Туризм в Скандинавських країнах

У країні обов'язкове десятирічне навчання в основних школах, яке за бажанням може бути продовжене в гімназіях. Старий університет в Упсале заснований в XV ст., декілька пізніше - в XVII ст. створений університет в Лунде. Зараз вищу освіту можна здобути в шести університетах країни і в різних інститутах.

Фінляндія. Ця країна демонструє аналогічно зі Швецією різницю між внутрішнім і міжнародним туризмом. Прибуття зарубіжних гостей в основному сконцентровано у м. Хельсінкі. Так, наприклад, у 1992 р. на частку столиці припадало 38% всіх туроднів перебування зарубіжних туристів, у той час як жителів самої Фінляндії тут побувало лише 7,3%. Одна третина громадян країни надає перевагу відпочинку на фінських озерах, друга третина - північним територіям, а саме Лапландії і фінському Нічному Берегу.

Автомобільний транспорт досить розвинутий. Довжина автодоріг становить 76,7 тис. км. Мережа шосейних доріг охоплює усю країну і знаходиться у хорошому стані. У святкові дні і в сезон відпусток на дорогах можливі корки. У Фінляндії правосторонній рух. Під час їзди на легкових машинах слід користуватися ременями безпеки, як на передньому, так і на задньому сидінні. Обмеження швидкості під час їзди по шосе складає, переважно, 80 км/год., в населених пунктах - 50 км/год., влітку на автострадах - 100-120 км/год. Плата за проїзд по дорогах не стягується. Мережа залізниць охоплює усю країну. Довжина залізниць становить 5,9 тис. км. Усі потяги прибувають на Центральний залізничний вокзал Гельсінкі, який розташований в центрі міста [75].

Морський транспорт відіграє значну роль в перевезеннях пасажирів і вантажів. Головні морські порти: Гельсінкі (порт у межі міста), Турку, Котка. Поромне сполучення здійснюється із Швецією, Естонією, Польщею, Німеччиною та Росією. Найважливіші сухопутні маршрути: Гельсінкі - Таллінн, Гельсінкі - Любек, Гельсінкі - Стокгольм, Турку - Мааріанхаміна -Стокгольм і Вааса - Уумайа.

Великі сухопутні компанії гарантують швидкість і комфорт, зокрема для автопоромів між Німеччиною і Фінляндією. Проте зважаючи на малі об'єми на лінії, курсує невелика кількість суден, що створює перевантаження у певні сезони. Гігантські автопороми з максимальним комфортом вирушають щодня з Фінляндії, Аландських островів і Швеції. У літній сезон квитки необхідно замовляти заздалегідь [75].

Незважаючи на тривалі та морозні зими, всі автомобільні дороги країни підтримуються в доброму стані. Здебільшого вони мають асфальтове чи бітумно-щебеневе покриття. Вздовж доріг, що пролягають крізь ліси, у місцях великої концентрації диких звірів, для них збудовані захисні сітчасті огорожі. У небезпечних місцях стоять зазвичай попереджувальні знаки «Лосі та олені». Лось важить приблизно 500-600 кг., тому його зіткнення з автомобілем має серйозні наслідки, насамперед для автомобіля. У країні понад 300 тис. лосів, тому ймовірність зіткнень досить висока.

Години роботи магазинів. Продовольчі магазини і торгові центри працюють з 7.00 до 20.00 в будні дні. По суботах з 9.00 до 16.00. У неділю більшість крамниць закрита. Працюють лише невеликі цілодобові продовольчі магазини з 12.00 до 18.00. У літній час у неділю працюють великі торгові центри. Магазини закриті у святкові дні (Новий рік, Різдво, Пасха, Хрещення), в передсвяткові працюють по скороченому графіку, зазвичай до 13.00 [74].

Банки відкриті для клієнтів у понеділок - п'ятницю з 9.15 до 16.15. У суботу, неділю і святкові дні вони закриті. Банкомати (в основному, помаранчевого кольору з написом «Отто») працюють цілодобово і сприймають усі банківські картки.

Вартість номера у фінських готелях у вихідні дні зазвичай значно нижча, ніж у будні. Переважно у неї входить сніданок і ранкове відвідування сауни. Виняток становлять дешеві мотелі і хостели. У Гельсінкі існує єдина служба бронювання готелів. Її офіс працює в будівлі залізничного вокзалу м. Гельсінкі.

Вартість обслуговування в ресторанах включена в рахунок, відповідно, чайові не обов'язкові, але свідчать про визнання клієнтом якості запропонованих страв і обслуговування. Практично усі ресторани пропонують бізнес-ланчі в період з 11.00 до 14.00 (15.00), що є «шведським столом», за невисоку плату, від 7 до 10 євро. Місця в ресторанах на вечірній час необхідно замовляти заздалегідь. Деякі ресторани відкриті тільки увечері і не працюють по неділях. Усі ресторани Фінляндії мають віковий ценз для вечірнього відвідування (від 18 до 25 років), тому треба бути готовим пред'явити документ, що засвідчує особу (паспорт, водійське посвідчення). Рівень цін у ресторанах майже не відрізняється, якщо не брати до уваги деякі особливо дорогі. Обід, що складається із закуски і гарячої страви, обійдеться приблизно в 20 євро. Алкогольні напої та коктейлі коштують від 4 євро за порцію. Меню зазвичай вивішено на вулиці або при вході до закладу. Повечеряти можна в середньому за 20-30 євро на людину [80].

У країні діє приблизно 200 туристичних баз і понад 10 тис. будиночків-дач для відпочинку, 5 тис. з яких здаються туристам. Більшість об'єктів розташовані у фінському центральному озерному краї. Майже у всіх будиночках-дачах і практично на всіх турбазах можна готувати їжу самостійно Тут є все необхідне для забезпечення нормального побуту відпочиваючих: меблі, постіль, кухонний посуд, опалення. Окремі турбази пропонують найрізноманітніші послуги: катання на човнах, водних лижах, екскурсії, прогулянки, заняття на спортивних майданчиках (ігри в гольф, теніс тощо), вечори в кафе чи рестораціях. Крім того, налічується майже 350 кемпінгів, 200 з яких входять до складу Finnish Travel Association. Понад 70 з них діють протягом всього року. Відпочити можна і на фінській фермі: приблизно 250 фермерських будинків готові прийняти відпочиваючих з повним чи частковим пансіоном [72].

У даному дослідженні вказано, що система оцінки основної моделі організації туризму враховує всю сукупність індексів за такими показниками, як рівень розвитку транспортної, готельної інфраструктури, безпеки, правового забезпечення, політичної стабільності, комфортності ведення бізнесу, участі держави в розвитку галузі, туристичної привабливості, безпеці в країні в цілому і, нарешті, природного і людського потенціалу країни.

Отже, завдяки вдалій політиці уряду Фінляндії в галузі соціальної політики і високим зарплатам громадяни країни відчувають захист держави і впевнені у своєму майбутньому. Високі ціни на товари і послуги відчувають саме туристи. Це і є найбільшою проблемою країни. Вагомих недоліків не можливо визначити, оскільки держава турбується про своїх громадян, екологію, стабільність, тому вона прагне створити позитивний імідж на міжнародній арені, що дасть змогу залучати іноземні інвестиції, приваблювати туристів.

У Норвегії основним туристичним центром і для внутрішнього, і для міжнародного туризму є м. Осло. Це крупний центр культури та мистецтва, багатий музеями мореплавання і вікінгів. Іншим крупним туристичним центром є лісовий регіон Східної Долини, де зосереджено близько 30% всього номерного фонду готельного бізнесу Норвегії. Ще 10% номерного фонду зосереджено у такому популярному туристичному регіоні, як м.Берген, і 7,4% номерного фонду - в районі м. Трондхейм [31, 45].

Батьківщина тролів і мужніх вікінгів, Норвегія - одна з небагатьох європейських держав, яка зуміла зберегти первозданну чистоту дивовижно, неповторної природи: величні гори і льодовики, величезна кількість річок, озер, водоспадів, широкі затоки і піщані пляжі, знамениті норвезькі фіорди, національні парки і природні заповідники. Невипадково Норвегія визнана благополучною країною за рівнем економічного розвитку і тривалості життя людей. Про Норвегію складають легенди. Розповідають, наприклад, що в цій суворій країні прямо по вулицях бродять білі ведмеді. Насправді в Норвегії дійсно можна подивитися на полярних ведмедиків, щоправда, для цього потрібно відправитися на острів Шпіцберген. Взагалі ж, клімат в Норвегії аж ніяк не суворий. Завдяки теплій Північноатлантичній течії Гольфстрім зима тут м'яка, а влітку температура іноді піднімається до +25 С [1, 144].

Як у внутрішніх, так і в зовнішніх транспортних зв'язках провідну роль в Норвегії відіграє судноплавство. Це пояснюється специфікою географічного положення, сильно порізаної берегової лінії в поєднанні з гірським рельєфом і історичними морехідними навичками норвежців. Морем йде 9/10 зовнішньоторговельного і більше 1/2 внутрішнього вантажообігу Норвегія - одна з провідних судноплавних держав світу по тоннажу торгового флоту вона стоїть на 5-му місці. Великі порти - Осло, Берген, Ставангер. Протяжність і транспортна роль залізних і автомо6ільних доріг досить обмежена. Загальна довжина залізниць, як правило одноколійних, складає 4,24 тис. км, з яких трохи більше половини електрифіковано. Найважливіший залізничний вузол - столиця Норвегії Осло пов'язаний лініями зі Стокгольмом, Гетеборгом (Швеція) та головними містами країни - Бергеном, Тронхеймом і Ставангром. Протяжність автодоріг - 79,8 тис. км. У країні налічується 1,3 млн. автомобілів, з яких 1,1 млн. легкові. Головні повітряні ворота Норвегії - аеропорт Форнебу, поблизу Осло. Норвегія стоїть на одному з перших місць у світі по перевезеннях пасажі Туризм [14, 152].

У Норвегії представлені майже всі можливі види туризму. Це такі як екскурсійний, гірськолижний, багато видів активного відпочинку (рибалка, полювання, піші і гірські походи, верхова їзда та ін) та екстремального туризму (рафтинг, дайвінг, сноубординг, гірські лижі). З екзотичних видів туризму варто окремо сказати про сафарі, участь в якому дозволить ближче ознайомитися з норвезькою фауною. У Норвегії добре розвинена інфраструктура туризму. Ця сфера економічної діяльності стоїть на наступному місці після видобутку нафти, рибальства і деревообробки.

Влітку температура від 15 до 20 градусів за Цельсієм, велика кількість опадів. Вода досить холодна, близько 12 градусів. Норвезька весна досить коротка. Листя і квіти швидко витісняють сніг і перетворюють землю в барвистий килим. Осінь по-північному коротка, популярний збирацької туризм (трави, ягоди, гриби), полювання та риболовля. Взимку з листопада по січень в Норвегію можуть відправлятися тільки ті, хто є фанатом лижного спорту. Лижний сезон триває з кінця лютого до кінця квітня. Туристичні довідкові працюють у великих містах, і регіонах. Такі довідкові є експертами в тому, що стосується місцевих визначних пам'яток. У довідкову можна звернутися тільки по телефону або, поставивши запитання по електронній пошті. Виняток становить Oslo Promotion, куди можна звернутися особисто [23, 45].

Засоби телекомунікації: Норвегія займає одне з провідних у світі місць по кількості періодичних друкованих видань на душу населення. Норвезька газетний союз об'єднував 152 газети в 1998 році. Серед найбільших газет Норвегії виділяються щоденні «Верденс Ганг», «Афтенпостен», «Дагбладет». Національне інформаційне агентство - Норвезьке телеграфне бюро - NTB. Засноване в 1867 році. NTB є головним постачальником новин для норвезьких газет, радіо і телестанцій. Державне радіо і телемовлення Норвегії (крім кабельного та комерційного телебачення) ведеться Норвезької радіомовної корпорацією (NRK). Комерційний телеканал TV2 в Бергені, який почав мовлення 5 вересня 1992 року, змагається з NRK за популярністю. Потім слідують телеканали TVNorge і TV3. Нещодавно відкрився новий норвезький телеканал MEtropol, що спеціалізується на показі фільмів та розважальних програм [50].

«У Норвегії наша прекрасна природа відмінно поєднується з тим, як тут живуть люди. І туристи не заважають нам, принаймні в даний час», - вважає Арілль Молстад, який представляє в National Geographics Норвегію. Але перспективи можуть лежати не тільки в природі і культурно-історичних пам'ятках але і в дуже неординарних рішеннях. Наприклад, сьогодні деякі туристичні агентства пропонують екскурсійні поїздки до останків крейсера «Мурманськ», який сдрейфував до норвезького узбережжя і остаточно сів на камені недалеко від мису Нордкап. Туристичні фірми швидко збагнули, що з норвезької проблеми можна зробити непогані гроші. І попит, як з'ясувалося, є. Від зацікавлених туристів, охочих дістати унікальні знімки до моряків, що колись служили на крейсері [57].

Туризм - провідна галузь економіки, яка дає основну частину доходів країни в іноземній валюті. На частку туризму в Норвегії припадає величезна частина економіки країни. Причому ця частина збільшується з кожним роком. Сфера туризму в країні розвинена добре і продовжує удосконалюватися (цьому сприяє уряд і країни Європи). І на щастя сучасне мистецтво розвивається все швидше і стає все що і залучає новий потік туристів в країну.

Для жителів скандинавських країн найбільш популярними для туризму є країни Європи, в основному Німеччина, Франція, Великобританія і Польща. За ними йдуть Іспанія, Італія, Греція, Кіпр і Туреччина.

Висновки до другого розділу

Таким чином, потреби великого виробництва, створення монополій, ТНК, пошук нових ринків збуту продукції призводять до зростання міжнародних контактів. Подорожі все більше отримують масовий характер. Міжнародний туризм - одна з форм обміну послугами. В основі туристичного бума, що охопив увесь світ в останні десятиліття, лежать цілком конкретні економічні, соціальні й інші причини. Це насамперед науково-технічна революція, з якої зв'язаний зовсім новий рівень продуктивних сил. Це глобальний феномен урбанізації, що змушує жителів більших міст шукати відпочинок в інших районах і країнах. Це й «транспортна революція» і особливо швидкий розвиток автомобілізації й авіаційних перевезень. Це й загальне підвищення якості й рівня життя, збільшення тривалості відпусток і доходів. Нарешті, це й загальний ріст культури, що викликає розвиток пізнавальних потреб людей.

Значна кількість країн світу, Скандинавські країни зокрема, провадить державну рекреаційну політику, яка відображається в загальнодержавних і регіональних програмах економічного розвитку, становлення туризму, що впроваджуються задля створення конкурентоспроможного на міжнародному ринку національного туристичного та рекреаційного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни та резидентів інших держав світу, забезпечення комплексного розвитку регіонів за умови збереження екологічної рівноваги та культурної спадщини.

Туризм за своїми основними характеристиками не має принципових відмінностей від інших форм господарської діяльності. Тому всі елементи сучасного маркетингу та менеджменту можуть бути застосовані і в туризмі. Втім, туризм має свою специфіку. Тут здійснюється як торгівля послугами, так і товарами. За оцінками фахівців, частка послуг у туризмі становить 75 відсотків, товарів - 25. Якщо у традиційному виробництві ми маємо товар у матеріально-речовій формі, то в туризмі результат діяльності зводиться до туристичного продукту. По суті, це будь-яка послуга, яка задовольняє ті чи інші потреби туристів і ними оплачується. Це готельні, транспортні, екскурсійні, перекладацькі, побутові, комунальні, посередницькі та інші послуги. Основним туристичним продуктом є комплексне обслуговування, тобто стандартний набір послуг, що продається туристам в одному «пакеті». Туристичні поїздки, які реалізуються за стандартними «пакетами», часто називають пакетними турами. Вони є основним предметом діяльності більшості туристичних фірм.

Особливості туристичного продукту Скандинавських країн істотно впливають на менеджмент та маркетинг у туризмі. Для того, щоб туризм давав прибуток, потрібно створити відповідний сервіс. Стратегічна мета розвитку туристичної індустрії в країнах Скандинавії полягає у створенні конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту. Створення позитивного образу країн регіону та її окремих туристичних об'єктів стало частиною загальної стратегії розвитку туризму в даних країнах.

Країни Скандинавії представляють собою туристичний ринок з дуже великим потенціалом. Геологічна будова і рельєф є важливою складовою у розвитку туристичної індустрії на території регіону, так як саме природний ландшафт приваблює туристів у цей регіон. Особливо фіорди, які є однією з його визначних пам'яток, про які чули всі, але навіть підготовлених мандрівників побачене неодмінно захоплює. Море завжди відігравало і продовжує грати дуже важливу роль у формуванні господарства держави. Воно робить сильний вплив на структуру економіки, вигляд міст і економічних районів. Під час відвідування Фінляндії, Норвегії та Швеції можна познайомитися з величезною кількістю пам'ятників мистецтва.

Формування «скандинавської моделі» організації туризму зумовлене: подібними природно-географічними умовами, спільними межами й традиційними історичними зв'язками, мовною, конфесійною та культурною близькістю, спільними рисами менталітету населення країн. Кожна країна Скандинавії, застосовує свої моделі туризму. Швеція: туристичні центри Швеції розміщені по всій території країни, але основним центром як для міжнародного, так і для внутрішнього туризму є Стокгольм. Регіон включає в себе архіпелаг, в якому розташовано більш як 2000 островів, багато з яких є доступними для туристів за допомогою катерів. Наприклад, у 1990р. цей регіон прийняв 17% всіх внутрішніх туристів і 24% зарубіжних. Другим найбільш популярним туристичним регіоном країни є Золотий Берег із загальною довжиною приморської зони 400 км і хорошими піщаними пляжами. На цей регіон припадає 14% внутрішнього і 13,7% міжнародного туризму. Далі йдуть регіон шведських озер, країна Глась (центр виробництва скла) і Нічний Берег, на кожний з яких припадає по 10% внутрішнього туризму.

Фінляндія: ця країна демонструє аналогічно зі Швецією різницю між внутрішнім і міжнародним туризмом. Прибуття зарубіжних гостей в основному сконцентровано у м. Хельсінкі. Так, наприклад, у 1992 р. на частку столиці припадало 38% всіх туроднів перебування зарубіжних туристів, у той час як жителів самої Фінляндії тут побувало лише 7,3%. Одна третина громадян країни надає перевагу відпочинку на фінських озерах, друга третина - північним територіям, а саме Лапландії і фінському Нічному Берегу.

У Норвегії основним туристичним центром і для внутрішнього, і для міжнародного туризму є м. Осло. Це крупний центр культури та мистецтва, багатий музеями мореплавання і вікінгів. Іншим крупним туристичним центром є лісовий регіон Східної Долини, де зосереджено близько 30% всього номерного фонду готельного бізнесу Норвегії. Ще 10% номерного фонду зосереджено у такому популярному туристичному регіоні, як м.Берген, і 7,4% номерного фонду - в районі м. Трондхейм.

Таким чином, розвитку туризму у Північній Європі сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний розвиток туризму спостерігається в країнах зі сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним розвитком, високим рівнем культури, соціальною підтримкою громадян, що притаманно всім країнам Північної Європи.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ШВЕЦІЇ, НОРВЕГІЇ ТА ФІНЛЯНДІЇ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

3.1 Характеристика рекреаційного туризму у Швеції, Норвегії та Фінляндії

Рекреаційний туризм - це пересування людей у вільний час з метою відпочинку, необхідного для відновлення фізичних і душевних сил людини. Для багатьох країн світу цей вид туризму є найбільш поширеним і масовим. Для розвитку цього виду туризму необхідні рекреаційні ресурси.

Важливе значення для розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою поїздок. Вони визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах. Як правило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичного бізнесу в країні [28, 205].

Рекреаційні ресурси - природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей [29, 298].

Туристично-рекреаційні ресурси - це компоненти довкілля, об'єкти антропогенної діяльності, які завдяки таким властивостям, як унікальність, історична або художня цілісність, оригінальність, естетична привабливість і лікувально-оздоровча значущість, можуть бути використані для гармонізації різноманітних видів рекреаційних занять.

На даному етапі виокремлюють три типи туристично-рекреаційних ресурсів: історико-культурні, природні, соціально-економічні.

До історико-культурних рекреаційних ресурсів належать: історично-архітектурні пам'ятки, пам'ятки сучасної культури, унікальні споруди тощо. Історико-культурний туризм включає матеріальні та духовні цінності народу, які дуже важливі для формування світогляду мандрівника.

Під природними рекреаційними ресурсами слід розуміти фактори, речовину і властивості компонентів природного середовища, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності якісними та кількісними параметрами і служать або можуть служити для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей. До них належать лікувальні та оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, заповідних територій [32, 48].

Виділяють такі природно-рекреаційні ресурси.

- гірські ландшафти придатні для відпочинку, оздоровлення та гірськолижного туризму;

- морські узбережжя, береги річок та озер, які підходять для приморського та пляжного відпочинку;

- території з комфортним кліматом (острови теплих морів і океанів), лісами, мінеральними джерелами, лікувальними грязями, національні парки, заповідники або неосвоєні екзотичні території.

Природні класифікації ґрунтуються на відмінностях природних ресурсів за природним генезисом та належністю їх до тих чи інших компонентів і сил природи. Відповідно до свого призначення щодо використання людиною природні ресурси у структурному плані поділяються на наступні види: енергетичні, сировинні й допоміжні промислові, їстівні (харчові, кормові, питні), оздоровчі, культурно-естетичні. Два останні види часто називають рекреаційними. Крім того, останнім часом як окремий специфічний вид ресурсів розглядають територію (територіальні ресурси).

Соціально-економічні рекреаційні ресурси - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території. Соціально-економічні рекреаційні ресурси включають матеріально-технічну базу рекреаційних об'єктів, частину матеріального виробництва, яка безпосередньо забезпечує потреби рекреації, використовувані рекреацією об'єкти інфраструктури, а також трудові ресурси, зайняті в рекреаційному господарстві.

Наявність і використання рекреаційних ресурсів грають важливу роль в економічному розвитку багатьох країн. Зокрема, країни Європи мають унікальне поєднання природно-рекреаційних і культурно-історичних ресурсів, які разом з розвиненою транспортною інфраструктурою та хорошим сервісом щороку приваблюють сюди велику кількість іноземних туристів [55].

Рекреаційний туризм у Швеції. Звідки в Швеції альпійські курорти, коли там і Альп немає? Все вірно, немає. Та зате в цій скандинавській країні є Оре. А це не просто кращий гірський курорт країни, але і єдине місце з достовірно альпійською атмосферою. У Йємтланде, біля підніжжя лісистих гір, найвища з яких Ореськутан (1420 м.) знаходиться гірський район. Йємтланде можна рахувати най південнішим з північних провінцій країни. Від Стокгольма Оре відокремлює 600 км. Курорт - це чотири села: Дювед, Тегефєль, Оре і Бьйорнен. Скоро їх стане п'ять: у Редкулене йде будівництво підйомника і траси.

Місцевий центр всесвіту - Оре. Тут самі кращі готелі і котеджі, відмінні магазини, пункти обміну валюти, туристичні офіси. Для прискіпливих любителів першокласного сервісу в Оре діє система «топ селекшн», за допомогою якої можна запросити індивідуального кухаря, інструктора, няню, організувати доставку лижного спорядження в необхідну точку, викликати собачу упряжку і забезпечити собі ще хто зна які послуги. Варто відмітити, що Оре - курорт з традиціями, що йдуть в позаминуле століття. Перший центр туристичної інформації почав працювати в 1891 році, а тодішня рекламна кампанія запрошувала відвідати «кліматичний спа». Перше кафе відкрилось на вершині гори Ореськутан роком пізніше і до цього дня залишається самим «високо гірським» в Швеції. Готель теж не змусив себе чекати: у 1985 році відкрилися двері готелю «Ореськутан» (нині «Орегорден») [42].

Як курорт, що спеціалізується на зимових видах спорту, Оре почав розвиватися з початку минулого століття, коли в 1910 році побудували перший підйомник. У 1935 році був створений місцевий клуб спалому, членами якого пізніше стали призери Олімпійських ігор і чемпіонатів світу - Ларс Ерікссон, Патрік Йєрбін, Річард Річардссон. Але справжній гірськолижний бум в Оре почався в 1976 році після блискучого успіху Інгемара Стенмарка. Сьогодні курорт провів чемпіонат світу по гірськолижному спорту в 2007 році.

Зараз у підніжжя Ореськутан сформувався чудово оснащений зимовий курорт з висококласним обслуговуванням. Тут створені однаково хороші умови для всіх: від шанувальників гірських лиж до любителів рівнинних, від фанатиків сноуборду до прихильників саней. Всі схили гір відмінно доглянуті, а у разі потреби снігові гармати можуть підготувати 21 трасу, покривши площу у 1835000 кв. м. Охочим вдатися до неспортивних розваг також не минути Оре. Тим більше, що все частіше курорти сполучені автобусними лініями, а «чотириколісні друзі» в Швеції ходять чітко за розкладом [34].

Взагалі ж трас в Оре 100. Ближче до підніжжя пустують діти і практикуються новачки: до їх послуг 12 «зелених» (простих) і 39 «блакитних» (простих) трас. Ще 39 «червоних» (середньої складності) та 5 «чорних» (вищої складності) трас - розташовані у верхній частині. Там же для завзятих екстремалів є 5 цілинних трас, куди краще не сунутися тим, хто не впевнений в своїх силах.

Якщо ви приїхали в Оре з дітьми, то кращого місця чим Бьорнен вам не знайти. Там є школа для початківців, де продумана спеціальна система навчання дітей, яка позбавить вас від маси турбот. Досвідчені педагоги-інструктори, володіють методикою, що начисто знімає проблеми мовного бар'єру. Словом, все влаштовано так, щоб дітям було весело робити перші кроки на гірських лижах і вони на все життя «захворіли» цим видом спорту.

На курорті діє біля 50 підйомників різних типів, довжини і перепаду висот. Самий вражаючий - «кабинбанан», завдовжки 2900 м., з перепадом висот 853 м. Він здатний обслужити 560 чоловік за годину. Всього ж підйомники розраховані на переміщення 47390 чоловік за годину. Вони починають працювати в листопаді - як тільки дозволяє погода - і припиняють функціонувати 1 травня, із завершенням сезону.

Після завершення роботи підйомників починається час «after ski» («після лиж»). На схилах облаштовано 20 кафе і барів, спеціально обладнані місця для відпочинку. Всього ж в Оре 50 ресторанів, 15 барів і нічних клубів, так що навіть самим вибагливим любителям весело провести час, нудьгувати не доведеться. У цей час можна прямо в спортивній амуніції, знявши лижні черевики, прийти в бар, випити пиво, послухати музику, потанцювати, поспівати та ін. Відмітимо, що ціни на напої в цей час нижчі, ніж зазвичай [43].

Інфраструктура курорту постійно поширюється: нові траси, сучасні підйомники. У листопаді 2010 року тут відкрився новий spa-готель, який виконаний в північноамериканському стилі з натурального каменя і дерева і входить до складу фінського готельного ланцюгу Holiday Club. У Швеції - це перший такого роду комплекс, де під одним дахом розміщується готель 4* на 157 номерів, басейн з атракціонами, spa-комплекс, і спорт-бар з боулінгом. Готель розташований на березі ріки Aresjon, в самому центрі гірськолижного селища Оре. До схилів можна добратися пішки або на ски-басі. У двох кроках від готелю розташовані всі кращі бари, ресторани і магазини курорту, прокат гірськолижного оснащення.

Проте, не дивлячись, на незліченні гірськолижні спокуси швецький курорт живе не тільки ними. Катання на снігокатах, можливість проїхатись на собачій або оленячій упряжці, верхові прогулянки на знаменитих ісландських конях, відвідини кондитерської фабрики, екскурсії до водоспадів Теннфоршен в провінцію Йємтланд, де в озері Стурше поблизу містечка Єресунд живе доісторичне чудовисько.

Рекреаційний туризм у Норвегії. Норвегія - протяжна країна з великими природними відмінностями між регіонами. На сході країни вас чекають чудові фіорди, у центральній частині - пам'ятники середньовіччя, а на півночі - північне сонце. Західне узбережжя: небагато знайдеться місць у світі, де можна побачити такий величний ландшафт, як фіорди в Західній Норвегії. Багато з них вузькі і глибокі, гори піднімаються прямо з води, а водоспади каскадами спадають з неймовірних висот. Але ви також можете побачити і більш відкриті фіорди, уздовж яких розташувалися вельми успішні поселення людей, що займаються рибальством і сільським господарством. Різноманітність норвезьких фіордів можна побачити і з іншого боку. Влітку можна спочатку перейти на лижах через льодовик Фольгефонна, а потім скупатися в морі. Є місця, де квітучі фруктові дерева сусідять зі сніговими гірськими вершинами. Можна насолоджуватися мистецтвом природи, споглядаючи водоспад, відомий як Весільна Фата, і одночасно інженерним мистецтвом на звивистих дорогах Орлиний Шлях і Стежка Тролів. Слід відвідати Берген і Ставангер, де чарівні дерев'яні будиночки існують пліч-о-пліч з сучасною нафтовою індустрією [36].

Центральна Норвегія: Центральна Норвегія зіграла ключову роль в історії країни. Битва при Стіклестада в 1030 р. стала поворотним пунктом у християнізації країни. У середні століття Нідароса (так у той час називався Троннхейм) протягом більше чотирьох століть був політичним, релігійним і торговельним центром. Нідаросскій собор - найбільша в Скандинавії середньовічна споруда - по праву пишається своїми величними скульптурами і красивими вітражами. Оригінальна церква побудована на місці поховання Олава Святого, який загинув у битві при Стіклестада. Троннхейм відомий своїми дерев'яними спорудами, найстаріші з них - свідки довгої комерційної історії міста - витягнулися вздовж гавані і річки. На схід від Троннхейма розташувалося дуже добре збережене містечко Рерус c з його рудниками. Це місто, в якому можна побачити унікальну церкву і кілька сотень прекрасних дерев'яних будівель, включених до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Північна Норвегія: у Північній Норвегії опівнічне сонце освітлює химерні гірські освіти, глибокі фіорди, снігові вершини, вкриті буйною рослинністю пасовища і великі болота. Магія світла надихнула не одне покоління письменників і поетів, музикантів і художників. Центр саамської культури. Якщо помандрувати вздовж на пароплаві вздовж узбережжя або на машині, в будь-якому випадку зустрінуться чарівні села і старі торгові центри, де можна познайомитися з місцевими жителями і їх самобутньою культурою. Завдяки водам Гольфстріму, в Північній Норвегії м'який клімат. У Трумс, який часто називають Північним Парижем, є можливість зануритися в нічне життя. Або можна відправитися на самий край Європи - мис Нордкап [38].

Південна Норвегія: цей регіон характеризується стабільно хорошою літньою погодою. Тут чарівні прибережні курорти, велична природа і самобутня культура. Маленькі міста і селища буквально нанизані уздовж узбережжя, як перлини на нитку, часто захищені з боку моря скелястими островами. Зручні та безпечні гавані сприяли розвитку торгівлі та рибальства і дали початок важливим торговим і культурним центрам. Влітку місцеві ринки заповнені фруктами, ягодами, овочами і, звичайно, рибою. Недалеко від узбережжя - гори і долини, прісноводні озера для риболовлі, заспокійливі ліси і високогірні болота. Як багато хто знає, в фюльке Телемарк знаходиться колиска гірськолижного спуску - Моргедал. А поруч з ним можливо проплисти по Телемаркскому каналу на борту поважної Вікторії. Канал отримав найвищу премію «Європа Ностра» за збереження і реставрацію [47].

Східна Норвегія: пейзаж Східній Норвегії змінюється від рівнинних господарських угідь до гір, що драматично піднімаються. Тут знаходиться столиця країни Осло і найдавніший норвезьке місто Тенсберг, найбільше в країні озеро Мьеса і найвища гора Галлхепігген ( 2469 метрів ). Східна Норвегія - найбільш населена частина країни. Тут багато можливостей для активного відпочинку на свіжому повітрі. Більша частина регіону покрита лісом, в численних річках і озерах водиться чимало риби. Незабутнє враження залишиться від поїздки на руїни 1000-річного собору в Хамарі на озері Мьеса. У гирлі Осло-фіорду розташувалася столиця країни, де можна відвідати різні концерти та театри, музеї та галереї. Осло відомий своїм нічним життям, неформальними вуличними кафе, широким вибором ресторанів і магазинів. Недалеко від Осло знаходяться мальовничі долини Нумедал, Халлінгдал, Еггедал і Гудбраннсдален. Також неважко дістатися до живописних сіл на узбережжі і великого незайманого цивілізацією високогір'я.

Рекреаційний туризм у Фінляндії. Велика частина території Фінляндії покрита тайговими лісами на вершинах плато і в північних районах -- тундра. У країні близько 188 тис. озер льодовикового походження, більшість з них знаходиться в центральній частині, яку називають Озерним краєм. На заході цей ландшафт доповнює вісь водоймищ Хеменлінна-Тампере-Віррат, а на сході система озер Саймаа - найбільша за площею в Європі (4,4 тис. кмІ).

Клімат Фінляндії дуже сприятливий для занять зимовими видами спорту. Фіни говорять, що літо у них «хороше і довге, але дуже сніжне». Зима в Лапландії триває до 200 днів, в південній частині країни - до 135 днів. Лижний сезон починається в жовтні, закінчується в травні, причому пік його припадає на лютий [35].

Північ Фінляндії лежить за Полярним колом. Взимку тут наступає каамос - чергування сутінків і повної темноти, яке триває з кінця листопада до середини січня. Північне сяйво виникає на небі в арктичних областях. Його фінська назва - ревонтулет - запозичена із стародавньої легенди саамів. У Лапландії при ясному небі воно спостерігається кожні три ночі з чотирьох.

Традиційним видом транспорту у Фінляндії вважається оленяча упряжка. У сільській місцевості, крім сучасних засобів пересування, часто використовуються сани та лижі, а влітку човни (у західній частині Озерного плато збереглися великі човни на 16-20 пар весел, що вміщають до 100 осіб).

Найпопулярніший у Фінляндії вид спорту - лижні гонки. Отримали світове визнання такі змагання, як лижні пробіги «від кордону до кордону», «Фінляндія», «Піркка», чемпіонат світу з гонок без лижні. Тут прекрасні умови для фрістайлу та сноубордингу.

Гірськолижні курорти - гордість Фінляндії. Їх в країні налічується близько ста п'ятдесяти. В основному вони знаходяться в центральній частині країни і на півночі. Фіни люблять проводити зимову відпустку (зазвичай в лютому або березні) в одному з лижних центрів. Останнім часом стали поширеними корпоративні збори на зимових курортах, із запрошенням гостей і співробітників компанії з-за кордону.

Великою популярністю серед туристів користуються такі лижні центри: Levi («Леві»), Tahko («Тахко»), Ruka («Рука»), Yllas («Юлляс»), Vuokatti («Вуокатті»), Himos («Хімос»). Йдеться не лише про високі гори і круті спуски, але і про бездоганно організований, комфортабельний та безпечний відпочинок. Фінські сопки хороші для напрацювання техніки катання, відновлення спортивної форми, для навчання дітей і родинного відпочинку [39].

Висота спусків на більшості гір Південної Фінляндії - від 50 до 80 метрів при довжині від 400 до 600 метрів. Ці схили більше підходять для новачків і родинного відпочинку з дітьми. У Центральній Фінляндії схили вищі і довші: перепад висот від 140 метрів в Хімос до 230 метрів в Колі при довжині спусків від 950 у першого центру до 1500 метрів у другого. Найпривабливіші для гірськолижників сопки розташовані на півночі країни: перепад висот тут від 170 метрів в Вуокатті до 325 метрів в Леві при довжині спусків від 1000 до 2500 метрів.

Більшість схилів добре освітлені, мають декілька підйомників, оснащені перилами на дитячих спусках. У декількох центрах на схилах побудовані парки розваг: сюди добре приїжджати всією сім'єю. На великих курортах відкрито лижні школи для навчання та інструктажу. Одне заняття триває, як правило, 50 хвилин. Ціни на індивідуальні уроки з інструктором коливаються від 30 до 40 євро за одне заняття.

На лижах, сноуборді та повітряній кулі можна покататися у старовинному маєтку Мессіля, одному з популярних гірськолижних курортів Південної Фінляндії, всього лише в семи кілометрах від центру Лахті. Освітлені траси чотирьох мір складності підійдуть як новачкам, так і асам, є спеціальні спуски для дітей, а інструктори навчать модному карвінгу (мистецтво художнього різання по овочах і фруктах).

Курорт Пюхя (125 км від Рованіємі) славиться 160 км першокласних лижних трас (з них 40 освітлені) навколо сопки Пюхятунтурі, гірськолижним центром і Природним центром національного парку Пюхятунтурі.

Мандрівників можуть зацікавити зимовий центр у Юліторніо, маленьке село Танхуа з унікальним розплідником хаскі - сибірських їздових собак, а також ліси району Кайнуу. Найбільш північний лижний курорт країни - Сааріселькя розташовується на кордоні величезного (2 550 кмІ) Національного парку Урхо Кекконена в 30 км від Івало. У цій місцевості нараховують 25 км гірськолижних трас будь-якого рівня складності, 210 км. рівнинної лижні і більше 500 км. підготовлених снігохідних трас [39].

Центр зимових видів спорту Леві (18 км від Кіттиля), має 250 км першокласних лижних маршрутів (разом з сусідніми Муоніо і Хетта - понад 1000 км), 15 км. гірських трас та критий спортивний центр. Юлляс розташований в Західній Лапландії, неподалік від кордону зі Швецією, і володіє найбільш розгалуженою в країні мережею прекрасно підготовлених лижних трас (250 км), вдало переплетених з трасами сусідніх курортів Леві, Муоніо і Хетта.

Деякі зимові курорти, наприклад Леві і Сааріселькя, пропонують спортивний туризм у поєднанні з оздоровчим. SPA-готелі мають власний водно-оздоровчий комплекс і прокат лижного спорядження: після прогулянок на лижах або інших занять спортом туристи можуть перенестися попаритися в сауні або в лазні. Водно-оздоровчий комплекс пропонує кілька видів масажу (водний, повітряний, з гарячими каменями), широкий вибір водних процедур і розваг.

Дика тайга північно-східного регіону Фінляндії Кайнуу притягує любителів природи і фотографів-натуралістів. Вічнозелені тайгові ліси є домівкою для лосів, які чудово себе почувають у північних засніжених землях: густа шерсть захищає лосів від холоду, а довгі ноги дозволяють пересуватися через снігові замети, болота і кущі. Краще за все спостерігати за цими тваринами під час осені, по-фінськи - «ruska». Сафарі з провідником, що тривають від 3 до 5 годин, проводять на заході або на світанку, коли шанси зустріти лосів і диких оленів найвірогідніше. Тур коштує 80 євро з людини.

Фіни зберегли свою банну традицію і пристосували її до сучасного способу життя. Завдяки тому, що вони розвивали і пропагували свою лазню, бренд поширився по всьому світу під товарним знаком «Зроблено у Фінляндії». З фінських слів найвідоміше в різних мовах світу - «сауна» (лазня), хоча воно не завжди застосовується в правильному значенні. Вислів «ходити в лазню» означає як відвідини лазні, так і всю банну процедуру. Традиційна лазня - дерев'яна споруда, де парильники сидять на лаві, ллють воду на кам'янку (купу каміння, яке нагрівають) і паряться березовими віниками [76].

Є легенда, як виникла сауна. Каплі дощу, просочившись крізь дах, потрапили на гаряче каміння домашнього вогнища. В домі запанував ласкавий ароматний жар. Тоді люди вирішили своїми руками зробити те, що зумів зробити дощ. У фінів є прислів'я «Будуй спочатку сауну, а вже потім дім». У сільській місцевості жителі довгий час так і робили. Тут вони мились, і ночували, народжували дітей, і коптили ковбасу [77].

Зазвичай бані будують біля мальовничих озер. Вікна будиночка роблять із таким розрахунком, щоб під вечір (фіни користуються сауною у кінці дня), промені заходячого сонця приносили відчуття тиші і спокою. «У сауні сльози висохнуть, а поганий настрій згорить», - говорять місцеві жителі. Вважається, що дерев'яний зруб знали в Фінляндії приблизно в V-VIII століттях. Баня була дерев'яною однокімнатною будовою, яку обігрівали зсередини за допомогою вогню й диму (лазня «по-чорному»). Спочатку побудову застосовували як житло і як лазню. Метод її будівництва з колод був фінським «ноу-хау». Кам'янку, яка являє собою велику купу каміння і була спочатку банним вогнищем, продовжують застосовувати в сучасних лазнях «по-чорному». Вона добре підходить для опалення житла та лазні, гірше для приготування їжі і хлібопечення. Тому в XII столітті для випічки стали застосовувати закриту зверху піч-камеру, а перед вогнищем для варіння - подобу плити. Отже, були два різних вогнища: один підходив для житла, інший - для лазні. Тому баня могла поступово перетворюватися в приміщення, призначене виключно для миття. Частина занять по домашньому господарству все-таки продовжували виконувати в лазні [77].

Кам'янка, що відводить дим назовні, виникла в кінці XVIII століття і означала перелом в історії розвитку кам'янки і лазні. Закрита кам'янка отримала і димовідвід: ковпак димоходу подовжувався, перетворюючись на більш вузьку димову трубу, оснащену в'юшкою, підноситься вище покрівлі. У 1910-х роках почалося заводське виробництво стандартних грубок-кам'янок в металевому кожусі. Фабриканти захопилися «пічним бізнесом», на ринку з'являлися їх нові моделі, а 1930-х роках виник абсолютно новий тип кам'янки: піч безперервного нагрівання. У ній дрова горять в окремій камері, а вогонь і дим взагалі не стикаються з каменями, як відбувається в кам'янці з разовим нагріванням. Завдяки цьому вогонь можна підтримувати у вогнищі і під час користування банею, а пари вистачає, поки горять дрова [76].

Отже, Фінляндія як країна тисячі озер, білих ночей, густих лісів, унікальної природи зробила туризм однією із своїх головних «професій». Туристів тут чекає справді незабутній відпочинок, комфортабельні готелі, багато аквапарків і, звісно, справжня фінська сауна.

Підсумовуючи сказане, треба зазначити: політико-географічне й економіко-географічне положення країн Скандинавії за останні роки постійно поліпшується. Якщо одночасно акцентувати на мирному імперативі їх політики у здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики, то стає зрозумілим, чому більшість держав світу сприймає Фінляндію, Норвегію та Швецію як мирні країни з прекрасним рекреаційним туризмом.

3.2 Основні напрямки розвитку пізнавального туризму у Швеції, Норвегії та Фінляндії

Культурне самовираження народу завжди викликає інтерес. Природна допитливість туриста по відношенню до різних куточків світу і їх народів утворюють один з найбільш сильних спонукальних туристських мотивів. Туризм - найкращий спосіб знайомства з іншою культурою. Гуманітарне значення туризму полягає у використанні його можливостей для розвитку особистості, її творчого потенціалу, розширення горизонту знань. Прагнення до знання завжди було невід'ємною рисою людини. Поєднання відпочинку з пізнанням життя, історії та культури іншого народу - одне із завдань, яку повною мірою здатний вирішувати туризм. Побачити світ своїми очима, почути, відчути - важливі частини відновлювальної функції туризму, вони несуть в собі великий гуманітарний потенціал. Знайомство з культурою та звичаями іншої країни збагачує духовний світ людини.

Культура є фундаментальною основою процесу розвитку, збереження, зміцнення незалежності, суверенітету і самобутності народу. Ідентичність шляхів історичної еволюції культури і туризму визначила спільність нових методів підходу до їх подальшого розвитку. У більшості країн світу відбувається процес демократизації культури і туризму, які становлять невід'ємну частину життя суспільства. Самосвідомість і пізнання навколишнього світу, розвиток особистості та досягнення поставлених цілей немислимі без набуття знань у галузі культури [18, 144].

Пізнавальний або культурний туризм - це подорож з метою ознайомлення з історико-культурними цінностями й унікальними природними об'єктами.

Пізнавальний туризм в Швеції. У північних районах Швеції в літній час сонце не опускається за горизонт. Тут нерідко можна зустріти цілі стада лосів і оленів, що пасуться недалеко від жител місцевих жителів. Відомий гірськолижний курорт Оре складається з чотирьох селищ - Дувед, Тегефьелль, Оребю і Оребьорнен. Всі селища сполучені між собою автобусними маршрутами. Оре відповідає всім світовим вимогам до високорівневого гірськолижного курорту. За високі технічні характеристики цей курорт часто називають «Скандинавськими Альпами». Тут неодноразово проводилися етапи кубка світу по гірських лижах.

У південних районах країни ландшафти різноманітні. У береговій смузі чергуються піщані і галетні пляжі з скелями. Тут знаходиться найбільше в Європі озеро Венерн. Південь Швеції займають області Ськоне, Халланд і Смоланд. У Ськоне ростуть знамениті ліси буків є численні поля для гри в гольф. Холланд славиться нескінченними піщаними пляжами. Це прекрасне місце для відпочинку у відокремленому будиночку на побережжі або невеликому Готелі в маленьких шведських городках, в яких присутня особлива атмосфера провінційної Швеції. Саме область Смоланд самі шведи вважають справжньою Швецією. Тут розташовано «Королівство Кристала» - 15 селищ, де розвинена склодувна справа. На півдні Швеції знаменитий 16-кілометровий міст зв'язує місто Мальме із столицею Данії Копенгагеном [38].

Центром Західної Швеції вважається місто Гетеборг, розташоване на річці Гета. Населення міста складає 500 тис. чоловік. Гетеборг - друге за величиною місто Швеції і її найважливіший порт. У Гетеборге знаходяться резиденція єпископа і університет. Центральна Швеція - це мекка для тих, хто цікавиться шведською культурою. Даларна - район цієї частини країни, який відомий як центр шведського фольклору. У святкові дні тут можна зустріти одягнених в національні костюми місцевих жителів, а також взяти участь в народних святах.

Столиця Швеції розташована на побережжі Балтійського моря. Метро в

Стокгольмі нагадує галерею мистецтв. У оформленні станцій брали участь десятки художників і скульпторів. У місті практично екологічно чисте навколишнє середовище. Як вже наголошувалося, в Стокгольмі є ряд музеїв, серед яких особливо слід зазначити музей Васа. Це музей королівського корабля, побудованого в XVII в. Корабель був дуже великим на ті часи. Висота його щогл складала 50 м. На нім було встановлено 64 гармати і безліч чудово зроблених скульптурних деталей. Корабель почав своє перше плавання в серпні 1628 р., але був перекинутий шквалом, що раптово налетів, і затонув. У 1961 р. його знайшли і підняли. Судно чудово збереглося. Тепер воно є основним експонатом музею.

Стокгольм - культурний центр Швеції, в 1998 р. був проголошений культурною столицею Європи. Місто поєднує в собі одночасно строгість сучасних залізобетонних будов і ліричну стародавніх соборів. Численні парення і сквери роблять столицю Швеції дивно красивою. На вулицях і в пареннях Стокгольма постійно підтримуються чистота і порядок. Це спонукало жителів столиці боротися за визнання Стокгольма найчистішим містом Європи. Сучасну зовнішність Стокгольм придбав в 1950р., коли архітектори міста вирішили перетворити столицю. У ці роки були зруйновані і безповоротно втрачено багато пам'ятників архітектури. Проте частинка минулого збереглася в так званому Старому місті. Старе місто, або Гамластан, знаходиться на острові Стадний і сполучений з іншими частинами центру численними мостами. Тут туристам надається можливість зануритися в атмосферу Середньовіччя. Дуже цікаві старовинні вузькі вулиці, недоступні для автотранспорту, де до цих пір збереглися бруківки, чавунні герби над дверима, ліхтарі і антикварні лавки [15, 309].

Сучасний Стокгольм - чергування напівавтономних районів і зелених зон. У центральній частині міста розташовується крупний комплекс торгових будівель, об'єднаних багатоярусними переходами і спеціальними пішохідними вулицями. У Стокгольмі є безліч архітектурних пам'ятників різних сторіч. Основною архітектурною визначною пам'яткою міста вважається Королівський палац. Побудований в кінці XVII - початку XVIII в. палац є видатним зразком зрілого шведського бароко. Рівно опівдні біля палацу відбувається зміна караулу. У залах палацу зібрані колекція предметів мистецтва періодів бароко і рококо: гобелени, фарфор і картини. У його скарбниці зберігаються королівські корони, прикрашені коштовними каменями. Королівський палац є робочою резиденцією короля Швеції. У королівському замку знаходиться невеликий, але дуже відвідуваний музей - Скарбниця, де представлені скарби королівської сім'ї, і зокрема шпага короля Густава Вази і корона шведських королів. Визначними пам'ятками Стокгольма є також розкішний королівський палац, що є великою історичною і художньою цінністю, і ратуша, де встановлений найбільший в Скандинавії орган [61].

Найкрасивішою будівлею міста вважається Рицарський будинок, побудований в 1656р. у стилі бароко. У Рицарському будинку вивішувався герб шведського роду при зведенні в дворянську гідність. У столиці відкритий Музей сучасного мистецтва, присвячений роботам найбільших художників XX ст., зокрема Сальвадору Дали, Матісса, Пабло Пікассо. Цікава колекція етруського, римського і ісламського мистецтва представлена в Музеї Середземномор'я і Близького Сходу.

У 1964р. Швеція ввела в дію закон про охорону навколишнього середовища. Ця держава першою в Європі відкрила на своїй території національний парк. У Стокгольмі знаходиться перший в світі національний міський парк - Королівський екологічний парк. Зараз в Швеції налічується 16 національних парків і близько 900 заповідників.

У Балтійському морі розташовано два крупні острови - Еланд і Готланд, що входять до складу Швеції. Острів Еланд знаменитий своїми піщаними пляжами. Тут же, на острові, є достовірно відтворене село часів вікінгів зі всіма атрибутами тієї епохи. Готланд - найкрупніший острів в Балтійському морі. Вісбю - головне місто острова - оточене середньовічною кріпосною стіною, що збереглася до наших днів, і внесена до Світового списку культурно-історичної спадщини ЮНЕСКО.