Демекологічні аспекти стану полинозоутворюючої флори в структурних компонентах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Білоцерківський національний аграрний університет

Екологічний факультет

Кафедра прикладної екології

Напрям підготовки - 07.08. «Екологія»,

спеціальність 7.04010601 «Екологія та охорона навколишнього середовища»;

освітньо-кваліфікаційний рівень - «спеціаліст»

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему: «Демекологічні аспекти стану полинозоутворюючої флори в структурних компонентах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський»

Біла Церква 2012

Білоцерківський національний аграрний університет

Екологічний факультет

Кафедра прикладної екології

Напрям підготовки - 07.08. «Екологія»,

спеціальність 7.04010601 «Екологія та охорона навколишнього середовища»;

освітньо-кваліфікаційний рівень - «спеціаліст»

ЗАВДАННЯ, МЕТОДИКА ТА КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

виконання випускної кваліфікаційної роботи студенту 6 курсу 1 групи екологічного факультету Залізняку В.В.

Тема роботи: «Демекологічні аспекти стану полинозоутворюючої флори в структурних компонентах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський»

Тема затверджена наказом за №___ від ___ _________ 20____ р.

Термін подачі студентом завершеної випускної роботи ____________

Випускна робота повинна бути подана у комп'ютерному нaбopi.

Загальний обсяг роботи повинен бути близько 60 сторінок.

Структура дипломної роботи i орієнтовані обсяги розділів:

титульна сторінка - 1 стор.

зміст роботи - 1 стор.

завдання на роботу - 3 стор.

реферат i ключові слова - 1 стор.

вступ - 1 стор.

Огляд літератури - 25-30 стор.

Завдання, матеріали i методика роботи - 2 стор.

Результати досліджень - 7 стор.

Охорона праці - 2 стор.

Висновки i пропозиції - 2 стор.

Список використаної літератури - не менш 30 літературних джерел.

Вихідні дані:

1. Опрацювати не менше 35 літературних джерел для викладу розділу "Огляд літератури" за темою обсягом до 25-30 стор.

2. Викласти розділ "Завдання, матеріал i методика роботи" - 2 стор.

3. Для написання розділу «Результати досліджень» необхідно:

3.1. Зібрати, систематизувати, обробити та описати коротко (до 2-х стор.) відомості про фізико-географічну характеристику урбоекосистеми;

3.2. Охарактеризувати алергенну фауну м. Корсунь-Шевченківський за ступенем небезпеки.

3.3. Надати науково-обґрунтовані підходи щодо профілактики полинозів та заходи боротьби з ними на території м. Корсунь-Шевченківський;

3.4. Надати пропозиції щодо зменшення впливу небезпечної флори на населення урбоекосистеми.

4. Охарактеризувати стан охорони праці у разі впливу біологічних факторів.

5. Представити висновки та пропозиції.

6. Оформити список використаної літератури.

7. Ввести в роботу ілюстративні матеріали, що підтверджують окремі положення роботи (таблиці, графіки, діаграми тощо).

8. Представити в «Додатках» допоміжні матеріали, якщо ті є в наявності та використовувалися під час написання роботи.

Календарний план виконання роботи

Етапи виконання роботи	Дата виконання
Опанування методики виконання роботи	до 2012 р.
Робота над літературою	до 2012 р.
Написання розділу І	до 2012 р.
Написання розділу ІІ	до 2012 р.
Написання розділу ІІІ	до 2012 р.
Написання розділу ІV	до 2012 р.
Висновки, пропозиції, список використаної літератури	до 2012 р.
Оформлення роботи	до 2012 р.
Подача роботи на рецензію	до 2012 р.

Після завершення літературного оформлення випускної роботи в повному обсязі необхідно доповісти основні її положення, висновки та пропозиції на засіданні кафедри прикладної екології.

Керівник випускної роботи В.В. Москалець

Завдання до виконання отримав В.В. Залізняк

Дата отримання завдання «____»___________20____ р.

Реферат

Проведено таксономічне обстеження алергенної флори урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський, надано кількісну і якісну оцінку структури алергенної флори й аерополинокомплексів деяких основних структурних підрозділів міста - для виявлення особливості їхньої тимчасової динаміки й закономірності формування, сформовано пропозиції.

Надана екологічна оцінка щодо щільності популяцій різних видів алергеннонебезпечної рослинності в деяких структурних компонентах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський. Складено календар цвітіння найнебезпечніших алергенів у межах урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський».

Ключові слова: алергеннонебезпечна рослинність, урбоекосистема, полинози.

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. АЛЕРГЕННІ РОСЛИНИ Й СТАН ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ: АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 АЛЕРГЕННА ФЛОРА Й ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ПОЛИНОЗОМ В СВІТОВОМУ ПРОСТОРІ

1.2 ЕКОЛОГО-БІОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПИЛКУ АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН

1.3 АЛЕРГІЯ І СУСПІЛЬСТВО В ТРЕТЬОМУ ТИСЯЧОЛІТТІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВИРІШЕННЯ

РОЗДІЛ 2. ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ТЕРИТОРІЇ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1 ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНІ, ҐРУНТОВІ УМОВИ МІСТА

2.2 МЕТОДИ Й МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕННЯ

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 СИСТЕМАТИЧНИЙ І ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН УРБОЕКОСИСТЕМИ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ

3.2 ХАРАКТЕРИСТИКА АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН УРБОЕКОСИСТЕМИ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ЗА СТУПЕНЕМ НЕБЕЗПЕКИ

3.2.1 ЗАГАЛЬНА ТАКСОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН ЗА ПЕРІОДОМ ФОРМУВАННЯ НЕБЕЗПЕКИ

3.2.2 ТАКСОНОМІЧНА ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН УРБОЕКОСИСТЕМИ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ЗА МІСЦЕМ ФОРМУВАННЯ ТА СТУПЕНЕМ НЕБЕЗПЕКИ

3.3 ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНА ОСНОВА ПРОФІЛАКТИКИ ПОЛИНОЗІВ ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З НИМИ В УРБОЕКОСИСТЕМІ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Алергенні рослини, пилок яких є одним з основних джерел алергійних хвороб, усе більше привертають увагу вчених - ботаніків, алергологів, екологів тощо. В останні десятиліття алергія є глобальною медико-біологічною й соціальною проблему. Нині 30-40% населення земної кулі страждає алергійними захворюваннями (Хаитов, 2002), у тому числі викликаними рослинами (у різних регіонах від 5 до 30% загальної кількості хворих алергією). Установлено, що кожні 10 років кількість хворих в усьому світі подвоюється. Згідно із прогнозом учених в 2015 р. понад 50% населення Землі буде піддане полинозам (Мошкевич, 1999). Основною причиною росту алергійних хвороб є погіршення екологічних умов.

Проблема полинозів, тобто алергійних хвороб, викликаних пилком рослин, має яскраво виражений регіональний характер. Поширеність реакції на рослини зумовлена екологічними умовами регіону, розмаїтістю флори, строками цвітіння рослин, ступенем алергенності їхнього пилку. У зв'язку із цим виникає гостра необхідність розробки в кожному регіоні науково обґрунтованої уяви про алергенні рослини і їх пилкових комплексах для проведення профілактичних робіт і лікування хворих полинозом.

Алергенні рослини і їх палинокомплекси, незважаючи на величезне значення їх для профілактики полинозів, виявилися недостатньо вивченими в багатьох містах України, у тому числі й м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області. В Україні полинози займають провідне місце серед алергопатології. Однак дотепер спеціальні дослідження з еколого-біологічних аспектів полиноза практично не проведені, немає повних відомостей про алергенну флору, пилкових комплексах алергенних рослин, недостатні дані про характер поширення й екології найпоширеніших алергенних рослин країни, не говорячи вже про особливості й динаміку структури їх палинокомплексів. Все це ускладнює організацію специфічної діагностики, імунотерапії хворих полинозом і проведення лікувально-профілактичної роботи в країні. Це визначило напрямок і зміст нашого дослідження.

Метою роботи є комплексний аналіз стану алергенної флори і її пилкових складових в умовах природної та урбанізованої систем м. Корсунь-Шевченківський на демекологічному рівні.

Для досягнення даної мети треба було вирішити наступні завдання:

- провести таксономічну ревізію алергенної флори м. Корсунь-Шевченківський, установити її зонально-регіональну специфіку, класифікувати види за ступенем їх алергеноактивності й виділити серед них особливо небезпечні види алергенних рослин;

- виявити особливості поширення й деякі риси екології найпоширеніших і особливо небезпечних алергенних рослин урбоекосистеми;

- дати кількісну і якісну оцінку структури алергенної флори й аерополинокомплексів деяких основних структурних підрозділів міста - для виявлення особливості їх тимчасової динаміки й закономірності формування;

- розробити практичні рекомендації з метою поліпшення профілактики й діагностики полинозів.

Об'єкт досліджень - фітокомплекси структурних компонентів м. Корсунь-Шевченківський.

Предмет досліджень - розподіл та чисельність рослин-полинозоутворювачів за компонентами урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський.

Методи досліджень:

- маршрутний;

- спостереження;

- аналізу;

- екосистемного підходу;

- математично-статистичний.

Розділ 1. Алергенні рослини й стан здоров'я населення: аналітичний огляд літератури

1.1 АЛЕРГЕННА ФЛОРА Й ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ПОЛИНОЗОМ В СВІТОВОМУ ПРОСТОРІ

Полиноз (англ. Pollen - пилок) - алергічне захворювання з групи атопічних, яке викликається пилком рослин та характеризується гострими запальними змінами в слизових оболонках, зокрема дихальних шляхів і очей.

Аналіз літературних джерел (Хаитов, 2002; Мошкевич, 1999; Чучалін, 2000; Гущин і ін., 2002 та ін.) свідчить про широке поширення у світі полинозів, про значні своєрідності в поширенні пилку в атмосфері, розповсюдження видового складу пилкових алергенів, що підтверджує важливість вивчення характеру поширення алергенної рослинності у всіх природних зонах і виявлення закономірностей в аеропалинологічному режимі. Ці питання тісно пов'язані із профілактикою, діагностикою й терапією полинозів. У виникненні й плині полинозів значну роль відіграють природно-географічні умови, характер рослинності, поширеність алергенних рослин, строки й тривалість їхнього цвітіння, кількісний і якісний склад пилку в повітрі, варіації вмісту пилку по сезонах і залежно від умов погоди. Крім того, поширеність полинозів пов'язана з неоднаковим ступенем чутливості людей до пилку рослин в різних клімато-географічних зонах земної кулі [1-6].

Коротко зупинимося на характеристиці алергенної флори й захворюваності полинозом у деяких частинах світу.

На північноамериканському континенті алергенна флора представлена широким спектром таксономічних груп. У США відомо близько 200 видів алергенних рослин. У повітрі Вашингтона концентрувалися пилкові зерна 51 родів, що відносяться до 22 родин рослин, серед них переважне місце займають Amaranthaceae, Chenopodіaceae, Asteraceae і Роасеае. Виявлено дві пилкові хвилі з домінуванням пилку дуба й сосни - у квітні й амброзії - у вересні.

У штаті Оклахома виростає 181 вид алергенних рослин, серед яких деревних - 74 видів, злаків - 45 і бур'янів - 62. Провідні аероалергени серед дерев: Junіperus aschu, Ulmus Amerіcana; серед злаків: Agropyrum smіthіі, Cynodon dactylon, Dactylіs glomerata, Festuca pratensіs, Lolіum perenne; серед бур'янів: Ambrosіa elatіor, Amaranthus retroflexus, Chenopodіum album [7, 8].

У Сан-Дієго виявлена підвищена концентрація пилку Salsola kalі в повітрі в серпні - вересні, злаків (Bromus, Festuca) у період з березня по червень і Lolіum, Cynodon у серпні-вересні (Stroot, Hamburger, 1976).

У штаті Аризона в пилковому спектрі повітря домінувала Chenopodіum, Роасеае й Asteraceae (Solomon et al., 1980, 1982). Тут алергія зустрічалася в 6-9 разів частіше, ніж в інших штатах Америки.

У Колорадо, по даним (Newmar К., 1978), відзначена значна кількість алергенних рослин: дерев - 39 видів, злаків - 50, бур'янистих рослин - 66 видів. Етнологічним фактором весняного полиноза слугує пилок в'яза американського (Ulmus Amerіcana) і пилок злаків (Роа pratensіs, Lolіum pernne, Сynodon dactylon), відповідальні за симптоматику захворювання влітку. Основна причина осінніх полинозів - пилок бур'янів: Amaranthus retroflexus, Ambrosіa elatіor, Artemіsіa campestrіs, A. frіgіda і Kochіa scoparіa.

У Флориді причинно-причинно-значимими аероаллергенами є Роасеае (Sorghum, Agrostіs alba, Festuca, Cynodon dactylon), бур'янисті трави {Ambrosіa, Amaranthus, Chenopodіum і Eupatorіwrі) і дерева {Quercus, Casuarіna, Junіperus, Morus, Myrіca) (Jelks, 1989).

Установлено, що провідними пилковими алергенами в південній Каліфорнії служать дерева (Olea europea, Quercus, Morus, Ulmus), пилок яких утримується в повітрі в період із січня по червень. Виділено два максимуми змісту пилка бур'янистих трав: перший /березень-липень/ і другий (вересень-жовтень). Найбільш вираженими алергенними властивостями володів пилок Salsola kalі. Пік Роасеа зафіксований у березні-вересні. Виявлено підвищену чутливість у хворих, особливо до Festuca elatіor, Lolіum perenne, Agrostіs alba, Cynodon dactylon і Phleum pratense (Gallup, 1989).

Результати аеробіологічного моніторингу в Техасі продемонстрували перевага пилка сімейства Asteracea (22,1%) з домінуванням таксона Ambrosіa (83.4%). На частку Chenopodіaceae, що превалювала впродовж вересня-жовтня, доводилося 14,8%. Пилок інших бур'янистих рослин (Cannabіs, Humulus lupulus, Rumex) становив 1%, Роасеае - 15,3% загальної кількості часток. Причому найчастіше реєструвалася алергія до пилка Agropyron, Festuca, Bromus і Lolіum perenne. Абсолютна більшість вищевказаних пилків уловлювалося в період від 23 вересня по 6 жовтня (Lewіs, et al., 1991 a-b).

У багатьох штатах США основною причиною поллиноза є пилок амброзії (Solomon W, 1984). Найвищий її вміст спостерігається в штатах Джорджия, Індіана, Оклахома й ін. (Cіroch, 1982). Пилок амброзії має сильні алергенні властивості й переноситься на величезні відстані.

В атмосфері Бермудських островів, що перебувають поруч зі США, із середини травня до середини червня в повітрі втримується більше 500 пильцевих зерен, що обумовлено цвітінням Myrіca cerefera [9].

Дослідженнями останніх років установлені високоалергенні властивості пилка багатьох ентомофільних рослин: Acacіa, Brassіca, Lіgustrum, Schіnus, Olea [8], які донедавна вважали нейтральними у відношенні полиноза. Алергійні реакції на пилок багатьох ентомофілів зумовлені їхньою перехресною реактивністю з пилком високоалергенних анемофілів. У зв'язку із цим пилок багатьох декоративних рослин у деяких штатах США викликає алергійні реакції.

У цілому в США, по даним Всесвітньої організації охорони здоров'я, поширеність респіраторної алергії становить 23,4 випадки на 1000 осіб.

У Канаді, що відрізняється помірковано суворим кліматом, на значній території полинози викликаються пилком дерев, злакових і бур'янів [10]. Верба, тополя, в'яз, ясен, клен, дуб (перелік один по одному появи їхнього пилка в повітрі) починають порошити із квітня по червень, з піком на початку червня. Чутливість населення країни до їхнього пилка висока, але через короткий період цвітіння кожного з перерахованих вище родів десенсибілізації звичайно не вимагає. Значне клінічне значення мають злаки - тимофіївка, мітлиця, які цвітуть із початку червня до кінця липня [11]. У південно-західних районах Канади, особливо в районі Монреаля й південніше, також як і в США, утримується в повітрі велика кількість пилка амброзії. Сезон пилкотворення її триває з початку серпня до середини вересня, з піком на початку вересня [12].

В інших країнах Північної Америки відзначено чимало алергенних рослин. У мексиканському штаті Юкатана причинно-причинно-значимими аероаллергенами є деревні рослини (Populus tremula, Salіx babіlonіca, Schіnus molle), злаки (Lolіum perenne, Gynodon dactylon, Phleum pratense) і бур'янисті рослини (Artemіsіa vulgarіs, A. trіdentate, Ambrosіa artemіsіfolіa, Atrіplex pentantandra, Amaranthus spіnesus, Chenopodіum album, Plantago major). Цієї ж групи рослин викликають алергію й у Мехіко: пилковий календар свідчить про значну концентрацію пилка дерев: Alnus у січні-лютому, злаків - лютому, Pіnus - березні-червні, злаків Lolіum perenne - грудні, Gynodon dactylon - жовтні-листопаді й бур'янів Artemіsіa - січні-лютому [13].

На Кубі добре відомо 38 алергенних видів рослин, у тому числі Cynodon dactylon, Роа аnnuа, Sorbum, Chenopodіum album, Ambrosіa elatіor, Taraxacum offіcіnale [14].

На євразійському континенті відома величезна кількість алергенних рослин, особливо багато їх у субтропічних і тропічних районах.

У Європі захворюваність полинозами одна з найвищих у світі. Пилкова алергія зустрічається в 0,5-5% загальної кількості населення [15]. Концентрація пилка в повітрі вивчається по програмі Міжнародного співробітництва міст і країн Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Найвищий вміст пилка злаків був відзначений у повітрі Болоньї, Брюсселя й Лондона, найнижче - у Мюнхені й Страсбурзі.

У повітряному басейні європейських міст домінує пилок наступних таксонів: Роасеае (20%), Urtіcaceae (15%), Betulaceae (14%), Pіnaceae (30%) і Fabaceae (7%). Установлено, що динаміка її вмісту варіює не тільки від пункту до пункту, але й рік у рік, залежно від пилкової продуктивності рослин [16].

Результати аеробіологічного моніторингу в містах країн ЄЕС свідчили про те, що найбільшою алергенною із серед дерев володів пилок Olea europea, розповсюдженої в середземноморській зоні й квітучої з кінця травня по червень. Автори вважають полинь Artemіsіa vulgarіa провідною причиною захворювання в Західній Європі влітку, за винятком Ліона, де пилок амброзії виступає в якості основного етіологічного фактора, а пилок Rumex, Plantago, Chenopodіaceae - тільки у виняткових випадках [17].

У Феноскандії (Норвегія, Швеція, Фінляндія) основними алергенними рослинами є Alnus, Betula, Artemіsіa, Poaceae, Pіnus, Junіperus [18]. Кількість пилка, крім Betula, тут нижче, ніж у Середній Європі. В аеропалинологічних зразках Най-Алезанунда виявлені дуже низькі значення пилка. Найчастіше зустрічалися місцеві види Oxyrіa, а пилок Betula, Pіnus, Junіperus і Alnus з тільки 9%. В Осло переважними типами пилки є Рісеа, Poaceae (Ramfjіord, 1994). У Швеції, де регулярно проводиться математичний аеробіологічний моніторинг в 11 пунктах країни, що ведуть аероалергенами є Betula, Poacea і Artemіsіa [19, 20]. Порівняння аеробіологічного спектра м. Стокгольма й Гудингзі (в 15 км від столиці) показало, що сумарне число й кількість таксонів вище в першому, чим у другому. Причому автори містять, що такі параметри, як природні зміни в уловлюванні й головний пилковий сезон, набагато триваліший, ніж абсолютні добові показники [20].

На Британських островах, зокрема в м. Лондоні, аеробіологічний режим включав 65 типів, у тому числі 25 типів деревинно-чагарникових рослин. Найбільш виражені алергенні властивості виявлені в пилку Betula, що втримується в повітрі впродовж 30 діб [18].

У країнах Середньої Європи від полиноза страждає від 4 до 10% населення.

У Франції полинозами страждає близько 3 млн. чоловік [19], в Австрії від 5 до 10% населення сенсибілізовані до пилка рослин. У країні створені й функціонують 24 пункти служби попередження захворювань, що проводять багаторічне систематичне спостереження за рівнем аероалергенів [21]. Результати епідеміологічних досліджень у Швейцарії ілюстрували збільшення захворюваності полинозом (з 1,2% в 1926 р. до 8% в 1989 р.). Так, кількість захворілих їм у Цюріху зросло (з 1,4% в 1926 р. до 4,8% в 1958 р. і 10% 1986). Неменша кількість людей хворіє полинозом і в Італії. У країні аеропалинологічний моніторинг проводиться з 1974 р. У цей час в Італії існує 75 центрів контролю за рівнем аероалергенів.

Таксономічний склад алергенних рослин у країнах Середньої Європи в загальному однаковий. Тут широко поширені представники Роасеае й Betulaceae.

У Франції, по багаторічних дослідженнях інституту Пастера по програмі «Вміст пилка в повітрі», що домінує аероалергеном була Betula. Особливе значення її представники мають для східних і західних морських кліматичних зон, де вони широко поширені [21]. У південних районах виявлена алергія до пилка Cupressaceae [22]. Крім того, сильно вираженими алергенними властивостями володів пилок Роасеае [23]. Літній період звичайно супроводжувався збільшенням рівня Castanea. Як правило, їхня одночасна присутність приводила до погіршення стану хворих полинозом [24]. В атмосфері Парижа на початку весни втримувався пилок деревинно-чагарникових рослин, а потім - трав, але її загальна кількість відносно невисока [25].

В Австрії, за дослідженнях повітряного басейну в окрузі Каринтія, виявлена залежність концентрації пилка рослин від сезону вегетації й висоти рослин. Як правило, переважала Pіcea (11, 14%), Betula (69%) і Pіnus (22,45%). Максимум пилка Pіcea припадає на березень-червень, Corylus - березень, Populus, Betula і Pіnus - на кінець квітня. У той же час пилок трав домінував із травня до червня [10, 21].

У повітрі Тіролю циркулював пилок 15 пологів алергенних рослин. Період вегетації у високогірній місцевості настає пізніше, ніж на рівнині [18]. Концентрація пилка в гірських районах Зальцбурга значно нижче, ніж на рівнинних територіях, її максимум наступає пізніше й триває в більше короткий час [18]. Багаторічні спостереження за змістом пилка в атмосфері Відня свідчать про провідну роль Poaceae, Betula і Ambrosіa в етіології полинозів [19].

У Швейцарії, крім вищезгаданих груп рослин, важливу роль в етіології полиноза грає знову виявлена в зразках пилок Ambrosіa, що втримується в повітрі із червня аж до вересня [24].

У Середземномор'я, що відрізняється більше теплим кліматом, розмаїтість алергенних рослин переважна, ніж в інших регіонах Європи. Тут характерні представники таких груп, як Oleaceae, Pіnus, Quercus, Plantanus, Parіetarіa, Poaceae Artemіsіa, Chenopodіaceae і ін.

У Греції важливими алергенними таксонами були Poaceae, Olea і Parіetarіa. [18].

У Португалії виявлено більше 30 різних видів алергенних рослин. Багаторічні спостереження за концентрацією пилка в повітрі Коїмбра виявили, що найбільша її концентрація відзначена у весняно-літній сезон, найменша - у грудні. Узимку домінував пилок дерев, а із травня по вересень - трав. Пилок Poaceae відзначалася в березні, а Із січні й квітні-травні [18, 24].

В Україні важливими в алергенному відношенні є: у березні-травні - Platanus, Pіnus, Quercus, Oleaceae, червні - Oleaceae, Pіnus, Plantago, Parіetarіa і Poaceae, а також впродовж літа й осіни - Artemіsіa, Chenopodіaceae, Poaceae [25]. Характерно, що для середньої смуги України є ще два періоди цвітіння інших рослин, що викликають полиноз. Із середини червня по кінець липня цвітуть злаки (у тому числі дикі, котрими засаджені в нас всі газони і які ростуть на всіх лугах і полях у середній смузі).

У регіонах середньої смуги й більше південних, ніж Київський, полиноз викликає ще й цвітіння бур'янистих трав, що наступає наприкінці липня, і пік його доводиться на початок вересня (полинь, лобода, а на Одещині й більше південних регіонах - амброзія).

Чому саме ці три групи рослин, а не всі існуючі рослини на світі викликають полиноз? Для того щоб стати причиною розвитку алергії, пилок повинна мати зовсім певні властивості. Якщо величина пилка більше 50 мікронів, то вона не може проникнути глибоко, навіть потрапивши на слизувату оболонку дихальних шляхів. Дуже дрібний пилок (менше 20 мікрон) як вдихується, так і видихається, не осаджуючись на слизуватій оболонці. А от у розміри від 20 до 50 мікронів попадає пилок рослин, про які ми говорили вище, тобто дерев: берези, вільхи, ліщини, дуба, ясена, клена; злакових рослин: тимофіївки, овсяниці, мітлиці й інших бур'янів.

З погляду впливу екологічних умов на алергійну захворюваність населення можна підрозділити забруднювачі навколишнього середовища на природні й антропогенні. Однак такий розподіл досить умовно, тому що, наприклад, багато промислових алергенів формуються в процесі переробки природної сировини (це стосується й ряду лікарських препаратів). Синтезовані лікарські засоби також за певних умов сенсибілізують організм або стають причиною псевдо алергенних реакцій, надзвичайно подібних по клінічних проявах із щирими алергійними.

1.2 ЕКОЛОГО-БІОМОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПИЛКУ АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН

Причина полинозу - пилок рослин. Полиноз характеризується наступними особливостями:

· Початок, як правило, у молодому віці (8-20 років).

· Полинозом хворіють люди з алергічним фоном: ексудативно-катаральний діатез у ранньому віці, у старших - прояви харчової алергії. Виявом останнього є поява періодично різних висипань на шкірі, дисфункцій шлунково-кишкового тракту.

· Початок захворювання співпадає з періодом цвітіння рослин, до пилку яких є алергія, і симптоми захворювання повторюються щорічно в один і той же час.

· Після припинення контакту з пилком, який викликає алергічні реакції, симптоми зникають.

Для кожного регіону України характерним є свій календар опилення.

Весна (квітень - травень) - опилення берези, вільхи, горіха, дуба, ясена, клена, тополі, ліщини, в'язу, верби

Літо (червень - липень) - опилення злаків (тимофіївка, вівсяниця, лисохвіст, пирій, райграс, кукурудза), липи

Літо-осінь (липень - червень) - опилення складноцвітих (полин, амброзія, кульбаба), маревих (лобода, конопля, цикламен)

Найчастіше полиноз викликається пилком злакових трав. Серед великої кількості рослин тільки (50) продукують алергенний пилок. Алергенні властивості пилку зумовлені наступним: до складу пилку входять білки, жири, вуглеводи, вітаміни, пігменти, ферменти, два гормони, мінерали. Алергенні і антигенні властивості пилку визначаються білковими і небілковими азотовмісними сполуками з молекулярною масою від 10 до 32х10³.

Найбільше антигенів містить амброзія (10), надалі пилок злаків (до 7), дерев (до 3-х). Пилок різних лугових трав має спільні антигени, а спільних антигенів в пилку злакових і дерев немає. Багато дерев (береза, вільха, горіхи) мають спільні антигени. Отже, пилок любої рослини містить як специфічні для нього антигени, так і спільні з іншими видами рослин.

Встановлено, що пилок рослин має фактор проникливості, необхідний для опилення рослин. Останній також сприяє проникненню пилку через епітелій слизової оболонки носа, кон'юнктив, бронхів і т.д.

Антигени пилку містяться не тільки в пилкових зернах, але й в інших частинах рослини (стеблах, листках). Тому у частини пацієнтів з полинозом є два спалахи захворювання: одне навесні (період цвітіння), друге - восени (жовтень - листопад, особливо в суху погоду), яке викликається пилом сухого листя.

Здатність пилку рослин викликати алергічні захворювання визначається певними властивостями:

· алергенними, які зумовлені білковими і небілковими азотовмісними сполуками;

· наявність фактору проникливості у пилку, який визначає проникнення його через епітелій слизових оболонок;

· легкість, летючість, певна концентрація (> 25 зерен) на 1 см³ повітря, певні розміри (пилок, діаметром менше 25 мкм, проникає глибоко у дихальні шляхи, викликаючи їх сенсибілізацію, пилок діаметром > 30 мкм затримується у верхніх дихальних шляхах). Кількість пилку у повітрі визначається добовим ритмом, мете реологічними умовами (більша концентрація зранку, вдень, в сонячну погоду, майже відсутність пилку у дощову погоду).

1.3 АЛЕРГІЯ І СУСПІЛЬСТВО В ТРЕТЬОМУ ТИСЯЧОЛІТТІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВИРІШЕННЯ

На конгресі Європейської Академії алергології та клінічної імунології (ЕААСІ) у 1999 році президент ЕААСІ професор С. Боніні від імені цієї організації, а також Європейської федерації асоціацій астми та алергії, Інституту алергії наголосив на необхідності привернення політичної уваги до епідемії нового тисячоліття - алергічних захворювань [1]. Так. матеріали щодо медичного, соціо-економічного значення алергічних захворювань, від яких страждають мільйони громадян, та програма заходів по попередженню зростання цієї патології були представлені на розгляд Європейського парламенту та Європейської комісії, в багатьох країнах створені національні програми. Проблема алергії вже давно вийшла за межі суто медичної і потребує серйозної уваги з боку всього суспільства у зв'язку з широкою розповсюдженістю. неухильним ростом кількості хворих, особливо в розвинених країнах, високим рівнем тимчасової та стійкої непрацездатності, зниженням якості життя пацієнтів. З іншого боку, суспільство має пряме відношення до збільшення кількості речовин - активних алергенів, поява яких прямо чи опосередковано пов'язана саме з діяльністю людини.

Слід зазначити, що складність проблеми алергічних захворювань полягає в одночасному існуванні як чітких нозологічних форм з ураженням певних органів (бронхіальна астма, алергічний риніт, атопічний дерматит, тощо), так і універсальних змін в різних органах і системах у відповідь на дію певного алергену. Навіть дефініція алергії відображає цю складність, характеризуючи, з одного боку, гіперчутливість організму до певних чинників (винних алергенів) з розшифрованими імунологічними механізмами, а з іншого боку - інтолерантність різного ступеню до різноманітних факторів середовища з невизначеними механізмами [2]. Тобто, у розвитку алергії завжди приймають участь внутрішні фактори (атопія, схильність до розвитку ІдЕ-опосередкованих реакцій, що розповсюджена у 30-40 населення розвинених країн з тенденцією до зростання) та зовнішні фактори (алергени різного походження). Саме на кількісний і якісний склад зовнішніх факторів, точніше на рівень алергенного навантаження, суспільство може і повинно впливати більш активно.

Будь-який епідемічний процес має загальні закономірності і характерні особливості, розуміння яких допомагає суспільству контролювати епідемію та впливати на неї. Епідемія алергічних захворювань, як і інші, передбачає поділ суспільства на 2 групи - здорових і хворих. Зусилля суспільства по відношенню до цих груп різні: у здорових - запобігати захворюванню, шляхом виявлення контингентів зі схильністю до розвитку алергічних реакцій та попередження контактів з алергенами, у хворих на алергію - обмежити навантаження винними алергенами та потенційно небезпечними чинниками, створити умови для мінімалізацїї патологічних змін в організмі (рання діагностика, ефективне лікування), підвищення якості життя кожного пацієнта.

У трете тисячоліття Україна вступила з великою когортою хворих на алергію, що мають серйозні проблеми, які вони не в змозі вирішити самотужки без допомоги суспільства. В останні роки Україна чітко означила напрямок свого розвитку, як держави з цивілізованим суспільством, що, в першу чергу, означає пріоритет інтересів кожного громадянина з забезпеченням та реалізацією всіх його прав. В цьому сенсі можна, і потрібно окремо говорити про права пацієнта з алергією, які формуються у зв'язку з існуванням у цих осіб специфічних потреб. Забезпечення прав хворого на алергію, на наш погляд, має два напрямки: медичний (контроль за хворобою, яка вже з'явилась) та соціальний (контроль за середовищем, де перебуває хворий).

Контроль за хворобою. Можливості ефективного лікування алергічних захворювань і підтримання високого рівня здоров'я у хворого в сучасних умовах постійно підвищуються, що обумовлено як розробкою нових фармакологічних засобів, так і складанням найбільш раціональних протоколів лікування. При цьому результат лікування залежить від точності діагностики; строків початку лікування (бажано зменшити інтервал між появою перших симптомів і встановленням діагнозу алергологом, в цьому процесі роль лікаря першого контакту та його обізнаність мають першочергове значення); адекватності терапії, що проводиться, наявному захворюванню (діагнозу); достатності лікування за переліком і дозою; ступеню комплайенсу. який залежить від майстерності лікаря, обізнаності та інформованості пацієнта, доступності та простоти виконання рекомендованих заходів.

Перераховані умови будуть виконані лише при забезпеченні суспільством:

· права хворих на рівні умови в діагностиці, лікуванні, інформованості, незалежно від місця проживання (географічного положення місця проживання, місто-сепо, ступінь розвитку країни проживання), соціо-економічного стану пацієнта;

· гарантій зі сторони держави впровадження сучасних діагностичних та піклувальних методів, останніх досягнень техніки та фармакології;

· гарантій зі сторони держави безпечності діагностичних та лікувальних заходів, які застосовуються в медичних закладах будь-якої форми власності і підпорядкування.

хороших систем охорони здоров'я в країні

В процесі контролю хвороби безумовно провідну роль відіграють лікар і пацієнт при забезпеченні перерахованих умов суспільством. Але навіть хороший контроль за хворобою не гарантує нормального життя пацієнту з алергічним захворювання тому що середовище відіграє значну, а інколи і провідну роль в підтриманні або зміні якості життя пацієнта.

Контролі за середовищем. Ступінь негативного впливу будь-якого фактору на якість життя хворого на алергію можна оцінити через обмеження

· звичного стилю життя;

· професійної діяльності або навчання;

· повноцінності відпочинку (порушення сну при свербежі, приступах ядухи, тощо);

· усталених сімейних відносин;

· можливості безперешкодного перебування в товаристві однолітків (неприязне відношення до осіб, що кашляють чи мають тяжкі ураження шкіри)

Звичайно, перераховані обмеження не виникнуть якщо повністю виключити вплив алергенів на пацієнта (немає алергенів - немає алергії). Але подібні умови можна створити лише штучно і за дуже великі гроші: помістити пацієнта в скафандр, або кімнату з повною очисткою та контролем за повітрям, з штучно приготовленою їжею і повною відсутністю алергенів в одязі (або відсутністю самого одягу).

Вплив середовища дуже тісно пов'язаний зі шляхами проникнення алергену в організм: через дихальну систему, шлунково-кишковий тракт, очі, шкіру. Саме таким шляхом потрапляють в організм людини практично всі алергени

Респіраторні алергени. Визначальним повинно бути право людини дихати повітрям без алергенів (з мінімальною їх кількістю)

З аероалергенами хворий може контактувати всередині приміщення та поза ним.

Сучасне приміщення будується з використанням штучних матеріалів з набагато кращими, ніж у природних споживчими властивостями стійкості, надійності довговічності, естетичності ЩВП. ДСП лакофарбові вироби пластмаси, плівки труби тощо), але. нажаль і значно більшим алергізуючим впливом. Наші закордонні колеги ставлять питання про необхідність будівництва (і це вже роблять) гіпоалергенних будинків квартир, класів приміщень для офісів, місць відпочинку де повинні жити, навчатись і працювати хворі на алергію

Дотримання чистоти приміщень, одягу взуття з використанням сильнодіючі« хімічних речовин призводить на думку багатьох авторів по-перше до підвищення концентрації алергенів штучного походження по-друге до зниження природного антигенного навантаження в ранньому дитячому віці, що сприяє формуванню збоченої імунної відповіді з переважанням Т, хелперів над Т. Такий варіант суттєво збільшує ризик появи патологічної алергічної реакції на дію звичайних чинників середовища. Наведені дані неодноразово підтверджувались роботами зарубіжних авторів і одержали назву «гігієнічної гіпотези», західної гігієни [3, 4, 5].

Іншими джерелами аероалергенів в помешканні вважаються домашні тварини - коти, собаки та їх шерсть чи лупа домашній пил зокрема кліщ домашнього пилу побутові хімічні аерозолі [6, 7] Останні застосовуються для різних цілей і містять різні складові: від ароматичних речовин до отрутохімікатів В деяких випадках особам що страждають на алергію слід визначитись в пріоритетах - здоров я чи комфорт (приємний запах в кімнаті). Не слід забувати і про безпосередній та опосередкований шкідливий вплив тютюнового диму при активному та пасивному курінні на осіб усіх вікові« груп і особливо дітей раннього віку та в пренатальному періоді.

Поза приміщенням найчастіше алергеном виступає пилок рослин хоча цей підхід має відносну цінність - при цвітінні дерев квіток трави тощо пилок рослин знаходять не лише в повітрі на вулиці, в полі у лісі але і всередині приміщень Пилкові алергени роблять великий внесок в розвиток алергій у будь якому місті земної кулі. Особливу увагу варто звернути на те що в певних регіонах України розповсюдженими є дикі трави які мають значну агресивність по відношенню до розвитку алергічних реакцій (амброзія, тимофіївка, мітлиця тощо). Частота пилкової алергії в цих регіонах вища ніж в інших. В Україні набирає розмаху кампанія по витісненню дикоростучих трав типу амброзії культурними газонними сортовими травами. З усіх позицій такий процес слід визнати корисним. Але незважаючи на дуже хороші теоретичні обґрунтування широкого застосування газонних трав, є серйозна небезпека одержання зворотного ефекту: по композиційному складу переважна більшість суміші містить трави з високоалергенним ефектом пилку (райграс, мітлиця тощо). Мотивацією безпечності газонних трав є те що вони практично не квітують бо їх регулярно підстригають Однак, в умовах дефіциту матеріального забезпечення комунальних та приватних господарств, або при безвідповідальному, халатному відношенню, необхідна підрізка може проводитись не належним чином і часто-густо на трав'яних газонах з являються квіти (колос). Це означає, що алергенне навантаження на хворих не зменшується а в деяких випадках навіть збільшується

Харчові алергени. Незважаючи на велике бажання надати право хворим на алергію вживати продукти харчування без алергенів, цього теж неможливо досягти. По-перше, особливості будови стінки кишківника передбачають можливість навіть при фізіологічному перебігу процесів всмоктування надходження в кров до 10% білка в незміненому вигляді (тобто потенційного антиген) [8] По-друге в природних продуктах в сучасному світі не лише не зменшується кількість речовин з властивостями алерген, але й збільшується Останнє обумовлене зникненням традиційних режимів харчування (для України нехарактерним є вживання продуктів довготривалого зберігання шляхом глибокого заморожування чи консервування) введенням в раціон більшості людей нові« за антигенним складом продуктів (для України це цитрусові банани ківі, арахіс бразильський горіх і багато інших високоалергенних продуктів), зміна сирих продуктів на кулінарно оброблені і навпаки. По-третє з явилась величезна кількість нових речовин, які ніколи не потрапляли до їжі, в сировину для харчової промисловості.

Перераховано далеко не всі фактори що сприяють потраплянню алергену через шлунково-кишковий тракт. Але й вони показують що для суспільства залишаються більше невирішених проблем попередження зростання частоти харчової алергії.

Шкіра як орган, який серед інших виконує важливу функцію відіграє велику роль в сприйнятті алергенів довкілля Крім аероалергенів які можуть потрапити і через шкіру є окремі групи алергенів що проникають контактним шляхом. В першу чергу це здобутки цивілізації - одяг особливо той, що містить синтетичні речовини, засоби догляду за шкірою які містять продукти рослинного і тваринного походження з алергенними властивостями синтетичні речовини, фарбники, ті що надають запах. Окремо слід виділити вироби з латексу - природного каучуку. Латекс-алергія має розповсюдження у близько 1 млн. популяції, а головне для цього виду алергії характерні перехресні реакції, що створює нову проблему: виникнення алергічної реакції при контакті не з причинним, винним алергеном а зовсім з іншим, для якого існують спільні механізми розвитку алергічних реакцій.

Спеціального розгляду вимагають умови в яких проходить контакт пацієнта з алергеном - при виконанні професійних обов'язків. чи в побуті. Суспільство все більше усвідомлює необхідність робити все можливе для кожного працюючого громадянина з метою зменшення ризику захворіти через свою професійну діяльність. Алергічні захворювання займають значне місце серед профпатології, а перелік професій загрозливих по виникненню бронхіальної астми, атопічного дерматиту алергічного риніту і значний як кількісно так і по найменуванням - від перукаря і пекаря до військового і зубного лікаря [9 10]. безумовно при вирішенні проблеми профілактики професійних алергічних захворювань суспільство повинно вирішити дві основні задачі: створення детального паспорту кожної професії з повним (!) переліком професійних шкідливостей, з якими може контактувати працівник і виявлення гено-фенотипічних особливостей претендента які можуть реалізуватись в професійне захворювання Від повноти регламентуючих документів і обсягу обстеження претендента буде залежати подальша доля великої кількості людей.

Таким чином, наведені матеріали свідчать про реальну можливість призупинення розвитку епідемії алергічних захворювань в новому тисячолітті, але лише при умові активних зусиль зі сторони суспільства в цілому, і держави, зокрема.

Залишилось відкритим питання про перспективи збереження здоров я іншої частини суспільства - громадян які не страждають на алергічні захворювання та діти, які ще не народились Тобто чи можлива профілактика алергічних захворювань. На наш погляд відповідь може бути ствердною. Для втілення профілактичної стратегії необхідно створити Національну програму боротьби з алергічними захворюваннями у якій розділ по профілактиці алергічних захворювань забезпечувався би наступними напрямками роботи:

· мінімізація алергенного навантаження на кожного громадянина України;

· проведення преконцепційної та пренатальної профілактики алергічних захворювань;

· підтримка грудного вигодовування як дійового фактору запобігання виникнення алергії;

· розробка науково-обґрунтованої системи застосування пробіотиків в різних вікових професійних та інших групах з урахуванням супутньої патології,

перегляд і наукове обґрунтування дозування антигенної інтервенції в різних вікових групах.

Розділ 2. Екологічні чинники території, матеріали та методи досліджень

2.1 ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНІ, ҐРУНТОВІ УМОВИ МІСТА

Клімат м. Корсунь-Шевченківський помірно теплий і помірно вологий. Довжина періоду із середньодобовою температурою вище 10 ⁰С складає 155-160 діб, а з температурою вище 15⁰С - 110 діб. Весняні приморозки в середньому завершують панувати в кінці квітня, а осінні розпочинаються в першій половині вересня. Територія характеризується достатнім, але не стійким зволоженням. Кількість опадів за рік становить 490-530 мм.

Упродовж року опади випадають нерівномірно. Найбільша їх кількість припадає на липень-серпень, коли вони випадають у вигляді дощів, а інколи носять заливний характер. Найменша кількість опадів припадає на зимовий місяць - січень. Середньорічна відносна вологість повітря становить - 77%. Переважаючими вітрами є західні і північно-західні. Тому в період масового цвітіння, у квітні, полинозоутворювачів, а саме представників з родини Вербові, Березові, Розоцвіті, Жовтецеві, Первоцвіті, Фіалкові та ін.. відбувається формування масових захворювань у населення. У травні інколи бувають і східні вітри, що викликають атмосферну посуху, яка призупиняє негативний вплив пилку на населення, так як втрачається його життєздатність.

Ґрунт міста переважно антропогенно трансформовані. Частина ґрунтів у межах зеленого каркасу є рекультивованими, а частина, парк в центрі урбоекоситеми, мікрорайоні та вздовж р. Рось, віднесених до окремих частин міста - Червоний хутір, Чорний хутір, Тартак та Раків хутір, які мають природне утворення. Решта ґрунтів, на яких концентруються житлово-комунальні та інші забудови міста, транспортні, складські об'єкти є частково зміненими. А, отже, характеризуються як строкаті за фіторізноманіттям, зокрема за рослинами-алергенами.

2.2 МЕТОДИ Й МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для дослідження флори м. Корсунь-Шевченківський був обраний метод модельних вибірок урбанізованого ландшафту (Ильминских, 1989). Вивчено та проаналізовано 20 модельних вибірок, у якості яких нами приймалися ділянки 10х10 м у зонах старої й нової забудови з обліком усієї розмаїтості місцеперебувань в адміністративних межах урбоекоситеми (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1. Схематичний план розміщення районів урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський

За модельні вибірки було обрано 9 частин міста, а саме: Центр, Мікрорайон, Автовокзал, Чорний хутір, Червоний хутір, Тартак, Раків хутір, Гончариха та Залізничний вокзал. Вищезазначені частини міста, в яким притаманна та чи інша частина міста, й визначили варіанти досліджень. Тому схема була такою:

1 - Природне урочище вздовж р. Рось (контроль);

2 - Центр;

3 - Мікрорайон;

4 - Червоний хутір;

5 - Чорний хутір;

6 - Автовокзал;

7 - Гончариха;

8 - Тартак;

9 - Залізничний вокзал;

10 - Раків хутір.

На варіанті 1 домінує, зрозуміло, природна частина. На варіанті 2, тобто в центральній частині урбоекосистеми домінують селітебна, житлова, рекреаційна та захисна зони. На варіанті 3, 4, 7, 8 та 10 - Мікрорайон, Червоний хутір, Гончариха, Тартак, Раків хутір, домінують житлова, складська, захисна, рекреаційна зони. Складська, транспортна та рудеральна зони охоплюють, в більшій чи меншій мірі, майже всі варіанти досліду, проте левова частка припадає на варіант 6 та 9 - Автовокзал та Залізничний вокзал. В районі Чорного хутора, варіант 5, крім житлової та захисної, знаходиться промислова і рудеральна зони, елементи якої, в певній мірі, притаманні Залізничному вокзалу - 9 варіант, Червоному хутору та Мікрорайону -3 і 4 варіанти, відповідно. До основного, наукового, методу дослідження було застосовано такі методи: маршрутний, спостереження, аналізу, екосистемного підходу, математично-статистичний.

На території дослідження були зафіксовані всі види рослин, для яких установлений факт їхньої мимовільної появи й виростання. Інтродуковані види, не схильні до здичавіння (Форзиція звичайна, Тополя пірамідальна, Троянда садова) не враховувалися. Для повноти виявлення кількісного та видового складу алергеннонебезпечної рослинності дослідження проводилися нами в період вегетаційного сезону (весняний, літній, осінній). Під час досліджень було зроблено 4 геоботанічні описи. Під час аналізу флори використовували методики, характерні для подібного типу флористичних робіт. У роботі враховані матеріали гербаріїв Полтавського державного педагогічного університету ім. М.В. Гоголя та літературні відомості.

Розділ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 СИСТЕМАТИЧНИЙ І ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД АЛЕРГЕННИХ РОСЛИН УРБОЕКОСИСТЕМИ КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ

Характер рослинного покриву урбоекосистеми Корсунь-Шевченківський зумовлений розташуванням у зоні Лісостепу з переплетінням природних і антропогенних комплексів. До речі, природні комплекси піддаються постійному антропогенному впливу, зокрема на варіанті 2-5, 7, 8 та 10 піддаються рекультивації. Природна рослинність міста представлена дерев'янистими, трав'янисто-лучними, чагарниковими фітоспівтовариствами.

Полинозоформуючий деревостан представлений Ясеном зеленим Fraxinus viridis, березовими (Береза біла Betula alba, Береза бородавчаста B. verucosa, Ліщина звичайна Coryllus avelana, Граб звичайний Coryllus betullus) формаціями, іноді з домішкою тополевих: Тополя чорна Populus nigrum, Тополя тремтяча (осика) P. tremula, Тополя біла P. аbum, Тополя пірамідальна P. рiramidalis, вербовими формаціями (Верба біла Salix alba, Верба трьохтичинкова S. triantea, Верба двохтичинкова S. dyantea, верболоз чорний), найбільш переважна чисельність яких сконцентрована в транспортній, санітарно-захисній, промисловій, складській зонах. Зокрема в модельній вибірці транспортної зони маршруту Київ-Черкаси виявлено тополеві формації з домінуючим представником тополі чорної Populus nigrum з домішками бузини чорної Sambucus nigrum, щільність яких коливається в межах 18 шт./100 кв. м. та 25 шт./кв. м, відповідно. Серед лучних звичайні формації різнотрав'яно-злакових (лисохвіст лучний Alopecurus pratensis + райграс високий Achnatherum aeliatius + тонконіг лучний Poa pratensis + грястиця збірна Doctyllis glamerota + пирій кореневищний Agropyrum repens), співтовариства яких сконцентровані в селітебній, житлово-комунальній зонах та природних урочищах. Представники з разнотравних (полинь гірка Artemіsіa obtectus, Полин звичайний A. vulgaris, деревій звичайний Achіllea milepholium, Амброзія полинолиста Ambrosia artemisiifolia, Сокирки польові Delphіnіum consolida та ін.), акацієвих (акація жовта Caragana arborescens + акація біла Rubidia pseudoacacia) чагарникових ценозів.

З найпоширеніших зареєстровані крупнодернові овсяницеві (Стоколос покрівельний Zerna tectorum, Стоколос безостий Bromus inermis, Стоколос м'який B. pubescens), дрібнодернові овсяницеві (Костиця овеча Festuca ovіna, Костриця червона F. rubrum), тонконогові (Poa pratensis), мітлицеві (мітлиця біла Agrostis alba, мітлиця болотяна Agrostis palustris), осоковi (Carex річкова) степу. В умовах найбільш вираженого дефіциту вологи зустрічаються співтовариства азидних зон (Костриця овеча Festuca ovіna, Костриця червона F. rubrum і ін.). Лучна рослинність природного урочища представлена формаціями заплавних і суходільних луків, що відрізняються висотою й густотою травостою, у додаванні якого значну участь приймають злаки, осоки й різнотрав'я (Тимофіївка лучна Phleum pratense, Мітлиця висока Agrostіs gіgantea, Пирій повзучий Elytrіgіa repens, Грястиця збірна Dactylіs glomerata, Осока піщана Carex cespіtosa, Анемона лісова Anemone sylvestrіs та ін.). Болотна рослинність має обмежене поширення, а саме в центральній частині урбоекоситеми. Найбільше часто зустрічаються трав'яні болота, вздовж р. Рось - Чорний хутір, Тартак, Раків хутір, Червоний хутір, з добре розвиненим травостоєм: Осока піщана Carex cespіtosa, Калюжниця болотна Caltha palustrіs, Жовтець повзучий Ranunculus repens, жовтець болотяний R. рalustris, Череда тьохроздільна Bіdens trіpartіta, та ін. Чагарникові співтовариства відносяться до гігромезофільних), так і до лісових узлісь, узбіччям доріг (мезофільні), а також до схилів (ксеромезофільні). Основними домінантами ксеромезофільних чагарникових співтовариств рудеральної, складської, природної зон є Акація жовта Caragana arborescens, Спірея середня Spіraea medіa, поодиноко відзначений Барбарис звичайний Berberіs vulgarіs. Мезофільні чагарникові співтовариства формують формації з Черемхою пташиною Padus avіum та чорною Padus nigra, Розою собачою Rosa canina, Глодом трьохколючковим Crataegus acsiacantha, Калиною звичайною Vіburnum opulus, Бузиною чорною Sambucus nigra, Черешнею дикою Cerasus avium та ін. В умовах достатнього зволоження формуються гігромезофильні чагарникові співтовариства, а саме: Верба п'ятитичинкова Salіx pentandra, поряд з Вільхою сірою Alnus cenerea та клейкою A. viscosum, Тополею чорною Populus nіgra, Тополею пірамідальною P. deltoіdes, Грушею лісовою Pyrus silvestris. Істотно доповнюють фітоценотичну розмаїтість міського середовища синантропні ділянки рослинності, що формуються в результаті господарської діяльності людини в житлово-комунальній та селітебній зонах. У додаванні синантропного рослинного комплексу значну роль відіграють деревні й чагарникові співтовариства поряд із трав'янистою рудеральною рослинністю: Клен гостролистий Acer angustifolia, Липа дрібнолиста Tіlіa cordata, В'яз звичайний Ulmus laevis, Черешня дика Cerasus avium, Смородина золотиста Rіbes aureum, Шипшина Rosa rugosa, Кульбаба лікарська Taraxacum offіcіnale, Молочай лозяний Euphorbіa vіrgata, Хріниця польова Lepіdіum compestre, Фіалка запашна Vіola trіcolor, Шовковиця чорна Morus nigrum, Шовковиця біла M. album, Стоколос польовий Bromus arvensіs, Кукіль білий Melandrіum album, Щириця звичайна Amaranthus retroflexus, Будяк кучерявий Carduus crіspus, Будяк широколистий Carduus nudus, Лобода біла Chenopodіum album та Лобода червона Chenopodіum rubrum, Лобода розкидиста Atrіplex fatua, Конопля посівна Cannabіs satіva, Спориш пташиний Polygonum avіculare, Кріп звичайний Anethum graveolens, Ячмінь звичайний Hordeum satіvum, Амброзія полинолиста Ambrosіa artemisifolia та ін.