Релігійний туризм в Україні

Крім зазначених невирішених питань виїзного релігійного туризму, недостатньо опрацьованим є механізм залучення іноземних туристів до українських святинь, які мають значний конфесійний і культурне інтерес. Враховуючи кризи у галузі туризму доцільним є розвиток цього сегменту, але на комплексній, програмній основі та за підтримка Міністерства інфраструктури, Міністерства культури, Міністерства освіти та науки та інших міністерств та відомств, банківських установ, вітчизняних та іноземних інвесторів. Особливу увагу передбачається приділити організації в'їзного релігійного туризму. Це дозволить інвестувати в українську економіку. Найважливішим елементом реалізації цієї програми, безумовно, має бути його рекламно-інформаційний супровід: пропаганда через пресу, радіо і телебачення, випуск книжок про храмах, духовних пам'ятниках України, відеофільмів. Доцільним є проведення ряду безоплатних рекламно-інформаційних поїздок, участь у них діячів різних конфесій, журналістів, представників туристичних агентств, кількох відомих і авторитетних осіб. Визначити фактичну кількість релігійних туристів і екскурсантів в Україні неможливо, оскільки з цього виду туризму відсутні як статистика, так і аналітичні дослідження. В державному статистичному бюлетені з туризму враховуються лише організовані туристи і екскурсанти, які оформили путівки в українських тур агентствах. Самодіяльні ж туристи і екскурсійні бюро в облік не потрапляють.

Україна володіє величезною культурною та природньою спадщиною, зокрема й у релігійному туризмі. Багато пам'яток релігійної спрямованості використовувалося в туризмі й раніше, розроблені популярні туристичні маршрути, але вони не зовсім відповідають світовим стандартам. В останні роки відмічається зростання зацікавленості туристів саме до цього сегменту туристичного ринку. Тому треба ефективно використати можливості. Україна має великий потенціал розвитку релігійного туризму. Проте багато хто визнає, що це потенціал залишається нереалізованим. Серед причин може бути нерозвинена інфраструктура; дефіцит інформації про наявні ресурси і маршрути; слабкі поки що зв'язки з між туристичними фірмами і релігійними організаціями; брак у цій сфері кваліфікованих кадрів. Тільки спільно паломницькі служби й туристські організації, за підтримки державних інституцій зможуть відродити, зберегти й упорядкувати об'єкти культури, визначні пам'ятки, місця паломництва, облаштувати їх і створити навколо них належний статок, культурне середовище проживання і комфортність [78].

В останні два десятиліття в Україні простежується постійно зростаючий попит до різних видів внутрішнього та зарубіжного туризму. У зв'язку з духовними змінами, що відбулися з українцями, особливою популярністю користується релігійний туризм, який поділяється на два напрямки: релігійно-екскурсійного спрямування і паломницький туризм. Людей, які відправляються в екскурсійні поїздки по святих місцях і релігійним центрам, цікавлять безпосередньо екскурсії з відвідуванням монастирів, храмів і пр. До речі сказати, ці туристи можуть і не бути прихильниками тієї релігії, святі місця якої вони відвідують. У релігійно-екскурсійному туризмі можна виділити окремий напрям, так звані комбіновані тури, то є релігійна тематика включена до культурно-пізнавальну.

Паломницькі туристи зазвичай відчувають потребу відвідати святі місця своєї релігії, коли їм необхідно зробити щось більше, ніж звичайні культові дії в умовах повсякденного життя.

Як вже зазначалося вище, паломники рідко користуються послугами індустрії туризму як сектора розміщення, харчування та розваги, так як в масі своїй вони живуть і харчуються при храмах і монастирях, щоб мати можливість виконувати певну роботу у вигляді слухняності або відпочити від мирської суєти. Так, з усього вищевикладеного можна зробити висновок, що релігійний туризм - це подорожі для відвідування святих місць і центрів релігій. У рамках релігійного туризму, як вже було сказано, другий основний різновидом є туризм екскурсійно-пізнавальної спрямованості. У цих турах екскурсанти можуть побачити релігійні об'єкти - діючі культові та пам'ятні, побувати на релігійних святах, присвячених певних дат. Туристи можуть відвідати богослужіння, взяти участь у хресних ходах, медитаціях і інших релігійних дійствах, дізнатися багато пізнавальної інформації, так як історія релігії тісто пов'язана з історією країни, насолодитися особливостями архітектури зодчих представників даної конфесії.

Історичний розвиток релігійності того чи іншого народу вплинув також на формування власного паломницького колориту. Так, для української культури, сформованої під впливом візантійського християнства, з часів «ходінь» Данила Паломника та Антонія Печерського характерна постать Василя Григоровича-Барського, власне, як і явище паломництва в християнській культурі, що на відміну від звичайної прощі передбачало духовно-релігійні шукання особистості.

З розширенням мережі туристичних послуг до здійснення паломницької подорожі з метою поклоніння як власним духовним святиням, так і святиням інших народів і культур залучається все більша кількість туристів. Це вплинуло на розвиток і формування сучасної теорії туризму (туризмології), згідно з якою різноманітність релігійних святинь, духовних центрів та різноманітних релігійних шкіл розглядається як надбання всього людства.

Як зазначають її дослідники, в більшості випадків важко встановити чітку диференціацію мотивів, які спонукають людину 21 століття здійснювати подорож до релігійних святинь. Основою ж такої мотивації постає, насамперед, духовна потреба. У «Філософських нарисах туризму» розкривається ряд онтологічних, гносеологічних, екзистенційних та аксіологічних проблем, пов'язаних із здійсненням подорожі з метою задоволення духовних потреб. Беручи за головний критерій туризмології насамперед туристичну подорож та ряд пов'язаних із нею послуг, під релігійним туризмом розуміється «вид діяльності, пов'язаний з наданням послуг і задоволенням потреб туристів, подорожуючих до святих місць і центрів релігійного поклоніння» [79].

Паломники у разі виїзду за межі звичного середовища свого проживання вважаються туристами, до інших критеріїв також належать тривалість перебування в зазначеному місці та мета відвідування. Паломницький туризм, як і екскурсійний туризм релігійної тематики, належить до різновидів релігійного туризму. До основних завдань туризмології належить ряд релігієзнавчих питань: дослідження релігії як соціального феномена, її видів та ролі у житті суспільства та людини, вивчення віросповідних основ найбільш поширених та відомих релігій і духовних шкіл, характеристика територій поширення релігії, описи святих місць, релігійних центрів та маршрутів паломництва, а також розкриття особливостей практичної організації релігійного туризму. Слід зазначити, що в більшості сучасних країн галузь релігійного туризму є досить розвинутою і прибутковою, і супроводжується державною підтримкою та приватними інвестиціями.

Останніми роками суттєво зросла кількість паломницьких поїздок, пов'язаних із визначними подіями етноконфесійного життя релігійних спільнот України. Так, для прибічників хасидизму, а саме його напрямів у межах української культури - брацлавських і любавицьких (ХаБад) хасидів Україна є місцем, де сформувалися, а також поховані хасидські цадики.

Мечеті та могили провідних ісламських діячів постають об'єктами відвідувань, осередками сакральної культури кримських татар, культурно-історичними пам'ятками ісламської культури в Україні. Здійснення хаджу пов'язано з не менш важливим релігійним святом.

У липні 2008 року паломницький приїзд в Україну Католікоса всіх вірмен Гарегіна ІІ був присвячений святкуванню 650-ліття з часу заснування вірменського монастиря Сурб Хач (Святий Хрест) у Криму. У цих заходах брало участі більше 5 тис. вірмен як з України, так і з інших країн.

Взірцем паломницької місії став візит Глави Католицької Церкви, Глави Держави Ватикан Івана Павла ІІ в Україну з 23 до 27 червня 2001 року. Попри підкреслену офіційність, його приїзд в Україну мав насамперед паломницьке значення. Як зазначив згодом колишній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Микола Етерович, метою цієї паломницької місії було «свідчити Христа разом з усіма християнами усіх Церков і церковних спільнот». Ця подорож тривала впродовж п'яти днів, а літургії в Києві та Львові відвідало більше двох мільйонів паломників з багатьох країн світу [20].

Знаковою подією в історії української держави стала підготовка та відзначення на державному рівні 1020-річчя хрещення Київської Русі. Україна вперше за роки незалежності самостійно відсвяткувала Хрещення Русі. Попередні святкування у 1988 році відбулися в Москві, а Києву було відведено другорядне місце. Проте навіть за часів російського самодержавства у 1887 році святкування з нагоди 900-ліття Хрещення Русі, у яких брали участь десятки тисяч прочан, проводилися в Києві.

У 2001 році на державному рівні було відзначено 950-ліття Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, а у липні 2008 року - 900-ліття з часу заснування Свято-Михайлівського монастиря, у червні 2008 року - 900-ліття Свято-Троїцької надбрамної церкви Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, 900-ліття з дня прославлення преподобного Феодосія Печерського та 20-тиріччя з дня відродження чернечого життя в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.

Україна постає країною самобутньої культури, історії, традицій. Українська духовно-культурна спадщина, закарбована в пам'ятках сакральної культури, демонструє, у що вірили, чим жили, у чому вбачали розраду, спасіння і свій шлях до Бога багато поколінь українських євреїв, вірмен, німців, угорців, греків, а також, кримських татар, караїмів, кримчаків. А все те, що становить основу їхньої духовності, що зафіксовано в кірхах, костелах, мечетях, кенасах, синагогах, храмах, монастирях України, потребує на сьогодні свого українського прочитання. Звичайно, що розділена з минулого між різними політичними і культурними впливами сучасна Україна, постаючи складним і неоднозначним «культурним текстом», потребує нових комунікативних засобів для порозуміння і освоєння. Одним із таких досить дієвих чинників може стати релігійний туризм.

2.3 Особливості організації паломницьких турів та екскурсій

Належність до будь-якої релігійної конфесії не є перешкодою для здійснення туризму. Турист повинен бути ознайомлений і поважати місцеві закони і звичаї. Це положення не зобов'язує його виконувати обряд, слідувати, долучатися до тієї чи іншої релігії або культу, за винятком випадків, коли таке є метою подорожі, тобто, паломництво. Якщо духовних сил з релігійних міркувань для поваги не вистачає, то туристові слід відмовитися від відвідування культового об'єкта даної місцевості або країни [18].

За міжнародними нормами турист має право на безперешкодне відправлення релігійних обрядів і молитов, однак, якщо це не заважає іншим туристам і не порушує місцеві звичаї та правила перебування в готелі та інших громадських місцях. Наприклад, у великих міжнародних аеропортах є спеціальне приміщення для відправлення релігійних обрядів, що обслуговується як мінімум представниками трьох конфесій. Будь-яке відвідування святих місць, храмів, інших культових об'єктів і споруд, що знаходяться під егідою діючої конфесії чи секти, в їх володінні, включене в програму туру, повинно бути узгоджене з керівництвом цієї релігійної громади, встановлений порядок відвідування об'єкта туристами, час відвідин, що не заважає обрядам, або порядок присутності на обрядах. Зазвичай монастирі, храми та інші культові споруди доступні для відвідування туристами, а громади та секти, що володіють ними, охоче пускають туристів з економічних міркувань, справляння плати за таке відвідування. Вони встановлюють певне правило для відвідувачів, зокрема у відношенні одягу, порядку проходження, проведення фотозйомки, надання власного екскурсовода. Отже, необхідно попередньо ознайомитися зі звичаями всіх громад і монастирів, через які проходить маршрут.

Існує думка, що організацією релігійного туризму повинні займатися тільки спеціалізовані релігійні організації. Так Міжрелігійна рада Україні внесла до Верховної Ради - поки що в робочому порядку - проект правок до закону «Про основи туристської діяльності в Україні». З їх допомогою провідні духовні лідери країни сподіваються підвищити якість паломництва українців, а також тих, хто приїжджає з-за кордону, щоб поклонитися святиням України. Програми, які українські туристичні фірми нерідко пропонують паломникам, ніяк з паломництвом не пов'язані, що викликає масу нарікань з боку віруючих. Ініціатори внесення поправок пропонують визначати релігійний туризм як «подорож з відвідуванням релігійних святинь з пізнавальними та просвітницькими цілями». У проекті йдеться, що «при організації релігійного туризму і паломництва не допускається обмеження прав віруючих». У документі також наголошується, що «вимоги до організації паломництва на території України встановлюються відповідними релігійними організаціями». Як стверджують автори поправок, ця норма діє практично у всіх законодавствах світу і дає можливість самим релігійним організаціям регулювати і організовувати паломницьку діяльність. Дане твердження є в достатній мірі дискусійним. При складанні маршрутів релігійного туризму необхідно враховувати мету поїздки туристів чи паломників і, по можливості, формувати однорідні групи. Акцент у підготовці екскурсовода і текстів екскурсії також визначається метою поїздки. Супроводжуючому паломницькі групи екскурсоводу бажано мати додаткову підготовку, знати тексти молитов, житія святих, дати церковних свят і літургію. Проведення екскурсії по православним храмам має свою специфіку. Перш за все, слід визначити тему і мету екскурсії. Основна мета екскурсії по храмах - духовно-просвітницька. Православні храми - зриме втілення нерозривному тисячолітньої зв'язку історії та культури Вітчизни з Вірою народу. Підготовка екскурсії починається з відбору об'єктів показу. Вибір послідовності об'єктів показу в храмі визначається не архітектурою будівлі і зручністю взаємо-розташування об'єктів показу. Варто зберігати Біблійну послідовність подій при огляді ікон з Біблійним сюжетом. Наприклад, огляд ікони Різдва Христового слід після ознайомлення з іконою Благовіщення, потім можна переходити до ікон, що відображає земне життя Христа. У екскурсії повинна бути відображена взаємозв'язок історичних особистостей, святих і святинь з історією церкви та країни. Наприклад, від ікони святого князя Димитрія Донського слід переходити до ікони святого преподобного Сергія Радонезького, що благословив князя Димитрія на Куликовську битву, а потім до образу Донський Матері Божої. Після розповіді про Димитріївський суботах (поминання полеглих воїнів князя Димитрія) можна переходити до поминальному столу, панихидам. Така послідовність об'єктів показу робить зримою взаємозв'язок історії країни та історії церкви, її обрядів. При підготовці тексту екскурсії обов'язково залучення як церковних джерел (Св. Письма, патристики, житій святих), так і світських (історичних, мистецтвознавчих) [42].

Певні труднощі при проведенні екскурсії полягають у великій кількості церковно-слов'янських слів і богословських термінів, використання яких необхідно. Не завжди буває достатньо простого перекладу слова з церковно-слов'янської на сучасну мову. Часто за ним стоїть поняття, втрачене за роки атеїзму. Наприклад, плащаниця - це тканина, якою обернули тіло Господа перед становищем під труну. На ній чудесним чином відобразилося Його чесне тіло, і вона є великою християнською святинею. Прямий переклад не розкриває всю повноту цього символу. Вірно, обрана послідовність розкриття церковно-богословських термінів дає повноту і образність сприйняття духу Православ'я. У залежності від вікового складу та освітнього рівня слухачів екскурсоводу бажано змінювати не тільки лексичний рівень, але навіть об'єкти показу. При проведенні екскурсії по храмах велику трудність представляє підбір та підготовка екскурсовода. За роки безвір'я з нашого життя пішли знання таїнств і обрядів Православної Церкви, розуміння мови молитви. Закон Божий та історія Церкви давно виключені з програм навчальних закладів. Тому достатніми для всебічного розкриття теми знаннями, як правило, має лише екскурсовод, що одержав визначене духовну освіту (катехизаторські курси, єпархіальне училище, семінарія).

Слід уникати залучення до роботи адептів різних сект. Притаманні їм фанатичність викладу і психологічна експансія відвертають слухачів і можуть призвести до конфліктної ситуації і зриву екскурсії. Час проведення екскурсії необхідно погоджувати з річним і добовим богослужбового кола, тобто порядком служб протягом усього року і кожного дня. Великі церковні свята проводяться в храмах при великому збігу прихожан, що повністю виключає можливість проведення екскурсії в цей день. У несвяткові дні час екскурсії не повинно збігатися з богослужіння - літургії, вечірньою службою.

До людей, які прийшли в храм, пред'являються певні вимоги до їх поведінки та одягу. Тим суворіше ці вимоги до екскурсовода. Його благочестиве поведінка в храмі, благопристойний зовнішній вигляд і одяг необхідні для проведення екскурсії в храмі [58].

Екскурсію доцільно починати на церковному подвір'ю, де легше створюється належне настрій у групі. Перебуваючи на подвір'ї, учасники екскурсії в рамках ознайомлення з традиціями, легше сприймають обмеження, що накладаються знаходженням в діючому храмі. Перед входом до храму всі чоловіки обов'язково знімають головні убори. Необхідно підкреслити, що накладення хресного знамення не є обов'язковим для представників інших конфесій чи атеїстів. Поведінка групи в храмі не повинно ображати релігійних підвалин віруючих, що лежить на відповідальності екскурсовода. Йому належить м'яко коректувати поведінку групи. У самому храмі не мають у своєму розпорядженні групу спиною до вівтаря, який є святая святих. Найбільш складним виявляється розкриття поняття про мощі святих, раках, мощевик. Поглиблення даної теми під час екскурсії буває не завжди можливим і залежить від сприйняття групи. Коли настрій групи не дозволяє передати таємний зміст чудо творення від мощів, екскурсоводу необхідно перейти до іншої теми. Також слід чинити екскурсоводу, розповідаючи про вівтарі і здійснюваних в ньому таїнствах.

У деяких випадках доцільно обмежитися викладом матеріалу про явище чудотворних ікон і зцілення, що походять від них і були раніше. Дуже важливо підкреслити відмінність між духовною цінністю ікони та її культурної та історичної значимістю.

Кінцевою метою екскурсії можна вважати ознайомлення і сприйняття духовних цінностей Православної церкви, і усвідомлення її місця в історії країни і житті кожного з нас.

3. Використання теми кваліфікаційної роботи в шкільному курсі географії

3.1 Зв'язок релігійного туризму із шкільним курсом географії

Сьогодні перед географією як шкільним предметом постає давня проблема: розв'язання протирічь, що виникають між уявленнями учнів про географію як предмет, що буде знайомити їх з різноманітністю природи Землі, її загадками, та реальним шкільним предметом, де вивчаються складні географічні закономірності, велику кількість географічної номенклатури, термінів, понять. Як зазначено в Концепції, профільне навчання повинно забезпечувати загальноосвітню підготовку учнів, а також підготовку до майбутньої професійної діяльності. Тому профіль навчання визначається з урахуванням освітніх потреб замовників освіти, кадрових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів школи; соціальної і виробничої структури регіону; перспектив здобуття подальшої освіти і життєвих планів учнівської молоді.

Для поглиблення і розширення змісту профільних предметів, а також для забезпечення профільної прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання пропонуються різноманітні профільні курси (інваріантна частина) та курси за вибором, які вивчаються за рахунок варіативної частини змісту освіти. Так, для суспільно-гуманітарного профілю це такі курси, як «Географія релігій», «Географія населення», «Географія культури», «Демогеографія», «Країнознавство» тощо. Учням-гуманітаріям цікава географія релігій, динаміка сучасної релігійної свідомості людей як в Україні, так і в інших країнах світу. Адже протягом тривалого часу населення нашої країни виховувалось у дусі атеїзму і негативного ставлення до релігії, тоді як сьогодні молоде покоління робить висновок про те, що релігія є важливим компонентом культури. Кожному громадянину важливо зрозуміти цінність світових релігій, географію їх поширення на земній кулі, враховувати особливості релігійних традицій християнства, ісламу, іудаїзму, буддизму. Учнів цікавлять питання, що стосуються населення в цілому та демографічних процесів, що відбувалися у нашій країні раніше, а також тих, що характерні для наших днів. Це, насамперед, проблеми сім'ї, шлюбу, народжуваність, тривалість життя, міграції, демографічна ситуація минулого, що вплинула на сучасний демографічний стан у світі і в Україні. Вивченню цього сприятимуть курси «Географія населення» та «Демогеографія». Профільне навчання дозволяє найбільш органічно розкрити зв'язок людини з географічним середовищем, взаємозв'язки суспільства, релігій, культури та природи. Надзвичайно цікавим для вивчення є курс «Географія культури». Адже старшокласники на основі знань, здобутих у молодших класах про географічне середовище та закони його розвитку, можуть на прикладі різних країн зробити висновки про те, як залежать від географічного середовища спосіб життя і традиції населення, елементи матеріальної і духовної культури, мистецтво, звичаї, обряди, свята та господарська діяльність людини, тобто географічна культура загалом, яка визначається специфікою географічного положення і середовища. Профільне навчання сприяє підготовці учнів до вибору майбутніх професій, що найбільш характерні для конкретних регіонів чи для України в цілому [37].

Під час запровадження профільного навчання важливо пам'ятати, що його основне завдання - не лише поглибити знання учнів, а й формувати новий погляд на все, що відбувається навколо, навчати аналізувати глобальні і регіональні проблеми сучасного світу. Важлива у профільному навчанні й реалізація принципів послідовності і наступності. Вивчення окремих предметів та курсів у профільних класах старшої школи не повинно бути вилученим із загальної концепції географічної та економічної освіти у загальноосвітніх навчальних закладах.

Основне завдання географії - формування в учнів сучасних уявлень про географічну картину світу через комплексне вивчення країн шляхом систематизації та узагальнення різнорідних даних про їх природу, населення, господарство, соціальну сферу, релігію та культуру.

Окремі результати випускної кваліфікаційної роботи можуть використовуватися під час вивчення курсів: «Географія населення», «Географія культури», «Географія релігій», «Демогеографія», «Географія світового господарства з основами економіки», «Глобальна географія», «Геоекологія», «Географія з основами природокористування», «Біогеографія», «Конструктивна географія», «Географія туризму», «Медична географія», «Рекреаційна географія» тощо. Значна частина навчального часу в усіх класах має бути відведена на практичні роботи - уроки-спостереження, дослідження, уроки практичної діяльності безпосередньо в природі [61, 62]. При цьому основні географічні курси мають викладатися на краєзнавчому матеріалі. Вивчення більшості тем у всіх класах варто доповнювати роботою з географічними картами та іншими джерелами географічної інформації тому, що саме карти, таблиці, специфічна географічна наочність дедалі ширше використовуються у глобальних інформаційних мережах, вплив яких на форми освіти постійно зростатиме. Надзвичайно важливу роль під час переходу до профільного навчання у старшій школі повинні відігравати обласні інститути післядипломної педагогічної освіти, оскільки саме вони мають підготувати вчителів до викладання нових географічних курсів. Основною перепоною для більш глибокого вивчення географії в школі завжди була й залишається обмежена кількість годин, відведених на вивчення предмета, а тому саме профілізація школи дає необмежені можливості для вивчення тих географічних курсів, які сприятимуть поглибленню та поширенню географічних знань. Тому непересічною тут залишається роль особистості вчителя, який є основним пропагандистом географічних знань у школі.

3.2 Концепція розвитку релігійного туризму в Україні

В даний час в світі все більшого розвитку набувають різні види пізнавального, в тому числі і релігійного, туризму. Маршрути поїздок віруючих різних конфесій спрямовуються в Ізраїль, Грецію, Єгипет, Йорданію, Туреччину, Італію, Індію, Саудівську Аравію, Китайський Тибет і інші місця, що мають релігійну значимість.

Проте існуючий на сьогодні рівень підготовки подібних маршрутів українськими туристичними фірмами, їх супровід, відповідність організації прийому положенням різних віросповідань ще не відповідають необхідним вимогам. Більшість вітчизняних фірм, які проводять цю роботу, не мають підтримки і благословення церкви. Вартість пропонованих поїздок в зарубіжні країни перевищує фінансові можливості більшості громадян країни. Крім зазначених невирішених питань виїзного релігійного туризму, практично зовсім неопрацьованою є задача залучення зарубіжних туристів до українських святинь, в тому числі до Києва, на території яких знаходиться більше 300 об'єктів, які мають значний конфесійний та культурний інтерес.

Концепція передбачає трьох-етапну реалізацію завдань, що стоять перед вітчизняними туристичними провайдерами. На початковому (організаційному) етапі передбачається розробка низки релігійних туристських продуктів, розрахованих як на православне напрямок в Ізраїль, Йорданію, Єгипет, Грецію та Італію, так і на розвиток в'їзного релігійного туризму. Пропонується провести конкурсний відбір вітчизняних і зарубіжних туристських фірм, що залучаються до реалізації проекту і акредитуються, а також організацію спеціальної підготовки гідів. В якості транспортних агентів пропонується на договірній основі залучити авіакомпанії, які пропонують максимальні знижки; аналогічний підхід передбачається в питаннях відбору готелів. У рамках цього етапу на міжурядовому та міжконфесійному рівнях планується підписання угод, що передбачають патронаж і підтримку релігійного туризму і протекціонізм структурам, його реалізують [67].

Дана позиція цілком поділяється Державним комітетом з фізичної культури і туризму України. Для виключення можливості сприйняття цієї моделі як черговий фінансової «піраміди» всі внески громадян оформляються авторитетної акредитованої страховою фірмою в порядку накопичувального страхування, а розміщення туристських путівок - полісів здійснюється через мережу поштових відділень та відділень Ощадбанку. Найважливішим елементом першого етапу, безумовно, повинно бути його рекламно-інформаційний супровід: пропаганда через пресу, радіо і телебачення, випуск путівників для туристів, книг про храми Києва, духовних пам'ятках України, відеофільмів, проведення низки безкоштовних рекламно-інформаційних поїздок за участю в них діячів різних конфесій, журналістів, представників туристичних агентств, ряду відомих і авторитетних осіб.

На другому етапі проекту, тривалість якого становить 1-3 роки, передбачається безпосередня реалізація масового релігійного туризму, включаючи акумулювання коштів населення з використанням моделі накопичувального страхування. Проектом передбачається в перший рік реалізація цього етапу в самому мінімальному варіанті з зростанням обсягів виїзного релігійного туризму до 8 тис. чоловік. Мінімальна оцінка обсягів виїзного релігійного туризму по третьому році цього етапу 21 тис. чоловік.

Досягнення зазначених обсягів дозволить забезпечити значні додаткові відрахування до бюджету і повну зворотність коштів. Зокрема, при направленні до Італії з організацією річний ланцюжка чартерів і тижневою програмою культурно Ї релігійного туризму може бути обслуговано понад 7 тис. туристів на рік, що дозволить отримати додаткові відрахування до бюджету в розмірі до 300 тис. доларів. Організація в Києві щотижневого прийому туристів з релігійно-пізнавальними цілями в кількості не менше двох груп по 20-30 чоловік на місяць дозволить тільки від реалізації туристської програми забезпечити додаткові надходження до бюджету в розмірі не менше 200 тис. доларів, а з урахуванням витрат, що здійснюються туристами в магазинах, ресторанах, музеях тощо, - до 500 тис. доларів. Використання моделі накопичувального страхування при її широкому впровадженні створює можливість значного збільшення планованого потоку туристів зі стійким оборотом і щорічними відрахуваннями до бюджету в розмірі від 500 тис. доларів. Істотним елементом даного етапу є формування готельної бази для розміщення [20].

Третім етапом проекту передбачається як збільшення щорічних обсягів релігійного туризму, так і його якісне розширення в бік інших країн і конфесій. Індустрія паломницького туризму є складовою частиною всієї туристської індустрії.

Реалізація туристичного бізнесу в умовах ринку може бути здійснена за наявності чотирьох основних складових: капіталу; технології; кадрів; туристичних ресурсів.

Це означає, що, недостатньо маючи капітал, купити технологію, найняти кадрову команду і займатися туризмом. Для цього необхідно вибрати місце, де є туристсько-рекреаційні ресурси, а якщо такого місця немає, то створити його. Це одна із специфічних особливостей туристського бізнесу в умови ринку. Так як четверта складова - туристські ресурси - є найбільш дешевою (у Україні немає федерального податку на туристські ресурси), то в цілому це визначає високу рентабельність туристського бізнесу. Якщо туризм пов'язаний зі створенням туристського ресурсу (а не споживанням наявного), то собівартість туристського продукту різко зростає. Під туристичними ресурсами розуміють сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, придатних для створення туристичного продукту. Як правило, туристські ресурси визначають формування туристського бізнесу в тому чи іншому регіоні.

Пам'ятки культової архітектури християнства в Україні є туристсько-рекреаційними ресурсами. Пам'ятники Півночі Україні слід використовувати у паломництві. Деякі з них вже відвідують паломники. У цього району слабка туристична інфраструктура, але багатий туристичний потенціал. Необхідно розробити програму розвитку інфраструктури цього регіону, з огляду рекреаційне навантаження; впровадження комплексної комп'ютерної інформаційної системи, щоб пам'ятники культової архітектури цього регіону були відомі як на внутрішньому, так і на зовнішньому туристичному ринку. Головною умовою реалізації цих ресурсів є активна роль держави у підтримці туристського бізнесу. Пам'ятки культової архітектури центральної частини України використовуються як в культурно-історичному туризмі, так і з іншими видами туризму [51].

У відповідно до карти туристичних ресурсів проводиться детальна паспортизація зон перспективного розвитку туризму. Мета зонування територій та їх паспортизація - визначення гранично допустимої туристської навантаження на цю територію з урахуванням її повного відтворення та екологічного навантаження. Рекомендації або законодавчі акти місцевих органів влади закладаються в основу при плануванні туристських маршрутів.

Отже, необхідно враховувати всі вище перераховані умови при розробці туристичного продукту з використанням пам'яток культової архітектури християнства в Україні. Релігійний туризм є складовою частиною сучасної індустрії туризму. В даний час паломники широко користуються послугами туристичної індустрії, створюються спеціальні туристські фірми, що організують такі тури. Сьогодні сам «жанр» православного паломництва передбачає ряд властивих йому специфічних особливостей. Перш за все, це низька комфортабельність розміщення паломників в монастирях. Побутові незручності частково компенсуються низькою вартістю триразового харчування в монастирській трапезній, що робить сам тур недорогим за вартістю.

В даний час паломники широко користуються послугами туристичної індустрії. Паломницькі тури на відміну від релігійно-пізнавальних турів або культурно-історичних, несуть певним віруванням сенс здійснення обряду, а не лише пізнавальні цілі. Релігійний туризм (паломництво) є одним із самих старих видів туризму. Паломництво, як і туризм взагалі, буває внутрішнім (у межах окремої країни) і міжнародним.

Вплив релігійного туризму на економіку деяких країн і регіонів світу, в першу чергу на самі релігійні центри, дуже велике. Це пов'язано з тим, що паломники залишають в стані перебування істотну частку взятих у дорогу грошей. Крім того, паломництво дає заробіток багатьом тисячам місцевих жителів. Центрами релігійного туризму є: Мекка, Медина, Єрусалим, Ватикан і інші міста і місцевості.

У нашій країні релігійний туризм в даний час недостатньо розвинений. Збережені до наших днів культові споруди можуть служити важливими об'єктами релігійного туризму і паломництва в сучасній Україні. Серед них є пам'ятники різних епох, починаючи з XII - XIII ст. і закінчуючи XIX ст., що відображають всю історію і культуру України.

Доцільно виділити з них найбільш значущі об'єкти відвідування релігійного туризму і основні місця паломництва. У більшій своїй частині вони збігаються, і їх можна включати у маршрути, як релігійного туризму, так і паломництва (або суміщених груп). Незбіжні об'єкти характеризуються тим, що не відповідають меті поїздки або туристів, чи паломників.

Центральними устремліннями при здійсненні паломництва можна назвати: вчинення релігійного обряду або участь в такому; поклоніння святому місцю, храму, мощам; духовне вдосконалення; отримання благодаті, зцілення духовного і фізичного. Основними споживачами цього туристичного продукту є віруючі люди, а також туристи, які цікавляться історією православ'я. У туристичних фірмах відзначають, що останнім часом релігійним туризмом зацікавилося молодь. Все більший попит на короткострокові програми у школярів, студентів ліцеїв і коледжів, не кажучи вже про учнів православних гімназій та недільних шкіл.

Існують різні варіанти паломницьких поїздок. Найбільшим попитом користуються одно - і дводенні автобусні тури тривалістю від 8 до 36 годин. Такі програми недорогі і дають можливість відвідати кілька що знаходяться недалеко один від одного монастирів, взяти участь у богослужінні, а також оглянути визначні пам'ятки відвідуваних місць за досить короткий час. Багатоденні тури незначно відрізняються від звичайних туристських поїздок. Однією з головних специфічних характеристик цього туристичного продукту є участь туристів у богослужінні. Причому поряд з участю у загальних святкових службах спеціально для групи може бути замовлений молебень в тому чи іншому святому місці. Крім того, при проведенні поїздки враховується рівень духовних знань і особливості інтересів членів групи. Відповідно, звичайний текст екскурсії доповнюється більш докладними відомостями про місцеві святині, святі чи святому, пам'ять якого вшановується цього дня. Нарешті, при обслуговуванні велике значення має організація харчування, так як необхідно враховувати обмеження, що накладаються церковним календарем. Домовляючись з монастирем про прийом групи, туристичні фірми обумовлюють можливості організації харчування. Нарешті, відмітною рисою багатоденного туру є проживання туристів у монастирських готелях.

При організації маршрутів релігійного туризму необхідно дотримуватися наступних правил. Недоцільно включати до маршрутів релігійного туризму об'єкти відвідування, які не становлять історико-культурного інтересу і мають мале число об'єктів показу. У маршрути паломницьких груп не можна включати недіючі монастирі і церкви (навіть якщо вони включені до списків ЮНЕСКО), які не мають святинь (джерела благодаті). Одна лише історико-культурна цінність таких об'єктів не може стати метою паломницької поїздки. Такі об'єкти відвідування включаються тільки в маршрути релігійного туризму. Об'єкти відвідування є також неоднорідними за своєю історико-культурної цінності та культової значущості. При складанні маршрутів релігійного туризму необхідно враховувати мету поїздки туристів чи паломників і, по можливості, формувати однорідні групи. Акцент у підготовці екскурсовода і текстів екскурсії також визначається метою поїздки. Супроводжуючому паломницькі групи екскурсоводу бажано мати додаткову підготовку, знати тексти молитов, житія святих, дати церковних свят і літургію. Невід'ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна галузь. Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю народного народного господарства України, яка з року в рік без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.

Пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державної скарбниці та створення додаткових робочих місць.

Метою розвитку туризму в Україні є створення сприятливого організаційно-правового й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентноспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки.

Релігієзнавчий туризм має особливе значення для розвитку внутрішнього туризму в Україні, оскільки викликає великий інтерес з боку не лише віруючих, а й інших верств населення. Адже цілком закономірним наслідком тривалого панування в суспільстві атеїстичних ідей та ідеологічних приписів в оцінці релігійних явищ, антирелігійної пропаганди і порушення конституційного принципу свободи совісті є посилена увага до тих явищ, які довгий час перебували під забороною.