Стилістичні особливості поезії Йоганна Вольфганга Гете "Нічна пісня мандрівника" та їх збереження у перекладі

Проблема адекватності перекладу в перекладознавстві. Функціонально-стилістичні особливості вірша Йоганна Гете "Нічна пісня мандрівника" та концепція гетівської мініатюри. Збереження лексичних особливостей твору в українських та російських перекладах.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 03.10.2012
Размер файла 51,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

"Нічна пісня мандрівника" Гете дивовижний поетичний твір. Доцільним буде нагадати про геніальність цієї поезії та її надзвичайний вплив на читача. У 8 рядках Гете зумів висловити такий глибокий філософський зміст, що й досі багато літературознавців та дослідників сперечаються про те, що саме хотів донести поет цим віршем до своїх нащадків. Тому і не дивно, що "Нічна пісня мандрівника" була перекладена багатьма мовами, у тому числі й українською. Але , не зважаючи на велику кількість перекладів, пояснень та аналізів цього вірша справжній зміст можна намагатися зрозуміти тільки з оригіналу, адже кожен перекладач у своєму варіанті залишав частину себе, свого розуміння та сприйняття. Тому порівняння різних перекладів українських, російських та англійських авторів буде досить доцільним для визначення справжнього глибокого змісту гетівського вірша, що свідчить про актуальність даного дослідження.

Метою даної роботи було розглянути найвідоміші переклади "Нічної пісні мандрівника" Гете та порівняти їх, як з оригіналом, так і між собою для виявлення неточностей та розбіжностей у перекладах. Зрозуміти, чому перекладачі допускали ті чи інші відхилення від оригіналу, і на скільки вони можливі з точки зору адекватності перекладу.

Головним завданням було дослідити стилістичні особливості оригіналу та перекладів вірша Гете "Нічна пісня мандрівника", проаналізувати та порівняти переклади для виявлення відхилень.

Об`єктом дослідження був вірш Гете "Нічна пісня мандрівника" ("Wanderers Nachtlied") та його переклади.

Для досягнення поставленої мети ми використовували такі методи дослідження, як лінгвістичний опис, контекстно-ситуативний аналіз, описовий та порівняльний методи.

Розділ I. Стилістичні особливості вірша Й. В. Гете "Нічна пісня мандрівника"

Для сучасного перекладознавства взагалі, а також і для вірша, що аналізується, зокрема, надзвичайно важливою є проблема адекватності перекладу або, іншими словами, його повноцінності.

Перш ніж починати стилістичний аналіз вірша "Wanderers Nachtlied", доцільним буде звернутися до визначення терміну адекватності перекладу В.В.Алімовим. У його розумінні, це вичерпна точність в передачі смислового змісту оригіналу та повноцінна функціонально-стилістична відповідність йому. Це наводить нас на шлях стилістичного аналізу.

З іншого боку, у нас виникає запитання: а чи можна взагалі досягти адекватності при перекладі? Чи є можливим точний, вичерпний переклад без втрат[3: 64]?

Н.К.Гарбовський визнає, що при вивченні перекладу як процесу не можна не помітити його міжмовну та міжкультурну асиметрію, що буде добре помітно з практичної частини даної роботи. Те, що є звичним для однієї мови та культури, може виявитися диким для іншої, як-от, наприклад, момент із латинізованою конструкцією accusativus cum infinitive, адже її неможливо перекласти українською без втрат. Однак, попри те Гарбовський тримається позиції відомого перекладознавця Р.О.Якобсона, який вважає, що весь пізнавальний досвід та його класифікацію можна виразити будь-якою існуючою мовою. Гарбовський також говорить про те, що втрати в процесі перекладу - звичайна річ, що мови по-різному передають дійсність, по-різному описують ті ж самі предмети та явища. Проте, на його думку, на суть перекладу це не впливає, адже переклад - це "перевираження" [6: 20].

У своїх висновках Гарбовського підтримує і В.В.Алімов. Він висловлює думку, що за наявності певних знань, відповідних посібників та словників можна здійснити адекватний переклад будь-якого тексту.

Якщо під еквівалентністю перекладу розуміти структурно-семантичну близькість тексту-оригіналу та цільового тексту, то така еквівалентність у науково-технічному перекладі проглядається значно чіткіше. Це особливо характерно для фахових мов з високим рівнем абстрактності. Це одна з причин того, що вузькогалузеві тексти більш однозначні, легше препаруються, піддаються автоматичному обробленню, машинному перекладу, дають об'єктивніші статистичні оцінки. Це ніскільки не означає, що до оцінок якості художнього перекладу не можна застосовувати кількісні оцінки. Звісно, дані оцінки не можуть претендувати на повну об'єктивність, але вони спроможні суттєво доповнити масив критеріїв таких якостей, зробити загальний портрет перекладу масштабнішим, аргументованішим [8: 222-228]. Слід зауважити, що аналогічні спроби робилися вже досить давно. Одним із піонерів концепції кількісних оцінок перекладу був відомий харківський перекладознавець О.М.Фінкель. Вчений зробив доволі успішну спробу застосування статистичних вимірів навіть для поезії. В даній роботі об'єктом його аналізу слугував всесвітньовідомий вірш Й.В.Гете „Нічна пісня мандрівника" та його переклади російською мовою. Далі буде запропоновано застосування подібної методики на матеріалі українських перекладів даного вірша, зосередивши більше увагу на їх порівняльному аналізі [12: 162-163].

О.М.Фінкель слушно вважає, що не слід постійно ховатися за суб'єктивними поняттями, як „дух твору", „перемога духу над буквою", забуваючи при тому, що цей „дух" не безтілесний, а знаходить своє втілення в конкретних, раціональних складниках - в лексиці, семантиці, синтаксисі і т.п. Отже, суб'єктивною і дуже спрощеною буде оцінка перекладу, яка базується лише на емоційно заповнених словах без конкретизації у лінгвістичних та літературних факторах. Так само не можна оцінювати переклад чи порівнювати різні переклади лише за їх внутрішніми літературними вартостями без „накладання" на оригінал [24:326-250].

До показників точності перекладу О.М.Фінкель відносить наступні:

а) скільки слів у перекладі співпадають з оригіналом;

б) скільки слів перекладу синонімічні з оригіналом;

в) скільки слів перекладу внесені перекладачем від себе [24: 330-354].

На вірші Гете "Нічна пісня мандрівника" дуже чітко можна прослідувати можливість адекватного перекладу. Неможливість відтворення звукової лінії оригіналу, яка є носієм змісту; відсутність певної граматичної форми в цільовій мові, активного дієприкметника майбутнього часу на зразок Горацієвого "moriturus" в українській мові. Тому виникає необхідність дуже прискіпливо досліджувати текст. Неперекладність аж ніяк не означає, що не потрібно перекладати. Слід залучати всі ресурси рідної мови, іти до найглибшого розуміння оригіналу. А.О.Содомора звертає увагу читача на такі проблеми, як оригінальність тексту - антична й наша; мітка часу на перекладах древніх творів; роль підрядника і прозового перекладу неперекладних творів. Треба засвідчити повагу до оригіналу - звукопису пісні, який передати не можемо[2: 72].

Слід зазначити, що мотив глибокого сну природи зустрічаємо у багатьох поетів різних епох, починаючи від давньогрецького поета Алкмана (VII ст. до н.е.), далі надибуємо спроби у Вергілія, Овідія, Аріосто, Тассо, Мільтона та багатьох інших, але ні в кого іншого цей сон не набув такого глибокого філософського звучання, як у Й.В.Гете. Російський дослідник С.В.Тураєв дав об'ємну оцінку творові: „Вірш досить характерний для ваймарського періоду творчості: він поєднує конкретність образу, майстерність деталей з філософським узагальненням. Це і картина нічної природи, і вираз заспокійливості, замирення, душевної рівноваги"[11:120].

Знайомлячись зі структурою „Нічної пісні мандрівника", можна виявити, що в ньому вжито двадцять повнозначних слів та чотири службові слова (артиклі та зв'язки не враховуються). У творі відсутня підкреслена емотивність, мало метафор, епітетів. Поетичність та філософська глибина досягаються іншими чинниками - динамікою, думкою, інтонацією, ритмікою, мелодикою. Все це намагалися передати автори вірша різними мовами[17].

Гете навіть не підозрював, що через декілька років після написання його лірична мініатюра обійде увесь світ у сотнях, тисячах перекладів не лише на різні мови, а навіть на одну. Так, наприклад, тільки українською мовою її перекладали більше, ніж 20 разів, а російською - більше 30. Саме тут виникає питання: чим так сильно привернув до себе увагу перекладачів і простих читачів вірш Гете із 8 рядків? Для того, щоб на нього відповісти, потрібно лінгвопоетично, тобто філологічно, цілісно проаналізувати концепцію гетівського шедевра. Про що по суті веде мову автор? Про те, що, захоплюючись умиротвореною красою, стихаючою на ніч природи, він не змі не оцінити і блискучого задуму її творця. Саме тому всі її компоненти - від космосу через Землю та її мешканців (світ рослин та світ тварин) до вінця творіння (людини) Гете сприймає, як єдність, цілісність, з якої лише людина чомусь бажає вирватися, щоб себе, вінця творіння, зробити не її часткою, а другим Творцем. Саме тому, будучи суб`єктивно не християнином, а пантеїстом, Гете все ж об`активно не зміг відійти від християнської теософії і заклав у свою ліричну мініатюру натяки-ремінісценції на її міфологію, на відому притчу про шість днів творення Всесвіту: спочатку Господь створив Космос (у Гете його втілює лексема "ьber" - "над"), потім земну твердь (у Гете "Gipfel" - "гори"), потім - рослинний світ (у Гете "Wipfel" - "крони дерев") та світ тварин (у Гете "Vцgelein" - "пташки"), завершивши процес творіння створенням людини (у Гете "du" - "ти")[17].

При цьому всі компоненти гетівського Всесвіту умиротворені, пов`язані між собою в єдність (це виражається у формі контекстуальної синонімії: спокій царює над Землею та на поверхні її тверді, немає ані подуву у кронах, замовкли навіть маленькі пташки), і лише людина чомусь бунтує. Саме до неї і звертається ліричний герой: "Warte nur, und ruhest du auch. - Зажди - і спокій маєш ти."

Неважко зрозуміти, що концепція гетівської мініатюри полягає у рішенні проблеми співвідношення цілого та частини. До речі: її художньому втіленню у текст свого і сьогодні не зовсім зрозумілого "Фауста" Гете присвятив більше, ніж 60 років зрілого творчого життя. І наскільки образно, наочно, прозоро, геніально вирішена вона у 8 рядках "Нічної пісні мандрівника"[17]!

Можна стверджувати, що, якщо б Гете нічого більше, крім цього шедевра, не писав, він все одно залишився б геніальним поетом Німеччини, Європи і світу.

А реалізував він концепцію свого вірша чисто по-європейськи, за принципами християнського монізму: один задум, одна можливість його прочитання, одне текстове значення кожного слова, плюс зображення конкретного явища як загального поняття. Так, гори у нього не конкретні, а гори взагалі, хоча в дійсності він піднімався на одну із вершин німецьких старих гір під назвою Тюрингський ліс; крона у Гете не конкретного дерева, а взагалі, пташки не конкретного виду, а взагалі, і т. ін.[17].

У 1914 році була опублікована стаття А.А.Сідорова, друга глава якої присвячена аналізу "Горных вершин" як перекладу. Хоча його аналізі є кілька тонких зауважень, проте вся стаття в цілому є суб'єктивною. Підкреслюючи, що "формально Лермонтов перевел стихотворение Гете плохо", А. Сидоров тут же стверджує, що "перевод Лермонтова оправдан и возносим превыше всего, потому что он существует сам по себе как дивное стихотворение одинаковой важности с гетевым - одинаковой с ним ценности", тобто оцінку перекладу підміняє оцінкою лермонтовського вірша самого по собі. Вихваляючи лермонтовський переклад за те, що "германский пафос Гете так переведен пафосом русским, - что на веки веков "Горные вершины" Лермонтова останутся для переводчиков недосягаемым образцом", на своє ж питання - "Значит ли это, что этого должен стараться достичь переводчик?" - А.Сидоров відповідає: "Нет<...> Пафос явится сам, если переводчик и перевод его к тому предназначен" [9: 39-42].

В іншій тональності звучать оцінки М. Шагіняна. У своїй книзі про Гете М.С.Шагінян зіставляє переклади Лермонтова, Анненського і Брюсова з оригіналом, правда, уривками, і дає їм оцінки. "Лермонтов сделал свой гениальный перевод строго-ритмически, с выдержанным метром. Но он отбросил птичек в лесу, отбросил верхушки дерев, заменив их просто листьями, ввел образ долин, полных влаги, не пылящей ночной дороги, - и эти замены образов природы оправдывают у него и выравнивание ритма оригинала".

Завершується це узагальненням: "Когда Лермонтов пытается создать близкий к подлиннику перевод, подавляя свой самобытный поэтический темперамент, это к добру не приводит - получается ("Перчатка") сухо и маловыразительно. Когда он, пренебрегая буквальностью, воссоздает дух произведения, он творит в полном смысле слова гениальные стихи ("Горные вершины")" [1: 54].

"В. Брюсов в своєму перекладі прагнув дотриматися зовнішньої точності ритмічного малюнка ... Але у Брюсова спотворилася ніжна і добра інтонація Гете, тому що точність ритмічно дотримана, а образи спотворені. Замість подиху у верхівках дерев - штучне зіставлення лісу і долин, замість мовчазних пташок у лісі - більш суворі птиці в мовчанні бору. І важковагове слово "тільки" замість лермонтовського "трохи" зовсім руйнує чари".

В оцінках А.М.Арго проявився нічим не стримуваний суб'єктивізм. Він також порівню переклади, виходячи з вже відомої презумпції, що краще перекладу Лермонтова бути не може. Звідси і урочистий вступ: "Лермонтовский перевод... является ярчайшим образцом торжества духа над буквой в поэзии". У чому це проявляється? "Будто бы все другое: вместо ломаного стиха подлинника чистые правильные трехстопные хореи, лексика другая. Другие поэты - также выдающиеся - И.Анненский, В.Брюсов пытались приблизить переводное стихотворение к первоисточнику, но при этом у них получалось калькирование, переводная картинка без живого образа великого старца, который, взойдя на любимую гору, оглядел с ее вершины всю свою прожитую жизнь".

Навівши потім тексти перекладів Анненського і Брюсова, Арго робить висновок: "В таком виде переводы этого стихотворения дают понятие о том, что представляет собой подлинник, а лермонтовский перевод воссоздает его со всей поэтической прелестью и глубиной философской мысли" [1: 62].

Протиставлення перекладу, що дає можливість зрозуміти оригінал, перекладу, що відтворить його, позбавлене змісту: одне лише уявлення про оригінал - вірш дає його прозаїчний переклад; переклад же віршований - навіть самий неточний - завжди так чи інакше відтворює оригінал. Таким чином, протиставляти у цьому відношенні різні віршовані переклади не можна. Тут повинен бути поставлене інше питання - як оригінал відтворений. Але саме цього питання Арго перед собою не ставить. Тому так поверховий його висновок: коли Лермонтов прагнув бути точним, він виявився поганим перекладачем, а коли нехтував точністю, ставав геніальним. Це досить дивно. Пояснюється це тим, що всі слова, якими оперує Арго, - дух, буква, буквальність, близькість, виразність - вжиті в розпливчастих, невизначених, довільних значеннях [1: 77].

Більш детальному аналізу піддано переклад Лермонтова в роботі А.В.Федоров. Ніяких порівнянь перекладу Лермонтова з іншими А.В.Федоров не робить, але самий переклад проаналізовано їм дуже ретельно. Загальна оцінка Федорова зводиться до наступного: "Вірш "Гірські вершини " названо "З Гете", тобто подано як перекладне. Але переклад дуже далекий від німецького тексту у всіх відносинах"; "...елементи, задані ліричної п'єсою Гете, відступають на задній план, і вірш, ??"З Гете", стає однією з найоригінальніших і найхарактерніших речей створених Лермонтовим".

Вірш Ґете перекликається з твором давньогрецького поета Алкмана, який майстерно описує природу, її звуки і тони. "Сплять усі верховини гірські...". У цьому вірші грек змальовує сон землі, води, флори і фауни. Зупинившись на одному з рядків, відчуваєш цю картину, немов би дихаєш нічним, свіжим повітрям, із захопленням неначе бачиш гірський ландшафт, гострі тори, каміння, хижий вітер височини. Схожий настрій передає Лермонтов у переспіві вірша Ґете "Горные вершины". Мандрівник, який втомився йти цілий день запиленим шляхом, зупиняється вночі трохи відпочити. Він спостерігає мирний, тихий, майже беззвучний сон природи і чекає, коли він також зможе відпочити.

Висновки до розділу І

Для перекладознавства надзвичайно важливою є проблема адекватності перекладу. Тому такі дослідники як В.В.Алімов, Н.К.Грабовський, Р.О.Якобсон, висловлювали свою точку зору щодо того, що ж таке адекватність в перекладі та чи завжди вона можлива, тому що мови по-різному передають дійсність, по-різному описують ті ж самі предмети та явища.

Також в даному розділі подано аналіз оригіналу - „Wanderers Nachtlied". Досить багато дослідників займалось цією поезією, наприклад такі дослідники як А.А.Сидоров, А.М.Арго, М.С.Шагінян.

Розділ II. Збереження лексичних особливостей у перекладах вірша Й.В. Гете "Нічна пісня мандрівника"

Вірш „Нічна пісня мандрівника" написано в 1780 р. неподалік від Ільменау в мисливській хижині на вершині гори, де зупинився перепочити Й.В. Гете. Вірш перекладено близько 130 мовами світу, йому періодично присвячуються конференції. Дехто з читачів та перекладачів уявляють собі з вірша глибокого старця. Хибна думка, оскільки поетові йшов лише 31-й рік. "Нічна пісня мандрівника" вважається перлиною філософської лірики Йоганна Вольфґанґа Ґете. Поезія має два плани: зовнішній, на якому вимальовується величний гірський пейзаж із постаттю подорожнього на його тлі, і внутрішній - слова, адресовані Богом (не названим у вірші) стомленій людині, яка прагне спокою. Зберегти властиву оригіналові рівновагу між цими двома планами - важливе завдання перекладача. Нагадаємо короткий, але насичений образами цей невеличкий твір[21: 64]:

Wanderers Nachtlied

Ьber allen Gipfeln

ist Ruh,

in allen Wipfeln

spьrest du

kaum einen Hauch.

Die Vцglein schweigen im Walde.

Warte nur, balde

ruhest du auch.

За спогадами очевидців, Й.В. Гете дійсно знову приїздив на це саме місце, але вже у віці 80 років, за рік до смерті, з сумом оглянув той самий краєвид і мовив „balde ruhest du auch"[21: 41]. Цікаво, що даний вірш було перекладено у ХІХ ст. японською мовою. В 1903 році французький дослідник японської поезії виявив текст перекладу і, не впізнавши в ньому гетевського оригіналу французькою, сприйняв як зразок японської лірики. В 1911 році німецький перекладач японської літератури наштовхнувся на цей французький текст і, сприйнявши його як переклад японської мініатюри, переклав його німецькою мовою:

Stille im Pavillon aus Jade.

Krдhen fliegen stumm zu beschneiten Kirschbдumen

Im Mondlicht.

Ich sitze und weine.

Для порівняння з оригіналом „Нічної пісні мандрівника" наведемо тут буквальний переклад „японського" варіанту:

Тихо в альтанці з нефриту.

Ворони летять оніміло до засніжених черешень

у місячному сяйві.

Я сиджу і плачу.

По-перше, тут зовсім інша, неєвропейська стилістика: павільйон із нефриту може дійсно бути будівлею із благородного каміння зеленого кольору, але може також означати і альтанку в садочку під покривом зеленого листя засніжені вишневі дерева можуть бути дійсно присипані снігом, а можуть означати їх цвітіння білими пелюстками. Як бачимо, для японця важливим є не сам факт, а лише натяк на нього, щоб усе останнє дофантазувати самому. По-друге, японському читачеві дуже потрібна символіка, але у вельми конкретизованій формі. Саме тому гетевські птахи стають у цьому ліричному шедеврі ґавами, які уособлюють у японській міфології мудрість та вічність, а гетевські дерева перетворюються на конкретний символ японського щастя - сакуру, та ще й квітчасту. І ніч повинна бути для японця повномісячною, а не просто темною порою доби. Після з'ясування вказаних стилістики й символіки неважко зрозуміти і концепцію японської мініатюри: умиротворення розпростерло свої крила над пишнотою природи, і всі її мешканці - рослинний і тваринний світи - теж умиротворені. І лише людина сидить перед своїм садочком із піска та каміння, відчуває себе віддаленою від усієї цієї благоліпності і через це плаче, сподіваючись, що незабаром і сама стане частиною цього умиротвореного цілого. Отже, ми отримали чудову ілюстрацію того, що повне ігнорування передачі в процесі перекладу лексичних складників привело до втрати того самого „духу твору". Слід зазначити, що мотив глибокого сну природи зустрічаємо у багатьох поетів різних епох, починаючи від давньогрецького поета Алкмана, далі спостерігаємо спроби у Вергілія, Овідія, Аріосто, Тассо, Мільтона та багатьох інших, але ні в кого іншого цей сон не набув такого глибокого філософського звучання, як у Й.В.Гете. Російський дослідник С.В.Тураєв дав об'ємну оцінку творові: „Вірш досить характерний для ваймарського періоду творчості: він поєднує конкретність образу, майстерність деталей з філософським узагальненням. Це і картина нічної природи, і вираз заспокійливості, замирення, душевної рівноваги". Філософію вірша зумів блискуче відтворити в російській поезії М.Ю.Лермонтов і настільки, що багатьом він видався як самостійний твір:

Горные вершины

Спят во тьме ночной,

Тихие долины

Полны свежей мглой.

Не пылит дорога,

Не дрожат листы…

Подожди немного

Отдохнешь и ты.

Скажемо відразу: переклади М.Ю.Лермонтова особливі. Вони ніколи не були просто передачею змісту, копіюванням образів, перенесенням у російський текст ритму німецького оригіналу. Переклади Лермонтова краще й точніше назвати переспівами або віршами, створеними за мотивами віршів німецьких поетів [5: 248].

В "Нічній пісні мандрівника" Гете, Лермонтов відразу ж відкидає назву, поставивши тільки вказівне: "Із Гете". Більш того, за спогадами поета-перекладача віршів Гете Струговщикова, Лермонтов переклав не весь вірш, а тільки другу його частину. Цікаво, що поет сам визнавав чарівну мелодійність свого твору і, за спогадами того ж Струговщикова, зробив цей переклад, маючи на увазі покласти його на музику Глинки [22: 105]. Але головне не це. У Ґете -- картина тихо спадаючої ночі, спокою у природі. Коли все затихне, засне й сам мандрівник. Прості, короткі фрази -- прості й за використанням звичайних образних засобів.

"На всех вершинах

Покой…".

Нічний пейзаж у перекладі Лєрмонтова складніший за образами, поет використовує дуже живий прийом -- уособлення. Такі ж самі короткі, навіть непоширені речення, але завдяки уособленню пейзаж стає рельєфнішим, з'являється ефект присутності, відчуваєш цю тишу, саме дихання сплячої природи...[3: 83]. Отже, це не тільки переклад, це -- переосмислення ґетевського твору, пронесення його крізь власне серце й душу[22: 108].

Для порівняння наведемо ще декілька найпоширеніших російських перекладів "Нічної пісні мандрівника":

В.Я.Брюсов

На всех вершинах

Покой;

В листве, в долинах

Ни одной

Не дрогнет черты;

Птици спят в молчании бора,

Подожди только: скоро

Уснешь и ты [1: 160].

Лермонтову поетичну версію нагадує тут хіба що рима (вона не раз озветься в численних інтерпретаціях) "вершинах" - " долинах" , а з "Нічною піснею" цей переклад пов`язаний теж не пісенністю й не філософською орієнтацією, а "змістом"[9: 213]. Подібно - й у перекладі І.Ф.Анненського:

Над высью горной

Тишь.

Не ощутишь

Ни дуновенья.

В чаще затих полет…

О подожди!... Мгновенье.

Тишь и тебя…возьмет.

Ритмічні експерименти, зокрема, графіка строфи, стилістично недоречний вигук ("О подожди!"), зраджують Анненського, як перекладача.

Яскравим прикладом відступу від оригіналу й схиляння перед наведеним перекладом став варіант, запропонований для українського читача драматургом М.П.Старицьким наприкінці ХІХ ст.:

„Темна ніч вершини

Сном оповила,

По німій долині

Морем стала мла.

Не курить за ставом,

Не тремтять листи...

Почекай - небавом

Одітхнеш і ти!".

Напрошується протилежний висновок: пересадне намагання відтворити лексичні складники перекладу М.Ю.Лермонтова результувало в кількох місцях відхід від норм української літературної мови, хоча „дух оригіналу" (ad hoc: перекладу російською мовою) більш-менш збережено[17].

Знайомлячись зі структурою „Нічної пісні мандрівника", можна виявити, що в ньому вжито двадцять повнозначних слів та чотири службові слова (артиклі та зв'язки не враховуються). У творі відсутня підкреслена емотивність, мало метафор, епітетів.

Поетичність та філософська глибина досягаються іншими чинниками - динамікою, думкою, інтонацією, ритмікою, мелодикою. Все це намагалися передати автори українських перекладів вірша. Наведемо головні з тих, які сьогодні належать до вітчизняного літературного фонду:

1. М.П.Бажан, 1968

На всі вершини

Ліг супокій…

Вітрець не лине

В імлі нічній.

Замовк пташиний грай.

Не чути шуму бору.

Ти теж спочинеш скоро, -

Лиш зачекай.

Окремо звертаємо увагу на авторську множинність перекладів П.С.Тимочка (1981 та 1997 роки). Вже перші зіставлення дають право твердити, що один і той же автор перекладу „ментально" прив'язаний до свого бачення твору, й тому параметри оцінки їхніх різних перекладів збігаються.

2. П.С.Тимочка, 1983

Над горами зорі

Зійшли,

Ні звуку у зворі,

Лиш ти

Стомлено йдеш.

Ніч в гаї колише пташину.

Жди. За хвилину

І ти заснеш.

3. П.С.Тимочка, 1997

Над горами зорі

Зійшли,

Ні звуку у зворі,

Лиш ти

Стомлено йдеш.

Ніч в гаї колише пташину.

Жди. За хвилину

І ти заснеш.

Близьким до настрою та ритміки вірша можна вважати переклад Ю.В.Шкробинця, хоча його вжитий фрагмент „ще мало" видає закарпатську говірку, оскільки норма вимагає лексичної одиниці „трохи".

4. Ю.В.Шкробинець

Тиша над верхами

Вже лежить:

Подих між вітками

Чуєш в кожну мить.

Птаство задрімало

В гущі суєти.

Зачекай ще мало,

То заснеш і ти.

Найвіддаленішим (заразом не зовсім вдалим) виявився за пропонованими критеріями переклад І. Дамар'їна (як російський, так і український), не кажучи вже про суттєво зменшену кількість рядків.

5. І. Дамар`їн, 1988

Горы смирились,

Кроны затихли,

Птицы сумели заснуть.

Путаник-путник,

Скоро уж, скоро,

Мир снизойдет в твою грудь.

6. І. Дамар'їн, 1999

Над верховинами вже спокій,

І жоден лист не шелестить;

Замовкли всі птахи у лісі.

Зажди - і спокій маєш ти.

7. М.В.Губко, 2003

На гірських вершинах

Спить сніг.

Вітерець в долинах

Затих.

Тиша без краю, без меж.

Змовкнув пташиний галас.

Почекай - зараз

Ти заснеш теж[19: 34].

Але є й інші переклади, які менш відомі у сучасному літературознавстві. Гірші вони чи кращі, можуть вирішувати лише професіонали, але в будь-якому разі вони заслуговують на нашу увагу, так як по-своєму передають той чи інший смисл вірша Гете. Кожен з них має своє тлумачення Гетівської "Пісні нічного мандрівника", і кожен якось по-новому розкриває її (див додаток).

Окремо звернемо увагу на два варіанти перекладу, здійснені Г.П.Кочуром . До речі, вірш у його інтерпретації називається „Нічний спів подорожнього". Вони вирізняються з-поміж інших; передусім властивою перекладачеві увагою до звукопису, продуманим добором лексики, прозорим синтаксисом, простотою і водночас багатозначністю поетичного образу. І хай також і цей переклад більше хилиться до пейзажної аніж до філософської лірики,є в ньому те, чого бракує іншим, - епічна поважність письма, достатньо пошанована цілісність поетичного твору, що налаштовує читача на високе, вічне [12: 162].

Але знову знаходить підтвердження теза про те, що різні переклади одного і того ж виконавця дуже наближені. Отже, маємо справу з уніфікованою інтерпретацією твору одним перекладачем (див. статистику в таблиці). В обох варіантах до передостаннього рядка блискуче передано образність вірша, щоправда, наприкінці автор вживає дещо фатальний штрих „спочинеш" і „затихнеш" замість „відпочинеш" в оригіналі.

І варіант:

Нічна пісня подорожнього

Гори огортає

Спокій.

Тиша безкрая

У млі глибокій,

Ніби покров густий.

Не чути ані пташини.

Діждись хвилини -

Стихнеш і ти.

ІІ варіант:

Нічний спів подорожнього

Гори всі повиті

В спокій.

У верховітті

Сон глибокий,

Наче покров густий.

Пташки заніміли в гіллі.

Зажди-но хвилі -

Затихнеш і ти.

Як бачимо, українські перекладачі дають різні заголовки своїм інтерпретаціям "Нічної пісні". Відповідниками до Wand(е)rer тут - "подорожній", "мандрівник", "блукач", "скиталець" тощо. Вибір тієї чи іншої лексеми залежить, у цьому випадку від розуміння особового займенника du, ти, що у четвертому і останньому, восьмому, рядках "Пісні". Наразі зауважимо, що один з наших відповідників, мандрівник, - найточніший не тільки щодо філософського задуму пісні, це слово, запозичення з німецької (wandern - вандрувати чи мандрувати), одне з тих, які подібно до багатьох інших ввійшли навіть у пісенні тексти [9: 213].

Окремо звертаємо увагу на авторську множинність перекладів П.С.Тимочка (1981 та 1997 роки) і варіанти російською та українською мовами перекладів І. Дамар'їна. Вже перші зіставлення дають право твердити, що один і той же автор перекладу „ментально" прив'язаний до свого бачення твору, й тому параметри оцінки їхніх різних перекладів збігаються. Акцентуємо увагу на перекладах Г.П.Кочура. До речі, вірш у його інтерпретації називається „Нічний спів подорожнього". Знову знаходить підтвердження теза про те, що різні переклади одного і того ж виконавця дуже наближені. Отже, маємо справу з уніфікованою інтерпретацією твору одним перекладачем (див. статистику в таблиці). В обох варіантах до передостаннього рядка блискуче передано образність вірша, щоправда, наприкінці автор вживає дещо фатальний штрих „спочинеш" і „затихнеш" замість „відпочинеш" в оригіналі [12: 163].

Близьким до настрою та ритміки вірша можна вважати переклад Ю.В.Шкробинця, хоча його вжитий фрагмент „ще мало" видає закарпатську говірку, оскільки норма вимагає лексичної одиниці „трохи".

Найвіддаленішим (заразом не зовсім вдалим) виявився за пропонованими критеріями переклад І. Дамар'їна (як російський, так і український), не кажучи вже про суттєво зменшену кількість рядків.

Якщо ж взяти за досить наближений показник адекватності перекладу відтворення змісту оригіналу, то до непоганих варіантів за пропонованою статистикою можна віднести переклади П.С.Тимочка (в обох випадках він намагається наблизитися до форми оригіналу - збіг за 8 показниками). Непогано поєднала дух твору з його структурою М.В.Губко (6 відповідників). На третьому місці фігурують постаті М.П.Бажана і Г.П.Кочура (по 4 повні збіги за пропонованими показниками).

Можемо зробити висновок, що це не гола статистика, не констатація фрагментів творчості і перекладу. Звісно, можна навести й інші параметри оцінки якості перекладів. З іншого боку, неможливо і небажано вкладати дану проблему в ложе Прокруста, бо статистика - явище дуже відносне. Крім того, до наведених тут критеріїв можна (і варто!) додавати ще інші чинники. Не кажучи вже про лінгвістичну, мистецьку та літературознавчу складові. Т. Р. Кияк вважає, що разом вони можуть себе суттєво доповнювати. Можна недооцінювати запропоновану методику, але в іншому разі критерії оцінки перекладів будуть недостатніми, неповними, неконкретними, суб'єктивно-емотивними [9: 193].

Окрім російського та українського перекладів "Нічної пісні мандрівника", які ми вже розглянули є значна кількість перекладів іншими мовами світу, зокрема і англійською. Саме на працях англійських перекладачів ми і зупинимо свою увагу. Одним з найвідоміших англійських перекладів є переклад Г.У.Логфелло:

O'er all the hill-tops Is quiet now, In all the tree-tops Hearest thou Hardly a breath; The birds are asleep in the trees: Wait; soon like these Thou too shalt rest.

При перекладі "Нічної пісні мандрівника" англійською мовою Г.У.Лонгфелло, вчений, який досить добре розбирається в німецькій літературі, а також є знаменитим поетом, виніс свою назву, як "Wanderer's Night-Songs". Його вибір слова "Wanderer" піднімає цікаве питання. Будь хто, хто вивчав іноземні мови певно знайомий з поняттям "хибні друзі перекладача" - слова різними мовами, які аналогічно звучать, але передають абсолютно різне значення. В даному випадку, якщо вони знаходяться поза художнім текстом, то більш адекватним відповідником німецькому слову "Wanderer" в англійській мові буде "traveller", "wayfarer", "migrant", або навіть "hiker", "Wanderer". Вибір перекладачем того чи іншого слова відображає його оцінку загального змісту. Але у випадку "Wandrers Nachtlied" неможливо визначити, який саме зміст "Wanderer" домінує над іншими. У вірші дуже поетично описуються нічні пейзажі, так що читач може собі уявити головного героя мандрівником або навіть скитальцем. Адже вірш також є піснею, що виражає поетичне та художнє бачення.Тому тільки одне англійське слово може дійсно передати зміст всього ряду асоціацій, поданих у вірші, і це дійсно слово "Wanderer". Отже можна сміливо говорити, що Лонгфелло дійсно підібрав найкращий відповідник німецького слова "Wanderer", щоб відобразити всю повноту філософського змісту геттівського вірша[30].

Другим спірним в перекладі Лонгфелло питанням є те, чи правильно було виражено вислів "Spьrest du", який Лонгфелло переклав, як "Hearest thou". Жоден англійський переклад не може точно виразити суть німецького займенника "du" в даній поезії. Англійське "you" не вказує нам на те, що це тільки одна людина, і саме по собі не дає зрозуміти, що між оратором та людиною, якій адресовані ці слова, існує тісний зв`язок, або навіть дружні відносини. А от "thou" відповідає "du" по кількісності та ступеню знайомства, але несе, можливо, небажані асоціації з деякими біблійними та літературними традиціями. Та, не зважаючи на це, на думку Лонгфелло, саме цей відповідник може найточніше передати деяке інтимне почуття, що показано в оригіналі. Ми не можемо судити його перекладацькі здібності, але можемо погодитися, що він дійсно якомога точніше зумів передати всю тісніть контакту між автором та головним героєм [29: 129].

Існують й інші переклади англійською мовою, ось один із них:

Ф. Хайде

Over all the hilltops

is calm.

In all the treetops you feel

hardly a breath of air.

The little birds fall silent in the woods.

Just wait... soon.

you'll also be at rest.

Звичайно порівнюючи переклади Фліппо та Лонгфелло, можна точно сказати, що вони зовсім різні, як в стилістичному, так і в лексичному плані. Кожен з перекладачів підбирає свої лексеми для враження головної думки оригіналу (breath-air; trees-woods; quit-calm), кожен по-своєму відображає фонетичні та стилістичні особливості. Але кожен з перекладів має право на життя, як одне з відображень геніального оригіналу Гете "Wandrers Nachtlied"[2: 325].

Не зважаючи на деякі неточності та відхилення від оригіналу всі вищезазначені переклади є важливою частиною самого вірша, та, в деякому сенсі, навіть його доповненнями, т. я. вони показують хоча й суб'єктивне, але розуміння "Нічної пісні мандрівника" та її інтерпретацію різними мовами світу.

Висновки до розділу ІІ

Досить багато перекладачів та літературознавців перекладали та дослджували цей шедевр. В даному розділі наведено близько двадцяти перекладів вірша Гете, з них чотирнадцять - українською мовою, чотири - російською та навіть два англійською мовою. Багато талановитих перекладачів працювало над перекладом "Нічної пісні мандрівника", з них М.Старицький, М.Бажан, П.Тимочка, Т.Кочур, В.Брюсов, І.Анненський, Г.Лонгфелло, Ф.Хайде.

Кожен з їхніх перекладів не є точним відображенням оригіналу, адже це неможливо, але всі вони мають право на існування.

переклад вірш гете лексичний

Загальні висновки

Дослідивши вірш Гете "Нічна пісня мандрівника" та його переклади українською, російською та англійською мовами можемо зробити висновки, що гетівський шедевр насправді привернув увагу досить багатьох відомих перекладачів та літературознавців. Російською мовою його перекладали М. Лермонтов, В. Брюсов та І. Аненнський. Найкращим вважається переклад М. Лермонтова, але його краще назвати переспівом, або віршем, створеним за мотивами "Нічної пісні мандрівника" Гете. Адже М. Лермонтов не намагався копіювати оригінал лексично, а прагнув виразити основну думку та зміст оригіналу. Тому часто, розглядаючи інші переклади, у тому числі й українські можна чітко побачити, що перекладач працював не безпосередньо з оригіналом, а з перекладом М. Лермонтова. Саме тому цей переклад велика частина літературознавців вважає основним та орієнтується саме на нього.

З українських перекладачів з "Нічною піснею мандрівника" працювали М.Старицький, М.П.Бажан, П.С.Тимочка, Ю.Шкробинець, І. Дамар`їн, М. Губко, І. Качуровський, М.Рудницький, М.Весна, О.Гордон, О.Ніколенко та Г.Кочур. Перклади Г.Кочура заслуговують особливої уваги, не зважаючи на те, що вони більше схиляються до пейзажної лірики, ніж до філософської, як було у Гете. Саме його інтерпретації "Нічної пісні мандрівника" українською мовою змогли передати весь глибокий зміст і водночас багатозначність поетичного образу.

Найбільш успішним англійським перекладом "Нічної пісні мандрівника" був переклад Г.У.Логфелло. З лексичної точки зору, він підібрав найкращі відповідники для гетівських виразів. Саме в його перекладі зберігається ідейний зміст та філософський задум оригіналу. Також є переклад Ф.Хайде, який менш відомий, ніж інтерпретація Лонгфелло, але також досить достойний і заслуговує на увагу.

Отже, як бачимо, шедевр Гете намагалися перекласти багато літературознавців та перекладачів, щоб донести його до свого народу рідною мовою. Деяким це вдалося краще, деяким гірше, але кожен з цих перекладів є своєрідним відображенням оригіналу, деяким його доповненням та розширенням, адже кожен перекладач залишав у своїй праці частинку себе та свого світобачення, що не могло не відобразитися на сприйнятті "Нічної пісні мандрівника" безпосередньо читачами. Людина, яка не знає мови оригіналу орієнтується саме на переклад, тому на перекладача покладається велика місія - не спотворити оригінал і якомога точніше донести його до читача, щоб кожен мав змогу насолодитися одним з найкращих віршів творчої спадщини Гете - "Нічною піснею мандрівника".

Список використаної літератури

1. А.М.Арго Десятая муза - М.: Сов. Россия - 1964.

2. В.Я. Брюсов Опыты по метрике и ритмике, по эвфонии и созвучиям, по строфике и формам - М. - 1918. - С. 72, 181.

3. Б.Бухштаб Рус. переводы из Гете. Библиографич. Указатель. - ЛН, т. 4--6. - С. 9, 64, 65, 83.

4. И.Р.Гальперин Очерки по стилистике английского языка. М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1958. - C. 528.

5. Й.В.Гете Собр. соч. в перекладах російських письменників, вид. під ред. Н.В. Гербеля, Т.1. СПб., 1878. - С. 5-6.

6. С.В.Гончаренко Поэтический перевод и перевод поэзии: константы и вариативность // Тетради переводчика. - М., 1999. - Вып. 24.

7. В.М.Жирмунский Гете в рус. лит-ре - Л., 1937. - С. 439.

8. В.М.Жирмунський Теорія літератури. Поетика. Стилістика. - Л., 1977. - 407 с.

9. А.М.Науменко Від рецензії через інтерпретацію до аналізу // Нова філологія. - Запоріжжя, 2000. - №1. - С. 312

10. В.Н.Комиссаров Общая теория перевода. Проблемы переводоведения в освещении зарубежных ученых: Учеб. пособие, -- М.: ЧеРо; Юрайт, 2000. -134 с. - ISBN.

11. В.Н.Комиссаров Слово о переводе: Очерк лингвистического учения о переводе. - М.: Междунар. отношения, 1973. - 215 с.

12. Г.М.Кочур Друге відлуння, Переклади. - К.: Дніпро, 1991 - С. 162-163.

13. М.Лановик Перекладознавчі проблеми компаративістики крізь призму літературознавчих теорій // Літературознавча компаративістика. -- Тернопіль, 2002. -- С. 272--309.

14. М.Лановик Художній переклад як проблема компаративістики // Літературознавча компаративістика. -- Тернопіль, 2002. -- С. 256--271.

15. Г.С.Мирам и др. Основы перевода: Курс лекций; Учебное пособие. - К.: Эльга, Ника-Центр, 2002. - С. 248.

16. Е.А.Маймин Русская философская поэзия. - М., 1976. Складчикова Н.В. Семантическое содержание метафоры и виды его компенсации при переводе // Номинация и контекст. Сб. научных трудов. - Кемерово, 1985. С. 21 - 29.

17. А.М.Науменко Переклад лінгвістичний та концептуальний// Новітня філологія, №9. - Миколаїв, вид-во МДУ імені Петра Могили, - 2008.

18. Н.В.Складчикова Семантическое содержание метафоры и виды его компенсации при переводе // Номинация и контекст. Сб. научных трудов. - Кемерово, - 1985. - С. 21 - 29.

19. А.Сидоров Гете и переводчик, в кн.: Труды и дни, тетрадь 7, - М., - 1914. - С. 39--42.

20. А.Содомора Студії одного вірша. -- Львів: Літопис; Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка. -- 2006. -- 364 с.

21. С.В.Тураєв Комментарии // Гете И.В.Избранное. - М.: Детгиз, - 1963.

22. А.М.Финкель Ночная песнь странника Гете в русских переводах/ цит. за: Черноватий Л.М., Карабан В.І., Подміногін.

23. Н.Г.Чернишевський Повне зібр. соч. в 15 тт. - М., 1939-1950., т.4 - С. 503 - 504.

24. О.М.Фінкель Забутий теоретик українського перекладознавства: Збірка вибраних праць. - Вінниця: Нова книга, 2007. - С. 326-354.

25. С.Флорин Гьоте или Лермонтов? "Език и литература", 1960. - № 2. - С. 124--27.

26. Dyck M., Goethe und Lermontow, "Wandrs Nachtlied"; "Klein Gleiches" und doch "Ein Gleiches", "Germano-Slavica", 1973, № 1, Р. 29--44.

27. Gedichtssammlung, Silberfracht Frankfurt am M., 1964 .- 165 S.

28. Goethe erzдlt sein Leben. / Zusammengestelt von HE Gerlach und O. Herrmann, Fischer Bьcherei Hamburg, 1958 .- 390 S.

29. Geothes Werke: in 12 Bds. - Briefe in 3 Bds. - Berlin und Weimar, 1966. - Bd. 1. - C. 127, 129, 132.

30. Goethe's Wandrers Nachtlied in Longfellow's Translation by Julian Scutts [Електроний ресурс]. - Режим доступу: www.homehighlight.org/humanities-and-science/academics/goethe-s-wandrers-nachtlied-in-longfellow-s-translation.html.

31. Statkov D., Goethes "Wandrers Nachtlied" und zwei slawische Umdichtungen, "Osterreichische Hefte", 1966, H. 1, S. 16--20.

32. Zinkin N. P., Zu M. Lermontovs Ьbersetzungen deutscher Dichter (Zedlitz, Goethe, Heine), "Zeitschrift fьr Slawistik", 1957, Bd 2, H. 3, S. 362--63.

Додаток

Нічна пісня скитальця (І. Качуровський)

На шпилях у горах

Спочин.

Вже ніяк порух

Листу з вершин

Спостерегти.

Птаство мовчить серед бору.

Стрінеш-бо скоро

Спокій і ти.

М. Рудницький

Над усіма шпилями -

Спокій.

Між усіма гілями

Ні одинокий

Легіт не в силі пройти…

Замовкли пташеньки з бору

Зажди лиш, скоро

Спічнеш і ти.

М. Весна

Гір ланцюг поринув

В спокій

І в усіх долинах

чуєш ти

Заледве подих.

Пташечка стихла у лісі.

Стривай но, мабуть,

Спочинеш і ти.

А. Онишко

Огортає гори

Вже сон,

У тихі звори

В темінь крон

Не шелесне.

Замовкли у лісі пташата

Не довго чекати

Й ти заснеш.

О. Гордон

Сочивають гори

Вітру тихий плин

Не розбудить звори

Лісових вершин.

Сплять усі листочки

Не кричать птахи…

Та колись із почтом

Відійдеш і ти.

О. Ніколенко

На всіх гірських вершинах

Ти бачиш тінь нічну,

А з крон зелених лине

Нечутний подих сну.

Мовчать пташки у лісі -

Їх спокій не тривож,

Чекай лише - стомившись,

Спочинеш ти також.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.