Характеристика та аналіз аспектів професії бортпровідника на пасажирському судні

Суднові приміщення - всі приміщення, передбачені проектом судна в надбудовах або корпусі судна, які мають певне призначення та обладнання і визначені про це написами (номерами) на кожному із них.

Житлові приміщення екіпажу - приміщення, призначені для постійного проживання членів екіпажу.

Каюти пасажирів - приміщення, призначені для розташування пасажирів під час рейсів (на пасажирських та вантажопасажирських) на судні.

Громадські приміщення екіпажу - приміщення для харчування, відпочинку та розваг тільки для членів екіпажу.

Громадські приміщення пасажирів - приміщення для харчування, відпочинку, розваг та ігор пасажирів.

Приміщення харчоблоку - на суднах I і II категорій, а також на всіх пасажирських суднах зазначені приміщення, призначені для приготування страв.

Вахтові приміщення - приміщення, призначені для відпочинку членів екіпажу, зігрівання страв та харчування членів екіпажу на суднах III - IV категорії.

Приміщення медичного призначення - приміщення, що забезпечують умови для виконання лікувальних та профілактичних заходів на судні.

Санітарно-побутові приміщення - приміщення для побутового обслуговування членів екіпажу та пасажирів, які мають відповідне обладнання згідно до їх призначення.

Санітарно-гігієнічні приміщення - приміщення, спеціально обладнані для забезпечення умов додержання членами екіпажу та пасажирами особистої гігієни.

Санітарний блок - приміщення санітарно-гігієнічного призначення, що мають в своєму складі унітаз, душ (ванну) та умивальник.

Санітарний вузол - приміщення санітарно-гігієнічного призначення, які мають в своєму складі кабіну з унітазом та умивальник.

Санітарний одяг - виробничий одяг працівників харчоблоку та персоналу, що має доступ до харчових продуктів при виконанні вантажних робіт з ними.

Спеціальний одяг (спецодяг) - виробничий одяг членів екіпажу, що застосовується при виконанні ними суднових робіт, пов'язаних з можливим забрудненням, намоканням, переохолодженням чи перегріванням.

Виробничі приміщення - приміщення, призначені для розташування майстерень для ремонту обладнання та пристроїв, для забезпечення стабільної роботи двигунів, механізмів, систем і т.п.

Службові приміщення - приміщення, призначені для виконання робіт по керуванню судном, забезпечення зв'язку та контролю за судновими механізмами і системами, а також ведення відповідної документації, пов'язаної з роботою судна.

Адміністративні приміщення - приміщення, призначені для виконання суднових канцелярських робіт по господарській діяльності судна, пов'язаних з вантажними та транспортними операціями.

Ці Правила також передбачають розподіл суднових приміщень на такі групи:

- житлові - каюти та блок-каюти;

- громадські приміщення;

- приміщення харчоблоку;

- санітарні приміщення;

- медичного призначення,

- службові та виробничі приміщення;

- вантажні приміщення;

- приміщення для зберігання матеріалів суднового забезпечення.

Для здійснення швидкого і високоякісного прибирання з дотриманням усіх санітарно-епідеміологічних норм адміністрація пасажирського судна повинна мати:

- висококваліфікований професійно підготовлений персонал;

- повноцінний інвентар, сучасні притиральні матеріали;

- сучасні види притиральних машин і механізмів.

Важливим є правильний розподіл часу, що витрачається на притиральні роботи. Необхідно, щоб прибирання здійснювалось швидко і без зайвих витрат часу і зусиль з боку обслуговуючого персоналу.

При виконанні притиральних робіт існує кілька важливих принципів: - обслуговий персонал повинний якнайменше потрапляти на очі пасажирів; - притиральний інвентар та притиральні інструменти не повинні залишатися в місцях загального користування;

- бортпровідники не повинні відволікатися на особисті справи під час виконання притиральних робіт.

Виконання цих принципів є критерієм рівня культури обслуговування на даному пасажирському судну.

Виділяють такі категорії притиральних робіт: - прибирання площі центрального входу, вестибюля та деяких приміщень вестибюльної групи (гардероб);

- прибирання місць загального користування: сходів, коридорів, холів, адміністративних, службових і допоміжних приміщень; - прибирання каютного фонду (житлових номерів + вузлів індивідуального користування).

Притиральні роботи всіх суднових приміщень поділяються за видом і призначенням на кілька груп:

- прибирання внутрішніх приміщень і місць загального користування;

- прибирання санвузлів загального користування;

- прибирання житлових номерів тощо.

Крім того, виділяються такі види прибирання житлових номерів:

- прибирання після виїзду пасажира;

- щоденне поточне прибирання;

- генеральне прибирання;

- прибирання заброньованих номерів;

- проміжне або експрес-прибирання.

Для правильного забезпечення прибирання і максимальної чистоти приміщень, а також предметів та обладнання, що знаходяться в них, при мінімальних витратах сил і часу необхідно дотримуватися певної послідовності у роботі.

Прибирання заброньованих номерів.

Метою проведення прибиральних робіт є забезпечення повної готовності номера до приїзду пасажира, що його забронював. У ланцюзі послідовності проведення усіх видів прибиральних робіт на день прибирання заброньованих номерів здійснюється в першу чергу. Цей вид прибирання здійснюється напередодні дня приїзду ввечері або вночі, удень приїзду пасажиру рано-вранці, щодня 1 раз у добу, за певне число днів перед приїздом.

До обсягу притиральних робіт заброньованих номерів входить:

- сухе протирання;

- вологе протирання;

- вологе прибирання підлоги.

Експрес-прибирання. Цей вид прибирання здійснюється на прохання проживаючих за окрему плату. До обсягу робіт входить:

- видалення сміття з каюти;

- прибирання і миття посуду;

- протирання обіднього столу;

- перестилання постільної білизни;

- зміна постільної білизни;

- прибирання в санвузлі індивідуального користування;

- готування ванни;

- зміна рушників;

- миття підлоги або механізоване прибирання підлоги.

Усі види притиральних робіт, що проводяться у каютах пасажирського судна, здійснюються з обов'язковим застосуванням притирального інвентарю і притиральних матеріалів. Правильне використання притирального інвентарю і матеріалів, а також збереження і догляд за ними є важливим заходом у дотриманні норм санітарно-епідеміологічного режиму.

У випадку виявлення несправностей: сантехнічного обладнання, електрообладнання, джерела води, несправності телевізора, телефону, холодильника потрібно дати заявку в диспетчерський пункт, записати в журналі і простежити за виконанням заявки.

Проміжне прибирання виконують, як правило, у другій половині дня, якщо цей вид прибирання зазначений в рознарядці, або на прохання пасажира. Проміжне прибирання номерів передбачає виконання таких робіт:

- видалення сміття з кошика та з підлоги;

- упорядкування столу;

- прибирання постелі;

- миття ванни;

- миття склянок.

При прибиранні номерів після виїзду пасажира бортпровідник має: перевірити, чи немає забутих гостями речей; перевірити цілість майна пасажирського судна; зняти з ліжка ковдру, простирадло, перевернути перину та ін.

морський судно бортпровідник турист

4. Якісний сервіс через особистий розвиток у роботі бортпровідника

Комфорт і комплексність обслуговування туристів.

Сьогодні на судах рівень забезпечення туристів різними послугами може зрівнятися лише з найдорожчими курортами. Номенклатура заходів для досягнення цього на борті відрізняється великою розмаїтістю: кілька ресторанів, індивідуальна обробка приміщень і меблів, своя кухня, спортивні й оздоровчі заходи для різних вікових груп, пляж під час стоянок, різні розважальні програми, наявність казино, тематичні лекції, виставки, програми для дітей і підлітків.

Морський круїзний лайнер - це ціле плавуче місто в мініатюрі, що приймає на свій борт від двохсот до п'ятисот - шестисот туристів і приблизно стільки ж людей обслуговуючого персоналу і команди. Гостям корабля надається можливість розміститися в комфортабельних 2-кімнатних люксах і напівлюксах, а також у 1-місцевих і 2-місцевих номерах із усіма зручностями й у 3- і 4-місцевих сімейних каютах. На теплоходах створені всі умови для того, щоб морська подорож пройшла без турбот. Для мандрівників працюють численні затишні ресторани і бари, магазини, кінозали, музичні салони і різноманітні служби сервісу. На 5-7 просторих пасажирських палубах звичайно розташовано кілька закритих і відкритих басейнів, соляріїв, спортзалів, саун. На всі дні круїзу передбачена різноманітна культурно-розважальна програма. Вона включає екскурсії в місцях швартування корабля, різноманітні розважальні заходи, свята і тематичні дні на борті судна.

Обов'язки бортпровідників та особливості надання послуг туристам при морських перевезеннях.

Взагалі, обслуговуванням пасажирів при морських перевезеннях під час відпочинку займаються бортпровідники. Бортпровідник - посадовець на пасажирському судні, що входить до складу екіпажа. В обов'язки бортпровідників входить забезпечення пасажирів продуктами харчування, предметами санітарії, необхідною інформацією і т.д. Існують на кожному судні також особливості щодо відповідальності бортпровідників, гігієни, професійної етики, охорони праці і техніки безпеки, бортпровідники також мають вказівки щодо підтримки санітарного стану кают робочого персоналу і відпочиваючих.

Головний обов'язок бортпровідника на борту судна - це забезпечення безпеки, відробіток процедур по евакуації відбувається якраз за допомогою тренінгу. Тобто раз на рік бортпровідники проходять обов'язкову підготовку по евакуації пасажирів, відпрацьовують прийоми по гасінню пожежі. І, безумовно, застосовують свої знання по використовуванню аварійно-рятівного устаткування, вже, скажімо, на практиці. Така підготовка украй необхідна, уміння концентруватися в нестандартній ситуації - ось запорука успіху.

Бортпровідники окрім етичних навичок також повинні мати і технічні знання. Зараз час, який дається бортпровідникам на порятунок пасажирів - всього 90 секунд. І неважливо, скільки пасажирів на борту лайнера чи корабля - 5 або 350. Дуже допомагають в роботі знання по психології. Вже при зустрічі і розміщенні пасажирів бортпровідники з посмішкою на вустах проводять так званий faсe control. Наголошують на настрої пасажирів - хтось спокійний і задоволений, хтось роздратований, збуджений, до таких пасажирів потрібен певний, спеціальний підхід. На кожний випадок є свої психологічні прийоми. І знову ж таки, бортпровідник, якщо він володіє цими прийомами, зробить все можливе, щоб пасажир заспокоївся і відчував себе комфортно протягом всього морського круїзу.

Свої знання по психології, як і по інших професійним дисциплінам, бортпровідник підтверджує двічі в рік здачею заліків на осінньо - зимовій і весінньо - літній підготовці. Отже і тут все під контролем.

Існує також таке поняття, як "Технологічна карта рейсу", відповідно до якої "явка" на рейс відбувається за дві години до відправлення міжнародного лайнеру і за півтора до відправлення судна в межах країни. Йде ж бортпровідник з корабля через годину після посадки всіх туристів. В цьому документі прописані обов'язки кожного бортпровідника по хвилинах: підготовка, робота під час плавання.

Вік бортпровідників також має значення - від 18 до 30 років, приємна зовнішність, зріст і вага повинні відповідати загальним вимогам, приємні манери, уміння себе вести, орієнтуватися в ситуації, вихованість, тактовність, уміння одягатися, уміння слухати і говорити, знання іноземних мов, медична освіта вітаються, також важливими є старанність, дисциплінованість.

Чи існують які-небудь обмеження по здоров"ю бортпровідників?

Ця професія пов'язана з перевантаженнями (нічні години роботи, перетин в умовах шторму і т.д.), тому особлива увага надається фізичному стану претендентів, підходить дана людина чи ні - вирішує лікарська експертна комісія.

Бортпровідники зазвичай вміють підтримати будь-яку розмову, розвеселити туристів, адже хто ще може подивитися стільки країн, міст, зустріти таку кількість цікавих людей, відпочити під час відряджень в екзотичних країнах? На борту судна повинна працювати дружня команда бортпровідників, тоді відпочинок туристів також буде ще більш організованим та приємним.

В головні обов'язки бортпровідників входить забезпечення безпеки пасажирів, тому доводиться вивчити все про аварійно-рятівне устаткування всіх пропонованих моделей кораблів (адже на кожному судні воно різне), спеціальні команди і алгоритми, симптоми різних морських хвороб і правила перевезень.

Бортпровідники також перевіряють наявність і справність аварійно-рятівного устаткування і якість прибирання салону. Потім - зустрічають і розміщуємо пасажирів. Після того, як судно відійшло від берегу, пропонують їм напої і харчування, стежать за порядком. Після прибуття до порту - прощаються з пасажирами, перевіряють салон на наявність забутих речей, заповнюють документи і останніми покидають судно.

На кораблі обов'язки чітко розподілені (хтось приймає харчування, хтось читає інформацію, хтось відповідає за багаж). Кожний відповідає за свою зону (кухня, салон), хоча при цьому бортпровідники часто допомагають один одному.

На кожного бортпровідника в середньому доводиться по 50 пасажирів. І це мінімум. Пасажирський корабель - звичайно, замкнутий простір, але це не дитячий манеж (як чомусь вважає більшість батьків). Малюки, що повзають або бігаючи по палубі, можуть легко поранитися, тому не треба випускати їх надовго з поля зору, а краще - бортпровідники можуть запропонувати дитячу гру і пограти з ними, якщо мають час.

Бортпровідник адміністративно підкоряється начальнику (заступнику начальника) і старшому бортпровіднику-інструктору відділення, організаційно підкоряється бортпровіднику-інструктору і оперативно - начальнику. При виконанні виробничих завдань, пов'язаних з виконанням рейсів бортпровідник підкоряється старшому бортпровіднику екіпажа. При виконанні виробничих завдань, не пов'язаних з виконанням рейсів, бортпровіднику визначається тимчасове робоче місце по вказівці адміністрації.

5. Організація рятування пасажирів. види рятувальних засобів

Залишення судна і забезпечення виживання людей

Загальні заходи.

Коли судну загрожує загибель і йому потрібна негайна допомога, за розпорядженням капітана подаються установлені сигнали лиха, у тому числі по радіо із зазначенням часу і характеру лиха, місцезнаходження судна і необхідної допомоги.

Судно залишається екіпажем і пасажирами за сигналом шлюпочної тривоги. Цей сигнал подається тільки за особистим розпорядженням капітана у випадках, коли судно потопає.

Для рятування людей капітан повинен:

- маневрувати судном так, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови для спуску шлюпок та інших рятувальних засобів;

- організувати максимально безпечну в цих умовах посадку пасажирів і членів екіпажу в рятувальні шлюпки і плоти.

Перший помічник капітана, перший штурман, механік і радист залишають судно за розпорядженням капітана. Капітан залишає судно останнім. Капітан повинен пам'ятати, що несвоєчасне залишення судна може бути причиною загибелі людей.

Чіткість організації залишення судна визначається правильністю прийнятої схеми евакуації людей, знанням ними своїх обов'язків за шлюпочною тривогою й умінням їх виконувати, злагодженістю дій екіпажу і пасажирів, готовністю рятувальних засобів до використання.

Забезпечення суден внутрішнього плавання рятувальними засобами здійснюється згідно з Правилами Регістру судноплавства України.

Підготовка екіпажу і пасажирів до залишення судна.

Підготовка кожного члена екіпажу до використання рятувальних засобів повинна включати вивчення принципів виживання після залишення судна, а також закріплення практичних навичок з таких операцій:

- виконання членами екіпажу своїх обов'язків під час шлюпочної тривоги;

- підготовка і спуск на воду рятувальних шлюпок, ходіння на них під веслами, а також використання інших засобів руху;

- використання інших колективних рятувальних засобів;

- правила поводження під час перебування у рятувальній шлюпці або плоту;

- використання індивідуальних рятувальних засобів;

- використання забортних штормтрапів, запуск двигунів на моторних шлюпках і застосування різного устаткування і постачання рятувальних засобів, включаючи засоби сигналізації і радіозв'язку.

Пасажири мають бути проінструктовані про їх дії під час тривог. При цьому слід звернути особливу увагу на:

- місця розташування і зміст особистих карточок, схем, малюнків і інструкцій, зазначених в пунктах 4, «Інструкції з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання», затвердженої Наказом Міністерства Транспорту та зв'язку України від 04.11.2004 за N 963;

- систему оповіщення за тривогами - сигнали тривог;

- шляхи евакуації, місця збору і дії пасажирів за тривогами;

- необхідність бути одягненим під час залишення судна в зручний, відповідний до сезону одяг;

- правильне надягання рятувальних жилетів і використання рятувальних кругів;

- додержання порядку на трапах і в проходах;

- необхідність використання штормтрапів для посадки у шлюпки і недоцільність стрибків за борт (особливо без рятувального жилета);

- черговість посадки пасажирів у шлюпки (діти, хворі, жінки, люди похилого віку);

- обов'язки членів екіпажу з надання допомоги пасажирам під час залишення судна;

- правила поведінки в шлюпках.

Командиром рятувальної шлюпки і його заступником, командиром плоту можуть бути призначені тільки особи, які мають відповідну підготовку.

Командир (заступник командира) рятувального засобу повинен мати списки членів команди цього засобу і стежити за тим, щоб вони знали свої обов'язки.

Організація евакуації пасажирів і екіпажу судна.

Маршрути евакуації мають бути позначені знаками-покажчиками. Забороняється захаращувати проходи і замикати двері на шляхах евакуації.

Відповідальним за організацію евакуації пасажирів є командир партії (групи) охорони порядку і безпеки.

Організація евакуації пасажирів залежить від конструктивних особливостей судна (внутрішнього розташування приміщень) і штатної чисельності пасажирської служби і може здійснюватися:

- безпосереднім супроводженням пасажирів у шлюпки бортпровідниками (у разі складного розташування внутрішніх приміщень);

- супроводженням пасажирів до першого регулювальника, який вказує подальший шлях руху.

Для регулювання руху і виведення пасажирів до рятувальних засобів із складу партії (групи) охорони порядку і безпеки призначаються регулювальники, які повинні мати нарукавні пов'язки "Регулювальник".

Основний принцип схеми розміщення регулювальників полягає в тому, щоб пасажир, куди б він не пішов, на ніс чи на корму, зустрів регулювальника на будь-якій палубі.

До обов'язків регулювальника входить регулювання рухом пасажирів у потрібному напрямку до рятувальних засобів, забезпечення їх безперервного виходу до рятувальних засобів, виключаючи можливість утворення натовпу, заторів, пробок.

За сигналом загально суднової тривоги командир партії (групи) охорони порядку і безпеки повинен перевірити розміщення бортпровідників, регулювальників, доставку в рятувальні засоби додаткового постачання (продовольства, води, ковдр) і доповісти про це на головний командний пункт.

Під час оголошення шлюпочної тривоги робиться оголошення по судновій трансляції:

- про підготовку пасажирів до залишення судна (пасажири повинні бути одягнені відповідно до сезону і з правильно надягненими рятувальними жилетами);

- про те, які предмети дозволяється брати з собою (документи, гроші, запальничку, кухоль, ковдру);

- про категоричну заборону брати з собою інші предмети і особисті речі, крім указаних.

Під час оголошення шлюпочної тривоги члени партії (групи) охорони порядку і безпеки перевіряють, щоб пасажири були одягнені відповідно до сезону і з правильно надягненими рятувальними жилетами і щоб вони не брали з собою інших предметів, крім дозволених. У разі потреби надають допомогу пасажирам під час надягання рятувальних жилетів.

Каюти повинні бути відкриті. Треба перевірити, чи всі члени екіпажу і пасажири покинули приміщення.

Про відсутність у каютах людей повинна надійти доповідь на головний командний пункт.

Спуск шлюпок повинен виконуватися так швидко, як це можливо. У разі можливості шлюпки приспускаються до палуби, з якої згідно з конструктивними особливостями судна виконується посадка пасажирів і екіпажу.

За командою з головного командного пункту скидаються плоти.

У першу чергу виконується посадка дітей, хворих, жінок і людей похилого віку. Для страхування їх від падіння використовуються викиди, рослинні (синтетичні) троси, ліні.

Потім виконується посадка решти пасажирів і членів екіпажу для керування шлюпкою (плотом) згідно з розкладом за шлюпочною тривогою.

Посадку треба виконувати швидко і безперервно. При цьому слід дотримуватися черговості спуску й інтервалу на трапі, щоб люди, які є вище, не наносили травм і поранень тим, що є нижче.

Екіпаж судна надає допомогу пасажирам під час зайняття ними місць у шлюпках (плотах).

До осіб, які порушили порядок посадки людей у рятувальні засоби або які створюють паніку, допускається застосовувати дозволені законодавством заходи примушення.

Кожний член екіпажу і пасажир зобов'язані швидко без метушні зайняти своє місце у шлюпці (на плоту) згідно з розкладом чи розпорядженням командира шлюпки (плота) і приступити до виконання своїх обов'язків та розпоряджень командира шлюпки (плота).

Закінчивши посадку у шлюпку (пліт), слід негайно відійти від судна на безпечну відстань (1-2 кабельтови) в сторону носа або корми, вести нагляд за судном і водяною поверхнею, щоб у разі потреби надати допомогу людям, які не встигли скористатися рятувальними засобами.

Заходи, що сприяють збереженню життя людей, які покинули судно, що потопає.

Усі члени екіпажів суден мають бути ознайомлені з прийомами особистого виживання в будь-яких умовах і отримати навички з правильного надягання рятувального жилета, стрибків у воду і плавання в рятувальному жилеті, уміння триматися на воді без рятувального жилета, посадки на рятувальний пліт у рятувальному жилеті з судна та з води, надання допомоги під час посадки на рятувальний засіб, експлуатації устаткування рятувальних засобів (включаючи експлуатацію переносного устаткування), постановки плавучого якоря.

Усі члени екіпажу і пасажири під час залишення судна повинні у разі можливості розміщуватися в шлюпках і плотах.

Усі особи, які перебувають в рятувальному засобі (шлюпці, плоту), підпорядковуються командиру цього рятувального засобу, який відповідає за їх моральний і фізичний стан. Усі розпорядження командира повинні виконуватися беззаперечно.

Стрибати у воду під час залишення судна слід лише в крайніх випадках, коли немає можливості скористатися штормтрапами.

У цьому разі перед стрибком треба надіти рятувальний жилет (нагрудник). Стрибок здійснюється ногами вниз, при цьому той, хто рятується, охоплює свої плечі перехрещеними на грудях руками поверх нагрудника, міцно притискаючи і відтягуючи його донизу. Стрибнувши у воду, треба негайно відплисти від судна, поправити одяг, рятувальний нагрудник, нащупати свисток.

Не можна рухатися у воді для зігрівання - це приводить до більш швидкого переохолодження організму. Перебуваючи у воді, слід підтягнути схрещені ноги до живота, а руки притулити до грудей. Якщо у воді перебуває декілька осіб, треба як можна тісніше притулитися одне до одного, зберігаючи вертикальне положення. Пливти у воді слід лише для уникнення безпосередньої небезпеки і якщо є впевненість у здатності досягнути колективного рятувального засобу.

Треба уникати розлитого на водяній поверхні палива. Якщо це зробити неможливо, слід спробувати пропливти крізь нього з високо піднятою головою і закритим ротом.

Усіх людей, які перебувають у воді, треба як можна швидше взяти у шлюпку (пліт). Якщо шлюпка переповнена, людям, які перебувають у воді, слід триматися за її рятувальний леєр до перерозподілу їх по інших шлюпках (плотах).

Види рятувальних засобів.

Рятувальні засоби - сукупність передбачених на судні засобів для рятування людей у відкритому морі. Підрозділяються на колективні і індивідуальні.

Колективні рятувальні засоби служать для рятування і захисту від морської стихії пасажирів і екіпажа, мають запаси для життєзабезпечення людей. До них відносяться рятувальні шлюпки, надувні і жорсткі рятувальні плоти, рятувальні плавучі прилади. Постачання судів колективними рятувальними засобами залежить від району плавання (необмежений, обмежений і змішаний). Рятувальні засоби, а також предмети їх постачання і устаткування повинні бити надійні у використовуванні в діапазоні температур від -ЗО до +66 °С.

Пасажирські судна необмеженого району плавання забезпечують рятувальними шлюпками з розрахунку порятунку 50 % людей, рятувальними плотами - 25 %, плаваючими приладами - 3 %. Вантажні судна необмеженого району плавання забезпечують рятувальними шлюпками для порятунку 100 % людей, рятувальними плотами - 50 %.

Рятувальні шлюпки встановлюють на судні на кильблоках, для їх спуску і підйому служать шлюпбалки. На воду шлюпки спускають з людьми і постачанням. Надувні рятувальні плоти в пластмасових герметичних контейнерах або чохлах з прогумованої тканини розміщують на стаціонарних або похилих стелажах уздовж борту судна. Їх кріплять до стелажів за допомогою найтовів, які при зануренні судна віддає автомат, роз'єднуючи пристрій. Скинений на воду пліт утримується біля борту судна лінем.

Рятувальні плавучі прилади - це колективні жорсткі рятувальні засоби, що скидаються за борт і, які володіють достатньою плавучістю для підтримки на воді встановленого числа людей (жорсткі рятувальні плоти, суднові лавки і інші плавучі засоби). Їх плавучість забезпечується повітряними відсіками, які розташовують по краях приладу. Маса обмежується 180 кг, якщо немає пристрою для спуску. Рятувальні плавучі прилади встановлюють так, щоб при зануренні судна під воду вони вільно спливали. Можливість їх використовування забезпечується незалежно від того, якою стороною вгору вони плавають. Рятувальні плавучі прилади забезпечують леєрами, а також фалинем, за допомогою якого можна спускати і піднімати прилад. Рятувальні плавучі прилади офарблюють в оранжевий колір і позначають (див. Додаток 21).

Надувні плоти.

При необхідності будь-який з плотів може прийняти екіпаж, в два рази перевищує нормативний. Пліт рятувальний надувний складається з основної камери плавучості овальної форми, розділеної посередині на дві рівні за обсягом автономні секції. Знизу по периметру камери плавучості прикріплено надувне днище. Дві балки у вигляді надувних дуг підтримують захисний тент, що складається з двох шарів водонепроникного матеріалу. Повітряний прошарок, що утворюється між шарами тканини, підвищує теплоізоляційні властивості тенту. Пліт має два вхідних отвори, які при необхідності можна закрити за допомогою подвійних шторок.

Пліт із зовнішньої й внутрішньої сторін пофарбований у яскраво помаранчевий колір. На внутрішній стороні тенту поміщені: інструкція щодо першочергового обслуговування плота, схема розташування клапанів (запобіжних, піддуву і здуву) і знаки азбуки Морзе.

Призначення предметів постачання:

- Водоналивні батарейка. Для приведення в дію батарейки треба висмикнути з її корпусу ізолюючі пробки. Час дії батарейки забезпечення сигнально пошукового вогню - 20 годин;

- Клапани піддуву - 4 од. Для підкачки плота ножний помпою, ручним хутром або ротом. Розташовані на камері плавучості біля дуг і на днище плота;

- Ручки на днище служать для повернення перевернутого плота в нормальне положення. Як упор для ніг використовується балон з вуглекислим газом;

- Хутро ручний призначений для підкачки і повного здуву плоту;

- Контейнер з постачанням. Кріпиться до камери плавучості між дугами тенту;

- Сигнально пошуковий вогонь. Розташовується із зовнішньої частини дуги тенту. Лампочка в 2,5 вольта захищена прозорим пластиковим ковпачком. Межа видимості 1 - 4 км. Лампочка з'єднана м'яким дротом з водоналивний батарейкою;

- Набір внутрішнього освітлення. Розташовується на дузі біля входу з внутрішньої сторони. Складається з лампочки в захисному ковпачку, вмонтованої в гумовий, герметично закривається мішок, всередині якого знаходиться водоналивні батарейки. У мішок заливається забортної вода, після чого лампочка починає світити;

- Пробки металеві (7 од.) Призначені для здуву плоту. Знаходяться на камері плавучості у входів, на центральній банку, днище і дугах тенту з зовнішнього боку;

- Буксирувальний лінь довжиною 20 метрів. Зберігається в бухті на камері плавучості. При буксируванні кріпиться до кілець на зовнішньому трапі;

- Водозбірники - похилі жолобки на зовнішньому тенті плота, що сходяться в центрі, - призначені для збору дощової води. Зливні трубки водозбірників з пробками введені всередину плоту;

- Мішок з веслами та іншим спорядженням. Кріпиться до камери плавучості між дугами тенту;

- Пусковий линь. При натягу приводить в дію механізм автоматичного газозаполнення плоту. Він же виконує функції страхувального линю, що утримує надутий пліт у безпосередній близькості від аварійного судна;

- Балон з вуглекислим газом. Прикріплений до днища плота за допомогою спеціальної шнурівки;

- Запобіжні клапани (4 од.). Служать для травлення надлишкового тиску в балонах при автоматичному надуваючи плота або його перегрів на сонці. Розташовані на камері плавучості і дугах тенту;

- Черпак з поролоном. Використовується для осушення внутрішніх обсягів плоту;

- Баластні кишені. Представляють із себе гумові мішки прямокутної форми, прикріплені знизу до днища плота. При заповненні забортної водою збільшують остійність плота на хвилях, зменшують вітрової та хвильової дрейф. При необхідності їх можна прибрати, потягнувши за спеціальні штерт, закріплені у входів;

- Кидальний кінець з гумовим кільцем. Закріплений у одного з входів. Призначений для подачі допомоги та підтягування потерпілого до плоту. Кидальний кінець і кільце повинні мати самостійної плавучістю;

- Внутрішній трап. Полегшує підйом людину з води. Збільшує подовжню жорсткість плоту.

- Зовнішні леєра. Призначені для підтримки на плаву людей, що знаходяться у воді;

- Зовнішній трап. Полегшує підйом людину з води. До трапу прикріплюються плавучі якоря, буксирувальні лини і т.і;

- Плавучий якір (2 шт.). Один всередині і один зовні плоту. Призначений для зменшення вітрового і хвильового дрейфу, підвищення остійності плоту.

Надувні плоти мають овальну форму і випускаються в основному двох типів: шестимісний (ПСН - 6М) і десятимісний (ПСН - 10М). Крім того, на російських судах використовуються круглі і багатогранні плоти імпортного виробництва. ПСН зберігаються в складеному вигляді в спеціальному пластиковому контейнері коробі. У випадку аварії пліт скидається на воду, де за допомогою механізму газонаполнения протягом декількох хвилин приводиться в робочий стан. Завдяки малій вазі і відсутності спеціальних пристосувань для спуску на воду застосування плотів допустимо навіть у тих випадках, коли шлюпки використовувати неможливо (див. Додатки 22 та 23).

Рятувальна капсула - колективний рятувальний засіб на морських бурових платформах або судах. Рятувальна капсула має сферичну сигароподібну або іншу форму, що зменшує удар об воду при її скиданні в аварійній ситуації. Виготовляється з склопластику із зовнішнім покриттям оранжевого кольору. Купол має шарнірні двері, люки, ілюмінатори, вентиляційні трубопроводи, протипожежну спринклерну систему, поручні, підйомний пристрій. По зовнішньому периметру капсули закріплений рятувальний леєр.

Рятувальна капсула обладнується дизельним двигуном, що дає їй швидкість близько 6 вузлів. Постачання рятувальної капсули відповідає вимогам Конвенції по охороні людського життя на морі. Спусковий пристрій у вигляді пострілу дозволяє бістро спустити на воду і підняти рятувальну капсулу. В місці кріплення капсули обладнується майданчик для посадки людей. Місткість рятувальної капсули різна - 14 і 28 чіл., великі капсули вміщають 50 чіл. Сидіння в рятувальній капсулі обладнані страхувальними ременями. Вода і провізія зберігаються у водонепроникних відсіках. Вихлоп двигуна виведений назовні.

Рятувальна сітка - колективний рятувальний засіб. Розрізняють рятувальні сітки бортові, з поплавцями і плотами. Бортова рятувальна сітка утримується на поверхні води в напив зануреному стані і дозволяє підбирати людей на ходу. Має форму напив ковша на трубчастій рамі овальної форми. До захищаючої сітки на задній частині рятувальної сітки приєднаний плавучий якір. З боків рами укріплено 2 поплавці. Сітка використовується за допомогою стріли. Рятувальна сітка з поплавцями і плотами складається з буксирного троса, до якого кріпляться сітка, поплавці, рятувальні плоти і плавучий якір. В нижньому контурі сітки є трос, забезпечуючи поворот сітки у вертикальне положення при обхваті людей, плаваючих у воді. З корми рятувального судна скидають плавучий якір, плоти, трос з прикріпленими до нього мережею і гірлянду поплавців.

Після постановки сітки рятувальне судно маневрує так, щоб люди, які плавають у воді, були усередині рятувальної сітки якомога ближче до поплавців, за які вони можуть вхопитися і перебратися на рятувальні плоти.

Рятувальна шлюпка.

Шлюпка рятувальна відкрита. Виготовляється зі склопластику або металевих сплавів, рідко з дерева. Довжина відкритих рятувальних шлюпок коливається від 7,3 до 11,3 м. Місткість - від 37 до 145 чоловік (див. Дод. 20).

Для підвищення плавучості відкриті шлюпки забезпечуються вбудованими або знімними герметичними повітряними ящиками з нержавіючих матеріалів. Обсяг повітряних ящиків затопленої по самий планшир шлюпки дозволяє їй утримуватися на поверхні води з повним навантаженням - пасажирами, аварійним запасом і пр.

Відкриті шлюпки приводяться в рух за допомогою двигуна або вручну самими пасажирами допомогою кривошипне - шатунного механізму. Всі відкриті шлюпки мають тенти з двошарового (з повітряним прошарком) непромокаючого матеріалу, який захищає пасажирів від впливу холоду і негоди. Уздовж бортів шлюпки протягнуті рятувальні леєра з дерев'яними або пластмасовими ручками, за які може вхопитися людина, що знаходиться у воді.

Шлюпка рятувальна закрита. Виготовляється зі склопластику або металевих сплавів. Довжина 66 місцевої рятувальної шлюпки - 8,5 м, а найбільша ширина 3,05 м, висота від днища до "стелі" жорсткого тенту - 2,35 м. Запас палива розрахований на 24 години безперервної роботи. При перекиданні шлюпка самостійно повертається в нормальне положення (див. також Додаток 20).

Щоб у сильний шторм уникнути травм, пасажири повинні пристебнутися до сидінь спеціальними прив'язними ременями. Прийом пасажирів у шлюпку (у тому числі постраждалих на ношах) здійснюється через спеціальні люки і з води.

Індивідуальні засоби порятунку.

До них відносяться: рятувальні жилети, нагрудники, круги і різні рятувальні костюми.

Найпоширенішими є рятувальні жилети. Кількість жилетів на судні визначається сумарним числом його екіпажу і пасажирів плюс п'ять відсотків необхідного резерву. Крім того, на судні повинно бути не менше двох десятків дитячих рятувальних жилетів, що мають добре читану напис "Для дітей". Розміщуються рятувальні жилеті в легкодоступних, загальновідомих і чітко позначених місцях. Для пасажирів - в каюті.

Існує кілька видів рятувальних жилетів, але вимоги до всіх майже однакові. Рятувальний жилет повинен: швидко вдягатися і фіксуватися на тілі однієї або двома найпростішими операціями. При необхідності він так само швидко повинен зніматися. Неправильне або уповільнене надягання рятувального жилета повинно бути виключено; мати дві або три ізольовані один від одного камери плавучості, кожна з яких здатна утримати людину на поверхні води.

Тіло потерпілого, одягнене в рятувальний жилет, повинно бути наближене до горизонталі (в більшості сучасних рятувальний жилет до 50 градусів відхилення від вертикалі), так як вертикальне положення посилювало б охолодження ніг - чим глибше, тим вода холодніше.

Голова потерпілого повинна бути злегка закинута назад, рот при цьому знаходиться в 12 см від поверхні води. При надітому жилеті таке положення тіло знаходить у воді через 4 - 5 секунд, навіть у тому випадку, якщо потерпілий в несвідомому стані. Необхідно, щоб потилиця не поринала у воду, так як його охолодження може призвести до порушення терморегуляції всього організму.

У надувних рятувальних жилетах наповнення внутрішніх обсягів повітрям (або безпечним газом) проводиться автоматично за 2 - 3 секунди за допомогою спеціального механізму газозаповнення. Для підтримки заданого тиску в камерах плавучості передбачається клапан робочого подуву.

Для полегшення пошуку потерпілого рятувальний жилет постачається засобами звукової та світлової сигналізації. Рятувальний жилет не повинен обмежувати рухів і заподіювати шкоди людині при стрибку у воду з висоти до 4 - 5 метрів. Матеріал, з якого виготовлений рятувальний жилет, негорючий і несприйнятливий до дії нафтопродуктів. Пасажири найчастіше мають справу з нагрудником рятувальним надувним (НСН).

Нагрудник рятувальний надувний виготовляється з прогумованої тканини оранжевого кольору. Надаватися через голову, охоплюючи її ззаду як комір. Основний внутрішній об'єм нагрудника розташований на грудях, що забезпечує правильне положення тіла людини у воді. Маса нагрудника з сумкою і ременями складає 1,3 кг, позитивна плавучість 16 - 18 кг (див. Додаток 26).

Деталі жилета:

- Клапан поддуву у вигляді звичайної трубки призначений для приведення жилета в робоче положення при несправності в системі газозаповненія і підтримки в камерах плавучості заданого тиску;

- Підйомний ремінь має форму петлі. Призначений для підйому людини з води. Петля ременя пристібається до зовнішньої поверхні нагрудника за допомогою кнопки, яка легко розкривається при підйомі потопаючого;

- Аварійно сигнальний вогонь полегшує пошук людини на воді в темний час доби. Складається з водоналивний батарейки типу "Маячок" і 2,5 вольтової електролампочки, захищеної прозорим ковпачком. Електрична схема приводиться в дію протягом 2 - 10 хв. (Залежно від температури води). Тривалість світіння лампочки становить 11 годин;

- Свисток поміщається в спеціальному кишеньці, служить для звукової аварійної сигналізації в умовах поганої видимості. Звук свистка чутний в два три рази далі, ніж крик, і легше піддається слуховий пеленгації;

- Механізм автоматичного газозаповнення складається з балончика ємністю 44 куб. см, заповненого рідкою вуглекислотою під тиском до 200 атм. та спеціальної пускової головки. При витягуванні головки газ починає надходити в камери плавучості. Протягом 2 - 3 секунд жилет приймає задану форму. Не можна приводити в дію механізм газозаповнення, якщо до цього жилет був надутий через робочий клапан. Зайве тиск призводить до псування жилета, тому що в ньому не передбачений запобіжний клапан;

- Пеньковий штерт дає можливість потерпілому прив'язатися до плаваючого предмету або зв'язатися разом з іншим постраждалим. Поясні й ножні ремені призначені для фіксації жилета на тілі та зняття динамічних навантажень, що виникають при стрибку людини у воду.

Рятувальні круги. Нині виготовляються з різних марок пінопластів, коркової крихти, пінополістиролу та інших плавучих матеріалів. Зовнішній діаметр рятувального кола повинен бути не більше 800 мм, внутрішній - не менше 400 мм. Плавучість круга в 14,5 кг зберігається протягом доби перебування у воді. Коло повинен витримувати удар при скиданні з висоти в три метри ребром на твердий грунт або плазом на воду з десятиметрової висоти. І не повинен загорятися у відкритому полум'я дві - три секунди. Рятувальні круги розміщуються таким чином, щоб їх можна було легко і швидко зняти. На суднах морського флоту кожен другий коло постачається аварійно - сигнальним вогнем. До деяких колам прикріплюється рятувальний лінь довжиною 28 метрів (див. Додаток 25).

6. Кваліфікаційні вимоги до бортпровіднику

Кваліфікаційні вимоги Повна загальна середня освіта та професійно-технічна освіта або повна загальна середня освіта та професійна підготовка на виробництві, без вимог до стажу роботи. Знає та застосовує у діяльності: обладнання та розташування приміщень пасажирського судна; місця розташування рятувальних шлюпок і плотів для пасажирів кают, закріплених за ним; шляхи евакуації пасажирів, що передбачаються розкладом тривоги; будову й принцип дії електропилососів та іншого інвентарю; правила обслуговування іноземних пасажирів і туристів; одну з іноземних мов (англійську, німецьку тощо) в межах кваліфікації.

Характеристика робіт, завдання та посадові обов'язки:

- Забезпечує утримання певної кількості пасажирських кают, які закріплено за ним, в чистоті й належному санітарному стані;

- Виконує регулярне прибирання кают, санвузлів та інших приміщень, які закріплено за ним, за наявності пасажирів на борту;

- Застеляє постелі, здійснює заміну постільної білизни та рушників після кожного виїзду пасажирів;

- Стежить за справним станом інвентарю, майна та обладнання кают, наявністю належної кількості рятувальних нагрудників або жилетів, розкладу евакуації біля кожного пасажирського місця;

- Доповідає про всі порушення пасажирами суднових правил, пошкодження й псування інвентарю, майна, про несправності освітлення, кондиціювання повітря, іншого обладнання, про надходження води до кают тощо. Вживає заходів щодо усунення недоліків, які виявлено;

- Забезпечує своєчасне задраювання ілюмінаторів в каютах;

- Надає необхідні послуги пасажирам під час їх розміщення на судні або висадки із судна, знаходячись біля кают, які за ним закріплено;

- Надає необхідну допомогу пасажирам, які схильні до морської хвороби, у разі необхідності викликає лікаря;

- Стежить за поведінкою дітей, проводить відповідний інструктаж батьків;

- Приймає замовлення від пасажирів на подачу в каюту прохолоджуючих напоїв, фруктів і надає інші послуги, що передбачаються переліком.

Бортпровідник зобов'язаний:

- Неухильно виконувати вимоги законодавчих і нормативних документів, перерахованих в посадової інструкції;

- При виконанні трудових обов'язків, покладених на бортпровідника на користь компанії з морських перевезень, дотримувати виробничу дисципліну, виконувати Завдання на перевезення, а також вказівки і розпорядження посадовців, перерахованих в інструкції;

- Виконувати аварійні процедури і процедури безпеки, а також стандарти і технології за наданням сервісних послуг пасажирам і членам екіпажів;

- Бути компетентним в питаннях забезпечення безпеки і надання сервісних послуг в рамках своєї кваліфікації;

- Проявляти лояльність і пошану до інших співробітників;

- Постійно удосконалювати рівень своєї професійної підготовки;

- Стежити за термінами дії і збереженням службових документів, мати їх при собі при виконанні завдання;

- Контролювати санітарний стан кают, підтримувати чистоту і порядок в пасажирських салонах і на робочому місці під час роботи;

- Бути доброзичливим і проявляти турбування про пасажирів;

- Дотримувати правила носіння форменого одягу, мати охайний зовнішній вигляд;

- Правильно оформляти документацію і своєчасно представляти її для обробки.

Бортпровідник несе відповідальність за:

- Неналежне виконання обов'язків, передбачених посадовою інструкцією;

- Недотримання правил охорони праці і техніки безпеки, правил протипожежної безпеки, виробничої санітарії і гігієни праці;

- Порушення процедур забезпечення безпеки і технології обслуговування пасажирів;

- Невиконання плану-наряду, включаючи відмову від рейсу;

- Невчасне отримання плану-наряду із власної вини;

- Використовування службового положення в особистих і корисливих цілях;

- Торгівлю на борту товарами, не призначеними для продажу, включаючи власне майно;

- Необґрунтоване переміщення пасажирів в салон вищого класу;

- Затримку рейсу із власної вини.

Отож, робота бортпровідників на борту судна при морських перевезеннях є дуже відповідальною. І іноді, саме від професійних якостей бортпровідників залежить імідж даної суднохідній компанії.

Висновки

У даної дипломної роботі вирішено актуальне завдання, пов'язане із аналізом та висвітленням, а також переліком актуальних завдань, поставлених перед судновими бортпровідниками у процесі їх діяльності на пасажирському судне, також дається описання технічних питань, пов'язаних з життєдіяльністю пасажирського судна. Запропоновані підходи базуються на існуючих підходах, висвітлених у працях науковців української та зарубіжної технічних шкіл.

Результати проведеного дослідження дали змогу зробити наступні висновки.

1. У розділу 1: Мореплавні якості судна виражені плавучістю, остійністю, непотоплюваністю, ходкостью, хитавицею і керованістю корабля. Сукупність всіх цих мореплавних якостей використовується для визначення здатності судна здійснювати безпечне плавання і залишатися на плаву в разі пошкодження.

2. У розділу 2: Дано описання устрою та принципів роботи головних суднових систем, а саме: трюмних систем (баластної та осушувальної), протипожежних систем ( водно - пожежної, піногасіння, гасіння парою, вуглекислотного гасіння, СЖБ або рідинне гасіння), приведені правила охороні праці моряків при експлуатації цих систем, також дане подобне описання методів встановлення та принципів діяльності сповіщувачів суднової пожежної сигналізації, поступлення сигналу о пожеже на капітанський мостик.

3. У розділу 3: Дане детальне описання усіх видив прибирань суднових приміщень, які регламентуються положеннями Державних санітарних правил для річкових суден України, затверджених Головним державним санітарним лікарем України (Постанова № 48 від 01.12.199 року), котрі визначають провідні вимоги до обладнання суднових приміщень і систем життєзабезпечення при проектуванні, будівництві та капітальному ремонті, а також гігієнічні вимоги до утримання суден під час їх експлуатації.

4.У розділу 4: Приведений перелік обов'язків суднових бортпровідників та особливості надання послуг туристам при морських перевезеннях, де особисте місто присвячено значимості забезпечення комфортного відпочинку для туристів. Основна мета діяльності бортпровідника - бути дуже відповідальною людиною, так як іноді, саме від професійних якостей бортпровідників залежить імідж даної суднохідній компанії.

5. У розділу 5: Згідно з положеннями «Інструкції з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання», затвердженої Наказом Міністерства Транспорту та зв'язку України від 04.11.2004 за N 963 приведені принципі організації евакуації пасажирів з борта судна, що терпить лихо, дане описання дій особистого составу судна згідно сигналам «Аварія» та «Людина за бортом». Також у даному розділу дане детальне описання усіх рятувальних засобів, котрі можуть бути використані для рятування пасажирів ( рятувальні плавучі прилади, надувні плоті, рятувальні шлюпки, рятувальні жилеті та круги ін.).

6. І нарешті у розділу: приведені кваліфікаційні вимоги до бортпровіднику, що він знає та застосовує у своєї діяльності, його обов'язки та відповідальність, потрібність відмінного знання обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, правил охорони праці і техніки безпеки, правил протипожежної безпеки, виробничої санітарії і гігієни праці, процедур забезпечення безпеки і технології обслуговування пасажирів, бути компетентним в питаннях забезпечення безпеки і надання сервісних послуг в рамках своєї кваліфікації, проявляти лояльність і пошану до інших співробітників, постійно удосконалювати рівень своєї професійної підготовки та ін.

Додаток 1

Навантаження на корпус судна від дії гідростатичного тиску води і ваги вантажу 1 - тиск на корпус судна (сила підтримки), 2 - тиск води на борт судна

Додаток 2.

Сили судна, що діють на корпус: 1 - сила ваги, 2 - сила підтримки, 3 - вітер або хвилі, З - центр тяжіння зануреного об'єму, G - центр тяжіння судна

Додаток 3.

Вантажна марка і марки поглиблень: а -- вантажна марка вантажного судна; b -- вантажна марка судна з палубним вантажем і без нього; з -- вантажна марка парусного судна; d -- розташування вантажної марки і марок поглиблення; е -- марки поглиблення в кормі; f -- висота надводного борту; g -- марки поглиблення в носі. 1 -- палубна лінія; 2 -- знак вантажної марки; 3 -- надводний борт.

Додаток 4

Посадка судна.

Додаток 5.

(а)

(б)

а - стійка рівновага, b - нестійка рівновага

C або С? - центр величини, FA - сила підтримки, FG - вага судна, G - центр тяжіння судна, МС або МC? - метацентр, N - уявний метацентр l - плече остійності ? - кут крену

Додаток 6

Поперечна остійність судна на хвилюванні.

а - судно на спокійній воді, b - судно на вершині хвилі, с - судно на підошві хвилі

Додаток 7

Аварійне судно.

1 - затоплений відсік, C і CШ - центр величини, FA - сила підтримки, FG - вага судна, G центр тягаря судна

Додаток 8.

Осушна система.

1 -- всмоктуюча сітка; 2 -- клапанна коробка; 3 -- осушний насос; 4 -- масловіддільник

Додаток 9.

Баластна система

Додаток 10.

Типова схема водо - пожежної системи. 1 - магістраль; 2 - трубопроводи; 3 -запорний клапан; 4 - пожежний пост; 5- берегове з'єднання; 6 - кінгстон; 7 - пожежні насоси

Додаток 11

Система піногасіння.

Додаток 12

Система гасіння СЖБ.

Додаток 13

Пожежний ізвещатель.

Додаток 14

Паливна система судна.

Додаток 15

Масляна система судна.

Додаток 16

Система охолоджування головного двигуна.

1 -- головний двигун; 2 -- насос прісної води; 3 -- охолоджувач прісної води; 4 -- сітка кінгстона; 5 -- кінгстон (клапан кінгстона); 6 -- насос морської води.

Додаток 17

Суднові дефлектори:

а -- приймальний; b -- витяжний; з -- каютний вентилятор; d -- вентилятор заломлений; е -- відцентровий вентилятор. 1 -- двигун.

Додаток 18

Системи вентиляційних каналів:

а -- подовжня; b -- поперечна.

Додаток 19

Шпигати:

а - з водяним затвором і замковим пристроєм; b - простій

Додаток 20

Рятувальні шлюпки:

а - відкрита гребна; b - моторна, що закривається; з - закрита пластмасова моторна; d - закрита алюмінієва моторна; е - закрита моторна для танкерів. 1 - рухливе закриття; 2 - люк; 3 - світловий сферичний люк; 4 - оглядове вирубування; 5 - рульове вирубування.

Додаток 21

Жорсткі рятувальні плоти:

а -- в зібраному вигляді; b -- чотирикутний; с -- круглий. 1 -- тент: 2 -- пластмасова підстава.

Додаток 22

Надувний рятувальний пліт:

а -- пліт в пластмасовому футлярі; b -- процес заповнення газом автоматично надуваного плоту;

Додаток 23

Спуск плоту на канаті.

1 -- пусковий пристрій; 2 -- опора; 3 -- судновий кран для вивалювання шлюпки.

Додаток 24

Рятівний круг з сигнальним вогнем.

Додаток 25

Рятувальні жилети:

а - надувний рятувальний жилет; b - рятувальний нагрудник;

з - положення на плаву при надітому рятувальному нагруднику.

1 - сигнальний вогонь.