Диплом Формування логістичної системи

У зв'язку з тим, що автоматизація виконання посадових обов'язків і окремих доручень фактично стала останнім часом стандартом де-факто, особливу гостроту здобуває проблема автоматизації безпосередньо виробничих функцій.

Таким чином, найбільш істотною рисою комплексної інформаційної системи (КІС) повинне стати розширення контуру автоматизації для одержання замкненої, саморегулювальної системи, здатної гнучко та оперативно перебудовувати принципи свого функціонування.

Очевидно, що до складу КІС повинні ввійти засоби для документаційного забезпечення керування, інформаційної підтримки предметних областей, комунікаційне програмне забезпечення, засоби організації колективної роботи співробітників і інші допоміжні (технологічні) продукти. Із цього, зокрема, випливає, що обов'язковою вимогою до КІС є інтеграція великої кількості програмних продуктів.

Подібна широкопрофільна система повинна в рівній, максимально припустимої, ступені задовольнити всі підрозділи організації, по можливості зберегти існуючі бізнес-процеси, а також методи та структуру керування.

Без залучення автоматизації практично не можливо контролювати постійно мінливі бізнеси-процеси [18].

Наповнення предметної частини КІС може суттєво змінюватися залежно від профілю діяльності агентства, включаючи, наприклад, програмне забезпечення для фінансового аналізу, складську програму або PDM-Систему. Деяка частина КІС визначається такими характеристиками, як масштаб організації та обсяги інформаційних робіт. З їх збільшенням стає актуальним впровадження спеціалізованих модулів діловодства та архівного зберігання, які здатні підтримувати великі електронні архіви змішаної документації із забезпеченням необхідного рівня надійності та безпеки зберігання інформації.

До функціоналу структуру КІС визначають технології, що реалізують даний функціонал. Із цього погляду сучасні інформаційні системи повинні відповідати цілому набору обов'язкових вимог. Серед них, у першу чергу, варто відзначити використання архітектури клієнт-сервер з можливістю застосування більшості промислових СУБД, забезпечення безпеки за допомогою різних методів контролю та розмежування доступу до інформаційних ресурсів, підтримку розподіленої обробки інформації, модульний принцип побудови з оперативно-незалежних функціональних блоків з розширенням за рахунок відкритих стандартів (API, COM та інші), а також підтримку технологій Internet/intranet.

Крім того, немаловажну роль відіграють і інші -- експлуатаційні -- характеристики: легкість адміністрування, ергономічність, наявність локалізованого (русифікованого) інтерфейсу.

Найбільш органічним і ефективним способом побудови КІС, є використання ядра всього інформаційного комплексу системи автоматизації ділових процесів.

Для того щоб зрозуміти, це необхідно згадати, що, діяльність будь-якої організації являє собою сукупність виокремлених ділових процесів, в які залучені фінансові, матеріальні, кадрові, інформаційні та інші види ресурсів. Саме ділові процеси визначають порядок взаємодії окремих співробітників і цілих відділів, а також принципи побудови інформаційних систем.

Тому автоматизація підприємства, виходячи з ділового процесу, найбільш логічна, і найголовніше, -- цілком реальна завдяки сучасним workflow-системам, що виступають у ролі сполучної ланки, навколо якої будуть інтегруватися інші програмні продукти. Сформована таким чином, комплексна інформаційна система характеризується одночасно універсальністю та ефективністю. Вона здатна автоматизувати діяльність підприємства практично будь-якої галузі і при цьому дозволяє зберегти специфічні, критично важливі нюанси управлінського та організаційного ноу-хау. Крім того, автоматизацію не потрібно починати з нуля.

Інтегрований комплекс може створюватися на базі розрізнених автоматизованих робочих місць, тобто з використанням уже наявного системного та прикладного програмного забезпечення. Не варто забувати також, що при застосуванні в запропонованій структурі сучасних workflow-систем, які характеризуються відкритістю і широкими можливостями по настроюванню, легко досягається динамічна та гнучка модифікація цілей і функцій КІС [44].

Створення інфосистем на основі системи автоматизації ділових процесів

Сьогодні існує цілий ряд систем автоматизації ділових процесів (САДП), що заслуговують уваги споживача, який зібрався проводити комплексну автоматизацію. Із закордонних систем це, у першу чергу, Action Workflow фірми Action Techologies і продукт фірми Staffware Inc., який так і називається Staffware; з вітчизняних -- система Workroute компанії "Весть АТ", що одержала визнання на західному ринку.

Перш ніж перейти до розгляду питання про побудову КІС, має сенс розглянемо терміни та принципи функціонування.

Робота workflow-систем, як правило, ґрунтується на тому, що більша частина ділових процесів являє собою періодично повторювану, відрегульовану послідовність дій (виконання завдань), яка може бути легко формалізована. Для цієї мети в них за допомогою спеціальних редакторів створюються карти ділових процесів, які описують, хто, коли, на якім робочім місці (можливо, у визначеному агентстві), за допомогою яких програм, і як повинен обробити дані. Закладений в карту опис ділового процесу дозволяє автоматизувати формування, активізацію, виконання та контроль різних завдань.

Карта ділового процесу створюється, а зазвичай просто рисується мишею з використанням декількох графічних примітивів і потім може бути легко змінена. Таким чином, без усякого програмування можна за лічені хвилини одержати реально працюючий workflow-додаток. У деяких workflow-системах створення інформаційних моделей ділових процесів можливо тільки за допомогою програмування, що являє собою досить кропіткий процес, що вимагає до того ж спеціальних знань.

Так, в Action Workflow програмування використовується для розробки електронних форм, які є невід'ємною частиною бізнес-моделі, забезпечуючи взаємодію системи з користувачем на етапах ділового процесу.

Важливо відзначити, що, незважаючи на загальний підхід, workflow-системи сильно різняться по можливостях карт ділових процесів, у зв'язку із чим при виборі такої системи необхідно насамперед звернути увагу, наскільки складними можуть бути структури ділових процесів і які в них підтримуються типи етапів.

Стандартний набір повинен обов'язково включати простий вузол (виконання елементарної дії, наприклад редагування першого варіанта технічного проекту), умову (розгалуження подальшого ходу ділового процесу залежно від умов), розгалуження (безумовний поділ процесу на кілька паралельних галузей), об'єднання галузей, скрипт (вбудована мова програмування для автоматичного виконання таких операцій, як, звернення до бази даних зовнішньої прикладної програми з витягом з неї попередньої інформації з технічного завдання), множинні точки входу та виходу з ділового процесу.

Також повинна існувати можливість визначати в контексті карти змінні різних типів, що несуть будь-яке значеннєве навантаження роботи, що впливають на хід виконання (допустимо, назва контрагента по угоді, сума угоди, дата завершення етапу). Зрозуміло, повинен бути вбудований редактор для створення екранних форм, які на кожному етапі ділового процесу відображають змінні й формують користувацький інтерфейс workflow-додатка.

Слід пам'ятати, що значення змінних, в ідеалі, повинні зчитуватися не тільки з бази даних workflow-системи, але й з баз даних прикладних програм, що підтримують найпоширеніші промислові стандарти СУБД. Це дозволяє інтегрувати систему автоматизації ділових процесів із зовнішніми додатками в розрізі спільного використання даних. Що ж стосується вбудованого мови програмування, про яку вище вже йшла мова, то до нього, цілком очевидно, пред'являються такі вимоги, як простота (наприклад, він повинен бути семантично сполучимо з якою-небудь розповсюдженою мовою -- на сьогоднішній день переважніше всього VBA), ефективність, наявність широких можливостей по керуванню діловими процесами і пов'язаними з ними даними. Вкрай важливо, щоб скрипт міг працювати з OLE-Серверами, запускати зовнішні програми, взаємодіяти з MAPI-Сумісними поштовими системами. Крім того, враховуючи, що workflow-система розглядається як основа КІС, для одержання повної інтеграції з іншими програмами та полегшення цього процесу. Тому потрібно наявність відкритого програмного інтерфейсу API, який би дозволив управляти системою із зовнішніх програм.

Міжнародною організацією, що курирує розробку стандартів і специфікацій на системи класу workflow, є Workflow Management Coalition (WfMC). Тепер, повернемося до проблеми побудови КІС на базі системи автоматизації ділових процесів. Класифікація концепцій логістичних систем за их приналежністю до менеджменту ат управлінської логістики наведена у додатку 5 [81].

Функціональні підсистеми КІС

Якщо workflow-система відповідає більшості перерахованих вище вимог, то це дозволить легко об'єднати навколо неї будь-які сучасні додатки, що підтримують ті або інші стандарти міжпрограмної взаємодії.

Функціональна спрямованість інтегрованого комплексу нічим не обмежена, однак деякі сфери діяльності носять більш розповсюджений характер, ніж інші, і тому заслуговують інтеграції в першу чергу.

Системи керування документами

Насамперед, це відноситься до діловодства, інакше кажучи, до комплексу операцій по створенню, керуванні та виконанню документів, веденню електронного архіву, організації офісного документообігу. Для реалізації таких функцій необхідно об'єднати workflow-систему із системою керування документами (СУД). До систем даного класу належать, наприклад, DOCS Open американської фірми PC DOCS, Doculive (Siemens Nixdorf), Documentum (Documentum, Inc.). Як правило, СУД мають багаті можливості по інтеграції із зовнішніми додатками (офісними та прикладними програмами), які й "постачають" СУД документами. Ринок СУД найчастіше орієнтовано на КІС масштабу підприємства, у зв'язку із чим усі промислові системи виконані в архітектурі клієнт-сервер і здатні працювати практично на всіх програмно-апаратних платформах, тобто характеризуються відмінною масштабованістю, мобільністю, безпекою та надійністю зберігання даних, а також забезпечують розподілений режим роботи.

Якщо складові частини КІС підтримують досить широкий список обладнання та серверного програмного забезпечення, це дає можливість зменшити витрати, тому що збільшується ймовірність того, що необхідні базові продукти в організації уже є. На сьогоднішній день основними платформами, на яких повинні функціонувати формуючі КІС СУД, САДП і прикладне програмне забезпечення, слід вважати Windows NT Server, Novell Netware, основні різновиди Unix і промислові СУБД Oracle, Microsoft SQL Server, Oracle або Sybase.

Таким чином, ми доходимо висновку, що САДП повинна враховувати національні особливості керування, тому, підтримувати обидві парадигми -- тверду, та вільну маршрутизацію. Подібний симбіоз двох різних підходів дозволяє уникнути крайностей і одержати комбінацію твердої та вільної маршрутизації, яке найбільше оптимально відповідає специфіці агентства.

Повний перехід до електронної форми інформації поки ще неможливий з ряду об'єктивних причин, обумовлених не обмеженням сучасних інформаційних технологій, а зовнішніми факторами (законодавство, інерція мислення, недостатній рівень комп'ютеризації в середньому по країні). Тому, говорячи про концепцію побудови КІС, не можна не згадати таку актуальну проблему, як сполучення в документообігу підприємства електронних і паперових документів.

Практично всі сучасні СУД документи, що зберігають та надають функції по обробці паперових документів. Звичайно вони реалізуються за допомогою спеціального модуля, який дозволяє автоматизувати сканування та збереження образів багатосторінкових документів, а також їх розпізнавання і анотування. Остання функція, зокрема, дає можливість наносити на додаткові прошарки довільні позначки, зберігаючи при цьому першооснову.

При використанні спеціальних апаратних засобів (наприклад, високопродуктивних сканерів з підтримкою корекції зображень і видалення викривлень, додаткових плат, фільтрації зображень) такий модуль дозволяє створити лінію масового (промислового) введення документів. Застосування подібних комплексів забезпечує не тільки високу швидкість перетворення даних, але й заощаджує місце на носіях інформації, завдяки більш компактному представленню даних ( за рахунок збільшення якості зображень і могутніших алгоритмів стиснення).

Важливо, що частка паперів у документообігу (крім тих, що призначені для зовнішнього легітимного використання або надання для звітності в державні органі) може бути вже сьогодні переведена в електронну форму і в такому виді візуватися, узгоджуватися та затверджуватися, що, вже зроблене в деяких вітчизняних організаціях, що найбільше динамічно розвиваються. У результаті з'являється можливість реалізувати змішаний електронно-паперовий документообіг з необхідним замовникові співвідношенням паперових і безпаперових технологій.

Враховуючи порівняно великий обсяг документів, представлених у графічному виді, має сенс згадати про включення в КІС підтримки носіїв інформації з низкою питомою вартістю зберігання (наприклад, CD-ROM, CD-RW, магнітооптичні диски, бібліотеки), які дозволяють створювати порівняно дешеві електронні архіви обсягами до кількох терабайт. Очевидно, що найбільш оптимальним модулем для виконання функцій інтеграції з подібними сховищами слід розглядати СУД. Саме при розробці комплексних інформаційних систем бажане вибирати СУД, яка підтримує ієрархічне багаторівневе зберігання документів. Наприклад, оперативний архів документів може зберігатися на швидких дискових масивах сервера, великі довідкові матеріали в магнітооптичній бібліотеці, а архів документації за минулі роки -- на CD-ROM.

Системи підтримки прийняття рішень

Наступним немаловажним моментом у функціонуванні КІС є необхідність забезпечити крім засобів генерації даних також і засоби їх аналізу. Наявні у всіх сучасних СУД і СУБД засоби побудови запитів і різні механізми пошуку хоча і полегшують витяг потрібної інформації, але все-таки не здатні дати досить інтелектуальну її оцінку, тобто зробити узагальнення, групування, видалення надлишкових даних і підвищити вірогідність за рахунок виключення помилок і обробки декількох незалежних джерел інформації ( як правило, не тільки корпоративних баз даних, але й зовнішніх, розташованих, наприклад, в Internet). Проблема ця стає надзвичайно важливої у зв'язку з лавинообразним зростанням обсягу інформації і збільшенням вимог до инфосистем по продуктивності -- сьогодні успіх у керуванні підприємством багато в чому визначається оперативністю прийняття рішень, дані для яких і надає КІС. У цьому випадку на допомогу старим методам приходить оперативна обробка даних (On-Line Analitical Processing, OLAP). Чинність OLAP міститься в тому, що на відміну від класичних методів пошуку запити тут формуються не на основі жорстко заданих (або потребуючих для модифікації втручання програміста) форм, а за допомогою гнучких нерегламентованих підходів. OLAP забезпечує виявлення асоціацій, закономірностей, трендів, проведення класифікації, узагальнення або деталізації, складання прогнозів, тобто надає інструмент для керування підприємством у реальному часі.

Не зупиняючись на тонкощах організації різних моделей OLAP (наприклад, таких, як радіальна схема, "зірка", "сніжинка" або багатомірні таблиці), суть роботи OLAP можна описати як формування та наступне використання для аналізу масивів попередньо оброблених даних, які ще називають предврахованими індексами. Їх побудова стає можливою тому що є засобом прийняття рішень, OLAP працює не з оперативними базами даних, а зі стратегічними архівами, що відрізняються низькою частотою відновлення, інтегрованістю, хронологічністю предметною орієнтованістю. Саме незмінність даних і дозволяє обчислювати їх проміжну представлення, що прискорює аналіз гігантських обсягів інформації.

Сьогодні доступний цілий ряд різних систем OLAP, ROLAP (реляційний OLAP), MOLAP (багатомірний OLAP) -- Oracle Express, Essbase (Arbor Software), Metacube (Informix) і інші. Усі вони являють собою додаткові серверні модулі для різних СУБД, здатні обробляти практично будь-які дані. Інтеграція КІС із системою оперативного аналізу інформації дозволить у багато разів збільшити ефективність першої, оскільки дані в ній будуть не просто зберігатися, а працювати [45,53].

Системи, засновані на застосуванні Internet-Технологій

Невід'ємною рисою сучасних КІС стало застосування технологій Internet. Враховуючи цей факт, при виборі складових КІС необхідно віддавати перевагу програмам (СУД, САДП), які підтримують повноцінну роботу зі звичайного браузера, фактично, мають тонкий клієнт і спеціальне серверне програмне забезпечення, що забезпечує функціонування даного клієнта. Як правило, такий технічний розв'язок дозволяє використовувати стандартні сховища даних (бібліотеки документів, бази даних) з локальних, корпоративних і глобальних мереж, не вимагаючи істотних витрат на додаткове адміністрування та підтримку цілісності, надійності і безпеки зберігання даних. Що є актуальним для крюїнгових компаній що співробітничають із іноземними компаніями.

Розглядаючи питання застосування Internet-Технологій, не можна не торкнутися такої важливої проблеми, як забезпечення інформаційної безпеки. Для запобігання несанкціонованого доступу до документів і для виключення можливих диверсій зловмисників вбудованих засобів СУД і САДП недостатньо. Тому до складу КІС обов'язково повинні ввійти спеціальні програмно-апаратні засоби захисту.

Вони, зокрема, дозволяють шифрувати дані, підтримують електронний цифровий підпис і можуть проводити на її основі аутентифікацію користувачів.

Ефективність програмних засобів захисту може бути суттєво підвищена за рахунок застосування апаратних і біометричних засобів: апаратних ключів, смарт-карт, устроїв розпізнавання відбитків пальців, сітківки ока, голосу, особи, цифровий підписи.

На додаток до них на стику сегментів локальних мереж і Internet бажана установка брандмауерів -- засобів контролю над зовнішніми (вхідними та вихідними) з'єднаннями. (Найбільш типовим прикладом системи даного класу є Checkpoint Firewall-1 фірми Checkpoint Software.) Вони дозволяють відслідковувати передачу інформації практично всіх відомих на сьогоднішній день протоколів Internet.

Можливості САДП по оперативному контролю та керуванню агентством у деяких випадках недостатні. Насамперед, це має місце у великих організаціях, де ведуться довгострокові проекти із залученням великої кількості різних ресурсів. Як відомо, для розв'язку подібних завдань застосовуються системи керування проектами (наприклад, Microsoft Project, Symantec Time Line). Введення їх до складу КІС дозволить здійснювати стратегічне планування і керування підприємством.

Практично всі системи керування проектами (СУП) беруть за основу якийсь план проекту, що складається на попередньому етапі. Потім відповідно до цього плану автоматично організують виконання, аналіз і керування робочими етапами плану. Методології САДП і СУП, незважаючи на відмінність у масштабах автоматизації дій, певною мірою збіжні, що дозволяє встановити двосторонню синхронізацію між схемами workflow і стратегічним планом.

Тут важливо відзначити, що в рамках СУП календарне планування і хід виконання етапів відбуваються в напівавтоматичному режимі. Фактично видача робочих завдань, контроль їх виконання та аналіз (оцінка) ситуації здійснюються користувачем вручну. Інтеграція з workflow-системою кардинально вирішує цю проблему.

У термінах САДП проект являє собою діловий процес, який складається з послідовних і паралельних етапів з монотонним характером розвитку, тобто має на увазі, що із часом не відбувається повернення на попередні етапи. Крім того, у стандартній практиці планування проектів можна відзначити відсутність умовних етапів, досяжних тільки при виконанні деякої умови на одному з попередніх.

У результаті інтеграції даних систем інформація із завдань проекту із СУП автоматично відправляється виконавцям, і система автоматизації ділових процесів забезпечує механізм узгодження виконання робіт. У міру виконання робіт учасники проекту можуть швидко звітувати про стан доручених їм завдань, повідомляючи про відсоток виконання завдання, допустимо, по електронній пошті (її підтримка вбудована в багато workflow-системи), і ця інформація буде автоматично передаватися в систему керування проектами, де використовується для актуалізації плану проекту.

Висновки

В Україні наймом моряків займаються близько 300 компаній, що мають ліцензії Мінпраці. Причому це типова ліцензія, яка дає право надавати послуги з працевлаштування за кордоном взагалі. Ці крюїнгові компанії надають посередницькі послуги, не будучи учасником угоди між моряком та судновласником. Їх ступінь відповідальності обмежена. Щоправда, за останні кілька років ризики для українських моряків значно знизилися. Багато великих судновласники відкрили в Україні свої представництва, через які напряму наймають екіпажі на свої судна.

В цілому ситуацію на ринку визначають близько 20 найбільших крюїнгових компаній. Експерти стверджують, що навіть на рівні Мінпраці можна зобов'язати агентства по найму моряків дотримувати мінімальні стандарти при укладанні контрактів. У багатьох випадках в документі, який підписують моряки, не передбачені умови оплати понаднормової роботи, занижений розмір страховки, нечітко прописані умови компенсації у разі форс-мажору і т.п. Значною мірою відповідальність за можливі ризики несе сам моряк, який ставить свій підпис під цим контрактом. Якщо ж судновласник не виконує контрактних зобов'язань перед моряком, то це предмет трудового спору за участю профспілки. Однак найчастіше в наших умовах це означає, що моряк виявляється безправним.

Одним із заходів, здатних зменшити ризики роботи на іноземних судах, могла б бути акредитація агентств по найму моряків при Мінтрансзв'язку. Така ідея пропонувалася "Укрморрічфлотом" в 2005 році, але так і не була реалізована. Пропонувалося дати можливість морської адміністрації України отримувати інформацію від крюїнгових компаній і формувати базу даних про моряків, характеристики суден, судновласників і т.д. У разі виникнення проблемних ситуацій саме Мінтрансзв'язку повинне було б звертатися до морської адміністрації країни прапора судна для отримання роз'яснень.

Але поки наші моряки повинні розраховувати в основному на себе. Турбота держави виявляється лише в екстремальних ситуаціях, як у випадку з піратами або в неприємних для іміджу країни інциденти багатомісячного напівголодного існування екіпажів у закордонних портах. Повноцінно забезпечити дотримання прав моряків, особливо в країнах, де немає диппредставництв України, досить проблематично.

Держава не бере участі у працевлаштуванні моряків і не створює умови для відродження в Україні торгового флоту, створення робочих місць на українських судах. Так, на суднах під українським прапором залишилося працювати всього близько 5 тис. чоловік. При цьому Україна посідає п'яте місце у світі серед країн - постачальників моряків для світового торгового флоту (65-70 тис. чоловік). Щороку українські моряки привозять додому близько $ 700 млн. повз державної скарбниці. З 1993 по 2003 роки діяла норма, що дозволяла вважати моряків, що знаходили поза Україною більше 183 днів, нерезидентами, що звільняло їх від податків. Скасування цієї пільги в 2004 році зробила моряків неплатниками податків, але довести факт отримання грошей за кордоном неможливо. Зараз мінімальна ставка ITF для матроса 1-го класу становить $ 1675 на місяць. Вона є базовою і до неї застосовуються коефіцієнти. Так, коефіцієнт оплати праці капітана становить 3,369, тобто $ 5643 на місяць. "В останні роки держава намагається знайти способи обкласти моряків податками. Щоб бюджет щорічно почав отримувати від моряків не менше 1 млрд. грн., Можна, наприклад, створити спеціальний морський фонд зі статусом, аналогічним державному пенсійному. Моряки готові платити податки, якщо у них з'являється можливість вимагати від держави захисту своїх прав.

До основних рекомендаціям у вирішенні проблем підвищення якості надаваних послуг із працевлаштування на роботу за кордоном можна віднести наступні:

По-перше, відповідно до внесених в 2009 р. змінами та доповненнями в ст. 20 Закону України " Про ліцензування певних видів господарської діяльності", контроль над наявністю ліцензії в суб'єктів господарювання здійснюють органі виконавчої влади, на які покладені такі функції (це правоохоронні органі, податкова служба та інші). Контроль над дотриманням ліцензіатами Ліцензійних умов здійснює тільки орган ліцензування -- Мінпраці.

По-друге, виникають питання із процедурою перевірок. Тут треба пам'ятати, що щоб уникнути конфліктних ситуацій необхідно попросити від перевіряючого напрямок на перевірку, якщо це планова перевірка, те обов'язково за 10 днів повідомлення про початок перевірки. У випадку позапланової перевірки структуру, що перевіряється, повинні ознайомити з підставою для її проведення (з наданням на руки копії цього документа) структура, що й перевіряється, повинна показувати тільки ті документи, які стосуються саме цього конкретного випадку, пояснення є додатком до акту, що підписується. Можна фіксувати процес здійснення перевірки засобами аудіо- і відеотехніки (дуже допомагає, якщо перевірка має сумнівний характер). Не надавати в жодному разі списки клієнтів з адресами та телефонами, це суперечить конституційним положенням і Ліцензійним умовам у частині збереження конфіденційності даних про клієнтів. Такі дані можуть бути розголошені тільки по письмовій згоді клієнтів.

По-третє, уважно ставитися до документообігу на підприємстві, це стосується, наприклад, зовнішньоекономічних договорів з іноземними партнерами. У багатьох з'являється спокуса підписати новий зовнішньоекономічний договір і працювати по ньому без одержання реєстраційних документів іноземного партнера і інформування в 10-денний строк про появу таких змін Мінпраці. Не контролюється строк закінчення як зовнішньоекономічного договору, так і дозвільних документів іноземного партнера. Порушується 10-денний строк переоформлення ліцензії та одержання копії ліцензії.

В даний час єдиним перспективним напрямком кадрової політики нових судноплавних компаній, особливо з невисокими окладами, є:

1. Підбір і стабілізація кадрів на основі перспективи кар'єрного росту моряків.

2. Залучення плавскладу 60-67 років, якщо ці моряки ще здорові і придатні до морської службі.

3. Тісне співробітництво і взаємну довіру з агентством за наймом, постійна "зворотний зв'язок" адміністрації судна і компанії з агентством.

Часті захоплення судів з українськими моряками на борту актуалізують проблему ефективного захисту своїх громадян державою Україна. Поки проблема піратства на слуху, є гарний привід для вдосконалення нормативно-правової бази з працевлаштування моряків за кордоном. Точніше, щодо захисту прав українських моряків, які працюють на суднах під іноземними прапорами.

Через світову кризи все більше судновласників кидають у різних портах свої судна з екіпажами на борту. Серед моряків є й громадяни України. Правда, про це стає відомо лише в самих екстремальних випадках. Наприклад, в середині квітня з'явилося повідомлення про те, що в італійському порту Поза вже чотири місяці знаходиться кинуте судновласником-банкрутом судно "Фортуна-2" з українським екіпажем. Моряки не можуть повернутися додому, на судні закінчилися запаси їжі та питної води. Скільки ще українських моряків виявилося в подібних ситуаціях по всьому світу, важко оцінити.

Існує кілька рівнів відповідальності при виникненні проблем із судами. У разі захоплення судна піратами або знаходження в зоні військових дій ризики несе судновласник. Але при цьому за умовами ITF (Міжнародної федерації транспортних робітників) моряк має право відмовитися від роботи в такому регіоні. Якщо ж він погодився, то за час перебування в небезпечній зоні він отримує подвійну ставку зарплати (але не менше 5 днів). Аналогічно подвоюються компенсації за втрату працездатності (при повній втраті - виплачується до $ 178 200 для рядових і до $ 297 000 для старших офіцерів) і смерть (до $ 178 200). Ці умови передбачені в колективних договорах профспілок, що входять в ITF, з судновласниками. У даному разі участь будь-якої держави, громадянином якої є моряк, у прямих переговорах з піратами виглядає нонсенсом. Особливо якщо на судні інтернаціональний екіпаж. Компетенція МЗС в даному випадку полягає в ефективній взаємодії з судновласником.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про зайнятість населення" // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 11-12, ст. 44 Зміни внесенІ згідно із Законами від 17.12. 2000, № 3, стор. 22.

2. Міністерство праці та соціальної політики України. Наказ Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном № 155/534 від 19.12.2001 //zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws

3. Міністерство праці та соціальної політики України. Наказ від 24.06.2004 р. № 78/141 Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном //zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws

4. Указ Президента України Про Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 1430/2005 від 10.10.2005

5. Закон України Про ліцензування певних видів господарської діяльності // Відомості Верховної Ради України (ВВР),- 2000, - № 36, - С.299.

6. Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 30 січня 2002 року № 11/50

7. Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці від 13 жовтня 1976 р.

8. Доклад консультативного совещания по повышению надежности идентификации моряков. Женева 9-10 мая 2002 г.// uazakon.com/.

9. Міністерство Закордонних Справ України. Міжнародна конвенция про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року ( Про приєднання до Конвенції див. Закон № 464/96- // Відомості Верховної Ради України від 01.11.96.

10. Конвенция про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки морского судноплавства (Конвенцію ратифіковано Постановою ВР № 3735-XII від 17.12.93 ) //www.dkrg.gov.ua.

11. Протокол про внесення змін і доповнень до Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 25 листопада 2005 р.//www.mlsp.gov.ua/control/uk.

12. Міністерство Транспорту України. Наказ від 17.07.2003 № 545. Про затвердження Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства //zakon.rada.gov.ua.

13. Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 р.// http://dkrg.gov.ua

14. Міжнародного кодексу з управління безпекою (МКУБ), прийнятого резолюцією Міжнародної морської організації із поправками, прийнятими резолюцією IMO MSC.104(1973 р.) //www.dkrg.gov.ua.

15. МОТ: Доклад Комитета экспертов по применению конвенций и рекомендаций, Доклад III (Часть 1А), Международная конференция труда, Женева, 87-я сессия, 1999 г., стр. 21-23.

16. Приказ Государственного комитета Украины по вопросам регуляторной политики и предпринимательства, Министерства труда и социальной политики Украины от 19 декабря 2001 года N 155/534. Зарегистрировано в Министерстве юстиции Украины 10 января 2002 г. за № 17/6305. http://www.uazakon.com/documents/date_97/

17. Украинская Морская Организация Общество содействия трудоустройству моряком и защиты их социально-трудовых интересов, Профсоюз моряков дальнего плавания. // Бизнес-марин, № 1-2 январь 2006 г. - С. 28.

18. Абакумов. Система сопровождения проектных данных IMAN.// "Открытые системы", 2006, № 5. - С. 112.

19. Авилов А.В. Рефлексивное управление. Методологические основания. М. Занание, 2003.- 150 с.

20. Андерсен Берн. Бизнес-процессы. Инструменты совершенствования / Андерсен Берн. - М.:РИА "Стандарты и качество", - 2005. - 272 с.

21. Анфилатов В. Н. Системный анализ в управлении / В. Н. Анфилатов - М.: Финансы и статистика, 2003. - 368 с.

22. Андреев С.Е., Сивачева И.А., Федотова А.И. Договор: заключение, изменение, расторжение. М.:ЭКСМО, 1997. - с. 245.

23. Аникин Б. А. Практикум по логистике. Учебное пособие.- М: Инфра-М, 2007.- 220 с.

24. Афонина М. "Современный рекрутинг: бизнес и люди" //Кадровый вестник, 2009.- №6. - С. 20.

25. Белов В. Н. Коммерческое представительство и агентирование. М. Юристъ, 2001.- с. 300.

26. Белов В. Н. Я - индивидуальный предприниматель. М.Мира, - 2000. - 110 с.

27. Бизюкова И.В. Кадры управления: подбор и оценка: Учеб. Пособие. -М. : Экономика, 1998. - 300 с.

28. Брагинский М.И. О нормативном регулировании договоров // Российское права. 2007. № 1.- С 40.

29. Бромвич М. Анализ экономической эффективности капиталовложений: Пер. с англ. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 432 с.

30. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов: Пер.с англ. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 631 с.

31. Бундюк, А.М. Про систему управління персоналом малого підприємства /А.М. Бундюк, Р.А. Бундюк // Наук. пр. ОНАХТ. -- Одеса, 2008. -- С. 275 -- 277.

32. Бунбюк А. М. Определение бизнес-процессов управления персоналом крюингового предприятия // Труды Одесского политехнического университета, 2009, вып. 1(31). - С. 9-13.

33. Веретенникова И.И., Сергеев А.И. Экономическая эффективность форм воспроизводства основных фондов // Белгородский экономический вестник. 2006, №3-4. - С. 125-130.

34. Витрянский В. В. Гражданский кодекс о договоре // Вестник Высшего Арбитражного суда Украины. - 2005. - № 10. - С 26.

35. Витрянский В. В. Существенные условия договора // Хозяйство и право. - 1998.- № 7.- С. 33.

36. Гаджинский А.М. Основы логистики : учеб. пособие. М: ИВЦ "Маркетинг", - 2000. - 124 с.

37. Гаджинский А.М. Логистика: учебник. М: ИВЦ "Маркетинг", 2006. - 246 с.

38. Гордон М.Ф. Функции и развитие логистики в сфере товародвижения // Риск. - 2003. - № 1. - с. 42-47

39. Гражданское право: Учебник. Ч. 1. Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. М.Юристъ, - 1998. - 200 с.

40. Гражданское право: В 2 т. Том II. Полутом 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. 2-е изд., перераб. и доп. М.: СИНТЕГ, 2000. - 320 с.

41. Ильин В. Руководство качеством проектов. Практический опыт/ под ред.. Ильин Владислав. - М.: Вершина, 2006. - 176 с.

42. Денисов А.А. Макроэкономическое управление и моделирование: Пособие для начинающих реформаторов. - СПб: Омега, 1997, - 137 с.

43. Друкер П.Ф. Задачи менеджмента в XXI веке, М.Финансы и статистика, 2001.- 430 с.

44. Дубова Н. Системы управления производственной информацией. //Открытые системы, - 2006, - №3. - С. 22.

45. Дубова Н. ,. Островская И. Словарь терминов по PDM.// "Открытые системы", 2007, №3 [3] В. В. Краюшкин. Система Optegra - управление производственными данными. "Открытые системы", 2007, №1 [5]

46. Елиферов.Процессный подход к управлению. Моделирование бизнес-процессов - М.: Стандарты и качество, 2004. - 408 с.

47. Елиферов В. Г. Бизнес-процессы. Регламентация и управление. / В. Г. Елиферов, В. В. Репин. - М: Инфра-М, 2009. - 320 с.

48. Ивлев В., Т. Попова Т. Методология функционально-стоимостного анализа ABC (ФСА) // www.citforum.btsau.net.ua

49. Ильин В. В. Моделирование бизнес - процессов. Практический опыт разработчиков.- М.: ООО "И. Д. Вильямс", 2006. - 176 с.

50. Кальянов Г.Н. Теория и практика реорганизации бизнес - процессов, М.: "Синтег", 2000. - 250 с.

51. Калянов Г.Методы и инструменты моделирования архитектуры предприятия // Проблемы теории и практики управления. - 2008. - №5. - С. 79-91.

52. Карташов С.А, Одегов Ю.Г., Кокорев И.А. Рекрутинг: найм персонала. Уч. пособие / Под ред. ЮГ. Одегова. М.: Экзамен, 2006. - 450 с.

53. Карташев В.А. Система систем. Очерки общей теории и методологии. - М: Прогресс - Академия, 2001. - 209 с.

54. Клишин, В. Климов, М. Пирогова. Интегрированные технологии CV. "Открытые системы", 2007, - №2, - С.42.

55. Кабалкин А. Изменение и расторжение договора // Российская юстиция. 2006. № 10. - С. 28.

56. Кабалкин А. Понятие и условия договора // Российская юстиция. 2007. № 6. - С. 19.

57. Кибанов, А.Я. Основы управления персоналом / А.Я. Кибанов. -- М.: ИНФРА, 2008. -- 447 с.

58. Круминьш Н., Витолиньш К. Логистика в Восточной Европе. -- М: SIA, 2007. - 130 с.

59. Колобов А.А., Омельченко И.Н., Шклярский Л.Ф. Логистическое моделирование производственно-сбытовых систем //Вестник машиностроения, 2004, - №5, с. 40-43.

60. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный). Изд. 3-е, испр. и доп. / Руководитель авторского коллектива и ответственный редактор д.ю.н., проф.. О. Н. Садиков. М., 1998. - М. Курак, 2008. - 109 с.

61. Котлер Ф. Основы маркетинга, - СПб.: КОРУНА, 2004.- 650 с.

62. Либерзон В. И. Основы управления проектами. -- М. ТАНДЕМ, 1997. - 306.

63. Липсиц И.В., Коссов В.В. Инвестиционный проект: методы подготовки и анализа. - М.: БЕК, 2006. - 304 с.

64. Лихогляд К. Как развивать морское образование // Порты Украины. - 2007. - № 5. - С. 70-71.

65. Лукашевич В.М. Економіка та організація праці на морському транспорті. - Одеса: ОНМУ, 2005. - С. 134.

66. Международная конвенция о подготовке и дипломировании моряков и несении вахты 1978 г. / Пер. с англ. Стрелкова В.П. - СПб.: ЗАО ИНИИМФ, 2002 -600 с.

67. Месарович М. Теория иерархических многоуровневых систем, М.: Мир, 1973. - 400 с.

68. Мильнер .З. Системный подход к организации управления, М.: Экономика, 1983. - 200 с.

69. Осипова Э. Исследование рынка кадровых услуг г. Москвы. //Управление персоналом. - 2008, - №1. - С. 26-34.

70. Панасик Е. Д. Теоретические аспекты развития рынка услуг, предоставляемых крюинговыми компаниями. // www.jurnal.org/articles/2009/ekon56.

71. Панченко С. И. Договоры, комиссии, поручения и агентирования // Налоговый вестник. - 2007. - № 2. - С. 20.

72. Петров А. Каждый 20-й моряк в мире - украинец а 10-й - китаец // Порты Украины. - 2008. - № 5. - С. 68-69.

73. Пирогова Н. Как создать виртуальную корпорацию? //Открытые системы, 2003, №1 www.iteam.ru/publications/logistics/section_80.

74. Плиев Э. Г. Отдельные проблемы гражданско-правового регулирования предпринимательства в Украине. Учебное пособие. -К.: Знання, 1998.- 200с.

75. Плоткин Б.К. Коммерческая логистика в системе управления материальными ресурсами: Автореферат. - СПб, - 1994. - 20с.

76. Поляков В. "История, состояние и перспективы развития рекрутингового бизнеса в Украине" // www.metropolis.ru 2009

77. Романец.О. Общая характеристика договоров оказания юридических услуг (поручение, комиссия, агентирование) // Законодательство. 2007. № 1. - С. 38.

78. Садовский В.Н. Системные исследования: некоторые принципиальные проблемы построения общей теории систем, М.: Наука, 1971. - 217 с.

79. Сундеев П.В. Функциональная стабильность критичных информационных систем: основы анализа // Научный журнал КубГАУ. Краснодар, 2004. - №05(7). - С.225-236.

80. Сидоров Д. Основные принципы построения логистической компании. // http://www.4p.ru/main/theory/2600/ 3 03 2009.

81. Создание комплексных информационных систем. http://www.cimdata.com/cPDm_Main.htm

82. Слиньков Д.В. Бизнес моделирование для внедрения ИСУ предприятия.// Директор ИС, - №3, - 2001. - С. 43.

83. Сток Д. Р. Стратегическое управление логистикой. -- М: Инфра-М, 2005. - 640 с.

84. Сперанский, В.С. Современные технологии управления персоналом / В.С.Сперанский. -- М.: Альфа-Пресс, 2008. -- 496 с.

85. Суханов А. Е. Агентский договор // Вестник Высшего Арбитражного Суда Украины. - 2008. - № 12.- С. 56.

86. Юридическая энциклопедия. /Под ред.. к. ю. н. Тихомирова М. Ю. - М.: Вершина, 1997. - 300 с.

87. Рапорт Б. М. Инжиниринг и моделирование бизнеса / Б. М. Рапорт, А. И. Скубченко. - М.:ТАНДЕМ, 2001. - 240 с.

88. Реинжиниринг бизнес-процессов / Н. М. Абдикеев, Т. П. Данько, С. В. Ильдеменов, А.Д. Киселев. - М:Эксмо, 2005. - 592 с.

89. Репин В. В. Процессный подход к управлению. Моделирование бизнес-процессов. / В. В. Репин, В. Г. - М.: Стандарті и качество. 2005. - 408 с.

90. Робсон, М. Практическое руководство по реинжинирингу бизнес-процессов / Ф. Уллах. -- М.: Аудит, ЮНИТИ, 2007. -- 224 с.

91. Ульрих, Д. Эффективное управление персоналом. Новая роль HR-менеджера / Д. Ульрих. -- М.: Вильямс ИД, 2007. -- 304 с.

92. Хаммер М. Реинжиниринг корпорации. Манифест революции в бизнесе. / М. Хаммер, Дж. Чампи. -СПб.: Издательство Санкт-Петербурского университета, 2005 - 288 с.

93. Харрингтон Джеймс. Оптимизация бизнес-процессов. Документирование, анализ, управление, оптимизация. / Джеймс Харрингтон, К. С. Эсселинг, Харм Ван Нимвеген.- СПб.: Издательство "Азбука", 2002. - 328 с. логістичний крюїнговий фінансовий бізнес

94. Холоденко А.М. Оптимізація інвестиційної стратегії морського порту // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті: Зб.наук.праць. - О.:ОНМУ, 2004. - Вип.12. - С.41-52.

95. Чекаловець В.Г., Лісова І.Д. Методи оцінки економічної ефективності інвестицій //Розвиток методів управління та господарювання на транспорті: Зб.наук.праць. -О.: ОДМУ, 2008. - Вип.4. - С.81-88.

96. Шейл, П. Руководство по развитию персонала / П. Шейл. -- СПб.: Питер, 2004. -- 240 с.

97. Шеер А. В. Моделирование бизнес-процессов / А. В. Шеер.-М.: Весть-метаТехнология, 2006. - 206 с.

98. Kahveci Е.: Fast turnaround ships and their impact on crews (Cardiff, SIRC Publications, 1999) cited in:ILO: The impact on seafarers. living and working conditions of changes in the structure of the shippingindustry, report for discussion at the 29th Session of the Joint Maritime Commission (Geneva, 2001) (doc.JMC/29/2001/3) pp. 72-74.

99. Manpower update. World -wide demand for and supply of seafarers: Warwick Institute for Employment Research. - 2005. - e-resource: http://www.isf.com.ua

100. Guest. A. The shortage of skilled seafarers // Trade Winds. - 2006. - № 17. - Р.40-41.

Размещено на Allbest.ru