Підготовка майбутнього вчителя фізичної культури до формування вольових якостей молодшого учня

Організаційно-методичними умовами підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації роботи з формування вольових якостей молодших учнів вважаємо:

- спрямування методів і форм організації пізнавально-практичної діяльності на усвідомлення специфіки та засвоєння ними способів реалізації оздоровчо-вольової функції фізичного виховання молодших учнів;

- поетапне формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації роботи з формування вольових якостей молодшого школяра;

- оновлення змісту професійних знань, щодо сутності організації роботи з формування вольових якостей молодшого учня;

- використання отриманих знань, набутих умінь і навичок у роботі із молодшими учнями на уроках фізичної культури у початкових класах.

Таким чином, організаційно-методична підготовка студентів до організації роботи з формування вольових якостей молодшого учня об'єднує три етапи: на першому формується готовність студентів до організації роботи з формування вольових якостей молодшого учня (включає мотиваційний, когнітивний, операційний особистісно-вольовий та комунікативний компоненти) за допомогою психолого-педагогічних дисциплін; на другому етапі триває удосконалення умінь і навичок організації роботи при розробці проектів та впровадження їх у процес фізичного виховання учнів початкової школи; на третьому студенти аналізують власні проекти та беруть участь у педагогічних конференціях з захисту практики у початковій школі та дитячих оздоровчих таборах.

Вважаємо, що когнітивний компонент (або змістовно-процесуальний) потребує ґрунтовного аналізу. Відомо, що на початковому етапі (І-IV кл.) серед освітніх завдань великого значення набуває збагачення рухового досвіду дітей та вдосконалення їхніх психомоторних здібностей, що полегшує опанування складних вправ у майбутньому. Система умовних зв'язків, сформовано в цьому віці, відрізняється міцністю, і це є підставою для формування у дітей потягу до самостійних занять. Треба привчати дітей і дотримуватися правил особистої гігієни. Серед оздоровчих завдань на перший план висуваються: формування постаті, сприяння розвитку організму, виховання спритності та швидкості.

Початкова школа - відповідальний етап у формуванні людської особистості. Діти молодшого шкільного віку переважно відверті, відкриті великий вплив на них справляє авторитет вчителя. Фізичні вправи можуть бути ефективним засобом формування навичок правильної поведінки, взаємин, патріотичних почуттів, якщо у процесі їх виконання залучати до активної діяльності дітей як помічників, готувати їх як суб'єктів процесу фізичного виховання, виховувати в них почуття відповідальності за власний фізичний стан.

В роботі з учнями молодших класів застосовують різноманітні засоби, але головним із них є вправи основної гімнастики, акробатичні вправи, ходьба і біг у різних варіантах з подоланням перешкод, човниковий біг, вправи з м'ячами, танцювальні рухи, рухливі ігри, плавання, пересування на лижах.

Треба заохочувати учнів до застосування в позаурочний час нетрадиційних для уроків засобів, а сам: «класики» і скакалки, ігри з м'ячами, катання на велосипедах і самокатах тощо.

Торкаючись особливостей методики, варто звернути увагу на необхідність: урізноманітнювати виконання вправ під час їхнього багаторазового повторювання; надавати перевагу цілісному методу розучування; використовувати підвідні вправи, допомогу та проводку; не допускати великих перерв під час навчання; багаторазово використовувати різноманітні способи показу; практикувати короткі паузи між показом і безпосереднім виконанням вправи дітьми; пропонувати показ вправи учнем та інші способи демонстрації; не забувати про предметні орієнтири, а також про образне мовлення; подавати різноманітні сигнали під час засвоєння темпу і ритму вправ; рекомендувати прийоми поєднання вправ з речитативами, перед усім під час колективних дій; широко використовувати оцінку діяльності учнів і тестування; короткі навантаження чергувати з достатніми для відпочинку паузами; змінювати характер праці (біг, стрибки, ігрова діяльність, гімнастика); на початкових базах навчання фізичних вправ слід більше часу відводити на повільне їх виконання та виконання в полегшених умовах; використовувати велику кількість різноманітних рухових дій та їх часте чергування; практикувати короткі інтервали між попередньою і виконавчою командами під час навчання стройових дій; надавати перевагу фронтальному методу організації занять.

На цьому етапі слід уникати:

· великих навантажень на хребет, сильних поштовхів и струсів тіла, перенапруження суглобо-зв'язкового апарату та м'язів;

· вправ із надмірним обтяженням.

На нашу думку, підготовка майбутніх вчителів фізичної культури до організації роботи з формування вольових якостей молодших учнів повинна здійснюватися шляхом упровадження організаційно-методичних умов, які являють собою обставини та фактори, від яких залежить підготовка студентів до певного виду діяльності.

Організаційно-методичними умовами підготовки майбутніх учителів фізичної культури до організації роботи з формування вольових якостей молодших учнів вважаємо:

– спрямування методів і форм організації пізнавально-практичної діяльності на усвідомлення студентами специфіки такої роботи та засвоєння ними способів реалізації оздоровчо-вольової функції фізичного виховання молодших учнів;

– поетапне формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до організації роботи з формування вольових якостей молодшого школяра;

– оновлення змісту професійних знань щодо сутності організації роботи з формування вольових якостей молодшого учня;

– використання отриманих знань, набутих умінь і навичок у роботі із молодшими учнями на уроках фізичної культури у початкових класах.

Таким чином, організаційно-методична підготовка студентів до організації роботи з формування вольових якостей молодшого учня об'єднує три етапи: на першому формується готовність студентів до організації роботи з формування вольових якостей молодшого учня (включає мотиваційний, когнітивний, операційний особистісно-вольовий та комунікативний компоненти)за допомогою психолого-педагогічних дисциплін; на другому етапі триває удосконалення умінь і навичок організації роботи при розробці проектів та впровадження їх у процес фізичного виховання учнів початкової школи; на третьому, студенти аналізують практичну доцільність цих проектів та беруть участь у педагогічних конференціях із захисту практики у початковій школі та дитячих оздоровчих таборах.

Як було вже зазначено у підрозділі 1.2., змістово-процесуальний, або когнітивний компонент включає такі критерії: система фахових знань, умінь та навичок щодо оздоровчо-вольової функції педагогічного процесу в початковій ланці освіти; практичну реалізацію педагогічних знань і вмінь організувати оздоровчо-вольовий процес у початкових класах.

Тому логікою нашого дослідження було передбачено зробити детальний аналіз психолого-педагогічної літератури [3; 5; 17; 66; 67; 71; 85; 87], на предмет складання методичного проекту “Воля та вольові якості молодшого школяра”. Викладемо деякі основні положення вищезазначеного проекту.

Фізичний розвиток дитини молодшого шкільного віку характеризується значним ростом і збільшенням ваги тіла.

Помічається деяка нерівномірність у рості окремих частин тіла. Особливо інтенсивно ростуть нижні кінцівки. В 11 років відношення верхньої і нижньої частин тіла дорівнює 1:1.

Значно посилюється ріст кісток і окостеніння їх. Так, у семи-восьмирічних дітей ще триває окостеніння фаланг п'ясті рук, а окостеніння зап'ястя закінчується лише у 11-12 років. Через те тонкі і точні рухи рук під час письма, малювання, ліплення, роботи з голкою, вишивання стомлюють учнів 1 - 2 класів швидше, ніж старших дітей. На це треба зважати, плануючи заняття з письма і ручної праці.

Великої уваги вчителів і батьків потребує процес окостеніння хребта дитини. Треба стежити за правильним сидінням першокласників за партою, не перевантажувати їх. Важливо, щоб меблі в школі і робоче місце дитини вдома відповідали її зростові. Стомлюючись на уроці, вона мимовільно починає змінювати позу, роблячи в таких випадках типові рухи - потягується, підводиться, схиляється вбік, кладе голову на руки. Своєчасно організований відпочинок - так звані фізкультхвилини - допоможе зняти втому, підвищить працездатність дітей.

Помітно посилюється в цьому віці розвиток м'язів і всього рухового апарата. Цим пояснюється надмірна рухливість.

“Ці хлопчики і дівчатка, - писав А.С.Макаренко, - і менше знають, і менше в них фізичної сили, але вони як кров у організмі. Як кров, вони нестримно швидкі і всюдисущі. Вони проймають своєю участю, словом, сміхом, вимогливістю і упевненістю кожну ділянку роботи, всюди метушаться їх рухливі фігурки, щось тягнуть, крекчуть, вигукують, потім сполохаються раптом, як горобці, цілою зграєю схоплюються і перелітають на нову лінію, де потрібна допомога”[ 60, с.395].

У фізичному розвиткові дитини молодшого шкільного віку велике значення має правильне функціонування органів дихання. Розвиток грудної клітки і життєвої ємності легенів у дітей цього віку значно відстає від розвитку інших органів, а тим часом функції органів дихання прискорено зростають у зв'язку з посиленням фізичної і розумової діяльності, що вимагає підвищеного постачання клітин киснем.

Ріст життєвої ємності (у кубічних см) легенів дітей видно з таблиці:

Частота дихання у дітей 6 - 7 років становить 23, у 8 - 10 - 22, у 12 років - 21, у дорослих - 16 - 18 видихів на хвилину. Але ця норма значно збільшується в процесі активної діяльності.

Прискоренню дихання сприяє й легке збудження дихального центра кори головного мозку. Тому треба виробити в учня правильне ритмічне дихання, що якоюсь мірою регулює всі психічні функції і насамперед увагу, яка при вдиханні і зупинці дихання посилюється, а при видиханні - послаблюється. Прискорене дихання певною мірою заважає дитині зосереджено слухати вчителя.

На розвиток органів дихання позитивно впливає ритмічна гімнастика. Вона збільшує життєву ємність легенів і сприяє загальному розвиткові дитини. треба систематично привчати дітей правильно сидіти за партою, ходити і стояти струнко, рівно тримати голову. Все це розширює грудну клітку, полегшує дихання, виробляє поставу. Слід привчати дітей дихати через ніс.

В учнів молодшого шкільного віку спостерігається деяке відставання працездатності серця від розвитку тіла. Вихователь повинен бути пильним і дбайливим, оберігати дітей від надмірного перевантаження, яке веде до захворювання серцевого м'яза.

Посилено розвивається головний мозок, збільшується його вага, вдосконалюється структура. Динаміку вікового зростання мозку видно з наведеної таблиці.

Показники ваги мозку (у грамах) у дітей різного віку

Зміни в будові відділів головного мозку відповідають розвиткові їх функцій. Цьому сприяє навчальна діяльність молодших школярів, що зумовлює розвиток другої сигнальної системи, коригуючи роль якої у взаємодії з першою сигнальною системою дедалі більше зростає.

Значну роль у регулюванні змін в організмі дитини цього віку відіграє нервова система. Відбувається дальший розвиток функцій великих півкуль (зокрема синтезуючої і гальмівної), які перебувають у стадії інтенсивного формування. Чим молодша дитина, тим більше в неї переважають процеси збудження над процесами гальмування. Процеси збудження і гальмування легко іррадіюють, поширюються по корі великих півкуль. Цим певною мірою пояснюється недостатня стійкість уваги дітей, особливо в перший період навчання у школі. Тільки у 8 - 9 років помітно зростає роль гальмування в процесах аналізу і синтезу явищ навколишнього світу. Гальмівний, регулюючий контроль кори головного мозку досягає такого рівня, що починає вже домінувати над емоційними реакціями.

Особливої уваги вчителя потребують нервові, легко збудливі діти і діти кволі, загальмовані. Легко збудливі діти іноді заважають іншим дітям зосередитись, порушують дисципліну, а дуже мляві потребують стимулювання. Ті й інші вимагають від учителя умілого індивідуального підходу, а часом і великого терпіння та педагогічного такту.

У молодшому шкільному віці інтенсивно розвиваються і органи чуттів. Так, коли в 6 - 7 років ще не всі діти можуть правильно розрізняти кольори, зокрема їх відтінки, то на кінець початкового навчання ця здатність досягає високого ступеня розвитку. Удосконалюється і орган слуху. Встановлено, що в період від 6 до 10 років здатність дітей розрізняти висоту тонів збільшується майже удвічі, тобто помітно підвищується точність слуху. Те саме можна сказати і про інші органи чуттів. Дитина не тільки бачить предмети в усій різноманітності їх барв, а й сприймає їх запахи, смак, форму і обсяг дотиком рук і вимірюванням.

За своїм фізичним станом діти цього віку стійкіші до захворювань, ніж діти дошкільного і особливо перед дошкільного віку. Значно вища в них витривалість, здатність протидіяти шкідливим впливам і хворобам.

Діти, надмірно перевантажені навчальною роботою, не мають змоги перебувати на свіжому повітрі, вправлятись у рухах, фізично працювати. Проведене опитування батьків показало, що значна частина молодших школярів не спить належну їй кількість годин. У таких дітей працездатність на ранок не повністю відновлюється і вони починають відставати у навчанні. Шкільні лікарі і вчителі відзначають підвищену збудливість, недостатню уважність їх на уроках. Дитина в такому стані погано сприймає пояснення учителя, не досить міцно засвоює матеріал. Внаслідок цього домашні завдання виконуються з трудом, з великою затратою часу.

Таке відхилення у працездатності молодшого школяра надалі може призвести до тяжких невротичних захворювань. Ось чому так важливо встановити режим праці і відпочинку молодших школярів, вчити їх правильно використовувати свій час [70, с.2 - 7].

Головною особливістю психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку є посилення їх пізнавальної діяльності під впливом шкільного навчання.

Дані педагогічних і психічних досліджень свідчать про те, що початок шкільного навчання зумовлює значну перебудову всього укладу психічного життя дитини, в неї змінюються життєві стереотипи.

Формування особистості учнів початкових класів тісно пов'язане з вихованням у них вольових рис характеру, здатності докладати зусилля у виконанні навчальних завдань, доводити до кінця розпочату роботу, вміння володіти почуттями і керувати своїми прагненнями, бути стриманими, наполегливими, здатними долати труднощі, виявляти ініціативність і самостійність.

У формуванні вольових рис характеру молодших школярів чимало труднощів. Підвищена емоційна збудженість дітей цього віку негативно впливає на волю і особливо на самовладання. Для них характерна нестриманість бажань, мінливість настрою, якими вони ще не можуть керувати. Негативно позначається на формуванні вольових рис характеру молодших школярів і недостатня віра їх у свої сили, прагнення наслідувати інших, особливо “сміливих” і “відважних” одноліток і старших.

Нестійка ще й воля в молодших школярів; схильність піддаватись різним стороннім впливам в окремих випадках може негативно позначитись на їх поведінці, навіть паралізувати бажання вчитися.

Виховуючи волю в учнів початкових класів, треба боротися з проявами примхливості і впертості, негативізмом, допомагати таким дітям усвідомлювати доцільність своїх бажань, виховувати в них свідоме ставлення до своїх обов'язків, уміння критично оцінювати свої вчинки [41; 54; 66; 83].

Для успішного формування волі в дітей дуже важливо, щоб вони наполегливо дотримувалися режиму дня. Коли з якихось причин дитина порушує звичайний режим дня і дістає “свободу” дій, це неодмінно призводить до того, що в неї погіршується загальне самопочуття, появляється нестриманість, роздратованість, спадає інтерес до навчання і, отже, гальмується процес її розумового і духовного розвитку.

Не треба, проте, перебільшувати можливостей учнів молодшого шкільного віку щодо виявлення вольових зусиль.

Зважаючи на вікові особливості їх розвитку, слід поступово привчати учнів до подолання труднощів, всіляко підтримуючи у них віру в свої сили.

У роботі С.Поліщук розкриті вольові якості як зовнішні ознаки рівня вольової організації особистості (“комплекс вольових якостей”); вона обґрунтувала, що з'ясування психологічної природи кожної якості комплексу дозволяє скласти уявлення про вікову специфіку розвитку волі. Вивчаючи особливості функціонування можливих складових комплексу (названі якості найчастіше зустрічаються в науковій літературі, вона розглядає як типові): цілеспрямованість, ініціативність, наполегливість, дисциплінованість, витримка, організованість, самостійність, активність, рішучість, сміливість, стриманість, старанність, незалежність, відповідальність [ ] і користуючись системою, наданою дослідником, визначимо особливості кожної якості.

Психологічна наука ще не має у своєму розпорядженні однозначного розуміння волі і вольових якостей [24]. Різні автори по-різному характеризують вольові якості. Так, Є.П.Ільїн [41] цілеспрямованістю називає спрямованість особистості на досягнення більш-менш віддаленої за часом мети; завзятістю - прагнення досягти бажаного чи необхідного всупереч наявним труднощам і невдачам. П.А.Рудик [68] визначає завзятість як волю до перемоги. Ще виділяться така якість, як наполегливість. Для багатьох психологів наполегливість і завзятість - це одне й те ж саме. Наполегливість за В.К.Каліним - це емоційно-вольова якість, у якій емоційні й вольові компоненти на різних етапах діяльності можуть бути представлені по-різному. Наполегливість визначається як вольова властивість особливості, що виявляється у здатності тривалий час направляти й контролювати поведінку відповідно до поставленої мети. Наполегливість також характеризується як систематичний прояв сили волі у прагненні людини досягнути віддаленої за часом мети, незважаючи на виникнення перешкод і труднощів, а витримка - як стійкий прояв здатності придушувати імпульсивні, мало обмірковані емоційні реакції, тобто стримувати сильні потяги і бажання [72]. У П.А.Рудика витримка означає терплячість. Він визначає її як здатність переносити велике напруження, переборювати почуття втоми, перемагати біль. Сміливість за Є.П.Ільїним [41] - це здатність людини стримувати захисні реакції при виникненні страху, побоювання і якісно здійснювати свої наміри в об'єктивно чи суб'єктивно небезпечних для життя, здоров'я і престижу ситуаціях. П.А.Рудик визначає сміливість як здатність діяти для досягнення мети в небезпечних і важких ситуаціях, усвідомлюючи можливість тяжких для себе наслідків. За В.К.Каліним, сміливість - це здатність при виникненні небезпечної ситуації зберігати стійкість організації психічних функцій, що виявляється у відсутності зниження якості діяльності.

Рішучість - це така вольова якість, що характеризується мінімальним часом ухвалення рішення в значущій для людини ситуації [69]. Рішучість багатьма авторами розуміється по-різному.

Так, В.А.Крутецький [54] при визначенні рішучості наголошує на швидкості прийняття рішення. Є.П.Ільїн [41] пов'язує рішучість з найправильнішим у даних умовах рішенням, а В.І.Селиванов [74] визначає рішучість як здатність швидко оцінювати обставини і приймати певні рішення.

Самостійність - це здатність здійснювати яку-небудь діяльність без сторонньої допомоги. За К.Н.Корниловим [53], це відсутність у людини побоювання самому приймати рішення.

Ініціативність виявляється в діях, що послужили зміні форм діяльності чи укладу життя [62].

За словником термінів Є.П.Ільїна [41], що характеризують вольову сферу, вольові якості коротко формулюються так:

– витримка - здатність людини стримувати свої емоційні прояви, придушувати мало обмірковані дії, “” тримати себе у руках;

– наполегливість - стійке прагнення до досягнення віддаленої за часом мети, незважаючи на виникнення перешкод і труднощів;

– рішучість - здатність швидко приймати рішення в значущій ситуації;

– самовладання - здатність не розгубитися в екстремальній ситуації, не піддаватися емоціям;

– сміливість - здатність людини якісно виконувати дії і здійснювати свої наміри в об'єктивно чи суб'єктивно небезпечних ситуаціях, незважаючи на почуття страху, що виникає (всупереч почуттю страху, яке виникає);

– завзятість - прояв прагнення досягнути бажаного чи необхідного, незважаючи на невдачу;

– цілеспрямованість - прагнення особистості досягнути поставленої перед собою мети.

Будь-яку якість, зокрема і вольову, деякі автори [5;17] пропонують розглядати як фенотипові характеристику наявних можливостей людини, як сплав уродженого і набутого. Як уроджений компонент постає здатність, обумовлена вродженими задатками (зокрема типологічними особливостями властивостей нервової системи). Набутим же в онтогенезі компонентом є досвід людини: її уміння і знання, пов'язані із самостимуляцією; сформований мотив досягнення, сформована вольова установка не пасувати перед труднощами, що стає звичною після декількох успішних їх подолань. Прояв кожної вольової якості залежить як від одного, так і від іншого компонента, тобто це і реалізація здатності до вольового зусилля, і вміння його проявляти.

Таким чином, різні автори дають неоднозначну характеристику вольовим якостям, немає єдиної думки й що до їх кількості і структури. Все це дозволяє говорити про недостатню вивченість цієї проблеми і підтверджує актуальність вибраного нами напряму дослідницької роботи. На першому етапі власних досліджень ми мали намір визначитися стосовно кількості й змісту вольових якостей, а також методики їх діагностики у дітей середнього шкільного віку в процесі рухової діяльності.

На сьогодні у літературі накопичений значний за обсягом і цікавий за змістом матеріал, що демонструє поняття і класифікацію вольових якостей, а також методики для їхньої діагностики. Однак в поглядах учених зустрічаються істотні розбіжності з приводу сутності, змісту й кількості вольових якостей. Розкриваючи класифікацію вольових якостей, В.Н.Іванніков [37] відзначає, що склалися умови, про які можна сказати: скільки авторів, стільки і класифікацій. У підручниках з психології по-різному визначається й сутність вольових якостей. в одних говориться, що це прояв волі, в других - здатність до проявлення волі, в третіх - уміння переборювати різні труднощі й керувати собою тощо [69].

Найоб'єктивнішою підставою для розмежування різних вольових якостей Е.С.Вільчковський [25] і В.І.Селиванов [71] вважають динаміку процесів збудження і гальмування. В іншій роботі В.І.Селиванов [71] поділяє вольові якості на дві групи. До першої він відносить ініціативність, рішучість, сміливість, енергійність, хоробрість; до другої групи - витримку, наполегливість, терпіння.

Сказане дозволяє зробити висновок, що у подальшій роботі ми будемо дотримуватися визначеної у літературі класифікації вольових якостей.

2. Науково-методичне забезпечення підготовки майбутнього вчителя фізичної культури до формування вольових якостей учнів початкової школи

2.1 Характеристика стану готовності майбутнього вчителя фізичної культури до формування вольових якостей молодших учнів

На сучасному етапі реформування шкільної освіти в контексті реалізації її оздоровчої функції передбачаються істотні зміни в методиці проведення уроків фізичної культури у початковій школі. Перш за все, згідно Концепції 12-річної середньої освіти, передбачено запровадження у початковій школі інтегрованого курсу „Основи здоров'я і фізична культура”. Основна його мета полягає у збереженні і зміцненні здоров'я, розвитку фізичних якостей та рухових здібностей, підвищенню рівня фізичної підготовленості учнів [25].

У контексті завдань цього предмета перегляду та переосмисленню підлягають форми та методи фізичного виховання у початковій школі, які мають бути зорієнтовані на диференційоване використання засобів фізичної культури на заняттях зі школярами різної статі та віку з урахуванням стану їхнього здоров'я, ступеня вольового розвитку, тобто мова може іти про шляхи ефективності фізкультурно-оздоровчої діяльності та її стимулювання.

Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що підчас фізкультурно-оздоровчої діяльності по-різному відбувається сприймання, осмислення інформації про розвиток фізичних здібностей, гігієну і санітарію та їх творче використання. Крім того, в процесі занять фізичною культурою учень намагається відкрити самого себе, удосконалити свої органи чуття, емоційно-вольову сферу, фізичну підготовленість, у нього формується інтерес до фізичної культури і спорту, вміння ними займатися, а головне, формуються важливі складові духовного розвитку: совість, відповідальність, милосердя, організованість, почуття цінності людського життя та ін. [43].

На превеликий жаль, узагальнений аналіз масової шкільної практики організації фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів початкових класів показує, що досить часто на уроках фізичної культури можна зіткнутися з жорстокістю і байдужістю школярів, відсутністю у них терпіння, рішучості, сміливості, наполегливості, витривалості. Не можна оминути і такий тривожний факт, що близько 60% дітей, які вступають до школи, вже мають психосоматичні порушення. Шкільні психологи звертають увагу на зростання кількості дітей із психоневрологічними хворобами, тому і значна кількість молодших школярів потребують педагогічної корекції емоційно-вольової сфери [3].

Турбота про здоров'я підростаючого покоління - невід'ємна частина фізичної культури, яка повинна входити у повсякденне життя не лише здорових, а й послаблених фізично дітей. Щоб школярі з послабленим станом здоров'я знали особливості свого організму, оволоділи мінімумом знань та навичок у галузі фізичної культури, потрібно звертати увагу на медико-біологічні аспекти. Навчальна програма з фізичної культури, як показало наше дослідження, не дає змоги реалізувати ініціативу вчителів відповідно до умов сучасної школи. Особливої уваги з боку батьків, класоводів, вчителів фізичної культури вимагає формування в дітей потреби фізично вдосконалюватися з урахуванням психофізіологічного стану кожного учня. Великого значення сьогодні слід надавати проблемі рухової активності дітей з послабленим станом здоров'я.

Аналіз сучасних теоретичних та професійних вимог до оздоровчого простору фізичного виховання молодших учнів, до роботи фізичної культури з формування вольових якостей учнів початкових класів, вивчення досвіду кращих вчителів фізичної культури з досліджуваної проблеми показали, що у структурі їхньої професійної готовності не відтворена специфіка організації діяльності з формування волових якостей молодших школярів. Це, у свою чергу, вимагає перегляду змісту підготовки майбутніх вчителів фізичної культури, внесення певних змін до неї. Результативність зазначеної підготовки визначається рівнем готовності студентів до проведення роботи з формування вольових якостей молодших учнів на уроках фізичної культури.

Проблема готовності до професійної діяльності набула широкого висвітлення в працях провідних учених: Л.Г.Арчажнікової, М.Г.Вієвської, М.І.Дяченко, Л.О.Кандибовича, Л.В.Конлрашової, О.Г.Мороза, В.О.Слостьоніна та ін. Зустрічаються різні трактування дефініції „готовність” до професійної діяльності, що обумовлюється розбіжністю наукових підходів авторів [11; 29; 30; 36; 49; 59;73; 76; 78; 84].

Аналіз визначення поняття „готовність” дозволив нам уточнити сутність готовності майбутніх вчителів фізичної культури, яка характеризується сукупністю певних якостей особистості студентів та забезпечує можливість проведення роботи з формування вольових якостей учнів початкової школи. Зазначений інтерес представляють собою висновки М.Г.Вієвської, Л.В.Кондрашової, О.Г.Мороза, які вважають, що сутність готовності студентів до професійної діяльності - це, перш за все, його „підготовленість” до виконання професійних функцій.

Взагалі, як було зазначено, готовність студентів до професійної діяльності, і, зокрема, до проведення роботи з формування вольових якостей молодших учнів, розглядається вченими як інтегративне утворення, що має певну структуру.

Вирішення широкого спектру завдань фізично-оздоровчої функції педагогічного процесу в початковій школі вимагає відповідної підготовки майбутніх учителів фізичної культури у педагогічному навчальному закладі. Ми визначаємо готовність майбутнього учителя фізичної культури до впровадження фізично-оздоровчої функції педагогічного процесу як складне інтегроване поняття, що передбачає єдність теоретичної, практичної і фізично-вольової підготовки майбутнього учителя фізичної культури до процесів фізично-оздоровчого простору початкової ланки освіти. Готовність майбутнього учителя фізичної культури до формування вольових якостей молодших учнів розглядається нами як єдність компонентів: мотиваційного, когнітивного, особистісно-вольового та операційного.

У ході констатуючого експерименту, мета якого була визначена як ступінь інтересу майбутнього вчителя фізичної культури до теоретичного та практичного аспекту психологічної проблеми „Воля та вольові процеси”, „Особливості вольової сфери учня початкової школи”, до особливостей процесу формування вольових якостей як студента, так і молодших школярів, наявність практичних умінь та навичок організувати її, студентам ІІІ - V курсів факультету підготовки вчителів початкової школи, спеціалізація „вчитель фізичної культури” (120 осіб) було запропоновано відповісти на питання таких анкет: „Дайте оцінку наскільки ви вольова людина”, „Дайте оцінку власної сили волі”, „Дайте оцінку власної впевненості у собі” /Див. додаток /.

Крім того, респондентам було запропоновано висловити думку щодо особливостей волових якостей вчителя (витривалості, рішучості, наполегливості тощо) та зробити висновки про те, які вольові якості вчителя сприяють успіху його роботи з фізично-оздоровчого виховання молодших учнів.

Під час пасивної педагогічної практики (1 тиждень) студентам було дано завдання зібрати дані про вольові якості учнів І - IV класів та виявити:

1) які вольові якості найбільш суттєві у молодших учнів за якими вони вели спостереження;

2) чи доцільно проводити роботу з формування вольових якостей молодших учнів на уроках фізичної культури?

А головне, студенти повинні були відповісти на питання „Чи готові Ви до проведення роботи з формування вольових якостей молодшого учня?” та „Що, на вашу думку, заважає Вам підготуватися до організації роботи з фізично-оздоровчого виховання, зокрема до розвитку волової сфери учня початкової школи (відсутність інтересу, малий обсяг теоретичних знань щодо психології волі, відсутність практичних умінь та навичок роботи з молодшими учнями, небажання взагалі працювати у початковій школі)”.

Аналіз результатів першого етапу констатуючого експерименту засвідчив, що у 62% опитуваних взагалі відсутній інтерес до цієї проблеми, а 38% студентів виявили низький рівень сформованості позитивного ставлення до організації на уроках фізичної культури роботи з формування вольових якостей молодшого учня. Констатувальний етап експерименту засвідчив відсутність у респондентів вмінь та навичок, які вони могли б застосувати при організації роботи з формування вольових якостей. Результати констатуючого експерименту довели, що існуюча професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів до організації роботи з формування вольових якостей молодших учнів не відповідає сучасним вимогам.

Сказане дозволяє зробити висновок, що для успішної організації вищезазначеної роботи на уроках фізичної культури у початковій школі необхідна реалізація когнітивного, особистісно-вольового та операційного компонентів зазначеної готовності студентів, яка включає: оволодіння майбутніми вчителями фізичної культури теоретичними знаннями, що розкривають сутність і специфіку формування вольових якостей молодших школярів у процесі названої діяльності, удосконалення практичних умінь та навичок з впровадження дидактичної системи фізичних вправ на уроках фізичної культури з метою формування вольової сфери молодшого учня та її оздоровчої спрямованості. Успіх вчителя фізичної культури у цій діяльності залежить від того, чи може він залучити молодших школярів до спільної взаємодії - суб'єкт-суб'єктного спілкування, допомогти кожному визначити свою роль у цьому процесі, згідно своїм вольовим якостям. Ці зусилля вчителя будуть реалізовані тоді, коли кожний учень початкової школи буде потребувати в активній руховій позиції, згідно ступені сформованості власних вольових якостей.

Організація вчителем рухової діяльності учнів у процесі фізичного виховання передбачає високий рівень вольових рис майбутнього спеціаліста. У ході дослідження студенти випускних курсів факультету початкового навчання , спеціалізація - „вчитель фізичної культури”, виділили такі вольові якості, які необхідні майбутньому вчителю фізичної культури для ефективної організації форм та прийомів фізичного виховання у початкових класах: наполегливість, рішучість, цілеспрямованість, терпіння, витримка, ініціативність, відповідальність, самокритичність. Це, у свою чергу, підкреслює те, що майбутні освітяни розуміють необхідність формування й удосконалення особистісно-вольового компонента готовності до формування вольових якостей учнів початкових класів.

Реалізація комунікативного компонента готовності студентів значною мірою передбачає конкретні практичні дії щодо здійснення рухової активності молодших школярів у процесі організації роботи з формування їх вольових якостей. Серед них - уміння вчителя фізичної культури створювати та вирішувати комунікативні та оздоровчі завдання; мотивувати необхідність вибору форми організації спілкування; роз'яснювати правила виконання вправ, вимоги до вправ й до спілкування; організовувати обговорення, обмін думками, аналіз результатів рухової діяльності; корегувати між особистісні стосунки молодших школярів у нестандартних спортивних ситуаціях. Як показали результати нашого попереднього дослідження, таким практичним вмінням студенти повинні оволодівати обов'язково ще в аудиторіях педвузу, бо включення молодшого учня в позицію активного учасника процесу фізичного виховання, позицію співбесідника можливе лише в ході наполегливого виконання рухливих вправ, тренінгів, безпосередньої участі в організації роботи з формування якостей молодшого учня.

Зібрані факти говорять про те, що причини низького рівня готовності студентів до педагогічної взаємодії з учнями на уроках фізичної культури пояснюється недостатністю знань, що розкривають особливості, зміст, форми і способи формування вольових якостей молодших учнів; не сформованістю професійно-педагогічних умінь, без яких неможливо забезпечити успіх розвитку вольової сфери учнів початкових класів; нерозвиненістю у майбутніх педагогів професійно значущих якостей, які дозволяють підтримувати у процесі фізичного виховання початкової школи оздоровчо-психологічний клімат, дотримуватися педагогічного такту, створити стосунки довірливості, запалювати учнів своїми вольовими діями, спонукаючи їх до співпраці з формування важливих вольових якостей.

Результат констатуючого експерименту зумовили необхідність розробки дослідної програми, основу якої склали методичні рекомендації з підготовки майбутніх вчителів фізичної культури до фізично-оздоровчої взаємодії з молодими учнями і реалізація методики формування вольових якостей молодих школярів за принципами педагогічної взаємодії, співпраці. Вихідним при розробці змісту спецкурсу, форм та методів розробки з формування вольових якостей учнів початкових класів може бути представлено у двох „підсистемах”:

· як складова частина загальної вітчизняної системи педагогічної підготовки майбутнього вчителя фізичної культури до відтворення оздоровчо-вольової функції фізичного виховання у початковій школі;

· як спеціальна вироблена і впроваджена підсистема у межах реального навчально-виховного процесу вищій педагогічній школі.

Працюючи над створенням інструментальної моделі готовності майбутніх учителів фізичної культури до формування вольових якостей молодого учня, ми виходили з розуміння педагогічної технології формування означеної готовності як сукупності динамічно пов'язаних компонентів: (мотиваційний, когнітивний, особистісно-вольовий, операційний, комунікативний), взаємодія яких у загальному навчально-виховному процесі педагогічного вищого закладу освіту забезпечує постійний цілеспрямований та послідовний вплив на студентів за допомогою різноманітних взаємопов'язаних, взаємодоповнюючих форм та методів роботи з поставленої проблеми. Метою утворення такої моделі є формування в майбутніх вчителів фізичної культури відповідних знань, умінь та навичок, необхідних особистих якостей, що сприяють породженню важливої складової професійної готовності майбутнього вчителя фізичної культури - вміння здійснювати роботу з формування оздоровчо-вольової сфери молодшого учня.

Зазначено, що експериментальне моделювання передбачає сукупність суттєво важливих складових навчально-виховного процесу вищої школи, що мають місце у сучасній педагогічній науці, а саме:

- мету реалізації експериментального дослідження;

- його зміст та необхідні психолого-педагогічні умови формування професійної готовності студентів до організації роботи на уроках фізичної культури з цілеспрямованого розвитку оздоровчо-вольової сфери молодшого учня;

- організацію діяльності, що передбачає як керівну функцію з боку професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу освіти, так і активну пізнавальну роботу самих студентів; методичне забезпечення (відповідні посібники, наукові рекомендації, розробки творчих вправ, фізкультурно-оздоровчі технології);

- методи, засоби і форми реалізації означеного аспекту дослідно-експериментальної роботи з урахуванням вольових особливостей студентів, можливостей організації спортивно-оздоровчих виховних заходів у вищому навчальному закладі; специфіки проведення занять з фізичної культури, які включають всі компоненти педагогічної діяльності, необхідні для успішного засвоєння студентами знань, формування рухових навичок, удосконалення фізичних можливостей та виховання почуття відповідальності майбутнього вчителя за свій фізичний стан, їх волових якостей та мотивації до самовдосконалення.

Діагностика стану готовності майбутнього вчителя фізичної культури до роботи сформування вольових якостей молодих учнів дала змогу обґрунтувати критерії оцінювання ефективності цієї підготовки. За основу її критеріями обрано: мотиваційно-когнітивні, організаційно-діяльнісний, результативно-оцінний. За розробленими й обґрунтованими критеріями й показниками оцінки ефективності підготовки майбутнього вчителя фізичної культури до проведення роботи з молодшими учнями з формування вольових якостей було визначено три рівні: високий, середній та низький.

Високий рівень характеризується чіткою мотивацією на оволодіння майбутньою професією; високим рівнем знань, необхідних для організації роботи з формування вольових якостей молодшого учня; позитивною динамікою засвоєння конкретних умінь та навичок визначеної системи роботи на уроках фізичної культури; наявністю необхідних особистісних вольових якостей..

Середній рівень професійно-особистісного утворення готовності майбутніх учителів фізичної культури до формування вольових якостей молодших учнів забезпечує загально навчальною орієнтацією, позитивно-пасивним ставленням до здійснення навчального процесу, недостатньо виявленим бажанням формувати вольові якості молодшого школяра на уроках фізичної культури.

Низький рівень сформованості професійної готовності майбутнього вчителя фізичної культури до фізкультурно-оздоровчої діяльності у початковій школі визначався у студентів, яким байдуже ставлення до здійснення даного процесу, пасивність у оволодінні професією, відсутність бажання взагалі працювати у початковій школі.

За результатами констатуючого експерименту високий рівень сформованості готовності до формування вольових якостей у молодших учнів був характерний лише для 10,2% майбутніх учителів фізичної культури експериментальних груп та 10,1% - контрольних. У половини майбутніх учителів фізичної культури як експериментальних (55,3%) було виявлено низький рівень готовності до здійснення фізкультурно-оздоровчого процесу. Основну причину такого стану готовності респонденти вбачають у недостатній підготовці майбутніх фахівців до означеного виду професійної діяльності під час навчання у ВНЗ.

Ми вважаємо, що головним недоліком у вищих педагогічних вузах є є недостатнє методичне забезпечення процесу підготовки вчителя фізичної культури до організації роботи з формування вольових якостей молодшого учня. Про це докладніше розглянемо у наступному розділі.

2.2 Проект «Методика формування вольового комплексу особистості молодого учня» як системоутворюючий фактор готовності майбутнього вчителя фізичної культури до організації фізкультурно-оздоровчої роботи у початковій школі

Фізичне виховання як невід'ємна складова освіти забезпечує можливість набуття кожною людиною необхідних науково обґрунтованих знань про здоров'я і засоби його зміцнення, про шляхи і методи протидії хворобам, про методики досягнення високої працездатності та тривалої творчої активності. В системі освіти держава забезпечує розвиток масового спорту як важливої складової виховання молоді.

Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити:

– комплексний підхід до гармонійного формування всіх складових здоров'я;

– удосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах, що забезпечують оздоровчу спрямованість та індивідуальність підходів;

– використання різноманітних форм рухової активності та інших засобів фізичного удосконалення.

Успішно розв'язати завдання фізичного виховання молодших школярів можливо, якщо перетворити його на органічну частину гуманістичного навчально-виховного процесу, використовувати засоби фізкультурно-оздоровчої роботи, які би заклали основи для забезпечення і розвитку фізичного, психічного, соціального та духовного здоров'я учнів, особливо початкової школи. Тому важливо, щоб майбутні вчителі фізичної культури усвідомлювали, що зміст фізичного виховання учнів: складається зі взаємопов'язаних компонентів

У зв'язку з цим, існує гостра потреба в пошуках засобів інтенсифікації системи підготовки майбутніх вчителів фізичної культури, підвищення ефективності у формуванні готовності майбутніх вчителів фізичної культури до роботи в умовах оздоровчо-вольової спрямованості фізичного виховання учнів початкової школи.

Аналіз літератури з питань: виховання волі, формування вольових якостей молодших учнів, дисертаційних досліджень з проблеми підготовки майбутніх вчителів фізичної культури до такої роботи у початкових класах, а також вивчення передового досвіду кращих вчителів України щодо досліджуваної проблеми засвідчив про недостатній теоретичний та особливо методичний аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з майбутніми фахівцями у вищому педагогічному закладі з метою їх підготовки до виконання завдань у розвитку основних видів рухових дій, формування рухово-вольових умінь і навичок учнів початкової школи .

Певною мірою ці питання були поставлені у статтях М.Зубалія, А.Борисенка, В.Столітенка та інших на сторінках журналу «Фізичне виховання у школі». Аналіз вищезгаданих статей засвідчив, що методичний аспект підготовки вчителів фізичної культури використовуючи метод проектування як суть у навчальному процесі (лекції, семінари, практичні заняття), так і під час педагогічної практики у школі та у дитячих таборах відпочинку.

Цей метод є далеко не універсальним способом розв'язання складних дидактичних проблем, він повинен ще вписатися у загальну систему особистісно орієнтованого навчання як у школі, так і у вищому педагогічному закладі. А як педагогічна технологія він передбачає сукупність дослідницьких, проблемних, пошукових методів. На сьогоднішній день педагогічна наука намагається підійти до цього питання відповідально. Метод проектів використовується не замість систематичного предметного навчання, а як компонент системи освіти. Робота за цим методом - відносно високий рівень складності педагогічної діяльності, який передбачає серйозну кваліфікацію вчителя, зокрема вчителя фізичної культури. Тому аналіз літератури з означеної проблеми дозволив нам скласти систему таких проектів. Розглянемо їх докладніше.

Навчальний проект як комплексний і багатоцільовий метод, де домінує діяльність учнів:

· практико-орієнтований - спрямований на соціальні інтереси самих учасників проекту чи замовника;

· дослідницький - за структурою нагадує наукове дослідження;

· інформаційний - спрямований на збір інформації з метою аналізу й узагальнення;

· творчий - передбачає максимально вільний і нетрадиційний підхід до оформлення результатів;

· рольовий - проектанти беруть на себе роль літературних або історичних героїв, вигаданих персонажів тощо.

За комплексністю та характером контактів розрізняють моно проекти, між предметні проекти.

За тривалістю проекти діляться на міні проекти, короткотермінові проекти, тижневі, річні проекти [52; 65].

У нашій роботі за основу обраний практико-орієнтований фізкультурно-оздоровчий проект: «Методика формування вольового комплексу особистості молодшого учня» концептуальна основа цього проекту взята із дослідження С.А.Поліщук «Вольовий розвиток дітей молодшого шкільного віку» : Навч. посібник, - Суми, 2005.

У процесі розробки й складання проекту «Методика формування вольового комплексу особистості молодшого учня» враховувалися результати досліджень у галузі теорії та методики фізичного виховання (М.Булатова, Л.Волков, О.Вацеба, Е.Вільчковський, О. Демінський, Л.Корфман, Т.Круцевич, В.Куц, П.Лесгафт, Л. Матвєєв, В.Столяров, Л.Сущенко, А.Цось, Б.Шеремет, Б.Шиян та ін.).

Законодавчу базу проекту становлять Конституція України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середньо освіту», «Про фізичну культуру і спорт», «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті». Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні затверджена Указом президента України від 22.06.1994 р. № 334/94, Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров'я нації», Державний стандарт базової і повної середньої освіти, затверджений Кабінетом Міністрів України від 14.01.2004 р. Щодо реалізації положень та завдань державної програми розвитку освітньої галузі «Здоров'я і фізична культура» на 2004-2010 рр., «Концепція фізичного виховання в системі освіти України», «Концепція національного виховання», Програма з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів «Основи здоров'я і фізична культура», а також нормативні документи Міністерства освіти і науки України з питань фізичного виховання.