувальні цвяхи; відра водопійні; пута, аркани; набір для ремонту збруї і відповідний інструмент, ємності для перевезення зернофуражу та групового спорядження; мірку для відмірювання корму; торби для згодовування зерна; запасний повстяний пітник.

У необхідних випадках інструктор робить на маршруті і невідкладну ветеринарну допомогу. Для цього він повинен мати ветеринарну аптечку, певний набір медикаментів: вата - 0,5 кг; бинт широкий - 5 упаковок, шприц на 10 мл, настойка йоду - 2 флакони, ношпа - 10 ампул, септон екс - 2 флакони, кубатол - 2 флакони.

Обов'язки туристів у поході. Велика частина кінних туристських походів розрахована на повне самообслуговування туристів у поході і на проживання їх у польових умовах. Це означає, що туристи на маршруті самі розбивають табір, встановлюють намети, готують на вогнищі їжу, прибирають місце привалу і ночівлі, готують дрова для багаття, отримують і зда Оздоровчий вплив верхової їзді, кінного туризму на організм людини, в тому чіслі іІ на його перевантаження стреса і псіхіку, безумовно існує. Їзда верхи на лоні природи під годину туристсько походів і прогулянок відповідає всім вимог активного відпочінку в подорожі: вона забезпечує активне навантаження на всю кісткову мускулатуру і внутрішні органи вершника.

Кінні тури репрезентують собою комплекс послуг, що включає навчання верховій їзді, заняття у відкритому манежі, виїзді на кінні маршрути різного ступеня складності, кінне спорядження, проживання, харчування і додаткові послуги.

Кінний туризм пов'язаний з підвищеною травмоопасністю і деяким ризиком для здоров'я людини, тому:

а) перед виїздом на маршрут повинен проводиться докладний інструктаж з техніки безпеки.

б) у похід обов'язково береться аптечка першої медичної допомоги і повинний здійснюватися регулярний зв'язок з базою.

в) похід повинен бути зареєстрований в місцевому відділенні МНС.

Тому в кінному поході, на будь-якій стоянції або привалі в першу чергу думають про коня - розсідлати або послабити попруги, поставити пастися (або відвести до стайні / на конов'язь), оглянути копита, дати сіна, якщо навколо немає трави. І тільки потім, коли влаштовані коні - дрова, вогнище, намети, їжа для себе та інше. Якщо турист відправився саме в кінний похід, необхідно бути готовим і до того, що ночами доведеться по черзі чергувати - перевіряти коней.

На кожному маршруті є інструктор, а іноді і не один, який може і повинен про все подбати, але краще, якщо турист вирушаючи в похід, буде вже мати елементарні навички поводження з конем, а також верхової їзди. Звичайно, їздити верхи можна навчитися і відразу на маршруті, але, по-перше, на маршруті людині не зможуть приділити стільки уваги, скільки тренер в манежі (інструктор зазвичай їде попереду зміни), по-друге, перші пару-трійку днів туристу з незвички доведеться дуже нелегко.

Обираючи похід, необхідно звернути увагу на те, як перевозяться речі. Якщо похід в'ючний (тобто всі речі перевозяться на конях - або на тих, на яких їдуть туристи, або на додаткових), це накладає суттєві обмеження на швидкість пересування - в основному, це буде крок. Походи, в яких речі перевозять на машині, припускають велику швидкість. З іншого боку, машина не скрізь проїде, відповідно, в самі дикі і незаймані куточки природи забратися, швидше за все, не вдасться. До того ж, з машиною в дорозі можуть відбутися всякі казуси, в результаті яких туристи можуть залишитися ночувати без намету, спальника та їжі..

Кінний туризм в Україні розвивається, завойовує все більше прихильників. Цей вид активного туризму користується заслуженою популярністю у любителів кінних прогулянок природничого, етнічного, історичного, екстремального, паломницького, мисливського, рибальського, гірського напрямків. Кінний туризм - це привабливий спосіб проведення часу та вивчення зсередини життя мешканців країни.

Подорожуючи кіньми, туристи не тільки насолоджуються красотами природи, але й впритул спілкуються з розумними, терплячими тваринами - неймовірно гарними друзями й помічниками людей, з якими пов'язана історія розвитку цивілізації.

Приватні садиби - це фундамент для розвитку кінного туризму та спосіб залучення в малий бізнес сільського населення України. Такий фундамент почали будувати в Івано-Франківській, Тернопільській, Рівненській, Київській областях та Закарпатті. А опікується приватними сільськими садибами та проблемами зайнятості населення в обслуговуванні аматорів кінного туризму Спілка сприяння розвитку сільського туризму та Союз сільського туризму (www.greentour.com.ua/ua/journal). Головним управлінням зовнішніх зв'язків, туризму і торгівлі Івано-Франківської облдержадміністрації презентовано можливості зеленого туризму. Одним з різновидів зеленого туризму є кінний туризм, послуги якого надаються у приватних садибах Яремчи, Ворохти, Грабівців (www.frtt.if.gov.ua/Ukr/turizm/zeltur1.htm), у Верховинському та Косівському районах (www.sbedif.if.ua/src/entr,

В Київській області «багато тамтешніх сільських жител стали міні-готелями, що надають весь комплекс послуг - від домашньої кухні й комфортабельних кімнат до кінних, велосипедних і пішохідних екскурсійних маршрутів» (www.golosiyiv.com.ua/news_chr).

Проблемами зеленого, екологічного, кінного туризму опікуються у Тернопільській області. Зокрема, це стосується розведення коней у приватних садибах (www.info.te.ua/select3).

Кінний туризм та кінні подорожі використовуються для лікування неповно справних людей та інвалідів. Такі послуги пропонує база «Уклин» та санаторій «Синяк» в Українських Карпатах (www.ukt.com.ua/travel). На виставці аграрного Інформаційного центру в серпні 2004 року, презентовано кінний туризм з описом іпотерапії, тобто лікувальних та оздоровчих методів, розроблених на базі верхової їзди (www.ukrland.org.ua).

Заповідники та національні парки наче створені для кінного туризму. Природничі кінні подорожі з вивченням тваринного, рослинного, пташиного світу користуються незмінним успіхом у туристів. Кінні маршрути створені та діють в заповідних Українських Карпатах (www.carpathians.org.ua), в національному природному парку «Подільські Товтри» (www.aboutukraine.com).

В Міжгірському районі Закарпаття розроблено туристичні траси, де влаштовано наметові містечка для кінного туризму (www.carpathia.gov.ua). У Кончі-Заспі створено клуб любителів верхової їзди та кінного туризму (www.ridingclub.la4.net/_statty/pohod). На 5-ій Пан-європейській конференції «Довкілля для Європи» було розглянуто проблеми розвитку Вижницького та Ужанського парків в контексті розбудови активних форм туризму, зокрема кінного (www.dovkil-e.expo2000.com.ua).

Інноваційний підхід до розробки та впровадження туристичних проектів з розвитку сільського туризму Головного управління зовнішніх зносин та інвестиційної політики Державної туристичної адміністрації буде реалізовано найближчим часом із залученням іноземних та вітчизняних інвестицій у вигляді «Міжнародного універсального довгострокового кінного маршруту № 1». Орієнтовна загальна вартість проекту 40 тис. дол. США (uzez.uz.ua/html_ua/invet/ua). Проект «Картографія» вже реалізовано: на картах позначено туристичні стоянки, центри вітрильного спорту, велосипедного, водного й кінного туризму, спелеотуризму (www.ukrmap.com.ua/news/editions). Міністерство економіки з питань європейської інтеграції презентує низку інвестиційних проектів у сфері зеленого (сільського), кінного туризму. В рамках проекту визначено кращі бізнес-плани серед молодих розробників. Призерами в першій номінації стали Ярослав та Ольга Хауляк (І місце, Львівська обл.) з проектом «Розробка та проведення гірських, низинних та комбінованих кінних і велосипедних маршрутів в регіоні курортів Трускавець - Cхідниця» (www.mipmagazine.com.ua).

Розвиток кінного туризму вимагає якісного кадрового забезпечення. Підготовкою спеціалістів з кінного туризму займається Харківський приватний колегіум, де проводяться заняття студентів в кінних секціях за напрямком кінний туризм (www.colleg.org.ua/page/sport1-ua). У Сумах існує розвинена інфраструктура для занять кінним туризмом, періодично проводяться змагання з кінного спорту (www.state-gov.sumy.ua). У Харківській зооветеринарній академії здійснюється підготовка спеціалістів з конярства: інструкторів кінного спорту та оздоровчо-спортивного туризму, спортивних суддів, ковалів, шорників з виготовлення збруї та кінноспортивного реманенту (zoovet.kharkov.ua/ukr/fermer/horse). Національний університет фізичного виховання і спорту України (НУФВіСУ) готує спеціалістів з кінного спорту та кінного туризму (www.uni-sport.edu.ua).

Фірма «Адвентур» проводить навчання їзди верхи (www.adventures.com.ua/ua). На Запорізького кінному заводі (с. Трудове Новомиколаївського району Запорізької області) можна навчатись верховій їзді (www.vibori.vin.com.ua). На Рівненщині існує дві кінноспортивні бази: в Миргородському аграрному коледжі та в Суську при лісгоспі, де навчають верховій їзді та основам кінного туризму (www.rivnepost.rovno.ua/showarticle).

У Львівській області кінні маршрути були одним із пунктів стратегії розвитку туризму, розробленої у 2002 році (www.gazeta.lviv.ua). У Львові існує розвинена інфраструктура для високоякісної підготовки спеціалістів кінного туризму: висококваліфіковані спеціалісти Зооветеринарної академії, сучасний іподром та декілька вузів різної акредитації, де готують спеціалістів для туристичної галузі.

Кінний туризм потребує якісної підготовки фахівців, що передбачає, зокрема, розробку відповідного науково-методичного, інформаційного забезпечення, застосування Інтернет технологій. Підготування фахівців кінного туризму досить специфічний та дорогий вид навчання, тому він вимагає об'єднання зусиль фахівців вузів, кінноспортивних клубів, іподромів, власників кінних господарств.

Окрім навичок спілкування з природою та вміння розумно використовувати її принади для проведення туристичних походів, фахівці з кінного туризму повинні достеменно знати все про коней та вміти навчити туристів сидіти у сідлі. Отже, підготовка кваліфікованих кадрів для цього виду спортивно-оздоровчого туризму є досить специфічною проблемою.

Інформаційне забезпечення кінного туризму засобами Інтернет технологій стане при нагоді майбутнім організаторам кінного туризму в побудові віртуальних подорожей з подальшим перетворенням їх у реальні кінні походи. На діаграмі подано кількісні результати Інтернет-пошуку, котрі показують наявність документів з інформацією про кінний туризм у глобальній інформаційній мережі. Пошук інформації в Інтернеті засобами популярних пошукових систем показує, що інформаційний простір України відносно мало насичений такими відомостями (Google.ua, Rambler, Meta). Це пояснюється великою кількістю інформаційних невидимок та слабкою інформатизацією туристичної та фізкультурної галузі. Звернемося до українських сайтів, порталів, каталогів з відомостями про кінний туризм. До українських туристичних каталогів належить каталог ресурсів Криму, на якому докладно описано кінні подорожі гірськими стежками з екскурсіями в печери та привалами на гірських озерах, подано інформацію про фірми та агенції, які займаються реалізацією подібних подорожей (www.tourism.crimea.ua).

Кінний туризм також представлено українським сервером (російською мовою) «Лошади Украины» з блоком інформації про кінний туризм та описами маршрутів до Слав'яногорська, Республіки Крим, Закарпаття, Болгарії, Мальти (www.horses.com.ua). Український кінний туризм добре презентовано в російському каталозі пропозицій відпочинку в Криму. Зокрема, подано схеми кінних походів, описи доріг, інформацію про можливості мобільного зв'язку, умови проживання, рівень цін, відомості про харчування, картографічну продукцію, інформацію про погоду. В каталозі наведено перелік фірм, які надають послуги кінного туризму із замовленням подорожей (www.crimea.naiti.ru). Спеціальну інформацію про кінний туризм в Криму та Карпатах розміщено на нечисленних сайтах українського Інтернету (www.tour.com.ua,

www.karpattour.narod.ru, www.uotdoormagazine.kiev.ua, www.cimmeros.com, www.adventtures.com.ua).

В Росії кінний туризм стає досить популярним та престижним видом відпочинку. Особливо бурхливо розвивається кінний туризм в гірських районах та поблизу мегаполісів. Інтернет простір Росії швидко заповнюється інформацією про цей вид спортивно-оздоровчого туризму. Про ці тенденції свідчить докладна інформація про різноманітні маршрути кінного туризму, яка розміщена на російському туристичному сервері «Мир путешествий и приключений». На цьому ж сайті розміщено інформацію про кінний туризм в Криму, Карпатах, Закарпатті (www.outdoors.ru/horse).

Портал туристичної фірми «СВ-тур» містить докладну інформацію про кінний туризм, а саме: описи різноманітних кінних маршрутів по Підмосков'ю (триденні, «уікенд в сідлі», більш тривалі по берегах Можайського водосховища); описи складних кінних маршрутів з переходом рік Москви, Іскони, Рузи; стаціонарний відпочинок на туристичній базі з радіальними кінними походами; кінні маршрути Уральськими горами; докладно описано кінні подорожі по Криму, наприклад, маршрут «Кримський кінний + море». Описи маршрутів систематизовано та подано в одній стандартній формі з розкладом по днях походу, з притулками, ночівлями, харчуванням (www.inter.tourism.ru).

Каталог туристичних Інтернет-ресурсів містить докладну інформацію про кінний спорт та кінний туризм в Росії та СНД з описами подорожей та маршрутів кінного туризму. В каталозі подано відомості про різноманітні туристичні фірми та компанії, які займаються кінними подорожами, презентовано різновиди кінного туризму, такі як гірський, рівнинний, лісовий, морський, комбінований, представлено туристичні кінні клуби, конюшні, описано кінні подорожі за кордоном, розміщено рекламу аксесуарів для кінного туризму (www.horce-catalog.chat.ru).

Путівник туристичних російських ресурсів Інтернету з переліком тематичних сайтів та веб-сторінок про кінний туризм подано на сайті «Tarantas.ru». Зокрема, до переліку ввійшли сайти фірм та клубів, які презентують кінні подорожі в Криму, на Алтаї, в Байкальському регіоні, Підмосков'ї та Киргизії (www.tarantas.ru). Інформація про кінний туризм по всій Росії розміщено в довідковому каталозі, де описано й кінні подорожі по Криму, Українських Карпатах, Закарпаттю (www.igogo.boom.ru).

Отож, Інтернет ресурсами кінного туризму Росії та інших країн можна скористатися для розширення спектру можливостей інформаційного забезпечення навчання фахівців фізичного виховання з рекреаційно-туристської діяльності.

Інформаційне забезпечення кінного туризму в України знаходиться на початку шляху до сучасних світових стандартів туристської діяльності. Інтернет ресурси кінного туризму України представлено нечисленними сайтами та відомостями, більшість з яких розміщено в російському Інтернеті. Описи маршрутів та подорожей, посилання на путівники та каталоги можна використовувати для побудови віртуальних подорожей, для підготування фахівців з використанням Інтернет технологій у навчальному процесі та в практичній роботі.

Всесвітні пошукові Інтернет-системи

Українські пошукові Інтернет-системи.

Висновки

кінний туризм похід

Отже, можемо зробити висновок, що кінний туризм має оздоровчу, освітню або пізнавальну та виховну цінність.

Оздоровча цінність. Туристична діяльність пов'язана з переміною місць, організується при любій погоді і пред'являє людині різноманітні вимоги. Одночасно діють три важливі фактори: чергування оточуючого середовища (обстановка), кліматичних умов і видів діяльності.

Регулярна туристична діяльність і участь в туристичних змаганнях являється ефективною компенсацією праці, викликають у людини радість життя, служить загартуванням і збільшують фізичну життєдіяльність організму.

Освітня (пізнавальна) цінність. Під час подорожей і походів туристи знайомляться,з новими людьми, їх життям і національною культурою. Вони розширюють і поглиблюють свої знання в області ботаніки, зоології, географії, геології, метеорології і астрономії, сільського і лісного господарства, історії і культури. Правильно організована подорож або похід вносить важливий внесок в розвиток загальноосвітньої підготовки. Завдяки активній участі в різного роду змаганнях розширюють кругозір кожного учасника змагань.

Виховна цінність. Туризм надає велику допомогу у вивченні історії і формування світогляду, веде до поваги і активного захисту природних багатств. Оскільки туристична діяльність проводиться більшою частиною в колективі, коли одне залежить від другого і в обов'язковому порядку вимагається фактичність, уважне відношення один до одного, коли особисті інтереси не можна ставити вище інтересі колективу, і все це формує такі риси характеру як воля, витримка, самостійність, рішучість і готовність прийти на допомогу. Успіх виховання залежить від того, наскільки глибоко було переживання і настільки велика ступінь складності в даному туристичному поході.

Отож, можемо зробити висновок, що дана тема: «Інформаційні ресурси спортивно-оздоровчого туризму на прикладі кінного туризму» висвітлена в достатній мірі. Деякі сайти, що стосуються різних видів спортивно-оздоровчого туризму, зокрема і кінного широко висвітлюють інформацію, власне про спортивно-оздоровчий туризм.

Щодо стану інформаційного простору СОТ в Україні то на мою думку, він є задовільним. Властиво, ті веб-сайти які я особисто використала для написання реферату є корсними та цікавими, мають зручний та легкий у використанні інтерфейс. Фактично, інформація з таких веб-сайтів, як: http://tourlib.net, www.karpaty.com.ua та http://www.tkg.org.ua/node/2503; особисто для мене була корисною та цікавою.

Щодо покращення інформаційних ресурсів Інтернету в Україні то, звичайно, що будь у чому можна і потрібно покращуватись. Ті веб-сайти та портали які я використала у написанні даного реферату подають, певною мірою, достатньо інформацію щодо кінного та інших видів спортивно-оздоровчого туризму. Знову ж таки, не всі веб-сайти, що стосуються спортивного чи спортивно-оздоровчого подавали всю повноту та глибину інформації. Не всі такі портали розкривали у повному розумінні інформацію щодо кінного, водного чи інших видів туризму. Але загалом можу зазначити, що необхідно вдосконалювати, покращувати, доповнювати веб-сайти та портали новою інформацією, усучаснювати та покращувати їх інтерфейс а також доцільно було б створювати нові веб-сайти які стосуються спортивного та спортивно-оздоровчого туризму та різних його видів.

Перелік використаних джерел (сайтів)

Вахлис К.І. “Спутник туриста”

Коробейников Н.К., Михив А.А.,Николенко И.Г., Физическое воспитание.- Москва , 1984.-(с.316)

Котриця М.Ю. “Туристичний похід вихідного дня”

Сергеев В.Н. “Туризм и здоровье”

Мала Енцеклопедія “Фізкультура і спорт”

“История физической культуры и спорта”.

Фізична культура: Практ. посібник/Б. И. Загорський, И. П. Залетаев, Ю. П. Міхур. М.: Вища шк., 1989.

Фізкультура и спорт. Малая енциклопедія.-Москва,1982.-(ст.340-346).

Размещено на www.allbest.