Екскурсійна діяльність в туризмі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи екскурсознавства та організації екскурсійної діяльності

1.1 Основи екскурсійної теорії та методики. Методика створення та проведення екскурсії на історичну тематику

1.2 Основи екскурсійної діяльності в Україні

Розділ 2. Основні положення екскурсійної діяльності

2.1 Функції,принципи і ознаки екскурсійної діяльності

2.2 Організація екскурсійного процесу

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Світове співтовариство визнало туризм ефективним засобом індивідуального й колективного вдосконалення, важливою складовою якого є послуга суто інтелектуального характеру - екскурсія з її просвітницькою, духовною та освітньою функціями.

Невичерпні екскурсійні ресурси багатьох регіонів нашої країни разом з глибинним національним духовним корінням і традиціями українського народу дають підставу стверджувати, що саме екскурсії можуть стати активним і змістовним засобом гармонізації особистості, її духовного зростання в новій демократичній Україні. Вони є джерелом нової інформації, нових вражень і відчуттів.

Об'єктом курсової роботи є екскурсійний процес. Предметом виступають методичні засади організації екскурсійної діяльності.

Під час виконання цієї роботи було поставлено наступну мету: закріплення та розширення одержаних у процесі навчання теоретичних знань та практичних вмінь й навичок з дисципліни «Туризмологія» шляхом розробки індивідуального варіанта інноваційного екскурсійного продукту.

Для досягнення мети формуються такі завдання:

· розгляд теоретичних основ екскурсійної діяльності;

· уточнення сутності, функцій і ролі екскурсійної діяльності в Україні;

· засвоєння методики підготовки інноваційного екскурсійного продукту;

Також під час написання роботи використовувалися такі законодавчі акти, Закон України « Про внесення змін до Закону України про туризм» від 2003 року, провідні підзаконні акти як то «Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцями туристичного супроводу» та Міждержавний стандарт СНД «Туристско-экскурсионное обслуживание.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг складає 32 сторінки друкованого тексту. Список використаних джерел містить 15 найменувань літератури та 5 електронних джерел.



Розділ 1. Теоретико-методологічні основи екскурсознавства та організації екскурсійної діяльності

1.1 Основи екскурсійної теорії та методики. Методика створення та проведення екскурсії на історичну тематику

Слово "екскурсія" походить від латинського "екскурсіо". В українську мову це слово проникло в XIX ст. і спочатку означало "вибігання, військовий набіг", потім - "вилазка, поїздка". Пізніше відбулася видозміна цього слова за типом імен на "ія" (екскурс + ія).

Саме поняття "суть" є сукупністю сторін і зв'язків, яким властиві властивості, взяті і розглянуті в їх природній взаємозалежності. Суть - це внутрішній зміст предмету, що виражається в єдності всіх різноманітних і суперечливих форм його буття.

Екскурсія - методично продуманий показ визначних місць, пам'ятників історії і культури, в основі якого лежить аналіз екскурсантів об'єктів, що знаходяться перед очима, а також уміла розповідь про події, пов'язані з ними. Проте тільки до цього суть поняття "екскурсія" зводити було б неправильно.

В даний час екскурсія виступає як щось закінчене, цілісне, таке, що має свої специфічні функції і ознаки, своєрідну індивідуальну методику. В значній мірі вона збагатилася за змістом, формами проведення і методикою підношення матеріалу і характеризується як невід'ємна частина ідейно-виховної і культурно-масової роботи. Цілі, завдання і форми проведення екскурсій показані в таблиці 1.1.

Отже, екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудованим на наперед підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташовані в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів і т.д [1].

Предмет екскурсійної методики -- цілеспрямоване вивчення, систематизація, формулювання і застосування на практиці методів і засобів навчання і виховання, а також методичних прийомів, за допомогою яких екскурсійні працівники здійснюють свою діяльність.

Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця - екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підпорядкований завданню розкриття певної теми.

Таблиця 1.1

№	Цілі	Завдання	Форма проведення
1.	Відпочинок	Пошук лікувальних трав, ягід, грибів, фруктів	Прогулянка
2.	Учбова	Засвоєння дітьми знань з учбового предмета (ботаніки, географії, історії)	Урок поза класним приміщенням
3.	Наукова	Виявлення експонатів для краєзнавчого музею	Експедиція
4.	Загальноосвітня	Розширення загального культурного кругозору	Бесіда в туристичного поході, дорожня екскурсійна інформація в транспортній подорожі
5.	Культурно-просвітницька	Підвищення рівня знань з історії, архітектури, літератури та інших галузей	Оглядова багатопланова екскурсія
6.	Культурно-виховна	Засвоєння знань в поєднанні з виховання	Тематична екскурсія

За змістом екскурсії поділяються на оглядові (багатопланові), тематичні. Оглядові екскурсії, як правило, багатотематичні. Не випадково їх називають багатоплановими. В них використовується історичний і сучасний матеріал. Будуються такі екскурсії на показі різноманітних об'єктів. Це пам'ятки історії та культури, будинки і споруди, природні об'єкти, місця знаменних подій, елементи благоустрою міста, промислові і сільськогосподарські підприємства тощо. В оглядових екскурсіях події і факти викладаються великим планом. Це дає загальне уявлення про місто, край, область, регіон, державу в цілому. Хронологічні рамки такої екскурсії - час існування міста з першої згадки про нього й до сьогодення та перспектив розвитку.

Тематична екскурсія присвячена розкриттю однієї теми. Якщо це історична екскурсія, то в її основу покладено одну значну подію чи кілька подій, об'єднаних однією темою, що іноді охоплюють триваліший період часу. Якщо це екскурсія з архітектури, то предметом вивчення можуть стати найцікавіші твори зодчества, архітектурні ансамблі, розташовані на вулицях і площах міста. Тематичні екскурсії поділяються на шість груп: історичні, виробничі, природознавчі, мистецтвознавчі, літературні, архітектурно-містобудівні. За своїм змістом історичні екскурсії підрозділяються на такі підгрупи: історико-краєзнавчі (наприклад, "Історія виникнення міста Львова", "З історії київського Подолу" та ін.); археологічні (наприклад, у Херсонесі з демонстрацією історичних джерел - розкопок); етнографічні; воєнно-історичні (наприклад, місце Корсунської битви та ін.).

Екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і є сукупністю способів і прийомів повідомлення знань. Практично вся екскурсійна теорія всього лише аналіз дії екскурсійного методу. Мета екскурсійного методу - навчання (передача певної системи знань) і виховання (формування всесторонньо розвиненої особистості).

В даний час екскурсійні установи в своїй діяльності керуються наступними основними положеннями:

а) у основі будь-якої екскурсії лежить один екскурсійний метод повідомлення знань;

б) показ і розповідь - складові частини екскурсії і основні елементи;

в) рух (моторність) - одна з ознак екскурсії;

г) екскурсійна методика є приватною методикою і складається з двох частин - методики підготовки і методики проведення екскурсій;

д) методика проведення екскурсій є сукупністю методичних прийомів показу екскурсійних об'єктів і розповіді про них і подіях, з ними зв'язаних.

Екскурсійний метод, будучи активним способом практичних дій екскурсовода і екскурсантів, створює умови для їх спілкування з об'єктами і для організованої і ефективної діяльності екскурсантів. Досвід екскурсійної роботи переконливо свідчить про те, що лише ті екскурсії досягають поставленої мети, які побудовані з урахуванням особливостей і вимог екскурсійного методу.

Під час проведення екскурсії виділяють основні методичні прийоми показу та розповіді. До перших прийомів відносять прийом попереднього огляду, який використовується в той момент, коли екскурсанти знаходяться на місці розташування пам'ятника, він запрошує екскурсантів самим провести первинне спостереження об'єкту, познайомитися з його зовнішнім виглядом; прийом панорамного показу дає можливість екскурсантам спостерігати вид місцевості; прийом зорової реконструкції, тобто словесним шляхом відновлюється первинна зовнішність історичної будівлі; прийом зорового монтажу допомагає скласти потрібний образ, підсумовуючи зовнішній вигляд декількох пам'ятників; прийом локалізації подій дає можливість обмежити увагу учасників екскурсії відомими рамками, прикувати їх погляди в даній конкретній території саме до того місця, де відбулася подія; прийом абстрагування є уявним процесом виділення з цілого яких-небудь частин з метою подальшого глибокого спостереження; прийом зорового порівняння; прийом інтеграції побудований на об'єднанні окремих частин спостережуваного об'єкту в єдине ціле; прийом зорової аналогії; прийом перемикання уваги. Окремо прийнято виділяти методичний прийом руху, тобто рух екскурсантів поблизу об'єкту з метою кращого його спостереження (наприклад, огляд кріпосних стін, рух екскурсантів уздовж конвеєра на заводі).

Методичні прийоми розповіді є як би пружиною усної мови, їх основне завдання - піднести факти, приклади, події так, щоб екскурсанти одержали образне уявлення про те, як це було, побачили велику частину того, що було їм розказано екскурсоводом. Прийоми розповіді можна розділити на дві великі групи. Перша група об'єднує прийоми, пов'язані з формою розповіді (довідка, опис, репортаж, цитування). Прийоми цієї групи виконують завдання донести до екскурсантів зміст розповіді, сприяють формуванню інформації, її впорядкуванню, запам'ятовуванню, зберіганню і відтворенню в пам'яті екскурсантів.

Друга група об'єднує прийоми характеристики, пояснення, питань відповідей, посилання на очевидців, завдань, словесного монтажу, співучасті, індукції і дедукції.

Прийом екскурсійної довідки використовується в поєднанні з прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Прийом опису ставить своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкту в свідомості екскурсантів (форма, об'єм, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Прийом пояснення - форма викладу матеріалу, коли в розповіді, крім довідки про історичну подію, розкриваються суть і причини, його що викликали. Прийом коментування використовують як для тлумачення подій, явищ, текстів, а також як міркування або критичні зауваження про що-небудь, що викликає інтерес у читачів. Прийом репортажу - це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти. Прийом цитування для підтвердження, яскравого і переконливого виразу своєї думки, збереження особливостей мови і колориту певного історичного періоду часу, відтворення картини події і ознайомлення з чиєюсь авторитетною. Прийом питань-відповідей - екскурсовод ставить різні питання екскурсантам з метою їх активізації. Велика частина таких питань не розрахована на те, щоб одержати на них які-небудь відповіді від учасників екскурсії. Прийом посилання на очевидців. Використання цього прийому в розповіді дає можливість для образного відтворення подій. Прийом новизни матеріалу полягає в тому, що в ході розповіді по темі повідомляються факти і приклади, невідомі екскурсантам Прийом співучасті допомагає екскурсантам стать учасниками тієї події, якій присвячена екскурсія. Прийом зштовхування суперечливих версій використовується в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної історичної події, затвердження дати виникнення конкретного міста або походження назви міста (річки, озера, місцевості). Прийом персоніфікації використовується для уявного створення образу конкретної людини (письменника, державного діяча, воєначальника). Прийом проблемної ситуації полягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, пов'язана з темою екскурсії. Прийом відступу полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод йде від теми: читає вірш, наводить приклади з свого життя, розповідає зміст кінофільму, художнього твору. Прийом індукції застосовується в розповіді, коли необхідно зробити перехід від окремих, одиничних випадків і фактів до загальної картини, загальних висновків, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до характеристики цілого ансамблю або системи інженерних споруд [7, c. 78-96].

Отже, екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудованим на наперед підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташовані в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів. За змістом екскурсії поділяються на оглядові (багатопланові), тематичні. Основу сукупності складають: наочність; обов'язкове поєднання двох елементів - показу і розповіді; оптимальна взаємодія трьох компонентів - екскурсовода, екскурсійних об'єктів і екскурсантів. Під час проведення екскурсії виділяють основні методичні прийоми показу та розповіді.

1.2 Основи екскурсійної діяльності в Україні

Екскурсійна діяльність - це надзвичайно складна і проблемна сфера сучасної туристської галузі України. Позитивним моментом є те, що екскурсійна діяльність зросла на 42% в цілому по Україні, порівнюючи з першим кварталом 2009, найбільше в Івано-Франківській, Кіровоградській, Херсонській та Хмельницькій областях. Це саме ті регіони, які посприяли тому, щоб збереглась загальна позитивна тенденція на зростання туристичних потоків. Сьогодні розробляється план дій щодо реалізації нової, європейської Стратегії розвитку туризму і курортів в Україні, і буде завершено роботу над програмою на 2010-2015 роки, розробляються нові уніфіковані туристичні маршрути під "Євро-2012" і нові напрямки обслуговування туристів. Так у Київською міською радою затверджено рішення про порядку проведення екскурсійної діяльності у м. Києві. Де зазначаються вимоги до проведення екскурсійної діяльності, основні поняття, обов'язки екскурсовода і гіда-перекладача, додається їх посадова та правила використання автобусів на екскурсійних маршрутах.

Але до відродження та налагодження дієвого механізму щодо здійснення та контролю надання екскурсійних послуг у державі ще далеко, хоча розвиток екскурсійної діяльності є одним з пріоритетів, який зазначено у Комплексній програмі розвитку туризму в Україні до 2015 р.

Одним з ключових питань є кадрове забезпечення та професійна підготовка спеціалістів, розробка реалістичних вимог до кваліфікації та акредитації фахівців, контролювання якості надаваних екскурсійних послуг на фоні приведення у відповідність законодавчих та підзаконних актів в туристській галузі.

Нормативна база, яка регулює надання екскурсійних послуг в Україні, далека від досконалості. Так, Закон України «Про туризм» визначає лише основні напрямки, а деталі прописуються в підзаконних актах. Фактично в Законі визначені лише учасники відносин, що виникають при здійсненні туристської діяльності, положення про договір на екскурсійне обслуговування та вірогідна відповідальність за порушення законодавства в галузі туризму. Провідні підзаконні акти як то «Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцями туристичного супроводу» та Міждержавний стандарт СНД «Туристско-экскурсионное обслуживание. Проектирование туристських услуг ГОСТ 28681.1-95 (п.5.8.3. «Проектирование услуги экскурсия»)» - це мінімум документів, які не задовольняють сучасних вимог і обов'язково повинні бути переглянуті і доопрацьовані [1,2,3].

Першорядним питанням для використання в законодавчих та підзаконних актах новітніх понять є чітке визначення та смислове навантаження яке вони нестимуть. Так, термін «туристичний супровід» не відокремлюється і не визначається як самостійне поняття. І це цілком зрозуміло, оскільки в екскурсійній практиці давно існує загально прийняте поняття - «керівник туристської групи», яке до 1991 р. часто замінювалось

спрощеним терміном „груповод”. Воно досить чітко було прописано в Законі України «Про туризм» редакції 1995 р. У новій редакції цього Закону 2003 р. з'явилося узагальнене поняття «туристський супровід», у яке ввійшли абсолютно самостійні ряди діяльності, як то - екскурсовод, гід-перекладач, спортивні інструктори, провідник і загадкові «інші спеціалісти». Так само в Законі та Положенні не визначені поняття «гід-перекладач» та «екскурсовод», у зв'язку з чим вони завжди ототожнювалися [4, c.201-203].

У 20-х роках ХХ ст. екскурсовода називали керівником екскурсії, пояснювачем, провідником. У середині 80-х років - той, хто показує об'єкти, супроводжує показ необхідними поясненнями. В.Б.Ємельянов розширює це поняття до робітника бюро подорожей та екскурсій, екскурсійного бюро, постійної виставки, музею, художньої галереї, котрий відповідно до вимог методичної документації проводить екскурсію з показом групі екскурсантів пам'яток, визначних місць або експозиції та інших заздалегідь обраних за темою екскурсії об'єктів

Вимоги до підготовки гідів та екскурсоводів викладені в «Положенні» також підлягають критиці оскільки є неповними та недостатньо структурованими.

Після розпаду Радянського Союзу система підготовки екскурсійних кадрів фактично була зруйнована, що призвело до появи самодіяльних екскурсоводів та розповсюдження “гідізму”, тобто екскурсоводів, які проводять екскурсії, відбиваючи історичні події не з точки зору історії, а з кон'юнктурних міркувань. Але таке становище не могло продовжуватися тривалий час і тодішньою Держтурадміністрацією були зроблені зусилля щодо відродження екскурсійної діяльності та підготовки фахівців. і достатньої кваліфікації, започаткували підготовку за даними напрямками.

Первинною підготовкою екскурсійних кадрів на даному етапі розвитку туризму повинні займатися лише ВНЗ, які готують спеціалістів культурно-просвітницької діяльності вищої кваліфікації, а також ВНЗ, які мають спеціалізовані кафедри туризму [4,c. 201-203].

Іншим злободенним питанням екскурсійного обслуговування є контроль за якістю надаваних послуг, а саме жорсткість процедури ліцензування даного виду діяльності, запровадження механізму сертифікації

Крім того, слід посилити контроль за дотриманням виконання вимог екскурсійної методики під час проведення екскурсій, наприклад, шляхом перевірок представниками методичних рад поводження екскурсоводів на маршруті.

Отже, підводячи підсумки, зазначимо, що екскурсійна діяльність зросла на 42% в цілому по Україні, розробляються та впроваджуються програми для її розвитку, але управління екскурсійною діяльністю в Україні потребує певної системи заходів щодо вдосконалення й упорядкування. А саме розширення нормативно-правової бази з чітким закріпленням і відокремленням понять «гід» і «екскурсовод» та інших фахівців туристської галузі; посилення і структуризація кваліфікаційних вимог до посади «екскурсовод» (подальшої розробки також потребують подібні вимоги і до інших спеціалістів туристського супроводу); задля забезпечення надання якісних екскурсійних послуг встановлення жорсткості механізму ліцензування екскурсійної діяльності суб'єктів туристської діяльності та сертифікації екскурсійних послуг; використання диференційованого підходу при підготовці фахівців; екскурсійної справи та прискорення налагодження роботи акредитаційних комісій і створення методичних рад при підрозділах Державної служби туризму і курортів України при обласних державних адміністраціях і наділення їх достатніми повноваженнями для вирішення питань туристсько-екскурсійної роботи.

історичний екскурсія інноваційний продукт



Розділ 2. Основні положення екскурсійної діяльності

2.1 Функції ,принципи і ознаки екскурсійної діяльності

Функція (як поняття) в перекладі з латинського означає виконання, здійснення, виконання, круг діяльності, призначення, обов'язок, роль. Функція -- це зовнішній прояв якого-небудь об'єкту, форма роботи установи, підприємства. Функціонувати -- це означає діяти, працювати. Функції екскурсії розглядаються як її головні властивості.

Функція наукової пропаганди. Екскурсія сприяє розповсюдженню політичних, філософських, наукових, художніх і інших поглядів, ідей і теорій. Виконуючи функцію пропаганди, кожна екскурсія повинна мати чітку спрямованість. У основу екскурсії покладені принципи пропаганди, науковість, ідейність, зв'язок з життям, дохідливість і переконливість. Ці принципи виражають істоту пропаганди, дозволяють виділити в ній головне. Їх слід розглядати в сукупності, тобто у взаємному зв'язку один з одним [12].

Принцип науковості. Важливою якістю екскурсії як форми виховання і навчання є її науковий характер. Завдання екскурсії -- сприяти розповсюдженню наукових знань. Зміст екскурсії повинен висловлюватися відповідно до даними певного розділу сучасної науки, сприяти формуванню світогляду. Факти, події, теоретичні положення даються в науковому трактуванні, отримують освітлення з урахуванням досягнень тих галузей сучасної науки, до яких вони мають відношення. Факти і події повинні отримати об'єктивну наукову оцінку.

Принцип ідейності. Ідея -- це чіткий план дій для досягнення поставленої мети. В. Даль розглядав ідею «як поняття про річ, згадування, уявлення, уява предмету, розумова уява» [2].

Ідейність необхідно розглядати як свідому прихильність до певної системи ідей. Принципи ідейності означають об'єктивний підхід до змісту фактичного матеріалу при підготовці екскурсії і переконаність екскурсовода, що висловлює цей матеріал екскурсантам. Важливо, щоб кожна екскурсія була підготовлена з урахуванням цієї вимоги, щоб відповідно до нього були складені документи для екскурсії -- тексти і методична розробка.

Не менш важливий, щоб екскурсовод будував свою розповідь на науковій теорії, послідовно проявляючи свою особисту ідейну переконаність. У розповіді екскурсовода, в аналізі об'єктів знаходить свій вираз не тільки ерудиція екскурсовода, але і тенденційність як об'єктивний прояв його активної життєвої позиції. Ідейний екскурсовод -- це фахівець, який в своїй діяльності і у всіх своїх вчинках керується чіткими принципами.

Зв'язок теорії з життям. Матеріал екскурсій повинен бути пов'язаний з життям, дійсністю, практикою господарського і культурного будівництва, з тими змінами, які відбуваються в Росії. Виклад фактичного матеріалу повинен супроводжуватися узагальненнями і виводами з урахуванням законів, які лежать в основі історичних і інших процесів.

Певні труднощі з'являються при спробі пов'язати висловлюваний матеріал з сучасністю. Потрібно мати на увазі, що минуле і сьогодення в екскурсії, незалежно від освітлюваної теми, так або інакше ув'язуються між собою. Матеріал, що характеризує сучасність в екскурсіях, знаходить віддзеркалення в трьох аспектах:

· перший аспект -- вся тема екскурсії цілком присвячена подіям сучасності («Калуга будується», «Генеральний план реконструкції міста у дії»);

· другий аспект -- сучасності присвячена частина екскурсії, одна або декілька підтем. Ця форма характерна для оглядової екскурсії по місту, району.

У екскурсії показується минуле (історія), сьогодення (сучасність) і майбутнє міста, району (перспектива). Показу сучасності відведена частина екскурсії. І, нарешті, третій аспект -- екскурсія повністю присвячена показу історичних подій, пам'ятників історії. Зв'язок з сьогоднішнім днем знаходить вираз в тому, що події минулого (деколи багатовіковій давності) оцінюються з позиції сучасності, на основі досягнень науки. Коментарі і виводи враховують домінуючі точки зору сьогоднішнього дня. Наприклад, в екскурсії «Декабристи в Іркутську» дається наступна оцінка: «Російські дворяни-революціонери підняли в грудні 1825 р. повстання проти самодержавства і кріпацтва... Рух декабристів був першим озброєним виступом революціонерів в Росії...» [3].

Ефективність екскурсії залежить від того, наскільки зрозуміло висловлюється матеріал, наскільки він за своїм змістом доступний для даної аудиторії. Матеріал повинен висловлюватися з урахуванням підготовленості аудиторії, її загальноосвітнього рівня, життєвого досвіду. Переконливість екскурсійного матеріалу забезпечується також: відбором найбільш важливих фактів, що розкривають тему; використанням переконливих порівнянь; умілим підбором доказів; посиланнями на авторитетні джерела, спогади учасників і очевидців подій; демонстрацією фотографій, копій справжніх документів, карт, схем [11].

Для кожної екскурсії характерний довірчий тон повідомлення знань. Припущення, версії, варіанти не повинні підміняти головного -- розкриття теми на основі наукових даних. Полемічні тенденції завдають шкоди сприйняттю екскурсійного матеріалу. Історик мистецтв А. У. Бакушинський, розробляючи методику музейних екскурсій, висловлюється проти внесення в екскурсії критико-полемічної тенденцій. Такий прийом дуже рідко досягає мети, розпилюючи сили і увагу екскурсантів. Головна вимога до екскурсії -- істинність, достовірність фактів, що повідомляються екскурсантам. Саме це приковує увагу до теми, служить основою для її сприйняття

Функція інформації. Екскурсія відповідно до своєї теми містить інформацію по конкретному розділу знань: про досягнення історичної науки, медицини, біології; про відкриття археологів; винаходах, досягненнях у господарському і культурному будівництві. Від таких важливих засобів інформації, як газета, радіо, телебачення, лекція, екскурсію відрізняє вища наочність. Значна частина інформації на екскурсії підтверджується показом об'єктів. Наявність інформації в екскурсіях не означає, що екскурсовод винен, відступаючи від теми, робити повідомлення про останні події міжнародного життя. Основою для проведення екскурсії є затверджений текст. Не слід доповнювати зміст тематичної екскурсії матеріалами з уранішніх радіопередач або свіжих номерів газет, якщо мова не йде про повідомлення надзвичайної важливості.

Функція організації культурного дозвілля. Під дозвіллям мається на увазі та частина неробочого часу, яка залишається у розпорядженні людини після робочого дня. Це вільний час в межах доби, тижня, роки чоловік витрачає на свій розсуд на активну творчу або суспільну діяльність, навчання без відриву від виробництва, любительські заняття, спілкування з друзями.

Екскурсію відносять до тієї групи занять, яка визначається терміном «навчання і самоосвіта». Будучи формою культурного дозвілля, екскурсія забезпечує задоволення і формування духовних потреб людини. Вже в 20-і роки учені-екскурсіоністи приходять до думки про те, що екскурсія не відпочинок, а розумова праця, що вимагає від екскурсантів більшої напруги, чим звичайна прогулянка по місту. Системність знань, що повідомляються в екскурсії, її привабливість у зв'язку з наявністю елементу «мандрівки», можливість вибору відповідно до своїх інтересів -- все це робить екскурсію популярним заняттям для людей.

Екскурсія займає важливе місце у ряді форм навчання без відриву від роботи. Помітно зростає роль екскурсії в організації культурного дозвілля там, де екскурсійні установи і музеї перейшли від епізодичних заходів до заходів щодо циклів. Екскурсійний цикл ставить завданням дати екскурсантам систему знань (наприклад, по історії рідного міста, про пам'ятники культури і історії, розташованих на його території). У крупних культурних центрах це завдання може бути звужена. Тут цикл з 5--6 екскурсій присвячується показу, наприклад, історичних пам'ятників.

Екскурсія у функції розширення культурно-технічного кругозору. Кожна екскурсія сприяє розширенню кругозору людини. Її учасники отримують знання по історії, в області мистецтва, архітектури, літератури, економіки. Нерідко екскурсія конкретизує знання екскурсантів, допомагає їм побачити те, що вони знали за письмовими джерелами, з шкільних програм, з лекцій.

Екскурсія -- це синтез декількох форм культурно-виховної роботи. У неї як тематично вбудовані і методично виправдані частини можуть бути включені:

· фрагменти з художніх фільмів, науково-популярний або хронікально-документальний фільм цілком;

· виступи учасників або очевидців подій, ветеранів війни в екскурсіях на військово-патріотичні теми;

· зустріч з керівниками промислових або сільськогосподарських підприємств, інженерно-технічними працівниками, передовими робочими в екскурсіях на виробничі теми;

· прослуховування музичних творів, присвячених життю і творчості композиторів, артистів, музикантів;

· прослуховування виступів державних і суспільних діячів в звукозаписі, в екскурсіях на історичні і історико-революційні теми.

Функція формування інтересів людини. Завдання екскурсії -- повідомити знання аудиторії і викликати інтерес у людей до конкретної галузі знань. Побувавши на літературній екскурсії, її учасники виявляють надалі цікавість до конкретного письменника. Учасники таких екскурсій надалі читають літературу по образотворчому мистецтву, літературній творчості, відвідують музеї, інші екскурсії. Екскурсія для багатьох стає початком роботи по самоосвіті.

Кожна конкретна екскурсія може виконувати одночасно декілька функцій. Це залежить від того, з якою групою екскурсантів вона проводиться. Для дітей і молоді екскурсія -- це функція розширення культурно-технічного кругозору; для підлітків, що вибирають професію, -- функція формування інтересів; для іноземних туристів -- функція інформації [5].

На практиці використовується немало різних методів пізнання: індуктивний, дедуктивний, аналітичний, синтетичний, методи абстрагування, аналогії, моделювання, узагальнення, експерименту і ін. Всі ці методи в тій чи іншій мірі використовуються при проведенні екскурсій.

Термін «метод» має декілька значень:

1) підхід до дійсності, явищ природи і суспільства;

2) система прийомів теоретичного дослідження, практичного досягнення поставленої мети, цілеспрямованого проведення певної роботи;

3) засіб пізнання, спосіб відтворення в мисленні предмету, що вивчається, побудови і обґрунтування системи знань;

4) спосіб або образ практичних дій.

Метод в логіці визначається як сукупність зовнішніх, по відношенню до матеріалу, суб'єктивних правил і способів дослідження, вивчення конкретних об'єктів і впорядкування отриманого ряду думок.

Поняття «метод» ширше, ніж поняття «спосіб» і «прийом». У простому вигляді кожен прийом є як би частинкою методу. В процесі педагогічної і культурно-виховної діяльності метод є основою отримання нових знань і формування етичних якостей людини. Метод для діяльності не може бути вибраний довільно. Головна вимога до методу -- він повинен забезпечити досягнення мети з найбільшою ефективністю і найменшими витратами ресурсів. У екскурсіях до числа таких ресурсів входить словесний матеріал (розповідь), демонстровані об'єкти (показ), транспортні засоби, робочий час екскурсовода. За своїм значенням і сферам застосування всі методи, використовувані в діяльності людини, можуть бути розділені на чотири категорії:

· Діалектико-матеріалістичний метод, який є основою будь-якого пізнавального процесу, незалежно від сфери, де відбувається дослідження. Діалектиком є метод пояснення процесів розвитку, що відбуваються в природі, загальних зв'язків природи, переходів від однієї області дослідження до іншої.

· Загальні, формально-логічні методи, які служать основою для багатьох наук, -- аналіз і синтез, індукція і дедукція, узагальнення і абстрагування, аналогії і ін. Загальним методом є формальна логіка -- метод, використовуваний для відшукання нових результатів, переходу від відомого до невідомого. Загальні методи, їх елементи використовуються при проведенні екскурсій. На дії методів аналізу і синтезу побудований екскурсійний аналіз. Не менш активний в екскурсійній методиці використовується метод аналогії. Застосовуючи аналогію в показі і розповіді, екскурсовод звертає увагу групи на схожість і відмінність пам'ятників, на єдність часу різних дій і місця, де розташовані об'єкти. Аналогія в екскурсіях не зводиться до демонстрацій зовні схожих об'єктів. Це можуть бути різні за формою і будовою об'єкти, але аналогічні по виконуваних функціях.

· Конкретно-історичний метод -- сходження від абстрактного до конкретного. Даний метод припускає рух думки до повнішого, усестороннього і цілісного відтворення предмету в свідомості людини. Даний метод дозволяє утворити поняття, що відображають окремі сторони і властивості об'єкту.

· Частиний методи, які знаходять застосування в одній з наук або галузі знань, а також при використанні різних форм повідомлення знань. Саме до цієї категорії методів повинен бути віднесений екскурсійний метод. У вузькому сенсі екскурсійним методом є сукупність методичних прийомів, які застосовують на екскурсіях. У широкому сенсі -- це комплексний метод, він має ряд особливостей: вибір в спостережуваних об'єктах найважливішого і істотнішого; пов'язання матеріалу, що знов вивчається, з раніше отриманим екскурсантами досвідом і знаннями і ін.

Для екскурсійного методу характерний облік таких ознак екскурсії, як наочність, речова довідність (наочність). Екскурсійний метод побудований на приматі (переважанні значенні) показу. У більшості екскурсій (окрім літературних) висунуті в розповіді екскурсовода положення аргументуються за допомогою зорових доказів. Нерідко розповідь є лише коментарем до зорової характеристики екскурсійних об'єктів.

Екскурсійний метод направлений на вивчення головного в темі. Він допускає, щоб окремі сторони виділялися і вивчалися більш поглиблено, ціле розчленовувалося на окремі частини, але за умови збереження тісного зв'язку між ними. Підставою для того, щоб назвати екскурсійний метод комплексним, є те, що в нім органічно поєднуються методи навчання і методи виховання [6].

Слід зазначити, що учені екскурсіоністи бачили новизну і оригінальність цього методу не в сукупності методів, складових єдиний комплексний метод, а зовсім в іншому. Одні основною особливістю екскурсійного методу вважали моторності (тобто рух екскурсантів). На початку 20-х років крупний фахівець екскурсійної справи Н.А. Гейніке відзначав, що серед методистів немає повної єдності у визначенні: що таке екскурсійний метод.

Професор Б.Е. Райков в книзі «Методика і техніка екскурсій» писав: «Під екскурсією ми маємо на увазі вивчення об'єктів по місцю їх природного знаходження (локальний принцип) і у зв'язку з пересуванням свого місця в просторі (моторний принцип). Ось ці два принципи, тісно між собою зв'язані, і складають суть екскурсійного методу». Він називав екскурсійний метод одним з видів активно-рухового засвоєння знань. Логічніше прийняти інше визначення: екскурсія -- форма розповсюдження знань і виховання, побудована на екскурсійному методі. Багаторічна екскурсійна практика дозволяє зробити вивід, що екскурсійний метод є наочним на відміну від методів словесних і практичних. Характеризуючи цей метод, як комплексний спосіб пізнання дійсності, що оточує людину, необхідно бачити зв'язок поняття «конкретність» з принципом наочності. Екскурсійний показ в більшості випадків слід розуміти як складний багатобічний процес реалізації принципу наочності. Комплексний характер екскурсійного методу знаходить свій вираз також в тому, що пізнання предметів і явищ навколишнього світу проходить за участю всіх органів чуття людини.

Вчений екскурсовод В.І. Адо відзначав наступні переваги екскурсійного методу: дослідницький елемент в роботі учнів; живе, конкретне і життєве вивчення минулого; усестороннє сприйняття об'єкту; підвищений інтерес до роботи і на основі цього більш поглиблене і міцне засвоєння матеріалу.

У більшості робіт у екскурсійній справі особливості екскурсійного методу розглядаються стосовно учбово-виховної роботи з учнями. На самій же справі цей метод лежить в основі всієї екскурсійної роботи незалежно від того, який круг учасників нею охоплений -- діти або дорослі.

Таким чином, екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і є сукупністю способів і прийомів повідомлення знань. Основу сукупності складають:

· наочність;

· обов'язкове поєднання двох елементів -- показу і розповіді;

· оптимальна взаємодія трьох компонентів -- екскурсовода, екскурсійних об'єктів і екскурсантів;

· рух екскурсантів (моторності) по певному маршруту з метою вивчення об'єктів по місцю їх природного розташування.

Комплексний характер екскурсійного методу знаходить свій вираз у дії механізмів повідомлення знань екскурсоводом і засвоєння цих знань екскурсантами. Практично вся екскурсійна теорія всього лише аналіз дії екскурсійного методу.

Мета екскурсійного методу -- навчання (передача певної системи знань) і виховання (формування всесторонньо розвиненої особи). На відміну від учбового закладу виховання на екскурсії проходить в ході навчання, в процесі спілкування з екскурсійними об'єктами, під час розповіді екскурсовода і його дій при показі об'єктів. Зміст знань, що повідомляються екскурсоводом, виробляє у слухачів певний підхід до пояснення явищ природи, розуміння ходу і логіки розвитку суспільства, підводить до оцінки історичних подій [7]. В даний час екскурсійні установи в своїй діяльності керуються наступними основними положеннями:

у основі будь-якої екскурсії лежить один екскурсійний метод повідомлення знань;

· показ і розповідь -- складові частини екскурсії і основні елементи;

· рух (моторності) -- одна з ознак екскурсії;

· екскурсійна методика є приватною методикою і складається з двох частин -- методики підготовки і методики проведення екскурсій;

· методика проведення екскурсій є сукупністю методичних прийомів показу екскурсійних об'єктів і розповіді про них і події, з ними зв'язаних.

2.2 Організація екскурсійного процесу

Екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудований на заздалегідь підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташованих в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів. Показ об'єктів відбувається під керівництвом кваліфікованого фахівця -- екскурсовода. Процес сприйняття об'єктів екскурсантами підпорядкований завданню розкриття певної теми. Екскурсовод передає аудиторії бачення об'єкту, оцінку пам'ятного місця, розуміння історичного події, пов'язаної з цим об'єктом. Йому небайдуже, що побачить екскурсант, як він зрозуміє і сприйме побачене і почуте. Він своїми поясненнями підводить екскурсантів до необхідних виводів і оцінок, добиваючись тим самим потрібної ефективності заходу. У короткій формі суть екскурсії можна визначити так: екскурсія -- сума знань, в специфічній формі що повідомляються групі людей, і певна система дій з їх передачі.

Діяльністю є активність людини, яка направлена на досягнення поставленої мети. Екскурсія сума взаємозв'язаних і обумовлюючих один одного дій. Ці дії різноманітні -- пересування групи по маршруту, рух щодо об'єктів (їх обхід), спостереження пам'ятників, включених в маршрут, пояснення. Ради екскурсовода роблять дії екскурсантів осмисленими, цілеспрямованими. Дії в процесі екскурсії підрозділяються на дві частини: діяльність екскурсовода і діяльність екскурсантів. Діяльність екскурсантів знаходить свій вираз в таких активних формах, як спостереження, вивчення, дослідження об'єктів. Діяльність екскурсовода складається з ряду дій, головні з них -- підготовка і проведення екскурсій. Екскурсія -- специфічний вид діяльності фахівця-екскурсовода. Не можна визнати правильним затвердження деяких методистів, що екскурсія, будучи роботою для екскурсовода, є відпочинком для екскурсантів. Практично участь в екскурсійному процесі - робота складна, а тому важка для обох сторін - екскурсовода і екскурсантів.

У словниках російської мови поняття «спілкування» розглядається як «взаємні стосунки, діловий дружній зв'язок». Ширше «спілкування» трактується у філософських словниках як одна з необхідних умов формування і розвитку суб'єктів (осіб), при якому відбувається обмін інформацією, уміннями і навиками.

У практичній діяльності людини мають місце два види спілкування - пряме і непряме. Форми прямого спілкування - бесіда, лекція, урок в учбовому закладі, диспут, дискусія, мітинг, екскурсія і ін. В ході такого спілкування формується спільність відчуттів, настроїв, думок, поглядів, досягається взаєморозуміння, відбувається засвоєння інформації, зміцнюються взаємозв'язки.

Непряме спілкування відбувається в ході читання газет, журналів, книг, слухання радіо, проглядання кінофільмів і ін. В процесі такого спілкування відсутній зворотний зв'язок, який при прямому спілкуванні виражає себе в реакції суб'єкта на отримувану інформацію.

Екскурсія як форма прямого спілкування припускає взаємозв'язок і взаємодію суб'єктів (екскурсовода і екскурсантів) на основі їх спільної діяльності. Будучи специфічною формою спілкування, екскурсія дає можливість мільйонам людей отримати значний об'єм інформації, формує способи розумової діяльності. Спілкуючись з іншими учасниками заходу, екскурсант за допомогою наслідування і запозичення, співпереживання і ідентифікації засвоює людські емоції, відчуття, форми поведінки. В процесі спілкування досягаються необхідна організація і єдність дій індивідів, що входять до групи, здійснюється емоційне взаєморозуміння їх, формується спільність відчуттів, настроїв, думок, поглядів.

Спілкування людей на екскурсії слід віднести до духовно-інформаційного типу спілкування, поєднанню двох форм відносин між суб'єктами і об'єктами, а також відносин особових і групових.

Знання основ психології і педагогіки допомагає екскурсоводові правильно організувати процес екскурсії. Практично спілкування є комунікативною фазою в діяльності екскурсовода [4].

Правильно організоване спілкування екскурсовода і екскурсантів є основою такого педагогічного процесу, як екскурсія. Комунікативний компонент - важлива частина професійної майстерності екскурсовода. Ефективність екскурсії визначається не тільки обширними знаннями екскурсовода по темі, умінням використовувати методику підношення цих знань аудиторії, але і здібностями в спілкуванні з екскурсантами, методистами і іншими працівниками екскурсійної установи, музею, з водієм автобуса. Важливу роль в спілкуванні з аудиторією грають такі якості, як запобігливість, уміння вести нормальний діалог.

Методисти екскурсійних установ надають велике значення ролі екскурсовода в ході проведення екскурсії. У цій справі можна побачити досягнення і прорахунки. Прагнучи підвищити активність екскурсантів, екскурсовод використовує різні варіанти. Роблячи більш просторовою розповідь, він мимоволі перетворюється на лектора, зводить роль екскурсовода до пасивного сприйняття побаченого і почутого. Ефективніший варіант, коли екскурсовод, роблячи конкретні пояснення, направляє увагу групи, викликає питання у екскурсантів, примушує їх роздумувати, зіставляти, підводить до оцінок і виводів. І третій варіант -- це коли екскурсовод є як би диригентом групи. Він організовує демонстрацію об'єктів, забезпечує чіткий порядок їх спостереження. Так відбувається тому, що екскурсанти зайняті активним сприйняттям побаченого. Питання у них з'являються після того, як будуть осмислені отримані враження. Подібний варіант проведення екскурсії можливий у висококваліфікованій і згуртованій групі.

Правильніше уявлення про екскурсію дає поєднання декількох аспектів. Розгляд же будь-якої конкретної екскурсії, того або іншого виду екскурсії в одному з названих аспектів не дасть можливості для виявлення її суті.

У словниках російської мови поняття «спілкування» розглядається як «взаємні стосунки, діловий дружній зв'язок». Ширше «спілкування» трактується у філософських словниках як одна з необхідних умов формування і розвитку суб'єктів (осіб), при якому відбувається обмін інформацією, уміннями і навиками.

У практичній діяльності людини мають місце два види спілкування - пряме і непряме. Форми прямого спілкування - бесіда, лекція, урок в учбовому закладі, диспут, дискусія, мітинг, екскурсія і ін. В ході такого спілкування формується спільність відчуттів, настроїв, думок, поглядів, досягається взаєморозуміння, відбувається засвоєння інформації, зміцнюються взаємозв'язки.

Непряме спілкування відбувається в ході читання газет, журналів, книг, слухання радіо, проглядання кінофільмів і ін. В процесі такого спілкування відсутній зворотний зв'язок, який при прямому спілкуванні виражає себе в реакції суб'єкта на отримувану інформацію.

Екскурсія як форма прямого спілкування припускає взаємозв'язок і взаємодію суб'єктів (екскурсовода і екскурсантів) на основі їх спільної діяльності. Будучи специфічною формою спілкування, екскурсія дає можливість мільйонам людей отримати значний об'єм інформації, формує способи розумової діяльності. Спілкуючись з іншими учасниками заходу, екскурсант за допомогою наслідування і запозичення, співпереживання і ідентифікації засвоює людські емоції, відчуття, форми поведінки. В процесі спілкування досягаються необхідна організація і єдність дій індивідів, що входять до групи, здійснюється емоційне взаєморозуміння їх, формується спільність відчуттів, настроїв, думок, поглядів. Спілкування людей на екскурсії слід віднести до духовно-інформаційного типу спілкування, поєднанню двох форм відносин між суб'єктами і об'єктами, а також відносин особових і групових.

Знання основ психології і педагогіки допомагає екскурсоводові правильно організувати процес екскурсії. Практично спілкування є комунікативною фазою в діяльності екскурсовода.

Правильно організоване спілкування екскурсовода і екскурсантів є основою такого педагогічного процесу, як екскурсія. Комунікативний компонент - важлива частина професійної майстерності екскурсовода. Ефективність екскурсії визначається не тільки обширними знаннями екскурсовода по темі, умінням використовувати методику підношення цих знань аудиторії, але і здібностями в спілкуванні з екскурсантами, методистами і іншими працівниками екскурсійної установи, музею, з водієм автобуса. Важливу роль в спілкуванні з аудиторією грають такі якості, як запобігливість, уміння вести нормальний діалог.

Прагнучи підвищити активність екскурсантів, екскурсовод використовує різні варіанти. Роблячи більш просторовою розповідь, він мимоволі перетворюється на лектора, зводить роль екскурсовода до пасивного сприйняття побаченого і почутого. Ефективніший варіант, коли екскурсовод, роблячи конкретні пояснення, направляє увагу групи, викликає питання у екскурсантів, примушує їх роздумувати, зіставляти, підводить до оцінок і виводів. І третій варіант -- це коли екскурсовод є як би диригентом групи. Він організовує демонстрацію об'єктів, забезпечує чіткий порядок їх спостереження. Так відбувається тому, що екскурсанти зайняті активним сприйняттям побаченого. Питання у них з'являються після того, як будуть осмислені отримані враження. Подібний варіант проведення екскурсії можливий у висококваліфікованій і згуртованій групі.

У практичній діяльності екскурсія розглядається в декількох аспектах:

а) як самостійна форма виховання і навчання, як складова частина інших форм навчання і виховання;

б) як форма роботи з масовою аудиторією і одна з форм навчання;

в) як форма організації культурного дозвілля, виховної роботи;

г) як епізодичний (разове) захід, частина тематичного циклу, а також як один із ступенів пізнання;

д) як форма розповсюдження наукових знань, ідейного виховання;

е) як захід по одному з напрямів виховання - патріотичного, трудового, естетичного, а також як частина процесу формування всесторонньо розвиненої особи;

з) як автономна форма культурно-освітньої роботи і як невід'ємна частина організованого туризму;

и) як форма між особового спілкування екскурсовода з екскурсантами, екскурсантів один з одним і як форма спілкування екскурсантів з об'єктами.

Правильніше уявлення про екскурсію дає поєднання декількох аспектів. Розгляд же будь-якої конкретної екскурсії, того або іншого виду екскурсії в одному з названих аспектів не дасть можливості для виявлення її суті.

Екскурсії можуть конкретизувати вже наявні знання, давати нові, розвивати уміння підходити до явищ з життя природи і людей, підсилювати інтерес до того, що вивчається і викликати переживання в області відчуттів.

Тоді як одні направляють екскурсію перш за все на те, щоб вона давала знання, інші прагнуть, щоб вона допомагала екскурсантам розвинути здатність і навики бачити витвори мистецтва, явища природи, події з різних областей життя людей.



Висновки

Отже, екскурсія є наочним процесом пізнання людиною навколишнього світу, побудованим на наперед підібраних об'єктах, що знаходяться в природних умовах або розташовані в приміщеннях підприємств, лабораторій, науково-дослідних інститутів. За змістом екскурсії поділяються на оглядові (багатопланові), тематичні. Оглядові екскурсії, як правило, багатотематичні. Екскурсійний метод є основою екскурсійного процесу і є сукупністю способів і прийомів повідомлення знань. Основу сукупності складають: наочність; обов'язкове поєднання двох елементів - показу і розповіді; оптимальна взаємодія трьох компонентів - екскурсовода, екскурсійних об'єктів і екскурсантів; рух екскурсантів (моторність) по певному маршруту з метою вивчення об'єктів по місцю їх природного розташування. Під час проведення екскурсії виділяють основні методичні прийоми показу та розповіді.

1. Зазначимо, що екскурсійна діяльність зросла на 42% в цілому по Україні, розробляються та впроваджуються програми для її розвитку, але управління екскурсійною діяльністю в Україні потребує певної системи заходів щодо вдосконалення й упорядкування. А саме розширення нормативно-правової бази з чітким закріпленням і відокремленням понять «гід» і «екскурсовод» та інших фахівців туристської галузі; посилення і структуризація кваліфікаційних вимог до посади «екскурсовод» (подальшої розробки також потребують подібні вимоги і до інших спеціалістів туристського супроводу). Відношення до екскурсії потрібно розуміти як: певний погляд екскурсанта на історичний період, якому присвячена екскурсія; сприйняття яких-небудь дій; розуміння конкретної ситуації, в якій знаходився письменник, скульптор (художник), створюючи свій твір. У цьому процесі велику роль грають матеріал екскурсії, подача його екскурсоводом, «точка зору» на подію і оцінка його екскурсоводом, а також переконаність екскурсовода в своїй правоті. Головне в цьому процесі -- проблема розуміння. Більшість екскурсантів сприймають точку зору екскурсовода, яка стає основою розуміння матеріалу і вироблення відношення до предмету показу і розповіді.

Одне із завдань екскурсії -- виробити у екскурсантів відношення до теми екскурсії, діяльності історичних осіб, подіям, фактам, в цілому до матеріалу екскурсії і дати їй свою оцінку. Матеріал екскурсії, професійну майстерність екскурсовода в його викладі дають можливість екскурсантам аналізувати, робити необхідні висновки. Одне із завдань екскурсії -- виробити у екскурсантів відношення до теми екскурсії, діяльності історичних осіб, подіям, фактам, в цілому до матеріалу екскурсії і дати їй свою оцінку.