Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства. [52, с.63]

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва - це рівень результативності виробництва, здатність забезпечити досягнення високих показників продуктивності, економічності і якості продукції. [52, с.63]

Для визначення рівня ефективності виробництва необхідно знати її критерії і систему показників. Таким критерієм максимальне одержання необхідної суспільству продукції високої якості при мінімальних затратах живої і уречевленої праці в розрахунку на одиницю продукції. Він характеризує якісну сторону виробництва і промисловості - в сільськогосподарській сировині при мінімальних затратах виробничих ресурсів. [52, с.63]

Якісний вимір економічної ефективності виробництва здійснюється за допомогою системи показників. Найтиповіша, яка зустрічається в літературі: виробництво валової і товарної продукції, прибуток в розрахунку на одиницю земельної площі (сільськогосподарських угідь або ріллі), продуктивність праці, фондовіддача, собівартість одиниці виробленої продукції, рентабельність виробництва, прибутковість підприємства. [52, с.63-64]

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відображається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності підприємства впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності, обчислення собівартості продукції, загальногосподарських витрат, визначення прибутків (збитків) від різних видів діяльності.

Прибуток в загальному економічному розумінні - це додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва, або іншими словами - це вартість, створена в процесі підприємницької діяльності, понад вартості виробничих - спожитих ресурсів і робочої сили.

З прийняттям стандарту бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати" підприємства, в тому числі й аграрні, визначають прибуток на різних стадіях його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток. Розглянемо процес формування прибутку в СФГ "Зірка".

Аналізуючи таблицю можна відзначити такі зміни, що відбулося в 2009 році порівняно з 2005р.: виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) збільшилась на 257,5%, разом з тим збільшився і податок на додану вартість на 321,2%. Чистий дохід від реалізації робіт і послуг також збільшився на 247,0%. Відбулося збільшення собівартості реалізованої продукції на 174,9% за період 2005-2009р. р.

СФГ "Зірка" у 2005р. отримувала валовий прибуток, який становив 110,7 тис. грн., а в 2009 р. - 1180,0 тис. грн.

Відбулося значне збільшення інших операційних доходів в 2009р. порівняно з 2005р. на 130,8%, в тому числі зросли і адміністративні витрати на 313,5% у 2009р. витрати на збут взагалі відсутні на протязі п'яти років. Також зросли і інші операційні витрати на 363,6% у 2009р. порівняно з 2005р. Прибуток від операційної діяльності у 2009р збільшився на 1104,8% порівняно з 2005 роком. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування та прибуток від звичайної діяльності після оподаткування збільшився на протязі п'яти років.

Податок на прибуток відсутній так, як господарство не має такого обороту продукції, що сплачувати цей відсоток і дане підприємство не реалізує продукцію, яка не сількогосподарською.

Надзвичайні доходи підприємства відсутні.

Таблиця 2.17.

Динаміка формування прибутку СФГ "Зірка"*

* Джерело: Звіт про фінансові результати, виконано автором.

Структуру прибутку від звичайної діяльності можна аналізувати за допомогою таблиці 2.18.

Таблиця 2.18.

Структуру прибутку від звичайної діяльності*

*Джерело: Звіт про фінансові результати, виконана автором.

Проаналізувавши структуру прибутку від звичайної діяльності можна зробити висновок, що відбулися зміни в структурі. Прибуток від операційної діяльності в 2009 році збільшився порівняно з 2008 роком в 7,95 %. Оскільки прибуток в 2009 році збільшився внаслідок отримання інших фінансових доходів. Відбулося значне збільшення прибутку від звичайної діяльності в 2009 році порівняно з 2008 роком і становить в 2008 році - 675 тис. грн., а в 2009 році - 1247 тис. грн.

Проведемо факторний аналіз прибутку від операційної діяльності.

Чинники, що впливають на операційний прибуток: зміни цін на реалізовану продукцію; зміни обсягів реалізації продукції; зміни у структурі реалізованої продукції; зміни собівартості одиниці продукції; зміни собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Прибуток в загальному економічному розумінні - це додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва, або іншими словами - це вартість, створена в процесі підприємницької діяльності понад вартість виробничо-спожитих ресурсів і робочої сили.

З прийняттям стандарту бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" підприємства, в тому числі й аграрні, визначають прибуток на різних стадіях його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток. Валовий прибуток - це економічний результат діяльності суб'єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і виробничою собівартістю. Під чистою виручкою розуміють різновид кінцевого результату, що визначається вирахуванням із загальної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, акцизного збору. Якщо виробнича собівартість перевищує чисту виручку, то це означає, що підприємство замість валового прибутку отримує валовий збиток. На другій стадії визначають операційний прибуток. Він являє собою фінансовий результат від операційної діяльності, що визначається відніманням від валового прибутку операційних витрат І додаванням до одержаного результату інших операційних доходів. Суть методики розрахунку впливу наведених чинників полягає у послідовному аналізі кожного чинника з припущенням, що інші з наведених чинників у цей час на прибуток не впливають.

Таблиця 2.19.

Вихідні дані та розрахункові показники для аналізу прибутку від реалізованої продукції з чинниками*

*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором.

Визначаємо:

1. Вплив на прибуток змін цін на реалізовану продукцію

?Р^Р=УQi1 (Pi1 - Pi0) (2.2),

де Qi1 - обсяг реалізації і - го виду продукції у 2009 році; Рі1, Рі0 - ціни реалізації і - го виду продукції відповідно 2008 і 2009 році.

За кожним видом і-м видом продукції необхідно з'ясувати, скільки можна отримати додаткової виручки завдяки реалізації обсягів виробництва звітного періоду за вищими цінами, ніж у попередньому періоді.

?P^P_{соняшника}= 1920 (0,245-0,109) =261,1;

?Р^Р_ріпак = 4562 (0,222-0,241) = - 86,7;

?Р^Р_{цукрового буряка} = 10177 (0,031-0,013) =183,2;

Сукупний вплив цінового чинника

?Р^Р=261,1-86,7+183,2=357,6 грн.

2. Вплив на прибуток змін обсягів реалізації продукції

?Р^Q=Р₀ (S_1.0/S₀-1) (2.3)

де S_1.0,S₀ - фактична собівартість реалізованої продукції у періоді відповідно звітному (розрахована в цінах і тарифах попереднього періоді) та попередньому,

S_1.0=УS_і0Q_і1; S₀=УS_і0Q_{і0; (}2.4)

де S_і0 - собівартість і-го виду продукції в попередньому періоді.

Необхідно з'ясувати, який додатковий прибуток було отримано тільки завдяки тому, що збільшились обсяги виробництва якихось видів продукції. Для забезпечення порівняння обсяги виражені через собівартість, щоб уникнути впливу цінового чинника. Припускається, що пропорційно збільшенню обсягів виробництва змінюється розмір прибутку.

S_{соняшника}= 1920*0,153=293,8, S_ріпак = 4562*0,115=524,6;

S_{цукрового буряка} = 10177*0,025=254,4, S_1.0 = 293,8+524,6+254,4=1072,8 грн.

Вплив чинника змін обсягів реалізації тис. грн.

?Р^Q=622,2 (1072,8/1176,9-1) = - 55,0 тис. грн.

3. Вплив на прибуток змін у структурі реалізованої продукції

?Р^Q'=Р (V₁.0 /V_о - S₁. о/Sо) (2.5),

де ?V_1.0 - обсяги реалізації у звітному періоді зі цінами попереднього періоді,

V_1.0=УQ_i1P_i0 (2.6),

V _{соняшника1.0}=1920*0,109=209,3;

V _{ріпак1.0}=4562*0Д41=1099,4;

V _{цукровий бурzк1.0}=10177*0,013=132,3; У₁₀=209,3+1099,4+132,3=1441.

V_1.0 =622,2 (1441/1176,9 - 1072,8/863,9) =11/20 тис. грн.

4. Вплив на прибуток змін у собівартості одиниці продукції

?Р^S=У (S_i1S_i0) Q_i1 (2.7),

де S_i1S_i0 - собівартість і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.

АР ^{соняшник S}=1920 (0,135-0,153>= - 34,6;

АР ^{ріпак S}=4562 (0,132-0,115) = 77,6;

АР ^{цукровий 6уряк S}=10177 (0,031-0,025) =61,1.

Сукупне збільшення собівартості (тобто зменшення прибутку), що зумовлене збільшенням собівартості одиниці продукції,

?Р^S= - 34,6+77,6+61,1=104,1 тис. грн.

5. Вплив на прибуток змін у собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції

?P^SQ=S₀*V_1.0/V₀-S_i0=863,9* 1441/1176,9 - 1072,8= - 15,0 тис. грн.

6. Сукупний вплив чинників на зміни прибутку від реалізації продукції

?P^t=?P^p+?P^Q+?P^Q'+?P^S+?P^SQ=357,6-55,0+11Д+104,1-15,

О=402,9 тис. грн.

7. Загальне збільшення операційного прибутку

?Р=Р1-Р0 (2.8),

де

Р1,Р0 - операційний прибуток за період відповідно звітний і попередній.

?Р=747-692=55 тис. грн.

Збільшення операційного прибутку у розмірі 55 тис. гри. спричинене збільшення прибутку від реалізації і доходів від іншої реалізації.

Вирішальними чинниками збільшення прибутку від реалізації були:

? Підвищення цін на реалізовану продукцію (за умов виключення впливу інших чинників внесок цього чинника призвів би до збільшення операційного прибутку);

? Збільшення собівартості реалізованої продукції (чинник протилежного напрямку, який призвів до зменшення прибутку від реалізації). Економічна ефективність виробництва соняшника визначається системою показників: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1ц зерна, прибуток, рівень рентабельності виробництва зерна.

Урожайність - це один з найважливіших показників економічної ефективності, тому що саме урожайність значною мірою визначає рівень ефективності галузі. Підвищення урожайності - це головний фактор нарощування виробництва продукції. Аналізуючи ефективність виробництва основних видів технічних культур (табл. 2.), можна зробити висновок, що повна собівартість поступово збільшувалась по всіх видах технічних культур на протязі досліджуваного періоду. Середня ціна реалізації також збільшилась на протязі п'яти років майже по всіх культурах. Ціна реалізації залежить від якості соняшникової продукції, так що до ціни реалізації соняшника встановлені із врахуванням вмісту білка, жиру і виходу олії. За рахунок підвищення прибутку та середньої ціни реалізації відбулося підвищення коефіцієнта конкурентоспроможності. Це свідчить про те що дана продукція є конкурентоспроможною на ринку, приносить доходи, тобто є прибутковою в даному господарстві.

Таблиця 2.20.

Ефективність виробництва і реалізації продукції технічних культур*

*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором

Рівень рентабельності виробництва зерна, що формується і залежить від його собівартості та середньої ціни реалізації постійно зростає.

Таблиця 2.21.

Визначення економічної ефективності діяльності СФГ "Зірка"*

*Джерело: Річні звіти.

Проаналізувавши економічну ефективність діяльності господарства, можна зробити висновок, що в 2009 році підприємство є рентабельним. Повна собівартість у 2009 році збільшилась порівняно з 2005 роком, разом з тим збільшились і витрати на основне виробництво. Рентабельність господарства має зміну тенденцію, то збільшується, то зменшується. Виручка від реалізації також збільшилась у 2009 році, при цьому прибуток збільшився з 110,7 тис. грн. до 1180,0 тис. грн., це свідчить по те що дане підприємство у 2009 році розпочало удосконалювати свою систему виробництва сільського господарської культури.

Таблиця 2.22.

Основним завданням розвитку галузей рослинництва є раціональне використання виробничого потенціалу шляхом впровадження інтенсивних технологій, наукових форм організації виробництва і праці стосовно грунтово-кліматичних та економічних умов їх діяльності. [38; ст. 33] Економічна родючість ґрунту - це сукупність його природної і штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил. Вона характеризує потенціальні можливості ґрунту, які реалізуються в процесі сільськогосподарського виробництва, і відображує дійсний та ефективний рівень його родючості. Отже, економічна родючість ґрунту є сукупним вираженням його природної і штучної родючості, що визначається досягнутою в певний період продуктивністю земель. Структура посівних площ (відсоткове співвідношення площ посівів окремих культур та їх груп в загальній площі посіву) має вплив на урожайність, загальну продуктивність землі, стан кормової бази і на розвиток тваринництва, а тому і визначає рівень виробництва продукції кожного агарного формування. Структура посівних площ складається під впливом багатьох факторів. Основні з них: структура сільськогосподарських угідь, їх якість, особливо ріллі, спеціалізація, виконання завдань щодо продажу продукції, забезпеченість засобами виробництва і трудовими ресурсами, кліматичними умовами. [38; ст. ЗЗ]

Структура посівних площ - це один із найбільш гнучких елементів системи землеробства. Гї вдосконалення направлено на збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, а також зменшення трудових і матеріально - грошових затрат на виробництво одиниці продукції. [38; с.33]

Таблиця 3.1.

Виконання плану валових зборів технічних культур (2009р.) *

* Джерело: Основні економічні показники і планові розрахунки, виконано автором.

Аналіз даної таблиці показує, що план валового збору технічних не довиконано на 10273 ц, або на 30,17 %. Це сталося за рахунок недовиконання плану врожайності культур: ріпак і цукрового буряка. Крім того, збільшились площі посіву по всіх видах культур, крім цукрових буряка.

Кількісний вплив метереологічних факторів на врожайність сіяних культур визначається за допомогою дисперсійного або кореляційного аналізу. Результативною ознакою є урожайність. А факторними: температура повітря, кількість опадів, природна родючість тощо. Сукупний вплив природних факторів на результативні показники можна виявити шляхом аналізу урожайності за ряд років певної культури, застосувавши прийом аналітичного вимірювання за прямою:

yt=a+bt, де а=Уy/п; b=Уyt/Уt² (3.1)

Метеорологічні і агротехнічні фактори характеризує загальна дисперсія врожайності, де

д²=Уу²/п - (Уу/п) ² (3.2)

Дисперсія теоретичних значень урожайності характеризується її варіацією під впливом агротехнічних факторів, де 8 ₁ = (уі-у) /п

Отже, варіація врожайності під впливом агротехнічних факторів становитиме:

W = д²₁/д^{2 ч} п Ч 100, (3.3)

А під впливом метеорологічних факторів: 100 - W

Таблиця 3.2.

Визначення сукупного впливу факторів (соняшника) на врожайність за прямою уt = a+bt*

*Виконано автором

а = Уу/n, а= 116,6/7=16,6 (3.4)

b = Ууt /Уt² b= 28/28=1 (3.5)

уt = а + bt; (3.6)

yt₁ 16,6+1 х (-3) =13,6

yt₂ 16,6+1х (-2) = 14,6

yt₃ 16,6+1 х (-1) = 15,6

yt₄ 16,6+1 х (0) =16,6

yt₅ 16,6+1 х (1) =17,6

yt₆ 16,6+1 х (2) = 18,6

yt₇ 16,6+1 х (3) = 19,6

Дисперсія визначається за формулою

д²=Уу²/п - (Уу/п) ^{2 (}37)

д² - 2006,68/7 - (116/7) ² = 30,67

Варіація під впливом агротехнічних факторів визначається за формулою

д², = (уt-у) ²/п (3.8)

д²₁= 36,48 /7 = 5,21

Варіація під впливом метеорологічних факторів визначається за формулою

W = S²₁/ д² - nЧl00, (3.9)

W = 5,21/30,67 ч 7 Ч 100 = 2,43 100 - W = 100-2,43 = 97,57

Провівши розрахунок сукупного впливу факторів на урожайність соняшнику можна зробити висновок, що значний вплив на урожайність мають метеорологічні фактори, такі як температура, кількість опадів, родючість ґрунту, тощо, а за рахунок використання технології виробництва менше лише 2,43.

Процентне відношення окремих видів сільськогосподарських угідь до їх загальної площі визначає структуру сільськогосподарських угідь. Найінтенсивніше використовуються рілля і багаторічні культурні насадження. Тут виробляють найбільший обсяг валової і товарної продукції сільського господарства. Незважаючи на це, підвищувати їх питому вагу можна лише до раціональної межі, перехід за яку може призвести до вітрової і водної ерозії, руйнування родючості ґрунту і, як наслідок, до істотного зниження врожайності. Урожайність соняшника формується лише за рахунок метеорологічних факторів, при цьому технологія майже не використовується.

Розглянемо вплив зміни площі і врожайності на показник валового збір технічних культур, де даються нам планові і фактичні показники

Таблиця 3.3.

Найважливішим фактором зовнішнього середовища, який впливає на ріст і розвиток соняшнику, є внесення добрив. Вітчизняний та зарубіжний досвід вказує на те, що не менше половини природної урожайності сільськогосподарських культур отримують завдяки застосуванню мінеральних добрив.

За даними деяких вчених необачливе використання надмірних кількостей добрив негативно впливає на ґрунт і рослини, що спонукає до пошуку варіантів обмеженого їх використання. Біологічне рослинництво передбачає повну або частковому відмову від засобів хімізації. Проте, проблема збалансованого живлення рослин і підтримання необхідного рівня поживних речовин у ґрунті лишається актуальною та потребує доопрацювання.

Водночас із посиленням ролі органічних добрив, при переході на методи біологічного рослинництва не передбачається повної відмови від застосування мінеральних добрив та мікроелементів. Дози внесення їх мають бути оптимально-мінімальними, які забезпечують сталу продуктивність рослинництва, екологічно чистий стан навколишнього середовища, продуктів харчування і кормів. Цього можна досягти зменшенням доз мінеральних добрив, рекомендованих для інтенсивного землеробства на 30-40 % [13, с.23].

Безперечно, соняшник, порівняно з зерновими культурами, менш чутливий до застосування добрив. За узагальненими даними Інституту зернового господарства УААН, при внесенні восени ІМзоРзо врожайність насіння соняшнику підвищується на 0,33 т/ га при загальному її рівні 2,23 т/ га [14, с.78].

В останні роки проведені дослідження з вивчення ефективності органо-мінеральних добрив, але взаємодію із традиційними системами живлення та дію мікробних препаратів на продуктивність та якісні показники соняшнику достатньо не вивчено.

Основною відміною ґрунтового покриву є чорнозем звичайний перехідний до глибокого, який залягає на плато на пологих схилах різних експозицій та має важко суглинистий механічний склад. За даними досліджень центру "Облдержродючость" в орному шарі в середньому міститься гумусу 4,69%, азоту, що легко гідролізується, 13,7%, рухомого фосфору 10,0 та обмінного калію 15,1 мг на 100 г ґрунту, рухомих форм марганцю, цинку, бору та сірки відповідно 20,2; 0,41; 1,2 і 9,8 мг на кілограм ґрунту. В основному, чорноземам властива нейтральна та близька до нейтральної реакція ґрунтового розчину і вони не потребують хімічної меліорації.

Проведенні дослідження показали, що застосування ефективних мікроорганізмів не призводило до значного зростання висоти рослин у фазу цвітіння кошиків соняшнику, проте застосування мінеральної системи удобрення збільшувало-висоту рослин на 3,8 см, органо-мінеральної - на 5,5 см, порівняно з варіантом без добрив (табл. 3.9.)

Таблиця 3.9.

Висота і маса рослин соняшнику в фазу цвітіння та маса 1000 насінин залежно від систем удобрення та ефективних мікроорганізмів, 2008-2009 рр. *

*Джерело: Агроексперт, виконано автором; * П.Р. - пожнивні рештки.

Аналогічна тенденція спостерігалась і при дослідженні сирої маси рослин. Так, при внесенні мінеральних добрив у нормі N₄₀Р₄₀К₄₀ приріст маси рослин становив 340 г, а при застосуванні N₄₀Р₄₀К₄₀ з сумісним використанням рослинних решток - 400 г відносно неудобреного варіанту.

В роки проведення досліджень маса 1000 насінин на контрольному варіанті становила 50,7 г, використання ефективних мікроорганізмів сприяло збільшенню цього показника на фоні з природною родючістю ґрунту, різниця складала 1,9 грамів. Приріст маси 1000 насінин з внесенням N₄₀Р₄₀К₄₀ порівняно до природного фону становив 5,2 г, та N₄₀Р₄₀К₄₀ з розсіюванням по поверхні ґрунту рослинних решток - 6,6 г.

В умовах 2008 року, найменша урожайність соняшнику була отримана на фоні без добрив та без обробки рослин та ґрунту мікробними препаратами - 2,46 т/га, найбільша - при комплексному застосуванні органо-мінеральної системи удобрення і мікробних препаратів - 2,73 т/га. Слід відмітити, що за рахунок використання ефективних мікроорганізмів у соняшнику спостерігалася тенденція до збільшення урожайності при мінеральній та органо-мінеральній системі удобрення, але прибавка була на рівні похибки досліду. Суттєвою була прибавка за рахунок мікробних препаратів на фоні природної родючості ґрунту і складала 0,13 т/ га або 5,3 % (табл. 3.10.).