Аналіз ефективності діяльності готельно-ресторанного комплексу "Ані"

Використання однофакторних моделей в процесі планування окремих показників експлуатаційно - господарчої діяльності готелів не завжди дозволяє отримати прийнятний результат. В цьому випадку вживають рівняння множинної регресії, які дозволяють розрахувати показник з урахуванням впливу кількох факторів. Найбільш поширеними серед них є багатофакторні лінейні моделі:

У = а0 + а1 Х1 + а2 Х2, (1.14)

де Х1 і Х2 - фактори, які впливають на показник і закладаються в модель.

Якість планових розрахунків значною мірою залежить від своєчасності, повноти, точності отриманої інформації, розвитку внутрішньогалузевих інформаційних зв'язків, обміну інформацією, формування банків даних.

Прибуток і рентабельність - основні якісні показники, що відображають економічну ефективність підприємства, його фінансовий стан, успіхи та можливості у виконанні розробленої програми економічного та соціального розвитку. В умовах ринкової економіки, з переходом готелів на самофінансування, будь-яке підприємство може існувати тільки за умови прибуткової, рентабельної діяльності. Готельне підприємство своїми грошовими ресурсами має забезпечити всю свою експлуатаційну діяльність, розвиток і технічні вдосконалення матеріально-технічної бази, соціальне та матеріальне заохочення працівників.

Зростання прибутку та рентабельності має велике значення не тільки для подальшого розвитку підприємства, галузі, але й усього господарства України тому, що являє собою джерело коштів для формування доходної частини державного (місцевого) бюджету.

Прибуток в економічній літературі розглядається з різних точок зору. Як результативний (оцінковий) показник він характеризує ефективність діяльності підприємства, успіх підприємницької діяльності, є економічним показником росту підприємства. Як кількісний показник прибуток являє собою перевищення доходів над витратами. У готельному господарстві прибуток (збиток) від реалізації послуг визначається як різниця між виторгом від реалізації готельних послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів) і витратами на виробництво й реалізацію, що включають у собівартість продукції й послуг готелю. З наведеного визначення постає, що походження прибутку пов'язане з одержанням виторгу від реалізації продукції й послуг за цінами, що встановилися на основі попиту та пропозиції.

Прибуток дозволяє задовольняти економічні інтереси держави, підприємства, працівників і власників. Об'єктом економічних інтересів держави є та частина прибутку, що підприємство сплачує у вигляді податку на прибуток, а суспільство використає для розвитку економіки країни. Економічні інтереси підприємства задовольняються за рахунок чистого прибутку (прибутку після сплати податків). За рахунок цього прибутку підприємство вирішує виробничі й соціальні завдання свого розвитку. Економічні інтереси працівників пов'язані з матеріальним стимулюванням і соціальними виплатами, джерелом яких є чистий прибуток підприємства. Власники також зацікавлені в збільшенні прибутку підприємства, тому що збільшаться їхні дивіденди й капітал.

Прибуток виконує ряд функцій, серед яких можна виділити розподільну, стимулюючу й оцінну. Сутність полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу на частини, які акумулюються в бюджетах різних рівнів і залишаються в розпорядженні комерційної організації (підприємства). Значення стимулюючої функції складається в тім, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання діяльності підприємства, власника. Від оцінної функції залежить господарська діяльність, ріст або зниження її обсягів, успіх або невдача в підприємницькій діяльності. Показники прибутку та рентабельності тісно пов'язані з іншими економічними показниками. Наприклад, на їх основі можна розраховувати ефективність використання основних фондів, ефективність праці, потенційну доходність підприємства та ін.

У більшості випадків одержання прибутку є результатом реалізації готельних послуг, заснованої на залученні насамперед праці й капіталу. Крім того, джерелами утворення прибутку виступають підприємницька здатність, впровадження різних інновацій, досягнення оптимальних обсягів діяльності, здатність до ризику, стікання сприятливих обставин. Доведено, що прибуток підприємства зростає при економії постійних витрат (ефект виробничого або операційного важеля) і росте доти, поки процентна ставка по банківських кредитах не буде нижче рентабельності вкладеного капіталу (ефект фінансового важеля).

Прибуток тісно пов'язаний з життєвим циклом підприємства. Оцінка життєвих циклів з позиції прибутковості підприємства показує, що вона повинна за період з «народження» до «зрілості» досягти максимального прибутку, а на стадії «виживання» забезпечити пошук нововведень, що сприяють «омолоджуванню» підприємства.

Багатогранна діяльність підприємств готельного господарства обумовлює створення та використання у планово-аналітичній роботі різні значення прибутку: прибуток (збиток) від реалізації послуг; прибуток від реалізації основних фондів та іншого майна; прибуток від іншої діяльності; балансовий (валовий) прибуток; оподаткований прибуток, чистий прибуток (прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства), розподільний прибуток. Відмінність цих понять визначається їх економічним змістом, з одного боку, та положеннями законодавства про оподаткування прибутку підприємства, з другого боку.

Прибуток (збиток) від реалізації послуг визначається як різниця між доходами від реалізації послуг (без урахування ПДВ) і торговельно-експлуатаційними витратами.

Прибуток від реалізації основних фондів -- це різниця між продажною ціною (без ПДВ) та залишковою вартістю цих фондів, збільшеною на індекс інфляції, що визначається у порядку, встановленому урядом України.

Прибуток від іншої діяльності -- це різниця між доходами та витратами від позареалізаційних операцій. До складу доходів від позареалізаційної діяльності включаються: доходи, отримані від пайової участі в діяльності інших підприємств, від надання приміщень і майна в оренду, дивіденди за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами, що належать підприємству, а також інші доходи від операцій, не пов'язаних з реалізацією готельних послуг (санкції за порушення господарських договорів). У складі позареалізаційних витрат враховуються податкові платежі, що відносяться на фінансові результати діяльності підприємства, різні штрафи, пені. Валовий (балансовий) прибуток характеризує кінцевий фінансовий результат господарської діяльності підприємства та являє собою суму прибутку від реалізації послуг, основних фондів і позареалізаційних операцій. Балансовий прибуток виявляється на основі бухгалтерського обліку всіх господарських операцій готельного комплексу й включає наступні елементи: прибуток від реалізації товарів, продукції й послуг; фінансові результати по іншим операціях; фінансові результати по позареалізаційних операціях.

Оподаткований прибуток -- це сума частини валового (балансового) прибутку, що підлягає оподаткуванню. Для визначення оподаткованого прибутку з валового прибутку підприємства готельного господарства вилучаються деякі види доходів відповідно до положень чинного законодавства про оподаткування (доходи від пайової участі в діяльності інших підприємств; дивіденди за акціями та іншими цінними паперами). Чистий прибуток -- це та частина валового (балансового) прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати до бюджету податку на прибуток. Однак, частина цього прибутку має бути направленою на відшкодування витрат, що не входять до торговельно-експлуатаційних витрат. І тільки після відрахувань цих витрат можна визначити суму прибутку до розподілу. На практиці такий прибуток називають «економічним прибутком».

Рентабельність, методика її розрахунку

Абсолютна сума прибутку не має можливості повною мірою охарактеризувати ефективність роботи підприємства, тому її доповнюють показником рентабельності. Це відносний показник, що відображає рівень ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Для повноти аналізу застосовують кілька видів показників рентабельності.

Для оцінки ефективності роботи готельного господарства недостатньо використання показника прибутку, оскільки наявність прибутку ще не означає, що підприємство працює ефективно. Абсолютна величина прибутку не дозволяє судити про прибутковість, рентабельність підприємства.Багато підприємств, що одержали однакову суму прибутку мають різні розміри виручки, різні витрати, ресурси. Тому оцінку ефективності роботи підприємства доповнюють показником рентабельності.

Роль і значення показника рентабельності укладається в наступному:

Даний показник є одним з основних критеріїв оцінки ефективності роботи підприємства;

підвищення рентабельності характеризує мету підприємства в ринковій економіці;

рентабельність - результативний, якісний показник діяльності підприємства;

ріст рентабельності сприяє підвищенню фінансової стабільності підприємства;

збільшення рентабельності забезпечує перемогу підприємства в конкурентній боротьбі й сприяє виживанню підприємства в ринковій економіці;

рентабельність має важливе значення для власників (акціонерів і засновників), тому що при її збільшенні зростає інтерес до даного підприємства, росте ціна акції;

рівень рентабельності цікавить кредиторів і позичальників коштів з погляду реальності відрахування проценті по зобов'язаннях, зниження ризику неповернення позик, платоспроможності підприємства;

динаміка рентабельності підприємства вивчається податковими службами, фондовими біржами, міністерствами;

показник рентабельності характеризує привабливість бізнесу в даній сфері для підприємців.

В економічній літературі приводиться велика кількість показників рентабельності. Вони можуть бути представлені вартісними показниками або показниками, вираженими у відсотках (коефіцієнтах).

Рентабельність як відносний показник характеризує процентне відношення суми прибутку до одному з показників (наприклад, до виторгу, витрат, капіталу, фондів тощо). При розрахунку рентабельності використовується як балансовий, так і чистий прибуток підприємства. Рентабельність, розрахована виходячи із чистого прибутку, називається чистою рентабельністю. Кожний з показників рентабельності відіграє певну роль в оцінці ефективності діяльності готельного й ресторанного господарства. На практиці варто використати систему показників рентабельності.

Існують показники рентабельності, методологія розрахунку яких однотипна в готельному й ресторанному господарстві. Це ставиться до таких показників, як рентабельність капіталу, рентабельність основних і оборотних фондів, рентабельність ресурсів, рентабельність поточних витрат (витрат), рентабельність фонду заробітної плати.

У країнах з ринковою економікою в якості одного з основних показників рентабельності визначається рентабельність капіталу. Для макрорівня економічної діяльності (підприємства) в умовах ринкової економіки основною метою й ефектом є одержання не просто прибутку, а певної маси прибутку на вкладений капітал. Рентабельність капіталу (РК), або рівень загальної рентабельності відображає (у відсотках) відношення балансового прибутку до суми середньорічної вартості основних фондів і нормованих обігових коштів. Цей показник є найбільш важливим з точки зору визначення економічної ефективності підприємства. У ньому знаходить своє відображення специфіка готельних послуг і можливість отримання прибутку, що прямо пропорційно залежить від обсягу та стану основних фондів.

Рівень рентабельності загального обсягу реалізованих послуг(РОР) визначається як відношення (виражене у відсотках) балансового прибутку до суми реалізованих послуг.

Рівень рентабельності поточних витрат (РПВ) визначається як відношення (виражене у відсотках) балансового прибутку до повної собівартості послуг.

Рентабельність вкладеного капіталу (РВК)-це основний показник ефективності діяльності підприємства з погляду притягнутих фондів. Вона розраховується як відношення (виражене у відсотках) балансового прибутку до вкладеного капіталу . Величина вкладеного капіталу - це загальна сума вкладених у підприємство коштів, що складає з коштів акціонерів і позикового капіталу, тобто борг фірми інвесторам і кредиторам, що представляє собою міру її «обмеженої відповідальності».

Для оцінки ефективності підприємств готельного господарства доцільно використовувати систему показників рентабельності. Критерієм ефективності діяльності підприємства єріст рентабельності.

Висновки

В умовах ринкової економіки, конкурентної боротьби значення процесу планування ще більше зростає. При цьому підвищується роль мікропланування, надається самостійність підпрмємствам готельного господарства у розробці як стратегічних так і поточних планів, формуванні цінової політики. Одночасно зростає відповідальність керівництва готельних підприємств за результативність роботи підприємства, бо поняття “планово-збиткові” підприємства залишились в адміністративно - командному минулому. Сучасний рівень здійснення готельного бізнесу потребує використання не тільки “традиційних” підходів до планування діяльності, але ж і наукового обгрунтування планів, економіко-математичного моделювання процесів розвитку господарювання в готельних підприємствах

Прибуток та рентабельність є найважливішими показниками ефективності експлуатаційно-фінансової діяльності підприємств готельного господарства. Знання джерел формування прибутку, методики розрахунку різних його видів дозволяють підприємцю економічно обгрунтовано складати плани своєї діяльності, максимально використовувати можливості усі ресурси підприємства для підвищення його економічної ефективності.Проведення глибокого аналізу створення і використання прибутку, порівнювання діяльності підприємства з передовими вітчизняними та закордонними готелями дає можливість знаходити нові резерви підвищення прибутку та рівня рентабельності



2.Аналіз ефективності діяльності готельно-ресторанного комплексу «АНІ»

2.1 Загальна характеристика підприємства

Готельно-ресторанний комплекс «Ані» почав працювати у м. Сміла Черкаської області на початку 2007 року.

Готельно-ресторанний комплекс «Ані» знаходиться за адресою:

м. Сміла, вул. Андрєєва,10.

Тел.. 4-86-66

Готельно-ресторанний комплекс «Ані» вiдноситься до категорiп двозіркових готелей.

Розташований у затишному районі міста,неподалік центра міста.Готельно-ресторанний комплекс «Ані» зручно з'єднаний транспортними засобами зі всіма районами, знаходиться у п'яти кілометрах від залізничного вокзалу. Добре обладнаний, з чудовими сучасними номерами, з висококваліфікованими кадрами, готель по праву є одним з найкращих у місті Сміла.

Готельний комплекс має два поверхи. На території комплексу знаходиться вишуканий ресторан вірменьської та української кухні «Ані»,де працює висококваліфікований персонал.

Готельно-ресторанний комплекс «Ані» користується широкою популярністю серед гостей міста та туристів. Основними факторами, які роблять його привабливим для відвідувачів, є те, що вiн знаходиться в неподалік від центра мiста, тут вони знаходять затишок і комфорт, виважену стратегію ведення туристичного бізнесу разом з якістю надання послуг, приязністю і професіоналізмом персоналу. Менеджмент готелю бажає своїм гостям успішного бізнесу та вдалого відпочинку.

При заселеннi в номер використовується програма «Гость», за допомогою якої можна швидко і якісно оформити гостя.

Перелiк послуг, якi надає готель, знаходиться на стендi на видному мiсцi.

До послуг відвідувачів готельно-ресторанного комплексу «Ані» - одно- та двомісних 20 номерів, серед яких 5 - категорії «люкс», Обладнання номерiв вiдповiдає категорiп готелю.

В таблицi 2.1 представлений номерний фонд готелю.

Таблиця 2.1. Структура номерного фонду готельно-ресторанного комплексу «Ані».

	Одномiснi номери	Двомiснi номери	Номери «люкс»
			Одномiснi номери	Двомiснi номери
Кiлькiсть номерiв	10	5	2	3
Кiлькiсть мiсць	10	10	2	6
Разом номерiв	20
Разом мiсць	28

Отже, по таблиці ми бачимо, що готель має двадцять готельних номерів з яких десять одномісних номерів, п'ять - двомісних номерів та п'ять люкс-номерів.

У готелі є номери для тих, хто не палить. У більшості номерів також є: сейф, фен, міні-бар і кондиціонер. Користування сейфом та феном включенi в оплату номера, тому це бiльш зручно для проживаючих. Також iснує внутрiшнiй телефон, по якому споживач може зателефонувати i замовити будь-яку додаткову послугу не виходячи з номеру,що теж впливає на враження вiд готелю.

В номерах є кабельне телебачення з великою кількістю світових інформаційних телеканалів, прямим телефонним зв'язком і можливістю підключення персонального комп'ютера до мережі Інтернет.

В таблицi 2.2 наведена цiнова пропозицiя по готельним номерам готельно-ресторанного комплексу «Ані»



Таблиця. 2.2. Вартiсть послуг розмiщення в готельно-ресторанну комплексі «Ані»2010 р.

Категорія номерів	Послуги	Ціна (грн..)
Одномісний стандартний	Гаряча, холодна вода, телефон, односпальне ліжко, комод, шкаф, тумбочка, туалетний столик, санвузол	130
Двомісний стандартний	Гаряча, холодна вода, телефон, двоспальне ліжко, комод, шкаф, 2 тумбочки, туалетний столик, санвузол	180

Дослідивши цінову пропозицію готелю ми можемо припустити,що устаткування номерів відповідає нормам і стандартам. В номерах є все необхідне для комфортного проживання.

В таблицi 2.3 наведенi цiни на додатковi послуги готельно-ресторанного комплексу «Ані»

Таблиця. 2.3. Цiни на додатковi послуги готельно-ресторанного комплексу «Ані»2010 р.

Найменування послуг	Одиниця вимiру	Цiна з ПДВ
Послуги платноп автостоянки
а) легковi автомобiлi	1 доба	5-00
б) автобуси, вантажiвки	1 доба	10-00

Проаналізувавши асортимент додаткових послуг готелю, можна зробити висновок, що готельно-ресторанний комплекс «Ані» відповідає нормам та стандартам сучасної вітчизняної готельної галузі.

Структура управління готельно-ресторанного комплексу «Ані»

Так в готельно-ресторанному комплексі «Ані»працює шістнадцять працівників, можна сказати, що це лінійна структура управління. Працівники підприємства підлягають соціальному страхуванню и соціальному забезпеченню згідно законодавству.

Засновник: Мкртчян Араік Рафікович

Директор: Мкртчян Ніна Олександрівна

Головний бухгалтер: Семенова Олена Миколаївна

Менеджер: Мкртчян Арсен Араїкович головний

Шеф-кухар: Клименко Інна Вікторівна

помічники кухаря:

Фурцева Світлана Василівна

Короб Оксана Петрівна

Менеджер готелю: Ігнатенко Віра Павлівна

Покоївка: Горбенко Вікторія Олександрівна

Помічник покоївки: Кудряшова Марина Олеговна

Менеджер ресторану: Працкова Анна Сергіївна

Старший офіціант: Краснова Яна Станіславівна

Офіціанти:

Третяк Тетяна Андріївна

Либідь Олена Тарасівна

Прибиральниці:

Маркевич Олена Леонідівна

Лаут Валентина Павлівна

Тарануха Лідія Петрівна

2.2 Аналіз фінансових показників готельно-ресторанного комплексу

Основними показниками є рівень прибутковості їх активів, який розраховується в двох варіантах - це прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), віднесений до загальної суми активів, і балансовий прибуток, віднесений до загальної суми активів, що використовуються. На підставі отриманих результатів підприємство приймає рішення про вибір конкретних напрямів і форм діяльності. В подальшому здійснюється вибір конкретних об'єктів інвестування, що залежить від пропозицій на інвестиційному ринку, серед яких обираються окремі проекти і фінансові інструменти, що відповідають основним напрямам інвестиційної діяльності та економічній стратегії підприємства. Відібрані об'єкти інвестування аналізуються з позиції їх економічної ефективності, за результатами якого проводиться ранжування об'єктів за критерієм їх оптимального співвідношення між прибутковістю і ризиком. До реалізації обираються ті об'єкти, які забезпечують найбільшу доходність з найменшим рівнем ризику (або з рівнем, який влаштовує підприємство). Далі визначається ліквідність інвестицій. Під час здійснення інвестиційної діяльності фірми повинні враховувати, що в результаті зміни інвестиційного клімату за окремим об'єктами інвестування очікувана доходність може значно зменшитись. Тому необхідно контролювати всі зміни і своєчасно приймати рішення про вихід з окремих інвестиційних проектів.

Розрахунок коефіцієнта інвестиційної привабливості. Як вже зазначалося вище, коефіцієнт інвестиційної привабливості підприємства являє собою відношення реальної (внутрішньої) вартості підприємства до його сьогоднішньої ринкової (статутний) вартості. Ринкова вартість представляє сумарну вартість всіх акцій підприємства за ціною їх можливого сьогоднішнього придбання. Статутна вартість становить величину статутного капіталу, зазначену в балансі підприємства. Реальна (внутрішня) вартість підприємства визначається за більш складної обчислювальної процедурою. [7,39c.]1) Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні й відносні зміни статей балансу за визначений період, від слідкувати тенденцію їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства. Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати такі показники (коефіцієнти), які характеризують виробничій потенціал підприємства: коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів наведено в табл.2.4.



Таблиця 2.4 Розрахунок показників оцінки майнового стану підприємства

№ п/п	Назва показника	Алгорітм розрахунку	Нормативні значення
1	Коефіцієнт зносу основних засобів	Ф.1р.032/Ф.1р.031	Зменшення
2	Коефіцієнт оновлення основних фондів	Ф.5р.260(гр.5)/ /ф.1р.031(гр.4)	Збільшення
3	Коефіцієнт вибуття основних фондів	Ф.5р.260(гр.8)/ /ф.1р.031(гр.3)	Повинен бути меншим ніж коефіцієнт оновлення основних фондів

Де: (Ф.1) Балансовий звіт, (Ф.5) примітка до річної фінансової звітності та при необхідності, розшифровки дебіторсько-кредеторської заборгованості, структури запасів,готової продукції, основних фондів тощо.

2) Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства передбачає дослідження динаміки та структури фінансових результатів його діяльності дозволяє визначити фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку (збитку) підприємства. За результатами аналізу робиться висновок щодо прибутковості або збитковості діяльності підприємства, тенденцій зміни фінансовий результатів діяльності підприємства порівняно з попередніми періодами, основних факторів, що вплинули на формування кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

3) Аналіз ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу та дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні забов'язання.

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого обороткового капіталу показано на табл. 2.5.



Таблиця 2.5.Розрахунок показників ліквідності підприємства

№п/п	Назва показника	Алгорітм розрахунку	Нормативне значення
1	Коефіцієнт покриття	Ф1р.260/ф1р.620	>1
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	Ф1(р.260-р.100-р.120-р.130-р.140)/ф1р.620	0,6-0,8
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Ф1(р.220+ р.230+р.240) /ф1р.620	>0,збільшення
4	Чистий оборотнай капітал тис.грн	Ф1(р.260-р.620)	>0,збільшення

4) Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступень фінансового стійкості й незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості ) підприємства здійснюється шляхом розрахунку такими показниками (коефіцієнтів):коефіцієнта платоспроможності (автономія),коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпечення власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу на табл. 2.6.

Таблиця 2.6. Розрахунок показника платоспроможності (фінансовой стійкості) підприємства

№ п/п	Назва показника	Алгорітм розрахунку	Нормативне значення
1	Коефіцієнтплатоспроможности (автономія)		>0,5
2	Коефіцієнт фінансування		>1,зменшення
3	Коефіцієнт забезпеченості Власними оборотними запасами		>0,1
4	Коефіцієнт маневреності власного капіталу		>0, зменшення



5. Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таким показників (коефіцієнтів):коефіцієнта оборотності активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, тривалості обертів дебеторскої та кредиторської заборгованості, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності основних запасів (фондовіддачі) та коефіцієнта оборотності власного капітала на табл.2.7.

Таблиця2.7. Розрахунок показника ділової активності підприємства

№ п/п	Назва показника	Алгорітм розрахунку	Нормативне значення
1	Коефіцієнт оборотності активів	Ф2р.035/ф1(р.280(гр..3)+р.280(гр..4))/2	збільшення
2	Коефіцієнт оборотності кридеторскої заборгованості	Ф2р.035/ф1[У(р.520/р600)гр.3+ У(р.520/р.600)гр..4] / 2	збільшення
3	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	Ф2р.035/ф1У(р.150/р210)гр.3+ У(р.150/р.210)гр..4] / 2	збільшення
4	Строк погашення дебіторської заборгованості,днів	Тривалість періоду /коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	збільшення
5	Строк погашення дебіторської заборгованості,днів	Тривалість періоду /коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	збільшення
6	Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	Ф2р.040/ф1[У(р.100/р140)гр.3+ У(р.100/р.140)гр..4] / 2	збільшення
7	Коефіцієнт оборотності основних запасів (Фондовіддача)	Ф2р.035/ф1(р.031(гр..3)+р.031(гр..4))/2	збільшення
8	Коефіцієнт оборотного капіталу	Ф2р.035/ф1(р.380(гр..3)+р.380(гр..4)/2	збільшення

6) Аналіз рентабельності підприємства визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання. Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнта): коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності діяльності та коефіцієнта рентабельності продукції табл.2.8.

Таблиця 2.8. Розрахунок показників ліквідності підприємства

№п/п	Назва показника	Алгорітм розрахунку	Нормативне значення
1	Коефіцієнт рентабельності активів	Ф2р.220 або р.225/ф1(р280(гр.3) +р.280(гр.4))/2	>0,збільшення
2	Коефіцієнт рентабельності власного капітала	Ф2р.220абор.225/ф1(р.38(гр.3) +р.380(гр..4)) / 2	>0,збільшення
3	Коефіцієнт рентабельності діяльності	Ф2р.220абор.225/ф2р.035) /ф1р.620	>0,збільшення
4	Коефіцієнт рентабельності продукції	Ф2р.100(або р. 105)+090-060/ Ф2(р.040+070+080)	>0,збільшення

Спочатку визначається вартість майна підприємства за ціною можливої реалізації. Ця вартість визначає як би ту суму, яку можна виручити при ліквідації підприємства, внаслідок неможливості продовжувати виробничу діяльність. До цієї суми додається приведена до сьогоднішньої оцінці прибуток підприємства за доступний для огляду в майбутньому період, тобто за такий період, протягом якого з високим ступенем ймовірності можна прогнозувати стійкий прибуток. І потім з неї вираховується величина кредиторської заборгованості разом з наведеними відсотками по ній.

У свою чергу можливість отримання прибутку безпосередньо залежить від того, чи буде працювати підприємство в майбутньому або воно буде ліквідовано внаслідок стійкої неплатоспроможності. Тому інвестор, купуючи акції неплатоспроможного підприємства, ризикує залишитися без прибутку, яку ми позначили як прибуток наведену.

Отже, оцінюючи можливості отримання прибутку з метою розрахунку внутрішньої вартості підприємства необхідно величину Пр. прів скорегувати на ймовірність її отримання. В якості коефіцієнта коригування можна використовувати відношення показника платоспроможності на підприємстві склалася в момент аналізу до його нормативного значення. При цьому щоб не вводити в оману, значення цього коефіцієнта коригування не повинно перевищувати 1. Це означає, що для цілей цього розрахунку величина показника платоспроможності на підприємстві береться в межах нормативного значення, тобто не більше його.

Оскільки дане підприємство не є акціонерним товариством, і його капітал не котирується на біржі, то візьмемо в якості ринкової вартості статутну. Таким чином, вийшов коефіцієнт інвестиційної привабливості підприємства, який відображає сьогоднішню прибутковість вкладення, тобто вклавши кошти в дане підприємство, ми вже на момент угоди мали б 31% рентабельність операції.



3. Шляхи підвищення ефективності діяльності готельно-ресторанного комплексу

Вивчення зарубіжного досвіду з орієнтації на прибуток відомих підприємств готельної індустрії дає підстави виділити з них три основних типи.

1. Максималізація прибутку.Сенс такої орієнтації діяльності підприємств полягає в отриманні максимально високого прибутку як за рахунок внутрішніх резервів, так і за рахунок споживачів послуг. За такого підходу підприємство підвищує ціни на основні та додаткові послуги, переводить деякі безплатні послуги до категорії платних (наприклад, надання інформації, замовлення квитків, таксі тощо), спрощує сервіс.

Такий тип орієнтації є найбільш поширеним у нашій країні, Однак, максималізація прибутку не може вважатися виправданою з точки зору її соціальних наслідків. Ця концепція може тимчасово реалізуватися лише в умовах значного переважання попиту над пропозицією. Тому, в подальшому, з розширенням мережі готелів, орієнтація на максималізацію прибутку, як довгострокова стратегія підприємства, застосування не знаходитиме.

2. З розвитком ринкових відносин підприємства прагнуть до стабілізації свого фінансового становища. Тому, для підприємства більш привабливою є довгострокова діяльність, ніж одноразовий, нехай і досить високий доход. Така орієнтація економічної діяльності підприємства ставить за мету отримання стабільного «задовільного» прибутку.

3. «Мінімаксималізація» прибутку. Цей варіант характеризується, з одного боку, максималізацією мінімуму очікуваних доходів, а з другого боку, мінімізацією максимуму очікуваних витрат. Як правило, в таких випадках скорочують обсяг менш прибуткових послуг, а ресурси, що звільняються направляють на виробництво та реалізацію більш прибуткових. Однак, такі підприємства, значною мірою ризикують втратити стабільний контингент туристів, які надають перевагу комплексу різноманітних послуг.

Таким чином, із перерахованих варіантів орієнтації на прибуток найбільш перспективним є другий.

Характерною ознакою ринкової системи господарювання є наявність відокремлених самостійних підприємств готельної індустрії. Виходячи на ринок туристичних послуг, кожне підприємство намагається отримати прибуток, знайти споживача своїх послуг. Як правило, підприємець готельного бізнесу діє на ринку самостійно, спираючись на власний досвід. У цих умовах має місце невпевненість у досягненні очікуваного результату, тобто присутній ризик окупності витрат і отримання прибутку. Тому, виникає потреба оцінити цей ризик, передбачити його та звести до мінімуму.

Є ряд методів і прийомів, що дозволяють зменшити господарський ризик і визначити точку незбитковості. В основі методів лежить поділ торговельно-експлуатаційних витрат на постійні та змінні Постійні витрати не залежать від реалізації готельних послуг. Змінні витрати більш-менш пропорційно змінюються відповідно до обсягу реалізованих послуг.

Якщо реалізуються послуги, ринкова ціна яких не покриває всіх витрат, але все-таки перевищує змінні витрати, то обсяг їх продажу дозволяє відшкодувати хоча б відносно постійні витрати.

Якщо ж ринкова ціна послуги не покриває навіть змінних витрат (на рис.6.1)це пунктирна лінія виручки V¹) то невідшкодовані постійні витрати збільшуються за рахунок непокритих змінних витрат, у результаті чого збиток збільшується. Тому, реалізовувати послуги, ринкова ціна яких не покриває навіть змінних витрат, недоцільно.

Для розрахунку коштів відшкодування постійних витрат спочатку виявляють очікувану виручку від реалізації даної послуги, а потім віднімають від неї змінні витрати. Частина виручки , що залишилась, є сумою розрахунку коштів покриття постійних витрат.

Кошти покриття постійних витрат розраховують для кожного виду послуг.

Обсяг реалізації послуг (виручка), необхідний для отримання запланованого прибутку визначається за формулою:

V = В_зм + В_п + П, (3.1)

деV - виручка від реалізації послуг;

В_ЗМ - змінні витрати;

В_П - постійні витрати;

П - прибуток.

В основу розрахунку покладено метод «порогу прибутку». Криву виручки (V) можна розглянути як добуток ціни однієї послуги (Z)на загальну кількість реалізованих послуг (Q).

V=Z x Q (3.2)

Крива загальних витрат включає постійні та змінні витрати. Якщо змінні витрати зростають пропорційно загальній кількості реалізованих послуг, то крива загальних витрат може бути вираженою так:

(3.3)

Графік показує (рис 3.2)що навіть за умови нульового продажу послуг витрати уже мають місце (за рахунок умовно-постійних). Тому, незначний обсяг реалізації послуг не дозволяє відшкодувати загальні витрати. Підприємство починає давати прибуток за такого обсягу реалізації, коли лінії виручки та загальних витрат перетинаються. Точка перетину В та V і є «порогом прибутку», тобто коли сума витрат і сума виручки однакові. Після «порогу прибутку» починається зона прибутку.

Таким чином, «поріг прибутку» знаходиться поряд з обсягом реалізації послуг, коли:

(3.4)

Для вирішення такого рівняння через Q для обсягу «порогу прибутку» (ПП) з лінійною кривою виручки та загальних витрат виходить наступне вираження:

, (3.5)

деПП - мінімальний обсяг реалізації послуг (3, що дозволяє окупити

витрати;

Z - ринкова ціна послуги;

В_ЗМ - зміни витрат на одиницю послуги.

Рис. 3.2.Поріг прибутку

Економічно обґрунтовані розподіл і використання прибутку (доходів) сприяють виконанню планів експлуатаційно-фінансової діяльності готелів, розвитку матеріально-технічної бази, удосконаленню системи економічного стимулювання праці, вирішенню соціальних завдань колективу.

Прибуток, що підлягає розподілу використовується на створення фонду матеріального заохочення; фонду виробничого розвитку, науки та техніки, фонду соціального розвитку та фонду резерву майбутніх витрат і платежів.

Основними напрямками споживання фонду матеріального заохочення та соціального розвитку є:

1. Преміювання працівників за результати господарської діяльності.

2. Матеріальна допомога.

3. Трудові та соціальні пільги працівникам:

ь оплата додаткових відпусток працівникам, що надані згідно з рішенням трудового колективу;

ь одноразова допомога ветеранам праці, які виходять на пенсію;

ь вартість путівок на лікування та відпочинок;

ь здешевлення вартості харчування працівників, а також дітей, які перебувають у дитячих санаторіях, яслях, оздоровчих таборах підприємств;

ь витрати на погашення позик, що видані працівникам підприємств для покращення житлових умов;

ь придбання акцій для працівників підприємств;

ь інші виплати індивідуального характеру.

Кошти фонду виробничого розвитку підприємства направляють на збільшення нормативу власних обігових коштів, фінансування будівництва нових об'єктів, реконструкцію діючих підприємств, технічне обладнання та інші виробничі потреби.

Кожне підприємство готельного господарства повинно домагатися підвищення рентабельності з одночасним підвищенням культури та якості обслуговування. Вирішення цього завдання має бути, насамперед, спрямовано на пошук власних резервів. Таким важливим резервом є дотримання режиму економії й оптимізації витрат на виробництво та реалізацію готельних послуг.

Значні резерви зростання рентабельності приховані в покращенні використання основних фондів, розширенні номерного фонду за рахунок реконструкції та раціонального використання корисної площі готелю; будівництва літніх будиночків на території, прилеглій до готельного комплексу; скороченні термінів простоїв номерів і проведенні ремонтних робіт за максимально стислі терміни.

У практиці роботи вітчизняного готельного господарства ще досить не вичерпано такий резерв збільшення доходів і підвищення рівня рентабельності, як розширення пропозиції додаткових послуг.

Так, дослідження структури доходів від туризму показує, що основний фонд утворюється не від розміщення туристів, а від різноманітності додаткових послуг, що пропонуються. Це забезпечує досить високу ступінь ймовірності отримання прибутку.

Оптимальна пропорція між основними та додатковими видами послуг складає відповідно від 60 : 40 до 50 : 50. У багатьох країнах така пропорція вже досягнена. Наприклад, в Австрії вона складає 63 : 37; Великобританії - 50 : 50; Угорщині -- 65,1 : 34,9; Італії -- 60,4 : 39,6 (див. рис. 3.3).

Рис. 3.3.Частина доходів від додаткових послуг у загальних доходах.

У нашій країні частка додаткових послуг у загальних доходах готелів незначна й коливається від 2 до 10 відсотків.

Значно впливає на життєздатність підприємств готельного господарства якість послуг, що надаються. Без якісного продукту (послуги) організація обслуговування не здатна досягти своїх головних завдань, ще більш важливих, ніж навіть прибутковість. Історія багатьох корпорацій є яскравим тому доказом. З метою створення сталості та високої якості обслуговування такі компанії, як «МакДоналдс» і «Маріотт» розробили Заходи щодо Дотримання Стандартів (Standart Operation Procedures - SOP), що дозволяють дотримуватись єдиних вимог до якості послуг на всіх підприємствах цих компаній.

Крім того, є й інші резерви збільшення прибутку, наприклад, удосконалення системи ціноутворення на готельні послуги, активне застосування знижок, що стимулюють притік туристів у міжсезонний період та ін.

Постійний пошук нових шляхів і резервів підвищення рентабельності підприємств є основною умовною діяльністю в період формування ринкової економіки.



Висновки

Готельне господарство - це складне багатофункціональне господарство, до якого у більшості випадків входить значна кількість підрозділів, що є основними для суміжних сфер діяльності. Це пов'язано з тим, що за своїм призначенням, крім основної послуги - надання ночівлі, готельне господарство надає значну кількість додаткових послуг. Сучасний стан господарювання вітчизняних підприємств готельного господарства характеризується нестійкими тенденціями розвитку, що в основному обумовлюється сезонними коливаннями попиту і неможливістю створення запасів специфічного продукту - готельної послуги, зростанням цін на послуги та недостатнім рівнем якості обслуговування при невисокій еластичності попиту за ціною, організаційним консерватизмом процесу управління. За останні роки завантаження підприємств готельного господарства України не перевищувало 25 % пропускної спроможності; питома вага збиткових підприємств у загальній кількості готельних підприємств складала близько 30%, майже 80% потребують модернізації, автоматизації та комп'ютеризації. Ситуація також ускладнюється нестабільністю зовнішнього середовища, неузгодженістю процесів, які відбуваються всередині підприємств, не адекватному ринковим вимогам управлінню господарською діяльністю. Матеріальною основою здійснення готельної діяльності є основні фонди, які складають біля 90% матеріально - технічної бази підприємств готельного господарства. В умовах інтеграції до міжнародного туризму найважливіша задача готелів - розширення, удосконалення основних фондів та використання нового обладнання, яке створене на основі науково - технічного прогресу.

У готельних підприємств є значні резерви покращення використання основних фондів і підвищення їх економічної ефективності. Це - удосконалення експлуатації основних фондів, раціональне використання площ, збільшення змінюваності експлуатації обладнання, підсобних цехів, скорочення невстановленого та незадіяного обладнання та ін. Важлива роль відводиться системі матеріального стимулювання, спрямована на більш ефективне використання основних фондів.В умовах ринкової економіки, конкурентної боротьби значення процесу планування ще більше зростає. При цьому підвищується роль мікропланування, надається самостійність підпрмємствам готельного господарства у розробці як стратегічних так і поточних планів, формуванні цінової політики. Одночасно зростає відповідальність керівництва готельних підприємств за результативність роботи підприємства, бо поняття “планово-збиткові” підприємства залишились в адміністративно - командному минулому. Сучасний рівень здійснення готельного бізнесу потребує використання не тільки “традиційних” підходів до планування діяльності, але ж і наукового обгрунтування планів, економіко-математичного моделювання процесів розвитку господарювання в готельних підприємствах

Прибуток та рентабельність є найважливішими показниками ефективності експлуатаційно-фінансової діяльності підприємств готельного господарства. Знання джерел формування прибутку, методики розрахунку різних його видів дозволяють підприємцю економічно обгрунтовано складати плани своєї діяльності, максимально використовувати можливості усі ресурси підприємства для підвищення його економічної ефективності. Проведення глибокого аналізу створення і використання прибутку, порівнювання діяльності підприємства з передовими вітчизняними та закордонними готелями дає можливість знаходити нові резерви підвищення прибутку та рівня рентабельності. Кожне підприємство готельного господарства повинно домагатися підвищення рентабельності з одночасним підвищенням культури та якості обслуговування. Вирішення цього завдання має бути, насамперед, спрямовано на пошук власних резервів. Таким важливим резервом є дотримання режиму економії й оптимізації витрат на виробництво та реалізацію готельних послуг.

Значні резерви зростання рентабельності приховані в покращенні використання основних фондів, розширенні номерного фонду за рахунок реконструкції та раціонального використання корисної площі готелю; будівництва літніх будиночків на території, прилеглій до готельного комплексу; скороченні термінів простоїв номерів і проведенні ремонтних робіт за максимально стислі терміни.

У практиці роботи вітчизняного готельного господарства ще досить не вичерпано такий резерв збільшення доходів і підвищення рівня рентабельності, як розширення пропозиції додаткових послуг.

Так, дослідження структури доходів від туризму показує, що основний фонд утворюється не від розміщення туристів, а від різноманітності додаткових послуг, що пропонуються. Це забезпечує досить високу ступінь ймовірності отримання прибутку.



Список використаних джерел

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій cеciї Верховної Ради України 28

червня 1996 р. - К.: Інформаційно-видавниче агентство "ІВА", 1996, - 117 с.

2. Про підприємництво: Закон України // Діло. - 1994. - №22. - 23.03.94.

3. Про захист прав споживачів: Закон України №3682-ХП від 15.12.93.

4. Про туризм: Закон України // Урядовий кур'єр. - 1995. - 15.10.95.

5."Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки".

6. Про внесения змiн і доповнень до Закону Української РСР "Про захист прав споживачів": Закон України // Урядовий кур'єр. - 1994. 27.01.94.

7. Про підприємства в Україні: Закон України // Діло. - 1994. - №24 - 30 -

31.03.94.

8. Айгистова О.В.,Забаев Ю.В., Сеселкин А.И. Введение в бизнес туроперейтинга. М.: РМА'Г,1996.

9. Акишина В. Н. и др. Организационно-правовые основы туристского и гостиничного бизнеса: нормативно-правовые документы. М: Финстатинформ, 1998

10. Алексеева А., Владимиров В. Отдых и туризм в Генеральной и региональной схемах расселения. - К.: НИИ градостроительства, 1980.

11. Алексеева М. М. Планирование деятельности фирмы. - М: Финансы и статистика, 1997.

12. Асеев В.Г.,Зорин И.В. Социально-экономические нормативы туристско-экскурсиошюй деятельности.-М.:ЦРИБ "Турист", 1990.

13. Бейдик О. О. Словник-довідник туристських тсрмінів. - К.: Палггра, 1998.

14. Борисова Ю. Н. и др. Менеджмент гостиничного и ресторанного обслуживания (перевод с англ.). -М., 1997

15. Браймср Р. А. Основы управления в индустрии гостеприимства (перевод с англ.). - М.: Аспект Пресс, 1995.

16. Бугаенко В.С., Каминский И.М. и др. Техника обслуживания и культура работы в гостиницах, Киев, «Вища школа», 1977.

17. Бублик В.Д. Путеводитель по Киеву и его окресностям. К.,1990.

18. Винодарова М. В., Бородина Р. М. Комплекс отдыха «Ялта». - М.:Стройиздат, 1982

19. Винодарова М. Гостиничные комплексы на курортах. /Архитектура СССР №5, 1979.

20. Германович Н.М., Ильина Л.А. Ценообразование в туристско-экскурсионном обслуживании. Учебное пособие. - М.: ЦРИБ «Турист», 1988.

21. Георгиев А., Нешков М. Анализ туристической деятельности. - София, 1988.

22. Дмитриенко П.Д., Крумелис Ю.В. Здания и оборудование гостиниц и их эксплуатация. Учебное пособие - К.: «Вища школа», 1991.

23. Зубков А.А., Чибисов С.И. Справочник работника гостиничного хозяйства. - М.: «Вища школа», 1988.

24. Ефремова О.П., Ефремова Н.А. Экономика гостиниц и ресторанов.- М.: ООО Новое знание, 2004.

25. Исмаев Д.К. Международное гостиничное хозяйство но матеріалам зарубежных публикаций. - М.: ВШТГ, 1997.

26. Каминский И.М. Эксплуатация и ремонт гостиниц. - К.: Вища школа, 1979.

27. Кеменова З.А. Финансы туристических организаций. - М.: Финансы и статистика, 1982.

28. Коган Т.Л., Бабуцкий Л.Я. Экономика, организация и планирование гостиничного хозяйства. - К.: “Вища школа”, 1980.

29. Козлова И.В. Парикмахерские услуги: организация работ, оплаты и

стимулирования труда. - М.: Легкомпромиздат, 1990.

30. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресс, 1990.

31. Качанов В.С. Система управления качеством туристско-экскурсионного

обслуживания. Учебное пособие. - М.: ЦРИБ «Турист», 1988.

32. Кабушкин Н.И., Бондаренко Г.А. Менеджмент гостиниц и ресторанов. -

Минск.: «Новое знание», 2001

33. Квартальнов В.А., Федорченко В.К. Туризм социальный: история и

современность.- К.: «Вища школа», 1989.

34. Класифікатор професій ДК - 003-95-К.: Держстандарт України, 1995.

35. Кузнецова Н.Н. Состояние и перспективы развития гостиничного хозяйства г. Одессы - В кн. «Актуальные проблемы развития торговли гостиничного хозяйства и туризма в условиях рыночных отношений». (международная конференция). Киев, 1993.

36. Кузнєцова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства. - К.: Інститут туризму, 1997.

37. Макконел К., Брю С. Экономикс, П ч - М.: Республика, 1992.

38. Международная научная конференция «Актуальные проблемы развития

торговли, гостиничного хозяйства и туризма в условиях рыночных

отношений». Тезисы докладов, 21-23 апреля 1993, Киев, 1993.

39. Межгосударственный стандарт (классификация гостиниц и мотелей). -

Госкомтуризм, 1997

40.Классификация гостиниц. -Введ. с 01.01.97. ГОСТ - 28681.0 - 90

"Стандартизация в сфере туристского экскурсионного обслуживания.

Основные положения"

41.Основні положення про склад витрат виробництва (обігу) і формування фінансових результатів на підприємствах і в організаціях України. -Урядовий кур'єр, №151, 12 жовтня 1993.

42. Постановление КМ Украины от 2 февраля 1993 №74 «О единых тарифных условиях оплаты труда рабочих и служащих по общим (сквозным) профессиям и должностям.

43. Пилдич Дж. Путь к покупателю. - М.: Прогресс, 1991.

44. Гостиничный и туристический бизнес (учебник). - М.: «Тандем», 1998.

45. Уокер Джон Введение в гостеприимство (учебник). - М.: «ЮНИТИ», 1999.

46. Туризм и гостиничное хозяйство (учебник). М.: «Тандем», 2000..

47. Папирян Г.А. Менеджмент в индустрии гостеприимства (отели и рестораны). -М.: ОАО «Экономика», 2000.

48.Правила користування готелями i надання готельних послуг на Україні

Затверджені наказом Держкомтуризму України та Держкомітетом України

по житлово-комунальному господарству від 10.09.1996 №77/44

49. Правила проведения обов'язкової сертифікації туристичних i готельних

послуг в Україні. Довідник. - Львів; 1997

50. Програма забезпечення захисту та безпеки туристів на 1996-2000 роки.

Затверджена постановою Колегії Держкомтуризму України від 08.10.96 р.

№96/5. введено в дію наказом Держкомтуризму України від 17.10.96 р. №51. - К.: РА"СВІТ", 1997.-80 с.

Размещено на Allbest.ru