Гастрономічний туризм Італії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

На сьогоднішній день важливою складовою індустрії туризму є харчування гостей. Знайомлячись з визначними пам'ятками міста чи країни, екскурсанти одночасно хочуть знати про особливості національної кухні. Гастрономія є значущим ресурсом території, джерелом формування її ідентичності.

Пошук нових шляхів організації харчування базується на дослідженні гастрономічної складової туристичного продукту, на основних принципах брендингу території, що формують туристський імідж місцевості, на процесі створення враження про товар у свідомості споживачів. Місцеву кухню можна розглядати як туристський ресурс територій, що дозволяє створити нові туристичні продукти, відкрити нові грані туристської дестинації. Вона може бути використана для розуміння соціального та економічного стилю життя дестинаціі.Зв'язок гастрономії та туризму сприяє збільшенню припливу туристів, сприяє подовженню перебування туристів, збільшує прибуток від туризму.

Харчування в туризмі є найважливішою галуззю, яка має суттєвий вплив на соціальний та економічний розвиток країни. Важливою є підтримка та просування різних варіантів харчування, що дозволяє зберегти регіональну ідентичність території та підвищити її туристичну привабливість. Туризм взаємопов'язаний з ресторанним бізнесом, підтримує місцевих виробників, просуває ідею важливості високої якості та екологічної безпеки харчування. Місцева кухня сприяє виникненню у туристів відчуття місцевості, почуття домівки, комфорту і безпеки.

Актуальність теми.Гастрономічний туризм в світі набуває все більшої популярності. Люди купують спеціальні гастрономічні тури з метою глибоко познайомитися з кухнею якої-небудь країни.

Національні блюда Італії відомі на весь світ. Зі всього світу до цієї країни з'їжджаються гурмани, щоб скуштувати національні страви та навчитися їх готувати у місцевих майстрів.

За даними Національного управління Італії по туризму - 5% туристів приїжджають в країну саме з метою гастрономічного туризму. Італія складається із 20 областей і кожна з них має унікальні кулінарні традиції. Так, на півночі країни віддають перевагу рису і вершковому маслу, а на півдні не уявляють життя без всіляких макаронних виробів і оливкового масла.

Італійці розвивають напрямок гастрономічного туризму в країні відкриваючи кулінарні школи та проводячи фестивалі.

Метою курсової роботи є характеристика гастрономічного туризму Італії.

Об'єктом дослідження є гастрономічний туризм Італії.

Предмет дослідження - організація гастрономічного туризму Італії.

У ході реалізації мети були поставлені такі завдання:

- Розкрити поняття "гастрономічний туризм";

- Дослідити методику дослідження гастрономічного туризму;

-Розглянути національну кухню Італії, як ресурс розвитку гастрономічного туризму;

- Вивчити сировинну базу та національні стравиІталії;

- Охарактеризувати типи закладів ресторанного господарства;

- Дослідити гастрономічні фестивалі Італії.

- Розкрити гастрономічний туризм Італії.



1. Теоретико-методичні засади дослідження гастрономічного туризму

1.1 Поняття про гастрономічний туризм

Тематичні тури - це не лише відпочинок, але й величезне розширення кругозору з інтелектуальним навантаженням туриста. У таких турах,подорожуючі дізнаються багато нового з певної теми, застосовують вже отримані знання в якихось галузях і напрямах. Тематичні тури дають можливість поступово і глибокого засвоювати нову інформацію по вибраній темі, що відповідає власним інтересам і смакам туриста.

Однією з найцінніших переваг тематичного туризму є можливість надання даних послуг протягом усього року. Туристи, які мають особливі інтереси, можуть користуватися послугами тематичного туризму цілий рік, що забезпечує сталий дохід протягом усього року, на відміну від традиційного туризму.

Тематичні тури можуть бути як груповими так і індивідуальними.Маршрути підбираються і розробляються спеціально, з урахуванням побажань туристів.

Важливою родзинкою в обслуговуванні туристів -- є послуги ресторанного господарства. Підприємства ресторанного господарства обслуговують досить різноманітний контингент відвідувачів-туристів як вітчизняних, так й іноземних, як організованих, так й індивідуальних. [7]

Харчування -- природна потреба будь-якої людини. Але в туризмі харчування розглядається також як важливий елемент розваги, і пізнання місцевої культури. Тому, останнім часом, все більшою популярністю користуються гастрономічні тури. Національна кухня являє собою важливий елемент культури та історії народу, несе чіткі риси, є елементом пізнання і способом одержання задоволення. Харчування різних народів, місцевостей та країн має своєрідні, часто привабливі особливості. Крім того, добре почастувати бажаного гостя -- приємна традиція, властива майже всім народам. Для багатьох подорожуючих національна кухня є надзвичайноцікавим елементом програми туру. Саме тому виникло нове поняття, таке як гастрономічний туризм.

Гастрономічний туризм -- це різновид туризму, що пов'язаний з ознайомленням та дегустацією національних кулінарних традицій країн світу. Гастрономічні тури значно розвинуті та організовані у Європейських країнах (Чехії, Угорщині, Шотландії, Франції, Італії, Іспанії) там де існує розвинена мережа турів національних ресторацій.

Спеціальні тури для гурманів, мають за мету в своїй основі систематизоване відвідування різних ресторанів національної кухні, вивчення принципів гастрономії і приготування особливих страв, дегустація продуктів, відвідування винних, пивоварних і ковбасних заводів та ін.

Гурман - людина, яка рахує, що з допомогою кулінарії можна пізнавати навколишній світ. Сотні років тому торговці плавали "за сім морів" у пошуках дивовижних продуктів. Спеції, вина, фрукти і оливкове масло були в ті часи своєрідною валютою. Сьогоднішні гастротуристи займаються практично тим самим. Вони готові долати тисячі кілометрів шляху, щоб спробувати щось надто екстраординарне.

Гастрономічні тури також мають і екзотичний характер. Туристи, особливо іноземні, досить вибагливі в їжі. У кожній країні в силу географічних, культурних, релігійних, історичних й інших факторів і традицій склалися свої смаки та культура споживання їжі.

Роками харчуючись у наших національних традиціях, люди звикли до певної кількості спецій, прянощів, жирів, солі, до відповідного балансу рідкої і твердої їжі, до звичних у вживанні напоїв і т.д. А потрапивши в незвичне кулінарне середовище - організм піддається додатковим стресам. Наприклад, надлишок спецій у страві може викликати розлад шлунку, велика кількість солі - посприяти підвищенню артеріального тиску, а безконтрольне поглинання занадто жирної їжі - швидко призведе до появи зайвих кілограмів. Якщо ж подорожувати організовано, то національні особливості харчування можна передбачити та звести неприємності до мінімуму.

Гастрономічні турискладаються із спеціально розробленихпрофесіоналами тематичних програм, та мають за мету насолодитися особливостями кухні тієї чи іншої країни. При цьому дана мета не зводиться до того, щоб спробувати щось рідкісне, екзотичне блюдо або перекуштувати незліченну кількість страв. Важливо насолодитися місцевими рецептурами, які століттями вбирали в себе традиції і звичаї місцевих жителів, їх культурою приготування їжі. Гастрономічна подорож - це своєрідна палітра, за допомогою якої турист може намалювати своє уявлення про ту чи іншу країну. Їжа розкриває таємницю душі народу, допомагає зрозуміти його менталітет.

Розглянемо специфічні риси гастрономічного туризму:

Умови для розвитку кулінарного туризму мають абсолютно всі країни і це унікальна відмінна риса даного виду туризму; також гастрономічний туризм не має характеру сезонного відпочинку, для будь-якого часу року можна підібрати підходящий тур; кулінарний туризм в якійсь мірі є складовим елементом всіх турів. Та, на відміну від інших видів туризму, знайомство з національною кухнею стає головним мотивом, метою та елементом гастрономічної подорожі; просування місцевих господарств та виробників продовольчих товарів - є невід'ємною частиною будь-якого гастрономічного туру.

Гастрономічний туризм має кілька напрямків: тур по сільській місцевості, ресторанний тур, освітній тур, екологічний тур, подієвий тур, комбінований тур.

Крім того, є такі гастрономічні тури, в яких пропонується знайомство тільки з одним блюдом в різних місцевостях. В їх числі, надто знамениті французькі, болгарські винні гастрономічні тури,які пропонують прогулянки по виноградниках, збір винограду, дегустацію вин.

Попит на винно-гастрономічні тури активно розвивається в останні роки. Найбільшими любителями цієї розваги зарекомендували себе німці, англійці, американці та японці. Гастрономічний туризм є поєднанням екології, культури та виробництва. Першопрохідцями в генеруванні ідеї гастрономічних турів вважаються італійці, які вміло поєднали налагодження торговельних та технологічних виробництв із залученням туристів під знаком смачної і здорової їжі.

1.2 Методика дослідження гастрономічного туризму

Загальні методи дослідження гастрономічного туризму співпадають із загальнонауковими методами дослідження.

Наукове дослідження - це цілеспрямоване вивчення об'єкта чи явища.У ньому використовуються методи науки. Розкриваючи закономірності розвитку даного об'єкта чи явища, формується нове знання про нього, пояснюються закони його функціонування і вказуються чи передбачаються шляхи та форми використання одержаного знання в інтересах суспільства.

Емпіричне дослідження - спрямоване безпосередньо на об'єкт, який вивчається і будується на даних спостереження та експерименту. В процесі емпіричного дослідження встановлюються нові факти, проводиться їх систематизація та узагальнення.

Теоретичне дослідження пов'язане із вдосконаленням і розвитком понятійного апарату галузі науки та спрямоване на пізнання об'єктивної реальності в її зв'язках та закономірностях.

Дослідницька діяльність туристичної діяльності ґрунтується на комплексі принципів - загальних, базових положень, в яких, на основі пізнання наукових законів, формулюються вимоги, що забезпечують успіх у досягненні мети. До провідних принципів дослідження в області туризму, а саме гастрономічного, відносять:

1. Принцип об'єктивності. Він виключає однобічність, суб'єктивізм і упередженість у підборі та оцінці фактів, вимагає використання таких методів та процедур, які дозволяють одержати максимально достовірне знання про предмет дослідження.

Реалізація принципу об'єктивності передбачає:

- чітке обґрунтування вихідних позицій;

- дотримання логіки та вибраних засобів дослідження;

- забезпечення доказовості одержаних висновків та узагальнень.

Вихідною умовою доказовості висновків проведеного дослідження - є достовірність фактів, а також охоплення максимальної кількості факторів, які входять у сферу туристичного дослідження.

2. Принцип врахування неперервних змін, розвитку досліджуваних явищ. Вказаний принцип обумовлюється діалектичною природою ринкового процесу, постійним розвитком досліджуваних явищ від одного стану до іншого.

3. Принцип виділення основних факторів, які визначають кінцевий результат. Із значної кількості факторів, які впливають на процеси в діяльності гастрономічного туризму, необхідно виділити та вибрати головні, визначальні, які й стануть предметом розгляду.

4. Принцип єдності історичного та логічного. Цей принцип передбачає врахування історії розвитку об'єкта (процесу), його сучасного стану та перспектив подальшого розвитку. Реалізація даного принципу ставить перед дослідником вимогу наступності в пошуковій діяльності, врахування нагромадженого досвіду та стану розвитку теорії.

5. Принцип концептуальної єдності досліджень в туризмі. Дослідник повинен пояснювати досліджувані явища, виходячи з єдиних позицій, розуміння сутності та закономірностей туристичного процесу.

6. Принцип співвідношення досягнутого рівня з моделлю, метою. Результати дослідження оцінюються з позицій поставленої мети, ідеалу, перспектив розвитку туристичного проекту (процесу).

7. Принцип єдності дослідницького і практичного туристичного процесу. Дослідження гастрономічного туризму повинно завжди бути вписане в практичний процес туристичної діяльності, сприяти її вдосконаленню і не впровадженню негативних результатів.

8. Принцип поєднання аспектного і цілісного підходів. Багатоплановість предмету дослідження туристичної галузі робить неможливим його безпосереднє пізнання як єдиного цілого. Дослідник вимушений обмежуватись і вивчати лише окремі аспекти. Разом з тим, це передбачає можливість і необхідність розгляду об'єкту з інших позицій, реальної оцінки результатів дослідження як часткових, співвіднесення їх з даними, одержаними при вивченні досліджуваного явища в інших аспектах.

9. Принцип системного підходу. Процеси чи явища, які відбуваються в туристичній індустрії, завжди системні. Специфіка системи не вичерпується особливостями складових елементів, а пов'язана, насамперед, з характером їх взаємодії між собою. Дослідник ставить за мету вивчити характер і механізм цих зв'язків та відносин.

При плануванні та проведенні наукового дослідження гастрономічного туризму варто уникати можливих недоліків, до яких слід віднести:

1. Низький науковий та методологічний рівень дослідження.

2. Відсутність глибокого теоретичного та практичного осмислення змін в туристичній політиці держави на конкретному етапі розвитку суспільства та на перспективу.

3. Поверховий, некритичний аналіз історії розвитку досліджуваного питання, наукової літератури, ринкової практики.

4. Використання методів, що не забезпечують необхідної об'єктивності й достовірності одержаних емпіричних даних.

5. Некоректне застосування статистичних методів обробки результатів дослідження.

6. Дублювання тематики досліджень.

Досягнення високого методичного та наукового рівня дослідження гастротуризму передбачає:

- відбір найбільш актуальної проблематики;

- конкретне й мотивоване обґрунтування визначення стратегії дослідження, його мети, завдань і предмета;

- спрямованість методики й організації дослідження на розкриття нових наукових фактів, закономірностей туристичних явищ, пошук шляхів оптимізації практичної туристичної діяльності;

- коректну організацію та поетапність проведення науково-дослідної роботи на основі системно-структурного підходу та використання адекватних засобів методологічного аналізу;

- визначеність у виборі та застосуванні понятійно-категорійного апарату дослідження;

- прогнозування розвитку туристичних процесів, ринку туристичних послуг тощо.

Висновок до розділу 1

Отже, гастрономічний туризм -- це різновид туризму, що пов'язаний з ознайомленням та дегустацією національних кулінарних традицій країн світу. Але хоч такий туризм і передбачає подорож по країнах і континентах для знайомства з особливостями місцевої кухні та кулінарними традиціями, з метою спробувати унікальні для приїжджої людини страви та продукти, та як послуга - це щось більше, оскільки все є добре продуманим комплексом заходів для дегустації традиційних в певній місцевості блюд, а також окремих інгредієнтів, які не зустрічаються більше ніде в світі та які мають особливий смак.Слід також зазначити, що практично будь-яка країна має потенціал для розвитку у себе гастротуризму, адже в кожній країні своя неповторна національна кухня, свої традиції гостинності.

Основні етапи проведення дослідженнягастротуризму: збір інформації по досліджуваною явищу, а саме, по гастрономічному туру, обробка наявної інформації, підбиття підсумків.

Головними інструментами дослідження гастрономічного туризму виступають: літературний метод (збір і вивчення літературних джерел), аналіз і синтез (розгляд явища по складових і в цілому), хронологічний метод (розгляд явищ в часі), статистичний метод (аналіз статистичної інформації), картографічний метод (застосування картографічного матеріалу для вивчення туристичних маршрутів і т.п.), графічний метод (зображення досліджуваних явищ, їх динаміки у вигляді графіків, діаграм), метод опитування (усне, письмове - анкетування), методи прогнозування та узагальнення.

Застосування у комплексі усіх вищезгаданих методів дасть змогу якнайповніше дослідити те чи інше явище сфери гастрономічного туризму.



2. Національна кухня Італії, як ресурс розвитку гастрономічного туризму

2.1 Сировинна база

З 2012 року в Італії гастрономічний туризм користується все більшим попитом. Ця галузь туризму приносить близько 5 мільярдів прибутку до державного бюджету, навітьнезважаючи на економічну кризу в країні.

Організація «Coldiretti» склала спеціальний перелік регіонів, в яких було збережено від зникнення традиційні страви, якими можна насолоджуватися протягом літа 2012 року. За даними «Coldiretti» кожен третій італієць стверджує, що від якості та смаку їжі залежить успіх його відпочинку, ідеальним буде такий, коли не доведеться нудьгувати під час дегустації місцевих страв і вин.

Також, в межах дослідження, по всій країні були оцінені італійські регіони з точки зору гастрономічного туризму. В результаті якого перше місце посіла Тоскана, котра володіє оригінальними рецептами близько 450 спеціальних традиційних страв. Друге місце, серед регіонівнайбільш популярнихсеред бажаючих спробувати колоритні страви-посівЛаціо, там їх налічується 384. А третяза рейтингом - Кампанія, де налічується 370 місцевих оригінальних страв. Саме ці регіони влітку 2012 року зафіксували найбільший приплив туристів, котрі обирають тури із дегустації вин та страв. Також популярними серед любителів такого виду відпочинку є Емілія-Романья, П`ємонт таЛігурія.

Для того щоб зберегти страви регіональної кухні Італії потрібно завдячити представникам сільськогосподарської галузі Італії. Саме фермери займаються тим, щоб зберегти традиції харчування, та виробляють продукти, необхідні для приготування регіональних страв.

Як уже зазначалося, кожна область Італії має унікальні кулінарні традиції. Завдяки зусиллям італійського кухаря Артузова, в 1870 р. було зібрано понад 1800 рецептів приготування страв з усієї Італії, італійська кулінарія придбала цілісність.

«Фаст-фудами» Італія не славиться, тут не прийнято їсти на ходу, в поспіху. Якщо в Італії сідають за стіл, чи в колі сім'ї, чи з колегами по роботі чи з друзями на вечерю, то всі їдять не поспішаючи, жваво розмовляючи і обов'язково розпиваючи пляшку вина.

Ритуал вживання їжі та її приготування в Італії скрізь однаковий. Відданість будь-якій трапезі, хай навіть дуже простій, проявляється в часі, який італійці проводять за столом. У більшості районів опівдні робота переривається мінімум як на дві години. Всі жителі, від найбідніших до найбагатших, йдуть додому і починають їсти. Обід - це цілаподія з безліччю сюрпризів і задоволень, священнодійство, яке потрібно з кимось розділити: часто обід - стає найважливішою подією дня, саме тоді, за столом збирається вся родина і має можливість поспілкуватися, обмінятися останніми новинами, розповісти анекдот.

А от така приказка, як: сніданок - з'їж сам, обід - розділи з другом, а вечерю - віддай ворогові - італійцям чужа. Снідають вони зазвичай чашкою капучіно (воно вважається в Італії «ранковим», після обіду його не п'ють) з печивом або круасанами. Обід - це головна трапеза за день. Близько 13:00-15:00 годин вони їдять перше (до якого, до речі, відноситься і паста), друге (це може бути рагу, різотто і т.д.), салати і, безперечно, десерт. Зазвичай, солодке в Італії дуже люблять, особливо не байдужі вони до морозива, якого в Італії безліч видів. Вечеря, як правило, не настільки насичена, та деякі, особливо ділові люди, віддають перевагу вечері замість обіду. У гастрономічному турі не обов'язководотримуватися цього звичного для більшості італійців укладу, але ні обід, ні вечеря у Вас не обійдеться без вина, яке, на думку італійців, перед обідом розпалює апетит, а після - сприяє кращому засвоєнню їжі.

Італійська кухня знаменита відмінними смаковими якостями і корисністю. Продукти завжди використовуються високої якості, якішляхом нескладної обробки при виготовленні страви зберігають свою свіжість і природний смак. Але поняття національної італійської кухні вельми різноманітне. Італія пропонує світу масу оригінальних варіантів кухні, що відображають історію регіонів країни і підкреслюють значення місцевих продуктів. Кулінарні рецепти з часом удосконалювалися також природно, як стилі в живописі або костюми. Більше, ніж політичні та географічні межі, на них впливали відмінності у складі ґрунту, кліматі і близькості до моря, але найбільші відмінності існують між кулінарією півночі і півдня - це насправді дві абсолютно різні кухні. Різницю в регіональних кулінарних пристрастях італійців можна зрозуміти, порівнюючи, наприклад, кухню Венеції, Лігурії, Тоскани, регіону Емілія-Романья, Фріулі-Венеції Джулії, Сицилії, П'ємонту, Венето та інших регіонів. Від півночі до півдня країни відрізняються як способи приготування хліба, так навіть і різдвяних солодощів. Основна відмінність кухні півночі і півдня полягає в тому, що по-перше, на півночі вживають пасту (загальна назва всіх макаронних виробів) пласку у вигляді локшини, а на півдні круглу, у вигляді трубочок. Домашню пасту на півночі роблять на основі яєць, до неї додають соус, який складається з телятини і томатів. На півдні паста виготовляється фабричним способом і не містить яєць, а основу класичного соусу складає свинина. Друга відмінність між кулінарними пристрастями півночі та півдня-це жири, на яких готується їжа. На півночі використовують тваринне масло, на півдні - оливкове. По всій Італії використовуються різноманітні спеції та приправи.

Хоча регіональні відмінності великі, та все ж усюди порядок прийняття їжі однаковий. Перше, обов'язково включає макарони, рис (особливо на півночі) або суп. Друге - м'ясо або іноді (в основному по п'ятницях) риба, до яких додається принаймні один, а то й два чи три гарніри з овочів. Потім, після зеленого салату - інтригуючий фінал - що не будь екзотичне і солодке, сир і фрукти, іноді морозиво. Зрозуміло, все це запиваеться достатньою кількістю вина.

Національним блюдом італійців є, звичайно, макарони, всі блюда з яких називаються загальним словом "паста".Але варто відзначити, що першими макарони стали робити китайці.Так, історики розповідають, що Марко Поло привіз з собою із Китаю, в якості сувеніра, тонкі трубочки з тіста: правда, китайці робили їх з рисової муки. Однак, існує велика кількістьісторій появи цього борошняного виробу. У літературі макарони вперше згадуються в "Декамерон" Боккаччо був сильно здивований, що вже в 14 столітті у селах варили макарони таравіолі. Дехто стверджує, що назву макаронам дав якийсь кардинал, який, побачивши їх уперше на своєму столі, вигукнув: "О, макарони!" - Що означає "О, як мило!"

Макарони бувають всіх форм і розмірів, їх додають в супи, подають з соусами або просто з сиром, запікають у духовці і навіть начиняють. Часто пасту подають у поєднанні з квасолею, горохом чи цвітною капустою. З макаронних виробів найбільш поширені спагетті - вид довгої вермішелі таканнеллони-це великі порожнисті макарони. В процесі приготуванняканнеллониспочатку відварюють до напівготовності, потім їх наповнюють м'ясним фаршем, змішаним з дрібно нарізаними грибами, рубаною зеленню, яйцями та іншими добавками, і потім запікають у духовці. Також популярні серед Італійців лазаньї (листкові запіканки з макаронного тіста, перешаровані м'ясним або овочевим фаршем з соусом бешамель і сиром) і равіолі з різноманітниминачинками (невеликі пельмені з макаронного тіста, які подають в томатному або вершковому соусі з тертим сиром). Як не дивно, але всі "пасти" з ароматними соусами в італійській кухні відносяться до перших страв, так як і супи.

З супів обов'язково варто спробувати Мінестроне, який подають із зеленим італійським соусом "песто", який зазвичай готують із базиліка, оливкового масла і кедрових горіхів.

Суп не є винаходом італійців, проте назва взята у них. Суп на італійській мові означає щось розм'якшене, те, що п'ють. Але раніше це було не завжди таким, що сьогодні називають супом. У 16 столітті в Італії не їли супу. П'ятсот років тому один з римських кухарів розповів про приготування страви, яке він готував його так: "У горщик я кладу окіст, два фунти яловичого м'яса, один фунт телятини, молодого курчати і молодого голуба Після того як вода закипить, я додаю спеції, зелень і овочі. Мій пан міг їсти це блюдо шість тижнів підряд".

Багато з перших страв супроводжує тертий сир Пармезан. Цей сир дозріває в підвалах не менше двох років і в результаті стає сухим та легко кришиться. Він може зберігатися місяцями, при цьому не втрачаючи своїх якостей. Інший сир, який є своєрідною протилежністю пармезану - моцарелла - це дуже м'який сир, ніжний і делікатний, який буквально тане в роті.

Історію появи деяких національних страв італійці пов'язують з іменами своїх прославлених земляків. Так, античний полководець Лукулл, стомлений нескінченними битвами, повернувся на батьківщину, щоб там у колі веселих друзів провести останні роки життя. Звані бенкети зробили Лукулла більш знаменитим, ніж його військове ремесло. Неаполітанці і досі цінують страви, які в той час прикрашали святковий стіл. Одним з таких блюд була піца а ля наполетана. Вона представляла собою золотаво-жовтий пиріг з кислого тіста, спечений на деревному вугіллі. До цього дня у кожного неаполітанця є свій власний рецепт приготування начинки для піци: одні їдять таку піцу з грибами, інші - з яблуками, треті - з яйцями, а четверті - просто із сиром.

Вино в Італії - національний напій, глечик з вином завжди присутній на столі італійців,поряд з іншими стравами, так як вони є великими цінителями вина. Завдяки сталому середземноморському клімату і виноробним традиціям Італія змагається з Францією - як найбільший виробник вина в світі і, зазвичай, перевершує Францію як найбільший в світі експортер.

Італійське виноробство - заняття настільки давнє, що навіть історики не можуть точно відповісти на питання, коли саме місцеві жителі почали вирощувати лозу, збирати і тиснути ягоди. За найскромнішими підрахунками, перші винокурні з'явилися на Апеннінському півострові 3000 років тому.

В Італії культивується набагато більше сортів винограду і виробляється більше вина (майже п'ята частина світового виробництва), ніж в інших країнах. Вибір вин надзвичайно широкий, і у кожного свій смак і аромат. Яких тільки вин немає в Італії: від темно-червоних, пінистих, до білих, іскристих. А столицею італійських вин можна назвати місто Альба, в околиці якого виробляють знамениті Бароло і Барбареско. Інший регіон Італії, вина якого знамениті на весь світ, це Тоскана з її К'янті, БрунеллодіМонтальчіно, НобіледіМонтепульчано тощо.

В Італії цікаво завжди - і під час збору винограду, і в сезон віджиму оливкового масла, і в період фестивалів, виставок, концертів, коли вулиці нерідко перетворюються на справжній театр під відкритим небом. У цих краях, немов створених для винно-гастрономічного туризму, легко наблизитись до розуміння вина, культури та гастрономії, знайти свої вподобання.

В Італії дбайливо зберігають і передають з покоління в покоління кулінарні традиції. Можливо, саме в цьому і полягає секрет визнання і популярності італійської кухні в усьому світі.

Дійсно, італійська кухня стала по істині міжнародною - складно знайти місто, де б не було італійського ресторану з традиційними пастою і різотто. Піца давно стала «своєю» для американців, її із задоволенням їдять по всій Європі і навіть в Азії. Капучіно і еспресо - напої без яких не може уявити життя безліч людей по всьому світу, але ж їх батьківщина - так само Італія.

Однак особливості національної італійської кухні полягають не тільки у всесвітньо відомих та «брендових» стравах і продуктах. Родзинка Італії та її кулінарії в самому ставленні до їжі, до процесу приготування їжі та культурі трапези.



2.2 Національні страви

гастрономічний туризм італійський

Італійська кухня (поряд з китайською) давно вже перейшла свої національні кордони, перетворившись на одну з міжнародних. Піца, лазанья, паста - страви, відомі чи не кожному. Італійська кухня - типовий представник середземноморської. Багато риби, морепродуктів, овочів, фруктів, сирів, оливкового масла, виробів з тіста і вина.

Тваринного жиру в італійській кухні порівняно небагато. Підвищений вміст йоду (за рахунок морепродуктів) стимулює обмін речовин і сприяє розщепленню жиру. В даний час серед дієтологів переважає думка, що саме середземноморська традиція харчування стримує атеросклероз і сприяє довголіттю.

За даними Національного управління Італії з туризму, 30% туристів прибувають в цю країну для відпочинку на морі, 30% - для відвідування музеїв і огляду пам'яток, 5% - для участі у всіляких гастрономічних та винних турне. В Італії 20 областей, і кожна з них має унікальні кулінарними традиціями.

Хороша їжа - це насолода, а національна кухня інших країн - це ще й екзотика. Кожен турист обов'язково спробує традиційні страви країни, але є справжні цінителі, які готові подолати заради суші або італійського вина сотні кілометрів.

Італія немов створена для винно-гастрономічного туризму. Восени Італію оглядати і пробувати на смак не менш цікаво, ніж влітку, і значно більш комфортно (через відсутність спеки). При бажанні можна поєднувати гастрономічний тур з пляжним відпочинком (наприклад, на Сицилії) або екскурсійною програмою. Наприкінці жовтня в Італії проходить свято молодого вина. Ще цікавіше було б проїхати якусь частину країни на машині, щоб порівняти страви різних провінцій і спробувати зовсім різні вина.

Італійська кухня набагато простіше, скажімо, французької, в ній немає вишукувань, властивих кухням інших європейських країн, але в ній є щось привабливе, що створює настрій, легкість ставлення до приготування їжі. Вона складається з поєднання злаків, овочів, риби, фруктів, м'яса і сирів з оливковою олією. Італія розташована в теплому субтропічному кліматі, на її землях вирощується безліч фруктів і овочів, особливо в південних районах, і це значно впливає на харчові вподобання її жителів. Рослинною основою італійської кухні вважається капуста, артишоки, бобові, спаржа і цибуля. У традиційній італійській кухні овочі не варять і не смажать, а тушкують у власному соку з додаванням оливкової олії або вина. На півночі країни безліч рівнинних пасовищ, на яких вирощується худоба. Там багато м'яса, молока і сиру. Як це часто буває, такий поділ країни на області з різними смаковими традиціями добре впливає на національну кухню в цілому.

Тарілка спагетті з томатним соусом, прикрашена листочком базиліка - показовий, але не єдиний символ італійської кухні. Середземноморська кулінарна традиція пропонує страви і набагато простіші, які також дарують насолоду для шлунка і поліпшують самопочуття, переконані фахівці.

Для італійців національна кухня не обмежується лише поняттям «смачно поїсти» і гарно посидіти за столом. Місцевий культ їжі й кулінарні традиції століттями тісно пов'язані з національною самобутністю у світі. Тому новину про залучення середземноморської дієти до спадщини ЮНЕСКО на Апеннінах сприйняли з великим ентузіазмом.

На півдні достаток овочів, фруктів і пряних трав подарувало безліч смачних і ароматними соусів, які обов'язково подають до макаронів, равіоллі, лазанні і багатьох інших італійських страв. Часто основу для соусів складають овочі, такі як, томати. На їх основі готують сальсадіпомодоро. Зазвичай його варять дуже довго на повільному вогні, так що сальса ледь кипить. У соус додають пряні трави, такі як базилік або майоран.

На основі базиліка, пряної трави з тонким запахом, в Лігурії стали готувати соус песто, до складу якого також входять часник, кедрові горіхи і оливкове масло. Значна кількість соусів використовується для макаронів, особливо для спагетті. Часниковий соус з оливковою олією до довгих макаронів, соус з помідорів з беконом для довгих порожніх макаронів, соус з помідорів, баклажанів і часнику, соус з сиру, бекону та яєць для довгих і тонких макаронів. Кількість страв в італійській кухні дуже велика, і соуси в цих стравах значно підсилюють смак, насичуючи ароматом пряних трав та соковитих овочів і фруктів. До відвареного або смаженого м'яса подають м'ятний соус з оцтом. "Бутербродний" соус із зеленої цибулі з мигдалем подається з вареними яйцями. До риби, овочів та відвареного м'яса добре підходить цибульний соус з м'ятою або соус з червоним вином. Соус з кількою, а також лимонний соус використовують до варених овочів, риби та м'яса. Яєчний, гірчичний, соус піццайоли і просто лимонний сік використовуються з жирними і деякими овочевими стравами. З настою апельсинових квітів готують підливи до м'ясних і рибних страв.

Італія славиться також своїми сирами. Сири діляться на тверді, напівм'які, напівтверді, свіжі, блакитні (з цвіллю), з сирного згустку, із сироватки і зрілі сири. Взагалі сортів сиру в Італії стільки, що неможливо докладно описати кожен сорт. Сир горгонцола - з блакитною цвіллю - з'явився взагалі випадково. Роблять його з пастеризованого молока, в яке додається цвіль. Через кілька тижнів горгонцоли протикають товстою голкою, щоб цвіль поширювалася далі. Витримують такий сир близько 3-6 місяців, загортаючи у фольгу, для того, щоб сир залишався вологим. Зеленувато-блакитна цвіль надає чудовий гострий, трошки пряний смак.

Іншим знаменитим видом сиру в Італії безперечно вважається сорт Моцарелла. Такий сир найчастіше зустрічається на прилавках плаваючим в сироватці. Цей сир вважається класичною складовою для італійської піци. Якщо його трохи підкоптити вийдеМоцареллаАффуміката, а якщо підкоптити ще більше - Скаморца.

З твердих сирів найбільш відомий асьяго - це твердий, зрілий сир, якийвизріває до 2-х років і в останній своїй стадії стає кольору іриски, тендітним і дуже ароматним. В давнину такий сир виготовляли з овечого молока, але тепер, зазвичай, з коров'ячого. У назвах сиру стільки поезії, що відразу зрозуміло, що надихає італійців готувати так смачно. Ви тільки вслухайтеся: КанестратоПугліезе, Бра, Грана Падана, Парміджано-Реджано, ПекоріноРомано, ПекоріноСардо, КачьоттадіУрбіно, Фонтіна, КвартіроллоЛомбардо, Маскарпоне, Проволоне і Скаморца, Рагузано і ФьореСардо, Мраццано і Расчера. Загалом - всі сорти навіть не перелічити. А різних смаків і ароматів безліч. Не дивує й те, що сир є одним з найпопулярніших інгредієнтів піци.

Вино в італійській кухні, як втім, і в інших кухнях світу, відіграє визначну роль. Основні виноробні райони розташовані нижче 45 паралелі - в самій сприятливій місцевості для вирощування винограду. І він дійсно росте досить густо й інтенсивно, даруючи людям приголомшливий смак і густий аромат цих земель. З вином готують безліч страв, в ньому гасять і вимочують, і звичайно, вино подають до найрізноманітніших страв. Як і у Франції, в Італії вирощують поширені сорти винограду Піно Нуар, Каберне Совіньон, Каберне Фран, Мерло, Шардоне і Совіньон. Часто такі сорти купажують з місцевими, від чого вони набувають свій колорит. Сорти Рислінг, Гевурцтрамінер, Мюллер-Тургау вирощуються в північних районах, що межують з Швейцарією і Австрією. Безсумнівно, власні італійські сорти винограду, з чаруючими слух назвами досить популярні і дуже смачні: Червоний Санджовезе, Барбера, Неббьоло, Ламбруско (який йде на приготування червоного ігристого вина, що вважається «ліками від усіх хвороб»), Білий Треббьяно, Мускат, Кортезе, Вердуццо, Мальвазії. Як і будь-яка виноробна країна, Італія поділена на провінції або умовні регіони, що мають свої смакові особливості готових вин. Так, Ломбардія славиться своїми ігристими винами, П'ємонт - червоними Бароло і Барбареско, білими Кортезе, і АстіСпуманте, область Венето - сортами Амароне, Вальполічелла і Соаве. Крім вина, Венето славиться і своїм міцним напоєм граппа фортецею 40-50% об., Які виготовляються шляхом перегонки віджимання з кісточок, стебел і залишків винограду.

Граппа - гордість Італії, як французький коньяк, шотландське віскі, мексиканська текіла або справжня російська горілка є гордістю своїх регіонів. Готовий напій так красиво і дбайливо поміщають в пляшки, що це заслуговує окремої уваги. У оригінальні, різноманітної форми пляшки поміщають цілі фруктові плоди. Так, наприклад, плід груші, що ледве зав'язався, поміщають в порожню пляшку, там він росте і дозріває, а коли підходить час, плід акуратно зрізають, інколи з частиною гілки, і заливають граппою. Після того як напій настоїться і просочиться ароматом фруктів, його аромат стає ніжним і сонячним, а красива пляшка з приємним теплим відтінком напою тільки підсилює відчуття краси і вишуканості.

Італійське морозиво, це ще один кулінарний шедевр, який славиться на весь світ. Особливо полюбляють його в Європі та Америці. Цей популярний десерт виробляють не тільки на фабриках, а й у домашніх умовах або на невеликих фірмах. Етикеткаartigianale позначає морозиво домашнього приготування, produzionepropria - вироблено власником, а nostraproduzione - власного виробництва. Морозиво з такими позначками цінується набагато вище звичайного.

Найвідоміший італійський десерт - це, також, тірамісу. Вперше цей холодний десерт з хрусткого повітряного печива з прошарками ніжного сирного крему був приготований в 17 столітті в місті Сієна для герцога Козімо III Де Медічі. Назва, що складається з трьох слів - tiramisu (наголос на останній склад), означає дослівно «тягни мене вгору», а якщо літературно, то «піднімає настрій». Готується тірамісу з ніжного сиру маскарпоне, який роблять у Ломбардії. Сир повинен бути виготовлений виключно з вершків та мати жирність не менше 55%. Другий компонент - печиво савойарді, і третій - вино «Марсала», що стало популярним у кулінарів Сицилії ще в 18 столітті і додається в найвишуканіше частування.

Надзвичайно популярним напоєм з середини 20 століття в Італії стала кава. Для її приготування темпераментні італійці придумали кава-машину. Еспресо - «вичавлений, спресований», кава, приготована з допомогою спеціальної кавоварки для еспресо. Одержуваний напій значно міцніше, ніж кава по-турецьки, «Мока», або «френч-прес». Гаряча вода температурою від 86-90 градусів під тиском проходить через фільтр спресованої кави і витікає в чашку. У середині 20 століття були виготовлені автоматичні машини для еспрессо та капучіно. У цьому еспресо на 7 грамів сухої кави повинно бути від 30 до 60 мл води. Складніша справа з правильним помелом і сумішшю кави. Адже для того, щоб вийшов справжня кава-еспресо, необхідно підібрати суміш із сортів Арабіки або ж Арабіки з робустою. Потім каву слід обсмажити, що іноді складніше ніж підбір зерен, а потім дрібно змолоти. Італійські майстри ревно бережуть секрети кожного етапу захопливого процесу приготування кави, але з радістю пригостять чашкою ароматної кави де-небудь в кафе на вуличках Мілана.

Висновок до розділу 2

Отже, італійська кухня - це паста та соуси, це піца і оливки, це сир і вино. Все це можна покуштувати, відправившись у гастротур по Італії. Але, головне, в кулінарній подорожі зрозуміти, що італійська кухня - це ще й сама Італія, трохи гостра, пряна і неймовірно соковита.

Італійська кухня дуже проста, в ній немає вишукувань, властивих кухням інших європейських країн, але в ній є щось привабливе, що створює настрій, легкість ставлення до приготування їжі. Вона складається з поєднання злаків, овочів, риби, фруктів, м'яса і сирів з оливковою олією. Італія розташована в теплому субтропічному кліматі, на її землях вирощується безліч фруктів і овочів, особливо в південних районах, і це значно впливає на харчові вподобання її жителів. Рослинною основою італійської кухні вважається капуста, артишоки, бобові, спаржа і цибуля. У традиційній італійській кухні овочі не варять і не смажать, а тушкують у власному соку з додаванням оливкової олії або вина. На півночі країни безліч рівнинних пасовищ, на яких вирощується худоба. Там багато м'яса, молока і сиру. Як це часто буває, такий поділ країни на області з різними смаковими традиціями добре впливає на національну кухню в цілому.



3. Гастрономічний туризм Італії

3.1 Типи закладів ресторанного господарства

Італійці часто обідають поза домом, тому ресторанна культура там дуже розвинена. Є кафе і ресторани на будь-який рівень доходу: від мінімального до цілком солідного. І в будь-якому закладі ви можете розраховувати на якісні страви і відповідне обслуговування.

Заклади ресторанного господарства відносять до того чи іншого типу залежно від асортименту кулінарної продукції; потужності виробництва; пропускної спроможності залів; методів організації виробництва; форми обслуговування тощо.

Основними типами закладів ресторанного господарства є таверна, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет.

Кожен поважаючий себе гурман-мандрівник знайомий з Червоним гідом Мішлен. Це більше, ніж путівник, це найвпливовіший на сьогоднішній день рейтинг ресторанів. Навіть одна мішленівські зірка означає дуже хороший ресторан, 2 зірки - це відмінна кухня, заради якої можна трохи змінити маршрут, а заклад з 3 зірками настільки чудовий, що заслуговує окремої подорожі

Для фахівців Мішлен має значення тільки якість їжі в ресторанах, їм немає діла до дизайну інтер'єру, товщини меню та вартості страв. Тому, подорожуючи з гідом Мішлен, ви отримаєте найяскравіші кулінарні враження. Гід випускається для деяких країн Європи та Азії, є спеціальні видання для великих міст - законодавців гастрономічної моди. А для тих, хто ще не визначився з вибором, буде корисний рейтинг міст з максимальною концентрацією мішленовских зірок на кілометр і на душу населення. У ньому знайдуться і маленькі тихі європейські містечка з кількома відмінними ресторанами, і мегаполіси з шикарними тризірковими закладами. Словом, є, з чого вибирати гурману-мандрівнику.

Звісно, за понад сто років роботи мішленівські інспектори відшукали дуже і дуже немало цікавих закладів по всьому світу. Кілька зірочок чи навіть символічна згадка в «LeGuideMichelin» кардинально змінювали долі ресторанів і рестораторів, відкриваючи перед ними шлях у вищу лігу цього специфічного світу. Ясна річ, траплялися після злетів і фіаско, але здебільшого, скуштувавши новий рівень гри, старі правила ресторатори вже просто не спроможні були сприймати. В даній роботі ми розглянемо деякі заклади ресторанного господарства Італії. Таблиця 3.1

Таб.3.1

Заклади ресторанного господарства Італії

Тип закладу	Назва закладу	Місце розташування
Ресторан	OsteriaFrancescana	Модена, Італія
Ресторан	PiazzaDuomo	Альба, Італія
Ресторан	DaVittorio	Брузапорто, Італія
Ресторан	DalPescatore	Ольо, Італія
Ресторан	LeCalandre	СармеолодіРубано, Італія
Ресторан	EnotecaPinchiorri	Флоренція, Італія
Ресторан	LaPergola	Рим, Італія
Ресторан	LaSidreria	Мілан, Італія
Ресторан	Аdxkok	Рим, Італія
Кафе	Caffe'Del 900	Флоренція, Італія
Кафе	ChiaroScuroFirenze	Флоренція, Італія
Кафе	All'Arco	Венеція, Італія
Кафе-кондитерська	Eoliana	Мілан, Італія
Кафе-кондитерська	Baylon	Рим, Італія
Гастропаб	SaporiSolari	Мілан, Італія
Кафе	IlCartoccio	Рим, Італія
Бургерна	Ilpaninotondo	Флоренція, Італія
Піцерія	Agora	Сицілія, Італія
Піцерія	TheOrtiga	Мілан, Італія
Піцерія	AnticoForno	Венеція, Італія
Кав'ярня	TazzaD'OroCoffee	Рим, Італія

Розглянемо ці заклади більш детально.

«OsteriaFrancescana» (Модена, Італія)

В активі «OsteriaFrancescana» три зірки від «LeGuideMichelin», третє місце в рейтингу «World's 50 BestRestaurantAwards» і титул найкращого ресторану Італії. Опікується кухнею один із найвидатніших італійських шефів сучасності - МассімоБоттура, який окрім усіляких визнань і нагород для ресторану, здобув чимало і особистих перемог на найвищому рівні. Свого часу практикувався у Франції в легендарного Алена Дюкасса. Стиль роботи - все той же безкінечний пошук компромісів між традиціями і новаціями. У ролі класика в даному випадку - Емілія-Романія.

А от ззовні, як це інколи буває з подібного рівня ресторанами, «OsteriaFrancescana» нічим особливо не вирізняється. Найчастіше, нічого не підозрюючи, туристи просто проходять повз, дорогою до соборної площі Модени. Лише скромна вивіска може підказати, що чекає гостя за не менш скромними дверима. І то, якщо гість мав щастя чути про «OsteriaFrancescana» і мав завбачливість «надцять» місяців тому замовити для себе один із 12 столиків. До речі, інтер'єр теж напрочуд стриманий і спокійний - без жодних слів і пояснень гість з перших же хвилин дуже і дуже немало дізнається про пріоритети і філософію цього місця. Один із основних акцентів - фотографії іменитих відвідувачів ресторану. Колекція, треба відзначити - вражаюча! Хто тільки не навідувався за ці роки на вечерю до МассімоБоттури: від найвідоміших політиків і багатіїв світу до зірок музики і кіно. Приміром, Джордж Клуні і Джулія Робертс взагалі називали цей ресторан своїм найулюбленішим гастрономічним місцем…

Гості «OsteriaFrancescana» мають можливість обирати між трьома варіантами смачної «подорожі» із МассімоБоттура. Найдоступніший варіант - традиційний. Для тих, хто хоче і може дозволити собі більше - класична версія. Ну, а максимум творчості і емоцій від «OsteriaFrancescana» - це "Sensations". До слова, на пристойному рівні і винна карта ресторану, в якій 100 сторінок і 1300 найменувань.

Ресторан «PiazzaDuomo» відкрився в травні 2005 року в історичному центрі столиці міста Альба. За кілька років існування ресторан встиг заслужити собі ім'я, і ??сьогодні користується великою популярністю. Адресу цього закладу знає кожен гурман в місті. Завідує рестораном молодий і дуже талановитий шеф-кухар ЕнрікоКріппо. Разом зі своєю командою він цілий день «чаклує» над стравами, постійно дивуючи найвимогливіших відвідувачів чимось новим.

Ресторан славиться багатством і різноманітністю пропонованих блюд. В меню риба, морепродукти, гриби та багато іншого. Кріппо і його колеги вміло перетворюють самі звичайні страви в справжні витвори мистецтва, на які здатні тільки талановиті кухарі.

Але приваблює клієнтів не тільки кулінарне мистецтво шеф-кухаря, але ще й особлива приємна обстановка, створена сучасними дизайнерами. По всій стелі «PiazzaDuomo»проходить фреска роботи неаполітанського художника Франческо Клементе. Натхненний ландшафтом області Ланге, живописець зобразив гігантське виноградне листя.

Ресторан «DaVittorio» на вулиці Cantalupa, 17 міста Брузапорто, що в регіоні Ломбардія в своїй кухні базується на стравах з риби і морепродуктів, поєднуючи їх в складних рецептах. Серед особливостей - іранська чорна ікра, «риба Святого Петра (тілапія) зі спагеті з каракатицею і бобами», «суп з єрусалимських артишоків з чорними трюфелями».

Ресторан «DalPescatore» в місті КанеттісульОльо, що недалеко від Кремони в регіоні Ломбардія, знаходиться на LocalitaRunate, 17. Його заснували ще бабуся і дідусь нинішнього власника АнтоніоСантіні, який управляє ним зі своєю дружиною Надією з 1974 року. Страви, що подаються на стіл, готуються за старовинними сімейними і традиційними рецептами, злегка адаптованим для додання більш ніжного смаку. Перлини тутешнього столу: «шафран різотто з смаженими артишоками» і «качка під бальзамічним оцтом».

Ресторан «LeCalandre» вперше отримав три зірки Michelin в 2002 році і продовжує їх утримувати досі, знаходиться на вулиці Liguria, 1 в містечку СармеолодіРубано недалеко від Падуї в регіоні Венето. Шеф-кухар ресторану, МассіміліаноАлажмо, за своє мистецтво і майстерність у приготуванні їжі заслужив звання «Моцарт кулінарії». Секрет смаку його страв дуже простий: всі продукти Массіміліано закуповує сам щоранку на ринках і в магазинах Падуї, а при складанні рецептів керується тільки своєю уявою. У цьому ресторані відвідувач зможете покуштувати «шафранове різотто, посипане лакрицею», і «капучіно з чорних каракатиць».

Ресторан «EnotecaPinchiorri», що знаходиться у Флоренції на вулиці Ghibellina, 87, поєднує французький шарм і італійський смак. Особливість його кухні полягає в тому, що всі страви готуються за традиційними тосканским рецептами з використанням французьких методів приготування. Тут відвідувачу подадуть «подвійні равіолі, фаршировані сиром буррата (суміш коров'ячого молока і сиру моцарелла) і цесаркою, під соусом з сиру пармезан і м'ясного соку», «філе барабульки з оливками, з кремом з картоплі, лимона і турецького гороху в розмарині».

Ресторан «LaPergola», названий багатьма кулінарними критиками Риму «кращим рестораном міста», розташований в будівлі готелю RomeCavalieri на вулиці Cadlolo, 101. Цей ресторан пропонує страви італійської і середземноморської кухні.

У спеціальне гурме-меню входять, наприклад, такі вишукані страви: «устриця «Біла перлина», приготована на грилі із запеченим гарбузом і травами», «цільнозернові макарони з червоними креветками, соусом кулі з копчених баклажанів і з крутонами», «террин з кролика з артишоками і буряком», «телячі щічки з листям кучерявоїІндиві, сиром Бурат і повітряним рисом з перцем чилі».

Ресторан «LaSidreria» в Мілані. Сидр здавна існує на півночі Італії. Цей слабоалкогольний напій з натурального яблучного соку нітрохи не поступається сухому виноградному вину в кількості корисних речовин і в стадії сприятливого впливу на здоров'я.

«LaSidreria» в Мілані - душевний заклад, столики в якому завжди зайняті міланцями, які побажали випити стаканчик-другий терпкого легкого яблучного напою з яскравим фруктовим ароматом. Меню в ресторані зовсім невелике і змінюється кожен місяць. Воно містить кілька позицій: закуски, основне блюдо, десерт. Всі страви приготовані за традиційними міланським рецептами. «LaSidreria» в Мілані - одне з кращих місць для вечері в компанії друзів.

Ресторан «Адхок». Ресторан в Римі знаходиться в історичному центрі міста на вулиці ViaDiRipetta, недалеко від площі Іспанії.

Гостинно затишний заклад для особливих випадків. У меню - страви римської та середземноморської кухні. На додаток до звичайного меню, в ресторані пропонують дегустаційне меню. У ньому представлено кілька варіантів дегустаційних сетів: м'ясний, рибний, трюфельний, десертний і сет пасти ручної роботи. До страв вже підібрані вина, які ідеально поєднуються з блюдами, що входять в сет. У цьому випадку ціна за сет буде вища.

У ресторані випікають чудовий хліб, а в погребі дозрівають м'ясні делікатеси і сири. Винна карта налічує близько 700 найменувань. Поради щодо вибору напою з цього різноманіття дасть професійний сомельє.

Розглянемо відомі кафе Італії.

«Caffe'Del 900» у Флоренції знаходиться недалеко від моста ПонтеВеккьо. Це приємний тихий заклад з видом на Арно, в якому можна відпочити в будь-який час дня. З ранку в «Caffe'Del 900» варто заглянути на чашку капучіно або стакан латте з пляшками (особливо гарні повітряні круасани з шоколадом). У розпал дня тут можна освіжитися домашнім морозивом на відкритій терасі. У другій половині дня вас чекають на аперитив з закусками.