Ефективність виробництва соняшника в сучасних умовах господарювання (на прикладі СФГ "Зірка" с. Малинки Погребищенського р-ну Вінницької області)

Методичні засади оцінки ефективності виробництва соняшника. Сучасний стан виробництва соняшника в Україні. Підвищення економічної ефективності за рахунок внесення добрив в СФГ "Зірка". Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів соняшника.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 19.02.2014
Размер файла 5,0 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Аналізуючи таблицю можна зробити висновок, що внесення в ґрунт мінеральних добрив в нормі N40Р40К40 дало можливість збільшити урожай соняшнику на 0,16 т/ га (6,5 %), а добрив та рослинних решток - на 0,25 т/ га (10,2 %). Комплексне застосування мікробних препаратів і мінеральних добрив призводило до збільшення урожайності соняшнику порівняно до чистого контролю на 0,20 т/ га або на 8,1%. Добрива у нормі N40Р40К40 на фоні пожнивних решток і ефективних мікроорганізмів дають змогу збільшувати урожайність на 0,27 т/ га (11%) порівняно до контролю.

В умовах 2009 року найменша урожайність соняшнику формувалась на контрольному варіанті - 2,53 т/га, а найбільша - при застосуванні органо-мінеральної системи удобрення - 3,14 т/га.

Таблиця 3.10

Урожайність соняшнику залежно від систем удобрення та ефективних мікроорганізмів, 2008-2009 рр.

Система удобрення

Мікробні препарати

Урожайність, т/га

Прибавка до

чистого контролю

Олійність, %

2008 рік

2009 рік

Середнє

т/га

%

Без добрив

-

2,46

2,53

2,50

-

-

51,8

+

2,59

2,66

2,63

0,13

5,2

55,5

МінеральнаN40Р40К40

-

2,62

2,85

2,74

0,24

9,6

51,5

+

2,66

2,82

2,74

0,24

9,6

54,8

Органо - мінеральнаN40Р40К40

-

2,71

3,14

2,93

0,43

17,2

53,3

+

2,73

3,13

2,93

0,43

17,2

54,4

НІР05 ц/га

2008 р.

фактор А=0,14

фактор В=0,11

загальне =0, 19

2009 р.

фактор А=0,16

фактор В=0,13

загальне =0,23

* Джерело: Агроексперт

Застосування мікробних препаратів лише на фоні без добрив призводило до збільшення цього показника на 0,13 т/га.

Внесення в ґрунт мінеральних добрив у нормі N40Р40К40 дало можливість збільшити урожай соняшнику на 0,32 т/га, а добрив та рослинних решток - на 0,61 т/га. Комплексне застосування мікробних препаратів і мінеральних добрив призводило до збільшення урожайності соняшнику порівняно до чистого контролю на 0,29 т/га. Добрива у нормі N40Р40К40 на фоні пожнивних решток і ефективних мікроорганізмів збільшують урожайність на 0,60 т/ га порівняно до контролю.

В середньому за роки проведення досліджень встановлено, що використання мікробних препаратів не впливало на рівень врожайності соняшнику при мінеральній та органо-мінеральній системах удобрення. Збільшення цього показника на фоні природної родючості ґрунту було в межах 0,13 т/ га або 5,2 %. Прибавка урожайності до чистого контролю за мінеральної та органо-мінеральної системи удобрення складала 0,24 та 0,43 т/ га відповідно. Використання ефективних мікроорганізмів збільшувало показники врожаю за мінеральної системи удобрення на 0,11 т/ га за органо-мінеральної системи на 0,30 т/ га відносно контролю з мікробними препаратами.

Отже, зростання урожайності соняшнику за мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення відбувалось лише за рахунок внесення мінеральних добрив та комплексного застосування добрив і рослинних решток.

Якість продукції соняшнику визначається вмістом в його насінні олії. Олійність насіння соняшнику при застосуванні ефективних мікроорганізмів на контрольному варіанті значно збільшувалась, а різниця складала 3,7 %. При застосуванні мінеральних добрив у нормі N40P40K40 встановлено зростання вмісту олії на 0,7 % відносно варіанту без добрив, а використання мікробних препаратів на цій системі удобрення призводило до збільшення олійності на 2,3 % відносно варіанту лише з добривами та 3,0 % порівняно з контролем. Проте слід зазначити, що комплексне застосування мінеральних добрив з пожнивними рештками із застосуванням мікробних препаратів порівняно до варіанту без біопрепаратів підвищує вміст олії лише на 1,1 %.

Таким чином, підвищення врожаю соняшнику на мінеральній та органо-мінеральній системах удобрення відбувалось за рахунок внесення мінеральних добрив та комплексного застосування добрив і рослинних решток. Приріст врожаю від використання ефективних мікроорганізмів відмічався лише у варіантах з природою родючістю ґрунту та становив 0,13 т/ га або 5,2% урожаю.

Олійність насіння соняшнику при застосуванні ефективних мікроорганізмів на контрольному варіанті зростала на 3,7 %. Використання добрив у нормі N40Р40К40 як окремо, так і з рослинними рештками призводило до зростання вмісту олії в насінні на 0,7 та 1,5 %, а мікробних препаратів на мінеральній системі удобрення призводило до збільшення цього показника на 3,3%, а на органо-мінеральній-1,1%.

3.3 Розробка маркетингової стратегії реалізації насіння соняшника

В умовах ринку підприємство не може розраховувати на успіх без служби маркетингу. Основна функція цієї ланки полягає в тому, щоб спрямувати роботу всіх ланок підприємства на задоволення потреб споживачів. Головним результатом діяльності маркетингу є збільшення обсягу продажу продукції підприємства за максимально можливою ціною. [37; ст.98]

У виробництві та реалізації насіння соняшника на внутрішньому і зовнішньому ринках велике значення має маркетингова діяльність, яка передбачає опрацювання схеми просування продукції від товаровиробника до споживача, застосування цінового регулювання ринкової продукції. Визначення цін при функціонуванні ринку виступає важливим засобом регулювання попиту і пропозиції. Ціни є одним із основних елементів маркетингової системи, яка спрямовується на задоволення потреб споживачів, на підвищення їхніх інтересів до потреб, що в свою чергу ставить перед товаровиробниками завдання щодо виробництва продукції з новими якісними показниками. Тут особливого значення набуває застосування нових маркетингових методів вивчення цих потреб, організації виробництва зерна поліпшення якості залежно від цілей його використання. [37; ст. 98-99]

Основна функція маркетингу - маркетингові дослідження від пошуку ідеї нового товару до його використання кінцевим споживачем. Досліджуються всі види діяльності та сфери маркетингу: товар, ринок, асортимент, канали збуту й розподілу, методи реалізації, реклама, стимулювання збуту, тощо. [37; ст. 99]

В умовах ринку стратегія розвитку підприємства спрямовується на все повніше задоволення потреб споживачів (клієнтів), на досягнення переваг над конкурентами, розширення ринків продажу, збільшення обсягу продажу, нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції тощо, з тим, щоб збільшити доходи і прибутки. [40; ст. 64]

Для оцінки ринкових можливостей підприємство з'ясовує, наскільки вироблена або запланована до випуску продукції матиме попит на різних ринках. [40; ст. 64]

Таблиця 3.11.

Виробництво продукції технічних культур та її розміщення на ринках з урахуванням попиту*

Види продукції

Виробництво продукції, ц

Розміщення

Для власного використання, ц

За контрактом, ц

Технічні - всього, ц

23777

16659

7118

- соняшник

1920

1920

-

- соя

450

-

450

- ріпак

4562

4562

-

- цукровий буряк

16845

10177

6668

* Джерело: Річні звіти, виконано автором.

Проаналізувавши виробництво продукції на ринках з врахуванням попиту, можна зробити висновок, що підприємство найбільше спеціалізується по виробництво продукції соняшнику і ріпаку за контрактом. Найменше підприємство виробляє продукції сої, лише - 450ц, оскільки підприємство використовує цю продукцію в лише для власного використання.

Великий попит на ринку має соняшник, ріпак та цукровий буряк, оскільки ці культури мають велику конкурентоспроможність, якість та прийнята для покупця ціна.

Найважливіші завдання маркетингових досліджень щодо підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції це: вивчення ринку виробників і споживачів продукції даного виду; проведення порівняльної оцінки рівня конкурентоспроможності продукції; прогнозів вимог ринку та розробка на цій основі маркетингової стратегії підвищення конкурентоспроможності продукції; оновлення виробництва або модернізація продукту і дійова реклама. [38, с.50]

Маркетингова складова конкурентоспроможності вітчизняних технічних культур розвинута недостатньо. Продаючи високоякісне екологічно чисте українське насіння соняшника за демпінговими цінами, експортери отримують можливість швидкої його реалізації на зовнішніх ринках без додаткових вкладень у розвиток власних збутових систем. Відсутність у багатьох соняшникових експортерів довгострокової маркетингової стратегії обмежує їх можливості відносно забезпечення ефективного просування та збуту товару на зовнішніх ринках, проведення зваженої цінової політики, формування сучасної концепції міжнародного продукту. [38, с.53]

Таблиця 3.12.

Конкурентоспроможність продукції технічних культур на ринках (в розрахунку на 1 центнер) *

Види продукції

2007р.

2008р.

2009р.

Ціна грн

Повна собівартість,грн

Прибуток, грн

К

Ціна грн

Повна собіварті сть грн

Прибуток, грн

К

Ціна грн

Повна собівартість,грн

Прибуток, грн

К

Технічні:

Соняшник

104,н

98,5

6,0

0,06

109,0

153, 0

-44

-0,40

245, 3

135,5

109,8

0,45

Соя

-

-

-

162,9

176, 2

-13,3

-0,08

-

-

-

-

Ріпак

160,0

178, 9

-18,9

-0,11

241,1

115, 3

125, 8

0,52

222, 4

131,8

90,6

0,41

Цукровий буряк

11,9

21,0

-9,1

-0,76

13,5

25,4

-11,9

-0,88

30,9

31,0

-0,1

-0,003

*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором.

Конкурентоспроможність (К) є відношенням корисного ефекту (прибутку) до середньої ціни споживача: К = П: Цс.

Провівши аналіз конкурентоспроможності на ринках ми бачимо, що соняшник мав тенденцію до збільшення прибутку і це спричинило збільшення коефіцієнта конкурентоспроможності. Аналогічна ситуація спостерігається у ріпаку, його прибуток збільшився на 109,5 грн., збільшення прибутку відбулося внаслідок зменшення витрат на виробництво продукції. Збільшення прибутку по цих культурах призвело до підвищення конкурентоспроможності продукції на ринках.

Цукровий буряк мав теж тенденцію до збільшення коефіцієнта конкурентоспроможності, але поки що його собівартість перевищує рівень виручки, але ця тенденція з кожним роком знижується і можливо в наступні роки цей вид продукції буде прибутковим.

Чим краще працює підприємство, тим більше воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і положення на ринку. Лише маючи достатню суму прибутку підприємство може своєчасно, з врахуванням вимог ринку переорієнтувати виробництво, реконструювати його, придбавати нові більш продуктивні засоби виробництва, передові технології і завдяки цьому забезпечити істотне зростання обсягу виробництва продукції, значно поліпшити її якість, скоротити витрати і цим самим досягти високої її конкурентоспроможності.

Для оцінки виконання плану виробництва продукції за асортиментом порівнюють обсяг продукції, яку можна зарахувати у виконання плану за асортиментом з плановим її обсягом. При цьому в рахунок планового асортименту відносять: за виконання плану виробництв - плановий обсяг, при невиконанні - фактичний обсяг продукції.

Таблиця 3.13.

Виконання плану за асортиментом виробництва технічних культур, ц*

Види продукції

Реалізовано, тис. грн

Зараховано у виконання плану

За планом

фактично

Виконання плану, %

Соняшник

1400

1920

137,14

1400

Соя

150

-

-

-

Ріпак

5500

4562

82,95

4562

Цукровий буряк

27000

10177

37,69

10177

Разом

34050

16659

48,93

16139

*Виконано автором

Виконання плану за асортиментом оцінюють за коефіцієнтом (К), який обчислюють відношенням обсягу виробленої продукції, занесеної в рахунок планового асортименту, до обсягу продукції передбаченої планом.

Коефіцієнт асортиментності визначають:

К =УВПП, де (3.10.)

УВП - зараховано у виконання плану;

УП - за планом.

К =16139/34050 = 0,47

Провівши розрахунок аналізу асортименту можна зробити висновок, що реалізація соняшника збільшилась на 37,14%. План був невиконаний по ріпаку і цукрового буряка. Соя зовсім не була реалізована, а вся використалась на власні потребі господарства. Коефіцієнт асортиментності становить 0,47.

Дуже важливим показником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість. Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищення конкурентоспроможності продукції. Тому основне завдання аналізу - встановити наскільки продукції за якісними параметрами задовольняє споживача.

Таблиця 3.14.

Якісні параметри соняшника*

Показники якості

Цінні сорти

Білок, %

20,7

Жири, %

52,9

Вуглеводи,%

5,0

Вихід олії,%

47

*Джерело: Агроексерт

Якість насіння (посівного матеріалу) характеризується сортом, репродукцією, класом, який враховує схожість, чистоту, енергію проростання, абсолютну масу 1000 зерен. Кращими сортами соняшника в господарстві є Запорізький 26, Меридиан, Час. Лікарі рекомендують кожні людині вживати кожний день 100 гр насіння соняшника. Отже, оцінка виробництва продукції технічних за обсягом, асортиментом, якістю та строками дає змогу зробити висновок про її потенційну конкурентоспроможність та ефективність.

Виконання плану виробництва продукції - основа дотримання її планового розподілу. Аналізуючи розподіл продукції рослинництва, з'ясовують виконання плану створення насіннєвого і фуражного фондів; виконання державних контрактів і замовлень, скільки продукції реалізовано на інших ринках, виділено на оплату праці, громадське харчування тощо, такий розподіл доцільно виконувати у формі матеріального балансу з урахуванням продукції на початок року, її надходження, витрачання і залишку на кінець року.

Таблиця 3.16.

Ефективність системи маркетингу (2009 р.) *

Види продукції

Кількість проданої продукції, ц

Повна собівартість, тис. грн

Ціна реалізації, грн

Виручка, тис. грн

Прибуток, тис. грн

Рівень рентабельності, %

Технічні, всього:

-соняшник

1920

260,1

2453

471,0

210,9

81,1

соя

-

-

-

-

-

-

-ріпак

4562

601,2

222,4

1014,7

413,5

68,8

цукровий буряк

10177

315,8

30,9

314,4

-1,4

-0,44

*Джерело: Основні економічні показники, виконано автором.

Проаналізувавши ефективність систему маркетингу, можна зробити висновок, що в 2009 році підприємство є прибутковим, виробництво продукції технічних є стабільним, приносить значні доходи (крім цукрового буряка), завдяки чому підприємство є рентабельним. Дані види продукції є конкурентоспроможними, користуються попитом на ринку, завдяки доступній ціні для споживачів.

Підвищення рентабельності відбулося за рахунок збільшення виробництва валової продукції, зменшення повної собівартості, що призвело до збільшення прибутку.

Одним із заходів, який може суттєво підвищити прибутковість підприємства є повніше використання потенційних можливостей збільшення доходів від реалізації продукції. Безперечно, головним перспективним напрямком стабілізації прибутку сільськогосподарських підприємств є збільшення обсягів виробництва продукції, нарощування на цій основі продажу та виручки. Однак це потребує довготривалих та інвестиційних проектів, які також потрібно здійснювати, оскільки без цього не можна очікувати кардинальних змін у сільському господарстві.

Але вже нині можна призупинити зазначену негативну тенденцію у формуванні прибутку сільськогосподарських товаровиробників завдяки маркетинговим дослідженням ринку аграрної продукції, адже їхня відсутність зумовлює те, що її реалізація здійснюється а останні роки при вкрай невигідній кон'юнктурі. В результаті ціни реалізації продукції незначно підвищують при одночасному стрімкому підвищенні її собівартості.

Висновок до розділу ПІ. Підвищення урожайності соняшника за рахунок подальшої інтенсифікації виробництва соняшника на основі внесення оптимальної кількості органічних та мінеральних добрив, розширення посівів високо урожайних сортів і гібридів.

Суттєвим резервом збільшення виробництва продукції соняшника є покращення структури посівних площ, тобто збільшення питомої ваги більш урожайних культур в загальній посівній площі.

Також підприємству необхідно впровадити раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів.

Впровадження високоврожайних районованих сортів технічних культур, які б відповідали інтенсивним методам їх вирощування, застосування добрив.

Збільшення виробництва продукції за рахунок збору врожаю в оптимальні строки необхідно за мінімуму скоротити простої машинних агрегатів з різних причин, раціонально організувати робочі місця, правильно визначити співвідношення площ для збирання врожаю роздільним способом і прямим комбайнуванням.

Зниження собівартості, дотримуючись режиму економії скорочення непродуктивних витрат; максимальна збалансованість продажу насіння соняшника з наявним потенціалом в підприємстві, тобто шукати нові шляхи збуту соняшника.

Розділ VI. Стан охорони праці в СФГ "Зірка"

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені і регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом "Про охорону праці", а також розробленими на їх основі і відповідно до них нормативно-правові акти. Відповідно до цих законів регулюється управління охороною праці на підприємстві.

Система управління охороною праці визначена в "Методичних рекомендаціях про систему управління охороною праці на підприємствах і організаціях Міністерства сільського господарства і продовольства України" та "Положення про систему управління охороною праці у сільському господарстві".

Управління охороною праці у СФГ "Зірка" в цілому співпадає із загальною системою управління господарством. Управління охороною праці в окремих галузях виробництва здійснюють керівники даних галузей (головні спеціалісти) зокрема в рослинництві - головний агроном, а в тваринництві - головний ветеринарний лікар. Обов'язки, права та відповідальність посадових осіб за виконання функцій з питань охорони праці передбачаються у посадових інструкціях.

Керівник господарства несе відповідальність за стан умов праці, безпеку виробничих процесів, життя та здоров'я працівників, дотримання вимог чинного законодавства про охорону праці в цілому по господарству.

Головні спеціалісти:

організовують і забезпечують безпечні умови праці для працівників своєї галузі;

розробляють оптимальні режими праці і відпочинку;

ведуть облік і аналіз причин виробничого травматизму і професійних захворювань і розробляють заходи по їх профілактиці;

здійснюють постійний контроль.

забезпечують безпечні і нешкідливі умови праці у своєму підрозділі;

проводять навчання з охорони праці дотримуючись встановленого режиму праці і відпочинку;

забезпечують засобами індивідуального захисту, медикаментами, миючими, дезінфікуючими засобами, створюють належні санітарно - побутові умови;

здійснюють щоденний контроль.

Для координації діяльності усіх спеціалістів і посадових осіб, організації роботи з охорони праці і здійснення контролю за умовами праці в господарстві було створено службу охорони праці, на чолі зі спеціалістом з охорони праці. Посада підпорядковується до посади керівника основних виробничих та технічних служб господарства. Підпорядковується спеціаліст з охорони праці безпосередньо керівнику господарства.

Спеціаліст з охорони праці має право відвідувати усі виробничі об'єкти, зупиняти роботу виробництва, дільниці, машини, обладнання, що не відповідають вимогам нормативних актів і загрожують життю та здоров'ю працівників, видавати керівникам структурних підрозділів приписи щодо усунення виявлених порушень, надсилати керівникові господарства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги нормативних актів про охорону праці.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", передбачає загальнообов'язкове страхування керівником усіх працівників від нещасних випадків та професійних захворювань. Страхуванню підлягають усі працівники, що працюють за умовами трудового договору чи контракту. У фонд соціального страхування сплачується 0,2 % від фонду заробітної плати.

Для регулювання питань з охорони праці в господарстві між керівником та трудовим колективом укладається колективний договір.

Порядок укладання на підприємстві колективного договору та перелік

"Про колективні договори та угоди" від 1 липня 1993 року із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 17 фудня 1996 року № 607/96-ВР (Голос України, 14.01.97 р.), від 23 січня 1997 року N5 20/97-ВР (Голос України, 08.02.97 р.) та Кодексом Законів України "Про працю".

Метою укладання колективного договору в СФГ "Зірка" є регулювання соціально-економічних, трудових відносин та узгодження інтересів між адміністрацією і трудовим колективом.

Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства в особі роботодавця (керівника підприємства) та профспілковою організацією в особі голови профспілкового комітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутності профспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обирається уповноважений, який представляє інтереси трудового колективу.

У договорі регулюються питання організації виробництва, нормування та оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових допомог, соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу та відпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхування працівників, встановлюються зобов'язання адміністрації забезпечити на робочих місцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинного законодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня безпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.

До заходів з охорони праці які проводяться в СФГ "Зірка" включають:

проведення медичних оглядів працівників;

придбання нормативних документів, плакатів з охорони праці;

обладнання та ремонт санітарно - побутових приміщень;

обладнання та реконструкція систем освітлення;

утеплення вікон та дверей;

встановлення захисних огороджень;

сигналізація та блокування пристроїв, тощо.

Одним із важливих питань організації охорони праці в господарстві є навчання працівників з питань охорони праці. ЗАКОНОМ України "Про охорону

праці" визначено, що усі працівники при прийнятті на роботу та під час роботи на підприємстві повинні проходити навчання й перевірку знань з охорони праці. Особи, які не пройшли навчання, до роботи не допускаються. Відповідальність за організацію та проведення навчання покладається на керівника підприємства.

Види навчання та порядок його проведення встановлюються "Типовим положенням про навчання з питань охорони праці", яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів господарства, працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці.

Навчання та перевірка знань нормативних актів з питань охорони праці у посадових осіб та спеціалістів проводяться перед початком виконання ними посадових обов'язків та періодично раз у три роки. Навчання проводиться з метою ознайомлення посадових осіб та спеціалістів з положенням законодавчих і нормативних актів про працю та охорону праці, питаннями виробничої санітарії та гігієни праці, електробезпеки, пожежної безпеки, що стосуються їх виробничої діяльності.

Працівники підприємства, які виконують роботи, що належать до "Переліку робіт з підвищеною небезпекою", повинні пройти перед початком виконання роботи спеціальне навчання й перевірку знань правил безпеки при виконанні цих робіт та періодично раз на рік проходити перевірку знань правил безпечного виконання робіт. Також посадові особи, які керують виконанням робіт підвищеної небезпеки, повинні проходити раз на три роки перевірку знань правил безпечного виконання цих робіт.

До переліку робіт підвищеної небезпеки належать роботи з управління транспортними засобами; використання вантажопідіймальних механізмів, кранів, електроінструментів та електрообладнання; робота на металообробних та деревообробних станках, верстатах; електро- та газозварювальні роботи; обслуговування акумуляторних батарей; роботи на висоті, в колодязях, траншеях, котлованах; роботи з обслуговування парових, водогрійних котлів, котелень, посудин під тиском, балонів із стисненими рідинами та газами, автоклавів; роботи з пестицидами, хімічними речовинами; роботи з дезінфекції, дезінсекції та дератизації; роботи з догляду за бугаями-плідниками, кнурами та жеребцями; охорона власності.

Навчання здійснюється за програмами, розробленими відповідно до галузевих типових програм і затверджених керівником. Перед проведенням навчання на підприємстві керівник підприємства, його заступники, керівники виробничих та технічних служб, галузей виробництва, головні спеціалісти, спеціаліст з охорони праці, члени комісії по перевірці знань повинні пройти навчання, що проводиться в навчальних центрах охорони праці, чи навчальних закладах, або ж це навчання організують служби охорони праці галузевих управлінь чи місцевих державних адміністрацій, щоб потім його організувати на своєму підприємстві. Після завершення навчання перевіряють знання і практичні навички з оформленням відповідного протоколу.

В господарстві з працівниками проводиться також навчання у формі інструктажів з охорони праці - вступного, первинного, повторного, позапланового, та цільового. Перевірка знань під час проведення інструктажів здійснюється в усній формі.

Вступний інструктаж проводиться з особами, яких приймають на роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи або посади, а також із студентами та учнями, які проходять виробничу практику, навчання або виконують певну роботу, проводить головний спеціаліст галузі виробництва з обов'язковою участю інженера з охорони праці господарства. Проведення інструктажу реєструється у Журналі реєстрації вступного інструктажу з обов'язковими підписами особи, яку інструктували та особи, яка інструктувала. При проведенні інструктажу працівника ознайомлюють з підприємством, розміщенням підрозділів, цехів, виробничих приміщень, правилами трудового розпорядку, положенням колективного договору, нормуванням робочого часу та відпустки, правами працівника на охорону праці, обов'язками, відповідальністю за порушення вимог нормативних актів та трудової дисципліни, наявністю шкідливих умов праці та пільгами і компенсаціями за важкі та шкідливі умови праці; організацією питань охорони праці на підприємстві, розслідуванням нещасних випадків, соціальним страхуванням від нещасних випадків та захворювань, організацією та проведенням медичних оглядів, правилами пожежної безпеки.

Первинний інструктаж на робочому місці проводиться з усіма без винятку особами, яких вперше беруть на роботу, переведеними з інших робіт, відрядженнями, учнями і студентами, що прибули на навчання або практику, з іншими працівниками які будуть виконувати нову для них роботу. Інструктаж проводить керівник робіт. Працівника ознайомлюють з робочим місцем, машинами, обладнанням, інструментами, небезпечними зонами та факторами, порядком підготовки до виконання роботи, перевірки справності машин, обладнання, порядком безпечного виконання роботи, правилами безпечної експлуатації машин, обладнання, інструментів, вантажопідіймальних механізмів, порядком безпечного утримання робочого місця, правилами особистої гігієни, діями працівника при виникненні нещасних випадків, аварій, пожеж, порядком безпечного зупинення машин, обладнання, приведення робочого місця в порядок. Проведення інструктажу реєструється в "Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці", який є у кожного керівника робіт.

Повторний інструктаж проводять керівники робіт з усіма працівниками періодично раз у 6 місяців, а на роботах підвищеної небезпеки - один раз у З місяці за програмою первинного інструктажу з метою поновлення знань працівників. Проведення інструктажу реєструється у "Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці" з обов'язковими підписами працівників, яких інструктували та керівника робіт, який проводив інструктаж.

Позаплановий інструктаж проводять керівники робіт при:

введенні в дію нових або перероблених стандартів з охорони праці;

зміні технологічного процесу, зміні або модернізації обладнання, інструмента, тощо;

порушенні вимог безпеки, які призвели або можуть призвести до травми, вибуху, пожежі, аварії;

якщо перерви в роботі з підвищеною небезпекою становили 30 календарних днів, для решти 60 днів.

Цільовий інструктаж проводять при виконанні працівниками робіт, що не пов'язані з трудовими обов'язками, та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд - допуск.

З працівниками, які вперше починають виконувати роботу на новому робочому місці, проводиться стажування на робочому місці, що передбачає виконання роботи під наглядом досвідченого працівника упродовж не менше 2 - 15 робочих змін. Проводиться стажування за наказом керівника господарства, в якому визначається його термін та наставник. Під час стажування працівник ознайомлюється з робочим місцем, машинами, обладнанням, інструментами, порядком безпечного виконання роботи, засвоює знання, уміння та правила безпечного виконання роботи. По завершенні терміну стажування керівник робіт перевіряє знання у працівника і дає дозвіл на самостійне виконання роботи, який реєструється у журналі реєстрації інструктажів.

Важливим питанням охорони праці є нормування робочого часу та відпочинку працівників. В СФГ "Зірка" вихідні дні надаються працівникам згідно з графіком роботи, що складаються керівниками робіт. Тривалість робочого часу становить 8 годин. Для відпочинку та прийняття їжі працівникам надається перерва після перших чотирьох годин від початку роботи тривалістю до двох годин, яку працівник має використовувати за власним розсудом. Тривалість перерви у робочий час не враховується. Також для відпочинку встановлені святкові вихідні дні. Робота у вихідні дні та понад встановлену тривалість робочого дня при виробничій необхідності за згодою працівників та профспілкової організації оплачується в підвищеному розмірі чи додаються дні до відпустки.

Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки. Тривалість відпустки надається не менше 24 календарних днів. Додаткові відпустки надаються за роботу у шкідливих умовах праці певним категоріям працівників за результатами атестації робочих місць в середньому до 7 календарних днів. За ненормований робочий день додаткова відпустка надається працівникам, у яких виконання службових обов'язків інколи може перевищувати встановлену тривалість робочого дня.

Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюється "Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту", затвердженим наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170, і також регулюється Кодексом Законів України про працю. Норми безкоштовної видачі встановлюються "Типовими галузевими нормами видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту".

Для виконання роботи працівники безкоштовно забезпечуються спеціальним одягом, взуттям та іншими 313, мийними засобами. Забезпечення працівників 313 покладається на керівника роботи. Норми забезпечення працівників 313 встановлюються галузевими "Типовими нормами безкоштовної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та 313", на основі яких в господарстві встановлюється перелік професій, види та норми видачі 313.

Для оцінки стану здоров'я працівників, визначення придатності їх до виконання певних робіт, запобігання розвитку професійних захворювань керівництво СФГ "Зірка" організовує медичні огляди - попередній та періодичний.

Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті працівників на роботу для встановлення фізичної і психофізіологічної придатності його до виконання роботи за конкретною професією. Керівник підприємства призначає відповідального за організацію медичних оглядів, який разом із санітарно-епідеміологічною службою, профспілковим комітетом визначає контингент осіб, що підлягають періодичним медичним оглядам, складає поіменний список, узгоджуючи його в санепідемслужбі, видає наказ про проведення медоглядів у строки, погоджені з лікувально-профілактичним закладом.

У "Перелік професій, працівники яких підлягають періодичному медичному огляду" входять працівники усіх професій віком до 21 року; працівники усіх професій, які працюють під впливом шкідливих речовин і несприятливих виробничих факторів (хімічні речовини, пестициди, фарби, лаки, клеї, електромагнітні випромінювання, шум, вібрація, переміщення вантажів чоловіками більше - ЗО кг, жінками більше - 7); працівники, які виконують роботи на висоті; машиніст крану автомобільного, машиніст-кранівник; електромонтер, слюсар-електрик; електрогазозварювальник; слюсар; кочегар, оператор котельної; коваль на молотах і пресах; верстатник металообробних та деревообробних верстатів, токар; водій автомобіля 3,2,1 класів, навантажувача самохідних механізмів; тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.

Медичний огляд водіїв транспортних засобів проводиться відповідно до "Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів", з метою визначення здатності кандидатів у водії та водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та після-рейсові огляди, а також позачергові огляди, викликані необхідністю.

Попередньому медичному огляду підлягають кандидати у водії транспортних засобів для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Періодичному медичному огляду підлягають водії транспортних засобів для підтвердження права на керування транспортним засобом відповідної категорії або отримання права на керування транспортним засобом іншої категорії.

Позачерговому медичному огляду підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ, організацій усіх форм власності за направленням власника або посадової особи, відповідальних за експлуатацію транспортних засобів підприємства, установи, організації, на підставі медичних даних про стале погіршення здоров'я водія, що перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом.

Після проведення попереднього, періодичного та позачергового медичних оглядів видається медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом (ф. N 083/о), де визначається здатність особи керувати відповідною категорією транспортних засобів.

Щозмінному передрейсовому та післярейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємства перед початком роботи. Він включає визначення тиску, температури тіла, проведення проби на алкоголь у повітрі, що видихається.

В господарстві проводиться атестація робочих місць комісією, створенню за наказом керівника, завданням якої є виявлення на робочих місцях наявності шкідливих та небезпечних виробничих факторів, розроблення заходів щодо поліпшення умов праці. Результати атестації робочих місць є підставою для скорочення тривалості робочого часу, встановлення додаткової відпустки, пільгові пенсії.

Санітарно-побутове забезпечення працівників господарства включає: обладнання гардеробних, умивальних, туалетних кімнат, медичного профілакторію.

За станом охорони праці в господарстві державний нагляд здійснюють державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури, санітарно-епідеміологічна служба, служба охорони праці адміністрацій.

Громадський контроль за станом охорони праці в господарстві здійснюють профспілкові комітети та уповноважені трудових колективів. Адміністративний контроль здійснюють служба охорони праці господарства, керівники та спеціалісти господарства.

Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається Законом України "Про пожежну безпеку" та "Правилами пожежної безпеки в Україні".

Забезпечення пожежної безпеки покладається на керівника господарства та на керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких входить дотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежних інструкцій, обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі. До первинних засобів гасіння відносять ручні вогнегасники, які розміщують із розрахунку один вогнегасник на 200 м2 площі приміщення. Також виробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на яких розміщують ломи, сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і бочки з водою.

Висновок до розділу VI. Стан з охорони праці в СФГ "Зірка" знаходиться на належному рівні.

Висновки і пропозиції

1. Найвища врожайність соняшнику в господарствах північного і центрального Степу, що є провідними в його виробництві. Ефективність виробництва характеризується також кількістю валової продукції, валового та чистого доходу на І люд-год і в розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого на виробництві. З метою вивчення ефективності діяльності підприємства важливе значення має оцінка взаємозв'язку прибутку з рівнем рентабельності.

2. Методичні засади оцінки ефективності виробництва соняшника визначаються системою показників, насамперед це:: урожайність, продуктивність праці, собівартість продукції, ціна реалізації 1 ц, прибуток на 1 люд. / год., на 1 ц, на 1 га посівної площі рівень рентабельності виробництва соняшника.

3. Основна олійна культура України - соняшник. Товарний соняшник має відповідати умовам ДСТУ 4694-2006 "Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови". Його посіви займають понад 2,0 мли. га, що становить 96% площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику сконцентровано в центральних та південних областях нашої країни. Популярність цієї культури полягає в стратегічній та значній економічній ефективності її вирощування. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/ га в середньому по Україні). Олія з насіння соняшнику має високу харчову цінність, поступаючись у цьому лише оливковій олії. З огляду на цінність даної продукції, більшість сільськогосподарських підприємств намагаються розширити обсяги виробництва соняшнику. Такі дії з боку керівництва є виправданим, оскільки на сьогодні це одна із найбільш прибуткових та перспективних культур.

4. СФГ "Зірка" має виробничий напрямок - вирощування зернових і технічних культур, має вигідне природне і географічне розташування, достатню кількість опадів і помірну температуру.

5. Загальна земельна площа господарства у 2005 році становила 1371,7 гектарів, що на 14,85% менше, ніж у 2009 році. Однак при зменшенні загальної земельної площі відбулося зменшення площі сільськогосподарських угідь лише на 6,42%, господарство раціонально використовує землю.

6. У господарстві відбулося скорочення трудових ресурсів у 2009 році середньоспискова чисельність робітників становила 36 чоловік, що на 17 чоловік менше ніж у 2005 році. Скорочення відбулося через зменшення кількості постійних робітників.

7. Площа сільськогосподарських угідь та ріллі, яка припадає на одного працівника збільшилась з 22,32 до 32,44 (на 45,34 %) в 2005-2009 роках.

8. Виробничі витрати господарства на виготовлення продукції рослинництва поступово підвищуються і з 2005 по 2009 роки

9. Забезпеченість технікою господарства є незадовільною, що вимагає поступового оновлення машино-технічного парку господарства. Забезпечення підприємства комбайнами і досягнутий рівень їх використання істотно впливають на валовий збір сільськогосподарських культур, оскільки запізнення із збиранням призводить до значних втрат вирощеного врожаю. Тому підприємству економічно вигідно мати таку кількість комбайнів, які забезпечать збирання культур в оптимальні строки.

10. У 2009 році господарством було отримано прибуток в розмірі 1247 тисяч гривень, а в 2005 році - 69 тисяч гривень, що на 1178 тисяч гривень менше.

11. Аналіз потенціалу галузей рослинництва дав змогу виявити слідуючи тенденції: органічні і мінеральні добрива вносяться у достатній кількості, щоб забезпечити максимально можливі результати урожаїв. Трудовим потенціалом галузь майже повністю забезпечена. Отже, розораність сільськогосподарських угідь із 2005 до 2009 року становив 1,0.

12. Виробництво основних сільськогосподарських культур постійно коливається в залежності від того, на які культури робить акцент (в залежності від погодних факторів, попиту та потенційних можливостей самого господарства), при цьому урожайність у господарстві намагаються тримати на сталому рівні з поступовим її підвищенням.

13. Основних технологічних вимог намагаються дотримуватись. По соняшнику було дотримано: зміна попередника, агротехнічні строки виконання машинно-технологічних операцій, сорт насіння, та інше.

Пропозиції:

Одним із основних заходів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є поліпшення використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності зернових культур. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці.

Підвищення урожайності соняшника за рахунок подальшої інтенсифікації виробництва соняшника на основі внесення оптимальної кількості органічних та мінеральних добрив, розширення посівів високо урожайних сортів і гібридів.

Суттєвим резервом збільшення виробництва продукції соняшника є покращення структури посівних площ, тобто збільшення питомої ваги більш урожайних культур в загальній посівній площі.

Також підприємству необхідно впровадити раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів.

Впровадження високоврожайних районованих сортів технічних культур, які б відповідали інтенсивним методам їх вирощування, застосування добрив.

Збільшення виробництва продукції за рахунок збору врожаю в оптимальні строки необхідно за мінімуму скоротити простої машинних агрегатів з різних причин, раціонально організувати робочі місця, правильно визначити співвідношення площ для збирання врожаю роздільним способом і прямим комбайнуванням.

Зниження собівартості, дотримуючись режиму економії скорочення непродуктивних витрат; максимальна збалансованість продажу насіння соняшника з наявним потенціалом в підприємстві, тобто шукати нові шляхи збуту соняшника.

Список використаних джерел

1. Закон України "Земельний Кодекс України" // Відомості Верховної Ради. - 1991. - №10

2. Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" // Відомості Верховної Ради. - 2002. - №3

3. Закон України "Про оплату праці" // Голос України. - 1995. - № 94. - 25 травня.

4.3акон України "Про насіння і садибний матеріал" від 26 грудня 2002р. №411-ІУ // Голос України. - 2003. - №16. - 28січ.

5. Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки №1529/99; 03.12.1999 // Голос України. - №227

б. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге видання, доп. і перероб. / В.Г. Андрійчук. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

7. Андрійчук В.Г. Підвищення ефективності агропромислового виробництва/ В.Г. Андрійчук, Н.В. Вихор. - К.: Урожай, 1990. - 232 с.

8. Бойчик І.М. Економіка підприємств: Навчальний посібник/ Бойчик І.М., Хорів П.С., Хопчан М.І., - Львів: Сполом, 2000. - 345 с.

9. Болюх М.А. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбатюк М.І., за ред. . акад. НАНУ, проф. Чумаченка М.Г. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

ІО. Бондар О.В. Система організаційно-економічних механізмів функціонування основних агропродовольчих під комплексів рослинництва України/ Бондар О.В., Шпичак О.М., Кобута І.В. - К.: ЗАТ "Нічлава", 2009. - 406 с.

П. Болгарова Н.К. Розвиток земельних відносин на сучасному етапі/ Болгарова Н.К. // Економіка АПК. - 2004. - №2. - с.29.

12. Білоусько Я.К. Державна підтримка техніко - технологічного забезпечення аграрного виробництва/ Білоусько Я.К., Питулько В.О., Товстонят В.Л. // Економіка АПК. - 2004. - №5. - с.30.

13. Беляков Г.И. Практикум по охране труда/ Беляков Г.И. - М.: Агропромиздат. - 1998. - 11 с.

14. Бронин О.В. До питання економічної ефективності виробництва насіння соняшнику в умовах становлення ринкової економіки України/ Бронин О.В. // Вісник аграрної науки. 1999. - №11. - с.78.

15. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 "Облік і аудит"/ Бутинець Ф.Ф. - Житомир: ПП "Рута". - 2003. - 680 с.

16. Власність у сільському господарстві. - К.: Урожай. 1993. - 349 с.

17. Вихрущ В.П. Економіка підприємства/ Вихрущ В.П., Харіва П.С. - Тернопіль. - 1995. - 256 с.

18. Вихрущ В.П. Економіка нових форм господарювання/ Вихрущ В.П., Тирнак І.В. - Бучач. - 1994. - 120 с.

19. Гаврилюк Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Гаврилюк Л.І. - Житомир: ЖІТІ. 2000. - 152с.

20. Гаврилюк Л.І. Напрями розвитку виробництва олійних культур в Україні/ Гаврилюк Л.І. // Економіка АПК. - 1999. - №5. - с.23.

21. Галушко В.А. Основи аграрної економіки: Підручник/ Галушко В.А., Гвідо Ван Хульнбрук, Ковтун О.А. - К.: Вища освіта. - 2003. - 399 с.

22. Герасимчук В.Г. Діагностика, стратегія, ефективність/ Герасимчук В.Г. - К.: Вища школа. - 1995. - 256 с.

23. Горкавий В.К. Статистика. Навчальний посібник для студентів/ Горкавий В.К. - К.: Вища школа. - 1994. - 94 с.

24. Громова О.В. Використання методу Data Envelopment Analysis при дослідженні ефективності виробництва соняшника/ Громова О.В. // Науковий вісник НАУ. - К. - 2008. - Вип.119. - с.130-134.

25. Добринин В.А. Экономика сельского хозяйства/ Добринин В.А. - М.: Агропромиздат. - 1990. - 160 с.

26. Дудко С.С. Нові перспективи гібридів соняшника від Євраліс Семанс/ Дудко С.С. // Пропозиція. - 2005. - №2 - с.23.

27. Жаркова Г.П. Характеристика сортів та гібридів олійних, технічних та інших культур/ Жаркова Г.П. // Пропозиція. - 2002. - №11. - с.40-42.

28. 3авадський И.С. Управління сільськогосподарським виробництвом в системі АПК/ Завадський Й.С. - К.: Вища школа. - 1993. - 312 с.

29. 3айцев О.М. Використання якісного насіння - найвищий пілях до підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва/ Зайцев О.М. // Пропозиція. - 2002. - №5. - с.26.

З О. Зайцев О.М. Запровадження нових гібридів соняшнику - шлях до підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва/ Зайцев О.М. // Пропозиція. - 2002. - №8-9. - с.34.

31. Зайцев О.М. Вирощування генетично стійких до хвороб і стресів гібридів соняшнику - значний резерв підвищення його урожайності/ Зайцев О.М. // Пропозиція. - 2002. - №12. - с.27.

32. Зубовський В. Економіка підприємства/ Зубовський В. - К.: Усрімб. - 1999. - 64 с.

33. Зубець М.В. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України/ Зебець М.В. - К.: Логос. - 2004. - 776 с.

34. Івахненко В.Т. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Івахненко В.Т. - К.: КНЕУ. - 1990. - 176 с.

35. Іващенко В.І. Економічний аналіз господарської діяльності/ Іващенко В.І., Болюх М.А. - К.: ЗАТ "Нічлава". - 1999. - 204с.

36. Косолап М. Соняніник 2009/Косолап ММ Зерно. - 2009. - №1. - 62-65.

37. Козуб Н.М. Сучасний стан та перспективи виробництва і реалізаці соняшника/ Козуб Н.М. // Таврійський науковий вісник. Херсонського державного університету. - Херсон: Аніман. - 2006. - с.223-226.

38. Козак В.В. Економіка зарубіжних країн/ Козак В.В., Ковалевський К.І. - К.: ЦУЛ. - 2003. - 352 с.

39. Кириленко І.Г. Вишукувати шляхи підвищення ефективності виробництва/ Кириленко І.Г. // Економіка АПК. - 2002. - №2. - с.31 - 34.

40. Кованов С.И. Економічні показники діяльності сільськогосподарського підприємства / Кованов С.И., Свободи В.А. - М.: Агропромиздат. - 1994.14 с.

41. Ковальов Д. Економічна безпека підприємства/ Ковальов Д., Сухоруков Т. // Економіка України. - 1998. - №10. - с.31.

42. Козирьов В.М. Основи сучасної економіки/ Козирьов В.М. - М. - 1999. - 184 с.

43. Лещиловський П.В. Економіка підприємства АПК. / Лещиловський П.В., Догиля Л.Ф., Тонкович B. C. - Мн.: БГЄУ. - 2001. - 575 с.

44. Лисенький A. C. Соняшник. Урожайність. Цифри і факти/ Лисенький A. C. // Пропозиція. - 2005. - №1. - с.62.

45. Масіюк П.О. Добрива і економіка сільськогосподарського виробництва / Масіюк П.О. - К.: Урожай. - 1989. - 320 с.

46. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства / Мацибора В.І. - К.: Вища школа. - 1994. - 320 с.

47. Маслак О. Ринок соняшнику: втрачені надії/ Маслак О. // Пропозиція. - 2009. - №1. - с.56-57.

48. Маслак О. Соняшник: технологія та економіка господарювання/ Маслак О. // Агроексперт. - 2010. - №3. - с.45.

49. Махненко М.М. Насіння соняшнику: європейські державі - європейську якість/ Махненко М.М. // Пропозиція. - 2004. - . №12. - с.54.

50. Мертенс Н.І. Економіка сільського господарства/ Мертенс Н.І. - М.: Урожай. - 1989. - 547 с.

51. Музиченко І.О. Соняшник український / Музиченко І.О. // Пропозиція. - 2004. - №10. - с.34.

52. Мельник І.О. Комплексна механізація виробництва соняшнику/ Мельник І.О. // Пропозиція. - Пропозиція. - 2004. - №11. - с.57.

53. Музиченко О.М. Екологічний шлях до прибутку/ Музиченко О.М. // Пропозиція. - 1998. - №3. - с.49.

54. Михасюк І.Р. Державне регулювання економіки/ Михасюк І.Р., Мельник А.Ф., Крупка М.І., Зало га З.М. - К.: Атіка, Ельфа - Н. - 2000. - 592 с.

55. Минаков И.А. Ефективність виробництва і переробки соняшника/ Минаков НА. // Достижения науки и техники АПК. - 2000. - №4. - с.35-38.

56. Наумов О.Б. Визначення економічної ефективності виробництва за узагальнюючими показниками/ Наумов О.Б. // Економіка АПК. - 2000. - №5. - с.39-42.

57. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: підручник/ Нелеп В.М. - К.: КНЕУ. - 2000. - с.16.

58. Новини агротехніки "Землеробство без плуга". - 2003. - №2.

59. Невлад В.Ф. Основи розвитку конкурентоспроможності насіння соняшнику/ Невлад В.Ф. // Збірник наукових праць Уманського державного університету. - Умань - 2008. - №69.4.2 - с.111-114.

60. Невлад В.Ф. Економічні умови функціонування ринку насіння соняшника та олйУ Невлад В.Ф. // Збірник наукових праць Уманського державного університету. - Умань - 2008. - №67.4.2 - с.107-111.

61. Овчаренко Б.І. Резерви соняшникового поля/ Овчаренко Б.І. // Пропозиція. - 2002. - №4. С.65.

62.0вчаренко Б.О. Основний обробіток ґрунту під соняшник/ Овчаренко Б.О. // Пропозиція. - 2003. - №7. - с.39.

63. Оверченко Б.О. Як підвищити урожайність соняшнику/ Оверченко Б.О. // Пропозиція. - 1997. - №12. - с.78.


Подобные документы

  • Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, методика та головні етапи її визначення при вирощування картоплі. Динаміка посівних площ, урожайності та валових зборів. Шляхи підвищення ефективності виробництва даних коренеплодів.

    курсовая работа [261,2 K], добавлен 05.12.2015

  • Напрямки підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику в ТОВ "Дружба" Вознесенського району. Місце сільськогосподарської культури в економіці господарства, динаміка виробництва, продажу та собівартості. Фактори урожайності соняшнику.

    курсовая работа [78,2 K], добавлен 11.10.2012

  • Теоретичні основи, організаційно-економічні особливості та методичні засади дослідження ефективності виробництва плодово-ягідної продукції. Напрями підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції в ринкових умовах. Ефективність реалізації.

    диссертация [238,0 K], добавлен 30.11.2008

  • Сутність і поняття економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. Сучасний стан виробництва і реалізації зерна у ТОВ АФ "Хвиля" Краснопільського району Сумської області: система показників беззбитковості, динаміка, інтенсифікація.

    курсовая работа [78,5 K], добавлен 01.10.2011

  • Теоретичні основи економічної ефективності виробництва. Організаційно-економічна характеристика КСП ім. Карла Маркса, аналіз його стану розвитку виробництва продукції. Основні напрямки підвищення економічної ефективності виробництва продукції (молока).

    курсовая работа [969,8 K], добавлен 12.07.2010

  • Аналіз посівних площ, урожайності і валових зборів зернових культур. Розрахунок продуктивності праці, собівартості, прибутку і рентабельності виробництва зерна в корпорації "Украгротех". Виконання основних робіт і витрати на вирощування зернових культур.

    курсовая работа [354,0 K], добавлен 20.03.2012

  • Теоретичні основи планування підвищення ефективності виробництва на підприємстві. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства "Шахта ім. Артема". Визначення економічної ефективності виробництва на підприємстві і планування щодо її підвищення.

    курсовая работа [44,5 K], добавлен 25.08.2010

  • Рослинництво як галузь сільського господарства, його статистичні показники. Господарське значення цукрових буряків. Аналіз посівних площ, валових зборів цукрових буряків та факторів, що зумовлюють їх зміну. Динаміка урожайності, шляхи її підвищення.

    курсовая работа [195,8 K], добавлен 12.04.2012

  • Розвиток виробництва соняшнику в Україні, проблеми підвищення його економічної ефективності та конкурентоспроможності на прикладі діяльності СФГ "Центр" в Добровеличківському районі Кіровоградської області; застосування нових технологій, собівартість.

    дипломная работа [640,7 K], добавлен 19.03.2012

  • Характеристика основних напрямків статистичного аналізу посівних площ. Розгляд динаміки урожайності зернових культур. Аналіз валового збору зерна та факторів, які зумовлюють його зміну. Шляхи підвищення економічної ефективності зернового виробництва.

    курсовая работа [297,1 K], добавлен 27.01.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.