Запозичення в польській релігійній лексиці

Періодизація, соціально-історичні умови та наслідки проникнення запозичень у польську мову. Фактори, що призвели до змін у релігійній лексиці та інноваційні процеси в мові релігії. Лексико-семантична характеристика запозичень у польському богослужінні.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 14.11.2010
Размер файла 84,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Біблія Вуйка (далі БВ): I zasmucil sie krol: lecz dla przysiegi i tych ktorzy pospolu siedzieli, kazal dac. A poslawszy scial Jana w ciemnicy. I przyniesiono glowe jego na misie: a oddano dziwce i odniosla ja matce swojej. A przyszedszy uczniowie jego, wzieli cialo i pogrzebali je: i szedszy opowiedzieli Jezusowi. Mt 14, 9-12.

Біблія Тисячоліття (БТ): Zasmucil sie krol. Lecz przez wzglad na przysiege i wspolbiesiadnikow kazal jej dac. Poslal wiec i kazal sciac Jana w wiezieniu. Przyniesiono glowe jego na misie i dano dziewczeciu, a ono zanioslo ja swojej matce. Uczniowie zas Jana przyszli, zabrali jego cialo i pogrzebali je; potem poszli i doniesli o tym Jezusowi.

Новий Заповіт у сучасному перекладі (НЗ): Krol znalazl sie w klopotliwej sytuacji, ale poniewaz dal slowo przy gosciach, kazal spelnic jej zyczenie. Wydal wiec rozkaz, aby scieto Jana w wiezieniu. Przyniesli jego glowe i na tacy wreczyli dziewczynie, a ona zaniosla ja matce. Uczniowie Jana przyszli, zabrali cialo i pochowali, a o tym, co sie stalo, zawiadomili Jezusa.

Специфічною для біблійного стилю була наявність численних сполучників а та і, які не впливали на значення, розпочинали речення і були їх механічною зв'язкою; вони стилістично підкреслювали ритмічність тексту. В сучасних перекладах кількість цих сполучників значно зменшилася або вони були замінені іншими.

Синтаксично-стильовою рисою біблійного стилю є також наявність присвійних займенників в постпозиції:

БВ: glowe jego, matce swojej, uczniowie jego.

БТ: glowe jego, але swojej matce, jego cialo та uczniowie - без займенника.

НЗ: jego glowe; matce, cialo та uczniowie - без займенників.

Спостерігається відхід і від дієприкметникових та дієприслівникових структур. Їх частота в польських біблійних текстах дуже висока. В наведених вище фрагментах маємо:

БВ: poslawszy, przyszedszy, szedszy.

БТ та НЗ - зігнорували ці структури.

Наведені вище фрагменти ілюструють інші способи наближення мови Біблії до сучасної розмовної мови. Цьому служить насичення тексту словами загальновідомими та вживаними, що мають емоційне та аксіологічне навантаження, зрозуміле людині сьогодення. Особливо це видно в сучасному перекладі НЗ [39,78]. Порівняймо:

БВ: I zasmucil sie krol.

БТ: Zasmucil sie krol.

НЗ: Krol znalazl sie w klopotliwej sytuacji.

Чеслав Мілош вважає, що більшість відкинутих форм можна було б залишити, бо вони “зрозумілі та вносять відтінок стилістичного навантаження” [24,104]. Йдеться про такі форми, як lewica, prawica (ліва і права рука), sluzebnica (слуга) та фразеологізми: dzien sadny, umywac rece, padl strach, sol ziemi і т.п. Перекладачі НЗ (сучасної версії) не тільки сміливо відступили від традиційних перекладів фразеологізмів, але й ввели нові сполучення [39,75]. Такий характер має фраза dal slowo przy gosciach.

За допомогою польських сучасних еквівалентів стають доступними розумінню іноземні біблійні реалії: стародавні назви ваги, міри, монет, титулів, звичаїв. Найкраще впорався з передачею екзотичних реалій НЗ в сучасному перекладі. Як незрозумілі та невластиві польській мові, були вилучені наступні семітські структури-плеоназми: uradowali sie radoscia, pozadaniem pozadalem. Надається перевага польським зворотам uradowali sie bardzo, goraco pragnalem [15,107].

Беручи до уваги усі ці зміни, можна зробити висновок, що досить скоро традиційний біблійний стиль може стати здобутком історії польської мови.

Зміни в “живих” текстах

Вже під час засідань Собору до пасторських послань проникала нова лексика, яка популяризувала його найважливіші гасла: dzielo odnowy Kosciola, dzielo odnowienia liturgii, soborowy czyn dobroci [45, 235]. Ідея екуменізму (єдності) внесла різні форми слова jednosc, а назви bracia, blizni, lud Bozy, стали вживатися на позначення не тільки католиків, але й віруючих протестантських та східних Церков. Для позначення цих людей з'явилася назва bracia odlaczeni, а зникли heretyk, bezboznik, sekciarz, balwochwalcy, schizmatycy, bluzniercy [45,237].

В старих книжках для богослужінь, особливо в Gorzkich Zalach та в Drodze Krzyzowej, дуже часто євреї виступали як мучителі та вбивці Ісуса, напр. od zydow podeptany, okrutni zydzi і т.п. Аби зруйнувати стереотип єврея-боговбивці, слово “єврей” замінено формами kaci, zbojcy, zlosliwi mordercy і т.п., бо після Собору було відкинуто традиційний антиіудаїзм, визнано єврейське походження християнства, іудохристиянства. Це була одна з багатьох позитивних змін пособорної католицької Церкви [22,249].

Інші слова, нові чи ті, які раніше рідко вживалися, а після Собору стали загальновживаними, це: katecheza, chrzcielny; назви частин богослужінь: homilia, znak pokoju, Sakrament Namaszczenia Chorych; нові інституції, явища: Synod Biskupow, Rada Duszpasterska, peregrynacja, oaza [12,29]. Слова і фразеологізми дособорної доби, абсолютно невідомі пересічному віруючому, знайшла І. Байєрова (1999) в Katechizmie Kosciola Katolickiego - далі ККК (Катехизис Католицької Церкви), що був виданий в 1995 році. Це: plan bozy, zamysl bozy, ekonomia zbawienia, pedagogika boza. Давнє ж слово Eucharystia змінило своє значення. Це вже не тільки „хліб і вино як тіло і кров Христа”, а й „Свята Меса”.

Важливою є також висока частота певних слів у новому ККК. Це слова tajemnica та znak. Частота їх вживання підкреслює містерійний характер християнства, суть якого спирається на важкодоступні трансценденційні поняття, передані різними знаками [14,106]. Суспільний характер Церкви підкреслюється або через слово komunia , або через сучасний відповідник wspolnota, wspolnotowy. На думку І. Байєрової, поняття, які зустрічаються в ККК, взагалі не мають відповідників в Katechizmie Rzymskim. Ті самі елементи віри зібрані в певні понятійні системи: система нового катехізису є більш впорядкованою, створює виразніші образи та назви і т. д.

Словниковий склад сучасних молитов вже не акцентує увагу на дистанції між небом і землею, не протиставляє вбогість людини досконалості Творця, а, скоріше, окреслює стосунки люблячого Батька та дітей. Це, напевне, має зв'язок з повоєнною демократизацією суспільних стосунків. У результаті спростився етикет поведінки і в цій спрощеній формі він проник до релігійних текстів.

В історії польської молитви найшанованішим адресатом є Krol [31,148]. Людина, реалізуючи свою повагу до Бога, розміщує його на вершині людської ієрархії, називаючи Його krolem, словом, узятим з придворного етикету. Але сучасні молитви не перенасичені формами ввічливості. В них вживаються лаконічніші та простіші звертання: Boze, Kochany Ojcze, Drogi Jezu, Maryjo. Такий початок молитви позбавляє її офіційності, наближає до звичайної розмови двох осіб, між якими панують дружні стосунки, навіть інтимність. Залишками давнього етикету є слова racz та laska. Деякі вважають їх шкідливими анахронізмами. „Не може так бути, - пише Й. Турнау - щоб образ феодального господаря формував сьогодні образ Бога. Слово laska - це пережиток устрою, під час якого доля людини залежала від панської примхи”[38,119].

Про величність Бога та нікчемність людини, яка кориться та благає, розповідають традиційні церковні пісні. Віруючі люблять старі пісні, вони звикли до них, співання їх з дитинства до старості дає відчуття влаштованості, приналежності до сфери sacrum. Функціонування поряд старих, нових, або навіть зовсім невідомих текстів становить одну з особливостей мови релігії.

Нові літургійні пісні пособорного періоду побожні, насичені захватом особою Христа, глибокою повагою до Марії, усвідомленням Церкви як спільноти віруючих, розумінням цінності Святого Письма та значення таїнств і літургії в житті християнина [28,56]. Вони насичені цитатами та перифразами з Біблії, виражають поклоніння та вдячність.

Дещо подібними є й молодіжні пісні. У них лексика концентрується навколо радості, світла, надії: usmiechnij sie, radoscia nasza jestes ty, slodkich nadziei blask. Ці твори проголошують довіру, радість та загальне братерство.

У молитовнику Droga do nieba (1949 р.) молитви привертають увагу частотою вживання формулювання про зневагу до людського життя. Ці тексти підкреслюють плинність життя, називаючи його часом страждань, труднощів, спокус та боротьби. Предметом прохань у цьому зв'язку є збереження вірності, щоб після смерті отримати в нагороду “корону вічної слави”. Побожний католик мав займати позицію “святої” дистанції і аскетичної ізоляції щодо “цього світу”, розуміючи земне життя як дорогу до життя вічного. Пособорна теологія повстає проти віри в плинність життя, проголошує, що Бог втручається в світ матерії, в дійсність людини, щоб вже сьогодні - завдяки вірі - вона пізнала щастя, яке на “тому світі” здобуде повною мірою. Світ є середовищем віруючої людини, де вона реалізує свою любов до Бога і ближніх, будуючи вже тут, на землі, подобу неба.

У новому видання цих молитов (1978), які так виразно відображали дособорний спіритуалізм, ми його вже не знаходимо. Натомість є тексти, що беруть до уваги різні життєві ситуації, напр. Modlitwa czlowieka pracy, Modlitwa o radosc, Modlitwa kierowcy, Modlitwa o dobrego meza, Modlitwa o dobra zone і т.п.

Мирська лексика міцно увійшла до мови релігії. Це вражаюча різниця, порівняно з герметичністю дособорної мови, яка обмежувалася розмовою про внутрішнє духовне життя католиків. Наскільки дособорна Церква відмежувалася від світу, настільки пособорна Церква увійшла в усі сфери життя. Про останній Собор говорять, що він мав екзистенційний та пастирський характер та повинен був реалізувати керигматичну мету, що полягала у виявленні актуальності Об'явлення, як заклику Бога до свого люду, який живе тут і зараз. Тепер навчання Біблії виходило з життєвих ситуацій, щоб інтерпретувати їх в світлі останньої і вказати таким чином її цінність для розв'язання проблем як однієї людини, так і всього людства. Віруюча людина, католик, має брати участь у повсякденних справах і прагнути реалізувати плани Бога щодо цього світу.

Ця антропологічна орієнтація призвела до зменшення кількості слів суто релігійних або дуже загальних та абстрактних висловлювань (grzech, szatan, aniol, pokusa, dusza, pieklo, gniew Bozy і т.п.). “Релігійність” текстів підлягала певним змінам, їх мова наближалася до мови світської, а в більшій мірі - завдяки наявності конкретних понять, що називали життєві реалії - до розмовної мови. В дособорний період положенням віри надавали універсальної форми - на все життя і для багатьох поколінь. Це була мова догм, які, з погляду на їх зміст, треба було засвоїти в їх дослівному звучанні. Такою мовою користувався раніше катехізис. Тепер за стилем його мова наближена до мови світських підручників і має на меті спочатку розуміння, а вже потім запам'ятовування.

Такий спосіб звертання до Бога, Ісуса, Матері Божої є найпереконливішим проявом відмови від традиційного звертання до sacrum. Це ще одне свідчення змін у відчутті виправданості тієї чи іншої поведінки в деяких ситуаціях, зникнення певних умовностей і навіть табу. Змінюється образ Бога. Більше ніж в „справедливого Суддю, який за добро винагородить, а за зло накаже”, прагнуть сьогодні люди вірити в Бога люблячого, розумного. І не хочуть, щоб розділяла їх яка-небудь вигадана дистанція.

Мова релігії та релігійна лексика зокрема зазнавали та зазнають різноманітних змін під час свого функціонування. Часи до ІІ Собору були часами панування консервативної, традиційної мови, з малозрозумілими словами, зворотами, конструкціями, більшість з яких не була суто польською, а запозичувалася з мов, які були джерелами релігійних текстів, понять та самої віри (латинської, грецької, чеської та ін.) та через посередництво культури країн, з якими Польща підтримувала зв'язки.

ІІ Собор мав визнати, що застаріла, малозрозуміла мова релігії дійсно погано виконує одну із своїх функцій - донесення Слова божого до людини, а, отже, треба було щось робити, щось змінювати. Змінили, а вірніше осучаснили, саме мову. Позбавилися від слів малозрозумілих, непольського походження, слів, розуміння яких вимагало глибоких теологічних знань, залишивши ті лексичні одиниці, які вже полонізувалися настільки, що не вирізнялися серед інших ані звучанням, які якимись іншими ознаками. Кількість цих слів на даний момент невелика - близько 350 одиниць. Усе це свідчить про те, що мова є живою системою, чутливою до змін та подій, та є дзеркальним відображенням усього, що трапляється в житті країни.

Розділ ІІІ Лексико-семантична характеристика запозичень в польській мові

3.1 Запозичення з класичних мов

Словниковий склад польської мови протягом всієї історії її існування поповнювався не лише за рахунок лексики споріднених з нею слов'янських мов, але і за рахунок слів, засвоєних з інших, неслов'янських мов. Іншомовні слова та вирази, а разом з ними і морфеми, входили в систему польської лексики протягом усієї її історії в зв'язку з економічними, політичними та культурними контактами між польським та іншими народами. Давніші іншомовні запозичення належать до старопольського періоду, а пізніші - до формування й розвитку польської мови. Ранні запозичення проникали переважно усним шляхом, а пізніші - засвоювалися за допомогою усного спілкування, а також через літературні джерела, причому як безпосередньо, так і через посередництво інших мов.

Велике значення для історії польської культури і мови мало прийняття християнства західного зразка (приблизно в ХХ столітті). Латина почала своє панування в Церкві і школі. Нова, запозичена лексика, була пов'язана з релігійними обрядами, літургією, біблійною тематикою тощо.

В тогочасній Польщі латина відігравала велику роль, як мова письма і мова “вищої” культури, однак в самому суспільстві вона розповсюджена була не досить широко. В часи Ренесансу класична латина стала другою мовою “шляхетних людей”. Стала поширюватися мода на вкраплення латинізмів до “живих” польських текстів. Доба Просвітництва поклала край шкідливому впливу латини, обмеживши її вживання кількома стилями (науковим, технічним, професійним). Поряд з латинськими словами запозичувалися і грецькі (вони становлять другу за кількістю слів групу). На основі грецьких елементів в польській мові утворилися слова, що називають поняття, які з'являються в житті суспільства. Прийняте з Візантії християнство збагатило світ перекладами з вдосконаленої за декілька століть теологічної літератури грецького середньовіччя. Ця лексика потрапляє в польську мову у вигляді грецьких кальок.

3.1.1 Запозичення серед назв осіб

Найбільшу групу слів серед запозичень з класичних мов (латинської та грецької) становлять назви осіб - членів орденів, слyжителів Церкви та людей наближених до неї тощо. Серед цих запозичень можна виділити наступні підгрупи:

Ієрархія християнської Церкви:

adwentysci (lac. adventus - przyjscie) wyznanie chrzescijanskie powstale w r. 1844 (lub 1831) w USA, uznajace rychle powtorne przyjscie Chrystusa; w l.p. - osoba tego wyznania[34,5];

akolita (gr. akolouthos - osoba towarzyszaca) osoba duchowna w Kosciele katolickim majaca ostatnie z czterech nizszych swiecen [34,15];

antypapiez (anty - lac. antae + papiez) papiez wybrany przez opozycje mimo dokonanego juz wyboru innego papieza, nie uznany za prawowitego[34,40];

biskup (gr. epЯskopos - nadzorca) duchowny w kosciolach chrzescianskich, majacy najwyzszy stopien swiecen, sprawujacy zwykle najwyzsza wladze w decezji oraz majacy wylaczne prawo udzielania niektorych swiecen kaplanskich[34,84];

diakon (gr. diakonos) a) we wczesnym chrzescijanstwie - pomocnik biskupa, opiekun ubogich i chorych; b) w Kosciele katolickim i prawoslawnym - duchowny majacy swiecenia uprawniajace do udzielania chrztu i komunii, wyglaszania kazan itp.; c) w Kosciele protestanckim - pastor zajmujacy sie akcja charytatywna[34,150];

general (lac. generalis - ogolny, powszechny) glowny przelozony zakonu wybierany przez kapitule zakonna na kilka lat[34,246];

igumen (gr. hзgoumenos - prowadzacy) przelozony klasztoru w Kosciele wschodnim[34,297];

kapucyn (srdw.-lac. capuccinus) katolicki zakon, zalozony w 1528 r. Jako odlam franciszkanow - obserwantow, zajmujacy sie gl. misjami i akcjami charytatywnymi; w l.p - czlonek tego zakonu [34,339-340];

prefekt (lac. praefectus - zwierzchnik) a) duchowny uczacy religii, katecheta; b) kardynal stojacy na czele jednej z kongregacji rzymskich; c) zwierzchnik koscielny niektorych obszarow misyjnych; d) pomocnik kierownika seminarium duchownego[34,597];

przeor (lac. prior - pierwszy, moze przez czes.) zastepca opata; w niektorych zakonach - przelozony klasztoru[34,612];

prezbiter (gr. presbyteros - starszy) a) duchowny majacy prawo odprawiania mszy; kaplan; b) starszy w gminie wyznaniowej w pierwotnym chrzescijanstwie[34,600];

protojerej (gr. prфtos - pierwszy+hiereus -kaplan skladajacy ofiary) w Kosciele prawoslawnym: przelozony kleru katedralnego lub proboszcz wiekszej parafii; takze tytul honorowy[34,608];

reformaci (lac. reformatus - przeksztalcony) odlam zakonu franciszkanskiego istniejacy w okresie od XVI do XIX w.,(pozniej polaczony z bernardynami); w l.p.- czlonek tego zakonu[34,632];

rektor (lac. rector - kierownik) a) ksiadz rezydujacy przy kosciele nieparafialnym; b) przelozony seminarium duchownego, a takze niektorych domow zakonnych[34,637];

sufragan (srdw.-lac. suffraganeus) biskup podlegajacy wyzszemu biskupowi, np. ordynariusz metropolicie; biskup tytularny, pomocnik ordynariusza decezji[34,711];

superintendent (lac. superintendens - zwierzchni nadzorca) duchowny protestancki bedacy zwierzchnikiem duchowiezstwa okreslonego terytorium[34,713];

wikariusz (lac. vicarius) w Kosciele katilickim: ksiadz pomocnik proboszcza[34,805].

Запозичення серед назв осіб, пов`язаних з діяльністю Церкви:

apostol (gr. apostolos - wyslaniec) jeden z dwunastu wybranych uczniow Chrystusa; takze propagator chrzescijanstwa [34,43];

ateista (a+gr. theos - bog) ten, kto odrzuca istnienie Boga, zwolennik ateizmu [34,55];

ewangelik (lac. evangelicus - zwiazany z Ewangelia, z gr. euangelikos) wyznawca nauki Lutra lub Kalwina; protestant [34,205];

ewangelista (p.-щac. euangelista, z gr. euangelistзs) autor jednej z czterech Ewangeli kanonicznych[34,206];

ikonodul (ikono - gr. eikфn + gr. doulos - niewolnik) czщowiek oddajаcy czesc ikonom, zwolennik czci swietych obrazow ; obrazochwalca [34,297];

kantor (lac. cantor - spiewak) a) w kosciele protestanckim - spiewak w gminie religijnej; kapelmistrz i organista przygotowujacy chlopcow do spiewu w chorze; b) w synagodze zydowskiej - spiewak solista prowadzacy zbiorowe modly; c) dawniej w kosciele katolickim - prowadzacy chor, przodownik choru [34,337];

konfirmant (lac. confirmans - umacniajacy) ten, kto przystepuje do konfirmacji[34,378];

konformista (lac. coformis - podobny) wyznawca Kosciola anglikanskiego, ktory w 1662 r. zadeklarowal lojalnosc wobec ustroju episkopalnego tego Kosciola [34,378];

katechumen (gr. katзchoumenos - nauczany) czlowiek dorosly przygotowujacy sie do przyjecia chrztu[34,348];

mag (lac. magus, z gr. magos, za staro-pers. magusz) a) kaplan w starozytnej Persji, zwl. babilonski i chaldejski zajmujacy sie magia i astrologia; b) w Biblii - medrzec ze Wschodu; w tradycji apokryficznej: jeden z Trzech Kroli[34,442];

misjonarz (srdw.-lac. missionarius, z lac. missio - wyslanie) a) duchowny prowadzacy dzialalnosc misyjna [34,482];

penitent (lac. poenitens - zalujacy) w Kosciele katolickim: osoba przystepujaca do spowiedzi[34,562];

synoptyk (gr. synoptikos - obejmujacy okiem) synoptycy (lm), trzej ewangelisci: Mateusz, Marek, Lukasz, opisujacy mniej wiecej te same fakty i wypowiedzi z zycia Jezusa[34,722];

3. Запозичення серед назв абстрактних осіб:

aniol (gr. angelos - poslaniec) wedlug wierzen religijnych - istota niematerialna posriedniczaca miedzy Bogiem a ludzmi, zwykle uosobiajaca doskonalosc i dobroc[34,35];

antychryst (lac. Antichristus, z gr. Antichristos) wedlug wiekszosci wierzen chrzescijanskich - przeciwnik Chrystusa, ktory ma wystapic przy koncu swiata przeciw chrzescijanstwu i zostanie przez Chrystusa pokonany [34,37];

archaniol (gr. archangelos) aniol wyzszego stopnia w hierarchii aniolow wedlug wierzen religijnych, wierzen chrzescijanskich i zydowskich [34,45];

demon (gr. daimon ) duch, zwlaszcza nieprzyjazny czlowiekowi; w religii katolickiej - diabel, szatan[34,143];

logos (gr. logos - slowo, pojecie, nauka) w teologii chrzescijanskiej - druga osoba boska, syn bozy[34,435];

patron (lac. patronus - obronca, opiekun) swiety w religii katolickiej, bostwo w religiach niechrzescijanskich, ktorych sie obrano za opiekunow osob, obiektow zawodow itp. [34,558].

3.1.2 Запозичення серед назв, пов`язаних з проведенням богослужінь та літургії

Другу за величиною групу слів становлять запозичення, пов`язані з проведенням богослужінь та літургіі - обряди, меси, читання молитов тощо. До цієї групи належать також слова, що вживаються на позначення різних дій і процесів, наприклад:

ablucja (p.-lac. ablutio - obmucie) rzeczywiste lub symboliczne obrzedowe obmycie ciala, czesci ciala a przedmiotow kultu[34, 2];

adwent (lac. adventus - przyjscie) w liturgii rzymskokatolickiej: okres czterech tygodni poprzedzajacych swieto Bozego Narodzenia[34,7];

depozycja (lac. depositio) kara koscielna pozbawiajaca duchownego jego urzedu i prawa wykonywania czynnosci kaplanskich[34,145];

egzekwie (lac. exsequiae - pogrzeb) zalobne nieszpory i jutrznia[34,174];

epistola (gr. epistolз - list) w liturgii rzymskiej - czжъг mszy obejmujаca gщуwnie czytanie listуw apostolskich[34,196-167];

ikonolatria (n..-gr. eikonolatreia) odddawanie czci obrazom i figurom religijnym[34,297];

introit (lac. introitus - wejscie) w liturgii rzymskokatolickiej: antyfona czytana lub spiewana na poczatku mszy[34,313];

komunia (lac. communio - uczestnictwo, wspolnosc) a) w chrzescijanstwie: akt przyjmowania i spozycia hostii; rzadziej - sama hostia; b) w Kosciele katolickim: czesc mszy, w czasie ktorej celebrans i wierni spozywaja hostie konsekrowana [34,374];

latria (gr. latreia) oddawanie czci boskiej komus lub czemus; w teologii katolickiej: czesc oddawana Bogu[34,421];

lekcja (lac.- lectio - czytanie) fragment Biblii lub pism ojcow Kosciola czytany lub spiewany podczas mszy przed ewangelia lub podczas innych nabozenstw[34,424];

msza (srdw.-lac. missia) w Kosciele katolickim: glowne nabozenstwo, w ktorym, wedlug dogmatyki katolickiej, nastepuje powtorzenie krzyzowej ofiary Chrystusa[34,494];

nona (lac. dosl. dziewiata) czesc oficium koscielnego, odprawiana dawniej o godzinie dziewiatej wg. rachuby rzymskiej[34,514];

oracja (lac. oratio) w liturgii rzymskiej - uroczysta modlitwa[34,531];

procesja (lac. processio - wyruszenie) uroczysty pochod ze spiewami oraz noszeniem sakralnych przedmiotow bedacy forma kultu religijnego[34,601];

prymicja (lac. primitiae - zapoczatkowanie) pierwsza msza odprawiana przez nowo wyswieconego ksiedza[34,611];

rekwiem (lac. requiem, od requies - odpoczynek) w Kosciele katolickim: spiew i muzyka do mszy za zmarlych lub zespol specjalnych modlitw; rzadziej - msza za zmarlych[34,638];

suplikacje (lac. supplicatio - publiczne modly) w Kosciele katolickim: religijne pesni o charakterze blagalnym[34,713];

synopsis (gr. synopsis - przeglad) zestawienie ewangelii (Mateusza, Marka, Lukasza) w celu ich porownania[34,722];

tercja (lac. tertia - trzecia) w liturgii rzymskiej: czesc oficjum, odpowiadajaca trzeciej godzinie dnia[34,754];

wotywa (lac. votiva - slubowanie) w Kosciele katolickim: msza odprawiana na specjalna intencje niezaleznie od oficjalnego kalendarza[34,811].

3.1.3. Запозичення серед назв релігійних течій, вірувань

В польській релігійній мові ми досить часто зустрічаємо назви релігійних течій, вірувань, поглядів, доктрин, наукових теорій тощо. Усі ці слова потрапили в мову, як результат довгого шляху людства до монотеїзму. До цієї групи відносимо наступні слова:

animizm (lac. anima - dusza) poglad, wedlug ktorego zwierzeta, rzeczy lub zjawiska przyrody posidaja dusze; wlasciwy pierwotnym wierzeniom religijnym [34,35];

Chrystianizm (p.-lac. christianismus) religia wyznana przez chrzescijan; chrzescijanstwo[34,117];

episkopalizm (lac. episcopus - biskup, z gr. episkopos) poglad, wedlug ktorego najwyzsza wladza w kosciele nalezy do ogolu biskupow; forma organizacji religijnej opartej na biskupach [34,196];

fideizm (lac. fides - wiara) doktryna negujaca mozliwosc rozumowego poznania prawd wiary; potepiona przez Kosciol[34,216];

homiletyka (gr. homilзtikуs - dotyczаcy kazaс) nauka o ukщadaniu i wygщaszaniu kazaс[34,258];

integryzm (lac.) w Kosciele katolickim - teza gloszaca nadrzednosc Kosciola w stosunku do instytucji swieckich[34,310];

katechetyka (gr. katзchзtikз - sztuka nauczania) czжъг teologii zajmujаca siж metodykа nauczania zasad wiary[34,348];

manizm (lac. manus - duchy przodkow) wierzenia i praktyki dawnych ludow, zwl. prymitywnych zwiazane z kultem przodkow danego szczepu, rodu lub plemienia[34,451];

preegzystencja (srdw.-lac- praexistentia - uprzedni byt) wiara w uprzednie istnienie kogos lub czegos przed obecnym istnieniem[34,597];

religia (lac. religio) zespol wierzen w sily nadprzyrodne oraz zwiazanych z nimi obrzedow i praktyk, zasad moralnych i form organizacji spolecznej (instytucji religijnych)[34,639];

soteriologia (gr. soteria-zbawienie+logos-slowo, nauka) wystepujaca w wielu religiach wiara w zbawcza role czynnikow nadprzyrodzonzch; w teologii chrzescijanskiej - doktryna o odkupieniu swiata przez Chrystusa[34,693];

teologia (gr. theologia) teoria Boga lub bogow powstajaca na gruncie danej religii, zakladajaca prawdziwosc jej twierdzen, podejmujaca jej wyklad, interpretacje i obrone[34,754].

3.1.4. Запозичення серед назв книг для богослужбового вжитку

В польській Церкві, як і скрізь в світі, для проведення богослужінь і літургії використовують різні книги, молитовні збірники, древні сувої, релігійні тексти тощо. У зв`язку з тим, що релігія сама є свого роду запозиченням, то і більшість цих назв прийшла у мову разом з нею.

До цієї групи відносимо наступні слова:

antyfona (srdw.-lac- antiphona, z gr. antiphonos) w liturgii chrzescijanskiej - krotki tekst modlitewny, dawniej spiewany na przemian przez dwa chory po wersetach psalmu, obecnie przeplatajacy psalmy i hymny lub wystepujacy samodzielnie[34,38];

Biblia (gr. biblion, lm. biblia - ksiegi) zbior ksiag uwazanych przez Zydow i chrzescijan za swiete i natchnione przez Boga [34,78];

Ewangelia (gr. euangelion - dobra nowina) ksiegi Nowego Testamentu zawierajace opis zycia i nauke Chrystusa; takze ksiegi niekanoniczne, apokryficzne[34,205];

filakterie (p.-щac. phylacterium - amulet, z gr. phylaktзrion) zwitki pergaminowe z cytatami z Piжcioksiжgu, umieszczone w dwуch pudeщkach, ktуre wyznawcy judaizmu przymocowuja na lewym ramieniu i na czole w czasie modlow[34,217];

homilia (gr. homilia) rodzaj kazania objasniajacego tekst biblijny[34,285];

katechizm (gr. katechismos - nauczanie) zwiezly wyklad zasad wiary chrzescijanskiej, zwykle w formie pytan i odpowiedzi; ksiazka zawierajaca ten wyklad [34,348];

ministratura (lac. Ministrans - uslugujacy) w Kosciele katolickim - zbior liturgicznych opowiedzi ministranta przy mszy; przepisy sluzenia do mszy[34,480];

psalm (gr. psalmos) biblijny utwor poetycki, majacy charakter modlitwy (glownie spiewanej) w judaizmie i chrzescijanstwie[34,612];

regula (lac. regula) zbior norm postepowania ustalonych dla zakonnikow przez zalozyciela zakonu i potwierdzonych pzez papieza lub biskupa[34,635];

rytual (lac. ritualis - obrzedowy) ksiega zawierajaca pzepisy normujace odprawianie czynnosci kultowych[34,660];

symbol (gr. symbolon) symbol wiary - zbior podstawowych zasad wiary w danym wyznaniu[34,718];

Testament (lac. testamentum) Nowy T. - zbior ksiag swietych obejmujacy: 4 Ewangelie, Dzieje apostolskie, 21 listow apostolskich oraz Apokalipse sw. Jana; stanowi czesc Biblii, powstala w I i poczatkach II w. n.e.; Stary T. - zbior ksiag swietych obejmujacy wedlug kanonu katolickiego 21 ksiag historycznych, 17 - proroczych i 7 dydaktycznych (wedlug kanonu zydowskiego - ogolem 39 ksiag); stanowi czesc Biblii (dla judaizmu - cala Biblie), powstala przed II w. p. n.e.[34,760];

tradycja (lac. traditio) w teologii katolickiej - drugie obok Pisma Sw. zrodlo objawienia, obejmujace pisma ojcow Kosciola, teologow i pisarzy koscielnych pierwszych wiekow oraz postanowienia soborowe, orzeczenia papieskie itp.[34,767];

Wulgata (lac. Vulgata, od vulgatus- rozpowszechniony) lacinski przeklad Biblii dokonany przez sw. Hieronima w IV w. uznany przez Kosciol rzymskokatolicki za tekst autentyczny [34, 811].

3.1.5. Запозичення серед назв речей для богослужбового вжитку

Крім різноманітних книг при проведенні богослужінь та літургії в Церкві також використовують речі, призначені для богослужебного вжитку. Серед великої кількості слів на позначення цих речей запозиченнями є наступні:

ampulka (lac. ampulla) naczynie do wody lub wina uzywane przy mszy[34,29];

dalmatyka (lac. dalmaticus - dalmatynski, dalmacki) w Kosciele rzymskokatolickim - uroczysty stroj liturgiczny diakonow, przypominajacy ornat z krotkimi, rozcietymi rekawami [34,133];

feretron (gr. pheretron - nosze) przenosny oltarzyk lub obraz noszony w czasie procesji[34,214];

hostia (lac. dosl. - przedmiot wiary) w Kosciele katolickim - okragly oplatek z maki pszennej bedacy przedmiotem ofiary mszalnej lub konsekrowany wystawiany w monstracji dla adoracji[34,288];

ikona (gr. eikфn - obraz) w sztuce bizantyjskiej i wschodniochrzeъcijaсskiej: obraz o tematyce religijnej, wyobraэajаcy zwykle osoby swiete, sceny biblijne i liturgiczno-symboliczne[34,297];

kapa (srdw.-lac.cappa) w Kosciele katolickim - ozdobna szata liturgiczna w ksztalcie peleryny (z kapturem) zapinanej pod szyja na klamre[34,337];

mensa (lac. dosl. stol) plyta kamienna tworzaca gorna czesc stolu oltarzowego[34,466];

ornat (lac. ornatus - stroj) w liturgii katolickiej: wierzchnia szata, uzywana przez ksiedza podczas odprawiania mszy[34,535];

paschal (lac. paschalis (cereus) - (swieca) wielkanocna) w Kosciele katolickim: duza, ozdobna swieca woskowa poswiecana w Wielka Sobote[34,555];

pektoral (lac. pectorale) ozdobny krzyz ze szlachetnego metalu, z relikwiami, noszony na piersiach przez wyzsze duchowienstwo katolickie[34,560];

relikwie (lac. reliquiae) szczatki ciala osob uwazanych za swiete lub przedmioty majace z nimi jakis zwiazek, bedace obiektem kultu religijnego[34,639];

tabernakulum (lac. tabernaculum - namiot, pozniej - pzrybytek, swiatynia) szafka na srodku oltarza w Kosciele katolickim, w ktorej przechowuje sie konsekrowana hostie; cyborium[34,739].

3.1.6 Запозичення серед назв релігійних понять

Серед запозичень в польській релігійній мові виділяється невеличка група слів на позначення релігійних понять. До неї належать наступні слова:

adoracja (lac. adoratio) oddawanie czci Bogu lub przedmiotom kultu religijnego[34,6];

celibat (lac. caelibatus - bezzenstwo) bezzennosc duchownych w niektorych religiach[34,103];

charyzmat (gr. charisma - dar) wg. Teologii: szczegolny dar laski bozej; w religioznawstwie - typ zarliwosci religijnej wyrozniajacej danego osobnika od otoczenia[34,110];

credo (lac. dosl. wierze) wyznanie wiary katolickiej, zbior glownych zasad wiary[34,12];

predestynacja (lac. praedestinatio) w wielu religiach: przekonanie, ze posmiertne losy czlowieka (jego zbawienie lub potepienie) sa ustalone z gory przez wole Boga[34,597];

profanum (lac. pro - przed+fanum - okreg poswiecony) sfera tego, co swieckie (przeciwienstwo - sacrum)[34,602];

stygmat (gr. stigma - punkt, pietno) rana na ciele pojawiajaca sie u niektorych osob w zwiazku z rozpamietywaniem meki Jezusa (zjawisko tlumaczone przez medycyne zaburzeniami natury neurowegetatywnej)[34,707];

taumaturgia (gr. thaumatourgia) moc czynienia cudow przypisywana w niektorych religiach bogom, swietym, prorokom, krolom[34,747].

3.1.7 Назви установ та інституцій

Невелику за чисельністю групу складають слова, які становлять назви установ, інституцій тощо. Сюди відносимо такі слова:

diakonat (srdw.-lac. diaconatus, z gr. diakonos - diakon) w Kosciele ewangelickim - instytucja dobroczynna pozostajaca pod opieka diakona[34150];

dziekanat (srdw.-lac. decanatus) w Kosciele rzymskokatolickim - kilka parafii stanowiacych jednostke administracyjna, podlegla bezposrednio wladzy dziekana[34,170];

diecezja (gr. dioikesis - zarzadzanie domem) koscielna jednostka administracyjna pozostajaca pod zarzadem biskupa[34,152];

inkwizycja (lac. inquisitio) instytucja Kosciola katolickiego powolana XIII w. przez papiestwo (pozniej przyjeta takze przez niektore Koscioly protestanckie) w celu tepienia herezji, stosujaca tortury i palenie skazanych na stosie; zniesiona w XIX w.[34,307];

kalwaria (Calvaria, lac. nazwa wzgorza pod Jerozolima, na ktorym ukrzyzowano Jezusa) kaplice lub koscioly, rozmieszczone zwykle na pagorkowatym terenie, poswiecone kultowi meki Jezusa[34,332];

prowincja (lac. provincia) w Kosciele rzymskokatolickim: obszar kilku diecezji podleglych metropolicie lub kilku klasztorow podleglych prowincjalowi[34,609];

synagoga (gr. synagфgз - zabranie, zgromadzenie) dom modlitwy эydуw; bуэnica[34,720].

3.2 Запозичення зі слов'янських мов

На теренах Польщі, в склад якої входили також завойовані Литвою російські землі, майже скрізь вживалися старобілоруська та староукраїнська мови. Уся Русь та послідовники східної Церкви молилися старо-церковно-слов`янською мовою. В той час, як їх розмовна мова насичувалася полонізмами, мова Церкви становила окрему непроникну площину, недоторкану сферу [21,65]. До польської мови потрапили з неї головним чином адміністративні терміни, назви установ, звання духовних осіб та ін.

Слова, пов`язані з православ`ям, проникали до польської мови разом з іншими російськими словами протягом досить довгого проміжку часу. С.Урбаньчик, укладаючи Slownik staropolski, знайшов 150 слів, які потрапили до польської мови до 1500 р., і які він визначив як запозичення з української мови [33,437-444]. Серед них пов`язані зі Східною Церквою наступні:

bat'ko `піп', в польській мові слово отримало форму bajtko у зв`язку з відсутністю в ній м`якого t; czerniec `монах' від чорного вбрання; diaczek і diak `канцелярський писар` але звернувшись до етимології слова (грецька мова) diakos// diakon `слуга' можемо визначити початкове значення - помічник жреця; humion `ігумен`; krylos `клер`; maslnica `остання неділя перед Великим Постом`; metropolit; monastyr; popadia і popowicz, popowski, popowy; prazniczne `вид данини` та praznik `відпущення гріхів`; proskura `літургічний хліб, який використовується в Церкві`; wladyke `сан єпископа`. В сумі 13 слів, не враховуючи похідних.

В своїй монографії Wyrazy ukrainskie w polszczyznie literackiej XVI wieku (Торунь 1980) Т. Мініковська крім слів krylos та wienczanie додає до вище згаданих ряд нових слів [27,65]:

archimandryta `сановник східної Церкви`; bieliec; bies; cerkiew `храм східного обряду`, в той час, коли в старопольських джерелах це найчастіше `костел як храм чи інституція`; chula `святотацтво`; czarnoresza `вбрання православних монахів`; episkop; jestestwo `вживається відносно осіб Святої Трійці`; kumer `статуя божества`; mironosiciel від mir `мир`, вживається як прізвисько митрополита; obiednia `меса`; protopop `сан духовної особи в Церкві`; sobor `зібрання духовенства з метою обговорення певних проблем`; Stretenne `свято на честь зустрічи Христа-немовляти зі старцем Симеоном`; zaczalo `частина розділу Євангелія`.

Серед російських запозичень, зафіксованих в Slowniku wyrazow obcych маємо слова, що називають церковні інституції:

sobor - cerkiew o charakterze katedralnym [34,688];

lawra (ros. z gr. laura - ulica, klasztor) pierwotnie - mieszkanie anachorety w dawnym Kosciele wschodnim, obiecnie - wiekszy klasztor prawoslawny [34,440].

Що ж стосується назв осіб, то в польській мові залишилося слово raskolnicy (ros. raskolnik, od raskol - rozlam) zwolennicy ruchu religijno-spolecznego powstalego w XVII w. w Rosji jako reakcja przeciw reformie liturgicznej patriarchy Nikona, a tym samym przeciw oficjalnemu Kosciolowi prawoslawnemu popieranemu przez panstwo; tworzyli sekty rozpadajace sie na dalsze odlamy cerkwi prawoslawnej; staroobrzedowcy, starocerkiewcy [34,627].

Серед чеських запозичень слід згадати слова, що позначають речі, осіб:

komza (czes. komze, ze srdw.-lac. camisia - koszula) w Kosciele katolickim: biala szata liturgiczna, zwykle krotsza od alby [34,375];

puszka (czes.puska, z niem. Buchse) zloty lub pozlacany kielich z przykrywka sluzacy do przechowywania komunikatow [34,618];

kaplan (czes. kaplan, ze srdw.-lac. capellanus) a) osoba pelniaca funkcje kultowe, do ktorej nalezy m. in skladanie ofiar; b) w Kosciele katolickim - duchowny majacy swiecenia uprawniajace do odprawiania mszy i udzielania sakramentow[34,339];

mnich (czes., z gr. monachos - samotnie zyjacy) czlonek zgromadzenia zakonnego; zakonnik [34,339].

Зважаючи на наведені вище факти і приклади, можна зробити висновок, що кількість запозичень зі слов`янських мов невелика. Це свідчить про глибоку своєрідність та взаємну непроникність двох великих християнських віросповідань.

3.3 Запозичення з інших мов

Серед запозичень з інших мов маємо арабські, італійські, єврейські, німецькі, перські, французькі, турецькі, з санскриту, хінді. У зв`язку з тим, що в минулому безпосередні контакти з цими країнами та їх мешканцями були нечисленні, отже і кількість запозичень з цих мов в польській мові зовсім невелика.

Запозичення з інших мов, які на даний час функціонують в польській мові, можна поділити на наступні групи:

1. Запозичення серед назв осіб:

chasyd (hebr. chвsid - pobozny) zwolennik, wyznawca chasydyzmu [34,110];

cherubin, cherub (hebr. kerыb) a) w dawnych religiach wschodnich: duch opiekuсczy przedstawiany z twarza lub cialem zwierzat; b) w chrzescijanstwie: aniol wyzszego rzedu[34,111];

guru (sanskr. dosl. Nauczyciel, mistrz) w hinduizmie - przewodnik dochowy cieszacy sie wielkim uznaniem i szacunkiem, uwazanz niekiedy za wcielienie bostwa; potem takze przywodca wielu sekt hinduskich[34,250];

hadzi (ar. Hadzdz - pielgrzymka) muzulmanin odbywajacy pielgrzymke religijna do Mekki[34,265];

Jachwe (hebr.) bog Izraelitow[34,322];

konwertyta (wl. convertito) ten, kto zmienil jedno wyznanie chrzescijanskie na inne, zwlaszcza na wyznanie katolickie[34,389];

machdi (ar. dosl. dobrze powadzony, kierowany przez Boga) w islamie - wybawiciel, ktory ma sie zjawic przed koncem swiata, aby dopomoc muzulmanom do osiagniecia poprawy zycia i wejscia do raju[34,444];

marabut (fr. marabout, z ar. murвbit - zakonnik, pustelnik) a) w ъredniowieczu: czщonek bractwa bojnikуw muzuщmaсskich mieszkajаcych w warownych klasztorach; b) muzuщmaсski ъwiжty w Afryce pщn.; poboэny czщowiek, pustelnik[34,452-453];

2. Запозичення серед назв, пов`язаних з проведенням богослужінь та літургії:

amen (hebr. amen - niech sie stanie zaiste, zaprawde , z pewnoscia) formula konczaca modlitwe, przysiege; wyraz oznaczajacy potwierdzenie, zyczenie, aby sie cos stalo[34,26];

jordan (Jordan, rzyeka w pld.-zach. Azji) w Kosciele prawoslawnym i grekokatolickim - obrzed liturgiczny swiecenia wody w dniu 6 stycznia na pamiatke ochrzczenia Jezusa [34,325];

namaz (tur., z pers. nдmвz) w isщamie - obowiаzkowa modlitwa odmawiana piжг razy dziennie[34,501];

ramadan (ar.) dziewiaty miesiac w muzulmanskim kalendarzu ksiezycowym; takze scisly post obowiazujacy muzulmaninow, przestrzegany w tym czasie codziennie od switu do zmierzchu[34,625];

salat (ar.) namaz, w islamie: obowiazkowa modlitwa odmawiana piec razy dziennie [34,663];

3. Запозичення серед назв релігійних течій, вірувань:

buddzym - jedna z religii swiatowych, oparta na doktrynie Buddy (VI-V w p.n.e.), rozpowszechniona gl. w Azji , opierajaca etyke na milosci bliznego i wszechludzkim braterstwie; gloszaca rownosc ludzi pod wzgledem rasowym, narodowzm i spolecznym[34,96];

kontrreformacja (fr. Contre, z lac. contra - przeciw + reformacja) prad w Kosciele katolickim skierowany przeciw reformacji religijnej i roznowiercom, trwajacy od polowy XVI do konca XVII w., okres reakcji katolickiej[34,387];

mozaizm (fr. mosaїsme, z gr. Moses, z hebr. Mфsze - Mojэesz) wczeъniejsza faza judaizmu[34,494];

tantryzm (sanskr. tantra - ksiega) kierunek w hinduizmie i pozniejszej fazie buddyzmu zwiazany z praktykami religijno-magicznymi i kultem mocy boskich w postaci zenskiej[34,744];-

totemizm (od totem, z jezyka Indian Algonkinow) zjawisko socjologiczno-religijne polegajace na uznawaniu wiezi miedzy dana grupa (rodem, plemieniem) a totemem[34,767];

wedyzm (sanskr. wзda - wiedza) najdawniejsza zachowana religia w Indiach, ktorej zasady zawarte sa w Wedach; z czasem przeksztalcila sie w braminizm[34,801].


Подобные документы

  • Формування словникового складу японської мови. Види іншомовних запозичень, "васейейго" як феномен лексики. Відсоток запозичених слів в лексиці японської мови, популярність в її лексичному складі англійських слів на сучасному етапі, обґрунтування.

    курсовая работа [48,6 K], добавлен 02.10.2014

  • Феномен запозичення, його роль у збагаченні словникового складу англійської мови. Класифікація запозичень, їх джерела. Причини появи українських запозичень в англійській мові на прикладі книги Марини Левицької "A Short History of Tractors in Ukrainian".

    курсовая работа [91,0 K], добавлен 19.03.2015

  • Причини появи запозиченої лексики, шляхи історичного розвитку німецьких запозичень. Розподіл запозичень на мікрогрупи. Розгляд та аналіз проблеми німецькомовних лексичних запозичень в українській мові у суспільно-політичній та економічній сферах.

    дипломная работа [60,0 K], добавлен 03.04.2011

  • Вплив запозичень на історичний розвиток мови. "Хибні друзі перекладача" як одна з найпоширеніших перекладацьких проблем в міжмовному та внутрішньомовному контексті. Загальна характеристика перекладу запозичень та інтернаціоналізмів в німецькій мові.

    курсовая работа [55,9 K], добавлен 21.06.2013

  • Причини виникнення іншомовних запозичень у китайській мові. Поняття "запозичення", його видив. Особливості функціонування зон попередньої адаптації іншомовної лексики в сучасній китайській мові. Класифікація інтернаціоналізмів з точки зору перекладача.

    магистерская работа [183,9 K], добавлен 23.11.2010

  • Перша фіксація полонізму в українській мові і його слова-відповідника в польській мові. Можливості полонізму та його частотність в українській мові ХVІ – першої половини ХVII ст., значимість слова-відповідника і ступінь розповсюдження в польській мові.

    автореферат [62,4 K], добавлен 10.04.2009

  • Характеристика запозиченої лексики, її місце у складі сучасної української мови. Особливості вивчення пристосування німецькомовних лексичних запозичень до системи мови-рецептора. Характеристика іншомовних запозичень з соціально-політичної сфери.

    курсовая работа [139,6 K], добавлен 08.04.2011

  • Публіцистичний стиль мовлення та місце у ньому запозичень. Основні функціональні та стильові характеристики стилю. Специфіка функціонування запозичень у німецькій мові, стилістичні особливості їх вживання. Загальне поняття про асиміляцію, метафоризація.

    курсовая работа [44,7 K], добавлен 30.11.2015

  • Чинники запозичень в сучасній українській мові. Процес адаптації та функціонування англійських запозичень в українській мові. Проблеми перекладу англізмів з англійської українською та російською мовами на матеріалі роману Стівена Кінга "Зона покриття".

    курсовая работа [86,1 K], добавлен 14.05.2014

  • Місце іншомовних запозичень в словниковому складі англійської мови. Асиміляція запозичень та фонетична адаптація. Вплив запозичень на обсяг словника англійської мови. Орфографічний вплив французької мови. Характеристика основних джерел запозичень.

    дипломная работа [474,0 K], добавлен 12.06.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.