Селянсько-фермерське господарство "Зірка" засноване і діє на основі Законів України "Про селянське (фермерське) господарство", "Про власність", законодавства про землю, про оренду та інших законодавчих актів України.

СФГ "Зірка" є юридичною особою, має назву, печатку, штамп, користується правами і виконує обов'язки, пов'язані з його діяльністю, набуває майнові і особисті не майнові права, від власного імені може бути позивачем і відповідачем в арбітражному суді. Діяльність господарства здійснюється на основі повного госпрозрахунку, самоокупності. Може мати рахунки (в тому числі валютні) в Погребищенському АППБ "Аваль" та інших банках.

Засновником селянсько-фермерського господарства "Зірка" є громадянин України Сіренко О.В., який є головою. Він має Державний акт на право безстрокового користування землею. Земля належить на праві довгострокового користування, що засвідчено державним актом та земельний пай засвідчений сертифікатом.

СФГ "Зірка" розташоване на відстані:

районного центру м. Погребище - 11 км;

обласного центру м. Вінниця - 80 км.

Метою створення СФГ і його основним завданням є:

виробництво, придбання, переробка та реалізація продукції рослинництва і тваринництва;

участь в сприянні формування товарного ринку;

більш повному та ефективному використанню місцевої сировинної бази та трудових ресурсів, відходів виробництва;

вивчення споживчого запиту і сприяння найбільш повному задоволенню потреб народного господарства України в різних галузях;

збільшення обсягів і поліпшення платних послуг для населення.

У господарстві поширені сірі лісові ґрунти, які сформувалися переважно під пологом широколистяних лісів та чорноземів. Чорнозем переважно вилужені або опідзолені, що пов'язано з достатньою кількістю опадів. Щоб одержати високі й сталі врожаї в господарстві треба старанно і своєчасно обробляти ґрунти, вносити достатню кількість органічних та мінеральних добрив, впроваджувати правильні сівозміни. Територія господарства являє слабо хвилясте плато з загальним нахилом на південь, з добре вираженими мікрорельєфом у вигляді неглибоких блюдець та знижень. Територія господарства за умовами рельєфу сприятлива для застосування сучасних сільськогосподарських машин.

Територія господарства розташована в зоні з теплим помірно - зволоженим кліматом. Середньорічна температура повітря становить + 8 з найвищим її показником (+38,5°) в липні - серпні місяцях і найнижчим ( - 29°) в січні - лютому.

Холодний період наступає в кінці листопада і продовжується до кінця березня, а іноді держиться в першій декаді квітня. Останні заморозки в окремі роки спостерігаються в другій декаді травня, перші в кінці вересня:

Річна кількість опадів в зоні розташування господарства становить 501 мм, однак в окремі роки бувають значні коливання - в дощові досягають до 700 - 800 мм, а в посушливі спадають до 300 мм.

В теплий період опади нерідко мають зливовий характер, що сприяє розвитку водної ерозії ґрунтів. Зима (в цьому районі) відзначається значним сніговим покривом - 22-41 см. Сталий сніговий покрив утворюється в грудні місяці і утримується приблизно 90 днів.

Вітри на протязі року майже рівномірно розподіляються по всім напрямках світу: взимку - північних напрямках, влітку - західного та південного, а в посушливі роки південо-східного.

В цілому кліматичні умови сприятливі для вирощування районованих сільськогосподарських культур та одержання високих сталих врожаїв.

Землі господарства - це один суцільний масив. В господарстві є такі основні виробничі цехи: цех рослинництва, цех тваринництва, цех механізації, цех реалізації та постачання.

Цех рослинництва складається з рільничо-тракторної бригади.

Цех тваринництва включає свиноферму.

Цех механізації - автопарк, машино - тракторний парк, ремонтну майстерню.

Стержень будь - якої організації люди, котрі працюють у ній, якими необхідно управляти. Система управління персоналом дуже різнобічна і багатогранна. Вона включає всі аспекти взаємодії працівників з організацією. Створенню такої системи і координації роботи її складових служить розподіл управління персоналом, в сучасній організації. Він має власну ієрархію посад, па є складовою загально-організаційної ієрархії.

Лінійні служби несуть пряму відповідальність за досягнення мети організації і тому їх наділено повноваженням приймати рішення, що стосуються розподілу і ефективності використання наявних трудових ресурсів.

Дане аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупність працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.

Структура управління в господарстві - цехова з бригадною формою організації праці (рис. 2.1).

Праця в сільському господарстві, як і в інших галузях економіки, - це цілеспрямована діяльність людини, спрямована на відозміну і пристосування предметів природи для задоволення своїх потреб. Люди, їх майстерність, освіта с найбільш важливим складовим елементом продуктивних сил, що визначально впливає на стан економічного розвитку підприємств та конкурентоспроможність їх продукції.

Кожне аграрне підприємство функціонує за певної чисельності персоналу - сукупності працівників, які мають необхідний фізичний розвиток, знання, практичні навички для управління виробництвом, якісного і своєчасного виконання передбачених технологією робіт у сфері агропромислового виробництва.

Кожне аграрне підприємство може ефективно працювати за умови, коли воно має необхідний професійний і кваліфікаційний склад працівників, доцільну кадрову структуру. При цьому під професією розуміють вид трудової діяльності, що вимагає для її здійснення відповідної суми спеціальних знань (оператор машинного доїння, тракторист-машиніст, оператор тваринницького комплексу тощо). В межах професії можуть виділятися спеціальності - її різновиди з вужчим характером трудової діяльності (в ремонтній майстерні, наприклад, можуть бути токарі (професія) різних спеціальностей - токар-розточувальник, токар-револьверщик тощо). Аграрні підприємства можуть істотно відрізнятися за професійним складом своїх працівників, що зумовлено їх різною спеціалізацією та неоднаковим ступенем диверсифікації виробництва. Результати діяльності аграрного підприємства значно залежать від кваліфікації персоналу, яку можна визначити як ступінь підготовленості кожного працівника до виконання ним професійних обов'язків (функцій). Скажімо, робітників за рівнем кваліфікації поділяють на чотири групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані і некваліфіковані.

Залежно від умов найму працівників (без визначення або з визначенням строку їх зарахування до складу трудового колективу) їх класифікують за такими категоріями:

Постійні працівники - ті, які є членами підприємства або прийняті на роботу по найму на тривалий термін без його точного визначення. Засновники (учасники) приватних підприємств - сільськогосподарських виробничих кооперативів, TOB, СФГ, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю виступають членами цих підприємств, а тому їх правомірно відносити до даної категорії працівників.

Тимчасові працівники - ті, яких зараховують до складу трудового колективу тимчасово на термін до двох місяців.

Сезонні працівники - ті, яких зараховують до складу трудового колективу на термін від двох до шести місяців для виконання сезонних робіт.

Отже, склад трудових колективів приватних підприємств формується за рахунок членів підприємств і найманих працівників з різними умовами найняття на роботу. В державних аграрних підприємствах усі працівники є винайманими і залежно від умов найму можуть бути віднесені до категорії постійних, тимчасових або сезонних працівників. Загальна кількість працівників, яка є в списках підприємства, називається обліковим (списковим) складом. До облікового складу включають усі категорії постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі чи перебувають у відпустці, відрядженні, на лікарняному або тимчасово не працюють з інших причин. Для визначення продуктивності праці і характеристики масштабів можливого залучення підприємствами робочої сили (їх трудового потенціалу) розраховують такий показник, як середньооблікова кількість працівників. Вона обчислюється за двома варіантами: середньообліковою чисельністю штатних працівників спискового складу і середньообліковою чисельністю всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості. За другим варіантом такого розрахунку в середньооблікову чисельність працівників, крім штатних, включають працівників позаспискового складу, які залучалися до роботи й одержували заробітну плату, а також враховують ту обставину, що окремі категорії працівників зайняті неповний робочий день.

Головний бухгалтер виконує такі обов'язки: організовує роботу відділу, веде облік розрахунку по податках, розрахунок податку у статистичну та оперативну звітність, бухгалтерську звітність

Головний економіст займається ціноутворенням проведенням економічного аналізу діяльності господарства, положеннями про оплату праці, контролем правильності нарахування заробітної плати, складанням виробничого плану.

Заступник головного бухгалтера веде облік затрат в рослинництві, облік реалізованої продукції, приймає та розробляє матеріальні звіти по фуражних та продуктивних кормах, по насінню, продуктах. Веде оборотну відомість, сальдові відомості, нагромаджувальну відомість по реалізації.

Один із бухгалтерів веде облік затрат та виходу продукції тваринництва, облік розрахунків по заробітній платі, облік основних засобів, облік молодняку та тварин на відгодівлі, складає статистичну звітність

Другий бухгалтер веде облік розрахунків з різними дебіторами та кредиторами. Приймає та розробляє матеріальні звіти по обліку сировини, палива, запасних частин, продукції сільськогосподарського призначення.

Земельні ресурси є основою матеріального і духовного виробництва. Земельні ресурси необхідні всім галузям народного господарства, однак їх роль у різних сферах суспільного виробництва не однакова. Якщо в промисловості, крім добувної, земля є лише просторовим базисом, то в сільському господарстві вона - головний засіб виробництва. Роль землі в сільськогосподарському виробництві визначається тим, що їй притаманна специфічна унікальна властивість - родючість. Завдяки цій властивості земля активно впливає на процес сільськогосподарського виробництва Родючість визначається здатністю фунту нагромаджувати й утримувати вологу та забезпечувати нею рослини, нагромаджувати і трансформувати поживні речовини в доступній для рослин формі, а також забезпечувати доступ кисню в зону кореневої системи рослин, тобто здійснювати аерацію. Проте ці визначальні для родючості ґрунту фактори ніколи не бувають однаковими і мають різне співвідношення між собою, що безпосередньо позначається і на рівні родючості.

Ефективність виробництва сільськогосподарської продукції напряму залежить від забезпеченості господарства земельними ресурсами та їх інтенсивного використання. Як свідчать дані таблиці 2.1, структура земельних;. угідь даного господарства зазнала деяких змін.

Структура земельних угіль відіграє важливу роль для сільськогосподарського підприємства, тому що земля - це саме найцінніше, що є фермера, на ній він сіє і збирає врожаї, будує будинки, споруди для утримання сільськогосподарської худоби.

На дохідність аграрних підприємств також істотно впливає місцеположення земельних ділянок. Це пов'язано, по-перше, з тим, що із збільшенням віддалі між угіддями підприємств і ринком збуту сільськогосподарської продукції та ринком придбання матеріальних ресурсів транспортні витрати підприємств зростають, отже, збільшується собівартість вироблених ними товарів. Величина цих витрат залежить від стану шляхів сполучення і ступеня їх компенсації заготівельними й переробними підприємствами (організаціями), що інколи спостерігається нині, але це не змінює характеру впливу цієї закономірності. По-друге, в умовах розвиненого ринку ціни на сільськогосподарську продукцію мають тенденцію до зниження з збільшенням віддалі між центральним ринком збуту і місцерозташуванням аграрних підприємств.

У сільському господарстві земля - найголовніший засіб виробництва, без якого не можливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Розглянемо структуру і склад земельних угідь СФГ "Зірка" в період з 2005 по 2009 роки.

Таблиця 2.1

Склад і структура земельних угідь СФГ "Зірка"*

*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором

Проаналізувавши склад і структуру земельних угідь, ми бачимо що загальна земельна площа зменшилась у 2009 році на 14,86% порівняно з 2005 роком. Підприємство під сільськогосподарські угіддя тільки виводить землі під ріллю. Також на підприємстві відсутні ліс та чагарники, ставки, сінокоси, пасовища та багаторічні насадження. За рахунок того, що підприємство тільки використовує землю ріллі коефіцієнт використання земельних ресурсів та коефіцієнт розораності земель протягом трьох років становить 1. А коефіцієнт розораності землі збільшився від 0,87 % до 1,00 %.

Оскільки коефіцієнт використання земельних ресурсів розраховується як відношення сільськогосподарських угідь до загальної земельної площі, а коефіцієнт розораності земель як відношення площі ріллі до площі сільськогосподарських угідь.

В сільському господарстві земля водночас є і предметом праці. В процесі обробітку землю піддають різним формам впливу. Завдання полягає в тому, щоб цей вплив не руйнував структуру ґрунту, зберігав його властивості, створював умови для підвищення родючості земельних ділянок. Але оскільки її рівень на різних за якістю землях не однаковий, то це призводить і до неоднакової віддачі вкладених у землю коштів. Через це виникає необхідність у розробці та застосуванні ефективних заходів, спрямованих на державну підтримку доходів тих підприємств, що опинилися в гірших природних умовах.

Посівні площі потрібно планувати завчасно, правильно і вчасно підготовлювати до посіву. Впроваджувати сівозміну, так як не вірно розплановані посіви призводять до погіршення урожайності, вірно підбирати попередників, правильний обробіток ґрунту, підготовку насіння до сівби, строків сівби, способів сівби і норм висіву, глибину загортання насіння, догляд за посівами, збираю врожаю. Це все призведе до високого і сталого урожаю.

Таблиця 2.2

* Джерело: Основні економічні показники, виконано автором самостійно.

Порівнюючи показники за дані роки, які наведені в таблиці 2.6 бачимо, що посівна площа під зерновими і зернобобовими культурами в 2005 р. становили 1007 га, а в 2009р. - 1143 га, тобто відбулося збільшення площі під цими культурами на 136 га, або відповідно на 13,51 % за рахунок збільшення площі озимих культур з 368 га в 2005р. до 428 га в 2009р., не відбулося ніяких змін щодо ярих культур. Разом з тим слід відмітити, що в господарстві відбулося зменшення посівних площ зернобобових на протязі п'яти років, так в 2005 р. становили 330 га, в 2006р. - 217 га, відбулося зменшення на 113 га, а в 2009 р. знову зменшилась порівняно з 2008р. на 90 га або на 58,82 %. Площа кукурудзи на зерно у 2009 р. (70 га) збільшилась порівняно з 2005 р. (45 га) на 55,56 %.

Відбулося значне збільшення посівних площ під технічними культурами, в тому числі і цукрового буряка, який у 2005 році становив 50 га, а в 2009 році збільшилась до 90 га, тобто на 40 га або 44,44%.

Для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, необхідно зміцнювати матеріально-технічну базу сільськогосподарського підприємства, яку становлять основні виробничі фонди. Основні виробничі фонди (основний капітал) - це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму.

Споживна вартість знарядь праці закріплюється на тривалий час у сфері виробництва, а вартість знаходиться в постійному русі, причому частина її переноситься на заново створений продукт, а інша частина, постійно зменшуючись, фіксується у засобах виробництва до завершення строку їх використання.

Для цього проаналізуємо забезпеченість і використання основних виробничих фондів господарства і виявимо зміни, які відбулися. Від цього залежить збільшення обсягів виробництва зерна і підвищення продуктивності праці.

Таблиця 2.3.

Ефективність використання основних фондів в СФГ "Зірка"*

* Джерело: річні звіти, виконано автором самостійно.

Аналізуючи таблицю ефективність використання основних фондів СФГ "Зірка" можна зробити висновок, що вартість основних виробничих фондів збільшилась з 1531 тис. грн. в 2005р. до 3771 тис. грн. в 2009р, тобто на 2240 тис. грн., або на 146,31%. Це свідчить про те, що підприємство постійно оновлює матеріально-технічну базу та ресурсний потенціал підприємства, який використовується для виробництва сільськогосподарської продукції.

Фондовіддача зменшилась в 2009 році і становить 1,03 порівняно з 2005р - 1,09, цей показник показує скільки валової продукції припадає на 1 грн основних виробничих фондів. Фондомісткість навпаки збільшилась в 2009р., за рахунок впровадження в сільському господарстві нової техніки і прогресивної технології, переведення його на сучасну індустріальну основу та постійного зменшення працівників. Фондоозброєність збільшилась з 28,89 в 2005р. до 104,75 в 2009р. на 263,08 %. Фондозабезпеченість збільшилась в 2009 році з 3,23 в 2005 р. до 1,12., це збільшення відбулося за рахунок зменшення площі сільськогосподарських угідь і збільшення вартості основних виробничих фондів. Цей показник показує скільки основних виробничих фондів припадає на 100 га сільськогосподарських угідь.

Товарна продукція - це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Рівень товарності можна визначити і в цілому по підприємству, але для цього потрібно товарну продукцію оцінити у вартісному виразі за тими самими порівнянними цінами, за якими оцінено валову продукцію, виключивши з її складу приріст незавершеного виробництва, приріст вартості молодих багаторічних культурних насаджень і мало товарні продукти (солому, гній, зелену масу).

Для аналізу стану економіки підприємства та його окремих галузей визначають відносну й абсолютну товарність виробництва. Відносну товарність характеризують показники рівня товарності, що визначаються по кожній галузі підприємства як процентне відношення товарної продукції до валової, взятих у натуральному виразі. Абсолютна товарність у рослинництві визначається в натуральному виразі діленням обсягу товарної продукції окремої культури на її посівну площу. В тваринництві її розраховують за двома показниками:

1) діленням обсягу товарної продукції певного виду на середньорічне поголів'я тварин, від якого одержана ця продукція;

2) відношенням певного виду тваринницької продукції до відповідної земельної площі.

Таблиця 2.4.

Розрахунок рівня товарності сільськогосподарської продукції в господарстві*

*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором

Рівень товарності по окремих видах продукції залежить, насамперед, від обсягу її виробництва. Чим більший він, тим більше підприємство може продати продукції за інших однакових умов. Рівень товарності може змінюватися, якщо підприємство буде збільшувати або зменшувати свої потреби в даній продукції на внутрішньогосподарські цілі.

З даної таблиці ми бачимо, що рівень товарності по одних видах продукції низька, а по іншим високим, зустрічаються випадки сто відсоткової товарності. Це свідчить про те, що підприємство визначилось для себе, які види продукції потрібні для більш ефективного виробництва і розподілу основних видів продукції. Якість виробленої продукції не відповідала певним нормам і стандартам та була реалізована невстановлені строки. Ціна реалізації зменшилась, внаслідок чого підприємство не отримувало очікуваний дохід.

Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити такий висновок, що в 2009 році відбулося збільшення рівня товарності у господарстві, майже по всіх видах продукції (окрім живої ваги свиней). Рівень товарності цукрового буряка в 2009 році збільшився порівняно з 2005 роком на 4,49%; зерна на - 76,3%.

Зменшення рівня товарності спостерігається по живій вазі свиней - 46%.

Основними шляхами збільшення рівня товарності - це збільшення виробництва валової продукції і поліпшення її якості, спеціалізація сільськогосподарських підприємств і втрат сільськогосподарської продукції. При цьому виробництво продукції кращої якості, що повністю Відповідає певним споживчим властивостям, рівнозначне збільшення обсягів товарного фонду для підвищення рівня забезпечення суспільних потреб.

Рівень товарності по окремих видах продукції залежить, насамперед, від обсягу її виробництва. Чим більший він, тим більше підприємство може продати продукції за інших однакових умов, і навпаки. Рівень товарності може змінюватися і за однакового обсягу виробництва валової продукції, якщо підприємство через певні обставини зменшило або збільшило свої потреби в даній продукції на внутрішньогосподарські цілі.

Таблиця 2.5.

Розрахунок структури галузі СФГ "Зірка" (2009 рік) *

*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором самостійно.

Проаналізувавши дану таблицю, можна зробити висновок, що витрати по рослинництву переважають над витратами по тваринництву і складають відповідно по рослинництву 2926,7 тис. грн., що становить 93,22% а по тваринництву - 213,0 тис. грн., або 6,78%.

Це свідчить про те, що основною галуззю підприємства є рослинництво, а не зернове господарство, оскільки витрати по зерновому господарстві вважають над витратами по виробництву технічних культур на 249,1 тис. і становить 50,57 % до загальних витрат та 54,26 % у галузях рослинництва.

По тваринництві витрати по свинарству - 184,9 тис. грн. Всього по господарству витрати становлять 3139,7 тис. грн. Найбільший відсоток по галузі займає: по рослинництву - виробництво зернових - 54,26 %; по тваринництву - продукція свинарства - 86,81 %.

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Далі розглянемо структуру товарної продукції, яка дає можливість визначити, яка дає змогу визначити найбільшу виручку від сільськогосподарської продукції до загальної суми виручки та прослідкувати ще у динаміці. Товарна продукція включає всю продукцію, яку підприємство продало у звітному році. Вона включає продукцію рослинництва І тваринництва.,

Товарна продукція - це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить під каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це - важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по ножній галузі і підприємству в цілому. За інших однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід одержано від реалізації продукції, і навпаки.

Таблиця 2.6.

Структура товарної продукції*

*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором самостійно.

Коефіцієнт спеціалізації за 2009 рік

, (2.1)

де Пв - питома ва га товарної продукції;

і - порядковий номер.

Отже за допомогою показника коефіцієнта спеціалізації можна зробити висновок, що дане господарство має вузький рівень спеціалізації. Багаторічний досвід ведення сільського господарства в різних природних та економічних умовах свідчить, що збільшення і поліпшення матеріально-технічних засобів при їх збалансованому співвідношенні і ефективному використанні підвищує віддачу земельних і трудових ресурсів, дозволяє в певних межах компенсувати зменшення робочої сили та сільськогосподарських угідь і дає змогу збільшити обсяги виробництва сільськогосподарської продукції.

Проаналізувавши структуру товарної продукції можна зробити висновок, що товарна продукція рослинництва у 2009 році збільшилась порівняно з 2005 роком на 32,99 % відповідно, за рахунок підвищення урожайності сільськогосподарських культур, збільшення валового виробництва, зниження витрат на їх виробництва. Така тенденція проявляється по всіх видах продукції рослинництва, винятком є зерно, яке зменшилось на 6,6 %.

Щодо продукції тваринництва то виручка від реалізації продукції у 2009 році навпаки зменшилась на 32,99 % по всіх видах продукції порівняно з 2005 роком, крім того в господарстві залишилась тільки продукція свинарства, так як велика рогата худоба і молочне стадо було здано на забій на місцевий м'ясокомбінат, через високу собівартість і низькі доходи, через це підприємство зазнавало збитків.

Отже, загалом тю господарству відбулося поступове збільшення товарної продукції з 929,90 тис. грн. до 4206,30 тис. гри. за 2005 - 2009 роки.

В структурі товарної продукції значне місце займає зерно. А отже можна зробити висновок що виробничий напрям діяльності господарства є виробництво продукції зернових.

Таблиця 2.7.

Динаміка наявності і використання трудових ресурсів СФГ "Зірка"*

* Джерело: Основні економічні показники, виконано автором самостійно.

Проаналізувавши дану таблицю, можна сказати, що кількість працюючих в сільськогосподарському виробництві зменшилась з 53 чоловік до 36 чоловік, на 17 чоловік або на 32,08 % з 2005 - 2009 рр. Кількість працюючих в рослинництві в 2005р. становила 21 чоловік, а в 2009р. збільшилась на 3,13 %, і становить 33. Кількість працюючих в тваринництві в 2009р. зменшилась порівняно з 2005р. на 85,71 % і становить 3 чол.

На одного працюючого ріллі та угідь припадає в 2005р 25,88 га сільськогосподарських угідь, в 2009 р. відбулося збільшення цього показника порівняно з 2005р. на 25,35 %.

Зменшення чисельності працівників зайнятих в сільському господарстві в 2008 році відбулося внаслідок того, що підприємство більше почало залучати працівників інших підприємств і організацій для виконання сезонних сільськогосподарських робіт. Оскільки на даний момент селище залишає насамперед молодь - найбільш активна частина трудових ресурсів, що значно погіршує демографічну структуру сільського населення. При цьому змінюється співвідношення продуктивної і споживчої частини народонаселення, статевих і вікових груп, поколінь, що вилучають з процесу виробництва.

Для того, щоб збільшити чисельність працівників в господарстві необхідно за рахунок матеріального заохочення, підвищення заробітної плати, виплата премій.

Для підвищення продуктивності праці на підприємстві використовується такий метод, як складання календарного графіка робіт, у якому визначаються площі під окремими сільськогосподарськими культурами, поголів'я різних видів тварин за статево-віковими групами, технологічний набір операцій з вирощування і догляду за ними, строки виконання окремих робіт і потреба в робочій силі відповідної кваліфікації.

Для підвищення продуктивності праці особливу роль відіграє такий фактор, як підвищення кваліфікації працівників і рівня їх матеріальної зацікавленості, моральне стимулювання кращої праці. Працівники з вищою кваліфікацією швидше та якісніше виконують свої функції, тому раціональна організація навчання кадрів є важливою умовою зміцнення економіки підприємства. Це тим більш важливо, що заміна живої праці капіталом, перехід до виконання більш продуктивних машин і знарядь вимагає для їх експлуатації кваліфікованих працівників з іншим рівнем матеріального стимулювання: успіх досягається лише тоді, коли кожен працівник буде чітко розуміти, що, коли, чому і як йому потрібно робити, а також яка матеріальна винагорода його очікує.

2.2 Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів соняшника