Ефективність виробництва соняшника в сучасних умовах господарювання (на прикладі СФГ "Зірка" с. Малинки Погребищенського р-ну Вінницької області)
Методичні засади оцінки ефективності виробництва соняшника. Сучасний стан виробництва соняшника в Україні. Підвищення економічної ефективності за рахунок внесення добрив в СФГ "Зірка". Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів соняшника.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.02.2014 |
| Размер файла | 5,0 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І БІЗНЕСУ
Економічний факультет
Кафедра економіки підприємства
МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
На тему: Ефективність виробництва соняшника в сучасних умовах господарювання (на прикладі СФГ "Зірка" с. Малинки Погребищенського р-ну Вінницької області)
Кваліфікація: магістр з економіки підприємства
Біла Церква 2010 р.
Зміст
- Вступ
- Розділ І. Науково-теоретичні основи економіки виробництва соняшника
- 1.1 Теоретичні основи економічної ефективності соняшника
- 1.2 Методичні засади оцінки ефективності виробництва соняшника
- 1.3 Сучасний стан виробництва соняшника в Україні
- Розділ ІІ. Аналіз стану виробництва соняшнику та його економічної ефективності
- 2.1 Природньо-економічні умови та спеціалізація СФГ "Зірка"
- 2.2 Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів соняшника
- 2.3 Аналіз витрат виробництва і собівартість соняшника
- 2.4 Економічна ефективність виробництва соняшника
- Розділ ІІІ. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва соняшника
- 3.1 Аналітична оцінка виробництва соняшника і підвищення урожайності за рахунок впровадження нових сортів соняшника
- 3.2 Підвищення економічної ефективності за рахунок внесення добрив
- Розділ VI. Стан охорони праці в СФГ "Зірка"
- Висновки і пропозиції
- Список використаних джерел
Вступ
Сільське господарство - одна з найважливіших і життєво необхідних галузей народного господарства, яка виробляє продукцію харчування для населення, сировину для промисловості і товари для експорту. Воно відіграє важливу роль у зміцненні економіки країни, підвищення життєвого рівня населення і розв'язання соціально-економічних проблем. Проте рівень розвитку його продуктивних сил значно відстає від народногосподарських потреб.
Соняшник - це основна олійна культура в Україні. Збільшення об'ємів виробництва соняшнику являється однією з актуальних проблем сільського господарства за останні роки. На його долю приходить 75% площі посівів усіх олійних культур і до 80% виробництва рослинної олії. Родина соняшнику - це схід Північної Америки. В Україну проник у XVII столітті із Голландії. Початок широкого використання соняшнику як олійної культури пов'язане з ім'ям кріпосного селянина Д.С. Бокарева із колишнього Бірючанського уїзда Вороніжської губернії (нині м. Олексіївна Білгородської області), який у 1835 році за допомогою ручного преса отримав олію із насіння вирощеного ним на городі соняшнику. У Вінницькій області цій культурі придають великого значення.
Рафінована олія використовується не тільки в кулінарії, але при приготуванні маргарину, рибних і овочевих консерв. Широке застосування воно має і для медицинських цілей. Із очищеної олії виготовляють основу для різних олійних розчині, мазів, пластирив і так далі. Соняшникову олію не рідко застосовують у медицині як послаблюючий засіб. Таке значення воно отримало і у ветеринарії. Лікарське значення мають також і крайні (язичкові) квіти і листя соняшнику. В лікарських цілях використовують також квіткові корзинки, збираючи їх у липні - серпні. Соняшник можна з успіхом використовувати для посіву на силос. Це цінний концентрований корм для сільськогосподарських тварин, містить не лише жир, але і білок (близько 40 %), вуглеводи і зольні елементи. Вимолочені корзинки також ідуть на корм тваринам. До відходів переробки насіння відноситься також луска - цінна речовина для гідролізації промисловості. Не потрібно забувати і про те, що соняшник являється добрим медоносом.
У розвитку галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва соняшника.
Підвищення рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є найважливішим завданням, від рішення якої залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування. Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції займається велика група науковців.
Дослідженням теоретичних аспектів ефективності виробництва займалися багато вітчизняних і зарубіжних вчених: Г. Штанге, А. Лисстиса, О. Ніверський, В. Зеленюк, В. Андрійчук та інші. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально - технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків насіння соняшника. Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.
Теоретична і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми магістерської роботи та її актуальність.
Основна мета роботи полягала у визначенні економічної ефективності виробництва соняшника в сучасних умовах господарювання (на прикладі досліджуваного господарства СФГ "Зірка"), а також виявлення шляхів підвищення економічної ефективності виробництва насіння соняшника.
Мета дослідження обумовила постановку і шляхи вирішення наступних завдань:
обґрунтувати теоретичні основи ефективності виробництва соняшника;
виявити методичні засади оцінки ефективності виробництва соняшника;
проаналізувати сучасний стан виробництва соняшника;
визначити значення виробництва соняшника та розвиток соняшникового господарства в Україні;
визначити тенденції змін, які відбулись у соняшниковому виробництві;
визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва продукції технічних культур;
визначити загальну характеристику підприємства та оцінку рівня виробництва насіння соняшника в даному господарстві;
обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності виробництва соняшника.
Об'єктом дослідження є забезпеченість галузі ресурсним потенціалом, рівень виробництва соняшника та перспективи підвищення його ефективності.
Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва насіння соняшника в умовах ринкової економіки.
Методи дослідження стали системний підходи до вивчення економічних явищ, факторний аналіз та метод ланцюгових підстановок.
Теоретичною основою дослідження стали законодавчі та інші нормативні акти з питань аграрної реформи, праці економістів - теоретиків і сучасні концепції підвищення економічної ефективності в нових умовах господарювання.
соняшник посівна площа валовий
Основними джерелами інформації, які послужили для написання дипломної роботи були річні звіти господарства, плани економічного і соціального розвитку, бухгалтерська і статистична звітність.
Розділ І. Науково-теоретичні основи економіки виробництва соняшника
1.1 Теоретичні основи економічної ефективності соняшника
Найвища врожайність соняшнику в господарствах північного і центрального Степу, що є провідними в його виробництві. Дещо нижчі врожаї збирають у господарствах Лісостепу і південного Степу, що зумовлюється ґрунтово-кліматичними умовами, рівнем концентрації посівів та агротехнікою. Економічна ефективність виробництва насіння соняшнику державних сільськогосподарських підприємствах країни характеризується зниженням урожайності культури і підвищенням трудомісткості. Досвід передових господарств свідчить, що є всі можливості скоротити трудомісткість виробництва соняшнику до 0,7-0,8 люд. год з розрахунку на 1 ц насіння.
Основними напрямами збільшення виробництва і поліпшення якості насіння олійних культур є дальша інтенсифікація їх вирощування, раціональне розміщення і концентрація посівів. Підвищення врожайності олійних культур найважливіша умова зростання економічної ефективності їх виробництва. [23. с.65]
Збільшення виробництва насіння соняшнику і підвищення його ефективності пов'язані з впровадженням високоврожайних і високо олійних сортів та широким використанням індустріальної технології. Нині вже створені сорти соняшнику, насіння яких містить 55-57 % олії. Це забезпечує виробництво 14,5-15 ц олії з гектара посіву соняшнику. Важливим напрямом у селекції соняшнику є створення високопродуктивних сортів і гібридів, стійких проти найбільш поширених хвороб і шкідників. В окремі роки внаслідок ураження посівів гнилями значно знижуються врожайність і якість насіння соняшнику. Впровадження нових сортів, підвищення культури землеробства і вдосконалення технології вирощування соняшнику дають змогу значно підвищити його врожайність. Затрати праці на 1 ц насіння в умовах індустріальної технології зменшуються в півтора раза. Підвищенню ефективності виробництва соняшнику сприятимуть дальше вдосконалення розміщення посівів, впровадження досягнень науки і передової практики.
Економічна ефективність виробництва в аграрному підприємстві за чистим доходом і витратами на його одержання - це: чистий дохід, поділений на поточні виробничі витрати (без амортизації), плюс коефіцієнт ефективності, помножений на основні фонди.
Ефективність виробництва характеризується також кількістю валової продукції, валового та чистого доходу на 1 люд-год і в розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого на виробництві. З метою вивчення ефективності діяльності підприємства важливе значення має оцінка взаємозв'язку прибутку з рівнем рентабельності. Прибуток - це частина доходу, що залишаться підприємству після відшкодування всіх витрат, пов'язаних із виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності. В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства. [68, с 305]
Економічний стан - це результат взаємодії всіх елементів системи виробничих відносин підприємства. Він визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується показниками, що відображають наявність, розміщення та використання ресурсів. В умовах ринкових відносин, поряд з названими факторами, на економічні результати підприємства значно впливають успішні взаємовідносини з усіма юридичними особами, від яких залежить міра привабливості постачальників, покупців, акціонерів, банкірів та ін. Економічні результати підприємства мають бути такими, щоб усі, хто пов'язаний з ними, завжди могли одержати відповідь - наскільки надійний лартнер. [16, с.23]
Економічно стійким можна вважати підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями. Економічні результати тісно пов'язані з ефективністю діяльності підприємства.
Ефективність діяльності підприємства. Ефект - це результат виробничої діяльності підприємства. Наприклад від використання добрив він виражається у вигляді прибавки урожаю. Однак одержаний ефект не дає уявлення про доцільність використання добрив. Для цього необхідно одержаний результат порівняти з витратами на застосування добрив чи кормів, тобто визначити економічну ефективність.
Економічна ефективність - це узагальнене й повне відображення кінцевих результатів використання засобів, предметів праці та робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу і визначається відношенням результатів до витрат на їх одержання. [23, с.40]
Економічна ефективність указує на віддачу від сукупності вкладених коштів. В аграрних підприємствах це одержання максимальної кількості продукції з 1 га, або від кожної голови худоби при найменших витратах праці, матеріальних і фінансових ресурсів на виробництво одиниці продукції.
Щодо оцінки показників економічної ефективності, то споживання продукції є кінцевою метою виробництва, яке здійснюється за рахунок національного доходу (знову створеної вартості). Його збільшення відображає не тільки продуктивність живої праці, а й економічно уречевленої. Отже, критерієм економічної ефективності виробництва є національний доход (чиста продукція). Але абсолютний показник національного доходу не характеризує економічну ефективність виробництва. У такому разі використовують відносний показник - розмір національного доходу в розрахунку на душу населення.
З метою оцінки економічної ефективності виробництва в аграрних підприємствах використовують натуральні й вартісні показники. Вихідними є їх натуральна форма - урожайність культур або продуктивність худоби. Підвищення цих показників відповідає головному завданню - збільшенню виробництва споживчої вартості та підвищенню життєвого рівня населення. Однак для виявлення економічної ефективності слід знати витрати, які забезпечили одержання відповідної врожайності культур і продуктивності худоби. Проте при однаковій врожайності може бути різна якість продукції, що теж впливає на ефективність її виробництва.
Основні показники економічної ефективності виробництва аграрного підприємства включають: виробництво валової продукції і валового доходу (окремо) відносно витрат виробництва; чистий дохід, одержаний на одиницю проведених витрат; затрати праці на виробництво 1ц продукції; собівартість 1ц продукції; одержаний прибуток на 1 га і 1ц продукції та рівень рентабельності.
Економічна ефективність відносно одержаної валової продукції до витрат на її одержання дорівнює: валова продукція, поділена на поточні виробничі витрати (без амортизації), плюс коефіцієнт ефективності, помножений на основні фонди; валова продукція оцінюється так: товарна її частина - за цінами реалізації, нетоварна - за собівартістю.
Економічна ефективність виробництва стосовно валового доходу (чистої продукції) до витрат на його одержання дорівнює: валовий дохід, поділений на поточні виробничі витрати (без амортизації) плюс коефіцієнт ефективності, помножений на основні фонди. Валовий дохід дорівнює різниці між вартістю валової продукції і фондом відшкодування.
Чистий дохід дорівнює різниці між вартістю валової продукції і витратами на її виробництво, або різниці між валовим доходом і оплатою праці. [8, с.73]
Рівень рентабельності - це відношення прибутку до суми матеріальних і трудових затрат на виробництво та реалізацію продукції (повної собівартості).
На відміну від рівня рентабельності, при визначенні якого враховуються лише річні витрати на амортизацію основних фондів і використані оборотні кошти, обчислюють норму прибутку, при визначенні якої враховується вся вартість основних фондів і оборотні кошти, тобто норма прибутку дорівнює: прибуток, поділений на середньорічну вартість основних фондів, плюс середньорічні оборотні кошти. Це більш загальний показник, ніж рівень рентабельності. Якщо два підприємства виробляють однорідну продукцію і одержують однаковий прибуток, але різну норму прибутку, то це означає, що в одному з них (у якому норма прибутку більша) виробничі фонди використовуються краще. [34, с.233]
Під резервом підвищення ефективності діяльності підприємства розуміють невикористані можливості збільшення виробництва продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат. Основним фактором її зростання є раціональне використання усіх видів ресурсів шляхом підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення, управління, організації, обсягу і структури виробництва.
Підвищення економічної ефективності суспільного виробництва і поліпшення якості вироблюваної продукції є стержневою проблемою, головним фактором економічного зростання і прискорення соціально-економічного розвитку соціалістичного суспільства.
Виробничі ресурси на кожному етапі розвитку суспільства обмежені. Тому прискорення темпів збільшення виробництва може відбуватися в результаті кращого використання ресурсів і економії їх, раціональної організації виробництва, поліпшення якості продукції і організації праці.
Сільськогосподарське виробництво має зростати насамперед внаслідок підвищення продуктивності праці, економії виробничих ресурсів, підвищення фондовіддачі, поліпшення якості продукції і якості всієї роботи, зростання врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, тобто в результаті впровадження інтенсивних методів господарювання.
1.2 Методичні засади оцінки ефективності виробництва соняшника
Ефективність - категорія комплексна, її поділяють на соціально-економічну і виробничо-економічну. Соціально-економічна ефективність відображує результативність функціонування і відтворення соціалістичного способу виробництва в цілому. Виробничо-економічна ефективність характеризує ефективність функціонування продуктивних сил, матеріально-технічної бази, рівень використання виробничих ресурсів. Обидва різновиди ефективності перебувають у діалектичному взаємозв'язку. Соціально-економічна природа виробничо-економічної ефективності формується під впливом соціально-економічної ефективності. [16, с.321]
Проблема забезпечення населення країни достатньою кількістю вітчизняних якісних продуктів харчування зумовлена, головним чином, обвальним спадом виробництва сільськогосподарської продукції і, насамперед, соняшника - важливого виду продовольчих ресурсів, цінної сировини для ряду галузей переробної промисловості, незамінного джерела створення повноцінної кормової бази для розвитку тваринництва. У переважній більшості країн світу виробництво соняшника традиційно належить до провідних галузей сільського господарства. Основними виробниками соняшнику нині є сільськогосподарські підприємства. Загострення продовольчої проблеми в Україні збіглося у часі з обмеженням можливостей держави щодо надання належної економічної допомоги товаровиробникам для стабілізації розвитку галузі. Цим зумовлюється необхідність глибокого аналізу економічної ефективності виробництва соняшника й обґрунтування системи організаційно-економічних заходів підвищення його доходності.
Економічна ефективність - це одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво продукції.
(1.1)
де Р - результати;
В - витрати.
Найважливішим показником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва, є вартість валової і товарної продукції господарства, на основі якої можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.
Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в такій послідовності:
1. Вартість валової продукції (гри.) на 1 га сільськогосподарських угідь.
Цей показник розраховують за формулою:
(1.2)
де - вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, т. грн;
ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;
- площа сільськогосподарських угідь, га.
2. Вартість валової продукції на середньорічного працівника:
(1.3)
де - вартість валової продукції на 1 середньорічного працівника, тис. грн;
ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;
- чисельність середньорічних працівників, чол.
Цей показник дає нам визначити скільки припадає валової продукції на одного працівника.
3. Вартість валової продукції на 1 люд. - год.:
(1.4.)
де - вартість валової продукції на 1 люд. год.;
ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;
- сума люд. год.
4. Вартість валової продукції на 100 грн. виробничих витрат:
; (1.5)
де - вартість валової продукції на 100 грн. виробничих витрат;
ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;
- сума виробничих витрат.
Показує скільки припадає валової продукції на 100 грн виробничих витрат.
5. Вартість валової продукції на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів:
; (1.6)
де: - вартість валової продукції на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів;
ВП - вартість валової продукції, всього, тис. грн.;
ОВФ + Об. з - вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів.
6. Розмір валового доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:
; (1.7)
де - розмір валового доходу на 1 га сільськогосподарських угідь;
ВД - розмір валового доходу, всього;
- площа сільськогосподарських угідь, га.
7. Розмір валового доходу на 1 середньорічного працівника:
; (1.8)
де - розмір валового доходу на 1 середньорічного працівника, тис. грн.;
ВД - розмір валового доходу, всього, тис. грн.;
- чисельність середньорічних працівників, чол.
8. Розмір валового доходу на 1 люд. - год.:
; (1.9)
де - розмір валового доходу на 1 люд. год.;
ВД - розмір валового доходу, всього, тис. грн.;
- сума люд. год.
9. Розмір валового доходу на 100 грн. виробничих витрат:
; (1.10)
де - розмір валового доходу на 100 грн. виробничих витрат;
ВД - розмір валового доходу, всього, тис. грн.;
- сума виробничих витрат, тис. гри.
10. Розмір валового доходу на 1000 грн. виробничих фондів:
; (1.11)
де - розмір валового доходу на 1000 грн. виробничих фондів;
ВД - розмір валового доходу, всього, тис. грн.;
ВФ - вартість виробничих фондів, тис. грн.
11. Розмір чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:
; (1.12)
де - розмір чистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь;
ЧД - розмір чистого доходу, всього;
- площа сільськогосподарських угідь, га.
12. Розмір чистого доходу на 1 середньорічного працівника:
; (1.13)
де - розмір чистого доходу на 1 середньорічного працівника, тис. грн;
ЧД - розмір чистого доходу, всього;
- . чисельність середньорічних працівників, чол.
13. Розмір чистого доходу на 1 люд. - год.:
; (1.14)
де - розмір чистого доходу на 1 люд. год.;
ЧД - розмір чистого доходу, всього;
- сума люд. год.
14. Розмір чистого доходу на 100 грн. виробничих витрат:
; (1.15)
де - розмір чистого доходу на 100 грн. виробничих витрат;
ЧД - розмір чистого доходу, всього;
- сума виробничих витрат, тис. грн.
15. Розмір чистого доходу на 1000 грн. виробничих фондів:
; (1.16)
де - розмір чистого доходу на 1000 грн. виробничих фондів;
ЧД - розмір чистого доходу, всього;
ВФ. вартість виробничих фондів, тис. грн.
16. Розмір прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь:
; (1.17)
де - розмір прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь;
П - розмір прибутку, всього;
- площа сільськогосподарських угідь, га.
17. Розмір прибутку на 1 середньорічного працівника:
; (1.18)
де - розмір прибутку на 1 середньорічного працівника, тис. грн;
П - розмір прибутку, всього;
чисельність середньорічних працівників, чол.
18. Розмір прибутку на 1 люд. - год.:
; (1.19)
де - розмір прибутку на 1 люд. год.;
П - розмір прибутку, всього;
- сума люд. год.
19. Розмір прибутку на 100 грн. виробничих витрат:
; (1.20)
де - розмір прибутку на 100 грн. виробничих витрат;
П - розмір прибутку, всього;
- сума виробничих витрат, тис. гри.
20. Розмір прибутку на 1000 грн. виробничих фондів:
; (1.21)
де - розмір прибутку на 1000 грн. виробничих фондів; П - розмір прибутку, всього; ВФ - вартість виробничих фондів, тис. грн.
21. Рівень рентабельності - це показник, який використовують на підприємствах для кількісного виміру рентабельності. Рівень рентабельності визначається за формулою:
; (1.22)
де П - валовий прибуток від реалізації; Вв - виробничі витрати на реалізовану продукцію.
22. Для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Нп):
; (1.23)
де П - валовий прибуток від реалізації;
Фос+Фоб - середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.
По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності і приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розрахувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнер продукції. [6, с.324]
23. Масу прибутку на гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначити з обов'язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:
; (1.24)
де ПК - прибуток, одержаний від реалізації певної культури; S - площа посіву культури;
Кт - коефіцієнт товарності.
З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на зовнішньому і внутрішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначити такий показник, як рентабельність продажу.
24. Показник рентабельності продажу розраховується за формулою:
тобто ; (1.25)
де ТП - вартість товарної продукції за поточними цінами реалізації;
Вв - виробничі витрати на реалізовану продукцію.
В буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома ва га прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції. [13, с.32]
Економічна ефективність виробництва соняшника залежить від складного комплексу природно-економічних, технологічних, науково-технічних факторів. При вивченні даної проблеми слід рахувати наступні особливості галузі: соняшник вимогливий до умов обробітку. Агротехнічні вимоги не дозволяють вирощувати цю культуру у вузькоспеціалізованих господарствах. Рослини цієї культури дуже чуттєві до всіх видів гербіцидів. Слід враховувати також вимоги щодо олії в залежності від мети її використання. [42, с.324]
Економічна ефективність виробництва соняшника характеризується системою таких показників: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1 ц, прибуток на 1 люд. / год., на 1 ц, на 1 га посівної площі рівень рентабельності виробництва соняшника. [28, с.98]
Урожайність сільськогосподарських культур - це середній розмір продукції рослинництва з одиниці фактично зібраної площі даної культури, Вона характеризує продуктивність цієї культури в конкретних умовах її вирощування і визначається діленням урожаю конкретної культури (чи групи культур) на її посівну площу. В показнику урожайності знаходять свій вираз всі агротехнічні заходи, меліорація земель, природно-економічні умови та рівень організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. [66, с.178]
Валова продукція сільського господарства - це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі всіма протягом року, первинними продуктами рослинництва і тваринництва, а у вартісній - оцінений за порівняними цінами відповідного року.
Економічна ефективність виробництва продукції соняшника визначають за допомогою системи вартісних показників:
1) виробництво валової продукції (валового доходу, чистого доходу і прибутку) з розрахунку на 1 га посівної площі в цілому і окремих культур
; (1.26)
де ВП, ВД, ЧД, П - валова продукція, валовий дохід, чистий дохід, прибуток, грн.
S - площа посіву, га
2) виробництво валової продукції (валового доходу, чистого доходу і прибутку) з розрахунку на 1 середньорічного працівника, 1 люд. - год., 1 гри. виробничих витрат.
; (1.27)
t - прямі затрати праці, люд. - год.
Продуктивність праці - реалізована здатність конкретної праці (праці конкретних працівників) в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи. З наведеного визначення випливає, що підвищення продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться до економії робочого часу. Адже чим менше потрібно часу для виробництва якогось виду продукції, тим більше робочого часу може бути використано для збільшення виробництва цього самого або іншого виду продукції. Із скороченням часу на виробництво одиниці продукції знижується її собівартість, отже, зростає дохідність підприємств, підвищується їх конкурентоспроможність. Зі зростанням продуктивності праці посилюється процес вивільнення працівників, які можуть бути залучені підприємством для розвитку інших видів діяльності.
Для визначення продуктивності праці в сільському господарстві застосовують систему економічних показників. До показників продуктивності праці відносяться повні і неповні. Повні це - натуральні показники: трудомісткість продукції рослинництва; погодинна продуктивність праці; денна продуктивність праці; річна продуктивність праці. Повні показники продуктивності праці, при визначенні яких беруться до уваги вироблена продукція (ВІТ) і виграти живої праці (7), розраховуються шляхом ділення виробленої продукції в грошових чи натуральних одиницях на витрати живої праці:
; (1.28)
Неповні показники розраховуються до одержання продукції, це - абсолютні показники: затрати живої праці на 1 га посіву у певному періоді; затрати живої праці на одну голову тварин; норма закріплення тварини за одним працюючим; відносні показники: ступінь використання норм виробітку на механізованих роботах та ступінь використання норм виробітку на кінно-ручних роботах.
Собівартість - один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідно воно с в конкретних природно-економічних умовах господарювання.
Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку. Собівартість одиниці продукції визначається діленням собівартості всієї продукції відповідного виду на її обсяг у натуральному вигляді, а витрат на одну грошову одиницю продукції - відношенням собівартості всієї продукції до її обсягу у вартісному виразі. Затрати живої праці розраховується в собівартості в розмірі фактичної її оплати.
Залежно від характеру витрат, які включаються в собівартість продукції, у практичній діяльності підприємств, розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. До виробничої відносять всі витрати, пов'язані з внутрішнім виробництвом та внутрішньогосподарським транспортуванням продукції до місця зберігання. Собівартість розраховано з урахуванням витрат на збут, називають повною або комерційною.
Дані про собівартість є основою для встановлення державних закупівельних цін на продукцію сільського господарства, а також цін на промислові товари, що використовуються в сільськогосподарському виробництві. [12, с.102]
Рентабельність - поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.
Рівень рентабельності визначається як процентне відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Він показує величину прибутку на 1 гривню витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році.
Ринкова ціна - це домінуюча на ринку у відповідному часовому відрізку ціна на товар, що виплачується за нього в процесі купівлі-продажу незалежно від індивідуальних витрат виробників на його виробництво і реалізацію.
У процесі лібералізації ціноутворення держава повністю втратила контроль над цінами всіх сфер АПК. Процес зростання цін став некерованим. Але якщо підвищення цін на сільськогосподарську продукцію і продовольство стримувалося низьким платоспроможним попитом населення, то зростання цін на промислову продукцію для потреб села відбулося нестримно.
Вихід валового, чистого доходу і прибутку на 1 га посіву розраховують, поділивши кожен з цих показників на загальну площу посіву. При цьому, валовий дохід - це загальна сума доходу, отриманого протягом звітного періоду. Його можна вирахувати, віднявши від вартості продукції суму матеріальних затрат, що пішли на її виробництво. Чистий дохід - це прибуток після відрахування витрат на виробництво та реалізацію продукції, стану податків всіх боргових зобов'язань. Його можна знайти, віднявши від валового доходу суму оплати праці, або віднявши від вартості валової продукції її собівартість.
Прибуток - це один з узагальнюючих показників господарської діяльності підприємства. Визначається, як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво.
Таким чином, розрахунок вище вказаних показників дасть можливість "тримати дані про економічну ефективність виробництва як загалом по господарству, так і рослинництві і по виробництву соняшника. Це дасть можливість виявити і прослідкувати проблеми та недоліки у вирощуванні даної культури і внести відповідні пропозиції з приводу більш ефективного Виробництва.
Найбільш впливовим фактором, таким як кліматичні, метеорологічні, агротехнічні, слід надати особливої уваги при здійсненні розрахунків з оптимізації та інтенсифікації виробництва технічних. Адже саме погодно-кліматичні умови найсуттєвіше впливають на рівень врожаїв та урожайності як соняшника, так і всієї сільськогосподарської продукції, яка виробляється в галузі рослинництва. [16, с.48]
Отже, підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є однієї з найбільших проблем, успішне вирішення якої відкриває широкі можливості для прискорення темпів його розвитку і постійного забезпечення країни сільськогосподарською продукцією.
Рентабельність - важливий якісний показник роботи галузі або підприємства. В ньому відображуються результати витрат живої і уречевленої праці, якість реалізованої продукції, рівень організації виробництва і його управління.
Рівень рентабельності характеризує ефективність річних витрат виробництва і реалізації товарної продукції сільського господарства.
1.3 Сучасний стан виробництва соняшника в Україні
Основна олійна культура в Україні - соняшник. У валовому виробництві олії близько 90% припадає на соняшникову. Вона має високі смакові якості ЇЇ вживають безпосередньо в їжу, застосовують при виробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів. Нижчі сорти олії використовують для виробництва оліфи, фарб, лаків, мила, та інших виробів.
Товарний соняшник має відповідати умовам ДСТУ 4694-2006 "Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови".
При переробці насіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи, в якій міститься 33-36% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей і вітамінів. Кошики соняшнику, вихід яких становить 56-60% врожаю насіння, після обмолоту згодовують великій рогатій худобі та вівцям. Луз га насіння соняшнику, вихід якої становить 16-22%о маси насіння, є сировиною для виробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, який застосовують для виробництва пластичних мас, штучних волокон та іншої продукції.
Соняшник відомий і як кормова культура. Його зелену масу в суміші з бобовими культурами використовують для годівлі великої рогатої худоби, а також силосують.
Досвід багатьох країн свідчить, що споживання рослинних жирів збільшується, а споживання тваринних зменшується. Це пояснюється тим, що рослинні жири порівняно З тваринними більш корисні для здоров'я людини. Разом з цим виробництво олії більш ефективне. [46. с.230]
Посіви соняшника найбільше розміщені в зоні Степу і південних районів Лісостепу. Основними виробниками насіння соняшнику є підприємства Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Кіровоградської та Харківської областей, які забезпечують 2/3 валового виробництва. Економічно це найбільш вигідна культура через це її площа, урожайність і валовий збір постійно зростають. До олійних культур належать здебільшого ті рослини вміст олії в насінні яких перевищує 15%. Це насамперед соняшник, соя, льон - довгунець, ріпак, рижій, гірчиця, кунжут, арахіс та інші. Різні культури характеризуються різним вмістом олії: у відсотках на абсолютно суху речовину: соняшник 29 - 57, соя 20 - 26, льон - довгунець 30 - 50, рицина 47 - 59, рижій 26 - 47, арахіс 41 - 57, ріпак 45 - 50, кунжут 48 - 63%. Олію цих культур використовують в натуральному вигляді для харчування населення, а також в харчовій, маргаринній, консервній і кондитерській промисловості. Крім того її використовують і в інших галузях промисловості для виробництва масла і оліфи, лакофарб, лінолеуму, текстилю, шкіри, фармацевтики і парфумерних виробів. З насіння рицини виробляють олію, яка використовується в авіаційній, хімічній, електротехнічній і металообробній промисловості, а також в медицині. Крім олії із насіння соняшнику, ріпаку, сої, льону - довгунця та інших олійних культур виробляють ще рослинний білок, який містить незамінні амінокислоти - міозин, метелін, пірентофон та інші [77 с.129]
Кошики соняшнику, вихід яких становить до 60 % врожаю насіння, використовують для виробництва кормового борошна. Кілограм його містить 0,72 корм. од. і 40г перетравного протешу. [68 с.350]
Більшість олійних культур є добрими медоносами. Так, медпродуктивність одного гектара посіву соняшнику становить 40 кг, меду. В багатьох господарствах лісостепової і степової зон України посіви соняшнику досягають 1000 га, що дає можливість одержувати значну кількість товарного меду.
До останнього часу однією з панівних культур на полях України залишається соняшник. Його посіви займають понад 2,0 млн. га, що становить 96% площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику сконцентровано в центральних та південних областях нашої країни. Популярність цієї культури полягає в стратегічній та значній економічній ефективності її вирощування. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/ га в середньому по Україні). Олія з насіння соняшнику має високу харчову цінність, поступаючись у цьому лише оливковій олії. З огляду на цінність даної продукції, більшість сільськогосподарських підприємств намагаються розширити обсяги виробництва соняшнику. Такі дії з боку керівництва є виправданим, оскільки на сьогодні це одна із найбільш прибуткових та перспективних культур. Але будь-яке виробництво, якщо воно не має обгрунтованого підходу та розрахунків може закінчитися плачевно. Тому, щоб звести ймовірність невдач, необхідно ретельно підійти до прийняття рішень щодо впровадження чи розширення власного виробництва. Цьому може зарадити лише правильна розробка виробничої програми. [66 с.280]
За попередніми даними Держкомстату України, у 2009/10 маркетинговому році було вироблено 6,4 млн. т. соняшнику, з якого близько 6 млн. т. переробляють на оліє жирових комбінатах, решта надходить на експорт.
Упродовж сезону ціни на соняшник суттєво підвищувались. У жовтні 2009 року він коштував у середньому 2150 грн 7т, а вже в грудні подорожчав до 2900-3000 грн. /т. На такому рівні ціни трималися в січні-березні нинішнього року. Такий рівень цін задовольняє виробників, адже забезпечує високий рівень рентабельності.
Можливість вітчизняних переробників лише за 2009 рік збільшився на 1 млн. тонн за рахунок ведення в експлуатацію нових і реконструкцію діючих заводів.
Конкуренція на ринку соняшнику також є високою, а у вільному продажі його не так багато. Такий стан на внутрішньому ринку може призвести до подальшого зростання ціни, але її рівень залежитиме насамперед, від ситуації на світовому ринку. Тому в разі зростання світових цін можна очікувати їх підвищення і на внутрішньому ринку.
Сприятлива цінова ситуація та високий рівень рентабельності спонукають господарників вирощувати соняшник, іноді нехтуючи сівозмінами і дотримання інших агротехнічних заходів. Це, у свою чергу призводить до зниження врожаїв та погіршення якості продукції. Наразі ринкові потрібний якісний і недорогий товар.
Аналіз динаміки посівних площ, урожайності та валового виробництві насіння соняшнику свідчить, що збільшення обсягу виробництва відбувається за рахунок розширення посівних площ культури. За період з 1990 р. по 2009 р. площа посіву зросла більше як у два рази і досягла 3,4 млн. У структурі посівів технічних культур частка соняшнику є найбільшою - понад 70%. За цей самий період урожайність насіння соняшнику не досягла рівня 1990 р. - 15,8 ц/ га і коливається в межах 12-13 ц/га. Валове виробництво насіння соняшнику зросло за цей період у 1,6 раза за рахунок розширення посівних площ. Виробництво олії за 2000-2009 pp. збільшилось у 1,4 раза і становило 1500 тис. т.
Економічна ефективність виробництва олійних культур та напрями її підвищення. Основними показниками, які характеризують рівень економічної ефективності виробництва олійних культур, є: урожайність, затрати праці на 1 ц насіння, собівартість 1 ц, ціна реалізації, маса прибутку з. розрахунку на 1 ц та на 1 га посіву, рівень рентабельності. Зазначимо, що насіння соняшнику та інших олійних культур є достатньо рентабельними сільськогосподарськими культурами.
Товаровиробники не мають можливості виходити самостійно з пропозицією на біржі та реалізувати насіння соняшнику безпосередньо зарубіжним країнам. Це здійснюють комерційні структури (посередники), які скуповують та експортують насіння або, переробивши його за давальницькою схемою, реалізують за межі країни олію та шрот.
Насіння соняшнику імпортують в Україну для посіву, тому його ціни значно вищі, проте обсяги незначні. Так, у 2006 р. при експорті 229,5 тис. т імпорт насіння становив лише 4441 тонну.
Економічна ефективність виробництва-найвища врожайність соняшнику в господарствах північного і центрального Степу, що є провідними в його виробництві. Дещо нижчі врожаї збирають у господарствах Лісостепу і південного Степу, що зумовлюється грунтово-кліматичними умовами, рівнем концентрації посівів та агротехнікою. Урожайність насіння соняшнику на сортодільницях України в 1,8-2,2 рази перевищує її рівень державних сільськогосподарських підприємствах, що свідчить про значні резерви збільшення його виробництва.
Основні тенденції та характеристики ринку:
у 2009/2010 МР врожай насіння соняшнику за попередніми даними склав і 6,4 млн. тонн соняшнику при урожайності 15,2 ц/га;
виробничі потужності з переробки олієсировини в Україні оцінюються у 8,3 млн. тонн на рік;
у сезоні 2009/2010 років виробництво олії очікується у межах 2,4 - 2,5 млн. тонн проти 2,6 млн. тонн у минулому періоді;
експорт олії соняшникової у 2009/2010 МР оцінюється близько 2 млн. тонн, або понад 80% від її виробництва;
індекс споживчих цін на олію за 2008 рік - 983%, за 12 місяців 2009 року - 111,7% (в т. ч. у грудні 2009/2010 МР - 101,7%).
У 2009/2010 МР виробництво насіння соняшнику склало 6,4 млн. тонн, що дасть змогу повною мірою задовольнити потреби внутрішнього ринку та виробити близько 2,4-2,5 млн. тонн олії. Внутрішнє споживання олій рослинних у перерахунку на рік оцінюється 14,2 кг на особу (раціональна норма 13 кг на особу на рік). Експортні можливості у поточному маркетинговому періоді оцінюються у межах 2,0-2,1 млн. тонн.
Таблиця 1.1.
Олія соняшникова*
|
2004/2005 МР |
1165 |
|
|
2005/2006 МР |
1973 |
|
|
2006/2007 МР |
2124 |
|
|
2007/2008 МР |
1784 |
|
|
2008/2009 МР |
2498 |
|
|
2009/2010 МР вересень-грудень |
964,5 |
*Джерело: Дані держкомстату України
Таблиця 1.2.
Насіння соняшнику*
|
2003/200 4 МР |
2004/200 5 МР |
2005/200 6МР |
2006/200 7МР |
2007/200 8МР |
2008/200 9МР |
2009/201 0МР (поперед ні дані) |
||
|
Валовий збір у вазі після доробки, тис. тонн |
4247 |
3050,1 |
4706,1 |
5321,9 |
4174 |
6526,2 |
6310,6 |
|
|
і Урожайність, ц/га |
па |
8,9 |
12,8 |
13,6 |
12,2 |
15,3 |
15,2 |
|
|
Рівень рентабельност і виробництва, % |
64^ |
463 |
24,3 |
20,7 |
75,9 |
18,4 |
* Джерело: Дані держкомстату України
Соняшник - маркетинговий рік з 1 вересня по 31 серпня
На сьогодні Україна є одним з основних світових виробників насіння соняшнику. Виробництво соняшнику у 2008/2009 МР в усіх категоріях господарств становило 6,5 млн. тонн у вазі після доробки, у 2009/2010 за попередніми даними зібрано 6,4 млн тонн., що становить 97,5% до попереднього МР.
Питома ва га України у світовому виробництві соняшнику та олії, виробленої з нього, складає близько 15%. За попередніми даними у 2008/09 маркетинговому році виробництво олії соняшникової склало 2498 тис. тонн. За вересень-листопад 2009/2010 МР - 964,5 тис. тонн.
Під впливом сприятливої кон'юнктури світового ринку за попередніми даними у 2008/2009 МР експорт насіння соняшника пожвавився і склав 767 тис. тонн, що у 10 разів більше проти 2007/2008 МР.
Довідково: з 1 січня 2009 року вивізне мито на насіння соняшнику становило 13%, з 1 січня 2010 року вивізне експортне мито на насіння соняшнику становить 12 %, на насіння ріпаку мито відсутнє.
Україна посідає провідне місце на світовому ринку з продажу олії соняшникової. При цьому 90% від загального експорту складає олія неочищена. За попередніми даними у 2008/2009 МР експортовано 2099 тис. тонн олії соняшникової, що на 57% більше проти відповідного періоду минулого року.
Найбільшими імпортерами нерафінованої олії у 2008/09 МР стала Індія - 25% від обсягів загального експорту з України, Туреччина - 13%, Єгипет - 8,3%. Серед країн ЄС: Франція - 5,7%, Італія - 5,2%, Нідерланди - 4,6%, Іспанія - 4,5% від обсягів загального експорту з України.
Основними компаніями-експортерами олії є: "Каргілл", *Ч) лсідз-Україна" (ВАТ "Кіровоградолія"), "Кернел-Трейд" (ЗАТ "Полтавський ОЕЗ", ЗАТ "Приколотнянський ОЕЗ", ВАТ "Вовчанський ОЕЗ"), "Сантрейд" (ЗАТ "Дніпропетровський ОЕЗ"), ЗАТ "Пологівський ОЕЗ", "Миронівський хлібопродукт", ПГ "Віойл" (ЗАТ "Вінницький ОЖК", ВАТ "Чернівецький ОЖК").
*Джерело: Дані держкомстату України
Рисунок 1. Обсяги виробництва та експорту олії соняшникової*
*Джерело: Дані держкомстату України
Рисунок 2. Структура експорту і імпорту олії*
Імпорт олій рослинних, в основному представлений тропічними оліями, сфера використання яких у виробництві продуктів харчування в Україні останнім часом розширюється за 2008/2009 МР імпортовано - 286 тис. тонн (у 2007/2008 МР - 471 тис. тонн).
Постійне зростання вітчизняних потужностей по переробці насіння олійних культур в Україні створює конкурентне середовище та сприятливу цінову ситуацію як для сільгосптоваровиробників, так і для переробників. Внаслідок цього, а також, враховуючи ситуацію на світовому ринку, на початку сезону 2009/2010 МР не відбулося різкого зниження закупівельних цін на насіння соняшнику, як це відбулось на початку 2008/2009 МР.
За даними УкрАгроКонсалту ціна на соняшник станом на 29.01.10 становила 3000 грн. /тонну проти 1650 грн за тонну у відповідному періоді минулого маркетингового року, на олію - 6900 грн. /тонну проти 5200 грн. /тонну.
На споживчому ринку відбувається незначне підвищення цін на олію, індекс споживчих цін на олію у грудні 2009 року склав 101,7%. Ціна олії соняшникової у грудні за даними Держкомстату склала 10,86 гри. за літр. За даними Держцінінспекції ціна на олію соняшникову станом на 30 січня становить 10,69 грн. за літр.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548, із змінами та доповненнями, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям надано повноваження регулювати (встановлювати): декларування змін оптово-відпускних цін на олію соняшникову; граничні рівні торговельних (постачальницько-збутових) надбавок до оптової щіни виробника (митної вартості) на олію не вище 15 відсотків, без врахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні. Повноваження щодо встановлення граничних рівнів торговельних надбавок та оптово-відпускних цін шляхом декларування їх зміни використані в усіх регіонах.
Таблиця 1.3.
Середні ціни на продукцію олійної групи, у 2008/2009 МР та 2009/2010 МР, EXW, грн. /т*
|
Соняшник (закупівельна ціна) |
Олія соняшникова (оптово-відпускна ціна) |
||
|
2009/2010 МР |
|||
|
29 січня |
3000 |
6900 |
|
|
15 січня |
3025 |
6950 |
|
|
25 грудня |
2975 |
7000 |
|
|
4 грудня |
2950 |
6900 |
|
|
27 листопада |
2975 |
6900 |
|
|
6 листопада |
2550 |
6400 |
|
|
30 жовтня |
2500 |
6400 |
|
|
2 жовтня |
2100 |
6200 |
|
|
25 вересня |
2050 |
6300 |
|
|
18 вересня |
2275 |
6350 |
|
|
2008/2009 МР |
|||
|
28 серпня |
2200 |
6200 |
|
|
14 серпня |
2150 |
6150 |
|
|
31 липня |
1900 |
5400 |
|
|
26 червня |
1975 |
5850 |
|
|
29 травня |
2325 |
6050 |
|
|
30 квітня |
2250 |
5600 |
|
|
27 березня |
1975 |
5000 |
|
|
27 лютого |
2100 |
5650 |
|
|
30 січня |
1650 |
5200 |
|
|
26 грудня |
1175 |
3800 |
|
|
28 листопада |
1075 |
3900 |
|
|
31 жовтня |
1100 |
3650 |
*Джерело: "УкрАгроКонсалт"
Світовий ринок
За січневими оцінками Мінсільгоспу США загальний обсяг виробництва олійного насіння у світі в 2008/2009 маркетинговому році становитиме 395,17 млн. тонн, що на 3,38 млн. тонн більше проти показника 2007/2008 МР. При ньому очікується, що залишки олієнасіння на кінець 2008/2009 маркетингового року становитимуть 55,61 мли. тонн, що менше на 9,8 % проти 2007/2008 маркетингового року.
За прогнозом у 2009/2010 МР очікується збільшення обсягів виробництва олієнасіння до 431,6 млн. тонн. Згідно прогнозу агентства світове виробництво соняшникової олії у 2009/2010 МР складе 12,1 млн. тонн, що на 0,6 млн. тонн нижче ніж у поточному сезоні. Прогнозується зміна цінової ситуації на європейському ринку олії соняшникової в зв'язку із зменшенням об'єму олієсировини. Скорочення об'ємів виробництва олійних очікують в Аргентині, Іспанії, Росії і Румунії. Аналітики стверджують, що в зв'язку зі зниженням виробництва соняшнику в найближчі місяці можна очікувати ріст цін. При цьому найвищий ріст світових цін на соняшник і соняшникову олію очікують в період з січня по серпень 2010 року.
Таблиця 1.4.
Світовий баланс попиту і пропозиції олійних культур (оцінка ШОА), млн. тонн*
|
Виробництво |
Пропозиція |
Торгівля |
Використання |
Кінцеві залишки |
||
|
Олійне насіння |
||||||
|
2007/2008 МР |
391,79 |
465,00 |
92,57 |
338,77 |
61,68 |
|
|
2008/2009 МР (оцінка) |
395,17 |
456,85 |
94,21 |
338,26 |
55,61 |
|
|
2009/2010 МР (прогноз) |
||||||
|
грудень |
428,59 |
484,43 |
94,43 |
349,72 |
68,97 |
|
|
січень |
431,6 |
487,21 |
95^8 |
349,87 |
71,13 |
|
|
Шрот |
||||||
|
2007/2008 МР |
231,05 |
238,87 |
71,24 |
229,49 |
7,31 |
|
|
2008/2009 МР (оцінка) |
228,59 |
235,90 |
68,14 |
228,62 |
6,57 |
|
|
2009/2010 МР (прогноз) |
||||||
|
грудень |
238,41 |
244,65 |
71,57 |
236,44 |
6,12 |
|
|
січень |
238,51 |
245,07 |
71,14 |
236,72 |
6,47 |
*Джерело: "УкрАгроКонсалт"
Порівняльний аналіз рівнів роздрібних цін на олію соняшникову, які склалися в Україні та інших країнах світу у грудні 2009 - січні 2010 років свідчить, що в основному, вітчизняна ціна є нижчою, ніж в досліджуваних країнах СНД, Євросоюзу, Америки та Азії:
Таблиця 1.5.
(дол. США за літр)
|
Україна (листопад, 2009 р. |
Єгипет |
Казахстан |
Китай |
Молдова |
Росія |
Аргентина |
Туреччина |
Угорщина |
Білорусь |
Чехія |
США |
||
|
Середня роздрібна ціна |
1,36 |
1,32 |
1,47 |
1,53 |
1,15 |
1,7 |
6,39 |
3,8 |
2,7 |
1,28 |
4,5 |
3,21 |
|
|
у % до України |
х |
97,1 |
108,1 |
112,5 |
84,6 |
125,0 |
469,9 |
279,4 |
198,5 |
108,1 |
30,9 |
236,0 |
*Джерело: "УкрАгроКонсалт"
При функціонуванні ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки діє економічний механізм, що включає три основних чинники: попит, пропозицію та ціни. Ува га до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного розв'язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу. [25, с.342]
Подобные документы
Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, методика та головні етапи її визначення при вирощування картоплі. Динаміка посівних площ, урожайності та валових зборів. Шляхи підвищення ефективності виробництва даних коренеплодів.
курсовая работа [261,2 K], добавлен 05.12.2015Напрямки підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику в ТОВ "Дружба" Вознесенського району. Місце сільськогосподарської культури в економіці господарства, динаміка виробництва, продажу та собівартості. Фактори урожайності соняшнику.
курсовая работа [78,2 K], добавлен 11.10.2012Теоретичні основи, організаційно-економічні особливості та методичні засади дослідження ефективності виробництва плодово-ягідної продукції. Напрями підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції в ринкових умовах. Ефективність реалізації.
диссертация [238,0 K], добавлен 30.11.2008Сутність і поняття економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. Сучасний стан виробництва і реалізації зерна у ТОВ АФ "Хвиля" Краснопільського району Сумської області: система показників беззбитковості, динаміка, інтенсифікація.
курсовая работа [78,5 K], добавлен 01.10.2011Теоретичні основи економічної ефективності виробництва. Організаційно-економічна характеристика КСП ім. Карла Маркса, аналіз його стану розвитку виробництва продукції. Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції (молока).
курсовая работа [969,8 K], добавлен 12.07.2010Аналіз посівних площ, урожайності і валових зборів зернових культур. Розрахунок продуктивності праці, собівартості, прибутку і рентабельності виробництва зерна в корпорації "Украгротех". Виконання основних робіт і витрати на вирощування зернових культур.
курсовая работа [354,0 K], добавлен 20.03.2012Теоретичні основи планування підвищення ефективності виробництва на підприємстві. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства "Шахта ім. Артема". Визначення економічної ефективності виробництва на підприємстві і планування щодо її підвищення.
курсовая работа [44,5 K], добавлен 25.08.2010Рослинництво як галузь сільського господарства, його статистичні показники. Господарське значення цукрових буряків. Аналіз посівних площ, валових зборів цукрових буряків та факторів, що зумовлюють їх зміну. Динаміка урожайності, шляхи її підвищення.
курсовая работа [195,8 K], добавлен 12.04.2012Розвиток виробництва соняшнику в Україні, проблеми підвищення його економічної ефективності та конкурентоспроможності на прикладі діяльності СФГ "Центр" в Добровеличківському районі Кіровоградської області; застосування нових технологій, собівартість.
дипломная работа [640,7 K], добавлен 19.03.2012Характеристика основних напрямків статистичного аналізу посівних площ. Розгляд динаміки урожайності зернових культур. Аналіз валового збору зерна та факторів, які зумовлюють його зміну. Шляхи підвищення економічної ефективності зернового виробництва.
курсовая работа [297,1 K], добавлен 27.01.2012
