Облік і аналіз витрат основної діяльності Дніпропетровської дистанції колії

Аналізуючи додаток 16 можна зробити висновок, що в цілому на підприємстві в 2005 році в порівнянні з 2004 роком спостерігається зниження обсягу виробництва. Аналізуючи по кварталах 2004 і 2005 рр., бачимо наступну картину:

ѕ при зниженні обсягу виробництва на 43,4 тисячі гривень у IV квапталі, наблюдається рост собівартості продукції на 93,3 тисячі гривень.

ѕ В I та III кварталах 2005 року в порівнянні з 2004 роком маємо ріст обсягу виробництва при зростанні собівартості продукції. Та в II кварталі при зниженні обсягу виробництва спостерігається зниження собівартості продукції. Це можна пояснити впливом сезонного фактору на залізничному транспорті.

Зміну собівартості та обсягів виробництва можна побачити на діаграмах (Рис. 2.3 та Рис. 2.4).

Рис. 2.3 Залежність суми витрат від обсягу виробництва продукції 2004 року

Рис. 2.4 Залежність суми витрат від обсягу виробництва продукції 2005 року

Узагальнюючий показник собівартості промислової продукції - витрати на 1 гривню продукції. Перевагами використання даного показника є наступні: універсальність - даний показник визначається за всіма галузями та на всіх рівнях управління усувається відмінність у підходах до старої та нової продукції; охоплюється як порівняна, так і непорівнянна продукція; з'являється можливість простежити динаміку змін собівартості продукції.

Якщо представити собівартість товарної продукції у вигляді суми добутків собівартості одиниць продукції за кожним видом, що виготовляється, на обсяг виробництва, а вартість продукції - як добуток обсягу виробництва за кожним видом на відповідні ціни, то формула для розрахунку витрат на 1 грн. продукції буде наступною:

, (2.1)

де Р_в - витрати на 1 гривню продукції (рівень витрат);

ВП - валова продукція;

С - собівартість всієї продукції;

Таблиця 2.6

Залежність валової продукції від собівартості продукції

в тис. грн.

Показники	2004р.	2005р.	Темп зростання
Собівартість	31720,6	26718,9	-5001,7
Валова продукція	33728,7	28144,0	-5584,7

Рис.2.5 Зменшення валової продукції та собівартості (тисяч гривень)

Зменшення собівартості продукції в 2004 році в порівнянні з 2003 роком на 8635,2 тис. грн. привело до зменшення валової продукції на 8465,7 тис. грн.

Факторний аналіз витрат на 1 гривню продукції підприємства проводиться у наступній послідовності:

оцінка динаміки витрат на 1 грн. продукції;

порівняння з даними інших підприємств, середньогалузевими
показниками тощо;

виявлення впливу факторів на зміну рівня витрат на 1 грн. товарної
продукції;

визначення впливу виявлених факторів на зміну прибутку
підприємства.

На зміну рівня витрат на 1 гривню продукції впливають безліч факторів, пов'язаних з формуванням як чисельника, так і знаменника наведеної формули.

Безпосередньо на зміну рівня витрат на 1 гривню продукції впливають фактори, які знаходяться з ним у прямому функціональному зв'язку, тобто фактори першого рівня:

ѕ зміна структури випущеної продукції: цей фактор впливає на загальну суму витрат через зміну середньої собівартості одиниці продукції у зв'язку зі збільшенням або зменшенням питомої ваги конкретного виду продукції (роботи, послуги). При зростанні питомої ваги продукції, яка має витрати на 1 грн. нижче, ніж на всю продукцію, величина витрат на гривню продукції в цілому знизиться, і навпаки;

ѕ зміна рівня витрат на виробництво окремих видів продукції: собівартість продукції по суті є сумою витрат на виробництво окремих видів продукції; відповідно, чим меншою є сума витрат на виробництво окремих видів продукції, тим нижчий рівень витрат на 1 грн. продукції, і навпаки.

Вплив наведених факторів на зміну витрат на 1 гривню продукції можна визначити способом ланцюгових підстановок.

Розрахуємо рівень витрат на 1 гривню, товарної продукції способом ланцюгових підстановок:

1) рівень витрат на 1 гривню товарної продукції за 2004 рік:

Р_в⁰ = 31720,6 / 33728,7 = 0,940;

2) рівень витрат на 1 грн. товарної продукції за 2005 рік:

Р_в¹ = 26718,9 / 28144,0 = 0,949.

Розрахунок впливу факторів на рівень витрат на 1 гривню продукції:

ѕ за рахунок собівартості продукції (?Р_с/с):

?Р_с/с = (26718,9 / 33728,7) - (31720,6 / 33728,7) = 0,792 - 0,940= - 0,148;

ѕ за рахунок валової продукції (?Р_ВП):

?Р_ВП = (26718,8 / 28144,0) - (26718,9 / 33728,7) = 0,949 - 0,792 = 0,157;

Р_в¹ - Р_в⁰ = 0,949 - 0,940 = 0,009;

?Р_с/с + ?Р_ВП = -0,148 + 0,157 = 0,009

Зниження собівартості продукції на 5001,7 тисяч гривень обумовило зниження рівня витрат на 1 гривню продукції на 0,148 грн. Зменшення валового прибутку до 28144,0 тисяч гривень обумовило збільшення рівня витрат на 1 гривню продукції на 0,157 грн.

Розглянемо у табл. 2.7 наявність чи відсутність оптимізації витрат за 2004-2005 рр.

Таблиця 2.7

Наявність чи відсутність оптимізації витрат

Показники	2004р.	2005р.	Абсолюьне відхилення	Темпи зростання, відсотки
Чистий доход від реалізації продукції, тисяч гривень	33728,7	28144,0	-5584,7	83,44
Витрати на 1 гривню продукції, копійки	94,0	94,9	0,9	100,96

За результатами табл. 2.7 бачимо, що при зростанні витрат на 1 гривню продукції на 0,9 копійки наблюдається зменшення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг). Тобто це свідчить про відсутність оптимізації витрат.

Висновки до розділу

В II розділі був зроблений аналіз фінансово-майнового стану підприємства, для чого був зроблений вертикальний та горизонтальний аналіз звітності підприємства за 2004 і 2005 р. Отже, підприємство не є платоспроможним, тому що непокритий збиток зріс, але бачимо, що підприємство ставить пріоритети на виплату поточних зобов'язань і підвищення оплати праці.

3. Облік і контроль витрат основної діяльності підприємства

3.1. Облік прямих матеріальних витрат

Основа бухгалтерського обліку - відображення господарських операцій на рахунках. У міру деталізації обліку рахунки, як відомо, підрозділяються на синтетичні й аналиітичні.

Рахунки обліку витрат на виробництво відповідно до Плану рахунків відповідають другому класу «Запаси». Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, призначених для обробки, переробки, використання у виробництві й для господарських потреб.

Формування інформації про витрати на виробництво по видах діяльності здійснюється на рахунках 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 25 «Напівфабрикати», 39 «Витрати майбутніх періодів», 91 «Загальновиробничі витрати». По дебету зазначених рахунків ураховуються витрати, по кредиту - їхнє списання.

На рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» відображаються витрати, які зроблені в рахунок майбутніх звітних періодів і підлягають віднесенню на витрати наступних звітних періодів.

Виробнича собівартість виготовленої продуції, наданих послуг складається з:

ѕ прямих матеріальних витрат;

ѕ прямих витрат на оплату праці;

ѕ інших прямих витрат (відрахування на соціальні заходь, амортизація, витрати від браку, оренда землі тощо);

ѕ змінних загальновиробничих та постійних розподілених загальногосподарських витрат.

Перелік і склад статтей калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством, відповідно до положень п. 12-31 П(С)БО 16 «Витрати».

Піприємства залізничного транспорту бухгалтерський облік витрат з основної діяльності здійснюють на субрахунках іншого й третьоьго порядку рахунку 23 «Виробництво» Плану рахунків бухгалтерського обліку ативів, капіталу, зобівязань і господарських операцій підприємств і організацій залізничного транспорту України.

Таблиця 3.1

Субрахунки з обліку витрат рахунку 23 «Вирбництво»

№	Назва рахунку	Номер субрахунку	Назва субрахунку
23	Виробництво	230 231	2310 2311 2312 2313 2314 2315 2316 2317 2318 2319	Виконання будівельно-монтажних робіт Первезення Пасажирське господарство Господарство вонтажної та комерційної роботи Господарство перевезень Локомотивне господарство Вагонне господарство Колійне господарство Господарство цивільних споруд Господарство сигналізації та звязку Господарство електропостачання Обслуговування перевезень закордонними залізницями на території України
		232	2320 2321 2322 2323 2324	Перевезення Господарство матеріально-технічного забезпечення Відновні поїзди Інші підприїмства, підпорядковані залізниці

При цьому прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати відображають по дебету рахунку 23 «Виробництво» у кореспонденції із кредитом рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці й інших статей (прямі витрати). Непрямі ж витрати попередньо групирують на збирально-розподільному рахунку 91 «Загальвиробничі витрати». По закінченні звітного періоду витрати, враховані на рахунку 91 «Загальвиробничі витрати», списуються в порядку розподілу на рахунок 23 «Виробництво».

Із кредиту рахунку 23 «Виробництво» списують фактичну собівартість завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Ці суми можуть списуватися в дебет рахунку 26 «Готова продукція» (відносно готової продукції) або прямо на рахунок 90 «Собівартість реалізації» (відносно робіт, послуг).

Отриманий залишок по рахунку 23 «Виробництво» на кінець звітного місяця характеризує величину витрат на вартість незавершеного виробництва підприємства.

Аналітичний облік витрат на виробництво кожне підприємство організує відповідно до характеру виробничого процесу, а також особливостям випускаємої продукції або виконуваних робіт. Дані аналітичного обліку використовують при складанні внутрішньої звітності, що будується на інформації про види, кількість, цехи-виготовлювачах, статтях витрат випускаємої продукції.

Порядок узагальнення витрат на рахунках обліку наведений у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Аналітичний облік по рахунках бухгалтерського обліку

Номер і назва рахунку обліку витрат	Порядок узагальнення витрат
1	2
23 «Виробництво»	По видах виробництв, по місцях виникнення (підприємству в цілому, технологічним процесам, цехам, ділянкам, стадіям, переділам і т.п.) у розрізі окремих видів або гуп виробленої продукції, робіт, послуг, а всередині них -- по статтях витрат
24 «Брак у виробництві»	По окремих цехах, видам продукції, статтям витрат, причинах і винуватцям браку

Продовження табл. 3.2

1	2
26 «Готова продукція»	По місцях зберігання й видах готової продукції в прийнятих одиницях виміру
39 «Витрати майбутніх періодів»	По видах витрат
91 «Загальновиробничі витрати»	По підрозділах підприємства й статтям витрат

У складі основних (технологічних) витрат на виробництво, що формують собівартість продукції, найбільший питому вагу займають, безумовно, матеріальні витрати (витрати сировини й основних матеріалів, допоміжних матеріалів, покупних полуфабрикатів та комплектуючих виробів).

Основою бухгалтерського обліку й контролю за витратами матеріальних цінностей є натуральний (кількісний) облік руху запасів на складах та в цехах. Матеріальні цінності відпускаються у виробництво у строгій відповідності з діючими (поточними) нормами витрат по вазі, обсягу, площі або рахунку.

Організація обліку матеріальних цінностей вимагає наявності на підприємстві класифікатора, в якому матеріали систематизуються по групах, підгрупах, видах або сортах, а кожному найменуванню, марці, сорту, розміру привласнюється номенклатурний номер (шифр).

Розробка номенклатури починається із установлення переліку груп матеріалів, використовуваних на підприємстві.

Кількість найменування груп залежать від загальної кількості найменувань матеріалів, фізико-хімічних властивостей, економічного призначення у виробництві, а також вимог до угрупування матеріалів при розрахунку потреби, плануванні процесу постачання, контролі за їхнім використанням і складанням звітності.

Відпустка запасів зі складів у виробництво здійснюється працівникам цехів, господарств і відділів, яким довірене одержання матеріальних цінностей. Погоджені з головним бухгалтером списки осіб, яким надане право одержувати зі складів матеріали, а також зразки їхніх підписів повинні бути передані цехами (іншими структурними підрозділами) підприємства відповідним особам, що здійснюють зазначену відпустку матеріалів зі складів.

Порядок відпустки матеріалів зі складу цеху ділянкам, бригадам, на робочі місця встановлюється керівником підрозділу підприємства з узгодженням з головним бухгалтером підприємства.

У первинних облікових документах на відпустку матеріалів зі складів підприємства в підрозділи (цехи, на ділянки, у бригади, на робочі місця) вказуються найменування матеріалу, кількість, ціна (облікова ціна), сума, а також призначення: номер (шифр) і (або) найменування замовлення (виробу, продукції), для виготовлення якого відпускаються матеріали, або номер (шифр) і (або) найменування витрат.

Підприємство може здійснювати відпустку матеріалів або їхніх окремих груп, видів, найменувань своїм підрозділам без вказівки призначення. У цьому випадку відпустка матеріалів ураховується як внутрішнє переміщення, а самі матеріали вважаються в підзвіті в їхнього підрозділу, що одержало.

На фактично витрачені матеріали підрозділ-одержувач матеріалів складає акт витрат. У звіті дається пояснення перевитрати або економії за матеріалами. Списання матеріалів з підзвіту відповідного підрозділу підприємства й віднесення їхньої вартості на витрати виробництва (залежно від того, на які мети витрачені матеріали) провадяться на підставі зазначеного вище акту.

Організація обліку витрат матеріалів у виробництві починається з відпустки їх безпосередньо на робочі місця для виготовлення продукції. Організація обліку використання матеріалів залежить від ряду факторів, зокрема, характеру виробництва, видів виробничого устаткування, змінності роботи, порядку подачі матеріалів на робочі місця і т. д. Тому в кожному окремому випадку потрібен індивідуальний підхід до організації обліку використання матеріалів залежно від конкретних виробничих умов.

Для контролю за використанням сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів і палива у виробництві й виявлення відхилень від норм застосовуються наступні методи:

ѕ метод документування відхилень;

метод обліку партионного розкрою ма-теріалів; .

інвентарний метод.

Для виявлення фактичних витрат на початок зміни, п'ятиденки, декади або перше число місяця на підприємстві проводиться інвентаризація невикористаних матеріалів, які перебувають у виробництві; на підставі даних інвентаризації й даних надходження матеріалів у виробництво визначається фактичний видаток, що зіставляється з нормативним видатком (на кількість виготовленої продукції) для визначення відхилень від норм.

За даними поточного обліку складаються рапорти й місячні звіти виробничих одиниць про використання сировини, матеріалів, палива на виробництві із вказівкою причин економії або перевитрат, а також заходів, спрямованих на зниження витрат. За даними обліку складаються звіти про відхилення від норм у використанні сировини, матеріалів, палива на виробництві.

Для повного відображення матеріальних витрат у виробничій собівартості необхідно включити транспортно-заготівельні витрати, що відносяться до матеріальних цінностей, списаних у виробництво.

Відповідно до п. 9 П(З)БУ 9 «Запаси» транспортно-заготівельні витрати (надалі ТЗР) можуть включатися в собівартість придбаних запасів або загальною сумою відображатися на окремому субрахунку рахунку обліку запасів. Сума ТЗР, що узагальнюється на окремому субрахунку, щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця й сумою вибулих (списаних у виробництво, реалізованих на сторону, безоплатно переданих і т. д.) запасів.

Списання ТЗР проводиться пропорційно первісної вартості матеріалів, виходячи з відношення суми залишку величини ТЗР на початок місяця (звітного періоду) і поточних ТЗР за місяць (звітний період) до суми залишку запасів на початок місяця (звітного періоду) і запасів, що надійшли протягом місяця (звітного періоду) по первісній вартості.

Отримане в результаті значення, помножене на 100, дає середній відсоток, який варто використовувати при списанні ТЗР на збільшення (подорожчання) первісної вартості вибулих запасів.

Суми ТЗР, що відносяться до вибулої сировини, матеріалам, полуфабрикатам, відображаються по дебету тих же рахунків обліку, на які були списані такі матеріальні цінності.

До малоцінних та швидкозношуваних предметів (далі МШП) належать предмети, використовувані протягом не більше одного року або нормального операційного циклу незалежно від вартості, а також предмети вартістю до 500 гривень за одиницю, незалежно від терміну служби.

МШП обліковують як і інші матеріальні ресурси. У синтетичному обліку їх наявність відображають на рахунку 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», який має такі субрахунки:

ѕ 221 «Інструменти»;

ѕ 222 «Господарський інвентар»;

ѕ 223 «Спеціальний одяг і взуття»;

ѕ 224 «Постільні речі»;

ѕ 225 «Інші малоцінні та швидкозношувані речі».

При відпуску МШП зі складу в разі передачі для подальшлї експлуатації, їхня вартість, відповідно до пункту 23 П(С)БО 9 «Запаси», виключається зі складу активів (списується з балансу) при цьому робляться такі бухгалтерські записи:

Кредит 22 Дебет 15, 23, 39, 91, 92, 93, 99.

Таблиця 3.3

Кореспонденція рахунків з обліку матеріальних витрат

Зміст господарських операцій	Кореспонденція рахунків
	Дебет	Кредит
1	2	3
Передано сировину й матеріали цехам основного й допоміжного виробництв для випуску продукції (робіт, послуг)	23	2011

Продовження табл. 3.3

1	2	3
Списані ТЗР, що доводяться на відпущені сировину й матеріали	23	2012
Відпущено паливо на технологічні цілі	23	203
Відпущено будівельні матеріали на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг	23	205
Відпущено інші матеріали для виробництва продукції (робіт, послуг)	23	209
Повернуті на склади невикористані в цехах основного й допоміжного виробництв матеріальні цінності	20	23
Списана з рахунків виробництва вартість матеріальних цінностей, що залишилися невикористаними на кінець місяця в цехах основного й допоміжного виробництв (методом «червоне сторно»)	23	20

Порядок відпустки матеріалів зі складу цеху ділянкам, бригадам, на робочі місця встановлюється керівником підрозділу підприємства за узгодженням з головним бухгалтером.

3.2. Облік витрат на оплату праці та відрахувань з неї

Істотним елементом собівартості продукції (робіт, послуг) на будь-якому підприємстві є витрати на оплату праці.

Витрати на оплату праці визначаються виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, які встановлюються залежно від результатів праці, його кількості і якості, що стимулюють і компенсують виплати, систем преміювання робітників, керівників, фахівців, службовців за виробничі результати.

На більшості промислових підприємств для оплати праці виробничих робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням продукції (робіт, послуг), застосовується відрядна форма оплати праці.

Дані про виробіток необхідні для одержання відомостей про кількість і якість випущеної продукції, нарахування заробітної плати робітником, оперативного контролю за виконанням норм виробітку, використанням матеріалів у виробництві, оперативного планування виробництва, праці й заробітної плати.

Організація обліку виробітку робітників-відрядників залежить від характеру технології, організації праці, системи технічного контролю за якістю продукції, застосовуваних коштів механізації обліку.

Основними питаннями організації обліку виробітку є наступні:

ѕ вибір виробничої операції, за якою найбільш доцільно враховувати виробіток;

-- вибір системи обліку виробітку на конкретних виробничих ділянках і робочих місцях;

вибір або розробка форм первинних і зведених документів з обліку виробітку й заробітку;

розробка вказівок про порядок складання, обробки й використання даних первинних документів про виробіток;

установлення строків здачі документів бухгалтерській службі;

вибір методів обліку виконання норм виробітку;

розробка вказівок по складанню звітності про виконання норм виробітку.

Заробітна плата робочих, зайнятих на виробництві продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається в собівартість відповідних видів продукції (груп однорідних видів продукції) (п. 13 П(С)БУ 14 «Витрати»). При відрядній формі оплати праці не виникає проблем з віднесенням нарахованої заробітної плати працівників до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг). Її сума включається у виробничу собівартість на підставі первинних документів.

Залежно від особливостей роботи підприємства в цехах (на ділянках) для обліку виробітку продукції й витрат, на заробітну плату застосовуються різні варіанти обліку й форми первинних документів. Це можуть бути:

-- рапорт про виробітку й приймання робіт;

маршрутний лист (маршрутна карта);

відомість про виробітку;

наряди й інші документи.

Рапорт про виробітку застосовується в умовах поточно-масового виробництва на конвеєрних лініях з регламентованим ритмом роботи й на потокових лініях з вільним ритмом, за умови закріплення операцій за кожним робітником.

Маршрутна система обліку (маршрутні карти) застосовується для продукції серійного виробництва, у якому рух деталей в процесі обробки здійснюється заздалегідь сформованими партіями.

Облік виробітки й нарахування заробітної плати по робочих нарядах на відрядну роботу доцільно застосовувати на підприємствах з індивідуальним і малосерійним типами виробництва й для обліку виконаних робіт.

У цьому випадку виробниче завдання видається у вигляді наряду на відрядну роботу на одну зміну або на більш тривалий термін дії. У ньому вказують обсяги роботи й норми часу на їхнє виконання. Виписування нарядів на відрядну роботу проводиться до її початку на основі технологічних карт або інших технічних документів і відповідно до планованих обсягів виробництва виробничого підрозділу.

Наряди на відрядну роботу можуть бути:

1) індивідуальними (які видаються на оного працівника);

2) колективними (які видаються на групу (бригаду) робітників).

Під час виконання завдання в наряді відзначається висновок технічного приймання роботи. Підрахунок суми заробітку, що належить робітникові, здійснюється шляхом множення кількості виготовленої продукції (виконаних робіт) на встановлену розцінку.

З метою скорочення документації й підвищення контрольних функцій обліку можливе застосування накопичувальних нарядів, які діють протягом тривалого часу.

Наприкінці звітного періоду підраховується час (відповідно до норм), розмір оплати по кожному найменуванню роботи, операції на весь випуск продукції (робіт, послуг) й сума заробітної плати кожного робітника відповідно до виробітку, зазначеного в рапорті. Загальна сума заробітної плати всієї бригади за даними зазначених рапортів зіставляється із сумою заробітку всієї бригади відповідно до кількості продукції, прийнятої відділом технічного контролю або зданої на склад.

Незалежно від застосовуваного на предприємстві методу обліку витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції облік заробітної плати необхідно вести в розрізі цехів (ділянок) з виділенням витрат по поточних нормах і відхилень від норм.

Під витратами на оплату праці в межах норм розуміють плату за фактично виконану роботу, відповідно до встановленого на підприємстві технологічного процесу, діючим нормам й розцінкам.

Відхиленнями від норм вважається оплата додатково виконаних операцій, не передбачених установленим технологічним процесом і викликаних відхиленнями від нормальних умов виробництва (доплати, за роботу надурочно, оплата простоїв і т.п.).

Фактичні витрати на оплату праці, що включаються до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), відображаються по статтях калькуляції «Основна заробітна плата виробничих робітників», «Додаткова заробітна плата виробничих робітників», а також по комплексній статті калькуляції в складі загальновиробничих витрат, з підрозділом їх на заробітну плату відповідно до норм і відхиленням від них.

Із процесом нарахування й виплати заробітної плати зв'язана необхідність нарахувань відповідних сум внесків у соціальні фонди (так звані нарахування на заробітну плату).

У цей час підприємства повинні здійснювати наступні обов'язкові відрахування на соціальні заходи:

Внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок втрати працездатності й витрати, обумовлені народженням і похованням.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях.

У бухгалтерському обліку зазначені нарахування на заробітну плату виробничих робітників ставляться на ті ж рахунки обліку витрат, на які відображається й нарахування сум зарабітної плати, тобто включається до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) або, у випадку неможливості прямого віднесення до об'єкту витрат, -- до складу загальвиробничих витрат.

Відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій по формуванню прямих витрат на оплату праці в складі виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) представимо в табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Кореспонденція рахунків з обліку прямих витрат на оплату праці

Зміст господарської операції	Первинний документ	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
Нараховано основну заробітну плату працівникам, зайнятим у виробництві	Відомість розподілу (наряди на відрядну роботу й ін.)	23	661
Нараховано премії й заохочення працівникам, зайнятим у виробництві	Відомість розподілу	23	661
Нараховано компенсаційні виплати працівникам, зайнятим у виробництві	Відомість розподілу	23	661
Нараховано відпускні працівникам, зайнятим у виробництві	Відомість розподілу	23	661

Відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій по нарахуванню у фонди соціального страхування на оплату праці робітників, що включаються у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), наведене в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Кореспонденція рахунків з обліку прямих витрат по відрахуваннях на соціальні заходи

Зміст господарської операції	Первинний документ	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
Нараховано внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на оплату праці робітників, зайнятих у виробництві (4% або/і 32,3%)	Відомість розподілу	23	651
Нараховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок втрати працездатності на оплату праці робітників, зайнятих у виробництві (2,9%)	Відомість розподілу	23	652
Нараховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві (1,6%)	Відомість розподілу	23	653
Нараховано внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях на оплату праці робітників, зайнятих у виробництві (відсоток установлюється залежно від класу професійного ризику)	Відомість розподілу	23	656

Контроль за використанням коштів на оплату праці і правильністю видачі грошових коштів з рахунків підприємств можуть здійснюати й установи банків.

3.3. Контроль витрат на підприємстві

Контроль витрат основної діяльності є однією з найважливіших ділянок роботи, спрямованої на виявлення невикористаних резервів та непродуктивних витрат і втрат. Від обґрунтованості визначення витрат залежить об'єктивність оцінки фактичної виробничої собівартості готової продукції, робіт (послуг), витрат на управління та збут, інших витрат операційної діяльності, а також достовірність відображення результатів підприємницької діяльності у фінансовій та податковій звітності.

Контроль можна класифікувати по характеру контрольованих операцій або діяльності підприємства, що підлягають контролю.

Організаційно-технічний контроль спрямований на перевірку:

ѕ якості сировини й матеріалів, готових виробів і товарів;

ѕ дотримання встановлених рецептур і норм витрат матеріалів;

ѕ ефективності використання устаткування й справності контрольно--вимірювальних приладів;

ѕ дотримання правил роботи й т.д.

Контроль здійснюється інженерами, технологами, комірниками й іншими фахівцями в області відповідної галузі діяльності.

Адміністративно-економічний контроль дозволяє аналізувати господарську діяльність підприємства. Такий аналіз підсумковий; у процесі його проведення на основі кількісних і якісних показників попередньо оцінюється робота підприємства, вивчається вплив окремих факторів на виконання прогнозу, виявляються резерви та вносяться пропозиції по поліпшенню фінансово-господарської діяльності.

Фінансово-господарський контроль, проведений з метою оцінки фінансових і господарських операцій підприємств із позиції їхньої економічної ефективності, законності, достовірності й доцільності, а також забезпечення схоронності власності, здійснюють контрольно-ревізійні служби вищестоящих організацій.

Єдність цілей контролю не виключає різноманіття його способів і прийомів, які органічно зв'язані між собою. Розрізняють наступні методи контролю:

ѕ перевірку виконання ухвалених рішень;

ѕ обстеження;

ѕ технічний контроль;

ѕ економічний аналіз;

ѕ інвентаризацію;

ѕ ревізію;

ѕ розрахункову перевірку балансів і звітів.

Перевірка виконання ухвалених рішень - це метод контролю за виконанням актів, постанов, законів і вказівок по певному колу питань. Обстеження - метод контролю, що дозволяє зібрати інформацію, що не може бути отримана в ході документальної перевірки. Проводячи особисте спостереження й інспектування, оглядаючи підконтрольні об'єкти, розмовляючи з посадовими особами, а також знайомлячись із оперативно-технічною, технологічною й складською документацією, контролер одержує необхідну додаткову інформацію; може перевірити дотримання основних правил роботи підприємства, правильність роздрібних цін, установити відхилення в технології виробництва й експлуатації устаткування й т.д.

Технічний контроль - метод, що вимагає спеціальних знань в області того або іншого виробництва, виду діяльності, якості товару, сировини, готової продукції. За допомогою цього виду контролю заглиблюються й розширюються відомості, отримані в результаті фінансово-господарської перевірки, розкривається вплив причин технічного характеру на схоронність й ефективність роботи підприємств, розробляються відповідні міри.

Економічний аналіз - метод контролю, що дозволяє виявляти вплив негативних або позитивних факторів на контрольований об'єкт і вишукувати можливості усунення недоліків і підвищення ефективності господарювання. У контрольно-ревізійній роботі використовуються лише окремі прийоми економічного аналізу (порівняння, угруповання, балансовий метод, середні й відносні величини й ін.).

Рахункова перевірка бухгалтерських звітів і балансів - методи контролю й оцінки достовірності й правильності фінансово-господарського стану підприємств і організацій, виявлення резервів росту рентабельності й поліпшення використання основних і оборотних коштів.

Інвентаризація - метод контролю за схоронністю матеріальних цінностей і коштів, за роботою матеріально відповідальних і посадових осіб - дозволяє встановлювати реальність і достовірність облікових даних у порівнянні з фактичною наявністю матеріальних засобів і коштів, обсягом і якістю виконаних робіт. Розрізняють повні, часткові, перманентні інвентаризації.

Документальна ревізія - діючий метод наступного контролю, спрямований на всебічне вивчення фінансово-господарської діяльності підприємств із метою встановлення законності, достовірності, доцільності й економічної ефективності зроблених господарських операцій.

До основних завдань ревізії належати такі:

ѕ виявити наявні порушення щодо достовірності визначення
витрат на виробництво та собівартості продукції, робіт і послуг,
методики їхнього облікового процесу;

ѕ розробити заходи впливу для їхньої ліквідації, внесення
відповідних корективів, притягнення до відповідальності винних
службових осіб.

Для підвищення ефективності й компетентності контролю необхідно, щоб між окремими його видами й формами на різних рівнях підтримувалися стійкі зв'язки, була встановлена послідовність контрольних дій (процедур). Це дозволяє забезпечити відповідну технологію контрольної діяльності.

3.4. Автоматизація обліку витрат з перевезень в дистанції колії

Процес ведення бухгалтерського обліку на підприємстві являє собою сукупність інформаційних і контрольно-організаційних операцій. До інформаційних операцій належать операції збору, реєстрації, передачі, збереження й обробки даних. Контрольно-організаційні операції пов'язані з контролем і використанням інформації, отриманої в результаті виконання інформаційних операцій.

Правильно організований облік витрат в розрізі статей калькуляції за місцями їх виникнення, за видами робіт дає керівництву достатній обсяг інформації для прийняття ефективних управлінських рішень.

В дистанції колії застосовується таблично-автоматизована форма обліку, при якій весь комплекс робіт по обробці інформації та виготовленню ре-гістрів виконує електронно-обчислювальна машина.

В цій формі первинні дані окрім паперових носіїв можуть одразу фіксуватися на машинних носіях, що дозволяє автоматизувати збір первинної інформації. На машинних носіях зберігається також поточна, нормативно-довідкова і вхідна інформація. Оскільки нормативно-довідкова інформація підлягає багаторазовому використанню, вона заноситься до спеціальних баз даних. Залежно від використання технічних засобів і носіїв інформації розрізняють два способи введення облікової інформації: безпосередній та з використанням периферійної техніки. Одним із найважливіших принципів цього етапу розвитку комп'ютерної форми обліку є використання режиму запиту з метою отримання звітів по необхідних показниках. Задля цього бухгалтер заповнює стандартний документ, в якому вказується вид запиту, після чого комп'ютер надає необхідну інформацію.

Загальну схему бухгалтерського обліку процесу виробництва будь-якого господарства можна побудувати за такими ознаками:

ѕ вхід - це запуск у виробничий процес різних речовин та сил природи (праці, засобів та предметів праці) та їх використання;

ѕ процес - перетворення запущених у процес виробництва ресурсів на новий продукт праці - готовий продукт, тобто трансформація ресурсів у но-вий продукт праці;

ѕ вихід - одержання нового продукту праці.

Усі три аспекти кібернетичного підходу потребують вимірювання затрат на всіх трьох етапах як у натуральному (речових та трудових), так і вар-тісному (тобто грошовому) вираженні (рис. 3.1).

Рис. 3.1 Кібернетичний підхід побудови обліку витрат виробництва

Обсяг робіт, виконуваних в бухгалтерському обліку, розподіляється на облікові задачі, кожна з яких являє собою розрахунок, результати якого відображаються в окремому регістрі - машинограмі.

Комп'ютеризація обліку витрат на виробництво охоплює широке коло трудомістких операцій. До них відносять групування витрат за напрямами витрачання, визначення нормативної (планової) та фактичної собівартості робіт, облік відхилень від норм витрат, зведений облік витрат на виробництво, відображення на рахунках синтетичного обліку кореспонденції рахунків.

Цільова функція обліку витрат на виробництво, що полягає у виявленні й усуненні недоліків організації виробництва і матеріально-технічного забезпечення, спрямована на максимальну економію матеріальних і трудових ви-трат і на підвищення продуктивності праці.

Комп'ютеризацією обліку повинен бути охоплений оперативний облік витрат на виробництво, який полягає в щоденному контролі за витрачанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів у виробництво і результатами їх використання. Такий контроль забезпечується організацією достовірного обліку руху деталей у виробництві та їх залишків у незавершеному виробницт-ві.

Специфікою автоматизації обліку витрат по перевезенням є те, що тут значною мірою використовуються дані, отримані на інших ділянках механізації обліку: облік праці та заробітної плати, виробничих запасів, основних засобів, розрахунків з постачальниками та інші. При цьому в розділі автома-тизованого бухгалтерського обліку витрат на виробництво на базі первинної документації вищезгаданих розділів обліку вирішуються завданні по обліку відповідних елементів в складі витрат виробництва. Отже, умовою функціо-нування АРМ бухгалтера обліку витрат на виробництво є формування на машинних носіях необхідної вихідної інформації, що виникає при рішенні задач по відповідному розділу обліку. Уся ця інформація повинна бути представлена у вигляді єдиної бази даних бухгалтерських записів відповідно до вимог АРМ бухгалтера по обліку витрат на виробництво.

Рис. 3.2 Інформаційні зв'язки АРМБ по обліку витрат на виробництво

Можливість використання первинної документації обліку за окремими елементами визначається наявністю в них реквізитів «Стаття витрат», «Синтетичний рахунок та субрахунок витрат». Завдяки наявності цих реквізитів стає можливим групувати суми нарахованих затрат на вказаними в первинних документах статтям витрат та синтетичним рахункам і їх субрахункам.

Вхідною інформацією для складання звітності й бухгалтерських облікових регістрів по витратах на виробництво є також масиви умовно-постійної інформації, що входять до складу нормативно-довідкового господарства автоматизованої системи бухгалтерського обліку: запланованих да-них про витрати за статтями та елементами витрат, нормативних даних про норми витрат на виконання окремих видів ремонтів, облікових даних попередніх періодів за елементами витрат і статтям номенклатури витрат.

Дана інформація в сполученні з інформацією, що міститься в масивах змінної інформації по обліку витрат на виробництво, є підґрунтям для організації аналітичного й синтетичного обліку витрат на виробництво.

Інформацію для формування витрат необхідно систематизувати та згрупувати у відповідному вигляді. Упорядкований масив інформації повинен мати коди підприємства, цеху (ділянки), бригади, рахунку виробництва, статті витрат, елементу витрат. Окрім цих загальних ознак, масив інформації містить і специфічні для кожного елементу витрат: по заробітній платі - коди категорій персоналу і видів виплат, по матеріалам - код найменувань товар-но-матеріальних цінностей, по іншим витратам - код виду інших витрат.

Підсумки підраховуються по бригадам, цехам, статтям та по елементам витрат. Із впорядкованого масиву відбираються прямі витрати, які переносяться в спеціальні масиви, що видаються на друк.

Формування витрат по перевезенням в електронно-обчислювальній машині виконується в декілька етапів. На першому етапі здійснюється обробка первинних документів по заробітній платі, матеріалам, основним засо-бам, електроенергії, паливу, іншим витратам. Потім в пам'яті машини згідно з розробленими алгоритмами та програмами збираються витрати по перевезенням. Кінцевий етап - видача на друк вихідних (звітних) машинограм про затрати на перевезенням (по рахунку 2315). .

Алгоритм вирішення облікових завдань по витратам на виробництво складається з декількох етапів: формування первинної документації про витрати; формування масивів змінної та постійної інформації про витрати; ви-користання масивів машинних носіїв змінної інформації, створених в інших розділах бухгалтерського обліку; формування вихідної інформації по обліку витрат на виробництво. Більш детально даний алгоритм представлений на рисунку 3.3.

Рис. 3.3 Алгоритм рішення облікових завдань по витратам на виробництво

Як видно з алгоритму результатом рішення задач по обліку витрат на виробництво є вихідна інформація у вигляді: облікових аналітичних і синтетичних регістрів, форм державної та галузевої звітності (машинограм по від-повідним рахункам) (форма № 1 «Баланс», форма № 14-зал, форма № 2 «Звіт про фінансові результати»); оперативної інформації, необхідної для управ-ління процесом виробництва.

На основі вхідної інформації по обліку витрат на виробництво формуються регістри синтетичного обліку витрат на виробництво, до яких перш за все належать балансові рахунки витрат на виробництво та їх субрахунки (для дистанції колії рахунок 2315 «Колійне господарство»).

Для здійснення контролю і прийняття управлінських рішень по витрачанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у розрізі статей форму-ється Відомість відхилень фактичних витрат від нормативних. Ця відомість дозволяє керівникам підрозділів приймати конкретні рішення по наявних відхиленнях.

Відображення інформації в залежності від потреб може здійснюватися в наступних розрізах: по рахунку, по коду аналітичного обліку, по статті витрат, по структурному підрозділі, по підприємству. Після вибору режиму ві-дображення виробляється вихід вихідної інформації. У залежності від типу необхідної інформації бухгалтер вказує в запиті номер рахунка, період, за який необхідно одержати інформацію, а також те, у якому розрізі її видавати: по підприємству, по ділянкам, за видом робіт, по статті витрат.

Бухгалтер має можливість проаналізувати по кожній статті відхилення від норм, виявити причини відхилень і надати пропозиції по удосконаленню використання засобів. Особливо важливо мати інформацію про відхилення вже в процесі виконання робіт. Це дає можливість керівникам підприємства вплинути на виробничий процес з метою економного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Крім того, в режимі запитання формується оперативна інформація з обліку витрат: витрати з перевезень по видах робіт та елементах затрат; виконання плану витрат за період з початку місяця, з початку кварталу; виконан-ня плану по елементах витрат, а також інші дані в залежності від потреб. Крім того, через розширення можливостей аналітичного обліку та викорис-тання ЕОМ можлива побудова багаторівневих розрізів статей витрат, необ-хідних для потреб управління, а також облік за центрами відповідальності.

Таким чином інформація, сформована в розділі бухгалтерського обліку витрат по перевезенням повинна забезпечувати потреби не лише свого, а й інших ділянок механізації обліку.

Висновки до розділу

Бухгалтерський облік у країні ведеться по Національних бухгалтерських стандартах, які були розроблені на основі Міжнародних стандартів. Однак особливості залізничного транспорту значні і вони впливають на способи обліку господарсько-фінансової діяльності його підприємств. Тому мною розглянуті облік прямих матеріальних витрат, облік витрат на оплату праці й відрахування з неї, які займають найбільшу питому вагу в обсязі експлуатаційних витрат. Показано порядок автоматизації цих процесов і контроль за виконанням процесу обліку витрат.

4. Особливості ведення бухгалтерського та податкового обліку витрат на залізничному транспорті

Податковий контроль визначається як установлена законодавством сукупність прийомів і способів керівництва компетентних органів, що забезпечують дотримання податкового законодавства і правильність вирахування, повноту і своєчасність внесення податку в бюджет або позабюджетний фонд.

Головною задачею податкового контролю є забезпечення економічної безпеки держави, тому основними методами податкового контролю повинні бути прогноз, попередження, припинення і відновлення, а вже потім - застосування каральних санкцій для загального та часткового попередження можливих у майбутньому правопорушень.

Зміст податкового контролю полягає в:

ѕ спостереженні за функціонуванням підконтрольні їх об'єктів;

ѕ аналізі зібраної інформації, виявленні тенденцій, причин, розробці прогнозів;

ѕ вжитті заходів по запобіганню порушень законності і дисципліни, шкідливих наслідків, збитків, недоцільних дій;

ѕ обліку конкретних порушень, виявленні їхніх причин і умов;

ѕ припиненні протиправної діяльності з метою недопущення шкідливих наслідків і нових правопорушень;

ѕ виявленні винних і притягненні їх до відповідальності.

Тобто головна мета податкового контролю - це перевірка і зіставлення даних податкової звітності юридичної та фізичної особи і отриманих даних, що перевіряють.

Порядок формування та склад валових витрат визначається згідно з статтями 5, 7, 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР.

Згідно цих статтей, валові витрати виробницива та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відображені у бухгалтерському обліку витрати, що сформовані відповідно до Номенклатури витрат по основній діяльності підприємств залізничного транспорту України (Наказ УЗ № 57-Ц), не обов'язково є підствою для створення валових витрат у податковому обліку.

А відтак, виникають розбіжності між обліком витрат для формування фінансового результату в бухгалтерському обліку та обліком валових витрат для формування оподаткованого прибутку у податковому обліку.

До складу валових витрат згідно пункту 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організаціїю, веденням виробництва, продажем продукції (робат, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 цього Закону. З цим пунктом пов'язані розбажності між бухгалтерським і податковим обліком.

Витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) відносяться до валових витрат за першою подією (сплачений аванс, отримана електроенер-гія) в «Енергозбуті». При передачі електроенергії від структурного підрозділу, який придбав електроенергію (Енергозбут) на інші структурні підрозділи власної залізниці в бухгалтерському обліку здійснюється запис:

Дт 683 Кт 7056 ( Наказ УЗ від 31.01.2003р. № 29-ЦЗ)

При цьому в податковому обліку відбувається зменшення валових витрат по рядку 04.1 Декларації про прибуток. Спожита електроенергія у виробничих цілях підрозділами своєї залізниці відображається на відповідних субрахунках витрат рахунку 23 «Виробництво» за елементом «Матеріальні затрати», зокрема, «електроенергія», та кредитом су-брахунків 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки». В податковій звітності дана операція буде відображена в рядку 04.1 Деклара-ції з прибутку.

Розглянемо фінансові витрати. До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з випла-тою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі ви-трати (виплати або нарахування) здійснюються у зв'язку з веденням господар-ської діяльності платника податку (п.5.5.1). У разі, коли такі витрати здійснюються для проведення діяльності, не пов'яза-ної з господарською, виникає розбіжність між бухгалтерським та податковим об-ліком. Облік фінансових витрат у бухгалтерському обліку ведеться на рахунку 95.

На підприємствах залізничного транспорту створюється забезпечення на ви-плату відпусток працівникам з урахуванням сум обов'язкових відрахувань (збо-рів) на соціальні заходи. Забезпечення витрат на відпустки у бухгалтерському обліку відображається на рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» (лист від 18.03.03р. № ЦФ-32/226). Нарахування забезпечення виплат відпусток (субрахунок 4710) відноситься на бухгалтерські витрати в періоді нарахування. Валові витрати з сум відпускних за рахунок резерву виникають за операцією нарахування таких витрат в рахунок раніше створеного резерву. Відхилення між бухгалтерським та податковим обліком виникають в сумі різниці між сальдо ра-хунку 47 на початок і на кінець звітного періоду.

При здійсненні виплат пов'язаним особам у зв'язку з придбанням у них товарів (робіт, послуг) в бухгалтерському обліку виникають витрати на договірну суму. У податковому обліку при операціях з пов'язаними особами валові витрати визначаються виходячи із договірних цін, але не більше за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання (п.п.7.4.2. Закону). З таких операцій може виникати відхилення між бухгалтерським та податковим обліком.

Порядок врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості в податково-му обліку визначений статтею 12 Закону. Дебіторська заборгованість, щодо якої існує ризик неповернення в бухгалтерському обліку відображається шляхом нарахування резерву сумнівних боргів Дт 944 Кт 38; валових витрат не виникає. Закриття безнадійної дебіторської заборгованості, по якій створювався резерв сумнівних боргів за терміном позовної давності, відображається записом:

Дт38 КтЗ6

З метою віднесення до валових витрат сумнівної та безнадійної заборгованостей необхідно розділяти заборгованості по яких ведеться позовна робота, чи не ведеться. Платник податку має право збільшити валові витрати на суму заборгованості (за вирахуванням ПДВ) у разі, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з подій:

ѕ платник податку звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості;

ѕ затримка в оплаті перевищує 90 календарних днів і продавець отримав від покупця згоду про визнання претензії або не отримав відповіді на надіслану пре-тензію протягом термінів, встановлених законодавством;

ѕ за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборго-ваності з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Прийняття судом позову про стягнення заборгованості чи одержання згоди покупця по виставленій претензії не призводить до збільшення витрат у бухгалтерському обліку, що є причиною виникнення відхилень між податковим та бухгалтерським обліком. Згідно Закону України № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що набув чинності з 01.07.2004р., до валових витрат включаються тільки ті суми безнадійної заборгованосі по яких відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не дали позитивних результатів (п.п.5.2.8 Закону). Якщо ж протягом трьох років підприємством не приймалися заходи щодо погашення дебіторської заборгованості, то таке підприємство втрачає право на створення валових витрат при списанні такої безнадійної заборгованості відповідно до Закону.

Розглянемо кредиторську заборгованість. У разі попереднього віднесення до валових доходів суми непогашеної кредиторської заборгованості, визнаної в порядку досудового врегулювання спорів чи судом, при погашенні такої заборгованості у наступних податкових періодах платник податку має право на збільшення валових витрат, що відображається в рядку 05.3 додатка К4 і Декларації (п.п. 12.1.5 Закону). В бухгалтерському обліку операція з погашення кредиторської заборгованос-ті відображається записом Дт 631 Кт 311, в зв'язку з чим виникають розбіжності між податковим та бухгалтерським обліком.