Холдинги як форма структурованого багатопрофільного міжнародного бізнесу

Слід відмітити, що пивні компанії світового рівня Heineken (Нідерланди) та SABMiller (ЮАРВеликобританія), які активно працюють в Росії, в Україні станом на початок 2013 року представлені опосередковано, оскільки компанія

SABMiller продала свій комплекс заводів „Сармат” турецькому пивному холдингу Efes в обмін на блокуючий пакет акцій холдингу Efes.

Висновки до розділу 2

Проведений в дипломному дослідженні аналіз діяльності холдингів Baltic Beverages Holding (Швеція) / Carlsberg Group (Данія) в Україні дає можливість констатувати наступне:

1. Згідно Статуту ПАТ «Карлсберг Україна»(м. Запоріжжя, Україна) з жовтня 2012 року є правонаступником ВАТ «ПБК «Славутич»(код ЕДРПОУ 00377511) та ВАТ «Львівська пивоварня»(код ЕДРПОУ 00383952).

2. Згідно даним Національної Комісії з цінних паперів та фондового ринку України станом на 01.01.2013 року власниками пакетів акцій ПАТ «Карлсберг Україна» є:

Baltic Beverages Holding АВ(Sweden) - 94,1895%;

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти України) - члени наглядової Ради та керівництва ПАТ - 5,7105%.

3. Проведений аналіз показав, що після придбання у 2008 році повного контролю холдингом Carlsberg Group(Данія) над холдингом ВВН (Швеція) та перехопленням операційного управління заводами в Україні кризові тенденції 2007 - 2008 років у діяльності заводів холдингу в Україні були успішно ліквідовані. Так, низькоприбутова та збиткова діяльність у 20072008 рр. з одночасною виплатою дивідендів холдингу ВВН була змінена на високоприбуткову діяльність вже в 2009 році з повною забороною виплати дивідендів та направленням всього чистого нерозподіленого прибутку на оновлення та розвиток підприємств.

Як результат, після об'єднання у 2010 році 3х заводів холдинга в єдину юридичну особу та переходом на консолідовану систему бухгалтерського обліку і централізованого управління, зростання чистого прибутку ПАТ „Карлсберг Україна” набуло динамічного характеру по 1020% на рік у 20112012 рр. Аналогічні позитивні зміни відмічаються і в зростання рівня рентабельності, і в зростанні рівня коефіцієнта перетворення активів в чистий прибуток від реалізації.

4. В Україні холдинг BBH/ Сarlsberg, працюючий як підприємство з 100% іноземними інвестиціями ПАТ „Карлсберг Україна”, у 2007 2012 рр. підвищив займаєму ринку виробництва пива з 18,8% у 2007 році до 29,3% у 2012 році та 2 рейтингове місце після бельгійського світового холдингу AnhauserBusch Inbev, який займає перше місце в світі по обсягам виробництва пива.

Проведений в дипломному дослідженні аналіз діяльності холдингів Baltic Beverages Holding (Швеція) / Carlsberg Group (Данія) в Росії дає можливість констатувати наступне:

1. Згідно новій редакції Статуту (2013 р.) відкрите акціонерне товариство „Пивоварена компанія „Балтика” (м. СанктПетербург, Росія) є комерційною організацією з іноземними інвестиціями по законодавству Російської Федерації та входить в групу компаній Carlsberg (100% статутного капіталу Товариства контролюється компанією Carlsberg A/S (Данія) через свої дочірні товариства Baltic Beverages Holding Aktiebolag (Швеція) та HolstenBrauerei Aktiengesellshaft (Німеччина), яким належать на праві власності 99,9% та 0,1% акцій статутного капіталу ВАТ „Балтика”, відповідно).

2. За підсумками 2012 року датський пивоварний концерн Carlsberg, що володіє російським ВАТ "Пивоварна компанія "Балтика", збільшив обсяг реалізованої продукції на 2%. Частка датського концерну на російському пивному ринку в 2012 році залишилася на рівні 2011 року й склала 38,2%.

3. Аналіз динаміки росту біржового курсу акцій ПАТ „Балтика” показав, що в 2012 році він досяг рівня 1550 руб./акцію при номіналі в 1 руб./ акцію. Після скуповування за цією ціною (курс акції = 1550) холдингом Carlsberg у міноритарних власників(4,7%) пакету 100% акцій біржовий обіг зупинений (8.10.2012). На Україні при курсі акції =2,6 міноритарні акціонери не продають свої пакети холдингу Carlsberg.

міжнародний холдинг пивний

Розділ 3. Шляхи удосконалення впливу господарської та інвестиційної ефективності діяльності міжнародних холдингів на розвиток економіки України

3.1 Пропозиції щодо удосконалення законодавчого та нормативного режимів діяльності міжнародних холдингів в Україні

Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі транснаціональних корпорацій (ТНК). Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у світових економічних процесах.

Міжнародна концентрація виробництва та централізації капіталу, вихід за національні кордони стимулює розвиток ТНК, підвищує їх роль у сфері міжнародних економічних та політичних відносин. Ріст ТНК відбувається на основі подальшої концентрації виробництва та капіталу на національному й міжнародному рівнях. Це виявляється у розширенні іноземної виробничої мережі приватних корпорацій, а також поглинанні ТНК іноземних фірм. Виникає якісно новий взаємозв'язок або взаємодія - взаємне переплетіння національних економік, ліквідація економічних кордонів між ними, поява розгалужених багатогалузевих комплексів та конгломератів, які не співпадають із національними кордонами. ТНК стали домінуючим фактором у міжнародній спеціалізації та міжнародній торгівлі, внутрішні та зовнішні ринки окремих країн стали для них окремими сегментами світового ринку, що в сукупності перетворює їх на глобальний економічний простір.

Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності ТНК в Україні [30]:

отримання більшого прибутку в Україні;

мотивація прямого іноземного інвестування як засобу оволодіння значною ринковою часткою країни -- імпортера капіталу компанією-інвестором;

забезпечення стійких довготривалих інтересів в країні;

зниження ризику шляхом географічної диверсифікації виробництва;

можливість ефективності виробничої діяльності через прямий доступ до українських ринків ресурсів;

поширення новітніх технологій та домінування окремих країн у розвитку цих технологій;

перспектива отримати квазірентні доходи на нововведеннях до їх тотального поширення дуже часто приваблює компанії вкладати капітали саме в передові галузі.

Виходячи на український ринок, ТНК діяли в межах норм законодавства: закони «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про підприємництво», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про

державну програму заохочення іноземних інвестицій», «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», «Про режим іноземного інвестування».

Головним завданням діяльності ТНК в Україні стало придбання стратегічних активів. Якщо Volkswagen, Sony, Panasonic, CocaCola та ін. Виходили с первинними інвестиціями, то більшість ТНК, що діють на території України підписували угоди злиття і поглинання (ЗіП) через придбання контрольних пакетів акцій приватизованих підприємств.

Фактично трансграничні злиття та поглинання змінювали національну належність підприємств без змін місту їх розташування. ТНК створювали нові потужності для збільшення частки ринку, яку вони контролюють, та покращення своїх позицій у регіоні. ТНК перебудовували свої мережі для підвищення рівня горизонтальної та вертикальної інтеграції та найбільш адекватного пристосування до нового ділового середовища.

Таким чином, спочатку економіка Україна стала практично поглинута ТНК, а тільки після цього повстало питання про законодавче регулювання діяльності в Україні підприємств, які перейшли у власність ТНК. Проведений аналіз законодавства України показав, що транснаціональні компанії в Україні за законодавчими термінами існують як „холдингові компанії” та „іноземні інвестори”.

Так, Закон України „Про холдингові компанії в Україні” [52], яким регулюються законодавчі та нормативні основи створення та діяльності холдингових компаній національної юрисдикції (в основному, державних українських холдингових компанії), практично не має ніяких регулюючих норм відносно діяльності міжнародних холдингових компаній іноземної юрисдикції в Україні через їх дочірні підприємства на території України.

В статті 3(пункт 3) Закону [52] є єдина фраза, що „ Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору”.

Таким чином, Закон [52] посилається на міжнародні договори України щодо діяльності контролюємих підрозділів та дочірніх підприємств транснаціональних компаній в Україні.

В той же час, проблема регулювання діяльності транснаціональних компаній (ТНК) є світовою проблемою, яка має багаторічну історію спроб міжнародного законодавчого та нормативного регулювання.

Так, Генеральна Асамблея ООН 12 грудня 1974 р. більшістю голосів при поіменному голосуванні (12 «за», 6 - «проти», 10 - «утрималися») прийняла Хартію економічних прав і обов'язків держав [73].

У пп.6 п. 2 ст. 2 Хартії зафіксовано, що кожна держава має право регулювати і контролювати діяльність ТНК у межах дії національної юрисдикції та вживати заходів для забезпечення того, щоб така діяльність не суперечила її законам, нормам та постановам і відповідала економічній та соціальній політиці країни. ТНК не повинні втручатися у внутрішні справи приймачої держави. Кожна держава з урахуванням своїх суверенних прав повинна співробітничати з іншими державами щодо здійснення права, викладеного в цьому підпункті.

Першою спробою врегулювання діяльності ТНК є акти ОЕСР від 21 червня 1976 р., до яких належать Декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства, а також такі три взаємопов'язаних документи:

«Керівні принципи для багатонаціональних підприємств»;

«Національний режим»;

«Стимули й перешкоди для міжнародних інвестицій» [71].

Щодо правового регулювання діяльності ТНК на універсальному рівні, то на вимогу країн, що розвиваються (а вони мають особливі антипатії до діяльності ТНК), у межах ООН ще 1974 року було створено Міжурядову комісію ООН з ТНК та Центр з ТНК. Перед ним було поставлено завдання створити Кодекс поведінки ТНК. Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. За дотриманням норм Кодексу має здійснювати нагляд спеціальна комісія ООН, а також Центр ООН з ТНК [75].

Економічна соціальна рада ООН (ЕКОСОР) схвалила зазначений проект і він одержав позначення Док. ООН Е/С. 10.1996.S.2., норми якого мають рекомендаційний характер, але він так і не був прийнятий у вигляді міжнародних норм.

У межах СНД 6 березня 1998 р. у Москві було підписано Конвенцію про транснаціональні корпорації. Верховна Рада України 13 липня 1999 р. [53] прийняла закон № 921 XIV про ратифікацію цієї Конвенції з застереженнями:

транснаціональні корпорації на території України та за її межами у разі, коли їх створення може призвести до монополізації товарних ринків в Україні, впливає чи може вплинути на економічну конкуренцію на її території, створюються за згодою Антимонопольного комітету України у порядку, передбаченому законодавством України про захист економічної конкуренції [48].

Підбиваючи підсумки викладеного вище доцільно підкреслити, що незважаючи на активну діяльність найважливішого елементу розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин - ТНК, що виступає основною силою, яка формує сучасний і майбутній вигляд світу, міжнародноправове регулювання діяльності ТНК сьогодні ще далеке від бажаного. Недостатня кількість міжнародних норм, які регулюють діяльність ТНК може бути як наслідком безкомпромісних позицій держав стосовно загальної нормативної бази, так і небажання держав створювати її. Звісно, ТНК не будуть відмовлятись у використанні наданої таким чином вигоди доти, доки зацікавленні держави не отримають гарантій від міжнародної нормативної бази.

Проведений аналіз законодавства України показує, що інших спеціалізованих договорів про діяльність транснаціональних компаній в Україні на даний час немає, окрім міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування та Законів України „Про зовнішньоекономічну діяльність” [50], „Про режим іноземного інвестування” [45], „Про акціонерні товариства в Україні” [51], в яких встановлені порядки:

портфельних та прямих іноземних інвестицій в публічні акціонерні товариства в Україні шляхом придбання пакетів їх акцій;

переходу підприємств України під повний контроль іноземного інвестора, тобто створення дочірнього підприємства, для чого необхідно згода Антимонопольного Комітету України;

порядок репатріації доходів іноземного інвестора з України у вигляді дивідендів, процентів та роялті;

порядок сплати податків на прибуток дочірніх підприємств та податку на доходи фізичних осіб дочірніх підприємств.

Згідно статті 29 Закону України „Про міжнародне приватне право” [57] з 2005 року в Україні встановлений національний режим діяльності іноземних юридичних осіб „Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб

України, якщо інше не встановлено законом”.

„Рекомендаціями ДПС України щодо застосування положень конвенцій (угод) про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна (капіталу)” [63] у кінці 2012 року надані тлумачення щодо застосування положень цих конвенцій при податковому регулюванні діяльності міжнародних холдингів:

1. Згідно з положеннями Статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

2. Положеннями п.2 статті 19 Закону України „Про міжнародні договори України” встановлено, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

3. Відповідно до п.3.2 статті 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

4. У загальному підсумку станом на 01.01.13 є чинними міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з 64 країнами. Крім того, відповідно до статті 7 Закону України "Про правонаступництво України" Україна застосовує 4 договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набрання чинності новими договорами.

5. Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений статтею 103 Податкового кодексу України [42].

6. В статті 5 конвенцій визначається термін "постійне представництво". Цей термін є суттєвим для декількох статей Конвенції. Наявність постійного представництва в Договірній Державі вимагається відповідно до статті 7 „Прибуток від підприємницької діяльності” в цілях оподаткування цією Державою прибутків від підприємницької діяльності резидента іншої Договірної Держави. Статтями 10, 11 та 12 (у яких йдеться відповідно про дивіденди, проценти та роялті) передбачені зменшені ставки податку у джерела, що справляється з таких видів доходів резидента іншої Держави.

Це визначення є принциповим, оскільки згідно статті 7 конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується у другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Відсутність законодавчого визначення в Україні дочірнього підприємства міжнародного холдинга як пов'язаної особи з материнською компанією холдинга та всіма дочірніми підприємствами холдингу у всіх країнах світу створює проблему застосування регулювання трансфертних цін в угодах ЗЕД між пов'язаними особами.

Таким чином, нагальною необхідністю для України є розробка та прийняття закону „Про діяльність транснаціональних компаній та міжнародних холдингів в Україні”, в якому необхідно чітко обумовити:

1. Термін „контролюєме міжнародним холдингом(холдингами) підприємство - резидент України”, підприємство у якого від 25% до 50% акцій належать одній юридичній особі іноземному міжнародному холдингу;

2. Термін „дочірнє підприємство міжнародного холдингу - резидент України”, підприємство у якого від 50%(+1 акція) до 96,5% акцій належать одній юридичній особі іноземному міжнародному холдингу;

3. Термін „ підприємство з іноземними інвестиціями - резидент України”, підприємство у якого від 10% до 100% акцій належать іноземним інвесторам, але частка кожного з них не перевищує 10% і вони не є пов'язаними між собою особами;

4. Термін „ постійне представництво міжнародного холдингу - нерезидент України”, підприємство у якого 100% акцій належать одній юридичній особі - іноземному міжнародному холдингу.

Після прийняття такого закону необхідно переузгодити двосторонні Конвенції про уникнення подвійного оподаткування в рамках уточнення податкових пільг при репатріації доходів від іноземних інвестицій в залежності від визначення класу підприємства України.

3.2 Пропозиції щодо удосконалення інвестиційної діяльності міжнародних холдингів в Україні

Аналіз ефективності інвестиційної діяльності міжнародних холдингів в Україні виявив ряд правових та економічних недоліків в визначенні статусу дочірніх підприємств міжнародних холдингів в Україні, тобто відсутність зміни державного регулювання діяльності підприємства з іноземними інвестиціями, в якому частка акцій іноземного холдингу перевищує 50% та досягає 100%.

Для удосконалення інвестиційної діяльності міжнародних холдингів в Україні в інвестиційному законодавстві України необхідно зробити ряд важливих змін, які направлені на виявлення „фіктивних” іноземних інвесторів з офшорних та низькоподаткових країн світу (див. рис.3.1).

Перше питання - це визначення іноземної юридичної особи як дійсного інвестора, який згідно законодавству України має право здійснювати інвестиційну діяльність. Порядок інвестування визначено законами України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року [46] та «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року [45].

Іноземні юридичні особи можуть здійснювати інвестування у формі [45]:

створення підприємств, що повністю їм належать, або придбання у власність діючих підприємств, тобто так званого дочірнього підприємства;

часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

Створення іноземною юридичною особою підприємства, що повністю їй належить (вірніше було б говорити про належність капіталу) здійснюється в порядку, встановленому ЦК України [74], ГК України [6], законами України «Про господарські товариства» від 9 вересня 1991 року, «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року [51] та ін. У таких випадках іноземна юридична особа виступає єдиним засновником (учасником) і це підприємство буде унітарним підприємницьким господарським товариством.

Розглянемо проблему «штучного» іноземного холдингу на прикладі фінансово - промислової групи ПрАТ „СКМ” в Україні, яка стратегічно використала всі прогалини законодавства України для створення найбільш могутньої структури в економіці України за українські кошти, виведені на першому етапі в іноземні юрисдикції, а потім, після створення іноземних холдингів, введеними в Україну як прямі іноземні інвестиції, захищені законодавством України.



Рис. 3.1. Структура побудови „псевдоіноземного” найбільшого українського холдингу „Систем Кепітал Менеджмент” Р.Ахметова (вивід проміжної холдингової материнської компанії в іноземну юрисдикцію) http://www.scm.com.ua/ru/aboutus/scm/ [97]

На рис. 3.1 наведена структура групи СКМ з офіційного Інтернетсайту [97]:

1. ПрАТ „СКМ” (юрисдикція - Україна) - управляюча компанія Групи „СКМ” 100% акцій знаходяться у власності Р.Ахметова.

Компанія «Систем Кепітал Менеджмент» (ПрАТ «СКМ») була заснована в 2000 році в місті Донецьк (Україна). На початковому етапі бізнес СКМ являв собою сукупність окремих активів, якими управляла безпосередньо Компанія «Систем Кэпитал Менеджмент». Така корпоративна структура була малоефективною, тому в 2006 році було прийняте рішення про реструктуризацію бізнесу відповідно до найвищих міжнародних стандартів корпоративного керування.

Таким чином, за рахунок капіталу ПрАТ „СКМ” були створені компанії в іноземних юрисдикціях: SCM Holding Ltd (юрисдикція - Кіпр), Metinvest BV (юрисдикція - Нідерланди), Metalukr Holding Ltd (юрисдикція - Кіпр), DTEK Holding Ltd (юрисдикція - Кіпр) через які за рахунок коштів ПрАТ „СКМ” була здійснена скупка акцій ВАТ в Україні (поглинання українських підприємств проміжними міжнародними „псевдохолдингами” з офшорної зони) на юридичній основі прямих іноземних інвестицій з Кіпру та Нідерландів

Станом на початок 2013 року ПрАТ„СКМ” через свої проміжні іноземні холдинги володіє контрольними пакетами акцій більше 100 підприємств, що працюють у гірничометалургійній, енергетичній, телекомунікаційній галузях, у банківському, страховому, медіабізнесі, у роздрібній торгівлі, у сфері нерухомості й інших галузях економіки

Сьогодні більша частина активів управляється через спеціально створені галузеві холдинги, а на АТ «СКМ» покладені функції стратегічного керування. Компанія СКМ корпоративний центр, де розробляється стратегія розвитку всієї Групи, приймаються ключові інвестиційні й управлінські рішення. АТ «СКМ» управляє бизнесами Групи через своїх представників у наглядацьких радах галузевих холдингів.

2. SCM Holding Ltd (юрисдикція - Кіпр) - Компанія SCM Holdings Limited (Кіпр) входить у Групу „СКМ” і виконує функції холдингової компанії: володіє корпоративними правами всіх активів Групи за винятком ПрАТ «СКМ» (Україна), що здійснює стратегічне керування бізнесом Групи. З 2012 року 99% акцій компанії SCM Holdings Limited напряму належить Р. Ахметову, 1% АТ «СКМ».

3. Metinvest BV (юрисдикція - Нідерланди) - штучна «нідерландська компанія” - материнська компанія холдингу, через яку українські групи SCM, "Смарт" і "ІллічСталь" контролюють ряд підприємстврезидентів України.

Холдинг Metinvest B.V.(Нідерлади) в Україні володіє активами МетинвестСМЦ, ООО (99,8%); Азовсталь, ОАО Металлургический комбинат(74%); Ингулецкий горнообогатительный комбинат, ПАО (82,5%); Авдеевский коксохимический завод, ОАО (85,9%); Запорожкокс, ОАО(24,99%); Метинвест Холдинг, ООО (100%); Макеевский металлургический завод, ПАО (90,1%); Ильичсталь, ПАО (87,2%); Харцызский трубный завод, ПАО (91,7%); Енакиевский металлургический завод, ПАО (55,2%); Мариупольский металлургический комбинат им. Ильича, ПАО (72,4%).

4. Metalukr Holding Ltd (юрисдикція - Кіпр) - штучна „кіпрська компанія” - материнська компанія холдингу, через яку група „СКМ” контролює діяльність ряда підприємств - резидентів України;.

Холдинг MetalUkr Holding Limited (Кіпр) володіє в Україні активами Северный горнообогатительный комбинат, ПАО (63,3%); Центральный горнообогатительный комбинат, ПАО (75,9%).

5. DTEK Holding Ltd (юрисдикція - Кіпр) штучна ”кіпрська компанія” - материнська компанія холдингу, через який ТОВ "Донбаська паливноенергетична компанія" (входить до складу Групи СКМ) контролює ряд підприємств-резидентів України.

В зв'язку з цим не є випадковим структура країн за обсягами прямих іноземних інвестицій (офшори та оншоринизькоподаткові країни світу) та динаміка іноземного інвестування за даними Держкомстата України (рис. 3.3 - 3.4). Так, у 2012 році основними країнамиінвесторами були Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Велика Британія, Віргінські Острови (Брит.), Франція, Швеція та Швейцарія (понад 82% загального обсягу прямих інвестицій в економіці України). Окреме місце займають інвестиції поглинання з Росії.

Розвиток та організаційна оптимізація бізнесу транснаціональних холдингів проходить три етапи, на протязі яких виникають виклики та можливості для України від експансії транснаціональних корпорацій [81].

Перший- це розробка на базі інтелектуальних штабів корпорацій інноваційно-підприємницьких проектів та їх реалізація в центральних (материнських) компаніях.

Другий - часткове перенесення підприємницьких нововведень з материнських виробництв на периферійні, закордонні об'єкти (звичайно, тільки в тій частині, у якій вони включені до виробничої орбіти материнських підприємств).

Третій - розміщення нових виробничих комплексів у країнах, де бізнес є прибутковішим,з одночасною ліквідацією закордонних підрозділів, що втратили прибутковість і є неперспективними.

За правильного підходу можна стимулювати приплив до України продуктивного іноземного капіталу з реальним підприємницьким потенціалом.

Ось деякі пропозиції:

1. Прихід іноземного капіталу через розміщення в Україні дочірніх підприємств ТНК треба розглядати як позитивне явище. Проте головною метою є не просто приплив валюти (хоча це має окреме значення як процес фінансовоінвестиційного насичення економіки), а поява сучасних підприємств і посилення конкуренції між постачальниками на внутрішньому ринку.

2. Щоб не перетворитися на третьорозрядну країну, елементом стратегії економічної інтеграції має бути форсоване накопичення новітніх науковоінтелектуальних ресурсів. Ідеться про створення найсприятливіших умов для пріоритетних напрямків фундаментальної науки та для заохочення інноваційного підприємництва, зокрема про їх пільгове оподаткування, венчурне й банківське кредитування, в деяких випадках - підтримку з держбюджету. Створення інтелектуальних центрів притягатиме в Україну інноваційно-підприємницькі штаби ТНК й створюватиме осередки власних висококонкурентних компаній, які згодом будуть здатні перейти в категорію транснаціональних. Однак це буде зовсім інший період державного регулювання, коли ми досягнемо значного насичення інвестиціями нашої економіки й абсолютно відкритого та вільного міжнародного руху українського капіталу.

3. З одного боку, міжнародний холдинг за визначенням володіє блокуючим чи контрольним пакетом акцій національного дочірнього підприємства України, тобто є стратегічним інвестором, а з другого боку ніяких законодавчо встановлених інвестиційних вимог до стратегічного іноземного інвестора Антимонопольний комітет України при наданні згоди на придбання блокуючого або контрольного пакету акцій поглинаємого міжнародним холдингом підприємства України не передбачає.

В той же час, згідно статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна” [58] до договору купівліпродажу державної частки об'єкту приватизації при оформленні угод приватизації повинні включатися передбачені бізнеспланом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, щодо:

збереження основних видів діяльності підприємства;

технічного переозброєння, модернізації виробництва;

виконання встановлених мобілізаційних завдань;

погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства;

забезпечення соціальних гарантій працівникам згідно з вимогами трудового законодавства;

вимоги та додаткові обмеження природоохоронного законодавства до користування об'єктом.

У разі укладення договорів купівліпродажу під інвестиційні зобов'язання такі договори можуть містити умови щодо недопущення виникнення податкового боргу до виконання зобов'язань у визначені договором строки. Умови щодо недопущення податкового боргу обов'язково включаються до договорів купівліпродажу під інвестиційні зобов'язання у випадках наявності у покупця чи отримання ним в результаті приватизації вирішального впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Зазначені зобов'язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії цих зобов'язань (звичайно 5 років). Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням.

Таким чином, основною пропозицією проведеного дослідження є внесення в Закон України „Про режим іноземного інвестування” [45] додаткових статтей:

1. При внесенні іноземною юридичною особою прямої іноземної інвестиції в сумарному розмірі більше 50%(контрольний пакет) обсягу статутного фонду підприємства України вона визнається „міжнародним холдингом” ("бенефіціарним власником" підприємства України, яке відповідно визнається „пов'язаним” дочірнім підприємством міжнародного холдингу”) і повинна:

надати легалізовані документи країни юрисдикції про походження коштів інвестиції та їх оподаткування в країні юрисдикції;

отримати в Антимонопольному комітеті України згоду на придбання контрольного пакету акцій та надати бізнесплан інвестиційних зобов'язань щодо діяльності свого дочірнього підприємства в Україні, аналогічних Закону України „Про приватизацію державного майна”.

2. При невиконанні на протязі обумовленого сроку наданих інвестиційних зобов'язань в законодавчому порядку іноземна юридична особа позбавляється статусу "бенефіціарного власника" підприємства України, що відповідно відміняє для нього всі податкові пільги двосторонньої угоди про уникнення подвійного оподаткування між Україною та державою іноземної юрисдикції інвестора. Позбавлення статусу "бенефіціарного власника" підприємства України залишає іноземну юридичну особу іноземних інвестором в рамках двосторонньої угоди про сприяння залученню та захисту взаємних інвестицій між Україною та державою іноземної юрисдикції інвестора.

3.3 Пропозиції щодо удосконалення податкового регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні

Податкове регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні з прийняттям нового Податкового Кодексу [42] та виконанням Україною плану дій по гармонізації податкової законодавчої бази з аналогічними законами в Європейському Союзі на сучасному етапі знаходиться в періоді законодавчих визначень та практичного впровадження нових законодавчих та нормативних документів.

Економічна діяльність холдингових компаній, як міжнародних структур, в Європейському Союзі регулюється певними нормативними актами. Йдеться про [31]:

1. Законодавство Європейського союзу (директиви Ради ЄС).

2. Двосторонні договори про запобігання подвійного оподатковування (договори між Україною, в якій зареєстровані дочірні компанії та країнами-юрисдикціями, в якій зареєстрована холдингова (материнська компанія).

Основними директивами ЄС, що найчастіше застосовуються на практиці при регулюванні діяльності холдингових структур, є [31]:

Директива ЄС про материнсь-кідочірні компанії (EC ParentSubsidiary Directive, 90/435/ЕЕС);

Директива ЄС про систему оподатковування, що застосовується до відсотків і платежів у вигляді роялті, здійснюваним між взаємозалежними компаніями (Interest and Royalties Directive, 2003/49/EC).

Поки що ці директиви не мають відповідного віддзеркалення в законодавстві України, де відсутні самі терміни „міжнародний холдинг”, „дочірнє українське підприємство іноземної материнської компанії міжнародного холдингу”.

Особливості функціонування інтегрованих корпоративних струтур в міжнародному сердовищі (транснаціональних компаній, міжнародних холдингів), а також оптимізацію їх оподаткування, в тому числі з використанням офшорних зон, досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні науковці, зокрема, Горбунов А.Р., Козак Ю.Г., Мамедов А.О., Науменкова С.В., Ненаженко І.Ю., Поливанов В.Є., Сліпа В.М. та інші.

Аналіз основних можливостей оптимізації оподаткування суб'єктами міжнародних економічних відносин в умовах чинних законодавств країн їх базування і оцінка їх впливу на національну економіку України показав, що у

міжнародних холдингів є можливість регулювання грошових потоків таким чином, щоб акумулювати прибутки в країнах з низьким рівнем оподаткування (рис. 3.6). На сьогодні, з врахуванням умов двосторонніх угод України про уникнення подвійного оподаткування та угод про сприяння та захист взаємних інвестицій, найбільш привабливими країнами для розміщення материнських компаній міжнародних холдингів є Кіпр, Великобританія, Данія, Бельгія, Нідерланли, Німеччина, Швеція, Швейцарія (див.табл.3.1).

Рис. 3.6 Механізм виводу капіталу з України в міжнародних холдингах з мінімальними податковими затратами [1]

Іншим способом оптимізації оподаткування є використання між материнською(в іноземній юрисдикції) та дочірніми компаніями міжнародних холдингів трансфертних цін, які застосовуються у поставках між пов'язаними особами. За рахунок трансфертних цін можна збільшити прибутки групи в цілому шляхом заниження прибутків дочірніх компаній, розташованих в країнах з високим рівнем оподаткування, і завищенням прибутків материнських компаній холдингів, зареєстрованих в країнах з низьким рівнем оподаткування.

Основними регулюючими документами при податковому регулюванні діяльності міжнародних холдингів в Україні є тільки двосторонні договори про запобігання подвійного оподатковування при репатріації в іноземну материнську компанію від діяльності дочірньої компанії в Україні (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Найменші ставки оподаткування при репатріації з України пасивних доходів іноземних холдингів відповідно до чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування (станом на 01.01.2013) [63]

Країна	Дивіденди(%)	Проценти (%)	Роялті (%)
Австрія	5(10%)/10	2/5	0/5
Бельгія	5(20%)/15	2/5	0/5
Велика Британія	5(20%)/10	0	0
Данія	5(25%)/15	0/10	0/10
Нідерланди	0(50%)/5(20%)/15	2/10	0/10
Респ.Корея	5(20%)/15	5	5
США	5(20%)/15	0	10
Фінляндія	0(50%)/5(20%)/15	5/10	0/5/10
Франція	0(50%)/5(20%)/15	2/10	0/10
Німеччина	5(20%)/10	2/5	0/5
Швеція	5(20%)/10	0/10	0/10
Швейцарія	5(20%)/15	0/10	0/10
Кіпр* (Угода СРСР)	0	0	0

Цифри у дужках означають мінімальну долю капіталу компанії (у відсотках), володіння якою дає право фактичному власнику дивідендів на оподаткування за ставкою, вказаною перед дужками; цифра після символу “/” - ставка оподаткування дивідендів у всіх інших випадках. Для Нідерландів, Фінляндії і Франції: 0% ставка оподаткування дивідендів при умові володіння нерезидентом принаймні 50% капіталу української компанії, якщо при цьому інвестиція дорівнює щонайменше 300000 дол. США (для резидента Нідерландів); 5 млн. французьких франків, що приблизно дорівнюють 762245,086 Є (для резид. Франції)

Перша цифра - ставка оподаткування процентів, що сплачуються у зв'язку з продажем у кредит обладнання, виробів чи послуг; або по кредитах, наданих банками.

Перша цифра - ставка оподаткування процентів у зв'язку з продажем у кредит обладнання (для Фінляндії - ще й у зв'язку з продажем в кредит виробів, для Норвегії - ще й послуг), друга ставка оподаткування процентів в усіх інших випадках.

Тут і нижче у стовпці (крім Канади) дві цифри через символ “/” означають: перша цифра - ставка оподаткування роялті за використання або право використання патентів, торгових марок, винаходів, моделей, секретних формул або процесів або за інформацію стосовно промислового, комерційного або наукового досвіду; друга цифра - ставка оподаткування роялті за використання авторських прав на твори літератури або мистецтва.

Перша цифра - ставка оподаткування роялті за користування або право користування комп'ютерним забезпеченням, патентами, дизайнами чи моделями або планами; друга - за користування або право користування секретними формулами чи процесами, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду; третя - за авторські права на твори літератури і мистецтва.

Таблиця 3.2

Основні податкові умови для функціонування материнської компанії іноземного холдинга на Кіпрі [26]

Види доходів	Ставки Податків в Україні (Конвенція 1982)	Ставки Податків в Україні (нова Конвенція 2012)	Вхідні ставки податків для холдингу на Кіпрі	Додаткові умови застосування
Дивіденди	0%	5%	0%	1. якщо резидент володіє мінімум 20% капіталу української компанії; або 2. інвестував мінімум 100 000 євро в придбання акцій / інших корпоративних прав в українській компанії
	0%	15%	0%	В інших випадках
Проценти	0%	2%	10% (від маржі на Кіпрі)	Отримувач є фактичним власником відсотків
Роялті	0%	5%		1. Права на використання таких об'єктів: авторські права на наукові роботи; патенти; торгові марки; секретні формули; процеси; інформація про виробничий, комерційний або науковий досвід (ноухау)
	0%	10%		1. Права на використання таких об'єктів: літературні твори; витвори мистецтва, комп'ютерні програми. 2. Використання/право на використання виробничого, комерційного або наукового обладнання (фактично оренда обладнання)
Доходи (приріст капіталу) від продажу корпоративних прав в українській компанії	0%	0%		Додаткових умов немає

8 листопада 2012 року між Кабінетом Міністрів України та урядом Кіпру була підписана Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків на доходи і майно ("Нова Конвенція") [26].

Нова Конвенція покликана замінити чинну для України Угоду між урядами Кіпру і СРСР про уникнення подвійного оподаткування від 29.10.1982 ("Чинна Конвенція") [16], тобто зникає єдиний офіційний „офшор”, з яким в Україні був погоджена Конвенція про уникнення подвійного оподаткування.

Нова Конвенція набуде чинності 1 січня року, наступного за роком її ратифікації парламентами обох держав, тобто з 1 січня 2014 року. З дати набуття чинності Нової Конвенції (2012) втратить чинність Чинна Конвенція(1982).

Ключові моменти нової Концепції (табл. 3.2) [26]:

Підвищено ставки податку у джерела з дивідендів, процентів, роялті (згідно Чинної конвенції ставки податку з цих виплат 0%);

Введено критерій "бенефіціарного власника" для цілей застосування пільг за Новою Конвенцією щодо дивідендів, відсотків, роялті;

Відсутнє положення про обмеження застосування пільг за Новою Конвенцією, яке є в ряді конвенцій, укладених Україною (т.зв. Limitation of Benefits Clause).

Відзначимо, що Нова Конвенція пов'язує застосування пільгових ставок стосовно дивідендів, процентів, роялті з наявністю у кіпрського одержувача статусу бенефіціарного власника. Такі ж положення введені Податковим Кодексом [42], однак в Чинній Конвенції 1982 р. такі положення були відсутні. Податкові органи України можуть відмовити у застосуванні знижених ставок податку на репатріацію, якщо доведуть, що кіпрський холдинг одержувач доходу у вигляді дивідендів, процентів, роялті не є бенефіціарним власником.

Таким чином, для всіх транзитних структур з використанням кіпрських холдингів необхідно забезпечити аргументацію для підтвердження статусу бенефіціарного власника, щоб захистити право на використання пільг за Новою Конвенцією з Кіпром. Так, для описаних вище структур ФПГ „СКМ” - податкова служба України може довести, що кіпрські холдинги - це „псевдоіноземні„ структури, створені за кошти ПрАТ „СКМ”, а їх „іноземні інвестиції” - це фактично легалізація виведених ПрАТ „СКМ” коштів за кордон на першому етапі створення найбільшої ФПГ України з номінально єдиним власником - фізичною особою (Р.Ахметов). Питання є актуальним, і вже є судові прецеденти, які свідчать про увагу податкових органів до транзитних структур з використанням кіпрських холдингів.

Як результат проведеного узагальнення можна викласти наступні пропозиції щодо удосконалення оподаткування діяльності міжнародних холдингів в Україні:

1. Доцільно переглянути договори про уникнення подвійного оподаткування з іноземними країнами з метою встановлення оптимальних ставок оподаткування доходів „у джерела” (тобто збільшити податки на репатріацію доходів з України) для обмеження відтоку капіталу та стимулювати процеси реінвестування отриманих прибутків в національну економіку;

2. Необхідно використати всі можливості двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування для встановлення реальних володарів материнських компаній міжнародних холдингів в іноземних юрисдикціях з метою легалізація „псевдоіноземних” прямих інвесторів в процесах поглинання підприємств України.

При виявленні випадків „псевдоіноземного” прямого інвестування з поглинанням підприємств України ввести процедури законодавчого процесу сняття з наданих інвестицій статуту „іноземних” з відповідним зняттям режимів пільгової репатріації доходів дочірніх українських підприємств в материнські „псевдоіноземні” компанії.

3. З метою обмеження використання занижених / завищених трансфертних цін в операціях між пов'язаними підприємствами міжнародних холдингів, доцільно удосконалити Податковий Кодекс щодо нормативів „звичайних цін” для легалізованих пов'язаних підприємств міжнародних холдингів, які б передбачали б додаткову прозору систему аналізу ціноутворення в цих операціях.

Що стосується термінології, то на даний момент в податковому законодавстві України не існує ні визначення, ні предметних згадок по трансфертному ціноутворенню. Тим не менш, поки податкове законодавство оперує поняттям звичайної ціни.

Висновки до розділу 3

Проведені дослідження дозволяють обгрунтовати наступні пропозиції:

1. Щодо удосконалення законодавчого та нормативного режимів діяльності міжнародних холдингів в Україні.

Нагальною необхідністю для України є розробка та прийняття закону „Про діяльність транснаціональних компаній та міжнародних холдингів в Україні”, в якому необхідно чітко обумовити:

Термін „контролюєме міжнародним холдингом(холдингами) підприємство - резидент України”, підприємство у якого від 25% до 50% акцій належать одній юридичній особі іноземному міжнародному холдингу;

Термін „дочірнє підприємство міжнародного холдингу - резидент України”, підприємство у якого від 50%(+1 акція) до 96,5% акцій належать одній юридичній особі іноземному міжнародному холдингу;

Термін „ підприємство з іноземними інвестиціями - резидент України”, підприємство у якого від 10% до 100% акцій належать іноземним інвесторам, але частка кожного з них не перевищує 10% і вони не є пов'язаними між собою особами;

Термін „ постійне представництво міжнародного холдингу - нерезидент України”, підприємство у якого 100% акцій належать одній юридичній особі - іноземному міжнародному холдингу.

Після прийняття такого закону необхідно переузгодити двосторонні Конвенції про уникнення подвійного оподаткування в рамках уточнення податкових пільг при репатріації доходів від іноземних інвестицій в залежності від визначення класу підприємства України.

2. Щодо удосконалення інвестиційної діяльності міжнародних холдингів в Україні. Основною пропозицією проведеного дослідження є внесення в Закон України „Про режим іноземного інвестування” додаткових статтей:

а) При внесенні іноземною юридичною особою прямої іноземної інвестиції в сумарному розмірі більше 50%(контрольний пакет) обсягу статутного фонду підприємства України вона визнається „міжнародним холдингом” ("бенефіціарним власником" підприємства України, яке відповідно визнається „пов'язаним” дочірнім підприємством міжнародного холдингу”) і повинна:

надати легалізовані документи країни юрисдикції про походження коштів інвестиції та їх оподаткування в країні юрисдикції;

отримати в Антимонопольному комітеті України згоду на придбання контрольного пакету акцій та надати бізнесплан інвестиційних зобов'язань.

б) Впровадити режим позбавлення статусу "бенефіціарного власника" підприємства України, що відповідно відміняє всі податкові пільги та залишає іноземну юридичну особу іноземних інвестором в рамках двосторонньої угоди про сприяння залученню та захисту взаємних інвестицій між Україною та державою іноземної юрисдикції інвестора.

3. Щодо удосконалення податкового регулювання діяльності міжнародних холдингів в Україні.

Як результат проведеного узагальнення можна викласти наступні пропозиції щодо удосконалення оподаткування діяльності міжнародних холдингів в Україні:

а) Доцільно переглянути договори про уникнення подвійного оподаткування з іноземними країнами з метою встановлення оптимальних ставок оподаткування доходів „у джерела” (тобто збільшити податки на репатріацію доходів з України) для обмеження відтоку капіталу та стимулювати процеси реінвестування отриманих прибутків в національну економіку;

б) Необхідно використати всі можливості двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування для встановлення реальних володарів материнських компаній міжнародних холдингів в іноземних юрисдикціях з метою легалізація „псевдоіноземних” прямих інвесторів в процесах поглинання підприємств України.

в) З метою обмеження використання занижених / завищених трансфертних цін в операціях між пов'язаними підприємствами міжнародних холдингів, доцільно удосконалити Податковий Кодекс щодо нормативів „звичайних цін” для легалізованих пов'язаних підприємств міжнародних холдингів.

Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях на ПАТ „КАРЛСБЕРГ УКРАЇНА" ХОЛДИНГУ ВВН В УКРАЇНІ

4.1 Систeмa упрaвління охороною прaці в ПАТ „Карлсберг Україна”

Охорона праці це система правових, соціальноекономічних, організаційнотехнічних, санітарногігієнічних і лікувальнопрофілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудових відносин [61].

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також санітарнопобутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно Закону України «Про охорону праці» на адміністрацію підприємства покладається проведення [61]:

вступного інструктажу, який проводить інженер по охороні праці;

первинного інструктажу на робочому місці, який проводить індивідуально безпосередній керівник виробничого підрозділу;

повторного систематичного інструктажу працівників з метою перевірки і підвищення рівня їхніх знань по охороні праці;

позапланового інструктажу, який необхідно проводити при змінах різного роду в об'єктах, що обслуговуються, та при порушенні працівниками інструкцій з охорони праці і при зміні правил по охороні праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього середовища [61].

Основним організаційним документом, на основі якого розроблена система охорона праці на підприємстві ПАТ „Карлсберг Україна”, є ДНАОП 1.8.101.1397 „Правила безпеки при виробництві солоду,пива та безалкогольних напоїв” [15], який враховує технологічний цикл заводів по виробництву пива та типовий набір небезпечних і шкідливих факторів умови праці персоналу на цьому типі виробництва.

Галузевий стандарт ДНАОП 1.8.101.1397 [15] посилається на наступні основні нормативні документи в галузі організації охорони праці на підприємствах:

1. Державні будівельні норми України, „Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд” (ДБН В.2.5272006) // Введені Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житловокомунального господарства України від 29 березня 2006 р. № 97 з 1 жовтня 2006 р., 2006. [10];

2. Державні будівельні норми України СHиП 2.09.0285 „ Производственные здания» // Наказом Держбуду України від 21.10. 2004 року N 195 набуття чинності встановлено з 1 квітня 2005 року [11];

3. Державні будівельні норми України ДБН В.2.228:2010 « Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення» [12];

4. Державні будівельні норми "Пожежна безпека об'єктів

будівництва", затверджені наказом Держбуду України від

03.12.2002 N 88 (ДБН В.1.1.72002) [13];

5. ДСТУ Б В.2.538:2008. Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд. К.; Діє з 01.01.2009. [18];

6. НАПБ Б.03.0022007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожеженою та пожежною небезпекою(взамен ОНТП 86) // Наказ МНС України № 833 від 03.12.2007 [33];

7. НПАОП 0.00 1.29 07 Правила захисту від статичної електрики [34];

8. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 13.02.2012 № 91 [43];

9. Правила пожежної безпеки в Україні (наказ МНС України від 19.10.2004 N 126) // (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій N 537 від 24.02.2012) [44];

10. СНіП 2.04.0591 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» // Рішення Мінбуду України від 13.05.2005 № 26 "Про проект Зміни N 4 СНиП 2.04.0591 "Опалення, вентиляція та кондиціювання" [66].

Галузевий стандарт ДНАОП 1.8.101.1397 „Правила безпеки при виробництві солоду, пива та безалкогольних напоїв” має наступні основні частини вимог до побудови системи охорони праці на ПАТ „Карлсберг Україна” [15]:

1. Порядок розслідування аварій та нещасних випадків;

2. Організація навчання та вимоги до персоналу;

3. Вимоги пожежної безпеки до технологічного устаткування та евакуації людей із приміщень і будівель;

4. Вимоги до території підприємства та будівель і споруди;

5. Вимоги до зберігання та транспортування технологічних кислот, лугів та інших хімікатів, складів балонів з горючими газами;

6. Вимоги до улаштування обладнання сигналізації та зв'язку, опалення, вентиляція і кондиціювання повітря,до улаштування та експлуатації систем водопостачання та каналізації;

7. Вимоги щодо рівнів шуму та вібрації;

8. Вимоги безпеки до технологічних процесів і виробництв:

а). Вимоги безпеки до окремих видів робіт та робіт усередині ємкості;

б) Специфічні вимоги до виконання робіт у силосах та бункерах;

в) Безпека миття та дезинфекція ємкостей;

г) Безпека при нанесенні захисних покрить на внутрішні поверхні технологічних посудин;

д) Вимоги безпеки при виконанні робіт в лабораторіях;

е) Безпека зливання, наливання та транспортування ЛЗР по трубопроводах;

9. Вимоги безпеки до виробничого устаткування;

10. Вимоги безпеки до посудин, які працюють під тиском не більше 0.07 МПа (0.7 кгс/кв.см);

11. Вимоги електробезпеки;

12. Вимоги безпеки вантажнорозвантажувальних робіт;

13. Вимоги до засобів індивідуального захисту в технологічному циклу виробництві пива;

14. Особливі вимоги галузевого характеру:

а) безпека в технологічному циклі виробництва солоду;

б) безпека в технологічному циклі виробництва пива;

в) безпека в технологічному циклі виробництва хмельового екстракту;

г) безпека в технологічному циклі виробництва зрiдженого двоокису вуглецю;

д) безпека в технологічному циклі зберiгання ячменю, солоду, спирту, хмелю;

е) безпека в технологічному циклі роботи з хлором, кальцинованою содою та дезинфікуючими розчинами.