Основи економіки

-- різні форми і ступінь позаекономічного примусу селян, особиста і поземельна залежність, судова підлеглість владі феодала, станова неповноправність селянства;

У господарствi

-- переважання аграрного сектору над торговим і промисловим;

-- панування натурального господарства і відповідний характер держави;

-- загалом низький рівень техніки і знань, ручне виробництво, пріоритетне значення індивідуальних виробничих навичок.

-- поєднання її з дрібним індивідуальним господарством безпосередніх виробників -- селян, що часто мали у приватній власності основні засоби виробництва, худобу;

У релiгiйних вiруваннях панувало християнство хоч i не мало єдиної організації.

Особливістю середньовіччя було те що Католицька церква не лише мала надзвичайний вплив на державні справи європейських народів. Ій належали величезні земельні маєтності та фінансові кошти. Вона вела постійну боротьбу із світськими державцями за політичну владу, виступала з ідеями, які ініціювали широкі суспільні рухи (наприклад, Хрестові походи). Посідала вона й виключне становище у справі освіти та наукових досліджень. Необхідно виділити також умовний характер феодальної власності на землю і розподіл права на неї між кількома феодалами. Феод був спадковою земельною власністю представника панівного класу, пов?язаною з обов?язками несення військової служби та інших обов?язків на користь вищого за ієрархією сеньйора. У межах феодальної вотчини здійснювалась експлуатація селян, яка стала основою для вилучення феодальної ренти, що безплатно, безеквівалентно привласнюється землевласником. Вона є економічною формою реалізації власності феодала на землю, засобом позаекономічного примусу. У період становлення феодалізму переважала відробіткова рента у поєднанні з продуктовою. В XI--XV ст набуває значення грошова рента. Поступово феодали скорочували своє господарство, передавали панську землю в утримання селян і жили за рахунок натурального і грошового оброків. Цей процес, що одержав назву комутації ренти, сприяв зростанню економічної незалежності селянського господарства.

26. Характеристика господарських одиниць (форм) в Західній Європі доби середньовіччя. Вілла та її характеристика на основі "Капітулярію про вілли"

У добу середньовіччя господарське життя переживає процес аграризації, причому на значно нижчому рівні, ніж це було в анитичні часи. Це був тривалий процес, примітивна аграрна економіка досить довго панувала на теренах Європи, але риси її поступово змінювалися, еволюціонували.

Будь-якій державі притаманна певна економічна система, головною ознакою якої завжди є форма власності. B Європі, починаючи з V--VI ст відбувався процес формування суспільно-екон структур, що отримали назву "феодалізм". Водночас феодалізм мав певну ієрархічну структуру суспільних класів, що відповідала ієрархії земель, які могли бути як вільними, так і залежними, а відносини між об'єктами власності були лише виразом відносин, що панували між людьми.

Землевласники-феодали мали на землю монопольне право, яке й визначало в умовах аграрної економіки їх панівне становище. Зростання великої земельної власності, джерелом якої були не лише "пожалування", а й прямі захоплення общинних земель відбувається швидкими темпами. У цей час зявляються нові форми землеволодіння: Алод - вільно відчужувана індивідуально - сімейна земельна власність, тобто приватна (спадкова) власність на наділ общинної землі; Бенефіцій (благодіяння) - умовна (тимчасова), неспадкова форма земельного володіння феодала, котра обумовлювалася виконання обов'язків (платежі і військова служба) а також терміном (як правило пожиттєвим); Феод (або лен) - умовна, спадкова форма землеволодіння що передбачала поширення імунітетних прав феодалів різного ґатунку. (імунітетні права надавали власнику феоду право суду, адміністративні та поліцейські функції на власній території, тобто приватна влада феодала-імуніста набувала державного характеру). (Перетворення бенефіція у феод - у ІХ ст.).

Формування основних рис феод господарства та форм феодального землеволодіння співпадає з етапом раннього феодалізму (V - Х ст.): а) поступове утворення великої земел-ої власності; б) монополізація земел-их угідь меншістю населен; в) перетворення вільних землевласн у залеж селян; г) встановлення вассально - ленних відносин. Зявилися нові форми господарської організації. Так наприклад у Королівстві Франків (одна з конфедерацій німецьких племен) Зах. Європи основна форма господарської організації була феодальна вотчина - сеньйорія, котра складалася з двох частин: а) домен - земля, господарство феодала; б) угіддя - селянський наділ, господарство. Вотчина передбачала існування общини-марки, як організації (корпорації) виробників. Виробництво в общині складало основу виробництва у вотчині (селяни повинні були обробляти землі феодала, а феодал не вмішувався у справи общини).

У цей період частина селян займалася ремеслом (кустарними чи домашніми промислами), виробляючи із сировини, що була продуктом господарства, найпростіші але необхідні предмети споживання . Це виробництво також обкладалося повинностями на користь феодала. Власне, повинності були результатом екон поземельної залежності селян од земельних власників, користуючись якою, останні вилучали в селян надлишковий продукт їхніх господарств.

Особиста залежність безпосередніх виробників оформлювалася законодавчо. У капітуляріях (указах) Карла Великого (768-814 рр.) прямо вказувалося, що кожна вільна людина повинна шукати для себе покровителів і заступників. Надзвичайно важливим документом цієї епохи є "Капітулярш про вілли", датований кінцем VIII ст. Він являє собою указ або інструкцію для управителів тих мастків, що перебували у віданні королівського двору та служили для задоволення потреб королівського дому, і містить докладні вказівки щодо ведення господарства в маєтках. Зміст капітулярію свідчить про натуральний характер господарства королівських маєтків. Крім того, за цим указом більшість прав, особливо пов'язаних із землею, належить власникам маєтків. Отже, господарство цього часу було замкнене, натуральне -- як селянське, так і панське. Таке господарство не виключало певних відносин обміну, але це були лише одиничні, незначні обмінні операції, що не поширювалися за межі дрібних місцевих ринків. Такі ринки збиралися по селах, у них брали участь самі безпосередні виробники, селяни та сільські ремісники. На них рідко коли відбувалися справді ринкові операції купівлі-продажу, переважно мав місце обмін продукту па продукт або оплата продукту певним місцевим еквівалентом, адже загальний грошовий еквівалент був відсутнім.

Кінець XI -- середина XIII ст. увійшли в історію Київ Русі як період феодальної роздробленості, причому характерною рисою цього процесу був його прогресуючий характер, коли держава досить швидко розпадається, і на теренах Русі з'являються окремі самостійні князівства та землі: Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське, Волинське, Галицьке, Ростово-Суздальське, Муромське, Рязанське, Смоленське… Причини: 1. слабкість інституту наслідування влади (поділ земель між нащадками київських князів

2. змагання за політ та екон вплив між київськими та удільними князями (міжусобні війни); 3. натур характер давньоруської економіки (можливість самозабезпечення власних потреб кожним окремим князівством, нерозвиненість економічних зв'язків);

4. зростання боярських вотчин та посилення міст (відцентрові позиції бояр і намісників міст) 5. послаблення фінансових позицій Києва у результаті зміни напрямів торгівельних шляхів (шлях із "варяг у греки", а також "шовковий" у результаті хрестових походів втрачають свою вагу - торгівля зміщується до Середземного моря.) 6. боротьба Києва із кочовими племенами (печеніги, половці, берендеї…)

Наслідки: 1. Екон занепад більшості князівств; 2. Втрата незалежності та перехід під владу татаро-монгольської держави (30-ті рр. ХІІІ ст.); 3. Збереження спільних для усіх частин Русі рис екон побуту; 4. Зміцнення позицій феодалів (особливо бояр) та зростання феод землеволодіння; 5. Розвиток феодально-кріпосницьких відносин (перетворення вільних селян-смердів у оброблювачів земель, привласнених князем, боярами і церквою).

27. Виникнення середньовічних міст в Західній Європі та їх господарський розвиток. Корпоративні форми організації господарства та їх висвітлення в цехових статутах

Причини виникнення західноєвропейських феодальних міст:

1) прогрес аграрного господарства (збільшення надлишкового продукту у с/г-ві та потреба і перспектива його обміну на ремісницьку продукцію); 2) поділ праці: відокремлення ремесла від с/г-ва та відокремлення торгівлі від ремесла

3)відновлення торгівлі зі Сходом; 4) зацікавленість феодалів у додаткових джерелах доходів. Основні риси процесу урбанізації Зах Європи: 1)Два шляхи урбанізації:- відродження римських (античних) міст - Рим, Неаполь, Мілан, Париж, Тулуза, Генуя, Ліон, Бордо, Лондон, Бонн, Відень; - утворення нових міст - Гамбург, Любек,Лейпциг, Магдебург. 2) виникнення і утвердження групи купців які спеціалізувалися на внутрішній торгівлі; 3) міграція із сільської місцевості

4) формування у містах нового суспільства (суспільство вільних людей, добробут яких залежав від результатів власної праці та підприємливості); 5) боротьба міських жителів з феодалами - власниками міст проти феодальних повинностей (комунальні революції);

6) утворення міст -комун у результаті комунальних революцій та здобуття ними права самоуправління. А саме. Населення міст, що досягли певної екон ваги, починає боротьбу за звільнення від влади земельних магнатів, яка спочатку спрямовувалася на зменшення та стабілізацію ренти, але поступово перетворилася на боротьбу за свободу та самоуправління. Кожне місто здобувало незалежність по-різному - від відкритих збройних виступів до викупу жителями міст власних привілеїв та вольностей у сеньйорів за гроші. Майже скрізь ця боротьба закінчилася перемогою міст (комун). В Італії виник ряд міст-республік -- Венеція, Генуя, Мілан, Флоренція; у Франції та Нідерландах -- міста-комуни; у Німеччині -- імперські міста -- Бремен, Гамбург, Любек; в Англії більшість міст перейшла від старих власників під юрисдикцію короля. Головна перемога мешканців міст (міщан) полягала в тому, що вони добилися особистого звільнення від кріпосної залежності. Це створювало сприятливі умови для ефективнішого розвитку ремесла та торгівлі.

Господарство та економічні функції міста: 1. функція експлуатації сільського населення на підставі екон методів (встановлення містом високих цін на ремісничі вироби і дефіцитні товари (сіль, перець, прянощі та низьких цін на місцеву с/г-ку продукцію);

2. функція трансформації господарства ( перехід від замкнутого натурального господарства до економіки відкритого типу з домінуванням товарно-грошових відносин);

3. функція галузевої структуризації (формування провідної ролі міста, як промислового центру, майстерні з поглибленням поділу праці та збільшенням кількості ремесел.

Розвивалась торгівля. Значно більшого розвитку зазнала зовнішня торгівля. Давньо-руські купці торгували з Візантією, Центр. Європою, Скандинавією, Середньою Азією, арабськими країнами. Основними товарами на експорт були хутра, віск, мед, льон, шкіра, ювелірні вироби, зброя тощо. Завозили предмети розкоші -- шовкові тканини, парчу, оксамит, зброю, ювелірні вироби, прянощі тощо.

Були встановлення стійкі ринкові зв'язки між окремими територіями західноєвропейських держав у вигляді регіональних ярмарків. Розвивалась торг між містом і селом на основі таких організаційних форм, як міські ринки, сільські ярмарки. Утворились гільдії - об'єднання купців. Функції купецької гільдії: захист і охорона власності; створення монопольних умов у зовнішній торгівлі;

Боротьба міщан з феодалами зумовила також виникнення ремісничих цехів, головним завданням яких був захист ремісників від сваволі феодала. Такі цехи являли собою корпоративні організації ремісників однієї спеціальності. Найбільшого поширення вони набули у XIII--XIV ст. Членами цеху були майстри, у майстернях яких працювали підмайстри та учні. Кожен ремісник виробляв свою продукцію від початку до кінця, розподілу праці не існувало.

Для того щоб стати цеховим майстром, необхідно було пройти етап учнівства (до семи років), попрацювати кілька років підмайстром, після чого скласти іспит, виготувавши самостійно виріб, сплатити вступний внесок та влаштувати вечірку для членів цеху. Заборонявся будь-який прогрес техніки, обмежувалася кількість учнів та підмайстрів, регламентувалися постачання та збут готової продукції, заборонялася робота при штучному освітленні, не дозволялася зміна технологічного процесу тощо. У таких умовах головним елементом виробництва ставала виключно висока особиста майстерність самого ремісника. Так, у німецьких цехах екзаменаційною роботою для ковалів було виготовлення кінської підкови без зняття мірки (перед підмайстром, який екзаменувався, два-три рази проїжджали на коні, для якого потрібно було зробити підкову).

Цех визначав не лише робочий, а й позаробочий час ремісників, і навіть певною мірою керував їх свідомістю: загальноцехова церква, каса взаємодопомоги, загін у воєнному ополченні міста, суд та кодекс поведінки, навіть місця проживання та погребіння

Виконавши завдання захисту інтересів ремісників, цехи стали гальмувати процес переростання ремісничого виробництва у дрібнотоварне.

За прикладом ремісничих цехів й з тих самих причин торговці (купці) об'єднувалися у професійні корпорації - гільдії. Так само, як і цехи, гільдії, захищаючи інтереси купецтва, одночасно регламентували ціни на товари, встановлювали еталони їх якості тощо, залишаючи середньовічному купцеві відносно невелику свободу вибору. Проте купці тримали у своїх руках органи міського самоуправління (магістрати), фінанси, судові органи, воєнно-поліційний апарат.

З розвитком товарного виробництва прогресувала торгівля, змінюючи свої форми, охоплюючи все віддаленіші ринки. У період розквіту середньовіччя сформувалися основні ярмаркові центри Західної Європи, які досі не втратили свого значення

Виходячи на міжнародний ринок, купці окремих міст об'єднувалися в спеціальні союзи-гільдії, що забезпечували їм монополію оптової торгівлі та давали певні гарантії особистої та майнової безпеки. Найбільш відомим таким утворенням був союз північних міст -- Ганза. У XIV ст. він об'єднував понад 70 міст Європи, встановивши, по суті, монополію на торгівлю в північних водах.

З розвитком торгівлі відбувалося становлення грошової, фінансово-кредитної систем. У середньовіччі та в період розквіту феодалізму не існувало державної монополії на карбування монет. Цим правом поряд з королем володіли також суверенні сеньйори та міста. Подібне розмаїття монетних систем привело до поширення міняльної справи. Міняйли не лише обмінювали одні гроші на інші, а й займалися кредитними операціями та лихварством.

28. Господарські форми в українських землях доби середньовіччя. Їх характеристика

Київська Русь була-типовою, ранньофеодальною держ.авою, в якій завершується становлення феодальних відносин, закладаються основи мiцнoї системи взаємин між державою, феодалами та основним населенням з приводу виробництва продукції, збирання податків, військової служби.

Основою феод землеволодіння є повна власність феодала на землю та неповна на залежного (покріпаченого) селянина. Проте слід зазначити, що феодальні відносини у Київській Русі ще не були визначальними і ще тривалий час зберігалася міцна патріархальна сусідська громада (община), що можна пояснити багатьма причинами, зокрема й наявністю вільних земель, куди мали можливість перейти селяни.

Найголовнішою пам'яткою права Київської Русі є Руська Правда. В ній є певні згадки про правове становище селян-хліборобів, а також встановлювалося право власності на землю.

Феодальна земельна власність існувала у вигляді князівських доменів, боярських і монастирських вотчин. Джерелом її набуття спочатку вважалася займанщина - освоєння вільних земель холопами і залежними селянами. Відтак головним способом набуття землі стало пряме захоплення її у сусідських общин. Князі роздавали землі своїм дружинникам, слугам. Чим пізніша редакція Київської Правди, тим більше у ній даних про розвиток феодальної вотчини.

Отже, як висновок можна сказати, що право власності набувалося внаслідок вкладення селянином своєї праці в оброблення землі.

За часів Київської Русі було відмічено таку особливість землі - її не можна вкрасти і вона є нерухомою. Саме в "Руській Правді" майно було розмежовано на рухоме і нерухоме.

Слід також зазначити, що в період Київської держави, несли тягар сплати чималих податків та повинностей. Це в свою чергу призвело до збідніння селян-власників, що не могло не вплинути на розвиток землеробства.

Отже, як висновок можна сказати, що земельні відносини в Київській Русі регулювалися як звичаєвими, так у правовими нормами. Вже тоді чітко прослідковується певний взаємозв'язок земельних, майнових та трудових відносин.

Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського та Польщі мало значний вплив на розвиток сільського господарства і його правового регулювання.

Правове становище селян ХІV-ХV ст. залежало від правового становища сіл. Існувало право руське, волоське, німецьке, шляхетсько-польське. Правовий статус селян в селах залежав від того, яке право в них було діючим. Селянство було поділено на три категорії - смерди, невільники, напіввільні (закупи). Вільні селяни мали власні землі Слід зазначити, що землевласники у Великому князівстві Литовському розпоряджалися своєю власністю на землю, а при цьому змушені були чітко дотримуватися вимог актів литовських князів - "привілеїв". Перший Литовський Статут 1529 року містив окрему главу, яка стосувалась земельних відносин.

29. Українські міста та еволюція організації їх господарства доби середньовіччя

У Київській Русі 13--15% населення мешкало у містах і селищах, яких налічувалося близько 240. Але тільки 74 міста мало населення близько 4--5 тис. чол. Серед міст вирізнявся Київ, де мешкало 35--40 тис. чол. На той час це було одне з найбільших міст Європи. Міста Київської Русі були як центрами ремесла і торгівлі, так і адміністративно-військовими. Ці міста поступово підпорядковували собі околиці, що змінювало поділ Русі на так звані волості, які вже майже не мали племінного походження.

Разом із тим, на відміну від Західної Європи, в давньоруських містах широко використовується залежна праця ремісників (ремісники княжі, монастирські, боярські), але поруч з ними працювали й вільні ремісники, місцем проживання яких стають посади. Ремісничі посади розташовувались упритул до укріплених дитинців, як, наприклад, Поділ у Києві. Свого розквіту ремесло досягло у XI--XII ст., коли воно налічувало до 40 спеціальностей: виготовлення зброї, щитів, панцирів, замків, цвяхів, предметів домашнього вжитку, гончарних виробів, ювелірних тощо.

Завдяки високому попиту на вироби із заліза (сільськогосподарський реманент, металеве спорядження, зброя), перше місце серед ремесел займала виплавка заліза та металообробка. Ковальство на той час поділялося на ряд спеціальностей, від нього вже відокремилися зброярі, щитники, цвяхники, відбувався процес відокремлення ковальства від металургії.

Високий рівень майстерності був притаманний і давньоруським ювелірам. Відзначалися високим рівнем та досконалістю виконання й вироби гончарів, які випалювали свої вироби у спеціальних горнах. Набуло поширення також виробництво цегли-плінфи. Значних успіхів досягай давньоруські зодчі. Дуже розвинутим було теслярство, адже значну кількість церковних будівель та боярських теремів, а також будівель для простого люду зводили з дерева. Високої якості досягло виробництво тканин, особливо з льону та вовни.

Досить складним питанням щодо давньоруського міста є питання існування в ньому відповідних організаційних форм, подібних до західноєвропейських цехів. свідчення опосередковані -- історичні назви міських районів, урочищ, вулиць, які свідчили про процеси концентрації ремісників за виробничими ознаками.

Диференціація ремесел, посилення обміну сприяють розвиткові внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Основною формою внутрішньої торгівлі були невеликі місцеві ринки, зв'язок між якими був відносно слабким. Проте Київська Русь вже мала певні внутрішні торгівельні зв'язки між досить віддаленими між собою окремими містами, де формувалися місцеві ринки. Значно більший розвиток отримала зовнішня торгівля. Давньоруські купці торгували з Візантією, Центральною Європою, Скандинавією, Середньою Азією, арабськими країнами.

У Київській Русі грошова одиниця найчастіше називалася куна, а також гривня як вища одиниця грошово-вагової системи.

Незважаючи на значну роль торгівлі та ремесла, переважна частина населення займалася землеробством й різними промислами. В землеробстві використовувався плуг з залізним ралом й дво-трипільна система сівозміни. Значне місце посідало скотарство: розводили велику рогату худобу, коней, свиней. Худобу з Київської Русі продавали далеко за її межами. Серед промислів найбільшу вагу мало мисливство, навіть данину платили хутрами. Не меншу роль відігравало бджільництво (бортництво), також згадуване у "Руській правді", яке давало такі важливі експортні товари, як мед та віск. Мед також широко використовувався для виробництва міцних напоїв.

30. Розклад натурального господарства та зародження товарного господарства в країнах Західної Європи в пізньофеодальний період (кінець ХУ - початок ХУІ ст.). Еволюція господарських форм на етапі переходу від натурального до товарного господарства

XVI -- XVII ст. в еволюції європ цивілізації були періодом переходу від феод до індустр-го суспільства. Зміст цієї перехідної епохи полягав у розкладі феод відносин і формуванні передумов індустріалізації господарства, зародженні інститутів ринкової економіки.

Голов причиною переродж феод відносин у ринкові виступила неадекватність форм організації феод господарства умовам його відтворення й подальшого розвитку суспільства. У надрах феод суспільства відбувалася еволюція господарського розвитку в напрямі поступового витіснення натуральної форми господарства товарною. Криза натур системи господарства була початком становлення господарства ринкового типу.

Розклад феод господ-ва був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства, формування великих капіталів, перетворення феод земельної власності на об'єкт купівлі-продажу, використ найманої робочої сили, посилення майнової та соц диференціації тощо.

Передумови індустріалізації господарства та зародження інститутів ринкової економіки складалися в другий період європейського феодалізму в країнах Північно-Західної Європи (Англії, Нідерландах, Франції). Головними з них були: просте товарне виробництво, купецько-лихварський капітал, руйнація натур форм феод господарства, ремісничих цехів, купецьких гільдій, грошова рента, становлення внутрішніх націон ринків. Створенню загальноєвроп товарного та грошового ринку сприяла між нар. торгівля.

Насамперед міста відіграли важливу роль у становленні приватної власності, адже в них жили вільні люди, які не перебували в особистій залежності. Ремесло було екон базою їхньої діяльності, за результатами якої відбувався товарний обмін. Західноєвропейські міста були осередками ремесел і торгівлі. Поява міських ремісників привела до зростання продуктивності праці та якості товарів, а також до жвавого товарообміну між городянами та селянами.

Зростання продуктивності праці у сільському господарстві, збільшення обсягів виробництва сільськогосп сировини і продовольства, які спостерігалися від XII століття, відокремлення ремесла від землеробства, що відбулося під впливом об'єктивного процесу суспільного розподілу праці -- усе це спричинило екон відродження європейських міст.

У процесі свого розвитку ремесло поступово почало переходити у стадію товарного виробництва -- ремісники починають працювати на замовлення споживачів, а вироби продавати торгівцям. Формами організації такого виробництва стають регліснича майстерня, цех, мануфактура.

У містах Зах Європи зароджується промислове й торговельне підприємництво. Місцеві жителі організовуються в ремісничі цехи й купецькі гільдії, а під керівництвом своїх виборних органів ведуть боротьбу проти феодалів. Тут утворюється буржуазна економіка, яка й зруйнувала феодалізм.

Позбавившись особистої залежності від феодала, ремісник набував нової залежності -- від корпоративності всієї цехової системи, яку, щоправда, ще не можна назвати економічною.

Цехове ремесло стало одним із головних перешкод на шляху капіталістичної промисловості, тому воно повинно було поступитися менш регламентованому мануфактурному виробництву.

Мануфактура -- підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву.

Зародження мануфактур відбувалося у двох напрямах: 1) торговий капітал підпорядковував виробництво; 2) виробник ставав і підприємцем, і купцем. Одночасно в промисловості зберігалися ремесло і дрібне товарне виробництво.

Складні операції європ купецтва, розширення торг оборотів і безперервність торг угод покликали до життя нові установи -- біржі, де купці чи їхні прикажчики могли щоденно зустрічатися й укладати комерційні та грошові угоди. Біржа стає постійним місцем зустрічі банкірів та їх агентів торговців, маклерів, комісіонерів, Пізніше почали утворюватися банківські контори та банки.

Збільшення масштабів торгових операцій приводить до появи перших закритих товариств з обмеженою відповідальністю -- командитних, а потім й акціонерних, які поступово починають витісняти сімейні фірми. Так виникають позасімейні господарства. Усе це свідчило про пожвавлення екон життя внаслідок розвитку нових господарських форм.

3 XIV--XV століть торговий і лихварський капітал (як один з його найстаріших вільних форм) починають проникати у виробництво. Товарно-грошові відносини набувають ширшого розвитку, виникають елементи нової, капіталістичної господарської системи.

Професійні корпорації, в які об'єднувалися ремісники з метою захисту своїх інтересів. За прикладом ремісників у свої професійні корпорації -- гільдії-- починають об'єднуватися багаті торговці. Гільдії забезпечували своїм членам монопольні умови торгівлі, правовий захист.

Іншими формами об'єднання за торгов інтересами були конвої (морські каравани, що охоронялися), пайові купецькі товариства, асоціації купців кількох міст.

31. Вплив політичних, соціальних, духовно-культурних та економічних факторів на господарське життя європейських держав пізньофеодальної доби

Політичні фактори. Утвердження нової форми держ устрою-абсолютноїмонархії. Це остання форма феод держави, яка характ. тим, що головним джерелом законодавчої та виконавчої влади.ставав глава держави. Цей владний центр суспільства, є осередком політич, духовних, екон функцій, які ним здійснюються неподільно. За ним закріплюється регулювання розподілу землі, володіння основними ресурсами. Рішення, що приймаються відокремленим владним органом, стають у державі обов'язковими для членів суспільства. Тобто з формуванням державних органів рішення, що приймаються владою, поступово набувають політичного характеру, стають обов'язковими та важливими для всіх.

Об'єднання країн та формування абсолютистських монархій як прообразу національних держав заклало підґрунтя для появи національних економік. Із запровадженням королем державних податків королівська влада сконцентровує в своїх руках екон силу, в результаті чого складається екон основа для трансформації станово-представницької монархії в абсолютизм.

Завдяки екон політиці абсолютизму, спрямо-ваній на забезпечення активного торгов. балансу, набула розвитку доктрина меркантилізму.

Наприкінці XV ст. в Зах Європі утворюються перші централізовані монархії -- Іспанія і Португалія, в яких ліквідовується феодальна роздробленість. Ліквідація феодальної роздробленості в інших європ державах викликала екон піднесення основних з них (Франції, Англії, Іспанії, Португалії, Нідерландів). Держ влада і торгов буржуазія утворюють тісний союз, який знайшов відображення у політиці меркантилізму. Характ-ю ознакою екон політики меркантилізму був яскраво виражений протекціонізм. Державна влада була зацікавлена у розвитку торгівлі та зміцненні позицій торговельної буржуазії, оскільки вони створювали можливості задовольняти дедалі більші потреби у грошах для утримання армії й королівського двору, а власники торговельного капіталу були зацікавлені у сильній державній владі для ліквідації застарілих феодальних обмежень, охорони міжнар торгівлі, завоювання колоній і панування на світовому ринку.

Вплив соціальних факторів пов'язаний із тим, що у цей період у країнах Європи відбуваються зрушення у соціальній структурі населення, формується так званий європ тип шлюбу, який характер різким зменшенням народжуваності.

Водночас, переживши кризу XIV столітгя, населення Європи починає стрімко, хоча і дуже нерівномірно зростати.

Ще одним соціальним фактором було швидке зростання міського населення на фоні розвитку міст як осередків нових господарських відносин, де відбувається процес його диференціації й розшарування на власників та найманих працівників, а також формування середнього прошарку.

Як особливий чинник слід виокремити подолання особистої залежності людей (залежних селян) і формування екон залежності людей (наймані працівники), в результаті чого в суспільстві з'являються нові класи: буржуазія (мануфактурники) та пролетаріат (робітничий клас). Починає зароджуватися індивідуалізм, формуються умови для підприємницької діяльності, що поступово стає головною рисою господарювання.

Отже, з виникненням національних держав формуються нації, закладається грунт для появи національних економік.

Духовно-культурні фактори. Період XV -- середини XVII ст. в європ цивілізації отримав назву епохи Відродження. Відродження, або Ренесанс, коли в країнах Захід Європи відбувається відновлення духу і технічного рівня Античності.

Створення паралельно з церковними світських шкіл: муніципальних, торгових, ремісничих. Успішно розвиваються гуманітарні, природничі науки, література, мистецтво.

Із розвитком економіки, науки й освіти змінюється суспільна свідомість, зростає вплив релігійних факторів. Падає престиж католицької церкви; у деяких країнах вона реформується, з'являються нові, протестантські релігії (лютеранство, кальвінізм), що відображають дух буржуазного підприємництва. Суспільна думка починає поступово відмовлятися від релігійних догм та звертатись до реальних проблем господарської практики. Найбільш значною релігійною подією того часу стає розкол у католицькій церкві, який був зумовлений формуванням територіальних, національних держав у Зах Європі -- Голландії, Англії, Франції, Швеції, Німеччини. Під впливом цього процесу такий соціальний інститут як церква починає переживати явний занепад. Зростає невдоволення римською церквою, яка являла собою на той час великого землевласника й колективного феодала Європи. Навколо королівської влади, що спиралася на римське право відбувається консолідація. Аналіз процесу переродження феодального господарства наприкінці XV -- на поч XVI ст., розкладу феодалізму під впливом цивілізаційних факторів на господарства країн Західної Європи в XVI--XVn ст. та особливості формування передумов виникнення ринкової економіки засвідчують, що лише з відмиранням особистої власності в ході становлення цілісної екон системи, - відокремлення екон сфери від політичної виникає приватна власність.

Серед головних передумов виникнення ринкової економіки було передусім витіснення натурального господарства товарним виробництвом, що поступово відбувалося в процесі розвитку товарообігу, поглиблення товарно-грошових відносин і розширення торговельних зв'язків. B економіці провідних західноєвроп країн натурально-феодальна господарська система почала поступатися місцем ринково-підприємиицьким екон відносинам

32. Значення великих географічних відкриттів для становлення товарного господарства в Європі

Великі географічні відкриття мали надзвичайно важливе значення не лише для європейської, а й для світової економіки. Відбувається становлення світового ринку. Унаслідок відкриття нових земель площа відомої європейцям поверхні Землі до кінця XVI ст. збільшилася в шість разів.

Розширюється не лише територіальна сфера обігу, а й торговельний асортимент за рахунок нових товарів (тютюн, какао, кава, картопля, томати тощо); різко збільшується обіг відомих, але рідкісних раніше рису, цукру, прянощів. Так, у XVI ст. увезення прянощів в Європу перевищувало обсяг венеціанського та генуезького імпорту більше, ніж у 30 разів (з 200 до 7000 т). Боротьба за оволодіння новими ринками вела до створення в ряді країн монопольних торгов об'єднань, найбільш потужними з яких стали голландська та англійська Ост-Індські компанії.

Переміщення основних торговельних шляхів із Середземного моря в Атлантичний океан зумовило занепад італійської торгівлі, передусім венеціанської та генуезької. Роль основних торговельних центрів спочатку переходить до портів Піренейського півострова (Ліссабон, Кадіс -- аванпорт Севільї та ін.). Італійські міста змінили торговельну спеціалізацію (увезення в Європу східних тканин, вивезення на Схід англійського сукна). Німецькі міста опинилися поза світовою торгівлею. Водночас зросло значення міст уздовж узбережжя Атлантичного океану, насамперед Антверпена (Нідерланди), який став справжнім центром світової торгівлі -- як ввозу, так і вивозу з Європи. Змінюється й техніка торгівлі, яка удосконалюється настільки, що поширюється торгівля за зразками. Це, у свою чергу, вело до створення торговельних бірж, першою з яких стає антверпенська. Поступово роль центру світової торгівлі й кредиту отримують Амстердам та Лондон.

33. Процес первісного нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства

Процес первісного нагромадження капіталу забезпечив усі необхідні умови для переходу від переважно натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробництва:

*звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежності і станових, цехових обмежень; відокремлення робітників від засобів виробництва, з метою створення для них необхідності пошуку роботи за грошову плату;

*концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців);

*наявність ринків постійного збуту продукції.

Примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і їх перетворення у бідних продавців своєї робочої сили було важливим кроком до створення умов для капіталіст виробництва.

Другим важливим кроком на шляху організації капіталістичного виробництва був процес нагромадження великих грошових запасів у руках цехових майстрів, фермерів, але головним чином -- у купців і лихварів.

Основн джерелами нагромадження капіталів стали:

*зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами -- перцем, прянощами, пахощами, тютюном

*система протекціонізму, державні позики, податки;

*пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство;

*організація в колоніях (в Америці) рабовласницького, плантаторського господарства; жорстокі методи поневолення та пограбування корінного населення Африки, Азії, Північної і Південної Америки;

*нещадна експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів у майстернях і робочих будинках, де робота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.

Отже, процес первісного нагромадження капіталу це історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва, процес примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї робочої сили, що передував власне капіталістичному нагромадженню. Його головною відмітною ознакою були розвиток товарно-грошових відносин, становлення ринкової економіки. Виходячи з того, що капітал -- це цінність, що зростає, його нагромадження починалося там, де цінність працювала на своє збільшення.

34. Формування товарно-грошового (капіталістичного) господарства: передумови переходу від простого товарного до товарно-грошового (капіталістичного) ринкового господарства

Голов причиною переродж феод відносин у ринкові виступила неадекватність форм організації феод господарства умовам його відтворення й подальшого розвитку суспільства. У надрах феод суспільства відбувалася еволюція господарського розвитку в напрямі поступового витіснення натуральної форми господарства товарною. Криза натур системи господарства була початком становлення господарства ринкового типу.

Розклад феод господ-ва був пов'язаний з такими процесами, як розвиток товарного господарства, формування великих капіталів, перетворення феод земельної власності на об'єкт купівлі-продажу, викорис найманої робочої сили, посилення майнової та соц диференціації тощо.

У країнах Зах Європи початок переходу від феод до капітал господарства поклали зміни у сфері матер виробництва, стані та характері розвитку продукт сил, а також розширення внутріш і зовніш ринку, що сформув. на межі XV і XVI ст.

Поява міськ ремісників привела до зрост продуктивн праці та якості товарів, а також до жвавого товарообміну між городянами та селянами.

Зростання продуктивн праці у с/г, збільшення обсягів виробництва с/г сир-ни і прод-ства, які спостерігалися від XII ст, відокремл ремесла від землеробства, що відбулося під впливом об'єктивного процесу сусп розподілу праці.

Ha фоні розпаду феодалізму виявляються зміни в міській соц структурі. 3 розвитком товарно-грошов відносин найзаможнішими мешканцями міст стають купці, власники ремісничих майстерень, домовласники, лихварі, представники духовенства.

У процесі свого розвитку ремесло поступово почало переходити у стадію товарного виробництвава -- ремісники починають працювати на замовлення споживачів, а вироби продавати торговцям. Формами організац такого виробництва стають реміснича майстерня, цех, мануфактура.

35. Середньовічне місто та його роль у зародженні ринкової економіки. Корпоративні форми організації господарської діяльності у західноєвропейських середньовічних містах. Еволюція цехового господарства

Причини виникнення західноєвропейських феодальних міст:

1) прогрес аграрн господ-ва (збільш надлишков продукту у с/г та потреба і перспектива його обміну на ремісн продукцію); 2)поділ праці: відокремл ремесла від с/г та відокремл торгівлі від ремесла; 3)відновл торгівлі зі Сх; 4)зацікавленість феодалів у додатков джерелах доходів.

Господарство та економ ф-ії міста: 1. функція експлуатації сільськ населення на підставі екон методів (встановл містом високих цін на ремісн вироби і дефіцитні товари (сіль, перець, прянощі та низьк цін на місцеву с/г продукц); 2. функція трансформації господарства ( перехід від замкнутого натурал господ-ва до економіки відкритого типу з домінуванням товарно-грошов відносин); 3. ф-ія галузевої структуризації (формув провідної ролі міста, як промислов центру, майстерні з поглибленням поділу праці та збільшенням кількості ремесел.

На базі міст розвивалась торгівля,були встановлення стійкі ринкові зв'язки між окремими територіями зх.європ держав у вигляді регіонал ярмарків. Розвивалась торг між містом і селом на основі таких організаційних форм, як міські ринки, сільські ярмарки. Утворились гільдії - об'єднання купців. Функції купецької гільдії: захист і охорона власності; створення монопол умов у зовніш торгівлі; До корпорат форм організації господ-ї діяльності у середньовічн містах Зах Європи відносять цехи та гільдії. Боротьба міщан з феодалами зумовила виникн ремісничих цехів, головн завданням яких був захист ремісників від сваволі феодала. Такі цехи являли собою корпорат організації ремісників однієї спеціальності. Найбільшого пошир вони набули у XIII--XIV ст. Членами цеху були майстри, у майстернях яких працюв підмайстри та учні. Кожен ремісник вироб свою продукцію від початку до кінця, розподілу праці не існувало.

Цех визначав не лише а й позароб час ремісників, і навіть певн мірою керував їх свідомістю: загальноцехова церква, каса взаємодопомоги, загін у воєн ополченні міста, суд та кодекс поведінки, навіть місця прожив та погребін. Виконавши завдання захисту інтересів ремісн, цехи стали гальмув процес перерост ремісн вироб-ва у дрібнотоварне.

За прикладом ремісн цехів й з тих самих причин торговці об'єднувалися у профес корпорації - гільдії. Так само, як і цехи, гільдії, захищаючи інтереси купецтва, одночасно регламентув ціни на товари, встановлюветалони їх якості тощо, залиш середньовічн купцеві відносно невел свободу вибору. Проте купці тримали у своїх руках органи міськ самоуправ (магістрати), фінанси, судові органи, воєн-поліц апарат.

36. Історичні умови виникнення та суть фізіократизму

Фізіократизм (від природа і влада) - економ концепц франц науков школи фізіократів XVIIІ ст, що прийшла на зміну меркантилізму. Його представн -- франц Франсуа Кене, Анн Тюрго та ін. Її сутність: основне джерело багатства нації - с/г, а не торгівля. Фізіократи оголо с/г єдин галуззю, що створює багатство країни. Промисл вважали непродукт галуззю, через те що там лише перетвор форма продукту, даного природою. Пов'язували походження багатства не зі сферою обігу, а зі сферою вироб-ва. Обмеженість їх поглядів вияв в тому, що тільки хліборобство вони цінув як продуктивну сферу, оскільки лише земля, на їх думку створює додану вартість, а промисловість вважали "безплідною" галуззю. Фізіократи визнавали, що об'єктивні закони діють не лише у природі, а й у сусп-ві, підтрим політику невтруч держави в економіку (відображ в їх гаслі "laisez faire"), обстоювали розвиток економіки на основі вільої конкуренц, стихійн гри ринков цін. Отже, їх учення було першою концепц капіталіст вироб-ва.

37. Формування передумов товарного господарства та його проникнення в аграрну сферу. Економічна таблиця Кене

Голов причин переродж феод відносин у ринкові виступила неадекватн форм організац феод господ-ва умовам його відтво й подальш розвитку сусп-ва. Розвиток товарн господ-ва пов'яз з такими процес, як, формув великих капіталів, перетвор феод земел власності на об'єкт купівлі-продажу, використ найм роб сили, посил майнов та соц диференціації тощо. Процес формув товарн господ-ва супроводж його поступов проникн і в аграр сферу. Серед зх.європ країн найбільш наочним є приклад Франц. На відмін від Англ, Франц аж до кінця XVIII ст. залиш аграр-феодал країною, унаслідок чого особлив потерпало селянство. Політика меркантил підрив екон-ку с/г. Тому центр економ суперечн змістив у сферу с/г й воно стає головн предметом дослідж представників фізіократизму у Франц сер XVIII ст.

Фізіократи, гостро критик меркантил за ігнорув ролі виробнич сфери, виходили з визнач ролі землі, природн факторів та аграрн сфери у житті сусп-ва та створ багатства. Найбільш широко особливості переходу аграр сфери на засади товарн господ-ва відображ праці франц мислит Франсуа Кене. Його "Економічна Таблиця" (1758 р.) стала вищ проявом утвердж відносин товарності в с/г. Вона є одним з важлив теорет надбань, що являло собою першу спробу побудови макроеконом моделі цілісн господ.-ва. Ніким до цього ще не розгляд екон-ка країни як єдин цілісн організм, в якому все взаємозв'яз. Ґрунтуючись на своїх теорет уявленнях про класову структуру сусп-ва (землероби, власники землі, ремісники або "безплідний" клас), Ф. Кене в своїй таблиці розкрив процес вироб-ва і заміщення відповід витрат що здійснюються у суспільстві, на базі продуктивності землеробства. Він проаналізував рух щорічн багатств трьох сусп класів і описав їх обіг. Результатом цього стала перша в історії економ думки спроба зображ всього процесу вироб-ва як процесу відтвор в одній таблиці.

38. Економічна думка періоду первісного нагромадження

Розвиток мануфактурн вироб-ва, що набирав потужн, та бурхлив капіталізація господ-ва Англії, посил її зовнішньоеконом експансії у XVII ст. сприяли виникн нових процесів та явищ, які виходили за межі меркантил доктрини, але потребув свого теорет обґрунтув.

Так, видат англ екон-ст сер Вільям Петті вперше застос метод науков абстракції. Він був яскрав представником економ науки періоду подол меркантил догм, який одним із перших вийшов за межі меркантил і започаткув новий напрям економ науки -- класичну політ економію. У 60--80-х роках XVII ст., висловл відмінну від позиц меркантил думку щодо багатства, яке утвор не тільки дорогоцін метали а й землі, будівлі, товари, В. Петті розкрив суть капіталізації. Він висловив перекон, що праця є батьком і активн принципом багатства, а земля -- його матір'ю. В. Петті увійшов в історію економ думки як перший дослідник простого товарн вироб-ва. Вій показав, що вартість і обмін еквівалентів є умовою рівності суб'єктів господ-ня.

Ще один представн економ думки даного періоду -франц П'єр Буагільбер, який самост дійшов до ідей природн порядку, невтруч держави в госп діяльність, природн ціни й ринков саморегулюв. Справедливо засуджуючи меркантил, П. Буагільбер, умисно абсолютизув роль с/г в економ розвиткові країни, недооцін роль грошей як товару, заперечував їх реал знач у примнож майнов багатства. П. Буагільбер надав характ-ку процесу становл та переходу до товарн господ-ва в аграрн сфері і суті товарн господ-ва. Ідеї Буагільбера були розвинуті фізіократами, групою франц мислит, що згуртув навколо доктора Франсуа Кене. Найб відомими представн фізіокр були Віктор Мірабо, Дюпон Немур, Ларівьєр, Гурне, Жак Тюрго.

Із прихильників фізіократ поглядів сформув наук школа економ лібералізму, в основі якої покладена ідея повної економ свободи, коли держава не втруч у виробнич, торгов та фінанс діяльн своїх підданих. У фізіократ "природне" протиставл "штучному", природн порядок протиставл сусп порядку -- на подібні ідеї і спирався економ лібералізм фізіократів. Другою засадою вчення фізіократів було уявлення про землю як єдине джерело багатства народу.

39. Розкрийте сутність явища "революція цін" та його зв'язок з Великими географічними відкриттями. Поясніть, як "революція цін" вплинула на економічний розвиток Зх. Європи

Великі географічні відкриття мали великі наслідки не тільки для країн Європи, а й для всього людства. Одним з найбільш значущих економічних результатів Великих відкриттів стала так звана "революція цін" у Західній Європі, яка відіграла вельми значну роль у розкладі феодалізму та формуванні капіталістичного господарства.

Великі географічні відкриття мали надзвичайно важливе значення не лише для європейської, а й для світової економіки. Відбувається становлення світового ринку. Унаслідок відкриття нових земель площа відомої європейцям поверхні Землі до кінця XVI ст. збільшилася в шість разів.

Розширюється не лише територіальна сфера обігу, а й торговельний асортимент за рахунок нових товарів (тютюн, какао, кава, картопля, томати тощо); різко збільшується обіг відомих, але рідкісних раніше рису, цукру, прянощів. Попередні 500 років до географ. відкриттів ціни на основні споживчі товари на довготермінових інтервалах залишалися практично стабільними, їх зростання становило 20--30% за століття, що практично було непомітним для сучасників. Поясненням цього феномену були обмежена й практично стабільна кількість золота й срібла в Європі та натуральний характер господарства. Після відкриття морських шляхів в Америку, Індію та Пд-Сх. Азію грошовий голод у Європі замінюється могутнім припливом золота й срібла. З географ. відкриттями виникли різкі стрибки цін на ринках ЗхЄвр-ких країн -- спочатку на сільськогосподарські прод., а потім і на інші товари. Так, заг.зростання цін протягом XVI ст. відбулося майже у 4 рази. До 1601 р. ціни в Іспанії зросли в 4,5 рази, в Англії -- у 4 рази, Франції -- у 2,5 рази, в Італії та Німеччині -- у 2 рази. Це явище в наук. л-рі дістало назву "революції цін". Цінова революція була викликана не лише потужним припливом коштовних металів на ринки Європи (що само по собі зумовило їх знецінення), а й різким падінням витрат на видобуток золота та срібла. З іншого боку, таким же чином, як дефіцит грошей стримував розвиток товарності с/г (і не лише його), зростання кількості грошей в умовах ще досить великої частки натуральних форм випередило потребу в їх збільшенні. Стан с/г, як і інших галузей, не був готовий забезпечити обсяги виробництва, що були б відповідними такому обсягу грошових металів, який потужно збільшився. Грошова маса, якої стало незрівнянно більше, здатна була обслуговувати більшу масу товарів, але їх вироблялося недостатньо. Звідси інфляція і зростання цін, що віддзеркалило порушення економічних залежностей. Інфляція, що виявилася у стрімкому зростанні цін, стала могутнім поштовхом до збільшення обсягів виробництва та розвитку товарності. Зміни, що відбулися на ринку у явищі "революції цін", потягли за собою злам економічних відносин, що склалися. Прискорилося розшарування селянства й розорення значної частини феодалів, які не змогли пристосуватися до нових умов. Відбулося збідніння одних і збагачення інших підприємців. У результаті "революції цін" значно погіршилося становище багатьох верств населення -робітників, які жили на зарплату, феодалів, які жили на фіксовану ренту, та більшості селян), але при цьому вона збагатила торгівців, промислову буржуазію, що народжувалася (робоча сила подешевшала, а продукція, що випускалася, подорожчала), заможні верстви селянства (з. падінням купівельної сили грошей зменшувалися реальні розміри оброку). Це прискорило процес так званого первісного нагромадження капіталу, а разом із ним прискорився й розклад натурального господарства. Таким чином, "революція цін" стала базовим явищем, що відіграло особливу роль у формуванні товарного господарства, та стало історичним фактором його утвердження.

Поступово роль центру світової торгівлі й кредиту отримують Амстердам та Лондон.

40. Розкрийте зміни, які відбуваються у розвитку продуктивний сил Зх. Європи в XIV - XV ст. Обгрунтуйте положення про те, що зародження індустріального суспільства в країнах Зх. Європи почалося в XVI ст.

Другий етап розвитку аграрної середньовічної економіки припадає на XIV - XV ст., і його характеризує значний прогрес у господарському житті Європи. Цей прогрес передусім виявляється в розширенні землеробства "ушир", коли до господарських процесів починають залучати землі, які досі були незайманими, вкритими лісами чи болотами. Ці процеси були найтісніше пов'язані з певними демографічними зрушеннями, за цей період, незважаючи на численні війни та епідемії, населення Європи зросло в два рази. Зростання населення зумовило зростання потреби в сільськогосподарській продукції. На зміну застарілій перелоговій системі приходить нова - трипільна, що разом з застосуванням нових добрив та знарядь праці підвищило врожайність вдвічі. Перехід до грошової ренти(чиншу) збільшував зв'язок селянина з ринком та поглиблював товарно - грошові відносини, це стимулювало велику ярмаркову торгівлю що згодом витіснила дрібні місцеві ринки. Усі ці зміни господарського ладу приводили також до певних соціальних наслідків. Так, перехід до грошової ренти істотно послабив зв'язки селянства із землею і збільшив рухомість населення. Отримання особистої свободи викликало розшарування селянства, в результаті зростає число селян позбавлених землі, та заможних селян з іншого боку, які скуповують землю збіднілих сусідів та навіть панів.