Основи економіки

63. Внесок Маршалла у світову ек науку та вплив його праць на формування сучасної ек теорії

Альфред Маршалл

- "Економіка промисловості"1889р

- "Учення політичної економії"1906р

-"Трактат про соціологію"1916р

-"Промисловість і торгівля"1919р

-"Гроші,кредит і комерція"1923р

-"Принципи економікс"1890р

Найважливіші теоретичні здобутки

1. Нове трактування предмета ек науки та розвиток методології ек досліджень.

- найстікішим стимулом до госп діяльності є бажання отримати дохід від неї

- саме існування точного грошового виміру найстійкіших стимулів у госп житті дало змогу ек науці на багато випередити всі інші сусп. Науки

- вчений полемізував з А. Смітом стверджуючи, що багатство створюється не лише у сфері виробництва, але й у сфері послуг.

- рушійною силою розвитку сусп. Вчений вважав ек свободу і конкуренцію.

2.Для методології А. Маршалла характерні:

- мікроаналіз та дослідження спонукальних мотивів ек д-сті з позицій "чистої ек теорії"

- еволюціонізм

- синтетичний підхід

- функціональний аналіз

- метод часткової рівноваги

- широке використання кількісних методів дослідження матем та графічного аналізу

- розвиток теорії попиту на основі дослідження та графічної інтерпретації ф-ції попиту,його еластичності, поняття "споживчого надлишку"тощо А.Маршалл:

*розмежував індивідуальний та ринковий попит

*сформував закон попиту

*дав графічну інтерпретацію закону попиту

*був першим економістом , який вивів криву попиту із ф-цій корисності

*дослідив та впровадив у наук вжиток поняття "цінової еластичності попиту"

*здійснив аналіз "ренти споживача"

3. Розвиток теорії пропозиції, дослідж структури та динаміки витрат в-цтва,аналіз та граф інтерпретації ф-ції пропозиції,її еластичності тощо

- виходив з того, що динаміка пропозиції залежить від витрат в-цтва

- розмежував реальні витрати в-цтва

- виявив закономірності зміни питомих витрат в-цтва при зрост обсягів в-цтва та сформулював:

*закон спадної продуктивності

*закон зрост продуктивності

*закон постійної продуктивності

- виокремив постійні постійні,змінні,граничні та загальні витрати в-цтва

- узалежнив еластичність пропозиції від періоду часу

1)пропозиції,відповідно еластичного попиту

2) еластичні пропозиції товару для довгострокових періодів теоретично безмежних

4.Теорія ринк рівноваги,аналіз прямих та зворотніх залежностей між ціною,попитом,пропозицією,дослідж ціни як регулятора ринку.

5.Введення до наук аналізу фактору часу та дослідж впливу на динаміку попиту і пропозиції

6. теорія розподілу та доходів

7. зароб плата є винагородою за негативні емоції робітників пов'язані з важкістю праці.

8. прибуток скл з двох самостійних видів винагороди факторів в-цтва підприємницького доходу та процента. Підприємницький дохід.

64. Передумови виникнення та загальна характеристика маржиналізму

Поява маржиналізму (marginal -- граничний) була об'єктивно зумовлена глибокими якісними змінами на мікро- та макрорівнях, які сталися в останній третині XIX ст. в суспільно-економічному житті розвинутих країн Заходу, а саме: все більшою монополізацією економіки, формуванням складніших форм господарювання та взаємовідносин між виробником і споживачем, інтенсивним процесом інтернаціоналізації ринків та ін. Значною мірою його поява стала наслідком величезного прогресу науки, особливо її природничих і гуманітарних галузей. Засновниками маржиналізму вважаються австрієць К. Менгер (1840--1921), англієць В. С. Джевонс (1835--1882) і француз Л. Вальрас (1834--1910).

Основна ідея маржиналізму -- це дослідження граничних економічних величин як взаємозв'язаних явищ економічної системи на рівні фірми, галузі (мікроекономіка) та національної економіки (макроекономіка). З погляду методології головними принципами маржиналізму є: 1) ідеологічна нейтральність аналізу, тобто звільнення його від впливу ідеології та відокремлення від конкретно-економічних дисциплін для з'ясування універсальних закономірностей, незалежних від місця і часу (щоб підкреслити "відстороненість" своїх досліджень, мар-жиналісти, починаючи з В. С. Джевонса і А. Маршалла, почали вживати замість терміна "political economy" нейтральніший -- "economics"); 2) перегляд предмета дослідження: провідною стає проблема раціонального розподілу обмежених ресурсів (за словами М. Блауга, "економіка вперше стала наукою, яка вивчає взаємозв'язок між даними цілями і даними обмеженими засобами, що мають альтернативні можливості використання"); 3) методологічний індивідуалізм, тобто пояснення економічних явищ поведінкою окремих індивідів, розгляд суспільства як сукупностіатомістичних індивідів, економіки як системи взаємозалежних суб'єктів господарювання, а економічних закономірностей як наслідку взаємодій індивідуальних рішень, основаних на вільному виборі суб'єктів; 4) статичний підхід, оскільки досліджується не те, як змінюється економіка, а те, як вона улаштована, як може існувати і не руйнуватися система, котра складається з індивідів, що керуються власними інтересами; 5) рівноважний підхід; 6) економічна раціональність, яка означає максимізацію суб'єктами господарювання своїх цільових функцій (корисності для споживачів і прибутку для виробників); 7) граничний аналіз; 8) математизація, тобто широке використання математичних методів, зокрема диференціального числення.

Знання основної ідеї та методологічних принципів маржиналі-зму необхідне для розуміння, чому перехід в останній третині XIX ст. від цінностей класичної школи (загального бачення, методу і навіть предмета) до теоретико-методологічних цінностей маржиналізму було визнано "маржинальною революцією" в економічній теорії.

З'ясувавши це, слід приділити увагу питанням генези й еволюції маржиналізму. Тому важливо розглянути погляди попередників маржиналізму Г. Госсена (J810--1858), Ж. Дюпюї (1804-- 1866), А. Курно (1801--1877), Й. Тюнена (1783--1850) і етапи "маржинальної революції", простежити особливості маржиналь-них концепцій різних шкіл.

65. Економічне піднесення Німеччини в кінці ХІХ ст. та виникнення соціального напряму політичної економії

Після франко-прусської війни 1870--1871 рр. і політичного об'єднання країни в єдину Німецьку державу 1871 р., ліквідації феод пережитків були створені сприятливі умови для завершення промислового перевороту та подальшого швидкого розвитку економіки. Перш за все, уряд Німеччини багато зробив для розвитку освіти та науки. Освіта стала гордістю країни, кількість студентів в університетах і вищих технічних закладах зростала особливо швидко. Великими були державні видатки.

Середня та вища освіта стала міцним підґрунтям для розвитку науки й розповсюдження її досягнень в економіці. Внаслідок розвитку освіти в кінці XIX ст. Німеччина стала батьківщиною багатьох світових наукових відкриттів, зокрема теорії відносності А. Енштейна, квантової теорії у фізиці М. Планка, теорії електромагнітних хвиль Г. Герца, відкриття Рентгена та створення нових технологій, машин і апаратів для промисловості. Так, німецькими винахідниками в 70---90 роках XIX ст. були створені динамо-машина, двигун внутрішнього згорання, дизель, трамвай, електродвигун та інші, які мали величезний вплив не тільки на економічний розвиток Німеччини, але й усього людства.

Демографічна ситуація в країні була досить стабільною. Цьому сприяла політика держави, церкви та загальне піднесення Життєвого рівня.

З розвитком промисловості особливо швидко зростає міське населення. Якщо в містах у 1871 р. мешкало 36,1 %, то в 1910 р. -- 60 % населення країни.

У 70--80 роки XIX ст. процес економічного розвитку країни прискорюється. Відбувається перетворення Німеччини з аграрно-індустріальної на індустріальну-аграрну державу і завершу-і її.ся промисловий переворот. Німеччина широко використала науковий і технічний досвід інших держав і зосередила увагу на розвитку галузей важкої промисловості, особливо виплавки чавуну та сталі, машинобудуванні, зокрема, верстатобудуванні.

Велика увага в Німеччині надавалась розвитку хімічної промисловості. На початку XX ст. Німеччина вже випереджає Англію за виробництвом сірчаної кислоти, фарби, синтетичних барвінків, Швидко розвивається фармацевтична промисловість.

Прискорені темпи розвитку підприємств важкої промисловості призвели до концентрації виробництва та утворення монополій. Останні виникали, в основному, у формі картелів і синдика тів. Особливо велика роль належала картелям.

Картель, як форма монополії, передбачав об'єднання кількох господарюючих суб'єктів однієї галузі, які домовлялися про частку кожного в загальному виробництві, ціни на товари, ринки збуту, обмінювалися новими технологіями. Утворення картелів у Німеччині призводило до підвищення цін на товари та послуги.

Для Німеччини характерна велика роль банків у стимулюванні розвитку промисловості та швидкий процес концентрації банківського капіталу.

У 70--80-х роках XIX ст. Німеччина активно переходить до політики протекціонізму в торгівлі, захищаючи свого національного виробника, водночас, сприяючи вивезенню товарів і капіталу за кордон.

Розвиток економіки Німеччини відбувався настільки швидко, ти ча ЗО років з 1870 по 1900 рр. обсяг промислового виробництво зріс у 3,1 рази А це зумовило потребу у великій кількості сировини та ринків збуту товарів. Уряд Німеччини підгримує агресивність вітчизняних монополій. У 1894---1895 рр. країна захоплює ряд територій в Китаї, 1899 р. -- Маршалові острови, 1911 р. -- частину Камеруну в Африці.

Отже, ряд зазначених факторів позитивно вплинув на економічний розвиток Німеччини в кінці XIX ст., дав їй можливість і гати другою промисловою державою світу й завдяки швидкій індустріалізації випередити Францію та Англію.

Така ситуація була зумовлена активним втручанням держави у Всі сфери економічного, політичного, культурного та духовного життя. Фактично після об'єднання Німеччини тут формується державний капіталізм, а уряд перетворюється на координаційний літр всієї господарської системи-- контролює економіку і сприяє її розвитку.

У нових історичних умовах кінця XIX-- початку XX ст. ш і впливом значних економічних зрушень у Німеччині зародилась нова історична школа та соціальний напрям економічної думці Це було пов'язано з особливим періодом розвитку, коли монополізація спричинила різку поляризацію доходів населення і внаслідок цього загострилися класові суперечності.

Для нової історичної школи соціальне питання ніколи не залишалося поза увагою -- вона зосереджувала увагу на важливо му значенні всіх соціальних інституцій. Потрібно нагадати, що концептуальним підходом класичної школи до цих питань був постулат: індивід сам формує свій добробут, а добробут суспільства -- це сума добробуту індивідів. Історична школа виходить із цілком протилежного, вважаючи індивідуальний добробут похідним від загальносуспільного.

Започаткування соціального напряму в екон дослідженнях було зумовлене подальшим розвитком капіталізму, монополізацією економіки та розповсюдженням акціонерної форми власності, зростанням добробуту широких мас населення європейських країн, розширенням економічних і політичних свобод, посиленням впливу профспілок і вдосконаленням системи соціального Захисту. Водночас проблеми соціальної нерівності та захисту не втратили своєї актуальності і потребували вирішення шляхом державного регулювання суспільного життя.

Необхідно зазначити, що соціальний напрям у політичній економії не становив цілісне економічне вчення і був спрямований, у першу чергу, на вирішення таких практичних проблем:

* соціальний підхід до аналізу господ явищ, дослідження економіки як частини соц системи, підвищена увага до проблем соц справедливості;

* заперечення об'єктивних екон законів та такої самої обумовленості соціальної поведінки людей;

* визнання примату неекон факторів соціально - екон розвитку насамперед правових чинників, підпорядкованих етичним нормам;

* активний захист приватної власності, заперечення експлуатації найманої праці та визнання можливості соціально-екон прогресу ринкової економіки шляхом соц реформ та державно-правового регулювання.

І найважливішим висновком, якого можна дійти після ознайомлення з ідеями істор школи та соц напряму, є той, що ці теорії мають яскраво виражений інституціональний характер, тобто визначають примат суспільної психології над індивідуальною, провідну роль суспільних інститутів (права, моралі, ідеології, менталітету тощо) порівняно з економічними. Соціальний напрям політекономії був передумовою виникнення нового напряму екон думки-- інституціоналізму, який враховував дію в економіці позаекономічних факторів.

66. Причини швидкого ек розвитку США напр. 19ст Особливості америк школи маржиналізму

Особливо швидко наприкінці XIX - на початку XX ст. розвивалася економіка такої порівняно молодої країни, як США, що утворилася в 1776 р. у результаті війни за незалежність англійських Північноамериканських колоній. Надзвичайно важливою подією, яка позитивно вплинула на розвиток економіки США, була Громадянська війна (1861--1865 рр.), головним економічним наслідком якої було скасування рабства для 4 млн. негрів, що дало дешеву робочу силу, а також сприяло розширенню внутрішнього ринку. Крім того, результатом війни, як уже зазначалося, було вирішення аграрного питання на користь фермерів за рахунок прийняття в травні 1862 р. Гомстед-акта, за яким кожний громадянин США за 10 дол. міг отримати ділянку землі площею 160 акрів (близько 65 га). Якщо протягом п'яти років ця земля продуктивно використовувалася, вона переходила у власність фермера. Завдяки цьому закону було створено велику кількість фермерських господарств, які використовували вільнонайману працю, що сприяло подальшому розширенню внутрішнього ринку та збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції, створенню місткого ринку для виробництва сільськогосподарських машин, добрив тощо.

Позитивно на народногосподарський розвиток США впливало природно-географічне положення: наявність великої кількості природних ресурсів: лісу, річок, озер, родючих ґрунтів, сприятливі кліматичні умови. Крім того, велике океанське узбережжя та близькість слаборозвинутих південно - та центральноамериканських держав сприяли розвитку міжнародної торгівлі та забезпечували місткий зовнішній ринок.

США активно впроваджували в економіку, особливо у промисловість останні досягнення в галузі науки та техніки, були піонерами впровадження масового виробництва, стандартизації, різних методів інтенсифікації праці, що було насамперед обумовлено слабкою заселеністю території США та високим рівнем заробітної плати через нестачу кваліфікованої робочої сили. Цей самий чинник обумовив активну імміграцію в-країну кваліфікованих спеціалістів з Європи, що позитивно впливало на місткість внутрішнього ринку. За XIX ст. населення США зросло в 14 разів, тоді як у Європі тільки вдвічі.

Сприяло піднесенню промисловості США, особливо важкої, й прискорене залізничне будівництво. За 1870--1913 рр. довжина залізничної колії збільшилася у 8 разів, залізниці з'єднували всі райони країни. Це позитивно впливало на розвиток таких галузей, як металургійна, машинобудівна, вугільна. Наприкінці XIX ст. у США швидко завершується процес індустріалізації, що, у свою чергу, веде до прискореної концентрації промислового капіталу та монополізації промисловості, в основному у вигляді трестів.

Велику роль в економічному житті країни відігравали банки, активно відбувається процес зрощування банківського капіталу з промисловим. Створюються дві найпотужніші фінансові групи -- Моргана та Рокфеллера, вплив яких був надзвичайно високим. Вони володіли залізницями, нафтовими, металургійними, машинобудівними, автомобільними та іншими компаніями, розпоряджалися підприємствами видобувної промисловості, тримали під контролем річкові та морські перевезення.

Позитивну роль в економічному піднесенні США та перетворенні їх у провідну індустріальну державу світу відіграла також протекціоністська політика уряду, яка захищала власних підприємців від конкурентів установленням високих митних зборів на готову продукцію та сприяла притоку в країну іноземного капіталу (передусім англійського та французького).

Наприкінці XIX ст. з'являється своєрідний амери-канський варіант теорії граничної корисності. Засновник - професор Колумбійського університету Джон Бейте Кларк (1847 -- 1938).

Основні праці "Філософія багатства" (1889), "Розподіл багатства" (1899). "Проблеми монополій" (1901). "Суть ек-ної теорії" (1907). Кларку належить авторство так званого з-ну спадної прод-сті праці й капіталу, що його вчений поклав у основу власної теорії граничної прод-сті.

Спираючись на методологічні принципи австрій-ської школи стверджував, що основними факторами розв-ку ек-ки є технологічний і моральний, а її основу становить окреме ізольоване госп-во.

Головною проблемою ПЕ називав проблему розподілу. У книжці "Розподіл багатства" він доводив, що розподіл сус-ного доходу відбувається згідно з природним з-ном, який забезпечує кож-ному власникові фактора В стільки багатства, скі-льки він створює.

Претендуючи на збагачення методологічних за-собів наукового досл-ня, розробив власний ме-тод. За аналогією з теоретичною механікою він поділив ек-ну науку на 3 розділи: універсальну ек-ку; ек-ну статику; ек-ну динаміку. 1-а вивчає загальні універсальні з-ни розв-ку ек-них явищ. 2-а аналізує їхню дію за умов перебування органі-зованого госп-ва у нерухомому стані, в якому ви-ключаються будь-які зміни, тобто є постійними к-ть і соц-ний склад населення, маса капіталу, соц-на організація, техніка і потреби населення. Статичний стан -- це уявна модель для з'ясування умов рівноваги в "чистому вигляді". Основними з-нами сус-ва він вважав статичні.

Динаміку він трактував як рез-т дії зовнішніх сил, що ускладнюють розв-к і порушують рівновагу. На відміну від своїх попередників розглядав 4 фактори В:

І) капітал у грошовій формі:

2) капітальні блага (засоби В і земля);

3) діяльність під-ця;

4) праця робітника.

Кожний фактор В хар-ся специфічною прод-стю і створює дохід, причому кожний власник отримує свою частку доходів від фактора, котрий йому належить. Так капітал забезпечує банкірові про-цент, капітальні блага породжують ренту, діяльність під-ця -- під-кий прибуток, а праця гарантує робітнику зар-пл. Річний дохід сус-ва розподіляв на 3 великі частини: загальну суму зар-пл, зага-льну суму %-ів і сукупний прибуток.

Заслуга Кларка - намагався знайти принцип розподілу доходу, критерій, який визначав би частку кожного фактора в продукті. Концепцію спадної кор-сті переносить на виробничі фактори, замінюючи теорію поведінки спож-ча, теорію спожив-чого попиту теорією вибору вироб-их факторів. Кожний під-ць прагне відшукати таку комбінацію факторів, яка забезпечує мінімум витрат і макси-мум доходів.

Капітал розглядав не як 1 фактор, а як 2 (грошо-вий капітал і капітальні блага). За умов статики під-кий прибуток відсутній, бо вільна конкуренція призводить не до перерозподілу середнього при-бутку, а до повної його ліквідації. Виходячи з цьо-го під-цями називав тільки тих осіб, які мають достатню ділову кваліфікацію і власний капітал.

1-а з головних теорій -- теорія граничної прод-сті --грунтується на ідеях Т. Мальтуса і Й. фон Тюнсна. З-н спадної прод-сті праці й капіталу Кларк обґрунтовував тим, що кожний новий вне-сок праці у В за незмінних розмірів капіталу від-бувається з меншою прод-стю, ніж попередній. У свою чергу, кожний наступний приріст капіталу за незмінної к-ті робітників хар-ся меншим обсягом виготовленої продукції, нижчою ефективністю, ніж попередній. Так, згідно з його теорією, коли 1-ий найнятий робітник створює продукт в-стю в 10$, то другий -- у 8$, третій -- у 6$ і т.д. Прод-сть праці останнього робітника є граничною прод-стю праці. Робить висновок, що гранична прод-сть праці буде тим нижчою, чим більше на-йнято робітників, а зар-пл робітників визначати-меться граничною прод-стю праці. Тобто свою теорію зар-пл він будував також на підставі з-ну спадної прод-сті праці. Згідно з його теорією немає ніякої експлуатації праці. І якщо зар-пл робіт-ників дорівнює мінімальному продукту гранично-го робітника, то за збільшення к-ті зайнятих вона об'єктивно повинна спадати. Прибуток же Туво-рюється лише за "динамічного стану", коли під-ць виступає як новатор.

Особливістю концепції Кларка - його теорія розподілу бере за вихідну точку не "витрати", не "вкладення" вироб-их факторів, а отримані від кожного фактора рез-ти.

Кларк не обійшов увагою і процес монополізації кап-ної ек-ки. Монополія має місце тоді, коли на-явний 1-оосібний контроль над ринком. Такий ви-падок є винятковим, а тому монополію трактує як тимчасове явище -- і визначає як засіб грабунку сус-ва та гальмування прогресу.

67. Осн тенденції госп розвитку Франції на межі 19-20ст. Математ школа маржиналізму

Ост чверть 19-поч 20ст для Фр характеризувалася подальшим зрост дух-культ рівня франц нації під впливом ідей франц просвітництва,творів літератури мистецтва.

Вересень 1870-1914рр-посилився робітничий та соц. Рух,створ соціал партію,зростала роль профспілок. До сер 20ст Фр за обсягами промисл в-цтва - 2місце,напри 19ст - 4місце

Франц-пруська війна 1870-1871рр затримала розвиток ек. парцелярний характер її с/г - слабкий розвиток товарн та зв'язок з ринком,площа землі - 1,2га. Форми орг. госп- монополії у вигляді синдикатів і картелів (синдикат - це обєдн кількох підпр однієї галузі промисл ,він створ з метою усунення конкур через установл контролю за ринком і отрим монопольно високих прибутків. На поч. 20ст у розв важкої промисл в-цтва та застосув нової техніки, що влинуло на розвиток автомобілебуд, електротехн, суднобуд, верстатобуд. Причина відставання Фр-суттєві витрати на колоніальні витрати(авантюри),розв цих питань держава намагається здійснити за рахунок зб податків,це призведе до зниж життєвого рівня трудящихся. Фр вивозила капітал за кордон. Швидкими темпами відбув процес концентрації та централізації банківського капіталу ("Французький банк"). Фр банки спрямовували кошти на лихварські операції,надаючи позики іноземним державам під високі відсотки. Фр була на 2 місці за обсягами експорту капіталу. Лихварський характер підтвердив велику к-сть рантьє,які володіли цінними паперами. Наприк 19ст задля підтримки вітчизн експорту уряд Фр переходить до політики протекціонізму. Фр залишилася агр. - індустр країною з слабкорозв промисловістю, і з 2 місця напри 19ст у світі за обсягами промисл в-цтва на 4 місце.

Математичні концепції ПЕ беруть початок у пра-цях Курно і спираються на теорії суб'єктивної кор-сті та прод-сті факторів В. Виникнення математичної концепції ек-ної рівноваги зумовлене перетворенням кап-зму на розвинуту госп-ку сис-му з високим рівнем взаємозв'язку та однорідності всіх її частин і елементів, а також розв-ком ма-тематики. Самостійність і конструктивність математичного методу - це не тільки метод описування, а й метод к-ного і якісного досл-ня.Поряд з Курно 1-і спроби застосування математики в економіці зробили італієць Дж.Сева, швейцарець Д. Бернуллі, француз Ф. де Форбонна, німець Й. фон Тюнен. У цілісному вигляді математичну теорію ек-ної рівноваги репрезентують праці великого француза Леона Вальраса (1834 -- 1916). Головне у його творчості - опрацю-вання теорії макроек-ної рівноваги. Рівновагу хар-ризував як стан, за якого ефективний попит і пропозиція вироб-их послуг є рівними, існує пос-тійна стійка ціна на ринку продуктів і продажна ці-на продуктів = витратам, втіленим у вироб-их послугах. 2-і 1-і умови належать до рівноваги обмі-ну, 3-я -- до рівноваги В.

Природу рівноваги: людина приходить на ринок з певною к-тю товарів і з певним бажанням реалізувати їх за різними цінами. Якщо всі товари пощастило реалізувати за цими цінами, то попит і пропозиція є рівними, а на ринку існує рівновага. Але якщо попит і пропозиція різні, то ціни будуть змінюватися, аж поки не буде досягнуто певної рівноваги. Це є загальна теорія рівноваги обміну.

Головна праця - "Елементи чистої ПЕ", в якій намагався описати замкнену математичну мо-дель загальної ек-ної рівноваги. Вона претендувала на те, щоб об'єднати всі категорії ек-ки на грунті принципу суб'єктивної кор-сті. Не визнавав трудової теорії в-сті й поділяв усіх агентів В на 2 групи: власників вироб-их послуг (землі, праці й капіталу) та під-ців. Щодо держави, то він визначив їй ф-ції гаранта безпеки громадян, захисника їх соц-них інтересів, здатного створити умови для ефективної конкуренції в сус-ві й забезпечити всім однакові права.

Власники вироб-их послуг є продавцями цих послуг і одночасно покупцями предметів спож-ня. Під-ці, навпаки є покупцями вироб-их послуг і продавцями споживчих продуктів. В й спож-ня виявляються зв'язаними за допомогою ринків вироб-их послуг та споживчих продуктів.

Отже, в основу математичної моделі Вальраса покладено ринковий підхід до ек-них явищ. Рівновага в економіці не зводиться до ринкової рівноваги, але її можна досягнути тільки через ринковий механізм, через обмін. Основний іструмент у цьому механізмі -- ціна. Вирівнювання попиту і пропозиції товарів відбувається за допомо-гою пошуку взаємоприйнятних цін, які є цінами рівноваги. Рівноважна ціна встановлюється у точці рівноваги між кор-стю товарів і витратами на їх В. Ціна є регулятором пропорцій обміну. Вона забезпечує сполучення ступеня кор.-ті споживної в-сті з рівнем витрат.

Концепція маржинальної корисності була тільки 1-им кроком у розвку теорії, відомої як Вальра-сова сис-ма загальної рівноваги. Його сис-ма включає всю сферу прояву в-сті й ціни. Вальрас допускав досконалу конкуренцію та однакові ціни за умов даного ринку. Він показав, що досягнення загальної рівноваги за даних умов ринку потребує виконання певних правил. По-1-е, для будь-якого індивіда існує крива кор.-сті кожного товару або послуги, наданих на ринку. По-2-е, індивід максимізує кор-сть товару або послуги шляхом обміну. По-3-є, він має отримати максимальне задоволення, якщо ціна, сплачена за об-міну, пропорційна маржипальній корисності купленого товару. По-4-е, пропозиція кожного товару й послуги має = попиту на них, а відтак ціна кожного товару або послуги -- = змінним витратам, які зроблено в процесі довготривалого В.

Основні з-ни, що забезпечує рівновагу:

1) товари одного класу на ринку повинні мати тільки 1-у ціну; 2) ціна товару зрівнює к-ть запропоновану і к-ть споживану; 3) ціна має забезпечу-вати максимальне задоволення і покупцеві, і продавцю.

Вільфредо Парето (1848--1923) -- італієць. Головна ідея полягала у створенні ек-ної теорії, "очищеної" від понять цінності й кор-сті. ПЕ має вивчати механізм встановлення рівноваги між потребами людей та обмеженими ресурсами для їхнього задоволення. Намагаючись теоретично обгрунтувати модель взаємозалежності всіх ек-них факторів, що впливають на сус-не В і спож-ня, він широко користувався математичними методами аналізу.

Теорія добробуту або теорія ек-ного оптиму-му - оптимальний розподіл ек-них ресурсів і благ, що виробляються. В рез-ті еквівалентного обмі-ну кожен його учасник отримує максимум кор-сті. Удосконалюючи теорію загальної ек-ної рівноваги Вальраса, уточнив критерії стійкої рівноваги, сформулював її умови, що отримали назву "оп-тимуму Парето". Рівновага трактувалася ним як ек-ний стан, за якого неможливо поліпшити ста-новище когось з учасників обміну, не погіршивши становища хоча б 1-о з них. Рівновага настає тоді, коди діаметрально протилежні сили та бажання й усі численні перешкоди буде збалансовано. Обгрунтував неправомірність визн-ня сукупної кор-сті як суми індивідуальних кор-стей, Кор-сть можна виміряти, але не к-но, а шляхом оцінюван-ня ступеня пріоритетності для покупця - споживчі в-сті (кор-сті) ранжуються за критерієм переваги, за рівнем пріоритетності. Кор-сть для окремої особи чи фірми не рівнозначна кор-сті для всього сус-ва, За споживацькими перевагами здійснюється й порівнювання рез-тів і витрат. Коли ек-ка досягає оптимуму, то дальше поліпшення будь-яких важливих показників можливе лише вгаслі-док глибоких структурних зрушень. На підставі цього він зробив важливий соц-ний висновок: для того щоб підняти рівень мінімального доходу або зменшити розрив у доходах, необхідно забезпечити прискорене збільшення багатства порівняно з к-тю населення. Отже, проблема поліпшення умов життя найбідніших верств населення є насамперед проблемою створення багатства.

68. Госп система Англії на межі 19-20ст.Кембриджська школа

З переходом до монополістичного капіталізму Англія втрачає свою промислову першість на світових ринках, якою вона користувалася в середині XIX ст. як країна, в якій уперше виникло фабричне виробництво. Починаючи з 70-х років XIX ст. темпи зростання промислового виробництва в Англії значно уповільнюються. Якщо в період з 1815 р. до початку 70-х років середньорічний приріст промислової продукції тут становив 3,4%. то з початку 70-х років і до 1914 р. він досягав лише 1,7%, унаслідок чого питома вага Англії у світовому промисловому виробництві неухильно зменшується. Якщо в середині XIX ст. вона виробляла близько половини світової промислової продукції, то в 1914р. -- тільки одну сьому.

Це явище обумовлюється насамперед тим, що Англія першою у світі здійснила промисловий переворот і в період, який розглядається, її промислове обладнання було вже як морально, так і фізично застаріле. Крім того, маючи величезну кількість колоній, які в 100 разів перевищували за площею метрополію, англійські підприємці надавали перевагу вивозу капіталу туди, що значно зменшувало розміри капіталовкладень у самій Англії, гальмувало оновлення основного капіталу, стримувало запровадження досягнень науки та техніки. Також досить велику роль відігравала й політика протекціонізму, яка проводилася провідними державами у поєднанні з їх експансією на світові ринки. При збереженні політики фрітредерства з боку Англії, це звузило ринки для англійських товарів, особливо якщо врахувати те, що США і Німеччина мали підприємства, обладнані сучасною технікою, завдяки чому могли знизити собівартість своєї продукції і перетворити продукцію Англії у неконкурентоспроможну.

Становище англійської економіки ускладнила світова аграрна криза, викликана надходженням на європейський ринок дешевого американського хліба. Вона розпочалася у 1874 р. та тривала 20 років. У результаті кризи Англія втратила свою аграрну базу й все більше залежала від імпорту хліба, що стало дестабілізуючим чинником у розвитку її економіки, робило залежною від змін цін на світовому ринку сільськогосподарської продукції.

Негативно впливало на розвиток англійської економіки також недооцінювання значення використання електроенергії. Наслідком цього була низька енергоозброєність праці порівняно зі США та Німеччиною, особливо в старих галузях економіки.

Зростаючий вивіз капіталу обумовив його нестачу у власній економіці, тому великого значення набуває мобілізація грошових коштів та капіталів з допомогою акціонерних компаній, причому для залучення заощаджень трудящих та дрібної буржуазії в Англії дозволяється випускати акції номіналом до 1 ф. ст. Уже на початку XX ст. акціонерний капітал стає домінуючим у всіх галузях промислового виробництва. Таким чином створюються передумови монополізації промисловості, насамперед у нових галузях (трубопрокатне виробництво, хімічна промисловість), а також у воєнно-промисловому комплексі. Водночас у старих, традиційних галузях англійської промисловості цей процес відбувається надзвичайно повільно.

Повільний процес монополізації англійської промисловості обумовлений низкою причин, серед яких:

можливість для підприємців отримати надприбутки без знищення конкуренції, вивозячи капітал у колонії;

відносний занепад виробництва у старих галузях, передусім у видобувній, а саме з цих галузей і розпочинається монополізація;

англійська економіка традиційно орієнтована на експорт, а експортні галузі погано піддаються монополізації.

Разом з тим банківський капітал за темпами монополізації та централізації значно випереджав промисловий, п'ять великих банків (Big five, Велика п'ятірка) мали 40% загальної суми всіх банківських капіталів країни.

У результаті частка Англії у світовому промисловому виробництві впала, вона втратила свою світову промислову першість. Проте слід зауважити, що втрата світової гегемонії відбувалася повільно, а доходи всіх верств населення продовжували зростати. Національний дохід Англії в останній чверті XIX ст. виріс втричі, а доходи підприємців від зарубіжних капіталовкладень збільшилися в дев'ять разів. Залишався найпотужнішим у світі її воєнний флот, на який витрачалося близько половини всіх видатків державного бюджету.

У 90-х роках XIX ст. в Англії сформувалася так звана кембридська економічна школа, засновником якої був досить відомий економіст кінця минулого і початку нинішнього століття Альфред Маршалл (1842--1924). Ця школа започаткувала новий напрям в економічній теорії, так званий неокласичний.У своїх працях, особливо у відомій книжці "Принципи політичної економії" (1890), він намагався розробити універсальну економічну концепцію, об'єднавши різні економічні теорії. А. Маршалл запропонував замість поняття "політична економія" поняття "економікс" і дав власне визначення цієї науки: політична економія, або економікс, -- це наука, що вивчає людство в його повсякденному житті; вона розглядає ту частину індивідуальних або суспільних дій, котра "якнайтісніше зв'язана з придбанням і споживанням матеріальних атрибутів добробуту". У центрі наукових пошуків Маршалла -- ціна продукту, яку він розглядав як найважливіший елемент ринкової економіки. Середню ціну (вартість) Маршалл трактує як результат ціноутворення, коли перетинаються на ринку ціна попиту і пропозиції. А. Маршалл одним із перших зв'язав із ціною товару еластичність попиту на нього. Він склав діаграми, які показують зміни в ціні й кількості продукту для товарів з різним ступенем еластичності: від низької до високої.У контексті співвідношення ціни й корисності він виводить поняття споживчого надлишку, під яким розуміє додаткову суму до сплачуваної ціни, яку він (споживач) згоден виплатити замість того, щоб відмовитися від речі . Фактори виробництва, на думку Маршалла, -- земля, праця, капітал і організаторські здібності -- визначають ціну пропозиції. Ринок Маршалл розглядав як високоорганізовану інституцію, де взаємодіють попит і пропозиція і встановлюються ціни. На ринку в процесі й під час обміну товарами пропозиція й попит перебувають у тимчасовій рівновазі. А. Маршалл розрізняв дію трьох періодів часу. Протягом короткого періоду пропозиція товару обмежується його запасом. Ціна визначається цим запасом і не відбувається змін у обсязі виробництва.Протягом триваліших проміжків часу пропозиція залежатиме від витрат на виробництво товару. У дуже тривалих часових масштабах ціна залежатиме від витрат на підготовку робочої сили і виготовлення обладнання, необхідного для виробництва цього товару". Далі автор звертається до добре відомого закону заміщення, який полягає в тім, що виробники завжди, коли це можливо, замінятимуть дорогі фактори й методи виробництва дешевшими. Тому міра можливого заміщення фактора визначає його еластичність. Поряд з теорією ціни економічне вчення А. Маршалла суттєвого значення надає теорії розподілу. Головні її моменти: кожний із факторів виробництва -- земля, праця, капітал і підприємницька діяльність -- також підлягають дії попиту і пропозиції. Фактори виробництва (включаючи працю) створюють справжню вартість виробництва, яку відображено в ціні їх пропозицій. Ціна попиту відображає їхню граничну продуктивність. Таким чином, теорія розподілу є доповненням до загальної теорії вартості. Рушійною силою економіки Маршалл вважав свободу й конкуренцію. Великого значення він надавав також грошам. Важливим чинником організації та ефективного управління економікою, за Маршаллом, є людський капітал. Маршалл дотримувався думки, що здібності людини є так само важливі, як засоби виробництва, як і будь-який інший вид капіталу. Отже, Маршалл диференційовано підходив до аналізу динаміки капіталу. Спадання граничної продуктивності капіталу він зв'язував із його уречевленою формою і стверджував, що ця тенденція спостерігається в тих галузях і видах виробництва, де природні фактори відіграють велику роль. У технологічно складних галузях обробної промисловості, в яких значну роль відіграє людина, діє закон зростання віддачі капіталу.

69. Дайте порівняльну характеристику госп систем країн Зх. Європи та США в 70-ті роки 19-поч 20ст

Перша промисл революція підготувала ек передумови для здійснення другої технічної революції (1870-1918) в нових істор умовах,які позначились подальшим розвитком ринк госп в період монолістичної конкуренції.

У 1873р відбулася світова ек криза,яка була наслідком циклічності розвитку капіталіст ек в умовах вільної конкуренції.Криза співпала з початком розгортання другої НТР,що позначилась значними відкриттями в галузі науки та техніки. Наука перетворилася на рушійну силу техн. Прогресу,почала активно впливати на розвиток продуктивних сил сусп..

Кінець 19 - поч. 20ст познач новими технолог процесами одержання чорної і кольорової металургії, крекінгом нафти,одерж штучних барвників,створ тепловоз,електровоз та інші.

У 70-х рр. 19ст у країнах Європ цивілізації триває процес переходу до простого товарного, а згодом до товарно-грошового госп.

В ост чверті 19 ст відбулися революційні зміни в ринк системі перехід від вільної конкуренції до монополістної, виникнення нових форм власносі та госп-ння.

Відбулося утоварнення монополій, виникли великі підприємництва, у фін сфері - потужні банки.Виникли нові елементи ринкової інфраструктури - торг палати,біржі,контори аудиту та лізингу,довірчі товариства,різні фонди.

Промисловість на кінець 19ст - поява нової техніки,технології загострення конкурентної боротьби між підприємцями вимагало великих коштів - виникла колективна акціонерна форма приватної власності(накопич кошти,посилюють концентрацію капіталу)

Так у Німеччиніу 70х рр. було 400 акц товариств,а на поч. 20ст майже 2,5тис , гроші від яких вклад на розшир в-цтва. Акц форма в-сті стала відігр осн роль у розв ек. Формування в 60-70х рр. 19ст нової течії ЕД - маржиналізму відповідно до якої мінова вартість і блага визнач корисн останньої наявної одиниці цього блага)

Німеччина

Швидке зростання населення - масовий попит на різні товари та послуги. Розвиток тов. та послуг - виготовлення зброї для армії. Зростання розвитку промисловості, створ акц. Товариств на базі колективної власності з поділом праці та використанням інновацій.Освоєно нові досягнення - електромотор, двигун внутр. згорання, парова турбіна, металургія - томасівський та мартенівський методи. Зрост електротехн, хімічної, алюмінієвої, швидко розв машинобуд, верстатобудування.

Монополія виникала у формі картелів (обєднання підпр,що виробл однотипну продукцію з метою проведеня ек політ)

США

Відбув процес індустріалізації,зрост важкої промисловості - швидкий технічний прогрес,упровадження досягнень 2 НТР. Поява нових галузей промисловості - автомоб, алюмінієвої, гумової, нафтової, електричної, верстатобудівної. Розвиток початкової,середньої, вищої освіти,захист нац. Товаровиробника.

Зміцнення інфраструктури - прокладання трамвайних ліній. Поширена форма господарювання - трест(обєдн підпр,фірм в якому його учасники втрач виробн.-торг сам ост. Відбув швидкий процес монополізації у промисловості та концентрації банківського капіталу.

Висновки: у 1870-1900рр обсяги продукції збільш в три раза,загостр конкур боротьби між моноп,між структурами за ринки збуту товарів і сировини. У провідних країнах Зх. Євр та США посил вплив держави на економіку та утвор держ-монополіст капіталу - роль уряду в політиці посилюється з мето. Її ефект функт та забезпеч прибутку підпр.

Наприкінці 19 ст США перетвор на реального лідера світової ек,посівши перше місце в світі за обсягом промисл і с/г в-цтва.

70. Порівняльна характеристика госп розвитку Німеччини та Франції на межі 19 ст

Німеччина

Промисл розвиток Нім сприяло швидке зрост населення,яке давало велику к-сть робочих рук.Зрост міського насел у 1871р - 36,1% насел,то в 1910р - 60% у зв'язку з цим виник масовий попит на різні товари та послуги,особливу на їжу,житло,одяг,воду,електрику.

Одним з важливих факторів прискорення розвитку промисл, особливо важкої було виготовл зброї для армії. На швидкі темпи промисл в-цтва в Нім також впливало форсоване б-цтво залізн. Доріг,яке потребувало багато металу,вугілля,паровозів,вагонів.

В ост третині 19ст створ акціонерні товариства на базі колективної власності з поділом праці та використ новітніх новітніх досягнень техніки та технологій - вплив на високі темпи індустр та зрост продуктивності праці більше іж в інших країнах.

Особлива увага приділяється освоєнню новітніх досягнень техніки електромотора,двигунів внутр. згоряння,паровій турбіні.Швидкими темпами розв м/б та верстат обуд. У 70-80рр 19ст процес ек розвитку країни прискорюється. Відбув перетворення Нім х агр.-індустр в індустр-аграрну державу,заверш промисл переворот.Зявл картелі(обєдн підпр,що виробл однотипну продукцію з метою проведення єдиної ек політики,зрост роль банків - швидкий процес концентрації банківського капіталу(фін капітал).с/г розвивалося повільно,за "прусським шляхом".С/г підпадає під вплив тов.-грош відносин - швидка диференціація села.Переважна частина селян мала наділи землів в 2-3га,але через заборгованість та високі орендні платежі - с/г не могло забесп продукт харчування міське населення. Країна перетворилася на імпортера с/г продукції.

Франція

Ост чверть 19-поч 20ст для Фр характеризувалася подальшим зрост дух-культ рівня франц нації під впливом ідей франц просвітництва,творів літератури мистецтва.

Вересень 1870-1914рр-посилився робітничий та соц. Рух,створ соціал партію,зростала роль профспілок. До сер 20ст Фр за обсягами промисл в-цтва - 2місце,напри 19ст - 4місце

Франц-пруська війна 1870-1871рр затримала розвиток ек. парцелярний характер її с/г - слабкий розвиток товарн та зв'язок з ринком,площа землі - 1,2га. Форми орг. госп- монополії у вигляді синдикатів і картелів (синдикат - це обєдн кількох підпр однієї галузі промисл ,він створ з метою усунення конкур через установл контролю за ринком і отрим монопольно високих прибутків. На поч. 20ст у розв важкої промисл в-цтва та застосув нової техніки, що влинуло на розвиток автомобілебуд, електротехн, суднобуд, верстатобуд. Причина відставання Фр-суттєві витрати на колоніальні витрати (авантюри), розв цих питань держава намагається здійснити за рахунок зб податків,це призведе до зниж життєвого рівня трудящихся. Фр вивозила капітал за кордон. Швидкими темпами відбув процес концентрації та централізації банківського капіталу ("Французький банк"). Фр банки спрямовували кошти на лихварські операції,надаючи позики іноземним державам під високі відсотки. Фр була на 2 місці за обсягами експорту капіталу. Лихварський характер підтвердив велику к-сть рантьє,які володіли цінними паперами. Наприк 19ст задля підтримки вітчизн експорту уряд Фр переходить до політики протекціонізму. Фр залишилася агр. - індустр країною з слабкорозв промисловістю, і з 2 місця напри 19ст у світі за обсягами промисл в-цтва на 4 місце.

71. Особливості становлення та розвитку ринкового господарства в Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Досліджуючи кардинальні зміни в пореформеній еволюції економіки України, вітчизняні науковці цілком слушно зауважували про зміни в розвитку продуктивних сил суспільства, відносин власності, у динаміці процесів усуспільнення виробництва та поділу праці. Представники дореволюційної школи політичної економії дійшли висновку, що країна, хоч і з певним відставанням, поступово входила до системи світового капіталістичного ринку. Ринковий тип розвитку передбачав функціонування економіки, що базується на приватній власності на засоби виробництва, активізацію товарно-грошових відносин, вільне ціноутворення, розвиток інститутів приватного підприємництва, діяльність яких забезпечується законодавчими актами.

Більшість українських учених зазначеного періоду були певні, що національна модель ринку повинна передбачати відведення ролі держави в регулюванні господарських процесів і водночас мати певну цілісність і субординацію всіх економічних відносин на базі приватної власності та розвитку ринкових відносин.

Вплив монополізму на процеси ціноутворення аналізувався в працях професора Новоросійського університету Л. В. Федоровича, який схилявся до негативної його оцінки. Оскільки "монополія обмежує постачання", то ціпа предметів такого ринку завжди перевищує витрати їх виробництва, і цю різницю змушений сплачувати споживач. Особливості розглядуваного процесу вивчали М. В. Бернацький, М. І. Туган-Барановський, В. Я. Желєзнов, Д. І. Піхно, П. І. Фомін.

Таким чином, посилення монополістичних тенденцій в економіці України стимулювало розробки українських учених щодо дії цінового механізму в умовах недосконалої конкуренції. Навіть для звуженого ринку, на їхню думку, закон цінності діє, хоч і по-різному-- залежно від того, як складаються обстаиипи, за яких реалізуються товари.

Українські економісти розглянули процес ринкової еволюції, пов'язаний з переходом від вільної конкуренції до переважно монополістичних тенденцій, визначивши характерці риси й особливості трьох типів ринків: вільно конкурентного, монополізованого та регульованого, а також специфіку процесів ціноутворення для кожного з них.

72. Осн течії ек думки в Укр (кін 19 - поч. 20ст)

*Класичний напрям п/е (Вернадський, Готтенбергер, Степанов, Левитський, Вольський,) стояли на позиціях трудової теорії вартості Сміта, виступали за ек свободу,заперечували державне втручання в ек.

*Маржиналізм (Білимович, Ореницький, Слуцький, Рильський) Провідні ідеї: методологічний індивідуалізм,вивчення ідей раціонального розподілу обмежених ресурсів, граничний аналіз, матемізація досліджень.

*Народництво, яке відображало інтереси селянської демократії,критикували пережитки феодалізму і глибокі соц. Протиріччя капіталістичної системи та розробляли утопічні проекти некапіталістичного розвитку (Левицький, Осадчий, Чубинський)

*Київська психологічна школа, яка в основному сповідувала ідеї маржиналізму, виступала за розвиток вільного ринку,позитивно оцінюючи роль конкуренції і приватної власності, критикували марксизм (Бунге,Антонович,Білимович,Піхно)

*Соц напрям ек думки (кін 19ст. Желєзнов,Туган-Барановський) - наголошували на важливості дослідження соц-політ та правових чинників сусп розвитку.

*марксизм і соц вчення - популярні в 90х рр 19ст (Зібер,Франко,Туган-Барановський)

Укр думка в кін 19ст поч 20ст:

1) ідея держ регулювання

2) ідея протекціоніської політики

3) різні підхди щодо дослідж проблем ринку та ринкових відносин відповідно до шкіл та напрямків, до яких відносяться вчені (вище названі)

4) вплив монополізму на процеси ціноутворення (Туган-Барановський,Піхно,Желєзнов)

5) проблеми новх госп реформ кооперації (Левицький,Щербина,Мартос)

6) проблема монополізації госп системи (Воблий)

73. Порівняйте основні положення реформ 1848 та 1861 рр. та їхній вплив на генезис ринкових відносин у підавстрійській та підросійській Україні

Реформи 1848 р. в Австро-Угорщині та 1861 р. у Росії малі багато спільного. Як прогресивний крок у сусп розвиткові, вони в цілому створили умови для генезису підприємницьких відносин, здійснення промис перевороту та підвищення ефективності аграрної галузі, істотної розбудови залізничної мережі та розширення ринків збуту для капітал виробництва. Разом з тим методи запровадження зазначених реформ, екон життя обох країн обумовлювали довготривале існування пережитків патріархального ладу. Останні суттєво гальмували господарську ініціативу селянства та утруднювали процес капітал. перебудови с/господарського виробництва.

Щодо зах територій України, що входили до складу Австро-Угорщини, то законами Угорського сейму та Віденського парламенту (1848 р.) було скасовано панщину та кріпосні повинності селянства Закарпаття, Буковини та Галичини. Селяни сталії вільними громадянами, власниками земельних наділів, було розширено їхні політичні права та врегульовано взаємини з поміщиками.

Вирішення земельного питання в ході реформи було здійснено па користь останніх, зберігши їхню власність у попередніх розмірах і навіть збільшивши її. Але, незважаючи на це, пореформений розвиток с/г західних земель України супроводжувався поступовою товари-зацією його основних галузей та орієнтацією на ринкові методи господарювання. Прогресивні зрушення виявилися, зокрема, у підвищенні врожайності аграрних культур, розвиткові тваринництва, зростанні товарності с/г виробництва (особливо технічних культур), яке ставало базою для переробної промисловості. Високі темпи розвитку були притаманні також ряду промис галузей, зокрема деревообробній, видобувній (буре вугілля, сіль), нафтовій промисловості тощо.

Стосовно Селянської реформи 1861 р. в Росії слід зазначити, що вона також помітно прискорила процес трансформації суспільства в бік його капіталістичної диференціації. Реформа стала переломним моментом в історії розвитку країни. Протягом кількох пореформених десятиріч у Росії, а в її складі-- і в Україні, виникли та утвердилися нові, ринкові відносини.

Особливістю Маніфесту 1861 р. було те, що він став першим кроком до поетапних, хоча часто непослідовних, змін у суспільстві, які відбувалися протягом другої половини XIX -- початку XX ст. Економічні зрушення (скасування панщини та позаекономічних форм примусу, перетворення землі на об'єкт купівлі продажу, наділення селян землею) доповнювалися змінами в політичному (особиста незалежність селян від поміщиків) й адміністративному (селянське самоврядування, просвітницька діяльність земств) механізмах, соціальному житті суспільства.

Адміністративні перетворення після селянської реформи 1861 р. стали важливими віхами на шляху капіталістичної модернізації суспільства. Протягом 60-х рр. XIX ст. були проведені також земська і судова реформи, запроваджено селянське самоврядування. Завдяки військовій реформі (1874 р.) відбулися перетворення у військовій справі: були відмінені рекрутські набори скорочено строк служби, розроблена система заходів щодо технічного переозброєння армії.

Підготовлені та проведені, в основному представниками консервативних кіл дворянства, реформи мали серйозні вади: численні пережитки феодально-кріпосницької системи, майже недоторкане поміщицьке землеволодіння, обтяжливий фінансовий тягар для селян у вигляді викупних платежів тощо. А умови, за яких відбулося скасування кріпосного права, визначили особливості аграрної еволюції країни: повільний та болючий перехід від замкненого феодального господарства до капіталістичних методів ведення останнього