Удосконалення інструментарію аналізу ліквідності банку в системі управління нею

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність обраної теми полягає в тому, що на сучасному етапі дотримання ліквідності та її забезпечення є однією із важливих потреб діяльності банків, оскільки саме завдяки ній банки здатні своєчасно виконувати свої зобов'язання за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Достатній рівень ліквідності є запорукою стабільного та ефективного функціонування як окремого банку, так і банківської системи в цілому. Тому в попередженні проблемних та кризових ситуацій у банківській діяльності важливого значення набуває всебічний та детальний аналіз ліквідності банку, який є одним із найважливіших елементів системи управління ліквідністю.

Метою дипломної роботи є удосконалення інструментарію аналізу ліквідності банку на основі впровадження моделі бінарних характеристик та pозpобка пpактичних pекомендацiй щодо її викоpистання.

Можна виділити наступні завдання переддипломної практики:

- дослідити наукові підходи до визначення поняття «ліквідність банку» та дати власне визначення даного поняття;

- визначити та систематизувати фактори, що впливають на стан ліквідності банку;

- охарактеризувати систему управління ліквідністю банку та визначити місце аналізу в ній;

- розглянути методичне забезпечення аналізу ліквідності банку;

- здійснити загальну характеристику діяльності АТ «Банк «Фінанси та Кредит»;

- провести аналіз ліквідності АТ «Банк «Фінанси та Кредит»;

- розглянути технологію аналізу в АТ «Банк «Фінанси та Кредит»;

- розробити власну модель бінарних характеристик для аналізу ліквідності банку;

- здійснити аналіз ліквідності Банку із застосуванням вище вказаної моделі;

- проаналізувати нормативно-правову базу служби охорони праці;

- проаналізувати умови праці, охарактеризувати шкідливі і небезпечні виробничі фактори на робочих місцях Банку;

- проаналізувати і оцінити економічні наслідки виробничого травматизму, професійних захворювань, загальної захворюваності та аварій в Банку;

- розробити конкретні організаційні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи щодо виробничої санітарії;

- дослідити техніку безпеки та пожежної безпеки (інші можливі загрози) в Банку.

Об'єктом дослідження є процес аналізу ліквідності банку в системі управління нею. Предметом дослідження є сyкyпнiсть теоpетичних i пpактичних положень щодо фоpмyвання та вдосконалення інструментарію аналізу ліквідності банку.

Серед використаних методів дослідження можна виділити загальнонаукові, а саме дедукцію, аналіз, синтез, спостереження, графічний метод, порівняльний аналіз, метод формалізації, аналітичний, економіко - математичний метод та ін.

Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України, інструкції та положення НБУ, статті економістів у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань аналізу ліквідності банку, монографічні роботи і підручники вітчизняних і зарубіжних вчених, статистичні дані НБУ, внутрішні положення Банку, що регулюють його діяльність, дані з сайту Банку.



1. Теоретичні основи аналізу ліквідності банку

1.1 Сутність ліквідності банку та фактори, що на неї впливають

Однією з ключових умов ефективного функціонування банку будь-якої країни є забезпечення належного рівня його ліквідності. Наявність достатнього рівня ліквідності банку є основою нормального функціонування економіки країни і, як наслідок, високого рівня довіри з боку населення.

Дослідженню поняття «ліквідність банку» присвячено багато наукових праць. Проблему ліквідності банку досліджували такі вітчизняні та зарубіжні вчені: А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І. В. Сало [13], В.В. Коваленко, О.Г. Коренєва, Т.Т. Ковальчук, М.М. Коваль [16], Д.М. Олійник [26], О.О. Оконська [25], Т.Е. Крішталь [19], М.М. Перешибкін [31], М.В. Марущак [22], О.В. Деркач [10], В.С. Стельмах [59], В.І. Міщенко [23], І.М. Парасій-Вергуненко [30], О. Деревська [9], Пітер С. Роуз [47], Л. Висоцька [5], О.В. Молчанов [24], Н.В. Тарасенко [60].

У сучасній науковій літературі не має однозначного трактування категорії «ліквідність банку» (табл. А.1). Отже, серед теоретичних поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців, можна виділити три найбільш поширені точки зору.

Більшість авторів розглядають ліквідність як «здатність» банку, а саме здатність забезпечувати вчасне виконання своїх зобов'язань. Даної точки зору дотримуються Д.М. Олійник, О. Малахова, В. Рудан, О.О. Оконська, Т.Е. Крішталь, Г.В. Загорій, О.В. Деркач, В.С. Стельмах, В.І. Міщенко, І.М. Парасій-Вергуненко та інші.

Згідно з другим підходом ліквідність банку є «спроможністю» своєчасно й у повному обсязі виконувати всі свої грошові зобов'язання (О.О. Терещенко, А.В. Сомик, В.І. Міщенко, О. Деревська), а також спроможністю перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів (М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, Н.В. Тарасенко, І.О. Бланк).

Енциклопедія банківської справи України також надає наступне трактування поняття «ліквідність» - економічний термін, який означає «спроможність» підприємств, банків своєчасно виконувати свої кредитно-фінансові зобов'язання, можливість конвертувати відповідні активи в грошові кошти в готівковій чи безготівковій формі для оплати своїх платіжних зобов'язань [18, С. 331].

За третім же підходом ліквідність банку розглядається як «можливість». Так М.М. Перешибкін вважає, що «ліквідність банку» - це можливість кредитного інституту щодо виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, ступінь досяжності яких (тобто можливостей) визначається у відповідності зі статичною та динамічною оцінками ефективності використання банківських ресурсів і їхнього розміщення. У даному визначенні зроблено акцент на досяжність потенційних можливостей відносно підтримки деякого рівня ліквідності комерційного банку, які полягають в ефективному використанні банківських ресурсів, виборі напрямків їхнього розміщення [31]. Цього ж підходу дотримуються і М.В. Марущак та О.В. Молчанов, які розглядають ліквідність як можливість вчасно задовольнити вимоги по своїх зобов'язаннях за рахунок активів.

Проаналізувавши підходи до визначення поняття «ліквідність банку», можна навести таку їх класифікацію (рис. 1.1):



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 - Підходи до поняття «ліквідність банку» [власна розробка]

ліквідність бінарний банк управління

У Великому тлумачному словнику української мови «здатність» визначається як властивість за значенням здатний (який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином). «Спроможність» означає властивість за значенням спроможний (який має здатність виконувати, здійснювати, робити і таке інше що-небудь; здатність до здійснення чого-небудь. «Можливість» же тлумачиться як внутрішні сили, ресурси, здатності.

Таким чином, можна зробити висновок, що терміни «здатність», «спроможність» і «можливість» є синонімами. Ми ж, як і більшість науковців, будемо використовувати при визначенні сутності поняття «ліквідність банку» термін «здатність».

Потрібно зазначити, що сутність поняття «ліквідність банку» є різною для різних груп стейкхолдерів - зацікавлених в фінансових та інших результатах діяльності банку, а саме: центральний банк, акціонери банку, менеджери, клієнти. Таким чином, доцільно буде навести власну розробку щодо трактування поняття «ліквідність банку» (рис. 1.2).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Сутність поняття «ліквідність банку [власна розробка]

Розглянемо сутність поняття з точки зору центрального банку.

З точки зору НБУ ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати) [39].

Відповідно до Положення ЦБ РФ «Про організацію управління та контролю за ліквідністю та ризиком ліквідності» ліквідність - здатність банку забезпечити своєчасне і повне виконання своїх грошових і інших зобов'язань, що виходять із угод з використанням фінансових інструментів.

Постанова Правління Національного банку Республіки Білорусь від 28.09.2006 №137 «Про затвердження Інструкції про нормативи безпечного функціонування для банків та небанківських кредитно-фінансових організацій» визначає ліквідність як здатність банку, небанківської кредитно-фінансової організації забезпечувати своєчасне виконання своїх зобов'язань.

При цьому всі центральні банки встановлюють обов'язкові економічні нормативи ліквідності.

Тобто, як бачимо, для центрального банку ліквідність банку - це, в першу чергу, здатність своєчасно виконувати свої зобов'язання, а також здатність дотримуватися обов'язкових економічних нормативів ліквідності.

З іншої сторони банк є комерційною організацією, діяльність якої повинна приносити прибуток її акціонерам. Тобто для акціонерів ліквідність банку - це здатність банку приносити прибуток, здатність виконувати зобов'язання по виплаті дивідендів.

Ліквідність банку для клієнтів - це здатність отримати своєчасно свої кошти, а також здатність споживати банківські продукти. Клієнти банку не повинні мати сумнівів щодо ліквідності банку, можливості в будь-який час отримати назад свої кошти.

Щодо менеджерів банку, то вони, з одного боку відчувають тиск з боку акціонерів, зацікавлених в більш високих прибутках, які можна отримати за рахунок вкладення в більш ризикові активи, з іншої сторони, вони мають дотримуватись вимог регулятора, а також задовольнити вимоги клієнтів та кредиторів, тобто дотримуватися балансу між ліквідністю та прибутковістю.

Виходячи зі специфіки банку, порівняно з іншими суб'єктами господарювання, його діяльність характеризується підвищеним рівнем ризику. Нехтування певною групою факторів може призвести до негативних наслідків, спочатку до зниження ліквідності банку, а потім до втрати платоспроможності і фінансової стійкості. Саме тому, під час оцінки ліквідності банку, менеджерам необхідно розглядати якнайбільшу кількість факторів, що впливають на його діяльність [45, С. 148].

Дослідження факторів, які впливають на ліквідність банку здійснювали такі вітчизняні та зарубіжні науковці: А.М. Мороз, М.І. Савлук [50], Г.С. Панова [29], М.О. Долгальова [12], І.М. Парасій-Вергуненко [30], Ю.С. Серпенінова [54], О.І. Лаврушин [21], Ю.С. Ребрик [45] та інші.

Такі автори, як А.М. Мороз, М.І. Савлук виділяють дві великі групи факторів, які впливають на дотримання банком належного рівня ліквідності: наявність у банку необхідної суми ліквідних коштів; можливість залучення ліквідних коштів шляхом їх запозичення чи продажу активів. Такий підхід базується на існуючих методах управління ліквідністю банків, але він не передбачає дослідження передумов вибору того чи іншого методу [54, С. 354].

Однак оскільки банк є відкритою системою і в кожен момент часу його діяльність залежить від зовнішнього та внутрішнього середовища, то і фактори впливу на його ліквідність доцільно розглядати, групуючи їх на внутрішні та зовнішні.

У працях Ю.С. Серпенінової розглядаються зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на ліквідність банку. Фактори зовнішнього середовища включають: загальний стан і розвиток економіки країни (рівень інфляції, дефіциту бюджету, банківська конкуренція, розвиток ринку цінних паперів та ін.), політична ситуація, соціальні чинники, особливості і структура регіонального розвитку економіки, політика центрального банку, можливість залучення коштів на міжбанківському ринку та коштів центрального банку. До чинників внутрішнього середовища належать: фінансовий стан і розмір банківської установи, репутація банку, структура і динаміка клієнтської бази, активів банку, пасивів банку, оптимальне співвідношення активів і пасивів за строками і сумами, якість кредитного портфеля і портфеля цінних паперів.

Схожа класифікація запропонована Г.С. Пановою, яка виділяє дві групи факторів, що впливають на ліквідність. Це мікроекономічні та макроекономічні чинники [54, С. 355].

Такого ж підходу дотримується М.О. Долгальова. При цьому до макроекономічних факторів, що впливають на ліквідність, належать: економічна і політична обстановка в країні, ефективність державного регулювання і контролю, розвиток і ефективність сегментів фінансового ринку, можливість залучення підтримки з боку держави. До мікроекономічних факторів належать: якість управління діяльністю банку, достатність власного капіталу банку, якість і стійкість ресурсної бази банку, ступінь залежності від зовнішніх джерел запозичення, збалансованість активів і пасивів за сумами і термінами, ризикованість, прибутковість, структура та диверсифікація активів [12, С. 29-31].

І.М. Парасій-Вергуненко також розглядає внутрішні та зовнішні фактори. При цьому особливістю є те, що до зовнішніх факторів вона відносить програмні, надзвичайні, сезонні, циклічні та довгострокові.

Таким чином, проаналізувавши існуючі класифікації факторів, що впливають на ліквідність банку, доцільно буде навести власну розробку (рис. 1.3).

Аналіз існуючих класифікацій факторів, що впливають на ліквідність банків, свідчить, що найбільш прийнятним є поділ даних факторів на зовнішні та внутрішні. Дана класифікація дає змогу виокремити ті фактори, які є контрольованими з боку банку, і вимагають розробки комплексу заходів щодо їх управління. А також врахувати неконтрольовані фактори, що також чинять значний вплив на ліквідність банківської установи. При цьому фактори зовнішнього середовища доцільно поділити на зовнішні фактори прямого впливу та непрямого впливу, а внутрішні фактори на фінансові та нефінансові.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Фактори, що впливають на ліквідність банків [власна розробка]

Фактори зовнішнього середовища не можуть бути об'єктом управлінських дій, проте їх аналіз дає змогу правильно оцінити умови, в яких функціонує банк, ризики та можливості, пов'язані з зовнішнім середовищем, тому з метою стратегічного управління ліквідністю банку особливої актуальності набуває питання вивчення факторів зовнішнього впливу [48, С. 259].

Поряд із зовнішніми факторами на ліквідність банків здійснюють вплив внутрішні чинники. Від репутації, розміру, фінансового стану, кількості клієнтів значною мірою залежать можливості банку щодо залучення депозитів, налагодження зв'язків з партнерами та інвесторами, що впливає на якість і структуру активів і пасивів [13, С. 356].

Необхідно зауважити, що одним із найбільш вагомих факторів, що впливають на ліквідність банку, є грошово-кредитна політика Центрального банку. У процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ використовує певний інструментарій, який охоплює визначення норм обов'язкових резервів, процентну політику, рефінансування комерційних банків, операції з цінними паперами на відкритому ринку, підтримання курсу національної валюти, регулювання імпорту та експорту капіталу.

Ще одним зовнішнім фактором прямого впливу є банківський нагляд та регулювання. Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у двох формах: адміністративне регулювання та індикативне регулювання.

Значно впливає на ліквідність банків загальний стан та розвиток економіки країни. Нестабільний і послаблений стан економіки спричиняє недовіру клієнтів та інвесторів до банківської системи, що призводить до відтоку депозитів з банків, погіршення якості кредитного портфеля і послаблення ліквідності. Нерівномірність регіонального розвитку економіки обумовлює необхідність прогнозування грошових потоків залежно від територіального розташування установ банку.

Заслуговує на особливу увагу вплив політичної ситуації на ті чи інші явища, враховуючи банківську систему і ліквідність банків зокрема. Нестабільна політична ситуація призводить до постійної зміни законодавства, вимог до банківських установ, частого перегляду податків. Такий стан речей майже унеможливлює планування банківської політики, що створює додаткові перешкоди в управлінні ліквідністю банків.

До соціальних факторів можна віднести середній рівень доходів, витрат і заощаджень населення, прожитковий мінімум, мінімальну заробітну плату, обсяги соціальних виплат населенню тощо. Соціальні фактори обумовлюють бажання і спроможність населення користуватись банківськими послугами. Наприклад, збільшення заощаджень фізичних осіб сприяє зростанню пропозиції ліквідних коштів.

Розвиток фінансового ринку. Цей фактор обумовлює характер перерозподілу тимчасово вільних грошових коштів між учасниками фінансового ринку і, зокрема, між банками. Так, високий рівень розвитку ринку дає банкам можливість швидкого залучення коштів з метою підтримки ліквідності, а стабільний стан ринку цінних паперів забезпечує можливість швидкої реалізації цінних паперів при необхідності. Цей фактор помітно впливає на ступінь ліквідності активів, оскільки необхідною умовою ліквідності активів є ринок, що склався, для їх реалізації [12, С. 29-30].

Технологічні фактори, що впливають на ліквідність банків, перш за все, визначаються рівнем розвитку інформаційної інфраструктури, яка дозволяє оперативно реагувати на відповідні зміни, а також розвитком комунікаційної мережі як між окремими банками, так і в ланці «банк-регулятор», що дає змогу налагодження зв'язків між банками-контрагентами з метою швидкого залучення розміщення коштів у процесі регулювання ліквідності [48, С. 260].

Поряд із зовнішніми факторами на ліквідність банків здійснюють вплив внутрішні чинники. Від репутації, розміру, фінансового стану, кількості клієнтів значною мірою залежать можливості банку щодо залучення депозитів, налагодження зв'язків з партнерами та інвесторами, що впливає на якість і структуру активів і пасивів [54, С. 356].

Достатність власного капіталу банку. Значна величина капітальної бази

банку позитивно позначається на рівні його ліквідності, оскільки власний капітал виконує роль амортизатора у випадку виникнення непередбачуваних обставин, що можуть спричинити вилучення ресурсів, і, як наслідок, спричинити кризу ліквідності або платоспроможності. Цей показник має величезне значення для нормального функціонування банку, тому його мінімально допустима величина регулюється законодавством [12, С. 30].

Ефективність діяльності банку. Прибутковість банку позитивно впливає на ліквідність банку, а збитковість призводить до зменшення ліквідності банку. Прибутковість же активів чинить різноспрямовану дію на ліквідність. З одного боку, чим більше частка активів, що працюють у балансі банку і чим вище їх ефективність, прибутковість, тим стійкіше фінансовий стан банку. З іншого боку, зростання прибутковості майже завжди пов'язане зі збільшенням ризику, у зв'язку з чим підвищуються вимоги до ліквідності [48, С. 260].

Структура і динаміка активів і пасивів. У процесі управління ліквідністю особливу увагу слід приділяти структурі активів. Диверсифікація активів, тобто розміщення їх за різними напрямками, справляє позитивну дію на рівень ліквідності, оскільки в цьому випадку сукупний ризик активів знижується. Проте не можна допускати і зайвої диверсифікації - це може призвести до некерованості портфелем активів, зростання витрат, пов'язаних з управлінням ним, зменшення ліквідності, і, як наслідок, до збитків. Ресурсна ж база є визначальним фактором для обсягу і ступеня розвитку активних операцій банку, а отже, її стабільність чинить вплив на фінансову стійкість і ліквідність банку [12, С. 31]. Пасиви повинні бути диверсифікованими, оскільки, у випадку значної концентрації надходжень ресурсів від окремим кредиторів чи вкладників імовірність отримання значних збитків через відтік даних коштів є високою. Персоналу банку необхідно здійснювати постійний контроль за цими показниками, проводити структурний аналіз пасивів з метою підтримки оптимальних значень для ресурсів, залучених на строковій основі.

Збалансованість активів і пасивів за сумами і термінами. Цей фактор має основоположне значення в процесі підтримки ліквідності банку зокрема і його фінансовій стійкості в цілому. Така збалансованість майже унеможливлює виникнення кризи ліквідності і платоспроможності у банку, оскільки зобов'язання банку будуть забезпечені наявними ресурсами, а узгодженість активів і пасивів у термінах забезпечить своєчасне виконання зобов'язань без збиткової реалізації активів. Чим вище ця узгодженість, тим збалансованіша політика, що проводилася банком, вище його ліквідність, стійкіше фінансовий стан [12, С. 30].

Якість управління діяльністю банку. Професіоналізм і рівень кваліфікації керівників і працівників банку істотно впливає на стан ліквідності комерційного банку. Керівництво банку обґрунтовує переважний рівень ліквідності і забезпечує ухвалення рішень, що стосуються управління ліквідністю. Значну дію на якість функціонування банку справляє також і кваліфікація персоналу банку. Цей фактор є ключовим у забезпеченні ліквідності банку.

Структура і динаміка клієнтської бази. Диверсифікована клієнтська база з незначною часткою ризикових клієнтів позитивно впливає на рівень ліквідності банку. Впливу сезонних чинників на ліквідність можна уникнути через галузеву та портфельну диверсифікацію клієнтської бази.

Репутація банку. Гарна репутація банку, наявність у нього високих показників інвестиційної привабливості незалежних аудиторів, високі показники кредитного рейтингу справляють позитивний вплив на ліквідність банку.

Отже, з нашої точки зору поняття «ліквідність банку» слід розглядати як здатність і з чотирьох точок зору: центрального банку, акціонерів, клієнтів і менеджерів.

Аналіз існуючих класифікацій факторів, що впливають на ліквідність банків, свідчить, що найбільш прийнятним є поділ даних чинників на зовнішні та внутрішні.

Дана класифікація дає змогу виокремити ті фактори, які є контрольованими з боку банку, і вимагають розробки комплексу заходів щодо їх управління. А також врахувати неконтрольовані фактори, що також чинять значний вплив на ліквідність банківської установи.

При цьому фактори зовнішнього середовища доцільно поділяти на зовнішні фактори прямого впливу та непрямого впливу, а внутрішні фактори на фінансові та нефінансові.

1.2 Аналіз в системі управління ліквідністю банку

Важливий внесок у вивчення системи управління ліквідністю банку та місце аналізу в ній зроблено такими науковцями, як О.А. Криклій, І.В. Сало [52], Д.М. Олійник [26], О.В. Молчанов [24], М.М. Перешибкин [31], А.М. Герасимович [6], І. М. Парасій-Вергуненко [30] та ін.

Ефективність банківського менеджменту неможлива без адекватної та чітко розробленої системи управління ліквідністю. Проблемність побудови системи визначається складністю та багатогранністю самого поняття «управління ліквідністю» на рівні окремого банку.

Під системою управління ліквідністю банку розуміють структурно-функціональну цілісність, що постійно перебуває у процесі розвитку, необхідність якого викликано впливом внутрішніх та зовнішніх факторів.

Саме тому, в умовах фінансової кризи, система управління ліквідністю повинна якісно змінюватися від управління в стабільних умовах до антикризового управління [17, С. 3].

Стратегічною метою управління ліквідністю банку є забезпечення достатнього рівня ліквідності при максимізації дохідності.

Спираючись на дослідження науковців, систему управління ліквідністю банку доцільно розглядати як єдність відповідних підсистем. Система управління ліквідністю банку складається з трьох підсистем (рис. 1.4): керуюча, що визначається загальною організацією управління, керована (об'єкт) і підсистема забезпечення. При цьому керуюча підсистема може впливати на керовану лише через механізм управління ліквідністю як це представлено.

Об'єктом управління ліквідністю є фінансові потоки банку та ризик ліквідності, який виникає внаслідок дисбалансів активів та пасивів за сумами та строками погашення.

Керуюча підсистема визначається суб'єктами управління та його основними параметрами, без яких неможлива ефективна організація. Органами стратегічного управління в банку є спостережна рада, правління та КУАП. Суб'єктами тактичного управління є підрозділ ризик-менеджменту та служба внутрішнього аудиту. Оперативне управління здійснює казначейство банку [17, С. 3].



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.4 ? Система управління ліквідністю банку та місце аналізу в ній [власна розробка]



Механізм управління передбачає сукупність послідовних дій, які забезпечують функціонування системи управління ліквідністю.

Елементами підсистеми забезпечення є: інформаційне забезпечення, організаційне, нормативно-правове, технічне і кадрове забезпечення.

Важливе місце в системі управління ліквідністю банку займає аналіз ліквідності банку, що визначається як процес дослідження показників ліквідності банку в динаміці з метою виявлення відхилень від планових чи нормативних значень та визначення впливу отриманих відхилень на діяльність банку [18, С. 24].

Аналіз ліквідності банку - це важливий елемент у системі управління ліквідністю, дійовий засіб дослідження показників ліквідності банку в динаміці, основа розробки науково обґрунтованих планів-прогнозів та управлінських рішень і контролю за виконанням їх з метою оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості [49, С. 17].

Отже, метою аналізу ліквідності банку є оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості. Банк постійно вирішує завдання пошуку оптимального співвідношення між активами і зобов'язаннями як з погляду забезпечення потреб ліквідності, так і щодо їх дохідності та вартості.

Здійснення аналізу ліквідності банку має важливе значення, оскільки на основі одержаних результатів менеджери банку здійснюють розробку та реалізацію загальної політики банку, враховуючи виявлені тенденції макросередовища. Кожен банк має самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на певному рівні на основі аналізу її стану на конкретні періоди, а також прогнозування результатів діяльності [6].

Завдання аналізу ліквідності банку:

- визначення фактичної ліквідності;

- оцінювання відповідності фактичних значень нормативів ліквідності вимогам, які встановлено НБУ;

- виявлення чинників, які викликали відхилення фактичних значень показників ліквідності від нормативних вимог;

- аналіз стабільності ресурсної бази банку;

- прогнозування потреби банку в ліквідних коштах;

- порівняльний аналіз вартості та доступності альтернативних джерел поповнення ліквідних коштів;

- аналіз різних напрямів розміщення надлишкових ліквідних коштів;

- інваріантний аналіз ліквідності банку за різних сценаріїв розвитку подій (як правило, оптимістичний, найбільш імовірний та песимістичний) [6].

Таким чином, система управління ліквідністю банку - структурно-функціональна цілісність, що постійно перебуває у процесі розвитку, необхідність якого викликано впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Вона має свою мету, завдання і складається з певних підсистем.

При цьому важливе місце в системі управління ліквідністю займає аналіз ліквідності банку - елемент у системі управління ліквідністю, дійовий засіб дослідження показників ліквідності банку в динаміці, основа розробки науково обґрунтованих планів-прогнозів та управлінських рішень і контролю за виконанням їх з метою оцінювання та прогнозування можливостей банку щодо своєчасного виконання своїх зобов'язань за умови збереження достатнього рівня прибутковості.

1.3 Методичне забезпечення аналізу ліквідності банку

Проблему методичного забезпечення ліквідності банку досліджували такі науковці: О.А. Криклій, І.В. Сало [52], Т.Т. Ковальчук [16], Г.Т. Карчева [15], В. Крилова [18], В.С. Стельмах, В.І. Міщенко [59], Ю.С. Ребрик [43], В. Савостьянов [51].

Аналіз ліквідності банку складається з таких етапів:

- уточнення об'єктів, мети і завдань аналізу, складання плану аналітичної роботи;

- розробка системи показників, які характеризують ліквідність банку;

- збір і підготовка для аналізу необхідної інформації з внутрішніх та зовнішніх джерел;

- розрахунок та аналіз показників, передбачених програмою;

- визначення розміру відхилень значень показників від нормативних або планових та аналіз основних факторів, які призвели до виникнення даних відхилень;

- підведення підсумків за всіма проведеними попередніми етапами аналізу, підготовка аналітичних матеріалів по структурі та збалансованості його активів і пасивів, кількісних та якісних показниках ліквідності, про позитивні та негативні сторони діяльності банку, а також розробка рекомендацій для подальшого управління ліквідністю та формування прогнозів щодо розвитку банку.

Аналіз ліквідності банку доцільно поділяти на такі основні види: стратегічний, тактичний та оперативний. Кожному з перерахованих видів аналізу має відповідати певна його сфера та періодичність здійснення його функцій [52, С. 27].

Також у теорії та практиці аналізу ліквідності банку можна виділити такі його 4 види (табл. 1.1): попередній, поточний, підсумковий та перспективний аналіз.



Таблиця 1.1 - Види аналізу ліквідності банку

Вид аналізу	Завдання, що вирішуються
Попередній	-постановка мети і завдань аналізу ліквідності; - аналіз ліквідності банку в попередньому періоді з метою виявлення тенденцій розвитку; - аналіз факторів, що ймовірно вплинуть на ліквідність банку;
	-розробка методологічного апарату аналізу ліквідності та нормативних меж, дотримання яких є обов'язковим; - оцінка потреби в ліквідних коштах у майбутньому.
Поточний	-аналіз фактичних значень нормативів та планових показників; - аналіз поточних розривів ліквідності; - аналіз поточних значень індикаторів моделі аналізу ліквідності банку.
Підсумковий	-визначення факторів, що мали найбільший вплив на ліквідність банку в поточному періоді; - формування висновків про ефективність обраної стратегії; - комплексна оцінка ступеня виконання плану.
Перспективний	-оцінка потреб у ліквідних коштах у наступному періоді; - перегляд методології аналізу ліквідності; - актуалізація мети та завдань аналізу.

Результати даних видів аналізу використовуються як база для всіх інших функцій:

- результати попереднього аналізу - оцінені показники використовуються в процесі фінансового планування;

- результати оперативного аналізу - у процесі прийняття рішень при виконанні регулятивних функцій;

- результати підсумкового і перспективного аналізу - використовуються під час виконання контрольних функцій, а також у процесі прийняття рішень щодо майбутнього розвитку банку [52, С. 27].

Для вивчення впливу факторів на результати діяльності застосовують такі способи, як ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні різниці, інтегральний, кореляційний, компонентний методи, метод лінійного, опуклого програмування, теорію ігор, дослідження операцій [16, С. 25].

Для аналізу ліквідності банку застосовується: горизонтальний, вертикальний, порівняльний, коефіцієнтний аналіз та факторний аналіз.

Горизонтальний аналіз - аналіз, який використовується для визначення відхилення фактичних значень показників від базових. Розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда) [43, С. 327].

Вертикальний аналіз - передбачає аналіз структури об'єкту дослідження. Даний аналіз тісно пов'язаний із факторним аналізом, оскільки визначається вплив структурних елементів на загальний рівень показника через порівняння його до і після дії окремих факторів та тенденцій.

Для аналізу ліквідності банку в стабільних умовах функціонування також застосовується порівняльний аналіз, який передбачає зіставлення об'єкту дослідження з уже існуючими тенденціями з метою визначення спільних ознак чи розбіжностей за основними параметрами аналізу [43, С. 326].

За коефіцієнтним аналізом розраховуються показники, які безпосередньо визначають ліквідність банку з точки зору запасу (табл. Б.1). Виділяють зовнішні (нормативи ліквідності, виконання яких контролюється НБУ) та внутрішні коефіцієнти ліквідності (сукупність значень відносних показників, що визначають мінімально допустимий рівень ліквідності банку) [43, С. 327]. Застосовується при:

- управлінні ліквідністю у великих банках і банках, де відсутня можливість проводити аналіз платіжних потоків.

- внутрішньому аналізі - органами контролю, рейтинговими агентствами.

Як правило, визначається один (або декілька) основних коефіцієнтів для оцінки ліквідності. Інші слугують додатковими (допоміжними), які допомагають детальніше дослідити той чи інший аспект оцінки ліквідності [18, С. 25].

Необхідно зазначити, що коефіцієнтний метод, крім його простоти у застосуванні та доступності інформаційної бази, має і ряд недоліків. Зокрема, необхідність банків у значному обсязі створювати резерви, які можна було б розмістити у дохідні активи, а також неможливість комплексно оцінити загальну тенденцію зміни ліквідності балансу банку через використання окремих показників [43, С. 326-327].

Необхідність факторного аналізу ліквідності ґрунтується на необхідності глибшого вивчення процесів, що впливають на дохідність банку. При аналізі ліквідності основним завданням є вивчення здатності банку виконувати свої короткострокові зобов'язання. Саме через це для реалізації факторного аналізу в переважній більшості моделей використовують показник миттєвої ліквідності, так званий «лакмусовий папірець», що розраховується за формулою (1.1):

Quick = CUR - DI/DP Ч SP, (1.1)

де CUR - показник поточної ліквідності (Current Ratio);

DI - період оборотності запасів, днів (Days of Inventory);

DP - період погашення кредиторської заборгованості, днів (Days of Payables);

SP - частка кредиторської заборгованості в короткострокових пасивах (Share of Accounts Payable in Current Liabilities).

При цьому доцільними є три основні напрями факторного аналізу ліквідності: оцінка ліквідності оборотних активів; аналіз джерел фінансування оборотних коштів; оцінка оборотності основних компонентів робочого капіталу [59, С. 25].

Згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відтоку, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат [39].

Для оцінки ризику ліквідності застосовується GAP-аналіз, VaR-аналіз та стрес-тестування.

GAP-аналіз концентрує увагу на незбіганні активів та пасивів банку за обсягами та строками погашення на окремих часових інтервалах. Розробляється з метою проведення оцінки потреби в залученні додаткових коштів для зменшення ризику ліквідності. Передбачається побудова таблиці, в якій активи та пасиви групуються за строками погашення. Розраховується розрив між активами та пасивами (GAP) за кожним часовим інтервалом.

Для кількісного аналізу ліквідності банку встановлюються такі показники: GAP абсолютний як різниця між активами та пасивами за конкретним строком погашення, GAP кумулятивний - різниця між активами та пасивами зростаючим підсумком за визначеними строками. Дані показники мають інформаційний характер та використовуються для порівняння в динаміці. Відповідно до кількісних GAP-показників оцінюється достатність коштів для проведення активних операцій банку: у випадку, якщо активи перевищують пасиви, спостерігається позитивний розрив, що свідчить про надлишкову ліквідність. В іншому випадку буде мати місце дефіцит ліквідності [43, С. 327].

Найкраща практика свідчить про доцільність застосування динамічного GAP-аналізу на противагу статичному. Тобто здійснюється порівняння вхідного та вихідного грошових потоків банку та визначення розриву ліквідності у кожному із періодів прогнозування за допомогою динамічного GAPу (рис. В.1).

Допоміжним інструментом оцінки ризику ліквідності є VaR-аналіз. Value at Risk (VaR) - вартість під ризиком - це виражений у грошових одиницях розмір втрат (збитків), які не перевищать очікувані в даному періоді часу втрати (збитки) із заданою ймовірністю. Тобто це сума вище якої банк не зазнає втрат (збитків) у вигляді недоотриманого доходу або збитків від залучення дорогих ресурсів [15, С. 60].

У випадку негативного розриву передбачається залучення коштів на міжбанківському ринку. У випадку позитивного розриву передбачається розміщення надлишку коштів на міжбанківському ринку. VaR можна розрахувати за формулою (1.2):

VaRi= Z*[+/-GAPi]*Ti*p/365, (1.2)

де Z - рівень квантилю, що відповідає обраному рівню довіри;

[+/ - GAPi] - розрив між активами та пасивами на i-інтервалі оцінки;

Ti - половина строкового діапазону на i-інтервалі оцінки;

p - прогнозна відсоткова ставка на ринку.

Загальний VaR розраховується за формулою кореню квадратного суми квадратів VaR усіх строкових діапазонів. VaR-аналіз є ефективним лише за стабільних умов, оскільки не враховує оцінку потенційних втрат, що можуть бути понесені банком у випадку реалізації екстраординарних подій з імовірністю настання, яка не включається в діапазон ймовірностей за нормальним законом розподілу [43, С. 327].

Тому у кризових умовах доцільно застосовувати стрес-тестування, що враховує визначений недолік. У загальному вигляді механізм проведення стрес-тестування передбачає:

- виявлення факторів ризику, які можуть негативно вплинути на діяльність банку;

- побудову сценаріїв на основі визначення послідовності виникнення негативних подій та рівня впливу на фінансовий стан банку;

- визначення методики, яка б змогла оцінити наслідки впливу факторів ризику та кількісний розрахунок негативних наслідків;

- інтерпретація отриманих результатів та внесення певних коректив у діяльність банку [44, С. 340].

Стрес-тестування ризику ліквідності може здійснюватися на основі оцінки чутливості зміни вартості портфелю банку в результаті дії певних шокових факторів, зокрема, значний відтік депозитних ресурсів, закриття доступу до міжбанківських кредитів тощо. Гіпотетичні та історичні сценарії можуть застосовуватися у контексті проведення GAP-аналізу з метою визначення ризику ліквідності в кризових умовах. Стрес-тестування за методом аналізу максимальних збитків передбачає оцінку втрати у випадку покриття розривів ліквідності на невигідних з точки зору вартості умовах [43, С. 328].

Отже, аналіз ліквідності банку складається з певних етапів. При цьому також виділяють різні види аналізу: попередній, поточний, підсумковий, перспективний; стратегічний, тактичний і оперативний; стратегічний, тактичний та оперативний; комплексний та тематичний.

Серед методів аналізу ліквідності необхідно виділити горизонтальний, вертикальний, порівняльний, коефіцієнтний аналіз та факторний аналіз. При цьому також виділяють методи оцінки ризику ліквідності: GAP-аналіз, VaR-аналіз та стрес-тестування. Кожен з даних методів має свої специфічні риси, етапи, завдання, які вирішуються на кожному з етапів, свої переваги та недоліки. Тому важливим є комплексне застосування даних методів.



2. Аналітичне забезпечення управління ліквідністю в АТ «Банк «Фінанси та кредит»

2.1 Загальна характеристика діяльності АТ «Банк «Фінанси та Кредит»

Банк зареєстрований Національним банком України у 1990 року під назвою «Комерційний банк ділового співробітництва», у 1995 р. рішенням учасників був перейменований на Комерційний банк «Фінанси та Кредит», у 2002 р. назву було змінено на Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ. У 2007 р. Банк змінив форму власності з товариства з обмеженою відповідальністю на відкрите акціонерне товариство. Перетворення було здійснено шляхом обміну часток учасників у статутному капіталі Банку «Фінанси та кредит», ТОВ на акції Банку, які випущені у бездокументарній формі. У 2009 року була проведена державна реєстрація змін найменування Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» [28].

Банк є міжрегіональним банком, який представлено на всій території України. На сьогодні регіональна мережа АТ «Банк «Фінанси та Кредит» включає 16 філіалів і більше 300 відділень [46].

АТ «Банк «Фінанси та Кредит» - потужний універсальний банк, що надає повний спектр банківських послуг клієнтам - фінансовим банківським та небанківським установам, державним та приватним підприємствам, суб'єктам підприємництва, фізичним особам, резидентам, нерезидентам, на внутрішньому та зовнішніх ринках, бере участь у державних та міжнародних програмах фінансування.

Структура управління Банком включає органи управління та контролю.

Органами управління Банку є Спостережна рада та Правління Банку. Органом контролю Банку є Ревізійна комісія (рисунок Г.1).

Для забезпечення ефективної роботи у Банку створено постійні виконавчі комітети: Кредитний комітет, Комітет по управлінню активами та пасивами (далі - КУАП), Бюджетний комітет, Тендерний комітет та Тарифний комітет.

Структура Банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням і складається з:

- центрального апарату;

- філій Банку, що виділені на окремий баланс;

- обласних управлінь, Головного управління по м. Києву та Київській області, Кримського республіканського управління;

- відділень;

- територіально відокремлених без балансових відділень;

- представництв.

Організаційна структура банку наведена на рисунку Г.2.

Аналіз загального обсягу пасивів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (табл. Д.1) показав, що протягом аналізованого періоду загальний обсяг пасивів Банку майже не змінився (збільшився на 0,81%). Власний капітал АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (табл. Е.1) незначно збільшився (на 1,4%).

При цьому за 2012 рік обсяг статутного капіталу збільшився на 100000 тис. грн., або на 5%. Також варто зауважити, що статутний капітал банку 2010-2012 рр. перевищував власний капітал внаслідок того, що банк мав збитки.

Аналіз динаміки та структури зобов'язань АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за період з 01.01. 2011 р. по 01.01.2013 р. (табл. Ж.1) показав, що загальний обсяг зобов'язань банку також майже не змінився (збільшився на 0,76%).

Аналіз зобов'язань (рисунок 2.1) показав, що протягом досліджуваного періоду збільшився обсяг коштів клієнтів на 2128566 тис. грн. або на 21%, що відбулось за рахунок збільшення обсягу коштів фізичних осіб на 2559522 тис. грн. або ж на 40%. Обсяг же коштів юридичних осіб зменшився на 430957 тис. грн. або ж на 11%.

Також за 2011-2012 рр. збільшилась питома вага строкових коштів клієнтів у загальному обсязі зобов'язань на 7,85%, що позитивно впливає на стабільність ресурсної бази банку.

Рисунок 2.1 ? Динаміка обсягу окремих складових зобов'язань АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 01.01.2011 по 01.01.2013

При цьому за аналізований період відбулось зменшення обсягу коштів банків на 23,38%, що позитивно впливає на витратність банку при формуванні ресурсної бази, оскільки вони є одним з найбільш дорогих ресурсів.

Аналіз загального обсягу активів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (табл. И.1) показав, що протягом аналізованого періоду загальний обсяг активів Банку майже не змінився (збільшився на 0,81%).

Аналіз активів (рисунок 2.2) показав, що протягом досліджуваного періоду відбулось значне зменшення обсягу грошових коштів та їх еквівалентів на 1240223 тис. грн. або на 47%, що негативно впливає на ліквідність банку. Обсяг торгових цінних паперів збільшився на 85961,95 тис. грн. або на 15,87%. Також відбулось збільшення обсягу кредитів та заборгованості юридичних осіб на 711742,3 тис. грн. або на 4,86%. Обсяг же кредитів та заборгованості фізичних осіб значно зменшився, а саме на 1133805 тис. грн. або на 27%.

Рисунок 2.2 - Динаміка обсягу окремих складових активів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 01.01.2011 по 01.01.2013

Обсяг кредитного портфелю АТ «Банк «Фінанси та Кредит» протягом досліджуваного періоду зменшився на 644100 тис. грн. або на 3,71%, що є негативним явищем. Значну питому вагу серед кредитів банку займають споживче та іпотечне кредитування, що обумовлене веденням чіткої політики відносно надання споживчих кредитів та участі банку в державних іпотечних програмах таких як «Доступне житло».

Аналіз структури кредитного портфелю АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рівнем ризику (рисунок 2.3) показав, що на 01.01.2013 найбільшу частку становлять кредити під контролем (45,54%) та субстандартні кредити (27,69%).

Рисунок 2.3 - Зміна структури кредитного портфеля АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за рівнем ризику з 01.01.2011 по 01.01.2013

При цьому за аналізований період збільшилась частка субстандартних (на 5,35%), сумнівних (на 3,92%) та безнадійних (на 3,55%) кредитів. Отже, якість кредитного портфелю за 2011-2012 рр. погіршилась.

Обсяг портфеля цінних паперів протягом аналізованого періоду збільшився 72525 тис. грн., однак його частка в активах станом на 01.01.2013 становила лише 3,88%. Найбільшу частку в ньому становить портфель торгових цінних паперів (близько 72% станом на 01.01.2013), питома вага якого за аналізований період зросла на 4,3%. Інвестиції ж в асоційовані і дочірні компанії взагалі не здійснювались.

Таким чином, зважаючи на незначну диверсифікацію активної діяльності банку і високу концентрацію кредитного портфеля в структурі активів, що є свідченням високого ризику, Банк повинен диверсифікувати свої активи шляхом більших обсягів вкладень в цінні папери.

Аналіз фінансових результатів банку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (табл. К.1) показав, що у 2010-2011 рр. банк мав збитки. Сума збитку за 2011 р. зменшилася на 109474 тис. грн. За 2012 рік отримано прибуток в обсязі 3166 тис. грн.

Зменшення збитку і отримання прибутку відбулося за рахунок зростання чистого комісійного доходу на 135840 тис. грн. або на 49% (рисунок 2.4).

Рисунок 2.4 - Динаміка фінансових результатів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з 01.01.2011 по 01.01.2013



Негативним є зменшення чистого процентного доходу в аналізованому періоді на 185074 тис. грн. або на 42%. При цьому значним є обсяг адміністративних та інших операційних витрат (у 2012 р. - 768 125 тис. грн.), що свідчить про нездатність менеджментом банку контролювати витрати.

Проаналізуємо показники ефективності діяльності (табл. Л.1) АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Показник прибутковості статутного капіталу, що характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами, збільшився на 9,59%.

Показник прибутковості балансового капіталу, що характеризує економічну віддачу капіталу, збільшився на 9,89%.

Показник прибутковості активів, який використовуватися для оцінки діяльності керівництва банку, збільшився на 0,92%.

За аналізований період також спостерігалось постійне зменшення чистої процентної маржі, яка слугує для покриття витрат банку і ризику, у тому числі інфляційного, створення прибутку, покриття договірних угод. У 2012 р. порівняно з 2011 р. вона зменшилась на 0,6%, а порівняно з 2010 р. на 0,96%. У 2012 р. вона становила лише 1,13% при оптимальному значенні в 4,5%.

У свою чергу на 0,64% зменшився чистий спред, який характеризує рівень узгодженості процентної політики банку за кредитними і депозитними операціями. У 2012 р. він становив 1,51%, що відповідає оптимальному значенню 1,25%.

Отже, можемо зробити висновок, що ефективність діяльності АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за аналізований період підвищилася, однак все ще знаходиться на низькому рівні.

Аналіз динаміки показників ділової активності (табл. М.1) пасивів показав, що спостерігалося зменшення активності залучення позичених і залучених коштів, про що свідчить зменшення частки зобов'язань в пасивах банку за аналізований період. Слід зазначити, що рівень значень даного показника є небезпечним, адже перевищує оптимальне значення - 0,7. Висока частка залучення та запозичення коштів значно збільшує ризик невиконань зобов'язань банку.

Поступове зменшення показника активності залучення міжбанківських кредитів (за аналізований період зменшився на 0,09) свідчить про поступове зменшення залежності банку від кредитів інших банків, які є достатньо дорогим ресурсом. При цьому відбувалося збільшення коефіцієнта активності залучення строкових депозитів. Так за аналізований період даний коефіцієнт збільшився з 0,4 станом на 01.01.2011 до 0,47 станом на 01.01.2013. Це є позитивним явищем, оскільки строкові депозити є більш стабільним видом ресурсів.

Водночас коефіцієнти, а отже, і рівні активності розміщення і використання залучених коштів в активи банку, були достатньо високими. Так, коефіцієнт активності використання залучених і запозичених коштів у доходні активи станом на 01.01.2013 становив 1,02 (на 01.01.2011 - 1,005), коефіцієнт активності використання залучених і запозичених коштів у кредитний портфель на 01.01.2013 становив 0,81 (на 01.01.2011 - 0,84), а коефіцієнт активності використання строкових депозитів у кредитний портфель дещо збільшився і на 01.01.2013 становив 0,63 (на 01.01.2011 - 0,51).

Негативним для банку є зменшення такого показника, як коефіцієнт рівня доходних активів на 0,01, що свідчить про зменшення доходних активів в загальному обсязі активів банку.

Зменшення ж коефіцієнта кредитної активності хоча і невелике, лише 0,03 за аналізований період, проте свідчить про певне зменшення активності банку на ринку кредитних ресурсів.