Туризм Закарпатської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Київський національний торгівельно-економічний університет

Харківський торговельно-економічний інститут

Кафедра туризму і соціальних наук

РЕФЕРАТ

на тему:

Туризмознавча характеристика Закарпатської області

Виконав студент групи ТР-11

Пархоменко I.B.

Прийняв доцент Яковчук O.B.

Харків 2012



ПЛАН

1. Загальні передумови розвитку туризму

1.1 Загальні відомості

1.2 Особливості природного середовища

1.3 Особливості історико-культурного розвитку

1.4 Особливості населення

1.5 Особливості економічного розвитку

1.6 Транспортна система

2. Туристичні ресурси регіону

2.1 Ресурси оздоровчо-лікувального туризму

2.2 Ресурси пізнавально-екскурсійного туризму

2.3 Ресурси для активного відпочинку і спортивного туризму

2.4 Ресурси подієвого та круїзного туризму

3. Туристична індустрія регіону

3.1 Характеристика туристичної галузі

3.2 Готельно-ресторанна інфраструктура

Висновки



1. Загальні передумови розвитку туризму

1.1 Загальні відомості

Закарпатська область розташована на південному заході України і межує одразу з 4 країнами ЄС:на заході - Словаччина,Угорщина,на півночі - Польща,на півдні Румунія.

В Україні Закарпаття межує з Івано-Франківською та Львівською областями. Площа області становить 12,8 тис. км або 2,1% загальної площі країни.

За адміністративно-територіальним устроєм Закарпаття поділяється на 13 районів і 5 міст обласного підпорядкування. Адміністративне управління здійснюють 11 міських, 19 селищних та 307 сільських рад. Область налічує 11 міст, 19 селищ міського типу, 579 сіл.

Постановами Верховної Ради України в 1998 році м. Хуст, в 2001 році м. Берегове а в 2003 році Чоп віднесено до міст обласного значення, з підпорядкуванням Хустській міській раді сіл Зарічне, Кіреші, Чертіж та Берегівській -- села Затишне. За зазначений період утворено 31 сільську раду та відновлено раніше об'єднаних і ліквідованих 9 сільських поселень. Певні зміни відбулися в перейменуванні сільських рад та сільських поселень. На території щільного проживання населення угорської національності повернуто історичні назви 38 селам у Берегівському, Виноградівському, Мукачівському та Ужгородському районах. Проведено також уточнення назв 80 сільських поселень.

Ужгород - це найзахідніший обласний центр України. Відстань від міста до Києва - 819 км, до Харкова - 1317, а до Львова - 278 км.

1.2 Особливості природного середовища

За характером рельєфу територія області поділяється на дві частини: гірську (Українські Карпати) і рівнинну(Закарпатська низовина). На гори припадає близько 4/5 території. Гірські хребти Карпат витягнуті з північного заходу на південний схід. Закарпатська низовина має висоти 105-120 м з незначним похилом від гір до р. Тиси. Найвища вершина області та загалом країни - гора Говерла (2 061 м).

Клімат Закарпаття є помірно континентальним з достатнім і надлишковим зволоженням, нестійкою весною, не дуже спекотним літом, теплою осінню і м'якою зимою. Зазначимо, що клімат Закарпаття в Українських Карпатах є найсприятливіший за кількістю комфортних днів для активного відпочинку. Тут переважає морське повітря помірних широт, яке південно-західними вітрами переноситься з Атлантичного океану і Середземного моря. Морське повітря зумовлює в зимовий період досить високі температури і відносну вологість повітря. Зрідка зі сходу переносяться континентальні повітряні маси. Навесні та восени посилюється вплив прохолодних циклонів із Атлантики та Середземномор'я. Вторгнення холоду з півночі зумовлює заморозки, які часто завдають шкоду, особливо ранньому овочівництву і садівництву.

Влітку переважають потоки повітряних мас із південно-західного і західного напрямків. Найбільш тепла погода встановлюється, коли надходять гарячі тропічні повітряні маси з Північної Африки.

Осінь також тепла, тривала в часі (3-3,5 міс.), з плавнішим перепадом температур, ніж весна. Однак можливі ранні заморозки, особливо в горах. Часті тумани.

Зима на рівнині м'яка, коротка і нестала. Тут вона значно тепліша, ніж в інших районах України, розміщених на тій же широті, що пояснюється надходженням вологих і відносно теплих повітряних мас з Атлантичного океану. Переважає хмарна погода з туманами, температура повітря близька до 0°С. Сильні морози бувають рідко. Сніговий покрив нестійкий, часті відлиги. В горах зима суворіша і триваліша. Сніговий покрив досягає 1 м і більше, на найвищих вершинах сніг лежить аж до липня. Температури повітря нерідко опускаються до -30°С і нижче, середні ж у січні становлять -8°...-9°С. В горах спостерігається температурна інверсія - в долинах буває холодніше, ніж на схилах гір. Це відбувається внаслідок того, що важке й щільне холодне повітря опускається в долини і там застоюється. Вітер за напрямком і силою різний не тільки в різних місцях області, але й протягом доби в кожному з них. Опадів 642-1411 мм,залежно від висоти.

Річки належать до басейну Тиси (найбільша річка області - 966 км,з яких в Україні 201),притоки Дунаю, мають типово гірський характер: русла мають значний ухил, швидку та бурхливу течію (до 3-5 м/с), незначну глибину (0,5-1,5 м). Так, р. Чорна Тиса має нахил 19 м/км, потік Говерла 75 м/км, ріка Брустурянка - 100 м/км. В середньому за рік спостерігається до 20 піків підняття рівня води в річках Закарпаття. Влітку живлення рік відбувається в основному за рахунок дощів, навесні - снігове і дощове, восени - дощове і підземне. Ширина долини гірських річок залежить від рельєфу території. Питома водність на 1 людину у Закарпатті значно перевищує середньоукраїнські показники. Водночас, в області відчутна нестача води, особливо для забезпечення населення. Однією з причин цього є великий річний стік води, яка переважно транзитом скидається через територію області у р. Тиса й далі в р. Дунай. Протягом року цей стік дуже нерівномірний. Майже 75% стоку припадає на весняні і осінні паводки і тільки 25% - на інші періоди року.

Особливістю гірських річок є значна кількість твердого стоку, який транспортується по руслу річок у вигляді гальки та розмитої глини (завислі мулові та піщані частинки). По їх дну, особливо в паводки, переноситься велика кількість наносів. Останні змінюють русло річок, утворюють загати, зменшують їх пропускну здатність. Потужність твердого стоку знаходиться в прямому взаємозв'язку з еродованістю земельних площ лісового та сільського господарства, станом річкових долин (особливо берегів річок) тощо, тобто є вкрай небажаним.

Для території Закарпатської області, як і всього регіону Карпат, характерна підвищена кількість опадів, яка до того ж дуже нерівномірно розподілена як у часі, так і по території. Найбільше опадів у гірській частині області, яка займає близько 75% її території. Тут в середньому за рік випадає 900-1400 мм опадів, тоді як у низинній частині області - 600-700 мм. В окремі роки, роки високої водності, опади в горах досягають 2400 мм, тобто дві середньорічні норми. В окремі місяці може випасти 250-400 мм опадів при нормі 70-120 мм, а в окрему добу зливові дощі можуть перевищувати місячну норму опадів протягом доби. У такі періоди можливі паводки й інші природні процеси (селі, зсуви тощо), яким сприяє значне перезволоження території. Більшість приток річок області формується в гірській зоні, де ухили території і швидкість води в руслах відносно великі (до 6 м/с).

Проходження великої маси води під час паводку має велику руйнівну силу при таких швидкостях. Це спричинює бокову та донну ерозію русел водотоків, а в надзаплавних терасах - руйнування комунікацій, будівель тощо. Найбільші модулі стоку характерні для гірських річок. Наприклад, у верхів'ях річок Тересва, Шопурка, Мокрянка середньорічний поверхневий стік з 1 кмІ площі складає понад 1 млн. мі води (40 л/с), а в середньогір'ї цей показник складає 400-700 тис. мі. На одного жителя області середньорічний стік становить понад 7 тис. мі, тоді як у середньому по Україні всього 1,1 тис. мі.

Озера, ставки, водосховища, яких в області 137, з них 32 - високогірні озера, не відіграють великої ролі в водному балансі області. Загальна площа дзеркала ставків і водоймищ - 1,5 тис. га. Більшість із них - це незначні за площею водного дзеркала озера (<1 га). Найбільшим в області є озеро Синевир (“Морське око”, площа 7 га), яке розташоване на висоті 989 м. В області зарегульованого річкового стоку в водоймах тільки 58,6 млн. мі, що складає менше 1% від середньорічного стоку, який формується на території області. Це ставки та водоймища, які частково використовуються для риборозведення й енергетики, зокрема водоймище Теребле-Ріцької ГЕС загальним проектним об'ємом 27 млн. мі. У теперішній час він значно менший через накопичення твердих наносів. Серед цікавих озер назвемо озера з кришталево чистою водою вулканічного походження - Ворочівське (0,4 га, 700 м нрм.), Синє (~2 га, 600 м нрм.), Липовецьке (0,18 га, 500 м нрм.), гірські екзотичні озера - Верхнє (0,24 га, 1628 м нрм.), Бребенескул (0,4 га, 1801 м нрм.), Несамовите (0,3 га, 1750 м нрм.), Брескул (0,1 га, 1750 м нрм.), Апшинець (1,2 га, 1487 м нрм.) та інші. Всі закарпатські гірські озера мають чисту, прозору воду, дуже екзотичні, оточені багатою рослинністю і мальовничими краєвидами. Це є унікальні екосистеми, котрі мають велике пізнавальне та рекреаційне значення.

Підземні прісні води, прогнозний запас яких у Закарпатській області складає 400 млн. мі, з них затверджені запаси - 124 млн. мі на рік (близько 340 тис. м3 на добу),як найчистіші, мають важливе значення для питного водопостачаня. Основний водоносний горизонт приурочений до Закарпатського внутрішнього прогину, до валунно-галечникових відкладів річок Тиса, Боржава, Латориця та Уж. Розвідані підземні води відносяться до умовно захищених (20% запасів) або зовсім не захищених від забруднення через поверхневі водоносні горизонти. Діючі водозабори підземних вод є інфільтраційними. Тому якість води в них залежить від збереження чистоти поверхневого стоку, тобто від дотримання норм екологічної безпеки суб'єктами господарської діяльності як у зоні водозабору, так і на водозбірних площах річок. Це стосується й численних криниць, які дуже поширені в сільській місцевості з глибиною дзеркала вод від 0,5 м і більше. У річкових долинах носієм підземного потоку вод є алювій. Підземні водоносні горизонти тісно пов'язані тут з русловими водами річок, за рахунок яких поповнюються їх запаси.

Сільськогосподарські угіддя - це землі, які використовують для забезпечення сільськогосподарською продукцією. За призначенням їх структура у області така: рілля, пасовища, сіножаті, багаторічні насадження, перелоги.

Станом на 01.01.2006 р. землі сільськогосподарського призначення знаходились уже переважно у приватній власності населення. За площею вони складають 37,1% від загальної площі території області. По Україні цей показник досягає близько 70% і є одним із найвищих у світі. Землі сільгоспугідь становлять 454.3 тис. га, з них 200.6 га - рілля, 92.2 - сіножаті, 138 тис. га - пасовища та 27.4 га - багаторічні насадження. В області наявні високогірні пасовища, полонини, площа яких понад 30 тис. га. Це землі державного запасу, які виділяються для випасання худоби місцевими органами влади. В останні роки спостерігається тенденція зменшення сільськогосподарських земель, відведенням їх на інші цілі, в т.ч. під забудови.

За кількісними показниками ступінь освоєння та ступінь розораності земельних площ Закарпаття є найнижчими в Україні. Ступінь розораності, тобто відношення площі оранки до площі сільгоспугідь, складає 43,5%. Однак, з огляду на високий відсоток залісених площ, ці показники не слід вважати задовільними. Адже проблема ерозії ґрунтів, особливо водної, яка є дуже гострою в області пов'язана значною мірою з тим, що значна доля сільськогосподарських земель в області розорюється, в тому числі і схилових площ.

Рівень використання земельних ресурсів області для сільськогосподарського виробництва, тобто для забезпечення населення продуктами харчування, є невисокий. Він обмежений природними чинниками, залісеними площами і горами. Змінити на краще ситуацію перспектив нема. Тільки незначні площі порушених земель можна повернути їх рекультивацією, зокрема різних відпрацьованих кар'єрів. Вочевидь, що єдиним виходом є раціональне і ефективне використання наявних площ, відтворення і збереження їх родючості, науково обґрунтоване землеробство.

В Закарпатті наявні високогірні луки, полонини. Ці землі не підлягають роздержавленню і передачі в постійне користування. Тому сьогодні ці землі не мають чітко визначених землекористувачів, а їх використання є далеким від раціонального. Загалом цих земель, придатних для пасовищ, понад 30 тис. га. Найбільші площі полонинських лук розташовані в Рахівському (10,7 тис. га), Тячівському (11,6 тис. га), Мукачівському (5,6 тис. га) і Свалявському (1,2 тис. га) районах.

Ліси, які є найбільшим багатством краю, займають понад 50% території, різноманітні за породним складом. На низовині ростуть дубово-грабові ліси, у передгір'ях - дубові й дубово-букові, у горах на висоті 800-100 м над рівнем моря - букові, хвойні (ялиця біла, ялина) - на висоті 1300-1500 м. Довершують ландшафт субальпійські та альпійські луки - полонини.

Полонина - безліса ділянка верхнього поясу Українських Карпат, що використовується як пасовисько та для сінокосу. Тягнуться на десятки кілометрів.

Питанню територіальної охорони цінних для науки й народного господарства заповідних об'єктів живої й неживої природи в області приділялась постійна увага і тому справа організації мережі державного природно-заповідного фонду тут поставлена порівняно добре. У Закарпатській області є такі заповідники: Угольський та Широколужанський заповідні масиви, Долина нарцисів, Карпатський біосферний, а також декілька запроектованих. Також на території краю є Національні природні парки: Ужанський, Синевир,Зачарований край, ландшафтні парки: Латорицький, Ужанський, Шаянський, Синевирський. Закарпаття багате на пам'ятки природи, резервати, заказники.

1.3 Особливості історико-культурного розвитку

Увесь історичний шлях Закарпаття -- від найдавніших часів і до наших днів -- можна поділити на кілька періодів:

IХ cт. - Слов'янське князівство білих хорватів під проводом короля Лаборця;

XI--XVI ст. - Угорське королівство;

XVI ст. до 1867 р. - Західна частина - Угорське королівство, у складі Австрійської монархії; Східна частина до VІІ ст. - як частина Трансільванського князівства Османської імперії зі сплатою данини;

1867--1918 рр. - Австро-Угорщина;

1919 р. - Угорська Республіка Рад;

1919--1939 рр. - Чехословаччина;

1939 р. - Карпатська Україна;

1939--1944 рр. - Угорщина;

1944--1945 рр. - Закарпатська Україна;

1945--1991 рр. - Українська Радянська Соціалістична Республіка;

з 1991 р. - Україна.

Перша згадка про життя людей на території Закарпаття відноситься до періоду раннього палеоліту (близько 500 тис. років до н. е.). Сюди під тиском римлян з долин Сірета і Прута переселилися карпи -- одне з фракійських племен. За думкою багатьох вчених від назви цього племені і отримали назву гори Карпати. Історія Закарпаття є складовою частиною історії України, але має цілий ряд особливостей, які позначилися на економічному, політичному та етнічному розвитку краю. Займаючи важливе географічне положення на південних схилах Українських Карпат, Закарпаття, що в різні часи мало назву «Угорська Русь», «Карпатська Русь», «Руська Крайна», «Подкарпатська Русь», «Карпатська Україна», «Закарпатська Україна», а з 1946 року -- Закарпатська область у складі УРСР. З давніх часів було своєрідним містком зв'язків між Сходом і Заходом. Минуле Закарпаття нерозривно пов'язане зі південними слов'янами. Археологічні джерела засвідчують, що вже в стародавні часи його населення мало високу матеріальну і духовну культуру, генетично спільну з культурою племен хорватів сербів, словенців, де в І тисячолітті н. е. відбувався інтенсивний процес формування південного слов'янства. Важливою подією в історії Закарпаття було входження його в IX--XI століттях до активної сфери впливу потужної слов'янської держави -- Київської Русі, яка на той час мала високу матеріальну і духовну культуру.

Відірване з кінця X століття від основного кореня -- південного слов'янства, Підкарпатська Русь до середини XX століття входило до складу Угорського королівства, Австрійської Габсбурзької монархії, Чехословацької республіки, Хортистської Угорщини, але, зберігаючи етноніми «русь», «русини», ніколи не втрачало своєї слов'янської сутності та економічних і культурних зв'язків з народами по той бік Дунаю.

На початку 1939 року на території краю виникло нове державне утворення -- Карпатська Україна, Сойм якої обрав першим її президентом о. Августина Волошина. Та 15 березня 1939 року війська Гортистської Угорщини окупували територію всього краю і припинили існування цього державного утворення. Після визволення краю Червоною Армією в жовтні 1944 року в Закарпатті була проголошена самостійна держава -- Закарпатська Україна зі своїм урядом -- Народною Радою. Це державне утворення існувало лише до липня 1945 року, коли відбулося приєднання із УРСР на підставі стратегічного рішення кремлівського апарату через прийняття Першим З'їздом народних комітетів Закарпатської України «Маніфесту про возз'єднання з Радянською Україною».

1.4 Особливості населення

Закарпаття серед регіонів країни, за чисельністю населення знаходиться на 19 місці. На 1 січня 2010 р. в області проживало, за попередніми даними, 1244,8 тис. осіб. У загальній чисельності населення України на область припадає 2,6%. За інформацією прес-служби Міністерства юстиції України у 2008 році народжуваність в області вперше перевищила смертність. У першому кварталі 2009 р. це перевищення склало 2%, у другому - 7%, за підсумками 2010 року -- 19%. Переважна більшість жителів області -- 62,9% проживає в сільській місцевості. Чисельність населення одного села на Закарпатті в середньому становить 1,4 тисячі осіб (середній показник в Україні -- 0,7 тис.). Найбільшим за чисельністю населення не тільки в області, а і в Україні є Тячівський район, на території якого проживає 13,7% мешканців краю. Найменший -- Воловецький район, чисельність якого становить 2,1% загальнообласної. П'ята частина населення проживає в 192 населених пунктах області, які мають статус гірських. Найбільші міста: Ужгород (116 423), Мукачеве (84 163), Хуст (28 438), Берегове (24 580).

Область є багатонаціональною. Основним і корінним населенням є українці (80.5%). Проживають також угорці (12.1%), румуни (2.6%), росіяни (2.5%), цигани (1.1%), словаки (0.5%), німці (0.3%), всього понад 30 національностей.

Національний склад населення Закарпатської області станом на 2001 рік

№	Національність	Кількість осіб	Відсоток до загальної кількості
1	Українці	1 010 127	80,51%
2	Угорці	151 516	12,08%
3	Румуни	32 152	2,56%
4	Росіяни	30 993	2,47%
5	Цигани	14 004	1,12%
6	Словаки	5 695	0,45%
7	Німці	3 582	0,29%
8	Білоруси	1 540	0,12%
9	Євреї	565	0,05%
10	Поляки	518	0,04%
11	Інші	3 922	0,31%
	Разом	1 254 614	100%

Переважна більшість (81,0%) населення області вважає своєю рідною мовою українську, 12,7% - угорську, 2,9 - російську та 2,6 - румунську,але через прикордонне розташування національна мова зазнала впливів інших.

Через своє географічне розташування Закарпаття як в минулому, так і в сучасній історії вважалося регіоном підвищеної міграційної активності. Близькість кордонів, економічні труднощі, чисельні родинні зв'язки за кордоном - ці та інші фактори мають суттєвий вплив на стан міграції в регіоні. за період 1994-2009 рр. втрати населення за рахунок міграційного обміну становлять близько 34 тис. чоловік.

На стан мобільності населення області активно впливає трудова міграція. Як Україна в цілому, так і Закарпаття, упродовж останніх років є стабільними донорами робочої сили для держав ЄС та РФ. Як і у попередні роки визначити точні дані трудової міграції неможливо, оскільки працевлаштування за межами області, а особливо за кордоном, відбувається, як правило, нелегально. Лише незначна частина трудових мігрантів легально працюють в країнах реципієнтах. Відомо, що останні 15 років позначені новим для України явищем - нелегальною транзитною міграцією іноземців, переважно з країн Південно-Східної Азії, Близького і Середнього Сходу. Особливо це відчутно в нашій області, яка межує з чотирма країнами Євросоюзу і географічно найбільш зручна для нелегалів.

Як і у всьому західному регіоні України в області на одну релігійну громаду доводиться біля тисячі мешканців, що свідчить про високу релігійність її жителів. Закарпаття є регіоном греко-католицької унії й католицької релігії. При різноманітному етнічному складі віруючих тут представлені Українські Греко-католицькі, Римсько-католицькі, Закарпатська Реформаторська Церкви й ряд інших.

Серед громад православної церкви в регіоні представлена Українська Православна Церква Київського Патріархату й Московського Патріархату.

Основні релігійні центри: Берегове (синагога), Мукачеве (костел Святого Мартіна), Cвалява (православна церква Різдва Богородиці, майже добудований новий греко-католицький храм), Ужгород.

Подальшого розвитку набуває в області реорганізація первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини. В області працює 215 закладів та структурних підрозділів загальної практики-сімейної медицини, з них у сільській місцевості 205. Поліпшився рівень матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров'я, насамперед у гірській місцевості.

В галузі освіти функціонує 491 постійних дошкільних навчальних закладів. У них виховуються 34,6% від загального числа дітей дошкільного віку. З цілодобовим перебуванням дітей працює 16 дошкільних закладів, для дітей дошкільного віку, які потребують додаткового догляду та лікування, функціонують 4 санаторні заклади, для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування - 3 дитячі будинки, в тому числі 1 для дітей з вадами розумового розвитку. На сьогодні в області функціонує 741 загальноосвітня школа. Досить активно розвивається мережа гімназій, ліцеїв, колегіумів. Для дітей, які потребують соціальної допомоги і реабілітації, працює 21 інтернатний навчально-виховний заклад, у тому числі 11 загальноосвітніх, інші - спеціальні.

В області проводиться робота з метою задоволення освітніх потреб національних меншин. Навчання в школах здійснюється 5 мовами (українською, російською, угорською, румунською, словацькою).

1.5 Особливості економічного розвитку

Господарство Закарпаття головним чином зосереджене у виробничій сфері, особливо розвинене на Закарпатті сільське господарство.

В області вирощують кормові культури, виноград, картоплю, льон, жито, овес, кукурудзу, соняшник, тютюн, ранні овочі, кормовий буряк, фрукти, а в тваринницьких господарствах вирощуються вівці (полонинське вівчарство), свині, корови (молочно-м'ясне скотарство), кури, бджоли (карпатська порода). А почати слід, звичайно ж, з того, ніж відвіку славилася наша батьківщина - з виноградарства. Вже в III столітті на Закарпатті з'явилися перші промислові насадження виноградної лози. До речі, кущі дикого винограду ще донині ростуть на Чорній горі, у Виноградівському районі.

Сучасними районами найбільшого розповсюдження промислового виноробства на Закарпатті є Ужгородський, Мукачевський, Береговський, Іршавський, Виноградівський.

Характерною особливістю аграрного сектора регіону є висока питома вага підсобного господарства в загальному об'ємі продукції рослинництва і тваринництва. Рівнинні райони спеціалізуються на м'ясо-молочному тваринництві, свиноводстві, птахівництві, обробітку зерна, картоплі, овочів і цукрового буряка, передгірні - на м'ясо-молочному скотарстві, льонарстві, обробітку зерна і картоплі, гірські - на м'ясо-молочному скотарстві і вівчарстві.

Аналіз розвитку сільського господарства регіону свідчить, що за останні 5 років низька врожайність деяких сільськогосподарських культур привела до зниження їх середньорічного виробництва. Залишається низькою ефективність виробництва сільськогосподарської продукції в суспільному секторі в порівнянні з індивідуальним. Скорочується і виробництво тваринницької продукції. Проблема підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва надзвичайно актуальна в контексті забезпечення продуктами живлення не тільки місцевого населення, але і великого контингенту відпочиваючих.

Але за останні роки в господарстві області відбулися серйозні структурні зміни, які виражаються в збільшенні питомої ваги лісової, деревообробної, целюлозно-паперової й харчової промисловості. Лісова, деревообробна й целюлозно-паперова промисловість виготовляють заготовки з деревини, пиломатеріали, картон. Машинобудування й металообробка представлені виробництвом верстатів, гідравлічних пресів, виробів радіоелектронної промисловості. Легка промисловість спеціалізується на випуску швейних і трикотажних виробів, шкіряного взуття. Основну частку промислового виробництва Закарпатської області забезпечує харчова промисловість. Крім традиційних підприємств по переробці молока, м'яса, виробництву хліба й інших продовольчих товарів, в області є кілька консервних заводів, тютюнове виробництво. Також в області видобувають золото (Мужіївське родовище), цирконієві, ртутні та свинцеві руди, доломіти.

1.6 Транспортна система

Територією області проходять 2 автодороги державного значення, зокрема магістральна Київ - Чоп довжиною 132,9 км і регіональна Мукачево - Рогатин довжиною 207,5 км, та міжнародний транспортний коридор №5 (Критський) -- Лісабон - Трієст - Любляна - Будапешт - Київ - Волгоград.

Загальна протяжність автомобільних шляхів становить понад 3,5 тис. км, з яких 97% мають тверде покриття. Щільність автомобільних шляхів на тисячу квадратних кілометрів території становить 268 км при 271 км по Україні. Основними магістралями, які забезпечують сполучення з іншими регіонами, а також з'єднують санаторії є Ужгород - Мукачеве - Хуст - Тячів - Рахів - Івано-Франківськ, Мукачеве - Свалява - Стрий, Ужгород - Перечин - Свалява, Перечин - В. Березний - Ужок.

Залізничні колії на території області мають протяжність 1476 км. Із них 785 км - головні, з яких половина електрифіковані. Через залізничні вузли Чоп, Мукачеве, Батьово, Ужгород проходять основні внутрішні залізничні лінії Чоп - Ужгород - Ужок - Львів, Чоп - Солотвино, здійснюється залізничне сполучення з Угорщиною, Словаччиною, Румунією та трьома виходами через Карпатський перевал з містами Львів, Київ, Харків, Чернівці, Сімферополь та іншими. На території області в галузі залізничного транспорту працюють 27 державних підрозділів Львівської залізниці. Залізничним транспортом області, який забезпечує внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки, виконується 83,9% загальнообласного обсягу вантажних та 28,3% - пасажирських перевезень.

В області діє 17 контрольно-пропускних пунктів та пунктів спрощеного переходу через державний кордон, в тому числі 8- автомобільних пунктів, 6 - для залізничного транспорту, 1 - у міжнародному аеропорті «Ужгород».

Авіаперевезення в області здійснюються ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород». Цивільний аеропорт має пропускну здатність - 1500 пасажирів на добу. З нього регулярно виконуються рейси на Київ, Будапешт та інші напрямки. У м. Мукачево розташований недіючий колишній військовий аеродром, який успішно може бути використаний для цивільних цілей.

Через територію Закарпаття проходять транс'європейські експортні магістралі (газо-, нафто- і продуктопроводи) загальною протяжністю 1700 км, а також високовольтна лінія «Мир».



2. Туристичні ресурси регіону

2.1 Ресурси оздоровчо-лікувального туризму

Надзвичайно багате Закарпаття на лікувальні мінеральні води. Всього враховано близько 400 виходів на поверхню (природні джерела та свердловини) мінеральних вод різного хімічного складу. Практично є всі відомі бальнеологічні групи вод за винятком радонових. Загальний дебіт мінеральних вод Закарпаття складає не менше половини запасів всього Карпатського регіону України. Тобто, мінеральних вод в Закарпатті не менше, ніж у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях разом. В області є майже всі найвідоміші мінеральні води: гідрокарбонатні натрієві, хлоридно-гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-сульфатні, кальцієво-магнієві, сульфатні, миш'яковисті, кремнієві. Вони є основним бальнеологічним ресурсом Закарпаття. За відомими аналогами в області маємо 4 родовища типу Єсентукі, 3 родовища типу Боржомі і 3 родовища типу Арзні. Окрім цього в області є унікальні мінеральні води, які не мають аналогів, наприклад Кельчинська, Сойминська, Поляно-Квасівська та інші.

Найбільшою цінністю є вуглекислі гідрокарбонатні та гідрокарбонатно-хлоридні натрієві мінеральні води. Є близько 30 родовищ мінеральних вод, фізико-хімічні, лікувальні властивості та дебети котрих достатньо вивчені, визнані перспективними для курортного будівництва. На базі цих родовищ одночасно можна б оздоровлювати 20-30 тис. чол. На жаль, потенціал використовується недостатньо. В області є лише сім невеликих санаторіїв, які належать Закарпатському відділенню ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» («Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини» в Свалявському районі, «Карпати», «Синяк» - в Мукачівському, «Шаян» - в Хустському та «Верховина» в Міжгірському), три відомчі санаторії («Перлина Карпат», Кооператор», «Гірська Тиса») та близько 30 санаторіїв-профілакторіїв. Недостатньо використовується й туристичний потенціал області. Необхідно відзначити, що останні три-чотири роки на території Поляни ведеться інтенсивне будівництво, особливо в «Сонячному Закарпатті» та навколо нього. Було б добре, якби скоріше освоювалися й інші родовища цілющих мінеральних вод. Бажаючих оздоровлюватися на бальнеологічних курортах з кожним роком стає все більше. І це дає підстави для оптимістичних прогнозів.

Мало хто знає, що в Солотвино є дивні солоні озера, що дуже сприятливо впливають на шкіру людини, а бруд по своїх лікувальних властивостях не поступається бруду Мертвого моря. Вода в озері в кілька разів солоніше морської води. Концентрація солі близько 200 грам на літр. У цьому можна переконатися, вийшовши з води і постоявши на сонці 5 хвилин - на шкірі почне кристалізуватися сіль і з'являться маленькі крупинки. Щільність води настільки велика, що людину просто виштовхує на поверхню. Почуття, що випробуєш при плаванні в такій воді дивні. Можна без особливої складності підняти ноги і руки нагору і при цьому все рівно залишатися на поверхні води. Тут дуже швидко можна навчиться плавати. Єдине зауваження - не слід поринати з відкритими очима - дуже сильно будуть щипати. Вода в озері дуже тепла - 25-27 градусів. Води озера допомагають вилікувати захворювання опорно-рухового апарату, переломи кісток, радикуліт, псоріаз і інші.

Поляна - бальнеологічний курорт, на котрому функціонують два санаторії - «Сонячне Закарпаття» та «Поляна». Перший з них упродовж десятків років був базовим гастроентерологічним санаторієм для об'єднання «Закарпаткурорт». Щодо «Поляни», то це найстаріший із діючих санаторіїв області, вік якого перевищує 130 років.

Санаторії спеціалізовані для лікування хворих з хронічними захворюваннями органів травлення. Формально перелік захворювань такий же, як і для інших гастроентерологічних оздоровниць, але є деякі особливості. В офіційному переліку захворювань вказано, що приймаються хворі поза фазою загострення. У «Сонячному Закарпатті» та в «Поляні» без застосування медикаментів ефективно лікуються хворі на виразкову хворобу шлунку, дванадцятипалої кишки, ерозивні гастрити (дуоденіти) при наявності виразок, ерозій, якщо відсутні виразний больовий синдром і ускладнення, що вимагають хірургічного втручання.

Курорт Шаян знаходиться в прекрасному куточку Закарпаття, на відстані 15 км від залізничної станції Хуст, 60 км. - від міста Мукачево. Цілющі джерела Мармароша були відомі з давніх часів. А в 1952 році був відкритий будинок відпочинку, а в 1957 р. - санаторій «Шаян». Зараз це одна з кращих здравниць України. На території курорту працює безліч кафе, барів, ресторанів. Організовуються екскурсії по цікавих місцях Закарпаття: історичним пам'ятникам, замкам, форельним господарствам.

На відстані 1 км. знаходитися озеро, де можна купатися, кататися на човні або катамарані. Узимку в регіоні функціонують гірськолижні підйомники - 300 метровий на території Шаяна, 800 метровий у сусідньому селі Велятино.

Основний лікувальний фактор -- вуглекисла холодно маломінералізована кремниста гідрокарбонатно-натрієва мінеральна вода "Шаянська" за загальним вмістом гідрокарбонатів наближається до мінеральних вод "Боржомі", "Єсентуки", та "Віші-Селестон" (Франція), однак належить до Диліжанського типу через наявність у її складі метакремнієвої кислоти.

Покази до лікування: хронічний гастрит з секреторною недостатністю у фазі ремісії і нестійкої ремісії; виразкова хвороба шлунку і дванадцятиперстої кишки у фазі ремісії і нестійкої ремісії; постгастрорезекційний синдром у стадії компенсації і субкомпенсації; функціональні розлади кишечника; хронічний ентерит і ентероколіт у фазі ремісії і нестійкої ремісії; хронічний коліт у фазі ремісії; дискінезія жовчних шляхів; хронічний холецистит (бактеріальний ) у фазі загострення; калькульозний холецистит при больових приступах жовчної кольки; хронічний персистируючий гепатит; стан після перенесеного вірусного гепатиту, цукровий діабет інсулінозалежний, сечокислі діатези, хронічні захворювання сечовивідних шляхів, хронічні інтоксикації. Драгобрат (Рахівський район) -- гірськолижний курорт, який вважають найвищим на Україні (до 1700 м). Має розвинену інфраструктуру, бугельний 1000 м витяг, кілька 500 та 300 м бугельних витягів. Курорт придатний, як і для початківців, так і для профі. На цьому курорті природно сніг лежить найдовше (до квітня).

Основні витяги курорту Драгобрат розташовані на схилах гори Стіг, бугельні, довжиною біля 1000 м. Окрім цього є ще кілька коротких, гачкових, але у багатосніжні зими їх часто засипає снігом. Бугельні витяги розташовані зліва і по центру майже плоского безлісого схилу і закінчуються за 500 м до вершини г. Стіг.

Кваси - низькогірний курорт, 560 м над рівнем моря, в долині ріки Чорна Тиса, 15 км від районного центру м. Рахів. Перша письмова згадка про село Кваси датується 1684 роком. Назва села походить від слова "квасна вода", так на Гуцульщині називають мінеральну воду. У селі і справді є мінеральні джерела, вода з яких належить до типу "Арзні" і "Єсентуки". Першу водолікарню "Буркут" (інша назва мінеральної води гуцульською говіркою) було збудовано у середині ХІХ ст. У Квасах знаходиться санаторій "Гірська тиса", відомий своєю лікувальною базою.

Також є курорти Воловець, Подобовець та Пилипець, які приваблюють любителів гірськолижного спорту та сноуборду зручними трасами, м'яким кліматом. Загалом в області налічується 19 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням (у них налічується 3,9 тис. ліжок), 7 санаторіїв та профілакторіїв (0,4 тис місць), 35 баз та інших закладів відпочинку (місць - 2,2 тис), 557 дитячих оздоровчих таборів (6,1 тис місць).

закарпатський туристичний ресурс індустрія

2.2 Ресурси пізнавально-екскурсійного туризму

У Закарпатті зосереджено 5,2% об'ємного і 5,1% вартісного потенціалу природних ресурсів рекреації України. Також Закарпатській області безліч архітектурних та природних пам'яток,деякі з них наведені нижче.

Горянська ротонда -- одна з найстаріших архітектурних пам'яток України загальноєвропейського значення. Розташована на останньому пагорбі Карпат,на околиці Ужгорода. Походження та вік ротонди невизначені до сьогодні. Найбільш ймовірним часом побудови ротонди вважають к. ХІІ-ХІІІ ст. Пам'ятка являє собою церкву, вівтарна частина якої є найбільш давньою і була первісно ротондою.

Ротонда збудована в романському стилі, секстаконхова, складена з цегли, близької до давньоруської плінфи, на вапняково-піщаному розчині з вкрапленнями цемянки. Перекрита куполом на шестикутному барабані, декорованим у верхній частині поребриком. У східній конхі збереглося вікно первісної вузької форми (замуроване). Всередині стіни ротонди розписані фресками XIV-XV ст. у італійській проторенесансній манері і, можливо, ще більш раннього часу.

Прибудована до ротонди готична нава прямокутна в плані. На її східній стіні знаходяться розписи XV ст., виконані в манері тирольської та чеської шкіл живопису. Являє собою найдавнішу культову споруду Закарпаття, надзвичайно цінну в архітектурному та мистецькому плані.

Ужгородська синагога - відкрита у 1910 році,була побудована передовими Австро-Угорськими архітекторами Людвігом Ферстером та Фрідєсом Феслом у пишномовному романтичному стилі, що сміливо поєднує візантійські та марокканські елементи. Після закінчення Другої світової війни у приміщенні розташувалася місцева філармонія (сьогодні -- Закарпатська обласна філармонія) та народний хор, слугуючи місту міським концертним залом, що славився чудовою акустикою. Усю єврейську символіку було усунуто. За часів незалежності синагогу реставрували, завдяки чому встановився її оригінальний вигляд.

Палац Перені -- колишній палац і парк барона Перені. Розташований у південно-східній частині міста Виноградова. Вважається одним з найстаріших на Закарпатті споруд такого типу. Будівля досить велика, масивна, прямокутна, двоповерхова. Наріжні чотирикутні вежі мають радше архітектурно-декоративне призначення, ніж оборонне. Численні реставрації та перебудови надали палацові барочного вигляду, так що тепер ніхто не може сказати, як він виглядав на початках. На фасадній стороні розміщений стильний портал, над ним,на високому фронті,-- герб баронів Перені. Дах піднесений, барочний, покритий ґонтом. Стіни палацу товсті, масивні, кімнати порівняно низькі, перекриття склепінчаста. Під будовою просторі склепінчасті підвальні приміщення. Палац розташований серед стародавнього парку, в якому багато красивих і рідкісних дерев. На підході до палацу стоять одноповерхові флігелі.

Мукачівська ратуша -- триповерхова адміністративна будівля у місті Мукачеве. Збудована на початку XX сторіччя (1904 р.), у стилі сецесії з елементами неоготики. Ратуша стоїть у самому центрі міста, на площі Миру та на початку вулиці Пушкіна.

Споруда зведена за проектом і під керівництвом будапештського архітектора Яноша Бабули-молодшого (деякі джерела твердять, що архітектором був Полгар). Архітектор надав ратуші риси стародавньої середньовічної архітектури. Це зокрема стосується ратушної вежі -- квадратної в плані, що стоїть на могутніх опорах у формі стрілчастих арок. Вежа примикає до виступаючої частини будівлі з маленькими шпилястими баштами-еркерами по кутах. Вікна першого поверху також мають вигляд великих стрілчастих арок. Стіна фасаду розчленована пілястрами і завершується плавною хвилястою лінією невисокого аттіка.

На ратушній вежі -- годинник-куранти. Згідно з архівними даними, його виготовив Йосип Шовінський. Механізм курантів зі сталі, а підшипники з бронзи. Годинник встановили наприкінці 1904 року, на той час він входив до числа п'ятірки найкращих баштових годинників у Європі. Головний механізм годинника розміщений у невеликій овальній кімнаті башти. У скляному ящику працює система шестерень і важелів, сполучених туго натягнутими тросами з двома дзвонами. Через кожні 15 хвилин по меншому дзвону ударяє молот, відбиваючи чверті години. Удари по великому дзвону сповіщають про цілу годину.

Мукачівська ратуша створює враження солідності й урочистості, як і належить резиденції міської адміністрації, котра містилась у цьому будинку за всякої влади.

Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир

Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир на Чернечій горі є визначною та однією з найвідоміших і найцікавіших пам'яток храмової архітектури Мукачева. Мукачевський монастир бере свій початок в XI столітті від нащадків великого князя Ярослава Мудрого, тобто від його дочки Анастасії і її чоловіка угорського короля Андрія I. За переказами, з королем з Києва приїхали ченці Києво-Печерського монастиря, які і заклали Мукачевську обитель.

Ужгородський замок Перші згадки датуються XI століттям Унікальність. Це унікальний зразок укріплень бастіонного типу на закарпатських землях. Замок - шедевр романського архітектурного стилю. У приміщенні замку знаходяться кілька музеїв: музей природи, музей музичних інструментів та музей одягу Закарпаття. В 30 залах замку знаходяться більш ніж 100 тис. експонатів. Площа замку близько 15 тис. кв. м.

Одним з 5 об'єктів в Україні,які входять до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є букові праліси Карпат.

Букові праліси Карпат -- це транснаціональний серійний природний об'єкт, що складається з десяти окремих масивів, які розташовані вздовж осі завдовжки 185 км від Рахівських гір та Чорногірського хребта в Україні на захід Полонинським хребтом до гір Буковські Верхи та Вігорлат у Словаччині.

Українсько-словацький об'єкт «Букові праліси Карпат» займає площу 77971,6 га, з яких 29278,9 га складають заповідне ядро, а 48692,7 га -- буферну зону. Понад 70 відсотків території об'єкта знаходяться в Україні.

Цей об'єкт на світовому рівні становить надзвичайну цінність як взірець недоторканих природних комплексів помірних лісів та репрезентує найзавершеніші й найповніші екологічні моделі, де відображено процеси, що відбуваються в чистих та мішаних лісостанах за різноманітних природно-кліматичних умов.

Лише тут найкраще зберігся неоціненний генофонд бука лісового (Fagus sylvatica) та ряду інших видів з його ареалу. «Букові праліси Карпат» є надзвичайно важливим об'єктом для розуміння повної картини історії та еволюції роду бука (Fagus), який завдяки своїй поширеності у північній півкулі є глобально важливим. Бук є однією із найважливіших складових помірних широколистяних лісів, які колись займали 40 відсотків території Європи. Важливо також, що ці праліси зростають на всіх ґрунтоутворюючих породах, що зустрічаються в Карпатах (кристалічні породи, вапняки, фліш, андезит), представляють 123 рослинні асоціації та володіють значним біологічним різноманіттям. В порівнянні з іншими лісовими об'єктами Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, букові праліси Карпат вирізняються специфічною флорою та фауною (особливо троглобіонтних видів), які додають екологічної комплексності та завершеності цим екосистемам.

Синевир - найбільше озеро Українських Карпат, розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря. Входить у склад Національного природного парку "Синевир". Знаходиться у Міжгірському районі.

Площа, км² 0,04-0,07км² (4-7 га). Висота над рівнем моря - 989 м. Середня глибина - 8-10 м, аксимальна - 22. Солоність - 0. Температура - 10-19°C.

Озеро Синевир вважається найцікавішим об'єктом НПП і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна -- 22 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність, навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1-2 метри озера.

Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам'янисті породи виросли на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова.

Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140--160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва озера -- Морське око.

Карпатський державний заповідник

Територію Карпатського заповідника складають три розрізнені масиви, на висоті від 200 до 2061 м над рівнем моря. Найбільший з них - Угольсько-Широколужанський, розташований у центральній частині Українських Карпат, на південних схилах Полонинського хребта. Тут зосереджений найбільший у Європі масив букових пралісів. Чорногірський масив займає південний схил Чорногірського хребта. В ньому виділяються лісовий, субальпійський і альпійський висотні пояси. Третій масив - Хустський, або Долина нарцисів, де у великій кількості в природних умовах росте ця квітка поруч з іншими рідкісними рослинами: орхідеями, ірисами сибірськими та ін.

Печери Малої та Великої Угольки

У південній частині Угольського заповідного масиву, в межах стрімчакового середньогір'я, пролягає Мармороська тектонічна зона, складена малопотужними вапняково-мергелистими та терегенно-карбонатними відкладами юрського віку. Характерні для рельєфу цієї місцевості екзотичні вапнякові скелі заввишки до 70 м.

Bходи до цих печер знаходяться досить високо (100-300 м) над рівнем долини. Вони іноді настільки заросли чагарником, що знайти їх важко. Більшість печер сильно змиті і до кінця непрохідні. Цілком ймовірно, що вони являють собою залишки стародавніх шляхів стікання підземних вод, які залишилися після утворення долин Великої та Малої Угольки. На користь цього говорить і те, що входи до цих печер знаходяться на різному рівні по відношенню до дна долин, а округлість їх зводів свідчить про проходження тут в минулому напорно-сифонної циркуляції підземних вод.

Виходячи з цього, можна зробити припущення, що печери, які знаходяться у верхній частині вододільного хребта, більш стародавні, ніж ті, що розташовані нижче.

Національний природний парк «Зачарований край»

Розташовується на території Іршавського району. Парк заснований у 2009 році, є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, оперативне управління здійснює Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства. Парк створено з метою збереження, відтворення та ефективного використання типових та унікальних природних комплексів Східних Карпат, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення.

Загальна площа 6101 гектарів, у тому числі 5649 гектарів земель державного підприємства «Загатянське лісове господарство», що вилучаються в установленому порядку і надаються йому у постійне користування, та 452 гектари земель філії №1 «Іршавський лісгосп» державного підприємства «Агроспецсервіс», що включаються до складу парку без вилучення.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту

Це один із перших музеїв просто неба в Україні. Час заснування - 27 червня 1970 року. Експозицію музею сплановано відповідно до географічної карти Закарпатського регіону. Із заходу і на схід знаходяться житла та садиби українців районів низовини -- так званих "долинян", етнографічних груп -- лемків, бойків та гуцулів, а також по одній садибі угорського та румунського населення. На території музею знаходиться 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма - пам'ятки народної архітектури краю.

Закарпатський обласний краєзнавчий музей - працює з червня 1945 року. Його зібрання нараховують близько 110 тисяч експонатів, які знайомлять з багатовіковою історією та культурою краю. Експозиції, в залежності від тематики, об'єднані в окремі фонди, колекції, відділи:

- відділ народного мистецтва з особливо багатою колекцією музичних інструментів;

- відділ духовної культури й історії релігії;

- відділ природи з цікавою колекцією корисних копалин, гербаріїв, чучелами тварин;

- етнографічні фонди, в яких одних тільки народних вишивок налічується понад 2 тисячі;

- одна з найбільших в Україні колекція бронзових виробів - 3 тисячі предметів, більшість з яких датується ХIII - ХII ст. до н.е.;

- нумізматична колекція;

- колекція вогнепальної зброї ХIV -поч. ХХ ст.;

- старовинні манускрипти та ін.

Мукачівський історичний музей - розташований у Мукачівському замку "Паланок", одному з небагатьох, що вціліли до наших днів.

Замок є цінною пам'яткою історії та військової архітектури ХIV-ХVII ст. Упродовж століть він слугував для охорони торгових і військово-стратегічних шляхів. За всю свою історію належав багатьом правителям. Замок витримав чимало облог. Найтриваліша з них - з 1685 по 1688 р., яку організували австрійські імператорські війська; фортецю в цей час мужньо боронила княгиня Ілона Зріні. З 1703 по 1711 р. замок був оплотом національно-визвольної війни угорського народу під керівництвом трансільванського князя Ференца II Ракоці, в якій взяли активну участь повсталі русини - куруци.

Історію замку й Закарпаття в деталях відтворюють експозиції: історії етнографії, природи та старожитностей. У 12 залах експонуються твори живопису, в тому числі старовинні ікони. До уваги відвідувачів - кілька меморіальних кімнат, колекція писанок Закарпаття.

Музей екології гір та історії природокористування (м. Рахів) в Українських Карпатах - функціонує в Карпатському біосферному заповіднику як інформаційний еколого-освітній та історико-культурний осередок. Це єдиний в Україні такий музейний комплекс.

Музейна експозиція складається з двох відділів - "Природа Карпат" та "Природокористування в Українських Карпатах".

У першому відділі можна ознайомитися з історією Карпатських гір, їх геологією, геоморфологією, основними типами ландшафтів, рослинним і тваринним світом. Його окрасою є дві діорами - "Карстова печера" і "Буковий праліс". Перша у деталях імітує інтер'єр карстової печери з сталактитами і сталагмітами. Діорама "Буковий праліс" представляє фрагмент первісних незайманих лісів, що збереглися на вапнякових скелях Угольки - одного з масивів Карпатського біосферного заповідника, де дерева досягають велетенських розмірів, а їх вік - 300-500 років.

У другій частині експозиції розкривається тема природокористування в Українських Карпатах від початку колонізації, що розпочалася в пізньому палеоліті, близько 20 тис. років тому, і до наших днів.

Загалом, увесь музейний комплекс поєднує природу і культуру, сиву давнину і погляд у завтра, а відвідання його наповнює новим змістом наше розуміння величі первозданної природи і самої людини як її частини.