Основи економіки

50. Виникнення і становлення нових форм господарювання в умовах генезису ринкової економіки в Англії (друга пол. ХУІІ - 60-ті р.ХІХ ст.)

Внаслідок буржуазно-демократичної революції (1640--1659) та "Славного перевороту)) (1688) в Англії була встановлена конституційна монархія під парламентським контролем. Таким чином, система політ влади забезпечила доступ (через парламент , пізніше -- і через кабінет міністрів) представникам великого капіталу до державного управління. Це дозволило зорієнтувати економіку країни на створення умов, необхідних для подальшого розвитку складових ринкового господарства.

Діяльність уряду насамперед сприяла розвитку сільськогосподарської галузі. Суть його заходів полягала в захисті та заохоченні розвитку фермерських господарств, особливо тих, які вирощували зернові. Та лише в другій половині XVIII ст. в Англії був здійснений аграрний переворот, в результаті якого майже повністю було знищено дрібне селянське господарство. Влада робила ставку на великі фермерські господарства, що використовували найману працю селян що лишились без землі. На заробітну платню ці робітники купували собі все необхідне, таким чином уряд гарантував платоспроможного споживача та збільшував товарно - грошовий обіг. На ринок капіталів надходили вільні грошові ресурси фермерів, які були їхнім прибутком від сільськогосподарського виробництва, і частина земельної ренти землевласників. Механізм утворення прибутку фермерів і ренти землевласників дослідиви Д. Рікардо в роботі "Основи політичної економії та оподаткування" (1817).

У своєму дослідженні вчений виходив з того, що вартість сільськогосподарських товарів визначається витратами праці на їх виробництво за най не сприятливіших умов. Тоді фермери, які використовують гіршу землю, отримують лише середній прибуток на вкладений ними капітал. Рента на такій землі для ЇЇ власників не виникає. Ті ж фермери, які використовують середню й кращу землю, отримують дохід, що перевищує середній прибуток відповідно до якості і місцерозташувания земельних ділянок. Цей прибуток визначається як різниця між витратами виробництва на ділянках, які вони обробляють, і на гірших землях. Середній прибуток привласнюється фермером. А надлишок доходу над середнім прибутком і є земельною рентою, яку отримує землевласник. Таким чином, рента у Д. Рікардо розцінюється як суто соціальний феномен, що пов'язаний із виникненням приватної власності на землю. А джерелом ренти є праця найманих робітників у сільському господарстві, а не власне земля. Та К. Маркс у "Капіталі" показав, що це не зовсім правильно: в умовах приватної власності на землю землевласник не віддає даром в оренду навіть найгіршу ділянку. Рікардівську ренту К. Маркс назвав диференційною (тобто зв'язаною з природною різницею земельних ресурсів).

Протекціоністська політика англійського уряду сприяла розвитку мануфактурного виробництва. Перші теоретичні узагальнення відносно мануфактури та її прогресивної ролі в розвитку країн зробив А. Сміт у роботі "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776). В основі всієї системи його економічних поглядів лежить ідея, що багатство суспільства створюється працею в процесі виробництва. Воно залежить, по-перше, від частки населення, яке зайняте продуктивною працею, і, по-друге, від рівня продуктивності праці. А. Сміт вважав поділ праці найважливішим фактором економічного прогресу і зробив його вихідним пунктом свого дослідження. На прикладі мануфактури, яка виробляла голки, він показав що величезний зріст продуктивності праці внаслідок ЇЇ поділу зумовлений: 1) зростанням майстерності та збільшенням вправності робітника; 2) збереженням часу, який витрачається в процесі переходу від одного виду праці до іншого; 3) технічним удосконаленням виробництва. Саме мануфактури створили передумови для перемоги машинної техніки, адже чим простіша виробнича операція, тим легше замінити людину машиною.

Політика уряду з перетворення Англії на колоніальну державу розширювала сировинну та фінансову базу англійської промисловості, забезпечувала її ринками збуту. У XVIII ст. Англія стала могутньою колоніальною державою з колоніями в Індії, Північній Америці та в інших частинах світу.

У середині ХУШ ст. А. Сміт рішуче виступив проти спроб королівського двору, земельної аристократії і купців закріпити свою владу в колоніях. Він довів, що меркантилістична політика в колоніях, які вона намагається утримати в становищі аграрно-сировиних придатків метрополії, суперечить інтересам самої Англії.

Про вільну торгівлю в Англії заговорили тільки тоді, коли вони стала світовою промисловою державою, і їй потрібна була дешева імпортна сировина, продовольчі товари та ринки збуту. Ідея цільної торгівлі була висунута та обґрунтована в Останній чверті XVIII ст., і Д.Рікардо і А.Сміт надавали світовій торгівлі. Це спонукало їх до створення праць присвячених саме світовій торгівлі та місцю Англії в ній. Ці праці послужили орієнтиром в зовнішній політиці.

51. Особливості розвитку ринк. госпу у Франції та виникнення нових форм госпу. (друга пол. ХУІІ - 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях Ж.Б.Сея та Ф.Бастіа

В епоху Реформації, католицької реакції, релігійних війн, жорстоких національних, соціальних та політичних зіткнень змінюється характер гуманістичної думки в європейській культурі. У Франції XVIII ст. цьому сприяла бездарність державного управління, надмірна розкіш королівського двору, релігійна нетерпимість гугенотів-реформаторів, з одного боку, і прибічників крайньої католицької реакції, з іншого.

Наростання невдоволення в країні наближало все більш наближало буржуазно-демократичну революцію. Крім цього була низка інших причин. Головною економічною причиною революції стала криза монархії та феодальної структури суспільства. Соціально-економічна не справедливість феодального (ієрархічного) устрою держави полягала в надмірному оподаткуванні феодально залежних селян, які становили основну частину економічно активного населення, й регламентації діяльності в промисловості та торгівлі, що суперечило принципам ринкової економіки. Безпосереднім поштовхом до революції стало також фінансове банкрутство держави.

Революція розпочалась 14 липня 1789 р. взяттям Бастилії-- символу абсолютизму -- і охопила всю країну. При владі опинилася буржуазія. 26 серпня 1789 року в країні було прийнято Декларацію прав людини і громадянина. З 1789 р. по 1791 р. у Франції було проведено ряд реформ, які сприяли утвердженню буржуазного устрою. Був скасований становий поділ, спадкові титули дворянства, церкву відділили від держави, а її землі конфіскували, оголосили "національним майном" і розпродали невеликими ділянками. Усе це створювано передумови для ринкового підприємницького господарювання.

Революція 1789 р. була тією вирішальною подією, яка визначила у Франції початок промислового перевороту і розчистила дорогу для розвитку капіталістичної економіки. Промисловий переворот в країні тривав майже все XIX ст. Він розпочався в 1810--1820 рр. і прискорився лише в 1850--1860 рр., які можна вважати також роками завершення промислового перевороту.

У 50--60-ті роки значних темпів розвитку набувала важка Промисловість. Використання бесемерівського методу виплавки сталі призвело до підвищення якості продукції І зростання виробництва у вісім разів.

Промисловий переворот було завершено в кінці 60-х років. Франція стала аграрно-індустріальною державою. Загальний обом промислової продукції порівняно з початком перевороту зріс у шість разів. Відбувся процес концентрації виробництва, особ-піиіо в легкій промисловості та металургії. Зросло міське населення. Та більша частина національного доходу припадала усе ж І аграрний сектор. У сільській місцевості проживало 56 % мешканців країни, а в сільському господарстві було зайнято 40 % на-Селення.

1800 р. у Парижі був заснований Французький банк. Йому надавалось монопольне право на емісію банкнот. Банк мав виконувати функції державного банкіра та кредитора держави. У 1801 р. в Пари-жі з'являється фондова біржа, яка призначалась для здійснення Великих торговельних угод між промисловцями і купцями; 1810р. була створена особлива "Рада зі справ фабрик і заводів".

Головна роль у першій половині XIX ст. належала будівництву залізниць. У результаті до кінця 1840 р. у Франції було здано в експлуатацію 1,5 тис. км залізничних шляхів. Технічна революція у сфері транспорту викликала прискорене Зростання металургійної й паливної промисловості.

Жаи Батист Сей (1767--1832)-- родоначальник і головний представник французької економічної думки цього періоду. Як у першій своїй роботі "Трактат політичної економії" (1803), так і в узагальню вальній -- "Повний курс практичної політичної економії" (1828---1829) у шести томах він наслідує і пропагує ідеї А. Сміта, Разом з тим Ж. Б. Сей звертає увагу на помилки та суперечності в теорії вченого й намагається їх виправити. У цілому правомірно стверджувати, що він не просто популяризував класичне вчення, а збагатив його власними ідеями і став засновником нового напряму в економічній теорії.

Відповідно до теорії Ж. Б. Сея, виробництво створює не певну матерію, а корисність, яка надає речам цінність. Саму корисність він розглядає як послугу.

За Ж. Б. Сеєм, вартість визначається не працею, як у класиків, а корисністю речі, її споживчою вартістю, у створенні якої беруть участь три фактори виробництва: праця, капітал і земля. Ця теорія отримала назву -- "Теорія трьох факторів".

Важливу роль відводить Ж. Б. Сей підприємцю. Саме вони комбінують виробничі послуги заради задоволення споживчого попиту. Вони створюють попит на виробничі блага й пропозицію споживчих благ. Через них відбувається розподіл багатства в суспільстві.

Одне з центральних місць у вченні Ж. Б. Сея займає теорія ринку ("закон Сея"). Вона відображає сформульовані ним залежності, які стосуються проблеми реалізації та досягнення загальної економічної рівноваги в суспільстві. Суть теорії полягає в тому, що, за твердженням Ж. Б. Сея, товари та послуги обмінюються на інші товари та послуги, тому виробництво одних зумовлює по-трсбу в інших, постійно забезпечуючи потенційний попит.

Ринок -- це обмін товарів на товари, а гроші виконують тільки роль посередника в цьому обміні. Розвиваючи цю думку, Ж. Б. Сей формулює чотири закони ринку;

1. Чим більше виробників та екстенсивніший ринок, тим більш споживачів і тим прибутковіший цей ринок для виробників, оскільки ціна зростає зі збільшенням попиту.

2. Кожен виробник зацікавлений в успішній діяльності інших, оскільки вона формує ринок попиту. Успіх однієї галузі сприяє успіхові інших, стимулює загальний розвиток. Розквіт промисловості супроводжується процвітанням сільського господарства і т. д.

3. Імпорт сприятливо впливає на розвиток обміну, адже іноземні товари можна отримати, лише продавши свої.

4. Ті прошарки суспільства, які тільки споживають і нічого не виробляють, не примножують багатство країни, а розорюють її.

Другим представником французької політичної економії цього часу був Фредерік Бастіа (1801--1850). Найбільшою популярністю користуються дві його роботи -- "Економічні софізми" (1847) і "Економічні гармонії" (1850).

Ф. Бастіа, як і А. Сміт, пов'язував прогрес суспільства з реалізацією вільної ініціативи кожної людини. Ф. Бастіа, наслідуючи Ж. Б. Сея, трактував цінність як відношення послуг. Джерело економічних гармоній Ф. Бастіа вбачав у вільній конкуренції та обміні. Згідно з теорією економічних гармоній Ф. Бастіа, інтереси праці та капіталу солідарні. Він вважав, що "в міру того, як примножуються капітали, безумовна частка, що належить їм у загальному результаті виробництва, зростає, а частка відносна знижується; відносна ж частка праці постійно зростає, а тим паче зростає і його частка безумовна" Саме з цього закону, на думку Ф. Бастіа, "випливає гармонія інтересів робітників і тих, хто їх наймає"

52. Особливості розвитку ринкового господарства у Німеччині та виникнення (становлення) нових форм господарювання (друга пол. ХУІІ - 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях представників історичної школи

До завоювання Наполеоном, не існувало єдиної Німецької держави, завоювання позитивно вплинули на німецькі землі, що увійшли до складу Французької імперії. У 1806 р. в Парижі правителі 36 німецьких держав підписали договір про створення Рейнського союзу, який перебував під французьким "протекторатом". Демократичні та екон реформи на цих землях прискорили формування передумов промисл перевороту: було уведено французьке цивільне право, а в 1808--1810 рр. встановлено свободу підприємницької діяльності. Вплив реформ поширився і на ті країни Німеччини, які не залежали безпосередньо від французів. Найбільше його зазнала Прусія.

Головним наслідком краху старої та роздробленої Німеччини стала глибока зміна у світосприйнятті німців: на зміну ідеалізму XVIII ст. прийшов націоналізм. Населення окремих країн вперше усвідомило свою національну єдність.

У 1815 р. "Священну Римську імперію" учасники Віденського конгресу замінили на Німецький союз, що був формальним об'єднанням 38 самост. німецьких держав. Між ними не було єдиного законодавства, спільних армії, фінансів, єдиної грошової системи. Замість обіцяної конституції, навколо якої повинна була об'єднатися держава, пруський король проводив політ репресії, чим примусив багатьох демократ політиків залишити Німеччину.

Незважаючи на це, в економіці країни відбувалися поступові зміни. Першим досягненням став Пруський митний закон 1818р., який знищив внутр кордони між окремими провінціями, що входили до її складу, скасував усілякі заборони й обмеження у внутрішній торгівлі.

У 30-х рр. XIX ст. у Нім розпочин промислова революція, яка пройшла три етапи. Кожному з них передувала певна політична подія.

У 1833 р. було створено Німецький митний союз, який скасував внутр кордони між більшістю німецьких держав з населенням 25 млн. жителів. До союзу не ввійшло лише декілька північних держав і Австрія. Його створення сприяло формуванню загальнонімецького внутрішнього ринку і прискоренню економічного розвитку.

Пром переворот охопив, перш за усе, текстильну промисловість. У 1846 р. в областях

Розпочалося піднесення у важкій промисловості, а з появою і використанням парових двигунів зріс попит на вугілля. У першій половині XIX ст. зайнятість населення на промислових підприємствах виросла у 12 разів. Більш ніж удвічі виріс видобуток вугілля, у чотири рази збільшилась кількість працюючих на шахтах.

Стрімкого розвитку набувало будівництво залізниць.

У 30--40 рр. пожвавилося сільськогосподарське виробництво. Це було викликано застосуванням у юнкерських (великих феодальних землеволодіннях, на яких використовувалась праця кріпаків) та кулацьких господарствах (працювали наймані робітники) сільськогосподарської техніки -- культиваторів, молотарок та жниварок, нових технологій ведення землеробства, застосуванням мінеральних добрив, вирощуванням широкого асортименту пікнічних культур.

У політ житті німецьке суспільство розкололися па три групи. Ліберали, як правило, промисловці, фінансисти й державні чиновники, обстоювали ліберальну економіку та перехід Німецького союзу до конституційної федеративної монархії. Демократи -- дрібні промисловці, торговці, інтелігенція, робітники й селяни, не вимагаючи скинути монархію, виступали за соціальні реформи та втручання держави в економіку, що гарантувало б захист їхніх інтересів. Консерватори-- вищі державні службовці, юнкери (землевласники), офіцерський корпус і представники церкви, -- прагнули зберегти все без змін.

Буржуазно-демократична революція 1848 р об'єднала Німеччину навколо Прусії, де більшість населення якої були німці. Прийняття прусської конституції та утворення конституційної федеративної монархії не знищили в новій німецькій державі ні феодальну монархію, ні владу юнкерів через неузгодженість дій політичних сил. У цілому перемогли консерватори.

Важливим етапом економічного розвитку Німеччини стало Створення потужної кредитно-банківської системи, характерною рисою якої було грюндерство (засновництво акціонерних банків).

У організації акціонерних банків брали участь великі банкірські дома, промислові фірми. Однією з особливостей діяльності такої системи була спеціалізація цих установ по галузях економіки на окремих територіях. Німецькі банки стали одними із найнадійніших і найсолідніших у світі, чому сприяв менталітет німців, а саме -- пунктуальність, обережність, педантизм, відповідальність.

У середині ХІХ ст. надзвичайно загострилася класова боротьба у Німеччині. Результатом цього загострення були європейські революції 1848-1849 рр. У 40-х роках у Нім. на політичну арену виходять Маркс і Енгельс. Так, у ХІХ ст. в Нім. як реакція на марксизм і класичну школу виникає так звана історична школа.

Засновниками були В.Рошер, Б.Гільдебранд, К.Кніс. Вони намагалися визначити і проаналізувати тенденції сусп. розвитку. Представники Школи заперечували загальні закони суспільно-економічного розвитку. Основоположником Школи був професор В.Рошер (1817-1894). В праці "Короткі основи курсу ПЕ з точки зору історичного методу(1843)- стверджує, що немає загальних з-нів соціальної економії, а є тільки закони розвитку економічних факторів. Р. ставить перед собою завдання доповнити і розвинути загальновизнану теорію класичної школи.

Ідеї Історичної школи найпослідовніше проводив К.Кніс (1821-1898). Його робота "Політекономія з точки зору історичного методу" була прикладом наполегливого і послідовного вирішення цієї проблеми, чого не спостерігалось у Рошера. К. вважає, що рівень економічної мудрості суспільства і теоретичні концепцїї, які відображають стан цього суспільства, є результатом певної передісторії розвитку. Рівень, якого досягло воно на даний момент, є перехідною фазою його подальшого прогресу.

Б.Гільдебранд (1812-1878) Основна праця "Політична економія сучесностіі майбутнього". Г. рішуче здійснює нападки на класичну політекономію: не визнає об'єктивності дії економічних законів, принципу індивідуалізму.

53. Особливості становлення ринкового господарства в США та виникнення (становлення) нових форм господарювання. Роль ліберальної економічної теорії Г.Ч. Кері в розвитку капіталістичних відносин у країні

Специфіка становлення ринк господарства в Американ. колоніях полягала в тому, що її заселяли вихідці з країн, де вже розвивалися ринкові відносини. Туди прибували англійці, ірландці, шотландці, німці, голландці, які па своїй батьківщині належали до середнього класу, тобто були освіченими й мали різноманітні трудові навички.. В економічному розвитку колоній рано намітилась спеціалізація.

Північні колонії Нової Англії з найбільшим містом і портом Бостон, були мало придатними для землеробства. Тут розвивалась лісопильна, суднобудівна, залізоробна, металур-гійна та легка промисловості. Провідного галуззю останньої стала вовняна.

Колонії центру Нової Англії були основним с/г-им районом, де здебільшого вирощували пшеницю.

П'ять колоній півдня створили зовсім іншу соціально - екон зону. Її особливість була в тому, що основною робочою силою була примусова праця рабів -- негрів. Тому Півд колонії відрізнялися також культурою, релігією, ментальністю. А їхній спекотний та вологий клімат дозволяв вирощувати на плантаціях тютюн, рис.

Високими темпами, які не були характерні жодній державі, зростало населення країни. Це відбувалося за рахунок як природного припливу, так і притоку іммігрантів та ввозу рабів. До 1860 року в США іммігрувало близько п'яти мільйонів осіб. Таким чином, США отримували з країн Зах Європи технічні досягнення, підготовлених кваліфік працівників та дешеву робочу силу. Усе це сприяло швидкому екон піднесенню США й розвитку внутрішнього ринку країни.

Мав свою специіку в США й процес урбанізації. Якщо в Європі її міста заселялись за рахунок обезземелених селян, то в США за рахунок іммігрантів, як правило, представників промислово виробничої сфери. Жителі міст 1860 р. становили майже 20 % населення США. Процес урбанізації в країні відбувався більш повільними темпами, ніж в Європі.

У США XVIII--XIX ст. було зроблено багато важливих відкриттів, чому сприяла державна система заохочення. Так, 1790 р. і виданий Закон про патенти, який давав винахідникам значну монополію на використання своїх винаходів. Було створено першу бавовноочисну машину її застосування підвищувало продуктивність праці в 100 разів. Винайдення 1841 р. швейної машини дало поштовх розвитку легкої промисловості. Америка на першому етапі пром революції стала батьківщиною електромагнітного телеграфу (1842), процесу виплавленння сталі (1847), парової турбіни (1849).

Засновником ліберальної економічної теорії США є Генрі Чарльз Кері (1793--1879). Він написав цілу масу робіт. Серед них: "Нариси про норму заробітної плати" (1835), "Принципи політичної економії" (1837--1840) у 3-х томах, "Гармонія інтересів агрокультури, мануфактури і комерції" (ІХ50), "Принципи соціальної науки" (1865) та ін.

Екон теорія Г. Ч. Кері побудована на поєднанні критично розглянутих екон теорій попередників, особливо класиків, та власних екон поглядів. Так, він не сприймав Д. Рікардо та Т. Р. Мальтуса, системи яких вважав песимістичними і такими, що розпалюють соціальну ворожнечу. Не погоджу-вався Г. Ч. Кері і з деякими думками А. Сміта, зокрема заперечував теорію вільної торгівлі, запропонувавши натомість доктрину протекціонізму.

Центральне місце в теорет побудовах Г. Ч. Кері, як і у Ф. Бастіа (Франція), займає теорія "гармонії інтересів". На його думку, він сформулював універсальний закон, згідно з яким у капіталістичному суспільстві існує "найповніша гармонія всіх істинних і справжніх інтересів", а тому немає підстав для соціальних суперечностей. Вихідною умовою в теоретичній побудові Г. Ч. Кері була ідея про справедливий розподіл, який нібито притаманний капіталізмові. Він, як вважав Г. Ч. Кері, враховує внесок кожного в суспільне виробництво. З розвитком буржуазного суспільства завдяки зростанню продуктивності праці та примноженню капіталів частка робітників у національному продукті зростає і абсолютно, і відносно, а частка капіталістів, абсолютно збільшуючись, відносно зменшується. "З усіх законів, установлених наукою, --писав Г. Ч. Кері, --це найбільш прекрасний закон, тому що дія цього закону полягає у гармонії істинних інтересів різних класів людського суспільства".

Наприкінці 40-х років XIX ст. Г. Ч. Кері підтримував політику фритредерства, яку проводив уряд США. Та вже у 50-х роках пін стає поборником політики протекціонізму. Основний аргумені ученого--- це можливість зберегти для виробника внутрішнії) ринок за рахунок автономізації економіки. А основою міжнародних відносин він вважає досягнення стану всесвітньої гармонії націй завдяки всебічному індивідуальному розвитку.

Що ж до міжнародного поділу праці, то, на думку Г. Ч. Кері, невтручання держави в міжнародні відносини під гаслом міжнародного поділу праці може призвести національну економіку (ідеться, перш за все, про США) до промислової залежності, перетворення країни на постачальника сировини для розквіту якоїсь іншої нації, Звідси видно, що основною метою теорії Г. Ч, Кері був захист американської економіки.

Таким чином, економічна позиція Г. Ч. Кері слугувала теоретичним та ідеологічним підґрунтям становлення і розвитку капіталістичних відносин на всій території США. Разом з тим, крайня протилежність шляхів економічного розвитку Півночі та Півдня, гострий соціально-економічний конфлікт між ними на той час міг вирішитися лише через громадянську війну. Остання, що закінчилась перемогою Півночі, мала характер буржуазно-демократичної революції. її рушійними силами були робітники, фермери та революційна буржуазія, виступила політичним керівником народу, хоча саме робітники і фермери зіграли в революції вирішальну роль.

54. Проблема протекціонізму та фритредерства у теоріях представників економічної думки ХУ - ХІІІ ст. (меркантилістів, фізіократів, А. Сміта та Д. Рікардо)

У класичному розумінні протекціонізм (від латинського protectio - покровительство, захист) трактується як "державна політика, спрямована на заохочення вітчизняної економіки, її захист від іноземної конкуренції, на розширення зовнішніх ринків". В історичному розрізі політика протекціонізму широко застосовувалася на етапі початкового нагромадження капіталу, оскільки сприяла прискореному розвитку промисловості та концентрації капіталів. Політика протекціонізму як різновид державної економічної політики здійснювалася й здійснюється всіма розвинутими країнами світу. До набуття статусу світових економічних лідерів її схвалювали і Великобританія (до середини XIX ст.), і США (до початку XX ст.). До політики вільної торгівлі вони частково перейшли лише тоді, коли отримали значні конкурентні переваги на світових ринках.

Найбільшого розквіту меркантилізм набув в Англії. Одним із представників раннього меркантилізму був В. Стаффорд, який закликав до розвитку національної промисловості. Розвиваючи концепцію грошового балансу, спрямовану на активне регулювання грошового обігу, Стаффорд наголошував на необхідності заборони вивезення золота та срібла з країни. Виступаючи за державну регламентацію торгівлі. Також значну увагу меркантилісти приділяли державному опікуванню вітчизняної торгівлі, наголошуючи на тому, що набагато доцільніше за одні й ті самі товари платити своїм співвітчизникам, ніж іноземцям. У Франції ж система протекціоністських заходів уряду Кольбера була спрямована на мінімізацію імпорту товарів, активне державне сприяння розвитку вітчизняної промисловості. За рахунок держави у Франції розширювалась мережа мануфактур. Ж.Кольбер заохочував розвиток королівської мануфактури промисловості,створення колоніальних компаній з метою розгортання зовнішньоторгівельної діяльності. Він запровадив протекціоністський митний тариф, здійснив заходи з уніфікації тарифів та укрупнення внутрішніх митних областей.

Фізіократи ж виступили з різкою критикою принципів меркантилізму та політики кольберизму. На противагу меркантилістам, які досліджували переважно проблеми сфери обігу, фізіократи зосередили свою увагу на сфері виробництва. Джерелом багатства нації вони вважали не зовнішню торгівлю, а сільське господарство. Спростовуючи погляди меркантилістів на роль держави у забезпеченні активного торговельного балансу, Ф. Кене та його однодумці виступили з ідеєю еквівалентного обміну та обґрунтували концепцію економічного лібералізму, концентрованим вираженням якої став знаменитий принцип `laissez faire'.

А. Сміт вважав, що стихійні об`єктивні закони ринкових сил спонтанно забезпечують пріоритетність суспільних цінностей і спрямовують зусилля окремих індивідів, які не думають про сприяння суспільній користі, у русло загальних інтересів. Саме завдяки вільній конкуренції підприємців і через реалізацію їх приватних інтересів ринкова економіка найдоцільнішим чином забезпечує суспільні потреби і генерує ефективний розподіл ресурсів. Досліджуючи "природний порядок" як теоретичну модель економіки вільного підприємства, А. Сміт приділяв велику увагу аналізу передумов ефективної дії "невидимої руки" ринку.

Розвиваючи теорію класичної школи, Д.Рікардо досліджував економіку як складну систему, підпорядковану дії об'єктивних економічних законів. Він дотримувався абстрактного методу, прагнучи виявити глибинну сутність економічних процесів та явищ. Вчений вважав ринковий устрій вічним, природним та гармонійним, заснованим на ідеально відлагодженому механізмі саморегулювання. Відтак, як і А. Сміт, Д. Рікардо пропагував економічну свободу, вільну конкуренцію та невтручання держави в економічне життя, ревно відстоюючи концепцію економічного лібералізму.

55. Економічні передумови Визвольної війни українського народу (648-1676)

З 1569р. більша частина українських земель відійшла під владу Польщі після Люблінської унії. Це призвело до стрімкого зростання великого феодального землеволодіння. Саме тоді з'явилися величезні магнатські латифундії. Середня та дрібна шляхта перебували на службі у магнатів і досить часто одержували за це в оренду або в "державу" (умовне не спадкове феодальне землеволодіння) землі магнатів. Зі зростанням фільваркової системи, поширенням панщини відбуваються істотні зміни у соціальному стані селян. Третій Литовський статут 1588р. остаточно закріпачив селян. Селянам заборонялося самостійно виступати в суді, шляхтич отримав право не лише продати або купити, а й засудити його на смерть. Під впливом зростання торгівлі в товарно-грошові відносини поступово втягувалися і селянські господарства, як наслідок, розпочинається процес соціального розшарування селянства, з'являється значна кількість малоземельних та безземельних селян. Проте панування феодальних відносин стримувало розвиток капіталістичних. На межі ХУІ - ХУІІ ст. набувають подальшого розвитку ремесло і торгівля, що супроводжується розвитком старих та виникненням нових міст і містечок. Ремісники майже всіх українських міст біли об'єднані в цехи за професійною ознакою. Проте цехове ремесло було обмежене жорсткою регламентацією, що посилювалась національним обмеженням. На межі ХУ - ХУІІ ст. в Україні починає поширюватися мануфактурне виробництво, особливо із застосуванням водяного млина як рушійної сили.

Розвиток ремесла, його подальше спеціалізація, поява мануфактур посилювали суспільний поділ праці, що у свою чергу, стимулювало розширення внутрішнього ринку.

Український народ вів непримиренну боротьбу проти панування польської шляхти, проти посилення соціального і національного гніту, яка врешті-решт вилилась у національно-визвольну війну. Щодо економічних причин, то до них можна віднести розвиток соціально-економічного життя, надзвичайне поширення магнатського господарства у вигляді фільварків, яке супроводжувалося постійним посиленням кріпосного гніту селянства, викликане неминуче протистояння основної маси населення, намагання знищити цей гніт. Особливо виразно проявлялися соціальні суперечності у Наддніпрянській Україні, поряд з вільним Запоріжжям.

Визвольна війна стала переломним моментом у житті українського народу, різко змінивши його долю. Наслідком війни стало визволення Наддніпрянщини з-під польської влади, становлення національної української держави.

56. Основні напрями ек. політики Хмельницького та її меркантилістські засади

1. Антифеодальна війна (1648 - 1657) - знищення магнатів, звільнення селян.

2. Створення козацької держави - Гетьманщини (до 1760р)

3. Соціальна структура (покозачення під час війни) - "товариство"(козацтво - привілеї,шляхта), духовенство, "поспільство" (міщанство, селянство)

4.Аграрна політика - землеволодіння юридично не захищено, не перетворено в інститут приватної власності;скасування великого землеволодіння польських магнатів базоване на фільварковому госп. - землі Війська Запоріжського, тобто державні;наділення землею козаків(володіння),селян(довічне користування) - козацьке і селянське індивід. госп.;збереження церковного і монастирського землеволод.("- "); обмежене шляхетське землеволод.(" - "). Збереження останніх двох форм землеволод. з часом відкрило шлях до повернення феодальних порядків.

5. Госп. діяльність в містах - отримання містами права самоврядування; сприяння Гетьманатом розвитку майстерень, мануфактур (надання кредиту);охорона міських ремесел і цехової їх організації.

6. Внутрішня торгівля - торгівля зосереджена на торгах та ярмарках; надання права торгівлі усьому населенню без обмежень;надання привілеїв козацтву.

7. Зовнішня торгівля - звільнення іноземних купців від ввізного та вивізного мита - в мирні часи лише 2%; обкладання високим митом вивіз дорогоцінних металів.

8. Фінансова політика - надходження в казну (перевищували видатки) - податки;земельний фонд, його продаж,промисли, винокурні, шинки, млини, які здавалися в аренду; митні збори від зовн. торгівлі; податки за користування судом та ратушею;штрафи.

9. Елементи меркантилізму - активне втручання державної влади у господарське життя;заохочення вивозу товарів і обмеження вивезення коштовностей;встановлення захисних мит;пільги підприємцям та купцям.

Соціально-економічна політика Б. Хмельницького та уряду Української держави залежала від результативності воєнного і політичного протистояння з Польщею, позиції козацької старшини та розмаху селянської антифеодальної боротьби. Боротьба за соціальне визволення вже влітку 1648 р. тісно переплелася з національно-визвольною і фактично переросла в Селянську війну. На визволених землях активно відбувався процес ліквідації великого феодального землеволодіння, фільварково-панщинної системи господарства та кріпацтва й утвердження козацької власності на землю.

Умови Зборівського (1649) та Білоцерківського (1651) договорів тимчасово загальмували розгортання прогресивних змін. Знову відновлюються феодальне землеволодіння і колишні форми експлуатації, що викликало нове загострення соціальних протиріч та черговий виток Селянської війни. Лише після перемоги в битві під Батогом (1652) на території Української держави було остаточно ліквідовано фільварково-панщинну систему господарювання, велику земельну власність королівщини, польських та українських магнатів і шляхти.

На аграрну політику Б. Хмельницького, крім зовнішніх чинників, активно впливала козацька старшина, яка сама прагнула стати великим землевласником Проте гетьман, розуміючи, що основною рушійною силою національно-визвольних змагань є селянство, намагався гасити нові соціальні конфлікти і як міг гальмував зростання великого землеволодіння новітньої еліти.

Українська держава активно діяла на міжнародній арені, про що свідчать численні дипломатичні контакти з Росією, Туреччиною, Кримським ханством, Молдавією, Валахією, Семиграддям (Трансільванією), Швецією та іншими державами.

57. Господарська система Гетьманату та її еволюція на протязі другої половини XVII -- середини XVIII ст.

Визвольна війна 1648-1676pp. стала переломним моментом у житті україн народу, круто змінивши його долю. Наслідком війни стало визволення Наддніпрянщини з-під польської влади, відродження україн державності у вигляді козацько-гетьманської держави.

У результаті визвольної війни україн народу середини XVIст., на більшій частині України основними стали державна, козацька, селянська форми землеволодіння, було скасовано кріпосне право. B основному було ліквідовано велике й середнє землеволодіння польських феодалів, фільварково-панщинну систему господарювання й кріпацтво. Набула поширення козацько-селянська земельна власність. Козаки та селяни вступали в товарно-грошові відносини, що сприяло перетворенню їхніх господарств у товарні. Набирало сили й промисл виробництво, йшов процес утворення загальноукраїнського ринку як складового елемента європейського та світового ринків. Економічна політика, що проводилася Б. Хмельницьким була спрямована на екон розвиток за допомогою активного втручання державної влади у господарське життя.

Але збереження землеволодіння монастирів, церкви, дрібної шляхти стало прецедентом для відродження феодальних відносин, їхній реставрації сприяв той факт, що Козацька держава не зуміла зберегти територіальної цілісності українських земель. У Гетьманщині створилися приватні та рангові землеволодіння козацької старшини. Після поразки під Полтавою в 1709 p. і. руйнування Січі в 1775 p. з'явилися маєтки російських, німецьких, сербських, грузинських і інших іноземних феодалів. Панщинно-кріпосницька система була відроджена і на західних, правобережних українських землях. До кінця XVIII ст. селяни та козаки були закріпачені.

Все ж у національному масштабі в Україні міцніли економічні зв'язки, тривав процес створення загальноукр ринку, що формувався як складова європейської і світової ринкових систем.

Водночас у другій половині XVII--XVIII ст. еволюція соціальних відносин і розвиток народного господарства України відбувається у складних суспільно-політичних умовах. Об'єднання в 1654 p. української держави з російською сприяло розвиткові продуктивних сил у сільському господарстві, ремесла й промислів, піднесенню мануфактурного виробництва та зростанню міст.

Незважаючи на вкрай несприятливі умови, в економіці Лівобережної України з'являються паростки торговельно-підприємницького укладу у вигляді торговельного капіталу, підприємництва, поширення найманої праці тощо. Купецький капітал зростав як за рахунок торговельних операцій, так і внаслідок занять купців лихварством та орендарством.

Знаходив своє застосування купецький капітал і в промисловості, проте формування підприємців відбувалося здебільшого за рахунок інших джерел. Поступова ліквідація кріпацтва, що відбувається в процесі Визвольної війни, особиста свобода селян, перехід землі у власність Війська Запорозького відкривали широкі можливості для розвитку підприємницької ініціативи. Підприємцями ставали не лише багаті міщани, а й козаки та збагатілі селяни. 3 кінця XVII ст. козацька старшина, яка зміцнила своє становище, починає прибирати до рук також й інші галузі промисловості.

Особливо важливим етапом у формуванні певної структури народного господарства Укр стали роки правління Петра 1. Иого політика, спрямована на посилення екон та політ могутності Росії, в той же час стосовно України передбачала посилення колонізації та ліквідацію й залишків автономного устрою. Дбаючи про розвиток мануфактурного виробництва, торгов зв'язків Росії, Петро I спрямовував свою політику щодо України на перетворення її у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Надзвичайно багато роблячи для розвитку мануфактурного виробництва в Росії, проводячи політику "насадження мануфактур", Петро I водночас час накладав певні заборони на розвиток їх в Україні, створюючи умови насамперед для підприємців-росіян та іноземців. Використовуючи укр сировину, російський уряд відкривав казенні (скарбові) мануфактури. Він усіляко підтримував створення й приватних мануфактур, але таких, якими б володіли росіяни, продукція яких ішла виключно на потреби російської армії та флоту. Російський уряд будував свою економічну політику щодо України на оволодінні україн промисловістю, створенні російських державних підприємств на українській сировині та із застосуванням української робочої сили. З'являється кріпосна мануфактура з великою кількістю "приписних" робітників (як державна, так і приватна), власниками якої найчастіше стають російські підприємці.Великої шкоди петровська політика завдала українській торгівлі -- як зовнішній, так і внутрішній. Високими митами та заборонами були перекриті можливості для україн купецтва у вже налагодженій міжнар торгівлі. Так, указом 1714 p. заборонено вивозити низку товарів -- таких, як прядиво, шкіри, сало, віск, щетина та ін. через будь-які порти, крім російських. Врешті-решт, украї експорт було скорочено до мінімуму. З метою забезпечення ринків збуту для російської мануфактурної промисловості заборонялося й завозити до України ряд іноземних товарів -- таких як панчохи, полотно, сукно, голки. Усі ці дії призводять до значного падіння цін на українському ринку на низку товарів, що дає можливість російським купцям та уряду за безцінь скуповувати цю продукцію.

Дуже дошкульною для українського купецтва була й митна політика, внаслідок якої значно зросли митні збори на українські товари, а для деяких товарів (горілка, тютюн) вивіз на певний час зовсім заборонявся. Усе це надзвичайно негативно позначається на економіці України, активно сприяючи перетворенню її на російську колонію, ринок сировини та збуту для російської промисловості. Цей процес прискорюється в наступні часи, а в період гетьманування останнього гетьмана К. Розумовського внаслідок скасування митних кордонів між Україною і Росією (1754 р.) економіка України стає складовою частиною російської в рамках всеросійського ринку, що формується, і цим самим остаточно скасовуються залишки української автономії.

58. Госп. система Зх. України та її еволюції під впливом Йосипа 2

- в Закарпатті (Угорщина)

*урбаріальна регуляція ( 1766) - за якою поміщики повинні були забесп. Селян землею у достатній кількості для ведення госп.

*указ 1783р - дещо обмежив владу панів над селянами, за яким поміщикам заборонялося втручатися у родинні стосунки селян, відбирати в них садиби, примушувати виконувати повинності,не передбачені законом.

*указ 1785р - звільняв селян Закарпаття від особистої залежності,надавав право на вільне пересування по країні, на передавання майна у спадщину.

- в Галичині

*указ 1785р - цісаря (австр. імператор) заборонив притягати селян до виконання повинностей не передбачених інвентарями, обмежувалося також право панів карати селян.

*указ 5 квітня 1782р - селяни отримали право одружуватися без відома пана, віддавати дітей на навчання до міста, а також безземельним селянам вільно залишати село.

*указ 16 червня 1786р - обмежував панщину до трьох днів на тиждень для селян з наділом, а для халупників - не більше 12 днів/рік.

*указ 1787р - рустикальні (селянські надільні) землі були відділені від домініальних (поміщицьких)

- в Буковині

*указ 1787р - селянські землі закріплювалися за селянами, унормовувалися їх повинності, селяни отримали ряд прав, скаржилися на поміщиків.

У зв'язку з розширенням фільварків за рахунок збільшення панської оранки, відбувалося скорочення селянських наділів.

- в Степовій Україні

*у першій половині 19ст зростає роль технічних культур

*Україна стає основним цукробуряковим регіоном Рос. імп

*місячина (селян зовсім позбавляли земельних наділів)

*збільшення днів панщини,зрост. грошового оброку (чиншу)

*30х рр. 19ст кріпосне с/г опинилося в кризовому стані

* повільно відбувалося нагромадження капіталу, вузьким був ринок робочої сили,внутр. та сировинний ринки,основним гальмом у їх розвитку було панування феодально - кріпосницької системи. Назріло питання відміни кріпацтва.

59. Основні прояви елементів ринкового госп. в госп. системі країни наприк. 18ст- поч..19ст

Дедалі більшого розвитку набувають товарно-грошові відносини.

*поширюється запровадження вільнонайманої праці в окремих регіонах, галузях,зокрема в Степовій Україні.

*переможне завершення війни з Туреччиною та Кучук - Кайнарджинський мир(1774) спричинили втрату Запоріжжям ролі захисного кордону між Рос. імп. І Кримом

*розпочалася активна колонізація причорноморських та приазовських степів і Криму

*господарська система одразу формувалася як капіталістична

*16 - 17 ст на укр землях мануфактурне виробництво

*мануфактури,які використовували примусову працю - вотчинні,а також посесійні

*мануфактури з вільнонайманою працею - купецька,селянська( для др. Пол. 18ст характерно)

*існування ярмарки,що у 18ст відігравали велику роль в економіці України, сприяли розширенню торгівельних зв'язків між окремими регіонами(Контрактовий,спеціальні ярмарки - кінні,вовняні)

*відбувався процес формування фінансово-грошової системи(карбованець)

*з 1764р після скасування в Укр гетьманства фін - грош система її було об'єднана з фін-грош системою Росії.

*з поч.18ст Правобережжя ділиться знову на воєводства:Волинське,Подільське,Брацлавське,Київське,а землі повертаються магнатським родам.

*зростання товарності поміщицьких господарств призводить до зростання посівів технічних культур

*найпоширенішою галуззю було гуральництво

*слабкий розвиток міст обмежував внутрішній ринок, а продукція магнацьких господарств та мануфактур в основному експортувалося.

*в Галичині та на Волині швидше відновлює порядки, які існували перед Визвольною боротьбою.

*зростання спеціалізованих господарств, у Галицькому Поділлі вони спеціалізувалися на вирощування хліба,у Галицькому Прикарпатті - вирощування худоби

*товарна продукція фільварків йшла на внутрішній ринок Польщі, а також за кордон - зростала панщина

*зростала диференціація селянських господарств,на селі з'являються заможні господарі - селяни та незаможні елементи(халупники,городники),які зовсім не мали власних земель.

Існували документи,в яких піддавалися критиці існуючі умови:

- Торчинський маніфест (м. Торчин 14 червня 1767р)

- "Універсал про селян" (1768р)

60. Криза кріпосної системи та її відображення у працях укр. ек пол. 19ст(Каразін,Балудянський,Вернадський)

Н. Каразін

- 1805р Харківський імператорський університет

- виступав за заміну панщини грошовим оброком

- виключив примусову працю

- його погляди будувалися на ідеях фізіократів

- віддавав перевагу приватним підприємствам

- пропонував продаж земель "приватним особам" і селянам як спосіб погашення зовнішнього боргу Рос імп

М. Балудянський (ректор Петербурзького університету)

Конспекти лекцій та публікацій - "ек. система"

Він визначає держ госп як поєднання трьох систем:

1)меркантилізму(виражає багато народів у грошах)

2)фізіократів(багато народів у не перероблених продуктах землі)

3)теорії А. Сміта,заснованої на його праці та обміні

- приділяє увагу проблемі використання капіталу

- розглядав ще один фактор багатства - землю, "немає чистого прибутку,окрім землеробства")

- брав участь у фінансовій програмі, відомої як програма М. Сперанського

- розробив перший варіант реформ у сфері грошового обігу,кредиту і бюджету

І. В. Вернадський (послідовник класичної школи п/е)

- намагався використати основні постулати Сміта,Рікардо для дослідження російської дійсності та критики феод-кріпосної системи

- запропонував ліберальний варіант скасування кріпацтва в Росії

- відстоював вимогу про ліквідацію особистої залежності селян від поміщиків.

- повна приватна власність і селянська в аграрному секторі економіки

- обґрунтував більш високу ефективність економіки, заснованої на відносинах ринкового обміну

- редактор "Экономического указателя" (пропонував своє бачення проблеми звільнення селян)

Укр землі у складі Рос імперії на той час ділилися на такі регіони:Лівобережжя(Чернігівська,Полтавськагубернії),Правобережя(Київська,Подільська,Волинська губернії), Степова укр. (Катеринославська,Херсонська,Таврійська губернії),Слобожанщина(Харківська губернія)

У 30х рр. 20ст кріпосне с/г опинилося у кризовому стані:

- зниження натурального характеру

- панщина,сплата чиншу

- збезземелення селян

- рівень агрокультури дуже низький,низька продуктивність с/г виробництва

- поміщики почали використовувати машини

- з'являється вільнонаймана праця

- повільно відбувалося нагромадження капіталу

- вузьким був ринок робочої сили

- вузьким були внутр. і зовн сировинні ринки

- основним гальмом у її розвитку було панування феод-кріпосної системи

- назріло питання відміни кріпацтва

Криза кріпосної системи господарства,подальше зростання ринкових відносин потребували наукового обґрунтування економічних процесів в економічній думці. Саме в цей період у соц.-ек думці дедалі більше уваги приділяється ідеям ек лібералізму, і навіть робляться спроби практичної їз реалізації.

61. Друга НТР(ост чверть 19ст- поч. 20ст)та її вплив на ринкове господарство країн Зх. Європи та США

Суть другої НТР полягає,перш за все в НАУЦІ

- в ек теорії - маржинальна революція - поява неокласичного напрямку (нео-новий)

- нові науки про людину:антропологія, психологія, науки про управляння виробництвом

- розвиток техніки та природничих наук дав поштовх новим відкриттям і їх впровадженню у виробництво.

- наука двигун НТР( створюються наукові центри,інститути(Форд з його лабораторією),розробляються нові засоби виробництва)

- освітня революція:розвиток середньої,спеціальної,технічної та вищої освіти(з'являються висококваліфіковані спеціалісти,науковці)

У ТЕХНІЦІ ТА ТЕХНОЛОГІЇ:

- заміна парової енергії на електричну, передача її на великі відстані

- використання у промисловості та побуті електроенергії,газу,нафти

- технології: конвеєрне поточне виробництво,крекінг нафти

- нові види двигунів:парова турбіна,динамомашина (електрогенератор)

- транспорт:автомобілі,електр трамваї(у Києві 1892),електровоз,метро(у Лондоні - 1863р,1890р в Києві у 1960р - "Вокзальна" - "Дніпро"),літак

- зв'язок:телеграф,телефон(Белл,1876р),радіо,кінематограф

- нові галузі:електротехнічна, хімічна,нафтопереробна,фармацевтична,автомобільна

НАСЛІДКИ НТР:

1. інтенсифікація праці,підвищення її продуктивності,збільшення обсягу промислової продукції

2. переструктурування народного госп:поява нових галузей,удосконалення старих,важка промисловість переважає легку та с/г

3. концентрація та централізація капіталу та виробництва - поява монополій(картелі,синдикати ,концерни,трести)

4. створення монополіями наукових центрів,монополій

5.перехід від вільної до монополістичної конкуренції

6.загострення конкурентної боротьби мі монополіями за ринки збуту і сировини - до боротьби за перерозподіл світу (фінансова олігархія)

7.розорення монополіями малих та середніх підприємств,відбувається прийняття антимонопольних законів(закон Шермана 1890р у США)

8.держава стає на захист монополій-проводить зовн політику в їх інтересах(імперіалізм)

9.поява нових форм господарювання:торговельні палати, контори аудиту та лізингу,довірчі товариства, бірі праці,різні фонди, транснаціональні корпорації та міжгалузеві компанії.

10.акціонерна форма власності стала відігравати осн роль у розвитку економіки

11.дохід від вивозу капіталу в колонії

12.поліпшення побутових умов , мед лікування

13.загострення соціальних питань,виникнення численних профспілкових об'єднань,соціальних партій - страйки робітників,виступи фермерів.

Таким чином, госп розвиток у др. Половині 19ст в провідних країнах світу підняв проблему пошуку теоретичного обґрунтування раціонального господарювання на макрорівні на основі вивчення конкретних проблем ринк.ек (попиту,пропозиції,ціни)

62. Нові форми господарювання на етапі монополістичної конкуренції

В умовах ринкової економіки за наявності монополій конкурентна боротьба не зникає, а, навпаки, загострюється між утвореними структурами за ринки збуту товарів і сировини.

У такій ринковій системі монополії набувають форми картелів, синдикатів, трестів та концернів, з виробництва, збуту та керування підприємствами. Утворення монополій, застосування нової техніки і технологій вимагало додатково великих коштів, а тому після кризи 1873 р. широкого поширення набуває нова акціонерна форма організації господарства. Підприємці випускають цінні папери -- акції, як один із засобів мобілізації вільних грошей, що дає можливість їхнім власникам брати участь в управлінні підприємством та одержувати частину прибутку у вигляді дивідендів, а також активно впливати на розвиток монополії.

У провідних країнах Зах Європи та США посилюється вплив держави на економіку та утворюється державно-монополіст. капіталізм. За цих обставин роль уряду в економіці посилюється з метою її ефективного функціонування та забезпечення прибутками підприємців. Це призводить до виникнення різних держ інспекцій (навчальних, медичних, санітарних, Податкових). Держава бере на себе витрати з будівництва доріг, каналів, ліній зв'язку. З метою ефективного функці-онування ринку й обмеження стихійних процесів в економіці вона захищає ринок від дії монополій -- застосовує антимонопольне законодавство, стає на захист. конкуренції. Зважаючи на особливості економіки в цей період держава змушена проводити жорстку політику протекціонізму, захисту Національного товаровиробника шляхом встановлення митних бар'єрів, створюючи сприятливі умови їх оподаткування, забезпечуючи стандарти виміру та грошову систему, формуючи державний сектор в економіці. Поступово держава перетворюється їм координаційний центр господарської системи. Особливо цей процес посилився перед Першою світовою війною.